88177

Рекреація та рекреаційна діяльність як галузь наукового пізнання

Лекция

Туризм и рекреация

Рекреаційна діяльність характеризується функціональною різноманітністю, що знаходить свій вияв у частій зміні рекреаційних занять і можливості одночасного здійснення декількох видів занять на одній території (за умови наявності у рекреанта позитивних емоцій); можливістю комбінування її видів на основі врахування...

Украинкский

2015-04-26

118.5 KB

10 чел.

Тема 1. Рекреація та рекреаційна діяльність як галузь наукового пізнання

  1.  Сутність і значення рекреаційної діяльності.
  2.  Рекреація як сфера господарчої діяльності, її місце в розвитку національних економік.
  3.  Предмет вивчення дисципліни «Рекреаційні комплекси світу», її завдання та практична спрямованість.
  4.  Основний категорійний апарат дисципліни: відпочинок, дозвілля, туризм, рекреант, турист, рекреаційний комплекс тощо.
  5.  Становлення та основні етапи розвитку рекреації.
  6.  Структура рекреаційної діяльності.
  7.  Рекреанти - основний елемент рекреаційного комплексу.
  8.  Динамізм та диверсифікація як головні особливості сучасної рекреації.
  9.  Основні суспільні функції рекреаційної діяльності: медико-біологічна, соціокультурна, економічна, політична, екологічна.
  10.  Мета та методи вивчення дисципліни «Рекреаційні комплекси світу».

1.Сутність і значення рекреаційної діяльності.

Рекреаційна діяльність — являє собою систему заходів, пов'язаних із використанням вільного часу для оздоровчої та культурно-пізнавальної діяльності людей на спеціалізованих територіях, розташованих поза межами їх постійного проживання.

Виходячи з даного визначення особливу увагу слід звернути на дві особливості рекреаційної діяльності: зв'язок із певним типом часу і само-цінність процесу (важливий не лише результат, а й сам процес рекреаційної діяльності).

Рекреаційна діяльність характеризується функціональною різноманітністю, що знаходить свій вияв у частій зміні рекреаційних занять і можливості одночасного здійснення декількох видів занять на одній території (за умови наявності у рекреанта позитивних емоцій); можливістю комбінування її видів на основі врахування взаємозамінності, взаємообумовленості і взаємовиключеності тих чи інших рекреаційних занять (ефективністб рекреаційної діяльності визначається різноманітністю комбінування різних видів рекреаційних занять, що забезпечує задоволення за одиницю часу більшої кількості рекреаційних потреб); циклічністю — послідовною зміною рекреаційних занять через певний проміжок часу.

  1.  Рекреація як сфера господарчої діяльності, її місце в розвитку національних економік.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать наступні фактори:

- економічне зростання і соціальний прогрес сприяли розширенню обсягу ділових поїздок і поїздок з пізнавальною метою;

- вдосконалення всіх видів транспорту здешевило поїздки;

- збільшення кількості найманих робітників і службовців у розвинутих країнах і підвищення їх культурного рівня;

- інтенсифікація праці і отримання працівниками триваліших відпусток;

- розвиток міждержавних зв'язків і культурних обмінів між країнами сприяв розширенню міжособистісних зв'язків між і всередині регіонів;

- розвиток сфери послуг стимулював розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес в галузі телекомунікацій;

- послаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей.

Значення туризму у світі постійно зростає, що пов'язано із зростаючим впливом туризму на економіку окремих країн.

В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

- міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості населення;

- міжнародний туризм розширює вкладення і платіжний баланс і ВНП країни;

- міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, які обслуговують сферу туризму;

- із зростанням зайнятості у сфері туризму ростуть доходи населення а також підвищується рівень благоустрою нації.

Розвиток міжнародного туризму сприяє розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином, міжнародний туризм слід розглядати, виходячи з економічних відносин окремих країн.

Міжнародний туризм входить в число трьох крупних експортних галузей, поступаючись нафтодобувній промисловості і автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний дохід країн світу від міжнародного туризму становив 7% від загального обсягу світового експорту і 3% від світового експорту послуг.

Знчення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає.

Міжнародний туризм у світі вкрай нерівномірний, що пояснюється в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів. Найбільшого розвитку міжнародний туризм набув у західноєвропейських країнах. На цей регіон припадає більше 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% припадає на Америку, менше 10% - на Азію, Африку і Австралію, разом взяті.

  1.  Предмет вивчення дисципліни «Рекреаційні комплекси світу», її завдання та практична спрямованість.

