8805

Еволюція світової та вітчизняної валютних систем

Реферат

Деньги и денежные системы

Еволюція світової та вітчизняної валютних систем. Становлення світової валютної системи Першою формою організації міжнародних грошово-валютних відносин був золотий стандарт, що базувався на використанні золота як грошового товару. У більш...

Украинкский

2013-02-17

70.5 KB

4 чел.

Еволюція світової та вітчизняної валютних систем

2.1. Становлення світової валютної системи

Першою формою організації міжнародних грошово-валютних відносин був «золотий стандарт», що базувався на використанні золота як грошового товару. У більшості країн система золотого стандарту була запроваджена в останній третині XIX ст. Країни почали визначати курс і вартість своїх валют кількісним вмістом золота. Державні банки були зобов'язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість золота.

Така практика проіснувала до 1944 р., хоча вже в кінці 20-х рр. виникла необхідність її заміни. Це було викликано Першою світовою війною, активним впровадженням кредитних грошей. У цей час на базі національних валют провідних країн (Англії, США, Франції) почали складатися валютні зони — стерлінгова, зона долара, франка. Валюти цих країн використовувались в їх колоніях. У межах зон рядові валюти були прив'язані до золотого паритету центральної валюти.

У 1944 р. на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вуді (США) була юридично оформлена нова валютна система - Бреттон-Вудська. В її основу було покладено ідею пристосування валюти окремих країн до національних валютних систем передових на той час США та Англії. Незначний золотий запас Англії не дав їй змоги виразити золоту ціну фунта стерлінгів, тому панівне становище зайняв долар, а фунт отримав поряд з ним статус резервної валюти. Офіційно цю систему називали золотовалютним стандартом, неофіційно - злотодоларовим. Основні принципи Бреттон-Вудської системи:

  •  збереження за золотом функції світових грошей;
    •  використання як світових грошей поряд з золотом американського долара;
    •  зобов'язання США обмінювати центральним банкам інших країн пред'явлені долари на золото за офіційним курсом - 35 дол. за тройську унцію золота (31,1 г.);
    •  використання фіксованих паритетів валют до долара, а через нього до інших валют;
    •  зобов'язання підтримувати коливання ринкових курсів національних валют навколо фіксованих доларових паритетів у певних межах;
    •  регулювання міжнародних валютних відносин через спеціально створений Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Ця система поставила долар у привілейоване становище, і він почав переважати в міжнародних розрахунках. Система працювала нормально до середини 60-х років. З другої половини 60-х років на світовому ринку змінились позиції Японії та країн-членів ЄС, національні валюти яких усе частіше почали використовуватись у міжнародних розрахунках. Водночас США вже не могли в необхідних кількостях обмінювати долари на золото. Почався відхід від принципів Бреттон-Вудської системи.

На зміну їй прийшла Ямайська валютна система, юридично оформлена угодою країн-членів МВФ в Кінгстоні (Ямайка) в 1976 році і набрала чинності у 1978 році. Основні принципи Ямайської валютної системи:

  •  демонетизація золота;
    •  перехід до використання національних валют у міжнародних розрахунках;
    •  прийняття системи плаваючих валютних курсів;
    •  надання статусу головного резервного засобу міжнародної валютної системи раніше створеній міжнародній розрахунковій одиниці – спеціальним правам запозичення (СДР), які випускались МВФ як безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках МВФ.

Спочатку вартість СДР фіксувалась у золоті, з липня 1974 року вона визначалася відносно «кошика» з 16 валют, з вересня 1980 р. - відносно кошика з 5 валют: долара США, марки ФРН, єни, французького франка та фунта стерлінгів. Структура валютного кошика переглядається один раз на 5 років; востаннє структура переглядалась 01.01.2001 року Сьогодні структура кошика така: долар США -39%, євро — 32%, японська єна - 18% і фунт стерлінгів - 11%. Використовувати СДР можуть лише центральні банки країн. Розподіляють їх відповідно до квоти країни у МВФ.

Європейська валютна система є результатом координації валютної політики країн Західної Європи. З метою стимулювання процесу західноєвропейської економічної та валютної інтеграції і захисту фінансових ринків країни ЄЕС у 1972-1979 роках використовували режим спільного коливання валютних курсів - своєрідну форму валютного коридору. Ця система отримала назву «європейської валютної змії» - режим валютних курсів, які разом коливаються при вузьких межах їх взаємних коливань.

