87912

Система права інтелектуальної власності

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Загальні положення про систему права інтелектуальної власності. Авторське право та суміжні права Право промислової власності патентне право Засоби індивідуалізації учасників господарського обігу їх товарів та послуг. Загальні положення про систему права інтелектуальної власності.

Украинкский

2015-04-25

202 KB

3 чел.

PAGE  24

Тема. Система права інтелектуальної власності

План.

  1.  Загальні положення про систему права інтелектуальної власності.
  2.  Авторське право та суміжні права,
  3.  Право промислової власності (патентне право),
  4.  Засоби індивідуалізації учасників господарського обігу їх товарів та послуг,

1. Загальні положення про систему права інтелектуальної власності.

Об'єкти права інтелектуальної власності

До  об'єктів  права  інтелектуальної  власності,  зокрема, належать:

  •  літературні та художні твори;
    •  комп'ютерні програми;
    •  компіляції даних (бази даних);
    •  виконання;
    •  фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
    •  наукові відкриття;
    •  винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
    •  компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
    •  раціоналізаторські пропозиції;
    •  сорти рослин, породи тварин;
    •  комерційні (фірмові) найменування,  торговельні марки  (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
    •  комерційні таємниці.

Найбільш поширеною думкою щодо поділу права інтелектуальної власності є поділ на чотири самостійні інститути:  1) авторське право та суміжні права, 2) право промислової власності (патентне право), 3) засоби індивідуалізації учасників господарського обігу їх товарів та послуг, 4) нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності.

Розмежування правових інститутів залежить від підстав надання правової охорони. Критерієм для такого розмежування є можливість незалежного створення аналогічного нематеріального об’єкту іншою особою.

Якщо незалежне створення двома особами нематеріального об’єкту неможливо, то для відокремлення одного об’єкту від іншого служить форма об’єкту, а саме відокремлення не становить проблеми. Ця властивість нематеріального об’єкту спричиняє те, що для надання правової охорони не треба реєструвати твір, проводити експертизу на новизну або оригінальність. Відповідно, право виникає з моменту створення та не вимагається виконання будь-яких формальностей. Форма твору, яка є неповторною, визначає обсяг правової охорони. Таку систему назвають «фактологічною».

Інакше відокремлюються об’єкти, які можуть бути створені декількома особами незалежно один від іншого. Технічне рішення може бути створено незалежно від першого винахідника. В такому випадку необхідно відокремити технічне рішення від попередніх. Для цього автор повинен сформулювати суть та обсяг рішення, певний державний орган повинен провести експертизу, держава видати індивідуальний акт, яким визначити обсяг правової охорони. Саме тому, відокремлення та реєстрація завжди передують виникненню права. Обсяг правової охорони визначається певними формальними ознаками, як то формула винаходу, суттєві ознаки промислового зразка та інші. Таку систему назвають «реєстраційною».

Разом з цим можливо відокремлення об’єкта та закріплення монополії на підставі таємності. Збереження певної інформації в секреті, її використання надає особі певні переваги. Забороняється протиправне розголошення такої інформації шляхом промислового шпигунства, працівником володільця права на секрет. Ці відносини мають квазіабсолютний характер, бо одна і та ж інформація може бути створена та засекречена декількома особами незалежно однин від одного. Таку систему назвають «фактичною монополією».

Право інтелектуальної власності складається з таких основних інститутів.

Інститут авторських і суміжних прав - регулює правовідносини, що виникають у зв’язку із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва, виконань, фонограм, відеограм, передач (програм) організацій мовлення. Об’єднання в єдиному правовому інституті двох зазначених груп норм пояснюється найтіснішою залежністю виникнення та здійснення суміжних прав від авторських прав, а також урегульованістю відповідних правовідносин єдиним спеціальним законом. Ще однією рисою, яка об’єднує об’єкти авторського права і суміжних прав, є те, що для набуття прав на ці об’єкти не вимагається здійснення будь-яких формальностей.

Другим інститутом прав інтелектуальної власності, за допомогою якого охороняються права на об’єкти прав інтелектуальної власності, є інститут прав на результати науково-технічної творчості, які охороняються патентними правами, тобто інститут патентних прав. Цей правовий інститут регулює майнові, а також пов’язані з ними особисті немайнові правовідносини, що виникають у зв’язку із створенням винаходів, корисних моделей і промислових зразків, а також із набуттям, здійсненням та захистом прав на них.

Ще одним інститутом прав інтелектуальної власності є інститут так званих комерційних позначень або інститут прав на позначення учасників комерційного обігу та введеної в комерційний обіг продукції. Під комерційними позначеннями розуміють позначення, на які може бути набута правова охорона як на об’єкти права інтелектуальної власності, що вказують на походження, якість чи репутацію товарів або послуг. Такими позначеннями є: торговельні марки, географічні зазначення та комерційні найменування. Вони виконують функцію індивідуалізації товарів і послуг, а також суб‘єктів підприємницької діяльності, гарантуючи якість товарів і послуг, що ними виробляються чи надаються.

Крім традиційних об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються авторським правом і суміжними правами, патентними правами, а також правами на комерційні позначення, українське законодавство надає правову охорону сортам рослин, топографіям інтегральних мікросхем, комерційній таємниці та деяким іншим результатам інтелектуальної творчої діяльності. При цьому, окремі об’єкти права інтелектуальної власності, зокрема наукові відкриття і раціоналізаторські пропозиції, є специфічними для українського законодавства, оскільки в більшості держав світу вони особливо не виділяються.

Незважаючи на це, і перший, і другий вид результатів інтелектуальної творчої діяльності можна віднести до особливого інституту прав інтелектуальної власності, а саме – інституту прав на нетрадиційні об’єкти прав інтелектуальної власності. Звичайно, ця його назва є суто умовною і покликана лише підкреслити його відмінність від інститутів авторських і суміжних прав, патентних прав, а також прав на комерційні позначення.

2. Авторське та суміжні права

Авторське право (англ. copyright, буквально – право на виготовлення копій) закріплює за авторами виключні права, які дозволяють їм отримати соціальні блага від результатів їх творчої діяльності.

Авторське право базується на принципі неможливості незалежного створення двома особами ідентичного або суттєво схожого нематеріального об’єкту. Воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження ідей або інформації, тобто їх «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, теорій, принципів, методів, що можуть бути описані та проілюстровані в творі.

2. Поняття та ознаки об’єктів авторського права. Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури та мистецтва. Це положення закріплено ст. 433 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ст. 1, 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, ст. 1 Всесвітньої конвенції про авторське право.

Повний перелік об'єктів авторського права міститься в ст. 8 Закону України «Про авторське право та суміжні права» і він не є вичерпним. Правова охорона надається й іншим творам.

Ознаки об’єктів авторського права: 1) об’єкт має бути твором, 2) твір має відноситись до галузі науки, літератури та мистецтва, 3) об’єкт має бути результатом творчої діяльності автора, 4) об’єктивна форма вираження твору.

