88188

Інститут права власності у контексті цивільно-правових відносин

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Цивільне право - одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому. Цивільне право України, як будь-яка інша галузь права, характеризується предметом і методом правового регулювання.

Украинкский

2015-04-26

60.66 KB

4 чел.

 

Інститут права власності у контексті цивільно-правових відносин.

 

  1.  Правові відносини, що регулюються цивільним правом.
  2.  Цивільне законодавство та його система.
  3.  Поняття, особливості, види та елементи цивільних правовідносин.
  4.  Суб'єкти цивільних правовідносин:

а) Фізичні особи як суб’єкти права власності, їх цивільна право- та дієздатність.

б) Юридичні особи як суб’єкти права власності. Поняття та ознаки юридичної особи.

 

1. Правові відносини, що регулюються цивільним правом.

    Цивільне право - одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому.Цивільне право України, як будь-яка інша галузь права, характеризується предметом і методом правового регулювання.

     Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно-правовими нормами. Це, зокрема, такі групи відносин: майнові відносини; особисті немайнові відносини.

     Цивільне право як галузь права являє собою сукупність норм права, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утвореннями на засадах юридичної рівності сторін.

     Вона поділяється на дві частини: загальну та особливу.

     Загальну частину цивільного права складають правові норми та інститути, що стосуються всіх цивільно-правових відносин, а саме: положення про суб'єктів та об'єкти цивільного права, угоди, представництво й довіреність, позовна давність.

     Особливу частину цивільного права складають норми права, які регулюють окремі групи спеціальних цивільно-правових відносин. Вона криє в собі такі інститути: право власності; зобов'язальне право; авторське право; право на відкриття; право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію; спадкове правоправоздатність іноземних громадян та юридичних осіб; застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.

     Як частина юридичної науки цивільне право вивчає закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин, історію його становлення й розвитку, а також розробляє способи його подальшого удосконалення.

Цивільне право – це галузь права, що становить систему юридичних норм, якими регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових та бюджетних відносин цивільнезаконодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Особисті немайнові права.

Кожній фізичній особі від народження або за законом належать особисті немайнові праваОсобисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Види особистих немайнових прав. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, Цивільним Кодексом та іншими законами не є вичерпним.

Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених Конституцією України, можливе лише у випадках, передбачених нею.

Фізична особаособисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Основу цивільного права становлять конституційні та галузеві принципи.

До галузевих принципів цивільного права належать: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, Добросовісність та розумність.

 

2. Цивільне законодавство та його система.

Форми (джерела) цивільного права, цивільно-правові норми дістають свое втілення у нормативно-правових актах, система яких становить цивільне законодавство.

Основою цивільного законодавства України є Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс УкраїниАктами цивільногозаконодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.

Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.

Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Оскільки цивільні відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, важлива роль у їх регулюванні, поряд з нормами права, закріпленими у законодавстві, належить договору. Саме у договорі сторони безпосередньо, за взаємною згодою врегульовують відносини між собою, визначають зміст своїх прав та обов'язків, підстави їх виникнення, зміни та припинення.

Окремою формою (джерелом) цивільного права є правовий звичайзокрема звичай ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільногозаконодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Звичайщо суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

 

 3. Поняття, особливості, види та елементи цивільних правовідносин.

Цивільним правовідносинам як і будь-яким правовідносинам притаманні загальні та спеціальні ознаки. Серед загальних ознак цивільних правовідносин можна виділити:

1)       саме через посередництво цивільних правовідносин досягається мета цивільно-правових норм їх ефективність;

2)       цивільне правовідношення – це завжди двосторонній зв'язок, який виявляється у взаємних суб’єктивних правах  їх учасників;

3)       цивільні правовідносини, в більшості випадків мають вольовий характер;

4)       цивільні правовідносини охороняються державою та у разі необхідності забезпечуються її примусовою діяльністю;

5)       цивільні правовідносини належно формалізовані та впорядковані, характеризуються індивідуалізацією суб’єктів і персоніфікацією прав та обов’язків.

Крім загальних ознак цивільним правовідносинам притаманні специфічні (особливі) ознаки, які виділяють їх з-поміж інших правовідносин. Серед особливих ознак цивільних правовідносин  основна роль відводиться легальним ознакам, закріпленим у ст. 1 ЦКУ, а саме: юридична рівність, вільне волевиявлення та майнова самостійність їх учасників.

