87852

Педагогіка як наука та її методологічні засади

Лекция

Педагогика и дидактика

Виховання та освіта людини –- один із найдавніших видів людської діяльності. Витоки педагогічної думки як відображення практики навчання та виховання знаходять у різних народів перш за все у давніх пам’ятниках писемності. Вони сформулювали основи вікової періодизації розкрили етапи освіти та виховання людини.

Украинкский

2015-04-23

24.45 KB

0 чел.

Основи педагогіки

ЛЕКЦІЯ 1

Педагогіка як наука та її методологічні засади

План

  1.  Педагогіка як наука про виховання.
  2.  Основні категорії педагогіки.
  3.  Джерела педагогічного знання.
  4.  Зв'язки педагогіки з іншими науками.
  5.  Структура педагогічної науки.
  6.  Основні методи педагогічного дослідження.

Література

Бодалев А.А. Психология о личности. М., 1988.

Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию. М., 1995.

Журавлев В.И. Педагогика в системе наук о человеке. М., 1990

Коротяев Б.И. Педагогика как совокупность педагогических теорий. М., 1986.

Краевский В.В. Методология педагогического исследования. Самара, 1994.

Симонов П.В., Ершов Л.П. Происхождение духовности. М., 1989.

Ушинский К.Д. Человек как предмет воспитания // Пед. соч.: В 6-ти томах. Т. 5. М., 1990.

Педагогіка життєтворчості як концептуальна основа розвитку освіти Луганщини. 1997.

Подласый И.П. Педагогика. В 2-х кн. М., 1999.

Подласый И.П. Педагогика: 100 вопросов – 100 ответов. М., 2001.

Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К., 1997.

Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. К., 1995.

Педагогика/ Под ред. Ю.К. Бабанского. М., 1988.

Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций. М., 1998. Лекция V.

Виховання та освіта людини – один із найдавніших видів людської діяльності. Потреба передавати досвід від покоління до покоління виникла на самому ранньому етапі існування суспільства. Слово “педагог” – грецького походження й означає “дитино-водитель”. Так у Давній Греції називали раба, що супроводжував дитину свого хазяїна до школи і проводжав її звідтіля додому.

Спочатку педагогічна думка існувала у вигляді окремих суджень та висловів (педагогічних заповідей). Темою їх були правила поведінки у суспільстві та стосунки між батьками й дітьми. До винаходу письменності вони були усними (казки, билини, прислів’я, частівки, колискові пісні тощо).

Витоки педагогічної думки як відображення практики навчання та виховання знаходять у різних народів перш за все у давніх пам'ятниках писемності.

В працях великих давньогрецьких філософів – Платона і Аристотеля знаходять перші витоки теоретичної педагогічної думки. Вони сформулювали основи вікової періодизації, розкрили етапи освіти та виховання людини.

Загальноосвітню школу з її головними атрибутами (типовими програмами, класними журналами тощо) придумали єзуїти, засновником ордену яких був Ігнатій Лойола (1491-1556). У 1522 р. він написав книгу “Духовні вправи”, де виклав засади і принципи функціонування нової, невідомої тоді школи.

Педагогіка здобула статус науки завдяки праці видатного чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592-1670). Основні свої ідеї він виклав у праці “Велика дидактика”, яка отримала світове визнання.

Великий внесок зробили в розвиток педагогіки і наші вітчизняні вчені та практики: К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський і багато інших.

Педагогіка наука про виховання людини. Розкриває сутність, цілі й задачі, закономірності виховання, його роль у житті суспільства та розвитку особистості, процес освіти та навчання.

Основні категорії педагогіки.

Педагогічні категоріїце основні педагогічні поняття, що виражають наукові узагальнення.

Вихованняце цілеспрямований, спеціально організований процес передачі соціального досвіду від старшого покоління молодшому, що здійснюється спеціально підготовленими та уповноваженими на це суспільством людьми у певних навчально-виховних закладах.

Навчання це цілеспрямований, спеціально організований та керований процес взаємодії вчителів і учнів спрямований на засвоєння учнями знань, умінь і навичок, формування у них світогляду, розвиток розумових сил і потенційних можливостей учнів, закріплення навичок самоосвіти.