3. Суб’єкти авторського права. Суб'єктами авторського права є особи, яким належить суб’єктивне авторське право. Суб'єкти авторського прав поділяються на первинні та похідні.

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору або співавтори. Похідний суб’єкт. Переклад літературного твору на іншу мову, переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів потребують творчого вкладу, результатом якого є в новий похідний твір. За цих підстав творці похідних творів також визнаються авторами. До похідних авторів відносяться: автор збірки та іншого складеного твору, правонаступники автора, роботодавці та замовники об’єктів авторського права, організації колективного управління майновими правами.

4. Зміст авторського права.

Суб’єктивне авторське право – це абсолютне виключне право, яке складається із особистих немайнових та майнових прав, означає заборону усім третім особам здійснювати певні дії та надає особі, якій належить це право дозволяти використання твору. Авторське право виникає з моменту створення твору. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Момент виникнення авторського права. Законом встановлена презумпція авторства. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права», п. 1 ст. 15 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, для того щоб автор літературних і художніх творів розглядався за відсутності доказів протилежного як такий, і відповідно до цього допускався до порушення судового переслідування проти контрафакторів, достатньо, якщо ім'я автора буде позначено на творі звичайним чином. Цей пункт застосовується, навіть коли це ім'я є псевдонімом, коли псевдонім, взятий автором, не викликає сумніву в його особі.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права», особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: 1) латинська літера «c» в колі (©); 2) ім'я особи, яка має авторське право; 3) рік першої публікації твору.

5. Обмеження авторського права. Обмеження авторського права полягає у вільному використанні творів без дозволу автора та без виплати йому винагороди. Положення щодо обмежень авторського права містяться як в міжнародних, так і в національних нормативно-правових актах. Такі обмеження закріплені ст. 2bis, 9, 10, 10bis, Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, ст. 444 ЦК України, ст. 21–25 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Виділяють п’ять груп вільного використання творів: 1) відтворення для вільного розповсюдження інформації; 2) відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом; 3) відтворення творів для судового і адміністративного провадження; 4) обмеження авторського права щодо комп’ютерних програм; 5) відтворення творів у особистих цілях.

6. Строк охорони авторського права. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору.

Особисті немайнові права автора охороняються безстроково (ч. 10 ст. 28 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Ст. 446 ЦК України, ч. 2 ст. 28 Закону України «Про авторське право та суміжні права» передбачає, що строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через 70 років.

Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права також закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбачений ч. 2 ст. 28 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора.

Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про авторське право та суміжні права», твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора.

7. Суміжні права. Суміжні права в об'єктивному сенсі є сукупністю норм цивільного права, які регулюють відносини у сфері охорони виконання, фонограми, відеограми, передач організацій мовлення, встановленню режиму їх використання, наділення виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення особистими немайновими і майновими правами та захисту цих прав.

Поняття та ознаки об’єктів суміжних прав.

Об’єктами суміжних прав є: виконання, фонограми, відеограми та передачі організацій мовлення (ст. 449 ЦК).

Суб’єкти суміжних прав. Відповідно до Закону України «Про авторське право та суміжні права», суб’єктами суміжного права є: виконавець, виробники фонограм, відеограм і організації мовлення.

Характерні ознаки суміжних прав: 1) розрізняльність; 2) похідність від авторських прав.

Суб’єктивні суміжні права. Для виникнення і здійснення суміжних прав чинне законодавство не вимагає дотримання яких-небудь формальностей (ст. 37 Закону). Але правоволоділець суміжних прав для сповіщення третіх осіб про свої права і запобігання їх порушенню має право використовувати знак охорони. Відповідно до Римської конвенції знак охорони складається з трьох елементів: 1) латинської букви «Р» в колі; 2) імені (найменування) володільця виняткових суміжних прав; 3) року першої публікації фонограми, відеограми.

Відсутність знаку не позбавляє правоволодільця суміжного права можливості його захисту.

Момент виникнення суміжних прав. Відповідно до частини першої коментованої ст. 451 ЦК України, право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення.

Строк дії суміжних прав. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису – з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання. Особисті немайнові права охороняються безстроково.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через 50 років, що відраховується з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування – протягом п'ятдесяти років від дати її вироблення, з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.

Права організації мовлення охороняються протягом 50 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком першого здійснення передачі (програми). Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші строки чинності суміжних прав.

3. Право промислової власності (патентне право).

Патентне право (в об’єктивному розумінні, як система правових норм) складають норми, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання винаходів, корисних моделей та промислових зразків. Джерелами патентного права є Цивільний кодекс України, який окрім загальних положень про право інтелектуальної власності (глава 35 ЦК України), містить окрему главу 39 присвячену праву інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок. До законів, які містять норми патентного права, відносяться Закони України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про науково-технічну інформацію", "Про державну таємницю", " Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів патентного права.

Україна є учасником багатьох міжнародно-правових конвенцій, угод та договорів. Серед них слід них слід виділити в сфері патентного права – Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, Договір про патентну кооперацію (РСТ) від 19 червня 1970 року, Договір про патентне право (PLT) та Інструкція до договору про патентне право від 1 червня 2000 року, Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків від 06 листопада 1925 року (переглянута 28 листопада 1960 року).

2. Об’єкти патентного права, їх види та умови патентоздатності

До об’єктів патентного права відносяться: винахід, корисна модель та промисловий зразок.

Поняття винаходу та корисної моделі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", винахід (корисна модель) – результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

До об’єктів винаходу та корисної моделі відносяться: продукт (пристрій, речовина тощо) або процес. Таким чином, будь-який результат, котрий пропонується як винахід, повинен бути або продуктом або процесом.

Умови патентоздатності винаходу (корисної моделі). Відповідно до ст. 459 ЦК України, винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.

Критерій новизна визначається у Законі України через рівень техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Другим критерієм патентозданості винаходу є винахідницький рівень. Відповідно до п. 7 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Третім критерієм патентозданості винаходу є промислова придатність. Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності.

Згідно зі ст. 460 ЦК України, корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Відповідно критеріями патентозданості корисної моделі є новизна та промислова придатність. Зміст зазначених критеріїв повністю співпадає зі змістом критеріїв патентоздатності винаходу.

Обсяг правової охорони винаходу (корисної моделі) визначається формулою винаходу, корисної моделі.

Поняття промислового зразка.

Відповідно до Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", промисловий зразок – результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Згідно з п. 2 ст. 461 ЦК України, об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Умови патентоздатності промислового зразка. Промисловий зразок отримує правову охорону лише після його оформлення в установленому законом порядку. Згідно зі ст. 461 ЦК України, промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим. Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи.

Обсяг правової охорони промислового зразка визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

3. Суб’єкти патентного права

Суб'єктами, що беруть участь в суспільних відносинах, пов'язаних з реєстрацією, використанням і захистом прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, є як фізичні, так і юридичні особи. До них відносяться: винахідник (співвинахідники), автор (співавтори), заявник, патентоволоділець, правонаступники, роботодаіець і представники в справах інтелектуальної власності (патентні повірені).

