8805

Еволюція світової та вітчизняної валютних систем

Реферат

Деньги и денежные системы

Еволюція світової та вітчизняної валютних систем. Становлення світової валютної системи Першою формою організації міжнародних грошово-валютних відносин був золотий стандарт, що базувався на використанні золота як грошового товару. У більш...

Украинкский

2013-02-17

70.5 KB

4 чел.

Еволюція світової та вітчизняної валютних систем

2.1. Становлення світової валютної системи

Першою формою організації міжнародних грошово-валютних відносин був «золотий стандарт», що базувався на використанні золота як грошового товару. У більшості країн система золотого стандарту була запроваджена в останній третині XIX ст. Країни почали визначати курс і вартість своїх валют кількісним вмістом золота. Державні банки були зобов'язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість золота.

Така практика проіснувала до 1944 р., хоча вже в кінці 20-х рр. виникла необхідність її заміни. Це було викликано Першою світовою війною, активним впровадженням кредитних грошей. У цей час на базі національних валют провідних країн (Англії, США, Франції) почали складатися валютні зони — стерлінгова, зона долара, франка. Валюти цих країн використовувались в їх колоніях. У межах зон рядові валюти були прив'язані до золотого паритету центральної валюти.

У 1944 р. на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вуді (США) була юридично оформлена нова валютна система - Бреттон-Вудська. В її основу було покладено ідею пристосування валюти окремих країн до національних валютних систем передових на той час США та Англії. Незначний золотий запас Англії не дав їй змоги виразити золоту ціну фунта стерлінгів, тому панівне становище зайняв долар, а фунт отримав поряд з ним статус резервної валюти. Офіційно цю систему називали золотовалютним стандартом, неофіційно - злотодоларовим. Основні принципи Бреттон-Вудської системи:

  •  збереження за золотом функції світових грошей;
    •  використання як світових грошей поряд з золотом американського долара;
    •  зобов'язання США обмінювати центральним банкам інших країн пред'явлені долари на золото за офіційним курсом - 35 дол. за тройську унцію золота (31,1 г.);
    •  використання фіксованих паритетів валют до долара, а через нього до інших валют;
    •  зобов'язання підтримувати коливання ринкових курсів національних валют навколо фіксованих доларових паритетів у певних межах;
    •  регулювання міжнародних валютних відносин через спеціально створений Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Ця система поставила долар у привілейоване становище, і він почав переважати в міжнародних розрахунках. Система працювала нормально до середини 60-х років. З другої половини 60-х років на світовому ринку змінились позиції Японії та країн-членів ЄС, національні валюти яких усе частіше почали використовуватись у міжнародних розрахунках. Водночас США вже не могли в необхідних кількостях обмінювати долари на золото. Почався відхід від принципів Бреттон-Вудської системи.

На зміну їй прийшла Ямайська валютна система, юридично оформлена угодою країн-членів МВФ в Кінгстоні (Ямайка) в 1976 році і набрала чинності у 1978 році. Основні принципи Ямайської валютної системи:

  •  демонетизація золота;
    •  перехід до використання національних валют у міжнародних розрахунках;
    •  прийняття системи плаваючих валютних курсів;
    •  надання статусу головного резервного засобу міжнародної валютної системи раніше створеній міжнародній розрахунковій одиниці – спеціальним правам запозичення (СДР), які випускались МВФ як безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках МВФ.

Спочатку вартість СДР фіксувалась у золоті, з липня 1974 року вона визначалася відносно «кошика» з 16 валют, з вересня 1980 р. - відносно кошика з 5 валют: долара США, марки ФРН, єни, французького франка та фунта стерлінгів. Структура валютного кошика переглядається один раз на 5 років; востаннє структура переглядалась 01.01.2001 року Сьогодні структура кошика така: долар США -39%, євро — 32%, японська єна - 18% і фунт стерлінгів - 11%. Використовувати СДР можуть лише центральні банки країн. Розподіляють їх відповідно до квоти країни у МВФ.

