87731

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ “Юрія”

Дипломная

Финансы и кредитные отношения

Функціонування підприємства в умовах ринкових перетворень вимагають удосконалення внутрішніх резервів управління. Сучасна фінансова діяльність підприємства є системою форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей.

Украинкский

2015-04-22

1.09 MB

0 чел.

PAGE  88

ЗМІСТ

ВСТУП

6

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Сутність та основні завдання управління фінансовою діяльністю підприємства

9

1.2 Принципи управління фінансовою діяльністю підприємства

17

1.3 Методичні підходи до оцінки ефективності управління фінансовою діяльністю на підприємстві

26

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ “ЮРІЯ”

2.1 Організаційно-економічна характеристика ЗАТ “Юрія”

37

2.2 Аналіз основних показників економічної діяльності ЗАТ “Юрія”

43

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

56

ВИСНОВКИ

61

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

64

ДОДАТКИ

69

ВСТУП

Перебудова системи управління національною економікою створила якісно нові умови функціонування підприємств,  що потребує  реформування системи управління, підвищення ефективності діяльності в нових умовах. На сьогодні значно сповільнились темпи зростання обсягів господарської діяльності підприємств харчування, нижчою стала ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів, повільно впроваджуються досягнення науково-технічного прогресу. Та завжди необхідно прагнути підвищення економічних показників і соціальної ефективності. Для цього необхідно вдосконалити роботу підприємства за такими показниками:

  •  вдосконалення системи обслуговування;
  •  вдосконалення виробничої системи;
  •  впровадження нових технологій управління
  •  вдосконалення системи якості ;
  •  підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Функціонування підприємства в умовах ринкових перетворень вимагають удосконалення внутрішніх резервів управління. Сучасна фінансова діяльність підприємства є системою форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей.

Основною місією ефективної фінансової діяльності є одержання власниками максимальної економічної вигоди в результаті функціонування підприємства. Реалізації цієї місії сприяють одержання приросту рентабельності власного капіталу, підтримання належного рівня платоспроможності (ліквідності) як на поточну дату, так і на перспективу, забезпечення розширеного відтворення внаслідок ефективного використання фінансових ресурсів тощо.

Формування та управління фінансовими ресурсами підприємства визначається як політикою управління діяльністю суб’єкта господарювання, так і соціально-економічними і політичними умовами розвитку економіки країни. Одночасно обмеженість матеріальних, фінансових, трудових ресурсів в умовах недосконалості правового поля та серйозних політичних перетворень потребують нових підходів до управління фінансовою діяльністю. Тому актуальним завданням для суб’єктів господарювання постало удосконалення форм і методів фінансового забезпечення функціонування підприємства, тобто пошук нових ефективних шляхів фінансової діяльності.

Значний вклад в теорію та методологію фінансової діяльності внесли Білик Л.Д., Буряк Л.Д., Нам Г.Г., Бланк І.А., Василик О.Д., Зарєчннєв А.М., Ковальов Т., Коробов М.Я., Мец В.О., Павловська О.В., Поддєрьогін А.М., Сухорукова Т., Терещенко О.О. та інші українські та зарубіжні науковці. Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених, слід відзначити, що проблема пошуку нових шляхів удосконалення фінансової діяльності підприємства в умовах стрімких ринкових перетворень потребує подальшого науково-практичного дослідження. В значній мірі це зумовлено трансформаційними процесами в Україні, направленими на досягнення міжнародних стандартів економічної діяльності.

Метою моєї випускової роботи є дослідження теоретичних основ управління фінансовою діяльністю підприємства і розроблення шляхів його покращення.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

  •  розкрити теоретичні основи управління фінансовою діяльністю;
  •  обґрунтувати принципи управління фінансовою діяльністю;
  •  вивчити методичні підходи до оцінки ефективності управління фінансовою діяльністю;
  •  оцінити фінансовий стан підприємства та оцінити основні показники економічної діяльності;
  •  розробити шляхи підвищення ефективності  фінансової діяльності підприємства.

Об’єктом  дослідження виступає процес управління фінансовою діяльністю ЗАТ “ЮРІЯ”.

Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-методологічні питання побудови фінансової діяльності на підприємстві та шляхи його удосконалення.

В процесі дослідження були використані такі методи: метод порівняння, аналіз управління, теоретичне узагальнення, факторний аналіз та СВОТ-аналіз.

Інформаційною базою були державні, законодавчі та нормативні документи, офіційні статистичні матеріали, дані фінансової звітності.[12, c.416]


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ

  1.  Сутність та основні завдання управління фінансовою діяльністю підприємства

Поняття „менеджмент” має широке тлумачення у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі. Менеджмент - це управління в умовах ринку, ринкової економіки, що означає:

  1.  орієнтацію фірми на попит і потреби ринку, на запити конкретних споживачів і організацію виробництва тих видів продукції, що користуються попитом і можуть принести фірмі намічуваний прибуток;
  2.  постійне прагнення до підвищення ефективності виробництва: з меншими витратами, одержання оптимальних результатів;
  3.  господарська самостійність, що забезпечує волю прийняття рішень тим, хто несе відповідальність за кінцеві результати діяльності фірми або її підрозділів;
  4.  постійне коректування цілей і програм у залежності від стану ринку;
  5.  кінцевий результат діяльності фірми або її господарчо самостійних підрозділів виявляється на ринку в процесі обміну;
  6.  необхідність використання сучасної інформаційної бази з комп'ютерною технікою для різноманітних розрахунків при прийнятті обґрунтованих і оптимальних рішень [4, c.17].

Система управління підприємством – це  принципи та механізми прийняття рішень, проходження інформації, планування, а також системи мотивації та матеріального стимулювання. Стандартна система управління включає: опис діяльності, що необхідна для реалізації політики підприємства, у вигляді процесів; опис послідовності та взаємодії цих процесів; організаційну структуру, розподіл повноважень та відповідальності у системі; методики та методи здійснення процесів; опис ресурсів, що необхідні для адекватної реалізації процесів; встановлення критеріїв та методів, що будуть необхідними для моніторингу процесів; встановлення інформаційних каналів, що необхідні для моніторингу прцесів. Таким чином, виходячи з сучасних підходів до управління, діяльність підприємства моделюється як сукупність процесів, кожний з яких знаходиться під контролем та управлінням відповідальної особи. Певний набір цих процесів складає основу стандартної системи управління. Кожна з стандартних систем управління направлена на реалізацію політики, що сформульована керівництвом підприємства у даній області діяльності. Сукупність спеціалізованих систем управління та єдиної інформаційної системи управління складає загальну систему управління підприємством, яка направлена на реалізацію загальної політики підприємства та знаходиться у процесі постійного контролю, аналізу та вдосконалення.

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання.

Фінансова діяльність − це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

  •  фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;
  •  пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;
  •  виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;
  •  мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;
  •  контроль за збереженням та використанням оборотних активів і прискоренням їх обороту;
  •  контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності. Фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності полягає у забезпеченні фінансовими ресурсами безперервності процесу виробництва суб’єктів господарювання, розширювані їх виробничих засобів (основних та оборотних), активно впливати на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва.

Пошук резервів. Одним із засобів успішної фінансової діяльності є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства.

Резервом щодо підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за рахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських зв’язків, кращої організації виробництва. Вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю ресурсів у кожній одиниці господарювання. Звісно, кожна певна виробнича структура повинна мати можливість створювати за результатами своєї діяльності фонди фінансових ресурсів, достатні за своїм обсягом для стимулювання соціального розвитку, високих результатів виробництва, його розширення та удосконалення. Проте тут фінанси виконують дещо локальну роль у господарських процесах. При нестачі у підприємницьких структур коштів для виробничої діяльності та розширення виробництва вони використовують кредит як джерело формування фінансових ресурсів. При наявності вільних коштів підприємство їх продає банку на певний час.

Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної амортизації, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності. Звісно, підвищення якості продукції потребує додаткових затрат фінансових ресурсів, але вони дають значний виробничий ефект і швидко окупаються.

Виконання фінансових зобов’язань. Фінансові зобов’язання це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що визначаються як економічні вигоди. Своєчасне виконання зобов’язань перед ланками фінансово-кредитної системи, зокрема:

  •  перед бюджетом зі сплати встановлених податків і платежів;
  •  перед централізованими позабюджетними фондами зі сплати встановлених платежів;
  •  перед банками з повернення кредитів і сплати відсотків за ними;
  •  своєчасне виконання зобов’язань перед постачальниками з оплати товарно-матеріальних цінностей, перед працівниками з оплати праці.

Мобілізація фінансових ресурсів. Організація господарської діяльності потребує відповідного фінансового забезпечення виявлення та мобілізацію резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Контроль за збереженням та використанням оборотних активів. Оборотні активи є однією із складових, що становлять матеріальну основу процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств. Покращення використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності підприємств і, навпаки, погіршення використання таких активів і відволікання на позапланові цілі (капітальні вкладення, капітальний ремонт й інші витрати, що покриваються за рахунок спеціальних джерел), знижує їх ефективність, створює тяжкий фінансовий стан. Тому на підприємствах необхідно організовувати систематичний контроль за використанням наявних оборотних активів. Цей контроль має включати перевірку:

  •  зберігання наявних у підприємства власних оборотних активів;
  •  правильності витрачання власних та позикових коштів, виявлення та ліквідацію надлишкових та непотрібних підприємству активів;
  •  ефективності здійснюваних на підприємстві заходів з економного витрачання на виробництво матеріальних цінностей та коштів.

Важливим етапом у контролі за використанням власних оборотних активів є систематичне порівняння фактичної їх наявності зі встановленою потребою (нормативом), оскільки як їх надлишок, так і нестача негативно позначаються на діяльності підприємства.

Надлишок власних оборотних активів це різниця між фактичною їх наявністю та встановленим нормативом. Якщо ж норматив перевищує фактичну наявність оборотних активів, то у підприємства виникає їх нестача, яка є наслідком невиконання плану прибутку, використання оборотних активів не за призначенням.

Нестача власних оборотних активів на підприємствах покривається за рахунок прибутку, коштів резервного фонду.

При контролі за станом оборотних активів слід визначати наповненість нормативу (потребу) як за їх окремими елементами та групами, так і по підприємству загалом, виявляти причини відхилень.

Ефективність використання оборотних активів, врешті решт, можна встановити, аналізуючи їх оборотність. Порівняння оборотності оборотних активів за поточний звітний період з оборотністю базисного періоду дає змогу встановити уповільнення або прискорення оборотності активів, визначити, як це вплинуло на їх вивільнення або заморожування, знайти причини уповільнення їх оборотності та намітити шляхи її прискорення. Ефективність використання оборотних активів підвищується при скороченні часу перебування їх у виробничих запасах, тривалості виробничого процесу, прискоренні реалізації продукції та оборотів коштів у розрахунках, збільшенні обсягів виробництва продукції та прибутку (чистого доходу) у розрахунку на кожну гривню оборотних активів.

Контроль за використанням фінансових ресурсів. Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними напрямками:

  •  державні структури щодо отримання прибутку, правильності вирахування і своєчасності сплати податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди;
  •  установи банків щодо порядку кредитування і здійснення розрахунків підприємств.

При цьому контроль за діяльністю підприємств пов’язаний із застосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств.

Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (фінансового) обліку.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямами:

  •  фінансове прогнозування та планування;
  •  аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
  •  оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат – визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак – прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

  •  поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв’язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;
  •  раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;
  •  зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;
  •  скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;
  •  зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;
  •  економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат, оперативний – у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства − це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.[18, c.286]

1.2 Принципи управління фінансовою діяльністю підприємства

Розрізняють дві групи принципів побудови системи управління на підприємствах: принципи, що характеризують вимоги до формування системи управління, та принципи, які визначають напрямки розвитку системи управління, які нами згруповано у  табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Принципи побудови систем управління підприємствами

Назва принципу

Зміст принципу

Принципи, що характеризують вимоги до формування системи управління підприємством

Обумовленості функцій управління персоналом цілями виробництва

Функції управління персоналом формуються та змінюються не довільно, а відповідно до потреб і цілей виробництва

Первинності функцій управління

Склад підсистем системи управління, організаційна структура, вимоги до працівників та їх чисельність залежать від змісту, кількості та трудомісткості функцій управління

Оптимальності співвідношення інтра- та інфрафункцій управління

Визначає пропорції між функціями, направленими на організацію системи управління персоналом (інтрафункції), та функціями управління персоналом (інфрафункції)

Оптимального співвідношення управлінських орієнтацій

Диктує необхідність випередження орієнтації функцій управління на розвиток виробництва порівняно з функціями, направленими на забезпечення функціонування виробництва

Потенційних імітацій

Тимчасове вибуття окремих працівників не повинно переривати процес здійснення функцій управління. Для цього кожен працівник системи управління повинен вміти імітувати функції вищестоящого, нижчестоячого співробітника та одного-двох працівників свого рівня

Економічності

Передбачає найбільш ефективну та економічну систему управління, зменшення частки витрат на систему управління в загальних витратах, підвищення ефективності виробництва. У випадку якщо після проведення заходів із удосконалення системи управління збільшились витрати на управління, вони повинні перекриватись ефектом у виробничій системі, одержаним в результаті їх здійснення  

Прогресивності

Відповідність системи управління передовим закордонним та вітчизняним аналогам

Перспективності

При формуванні системи управління персоналом слід враховувати перспективи розвитку організації

Комплексності

При формуванні системи управління персоналом потрібно враховувати всі фактори, які впливають на систему управління (зв’язки із вищестоящими органами, договірні зв’язки, стан об’єкта управління і т.д.)

Оперативності

Своєчасне прийняття рішень з аналізу та удосконалення системи управління, які попереджують або оперативно усувають відхилення

Оптимальності

Багатоваріантна проробка пропозицій по формуванню системи управління та вибір найбільш раціонального варіанту для конкретних умов

Простоти

Чим простіша система управління, тим краще вона працює. Безумовно, при цьому виключається спрощення системи управління на шкоду виробництву

Науковості

Розробка заходів з формування системи управління повинна базуватися на досягненнях науки в галузі управління та враховувати зміни законів розвитку суспільного виробництва в ринкових умовах

Ієрархічності

В будь-яких вертикальних розрізах системи управління повинна забезпечуватись ієрархічна взаємодія між ланками управління (структурними підрозділами або окремими керівниками)

Автономності

В будь-яких горизонтальних та вертикальних розрізах системи управління повинна забезпечуватись раціональна автономність структурних підрозділів або окремих працівників

Погодженості

Взаємодії між ієрархічними ланками по вертикалі, а також між окремими автономними ланками системи управління по горизонталі повинні бути в цілому погоджені із основними цілями організації.

Стійкості

Для забезпечення стійкого функціонування системи управління необхідно передбачати спеціальні “локальні регулятори”, які при відхиленні від заданої мети організації ставлять того чи іншого працівника або підрозділ в невигідний стан та спонукають їх до регулювання системи управління персоналом.

Багатоаспектності

Управління персоналом як по вертикалі, так і по горизонталі може здійснюватись по різним каналам: адміністративно-господарському, економічному, правовому і т.ін.

Прозорості

Система управління повинна мати концептуальну єдність, містити єдину доступну термінологію; діяльність всіх підрозділів та керівників повинна будуватись на єдиних “несучих конструкціях” (етапах, фазах, функціях) для різних за економічним змістом процесів управління

Комфортності

Система управління повинна забезпечувати максимум зручностей для творчих процесів обгрунтування, розробки, прийняття та реалізації рішень людиною

Принципи, які визначають напрямки розвитку системи управління підприємством

Концентрації

Розглядається у двох напрямках: (1) концентрація зусиль працівників окремого підрозділу або всієї системи управління на вирішенні основних завдань та (2) концентрація однорідних функцій в одному підрозділі системи управління, що виключає дублювання

Спеціалізації

Розподіл праці в системі управління (виділяється праця керівників, спеціалістів та інших працівників). Формуються окремі підрозділи, що спеціалізуються на виконанні однорідних функцій

Паралельності

Передбачає одночасне виконання окремих управлінських рішень, підвищує оперативність управління персоналом

Адаптивності (гнучкості)

Означає пристосовуваність системи управління персо-налом до цілей об’єкта управління, які змінюються.

Наступності

Передбачає загальну методичну основу проведення робіт з удосконалення системи управління на різних її рівнях та різними спеціалістами, стандартне їх оформлення

Безперервності

Відсутність перерв в роботі працівників системи управління персоналом або підрозділів, зменшення часу пролежування документів, простоїв технічних засобів управління і т.ін.

Ритмічності

Виконання однакового обсягу робіт в рівні проміжки часу та регулярність повтору функцій управління персоналом

Прямоточності

Впорядкованість та цілеспрямованість необхідної інформації по виробленню певного рішення. Вона буває горизонтальною та вертикальною (взаємозв’язки між функціональними підрозділами та взаємозв’язки між різними рівнями управління)

Всі принципи побудови системи управління реалізуються у взаємодії. Їх сполучення залежить від конкретних умов функціонування системи управління персоналом.

Отже, сучасний менеджмент розглядає організацію не як сукупність відділів, а як сукупність бізнес-процесів, що протікають в її межах. Підпорядкування структури процесам, а процесів - стратегії означає, що спочатку треба вибудувати стратегію, тобто сформувати бачення майбутнього підприємства і визначити його стратегічні цілі, потім вибудувати бізнес-процеси таким чином, щоб кожний з них був орієнтований на досягнення конкретної мети, і тільки після цього формувати організаційну структуру підприємства, яка б забезпечувала ефективне виконання бізнес-процесів.

Основою ефективного впровадження та функціонування бюджетування на підприємстві є розробка науково обґрунтованих принципів, які визначають характер та зміст діяльності підприємства. Серед вітчизняних та зарубіжних вчених відсутня єдина думка щодо принципів бюджетування. Т.Г. Бень, С.Б. Довбня та А.Ю. Харко вважають, що бюджет підприємства, як і будь-який з інструментів управління фінансовою діяльністю підприємства, базується на науково обґрунтованих принципах, практичне застосування яких є необхідною умовою ефективності процесу бюджетування. Найважливішими серед таких принципів є:

– принцип повноти, який полягає у тому, що розроблення бюджету має охоплювати всі сторони діяльності та усі підрозділи підприємства. На підприємстві можуть розроблятися різні види бюджетів. Залежно від об’єкта охоплення це можуть бути загальний (зведений) бюджет підприємства та функціональні бюджети окремих його підрозділів;

– принцип обґрунтованості та реальності, який виходить із необхідності пріоритету реалізації продукції над її виробництвом та врахуванням обмеженості ресурсів, які є в розпорядженні підприємства;

– принцип інтегрованості, що зумовлюється потребами тісного взаємозв’язку (як горизонтально, так і вертикально) між різними видами і рівнями бюджетів. Виконання цього принципу означає: при розробленні бюджетів нижчого рівня (наприклад, бюджети окремих підрозділів підприємства) обов’язково враховуються завдання, передбачені бюджетом вищого рівня (бюджет підприємства). Аналогічно і в часовому плані розроблення короткострокових (поточних) бюджетів здійснюється, базуючись на завданнях, передбачених більш довгостроковими (стратегічними) бюджетами;

– принцип гнучкості, який допускає при розробленні й виконанні бюджетів можливість їх коригування при зміні внутрішніх чи зовнішніх умов діяльності підприємства;

– принцип економічності полягає у тому, що витрати на бюджетування повинні раціонально співвідноситися з отриманими результатами. Враховуючи те, що бюджетування – це досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, фінансів тощо, виконання цього принципу є дуже важливим. Воно може забезпечуватися розробкою раціональних форм бюджетів, виключенням дублюючої та нерелевантної інформації, а головне – ефективною організацією всього процесу. (рис.1.1).

О.О. Терещенко пропонує наступні принципи побудови та функціонування бюджетування: повноти; координації; централізації; спеціалізації; періодичності; прозорості; точності; економічності.

Принцип повноти: всі операції підприємства, що приводять до надходжень чи виплат коштів, а також впливають на його фінансові результати, повинні бути відображені в бюджеті.

Рис. 1.1. Принципи бюджетування на підприємстві

Принцип координації означає, що бюджети окремих центрів прибутковості, затрат, структурних підрозділів тощо повинні складатися з урахуванням можливості їх зведення в єдиний консолідований бюджет; окрім цього, слід узгоджувати стратегічні цілі з показниками довгострокового та оперативного планування.

Принцип централізації: передбачає, що бюджетування є важливим інструментом фінансового управління підприємством, яке повинно здійснюватися із єдиного центру, а отже, всі грошові надходження повинні служити для покриття всіх вихідних грошових потоків.

Принцип спеціалізації бюджетів: потребує, щоб грошові надходження й виплати відображалися відповідно до їхніх видів і джерел виникнення, завдяки чомуможна проконтролювати рух коштів урозрізі окремих центрів прибутковості й відповідальності.

Принцип періодичності бюджетування: означає, що бюджети повинні складатися на певні періоди, термін яких залежить від специфіки організації фінансової діяльності підприємства.

Принцип прозорості: передбачає, що бюджети повинні складатися так, щоб усі задіяні у їхньому виконанні особи чітко уявляли завдання, які перед ними ставляться, й мали стимули до їх виконання.

Принцип точності: всі операції та грошові надходження і виплати в результаті їх проведення мають базуватися на реальних прогнозах. Принцип економічності: дотримання всіх вищезазначених принципів має сенс, якщо аналіз вигід і витрат свідчить про перевищення перших над останніми. Практичний досвід складання бюджетів на промислових підприємствах, узагальнений A.M. Кармінським та іншими авторами дозволяє виділити п’ять основних принципів бюджетування:

1. Узгодження цілей, що вимагає початку процесу бюджетування “знизу вгору”, оскільки керівники низової ланки краще володіють ситуацією на ринку і зі свого боку більш точно забезпечують реалізацію бюджетів. Потім бюджетні плани узгоджуються з керівниками середньої і вищої ланки управління для забезпечення відповідності цілям підприємства. При цьому процес бюджетування змінює напрямок і реалізується за схемою “згори вниз”.

2. Установлення пріоритету відносно завдання і координації бюджетування, що забезпечує використання дефіцитних ресурсів у найбільш вигідному напрямку.

3. Співпідпорядкованість, що припускає, що кожний підрозділ підприємства планує й відповідає тільки за ті економічні показники, на які воно впливає.

4. Відповідальність, що передбачає передачу кожному підрозділу функції контролю за виконанням своєї частини бюджету разом з повноваженнями здійснювати при необхідності координуючі заходи.

5. Постійність цілей, яка припускає, що встановлені базові показники принципово не змінюються протягом планового періоду.

Німецький вчений Д. Хан пропонує такі принципи бюджетування:

1. Цілісність і повнота. Даний принцип означає, що бюджетування носить системний характер. Необхідно, щоб планова діяльність окремих функціональних підрозділів була скоординована, тобто пов’язана із плановою діяльністю всіх інших одиниць даного рівня управління, а будь-які зміни в бюджетах одного з підрозділів ураховувалися при формуванні бюджетів інших підрозділів, Крім того, важливо, щоб планова діяльність підприємства була інтегрована й погоджена, тобто кожний окремий бюджет був частиною бюджету більш високого підрозділу й усього підприємства в цілому.

2. Структуризація по змісту, масштабам і тимчасовим параметрам. З погляду змісту всі бюджети на підприємстві повинні володіти проблемно-орієнтованою інформативністю. Це досягається при використанні кількісних показників. З точки зору масштабу подання й тимчасових параметрів всі бюджети, які формуються в рамках окремо взятого підприємства, можна класифікувати за різними ознаками.

3. Цілеспрямована інтеграція. Бюджетування повинно бути інтегровано з орієнтацією на цілі, тобто змістовно взаємопов’язані один з одним. Виконання бюджету одного підрозділу не повинне порушувати хід роботи інших підрозділів і підприємства в цілому, тому виконання бюджету всього підприємства залежить від виконання бюджетів окремих його підрозділів. Цілеспрямованість досягається, зокрема, за допомогоюзміни направленості бюджетногопроцесу. Так, до початкурозробки бюджетів їх укладачі повинні бути проінформовані про стратегічні і тактичні цілі, установлених вищим керівництвом, у результаті задаються певні рамки бюджетних показників.

Є.І. Сапожніков виділяє наступні принципи: безперервність планування; системність бюджетного періоду; цільова орієнтація діяльності підприємства; необхідність введення короткострокових бюджетів; прозорість; декомпозиція.

Принцип безперервності планування, який полягає у взаємозв’язку стратегічного, середньо – і короткострокового планування.