Крім легальних ознак цивільних правовідносин можна виділити й інші особливі ознаки, які випливають із сутності  та змісту цивільних правовідносин, зокрема:

-         цивільно-правові засоби захисту цивільних правовідносин мають майновий і компенсаційний характер;

-         захист суб’єктивних цивільних прав здійснюється переважно у судовому порядку;

-         цивільні правовідносини виникають із широкого кола підстав як передбачених, так і не передбачених актами цивільного законодавства, що ґрунтується на загальних засадах цивільного права;

-         головною підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договір.

Загалом підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1)    договори та інші правочини;

2)      створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3)      завдання майнової (матеріальної) та моральної шкодиіншій особі;

4)    інші юридичні факти.

Крім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Елементами цивільних правовідносин є: учасники або суб’єкти правовідносин, об’єкти правовідносин та зміст правовідносин.

Відповідно до ст.2 ЦКУ учасниками цивільних відносин є фізичні особи та  юридичні особи, держава  Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

З цього випливає, що суб’єкти цивільних правовідносин законодавчо поділяються на дві групи: суб’єкти приватного та суб’єкти публічного права.

Визначення поняття об’єкта є доволі дискусійним у теорії права.

Найбільш поширеною є точка зору, відповідно до якої під об’єктом  правовідносин розуміють ті матеріальні і нематеріальні блага на які спрямовані цивільні права та обов’язки суб’єктів. Відповідно до цього під об’єктом цивільних правовідносин необхідно розуміти матеріальні та (або) нематеріальні  блага, на які спрямовані цивільні права та обов’язки  їх суб’єктів.

Зміст цивільних правовідносин становить сукупність прав та обов’язків  даних правовідносин.  

         Структуру змісту цивільних правовідносин складають суб’єктивні  цивільні права та суб’єктивні  цивільні обов’язки .

Суб’єктивне цивільне право визначається як вид та міра можливої поведінки уповноваженої особи, учасника цивільних відносин. У структурі суб’єктивного цивільного права виділяють три елементи, так звану “тріаду” можливостей:

  1.  право на власні дії;
  2.  право на чужі дії;
  3.  право на захист з боку держави та її органів.

Зокрема, для  реалізації власником своїх суб’єктивних прав у відносинах власності необхідна лише його активна поведінка щодо  володіння, користування та розпорядження річчю. Зобов’язана сторона, якою може бути будь-хто із невизначеного кола осіб, повинна лише утриматися від посягання на річ (майно), яке належить власнику на праві власності, тобто не вчиняти заборонених законом дій. У відносних (зобов’язальних) правовідносинах – навпаки: реалізація управомоченою стороною (кредитором) свого суб’єктивного права здійснюється, в основному, шляхом вчинення зобов’язаною стороною (боржником) певної дії (наприклад, виконання роботи за договором побутового підряду, передачі речі за договором купівлі-продажу тощо), тобто реалізація суб’єктивного права здійснюється через  використання такої можливості як права на чужі дії.

Суб’єктивний цивільний обов’язок – вид і міра необхідної поведінки зобов’язаної особи, учасника цивільних відносин.  Розрізняють два види суб’єктивного цивільного обов’язку – активний і пасивний. Активний обов’язок полягає у правовій вимозі до зобов’язаної особи вчинити певну дію.  Пасивний обов’язок виражається через заборону здійснювати певні дії, тобто необхідність утриматися від певної дії.

Класифікація  цивільних правовідносин на види здійснюється за різними критеріями.  Легальний поділ цивільних правовідносин на майнові та особисті немайнові проводиться за критерієм об’єкту зазначених правовідносин. Майнові правовідносини виникають з приводу предметів матеріального світу. Зокрема об’єктом майнових правовідносин можуть бутиречі, гроші, ціні папери, майнові права тощо.  Такі правовідносини характеризуються наявністю економічного змісту.

Крім того, існують і інші критерії класифікації цивільних правовідносин, за допомогою яких можна з’ясувати характер взаємин їх суб’єктів. Наведемо найважливіші з них.

 Залежно від особливостей суб’єктивного складу виокремлюють абсолютні та відносні правовідносини. До абсолютних правовідносин належать речові правовідносини(відносини власності, володіння, сервітутні відносини тощо). Їх сутність полягає в тому, що управомоченій особі протистоїть невизначене коло зобов’язаних осіб.  Відносні правовідносини навпаки встановлюється між конкретно визначеними суб’єктами. До них належать зобов’язальні правовідносини. Наприклад за договором купівлі-продажу має бути встановлена особистість як продавця, так і покупця.

