87943

Психодіагностичний процес та психологічний діагноз

Лекция

Психология и эзотерика

Відмінності психологічного та медичного діагнозу. Критерії постановки психологічного діагнозу. Психодіагностичний процес та його етапи Діагностична діяльність психолога може бути представлена у вигляді різних етапів процесу переробки інформації що призводять до ухвалення рішення діагнозу і прогнозу.

Украинкский

2015-04-25

48.19 KB

26 чел.

Лекція 2

Тема: Психодіагностичний процес та

Психологічний діагноз

План

  1.  Психодіагностичний процес та його етапи.
  2.  Поняття про психологічний діагноз та його рівні.
  3.  Відмінності психологічного та медичного діагнозу.
  4.  Критерії постановки психологічного діагнозу.
  5.  Практичні психодіагностичні завдання.

Основні поняття: психодіагностичний процес, психологічний діагноз, симптоматичний діагноз, етіологічний діагноз, типологічний діагноз, прогноз, психодіагностична ситуація, об’єкт психодіагностики, діагностичні ознаки, шкальні оцінки, процентилі, коефіцієнти кореляції.

Рекомендована література

Базова:

  1. Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Методика та організація наукових досліджень з психології: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 360 с.
  2.  Галян І. М. Психодіагностика [Текст] : навч. посіб. для студ. вузів / І. М. Галян. — К. : Академвидав, 2009. — 464 с.
  3.  Моргун В. Ф. Основи психологічної діагностики [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. Ф. Моргун, І. Г. Тітов. — 2-ге вид. — К. : Слово, 2012. — 460 с.
  4.  Поліщук С.А. Методичний довідник з психодіагностики [Текст] : навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С.А. Поліщук. – Суми : Унів. кн., 2009. – 442 с.

Допоміжна:

  1.  Общая психодиагностика /Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина – СПб.: Изд-во «Речь», 2002. 304 с.
  2.  Основы психодиагностики [Текст] : учеб. пособие для студ. вузов / под общ. ред. А. Г. Шмелева. — Ростов н/Д : Феникс, 1996. — 542 с.
  3.  Практическая психодиагностика [Текст] : методики и тесты : учеб. пособие / ред.-сост. Д. Я. Райгородский. — Самара : ИД "БАХРАХ-М", 2003. — 672 с.     
  4.  Психологическая диагностика [Текст] : учебно-методическое пособие / М. К. Акимова, Е. М. Борисова, Е. И. Горбачева и др. ; под ред. К. М. Гуревича, Е. М. Борисовой ; гл. ред. Д. И. Фельдштейн. — М. : МПСИ ; Воронеж : Модэк, 2004. — 368 с.
  5.  Скребец В. А. Психологическая диагностика [Текст]: Учеб. пособие / В. А. Скребец. - 2-е изд., перераб. и доп. — К.: МАУП, 2001. — 152 с.: ил.

  1.  Психодіагностичний процес та його етапи

Діагностична діяльність психолога може бути представлена у вигляді різних етапів процесу переробки інформації, що призводять до ухвалення рішення, — діагнозу і прогнозу. Основні етапи діагностичного процесу зводяться до збору даних відповідно до завдання дослідження, їх переробці, інтерпретації і, нарешті, винесенню ухвали (діагноз і прогноз).

Розглянемо кожен з етапів прицільно.

Основні етапи процесу психодіагностики:

  1.  Етап визначення стану об’єкта психодіагностики на феноменологічному рівні  (рівні явища) шляхом опису діагностичних ознак – поведінкових проявів, які можна безпосередньо спостерігати. Цей етап передбачає:
  2.  Ознайомлення із запитом (типовими скаргами, проблемами) досліджуваного або пов’язаних з ним осіб;
  3.  Визначення відповідності даного конкретного випадку компетенції психолога;
  4.  Вивчення комплексу об’єктивної та суб’єктивної інформації про досліджуваного, на основі чого складається робоча картина особистості (об’ктивна – за допомогою бесід з особами, які знають досліджуваного; аналізу навчальної, медичної документації. Суб’єктивна – анамнез, історія хвороби) .
  5.  Етап висування гіпотез про психологічні причини феноменологічного стану об’єкта психодіагностики. Визначається концептуальний апарат дослідження. Здійснюється перехід від з’ясованих діагностичних ознак до аналізу діагностичних категорій – причин проявів діагностичних ознак.