Принцип системності бюджетного процесу, який передбачає, що система управління вимагає своєчасне і чітке виконання правил і процедур, порушення яких викликає руйнацію бюджетного механізму в цілому.

Принцип цільової орієнтації діяльності підприємства, який допускає, що на вітчизняних підприємствах відсутня чітко сформульована місія, у зв’язку з цимнемає цільової орієнтації в бюджеті, який обмежений зниженням витрат або зростання виручки. Необхідні чіткі фінансові орієнтири, наприклад: розмір чистого прибутку, виручки від реалізації, росту капіталізації підприємства, загальних витрат, маржинального доходу, дебіторської чи кредиторської заборгованості та інших показників на майбутній період.

Принцип необхідності введення короткострокових бюджетів (наприклад, щомісячних), оскільки ефективність прогнозування в середньо- і довгостроковій перспективі малоймовірна. Разом з тим короткострокове бюджетування не дозволяє навіть приблизно оцінити перспективність бізнесу підприємства в цілому. Найбільш розумною альтернативою є розробка відразу довго- і короткострокових бюджетів.

Принцип вибору бюджетного періоду повинен бути обумовлений потребами управління.

Застосування в практичній діяльності підприємств вище приведених принципів складання бюджетів дозволить значно покращити якісні параметри їх діяльності.[13]

1.3 Методичні підходи до оцінки ефективності управління фінансовою діяльністю на підприємстві

Під методом економічного аналізу слід розуміти сукупність способів і прийомів для дослідження системи показників роботи підприємства з метою встановлення резервів виробництва, підвищення його ефективності, економічного обгрунтування управлінських рішень. Методи економічного аналізу поділяють на два великі блоки: загальнонаукові  (якісні) та спеціальні (кількісні). До якісних методів економічного аналізу відносяться: аналіз – розчленування процесу на складові; синтез – вивчення процесу у єдності; індукцію – дослідження від окремого до загального; дедукцію – дослідження від загального до окремого; аналогію – побудова моделі або аналога; моделювання – заміна досліджуваного об”єкту його моделлю; абстрагування – виявлення загальних закономірностей; конкретизацію – вивчення закономірностей притаманних лише досліджуваному об”єкту.

Фінансово-економічний стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобовʼязаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті – негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). Спрощену форму балансу показано в Додатку Г.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів – звітів про фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників. Загальновживані групи таких показників наведено на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Групи розрахункових показників для оцінки фінансово-економічного стану підприємства

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності. Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках. Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

                                                    (1.1)

де  Пз(ч) – загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

         Кв – середня сума активів за річним балансом.

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обовязково зазначити, який саме прибуток узято. Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

                                                   (1.2)

де  Пч – чистий прибуток підприємства;

         Кв – власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 січня 2000 року).

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

                                                   (1.3)

де  Кст – статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій). Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку Пч віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу – номінальну вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

                                                   (1.4)

де  Прп – прибуток від реалізації продукції за певний період;

         Срп – повна собівартість реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність одного виробу (Рі ) розраховується за формулою:

                                              (1.5)

де  Ці, Сі – відповідно ціна й повна собівартість і-го виробу.

Одним із показників ефективності використання оборотних активів є оборотність активів (па) – це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто:

па = В / Ка.                                                            (1.6)

де  В – виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період; К – середня величина активів за той самий період. За цих умов середня тривалість одного обороту (tа) становитиме:

tа = Дк / па                                                             (1.7)

де  Дк – кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів (птмз) виражається кількістю оборотів за певний період:

птмз = Ср / Мз                                                                                       (1.8)

де  Ср – повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

         Мз – середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (tодз) обчислюється за формулою:

tодз = (Зд × Дк) / Vпр                                                                        (1.9)

де  Зд – дебіторська заборгованість (заборгованість покупців);

Дк – кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік – 360, квартал – 90);

Vпр – обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) – небажаним і потребує з'ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (tокз) визначається співвідношенням:

tокз = (Зк × Дк) / М                                              (1.10)

де Зк – величина кредиторської заборгованості постачальникам;

М – обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період в грошовому виразі.

Скорочення за інших однакових умов не визнається позитивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршення для підприємства умов розрахунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для цього використовуються різні показники, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (kа) обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства:

                               kа = Кв / Кб                                                                                        (1.11)

де  Кв – власний капітал підприємства; Кб – підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).  Якщо kа < 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (kзб) є модифікацією 1-го показника і визначається як співвідношення власного та залученого капіталу, тобто:

 kзб = Кв / Кз                                                                                        (1.12)

де  Кз – боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал).

Нормальною вважають ситуацію, коли kзб > 1.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу. Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення відношення Кз / Кв) веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобовʼязання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності – загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності (kзл) – це відношення оборотних активів (розділи II і III активу балансу за його старою формою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву):

    kзл = Коа / Кзк                                                      (1.13)

де  Коа – оборотні активи підприємства;

Кзк – короткострокова заборгованість підприємства.

Якщо kзл < 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (kзл > 3–4), може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину kзл помітно впливає частка товарно-матеріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов'язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгованості (kзл < 2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.

Коефіцієнт термінової ліквідності (kлт) обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів, тобто:

   kлт = Ктл / Кзк                                                      (1.14)

де  Ктл – оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат).  

Коли kлт < 1, то платоспроможність підприємства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (kла) – це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

  kла = Кал / Кзк                                                                                   (1.15)

де Кал – абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких належать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

Нормальною можна вважати ситуацію, коли kла > 0,5. Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

Коефіцієнт платоспроможності (Кпс), який фіксує частку власного (акціонерного) капіталу підприємства (Кв) в загальних зобов'язаннях (Зз), можна визначити за формулою:

                                                            (1.16)

Коефіцієнт заборгованості (Кзаборг) визначається:

                                           (1.17)

Одним із найважливіших показників результативності підприємницької діяльності є рентабельність, відносний показник прибутковості системи господарювання.

У сфері виробничого підприємства важливого значення для оцінки діяльності набуває насамперед рентабельність виробництва (Рв), для визначення якої треба порівняти отриманий валовий (краще чистий) прибуток (Пв) з сумою основних фондів (ОсФ) та матеріальних оборотних фондів (ОбФ).

Показник рентабельності виробництва не є єдиним показником рентабельності. Варто обчислити також показник рентабельності окремих виробів. Цей показник (Рт) є співвідношенням валового прибутку (Пв) і собівартості товарної продукції (Стп):

                                                 (1.18)

Одним із основних чинників будь-якого процесу виробництва завжди є основні фонди (технічні засоби праці у грошовому вираженні). Їхнє формування і постійне оновлення звʼязані постійно з чималими інвестиціями виробничого спрямування. Тому підприємство повинне бути зацікавлене у активному використанні великовартісних основних фондів. Найбільш загальним і використовуваним показником використання основних фондів є фондовіддача (за обсягом продукції та отримуваним прибутком).

Фондовіддачу за обсягом продукції (ФВ1) визначають діленням обсягу товарної продукції (Втп) на величину основних фондів (ОсФ), тобто за формулою:

                                                       (1.19)

Слід розрахувати також фондовіддачу за прибутком (рентабельність основних фондів). Цей показник розраховується аналогічно, але замість величини обсягу товарної продукції використовують величину валового прибутку:

                                                      ( 1.20)

Щоб дати належну оцінку економіко-господарській діяльності підприємства варто розрахувати показники його прибутковості.

Показник прибутковості власного капіталу (Кпвк) – відношення чистого прибутку (Пч) до власного капіталу (Квл), тобто:

                                            (1.21)

Показник прибутковості всіх активів (Кпа) є співвідношення чистого прибутку (Пч) та фінансових і поточних активів (Афп). Тому він обчислюється за формулою:

                                             (1.22)

Цей показник вимірює ефективність використання всіх активів (фінансових і поточних), які є у власності підприємства. Він показує, який прибуток має підприємство в розрахунку на одну грошову одиницю активів.

Показник валової прибутковості продажу (Квпп) характеризує відношення валового прибутку до (Пв) до загальної суми продажу (Втп), тобто:

                                            (1.23)

Отже, правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті – негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.[18]


РОЗДІЛ 2

АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ “ЮРІЯ”

2.1. Організаційно-економічна характеристика ЗАТ “Юрія”

Досліджуючи господарську діяльність будь-якого підприємства, дуже велика роль приділяється аналізу фінансових результатів. Актуальність вивчення особливостей аналізу фінансових результатів виявляється в тому, що саме він дозволяє визначити найбільш раціональні способи використання ресурсів,  сформувати структуру доходу та витрат, і побачити  реальні прибутки чи збитки підприємства.  Адже ефективність функціонування підприємства, незалежно від організаційно-правової форми та видів його діяльності в умовах ринку визначається здатністю підприємства приносити достатній прибуток. Прибуток є різницею між чистим доходом від реалізації товарів або послуг та їх повною собівартістю. Отже, маємо пряму залежність: чим більший прибуток отримує підприємство, тим кращий його фінансовий стан. Дохід – це загальна сума виручки, яку підприємство отримує в результаті різних господарських операцій. Собівартість – це вартісне вираження витрат підприємства на виробництво і реалізацію послуг та товарів, пов”язаних із використанням у процесі обслуговування природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, виплату встановлених державою податкових відрахувань тощо. Об”єм реалізації і величина прибутку, товарооборот, валові доходи, рівень рентабельності  залежать від виробничої, збутової та комерційної діяльності підприємства. Отже, аналіз цих показників дає можливість оцінити діяльність підприємства в цілому і побачити чи є його функціонування рентабельним.

ЗАТ “ЮРiЯ” є iндустрiальним виробником молочної продукцiї, технiчний i кадровий потенцiал якого дозволяє утримувати пiдприємство на належному фiнан-совому рiвнi. ЗАТ “ЮРiЯ” є найпотужнiшим виробником молочної продукцiї в Черкаськiй областi. Пiдприємство технiчно пристосоване для виробництва молочної продукцiї високої якостi у великих обсягах i широкому асортиментi :

  •  масло селянське вагове i фасоване;
  •  сир плавлений “Янтар”;
  •  сир жирний мякий “Днiпровський”;
  •  молоко пастеризоване та пряжене;
  •  кефiр;
  •  бiфiлайф;
  •  ряжанка;
  •  йогурт;
  •  ацидофiлiн;
  •  стетана;
  •  вершки;
  •  сир жирний кисломолочний;
  •  сирки 8 % та глазурованi.

Створена розгалужена система збуту продукцiї на територiї України – Днiпропетровська, Запорiжська, Одеська, Миколаївська, Кiровоградська, Вiнницька, Херсонська, Полтавська областi та АР Крим. Розпочато переобладнання виробництва з метою збiльшення обсягiв переробки молока.

Торгова марка “Волошкове поле”одна iз перших торгових марок серед виробникiв молочної продукцiї в Украiнi, яка неодноразово отримувала рiзнi нагороди та медалi на багатьох дегустацiйних конкурсах. Так в 2007 роцi на девʼятiй мiжнароднiй спецiалiзованiй виставцi “Укрмʼясомолпро”" торгова марка “Волошкове поле” була нагороджена за високi показники якостi продукцiї наступними нагородами:

  •  “Сирок солодкий 8% з ванiллю”золота медаль;
  •  “Сирок солодкий 8% з родзинками”золота медаль;
  •  “Сир Днiпровський”золота медаль;
  •  Сметана “Святкова”срiбна медаль;
  •  Сир “Адигейський” отримав “Гран Прi”.

Для найкращого задоволення потреб споживачiв продукцiєю вiд ТМ “Волошкове поле”, пiдприємством була побудована власна мережа торгових павiльйонiв та магазинiв.[49]

Проаналізуємо чисельність працюючих на ЗАТ “ЮРІЯ”  (таблиця 2.1).

Таблиця2.1

Чисельність працюючих на ЗАТ “ЮРІЯ” за 2008-2010рр.*

Показники

2008

2009

2010

Відхилення

Абсолютні

Відносні

2009-2008

2010-2009

2009/

2008

2010/

2009

1.Чисельність працюючих

473

327

475

-146

148

-30,1

45,3

2.Продуктивність праці

109,27

204,97

226,54

21,57

95,7

87,6

10,5

*Складено за: [49]

         Дані таблиці 2.1 свідчать, що чисельність працюючих в 2010 році збільшилась, порівняно з 2009 роком. В цілому в 2010 році досягнуті найвищі показники за весь період існування підприємства. Збільшення чисельності працюючих в 2010 році на 148 осіб дало змогу підвищити продутивність праці на 95,7 або на 45,3 %, що істотно вплинуло на результати діяльності підприємство.