Під суб'єктами рекреації розуміються люди, ведучі рекреаційну діяльність на підставі стандартів своєї соціо-культурної освіти - системи, середовища, зовнішньої буферної зони або регіону змішаного освоєння. Так відбувається вибір району для освоєння в рекреаційних цілях, визначення домінуючого типа рекреації і того, що, власне, є рекреаційними ресурсами на поточному етапі. Під рекреаційною діяльністю розуміється всіляка діяльність людей, орієнтована на відновлення власних сил відповідно до стандартів своєї соціо-культурної освіти. Сюди включаються добовий, тижневий, квартальний, річний і життєвий цикли рекреації. Не всі вони є предметом дослідження географічної науки, але всі вони - прояви рекреаційної діяльності.

При визначенні предмету дослідження необхідно самим ретельним чином уточнювати, про який час і і соціо-культурну освіту йде мова. Інакше визначення буде категорично некоректним. до цього міняється і предмет дослідження географічної науки. Рекреаційна географія також проходить відповідну еволюцію. Її предмет міняється залежно від зміни самого об'єкту (тобто рекреації). З самого початку свого виникнення рекреаційна географія при невеликому і добре скоординованому науковому співтоваристві фахівців мала дуже чіткий об'єкт дослідження - територіальні рекреаційні системи. На ТРС було сконцентровано основну увагу фахівців. Всі книги і статті недавнього минулого з з вражаючою одностайністю називають ТРС предметом дослідження рекреаційної географії. Найважливішою відмітною особливістю радянської рекреаційної географії є те, що вона мала жорстку практичну орієнтацію і була, ймовірно, найбільш конструктивною зі всіх географічних дисциплін. Розробки по рекреаційній географії реально використовувалися на практиці, що було справою не цілком тривіальною.  Майже до кінця 1980-х років рекреаційна географія дійсно могла визначатися як суспільно-географічна дисципліна, що займається вивченням територіальних рекреаційних систем.  В кінці 1990-х років давати таке визначення вже немислимо. З кінця 1990-х років і на перспективу предметом дослідження рекреаційної географії є вивчення просторових закономірностей і особливостей поведінки людей в процесі рекреаційної діяльності (переважно квартального і річного циклів) і розміщення рекреаційних об'єктів. У визначенні предмету дослідження рекреаційної географії дуже поважно відмовитися від вузької орієнтації на ТРС. Вона була прийнятна в радянський період, з його цільовими інвестиціями у вибрані регіони, і категорично не відповідає реальності.

4.Основний категорійний апарат дисципліни: відпочинок, дозвілля, туризм, рекреант, турист, рекреаційний комплекс тощо.

І досі немає єдиного визначення щодо поняття рекреація. Хоча найбільш часто подається наступне тракування. Рекреація – це процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психологічних сил людини, забезпечених системою засобів, які здійснюються у вільний від роботи час на спеціалізованих територіях. Отже, поняття "рекреація" характеризує не тільки процес і заходи щодо відновлення сил людини, але і той простір, в якому вона відбувається.

Рекреалогія – міждисциплінарна наука про рекреаційні системи, заснована на парадигмах екології людини [103, с. 38]. Існують дискусії відносно точності змісту даного терміну. Зокрема, І. М. Рожко вважає, що оскільки термін "рекреація" походить з латинського recreatio (відновлення) – поняття, яке охоплює всі види оздоровлення та відпочинку, в тому числі санаторно-курортне лікування і туризм, а logos з грецької перекладається як наука, то правильнішим був би термін "рекреаціологія" [138, с. 9].

Рекреаційна географія – комплексна географічна наука і навчальна дисципліна, яка вивчає територіальну організацію рекреаційного господарства.

Новим є також введене П. В. Гудзьом поняття рекреаноміка, що має на увазі систему економічних відносин і відображає діяльність суб’єктів рекреаційної сфери пов’язаних з виробництвом, обміном, розподілом та споживанням рекреаційних продуктів з метою задоволення потреб цільових ринків та відновлення середовища природних екосистем [39].

Рекреаційну сферу економісти розглядають як складову частину єдиного господарського комплексу. А той факт, що як правило, в територіально-виробничому комплексі первинним елементом є виробнича структура, приводив до того, що рекреації, як складовій невиробничої сфери, приділяли мало уваги. Такий суто економічний підхід привів до значної деградації природного довкілля. Це спричинило переорієнтацію поглядів на рекреаційне господарювання і визнання основою у даному виді діяльності природного середовища.

