88191

Психолого-педагогічні основи роботи вчителя з батьками молодших школярів

Курсовая

Педагогика и дидактика

Мета дослідження: виявити психолого-педагогічні основи роботи вчителя з батьками молодших школярів в різних умовах життя. Завдання дослідження: Розкрити організацію роботи з батьками молодших школярів у сучасному закладі освіти. Проаналізувати сучасні форми взаємодії педагога і батьків молодших школярів.

Украинкский

2015-04-27

929.5 KB

9 чел.

PAGE  40

ЗМІСТ

ВСТУП…………………….………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ОСНОВ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ З БАТЬКАМИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ…………………………………………………….5

1.1. Організація роботи з батьками молодших школярів у сучасному закладі освіти……………………………………………………………………....5

1.2. Сучасні форми взаємодії педагога і батьків молодших школярів……………………………………………………………………….12

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ ВЧИТЕЛІВ З БАТЬКАМИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ……...24

2.1. Педагогіка співробітництва в роботі класного керівника з батьками молодших школярів……………………………………………………………...24

2.2. Психолого-педагогічна просвіта батьків молодших школярів……30

ВИСНОВКИ………………………………………………………...……34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….36

ДОДАТКИ……………………………………………………………….38
ВСТУП

Актуальність. В умовах політичної та економічної нестабільності, втрати духовності виключно важливою стає стабілізуюча роль школи як гаранта миру і суспільної моралі. У нових соціокультурних умовах постійно відбуваються зміни в суспільно-політичному устрої держави. Ці зміни не обходять стороною і школу, що знаходиться в процесі реформування, прямо чи опосередковано впливають на всі сторони навчально-виховного процесу. Виникають освітні заклади нового типу, змінюються пріоритети змісту навчання та виховання, іншими словами стають педагогічні технології, проводяться численні експерименти, в ході яких школа прагне повернути до дитини, створити умови для взаємних відносин між класним керівником і батьками, між батьками та дітьми. Саме тому зараз так актуальна ідея педагогіки співробітництва вчителів, батьків та учнів.  

На наш погляд, сучасний класний керівник має бути внутрішньо вільним, зорієнтований на дитину, як на найвищу цінність, на теплі і довірчі стосунки з батьками. Однак, на жаль, соціальні, побутові та матеріальні проблеми заважають класному керівнику в повній мірі відповідати цим вимогам.

Психолого-педагогічні основи роботи вчителя з батьками – актуальне і складне завдання. Вирішення його передбачає забезпечення важливого напрямку, вироблення педагогічного вміння мобілізувати всі фактори, що формують особистість і колектив, на досягнення необхідних виховних результатів, вміння інтегрувати всі види впливів у цілеспрямований навчально-виховний процес.

Виходячи з актуальності теми, ми визначили:

Об’єкт дослідження: діяльність вчителя в роботі з батьками молодших школярів.

Предмет дослідження: психолого – педагогічні основи роботи вчителя з батьками молодших школярів.

Мета дослідження: виявити психолого-педагогічні основи роботи вчителя з батьками молодших школярів в різних умовах життя.

Завдання дослідження:

  1.  Розкрити організацію роботи з батьками молодших школярів у сучасному закладі освіти.
  2.  Проаналізувати сучасні форми взаємодії педагога і батьків молодших школярів.
  3.  Розкрити суть педагогіки співробітництва в роботі класного керівника з батьками молодших школярів.
  4.  Науково обґрунтувати психолого-педагогічну просвіту батьків молодших школярів.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ОСНОВ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ З БАТЬКАМИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

  1.  Організація роботи з батьками молодших школярів у сучасному закладі освіти

Важливою складовою навчально-виховного процесу сучасного закладу освіти є організація роботи з батьками, сімями учнів.

У нових умовах суспільного, освітнього й технічного розвитку законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім’ї за навчання і виховання дітей: саме батьки чи особи, які їх замінюють, зобов’язані постійно дбати про своїх дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, зміцнення фізичного здоров’я, отримання загальної освіти та інше [3].

За визначенням І. Д. Беха  сімя – це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки для дитини.

З-поміж багатьох функцій, які виконує сімя, найважливіша – виховна. Однак кризові явища, притаманні сучасному українському суспільству, економічні труднощі гальмують адаптацію сім’ї як соціального інституту до нових умов, негативно позначаються на її виховній ролі. Сьогодні не кожна сімя не готова взяти на себе всю відповідальність за соціалізацію дітей.

Сімя не є ізольованим мікро середовищем: багатоканальні звязки зєднують її із суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на здійснення нею виховної функції. Важливе місце тут належить закладам освіти, педагогам, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями, професійними вміннями і навичками, виступають важливою складовою в педагогічній спів дії  «дитина-батьки-вчитель».

У сучасних умовах координацію виховних дій сім’ї покладено на освітній заклад і від того, як організована і реалізована робота з батьками учнів, значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Важливим завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сімї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу.

Встановлення і підтримання педагогічної спів дії «діти-батьки-педагоги» необхідно вибудовувати на принципах взаємоповаги, довіри, відповідальності та рівноправному партнерстві. Основою такої спів дії має стати єдність у ставленні до дитини як до найвищої цінності.

Зміст педагогічної діяльності вчителя має спрямовуватись на підвищення готовності батьків до виховання дітей, на усвідомлення ними важливості відповідального батьківства, на передачу всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, правової інформації, на формування в них відповідних практичних умінь і навичок.

Як зазначає Ш. А. Амонашвілі діяльність батьків і педагогів заради інтересів дитини буде успішною лише в тому випадку, якщо вони стануть союзниками, що дасть їм змогу краще пізнати дитину, побачити її в різних ситуаціях, що допоможе дорослим усвідомити індивідуальні особливості дітей, розвивати їхні здібності, формувати ціннісні життєві орієнтири, попереджати негативні прояви в поведінці. Важливими завданнями в діяльності педагогів є налагодження партнерських взаємин і спільних інтересів з родиною кожного учня, створення атмосфери довіри, взаєморозуміння, взаємодопомоги, співтворчості у вихованні та навчанні підростаючого покоління [1].

Останнім часом спостерігається певне звуження цього аспекту діяльності освітнього закладу і вчителя, самоусунення педагогічних колективів від роботи з сім'ями учнів. Як наслідок виникає відчуження сім'ї від загальноосвітньої школи, педагогів – від батьків, родини – від інтересів творчого і вільного розвитку особистості дитини.

За А. П. Архіповою організація роботи з батьками в сучасному освітньому закладі має здійснюватися за такими основними напрямами [2]:

- вивчення сімей, їх виховного потенціалу;

- включення батьків, усіх дорослих членів родини у навчально-виховний процес як його рівноправних учасників, інтеграція зусиль і гармонізація взаємин педагогічного колективу і батьківської громадськості в створенні сприятливих умов для ефективної роботи освітнього закладу;

- формування педагогічної культури сучасної сім’ї та організація  психолого-педагогічної  просвіти батьків;

- організація роботи з сім'єю шкільного психолога, соціальних педагогів, шкільного лікаря, бібліотекаря, вчителів-предметників, вихователів.

За посібником Н. П. Волкової організація роботи з батьками в освітньому закладі - багатоаспектна і має значні педагогічні можливості. Успіх в організації роботи великою мірою залежить від особистості й авторитету вчителя, його професійності, високих моральних, людських якостей, уміння спілкуватися з батьками, колегами,  дітьми[5].