Джерела педагогічного знання:

  1.  Багатовіковий досвід виховання та навчання, що закріплений у способі життя, традиціях, звичаях людей, народній педагогіці.
  2.  Філософські , соціологічні, психологічні наукові праці.
  3.  Поточна світова та вітчизняна практика виховання та навчання.
  4.  Результати спеціально організованих педагогічних досліджень.
  5.  Досвід педагогів-новаторів.
  6.  Художні твори про дитинство, школу, вчителів.
  7.  Мемуарна література.
  8.  Публіцистичні статті в періодичній пресі по проблемах виховання та навчання.
  9.  Статті науковців і педагогів-практиків у педагогічних журналах, збірниках, вісниках.

Зв’язки педагогіки з іншими науками

Педагогіка є частиною єдиної науки про людину та середовище її проживання. Ділення на окремі науки відбулося задля поглиблення пізнання, але при цьому була втрачена широта пізнання. Тому ми говоримо про зв’язки між різними науками.

Сьогодні практично не знайти науки, від якої педагогіка не брала б чогось для дослідження свого предмету і не віддає взамін свої наробки з проблем навчання, освіти, виховання, управління.

Філософськи науки (діалектичний та історичний матеріалізм, наукознавство, соціологія, етика, естетика тощо) допомагають визначити мету та сенс виховання, враховувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, згідно до оперативної інформації про зміни в науці і суспільстві корегувати спрямованість виховання.

Анатомія та фізіологія людини складають базу для розуміння біологічної сутності людини: розвитку вищої нервової діяльності і типологічних особливостей нервової системи, розвитку і функціонування органів чуттів, опорно-рушійного апарату, серцево-судинної і дихальної системи.

Психологію цікавить розвиток психіки, а педагогіку – ефективність тих виховних впливів, які призводять до бажаних змін у внутрішньому світі та поведінці людини. Тому майже кожен розділ педагогіки спирається на відповідний розділ психології (дидактика – на теорію пізнавальних процесів, теорія виховання – на психологію особистості тощо).

Кібернетика – наука про управління складними системами та його закономірності. Природно, що педагогіка використовує дані кібернетики для своїх цілей.

 Педагогіка загалом зв’язана з усіма науками, тому що будь-якій науці потрібно вчитися та набувати відповідних завданням цієї науки якостей. А там, де є навчання і виховання, там є і педагогіка. Доки існує рід людський, буде існувати і ця наука.

Система педагогічних наук

  1.  дошкільна педагогіка – досліджує питання виховання та навчання дітей дошкільного віку;
  2.  педагогіка школи - досліджує питання виховання та навчання у шкільному віці;
  3.  педагогіка професійно-технічної освіти - досліджує питання виховання та навчання в закладах професійної освіти;
  4.  виробнича педагогіка - досліджує питання виховання та навчання в виробничих колективах;
  5.  педагогіка вищої школи - досліджує питання виховання та навчання студентів вищих навчальних закладів;
  6.  педагогіка післядипломної освіти - досліджує питання безперервної освіти;
  7.  військова педагогіка - досліджує питання виховання та навчання під час служби у війську;
  8.  соціальна педагогіка (сімейна педагогіка, пенітенціарна педагогіка, профілактична педагогіка);
  9.  реабілітаційна педагогіка - досліджує питання виховання та навчання дітей в післястресових ситуаціях;
  10.  історія педагогіки – вивчає історію розвитку педагогічних ідей і шкільництва;
  11.  педагогіка безперервної освіти - досліджує питання виховання та навчання дорослих;
  12.  предметні методики навчання – досліджують проблеми викладання окремих навчальних предметів;
  13.  спеціальна педагогіка (тифлопедагогіка – виховання та навчання тих, що слабо бачать і сліпих,  сурдопедагогіка - виховання та навчання тих, що слабо чують і глухих,  олігофренопедагогіка - виховання та навчання дітей, що мають вади розумового розвитку);
  14.  порівняльна педагогіка – вивчає педагогічні системи різних країн світу;
  15.  логопедія – наука про виправлення вад мовлення дітей та дорослих;
  16.  загальна педагогіка;
  17.  теорія виховання;
  18.  дидактика;
  19.  школознавство;
  20.  виправно-трудова педагогіка – досліджує специфіку навчання та виховання в місцях відбуття покарань;

Основні методи науково-педагогічних досліджень

Метод наукового пізнанняспосіб здобуття, виявлення достовірних, переконливих фактів про реальну дійсність, знань про існуючі між явищами зв’язки та залежності, про закономірні тенденції їх розвитку, спосіб узагальнення здобутих відомостей і їх оцінки.