Внаслідок цього В. С. Преображенський виступив із концепцією територіальних рекреаційних систем (ТРС). Територіальна рекреаційна система – це форма організації рекреаційної діяльності на певній території, що забезпечує функціональний взаємозв’язок, взаємодію та координацію всіх підсистем, блоків і елементів рекреаційного господарства для надання послуг відпочинку. У реальному житті ТРС можна зустріти не часто [165, с. 581].

Процес використання природних ресурсів і умов для задоволення рекреаційних потреб людини називають рекреаційним природокористуванням. Більш розширене визначення подане І. М. Рожком, згідно якого рекреаційне природокористування – комплекс заходів, пов'язаних із використанням природних ресурсів з метою оздоровлення людини, відновлення її фізичного та психологічного самопочуття, розширення екологічного і культурного світогляду [138, с. 9].

На думку М. С. Нудельмана, методично рекреаційне природокористування слід розглядати як єдність таких процесів, як організація рекреації населення з використанням природних ресурсів і умов, передбачення змін стану довкілля під впливом рекреаційної діяльності, задоволення потреб населення в природних рекреаційних ресурсах і відновлення робочої сили [111, с. 21]. З цього ми бачимо, що сам процес рекреаційного природокористування має дві основні сутності: еколого-географічну та соціально-економічну. Це і пояснює дослідження даного процесу науковцями із різних галузей знань.

Тур́ист (мандрíвник) - особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін.

Рекреант – це особа, яка у вільний від роботи час на спеціалізованій території відновлює фізичні, духовні і нервово-психічні сили. Часто рекреантів визначають як осіб, які відновлюють у визначених згідно із законодавством місцях природно-заповідних територій та об'єктів свої розумові, духовні і фізичні сили. Тобто у зв’язку з тим, що у законі «Про природно-заповідний фонд» вказано, що у межах природоохоронних обєктів можна здійснювати тільки рекреаційну діяльність а не туризм, тому і підходи до цих понять дещо різні. 

Рекреаційні ресурси – це об’єкти, процеси та явища природного й антропогенного походження, які використовуються для рекреації і туризму. При цьому ці об’єкти, процеси та явища слугують матеріальною базою для відпочинку й оздоровлення людей через їх відповідні параметри.

Рекреаційно-ресурсний потенціал – це сукупність наявних природних, соціально-економічних і історико-культурних ресурсів та передумов певної території які можуть забезпечити організацію рекреаційної діяльності.

  1.  Становлення та основні етапи розвитку рекреації.

Отже, назвемо чотири основні стадії (етапи) в історії розвитку туризму.

Перша — від найдавніших часів до кінця XVIII— початку XIX ст. Це стадія започаткування розвитку світового туризму.

Друга — початок XIX ст. до кінця Першої світової війни — період становлення організованого туризму.

Третя — від 1918 р. до кінця Другої світової війни — етап індустріалізації туризму.

Четверта — від 1945 р. до наших днів. Пов'язана з масовим розвитком туризму та процесом глобалізації.

  1.  Структура рекреаційної діяльності.

Розглянемо детальну структуру рекреаційної діяльності. Найчастіше в основі класифікації рекреаційної діяльності лежать: мета подорожі, характер організації, правовий статус, тривалість подорожі і перебування в певному місці рекреанта, сезонність, характер пересування рекреанта, його вік, активність занять і т.д.

За суспільною функцією і технологією виділяють лікувальну, оздоровчу, спортивну і пізнавальну рекреаційну діяльність.

Лікувально-курортна рекреаційна діяльність базується на використанні природних ресурсів: клімату, мінеральних лікувальних вод, грязей, озокериту, соляних шахт, кумисолікування та їх поєднання. Цей вид рекреаційної діяльності за своєю сутністю має бути найбільш регламентованим. Лікарські приписи, суворий режим, кліматичні, регіональні, вікові, статеві та інші обмеження роблять лікувально-курортну діяльність діяльністю найбільш закритого характеру. Разом з тим дозовані інші види рекреаційної діяльності можуть суттєво доповнювати цей вид, створюючи додатковий лікувальний ефект.

Оздоровчо-спортивний вид рекреаційної діяльності є найрізноманітнішим. У ньому переважає діяльність біля води та у воді. Від 70 до 80 % туристів віддають перевагу купанню і загорянню на пляжі. Купально-пляжна діяльність дає змогу відпочиваючим на найлокальнішій з можливих територій (вузька смуга пляжу) отримувати найрізноманітніші послуги (купання, сонячні ванни, харчування, гра з м'ячем, водні лижі, парапланери, віндсерфінг, прогулянки берегом тощо).

