8805

Еволюція світової та вітчизняної валютних систем

Реферат

Деньги и денежные системы

Еволюція світової та вітчизняної валютних систем. Становлення світової валютної системи Першою формою організації міжнародних грошово-валютних відносин був золотий стандарт, що базувався на використанні золота як грошового товару. У більш...

Украинкский

2013-02-17

70.5 KB

5 чел.

Еволюція світової та вітчизняної валютних систем

2.1. Становлення світової валютної системи

Першою формою організації міжнародних грошово-валютних відносин був «золотий стандарт», що базувався на використанні золота як грошового товару. У більшості країн система золотого стандарту була запроваджена в останній третині XIX ст. Країни почали визначати курс і вартість своїх валют кількісним вмістом золота. Державні банки були зобов'язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість золота.

Така практика проіснувала до 1944 р., хоча вже в кінці 20-х рр. виникла необхідність її заміни. Це було викликано Першою світовою війною, активним впровадженням кредитних грошей. У цей час на базі національних валют провідних країн (Англії, США, Франції) почали складатися валютні зони — стерлінгова, зона долара, франка. Валюти цих країн використовувались в їх колоніях. У межах зон рядові валюти були прив'язані до золотого паритету центральної валюти.

У 1944 р. на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вуді (США) була юридично оформлена нова валютна система - Бреттон-Вудська. В її основу було покладено ідею пристосування валюти окремих країн до національних валютних систем передових на той час США та Англії. Незначний золотий запас Англії не дав їй змоги виразити золоту ціну фунта стерлінгів, тому панівне становище зайняв долар, а фунт отримав поряд з ним статус резервної валюти. Офіційно цю систему називали золотовалютним стандартом, неофіційно - злотодоларовим. Основні принципи Бреттон-Вудської системи:

  •  збереження за золотом функції світових грошей;
    •  використання як світових грошей поряд з золотом американського долара;
    •  зобов'язання США обмінювати центральним банкам інших країн пред'явлені долари на золото за офіційним курсом - 35 дол. за тройську унцію золота (31,1 г.);
    •  використання фіксованих паритетів валют до долара, а через нього до інших валют;
    •  зобов'язання підтримувати коливання ринкових курсів національних валют навколо фіксованих доларових паритетів у певних межах;
    •  регулювання міжнародних валютних відносин через спеціально створений Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Ця система поставила долар у привілейоване становище, і він почав переважати в міжнародних розрахунках. Система працювала нормально до середини 60-х років. З другої половини 60-х років на світовому ринку змінились позиції Японії та країн-членів ЄС, національні валюти яких усе частіше почали використовуватись у міжнародних розрахунках. Водночас США вже не могли в необхідних кількостях обмінювати долари на золото. Почався відхід від принципів Бреттон-Вудської системи.

На зміну їй прийшла Ямайська валютна система, юридично оформлена угодою країн-членів МВФ в Кінгстоні (Ямайка) в 1976 році і набрала чинності у 1978 році. Основні принципи Ямайської валютної системи:

  •  демонетизація золота;
    •  перехід до використання національних валют у міжнародних розрахунках;
    •  прийняття системи плаваючих валютних курсів;
    •  надання статусу головного резервного засобу міжнародної валютної системи раніше створеній міжнародній розрахунковій одиниці – спеціальним правам запозичення (СДР), які випускались МВФ як безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках МВФ.

Спочатку вартість СДР фіксувалась у золоті, з липня 1974 року вона визначалася відносно «кошика» з 16 валют, з вересня 1980 р. - відносно кошика з 5 валют: долара США, марки ФРН, єни, французького франка та фунта стерлінгів. Структура валютного кошика переглядається один раз на 5 років; востаннє структура переглядалась 01.01.2001 року Сьогодні структура кошика така: долар США -39%, євро — 32%, японська єна - 18% і фунт стерлінгів - 11%. Використовувати СДР можуть лише центральні банки країн. Розподіляють їх відповідно до квоти країни у МВФ.

Європейська валютна система є результатом координації валютної політики країн Західної Європи. З метою стимулювання процесу західноєвропейської економічної та валютної інтеграції і захисту фінансових ринків країни ЄЕС у 1972-1979 роках використовували режим спільного коливання валютних курсів - своєрідну форму валютного коридору. Ця система отримала назву «європейської валютної змії» - режим валютних курсів, які разом коливаються при вузьких межах їх взаємних коливань.

