88136

Анкетування як метод збору соціологічної інформації. Особливості використання анкетування у соціальній роботі

Контрольная

Социология, социальная работа и статистика

До етики соціологічного дослідження зараховують також питання які доводиться розв’язувати соціологу при організації дослідження під час його проведення: як бути якщо люди відмовляються брати участь у проводжуваних експериментах відповідати на задані запитання.

Русский

2015-04-26

70 KB

6 чел.

PAGE  12

Зміст

[1] 2. Поняття соціологічного дослідження. Види соціологічних досліджень залежно від об’єкта дослідження, їх характеристика

[2] 3. Анкетування як метод збору соціологічної інформації. Особливості використання анкетування у соціальній роботі

[3] 4. Соціодіагностика, соціоінженерія, методи дослідження майбутнього

[4]
Список літератури


1. Етика соціологічної діяльності

Необхідність соціологічного аналізу різних явищ соціально-політичного життя незалежної держави вимагала значно більшої кількості кваліфікованих соціологів, ніж потрібно було попередній системі державного устрою. Моральна норма, якою соціолог повинен керуватися, полягає передусім в об'єктивності (неупередженості). Цього, втім, повинен дотримуватися будь-який дослідник.

Для соціологів важливо також дотримуватися суворої конфіденційності — зберігати в таємниці ту інформацію, яка може зашкодити людям, які перебувають у ролі обстежуваних. Для ілюстрації цього правила звичайно посилаються на вивчення різного роду протиправної поведінки — гомосексуалізму, наркоманії, проституції тощо. Ясно, що роботу дослідника не можна ототожнювати з роботою слідчого, хоча в їхній роботі й є певна схожість.

До етики соціологічного дослідження зараховують також питання, які доводиться розв'язувати соціологу при організації дослідження, під час його проведення: як бути, якщо люди відмовляються брати участь у проводжуваних експериментах, відповідати на задані запитання. При характеристиці етики соціологічного дослідження відповідають і на такі питання: якщо суб'єкти соціологічного дослідження не усвідомлюють справжню мету спостерігача, чи є це втручанням в їхнє приватне життя та якою мірою виправдане таке втручання?

Справді, низка проблем виникає у зв'язку з тим, що джерелом соціологічної інформації є сама людина. Й збереження її гідності, повага до її права не надавати компрометуючу інформацію або повідомляти відомості, які вона воліла б тримати в таємниці, є законом для соціолога. Це, до речі, одна з відмінностей діяльності соціолога-дослідника та правника-слідчого. У багатьох випадках делікатність соціолога, його контактність стають необхідною умовою отримання інформації.

Але існує й складніша проблема, аналогічна тим, на які посилалися, коли йшлося про соціально-інженерну діяльність. У вжиткових дослідженнях часто-густо постає питання, на яке не завжди можна дати однозначну відповідь: чи може соціолог надавати замовнику (в ролі якого, як правило, виступає або представник влади, або управлінець якого-небудь рівня) інформацію, яка зашкодить людям, ускладнить їхнє становище (їх звільнять, переведуть на іншу роботу, нарешті, закриють підприємство та ін.)? Чи повинен соціолог виходити з інтересів "справи", якій начебто слугує чиновник, що зробив замовлення, а чи ж обов'язок соціолога — виходити з інтересів людей, яких обстежували? Однозначної відповіді на ці питання дати не можна. Багато що залежить від способу "подачі" інформації, її інтерпретації та осмислення. Ясно, що категорично неприйнятні будь-які спроби фальсифікації інформації, якщо навіть при цьому керувалися "благими" міркуваннями, "гуманістичними" ідеалами. А проте заповіддю "не зашкодь" не меншою мірою, ніж лікар, повинен керуватися й соціолог. Дати точні рецепти, як у кожному конкретному випадку слідувати цій заповіді, практично неможливо. Це може підказати моральна інтуїція, яка у соціолога має бути розвинена.

Соціологія не є моральним посібником, але сам соціолог повинен керуватися в своїй діяльності моральними принципами, що є справою його сумління. Але звідки соціолог бере ці принципи, як формується його моральна позиція? Вирішальну роль у цьому, на думку М.Вебера, відіграє філософія. Саме вона дозволяє оцінити сенс соціологічної діяльності, сформувати здатність передбачати її результати.

2. Поняття соціологічного дослідження. Види соціологічних досліджень залежно від об’єкта дослідження, їх характеристика

Соціологічне дослідження — це вид систематичної пізнавальної діяльності, спрямованої на вивчення поведінки людей, груп, відносин, процесів соціальної взаємодії у різних сферах життєдіяльності суспільства та отримання нової інформації, виявлення закономірностей суспільного життя на основі соціологічних теорій, методів і процедур.

