88176

Рекреаційні потреби і рекреаційний попит та рекреаційно-ресурсний потенціал – основа формування рекреаційних комплексів

Лекция

Туризм и рекреация

Основні положення рекреаційної оцінки природних рекреаційних ресурсів. Напрями оцінки природних ресурсів: медикобіологічний психологоестетичний технологічний. Визначення рекреаційної ємності природних ресурсів. Проблеми економічної оцінки природних рекреаційних ресурсів.

Украинкский

2015-04-26

106.5 KB

6 чел.

Тема 3. Рекреаційні потреби і рекреаційний попит та рекреаційно-ресурсний потенціал - основа формування рекреаційних комплексів

  1.  Фактори, що генерують суспільні рекреаційні потреби, і фактори, що реалізують ці потреби, забезпечуючи локалізацію рекреаційних комплексів.
  2.  Атрактивність.
  3.  Рекреаційні ресурси, їх види (природні, природно-технічні, історико-культурні), значення.
  4.  Основні положення рекреаційної оцінки природних рекреаційних ресурсів.
  5.  Напрями оцінки природних ресурсів: медико-біологічний, психолого-естетичний, технологічний.
  6.  Визначення рекреаційної ємності природних ресурсів.
  7.  Проблеми економічної оцінки природних рекреаційних ресурсів.
  8.  Культурно-історичні ресурси, їх класифікація.
  9.  Природно-технічні комплекси.
  10.  Види оцінки пізнавальної цінності ресурсів.
  11.  Рекреаційний природний потенціал території та місткість рекреаційного комплексу.
  12.  Особливості розміщення природних та культурних ресурсів світового значення («світове надбання людства»).
  13.  Рекреаційно-ресурсний потенціал України.
  14.  Проблема зростання «технічності та антропогенності» рекреаційного середовища.

  1.  Фактори, що генерують суспільні рекреаційні потреби, і фактори, що реалізують ці потреби, забезпечуючи локалізацію рекреаційних комплексів.

В. Євдокименко, В. Шмагіна, С. Харичков виділяють такі групи факторів, що визначають розвиток туристсько-рекреаційного комплексу та рівень попиту і споживання окремих видів рекреаційних послуг:

  •  соціально-економічні обсяг грошових надходжень, рівень цін, доступність послуг, професійна структура потенційних клієнтів;
  •  демографічні — статево-вікова структура, місце проживання, форма зайнятості, місце роботи;
  •  соціально-психологічні емоційний стан клієнтів та рівень соціальної напруженості в суспільстві, ментальність;
  •  ресурсно-екологічні масштаби і забезпеченість території рекреаційними ресурсами, стан навколишнього середовища;
  •  політичні безпека регіонів розвитку інфраструктури, відсутність збройних та інших конфліктів, загальний рівень демократ тизації, дотримання міжнародних норм і правил щодо охорони суспільного порядку, прав і свобод людини.
  1.  Атрактивність.

Атрактивність (від лат. аttrahere - привабливість) - 1) характеристика туру, в якому ділова програма поєднується з відпочинком або розвагами; 2) важлива властивість туристичних ре-сурсів, що свідчить про їх рекреаційні цінності.

  1.  Рекреаційні ресурси, їх види (природні, природно-технічні, історико-культурні), значення.

Існує ряд класифікацій рекреаційних ресурсів. Пропонуємо розглянути основні із них.

Узагальнена систематика рекреаційно-туристичних ресурсів розроблена Бейдиком, він виділяє: 1) природно-географічні ресурси; 2) природно-антропогенні ресурси; 3) суспільно-історичні рекреаційні ресурси.

До природно-географічних ресурсів відносяться наступні ресурси: земної поверхні, земних надр, фауністичні, рослинні, кліматичні, ландшафтні, природні унікуми, водні.

Природно-антропогенні рекреаційні ресурси включають природоохоронні об’єкти. І поділяються на природного (загальнодержавного і місцевого) і антропогенного походження.

Суспільно-історичні ресурси- це об’єкти і явища антропогенного характеру, залучені у сферу рекреації. Вони поділяються на : архітектурно-історичні; бісоціальні; подійні.

Ще один підхід до класифікації рекреаційних ресурсів було розроблено І.М. Яковенком. За цим підходом рекреаційні ресурси класифікуються за кількома головними ознаками:

  1.  За цільовим призначенням:
  •  ресурси цільового призначення (багатоцільового і спеціалізовані);
  •  ресурси супутнього використання.
    1.  За технологією рекреаційного використання (рекреаційно-лікувальні; рекреаційно-оздоровчі; рекреаційно- спортивні; рекреаційно-пізнавальні.)