Спочатку (квітень 1972 року-березень 1973 року) застосовувався режим «змії в тунелі». У графічному зображенні «змія» позначала вузькі межі коливань курсів валют шести країн ЄЕС (ФРН, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії, Люксембурга) між собою (±1,125%), а «тунель» - зовнішні межі їх спільного плавання відносно долара та інших валют (±2,25 %). З відміною «тунелю» з 19 березня 1973 року були збережені межі коливань курсів деяких валют країн СЕС між собою. Якщо курс валюти країни опускався нижче від цієї межі, Центральний банк був зобов'язаний здійснювати валютну інтервенцію - скуповувати національну валюту за іноземну. У травні 1972 року до «європейської валютної змії» приєдналися Великобританія, Ірландія, Данія, з березня 1973 року - Норвегія, Швеція. Але поступово з цього об'єднання вийшли всі перелічені країни, крім Данії. Франція двічі покидала «змію», в 1976 році - остаточно. Причиною цього було небажання країн витрачати золотовалютні резерви для підтримання вузьких меж коливань курсів своїх валют.

З метою надання кредитів країнам-членам ЄЕС для погашення дефіцитів платіжних балансів, здійснення розрахунків та підтримки курсів валют у квітні 1973 року був створений Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС).

З березня 1979 року почала діяти Європейська валютна система. Створення її пов'язане з кризою Бреттон-Вудської системи та виникненням Ямайської системи. Основна мета створення ЄВС полягала в поглибленні інтеграційних процесів та запобіганні експансії американського долара на ринках країн Західної Європи. Основними рисами ЄВС були:

  •  встановлення режимів спільного коливання валютних курсів;
    •  створення колективної валюти;
    •  використання валютних інтервенцій для підтримки валютних курсів у межах погоджених відхилень;
    •  стимулювання європейських інтеграційних процесів.

В ЄВС був збережений режим «змії» з межами взаємних коливань курсів ±2,25%, з серпня 1993 р. ±15%.

Основою ЄВС була валюта ЕКЮ, яка стала базою визначення курсових співвідношень між валютами країн-учасниць. ЕКЮ формувалось на основі кошика національних валют країн Співдружності (спочатку 9, потім - 12 країн), частка кожної країни п кошику залежала від частки її в сукупному валовому продукті і взаємній торгівлі. (Зокрема, на 1999 рік структура була такою: німецька марка - 32,7%, французький франк - 20,8%, англійський фунт - 11,2%, голландський гульден - 10,2%, італійська ліра - 7,2%, бельгійський і люксембурзький франк - 8,7%, іспанська песета -4,2%, датська крона - 2,7%, ірландський фунт -1,1%, португальське ескудо - 0,7%, грецька драхма - 0,5%). Структура ЕКЮ переглядалась один раз у 5 років.

Роль і функції ЕКЮ значно посилились після підписання Маастрихтської угоди (1991 рік). Нею передбачено з січня 1999 року випуск єдиної для країн-членів ЄВС грошової одиниці - євро, створення Європейського Центрального Банку, проведення єдиної економічної, монетарної, податкової та митної політики. Для введення єдиної валюти економіка країн-членів мала відповідати таким критеріям:

  •  низький рівень інфляції (фактично не вище за 3-3,5%),
    •  низька відсоткова ставка (близько 8,5 - 9%),
    •  державний дефіцит не має перевищувати 3% ВВП чи має постійно зменшуватись до цього рівня,
    •  стабільний обмінний курс відповідно до угоди, що повинен залишатись у межах коридору ЄВС без девальвації.

На 1 січня 1999 року було жорстко зафіксовано курси національних валют країн-членів стосовно євро, і почалось заміщення національних валют на євро. Всі посилання в документах на Екю було замінено на євро за курсом 1:1. Фінансові ринки розпочали ведення операцій в євро. Європейський центральний банк (створений раніше) разом з Європейською системою центральних банків (національні банки країн зони євро) замінив Європейський валютний інститут. ЄСЦБ розробляє грошову політику для усіх держав-членів ЄВС. Метою цієї політики є утримання стабільності цін. ЄСЦБ має виключне право емісії євро. До 31 грудня 2001 року євро використовувалось в безготівковій формі, паралельно з національними валютами країн. З 1 січня 2002 року до обігу було залучено банкноти і монети, і з 1 липня 2002 року євро стало єдиним законним засобом платежу на території країн-учасниць.

Введення євро вважається безпрецедентною подією не лише в історії Європи, але й усього світу.

Завдяки введенню нової валюти зменшуються кошти трансакції, пов'язані з операціями, що проводяться для зниження валютного ризику. Можливість використання євро замість 12 національних валют дозволяє значно знизити кошти купівлі та продажу валют. Курси конверсії національних валют країн ЄВС у євро наведено в таблиці.