Цей етап передбачає:

  1.  Чітке визначення наукового апарату дослідження (об’єкта, предмета, мети, завдань та гіпотези дослідження);
  2.  Вибір доцільних діагностичних методик.
  3.  Етап збору даних, їх переробки та інтерпретації. Передбачає проведення діагностичних процедур. Отриманий емпіричний матеріал подається у передбаченому специфікою використаних методик вигляді (сирі бали переводяться у стандартну шкалу.

Кодування тестових оцінок - елемент процедури обробки даних психодіагностичного обстеження. Застосовується в многопараметрових тестових батареях, особистісних анкетах, інших методиках, які передбачають подання результату у вигляді профільних оцінок.

Кодування тестових оцінок дає можливість більш економного та короткого опису сукупності шкальних оцінок, профілю шкал, а також більш чіткої і швидкої розбивки матеріалу на клінічно (або характерологічні) схожі групи. Кодування тестових оцінок сприяє виявленню у досліджуваній групі найбільш загальних характеристик і закономірностей.

Шкальні оцінки - спосіб оцінки результату тесту шляхом встановлення його місця на спеціальній шкалі. Шкала містить дані про внутрішньогрупових нормах виконання даної методики у вибірці стандартизації. Так, індивідуальні результати виконання завдань (первинні оцінки піддослідних) порівнюються з даними в порівнянної нормативної групі (наприклад, результат, досягнутий учнем, порівнюється з показниками дітей того ж віку або року навчання; результат дослідження загальних здібностей дорослого зіставляється зі статистично обробленими показниками репрезентативної вибірки осіб в заданих вікових межах).

Однією з поширених в психологічній діагностиці форм оцінки результату тесту шляхом співвіднесення з груповими даними є розрахунок процентиль.

Процентиль - процентна частка індивідів з вибірки стандартизації, результат яких нижче даного первинного показника. Шкалу процентиль можна розглядати як сукупність рангових градацій (див. рангова кореляція) при числі рангів 100 і відлік від 1-го рангу, відповідного самому низькому результату; 50-й процентиль (PSQ) відповідає медіані (див. заходи центральної тенденції) розподілу результатів, Р> 50 і Р <50 відповідно представляють ранги результатів вище і нижче середнього рівня результату.

Процентилі не слід змішувати зі звичайними процентними показниками. Останні являють собою частку правильних рішень із загальної кількості завдань тесту в індивідуальному результаті (див. первинні оцінки).

На цьому етапі здійснюється якісний аналіз та інтерпретація емпіричних даних. Інтерпретація даних психодіагностичного обстеження може здійснюватись:

  1.  в характеристиках розвитку (генетично), тобто з виокремленням фаз, стадій, критичних моментів становлення психічних функцій і властивостей особистості;
  2.  в характеристиках систем і типів зв’язків між ними (структурно).

У вітчизняній психодіагностиці розроблена оригінальна класифікація психодіагностичних ситуацій. В. І. Дружінін (1990) вважає існування чотирьох варіантів таких ситуацій: добровільна участь в обстеженні і самостійний вибір подальшої поведінки (наприклад, психологічна консультація); 2) примусова участь в обстеженні, але самостійний вибір подальшої поведінки (наприклад, обстеження студентів-психологів при розробці тестів); 3) примусова участь в обстеженні і вибір поведінки після обстеження нав'язаний (наприклад, тестування для визначення відповідності вимогам посади); 4) добровільна участь в обстеженні, але вибір подальшої поведінки нав'язаний (наприклад, професійний відбір).

  1.  Етап ухвалення рішення, побудови психодіагностичного заключення (діагнозу).