Економічний аналіз розкриває зміст фінансових показників у їхньому зв’язку з виробничими, опираючись на звітність підприємства, а саме: “Баланс” (Форма№1), “Звіт про фінансові результати” (Форма№2). Цей вид аналізу проводиться після завершення кварталу або року. При цьому виявляється й оцінюються ключові результати й фінансові показники роботи підприємства: прибуток, збут продукції, показники фінансового стану підприємства. Тобто для проведення економічного аналізу діяльності ЗАТ ЮРІЯ використовуємо джерела звітного характеру, до яких належить документи бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку та звітності.

Проаналізуємо основні техніко-економічні показники  ЗАТ “ЮРІЯ”  (таблиця 2.2).

Таблиця2.2

Аналіз основних техніко-економічних показників дільності ЗАТ “ЮРІЯ”   за 2008-2010рр.*

Показники

2008

2009

2010

Відхилення

Абсолютні

Відносні

2009-2008

2010-2009

2009/

2008

2010/2009

1.Виручка від реалізованої продукції(тис.грн.)

51683,3

67025,8

107604,9

15342,5

40579,1

29,7

60,5

2.Собівартість реалізованої продукції

42032

50759,9

79162,7

8727,9

28402,8

20,8

55,96

3.Валовий прибуток від реалізованої продукції

1969,3

5094,9

10507,7

3125,6

5412,8

158,7

106,2

4.Операційний прибуток

0

752,7

1679,2

752,7

926,5

-

123,1

5.Чистий прибуток

48

85,8

107

37,8

21,2

78,75

24,7

6.Власний капітал

21982,9

11756

11863

-10226,9

107

-46,5

0,91

*Складено за: [49]

Таким чином, дані таблиці 2.2 свідчать, що підприємство в 2010 році працювало прибутково, спостерігається покращення показників порівняно з 2009, 2008 рр. В цілому в 2008 році досягнуті високі показники за період існування підприємства. У 2010 році виручка від реалізації продукції зросла на 60,5% або на 40579,1 тис. грн., за рахунок збільшення обсягів виробництва, а також за рахунок підвищення якості продукції, тобто збільшення попиту на дану продукцію і збільшення обсягів реалізованої продукції. Це також сприяє розвитку діяльності підприємства. Також бачимо, що собівартість від реалізованої продукції зросла на 55,96% або 28402,8 тис грн., за рахунок зменшення витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також виконання плану в повному обсязі. Такий показник як валовий прибуток від реалізації продукції також зріс на 106,2 або на 5412,8 тис. грн., за рахунок можливого зниження накладних витрат, збільшення обсягів продажу продукції або підвищення цін збуту.

 Операційний прибуток порівняно з 2008 роком також збільшився на 123,1 або на 926,5 тис.грн. порівняно з іншими роками, за високої ціни, яка свідчить про високу якість товару, високий попит за достатньої кількості споживачів, а також збільшення валового прибутку від реалізації продукції. Чистий прибуток збільшився на 24,7% або на 21,2 тис.грн. із-за розширення виробництва також оновлення виробничих фондів, збільшення обсягів реалізованої продукції. Власний капітал у звітному році зріс на 0,91% або на 107 тис.грн., за рахунок додаткових внесків власників, також збільшення обсягів чистого прибутку.

Виявити причини збільшення собівартості продукції допоможе аналіз структури операційних витрат ЗАТ “ЮРІЯ”  (таблиця2.3).

Провівши аналіз таблиці 2.3 бачимо, що матеріальні витрати порівняно з 2009 та 2008 роками збільшились і становлять 69075,9 тис.грн,а бо 85,43% і це є негативним для підприємства, це відбулося через збільшення затрат і відходів у виробництві, збільшення браку продукції.

Таблиця2.3

Структура витрат підприємства ЗАТ ЮРІЯ за 2008-2010рр.*

Витрати

2008

2009

2010

Вартість

%

Вартість

%

Вартість

%

1.Матеріальні витрати

39544

82,92

48561,4

81,54

69075,9

85,43

2.Витрати на оплату праці

2782,7

5,84

3291,7

5,53

5486,1

6,78

3.Нарахування на соціальні заходи

1069,7

2,24

1406,6

2,36

2317,2

2,87

4.Амортизація

1863,5

3,9

1046,2

1,76

1436,8

1,78

5.Інші витрати

2430,6

5,1

5249,1

8,81

2543,2

3,14

Всього:

47690,5

100

59555

100

80859,2

100

*Складено за: [49]

Витрати на оплату праці, зросли і становлять 5486,1 тис. грн. або 6,78%, за рахунок зменшення витрат, а також збільшення прибутку, вдосконалення кваліфікаційного рівня працівників. Відрахування на соціальні заходи збільшились і становлять 2317,2 тис.грн. або 2,87%, за рахунок розвитку продуктивних сил суспільства (техніки, робочої сили), удосконалення структури якості потреб. Амортизація порівняно з іншими роками зменшилась і становить 1436,8 тис.грн. або 1,78% за використання більш новітнього обладнання, нових технологій виробництва. Інші операційні витрати зменшились і становлять 2543,2 тис.грн. або 3,14%, за рахунок виготовлення продукції, яка менш енергоємна, а також потребує меншого використання інших ресурсів.

2.2. Аналіз основних показників економічної діяльності ЗАТ “Юрія”

Для здійснення фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства необхідно оцінити стан підприємства за наступною схемою:

  •  оцінка майнового стану підприємства;
  •  аналіз показників фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності;
  •  аналіз доходів;
  •  аналіз рентабельності та витрат на виробництво;
  •  аналіз фінансової стійкості підприємства;
  •  аналіз ліквідності та платоспроможності;
  •  аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей.

1) оцінка майнового стану підприємства. Оцінка майнового стану основних засобів визначається через показники зносу, оновлення та вибуття. Результати оцінки майнового стану підприємства зведені в таблицю 2.4.

Дані таблиці 2.4 свідчать, що у 2010 р. коефіцієнт зносу зменшився, тобто фізичний стан погіршився. Коефіцієнт мобільності зріс і становить 0,63 тис. грн, що відповідає нормативному заченню (Додаток В).

Таблиця 2.4

Зведена таблиця показників майнового стану *

Показник

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Абсолютне відхилення

2009- 2008

2010- 2009

Коефіцієнт зносу

0,41

0,48

0,46

0,07

-0,02

Коефіцієнт мобільності

0,34

0,58

0,65

0,24

0,07

*Складено за: [49]

2) аналіз показників фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності. Фондовіддача і фондомісткість визначають ефективність використання основних засобів.

Фондовіддача (Ф в.) показує, яку суму чистого доходу одержує підприємство з однієї гривні коштів вкладених у основні засоби.

Фондомісткість (Фм.) є оберненим показником до фондовіддачі, характеризується коштами, які витратило підприємство на формування основних засобів, щоб одержати 1 грн. чистого доходу.

Для визначення ступеня забезпеченості підприємства основними засобами необхідно проаналізувати фондоозброєність (Фо.) праці робітників. Він розраховується як відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньооблікової річної чисельності працівників

Проаналізуємо основні показники фондомісткості, фондовіддачі, та фондоозброєності підприємства (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5

Зведена таблиця показників фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності підприємства*

Показник

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Абсолютне відхилення

2009-2008

2010-2009 рр.

Фондовіддача

2,73

5,42

7,56

2,69

2,14

Фондомісткість

0,37

0,18

0,13

-0,19

-0,05

Фондоозброєність

34,04

31,51

24,94

-2,53

-6,57

*Складено за: [49]

Дані таблиці 2.2 свідчать, що показники фондовіддачі у 2010 р. зросли і становлять 7,56 тис.грн.. Протягом 2010 знизилась фондомісткість до 0,13 тис грн., таким чином даний показник має тенденцію до зниження. Ці показники визначають ефективність використання основних засобів, відповідним чином підприємство витратило значну кількість коштів на формування основних засобів. Також знизився показник фондоозброєності (за  2009р. зменшився на 2,53, за 2010 на 6,57), тобто у підприємства низький ступінь забезпеченості основними засобами.

3) аналіз доходів. Функціонування підприємства незалежно від виду його діяльності й форм власності в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток.

Прибуток − це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи.

Розрахунок показника прибутку включає визначення наступних його складових:

  •  чистого доходу від реалізації продукції;
  •  валового прибутку (збитку);
  •  фінансового результату від операційної діяльності;
  •  фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування;
  •  фінансового результату від звичайної діяльності;
  •  чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Далі необхідно проаналізувати динаміку показників прибутку підприємства. Аналіз проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період зі звітними даними за попередній період.

4) аналіз рентабельності та витрат на виробництво. Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат. Показники рентабельності можна об’єднати в кілька груп:

  1.  показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва й інвестиційних проектів;
  2.  показники, що характеризують рентабельність продажів;
  3.  показники, що характеризують прибутковість капіталу і його складових.

Рентабельність можна розрахувати на основі валового прибутку, прибутку від операційної діяльності, прибутку від звичайної діяльності до оподаткування й чистого прибутку.

До основних показників рентабельності, які використаємо для аналізу фінансового стану підприємства, належать:

1. Рентабельність сукупних активів (Р активів) характеризує рівень прибутку, генерована всіма активами підприємства, що перебувають у його використанні за балансом.

2. Рентабельність власного капіталу (Р власного капіталу) характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство є одним з основних показників інвестиційної привабливості підприємства тому, що його рівень показує верхню межу дивідендних виплат.

3. Рентабельність продажів показує наскільки ефективно й прибутково підприємство веде свою операційну діяльність і розраховується відношенням суми прибутку до виторгу від реалізації продукції. Залежно від використаного в розрахунках показника прибутку виділяють валову, операційну й чисту рентабельність продажів.

Валова рентабельність (Р валова) продажів показує ефективність виробничої діяльності й цінової політики підприємства. Показник операційної рентабельності

операційна) характеризує здатність підприємства генерувати прибуток від діяльності до відрахування витрат, що не має відносин до операційної ефективності.

Чиста рентабельність (Р чиста) продажів характеризує ефективність всіх видів діяльності підприємства: операційної, інвестиційної та фінансової. Цей показник відображає повний вплив структури капіталу й фінансування підприємства на його рентабельність.

До комплексних статей витрат належать:

  •  “Загально-виробничі витрати”.
  •  “Адміністративні витрати”.
  •  “Витрати на збут”.

Найбільшу питому вагу в діяльності підприємства займають виробничі та адміністративні витрати.

В процесі виробничої діяльності аналізуються показники, що пов’язані з витратами виробництва, адміністративними та збутовими витратами.

Коефіцієнт витрат виробництва (К витрат виробництва) розраховується шляхом ділення суми собівартості реалізованої продукції на чистий доход (виручку) від реалізації продукції.

Для оцінки адміністративних витрат використовується коефіцієнт адміністративних витрат (К адміністративних витрат ), який розраховується як відношення цих витрат до суми чистого доходу (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6

Зведена таблиця показників рентабельності та витрат підприємства*

Показник

2008

2009 р.

2010 р.

Абсолютне відхилення

2009- 2008рр.

2010-2009 рр.

Рентабельність активів, %

0

1,2

1,3

1,2

0,1

Рентабельність власного капіталу, %

0,2

0,7

0,9

0,5

0,2

Валова рентабельність продажів

4,48

9

12

4,52

3

Операційна рентабельність продажів, %

0

13

19

13

6

Чиста рентабельність продажів, %

0,1

0,15

0,12

0,05

-0,03

Коефіцієнт витрат виробництва

0,96

0,91

0,88

-0,05

-0,03

Коефіцієнт адміністративних витрат

0,03

0,02

0,02

-0,01

0

*Складено за: [49]

Функціонування підприємства незалежно від виду його діяльності й форм власності в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток. Протягом 2010р. рентабельність підприємства збільшилась на 0,1тис.грн. Високі показники ефективності роботи підприємства характеризує ситуацію на підприємстві позитивними тенденціями. Протягом 2010 р. рентабельність власного капіталу збільшилась на 0,2 тис.грн. порівняно з 2009 р.. Це свідчить про ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів. Відповідно збільшилась й валова рентабельність продажів на 3 тис.грн. Збільшилась операційна рентабельність продажів ( за 2010 на 6, а за 2009 на 13). Це дає змогу спрогнозувати стан, спричений динамічними змінами у кон’юктурі ринку. За рахунок цього також збільшилась чиста рентабельність продажів у 2009 р., але зменшилась в 2010 р.  на  0,03. Коефіцієнт адміністративних витрат як у 2010 році так і у 2009 році залишився не змінним 0,02% , відповідно забезпечивши нормальне функціонування виробництва,а також безперервність процесу кругообігу.