Серед інших видів оздоровчо-спортивної рекреаційної діяльності можна виокремити маршрутний, прогулянковий, водний, підводний (дайвінг), рибальський, мисливський, гірськолижний туризм, альпінізм. Кожен з цих видів діяльності постійно диверси-фікується. Наприклад, підводний туризм поділяєтьсяна спортивний, пізнавальний, археологічний, екстремальний тощо.

Пізнавальна рекреаційна діяльність належить практично до всіх інших видів як "вмонтований" елемент. Разом з тим є і суто пізнавальні її види. Потреба в них зростає із підвищенням освітньо-культурного рівня людей, розвитком їхнього інформаційного і транспортного забезпечення. Це огляд архітектурних ансамблів, культурно-історичних пам'яток, розкопок давніх цивілізацій, ознайомлення з етнографічними особливостями, природними феноменальними об'єктами, явищами і процесами, видатними спорудами тощо.

Розважальна рекреаційна діяльність теж є частиною всіх інших її видів. Необхідність "убити" вільний від лікувальних процедур час особливо виразно виявляється при стаціонарному санаторно-курортному виді діяльності, відпочинку біля води і міських видах відпочинку. Напевно, для багатьох людей внутрішньою неусвідомленою потребою є необхідність десь витрачати, навіть без будь-якої користі, а то й зі шкодою для себе, свій вільний час на розваги (казино, бар тощо).

Ми притримуємося класифікації розробленої Рожком І., згідно якої рекреаційну діяльність поділено за основним призначенням на функціональні типи. Під функціональним типом рекреаційної діяльності розуміється великі групи видів рекреаційної діяльності, які об`єднані за домінуючою метою і принципово відрізняються від інших за функціональним призначенням. У свою чергу, типи поділяються на види. Види рекреаційного прирокористування розділяються за засобами реалізації певного типу рекреаційної діяльності (Рис. 1.).

У відповідності з цим, ми виділяємо три функціональні типи: санаторно-курортне лікування, туризм та утилітарну рекреацію. Перший тип передбачає лікування та реалібітацію хворих людей у закладах медичного призначення. Він поділяється на види: кліматолікування, бальнеологічне та грязелікування, теласотерапію.

Визначальною ознакою туризму є тісне поєднання медико-біологічної та освітньо-виховної функцій рекреаційного природокористування. Поряд з відпочинком та оздоровленням, важливе місце посідає пізнавальний та виховний процес. Туризм поділено на локалізований та мобільний.

Локалізований ґрунтується на стаціонарному відпочинку, з врахуванням переходів в один день. До нього входять: оздоровчий, агротуризм, скелелазіння, спелеотуризм, гірсько-лижні види відпочинку, підводний туризм, фестивальний туризм та інші..

Мобільний туризм передбачає пересування по певному маршруті і у просторовому відношенні носить лінійний характер. Він включає: пішохідний, лижний, велосипедний, кінний, водний.

Важливим класом рекреаційного природокористування є утилітарна рекреація, в яку входять збирання ягід, грибів та лікарських рослин, а також, якщо це дозволено, рибальство.

8.Динамізм та диверсифікація як головні особливості сучасної рекреації.

Закономірність диверсифікації рекреаційних послуг виявляється в постійному просторово-територіальному і галузевому ускладненнях, розгалуженні, розширенні та поглибленні послуг, які надає рекреаційне господарство. Стосовно рекреаційної географії, то вона найбільшу увагу зосереджує якраз на просторово-територіальному аспекті цієї закономірності. В її основі лежить географія просторової поведінки людини або бігейвіористика. Людина постійно прагне чогось нового, незвіданого. Це — її єство. Нові землі віддавна притягували до себе людей, які йшли на неймовірні випробування заради пізнання незвіданого. "Нехай гірше, аби інше" — кажуть українці. Тому з розвитком транспорту і в цілому глобалізаційних процесів процес диверсифікації рекреаційних послуг невпинно зростає.

Закономірність перманентного зростання значення рекреації у житті суспільства. Ця закономірність у цілому визначається нинішнім напрямом розвитку цивілізації, суспільства окремих країн, що приводить до збільшення вільного часу і посилення бажання і намагання людей використовувати його для відпочинку та оздоровлення. Відомо, що в наш час рекреаційні витрати перетворилися на витрати першої необхідності і вже давно у розвинутих країнах перевищили витрати на їжу і купівлю одягу та взуття. Цим шляхом рухаються й інші держави. Це вимога надзвичайно динамічного, психологічно важкого часу. Постійне ускладнення умов життя призводить до того, що людство без відповідного відпочинку і лікування вже просто не може існувати.