Таблиця

Курси конверсії національних валют країн ЄВС у євро станом

на 31 грудня 1998 року.

Валюта

Кількість національної

Валюти за 1 євро

Бельгійський франк

40,3399

Німецька марка

1,95583

Іспанська песета

166,386

Французький франк

6,55957

Ірландський фунт

0,787564

Італійська ліра

1936,27

Люксембурзький франк

40,3399

Нідерландський гульден

2,20371

Австрійський шилінг

13,7603

Португальське ескудо

200,482

Фінська марка

5,94573

Грецька драхма

340,750

Введення єдиного банківського рахунку замість банківських рахунків у національних валютах Валютного Союзу зменшує кошти ведення рахунків та істотно спрощує управління готівкою у фірмах. Євро стало валютою контрактів та платежів, у якій беруть кредити та випускають цінні папери. Більша прозорість цін означає легший вибір закордонних постачальників та клієнтів. Підприємства можуть також розраховувати на ширшу та вигіднішу оферту банківських послуг.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

78154. Самосовершенствование личности 53.53 KB
  Самосовершенствование определяется взаимодействием человека с конкретной социальной средой в ходе которого он вырабатывает у себя такие качества которые дают успех в профессиональной деятельности и в жизни вообще. Рубинштейн трактовал жизненный путь не только как движение человека вперед но и движение вверх к высшим более совершенным формам и лучшим проявлениям человеческой сущности завершение жизни достижение не старости упадка и смерти а достижение личностного совершенства. Причем предъявляемые требования должны быть несколько...
78155. Система образования в Республике Беларусь: состояние и пути развития 45.34 KB
  Кодекс Республики Беларусь об образовании как главный законодательный документ в области образования. Позитивные и негативные тенденции и особенности функционирования системы образования на всех уровнях. Направление совершенствования высшего образования в Республике Беларусь.
78156. Социализация личности. Семейное воспитание 52.23 KB
  Признаки и функции коллектива методика его формирования. Признаки развитого коллектива: наличие общественно и личностно значимых целей; включение членов коллектива в разнообразную социальную деятельность; соответствующая организация совместной деятельности; связь коллектива с обществом; наличие положительных традиций и перспектив; атмосфера взаимопомощи доверия и требовательности; развитые критика и самокритика сознательная дисциплина и др. Это результат упорного целенаправленного и длительного труда всего коллектива результат...
78157. Социальная подструктура личности 33.17 KB
  Стадии социализации личности. Полученные в процессе социализации знания приобретенные личностные качества не станут лишь индивидуальным достоянием а станут достоянием общества так как человек не только обогащается опытом но и реализует себя как личность влияя на жизненные обстоятельства и окружающих людей. Механизмы социализации: Имитация механическое повторение воспроизведение наблюдаемых человеком социальных действий без понимания их подлинного смысла.
78158. Эмоции и психические состояния личности 115.54 KB
  Эмоции имеются и у животных но у человека они приобретают особую глубину имеют множество оттенков и сочетаний. Эмоции различают по интенсивности и длительности а также по степени осознанности причины их появления. В связи с этим выделяют: настроение собственно эмоции и аффекты.
78159. Биологическая и психологическая подструктуры личности 129.43 KB
  Механизмы развития и тренировки памяти. Этот образ соотносится с информацией хранящейся в памяти и мотивационными установками человека. информированность индивида об объекте представлений и продолжительность сохранения его образов: представления памяти т. Особенности памяти: память немыслима без других психических процессов так как она запечатляет сохраняет и воспроизводит психические продукты этих процессов когда мы воспринимаем чтото оно запоминается; память это сквозной психический процесс так как присутствует в течение...
78160. Введение в курс «Основы психологии» 196.17 KB
  Психология и очень старая и совсем молодая наука. Начало превращения психологии в самостоятельную науку связывают с именем немецкого ученого Христиана Вольфа 1679-1754 опубликовавшего книги Рациональная психология 1732 и Экспериментальная психология 1734 в которых он использовал термин психология. психология окончательно выделилась в самостоятельную науку. Возникли такие ее отрасли как педагогическая юридическая военная управленческая спортивная психология и т.
78162. Личность и группа как субъект и объект управления 49.27 KB
  Особенности коммуникации в организации. И это в полной мере относится и к личности и к организации в качестве субъектов и объектов управления. Управление личностью может складываться из: правильного определения социальной роли каждого работника и его места в организации; усвоения каждым индивидом предназначенной ему роли; обеспечения выполнения каждым работником своей роли. Нормы служат ориентиром личности в ситуации выбора обеспечивают социальный контроль ее поведения а также упорядочивают характер взаимодействий в рамках организации...