Європейська валютна система є результатом координації валютної політики країн Західної Європи. З метою стимулювання процесу західноєвропейської економічної та валютної інтеграції і захисту фінансових ринків країни ЄЕС у 1972-1979 роках використовували режим спільного коливання валютних курсів - своєрідну форму валютного коридору. Ця система отримала назву «європейської валютної змії» - режим валютних курсів, які разом коливаються при вузьких межах їх взаємних коливань.

Спочатку (квітень 1972 року-березень 1973 року) застосовувався режим «змії в тунелі». У графічному зображенні «змія» позначала вузькі межі коливань курсів валют шести країн ЄЕС (ФРН, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії, Люксембурга) між собою (±1,125%), а «тунель» - зовнішні межі їх спільного плавання відносно долара та інших валют (±2,25 %). З відміною «тунелю» з 19 березня 1973 року були збережені межі коливань курсів деяких валют країн СЕС між собою. Якщо курс валюти країни опускався нижче від цієї межі, Центральний банк був зобов'язаний здійснювати валютну інтервенцію - скуповувати національну валюту за іноземну. У травні 1972 року до «європейської валютної змії» приєдналися Великобританія, Ірландія, Данія, з березня 1973 року - Норвегія, Швеція. Але поступово з цього об'єднання вийшли всі перелічені країни, крім Данії. Франція двічі покидала «змію», в 1976 році - остаточно. Причиною цього було небажання країн витрачати золотовалютні резерви для підтримання вузьких меж коливань курсів своїх валют.

З метою надання кредитів країнам-членам ЄЕС для погашення дефіцитів платіжних балансів, здійснення розрахунків та підтримки курсів валют у квітні 1973 року був створений Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС).

З березня 1979 року почала діяти Європейська валютна система. Створення її пов'язане з кризою Бреттон-Вудської системи та виникненням Ямайської системи. Основна мета створення ЄВС полягала в поглибленні інтеграційних процесів та запобіганні експансії американського долара на ринках країн Західної Європи. Основними рисами ЄВС були:

  •  встановлення режимів спільного коливання валютних курсів;
    •  створення колективної валюти;
    •  використання валютних інтервенцій для підтримки валютних курсів у межах погоджених відхилень;
    •  стимулювання європейських інтеграційних процесів.

В ЄВС був збережений режим «змії» з межами взаємних коливань курсів ±2,25%, з серпня 1993 р. ±15%.

Основою ЄВС була валюта ЕКЮ, яка стала базою визначення курсових співвідношень між валютами країн-учасниць. ЕКЮ формувалось на основі кошика національних валют країн Співдружності (спочатку 9, потім - 12 країн), частка кожної країни п кошику залежала від частки її в сукупному валовому продукті і взаємній торгівлі. (Зокрема, на 1999 рік структура була такою: німецька марка - 32,7%, французький франк - 20,8%, англійський фунт - 11,2%, голландський гульден - 10,2%, італійська ліра - 7,2%, бельгійський і люксембурзький франк - 8,7%, іспанська песета -4,2%, датська крона - 2,7%, ірландський фунт -1,1%, португальське ескудо - 0,7%, грецька драхма - 0,5%). Структура ЕКЮ переглядалась один раз у 5 років.

Роль і функції ЕКЮ значно посилились після підписання Маастрихтської угоди (1991 рік). Нею передбачено з січня 1999 року випуск єдиної для країн-членів ЄВС грошової одиниці - євро, створення Європейського Центрального Банку, проведення єдиної економічної, монетарної, податкової та митної політики. Для введення єдиної валюти економіка країн-членів мала відповідати таким критеріям:

  •  низький рівень інфляції (фактично не вище за 3-3,5%),
    •  низька відсоткова ставка (близько 8,5 - 9%),
    •  державний дефіцит не має перевищувати 3% ВВП чи має постійно зменшуватись до цього рівня,
    •  стабільний обмінний курс відповідно до угоди, що повинен залишатись у межах коридору ЄВС без девальвації.