Закономірність географічного (територіального) поділу праці в рекреації — це зосередження рекреаційного господарства у місцях, де для його розвитку е найсприятливіші умови (природні і суспільні). При цьому між цими територіями неодмінно виникає обмін результатами рекреаційної діяльності. Така закономірність діє у різних просторово-територіальних масштабах: внутрішньодержавному і міжнародному. Всі види географічного поділу праці тісно пов'язані між собою. Так, Середземноморське узбережжя Франції спеціалізується на наданні рекреаційних послуг і таким чином бере участь як у внутрішньодержавному, так і в міжнародному географічному поділі праці.

Закономірність просторово-територіальної спеціалізації рекреаційного господарства. Рекреаційно-туристичні об'єкти не просто зосереджуються на певних територіях, де є для цього найсприятливіші умови. Неминуче виникає вужча спеціалізація певного місця, яка і стає основною. Якщо умови для поглиблення спеціалізації особливо вигідні, наприклад наявність унікальних мінеральних лікувальних вод, грязей, озокериту, соляних шахт, чудових морських пляжів тощо, територія починає спеціалізуватися на наданні послуг не лише для внутрішнього, а й зовнішнього споживання. В основі спеціалізації лежить та чи інша унікальність території з позицій її рекреаційного використання.

Закономірність просторово-територіальної комплексності в рекреації. Географічний поділ праці не лише породжує спеціалізацію певних територій на наданні тих чи інших рекреаційних послуг, а й зумовлює як постійне поглиблення і розширення зв'язків між окремими спеціалізованими територіями, так і виникнення на самих цих територіях різноманітних допоміжних, обслуговуючих та інших підприємств, установ і закладів. Поступово на рекреаційній території формуються об'єктивні взаємозв'язки і пропорції між окремими як рекреаційними, так і нерекреаційними об'єктами. Такі взаємопов'язані об'єкти формують комплексні територіальні поєднання, які дають додатковий соціально-екологічний ефект саме за рахунок формування територіально-господарського комплексу.

Заономірність геопросторової структурності рекреаційних систем. Ця закономірність відображає формування і функціонування географічних складових ТРС різного таксономічного рангу. Будь-яка система є суперсистемою для своїх складових (підсистем). Водночас вона сама є підсистемою для ТРС вищого таксономічного рангу. Всі ці підсистеми визначені в географічному просторі і виконують власну функцію залежно від мети і завдань, які ставлять перед ними суперсистеми. Найвищою серед цих суперсистем є людство, яке ставить перед ТРС завдання брати активну участь у збереженні та розвитку себе як біологічного виду і як соціального організму.

Принципи в рекреаційній географії, розроблені людьми на основі пізнання закономірностей територіальної організації суспільства, є мінливими в часі і просторі та відображають як сучасний рівень розвитку людства в цілому, так і його окремих регіональних підрозділів.

Принцип відкритості державних кордонів для рекреантів ґрунтується одразу на декількох викладених вище закономірностях, але в основному на закономірності глобалізації рекреаційних процесів. Він полягає в максимальному спрощенні різних процедур при перетині кордонів, якщо це здійснюється з метою рекреації і туризму.

Принцип випереджального розвитку рекреації і туризму теж базується на декількох закономірностях. Головною серед них є закономірність перманентного зростання значення рекреації у житті суспільства. Реалізація цього принципу на практиці дає змогу країні чи певному регіону успішно вирішувати як соціально-економічні, так і екологічні проблеми.

Принцип відповідності між наявними рекреаційними ресурсами і рівнем розвитку та спеціалізацією рекреаційного господарства. Реалізація цього принципу вимагає дослідження та обліку наявного рекреаційного потенціалу. Донині в багатьох країнах цей принцип не реалізований повною мірою. Яскравішого прикладу за Україну, напевно, у світі немає. Величезні рекреаційні ресурси використовуються надзвичайно слабо і неефективно.

Принцип формування раціонального географічного поділу праці в галузі рекреації і туризму. Країни і регіони на усвідомленому і науково обґрунтованому рівні мають визначатися зі спеціалізацією на тому чи іншому виді рекреаційної діяльності. Прикладом успішної реалізації цього принципу на практиці є країни Європейського Союзу (ЄС). Диверсифікація рекреаційного господарства робить втілення цього принципу в життя все більш актуальним. Від узгоджених дій у сфері рекреації і туризму виграють усі сторони.