3. За використанням компонентів середовища: кліматичні; водні; бальнеологічні; грязеві і озокеритні; геоморфологічні; пляжні; флористичні і фауністичні; пейзажно-ландшафтні; пізнавально-природні; природно-антропогенні; історико-культурні.

Найбільш прийнятою класифікацією рекреаційних ресурсів на сьогодні є наступна. Виділяють три типи рекреаційних ресурсів: природні, історико-культурні та соціально-економічні. Кожний з них відіграє певну роль у формуванні галузевої і територіальної організації рекреаційних комплексів.

До природних рекреаційних ресурсів належать приподні і природно-антропогенні геосистеми, природні об’єкти, явища і процеси, які володіють внітрішніми і зовнішніми властивостями й характериними рисами для організації сезонної або цілорічної рекреаційної діяльності. До них належать лікувальні та оздоровчі фактори багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів, заповідних територій.

Історико-культурні рекреаційні ресурси - це пам'ятки культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, пізнавальний інтерес і можуть використовуватись для задоволення духовних потреб населення.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси включають матеріально-технічну базу рекреаційних об'єктів, частину матеріального виробництва, яка безпосередньо забезпечує потреби рекреації, використовувані рекреацією об'єкти інфраструктури, а також трудові ресурси, зайняті в рекреаційному господарстві.

  1.  Основні положення рекреаційної оцінки природних рекреаційних ресурсів.

Оцінка рекреаційних ресурсів відбиває співвідношення об'єкта і суб'єкта. Вона, як правило, включає такі етапи:

> виділення об'єкта оцінки;

> виділення суб'єкта оцінки (рекреант, рекреаційне господарство);

> формулювання критеріїв оцінки, в залежності від масштабу і мети дослідження, властивостей суб'єкта;

> розробка параметрів (оціночних шкал).

Рекреаційні ресурси визначаються на основі якісних та кількісних показників. При кількісній оцінці важливим питанням є розробка оціночних шкал, хоча не всі дослідники даної проблеми поділяють такий підхід до оцінки рекреаційних ресурсів. Найбільш використовуваними є шкали з 3-7 ступенів, де найсприятливіші умови оцінюються найбільшим балом. З метою уніфікації оцінки і виключення суб'єктивного підходу варто брати принаймні суму трьох попередньо визначених цифрових показників і вже на основі їх середнього значення здійснювати бальну оцінку.

Для оцінки використовуються також словесна і вартісна оцінка ресурсів.

Оцінка і аналіз рекреаційних ресурсів можуть здійснюватись на основі таких методів: нормативно-індексний, балансовий, графічний, картографічний, бальної оцінки, експертний, порівняльно-географічний, статистичні та математико-статистичні (пороговий аналіз, кореляційний, факторний, регресійний, потенціалів, просторових дифузій, метод Беррі, латентно-структурний та ін,), моделювання тощо.

  1.  Напрями оцінки природних ресурсів: медико-біологічний, психолого-естетичний, технологічний.

Відповідно до трьох основних позицій суб'єкта оцінки в рекреації склалося три типи оцінки рекреаційних ресурсів:

> медико-біологічний;

> психолого-естетичний;

> технологічний.

Медико-біологічний тип виявляє вплив природних факторів на організм людини і має найважливіше значення при оцінці кліматичних рекреаційних ресурсів, які суттєво впливають на стан здоров'я і самопочуття людини.

При психолого-естетичній оцінці визначається емоційний вплив на людину певних особливостей природного ландшафту та інших рекреаційних ресурсів. Методика такої оцінки є складною і недостатньо розробленою. Вона зводиться в основному до визначення емоційної реакції людини на природно-територіальний комплекс (ПТК).

Оскільки потреба в красі — один з найсильніших проявів духовного світу людини, то території, що відзначаються великою естетичною цінністю, при рівності інших умов користуються підвищеним попитом у рекреантів.

У вітчизняній практиці рекреаційна оцінка ПТК базується на методиках, пов'язаних із визначенням міри придатності природного середовища для рекреаційних потреб, його стійкості та оптимального навантаження на природу. Основними факторами, що визначають рекреаційну придатність території є: естетичні якості, доступність, забезпеченість питною водою, можливість задоволення різних потреб відпочиваючих.