Розглянемо перший аспект роботи з сімями в сучасному освітньому закладі. Робота вчителя починається із вивчення сім’ї з точки зору виконання нею своєї виховної функції для встановлення неформальних взаємин між педагогами і батьками, створення бази співробітництва щодо виховання дитини, визначення умов і факторів, які сприятимуть ефективній спів дії сім’ї та освітнього закладу. По відношенню до сімї школа має бути консультативним і просвітницьким центром з психолого-педагогічних питань виховання.

Формами вивчення виховного потенціалу сімї можуть бути відвідування сімї учня, листування з батьками, запрошення батьків до школи. Ознайомлення з побутовими умовами життя дитини сприяє уявленню педагога про характер, інтереси та нахили дитини, її ставлення до батьків, старших і молодших членів сімї.

Родинні традиції, народні, національні звичаї є могутнім джерелом формування морально-етичних норм особистості дитини, прилучення її до історичних витоків свого народу, виховання поваги до інших народів. Важливою місією педагогічних колективів шкіл є допомога сім’ї у відродженні, збереженні, підтримці традицій народної педагогіки.

Розглянемо наступний аспект організації роботи з батьками в сучасному освітньому закладі: об'єднання батьків у згуртований колектив. Провідною формою роботи з батьками, яка характеризуються значною педагогічною доцільністю, є батьківські збори. Батьківські збори – це громадський орган, який своїми рішеннями визначає завдання, зміст, напрямки роботи батьківського колективу, класу, освітнього закладу. Порядок їх проведення довільний, на розсуд учителя. На батьківських зборах згуртовується колектив батьків, формується загальна думка щодо актуальних проблем життєдіяльності класу, формується педагогічна культура батьківської громадськості. Батьківські збори виявляють думки і точки зору як батьків, так і вчителя, виробляють колективні рішення і спільні єдині вимоги до навчання і виховання дітей. Ефективність батьківських зборів значною мірою залежить від вибору вчителя для обговорення з батьками актуальних для них педагогічних проблем.

На батьківських зборах відбувається обрання батьківського комітету класу; підведення підсумків роботи, систематичне ознайомлення батьків із завданнями, новим змістом і напрямками навчально-виховного процесу, специфікою роботи сучасного закладу освіти. Батьки отримують інформацію про нормативно-правове підґрунтя нововведень в освіті.

З урахуванням сучасних вимог до урізноманітнення форм проведення батьківських зборів організовуються «круглі столи», практикуми, семінари, тематичні дискусії самих батьків із запрошенням фахівців з різних галузей знань, у чиїх консультаціях зацікавлені родини учнів.

Пріоритетним аспектом у роботі освітнього закладу з батьками є організація педагогічного всеобучу з метою формування їх педагогічної культури.

Формування педагогічної культури батьків є частиною соціальної політики сучасного українського суспільства, оскільки послаблення інституту сім’ї – серйозна проблема соціальної політики держави.

Важливе завдання освітнього закладу – допомогти батькам у виконанні ними функції вихователів. Під цими функціями розуміється не тільки створення гармонійних взаємин між батьками та дітьми, але й їхніх передумов: певного способу життя і доброзичливих взаємозв’язків усіх членів родини.

Отже, формування педагогічної культури сучасної сім’ї – це процес виховання і перевиховання дорослих: батьків, інших членів родини, навіть опосередковано дітей, і який може бути корисним і необхідним і тим батькам, які не відчувають проблем, виховуючи своїх дітей.

Як зазначає І. Д. Бех формування педагогічної культури батьків у сучасному закладі освіти здійснюється через:

  •  університети педагогічних знань;
  •  батьківські лекторії;
  •  участь у тематичних конференціях з обміну досвідом сімейного виховання;
  •  вечори запитань і відповідей;
  •  диспути, дискусії;
  •  батьківський клуб за інтересами [4].

Усі ці заняття сприяють підвищенню рівня педагогічної культури батьків, їхньої психолого-педагогічної компетентності в питаннях сімейного виховання, виробленню єдиних підходів усіх членів родини і педагога до виховання дитини. Дуже важливим є залучення батьків до визначення тематики занять і заходів.

Особливо ретельно спланованого індивідуального підходу потребує робота з багатодітними, неповними та неблагополучними сімями. Якщо в школі одночасно навчається троє і більше дітей з однієї сім’ї, батькам складно відвідувати і всі батьківські класні збори, і заняття класного педагогічного всеобучу. Можливо, більш вдалими для них формами роботи стануть заняття загально-шкільного педагогічного всеобучу, листування з класним керівником, відвідування консультативних пунктів. Школа повинна стати багатодітним сім’ям надійною опорою та партнером.

Допомогу таким сім’ям щодо поліпшення їхніх матеріальних умов, розв’язання фінансових питань, забезпечення навчального процесу і відпочинку дітей рекомендуємо організувати зусиллями громадськості (йдеться про піклувальні ради, батьківські ради школи).

Одним з проблемних залишається такий аспект організації роботи з батьками учнів в сучасному закладі освіти, як корекція виховної діяльності родин, умови життя в яких негативно впливають на розвиток особистості дитини.

Корекція виховної діяльності таких родин повинна починатися з глибокого і змістовного вивчення вчителем умов життя, побуту, взаємин між дорослими і дітьми, особистості кожного з батьків, рівня їх загальної та педагогічної культури.

Важливо, аби вчитель не тільки виявив основну причину неблагополуччя, але й його витоки, закладені в особистостях батьків, інших дорослих членів сім’ї, визначив найбільш істотні помилки в сімейному вихованні та шляхи їхнього усунення, тобто окреслив можливості застосування індивідуального підходу до членів таких родин.

Такий підхід вимагає від учителя спеціальних професійних умінь, обов'язкового дотримання педагогічного такту, доброзичливого ставлення до батьків і дітей у будь-яких ситуаціях.

За І.Д. Бехом  найважливішими умовами роботи вчителя з неблагополучними сім’ями є врахуванням індивідуальних особливостей кожної родини, вміння зрозуміти труднощі та негаразди, опора на позитивне в особистості кожного з дорослих і дитини, віра в можливість покращання морально-психологічного клімату родини за умови клопіткої роботи з нею, розуміння специфічності кожного випадку сімейного неблагополуччя.

Учителю при організації корекції виховної діяльності в таких сім’ях необхідно враховувати, що останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості неповних сімей, які утворилися внаслідок розлучення, смерті одного з батьків тощо, такі родини повинні обов’язково бути на обліку психологічних служб, а робота з такими сім’ями має бути спланована класним керівником/учителем початкових класів/спільно із психологом, соціальним педагогом. Доцільно звернути увагу на сім’ї, що утворились у результаті повторних шлюбів, і діти в них виховуються нерідним батьком чи матір’ю, а також на сім’ї, у яких виховні функції здійснюють піклувальники чи опікуни. Завдання вчителя – допомогти встановити контакт з дитиною, проаналізувати стосунки, які складаються в сімї.

Допомогою в організації сімейного виховання одиноким матерям, батькам стануть спеціальні факультети університетів педагогічних знань, індивідуальні форми роботи, ретельно сплановані класним керівником. Необхідно тримати такі сім’ї на особливому обліку школи, піклувальної ради, у разі потреби здійснюючи потрібні заходи щодо матеріального забезпечення навчання, розвитку і виховання дітей.

Доцільно наголосити на необхідності тісної взаємодії психологічної служби школи і вчителя. Саме практичний психолог повинен допомогти педагогам і батькам знайти вихід з конфліктної ситуації, оволодіти навичками та прийомами міжособистісного спілкування [5].