  1.  Основні суспільні функції рекреаційної діяльності: медико-біологічна, соціокультурна, економічна, політична, екологічна.

Слід виділити п'ять основних функцій рекреаційної діяльності: соціально-економічну, медико-біологічну, освітньо-виховну , політичну та природоохоронну.

Суть соціально-економічної функції полягає в отриманні економічного ефекту завдяки функціонуванню рекреаційного підприємництва. Рекреаційна діяльність при належній організації здатна дати поштовх соціально-економічному розвитку території, на якій ця діяльність формується. Досвід зарубіжних країн показує, що рекреаційне господарство здатне зайняти провідне місце в економіці країни.

Окрім цього, побічний соціально-економічний ефект досягається завдяки підвищенню продуктивності праці, зниженню захворювань рекреантів. Досліджено, що в перший місяць після активного відпочинку продуктивність праці зростає на 15-25%, потім поступово знижується і через 4-8 місяців досягає попереднього рівня. Це означає, що середньорічний приріст продуктивності праці складає 3% [100, с. 14]. Втрата працездатності скорочується на 3-4 дні на кожного рекреанта, також скорочується перебування у лікувальних закладах на 2-3 дні [72, с. 63].

Медико-біологічна функція рекреаційної діяльності призводить до зниження захворюваності, збільшення тривалості життя людей. Активний відпочинок у лісі знижує рівень захворюваності серцево-судинної системи приблизно на 50%, органів дихання – на 40%, нервової та кістково-м'язової систем – на 30%.

Медико-біологічна функція має виключне значення, оскільки, завдяки їй, формується основний попит на різноманітні рекреаційні послуги. Основними рекреаційними ресурсами прийнято вважати лікувальні мінеральні води, пелоїди, озокерит, використання яких позитивно впливає на лікування захворювань крові, серця, органів травлення, кістково-опорного апарату, нервових захворювань тощо. Перебування в бальнеологічних закладах часто є необхідною умовою післяопераційного періоду лікування.

Вагоме значення при лікуванні та профілактиці легеневих захворювань мають кліматичні умови гірських долин, особливо у поєднанні з оздоровчими властивостями лісу. До таких властивостей відносяться:

1.Киснепродукуюча здатність лісу. 2.Фітонцидна властивість. 3. Іонізуюча здатність лісів полягає у виділенні легких іонів, які позитивно впливають на активність дихальних ферментів, збільшенні біотоків мозку, підвищують кількість кисню в крові і зменшують вміст цукру.

Розглядаючи медико-біологічну функцію рекреації, часто нехтують важливим значенням активного туризму. Хоча, власне екстремальність цього виду рекреаційної діяльності є основним фактором запобігання ряду психічно-нервових і похідних від них захворювань.

Освітньо-виховна функція реалізується, в основному, через задоволення пізнавальних потреб населення.

Політична функція реалізується основним чином через міжнародний туризм. Знайомство з культурно-історичною спадщиною країни, безпосередній контакт із місцевим населенням, участь в традиційних народних обрядах часто є основою як для особистих товаристських відносин, так і для тісного міжнародного співробітництва в галузях науки, культури та бізнесі.

Природоохоронна функція є як прямою, так і побічною. Вагомість цієї функції часто визначає пріоритетність ведення господарства на певних територіях. [71, с. 75]. Рекреаційна діяльність, як і будь-яка інша форма природокористування, негативно впливає на природне середовище. Проте, слід врахувати той факт, що на певні рекреаційні території претендують й інші галузі господарства регіону, які, відповідно, при розвитку рекреації обмежені як територіально, так і функціонально.

  1.  Мета та методи вивчення дисципліни «Рекреаційні комплекси світу».

Завданням рекреації є дослідження організації рекреаційного господарства певної частини нашої планети. Метою такого дослідження є пізнання закономірностей виникнення, функціонування і розвитку ТРС.