Спочатку (квітень 1972 року-березень 1973 року) застосовувався режим «змії в тунелі». У графічному зображенні «змія» позначала вузькі межі коливань курсів валют шести країн ЄЕС (ФРН, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії, Люксембурга) між собою (±1,125%), а «тунель» - зовнішні межі їх спільного плавання відносно долара та інших валют (±2,25 %). З відміною «тунелю» з 19 березня 1973 року були збережені межі коливань курсів деяких валют країн СЕС між собою. Якщо курс валюти країни опускався нижче від цієї межі, Центральний банк був зобов'язаний здійснювати валютну інтервенцію - скуповувати національну валюту за іноземну. У травні 1972 року до «європейської валютної змії» приєдналися Великобританія, Ірландія, Данія, з березня 1973 року - Норвегія, Швеція. Але поступово з цього об'єднання вийшли всі перелічені країни, крім Данії. Франція двічі покидала «змію», в 1976 році - остаточно. Причиною цього було небажання країн витрачати золотовалютні резерви для підтримання вузьких меж коливань курсів своїх валют.

З метою надання кредитів країнам-членам ЄЕС для погашення дефіцитів платіжних балансів, здійснення розрахунків та підтримки курсів валют у квітні 1973 року був створений Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС).

З березня 1979 року почала діяти Європейська валютна система. Створення її пов'язане з кризою Бреттон-Вудської системи та виникненням Ямайської системи. Основна мета створення ЄВС полягала в поглибленні інтеграційних процесів та запобіганні експансії американського долара на ринках країн Західної Європи. Основними рисами ЄВС були:

  •  встановлення режимів спільного коливання валютних курсів;
    •  створення колективної валюти;
    •  використання валютних інтервенцій для підтримки валютних курсів у межах погоджених відхилень;
    •  стимулювання європейських інтеграційних процесів.

В ЄВС був збережений режим «змії» з межами взаємних коливань курсів ±2,25%, з серпня 1993 р. ±15%.

Основою ЄВС була валюта ЕКЮ, яка стала базою визначення курсових співвідношень між валютами країн-учасниць. ЕКЮ формувалось на основі кошика національних валют країн Співдружності (спочатку 9, потім - 12 країн), частка кожної країни п кошику залежала від частки її в сукупному валовому продукті і взаємній торгівлі. (Зокрема, на 1999 рік структура була такою: німецька марка - 32,7%, французький франк - 20,8%, англійський фунт - 11,2%, голландський гульден - 10,2%, італійська ліра - 7,2%, бельгійський і люксембурзький франк - 8,7%, іспанська песета -4,2%, датська крона - 2,7%, ірландський фунт -1,1%, португальське ескудо - 0,7%, грецька драхма - 0,5%). Структура ЕКЮ переглядалась один раз у 5 років.

Роль і функції ЕКЮ значно посилились після підписання Маастрихтської угоди (1991 рік). Нею передбачено з січня 1999 року випуск єдиної для країн-членів ЄВС грошової одиниці - євро, створення Європейського Центрального Банку, проведення єдиної економічної, монетарної, податкової та митної політики. Для введення єдиної валюти економіка країн-членів мала відповідати таким критеріям:

  •  низький рівень інфляції (фактично не вище за 3-3,5%),
    •  низька відсоткова ставка (близько 8,5 - 9%),
    •  державний дефіцит не має перевищувати 3% ВВП чи має постійно зменшуватись до цього рівня,
    •  стабільний обмінний курс відповідно до угоди, що повинен залишатись у межах коридору ЄВС без девальвації.

На 1 січня 1999 року було жорстко зафіксовано курси національних валют країн-членів стосовно євро, і почалось заміщення національних валют на євро. Всі посилання в документах на Екю було замінено на євро за курсом 1:1. Фінансові ринки розпочали ведення операцій в євро. Європейський центральний банк (створений раніше) разом з Європейською системою центральних банків (національні банки країн зони євро) замінив Європейський валютний інститут. ЄСЦБ розробляє грошову політику для усіх держав-членів ЄВС. Метою цієї політики є утримання стабільності цін. ЄСЦБ має виключне право емісії євро. До 31 грудня 2001 року євро використовувалось в безготівковій формі, паралельно з національними валютами країн. З 1 січня 2002 року до обігу було залучено банкноти і монети, і з 1 липня 2002 року євро стало єдиним законним засобом платежу на території країн-учасниць.

Введення євро вважається безпрецедентною подією не лише в історії Європи, але й усього світу.

Завдяки введенню нової валюти зменшуються кошти трансакції, пов'язані з операціями, що проводяться для зниження валютного ризику. Можливість використання євро замість 12 національних валют дозволяє значно знизити кошти купівлі та продажу валют. Курси конверсії національних валют країн ЄВС у євро наведено в таблиці.

Таблиця

Курси конверсії національних валют країн ЄВС у євро станом

на 31 грудня 1998 року.