Психолого-естетична оцінка території враховує:

> міру контрастності.  Найпривабливішими для рекреантів є крайові зони, наприклад, на межі різних елементів ПТК: вода-суша (сильний ефект), ліс-галявина (середній ефект). Зворотний ефект справляють однотипні лісові насадження, заболочені ділянки, антрополандшафти;

>пейзажна насиченість — морфологія ландшафту: кількість одночасно видимих природно-територіальних комплексів, величина вертикальних та горизонтальних кутів сприйняття ландшафтів, глибина перспективи, пересіченість рельєфу, кількість фокусних пунктів тощо;

> лісистість території, що перевищує 60%, різко зменшує естетичну привабливість ПТК;

> екзотичність — міра контрасту між місцем постійного проживання та районом відпочинку;

> унікальність — міра неповторності об'єктів і явищ.

Одним із комплексних показників психолого-естетичної оцінки і одночасно критерієм визначення ринкової цінності рекреаційного об'єкта (району) є його атрактивність (привабливість). Для її визначення використовують метод експертної оцінки різних ознак і факторів, об'єднаних у 5 груп. Кожному з факторів експерти присвоїли вагу. В певних умовах атрактивність можна використовувати, також як один із варіантів комплексної оцінки рекреаційних ресурсів.

Технологічна оцінка враховує взаємодію людини і природного середовища через «технологію» рекреаційної діяльності, де суб'єктом оцінки виступає рекреаційна галузь. Така оцінка включає два аспекти: можливості для реалізації того чи іншого виду рекреаційної діяльності та перспективи інженерно-будівельного освоєння території. Важливим показником технологічної оцінки є рекреаційна ємність території (ресурсу).

  1.  Визначення рекреаційної ємності природних ресурсів.

Рекреаційне навантаження - це допустима кількість рекреантів на одиницю площі, які одночасно можуть перебувати на даній території, після її пристосування до рекреаційних потреб, яка не викликає негативних наслідків в природному середовищі. Показник рекреаційного навантаження залежить від особливостей ландшафтної будови і функціональної спрямованості рекреаційного використання території.

Норми рекреаційного навантаження залежать в основному від природних ландшафтів та сезону року. Найбільшу опірність на вплив рекреаційного навантаження мають приморські природні комплекси, найменшу - низовинні. Рекреаційне навантаження влітку є вищим, ніж зимою. Для різних природних комплексів рекреаційне навантаження зимою коливається від 20% для приморських до 80% для гірських територій відносно літнього періоду, що пов'язано із специфікою рекреаційної діяльності в різні сезони року.

Виходячи з цих даних встановлені нормативні показники рекреаційного навантаження для різних природних комплексів України (табл.1).

Таблиця 1

Нормативні показники рекреаційного навантаження на природні комплекси*

Природні комплекси

Нормативи рекреаційного навантаження (осіб/км2)

літо

зима

min.

max.

сер.

min.

max.

сер.

Приморські

300

500

400

60

100

80

Озерні

80

150

115

16

45

30

Річкові

50

80

65

16

24

20

Низовинні

80

120

100

30

50

40

Горбогірні, височишгі

100

150

125

40

60

50

Гірські

110

200

155

60

160

110

Дані нормативи дають загальне уявлення про норми рекреаційного навантаження на різні природні комплекси. Локалізовані показники рекреаційного навантаження для кожної окремо взятої території визначаються на місці з урахуванням конкретних природних умов, в першу чергу враховуючи характер підстилаючої поверхні, рослинного світу, нахилу поверхні, прояву шкідливих геодинамічних процесів.

Норми рекреаційного навантаження служать базою для визначення місткості рекреаційних територій.

Рекреаційна місткість визначається для кожного сезону окремо за формулою:

де: Vi - рекреаційна місткость i-ї території, осіб;

Ni - норма рекреаційного навантаження на i-ту територію, осіб/км2;

Si - площа i-ї рекреаційної території, км2;

С - тривалість рекреаційного періоду, днів;

Ді середня тривалість перебування туристів і відпочиваючих на і-й території, днів.

  1.  Проблеми економічної оцінки природних рекреаційних ресурсів.

В економічній оцінці рекреаційних ресурсів, що здійснюється з урахуванням виду ресурсу, його якості, місця розташування відносно районів попиту, екологічного стану тощо, найбільш поширеними є сьогодні дві концепції: витратна і результативна, які лише в поєднанні одна з одною можуть дати оптимальний результат.