Професор О. Шаблій вказує наступні вимоги до методів дослідження: якість (загальнозрозумілість методу), націленість (спрямованість методу на досягнення певної мети); детермінованість (чітка послідовність застосування методів); результативність (здатність забезпечити досягнення мети); надійність (здатність забезпечувати очікуваний результат); економність (здатність методу досягати результату за найменших витрат). Методи поділяють на:

філософські, котрі є фундаментом наукового пізнання; це загальні підходи, категорії та принципи і закони, що показують місце досліджуваного об'єкта в реальному світі (принцип об'єктивності, всезагального зв'язку і залежності, закон єдності та боротьби протилежностей, переходу кількісних показників у якісні, заперечення-заперечення й ін.); загальноосвітні — такі засоби і прийоми, що мають універсальний характер застосування (аналіз і синтез, індукція та дедукція, узагальнення й абстрагування, Порівняння й аналогія, ідеалізація та формалізація), але потребують урахування особливостей конкретних об'єктів дослідження. Так, у рекреації широко застосовують наукові методи системи географічних наук: спостереження з елементом описовості; історичний; порівняльний; картографічний; аналітико-статистичний; експедиційних досліджень; математичного моделювання; системний. У свою чергу соціальний характер рекреації обумовлює використання способів і прийомів, сформованих в інших суспільних науках (балансовий, соціологічних досліджень тощо).

До найпопулярніших загальнонаукових методів належить описовий метод, часто супроводжений використанням загальної статистики. У подібних дослідженнях широко застосовують метод статистичної оцінки (визначення функцій за результатами спостережень), метод статистичної перевірки гіпотез та ін. Статистичним методом послуговуються для аналізу соціологічних опитувань, що дає змогу методом порівняння виявити відмінності однієї соціокультурної системи від іншої. Результати таких

До третьої групи методів дослідження належать конкретно-наукові методи, які застосовують в окремих науках. Це, приміром, метод польових досліджень, картографічний та ін.

У межах окремої науки, якою є рекреація, теж можна використовувати конкретні наукові методи, наприклад, метод сезонних оцінок чисельності самодіяльних туристів.

Отже у рекреації застосовують наступні методи:

Літературний метод полягає у відборі й аналізі літературних джерел, що тією чи іншою мірою стосуються об'єкта, явища вивчення. Усі літературні джерела умовно можна згрупувати так:

Архівні матеріали.

Книжки різних років видання (науково-популярні, наукові монографії, енциклопедії, довідники тощо).

Статті з періодичної преси.

Праці наукових конференцій.

Статистичний метод дослідження полягає у вивченні кількісних показників у характеристиці ряду рекреаційних об'єктів і явищ. Застосовуються такі статистичні методи: метод статистичної оцінки, метод статистичної перевірки гіпотез, метод статистичних випробувань (метод Монте-Карло) тощо.

Картографічний метод є одним із найбільш поширених методів дослідження в рекреації (а особливо рекреаційній географії). Він відомий з давніх часів, але його слід відносити до сучасних, якщо розглядати як особливу форму просторового моделювання. Адже карта, картосхема - це логічна образно-знакова модель території, яка цілеспрямовано відображає об'єкти, явища, зв'язки і взаємозалежності, що належать до цієї території.

Карта виконує двояку роль: вона виступає і результатом досягнутого рівня знань про територію, об'єкти та явища, які до неї належать, і інструментом пізнання, який дає змогу шляхом умовиводів піднятись на більш високий ступінь знань. Візуальний метод полягає в узагальненні власних спостережень під час досліджень будь-якого рекреаційного об'єкта.

Анкетний метод - це письмове (а іноді й усне) опитування багатьох людей (рекреантів, жителів населеного пункту) за певною анкетою чи за спеціально складеними запитаннями для збирання масового матеріалу, щоб встановити певні закономірності чи явища. Може застосовуватись як під час польових, так і під час стаціонарних форм рекреаційно-дослідницької роботи.

Експедиційний метод необхідний для активізації туристично-краєзнавчої роботи. Перед учнями або студентами ставляться різні пізнавальні і практичні завдання, що сприяють підвищенню їх розумової діяльності і самостійності (організація експедицій, мандрівок тощо).

Описовий метод - це один з найдавніших, який використовують під час вивчення розміщення видів економічної діяльності та розселення. У наш час широко застосовується описова статистика у вигляді наборів числових даних, що характеризують ту чи іншу ситуацію.

Усі методи рекреаційного дослідження поділяють на традиційні і нові (сучасні). Вище ми розглянули найважливіші традиційні методи дослідження.

Серед нових (сучасних) методів рекреаційного дослідження заслуговують на увагу такі:

Географічний метод - це базовий краєзнавчий метод, який використовується практично в усіх регіональних дослідженнях. Цей метод є специфічним і формується, на думку Є. Б. Алаєва, як "триєдиний" підхід у дослідженні, що зумовлює дотримання територіальності, комплексності, конкретності. Застосування цього методу не можливе без одночасного використання картографічного методу, який є, по суті, особливою формою ідеально-просторового моделювання.