5) аналіз фінансової стійкості підприємства. Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов’язань підприємства і характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу.

Фінансова стійкість передбачає те, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування майна (активів).

Фінансова стійкість – це стан активів підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність.

Важливим показником фінансової стабільності є коефіцієнт автономії

Рекомендоване значення цього показника складає 0,5.

Фінансова стабільність підприємства залежить як від складу джерел фінансування так і від напрямків розміщення коштів в активах підприємства. Для визначення мобільності використання власних коштів підприємства обчислюється коефіцієнт маневреності (К маневреності), який характеризує питому вагу власних оборотних коштів у загальному обсязі власного капіталу.

Знак плюс у розрахунках вказує на достатність власних оборотних коштів, який має тенденцію до щорічного збільшення. Це є позитивним для підприємства.

Коефіцієнт маневреності знаходиться в межах норми, що ще раз підтверджує вищесказане твердження.

Зворотним показником коефіцієнта автономії буде коефіцієнт фінансової залежності (К фін. залежності). Він показує, яка сума загальної вартості активів підприємства припадає на 1 грн. власних коштів.

Важливим показником для визначення фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт фінансової стабільності (К фін. стабільності), який характеризує співвідношення власних та позикових коштів та обчислюється шляхом ділення власного капіталу на залучений капітал ( таблиця 2.7).

Таблиця 2.7

Зведена таблиця показників фінансової стійкості підприємства*

Показник

2008

2009 р.

2010 р.

Абсолютне відхилення

2009-2008 рр.

2010-2009 рр.

Коефіцієнт автономії

0,73

0,42

0,29

- 0,31

-0,13

Коефіцієнт маневреності

0,08

0,015

-0,23

-0,065

-0,215

Коефіцієнт фінансової залежності

1,38

2,36

3,51

0,98

1,15

Коефіцієнт фінансової стабільності

2,64

0,4

0,74

-2,24

0,34

*Складено за: [49]

Важливим показником фінансової стабільності є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності), що показує яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності. І у 2009 р. і у 2010р коефіцієнт не відповідає нормативному значенню, що є досить негативним для підприємства. Відповідно зменшився коефіцієнт маневреності у 2010 р. на 0,215 тис. грн., у 2009р. на 0,065 тис.грню, це свідчить про недостатність власних оборотних коштів. У 2010 році коефіцієнт фінансової залежності порівняно з 2009 р. зріс на 1,15. Коефіцієнт фінансової стабільності  дещо знизився, і в обох аналізованих періодах він мав значення, нищі за нормативне.

6) аналіз ліквідності та платоспроможності. Здатність підприємства своєчасно повертати кошти кредиторам оцінюється шляхом аналізу балансу на ліквідність. Платоспроможністю підприємства називається можливість своєчасно здійснювати платежі кредиторам. Для оцінки платоспроможності використовують такі показники: коефіцієнт покриття (платоспроможності), коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт незалежної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт покриття (К покриття) обчислюється як відношення оборотних активів до поточних зобов’язань), показує платіжні можливості підприємства при умові своєчасних розрахунків з дебіторами, продажу матеріальних обігових коштів і характеризує кратність покриття короткострокової заборгованості оборотними активами.

Якщо на покриття зобов’язань підприємство передбачає мобілізувати оборотні активи в частині грошових коштів і коштів в розрахунках, то можна одержати коефіцієнт швидкої ліквідності (К шв. ліквідності).

Для точної характеристики поточного стану підприємства необхідним є розрахунок частки грошових засобів та короткострокових цінних паперів на поточному активі. Це співвідношення, характеризує коефіцієнт абсолютної ліквідності (К абсол. ліквідності).

Розраховуємо частку оборотних виробничих фондів в обігових коштах підприємства (Ч о.в.ф.).  та частку основних фондів в активах (Ч осн.ф.) (таблиця 2.8).

Таблиця 2.8

Зведена таблиця показників ліквідності та платоспроможності підприємства*

Показник

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Абсолютне відхилення

2009- 2008рр.

2010-2009 рр.

Коефіцієнт покриття

1,52

1,21

1,24

-0,31

0,03

Коефіцієнт швидкої ліквідності

2,2

0,96

1,07

-1,24

0,11

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,007

0,004

0,002

-0,003

-,0002

Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах

0,19

0,15

0,24

-0,04

0,09

Частка основних фондів в активах

0,52

0,39

0,31

-0,13

-0,08

*Складено за: [49]

Дані  аналізу свідчать що коефіцієнт покриття в 2010 році хоч і спав порівняно з 2009 на 0,03, але все ж таки підприємство вважається ліквідним, оскільки поточні активи перевищують поточні зобов'язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності в 2010 році зріс на 0,11, можна сказати що підприємство в змозі  сплатити поточні зобов'язання за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності в 2010 році значно погіршилось. Це свідчить про те, що підприємство спроможне погасити лише 0,2 % поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів.

7) аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості. Виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості обумовлено неспівпадінням моменту відвантаження готової продукції, виконання робіт, послуг, одержання товарно-матеріальних цінностей, нарахування зарплати і платежів з моменту їх оплати. Значні розміри дебіторської та кредиторської заборгованості призводять до перерозподілу обігових коштів.

Розрахуємо декілька показників, які характеризують стан дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Коб. деб. заб) показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки.

Розрахуємо період інкасації (Пі), тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість обернеться в грошові кошти.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Коб. .кред. заб) показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству.

Період обороту кредиторської заборгованості визначається як частка від розподілу тривалості аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (таблиця 2.9).

Таблиця 2.9

Зведена таблиця показників дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства*

Показник

2008р.

2009 р.

2010 р.

Абсолютне відхилення

2009-2008рр.

2010-2009 рр.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

6,83

6,08

7,68

-,075

1,6

Період інкасації дебіторської заборгованості

52,7

59,2

46,88

6,5

-12,32

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

8,47

4,55

5,2

-3,92

0,65

Період обороту кредиторської заборгованості

42,5

79,1

69,2

36,6

-9,9

*Складено за: [49]

Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок що в 2010 році підприємство збільшило  швидкість оборотів дебіторської заборгованості на 1,6, тим самим в значній мірі зменшивши ризик її непогашення. Збільшення оборотності дебіторської заборгованості є позитивним в роботі підприємства. Також в 2010 змінилися показники і кредиторської заборгованості, порівняно з 2009 р. на 0,65.

SWOT-аналіз – це визначення сильних і слабких сторін підприємства, а також можливостей і загроз, що виходять з його найближчого оточення (зовнішнього середовища) (табл. 3.1).

Сильні сторони (Strengths) – переваги організації;

Слабості (Weaknesses) – недоліки організації;

Можливості (Opportunities) – фактори зовнішнього середовища, використання яких створить переваги організації на ринку;

Загрози (Threats) – фактори, які можуть потенційно погіршити стан компанії на ринку.

SWOT-аналіз – це один з найважливіших діагностичних процедур, що використовуються консультаційними фірмами світу. Крім того, її можна і потрібно розглядати як важливу для будь-якої організації бізнес-технологію, технологію оцінки вихідного стану, незадіяних ресурсів і загроз діяльності підприємства.

Методика SWOT-аналізу виключно ефективний, доступний, дешевий спосіб оцінки стану проблемної та управлінської ситуації в організації . За результатами проведених аналізів зовнішнього і внутрішнього середовищ ЗАТ ЮРІЯ можна скласти матрицю SWOT-аналізу (таблиця 2.10).

Таблиця 2.10

Матриця SWOT-аналізу для ЗАТ ЮРІЯ

Сильні сторони

Слабкі сторони

- контакти зі спеціалізованими супермаркетами;

- торговельні контракти з операторами регіональних ринків;

- послуги зі складування і транспортування;

- кваліфіковані кадри;

- зменшення витрат підприємства.

- зменшення коефіцієнту покриття; 

- брак масштабних інвестицій;

- низькі показники рентабельності підприємства;

- зменшення показників фондомісткості, фондоозброєності;

Загрози

Можливості

- створення замовниками спільної мережі розповсюдження та проштовхування свого товару;

- вихід на ринок більшої кількості товаровиробників інших регіонів;

-підвищення конкурентоспроможності інших регіонів;

меншення інвестицій в основний капітал регіону;

- підвищення рівня інфляції.

- на ринку з'явилася нова роздрібна мережа, яка вибирає постачальників;

- контроль над динамікою продажу;

икористання трудового потенціалу незайнятого населення.


РОЗДІЛ 3

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Здійсненні дослідження з питань оцінки та шляхів покращення фінансового стану підприємства дозволили зробити певні висновки та внести пропозиції щодо основних напрямків покращення фінансового стану підприємства та формування його фінансової стратегії. Фінансовий стан підприємства — це реальна (на фіксований момент часу) і потенційна фінансова спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобовʼязань перед підприємствами й державою. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка. Підприємство, що аналізується, виготовляє молочну продукцію. На думку фахівців вироби підприємства відрізняються високою якістю. Проблема в дуже високій собівартості. Це пов'язано зі значним рівнем фондоємкості виготовляємої продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даної продукції. Тому найголовніша задача для даного підприємства – зниження собівартості.

Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них – механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

Матеріальні ресурси займають 85,43% в структурі витрат на виробництво продукції. Звідси, зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. І знову на перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини та матеріалів, які надходить від постачальників.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарівшого обладнання. Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва.

Як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми зі збутом (великий обсяг готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

1. Реалізація продукції з негайною оплатою.

2. Отримання дебіторської заборгованості.

3. Продаж резервних грошових активів.

4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

5. Отримання банківських кредитів.

6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх – можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1) визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

2) періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

3) якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

4) використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

5) продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

6) при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;

7) використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

8) відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

9) страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

10) обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Слід приділити значну увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі тощо). Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, оплата по факту відвантаження продукції). Доцільною, в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам за умови попередньої оплати (для стимулювання надходження грошових коштів).

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та спеціальні фонди.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Не слід також нехтувати позиковим капіталом. В розвинутих країнах за питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

1) відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

2) виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

3) вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

4) залучення позикового капіталу повязано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це, фактично, безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій та погіршення фінансового стану.

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.[24, c.263]

ВИСНОВКИ

1. Розкрили теоретичні основи управління фінансовою діяльністю. Фінансова діяльність – це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів. Основою організації фінансової діяльності підприємства в умовах ринкових відносин є дотримання певних принципів, фундаментальну основу яких складають саморегулювання, самоокупність та самофінансування.

Основною місією ефективної фінансової діяльності є одержання власниками максимальної економічної вигоди в результаті функціонування підприємства. Реалізації цієї місії сприяють одержання приросту рентабельності власного капіталу, підтримання належного рівня платоспроможності (ліквідності) як на поточну дату, так і на перспективу, забезпечення розширеного відтворення внаслідок ефективного використання фінансових ресурсів тощо.

2. Обґрунтувавши принципи управління фінансовою діяльністю, а саме: принцип повноти, принцип обґрунтованості та реальності,принцип інтегрованості, принцип гнучкості, принцип економічності, принцип координації, принцип централізації, принцип спеціалізації бюджетів, принцип прозорості та інші, зʼясували, що застосування в практичній діяльності підприємств вище приведених принципів складання бюджетів дозволить значно покращити якісні параметри їх діяльності.

3. Вивчивши  методичні підходи до оцінки ефективності управління фінансовою діяльністю можемо зробити висновок, що фінансово-економічний стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобовʼязаннями. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів – звітів про фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників.

4. Проаналізувавши фінансовий стан ЗАТ “ЮРІЯ” та основні показники економічної діяльності можемо зробити наступні висновки: протягом 2010 року  знизилась фондомісткість підприємства, таким чином підприємство витратило значну кількість коштів на формування основних засобів. Також знизився показник фондоозброєності, тобто у підприємства низький ступінь забезпеченості основними засобами. Протягом 2010р. збільшилася рентабельність підприємства. Високі показники ефективності роботи підприємства характеризує ситуацію на підприємстві позитивними тенденціями. 