Для економічної оцінки природних рекреаційних ресурсів необхідно

  •  вибрати оціночні показники та критерії;
  •  встановити затрати на одиницю "продукції" рекреаційного процесу;
  •  визначити показники диференційованої ренти рекреаційного центру та питомої диференціальної ренти від рекреаційного оздоровлення людини.

Критерієм економічної оцінки природних рекреаційних ресурсів в період доринкової економіки був питомий показник сукупного народногосподарського ефекту від рекреаційного оздоровлення. Професор Львівського національного університету імені Івана Франка Л. Гринів запропонувала методику визначення питомого економічного ефекту від рекреаційного (курортного) оздоровлення за формулою:

Eij=E+E(V-Vij)

                                                                 V2

де Еijпитомий економічний ефект від курортного оздоровлення і-го профілю по j-му курорту, грн/люд./рік; Е — середній питомий народногосподарський ефект від курортного оздоровлення загалом у країні, грн/люд./рік; Vij— медична ефективність курортного оздоровлення і-го медичного профілю в j-му курорту, % тих, які безуспішно лікувалися; V2медична ефективність курортного оздоровлення загалом у країні, % тих, котрі безуспішно лікувалися.

У свою чергу для визначення диференційованої ренти Л. Гринів пропонує таку математичну модель:

                                                         n                 a

Rj=ΣHij(Eij-Eij)

де Rj. — рента від експлуатації природних рекреаційних ресурсів j-го курорту, грн/рік; Hij. — кількість обслужених рекреантів у рекреаційних закладах і-го профілю j-му курорті; Еij — питомий сукупний економічний ефект від рекреаційного оздоровлення у рекреаційних закладах і-го профілю на j-му курорті, грн/люд./рік;    aЕ ijпитомий сукупний економічний ефект від рекреаційного оздоровлення у рекреаційних закладах і-го профілю на j-у курорті, грн/люд./рік; п — кількість профілів рекреаційно-курортних закладів в j-у курортному центрі.

Залежно від галузі природокористування, в основу визначення ренти покладено сукупні затрати, наприклад, пов'язані з геологорозвідкою під час визначення запасів мінеральних вод, або результати функціонування якоїсь галузі, пов'язаної з природокористуванням.

У туризмі виокремлюють дві форми диференційної ренти: територіальну (різниця цінності ресурсів території, задіяної у туристичний процес) і часову (різниця у тривалості туристичного сезону).

Економічну оцінку природно-рекреаційного потенціалу розглядають також А. Живицький [24], П. Жук та ін. Скажімо, останній автор пропонує методику оцінки природного рекреаційного потенціалу окремих субгалузей рекреації, в тому числі й туризму, та визначення інтегрального рекреаційного потенціалу регіону. Запропонована методика оцінки дає змогу виявити природно-рекреаційний потенціал не лише окремої галузі, а й певних територіальних поєднань регіону, підсистем, навіть окремого закладу туристично-рекреаційної спеціалізації.

  1.  Культурно-історичні ресурси, їх класифікація.

Закон України “Про охорону культурної спадщини” подає таку класифікацію об’єктів культурної спадщини:

споруди (витвори) – твори архітектури та інженерного мистецтва разом з природними чи створеними людиною елементами, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об’єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб;

♦ комплекси (ансамблі)– топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою споруд різного призначення, що відзначаються своєю архітектурою та органічним зв’язком з ландшафтами;

♦ визначні місця – топографічно визначені зони або ландшафти, природні, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з антропологічного, археологічного, естетичного, етнографічного, історичного, мистецького, наукового чи художнього погляду;

археологічні об’єкти – рештки життєдіяльності людини – городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов’язані з ними рухомі предмети, що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження цивілізації;

♦ історичні об’єкти – будинки, споруди, їхні комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та загиблих військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден,  визначні місця, пов’язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;

♦ об’єкти монументального мистецтва – твори образотворчого мистецтва, як самостійні (окремі), так і ті, що пов’язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам’ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);

♦ об’єкти архітектури – окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;

♦ об’єкти містобудування – історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі), із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей;

♦ об’єкти садово-паркового мистецтва – поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;

♦ ландшафтні об’єкти – природні території, які мають історичну цінність;

♦ об’єкти науки і техніки – унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об’єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей. [Закон України “Про охорону культурної спадщини”].