Моделювання - це ще один загальнонауковий метод, який використовується у рекреації. Застосування цього методу дає змогу вивчати об'єкт не безпосередньо, а за допомогою посередника - ідеальної (уявної) чи матеріальної моделі. Прикладом можуть бути карти, картосхеми.

Математичні методи - це група наукових методів, які дають змогу вивчати досліджуваний об'єкт з використанням математичного апарату. Серед поширених у краєзнавчих студіях математичних методів першочергово слід назвати статистичний аналіз, факторний аналіз, кластерний аналіз, регресійний аналіз тощо. Суть цих методів зводиться до математичної формалізації закономірностей розвитку того чи іншого явища (процесу) на обраній території у координатах простору-часу, а відтак зводиться до "стискування" формалізованої інформації про різноякісні характеристики (параметри) території чи до виведення закономірностей перебігу того чи іншого процесу.

Економічний метод - це метод комплексного вивчення економічних явищ і процесів у межах обраної території; виявлення взаємозв'язку і взаємозалежності між економічними показниками, що характеризують стан розвитку рекреаційноїї галузі в краї; вивчення господарських явищ і процесів у динаміці тощо.

Соціологічний метод - це метод комплексного вивчення суспільних явищ і процесів у межах обраної території, споживчо-туристичних уподобань і рекреаційних потреб населення, його вікової і соціальної структури тощо.

З кінця XX ст. у рекреаційних дослідженнях дедалі більше зростає роль і значення комп'ютерних технологій. Ці технології відіграють вагому роль у вивченні сучасної рекреаційної  організації території. Завдяки їм виникла можливість створення, підтримки і збагачення банків даних, необхідних для пошукових робіт у царині аналізу окремих складових рекреаційно-туристичного потенціалу території.

Комп'ютерні технології дають змогу обробляти величезні масиви даних у короткі терміни і з малими затратами. Завдяки їм можна широко застосовувати на цілком новій основі такі методи, як моделювання, математичний, картографічний тощо. ГІС.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

67990. Розвиток освіти в Іспанії 164.5 KB
  Перші школи в Іспанії як і в ін. школи для бідних а також ряд шкіл і колегіумів при інститутах створених педагогамигуманістами. Працюючим були доступні лише початкові школи але їх не вистачало. Незважаючи на те відповідно до конституції 1931 і закону 1933 школи релігійних організацій...
67991. Навчання в Росії в 11-14 століттях 116.5 KB
  Історичні зведення про російські школи убогі. Аж до XVІІ століття, коли святитель Дмитрій Ростовський влаштував перші народні школи. Істотно те, що характер народної освіти в Руській державі споконвічно складається як церковний і сімейний. Церковним було мистецтво, зачинателем якого став...
67992. Освітня справа доби гетьманату (квітень — грудень 1918 року) 138 KB
  Щоб зрозуміти погляд П. Скоропадського на державу, треба пояснити, у якому середовищі формувався світогляд гетьмана і в якому контексті доводилося йому діяти. Насамперед він був глибоко пов’язаний з історичною традицією. П. Скоропадський належав до старого козацького роду, серед якого був...
67993. Історичні умови, освіта і наука в період українського культурного відродження ХIХ століття 60.5 KB
  У кінці XVIII ст. територія України була розділена між Австрійською (увійшло 20% площі) і Російською (80%) імперіями. До цього часу завершилася ліквідація української державності. В обох імперіях розгалужений бюрократичний апарат повністю контролював всі сторони життя суспільства.
67994. РОЗВИТОК ШКОЛИ Й ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ НА БУКОВИНІ 129.5 KB
  Еволюція українського шкільництва й педагогічної думки Буковини протікала в загальнонаціональному руслі історії України й належить до цінних надбань виховної культури українського народу. Тим більше, що на цій предковічній території з давніх часів жили українські племена, переважно тиверці та уличі.
67995. Основные физические и логические параметры жестких дисков 23.33 KB
  Все накопители так или иначе соответствуют стандартам, определяемым либо независимыми комитетами и группами стандартизации, либо самими производителями. Среди множества технических характеристик отличающих одну модель от другой можно выделить некоторые, наиболее важные с точки зрения...
67998. Захаров Сергей Александрович 1.4 MB
  Сергей Александрович Захаров, доктор почвенных и сельскохозяйственных наук, прожил 71 год (1878–1949). Во время жизни ученого в России проводились буржуазные реформы. Освобождение крепостных крестьян 1861г. способствовало не только развитию капитализма в России...