88251

ФОНОВА СПЕЦИФІКА ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ТА ОНОМАСТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ

Лекция

Иностранные языки, филология и лингвистика

Далі в енциклопедичній статті говориться про властивості металів перераховуються хімічні реакції у які вступають метали указується на залежність між питомою вагою металу і його властивостями найдетальніше розповідається про застосування металів у хімічній промисловості називаються імена вчених...

Украинкский

2015-04-27

64 KB

0 чел.

Лекція 10

ФОНОВА СПЕЦИФІКА ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ТА

ОНОМАСТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ

План

  1.  Фонові особливості термінологічної лексики.
    1.  Лексичний і науковий фони терміна як носії національно-культурної семантики.
    2.  Два типи лексики: термінована і термінологічного походження.
  2.  Фонові особливості ономастичної лексики.
    1.  Власна назва  як член групи.
    2.  Індивідуальна семантика власної назви.
    3.  Національно-культурна семантика топоніміки.

1. ФОНОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ

Категорії «лексичне поняття» і «лексичний фон» стосуються не тільки до загальних слів (до так званих апелятивів). Вони застосовуються також і до термінів, і до власних назв, проте ці групи лексики мають певні особливості.

1.1. Лексичний і науковий фони терміна як носії національно-культурної сематики

Деякі терміни наприклад, арахнологія (pозділ зоології, що вивчає павукоподібних), стратопауза (перехідний шар між стратосферою і мезосферою, розташований на висоті 50-55 км) зустрічаються тільки у мові певної галузі знань, а тому вони не є предметом лінгвокраїнознавчого аналізу.

Проте значна кількість термінів (метал, нітрогліцерин, партитура, сіль, тканина і i. д.) одночасно виступають  також звичайними словами загальнонародної мови: вони відомі кожному носію мови, а тому їх можна знайти не тільки у спеціальних довідниках, але й у філологічних (наприклад, тлумачних) словниках.

Так, відповідно до тлумачення «Словника української мови», метал — це «хімічно проста речовина (а також сплав), що володіє особливим блиском, ковкістю, гарною теплопровідністю і електропровідністю» (курсивом нами виділені понятійні СД). Крім того, усі знають, що металом також є  залізо, мідь, срібло, золото, сталь, алюміній, що метали бувають чорні, кольорові, дорогоцінні, що вони використовуються, наприклад, для виготовлення розмінної монети, що метали розрізняються за вагою (наприклад, алюміній легший від  свинцю), що вони тонуть у воді; що деякі метали окисляються й іржавіють; що вони бувають м’які, хоч, як правило, вони тверді. Багато людей (зовсім не спеціалісти) можуть  розповісти про те, яке значення для людської цивілізації мало відкриття обробки металів (век заліза), а також про те, що центром виробництва металів у нашій країні є Донбас, що від початку 20 ст. металургія одержала в нас переважаючий розвиток.

Рядовий носій мови, аж ніяк не причетний до металургії, міг би пригадати і про плавку залізної руди, про метал у голосі, про залізну (стальну) волю і дисциплін, про дамаську сталь і російський булат (м. Златоуст) і т.д. Немає межі, що припинила б подібний потік асоціацій, і важливо підкреслити, що зараз ми перераховували дані, що мають властивість «зваженості», тобто були зазначені усім відомі дані.

Ці фонові СД дійсно присутні у свідомості української людини, і саме вони зумовлюють осмислене вживання слова у мовленні. Наприклад, у тлумачення слова метал не включене нагадування про його специфічний тон, але СД «метали дзенькають» є присутнім у звичних словосполученнях металевий голос (або з металом у голосі), дзенькіт монет, дзвінкий дзвін, бренькіт дзвіночків і т.д.