На 1 січня 1999 року було жорстко зафіксовано курси національних валют країн-членів стосовно євро, і почалось заміщення національних валют на євро. Всі посилання в документах на Екю було замінено на євро за курсом 1:1. Фінансові ринки розпочали ведення операцій в євро. Європейський центральний банк (створений раніше) разом з Європейською системою центральних банків (національні банки країн зони євро) замінив Європейський валютний інститут. ЄСЦБ розробляє грошову політику для усіх держав-членів ЄВС. Метою цієї політики є утримання стабільності цін. ЄСЦБ має виключне право емісії євро. До 31 грудня 2001 року євро використовувалось в безготівковій формі, паралельно з національними валютами країн. З 1 січня 2002 року до обігу було залучено банкноти і монети, і з 1 липня 2002 року євро стало єдиним законним засобом платежу на території країн-учасниць.

Введення євро вважається безпрецедентною подією не лише в історії Європи, але й усього світу.

Завдяки введенню нової валюти зменшуються кошти трансакції, пов'язані з операціями, що проводяться для зниження валютного ризику. Можливість використання євро замість 12 національних валют дозволяє значно знизити кошти купівлі та продажу валют. Курси конверсії національних валют країн ЄВС у євро наведено в таблиці.

Таблиця

Курси конверсії національних валют країн ЄВС у євро станом

на 31 грудня 1998 року.