Особливим суб'єктом права інтелектуальної власності є попередній користувач, якого не можна віднести ні до первинних, ні до похідних суб'єктів права інтелектуальної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 470 ЦК України та законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (ч. 1 ст. 31) та «Про охорону прав на промислові зразки» (ч. 1 ст. 22), попереднім користувачем може бути будь-яка фізична або юридична особа.

4. Зміст суб’єктивного патентного права

Суб’єктивні права на винахід, корисну модель, промисловий зразок можливо поділити в залежності від виду правовідносин на особисті немайнові та виключні майнові.

Особисті немайнові права. До особистих немайнових прав належать право авторства, право на ім’я (спеціальну назву) та право на подачу заявки до Установи. Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону винахіднику належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково.

Майнові права. Майновими правами на винахід, корисну модель, промисловий зразок є виключні права з використання зазначених об’єктів (ст. 464 ЦК України, ч.1 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»). Права, що випливають із патенту, є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону (ст. 465 ЦК України, ч.1 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»).

5. Випадки обмеження патентного права

Право попереднього користування. Якщо до дати подання до Держдепартаменту заявки будь-яка особа в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений винахід, корисну модель, промисловий зразок чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, вона зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання промислового зразка, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).

Також не відноситься до порушення прав, що надаються патентом, використання запатентованого винаходу, корисної моделі, промислового зразка: 1) в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель), промисловий зразок використовується виключно для потреб зазначеного засобу. Ст. 5ter Паризької конвенції саме так визначає випадки використання предмету патенту, тобто промислового зразка, без порушення прав власника патенту; 2) без комерційної мети; 3) з науковою метою або в порядку експерименту; 4) за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації.

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), промислового зразка продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника. Продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), промислового зразка вважається придбаним без порушення прав володільця патенту, якщо цей продукт був виготовлений і (або) після виготовлення введений в обіг володільцем патенту чи іншою особою за його спеціальним дозволом (ліцензією).

Не визнається порушенням прав, що випливають із патенту, використання з комерційною метою винаходу будь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт був виготовлений чи введений в обіг з порушенням прав, що надаються патентом. Проте після одержання відповідного повідомлення володільця прав зазначена особа повинна припинити використання продукту або виплатити володільцеві прав відповідні кошти, розмір яких встановлюється відповідно до законів або за згодою сторін. Спори щодо цих розрахунків та порядку їх виплати вирішуються у судовому порядку.

6. Порядок патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», ст. 11 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», особа, яка бажає одержати патент подає заявку до уповноваженого для розгляду і проведення експертизи заявок закладу, яким є Укрпатент. Таким чином, першою датою, яка має значення, є дата подання заявки. Вона встановлюється під час проведення формальної експертизи заявки на видачу патенту на винахід, корисну модель та експертизи заявки на видачу патенту на промисловий зразок. Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи та складається з 1) попередньої експертизи, 2) формальної експертизи та, за заявкою стосовно патенту на винахід, 3) кваліфікаційної експертизи.

Під час проведення попередньої експертизи заявка, яка не містить пропозиції заявника щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, розглядається на предмет наявності в ній відомостей, які можуть бути віднесені згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, до державної таємниці.

Під час проведення формальної експертизи: встановлюється дата подання заявки; визначається, чи належить об'єкт, що заявляється, до патентоздатних об'єктів технології, чи не відноситься об’єкт до непатентоздатних об’єктів технології; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» та правилам, встановленим на його основі Установою; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.

Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого винаходу умовам патентоздатності – новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатносності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», датою подання заявки на винахід, корисну модель є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні: 1) заяву у довільній формі про видачу патенту (деклараційного патенту), викладену українською мовою; 2) відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою; 3) матеріал, що справляє враження опису винаходу (корисної моделі), викладений українською або іншою мовою. В останньому випадку для збереження дати подання заявки переклад цього матеріалу українською мовою повинен надійти до Установи протягом 2 місяців від дати подання заявки.

Якщо в матеріалах заявки, що відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», є посилання на креслення, але такого креслення в ній немає, згідно з п. 11 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» заявнику надсилається про це повідомлення і пропонується на його вибір надіслати креслення чи вилучити посилання на нього у заявці.

Аналогічно врегульовані відносини щодо визначення дати подання заявки на видачу патенту на промисловий зразок (ст. 12, п. 10, п. 11 ст. 14 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»).

Юридично значущою датою є дата публікації відомостей про заявку на винахід. Ця дата має значення тільки для заявок на отримання патенту на винахід. У відносинах щодо корисної моделі та промислового зразка публікація відомостей про заявку не проводиться це обумовлюється тим, що розгляд заявок на винахід після їхньої формальної експертизи здійснюють за правилами відстроченої експертизи.

Наступною датою є дата державної реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст. 465 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Державна реєстрація патенту на винахід, корисну модель здійснюється на підставі рішення про видачу патенту. Для державної реєстрації вносяться відповідні відомості до Реєстру. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються в установленому порядку. Одночасно з державною реєстрацією патенту на винахід, корисну модель, відповідно до ст. 23 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені в установленому порядку відомості про видачу патенту (деклараційного патенту). Видача патенту здійснюється Установою у місячний строк після його державної реєстрації (ч. 1 ст. 25 Закону «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»).

Державна реєстрація патенту на промисловий зразок здійснюється одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту. Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу.

7. Строк дії патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок 

Строк дії патенту відраховується від дня подачі заявки і становить: для винаходу – 20 років, корисної моделі – 10 років. Строк дії патенту на промисловий зразок становить 15 років від дати подання заявки до Укрпатенту.

4. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

1. Загальні положення про правову охорону засобів індивідуалізації суб’єктів цивільного обороту, їх товарів і послуг

Виходячи із положень гл. 43 – 45 книги четвертої ЦК України, Закону України «Про охорону знаків для товарів та послуг», та Закону України «Про охорону права на зазначення походження товарів», засоби індивідуалізації мають низку істотних відмінностей у порівнянні з іншими результатами творчої (інтелектуальної) діяльності.

2. Поняття комерційного найменування, торгівельної марки, географічного зазначення.

Поняття комерційного (фірмового) найменування. Відповідно до ст. 90 ЦК України юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, може мати комерційне найменування. Комерційне найменування надає юридичній особі можливість виступати в цивільному обороті під власним ім'ям. Комерційне найменування – це по суті комерційне ім'я суб'єкта господарювання, нерозривно пов'язане з його діловою репутацією. Крім того, комерційне найменування виконує інформативну функцію, оскільки доводить до відома третіх осіб дані про конкретного суб'єкта господарювання.

Ознаки комерційного найменування: 1) істинність, 2) новизна, 3) постійність комерційного найменування.