Отже, в загальномовному використанні метал має як лексичний фон, так і лексичне поняття, тобто поводить себе як звичайне слово зі словникового запасу мови. Тепер залучимо до аналізу термін метал і подивимося, як він розуміється в спеціальній галузі знання. Ми взяли «Стислу хімічну енциклопедію» (М., 1964. Т. 3. С. 157) і виписали з неї дефініцію металів: «...це речовини, основною відмінною рисою яких у конденсованому стані є наявність вільних електронів, спроможних переміщатися по всьому обсягові тіла». Тут зазначена та ознака, на підставі якої, із погляду хіміка, метали відрізняються, наприклад, від солей, кислот, лугів, органічних сполук і узагалі від неметалів. Зауважимо, що цієї ознаки немає в тлумаченні слова метал, і вона незрозуміла для неспеціалістів. У хімічній дефініції нічого не говориться ні про ковкість, ні про теплопровідність і, звичайно, не згадується про блиск - усі ці СД для спеціаліста-хіміка є несуттєвими в порівнянні з основною характеристикою (наявність вільних електронів, що переміщуються).

Далі в енциклопедичній статті говориться про властивості металів, перераховуються хімічні реакції, у які вступають метали, указується на залежність між питомою вагою металу і його властивостями, найдетальніше розповідається про застосування металів у хімічній промисловості, називаються імена вчених, що внесли внесок у металообробку хімічними засобами.

При цілком очевидному розходженні між «зваженими» знаннями, що стосуються слова, і знаннями спеціаліста, об’єктивованими в терміні, між змістом як слова, так і терміну є значна подібність (і в загальномовному словнику, і в галузевій енциклопедії згадується про ковкість, теплопровідність, електропровідність металів, їхню спроможність брати участь у реакціях і т.д.).

Таким чином, із погляду семантичної структури слово і термін рівні між собою: вони обидва мають поняття і фон. Проте зміст поняття і фону слова істотно відрізняється від змісту поняття і фону терміна, тому далі ми не можемо говорити про ці елементи без належної диференціації, тобто без атрибуту лексичний або науковий.

Лексичне і наукове поняття, лексичний і науковий фони накладаються один на одного: «...повсякденне і наукове поняття, складно взаємодіючи, співіснують у значенні того самого слова... Слова маса, форма, вузол, кора належать до загальної мови, але у мові науки вжиті в особливому, більш вузькому, віддаленому термінологічному значенні» [Митрофанова, 1976, с. 31,37].

На підставі викладеного легко розмежовуються сфери докладання сил викладача-філолога та викладача-предметника (наприклад, хіміка) у навчанні іноземних студентів термінологічній лексиці (якщо вона аналогічна до слів природної мови): перший, семантизуючи слово метал, не повинен говорити, скажімо, про переміщення вільних електронів у конденсованому стані речовини (більше того, за своєю базовою освітою він не має права займатися цим); другий, працюючи над семантикою терміна, звичайно не стосується чисто лексичної семантики.

1.2. Два типи лексики: термінована і термінологічного походження

Викладачу української мови в роботі над лексикою, що одночасно використовується і в термінології, на нашу думку, варто виходити з того, що загальномовна семантика повинна бути засвоєна в повному обсязі.

Розрізняємо два типи такої лексики (залежно від її генезису):

А) терміновану (яка перейшла з загальної мови в термінологію)

Б) термінологічного походження (яка перейшла з термінології у загальну мову).

Термінована лексика, як правило, не втрачає своєї живої внутрішньої форми, не позбавляється образності, не розриває зв’язків із тими культурно-історичними асоціаціями, що є у первинних словах. А. Н. Васильєва [1976, с. 66 67] переконливо показала, що хімічний термін сіль цілком зберігає асоціації загальномовного слова сіль у нейтральному використанні: підсипати солі в розмову («тут сіль розуміється як щось гостре, може бути, неприємне на смак, і метафорично переосмислюється як гостре, дотепне, глузливе, що неприємно зачіпає когось»); сіль землі («тут метафоричний перенос здійснюється за ознакою, що відбиває; людський досвід минулого»).

Якщо піддати аналізові терміновану лексику, яку вивчають іноземці, що одержують освіту в нашій країні (переважно технічного спрямування), то виявляється значний шар слів, лексичні фони яких мають національно-культурну семантику:

білок, вершина, гілка, взаємозв’язок, внесок, вода, повітря, хвиля, час, вибір, вихід, тиск, рух, поділ, довжина, дно, доповідь, допуск, дуга, одиниця, закон, голка, виняток, випробування, колесо, кільце, кора, крило, лампа, промінь, мідь, крейда, множина, потужність, напрям, позначка і под.