Як зазначає Л. С. Виготський робота з батьками і сім’ями учнів – один з найважливіших напрямів діяльності сучасного вчителя і одночасно одна з «найвужчих» ланок у його практичній діяльності. В звязку з цим значно зростає актуальність підготовки вчителів, класних керівників до проведення роботи з батьками, організації їх педагогічного всеобучу [7].

Отже, ефективність усієї виховної системи освітнього закладу забезпечується насамперед взаємодією педагогів з батьками учнів, утвердження батьків, усіх дорослих членів родини в якості суб’єктів цілісного виховного процесу, формуванням у них установки на самостійну творчу діяльність шляхом упровадження активних форм, передових технологій і методик психолого-педагогічної просвіти.

1.2. Сучасні форми взаємодії педагога і батьків молодших школярів

Як зазначає В. В. Воронов в умовах перетворень у суспільстві в цілому і в системі освіти зокрема взаємодія педагога з сімями  набуває нового змісту. Відповідальність батьків за виконання своїх обовязків значно підвищується. Проте не кожна сімя розуміє, далеко не всі батьки реалізують усі можливості сімейного виховання повною мірою. Причин тут багато, але одна з них дуже істотна – відсутність системи роботи освітнього закладу з батьками учнів. Школа, позашкільний заклад  покликані забезпечити єдність зусиль педагогів і батьків, вони зобов’язані допомогти сім’ї кожного учня максимально реалізувати свій виховний потенціал [6].

Відомо, що вплив сім’ї як основи первинної соціалізації особистості на дитину сильніший, аніж вплив освітніх закладів, вулиці, засобів масової інформації. Водночас сім’я не в змозі забезпечити в новому обсязі виховання активної, життєздатної особистості, яка б легко адаптувалася до нових соціально-економічних умов, опанувала і засвоїла інтелектуальні, культурні, духовні цінності. У випадках, коли особистість позбавлена такого розвитку, в дитячому середовищі зявляються наркотики, алкоголь, відбувається небезпечне згаяння часу.

У суспільстві посилилася небезпечна соціальна тенденція самоусунення батьків від розв’язання питань виховання та особистісного розвитку дитини. Батьки, не володіючи належною мірою знаннями щодо вікових та індивідуальних особливостей розвитку дітей, починають здійснювати виховання наосліп, інтуїтивно, що, як правило, не дає позитивних результатів. У таких сім’ях відсутні міцні міжособистісні взаємини між батьками та дітьми, як наслідок, авторитет переходить від батьків до зовнішнього негативного оточення, що спровоковує «відхід» дитини від впливу родини.

Водночас далеко не всі освітні заклади приділяють належну увагу вдосконаленню виховного процесу, налагодженню взаємини з родиною учнів. Як наслідок – відчуження сім’ї від освітнього закладу, педагогів – від батьків, родини – від інтересів творчого і вільного розвитку особистості дитини.

Діяльність батьків і педагогів зарадити інтересів дитини буде успішною лише в тому випадку, якщо вони стануть союзниками, що дасть їм змогу краще пізнати дитину, побачити її у різних ситуаціях, і таким чином допомогти дорослим усвідомити індивідуальні особливості дітей, розвивати їхні здібності, формувати ціннісні життєві орієнтири, долати негативні вчинки і прояви у поведінці. Важливими завданнями у діяльності педагогів є налагодження партнерських взаємин і спільних інтересів з родиною кожного учня, створення атмосфери довіри, взаєморозуміння, взаємодопомоги, співтворчості у вихованні та навчанні підростаючого покоління.

Сім’я сьогодні значною мірою втратила свої, притаманні лише їй, функції, і процес відтворення основної з них – виховної – йде досить повільно. Сімя повноцінно виконуватиме свої виховні завдання лише у тому випадку, коли це буде колектив однодумців.

Сімя, як і навчальний заклад, – це своєрідний посередник між особистістю, яка формується, і суспільством. Отже, батьки повинні мати уявлення про мету і завдання, кінцевий результат процесу виховання, що допоможе їм у вихованні власної дитини. Процес сімейного виховання має підготувати до життя і праці у суспільстві, забезпечити формування громадянина, інтегрованого у сучасне йому суспільство.

Завдання батьків – проектування тих особистісних якостей дитини, які їй знадобляться для майбутнього життя.

Однак практика свідчить, що багато батьків відчувають труднощі у встановленні контактів з дітьми. Педагоги і батьки, намагаючись спільно віднайти найбільш ефективні засоби розв’язання цієї проблеми, долучаються до педагогічної просвіти, визначають зміст і оптимальні форми цієї роботи, яку слід спрямувати на вирішення наступних завдань:

  •  довести до свідомості батьків педагогічні поради і рекомендації, виробити позитивне ставлення до них;
  •  сформувати психологічну і педагогічну готовність до їх реалізації;
  •  активізувати здатність батьків до аналізу своєї виховної діяльності та об’єктивної оцінки її результатів.

Кожна зустріч педагога з батьками, кожне заняття повинно виконувати кілька взаємоповязаних функцій:

  •  освітню (озброєння батьків певним комплексом психолого-педагогічних знань);
  •  оцінну (здійснення об'єктивного оцінювання реального досвіду сімейного виховання);
  •  стимулюючу (стимулювання батьків до вдосконалення власного педагогічного досвіду);
  •  виховну (виховання у батьків якостей, ставлень і вмінь, необхідних для удосконалення їхньої виховної практики);
  •  аналітичну (розвиток здібностей батьків для аналізу власного педагогічного досвіду);
  •  діагностичну (виявлення змін у стані педагогічної культури батьків і позитивних зрушень у практиці сімейного виховання).

Педагог, який працює з батьками, має виходити з особливостей сучасної сім’ї, враховувати її типологію.

Для організації педагогічної просвіти батьків можна орієнтовно визначити наступні типи сімей: 

1 тип – соціально здорова і благополучна у виховному сенсі родина. 

Проте це не означає, що вона не потребує педагогічних рекомендацій. Педагогу слід звернути увагу на перспективи виховної діяльності родини даного типу:

-  створення умов для всебічного розвитку дитини і формування її творчої індивідуальності;

-   визначення її життєвих цілей;

- зміни в характері сімейного виховання у звязку із віковими особливостями особистісного розвитку дитини.

Педагогічні рекомендації стосовно даного типу сім’ї повинні мати випереджувальний характер, попереджати батьків щодо можливих помилок і похибок у виховному процесі, допомагати їм у виправлянні окремих особистісних недоліків і хиб у поведінці дитини.

2 тип – соціально-здорова, однак не благополучна у виховному сенсі родина. Вона потребує психолого-педагогічних рекомендацій, які допоможуть їй змінити несприятливу виховну ситуацію, зумовлену протиріччям у внутрішньо-сімейних взаєминах. Педагог може допомогти кожному з батьків усвідомити свою роль і відповідальність у зміцненні внутрішньо-сімейних взаємин, накреслити разом з подружжям шляхи згуртування сім’ї як колективу, здатного створити необхідні умови для розвитку дитини, основні напрямки підвищення педагогічної культури членів родини.

3 тип – у виховному сенсі родина. Працюючи з батьками із родини 3-го типу, педагог не повинен обмежуватися лише педагогічними рекомендаціями. Великого значення набуває вплив на мікроклімат у сімї, підвищення відповідальності за виховання дітей. Тільки на тлі всебічних впливів на сім’ю можна вести мову про підвищення педагогічної культури батьків і сподіватися на успіх просвітницької роботи з ними.