У повноцінному діагностичному дослідженні необхідно зробити обгрунтовані психологічні висновки, а тим самим здійснити вихід за рамки статистичних даних.

Висновок - документ про результати тестування, підготовлений психологом. 3аключеніе має будуватися на всіх доступних для дослідника даних. Стандартної форми та правил написання ув'язнення не існує, воно видозмінюється в залежності від мети, ситуації, в якій проводиться тестування, адресата, теоретичних установок і спеціалізації психолога. Основне в підготовці ув'язнення - його відповідність потребам, інтересам і рівню кваліфікації замовника.

Висновок повинен бути орієнтоване на дії, які необхідно зробити у зв'язку з тим чи іншим психологічним діагнозом.  Твердження психолога повинні відображати ступінь надійності кожного з наведених фактів або висновків. Слід уникати спеціальної термінології. Висновок ефективно лише в тому випадку, коли застосовується лише до даного обстежуваній, а не до людей цього віку, статі, освіти, страждають тим же захворюванням і т. д. При підготовці висновку обов'язково слід керуватися етичними нормами психодіагностики.

  1.  Психологічний діагноз

Психологічний діагноз (від грец. - «Розпізнання») (ПД) - кінцевий результат діяльності психолога, спрямований на з'ясування та опису суті індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінки їх актуального стану, прогнозу подальшого розвитку та розробки рекомендацій, визначених завданням психодіагностичного обстеження.

 Предмет психологічного діагнозу (ПД) - встановлення індивідуально-психологічних відмінностей в нормі і в патології. Найважливішим елементом психологічного діагнозу є з'ясування в кожному окремому випадку того, чому дані прояви виявляються в поведінці обстежуваного, які їхні причини і наслідки. 

Сьогодні, як правило, встановивши засобами психодіагностики ті чи інші індивідуально-психологічні особливості, дослідник позбавлений можливості вказати на їх причини, місце в структурі особистості.

Л.С.Виготський вказував на системний характер психологічного діагнозу, в структурі якого виокремив три рівні:

 Перший рівень назвав симптоматичним (або емпіричним). Цей діагноз обмежується констатацією та описом певних виявлених діагностичних ознак або симптомів, на підставі яких безпосередньо будуються практичні висновки. Л. С. Виготський зазначає, що даний діагноз не є власне науковим, бо встановлення симптомів ніколи автоматично не призводить до діагнозу. Тут роботу психолога цілком можна замінити машинної обробкою даних.

 Другий рівень –  етіологічний діагноз, що передбачає причинне пояснення виявлених симптомів шляхом їх опису та створення гіпотетичного конструкту. За цього враховується не тільки наявність певних особливостей (симптомів), а й причини їх виникнення.

 Вищий рівень  типологічний діагноз, що полягає у визначенні місця і значення отриманих даних в цілісній, динамічній картині особистості. За словами Л. С. Виготського, діагноз завжди повинен мати на увазі складну структуру особистості. Тому при постановці діагнозу цього рівня складається типологічний портрет особистості.

Вказані рівні психологічного діагнозу характеризують загальну логіку наукового пізнання об’єкта психодіагностики: від констатування симптомів і пошуку причин, що їх зумовили, до створення теоретичної моделі особистості досліджуваного, в якій конкретні особливості представлені в цілісності та сформульовані в поняттях, що дозволяють найбільш точно та обґрунтовано розкрити її психологічну сутність, структуру і динаміку.

  1.  Відмінності психологічного та медичного діагнозу

Представляє інтерес співвідношення діагнозу медичного і діагнозу психологічного, що дозволяє глибше зрозуміти особливості останнього.

Основне в медичному діагнозі — визначення і класифікація наявних проявів захворювання, які з'ясовуються через їх зв'язок з типовим для даного синдрому патофізіологічним механізмом. При постановці медичного діагнозу зазвичай не виникає питання про те, що саме викликало такі, а не інші розлади, оскільки відповідь міститься у вже готовій етіологічній характеристиці хвороби.