Методи педагогічного дослідженнясукупність прийомів, способів, операцій, дій, за допомогою яких вирішуються завдання дослідження (перевіряється гіпотеза, отримуються науково достовірні факти, робляться узагальнення та висновки).

Спостереження – спеціально організоване безпосереднє сприйняття явищ та процесів у їх цільності та динаміці в природних умовах їх існування. Ознаки: а) визначення мети, виділення об’єкту, розробка схеми спостереження; б) фіксація результатів; в) обробка отриманих даних; г) результати зіставляються з відомими та перевіряються іншими методами

Для підвищення ефективності спостереження повинно бути тривалим, систематичним, різнобічним, об’єктивним та масовим.

Може бути відстороненим (коли спостерігач не включається в дію) і включеним (коли спостерігач включений в групу члени якої не знають, що за ними ведеться спостереження).

Недоліки: не викриває внутрішніх сторін педагогічних явищ, не дає змоги забезпечити повну об’єктивність інформації.

Вивчення досвіду – в широкому розумінні це організована пізнавальна діяльність, спрямована на встановлення історичних зв’язків виховання, виділення загального, стійкого в навчально-виховних системах. В вузькому розумінні – це вивчення досвіду творчо працюючих педагогічних колективів або окремих вчителів.

Вивчення шкільної документації – класних журналів, книги протоколів зборів і засідань, розкладу навчальних занять, правил внутрішнього розпорядку, календарних і поурочних планів вчителів, конспектів і стенограм уроків тощо.

Вивчення продуктів творчості учнів – домашніх і класних робот з усіх навчальних предметів, творів, рефератів, звітів, результатів естетичної і технічної творчості, продуктів вільного часу

Узагальнення незалежних характеристик – обробка інформації, що поступає з різних джерел (вчителів, батьків, однолітків, сусідів тощо).

Анкетування – метод масового збору матеріалу за допомогою спеціально розроблених опитувальників, що називають анкетами.

  1.  нення питань, формулювання в іншій формі, варіювання категорії для відповіді (згода чи незгода, оціните, вирішите тощо)).
  2.  Контактні питання (перші) повинні бути дуже простими (вік, ім’я тощо), повинні бути дуже загальними тобто торкатися усіх, зовсім не обов’язково аби вони містили потрібну інформацію.

Моделювання – матеріальне чи мислене імітування реально існуючої педагогічної системи шляхом створення спеціальних аналогів (моделей), у яких відтворюються принципи організації і функціонування цієї системи.

Бесіда – цілеспрямовані намагання проникнути до внутрішнього світу співбесідника, виявити причини тих чи інших його вчинків. Частіше за все застосовується як допоміжний метод. Різновид – інтерв’ю (бесіда за заздалегідь підготовленими питаннями).

Педагогічний експеримент – науково поставлений дослід перетворення педагогічного процесу у точно врахованих умовах. По суті це суворо контрольоване спостереження, з тією різницею, що експериментатор спостерігає процес, який він сам доцільно і планомірно здійснює. Також це перевірка наукових припущень, гіпотез відносно розв’язання виховних протиріч, сформульованих проблем.

Вимоги до проведення педагогічного експерименту:

  1.  Переконаність у тому, що експеримент не принесе дітям шкоди;
  2.  Забезпечення єдності організації експериментальної роботи і реального навчально-виховного процесу;
  3.  Проведення експерименту в умовах, які дозволять в подальшому використовувати отримані результати в масовій практиці;
  4.  Забезпечення достовірності, репрезентативності, наукової значимості.

Експерименти, що проводяться педагогами різноманітні. Їх класифікують за різними ознаками: спрямованості, об’єктам дослідження, місцю та часу проведення тощо.

В залежності від поставленої мети розрізняють: констатуючі – при яких вивчають існуючі педагогічні явища; перевірочні, уточнюючі – коли перевіряється гіпотеза, створена в процесі осмислення проблеми; формуючі, перетворювальні – в ході яких конструюються нові педагогічні явища.