Валюта

Кількість національної

Валюти за 1 євро

Бельгійський франк

40,3399

Німецька марка

1,95583

Іспанська песета

166,386

Французький франк

6,55957

Ірландський фунт

0,787564

Італійська ліра

1936,27

Люксембурзький франк

40,3399

Нідерландський гульден

2,20371

Австрійський шилінг

13,7603

Португальське ескудо

200,482

Фінська марка

5,94573

Грецька драхма

340,750

Введення єдиного банківського рахунку замість банківських рахунків у національних валютах Валютного Союзу зменшує кошти ведення рахунків та істотно спрощує управління готівкою у фірмах. Євро стало валютою контрактів та платежів, у якій беруть кредити та випускають цінні папери. Більша прозорість цін означає легший вибір закордонних постачальників та клієнтів. Підприємства можуть також розраховувати на ширшу та вигіднішу оферту банківських послуг.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

79298. Оценка затрат на персонал 77.93 KB
  Они выступают в виде выплаты денежных вознаграждений дополнительных расходов на содержание персонала осуществляемых в соответствии с действующими законами и тарифными соглашениями или добровольных социальных услуг предприятия. В составе расходов на персонал можно выделить следующие группы: Общие расходы на рабочую силу складываются из прямых и косвенных затрат. Косвенные затраты обусловлены необходимостью возмещения дополнительных расходов по выплате страховых взносов в социальные фонды в том числе в фонды защиты от безработицы в связи...
79299. Оценка социальной и экономической эффективности проектов совершенствования системы и технологии управления персоналом 47 KB
  Социальная эффективность проектов проявляется в возможности достижения позитивных, а также избежания отрицательных с социальной точки зрения изменений в организации.
79300. Аудит персонала 14.12 KB
  Аудит персонала Аудит персонала система консультационной поддержки аналитической оценки и независимой экспертизы кадрового потенциала организации. Задачи аудита персонала: определить соответствие организационного и кадрового потенциала целям и стратегии развития организации; выявить соответствие деятельности персонала и структуру управления организации существующей нормативноправовой базе; определить эффективность работы с персоналом по решению задач стоящих перед персоналом организации ее руководством отдельными структурными...
79301. Теории управления о роли человека в организации 15.74 KB
  В связи с тем что теории управления персоналом человеческими ресурсами развивались вместе с различными школами управления последние наложили отпечаток на название первых. За более чем столетие период промышленной революции роль человека в организации существенно менялась поэтому развивались уточнялись и теории управления персоналом. В настоящее время различают три группы теорий: классические теории теории человеческих отношений и теории человеческих ресурсов.
79302. Трудовые ресурсы, персонал и трудовой потенциал организации 15.54 KB
  Работающие собственники и совладельцы организации включаются в состав персонала если они кроме причитающейся им части доходов получают соответствующую оплату за то что участвуют своим личным трудом в деятельности организации; обладание определенными качественными характеристиками профессией специальностью квалификацией компетентностью и др. обеспечение достижения целей организации путем установления адекватных им целей отдельного работника и создания условий для их эффективной реализации. К ним относятся: акционеры не работающие в...
79303. Государственная система управления трудовыми ресурсами 138.08 KB
  Государственная система управления трудовыми ресурсами Российской Федерации включает совокупность органов государственной законодательной исполнительной и судебной власти и управления централизованно регулирующих основные социальнотрудовые отношения а также методы управления и механизм их использования.
79304. Философия и концепция управления персоналом 12.89 KB
  Философия управления персоналом философскопонятийное осмысление сущности управления персоналом его возникновения связи с другими науками и направлениями науки об управлении уяснение лежащих в основе управления персоналом идей и целей. В частности философия управления персоналом рассматривает процесс управления персоналом с логической психологической социологической экономической организационной и этической точек зрения. Сущность философии управления персоналом организации заключается в том что работники имеют возможность...
79305. Принципы и методы управления персоналом 13.77 KB
  Принципы управления персоналом правила основные положения и нормы которым должны следовать руководители и специалисты в процессе управления персоналом. Управление персоналом традиционно осуществляется на основе принципов: научности; демократического централизма; плановости; первого лица; единства распорядительства; отбора подбора и расстановки кадров; сочетания единоначалия и коллегиальности централизации и децентрализации; линейного функционального и целевого управления; контроля исполнения решений и др. Современные зарубежные...
79306. Теория потребления 38.81 KB
  Потребительское поведение и полезность блага. рациональный потребитель стремится максимизировать полезность. Полезность это субъективное понятие которое характеризует степень удовольствия от покупки данного товара. Предельная полезность это добавочная полезность или удовлетворение извлекаемое потребителем из одной дополнительной единицы конкретной продукции.