4 тип – у виховному сенсі родина. Така родина, навіть, за умов зовнішнього благополуччя, є найбільш складним обєктом для педагогічного впливу. В ній перевалюють викривлені уявлення про родинні виховні функції:  батьки свідомо виховують індивідуальні риси особистості дитини, прищеплюють їй викривленні уявлення щодо життєвих цінностей, надаючи першорядне значення матеріальним набуткам. До будь-яких педагогічних рекомендацій батьки з сімей цього типу ставляться негативно, тому від педагога щодо такої сім’ї очікуються дії з докорінної перебудови родинної психології, і насамперед її світоглядних установок. Відповідно до цього педагогічні рекомендації слід спрямовувати на перебудову свідомості і світогляду, розкриття життєвих цілей і перспектив як учня, так і власне батьків.

Зрозуміло, що в організації взаємодії батьків і педагогів важливіша роль належить останнім, а оскільки не всі батьки відгукуються на прагнення педагога до співпраці – не виявляють належної зацікавленості в об’єднанні зусиль у вихованні своєї дитини, то вчитель має виявити терплячість і цілеспрямовано шукати розв’язання цієї актуальної педагогічної проблеми.

Практика вдосконалення сімейного виховання передбачає формування у батьків загально-педагогічних, організаторських умінь, умінь педагогічної техніки і умінь прикладного характеру.

Загально-педагогічні уміння – це уміння:

  •  визначити цілі і конкретні завдання щодо виховання дитини на даному конкретному етапі вікового та індивідуального розвитку;
  •  спроектувати віддалений у часі результат сімейного виховання;
  •  здійснити добір засобів, необхідних для досягнення запланованого результату сімейного виховання;
  •  розробити план власних дій;
  •  узгоджувати власні дії з навчальним закладом, порадами і рекомендаціями педагогів, досягти спільного успіху.

Організаторські уміння – це уміння:

  •  організовувати життєдіяльність родини як дружного колективу, який спільно вирішує життєві проблеми дорослих і дітей;
  •  організувати сімейне виховання;
  •  розподіляти і погоджувати функції членів родини у вихованні дітей;
  •  організовувати режим дитини в сімї, який би розумно поєднував навчання, працю і відпочинок.

Уміння педагогічної техніки – це уміння:

  •  висувати вимоги до дитини і досягати їх виконання;
  •  розмовляти з дитиною, переконуючи її;
  •  толерантно ставитися до помилок, промахів, недоліків у поведінці дитини;
  •  стимулювати позитивні прояви у діях і вчинках дитини;
  •  застосовувати заохочення і покарання, розумно і вміло поєднуючи їх.

Прикладні уміння:

  •  художня творчість – співи, танці, гра на музичних інструментах, малювання, фотографування щодо;
  •  технічна творчість – конструювання, моделювання тощо;
  •  сільськогосподарське дослідництво – садівництво, квітникарство, бджільництво тощо;
  •  спортивні уміння за видами спорту.

Звичайно, в поданому переліку умінь репрезентовані лише найважливіші. Творчий підхід до виявлення практичної підготовленості батьків до реалізації науково-методичних рекомендацій допоможе педагогам збагатити зміст поданих умінь. Проводячи заняття з батьками, педагогам необхідно  враховувати характер навчального закладу, тип сімї, місцеві умови, можливості педагогічного колективу та інші фактори.

Засновуючись на нормативних правових документах, педагогічний колектив кожного навчального закладу прагне до свого становлення як відкритої соціально-педагогічної системи, готової до розширення і зміцнення взаємодії з усіма соціальними інститутами і насамперед з сім’єю. Величезне значення у роботі з батьками учнів має заздалегідь продумана і чітко організована система взаємодії: спонтанні і погано організовані зустрічі та заняття нічого, крім недовіри і тривоги, не додадуть у взаєминах з батьками.

Безумовно, педагог самостійно не в змозі впоратися з цією проблемою. До психолого-педагогічного просвітництва, яке є найважливішою формою взаємодії з сім’єю, слід долучати різнопрофільних спеціалістів: лікарів, юристів, правоохоронців, шкільних психологів, науковців-педагогів, соціальних педагогів, представників громадських організацій, вчителів-предметників, враховуючи, що від ступеня їх компетентності, ерудиції, комунікабельності значно залежить міра довіри батьків до керівника.

Необхідно враховувати, що робота з батьками повинна мати яскраво виражений випереджальний характер, особливо дітей молодшого шкільного віку, під час переходу на старший рівень навчання, до якого батьків треба спеціально готувати, як і до психолого-фізіологічному розвитку дітей молодшого підліткового віку. Про все це з батьками слід вести мову заздалегідь, попереджаючи проблеми, які виникнуть у майбутньому процесі сімейного виховання.

Аби психолого-педагогічне просвітництво викликало інтерес у батьків, педагог має не лише пропонувати теми для обговорення в ході батьківських зборів, а й обовязково враховувати побажання і зауваження батьків, добираючи тематику психолого-педагогічної просвіти.

Бажано доповнювати теоретичний матеріал для роботи з батьками демонструванням відео-матеріалів, слайдів, статистичними даними, які зроблять психолого-педагогічну просвіту більш наочною, достовірною і переконливою. Все це дасть можливість батькам побачити себе та інших в обговорюваній проблемі, порівняти зразки власної і чужої поведінки, практичні підходи до вирішення сімейного виховання, а також зробити відповідні висновки.

Отже, одним із головних завдань педагога позашкільного закладу є співпраця і взаємодія з сім’ями учнів, мета яких – розширення поля позитивного спілкування в сім’ї, реалізація планів з організації спільних справ батьків і дітей.

Основними напрямами організації взаємодії навчального закладу з сімями учнів є:

  •  складання характеристик сімей учнів (склад батьків, сфера їх зайнятості, освітній, соціальний і моральний рівень дорослих, тип сім’ї);
  •  рівень благополуччя (неблагополуччя) сімї, морально-психологічний клімат тощо);
  •  організація діагностичної роботи з вивчення сім’ї (з використанням оптимальних форм та методів у диференційованій, груповій та індивідуальній роботі з сім’єю);
  •  організація психолого-педагогічної просвіти батьків, створення системи масових заходів з батьками, робота з організації спільної суспільно значущої діяльності і дозвілля батьків і дітей;
  •  виявлення і використання у практичній діяльності позитивного досвіду сімейного виховання;
  •  впровадження у практику сімейного виховання традицій народної  педагогіки;
  •  надання допомоги батькам у формуванні морального способу життя родини, у профілактиці та діагностиці сімейного насилля, алкоголізму, наркоманії та попередження інших негативних проявів у батьків і дітей;
  •  використання різноманітних форм співпраці і взаємодії окремо з батьками і матерями, залучення їх до спільної з дітьми творчої соціально значущої діяльності, спрямованої на підвищення їхнього авторитету;
  •  створення умов для забезпечення прав батьків на участь в управлінні освітнім закладом, організації навчально-виховного процесу, організації діяльності громадських батьківських спільнот;
  •  активне залучення до роботи з сім’єю психолога, соціальних педагогів,  бібліотекаря, керівників гуртків, вчителів, вихователів;
  •  надання допомоги батькам у розвитку в дітей соціального досвіду, комунікативних навичок і вмінь тощо;
  •  тематичне оформлення для роботи з сім’єю залу, куточка для батьків, музею сімейних традицій, сімейної світлиці.

Для організації взаємодії між педагогом і батьками важливо розглядати  колектив як єдине ціле, як велику родину, яка формується і цікаво розвивається лише у випадку, якщо організована спільна діяльність педагогів, батьків і дітей. Вчителю гуртка найчастіше доводиться миритися з існуючою ситуацією сімейного мікроклімату конкретного учня, допомагати дітям і дорослим у вирішенні особистих проблем на основі педагогічної підтримки, залучення дитини до спільної діяльності, надавати допомогу в реалізації її запитів, потреб, інтересів.