Національно-культурну семантику має також лексика термінологічного походження. Звичайно, велика кількість термінів, склавшись у «мові» визначеної науки, за його межі не виходить. Проте (у зв'язку з підвищенням рівня освіченості носіїв мови) багато з них потрапляють у загальну мову і, не відриваючись від «термінологічної» семантики, розвивають вторинні, уже власне лексичні значення.

Викладач-філолог повинен допомогти іноземцеві побачити і засвоїти цю загальномовну семантику лексики термінологічого походження; при цьому, як справедливо пише Л. Л. Kyтінa, «суттєвою буде фіксація тиx точок змісту, від яких потягнуться асоціації в загальну мову. Ці асоціації служать відправним пунктом у розвитку нових (уже не спеціальних) знань». Вона ж разбирає показовий приклад: «У науковому аналізі атмосфери вже давно були виділені такі її ознаки, як склад (повітря і пара), положення (оболонка земної кулі), висота, будова (прошарки в атмосфері), тиск aтмосфери, рефракція світла, метеорологічні явища, зміни в атмосфері. На підставі цих “точок змісту" однойменне вихідному терміну загальномовне слово розвинуло ряд переносних вживань і відповідно сполучень: тиск, вага; густа, рідка, легка, холодна, спокійна, вовкувата, нечистая атмосфера; атмосфера нагрівається, очищається, освіжається; атмосфера в кімнаті; дихати однією атмосферою із будь-ким; це не його атмосфера; атмосфера давить, пригнічує» [1976, с. 29].

Лексика термінологічного походження бере участь у становленні загальномовної фразеології: закласти фундамент, спустити на гальмах, на холостому ходу, відчинити шлюзи, ставити на нові рейки, узяти на буксир , шліфувати форму, цементувати спілку, жити у вакуумі, вірус байдужності, установити контакт, поставити діагноз, визначити параметри, вибрати оптимальний режим і под.

Для ЛКЗ, природно, важливо виділити із семантики лексики термінологічного походження національно-культурний компонент, підкреслити зв'язок слова з культypoю.

З опорою на «Навчальний словник загальнотехнічної лексики» (М , 1976) наведемо список слів термінологічного походження, що мають, на нашу думку, країнознавчу цінність»: аксіома, aналіз, аргумент, графік, замикання, запуск, каркас, маса, масштаб, непроникність, обойма, однорідність, залишок, пари, пропорція, процес, різниця, реакція, руда, складання, сердечник, система, ступінь, ефект.

Отже, ми розглянули питання наявності лексичного фону в термінологічній лексиці. Як здається, дійсно можна говорити про те, що принаймні деякі терміни (особливо ті, що або перейшли з загальної мови в термінологічну систему, або пішли з неї у загальну мову) мають загальномовну кумулятивну функцію, важливу для національної культури; отже, подібна спеціальна лексика також цікава з лінгвокраїнознавчої точки зору.

2. ФОНОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОНОМАСТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ

Ономастична лексика (антропоніми, зооніми, топоніми), здавалося б, повинна володіти тільки номінативною функцією (от Петро, а от Яків), будучи цілком позбавлена функції кумулятивної (адже фактично нічого не відомо про носія імені, крім тoгo, що його зовуть Яковом). Проте національно-культурний компонент властивий власним іменам, можливо, навіть у більшій мірі, ніж апелянтам.

Власна назва володіє лексичним фоном. Вона, можливо, справді позбавлена лексичного поняття, але її лексичний фон виявляється великим і якісно складним. СД фону власного імені, з одного боку, відносять його до сукупності однорідних імен і, з іншого, надають конкретному імені неповторний образ, індивідуалізувають його.

2.1. Власна назва  як член групи

Кожне ім'я сигналізує про свою приналежність до співвідносних імен, так що весь іменник (тобто,  склад українських імен) розпадається на окремі, протилежні одна одній сукупності.

Яскравим і чітким критерієм класифікації є вік імені (1): Октябрина, Майя, Владлен, Нінель, Алла, Римма і т. д.- нові імена, протиставляються традиційним Ігор, Олег, Владислав, а також Петро, Павло, Настасія, Варвара і т. д.