За характером здійснення права цивільні правовідносини поділяються на речові та зобов’язальні.   В речових правовідносинах уповноважений суб’єкт реалізує свої суб’єктивні права самостійно.  В зобов’язальних правовідносинах суб’єктивні права уповноваженого суб’єкта реалізуються через дії зобов’язаної сторони.

Цивільні правовідносини класифікуються також за критерієм функціонального призначення  на регулятивні (договір купівлі-продажу, дарування, оренди тощо) та охороні(відшкодування шкоди внаслідок скоєння правопорушення) з урахуванням структури змісту на прості і складні. Крім зазначених критеріїв в теорії цивільного права виділяють і інші підстави класифікації цивільних правовідносин.

Об'єкти цивільних прав

Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності,інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (ст. 177 Цивільного кодексу України).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 Цивільного кодексу України).

Класифікація речей. Внаслідок того, що речами є найрізноманітніші явища матеріального світу, класифікація речей для цілей регулювання цивільних відносин здійснюється за різними критеріями у залежності:

1)         від придатності речі до вільного переміщення у просторі всі
речі поділяються на нерухомі та рухомі.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також іншіречі, права на які підлягають державній реєстрації (ст. 181 Цивільного кодексу України).

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2ст. 181 Цивільного кодексу України).

2) від визначеності речі індивідуальними ознаками всі речі
поділяються 
на визначені індивідуальними та родовими ознаками. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою (ст. 184 Цивільного кодексу України).

3) від кількості разів можливого використання всі речі поділяються на споживні та неспоживчі.

Споживною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існувати у первинному вигляді. Неспоживчою є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первинний вигляд протягом тривалого часу (ст. 185 Цивільного кодексу України). (69)

Від характеру взаємозв'язку між речами чи їх частинами речі поділяються на:

а)   головну річ і приналежність. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю (ст. 186 Цивільного кодексу України);

б) річ та її складові частини. Складовою частиною речі е все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (ст. 187 Цивільного кодексу України).

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором (ст. 188 Цивільного кодексу України);

в) продукцію, плоди та доходи, які походять від речіПродукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 189 Цивільного кодексу України).

Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 Цивільного кодексу України).

Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю (ст. 191 Цивільного кодексу України).

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 Цивільного кодексу України).

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником, та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам (ст. 194 Цивільного кодексу України). (70)

В Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: пайові цінні папериякі засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента; боргові цінні папериякі засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання; похідні цінні паперимеханізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів; товаророзпорядчі цінні папериякі надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах (ст. 195 Цивільного кодексу України).

Нематеріальні блага як об'єкти цивільних правРезультати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов'язки відповідно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів (ст. 199 Цивільного кодексу України).

Інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі (ст. 200 Цивільного кодексу України).

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Отже:

Загальні ознаки цивільних правовідносин

Спеціальні ознаки цивільних правовідносин

1)    саме через посередництво цивільних правовідносин досягається мета цивільно-правових норм їх ефективність;

2)    цивільне правовідношення – це завжди двосторонній зв'язок, який виявляється у взаємних суб’єктивних правах  їх учасників;

3)    цивільні правовідносини, в більшості випадків мають вольовий характер;

4)    цивільні правовідносини охороняються державою та у разі необхідності забезпечуються її примусовою діяльністю;

5)    цивільні правовідносини належно формалізовані та впорядковані, характеризуються індивідуалізацією суб’єктів і персоніфікацією прав та обов’язків.

 

1)    Легальні (встановлені законодавством) ознаки: юридична рівність, вільне волевиявлення та майнова самостійність учасників цивільних правовідносин;

2)    цивільно-правові засоби захисту цивільних правовідносин мають майновий і компенсаційний характер;

3)    захист суб’єктивних цивільних прав здійснюється переважно у судовому порядку;

4)    цивільні правовідносини виникають із широкого кола підстав як передбачених, так і не передбачених актами цивільного законодавства, що ґрунтується на загальних засадах цивільного права;

5)    головною підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договір.

Загалом підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1)    договори та інші правочини;

2)    створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3)    завдання майнової (матеріальної) та моральної шкодиіншій особі;

4)  інші юридичні факти. Крім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства та з рішення суду.