Обсяг правової охорони комерційного найменування визначається безпосередньо самим «позначенням», організаційно-правовою формою діяльності юридичної особи та сферою її господарської діяльності.

Поняття торгівельної марки. Відповідно до ст. 492 ЦК України торгівельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які здатні виділити товари (послуги), які проводяться (надаються) однією особою, від товарів (послуг), які проводяться (надаються) іншими особами. Такими позначеннями, можуть бути, зокрема, слова, букви, цифри, малюнок, комбінації кольорів. На підставі ст. 1. Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» торговельна марка – це позначення, по якому товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Торговельні марки слід відрізняти від деяких інших схожих з ними об'єктів права інтелектуальної власності. Так, найближче до торговельних марок подібні фірмові найменування. Труднощі їх розмежування виникають зазвичай тоді, коли має місце частковий збіг окремих елементів фірмового найменування і торговельної марки одного і того ж або різних користувачів.

На відміну від фірмового найменування торговельна марка може існувати не тільки в словесній, але і в іншій формі, зокрема зображувальній, комбінованій і так далі. Крім того, вона підлягає державній реєстрації, носить строковий характер і може бути передана за договором іншим користувачам.

Критерії охороноздатності торговельної марки. Торговельна марка відповідно до ст. 5, 6 Закону України «Про охорону права на знаки для товарів і послуг» повинна відповідати наступним умовам:

  •  1. Марка не повинна бути ідентичною або схожою з марками, що набули раніше популярності, з тими ж або подібними товарами (що в принципі можна назвати вимогою про новизну торговельної марки). Новою можна назвати торговельну марку яка за своїм змістом не є ідентичною (тотожною) або схожою з уже відомими торговельними марками. Тотожна (ідентична) торговельна марка – це така марка, яка у всіх своїх істотних елементах в цілому відображає, тобто копіює, вже відоме позначення і при цьому належить до того ж класу товарів незалежно від їх розбіжності в переліку. Схожа торговельна марка – це позначення хоча зовні і має окремі відмінності, але схожа з уже відомими марками до такого ступеня, що здатна викликати ототожнення в сприйнятті потенційних споживачів з оригінальною торговельною маркою.

2. Торговельна марка повинна мати таке позначення (критерій розрізняльної здатності) яке здатне вирізнити, виділити, індивідуалізувати товари, послуги позначені торговельною маркою з-поміж інших однорідних товарів та послуг. Торговельна марка не повинна бути такою маркою, яка повністю і нерозривно зв'язаною своїм змістом з природою виробів, що маркуються. Умови оригінальності марки полягає в тому, що вона не повинна бути описовою і родовою. Описова марка – це позначення, що прямо чи непрямо вказує на об’єкт (вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність тощо), до якого позначення застосовують, за допомогою однієї з характеристик, що його визначає. Родова марка – це позначення, яке впродовж інтенсивного використання в цивільному обігу набула статусу видової назви товару. Торговельна марка і маркований нею товар сприймаються як єдине ціле.

3. Торговельна марка не повинна бути позначенням яке здатне ввести в оману щодо об'єкту маркування, тобто не повинна бути помилковою і обманною. До помилкових марок відносяться позначення які містять неправильні відомості про товар або які не відповідають дійсності. До обманних торговельних марок відносяться такі позначення які прямо або опосередковано містять відомості які, в свою чергу, здатні ввести споживачів в оману щодо товару або його походженні.

4. Правова охорона надається марці, яка не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі і на який не розповсюджуються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом «Про захист прав на знаки для товарів і послуг. Крім того, норми Паризької конвенції не допускають використання навіть стилізації державних символів.

Види торговельних марок. Колективні марки. Загальновідомі торговельні марки. Найбільш ефективним і поширеним позначенням для товарів і послуг є словесне зображення. Словесні марки найефективніші через легке сприйняття поглядом, слухом і т.п., вони виразніші, легше запам'ятовуються, вимовляються і перекладаються. Словесні торговельні марки складаються зі словесних елементів (елемента), слів, словосполучень або сполучень слів, цифр.

Зображувальні марки – це торговельна марка, яка складається із зображувальних елементів (композиції ліній, голограм, фігур будь-яких форм та кольорів на площині та у просторі). Ними можуть бути художні, графічні та інші подібні позначення.. Вони в більшості випадків втілені в малюнку, кресленні. Часто це буває результатом образотворчого мистецтва і в такому випадку таке позначення є об'єктом авторського права.

Об'ємні торгові марки – це позначення, що є тривимірним об’єктом, тобто має вигляд фігури або композиції фігур, форма якого безпосередньо не обумовлена його функціональними призначенням. Найчастіше об'ємні торговельні марки повторюють форму самого товару або його упаковку. Найбільш поширеними об'ємними позначенням для товарів є оригінальні упаковки, наприклад, флакони для парфумів або для спиртних напоїв.

Торговельні марки особливого роду. Це можуть бути звукові (музичні фрази, шуми різного походження), світлові, запахи. В Україні такі марки – відповідно до п.1.4. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг – реєструються за наявності технічної можливості внесення їх до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та оприлюднення інформації щодо їх реєстрації.

Комбіновані марки є поєднанням словесних і зображувальних марок, тобто вони складаються з двох частин – слова та малюнку, які мають смислове значення. Зображувальна частина в основному ілюструє словесну частину позначення. Обидві частини, безумовно, повинні бути зв'язані композиційно і сюжетно і складати єдине ціле.

Знаки обслуговування принципово нічим не відрізняються від торговельних марок в точному значенні цього терміну. Вони виконують ті ж функції, повинні відповідати тим же принципам і тим самим вимогам. Знаки обслуговування відрізняються від торговельних марок тільки призначенням – перші повинні відрізняти послуги одних осіб, які їх надають, від таких же послуг інших осіб. Іншими словами, знаки обслуговування пов'язані не з товарами, а з послугами. Вони зафіксовані в ст. 1 (2) Паризької конвенції про охорону промислової власності. По своєму правовому режиму прирівнюються до торговельних марок.

Торговельна марка вважається колективною торговельною маркою, якщо право на неї належить об'єднанню (спілці, асоціації), створення і діяльність якого не суперечить законодавству держави, в якій вона створена, навіть якщо таке об'єднання не є власником промислового або торгового підприємства. Колективна торговельна марка призначена для позначення товарів і послуг членів об'єднання – володільця прав на колективну торговельну марку.

Загальновідомі торговельні марки. Загальновідому торговельну марку можна визначити як марку, що набула завдяки інтенсивному використанню і рекламі широкої популярності (відомості) серед споживачів, як у країні походження, так і за її межами, і символізує високу якість маркованих товарів (послуг), які виробляються (надаються) певною особою.

Правовий режим її полягає у наступному: а) наданні їм переважної охорони без спеціальної реєстрації перед більш пізніми марками даної країни, стосовно до ідентичних чи однорідних товарів; б) наданні можливості анулювати реєстрацію більш пізньої схожої торговельної марки; в) закріпленні за компетентним адміністративним чи судовим органом даної країни вирішення питання про встановлення загальновідомого характеру марки.