Отже, корисно і доречно значну частину виховного процесу організувати спільно з учнями та їхніми батьками, а завдання і проблеми, які неодмінно виникають, вирішувати спільно аби дійти згоди, не утискаючи інтересів один одного, об’єднуючи зусилля для досягнення більш високих результатів.

Як зазначає С. В. Корнієнко взаємодія вчителя з батьками молодшого шкільного віку буде тим ефективнішою, чим більше різноманітних чинників буде залучено. Форми взаємодії педагогів і батьків – це різноманітність їх спільної діяльності та спілкування[10].

Батьківські збори – одна з основних форм роботи з батьками. На них обговорюються актуальні проблеми життя колективу гуртка. Збори не повинні зводитися до монологу вчителя. Це – взаємо-обмін думками, ідеями, знаннями, спільний пошук оптимальних рішень.

Особливу турботу у педагогів викликає залучення до співпраці батьків – чоловіків для підвищення їхньої ролі у вихованні дітей. З цією метою вчитель організовує спеціальні зустрічі з батьками учнів, конференції, роздуми, тематичні збори.

З урахуванням сучасних вимог до урізноманітнення форм проведення батьківських зборів організовуються «круглі столи», практикуми, семінари, тематичні дискусії самих батьків із запрошенням різнопрофільних фахівців, у чиїх знаннях зацікавленні родини учнів, консультації спеціалістів.

Заняття в батьківських лекторіях, університетах педагогічних знань, участь у тематичних конференціях з обміну досвідом сімейного виховання сприяють підвищенню рівня педагогічної культури батьків, їхньої психолого-педагогічної компетентності в питаннях сімейного виховання, виробленню єдиних підходів усіх членів родини і педагога до виховання дитини. Дуже важливим є залучення батьків до визначення тематики занять і заходів.

Вечори запитань і відповідей організовуються із залученням науковців-педагогів, психологів, юристів, лікарів та інших спеціалістів, батьків із урахуванням вікових особливостей дітей (батьків першокласників, батьків хлопчиків, матерів дівчаток тощо).

Диспути, дискусії – обмін думками з наболілих питань виховання дітей молодшого шкільного віку в сім’ї – одна з найцікавіших форм взаємодії педагога з батьками. Вона дає змогу залучити батьків до обговорення найгостріших проблем, сприяє формуванню у них умінь всебічно аналізувати факти і явища, спираючись на накопичений досвід, стимулює активне педагогічне мислення. Результати дискусій і диспутів сприймаються батьками з великою довірою.

Батьківський клуб за інтересами – дуже цікава форма взаємодії батьків і педагогів – організовується власне батьками, проводиться у формі постійних зустрічей, вимагає від організаторів спеціальної підготовки. Головна перевага такої форми взаємодії – добровільність і взаємна зацікавленість. У процесі зустрічей і занять з батьками педагогам важливо зосереджувати уміння і зусилля на виробленні у них конкретних педагогічних знань, умінь і навичок виховання дітей у сім’ї, вчити батьків мистецтва доброзичливого й оптимістичного спілкування з дітьми та самоаналізу, організації всього способу життя сім’ї, який би позитивно впливав на виховання дитини, розвиток її творчих здібностей, формування високих почуттів і життєвої позиції.

Отже, ефективність всієї психолого-педагогічної роботи характеризується і забезпечується насамперед взаємодією педагогів з батьками учнів, утвердженням батьків, усіх дорослих членів родини в якості суб’єктів цілісного виховного процесу, формуванням у них установки на самостійну творчу діяльність шляхом впровадження активних форм, передових технологій і методик психолого-педагогічної просвіти.


РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ ВЧИТЕЛІВ З БАТЬКАМИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. Педагогіка співробітництва в роботі класного керівника з батьками молодших школярів

Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні передбачає обґрунтування й реалізацію нових методологічних засад шкільного та родинно-сімейного виховання. Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», державними національними програмами «Освіта» та «Діти України», Концепцією «Сім’я і родинне виховання» визначено, що центром виховного впливу має стати дитина. Тому нині серед педагогів, соціологів спостерігається підвищена увага до родини, сім’ї, оскільки саме сім’я є першим осередком становлення особистості. Це зумовлено об’єктивними процесами гуманізації і демократизації суспільних відносин.

Наукові підходи до стану сімейно-родинного виховання в сучасних умовах розроблені в дослідженнях Т. Кравченко, М. Міщенка, А. Ноури, В. Постового, М. Стельмаховича та інших, які визначили типи сімей, основи психолого-педагогічної культури батьків, умови успішного сімейно-родинного виховання.

Ці питання розглядали О.В. Духнович, І. Огієнко, С. Русова, К. Ушинський, а також А.С. Макаренко, який зазначив, що «сім’я – це природний колектив. Сім’я стає первинним природним осередком суспільства, тим місцем, де реалізується краса людського життя, куди приходять відпочивати переможні сили людини, де ростуть і живуть діти – головна радість життя» та В.О. Сухомлинський, який відстоював позицію, що батьки – головні природні вихователі, які становлять ядро виховного впливу на дітей у родині.

Серед масових закладів, що мають найбільший зв’язок із населенням вцілому і, з родиною зокрема, є школа. Саме їй випала роль стати могутнім знаряддям суспільно-педагогічної підтримки, що має оздоровити родину як соціально-виховний інститут. Тому школу розглядають як один із найвпливовіших чинників соціалізації особистості [15].

Висока відповідальність батьків перед суспільством за виховання дітей вимагає від них значних знань у галузі психології, фізіології, валеології, педагогіки. Переважна більшість батьків вирізняється вкрай низьким рівнем психолого-педагогічної культури, що призводить до негативних наслідків в системі сімейного виховання, породжує сімейні трагедії. Це родини, які продукують так званих педагогічно занедбаних дітей. Такі сім’ї з погляду педагогіки та психології автор підручника М.М. Фіцула поділяє на три групи: педагогічно неспроможні; педагогічно пасивні; антипедагогічні.

Перша група – сім’ї, у яких батьки намагаються виявити певну активність у вихованні дітей, проте, роблять це невміло. Їхній виховний вплив непослідовний, педагогічно необґрунтований. Найчастіше вони керуються власним досвідом, якого набули, коли свого часу їх виховували батьки (авторитарний стиль, обмеження свободи, погрози й покарання або вседозволеність, потурання примхам). Друга група – сім’ї, які не виявляють особливої активності у вихованні дітей, тобто педагогічно пасивні. Вони з об’єктивних (хвороба, зайнятість, часта відсутність) або суб’єктивних (відсутність єдиного погляду на виховання, розлад між батьками, часті конфлікти) причин не можуть належним чином виховувати дітей. У таких сім’ях стосунки між батьками напружені, конфліктні. За сімейними негараздами вони не знаходять часу для виховання дітей, втрачають контроль над ними. Третя група – сім’ї, що характеризуються антипедагогічними, аморальними умовами виховання дітей. У таких сім’ях панує дух неповаги до правил моралі та вимог законів. Батьки своєю поведінкою (пияцтво, злодійство, розпуста) створюють у сім’ї антипедагогічну обстановку, намагаються виправдати відхилення від норм поведінки у своїх дітей, протиставляють вимогам школи свої сімейні вимоги.