 

Елементи цивільних правовідносин

Суб’єкти правовідносин

Об’єкти правовідносин

Зміст правовідносин

це фізичні особи та  юридичні особи, держава  Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права

це матеріальні і нематеріальні блага на які спрямовані цивільні права та обов’язки суб’єктів, тобто речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності,інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

це сукупність прав та обов’язків  даних правовідносин

Класифікація  цивільних правовідносин

Залежно від об’єкту

Залежно від суб’єктного складу

За характером здійснення права

За функціональним призначенням

майнові

особисті немайнові

абсолютні

відносні

речові

зобов’язальні

регулятивні

охоронні

 

  1.  Суб’єкти цивільних правовідносин

а) Фізичні особи як суб’єкти права власності, їх цивільна право- та дієздатність.

Поняття «фізична особа», яке вперше закріплене в ЦК України, охоплює громадян України,  іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до ст. 24 ЦК України людина як учасник  цивільних відносин вважається фізичною особою. Отже, фізична особа – це людина. Необхідною умовою виникнення суб’єктивних цивільних прав у фізичної особи, а отже і вступу у цивільні правовідносини є наявність цивільної правоздатності. Цивільна правоздатність – це здатність мати цивільні права та обов’язки (ст. 25ЦК). Правоздатність виникає з моменту народження та припиняється у момент смерті. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Відповідно до ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична  особа,  яка  усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю  фізичної  особи є її здатність своїми діями  набувати  для  себе  цивільних   прав   і   самостійно   їх здійснювати,  а  також  здатність своїми діями створювати для себе цивільні   обов'язки,   самостійно   їх   виконувати   та    нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним кодексом і  може  бути  обмежений  виключно  у  випадках  і  в порядку, встановлених законом.

Критеріями поділу дієздатності на види є вік, а також стан психічного здоров’я фізичної особи. Законом виділяється повна(з досягнення 18-річного віку), неповна (від 14 до 18 років), часткова (до 14 років), обмежена дієздатність, визначення фізичної особи недієздатною.

Цивільна дієздатність фізичної особи за обсягом (ступенем повноти) поділяється на наступні види: залежно від віку — повна, часткова, неповна; залежно від наявності обставин, з якими закон пов'язує обмеження чи втрату цивільної дієздатності фізичної особи - обмеження цивільної дієздатності судом чи визнання фізичної особи недієздатною.

Часткову цивільну дієздатність має фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (до них належать ті, які задовольняють побутові потреби особи, відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість); здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Неповну цивільну дієздатність має фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Крім правочинів, які можуть вчинятися особою, яка має часткову дієздатність,фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не забороненозаконом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі.

яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Фізична особа може бути обмежена у цивільній дієздатності у випадках, передбачених cm. 36 Цивільного кодексу України: якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

Фізична особа може бути визнана недієздатною. Підставою цього є хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якогоправочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун; відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (ст. 41 Цивільного кодексу України).

Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньоюякщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (ст. 43 Цивільного кодексу України).

Про особу у місці постійного проживання можуть бути відсутні відомості більш тривалий термін, ніж один рік (ст 46 Цивільного кодексу України). Передбачено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Крім правочиноздатності у змісті цивільної дієздатності виділяють такий елемент як деліктоздатність (здатність нести цивільно-правову відповідальність). Деліктоздатною визначається фізична особа з повною та обмеженою дієздатністю.  Особливість деліктоздатності неповнолітньої особи полягає у тому, що, якщо  у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

Малолітня особа (особа з частковою дієздатністю) та фізична особа, яка визнана недієздатною не несуть відповідальності за завдану шкоду (ст. 31, 41 ЦКУ).

 

Необхідною правовою ознакою фізичної особи як суб'єкта права є її ім'я. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Фізичній особі як суб'єкту цивільного права властиве також певне місце проживання. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинокквартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання (ст. 29 Цивільного кодексу України).

 

б) Юридичні особи як суб’єкти права власності, їх цивільна право- та дієздатність.

Відповідно до ст. 80 ЦКУ юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа   наділяється   цивільною   правоздатністю   і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

   Отже, легальними ознаками юридичної особи є:

  1.  організаційна єдність;
  2.  необхідність бути створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку;
  3.  наявність цивільної правоздатності і дієздатності;
  4.  можливість бути позивачем в суді.

  Крім того, слід виділяти і такі ознаки юридичної особи як :

  1.  наявність відокремленого майна;
  2.  самостійна відповідальність за зобов’язаннями.