Валюта

Кількість національної

Валюти за 1 євро

Бельгійський франк

40,3399

Німецька марка

1,95583

Іспанська песета

166,386

Французький франк

6,55957

Ірландський фунт

0,787564

Італійська ліра

1936,27

Люксембурзький франк

40,3399

Нідерландський гульден

2,20371

Австрійський шилінг

13,7603

Португальське ескудо

200,482

Фінська марка

5,94573

Грецька драхма

340,750

Введення єдиного банківського рахунку замість банківських рахунків у національних валютах Валютного Союзу зменшує кошти ведення рахунків та істотно спрощує управління готівкою у фірмах. Євро стало валютою контрактів та платежів, у якій беруть кредити та випускають цінні папери. Більша прозорість цін означає легший вибір закордонних постачальників та клієнтів. Підприємства можуть також розраховувати на ширшу та вигіднішу оферту банківських послуг.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37891. Определение отношения теплоемкостей газа при постоянном давлении и объеме 1.41 MB
  11 Лабораторная работа № 116 Определение отношения теплоемкостей газа при постоянном давлении и объеме Цель работы Изучение закономерностей изменения параметров состояния газа в различных процессах и определение отношения теплоемкостей воздуха при постоянном давлении и объеме. Удельная и молярная теплоемкости газов зависят как от природы газа так и от условий его нагревания.3 Изменение внутренней энергии идеального газа однозначно определяется его начальным и конечным состояниями тогда как совершаемая газом работа зависит от характера...
37892. Определение отношения теплоемкостей газа при постоянном давлении и постоянном объеме резонансным методом 1.34 MB
  12 Лабораторная работа № 119 Определение отношения теплоемкостей газа при постоянном давлении и постоянном объеме резонансным методом 1. Теплоемкость и коэффициент Пуассона газа Для характеристики тепловых свойств вещества наряду с другими величинами используют молярную и удельную теплоемкости. Теплоемкость газа зависит от природы его молекул и от того как происходит его нагревание.1 Внутренняя энергия идеального газа – это энергия теплового движения его молекул и атомов в молекулах.
37893. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТЕПЛОТЫ ПАРООБРАЗОВАНИЯ ВОДЫ 115 KB
  12 ЛАБОРАТОРНАЯ РАБОТА № 122 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТЕПЛОТЫ ПАРООБРАЗОВАНИЯ ВОДЫ Цель работы Определение удельной и молярной теплоты парообразования воды при фазовом переходе первого рода по экспериментально полученной зависимости давления насыщенных паров от температуры.11 Полученная формула устанавливает связь между молярной теплотой парообразования воды давлением и температурой водяного пара. Изменяя температуру пара T необходимо построить график зависимости по угловому коэффициенту которого можно определить молярную теплоту парообразования...
37894. ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОЭФФИЦИЕНТА ВЯЗКОСТИ ВОЗДУХА КАПИЛЛЯРНЫМ МЕТОДОМ 2.7 MB
  Изучение внутреннего трения воздуха как одного из явлений переноса в газах. При протекании жидкости или газа в узкой прямолинейной цилиндрической трубе капилляре при малых скоростях потока течение является ламинарным т. поток газа движется отдельными слоями которые не смешиваются между собой. Для идеального газа  υТ  2.
37895. ОПРЕДЕЛЕНИЕ МОЛЯРНОЙ МАССЫ И ПЛОТНОСТИ ГАЗА МЕТОДОМ ОТКАЧКИ 140 KB
  10 ЛАБОРАТОРНАЯ РАБОТА № 124 ОПРЕДЕЛЕНИЕ МОЛЯРНОЙ МАССЫ И ПЛОТНОСТИ ГАЗА МЕТОДОМ ОТКАЧКИ 1. Цель работы Ознакомление с одним из методов определения молярной массы и плотности газа. Теоретическая часть Состояние некоторой массы газа определяется значениями трёх параметров: давлением P под которым находится газ его температурой T и объёмом V.1 представляет собой уравнение состояния данной массы газа.
37896. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТЕПЛОЁМКОСТИ ТВЁРДЫХ ТЕЛ 440.5 KB
  Если температура калориметра с исследуемым образцом очень медленно увеличивать от начальной T0 на ∆T то энергия электрического тока пойдет на нагревание образца калориметра: 2.18 где I и U – ток и напряжение нагревателя τ – время нагревания m0 и m – массы калориметра и исследуемого образца c0 c – удельные теплоёмкости калориметра и исследуемого образца ∆Q – потери тепла в теплоизоляцию калориметра и в окружающее пространство.18 количества теплоты расходованной на нагрев калориметра и потери теплоты в окружающее...
37897. ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОЭФФИЦИЕНТА ТЕПЛОПРОВОДНОСТИ ГАЗА МЕТОДОМ НАГРЕТОЙ НИТИ 268.5 KB
  12 ЛАБОРАТОРНАЯ РАБОТА № 127 ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОЭФФИЦИЕНТА ТЕПЛОПРОВОДНОСТИ ГАЗА МЕТОДОМ НАГРЕТОЙ НИТИ Цель работы Изучение теплопроводности в газах и определение коэффициента теплопроводности воздуха. В твердых телах распространение тепла может происходить как путем теплопроводности так и путем конвекции или того и другого способа одновременно. Основным законом теплопроводности является закон Фурье который в одномерном случае распространения тепла в одном направлении пусть вдоль оси х имеет вид:...
37898. ИЗУЧЕНИЕ ПРИНЦИПА РАБОТЫ ТУННЕЛЬНОГО ДИОДА 3.81 MB
  Если полная энергия частицы Е U0 то с классической точки зрения частица может двигаться либо в области I где х 0 либо в области III где х d. Частица полная энергия которой меньше высоты потенциального барьера U0 не может с классической точки зрения перейти барьер из области I в область III. Волновая функция в этом случае отлична от нуля и в области II даже при значениях Е U0.1 для области II...
37899. Исследование космического излучения 1.03 MB
  Изучение поглощения космического излучения в свинце9 3. Изучение углового распределения интенсивности космического излучения.12 Лабораторная работа № 88 Исследование космического излучения 1. Цель работы 1 изучение зависимости интенсивности космического излучения от толщины пройденных им свинцовых пластин; 2 проверка феноменологической формулы зависимости интенсивности космического излучения от угла наблюдения.