Важливим показником є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності), що показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності. І у 2009 р. і у 2010р коефіцієнт не відповідає нормативному значенню, що є досить негативним для підприємства. Відповідно зменшився і коефіцієнт маневреності у 2010 р.. Коефіцієнт фінансової стабільності в обох аналізованих періодах мав значення, нищі за нормативне.

Коефіцієнт покриття в 2010 році хоч і спав порівняно з 2009, але все ж таки підприємство вважається ліквідним, оскільки поточні активи перевищують поточні зобов'язання. Коефіцієнт швидкої ліквідності в 2010 році зріс, це свідчить про те що підприємство в змозі  сплатити поточні зобов'язання за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності в 2010 році значно погіршилось, тобто підприємство спроможне погасити лише 0,2 % поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів.

5. За проведеним аналізом можна запропонувати наступні шляхи підвищення ефективності  фінансової діяльності підприємства: зниження собівартості, зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці, застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів, підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини та матеріалів, які надходить від постачальників, скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Артевенко В.Г., Белелендир М.В. Финансовый анализ. – М.: Издательство «ДИС», 1997. – 416 с.
  2.  Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. – 4-е изд., доп. И перераб.  – М.: Финансы и статистика, 1997. – 368 с.
  3.  Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теорія экономического анализа. Москва, „Финансы и статистика”, 2002.
  4.  Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства. -К.: “ЛИБІДЬ”. 1998. – 163 с.

БГЭУ, 1999.-644с.

  1.  Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. - М.: ИНФРА-М, 1998. – 178 с.
  2.  Бланк  И.А. Управление прибылью.-К.; "Ника - Центр", 1998г – 563 с.
  3.  Бланк И.А. Основы финансового менеджмента.- К.: НИКА-ЦЕНТР, 1999. – 342 с.
  4.  Блехман В. Экономика фирмы. Учебное пособие. – СПб. –  Изд-во Михайлова, 1999.
  5.  Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002.
  6.  Большой экономический словарь. / Под ред. Азримяна А.Н. – Институт новой экономики, 1998. – 713 с.
  7.  Борман Д., Воротина Л.И., Федерман Р. Менеджмент. Предприни
    мательская  деятельность   в   рыночной   экономике.   -   Гамбург-
    Лейпциг-Київ, 1992.
  8.  Браймер Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства. —
    М.: Аспект-Пресс, 1995. - 382 с.
  9.  Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту. -  К.: Молодь, 1994. – 318 с.
  10.  Быкадоров В.Л., Алексеев П.Д. Финансово-экономическое состояние предприятия. Практическое пособие. - М.: Издательство "ПРИОР", 2000. – 174 с.
  11.  Василик О.Д. Теорія фінансів. -К: Ніос, 2000. -416с.
  12.  Вербовецька С.Г. Економічний простір УДК 658.15 
  13.   Веснин Р.В. Основы менеджмента. - М.: Триада Лтд., 1996.
  14.  Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. — 3-е изд. — М.: Банки и
    биржи: ЮНИТИ, 1997. - 336 с.
  15.  Глухов В.В. Основы менеджмента. - СПб.: Спец. лит-ра, 1995. -326с.
  16.  Горфиннель В.Я. и др. Экономика предприятия. Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2000.
  17.  Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради. –2003.-  №18, 19, 20, 21, 22.
  18.  Господарський кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 304 с.
  19.  ДСТУ 4281:2004 Заклади ресторанного господарства. Класифікація.
  20.  ДСТУ ISO 9000-2001 Системи управління якістю. Основні положення і словник.
  21.  Економіка виробничого підприємства. Навчальний посібник. / За редакцією Й.М. Петровича.  – К.: Т-во "Знання", КОО, 2002.
  22.  Економіка підприємства. Навчальний посібник. / За редакцією А.В. Шегди. – К.: Знання-Пресс, 2001. – 335 с.
  23.  Економіка підприємства. Підручник (за редакцією Покропивного С.Ф.) - К.: Хвиля - Прес, 1995 р.  – 306 с.
  24.  Ефимова О.В. Финансовый анализ. - М.: Бухгалтерский учет, 1996. – 423 с.
  25.  Єфимова О.П. "Экономика общественного питания" / Под ред. Н.И. Кабушкина. – Минск: 000 "Новое знание", 2000.
  26.  Жминько С.И. Финансовый учет на предприятиях. - Ростов-на-Дону: изд. "Феникс", 1998. – 267 с.
  27.  Замков О.О., Толстопятенко А.В., Черемных Ю.Н.. Математические методы в економике. - М: ДИС, - 1997. – 174 с.
  28.  Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту: Навчал.посіб. – М-во освіти України та ін. – К., 1995. – 276 с.
  29.  Иванов Р.А., Нурходжиев Н. Оценка ефективности производства в условиях рынка. //Полиграфия, 1992, №8.
  30.  Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. — К.: МАУП, 2001. ─ 152 с.:
  31.  Кабушкин Н.И. Менеджмент гостиниц и ресторанов.      Минск,
    2000.
  32.  Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: Учеб. пособие. - Мнинск:
  33.  Кириленко О.П. Фінанси. -Тернопіль, 1998. ─ 165 с.
  34.  Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. – 2-е изд.; - М., 1996. ─ 241 с.
  35.  Ковалев В.В. Финансовый анализ. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 386 с.
  36.  Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. -М.: Финансы й статистика, 1996. – 263 с.
  37.  Конституція України -К.: Преса України, 1997. - 80 с.
  38.  Кравченко Л.И. Экономический анализ в общественном питании. – Мінськ: Вища шк., 1999.
  39.  Криворучко М.И., Петровський В.В. Облік та аналіз фінансових активів. – К: “Феникс”, - 1997. – 269 с.
  40.  Крыньский Х.Э. Математика для экономистов. / Под ред. Баренгольца М.И. - М.: Статистика, 1970. – 216 с.
  41.  Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту.-Київ, Академвидав, 2003.
  42.  Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М., Економіка торговельного підприємства. – К. 1999.
  43.  Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 1999. - 132с.
  44.  Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 1993 – 159 с.
  45.  Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. – М.: Высшая школа, 1997. – 307 с.
  46.  Опарін В.М. Фінанси. -К, 1999. -164 с.
  47.  П΄ятницька Г.Т., П΄ятницька Н.О. Менеджмент громадського харчування. Підручник. – К.: КНЕЄУ, 2001.
  48.  Павлова Л.П. Финансовый менеджмент. - М.: ИНФРА-М, 1999. – 196 с.
  49.  Покропивний С.Ф., Колот В.М. Стратегія,  організація, ефективність. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1998 р. – 233 с.
  50.  Румянцева З.П., Саломатин Н.А. и др. Менеджмент организации. - М.: ИНФРА-М, 1996. ─ 226 с.
  51.  Русак Н.А. Стражев В.И., Мигун О.Ф. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности. / Под ред. Стражева В.И. - Миснк: Вышэйшая школа, 1998. – 267 с.
  52.  Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ИП "Экоперспектива", 1998. – 189 с.
  53.  Справочник финансиста предприятия. - М.: ИНФРА-М, 1996. – 312 с.
  54.  Стражев В.И. Оперативное управление предприятием, проблемы учета и анализа, - Минск: Наука и техника, 1973. – 226 с.
  55.  Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності: Навчально-методичний посібник. -К.: ВТОВ "АСК", 1996 – 219с.
  56.  Ушакова Н.М., Економіка торгівельного підприємтсва К.: “Хрещатик” 1999р. – 407 с.
  57.  Финансы /Под общ. ред. Л.А. Дробозиной. -М.: Финансы, Юнити, 2000.-527с.
  58.  Фінанси підприємств: Підручник/ За ред. А.М. Поддєрьогіна: - К.: КНЕУ, 1998. ─ 368 с.
  59.  Холод    З.М.,    Чорняк О.З. Методика    фінансового    аналізу
    діяльності   підприємств   різних   організаційно-правових   структур
    ВПК України. - Львів: Фенікс, 1997 – 395 с.
  60.  Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 367 с.
  61.  Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. – М., ИНФРА-М, 1997. – 403 с.
  62.  Шим Д., Сигел Д. Методы управления стоимостью и анализа
    затрат. - М.: Филинь, 1996 г. – 217 с.
  63.  Экономическая теория / Под ред. Добрынина А.И., Тарасевича Л.С.- СПб.: изд. СПбГУЭФ, изд. "Питер Паблишинг", 1997. – 427 с.
  64.  Ю.С. Шашурин, А. В. Черезов Себестоимость в оперативном управлений предприятием, - М.: 000 Издательско-Консалтинговая Компания "ДеКА", 2000. - 212 с.
  65.  Юров В.Ф. Прибыль в рыночной экономике: вопросы теории и практики. - М., Финансы и статистика, 2001 – 243с.
  66.  http://www.smida.gov.ua


ДОДАТОК А

БAЛAНС

на 31.12.2008 р.

                                                                        Форма N 1                    Код за ДКУД                        18010

Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Необоротні активи

 

 

 

Нематеріальні активи:

 

 

 

залишкова вартість

010

82,7

107,8

первісна вартість

011

129,7

164,3

накопичена амортизація

012

47

56,5

Незавершене будівництво

020

3 409,3

1 354,8

Основні засоби:

 

 

 

залишкова вартість

030

16 416,9

15 787,8

первісна вартість

031

27 445,6

26 689,5

знос

032

11 028,7

10 901,7

Довгострокові фінансові інвестиції:

 

 

 

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040

1 886,4

2 438,2

інші фінансові інвестиції

045

110

110

Довгострокова дебіторська заборгованість

050

77,3

77,3

Відстрочені податкові активи

060

125,2

243,4

Інші необоротні активи

070

0

0

Усього за розділом I

080

22 107,8

20 119,3

II. Оборотні активи

 

 

 

Запаси:

 

 

 

виробничі запаси

100

2 723,7

1 793,1

тварини на вирощуванні та відгодівлі

110

0

0

незавершене виробництво

120

148

94,2

готова продукція

130

1 188,7

813,6

товари

140

197

193,7

Векселі одержані

150

0

0

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

 

 

 

чиста реалізаційна вартість

160

4 972

6 919,6

первісна вартість

161

5 265,8

7 191,8

резерв сумнівних боргів

162

293,8

272,2

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

 

 

 

з бюджетом

170

8,6

8

за виданими авансами

180

362,2

134,4

з нарахованих доходів

190

0

0

із внутрішніх розрахунків

200

0

0

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

347,9

138

Поточні фінансові інвестиції

220

0

0

Грошові кошти та їх еквіваленти:

 

 

 

в національній валюті

230

45,7

42,8

в іноземній валюті

240

4,6

3,8

Інші оборотні активи

250

64,4

31,4

Усього за розділом II

260

10 062,8

10 172,6

III. Витрати майбутніх періодів

270

0,5

0,5

Баланс

280

32 171,1

30 292,4

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Власний капітал

 

 

 

Статутний капітал

300

453,1

453,1

Пайовий капітал

310

0

0

Додатковий вкладений капітал

320

5 320,2

5 320,2

Інший додатковий капітал

330

11 213,8

8 890,1

Резервний капітал

340

85

85

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

7 186,5

7 234,5

Неоплачений капітал

360

0

0

Вилучений капітал

370

0

0

Усього за розділом I

380

24 258,6

21 982,9

II. Забезпечення наступних витрат і платежів

 

 

 

Забезпечення виплат персоналу

400

0

0

Інші забезпечення

410

0

0

Цільове фінансування

420

0

0

Усього за розділом II

430

0

0

III. Довгострокові зобов'язання

 

 

 

Довгострокові кредити банків

440

0

1 600

Інші довгострокові фінансові зобов'язання

450

0

0

Відстрочені податкові зобов'язання

460

0

0

Інші довгострокові зобов'язання

470

0

0

Усього за розділом III

480

0

1 600

IV. Поточні зобов'язання

 

 

 

Короткострокові кредити банків

500

1 073,4

1 515,8

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

510

1 472,8

0

Векселі видані

520

13,8

413,8

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

4 446,1

3 195,2

Поточні зобов'язання за розрахунками:

 

 

 

з одержаних авансів

540

504,3

942,9

з бюджетом

550

93,1

212,1

з позабюджетних платежів

560

47,1

61,6

зі страхування

570

80,1

106,6

з оплати праці

580

13,1

259,3

з учасниками

590

0

0

із внутрішніх розрахунків

600

0

0

Інші поточні зобов'язання

610

162,5

2,2

Усього за розділом IV

620

7 906,3

6 709,5

V. Доходи майбутніх періодів

630

6,2

0

Баланс

640

32 171,1

30 292,4

ДОДАТОК А1

БAЛAНС

на 31.12.2009 р.