Діагноз у медицині це висновок про характер і особливості хвороби і її позначення за прийнятою класифікацією. Він будується шляхом порівняння картини захворювання, виявленої в пацієнта, з відомими лікареві симптомами захворювань. Таким чином, діагностика розуміється як розділ медицини, що вивчає й установлює ознаки хвороби, а також методи й принципи, на підставі яких дається медичний висновок.

У психології діагностується не хвороба, а психологічна індивідуальність або її окремі характеристики. На відміну від медичного діагнозу, психологічний діагноз передбачає не тільки вимірювання при патології, а й при нормі (у більшості випадків). Медичний діагноз - визначення і класифікація наявних проявів захворювань.

Медичний і психологічний діагнози не повинні конкурувати один з одним. Науковці підкреслюють необхідність співпраці лікаря і психолога, відзначаючи, що у ряді випадків психологічний діагноз повинен грунтуватися на клінічному. У клінічному діагнозі психолог знаходить відомості про ті або інші розлади, які можуть вплинути на порушення поведінки. У свою чергу лікар повинен враховувати дані, отримані психологом. Це дозволяє здолати досить типовий для медичного мислення прямий перехід від властивостей нервової або ендокринної системи, конституції, темпераменту до особливостей особистості, відновити найважливіше з втрачених при такому переході ланок — формування психічних властивостей особистості.

Психологічний діагноз – це структурований опис комплексу взаємопов’язаних психічних властивостей – здібностей, мотивів, стійких особливостей особистості. Поставлений діагноз може супроводжуватися рекомендаціями з розвитку чи корекції досліджуваних якостей і призначатися не тільки фахівцям (педагогам, практичним психологам, соціальним працівникам та ін.), але і самим обстежуваним.

  1.  Критерії постановки психологічного діагнозу

Постановка діагнозу практична дія, заснована на використанні певних наукових знань. Діагност не прагне до опису та встановлення загальних закономірностей (це завдання дослідників). Його завдання надати конкретну допомогу у встановленні наявного неблагополуччя або забезпечити надійне функціонування досліджуваного.

Сутність психологічного діагнозу розкривається у змістовому та функціональному аспектах.

Змістовною особливістю психологічного діагнозу є те, що в ньому відображаються не фізіологічні, соціальні, педагогічні та інші причинні фактори, а суто психологічні змінні, котрі спричиняють ту чи іншу форму поведінки або діяльності досліджуваного.

Функціональною особливістю психологічного діагнозу є те, що на основі сформульованого психологічного заключення розробляються конкретні види психологічної допомоги досліджуваному (рекомендації, корекційні вправи, профілактична робота), а також висувається прогноз подальшого розвитку його особистості.

 Виділяють психодіагностичні ознаки, психодіагностичні категорії і діагностичний висновок. Психодіагностичні ознаки можна безпосередньо спостерігати і реєструвати, а психодіагностичні категорії – це сховані внутрішні психологічні фактори (психологічні причини), що обумовлюють певну поведінку й особливості людини. Труднощі психологічного діагнозу полягають в тому, що між ознаками і категоріями часто не існує твердих взаємно-однозначних зв’язків. Технологічні прийоми одержання цих первинних психодіагностичних ознак і логічні правила їхнього синтезу в діагностичні категорії – це головний предмет і продукт розвитку психодіагностики. Основні принципи і математизована технологія створення стандартизованих вимірювальних психодіагностичних методик розробляються в психометриці.

Діагноз нерозривно пов'язаний з прогнозом.

Психодіагностика здійснюється заради прогнозу, тобто за рядом ознак визначає психічну властивість, що є причиною певної поведінки, і прогнозує цю поведінку (критеріальна поведінка), наприклад, діагностуються здібності студентів для того, щоб спрогнозувати їх подальше навчання, успішність (навчання – критеріальна поведінка, а успішність – критеріальний показник). Успішне прогнозування можливе тоді, коли вимірювана психічна властивість є причиною даної критеріальної поведінки. 

Прогноз дається в 2-х варіантах:

1) якщо рекомендації будуть виконуватися; 

2) якщо рекомендації не будуть виконуватися. 