Юридичних осіб класифікують на види за різними критеріями. Легальна класифікація юридичних осіб передбачена у ст. 81 та 83 ЦКУ. Юридичні   особи,   залежно   від  порядку  їх  створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та  юридичних  осіб  публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 Цивільного кодексу України, згідно якої для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

   Крім того юридичних осіб можна поділяти:

  1. Залежно від виду права власності на:

  а) державні і комунальні юридичні особи – ті, що ґрунтуються на державній або комунальній формі власності;

  б) приватні юридичні особи – ті, що ґрунтуються на приватній власності. Об’єктом права приватної власності може бути будь-яке майно за винятками, встановленими законом (ст. 325 ЦК);

  в) юридичні особи, що ґрунтуються на спільній власності за участю юридичних осіб і громадян України, юридичних осіб і громадян інших держав(ст. 355 ЦК).

  2. Залежно від кількості засновників на:

  а) унітарні, юридичні особи – такі, що виникають внаслідок волевиявлення одного власника;

  б) корпоративні (юридичні особи, створені кількома засновниками), - господарські товариства, об’єднання підприємств, громадян тощо.

Цивільна правосуб’єктивність юридичної особи,  тобто її здатність бути суб’єктом цивільних відносин, складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності цієї особи.

Цивільна правоздатність юридичної особи. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91 Цивільного кодексу України). Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Розрізняють загальну (універсальну) та спеціальну правоздатність юридичної особи. Універсальна правоздатність полягає в тому, що згідно ст. 91 ЦКУ юридична особа  здатна  мати  такі  ж  цивільні  права  та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Спеціальною правоздатністю юридична особа наділена тоді, коли її статутом визначено вичерпний перелік видів діяльності, які вона може здійснювати. Укладені такою юридичною особою за межами її правоздатності правочини є недійсними.

Цивільна дієздатність юридичної особи – це її здатність набувати власними діями цивільні права і брати на себе цивільні обов’язки. Цивільну дієздатність юридична особареалізує через свої органи, які діють відповідно до закону, інших правових актів і установчих документів. Орган юридичної особи, як її частина, представляє інтереси останньої у відносинах з іншими суб’єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Між юридичною особою та її органом  правові відносини не виникають. Дії органу – дії самої юридичної особи.

   Органи юридичної особи можуть бути:

  1.  за своїм складом – колегіальними (правління, дирекція, рада) і одноособовими (президент, директор). Колегіальні органи, за правилом, обираються, одноособові – призначаються;
  2.  за призначенням – волеутворюючі та волевиявляючі (виконавчі). Зокрема, загальні є вищим органом акціонерного товариства, але вони тільки формують волю останнього, і виражати її може правління акціонерного товариства або президент.

Юридична особа може мати як один орган (раду, правління), так одночасно й декілька органів (загальні збори акціонерів, наглядову раду, правління тощо). Порядок призначення або обрання органів управління, а також інші правила, що регламентують їх діяльність, встановлюються законом і установчим документом юридичної особи.

Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права. Юридичні особи, залежно від способу, можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом (ст. 83 ЦК України).

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (ст. 83 Цивільного кодексу України).

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна (ст. 83 Цивільного кодексу України).

Набагато важливішу роль у цивільному обороті відіграють товариства, що поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Підприємницькі товариства здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Вони можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (ст. 84 Цивільного кодексу України).

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками (ст. 113 ЦК України).

Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків (ст. 163 Цивільного кодексу України).

Непідприємницькі товариства - це ті, що не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (ст. 85 ЦК України). До цього виду організаційно-правових форм юридичних осіб приватного права належать, зокрема, об'єднання громадян (політичні партії та громадські організації), споживчі, дачні, гаражні, садово-городні,житлово-будівельні кооперативи, об'єднання (спілки) власників квартир у багатоквартирному будинку тощо.

Організаційно-правові форми та правовий статус юридичних осіб публічного права, які за своєю правовою природою є органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, визначаються Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим та прийнятими на їх підставізаконами і є предметом регулювання конституційного та адміністративного права.

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ст. 89 Цивільного кодексу України). Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності (ст. 90 Цивільного кодексу України). Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Особисті немайнові права юридичної особи. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати (ст. 94 Цивільного кодексу України).

Відповідальність юридичних осіб. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом (ст. 96 Цивільного кодексу України).

Припинення юридичної особи. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом (ст. 104 Цивільного кодексу України). (67)

Ліквідація юридичної особи. Юридична особа ліквідується:!) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання ним недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 110 Цивільного кодексу України).