Носії мови усвідомлюють, далі, походження імені (2): Aльберт, Герман, Едуард, Альбіна, Белла, Вероніка і т.д. належать до числа іноземних імен і протиставляються таким іменам, як Володимир, В'ячеслав, Мстислав, Всеволод, Віра, Надія, Любов, Петро, Тарас, Степан i д., які усвідомлюються як слов’янські або чисто українські. Зауважимо, що дуже багато імен за походженням грецькі і єврейські, які потрапили в іменник з прийняттям християнства, у повсякденній свідомості сприймаються як чисто українські - Іван, Михайло, Катря, Ірина, Тетяна, Ганна і т.д.

Імена різняться, крім того, вже тепер застарілим, але все ще відчутним соціальним забарвленням (3): Сидір, Омелян, Лука, Федось і под. асоціюються із селянськими іменами, а Євген, Віра, Тамара, Роберт, Вадим, Марина, так само як і всі іншомовні імена, cпіввідносяться з іменами міськими. Можливий і більш детальний (пережитковий) соціальний розподіл: Олег, Ярослав, Ігор, Володимир, Ольга, Всеволод - княжі імена; Іона, Ісаак, Никін, Пимон, Зосим - чернечі; Гордій, Хома, Сава, Олімпіада, Васса - купецькі і т.д.

Імена оцінюються також із погляду їхньої стильової приналежності (4): наприклад, Саша, Костя, Мишко, Валя, Таня – розмовно-побутові, простонародні імена порівняно з «офіційними» формами Олександр, Костянтин, Михайло, Валентина, Тетяна і т.д. Крім того, можна провести протиставлення між іменами високого, піднесеного, патетичного стилю Іоан, Сергій та стилістично нейтральними Іван, Сергій.

Імена несуть також інформацію про їх частоту використання (5): зараз популярні, «модні» імена Олександр, Олексій, Денис, Анатолій, Андрій і т.д., а імена Авакум, Варлам, Герасим, Глафіра і т.д., хоч достатньо відомі, належать проте до категорії рідкісних.

Імена можуть бути локалізовані і територіально (6): Оксана, Тарас, Остап, Трохим асоціюються з півднем чи центром України, а імена Левко, Лук’ян, Мар’яна — з західним регіоном.

Нарешті, імена з живою внутрішньою формою (7) протиставляються іменам із «темною» внутрішньою формою : порівн.: Володимир, Лев, Владлен, Віра, Любов, Людмила на противагу Геннадій, Данило, Петро, Хома, Гліб, Борис, Сергій і i. д.

На закінчення треба сказати, що те саме ім'я може входити в декілька значеннєвих груп, наприклад: Володимир - старе (1), слов’янське, українське (2), соціально високе (3), стилістично повне (4), невисокого використання (5) ім'я, територіально не локалізоване (6), не позбавлене живої внутрішньої форми (7).

2.2. Індивідуальна семантика власної назви

Якщо групова інформація властива семантиці будь-якої власної назви, то лише деякі з них володіють ще й індивідуальною інформацією (і вона теж має безсумнівний позамовний характер).

Імена можу р зустрічатися в (1) прислів'ях, приказках, загадках, і завдяки цьому вони стають значущими. Наприклад, ім’я Хвеська асоціюється з людиною, яка не вміє зберігати таємницю, завдяки відомому виразу Язиката Хвеська. Ім’я Варвара вміщує в собі подвійну індивідуальну інформацію: з одного боку — позитивну (Варвара краса — довга коса), а з іншого — негативну (Цікавій Варварі на базарі ніс відірвали). Можна ще назвати досить багато подібний мовних форм, які мають у своєму складі антропоніми.

Власні назви часто зустрічаються й у складі фразеологізмів: куди Макар телят не ганяв, як Сидорову козу, за царя Гороха  i. т.д. Таким чином, можна говорити, що деякі власні назви вибірково асоціюються з жанрами чи персонажами фольклору і тим самим набувають індивідуальну інформацію.