Позначення, які не визнаються торговельними марками. Позначення, що заявляються як марки, повинні мати розрізняльну здатність, оскільки тільки за цієї умови вони можуть виконувати функції, що покладаються на них. В зв'язку з цим не реєструються як торговельні марки позначення, які через ті або інші обставини таку здатність не мають. Іншою загальною підставою для відмови в реєстрації марки є необхідність охорони суб'єктивних прав і законних інтересів третіх осіб, яким може бути завдано шкода у разі закріплення за заявником прав на позначення, що заявляється. Причиною відмови в реєстрації також можуть бути міркування охорони публічного порядку і суспільних інтересів, які хоч і не персоніфіковані стосовно окремих осіб, але носять цілком конкретний характер.

До позначень, що не реєструються зважаючи на їх нездатність виконувати функції торговельних марок, відносяться:

1) позначення, що не мають розрізняльну здатність.
В даному випадку відсутність у позначення розрізняльної здатності розуміється як відсутність у позначення ознак оригінальності та індивідуальності;

2) позначення, що є державними гербами, прапорами
і емблемами, офіційними назвами держав, емблемами, ск
ороченими або повними найменуваннями міжнародних міжурядових організацій, офіційними контрольними, гарантійними і пробірними клеймами, друком, нагородами і іншими відзнаками або схожі з ними до ступеня змішування;

3) позначення, що увійшли до загального вживання як назви товарів певного вигляду. Прикладами можуть є такі словесні позначення, як руберойд, нейлон, целофан, анестезин, новокаїн тощо;

4) позначення, що є загальноприйнятими символами і термінами.

5) позначення, що вказують на вигляд, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товару, а також на місце і час їх виробництва і збуту. Такі описові марки складають об'єктивну товарну характеристику виробу і не можуть його індивідуалізувати. Прикладами подібних позначень можуть служити словесні знаки «Elegant», «Premier» і ін.

Виключення розглянутих вище позначень з сфери правової охорони не перешкоджає, проте, їх використанню як складової частини торговельних марок, якщо вони не займають в них домінуючого положення. Але при реєстрації торговельної марки вказується, що такі позначення виключаються з сфери охорони, якщо вони композиційно не пов'язані з іншими елементами, або що торговельна марка охороняється в цілому, без надання окремої охорони вхідним в його композицію позначенням. Виключення з охорони елементів, що не охороняються, але входять до складу торговельної марки, оформляється у вигляді спеціального запису при внесенні марки до Державного реєстру знаків для товарів і послуг, а також при публікації відомостей про реєстрацію торговельної марки в офіційному бюлетені Держдепартаменту.

До позначень, що не реєструються як торговельні марки з міркувань охорони публічного порядку і суспільних інтересів, відносяться:

1) позначення, що є оманливими або здатними ввести в оману споживачів щодо товару або його виробника. Не підлягають, зокрема, реєстрації марки, вигадані, що містять дату заснування фірми або ім'я її засновника, помилкові відомості про якості або властивості товару, місце його походження тощо;

2) позначення, що суперечать за своїм змістом суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі. До цієї категорії марок відносяться, зокрема, малюнки порнографічного характеру, образливі написи, войовничі або расистські заклики і гасла тощо;

До позначень, які не можуть бути зареєстровані як торговельна марка з огляду на те, що це порушувало б права і законні інтереси третіх осіб, відносяться:

1) позначення, які є тотожними або схожими до ступеня їх змішування з тими, що вже охороняються на території України торговельними марками, найменуваннями місць походження товару зареєстрованими в установленому порядку. Наприклад, правом на включення в торговельну марку найменувань типу «київський», «кримський», «карпатський» і тому подібне мають лише заявники, місце виробництва товарів яких знаходиться в даному населеному пункті або місцевості;

2) позначення, що відтворюють відомі на території України комерційні (фірмові) найменування (або їх частину), а також промислові зразки, що належать іншим особам;

3) позначення, які відтворюють назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або персонажі і цитати з них, твори мистецтва або їх фрагменти без згоди особи, якій належать авторські права;

4) позначення, що відтворюють прізвища, імена, псевдоніми і похідні від них, портрети і факсиміле відомих осіб без згоди таких осіб, їх спадкоємців, відповідного компетентного органу або найвищого законодавчого органу країни, якщо ці позначення є надбанням історії і культури України.

Обсяг правової охорони торговельної марки. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Поняття та ознаки географічного зазначення. Правова охорона географічного зазначення регулюються гл. 45 ЦК України та Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів».

Географічне зазначення походження товару – це термін, що охоплює такі поняття як:

1) просте зазначення товару. Дане позначення дає лише уявлення про дійсне місце походження товару (зроблено в Україні), тобто констатує факт виробництва товару в певній географічній місцевості;

2) кваліфіковане зазначення місця походження товару:

– найменування місця походження товару, тобто географічна назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкту, використовуване для позначення товару, особливі властивості якого виключно або головним чином визначаються характерними для даного географічного місця природними умовами або об'єднанням цих природних умов з характерними для даного географічного місця людським чинником. Воно виділяє в масі товарів тих, хто володіє особливими (специфічними) властивостями, обумовленими виключно або переважно географічним середовищем даної місцевості, її природними або людськими чинниками.

– географічне зазначення походження товару – це назва географічного місця, яке вживається як позначення в назві товару, який походить з цього географічного місця і має певні якості, репутацію або інші характеристики, які в основному обумовлені характеристиками даного географічного місця, природними умовами або людським чинником, або об'єднанням цих природних умов і людським чинником.

Географічне зазначення ідентифікує географічний район, в якому розташовано одне або декілька підприємств, які виготовляють певний вид продукції щодо якої застосовується географічна вказівка.

Різниця між найменування місця походження товару та географічне зазначення походження товару полягає в тому, що найменування місця походження товару передбачає пряму залежність особливих властивостей товару, що походить із зазначеного географічного місця, від природних умов чи людського фактора або поєднання природних умов і людського фактора, характерних для даного географічного місця. В той же час географічне зазначення походження товару передбачає, що природними умовами чи людським фактором, характерним для даного географічного місця, або їх поєднанням зумовлюються не особливі властивості товару, а лише певні якості, репутація або інші характеристики.

Критерії охороноздатності географічного зазначення. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (оманливим) чи такими, що вводять споживачів у оману щодо справжнього географічного місця походження товару.

Правова охорона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови (ч.3 ст. 7 Закону «Про охорону прав на зазначення походження товарів»): а) вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить; б) вона вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви; в) у вказаному цією назвою географічному місці об'єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць; г) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором; д) виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюються в межах зазначеного географічного місця.

Незалежно від цих умов назва географічного місця вважається назвою місця походження товару у разі, коли сировина для виробництва товару походить з іншого географічного місця, ніж географічне місце виробництва товару, якщо географічне місце виробництва (видобування) сировини визначене, існують спеціальні умови виробництва такої сировини та встановлено контроль за їх дотриманням.

Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, щодо якого виконуються такі умови (ч.4 ст.7 «Про охорону прав на зазначення походження товарів»):

а) воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

б) воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

в) у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

г) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;

д) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця.

Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів.

Правова охорона надається омонімічним зазначенням походження товару за умови забезпечення запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного місця походження товару або його меж.

Фактично вищеназвані умови можна звести до трьох основних, якими є:

1. Географічне зазначення повинно містити пряму або опосередковану вказівку на те, що товар походить з конкретної країни, області або місцевості. Географічне зазначення може включати повну або скорочену офіційну назву географічного об'єкту – країни, населеного пункту, місцевості. Важливо, що б географічна вказівка асоціювалася у споживачів з певним місцем походження товару.

2. Наявність у товару особливих властивостей, цінних з погляду споживача, що підвищують конкурентоспроможність товару на ринку однорідних товарів.

3. Повинен існувати постійний зв'язок між властивостями товарів і умовами виробництва в даній географічній місцевості. Специфічні властивості, які очікує споживач від товару, позначеного прив'язкою до певного географічного об'єкту, мають носити стабільний, стійкий і відомий характер. Як правило, вони визначаються особливими природними умовами географічного середовища (закарпатський чай, кримське вино і т. п.) і (або) професійним досвідом і традиціями виробництва виробників товару, що проживають в даній місцевості (коломийська крашанка, вологодські мережива і т. п).

На якісні характеристики, окрім технічного рівня, технології, якості матеріалів, впливають ще й і інші чинники, які часто не залежать від технічного рівня виробництва або будь-яких інших умов виготовлення товару. Такими додатковими чинниками, які зумовлюють значною мірою якісні та інші характеристики товару, можуть бути певні властивості того або іншого географічного району. Це можуть бути різноманітні чинники – вода, повітря, ґрунт, кліматичні, гідрологічні та інші умови.

Так, певні сорти вина можна отримувати з винограду, який вирощується тільки в конкретній місцевості (молдавське вино, кримське вино), на виробництво пива впливає цілий ряд властивостей даного географічного району – вода, ячмінь, хміль і тому подібне («Чернігівське пиво», «Славутич»). Тканина певного сорту може бути виготовлена тільки з бавовна овець певної породи, яка вирощується в певній місцевості. Це природні чинники географічного району, які можуть зумовлювати певні якісні показники вироблюваного товару (мінеральна вода «Миргородська», «Моршинська»). Але на якісні характеристики товару можуть впливати також і люди – виробники цього товару. Третій напрям впливу на конкурентоспроможність товару – це об'єднання географічного чинника з людським. Об'єднання місцевого чинника з людським дає високий ефект, підвищує конкурентоспроможність товару. Особливості людського чинника можуть полягати в традиціях, технологіях виробництва, що зберігаються в даній місцевості, передачі майстерності з покоління в покоління і т. п.

Види географічного зазначення:

З самої суті даного об'єкту витікає, що він може бути виражений переважно в словесній формі. Це може бути назва:

  •  країни (український, швейцарський);
  •  населеного пункту (харківський, київський);
  •  місцевості (балтійський, чорноморський, слобідський);
  •  інший географічний об'єкт (уральський, сибірський), який може бути офіційним (Санкт-петербурзький) або неофіційним (Пітерський), повний (Івано-Франківський) або скороченими (Асканія)
  •  сучасним (Харківський) або
  •  історичним (Ленінградський, Коньяк, Гжель, Юзівка).

Останнім часом відстежується практика широкого застосування і образотворчого позначення як географічного позначення. Наприклад, зображення Софійського собору або Лаври для товарів, що походять з Києва, Кремля для Москви або Тауерського мосту для Лондона.

Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Позначення, які не визнаються географічними зазначеннями (ст. 8 Закону «Про охорону прав на зазначення походження товарів»), які суперечать публічному порядку, принципам гуманності та моралі:

  •  не відповідає умовам надання правової охорони географічному зазначенню;
  •  суперечить суспільному порядку, принципам гуманності та моралі
  •  є видовою назвою товару;
  •  правильно вказують на географічне місце виготовлення товару, але створюють у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці;
  •  є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару;
  •  є тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати із знаком для товарів і послуг, права на які визнані в Україні, якщо зважаючи на репутацію, відомість і тривалість використання цього знака така правова охорона може ввести в оману споживачів щодо ідентичності товару.

Не надається кваліфікованому зазначенню походження товару, пов'язаному з географічним місцем в іноземній державі, якщо права на це зазначення або інше позначення, що за своїм змістом відповідає поняттю кваліфікованого зазначення походження товарів, не охороняються у відповідній іноземній державі.

3. Суб’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

Суб’єктом права на комерційне найменування може бути юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності.

Комерційне (фірмове) найменування за своєю природою покликане ідентифікувати юридичну особу, тому належати дане право може тільки юридичній особі. Крім того, виходячи із змісту ст. 90 ЦК України можна зробити висновок, що це повинна бути тільки комерційна юридична особа. Причому мова йде про самостійних суб'єктів підприємницької діяльності, а не про його підрозділи: представництва і філії юридичної особи ідентифікуються в економічному обороті як сама юридична особа.

Не можуть бути суб'єктами права на фірмове найменування: об'єднання осіб, зв'язані між собою договором про спільну діяльність; некомерційні установи (їх індивідуалізація в обороті забезпечується за допомогою офіційного найменування, яке повинне містити вказівку на їх організаційно-правову форму і бути відображено в їх засновницьких документах); фізичні особи (їх індивідуалізація забезпечується за допомогою прізвища, власного імені та по батькові).

Суб’єкти права на торговельну марку. Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлює, що марка може бути зареєстрованою на ім’я юридичної особи, а також на фізичну особу, що здійснює підприємницьку діяльність (ч. 3 ст. 2). Що стосується юридичних осіб, то право на торговельну марку можуть набувати, природно, ті з них, які виготовляють, займаються їх реалізацією, ремонтом, здійснюють їх сервісне обслуговування і т. п.,а також надають споживачам послуги. Фізичні особи можуть стати володільцями торговельної марки, якщо вони займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи. Іноземні юридичні і фізичні особи набувають право на торговельні марки в Україні на тих же умовах і в тому ж порядку, що і українські підприємці.

Суб'єктами права (ст. 502 ЦК України, ст. 9 Закону «Про охорону прав на зазначення походження товарів») на географічне зазначення є виробники товару, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» право на реєстрацію права інтелектуальної власності на географічне зазначення мають: 1) особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем (виробники товару); 2) асоціації споживачів; 3) установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

4. Зміст майнових прав на комерційне (фірмове) найменування

Суть права на комерційне найменування полягає в гарантованій юридичній особі можливості виступати в цивільному обороті під власним комерційним найменуванням (ст. 490 ЦК України). Майнові права на комерційне найменування є: 1) право на використання комерційного найменування; 2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, у тому числі і забороняти таке використання; 3) інші майнові права, передбачені законом.