                                                                                Форма N 1             Код за ДКУД                  1801001

Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Необоротні активи

 

 

 

Нематеріальні активи:

 

 

 

залишкова вартість

010

64,9

38,1

первісна вартість

011

147,6

150,2

накопичена амортизація

012

82,7

112,1

Незавершене будівництво

020

794,9

519,3

Основні засоби:

 

 

 

залишкова вартість

030

9 909,7

10 695,9

первісна вартість

031

19 136,4

20 570,9

знос

032

9 226,7

9 875

Довгострокові фінансові інвестиції:

 

 

 

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040

0

0

інші фінансові інвестиції

045

0

0

Довгострокова дебіторська заборгованість

050

77,3

0

Відстрочені податкові активи

060

503,7

323,1

Інші необоротні активи

070

0

0

Усього за розділом I

080

11 350,5

11 576,4

II. Оборотні активи

 

 

 

Запаси:

 

 

 

виробничі запаси

100

1 246,7

1 790,3

тварини на вирощуванніта відгодівлі

110

0

0

незавершене виробництво

120

117,6

606,1

готова продукція

130

1 644,3

3 727

товари

140

39,8

1 210,9

Векселі одержані

150

769,6

2 297,7

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

 

 

 

чиста реалізаційна вартість

160

8 611,8

2 662,8

первісна вартість

161

8 932,9

2 662,8

резерв сумнівних боргів

162

321,1

0

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

 

 

 

з бюджетом

170

14,2

13,5

за виданими авансами

180

345,9

84,4

з нарахованих доходів

190

0

0

із внутрішніх розрахунків

200

0

0

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

57,4

3 511,1

Поточні фінансові інвестиції

220

0

0

Грошові кошти та їх еквіваленти:

 

 

 

в національній валюті

230

143,3

41,8

в іноземній валюті

240

3,2

10,7

Інші оборотні активи

250

88,7

157,8

Усього за розділом II

260

13 082,5

16 114,1

III. Витрати майбутніх періодів

270

0,1

0,1

Баланс

280

24 433,1

27 690,6

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Власний капітал

 

 

 

Статутний капітал

300

453,1

453,1

Пайовий капітал

310

0

0

Додатковий вкладений капітал

320

0

0

Інший додатковий капітал

330

7 960,9

7 960,9

Резервний капітал

340

85

85

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

3 171,2

3 257

Неоплачений капітал

360

0

0

Вилучений капітал

370

0

0

Усього за розділом I

380

11 670,2

11 756

II. Забезпечення наступних витрат і платежів

 

 

 

Забезпечення виплат персоналу

400

0

0

Інші забезпечення

410

0

0

Цільове фінансування

420

0

0

Усього за розділом II

430

0

0

III. Довгострокові зобов'язання

 

 

 

Довгострокові кредити банків

440

1 100

2 570

Інші довгострокові фінансові зобов'язання

450

0

0

Відстрочені податкові зобов'язання

460

0

0

Інші довгострокові зобов'язання

470

0

0

Усього за розділом III

480

1 100

2 570

IV. Поточні зобов'язання

 

 

 

Короткострокові кредити банків

500

450

0

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

510

0

0

Векселі видані

520

0

0

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

10 439

12 405,3

Поточні зобов'язання за розрахунками:

 

 

 

з одержаних авансів

540

471

631,8

з бюджетом

550

24,1

52,8

з позабюджетних платежів

560

39

11,2

зі страхування

570

69

75,8

з оплати праці

580

163,8

177,8

з учасниками

590

0

0

із внутрішніх розрахунків

600

0

0

Інші поточні зобов'язання

610

7

9,9

Усього за розділом IV

620

11 662,9

13 364,6

V. Доходи майбутніх періодів

630

0

0

Баланс

640

24 433,1

27 690,6

ДОДАТОК А2

БAЛAНС

на 31.12.2010 р.

  

                                                                         Форма N 1                      Код за ДКУД                 1801001

Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Необоротні активи

 

 

 

Нематеріальні активи:

 

 

 

залишкова вартість

010

38,1

20,6

первісна вартість

011

150,2

150,2

накопичена амортизація

012

112,1

129,6

Незавершене будівництво

020

519,3

1 200

Основні засоби:

 

 

 

залишкова вартість

030

10 695,9

13 022

первісна вартість

031

20 570,9

24 171,7

знос

032

9 875

11 149,7

Довгострокові фінансові інвестиції:

 

 

 

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040

0

0

інші фінансові інвестиції

045

0

0

Довгострокова дебіторська заборгованість

050

0

0

Відстрочені податкові активи

060

323,1

310,2

Інші необоротні активи

070

0

0

Усього за розділом I

080

11 576,4

14 552,8

II. Оборотні активи

 

 

 

Запаси:

 

 

 

виробничі запаси

100

1 790,3

5 644,5

тварини на вирощуванніта відгодівлі

110

0

0

незавершене виробництво

120

606,1

824,7

готова продукція

130

3 727

2 638,6

товари

140

1 210,9

2 551,1

Векселі одержані

150

2 297,7

2 512,5

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

 

 

 

чиста реалізаційна вартість

160

2 662,8

7 527,5

первісна вартість

161

2 662,8

7 706,5

резерв сумнівних боргів

162

0

179

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

 

 

 

з бюджетом

170

13,5

81,2

за виданими авансами

180

84,4

1 044,1

з нарахованих доходів

190

0

0

із внутрішніх розрахунків

200

0

0

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

3 511,1

3 625,1

Поточні фінансові інвестиції

220

0

0

Грошові кошти та їх еквіваленти:

 

 

 

в національній валюті

230

41,8

491

в іноземній валюті

240

10,7

0

Інші оборотні активи

250

157,8

104,7

Усього за розділом II

260

16 114,1

27 045

III. Витрати майбутніх періодів

270

0,1

0,3

Баланс

280

27 690,6

41 598,1

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Власний капітал

 

 

 

Статутний капітал

300

453,1

453,1

Пайовий капітал

310

0

0

Додатковий вкладений капітал

320

0

0

Інший додатковий капітал

330

7 960,9

7 960,9

Резервний капітал

340

85

85

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

3 257

3 364

Неоплачений капітал

360

0

0

Вилучений капітал

370

0

0

Усього за розділом I

380

11 756

11 863

II. Забезпечення наступних витрат і платежів

 

 

 

Забезпечення виплат персоналу

400

0

0

Інші забезпечення

410

0

0

Цільове фінансування

420

0

0

Усього за розділом II

430

0

0

III. Довгострокові зобов'язання

 

 

 

Довгострокові кредити банків

440

2 570

8 000

Інші довгострокові фінансові зобов'язання

450

0

0

Відстрочені податкові зобов'язання

460

0

0

Інші довгострокові зобов'язання

470

0

0

Усього за розділом III

480

2 570

8 000

IV. Поточні зобов'язання

 

 

 

Короткострокові кредити банків

500

0

613,8

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

510

0

0

Векселі видані

520

0

0

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

12 405,3

19 475

Поточні зобов'язання за розрахунками:

 

 

 

з одержаних авансів

540

631,8

885,5

з бюджетом

550

52,8

153,5

з позабюджетних платежів

560

11,2

34,3

зі страхування

570

75,8

98,5

з оплати праці

580

177,8

336,4

з учасниками

590

0

0

із внутрішніх розрахунків

600

0

0

Інші поточні зобов'язання

610

9,9

138,1

Усього за розділом IV

620

13 364,6

21 735,1

V. Доходи майбутніх періодів

630

0

0

Баланс

640

27 690,6

41 598,1

ДОДАТОК Б

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

за 2008 р.

                                                                   Форма N 2                        Код за ДКУД                1801003

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

51 683,3

62 395,1

Податок на додану вартість

015

( 7 682 )

( 9 352 )

Акцизний збір

020

( 0 )

( 0 )

025

( 0 )

( 0 )

Інші вирахування з доходу

030

( 0 )

( 0 )

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

035

44 001,3

53 043,1

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

040

( 42 032 )

( 48 110,3 )

Валовий:

 

 

 

прибуток

050

1 969,3

4 932,8

збиток

055

( 0 )

( 0 )

Інші операційні доходи

060

12 017,3

11 867,5

Адміністративні витрати

070

( 1 218,6 )

( 1 532,1 )

Витрати на збут

080

( 1 140,4 )

( 1 496,3 )

Інші операційні витрати

090

( 12 782,8 )

( 13 001,8 )

Фінансові результати від операційної діяльності:

 

 

 

прибуток

100

0

770,1

збиток

105

( 1 155,2 )

( 0 )

Доход від участі в капіталі

110

0

122,1

Інші фінансові доходи

120

0

5,8

Інші доходи

130

9 703,4

4 074,7

Фінансові витрати

140

( 558,4 )

( 513 )

Втрати від участі в капіталі

150

( 5 )

( 612,2 )

Інші витрати

160

( 7 984,8 )

( 4 985,8 )

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

 

 

 

прибуток

170

0

0

збиток

175

( 0 )

( 1 138,3 )

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

0

299,7

Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності

185

48

0

Фінансові результати від звичайної діяльності:

 

 

 

прибуток

190

48

0

збиток

195

( 0 )

( 1 438 )

Надзвичайні:

 

 

 

доходи

200

0

0

витрати

205

( 0 )

( 0 )

Податки з надзвичайного прибутку

210

0

0

Чистий:

 

 

 

прибуток

220

48

0

збиток

225

( 0 )

( 1 438 )

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Матеріальні затрати

230

39 544

45 539,1

Витрати на оплату праці

240

2 782,7

3 130,2

Відрахування на соціальні заходи

250

1 069,7

1 114,5

Амортизація

260

1 863,5

1 915,5

Інші операційні витрати

270

2 430,6

3 032,5

Разом

280

47 690,5

54 731,8

ІІІ. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Середньорічна кількість простих акцій

300

0

0

Скоригована середньорічна кількість простих акцій

310

0

0

Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

320

0

0

Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

330

0

0

Дивіденди на одну просту акцію

340

0

0

ДОДАТОК Б1

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

за 2009 р.

                                                                     Форма N 2            Код за ДКУД                  1801003

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

67 025,8

32 892,5

Податок на додану вартість

015

( 11 171 )

( 5 147,5 )

Акцизний збір

020

( 0 )

( 0 )

025

( 0 )

( 0 )

Інші вирахування з доходу

030

( 0 )

( 0 )

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

035

55 854,8

27 745

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

040

( 50 759,9 )

( 27 880 )

Валовий:

 

 

 

прибуток

050

5 094,9

0

збиток

055

( 0 )

( 135 )

Інші операційні доходи

060

5 256,6

4 884,9

Адміністративні витрати

070

( 1 215,1 )

( 1 013,4 )

Витрати на збут

080

( 3 062,8 )

( 642,8 )

Інші операційні витрати

090

( 5 320,9 )

( 5 705,7 )

Фінансові результати від операційної діяльності:

 

 

 

прибуток

100

752,7

0

збиток

105

( 0 )

( 2 612 )

Доход від участі в капіталі

110

0

0

Інші фінансові доходи

120

8,4

0

Інші доходи

130

1 109,6

7 876

Фінансові витрати

140

( 235 )

( 528 )

Втрати від участі в капіталі

150

( 0 )

( 119,4 )

Інші витрати

160

( 1 292,9 )

( 8 939,6 )

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

 

 

 

прибуток

170

342,8

0

збиток

175

( 0 )

( 4 323 )

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

257

-259,7

Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності

185

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності:

 

 

 

прибуток

190

85,8

0

збиток

195

( 0 )

( 4 063,3 )

Надзвичайні:

 

 

 

доходи

200

0

0

витрати

205

( 0 )

( 0 )

Податки з надзвичайного прибутку

210

0

0

Чистий:

 

 

 

прибуток

220

85,8

0

збиток

225

( 0 )

( 4 063,3 )

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Матеріальні затрати

230

48 561,4

27 031,9

Витрати на оплату праці

240

3 291,7

1 914,1

Відрахування на соціальні заходи

250

1 406,6

837,4

Амортизація

260

1 046,2

1 397,5

Інші операційні витрати

270

5 249,1

4 061

Разом

280

59 555

35 241,9

ІІІ. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Середньорічна кількість простих акцій

300

0

0

Скоригована середньорічна кількість простих акцій

310

0

0

Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

320

0

0

Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

330

0

0

Дивіденди на одну просту акцію

340

0

0

ДОДАТОК Б2

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

за 2010 р.