 Література

 

А. Нормативний матеріал

  1.  Конституція України від 28 червня 1996 р. 
  2.  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

Б. Підручники, посібники

  1.  Бірюков І.А. Заїка Ю.О. Цивільне право України. Загальна частина. Начальний посібник. – К.: КНТ, 2006. – 480 с.
  2.  Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В.Дзери (кер.авт.кол.), Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005.
  3.  Основи права України / За редакцією професора В.Л. Ортинського. - Видання друге, доповнене і перероблене. – Львів, 2005. – 368 с.
  4.  Пилипенко П.Д., Грищук В.К, Кельман М.С. та ін. Основи правознавства: Навчальний посібник. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – Львів: Магнолія плюс, 2006. – 467 с.
  5.  Правознавство: Підручник / за ред.. В.В.Копєйчикова, А.М.Колодія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 752 с.
  6.  Правознавство: Підручник / За ред. Дзери О.В. - К.: Юрінком Інтер, 2009. – 848с.
  7.  Харитонов Є.О., Старцев O.B. Цивільне право України : Підручник. — Вид. 2, перероб. і доп. — К. : Істина, 2007. — 816 с.
  8.  Цивільне право України. Підручник: У 2-х т. / За заг. ред. В. I. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 1. – 480с.

В. Додаткова література

  1.  Борисова В. Інститут юридичної особи у праві України // Право України. – 2010. - № 12. – С. 25-31.
  2.  Кузнєцова Н. Власність як основа громадянського суспільства і демократичної держави // Право України. – 2011. - № 5. – С. 4-13
  3.  Мікуліна М. Особисті немайнові права фізичних осіб: мозаїна класифікацій // Право України. – 2011. - № 1. – С. 216-221.
  4.  Орлюк О. Інтелектуальна власність в Україні: досвід, законодавство, проблеми, перспективи  // Право України. – 2011. - № 3. – С. 4-21.
  5.  Печений О. Про деякі теоретичні проблеми спадкового права // Право України. – 2010. - № 12. – С. 40-47.
  6.  Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. – 2-ге вид., перероб і доп. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2006. – 568 с.
  7.  Стефанчук Р. Перспективи розвитку права інтелектуальної власності в Україні (на прикладі особистих немайнових прав) // Право України. – 2011. - № 5. – С. 45-59.
  8.  Сулейменов М. До питання про місце права власності у системі цивільних прав  // Право України. – 2011. - № 5. – С. 13-18.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

49769. Процесс воспитания в современной школе: позитивные и негативные стороны 132.5 KB
  В практической части работы я отображаю и полностью раскрываю такие понятия как «воспитание», «воспитательная система», говорю об их особенностях и спецификах, подходе и структуре. Раскрываю все негативные и позитивные стороны воспитательной системы и доказываю, что позитивных больше чем негативных черт
49770. Монтаж строительных конструкций при возведении одноэтажного здания 806.5 KB
  Определение технологических параметров монтажа сборных конструкций и подбор монтажных кранов. Выполнение курсового проекта по монтажу строительных конструкций имеет целью закрепление полученных теоретических знаний в области строительного производства расширение их путем самостоятельной работы с нормативно-справочной литературой а также ознакомление с существующей методикой разработки проектов производства строительно-монтажных работ. Курсовой проект по монтажу строительных конструкций представляет собой комплекс технологических чертежей...
49772. ХИМИЯ И ТЕХНОЛОГИЯ ЦИРКОНИЯ И ГАФНИЯ 1.5 MB
  Как многие редкие элементы открыты цирконий и гафний довольно поздно. Так в 1789 г. член Берлинской академии наук Мартин Генрих Клапрот опубликовал результаты анализа драгоценного камня, привезенного с берегов Цейлона. В ходе этого анализа было выделено вещество, которое Клапрот назвал цирконовой землей. Происхождение этого названия объясняют по-разному.
49774. Программа для имитационного моделирования системы массового обслуживания 1.7 MB
  В системе интервалы времени между поступлением требований являются независимыми случайными величинами со средним временем 0. которое участвует при генерировании массива содержащего все периоды времени между поступлениями требований. является случайной величиной некоррелированной с интервалами поступления требований. Оценке подлежат следующие параметры: коэффициент использования системы ρ; средняя задержка в очереди d; среднее время ожидания w; среднее по времени число требований в очереди Q; среднее по времени число требований...
49775. Циклическаю система массового обслуживания с квантами 1.29 MB
  Емкость накопителя требований r равна 44 дисциплина обслуживания – циклическая с квантом q = 5 секунд. В системе интервалы времени между поступлениями требований являются независимыми случайными величинами со средним временем = 20 секунд. Время обслуживания является случайной величиной некоррелированной с интервалами поступления требований. Среднее значение обслуживания требований – = 50 секундам.