Поняття використання комерційного найменування. Під своїм комерційним найменуванням юридична особа приймає участь у цивільному обороті, укладає цивільно-правові угоди, здійснює інші юридичні дії щодо реалізації майнових прав, захищає свої порушені майнові права або права, що оспорюються. Суб'єкти, яким належать виключні майнові права на комерційні (фірмові) найменування, можуть розміщувати свої комерційні найменування на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах, у публікаціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях тощо.

Правоволоділець комерційного (фірмового) найменування має право перешкоджати іншим особам неправомірно його використовувати, в тому числі забороняти незаконне використання. Під неправомірним використанням комерційного (фірмового) найменування іншими особами розуміють різні форми участі в цивільному обороті під чужим комерційним найменуванням. Право перешкоджати неправомірному використанню та забороняти таке використання зазвичай реалізується шляхом подання до суду позову щодо припинення дій, які порушують виключні майнові права на комерційне найменування, та відшкодування збитків, що були їй завдані цими діями.

На відміну від майнових прав інтелектуальної власності на інші об'єкти права інтелектуальної власності, які згідно з чинним законодавством України можуть бути вільно надані їх володільцем за договором іншій особі, виключні майнові права на комерційне найменування належать до невідчужуваних прав і можуть бути передані іншій особі разом із цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною. Це положення передбачено ч. 2 ст. 191 ЦК України.

Майнові права, які випливають із свідоцтва на торгівельну марку, знак для послуг та географічне найменування місця походження товару. В Цивільному кодексі України передбачено лише виключні майнові права на торговельну марку. На думку законодавця особисті немайнові права на торговельну марку взагалі не виникають. Відповідно до ст. 495 ЦК України майновими правами на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використання торговельної марки в цивільному обороті повинно бути добросовісним. За загальним правилом марка вважається використаною, якщо її застосовано у формі та у вигляді марки, яка була зазначена в заявці, а також у формі, яка відрізняється від зареєстрованої марки лише окремими елементами, і якщо це не змінює в цілому відмінність марки.

При використанні торговельної марки правоволоділець має право проставляти поряд із торговельною маркою попереджувальне маркування, яке вказує на те, що виключні права на цю торговельну марку зареєстровані в Україні. Таке маркування дає змогу виділити торговельну марку з-поміж інших позначень, якими маркується товар. Також, завдяки попереджувальному маркуванню можна встановити факт належності виключних прав на торговельну марку іншій особі.

Правоволоділець сам обирає вид і форму попереджувального маркування. Тому воно може містити пряму вказівку на те, що певне позначення є торговельною маркою, права на яку зареєстровані, наприклад, містити слова «зареєстрована торгівельна марка», «ТМ» або у вигляді скорочення – велика латинська буква ® у колі.

Поняття використання кваліфікованого географічного зазначення. Права, які випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару і/або права на його використання, діють від дати їх реєстрації.

Правоволоділець свідоцтва має право: а) використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару;б) приймати заходи щодо заборони використання кваліфікованого зазначення походження товару особами, які не мають на це права;в) вимагати від осіб, які порушили права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної і моральної шкоди у встановленому законом порядку.

Використанням зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається: а) нанесення його на товар або на етикетку;

б) нанесення його на упаковку товару, застосування в рекламі; в) запис на бланках, рахунках і інших документах, які супроводжують товар.

Правоволоділець має право наносити поряд з кваліфікованою вказівкою походження товару попереджувальне маркування для інформації про те, що це зазначення зареєстровано в Україні. У якості попереджувального маркування назви місця походження товару застосовується обведене колом абревіатура (НМП). Замість цього маркування або разом з ним може наноситися текст: «Зареєстрована в Україні назва місця походження товару».

Для попереджувального маркування географічного зазначення походження товару застосовується обведена колом абревіатура (ГЗП). Замість цього маркування або разом з ним може наноситися текст: «Зареєстроване в Україні географічне зазначення походження товару».

Володілець свідоцтва не має права: а) видавати ліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товару; б) забороняти (перешкоджати) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей і інших характеристик, на підставі яких зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару та/або право на його використання.

Володілець свідоцтва зобов'язаний забезпечувати відповідність якості, особливих властивостей і характеристик товару, що виготовляється, їх опису в Реєстрі.

Правоволоділець свідоцтва може поміщати позначення, що охороняється, на товарі, упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, бланках і іншій документації, пов'язаній з введенням товару в цивільний оборот.

Право використовувати зазначення географічного об'єкту не можна надавати за договором. Будь-яка особа, яка побажає скористатися зареєстрованим зазначенням місця походження товару, зобов'язана звернутися безпосередньо за отриманням дозволу (свідоцтва) в Держдепартамент, і підтвердити, що її товар має особливі властивості.

Особа, що не має такого свідоцтва, не може використовувати зареєстроване зазначення місця походження товару, навіть якщо використовується тільки позначення, що супроводжується словами «рід», «тип», «імітація» і тому подібним, і повідомляє про справжнє місце виробництва товарів («вино, аналогічне шампанському», «вода типу Миргородської»). Також є неприпустимим використання зазначення в перекладі або використання схожого позначення для однорідних товарів (якщо таке позначення здатне ввести споживачів в оману щодо місця походження і особливих властивостей товару).

5. Оформлення прав на торгівельну марку, знак для послуг та географічне найменування місця походження товару

Для оформлення прав на торгівельну марку, знак для послуг та географічне найменування місця походження товару подається заявка, яка складається українською мовою і повинна стосуватися лише одного заявника та торговельної марки. Вона має містити такі документи: а) заяву про реєстрацію марки; б) зображення позначення, що заявляється; в) перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати марку, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації торговельних марок. У заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові заявника (заявників), якщо заявку подає фізична особа. Якщо заявка подається від імені юридичної особи, то в заяві зазначається офіційна адреса її місці знаходження.

Торговельна марка може бути заявлена у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. У такому разі в заяві має бути вказаний колір чи поєднання кольорів, та додані кольорові зображення зазначеної марки в кількості примірників, що визначається Укрпатентом. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинний надійти до Укрпатенту разом із заявкою або протягом 2 місяців від дати подання заявки. Дата подання заявки визначається за днем надходження до Укрпатенту заявочних матеріалів. Допускається, з метою закріплення зазначеної дати за заявником, подання заявки в неповному складі. Укрпатент може визначити дату подання заявки за днем її надходження, якщо до її складу будуть входити такі матеріали: а) клопотання в довільній формі щодо реєстрації марки, викладене українською мовою; б) відомості щодо заявника та його адреси, викладені українською мовою; в) зображення позначення, яка зовнішньо нагадує марку, щодо якої подана заявка; г) відомості про переліку товарів і послуг, для яких заявляється марка.