                                                                            Форма N 2              Код за ДКУД               1801003

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

107 604,9

67 025,8

Податок на додану вартість

015

( 17 934,5 )

( 11 171 )

Акцизний збір

020

( 0 )

( 0 )

025

( 0 )

( 0 )

Інші вирахування з доходу

030

( 0 )

( 0 )

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

035

89 670,4

55 854,8

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

040

( 79 162,7 )

( 50 759,9 )

Валовий:

 

 

 

прибуток

050

10 507,7

5 094,9

збиток

055

( 0 )

( 0 )

Інші операційні доходи

060

6 749,7

5 256,6

Адміністративні витрати

070

( 1 956,3 )

( 1 215,1 )

Витрати на збут

080

( 6 458,8 )

( 3 062,8 )

Інші операційні витрати

090

( 7 163,1 )

( 5 320,9 )

Фінансові результати від операційної діяльності:

 

 

 

прибуток

100

1 679,2

752,7

збиток

105

( 0 )

( 0 )

Доход від участі в капіталі

110

0

0

Інші фінансові доходи

120

36,8

8,4

Інші доходи

130

1 390,5

1 109,6

Фінансові витрати

140

( 1 222,3 )

( 235 )

Втрати від участі в капіталі

150

( 0 )

( 0 )

Інші витрати

160

( 1 333,6 )

( 1 292,9 )

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

 

 

 

прибуток

170

550,6

342,8

збиток

175

( 0 )

( 0 )

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

443,6

257

Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності

185

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності:

 

 

 

прибуток

190

107

85,8

збиток

195

( 0 )

( 0 )

Надзвичайні:

 

 

 

доходи

200

0

0

витрати

205

( 0 )

( 0 )

Податки з надзвичайного прибутку

210

0

0

Чистий:

 

 

 

прибуток

220

107

85,8

збиток

225

( 0 )

( 0 )

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Матеріальні затрати

230

69 075,9

48 561,4

Витрати на оплату праці

240

5 486,1

3 291,7

Відрахування на соціальні заходи

250

2 317,2

1 406,6

Амортизація

260

1 436,8

1 046,2

Інші операційні витрати

270

2 543,2

5 249,1

Разом

280

80 859,2

59 555

ІІІ. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Середньорічна кількість простих акцій

300

0

0

Скоригована середньорічна кількість простих акцій

310

0

0

Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

320

0

0

Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

330

0

0

Дивіденди на одну просту акцію

340

0

0

ДОДАТОК В

1. Оцінка майнового стану підприємства:

К зносу =

2008: К зносу = 10901,7/26689,5= 0,41

2009: К зносу  = 9875/20570,9= 0,48

2010: К зносу = 11149,7/24171,7=0,46

 

К мобільності =

2008: К мобільності =10172,6+0,5/30292,4= 0,34

2009: К мобільності  =16114,1+0,1/27690,6= 0,58

2010: К мобільності  =27045+0,3/41598,1= 0,65

  1.  Аналіз показників фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності. Фондовіддача і фондомісткість визначають ефективність використання основних засобів.

Ф в. =

2008: Ф в. =44001,3/(15787,8+16416,9)/2=2,73

2009: Ф в. =55854,8/(9909,7+10695,9)/2=5,42

2010: Ф в. =89670,4/(10695,9+13022)/2=7,56

Ф м. =

2008: Ф м =16102,35/44001,3=0,37

2009: Ф м =10302,8/55854,8=0,18

2010: Ф м =11858,95/89670,4=0,13

      Ф о. =

2008: Ф о. =16102,35/473=34,04

2009: Ф о. =10302,8/327=31,51

2010: Ф о. =11858,95/475=24,97

  1.  Аналіз доходів
  2.  Аналіз рентабельності та витрат на виробництво

     

Р активів =

2008: Р активів = 0

2009: Р активів = 342,8/27690,6*100%=1,2

2010: Р активів =550,6/41598,1*100%=1,3

Р власного капіталу =

2008: Р власного капіталу  =48/21982,2*100%=0,2

2009: Р власного капіталу  =85,8/11756*100%=0,7

2010: Р власного капіталу  =107/11863*100%=0,9

Р валова =

2008: Р валова =1969,3/44001,3*100%=4,48

2009: Р валова =5094,9/55854,8*100%=9

2010: Р валова =10507,7/89670,4*100%=12

Р операційна =

2008: Р операційна =0/44001,3=0

2009: Р операційна =752,7/55854,8*100%=13

2010: Р операційна =1679,2/89670,4*100%=19

Р чиста =

2008: Р чиста =48/44001,3*100%=0,1

2009: Р чиста =85,8/55854,8*100%=0,15

2010: Р чиста =107/89670,4*100%=0,12

К витрат виробництва =

2008: К витрат виробництва =42032/44001,3=0,96

2009: К витрат виробництва =50759,9/55854,8=0,91

2010: К витрат виробництва =79162,7/89670,4=0,88

К адміністративних витрат =

2008: К адміністративних витрат  =1218,6/44001,3=0,03

2009: К адміністративних витрат  =1215,1/55854,8=0,02

2010: К адміністративних витрат  =1956,3/89670,4=0,02

5. Аналіз фінансової стійкості підприємства

              

2008: K=21982,9/30292,4=0,73

2009: K=11756/27690,6=0,42

2010: K=11863/41598,1=0,29

       

2008:K=21982,9-20119,3/21982,9= 0,08

2009:K=11756-11576,6/11756= 0,015

2010:K=11863-14552,8/11863=- 0,23

2008:K=30292,4/21982,9=1,38

2009:K=27690,6/11756=2,36

2010:K=41598,1/11863=3,51

2008:K=11756/2570+13364,6=0,74

2009:K=11863/8000+21735,1=0,4

2010:K=21982,9/1600+6709,5=2,64

6. Аналіз ліквідності та платоспроможності

            

2008:K=1,52

2009:K=1,21

2010:K=1,24

   Ф.1: сума р.150-250/   Ф.1 р.620

2008:K=  2,2

2009:K=0,96

2010:K=1,07

   

    2008:K=42,8+3,8/6709,5=0,007

    2009:K=41,8+10,7/13364,6=0,004

    2010:K=49,1/21735,1=0,002

Ч о.в.ф. = , Ф1: р.100+120+270/ Ф1: р.260+270

2008:Ч о.в.ф.=0,19

2009:Ч о.в.ф.=0,15

2010:Ч о.в.ф.=0,24

Ч осн.ф = ,                      

2008:Ч осн.ф.=0,52

2009:Ч осн.ф.=0,39

2010:Ч осн.ф.=0,31

7. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

Коб. деб. заб = ,   

Ф.2: р.035/  Ф.1: сума р.150-160 + р.170-210 на початок та кінець звітного періоду    

2008:K=6,83

2009:K=6,08

2010:K=7,68

Пі = ,    

2008:Пі=360/6,83=52,7

2009:Пі=360/6,08=59,2

2010:Пі=360/7,68=46,88

Коб. кред. заб = ,

Ф.2: р.035/ Ф.1: сума р.520-р.600 на початок та кінець звітного періоду

2008:K=8,47

2009:K=4,55

2010:K=5,2

По = ,  

2008: По=360/8,47=42,5

2009: По=360/4,55=79,1

2010: По=360/5,2=69,2

ДОДАТОК Г

БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА ЗА СТАНОМ НА _________ (тис. грн.)

Актив

Сума

Пасив

Сума

Основні засоби та інші позаоборотні активи

Власні кошти (капітал)

1. Основні засоби:

1. Статутний капітал

8000

– первинна вартість

15400

– спрацювання

4400

– залишкова вартість

11000

2. Нематеріальні активи:

2. Резервний фонд

2000

– первинна вартість

320

– спрацювання

100

3. Акумульований нерозподілений прибуток)

4500

– залишкова вартість

220

3. Довгострокові фінансові вкладення

Усього по розділу І

11220

Усього по розділу І

14500

ІІ Запаси і витрати

ІІ Довгострокові пасиви

1. Запаси матеріалів

2200

1. Довгострокові кредити

4000

2. Незавершене виробництво

3000

3. Витрати майбутніх періодів

400

2. Інші довгострокові зобов'язання

4. Запаси готової продукції

1500

Усього по розділу II

7100

Усього по розділу II

4000

III Гроші, розрахунки та інші активи

ІІІ Короткострокові пасиви

1. Гроші на розрахункових рахунках

1250

1. Короткострокові кредити

1520

2. Гроші в касі

50

2. Кредиторська заборгованість постачальникам

2200

3. Короткострокові фінансові вкладення

1700

4. Дебіторська заборгованість покупців продукції

2100

3. Інша кредиторська заборгованість

1200

Усього по розділу III

5100

Усього по розділу III

4920

Баланс

23420

Баланс

23420


Принципи побудови бюджетів підприємства

Принцип єдності

ринцип участі

Принцип координації

Принцип безперервності

Принцип відповідальності

Принцип повноти

Принцип точності

Принцип гнучкості

Принцип пристосування до потреб ринку


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14737. Изучение устройства и исследование характеристик элементов ГС технологического оборудования микроэлектроники 1.63 MB
  Лабораторная работа №3 Изучение устройства и исследование характеристик элементов ГС технологического оборудования микроэлектроники Цель работы: I изучить физические основы работы элементов газовых систем; 2 изучить конструкцию элементов газовых систем; 3 исслед
14738. Экспериментальные исследования диэлектрических свойств материалов 1.86 MB
  Лабораторная работа по физике № 230 Экспериментальные исследования диэлектрических свойств материалов ЦЕЛЬ РАБОТЫ: Выяснить зависимость: диэлектрической проницаемости материалов от частоты от напряженности эл. поля зависимость емкости конденсатора ...
14739. Використання системи AutoCAD для побудови і редагування двовимірних креслень 246.3 KB
  Звіт про лабораторну роботу №1 з дисципліни Технології проектування комп’ютерних систем на тему: Використання системи AutoCAD для побудови і редагування двовимірних креслень. Тема роботи: Використання системи AutoCAD для побудови і редагування двовимірних кресле...
14740. Використання системи AutoCAD для побудови і редагування тривимірних креслень 92.03 KB
  Звіт про лабораторну роботу №2 з дисципліни Технології проектування комп’ютерних систем на тему: Використання системи AutoCAD для побудови і редагування тривимірних креслень. Тема роботи: Використання системи AutoCAD для побу дови і редагування тривимірних кресле...
14741. Тонування зображень тривимірних креслень в системі AutoCAD 181.8 KB
  Звіт про лабораторну роботу №3 з дисципліни Технології проектування комп’ютерних систем Тема роботи: Тонування зображень тривимірних креслень в системі AutoCAD. Мета роботи: отримати практичні навики по вибору виду для тонування підбору освітлення об'єктів і завда...
14742. Використання системи КОМПАС-ГРАФІК для побудови і редагування двовимірних, тримірних креслень 120.82 KB
  Звіт про лабораторну роботу №4 з дисципліни Технології проектування комп’ютерних систем Тема роботи: Використання системи КОМПАСГРАФІК для побудови і редагування двовимірних тримірних креслень. Мета роботи: Отримати практичні навики по вибору виду для тонуван
14743. Исследование процесса гибки-формовки 1.03 MB
  Раздел МЕТОДИЧЕСКИЕ МАТЕРИАЛЫ к ЛАБОРАТОРНОЙ РАБОТЕ № 2 Исследование процесса гибкиформовки 1. Содержание лабораторной работы 1.1 Цель и задачи лабораторной работы Ознакомится с характерными особенностями и технологическими возможностями процесса гибки; в...
14744. Исследование процесса вытяжки деталей 680 KB
  Раздел МЕТОДИЧЕСКИЕ МАТЕРИАЛЫ к ЛАБОРАТОРНОЙ РАБОТЕ № 1 Исследование процесса вытяжки деталей 1. Получить у преподавателя вариант индивидуального задания на выполнение работы. 2. Вычертить эскиз детали. Указать наименование детали размеры марку материала и его т...
14745. Упрочнение термической объемной обработкой 98.35 KB
  Упрочнение термической объемной обработкой Термическая обработка включает следующие основные типы: отжиг I рода отжиг II рода закалка без полиморфного превращения закалка с полиморфным превращением отпуск и старение. Каждый из этих типов термической обработки качес...