До даного поділу історико-культурної спадщини, треба ще додати твори художників, архітекторів, музикантів, письменників, праці вчених і т. д., а також нематеріальне надбання, що включає фольклор, народні промисли, фестивалі, релігійні ритуали тощо. Саме ці надбання людства в поєднанні з історичним потенціалом території культурно-пізнавальний вид туризму дозволяє людині  побачити світ своїми очима, почути, відчути, що несе в собі великий гуманітарний потенціал. Водночас знайомство з культурою, звичаями, історією іншої країни збагачує духовний світ людини.

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ

ВИДИ

ПІДВИДИ

Пам‘ятки археології

- ареали первісного заселення, стоянки і поселення, кургани;

- давні городища (прості) та давні городища (складні), забезпечені лініями оборони з дитинцем.

Пам‘ятки історії

- меморіальні пам‘ятки, пов‘язані з історичними подіями, національно-визвольними змаганнями, війнами, бойовими традиціями;

- пам‘ятники учасникам історичних подій, національно-визвольних змагань і війн, відомим діячам історії.

Архітектурні пам‘ятки та пам‘ятки містобудування

- архітектурні ансамблі;

- пам‘ятники оборонного будівництва;

- сакральні споруди;

- споруди народної архітектури;

- громадські споруди;

- палацово-паркові ансамблі;

- сучасні пам‘ятки архітектури.

Мистецькі пам‘ятки

- пам‘ятки професійних і народних художніх промислів;

- музеї, які експонують пам‘ятки образотворчого, декоративно-ужиткового та інших видів мистецтва.

Етнографічні пам‘ятки

- етнографічні музеї з відповідною експозицією;

- музеї народної архітектури і побуту;

- фольклорні пам‘ятки усної та писемної творчості;

- яскраво виражені й добре збережені народні традиції тощо.

  1.  Природно-технічні комплекси

Природно-технічні геосистеми (рос. геосистемы природно-технические, англ. natural-engineering geosystem, нім. naturtechnisches Geosystem n) — сукупність взаємодіючих природних і штучних об'єктів. Формуються внаслідок будівництва і експлуатації інженерних та інших споруд, комплексів і технічних засобів, що взаємодіють з природним середовищем.

Структура природно-технічні геосистем включає:

підсистему природних об'єктів (геологічні тіла, ґрунт, водні джерела тощо)

підсистему штучних об'єктів (наземні і підземні споруди, водойми тощо).

Системотворчі властивості природно-технічних геосистем виявляються в процесі взаємодії підсистем і можуть бути руйнуючими, ініціюючими, регулюючими і керуючими. У залежності від характеру і режиму взаємодії, стадії формування природно-технічні геосистеми є:динамічними системами,нерівноважними системами,квазірівноважними відкритими системами.

  1.  Види оцінки пізнавальної цінності ресурсів.
    1.  Особливості розміщення природних та культурних ресурсів світового значення («світове надбання людства»).

Своєрідним путівником туристичними ресурсами світу є перелік видатних культурних та природних об'єктів, що становлять надбання усього людства і перераховані у відповідному списку, складеному під егідою ЮНЕСКО, який носить назву "Світова спадщина ЮНЕСКО" (World Heritage).

Головна мета списку Світової спадщини - зробити відомими і захистити об'єкти, які є унікальними у своєму роді.

Станом на січень 2010 р. до списку світової спадщини ЮНЕСКО включено 890 об'єкт із 148 країн, які нерівномірно розподілені регіонами світу - половина із них розташована в Європі і Північній Америці і понад 20 % - в Азії. Ще близько 180 об'єктів чекають на рішення щодо включення до списку.

 Рекреаційно-ресурсний потенціал України.

Держава має сприяти розвитку туризму, раціональному використанню та збереженню туристичних ресурсів. Про ефективність заходів державного стимулювання туризму свідчить той факт, що у 2005 р. на 12 відсотків збільшилася кількість наших співвітчизників, які відпочивали й оздоровлювались за туристичними путівками. На 30 відсотків збільшилася кількість організацій, що надають туристичні послуги. Нині в Україні 4,2 тис. таких фірм. В Україні сформувався один із найпотужніших в Європі рекреаційно-туристичний потенціал, який нараховує близько 7850 об'єктів з можливістю оздоровлення 8—10 млн. осіб на рік. Потужності рекреаційно-туристичного комплексу України порівняно з країнами СНД у 10 разів вищі.

Нині рекреаційно-туристичний комплекс реалізує свої можливості на третину. Це зумовлено низкою причин, серед яких: високі податки; невирішеність питань з приватизації землі та захисту приватного капіталу; недостатня державна підтримка суб'єктів державного підприємництва; відсутність системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері послуг; недостатнє кадрове забезпечення сфери туризму та ін.