Виникає питання: чи може суспільство зарадити тому, що сімейні негаразди порушують процес соціалізації дитини? Звичайно, якщо йдеться про соціально неспроможну сім’ю, то потреба соціального втручання всім зрозуміла. Для зовні благополучної сім’ї таке втручання неприйнятне. Проте це не означає, що школа має байдуже спостерігати, як впливає на дитину ситуація, коли, наприклад, батьки приділяють недостатньо уваги дитині або висувають до неї надто завищені вимоги. Зрозуміло, що в цих випадках будь-який диктат з боку вчителя є неприпустимим. Натомість, приклад правильних педагогічних впливів дає позитивний ефект.

Найкращою формою організації роботи школи з сім’єю є спільна діяльність батьків, учителів та дітей у позакласних заходах, бо саме тут батьки мають змогу долучитися до позитивного досвіду інших родин, у яких стосунки більш гармонійні й соціальні потреби дітей задовольняються. 

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити такий висновок, що тільки погоджені дії, цілковита взаємодія сім’ї і школи здатні піднести ефективність педагогічного впливу. Так, автор навчального посібника       Н.П. Волкова, дбаючи про ефективну взаємодію з ними, пропонує, щоб учитель під час співпраці з батьками враховував важливість таких чинників, як :

1. Запрошення батьків до співпраці. Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їхнього боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їхні почуття, виявивши стриманість, відкритість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками – перший крок до співпраці з ними.

2. Дотримання позиції рівноправності. Об’єднання зусиль учителя та родини школяра можливе за взаємним визнанням ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його спонукає професійний обов’язок.

3. Визнання важливості батьків у співпраці. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

4. Вияв любові, захопленості їхньою дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.

5. Пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначити їхню тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми. 

Як зазначає Н.П. Волкова процес спільної роботи з батьками молодших школярів буде ефективним за умови дотримання таких  педагогом психолого-педагогічних правил та вимог:

– Використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов’язку як учителів, так і батьків.

– Довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їхньої педагогічної культури й активності виховання. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей.

– Педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання вжиття сім’ї. Класний керівник – особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім’я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім’ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини.

– Життєстверджувальний, мажорний настрій при розв’язанні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті.

Взаєморозуміння вчителів і батьків можливе тільки на основі їхніх систематичних особистих контактів. Але дефіцит таких контактів очевидний. Він зумовлений, головним чином, нерозумінням батьками зазначення таких контактів у вихованні дитини. А вони потрібні. Батьки віддають дитину до школи з надією, що вона потрапить до рук розумного, душевного, гуманного вчителя, який і забезпечить її добре виховання. Та цього мало. Лише спільна, узгоджена діяльності вчителів і батьків є запорукою успіху виховної роботи.

Спеціальну виховну роботу проводять із сім’ями, які допускають відхилення у вихованні дітей. Тому завдання педагогічної освіти полягає: 

– нагромадженні педагогічних знань, необхідних батькам для виховання дитини;

– самовихованні батьків, тобто підвищенні їхньої самосвідомості, та визначенні особистої шкали цінностей [13].

Ось чому автор підручника з педагогіки М.М. Фіцула подає такі рекомендації: по-перше, спрямованість роботи з педагогічно неспроможними сім’ями передусім на підвищення їхнього психолого-педагогічного рівня.      З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім’ї. По-друге, із сім’ями педагогічно пасивними необхідно працювати переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження в них почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення потреби у перебудові системи стосунків у сім’ї, бажання докорінно змінити сімейний уклад. По-третє, у роботі з антипедагогічними сім’ями спиратися на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З ними потрібно обговорювати упущення у вихованні дітей, накреслювати способи їх усунення, зміни сімейних стосунків. По-четверте, батькам, яких поглинула діяльність в сфері бізнесу, необхідно довести, що такий стиль сімейних стосунків робить дитину самотньою, емоційно нестійкою. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів [23].

Дитині більше потрібен емоційний зв’язок саме з батьками, їхня безпосередня участь у житті дитини важливіша, ніж машина, охорона і прислуга. Діти повинні відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім’ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені, незалежно від шкільних успіхів. Також потрібно вести розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дружити й любити за покликом душі.

З вищеназваних рекомендацій зрозуміло, що на сучасному етапі потрібна система підготовки молодих людей до сімейного життя, озброєння їх знаннями і вміннями в галузі формування повноцінної сім’ї і виховання дітей.

Формування педагогічної культури батьків у сучасному закладі освіти здійснюється через університети педагогічних знань, лекторії для батьків, позакласний педагогічний всеобуч.

Університети педагогічних знань, що об’єднують кілька етапів, створюються за сприяння відділів освіти на рівні районів, опікунських рад закладів освіти і шкільних рад та працюють на громадських засадах.

Факультети охоплюють батьків дітей певних вікових груп: молодшого, середнього, старшого шкільного віку. До роботи в університетах залучаються провідні педагоги, психологи, медики, юристи, соціологи та інші фахівці.

Лекторії для батьків створюються в освітніх закладах й об’єднують батьківську громадськість, зацікавлену в глибокому й ґрунтовному вивченні певної проблематики: «Батьки – головні вихователі», «Можливості сім’ї щодо духовного розвитку особистості»; «Здоровий спосіб життя сім’ї та фізичне виховання дітей» тощо. Цінність лекції полягає у тому, що нею можна охопити практично всі проблеми сімейного виховання, із яких батьки мають обмежені знання, а їхнє вивчення не завжди посильне для самостійного опрацювання.

Найдоцільнішою формою педагогічного всеобучу батьків вважається позакласна, в процесі якої вчитель відходить від традиційного монологу, поєднує індивідуальну роботу із групами батьків, педагогічне спілкування з окремими членами родини, залучає психолого-педагогічне консультування членів родини з питань навчання і виховання дітей, тестування й анкетування батьків і дітей, тренінгів, практикумів, рольових ігор тощо, спрямованих на встановлення в сім’ях міцних морально-етичних зв’язків між дорослими і дітьми, атмосфери взаємопорозуміння, співпраці.

Організовуючи роботу з батьками у формі позакласного всеобучу, ми пропонуємо використовувати навчально-тематичний план педагогічної освіти батьків. На наш погляд, такий план всеобучу сприятиме тіснішій співпраці батьків і педагогів у справі виховання молодого покоління. Запропонований добір тем для організації роботи з батьками не є обов’язковим, він лише дає змогу вчителю створити свої власні плани на основі тих, що пропонуються, залежно від характеру батьківської аудиторії, яку потрібно збільшувати [21].

Як вище вже було зазначено, одним із засобів підвищення психолого-педагогічної культури батьків є співпраця з учителем, який навчає дитину. Ця взаємодія класного керівника з родиною реалізується через різноманіття форми роботи вчителя з батьками учнів.

2.2. Психолого-педагогічна просвіта батьків молодших школярів

Як уже говорили вище, сучасна школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини: формувати у молодших школярів уміння читати, писати, рахувати, користуватися книжкою та іншими джерелами інформації; формувати уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок.

За визначенням Л. Г. Міщика родина – основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити. Надзвичайно важливою на даному етапі постає проблема взаємодії школи і сім’ї, зміцнення їх зв’язків, покращення емоційного контакту між батьками, дітьми та педагогічними працівниками; заохочення до партнерських, демократичних стосунків, що є основою створення гармонійного середовища для розвитку особистості дитини [14].

Психолого-педагогічна просвіта батьків спрямована на підвищення їх педагогічної культури, розвитку у них позитивного сприйняття  своїх дітей, себе самих, навколишнього світу; розвитку психологічних вмінь попереджати причини виникнення конфліктів у сім’ї, спілкуватися на засадах емпатії, критично мислити тощо.  