Соціологічне дослідження — це система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, спрямованих на глибоке вивчення, аналіз і систематизація соціальних фактів, виявлення зв’язків, залежностей між соціальними явищами і процесами, формування на основі зібраної інформації нових знань та розробка заходів щодо управління об’єктом, котрий досліджується, його прогресивним розвитком.

Процедура, це послідовність пізнавальних та організаційних дій з метою вирішення завдання дослідження.

Соціологічні дослідження проводять з метою вирішення таких, зазвичай, завдань:

·  опис певної соціальної реальності;

·  пояснення суперечностей чи особливостей функціонування окремих соціальних спільнот чи процесів (соціальних конфліктів, безробіття, напруженості відносин у трудовому колективі тощо);

·  прогнозування тенденцій розвитку соціальних прогнозів (зміни у ставленні до праці, у виробничих стосунках, динаміка безробіття тощо);

·  практичне перетворення соціальної реальності (запровадження соціальних технологій, проектів, планів та ін.).

Одиницями вивчення при цьому стають люди, їх дії, речі, тексти, властивості яких потрібно зафіксувати, обчислити й проаналізувати.

Інструментом виявлення стійких якостей є закон великих чисел, який застосовується в усіх статистичних розрахунках. Він гласить, що сукупна дія великої кількості випадкових фактів (причин, умов) приводить до результату, що майже не залежить від випадку.

Щодо об'єкта дослідження розрізняють монографічні, порівняльні, трендові та генетичні види соціологічних досліджень. До монографічних відносять дослідження, в яких об'єкт визначається як представник класу подібних об'єктів (робітники, студенти тощо). Порівняльні дослідження мають декілька різновидів. Так, порівнювати можна об'єкти за відповідними ознаками у різних умовах чи в однакових умовах за різними ознаками, у різний час та ін. Дослідження, у яких порівнюються одні Й ті ж особи, що належать до вибіркової сукупності, називаються панельними. Трендовими називають повторні дослідження на тому самому об'єкті без дотримання вимоги збереження попередньої вибірки. Генетичними вважають дослідження процесів становлення та змін соціального об'єкта.

За типом логічних завдань дослідження поділяють на пошукові, пілотні, описові, експериментальні та проектно-конструкторські. До пошукових («розвідувальних») відносять дослідження, спрямовані на пошук, більш глибоке вивчення проблеми та шляхів її вирішення. Пілотні дослідження мають на меті апробацію окремих підходів, методів, інструментів та процедур. Дослідження, спрямовані на відображення окремих елементів та структурних ознак об'єкта, його функцій та динамізму взаємовідносин, називають описовими. Експериментальні дослідження дають нові знання дослідним шляхом. Метою проектно-конструкторських досліджень є вироблення програм, систем, планів як засобів удосконалення діяльності об'єкта за рахунок досвіду науковців, практиків, а не за рахунок здобуття нових знань.

Щодо об'єкта пізнання тієї чи іншої сфери дійсності, системи відношень виділяють соціологічні дослідження у сфері (або системі) управління, промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров'я та інші.

Класифікація різноманітних соціологічних досліджень не тільки дисциплінує, а й систематизує діяльність дослідників, збагачуючи і поглиблюючи їх методику, програмне забезпечення.

3. Анкетування як метод збору соціологічної інформації. Особливості використання анкетування у соціальній роботі

Анкетування — це письмова форма опитування, яка здійснюється без допомоги інтерв'юера. Найефективніше використовувати анкетування, коли потрібно опитати велику кількість населення за максимально короткий проміжок часу і в тих випадках, коли відповіді на питання потребують ретельного обмірковування..

Анкетування широко використовуються в соціологічних дослідженнях з кількох причин. Відповіді на питання анкети легше, ніж в більшості інших дослідницьких методів, підрахувати й проаналізувати; можна дослідити великі групи осіб і, за наявності достатніх засобів для збирання даних дослідники можуть вдатися до послуг агентства, що спеціалізується на опитуваннях.

При відборі респондентів використовують вибірку - зменшену модель генеральної сукупності, яка відповідає всім її якісним та кількісним характеристикам.

Анкетування має ряд переваг:

- Дає змогу швидко опитати велику аудиторію респондентів

- Жорстка регламентація процедури дозволяє зібрати точні дані

- Анонімність процедури підвищує відвертість і довіру респондентів

- Відсутній зовнішній вплив з боку інтерв'юера

- Легка обробка отриманих даних.

Також процедура анкетування стикається з рядом таких недоліків: неможливість контролювати правильність розуміння респондентами запитань, неможливість контролювати чітке слідування інструкціям щодо заповнення анкети, неможливість пересвідчитися, що опитування заповнює анкету без допоміжних матеріалів чи сторонньої підтримки.