Одна з вагомих причин — недостатній рівень розвитку і недосконалість туристичної інфраструктури. За даними 2006 р. з 1254 готельних комплексів у країні тільки незначна частина відповідає сучасним нормам, 80 відсотків готельних підприємств потребують ремонту, номери — реконструкції і переоснащення, технологія обслуговування — автоматизації і комп'ютеризації. Назріла необхідність розвивати мережу комфортабельних готелів і кемпінгів, насамперед уздовж міжнародних транспортних коридорів, що проходять через територію України.

Необхідно створити мережу готелів і туристичних баз цільового призначення: готелів для індивідуальних туристів та мисливських і риболовних баз, літніх та зимових спортивних баз, готелів для туристів, що приїздять з метою лікування, курортних готелів, ферм для любителів сільськогосподарської праці, транзитних мотелів, дорожніх ресторанів тощо.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

64436. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ 322.5 KB
  Основою ефективної діяльності вищого навчального закладу що функціонує на ринку освітніх послуг є достатнє та стабільне фінансове забезпечення. Вирішення цієї проблеми на мікрорівні стає можливим за умов ефективного управління фінансовим...
64437. ОБҐРУНТУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ РОБОЧИХ ОРГАНІВ МАШИН ДЛЯ ПОВЕРХНЕВОГО ВНЕСЕННЯ САПРОПЕЛІВ 264.5 KB
  Тому одним із актуальних завдань сільськогосподарського виробництва є покращення родючості ґрунтів за рахунок якісного поверхневого внесення сапропелів як органічних добрив що потребує обґрунтування конструктивних технологічних і кінематичних параметрів робочих органів...
64438. ВИПРОМІНЮВАННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ХВИЛЬ ЩІЛИНАМИ В ОДНОМОДОВОМУ ТА БАГАТОМОДОВОМУ ПРЯМОКУТНИХ ХВИЛЕВОДАХ 267 KB
  Так наприклад апроксимація електричного поля в електрично довгих щілинних випромінювачах експоненційно спадаючою уздовж щілини функцією в багатьох випадках помилкова й не відповідає дійсності а розрахунок багатоелементних систем здійснюється...
64439. УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕЧНІСТЮ ТА ЯКІСТЮ ШВИДКОЗАМОРОЖЕНОЇ ПЛОДООВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ 2.9 MB
  Характерною ознакою сучасного ринку плодоовочевих товарів є збільшення у асортиментній структурі частки продуктів з високим ступенем їх готовності до споживання у тому числі швидкозаморожених напівфабрикатів.
64440. Весняно-літня календарна обрядовість бойків (кінець ХІХ ст. – 1930-ті роки) 163 KB
  Дослідження календарних весняно-літніх обрядів та свят на Бойківщині є актуальним для з’ясування витоків і підґрунтя традицій українського народу коренів його духовної культури.
64441. ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНО-ТОРГОВЕЛЬНИХ ПРОСТОРІВ У ЖИТЛОВІЙ ЗАБУДОВІ МІСТА 449.38 KB
  Однією з важливіших містобудівних проблем великих міст України є організація системи громадсько-побутових послуг та підвищення рівня суспільного міського комфорту яка тісно пов’язана з питаннями формування та організації...
64442. Агрохімічна оцінка дії селену та добрив на врожайність і якість селери коренеплідної на чорноземі типовому в умовах Лівобережного Лісостепу України 552.5 KB
  Підвищити вміст селену в харчовій продукції можна шляхом: використання неорганічних солей; застосування органічних сполуканалогів природних; використання продуктів харчування з природно...
64443. КОНТРОЛЬ МЕХАНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК КОНСТРУКЦІЙНИХ СТАЛЕЙ ЗА ЇХ ПИТОМИМ ЕЛЕКТРИЧНИМ ОПОРОМ 3.93 MB
  Мета роботи полягає у вирішенні важливої науковопрактичної задачі в галузі приладів і методів неруйнівного контролю матеріалів розробленні методу визначення механічних характеристик...
64444. Розвиток світового фінансового ринку в аспекті формування глобального економічного простору 372.5 KB
  Зростає глобальна пропозиція капіталу і забезпечується розвиток внутрішнього фінансового ринку що підвищує можливості перерозподілу фінансових ресурсів створює нові фінансові інструменти і підвищує...