Батьки мають бути обізнані з особливостями психічного розвитку, навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку, володіти  знаннями про допомогу дитині у перехідний до навчання період, бути готовими співпрацювати з учителем, школою, об’єктивно оцінювати результати діяльності дитини.

Розуміння важливості цього періоду для адаптації дитини в новій соціальній ролі школяра та  недопустимість перебільшення вимог стосовно успішності й поведінки, більших за можливості дитини є основними критеріями підготовленості батьків до навчальної діяльності їх дітей.

Вибір батьками ролі як контролюючої, караючої інстанції або повної байдужості щодо змін у соціальному статусі дитини свідчить про недостатній рівень педагогічної компетентності.

Психолого-педагогічна просвіта батьків розпочинається у дошкільному навчальному закладі, а продовжується у школі. Для встановлення ефективної взаємодії  батьків та вчителів важливе місце посідає перша співбесіда з майбутніми першокласниками та їх батьками. Батьки мають пам’ятати, що основна мета проведення співбесіди – не тільки визначити готовність дитини до шкільного навчання, а й  вказати батькам на важливість їх ролі як перших вчителів і експертів розвитку своєї дитини .

З метою підвищення педагогічної культури та надання інформації батькам про умови прийому дітей у школах мають бути обладнані  «Куточки для батьків», які  можуть містити[22]:

- наказ директора про створення та склад психолого-педагогічної комісії;

- перелік необхідних документів про прийом дітей до школи;

- графік роботи психолого-педагогічної комісії;

- основні показники готовності дитини до шкільного навчання (фізичні, розумові, особистісні та соціально-психологічні);

- матеріали про особливості організації та методики навчально-виховного процесу шестирічних першокласників;

- перелік необхідних навчальних предметів для першокласника;

- поради психологів  і педагогів щодо виховання дітей, режиму дня, харчування шестирічних дітей.

Про умови прийому до школи можна дізнатися через запрошення-об’яви на дверях школи та будинків мікрорайону, де проживають майбутні першокласники.

Важливими є перші батьківські збори, які покликані:

- ознайомити батьків зі школою, її освітньою концепцією, спрямованістю, навчально-виховною системою, яка здійснюється саме в цій школі;

- ознайомити з умовами навчання дітей у першому класі, особливостями навчальної програми, підручників, режиму дня;

- познайомити з вчителями та вихователями, які будуть працювати в класі.

Вчителі мають налаштувати батьків на обов’язкове відвідування батьківських зборів, тому що це одна з важливих форм зв’язку  школи з батьками і пропаганди серед них педагогічних знань. На них батьків знайомлять з планами навчально-виховної роботи початкової школи та класу, де навчається їх дитина; вони одержують інформацію про стан успішності й дисципліни дітей, обговорюють проблеми допомоги школі в організації дозвілля школярів, їх трудового виховання тощо. Вчителі мають організовувати для батьків педагогічні читання, батьківські диспути, що  сприятимуть вирішенню проблем навчання і виховання [21].

Корисними будуть спеціальні пам’ятки для батьків майбутніх першокласників, які мають допомогти їм своєчасно зорієнтуватись у новій для них ролі – батьків школярів, упорядкувати деякі організаційні питання, сконцентрувати увагу на потрібному.

Батьки мають знати, що для вирішення індивідуальних питань можна завжди звернутися до вчителя, який допоможе вирішити будь-яке проблемне питання. Для цього можуть призначатися індивідуальні чи групові консультації. Зміст консультацій може бути досить різним, але головною метою залишається підвищення педагогічної та психологічної культури батьків, встановлення партнерських стосунків, визначення конкретних шляхів і методів спільного впливу на дитину.

Отже, вчителю варто познайомитись з умовами, в яких проживає дитина. Це допоможе зрозуміти загальну атмосферу в родині, моральний мікроклімат, взаємини, сімейні традиції, місце дитини в сім’ї. Вчитель може дати поради щодо підготовки дитини до школи, організації її робочого місця та режиму дня.


ВИСНОВКИ

Проведене дослідження показало, що розв’язувана нами проблема є актуальною і важливою для розвитку педагогічної науки. Адже  ефективність усієї виховної системи освітнього закладу забезпечується насамперед взаємодією педагогів з батьками учнів. За результатами дослідження ми дійшли таких загальних висновків:

1. Розкрито організацію роботи з батьками молодших школярів у сучасному закладі освіти. Організація роботи з батьками в сучасному освітньому закладі має здійснюватися за такими основними напрямами [2]:

- вивчення сімей, їх виховного потенціалу;

- включення батьків, у навчально-виховний процес як його рівноправних учасників;

- формування педагогічної культури сучасної сім’ї та організація  психолого-педагогічної  просвіти батьків;

- організація роботи з сім'єю шкільного психолога, соціальних педагогів, шкільного лікаря, бібліотекаря, вчителів-предметників, вихователів [2].

2. Проаналізовано сучасні форми взаємодії педагога і батьків молодших школярів. Взаємодія вчителя з батьками молодшого шкільного віку буде тим ефективнішою, чим більше різноманітних чинників буде залучено. Форми взаємодії педагогів і батьків – це різноманітність їх спільної діяльності та спілкування.

3. Розкрито суть педагогіки співробітництва в роботі класного керівника з батьками молодших школярів. Найкращою формою організації роботи школи з сім’єю є спільна діяльність батьків, учителів та дітей у позакласних заходах, бо саме тут батьки мають змогу долучитися до позитивного досвіду інших родин, у яких стосунки більш гармонійні й соціальні потреби дітей задовольняються.  

4. Обґрунтовано психолого – педагогічну просвіту батьків молодших школярів. Психолого-педагогічна просвіта батьків спрямована на підвищення їх педагогічної культури, розвитку у них позитивного сприйняття  своїх дітей, себе самих, навколишнього світу; розвитку психологічних вмінь попереджати причини виникнення конфліктів у сім’ї.

Виконане дослідження не вичерпує розв’язання проблеми психолого – педагогічних основ роботи вчителя з батьками молодших школярів. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у вивченні можливостей суспільства щодо підвищення основ роботи вчителя з батьками молодших школярів,


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Амонашвілі Ш.А. Психологічні основи педагогіки співдружності./ Ш.А. Амонашвілі. – Київ, 1991. – 583 c.
  2.  Артюхова. А. П. Сім’я і школа: пошуки, знахідки /

Артюхова. А. П. Львів, 1999. – № 5. – С. 54.