За місцем проведення розрізняють: природні – які проводяться без порушення навчально-виховного процесу; лабораторні - проводяться у спеціальних умовах (приміщення, обладнання тощо). Проводяться досить рідко.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34106. Уголовная ответственность за порчу земель (ст. 254 УК РФ) 22.5 KB
  Уголовная ответственность за порчу земель ст. Порча земель ст. За порчу земель предусмотрена как административная так и уголовная ответственность в зависимости от последствий. Порча земель – это ухудшение физических и биологических свойств почвы снижение ценности земли.
34107. Порядок установления и взимания земельного налога 32 KB
  Существует две формы платы за землю: земельный налог; арендная плата. Земельный налог. Земельный налог относится к категории местных налогов. Земельный налог устанавливается исключительно нормативноправовыми актами органов местного самоуправления либо законами представительных органов Москвы и СанктПетербурга.
34108. Арендная плата и нормативная цена земли 40.5 KB
  Оценка земли виды стоимости. Существует 4 вида стоимости цены: нормативная цена; кадастровая стоимость; рыночная стоимость; выкупная цена. В любом случае нормативная цена земельного участка не должна быть более 75 от рыночной стоимости аналогичных земельных участков. были внесены изменения в Закон “Об оценке и оценочной стоимости в РФ†и впервые кадастровая стоимость получила закрепление на законодательном уровне.
34109. Пять базовых техник психотерапии:суггестия, абреакция, манипуляция, разъяснение, интерпретация 95 KB
  Абреакция – как основа эмоционального состояния и способности пациента справляться с ним. кратко говоря различных ментальных процессов терапевтом индивидуум в авторитетном положении у пациента индивидуума в зависимом положении независимо от или с исключением рационального или критического реалистического мышления последнего. Техническое использование суггестии может быть главным образом формальным к примеру чтобы в общем индуцировать пациента к фантазии или сну какой бы не была эта фантазия или сон или главным образом...
34110. Понятие регрессии. Роль регрессии в развитии психоаналитической терапии 48 KB
  Понятие регрессии. Роль регрессии в развитии психоаналитической терапии. Процесс регрессии – как временный постоянный защитный топический ситуационный. Патологическая и нормальная регрессии их формирование в процессе развития и их значение в функционировании психического аппарата и формировании различных уровней психопатологии.
34111. Принцип психоаналитической нейтральности. Реакции аналитика на пациента: рациональные аффективные, комплиментарные, эмпатические, контрпереносные 48 KB
  Принцип психоаналитической нейтральности. В данной теме особое внимание следует уделить пониманию центрального базового значения психоаналитического понимания нейтральности. Слово НЕЙТРАЛЬНОСТЬ neutrlity и концепция ПСИХОАНАЛИТИЧЕСКОЙ НЕЙТРАЛЬНОСТИ были амбивалентными с самого момента рождения психоанализа. Приветствуемая одно время как настолько фундаментальная что принимается как данность к нейтральности тут же стали тихо относиться как мифу.
34112. Психоаналитическое понятие тревоги и ее типы 85.5 KB
  Тревога и процесс регрессии в психоаналитической ситуации. Тревога рассматривается как архаичный аффект оторвавшийся от первоначального смыслового контекста. Объективная тревога это тревога вызванная известной опасностью. Невротическая тревога вызвана неизвестной опасностью.
34113. Неспецифические аспекты психоаналитической терапии 77 KB
  В данной теме необходимо сформировать четкое представление о неспецифических формах взаимодействия аналитика и пациента. Данный раздел дает четкое представление о вспомогательных формах и методах во взаимодействии аналитика и пациента в рамках психоаналитической терапии. Если он будет это делать с неохотой аналитик может сказать что его интересуют факты. Пациента увязнувшего в неискренней похвале своих родителей можно спросить: Ваши родители действительно замечательные люди Расспрашивание для прояснения очевидности: Вместо того чтобы...
34114. Роль сновидений в психоаналитической терапии и техника работы с ними 73 KB
  Работа сновидения. Роль сновидения в работе психического аппарата. Развитие понимание сновидения и его роли в терапевтическом процессе от З. Классические подходы к пониманию сновидения его роль в общей структуре психики.