Перед опитуванням необхідно ретельно підготувати анкету, що передбачає: аналіз теми, виокремлення проблем анкетування; розроблення пробної анкети з більшістю відкритих питань; пілотажне анкетування та аналіз його результатів; уточнення формулювань інструкцій і змісту питань; анкетування; узагальнення та інтерпретацію результатів, підготовку звіту.

За змістом (спрямованістю) питання допомагають з'ясувати:

- особистість респондента (стать, вік, освіта, професія, родинний стан). На підставі цих даних обробляють матеріал в межах підгрупи людей, за необхідності зіставляють подібну інформацію з різних підгруп;

- факти свідомості (думки, мотиви, очікування, плани, оцінні судження респондента);

- факти поведінки (реальні вчинки, дії і їх результати). Залежно від форми відповіді питання поділяють на закриті, напівзакриті і відкриті.

Анкетування має суттєву перевагу опитування максимально формалізується, й таким чином забезпечується висока порівняльність відомостей та їх машинне опрацювання; анкетування забирає часу менше, ніж інтерв'ю, не потребує залучення великої кількості осіб, які його здійснюють, анкети можна роздавати через представників адміністрації чи вислати поштою; витримується вимога анонімності відповідей, що підвищує їхню достовірність. Анкетування - найбільш поширений і ефективний метод збору первинної інформації.

Соціологія в соціальній роботі розглядається з погляду соціологічного забезпечення діяльності організацій і установ соціальної сфери. На рівні соціальної роботи як науки використовується теоретична соціологія, яка розкриває універсальні закономірності та принципи побудови різноманітних соціальних систем, що узагальнюють і структурують емпіричні дані в межах окремих галузей соціологічного знання. На рівні практики соціальної роботи використовується емпірична соціологія, яка встановлює та узагальнює соціальні факти. Тому далі представимо макет анкетування в соціальній роботі та його результати.

4. Соціодіагностика, соціоінженерія, методи дослідження майбутнього

Соціальна діагностика за своїм цільовим призначенням не  є  евристичним, творчо-пізнавальним процесом. До її  завдань  не  входить   пошук   та  відкриття  нових  законів  чи   тенденцій,  нарощування  нових  соціальних  знань.  Її  призначення   -   це  підведення тих чи інших явищ соціальної дійсності під уже відомі  класи  подій, станів, явищ суспільного життя; виявлених  фактів,  ознак,  властивостей - під уже відомі, раніше встановлені моделі  (типи).   Точніше,   соціальна  діагностика   —   це   процедура  ідентифікації  стану досліджуваного об'єкта з певним  класом  чи  типом  соціальних  явищ.  Під  час  діагностування  вчений,   як  правило, має справу, з одного боку, з набором відомих типологій,  класифікації  досліджуваних явищ, з другого - з набором  окремих  розрізнених   фактів   (явищ)   з   припустимим   латентним   їх  взаємозв'язком. Процедура діагностування полягає у  послідовному  накладенні емпіричної інформації на структуру моделей  чи  типів досліджуваної соціальної реальності і знаходженні  варіанта,  за якого вони адекватно збігаються. Визначення класу, типу, виду чи  моделі однопорядкових соціальних явищ, ознак та станів, до  яких  може  бути  віднесено  обстежуване явище, й  завершує  процедуру  діагностування.

Соціодіагностика   -   це   передусім   процедура    послідовних  типологізацій.    Соціальна  діагностика  як  процедура  репродукування  конкретних  суспільно-наукових знань досить часто поєднується  з  пошуком  і  творчістю.  Якщо  вчений  опиняється  перед   фактом  відсутності  будь-яких  аналогів чи  можливостей  ідентифікацій,  йому  не  залишається  нічого іншого, як "добудовувати"  існуючі  типології  новою  ланкою  (якої бракує)  або  навіть  створювати  принципово   нові   типології,  у  межах   яких   є   можливість  ідентифікації емпіричної моделі (типу) з теоретичною.

Поворот до емпіричної соціології актуалізував питання: що може соціологія і чи повинен соціолог брати участь у прийнятті управлінських рішеннях та відповідати за них? Класики соціології відповідали: "Ні". У рамках емпіричної соціології на поставлене запитання давалася інша відповідь: "Так". Прикладні дослідження конкретних ситуацій обслуговували соціальні організації, забезпечували управлінський персонал новою соціологічною та соціально-психологічною інформацією для прийняття оптимального управлінського рішення. З огляду на це, соціолог втручався в консультативно-управлінську діяльність. Сформована на етику прикладної соціології, соціальної психології і соціального управління діяльність отримала назву "соціоінженерної діяльності". Соціоінженерна діяльність, або "інжинірінг" - запозичений західний термін, визначалася наданням комплексу самостійних консультативних послуг з регулювання та соціального контролю різних організаційних структур для вирішення соціальних завдань.