  1.  Бех І.Д. Особистість народжується в сім’ї / Бех І.Д. Початкова школа. – 1994. №2. – С. 8-10.
  2.  Бех І.Д. Особистісно зоріентоване виховання. / Бех І.Д.: Науково-методичний посібник. – К. : ІЗМН, 1998.
  3.  Волкова Н.П. Педагогіка: Навчальний посібник. / Волкова Н.П.– К. : Академія, 2001. – С. 220-223.
  4.  Воронов В.В. Розмаїття форм виховної роботи / Воронов В.В.  / / Виховання школярів. – 2001. № 6. – С. 21.
  5.  Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка / Выготский Л.С. // Вопросы психологии. – 1996. – № 6. – С. 35-42.
  6.  Класний керівник в сучасній школі: метод. Посібник / В.М. Оржеховська, О.І. Пилипенко та ін. – К. : – КРСПОУ, 1993-68с.
  7.  Корнієнко С.М., Кодлюк Я.П. Батьківські збори у початкових класах: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1995. – 64 с.
  8.  Корнієнко І.С. Родинні виховні заходи у початкових класах: Навчально-методичний посібник / Корнієнко І.С. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 140 с.
  9.  КравченкоТ.В., Трубавіна І.М. Допомога батькам у вихованні дітей / КравченкоТ.В., Трубавіна -  К.: ДЦССМ, 2004. – 100с. 
  10.  Куликова Л.М. Сучасні підходи до виховання школярів. / Куликова Л.М. /Актуальні питання виховання школярів у сучасних умовах. – Хабаровськ, 1994. – 328 с.
  11.  Матвеева Л.Г. Практическая психология для родителей или что я могу узнать о своем ребенке. / Матвеева Л.Г. – М. : АСТ-Пресс, 1997. – С. 102 – 149.
  12.  Міщик Л.Г. Соціальна педагогіка: Навч. посібник. / Міщик Л.Г. – К. : ІЗМН, 1997. – 140 с.
  13.  Новгородський Р. Сім’я та школа як соціально-виховні інститути // Рідна школа. / Новгородський Р.  – 2004. – Квітень. – С. 48-50.
  14.  Організація роботи з батьками. Методологічні рекомендації // Шкільний світ. – 2002. – № 33. – С. 1-8.
  15.  Пащенко М.І. Методика роботи з батьками // Практична психологія та соціальна робота. / Пащенко М.І. - 2003. – № 9. – С. 53-63.
  16.  Практикум з педагогіки: Навчальний посібник / За заг. ред. О.А. Дубасенюк та А.В. Іванченка. – К. : ІСДО, 1990. – 431 с.
  17.  Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка                             / М.Г. Стельмахович. – К. : ізмн, 1997. – 232 с.
  18.  Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.                                     / Сухомлинський В.О.  –К.: Рад. школа, 1978. – 263 с.
  19.  Хромова.О.Л. Педагогічний всеобуч батьків / О.Л. Хромова, Т.В. Кравченко. – К. : Знання, 1990.
  20.  Школа батьківства // Психолог. – 2004. – №27 – 28. – 120 с.
  21.  Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К. : Академія, 2002. – 391 с.
  22.  Як виростити дитину здоровою: Посібник для батьків учнів молодшого шкільного віку. – К.: Прем’єр-Медіа, 2001. – 204 с.  


ДОДАТКИ

           Додаток А.

Поради психолога

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

- Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.

- Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.

- Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

- Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.

- Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

- Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.

- Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.

- Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

- Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.

- Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

Додаток Б.

ПРАВИЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ

- Щоб навчитися правильно говорити, треба навчитися читати і слухати.

- Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, почути, зрозуміти й запамятати художні особливості мови, мовні звороти.

- Збагаченню словникового запасу допоможе спеціальна робота: заведіть словник для запису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та використанні, добирайте до них антоніми та синоніми, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні,

- Намагайся не лише запамятати мову оратора, а й прийоми її побудови.

- Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів це збіднює мову.

- Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.

- Щодня читайте вголос по 15-20 хв., усвідомте зміст тексту, поміркуйте, де зробити паузу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.

                                                 Додаток В.

ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ В СІМЇ

  1.  Повага до індивідуальності дитини (врахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій;
  2.  Формування системи цінностей та збереження в сім’ї емоційного комфорту;
  3.  Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини;
  4.  Забезпечення тісного взаємозв’язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки дитини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сімї, бажаний результат виховання.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21076. ОБОРОТНЫЕ СРЕДСТВА ПРЕДПРИЯТИЯ 95 KB
  Понятие состав и структура оборотных средств предприятия. Нормирование оборотных средств предприятия. Измерение эффективности использования оборотных средств. Понятие состав и структура оборотных средств предприятия.
21077. Экологическая экспертиза 96 KB
  Сущность экологической экспертизы и ее объекты Экспертиза от лат. Основными задачами экологической экспертизы являются: организация научно обоснованной комплексной оценки объектов экологической экспертизы; определение степени экологической безопасности уровня экологичности запланированной или осуществляемой деятельности проведение комплексной экологоэкономической оценки взаимодействия экосистем с деструктивными антропогенными факторами; достижение соответствия объектов экспертизы требованиям экологического законодательства...
21078. Экологический маркетинг 80.5 KB
  Это определение можно детализировать таким образом: маркетинг комплекс мероприятий направленных на определение и анализ факторов которые влияют на процессы продвижения товаров от производителя к потребителям и учет их в производственносбытовой деятельности предприятий с целью обеспечения условий продолжительного выживания и развития на рынке. Главной задачей экологического маркетинга является формирование рынка экологических товаров с целью разрешения противоречий между экономическим развитием и необходимостью сохранения и улучшения...
21079. Экологический менеджмент на предприятии 124.5 KB
  Можно сказать что экологический менеджмент это тип управления принципиально ориентированный на формирование и развитие экологического производства и экологической культуры жизнедеятельности человека. Предметом экологического менеджмента являются прежде всего экологические природоохранные ресурсосберегающие и т. Конечной целью экологического менеджмента является минимизация отрицательных влияний бизнесдеятельности на окружающую природную среду достижение высокого уровня экологической безопасности процессов производства и потребления...
21080. Экологический учет, аудит и страхование на предприятии 112 KB
  Общие требования к системе экологического учета на предприятии Экологический учет как управленческий и информационный инструмент управления окружающей природной средой в современном виде сложился не сразу и его формирование продолжается. Обычно информация по первой и второй из перечисленных позиций объединяется под общим понятием собственно экологического учета который еще называют статистическим учетом. Специалисты большинства стран подчеркивают важность соблюдения относительно экологического учета таких общих принципов: сравнимость...
21081. Общетеоретические основы экономики природопользования в контексте проблемы функционирования хозяйственного механизма природопользования 111.5 KB
  Экологизация общественного производства 1. Природопользование представляет собой основную область и форму взаимодействия общественного производства и окружающей среды. Рациональное природопользование это процессы касающиеся рационального использования природных ресурсов воспроизводства отдельных природных ресурсов и элементов окружающей среды а также по охраны природы.13]: 1 социальноэкономические непосредственные связи в сфере производства; 2 экологические непосредственные связи в биоценозах экосистемах; 3...
21082. ГОСУДАРСТВЕННОЕ И РЫНОЧНОЕ ЭКОЛОГИЧЕСКОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ 91 KB
  Причины рыночной и государственной неэффективности в охране окружающей среды Формирование механизмов реализации экологической политики концепции устойчивого развития а также экологизации экономики может основываться на трех подходах: прямом регулировании связанном с воздействием государства на процессы экологизации экономики рационализации природопользования и охраны окружающей среды нормативноправовые административноконтрольные меры прямое регламентирование и т. Опыт бывшего Советского Союза и стран Восточной Европы...
21083. Структурно-содержательная основа хозяйственного механизма природопользования (природопользования и экологической безопасности, экологизации производства, экологического регулирования) 253.5 KB
  Общие принципы формирования хозяйственного механизма природопользования. Общие принципы формирования хозяйственного механизма природопользования. Основными особенностями сферы природопользования и охраны окружающей среды как объекта управления являются следующие: Инфраструктурный характер продукции данной сферы качества окружающей природной среды ее экосистем и ресурсов и оказываемых ею услуг природоохранных по ресурсосбережению обеспечению экологической безопасности производства и потребления.
21084. Инструменты экополитики и хозяйственного механизма природопользования 265.5 KB
  Классификация инструментов экополитики и хозяйственного механизма природопользования. Классификация инструментов экополитики и хозяйственного механизма природопользования. Обязательные инструменты экополитики обеспечивают нормативноправовое регулирование которые создают прямые ограничения деятельности юридических и физических лиц в форме правил требований стандартов или указывает на разрешенный способ поведения.