87764

Ставлення до еміграції в нашому суспільстві

Лекция

Социология, социальная работа и статистика

Наше життя стає дедалі стрімкішим і розмаїтішим. Деякі люди з різних міркувань залишають свою країну й виїжджають за кордон. Ставлення до еміграції в нашому суспільстві не є одностайним. Хтось вважає її зрадою, а хтось – виправданим кроком. Викладіть ваш погляд на цю проблему.

Украинкский

2015-04-22

32 KB

7 чел.

Тема 2

Наше життя стає дедалі стрімкішим і розмаїтішим. Деякі люди з різних міркувань залишають свою країну й виїжджають за кордон. Ставлення до еміграції в нашому суспільстві не є одностайним. Хтось вважає її зрадою, а хтось – виправданим кроком. Викладіть ваш погляд на цю проблему.

Впродовж декількох останніх століть у світі безперестанку набуває актуальності питання міграцій. Особливо гостро воно постає у наш час – час стрімкого розвитку технологій, коли інформація поширюється за лічені секунди, а мандрівка з Києва до найвіддаленішого закутка Австралії триває не більше однієї доби. Велика кількість людей піддається спокусі кращого життя на чужині, і вирушає в еміграцію, але є й такі, що вважають її зрадою рідному краю. То яка ж точка зору правильніша? На мою думку, для кожного з нас відповідь на це питання буде індивідуальною. Проте, наблизитися до істини можливо шляхом комплексного розгляду і глибокого аналізу питання.

Безумовно, одним з головних факторів, що впливають на інтенсивність міграцій, є різниця у рівні фінансової стабільності держав та забезпеченості їхніх громадян. Мені також здається, що важливу роль відіграє рівень ерудиції суспільства, який, поза сумнівом, зараз вищий ніж раніше. Згадаймо ситуацію, описану у творі Валеріана Підмогильного «Камінний хрест». Адже для головного героя Івана Дідуха, що планував переїхати з сім єю до Канади, рішення про еміграцію було дуже тяжким, тому що дорога була далекою і сповненою небезпек, а там, по той бік океану, на нього чекало щось чуже і зовсім невідоме. У наші ж дні, з появою Всесвітньої Павутини, з явився необмежений доступ до джерел інформації, величезний об єм легкодоступних ресурсів для саморозвитку, пізнання світу та чужих культур. Саме завдяки цьому поступово починає зникати мовний бар єр, який раніше дуже лякав емігрантів. З часом також лібералізується процес пересування між країнами; оформлення документів тепер триває зовсім недовго. Все це у результаті сприяє різкому підвищенню  кількості міждержавних міграцій. Особливо це стосується покоління молодих людей, які, з метою задоволення своїх амбіцій, та у пошуках гідної винагороди за працю, підшукують собі якнайсприятливіше місце для проживання. Я вважаю таку позицію повністю виправданою.

З іншого боку, такі переселення є неймовірно болісними для України та її народу – зі сходу тисне загарбник, економіка великими кроками прямує до дефолту, і, в той час, молодь, чи не єдина надія на порятунок, виїжджає за кордон, не бажаючи терпіти тяжкі реалії життя в Україні. Тарас Шевченко чітко висловив своє негативне ставлення до таких «втікачів» у посланні «І мертвим, і живим, і ненарожденним…». Таку ж позицію займає й чимала кількість сучасного населення, вважаючи, що кожен українець повинен залишитися тут і зробити свій внесок для добробуту країни.

Зважаючи на усі перераховані аргументи, я, все-таки, вважаю, що еміграція – це повністю виправданий крок, і що кожен повинен мати право на вибір. Більше того, людина, яка багато подорожує, чи переселяється, безсумнівно має більший життєвий досвід та ширший кругозір, ніж та, яка веде осілий спосіб життя. В кінцевому результаті, такий емігрант, незалежно від місця, де він фізично перебуває, може зробити суттєвий внесок, про який так затято говорять прихильники другої позиції.

by O.K.