Першочерговим основним колом проблем було підвищення безпеки праці, забезпечення комфортності в системі "людина-машина". В подальшому, спеціалісти в галузі соціальної інженерії почали займатися головним чином соціальними проблемами на виробництві, застосовуючи в своїй дослідницькій та практичній діяльності дані соціології, соціопсихології, фізіології, економіки. Так чи інакше прикладні дослідження дали можливість політикам, підприємцям, менеджерам та іншим краще зрозуміти соціальний світ і впливати на нього найбільш надійними методами.

Метод дослідження майбутнього або футурологія - слово "футурологія" (від лат. futurum — майбутнє і грецьк. logos — вчення) у широкому його значенні означає сукупність уявлень про майбутнє людства; у вузькому — це галузь наукових знань, яка охоплює перспективи соціальних процесів; часто вживається як синонім прогностики (теорія розробки прогнозів) і прогнозування (практика розробки прогнозів). Таке визначення дає один з сучасних словників з соціології. Термін "футурологія" у 1943 році ввів німецький вчений О.К.Флехтгейм , який окреслив ним "філософію майбутнього", вільну від ідеології і різного роду утопічних вчень. Філософською основою нового напряму в соціології стали, з одного боку, соціологічний емпіризм у поглядах К.Поппера і, з іншого — структурно-функціональний аналіз Р.Мертона та загальна аналітична логіко-дедуктивна система Т.Парсонса.

Основними причинами бурхливого розвитку футурології в країнах Західної Європи були:

- розвиток науково-технічної революції;

- загострення суперечностей суспільно-політичних систем;

- міжнародна стурбованість подальшою долею світу; наростання ознак екологічної кризи;

- загальне усуспільнення продукції і науки.

Вже в 40-50-х роках вона була в центрі уваги представників військово-промислового комплексу, тобто стала прикладною наукою, яка давала конкретну, реальну користь; роботи експертів щедро фінансувалися військовими відомствами. Присутність соціолога-футу-ролога в країнах Західної Європи під час розробки нових галузей науки і техніки, впровадження наукових досягнень у виробництво ставали не просто бажаними, а необхідними.


Список літератури

  1.  Аболіна Т. Г., Нападиста В. Г., Рихліцька О. Д та ін., за заг. ред. Панченко В. І. Прикладна етика. Навчальний посібник. - К.: «Центр учбової літератури», 2012. - 392 c.
  2.  Герасимчук, А. А. Соціологія [Текст] : навч. посібник / А.А.Герасимчук, Ю.І. Палеха, О.М.Шиян. - 4-е вид.,випр. й доп. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - 246 с
  3.  Сірий Є. В. Соціологія: Заг. теорія, історія розвитку, соціальні та галузеві теорії. / Навч. посіб. — К.: Атіка, 2004. — 480 с.
  4.  Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / 3а редакцією В.Г.Городяненка. — К.: Видавничий центр «Академія», 1999. — 255 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2089. Железы внутренней секреции (эндокринные железы) 3.57 MB
  Морфофункциональная характеристика ЖВС. Регуляция желёз внутренней секреции. Соматотропный гормон.
2090. Антенно–фидерные устройства 22.67 KB
  Антенно-фидерные устройства являются неотъемлемым элементом любой радиолинии. Радиолиния - комплекс приборов, осуществляющих передачу информации через окружающее пространство с помощью свободно распространяющихся электромагнитных волн (радиоволн).
2091. Классификация антенн 13.66 KB
  Необходимость классификации обусловлена наличием большого количества типов АФУ (чрезвычайно широкий диапазон частот электромагнитных колебаний).
2092. Основные типы антенн 14.96 KB
  Все антенны удобно разделить на две большие группы: - линейные антенны, - апертурные антенны.
2093. Элементарные излучатели электромагнитных волн 45.94 KB
  Основные типы излучателей: элементарный электрический диполь (диполь Герца), элементарная электрическая рамка (магнитный диполь), элементарная щель и излучатель Гюйгенса.
2094. Понятие о магнитном токе 67.25 KB
  Распределение магнитных силовых линий, получающуюся при протекании постоянного электрического тока.
2095. Элементарный щелевой излучатель 56.25 KB
  Данная излучающая система представляет собой бесконечную металлическую плоскость. Для возбуждения в щели переменного магнитного тока могут быть использованы различные способы.
2096. Элементарный излучатель Гюйгенса 85.15 KB
  Может быть представлен в виде воображаемой плоской площадки в диэлектрической среде без потерь, в том числе в свободном пространстве, размеры площадки много меньше длины волны.
2097. Передающие антенны и их параметры. 561.44 KB
  Группа определяющая электродинамический режим антенны, геометрические размеры и форма поверхностей и проводов, по которым текут электрические токи, частота колебаний и распределение токов, электродинамические параметры материалов антенны и окружающей среды.