Якщо заявку подано до Укрпатенту не у повному складі, то вона може бути доповнена протягом 2 місяців від дати одержання заявником повідомлення Укрпатенту. Якщо протягом зазначеного терміну заявка не буде приведена у відповідність до вимог закону, то датою подання заявки вважатиметься дата одержання Укрпатентом повністю оформленої відповідно до вимог закону заявки. Якщо цього не буде зроблено, заявка вважається неподаною, про що заявникові надсилається повідомлення.

Рішення Укрпатенту про встановлення дати подання заявки надсилається заявникові після надходження документа про сплату збору за подання заявки. У іншому разі рішення заявнику не надсилається, а сама заявка вважається відкликаною.

Пріоритет марки може бути визначений також за датою відкриття офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставок (виставковий пріоритет), якщо марка була використана в експонаті, що демонструвався на зазначених виставках. Для визнання пріоритету марки за цією датою необхідні дві неодмінні умови: 1) виставка проведена на території держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності; 2) заявка надійшла до Укрпатенту не пізніше шести місяців від дати відкриття зазначеної виставки.

Заявником на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару може бути будь-яка юридична або фізична особа, які мають намір виготовляти товар з характерними для даного географічного об'єкту властивостями або вже виготовляє вказаний товар.

Особа, яка зареєструвала на своє ім'я кваліфіковане зазначення походження товару, набуває права на його використання (але не виняткове право), якщо вироблюваний товар відповідає вимогам, викладеним в заявці на реєстрацію.

Для користування зазначенням походження товару не обов'язково всім користувачам його реєструвати, достатньо однієї реєстрації на ім’я будь-якого виробника товару. Якщо зазначення найменування вже зареєстроване, будь-яка особа, що знаходиться в тій же географічній місцевості, що і перший заявник, і виготовляє товар з тими ж властивостями, може подавати в Укрпатент заявку на надання їй права користування зареєстрованим найменуванням.

Право користування цим зазначенням місця походження товару на підставі державної реєстрації може бути надане будь-якій фізичній або юридичній особі. Але таке право може бути надане за однієї неодмінної умови – виробник товару знаходиться в одній і тій ж географічній місцевості і виготовляє товар з одними і тими ж властивостями, які вказані в свідоцтві про реєстрацію найменування місця походження товару.

6. Строк дії та припинення прав на комерційне найменування

Право на комерційне та фірмове найменування діє безстроково, тобто доти, доки особа, якій належить виключне право на таке найменування приймає участь у цивільному обороті під цим найменуванням.

Строк дії свідоцтва на торговельну марку. Правові наслідки закінчення строку чинності свідоцтва на торговельну марку. Відповідно до законодавства України строк дії свідоцтва становить 10 років, починаючи з дати, наступної за датою подання заявки в установленому законом порядку (ст. 496 ЦК). Право на поновлення реєстрації не обмежується, тобто може бути неодноразово продовжене за клопотанням правоволодільця свідоцтва протягом останнього року дії охорони права, щоразу на 10 років (ст. 496 ЦК України, ч. 3 ст. 5 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг).

Строк дії реєстрації кваліфікованого географічного зазначення. Виключне право на географічне зазначення є дійсним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), зазначених цим позначенням. Тому обов'язком правоволодільця зазначення є забезпечення відповідності якості, особливих властивостей та характеристик товару, що виробляється, відомостям про цей товар, внесеним до відповідного Державного реєстру. Спеціально уповноважені органи повинні здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей та інших характеристик, на підставі яких зареєстровано право інтелектуальної власності на географічне зазначення. Відповідно суб'єкт права інтелектуальної власності на географічне зазначення не може перешкоджати такій контрольній діяльності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

10493. Рух електронів у атомі. Будова електронних оболонок атомів 56 KB
  Тема: Рух електронів у атомі. Будова електронних оболонок атомів. Навчальна мета: розгляути характер руху електрона, ввести поняття орбіталь енергетичний рівень і енергетичний підрівень, розглянути та проаналізувати правила заповнення електронних шарів атомів
10494. Складання хімічних формул за валентністю 105.5 KB
  Тема уроку: Складання хімічних формул за валентністю Вид заняття: комбінований урок Цілі уроку: навчальні: формувати поняття про валентність, навчити учнів визначати валентність елементів за формулами бінарних сполук; навчити учнів складати фор
10495. Сучасне формулювання Періодичного закону. Ізотопи (стабільні й радіоактивні) 44 KB
  Тема: Сучасне формулювання Періодичного закону. Ізотопи стабільні й радіоактивні. Навчальна мета: познайомити учнів із сучасним формулюваням періодичного закону, показати яку інформацію несе порядковий номер і масове число, ознайомити учнів із складом ядер атомів, сф...
10496. Сучасне формулювання періодичного закону. Ізотопи 88 KB
  Тема уроку: Сучасне формулювання періодичного закону. Ізотопи. Вид заняття: комбінований урок Цілі уроку: навчальні: повторити і узагальнити знання про будову атома, встановити рівень засвоєного матеріалу з теми: Будова атома€ розширити зн
10497. Узагальнення знань про неорганічні та органічні речовини 88 KB
  Тема: Узагальнення знань про неорганічні та органічні речовини. Тип уроку: урок систематизації та узагальнення знань умінь і навичок. Навчальна мета: Узагальнити знання про основні поняття закони і теорії хімії та їх практичне значення для розвитку науки. Ха...
10498. Будова атома. Ядро і електронна оболонка. Склад атомних ядер 85 KB
  Тема уроку: Будова атома. Ядро і електронна оболонка. Склад атомних ядер. Навчальна мета: продовжити знайомство з періодичною системою хімічних елементів Д.І. Менделєєва, на основі знань про будову атома розкрити фізичний зміст порядкового номера елемента...
10499. Фенол, визначення взаємного впливу атомів у його молекулі 50.5 KB
  Навчальна мета: ознайомити учнів з будовою фенолу визначити взаємний вплив атомів у його молекулі. Розвивати вміння прогнозувати хімічні властивості органічних сполук виходячи з їхньої будови на прикладі фенолу. Ознайомити з якісною реакцією на феноли. Обладнання: пе...
10500. Ферум: будова атома, поширення в природі. фізичні та хімічні властивості. взаємодія з киснем, сіркою 49.5 KB
  Тема уроку: Ферум: будова атома поширення в природі. фізичні та хімічні властивості. взаємодія з киснем сіркою. Вид заняття: комбінований урок урок повторення і засвоєння нових знань на якому активізування чуттєвого досвіду учнів закріплення знань умінь та навичок пр
10501. Фізичні і хімічні властивості етилену і ацетилену. Одержання етилену і ацетилену 81 KB
  Тема:Фізичні і хімічні властивості етилену і ацетилену. Одержання етилену і ацетилену. Навчальна мета: ознайомити учнів з фізичними і хімічними властивостями ненасичених вуглеводнів розкрити механізм реакції приєднання показати що реакції цього типу є характерними...