За Л.С.Виготським зміст прогнозу і діагнозу збігається, але прогноз будується на вмінні настільки зрозуміти внутрішню логіку саморуху процесу розвитку, що на основі минулого і сьогодення намічає шлях розвитку. Рекомендується розбивати прогноз на окремі періоди і вдаватися до тривалих повторних спостережень. Розвиток теорії психологічного діагнозу і прогнозу в даний час є однією з найбільш важливих завдань психодіагностики.

 Польський психолог Януш Рейковський виділяє чотири основні напрями в роботі психодіагноста:

1. Здійснення діагнозу діяльності, поведінка, тобто опис, аналіз і характеристика особливостей поведінки обстежуваного.

2. Здійснення діагнозу процесів регуляції діяльності або вивчення психічних процесів, завдяки яким здійснюється діяльність.

3. Здійснення діагнозу механізмів регуляції, механізмів психічних процесів, від яких залежить їх протікання — діагностика систем нервових зв'язків.

4. Діагностика генезису механізмів регуляції або відповідь на питання про те, як і в яких умовах формувалася психіка даного індивіда.

Критеріями постановки психологічного діагнозу 

виступають наступні положення:

  1.  Психологічний діагноз повинен розкривати специфічні особливості явища, властивій даній людині, упорядковані відповідно до їхньої питомої ваги в психоматичному стані обстежуваного.

2. Діагноз не обмежується констатацією наявного, він повинен включати причинно-наслідкові відносини виникнення симптомів і прогноз.

3. Психологічний діагноз повинен володіти прогностичністю (для психодіагностики принцип прогностичності є одним з ведучих).

4. Психологічний діагноз повинен бути представлений за допомогою пояснюючих понять, що опираються на описовий матеріал, що характеризує поведінку людини в умовах дослідження.

5. Психологічний діагноз установлюється шляхом експериментального дослідження психічної діяльності й особистісної сфери випробуваного і являє собою об'єктивний аналіз його фізичного й психічного розвитку.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

57645. Mass Media 79 KB
  Teacher’s objectives: to perfect students’ cognitive and creative skills; to define the problematic areas in students’ speaking, reading, listening of the giving topics; to develop students’ speaking and listening comprehension skills...
57646. Роль грошей у житті людства 44.5 KB
  Good morning my students and our guests! Sit down,please. It’s so nice to see you. How are you? Thank you. I’m fine too. So prepare everything required for the lesson. Make yourself comfortable and be attentive.
57647. Nature. The Londoners 47 KB
  Objectives: Structures: Preposition of time: in, on, at. Talking about the seasons and the weather. Vocabulary: Seasons: autumn, spring, summer, winter. Months of the year (revision). Weather: cloudy, cold, hot, rainy, snowy, stormy, sunny, windy.
57648. Nature is in danger 110.5 KB
  Objectives: to acquaint students with the problems of nature protection to teach students to express the opinion to practise student’s speaking stills to develop creative thinking to develop positive attitude towards the world around us...
57649. Nature. Weather 55 KB
  Objectives: by the end of the lesson pupils will be able to use the words from the topic “Weather”; to complete the dialogues; to compare the weather in different parts of the world; to answer the questions about the weather...
57650. The Nobel Prizes 263 KB
  Objectives: - to teach pupils to work in groups; to teach pupils to gather additional information on the topic; to practice speaking; to develop pupils language skills...
57651. Occupation, Profession, Trade 31 KB
  Objectives: to practice the new vocabulary for talking about professions and trades to develop communicative skills to involve students into reading, writing, communicative activities...
57652. Sports. Olympic Games 106 KB
  Good morning, my dear children. I am very glad and happy to see all of you today. Today we are going to speak about... So, can you guess what we would be talking about at the lesson? Look at the screen. Let’s open the words.
57653. Last night 325.5 KB
  Objectives: by the end of the lesson pupils will be able to activate the knowledge of numerals, practice cardinal numerals, practice positive sentences in the Past Simple Tense...