Цілий ряд особистих імен одержав (2) репрезенативний, представницький зміст, але при цьому набуває ознак загального слова. Наприклад, Іван — символічне ім'я росіянина, Стецько — людина з пустою головою, Хвеська …

Деякі імена традиційно співвідносяться з (3) героями, персонажами літературних (чи нелітературних) творів і тому «тягнуть за собою» по батькові, прізвище, прізвисько): Василь — Іванович, Чапаєв , Тарас — Бульба і под.

Антропоніми асоціюються зі знаменитими державними, політичними діячами, полководцями, художниками, композиторами, письменниками й іншими (4) відомими людьми. Наприклад, Володимир — Великий, Ярослав — Мудрий і т. д.

Нарешті, особисті імена (і таки вибірково) стають (5) кличками тварин: Михайло Потапович або Мишко — ведмідь, Васька — кіт, Петька — півень і под.

Ми не перерахували усіх видів індивідуальної інформації, переданої особистими іменами. Нам було важливо показати,, що практично будь-яке ім'я може володіти індивідуальною інформацією, але ця можливість реалізується тільки залежно від позамовних обставин: oi ют, яке ім'я увійде в прислів'я або як письменник назве свого героя, а також від того, одержить прислів'я або художній твір достатнє поширення.

Отже, групова інформація властива будь-якому імені, а індивідуальна тільки тим із них, що «засвітилися». Свої групові характеристики « засвічене» ім'я може змінити: наприклад, Тетяна через ототожнення імені з героїнею пушкінського роману з часом перейшла з групи селянських, «простонародних» у число імен міських, дворянських і стилістично високих.

Сказане з приводу особистих імен, безумовно, справедливо і стосовно українських імен по батькові і прізвищах, тобто воно стосується до всіх антропонімів.

Таким чином, власні імена мають яскраву національно-культурну семантику, оскільки їх групове й індивідуальне значення прямо походить від історії і культури народу носія мови.

Дотепер ми розглядали матеріал із сфери антропоніміки. Проте викладене вище в тій же мірі стосується і до інших груп ономастичної лексики.

2.3. Національно-культypнa семантика топоніміки

Топонімы не є простими термінами географічної науки, вони володіють яскравими культурними компонентами у своїй семантиці.

Інколи ці компоненти  можна вивести із форми топоніма: Новоград-Волинський — це нове місто на Волині, Львів — місто Лева, Київ… 

Але значно частіше спостерігається конотація історико-соціального плану: Київ це не просто місто Кия, а одне з найстаріших міст східних слов’ян (мати міст руських), Чорнобиль — не просто українське місто, а символ ядерної трагедії.

Топоніми, як і антропоніми, мають групову інформацію. Наприклад, одне з можливих об'єднань – Жовті Води, Чигирин, Канів — топоніми, пов'язані з військовою славою українського козацтва. І подібні угрупування за якоюсь однією ознакою можна утворювати досить довго. А саме показати оцей власне мовний план топоніма — головна лінгвокраїнознавча мета.

На закінчення повторимо, що ономастична лексика є важливим носієм країнознавчої інформації. Якщо їй і не властиві лексичні поняття, які можна було б ототожнити з лексичними поняттями імен номінальних, то для неї цілком характерними є ті самі лексичні фони, що і для апелятивів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

49267. Расчет основных характеристик цифровой системы передачи непрерывных сообщений 277.47 KB
  Формирователь первичного сигнала непрерывное сообщение преобразуется в первичный электрический сигнал bt непрерывный сигнал соответствующий передаваемому сообщению. 3 Дискретизатор Дискретизирование непрерывного сигнала непосредственное умножение непрерывного сигнала ut на вспомогательную последовательность yt дискретизирующих прямоугольных импульсов единичной амплитуды. {bti} совокупность значений сигнала в моменты времени ti 4 Квантователь Округление дискретизированных мгновенных значений до ближайших...
49269. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ УЛЬТРАЗВУКОВЫХ ВОЛН ДЛЯ ИЗМЕРЕНИЯ ФИЗИЧЕСКИХ ВЕЛИЧИН 316.98 KB
  Практическое применение низкоэнергетических УЗ колебаний. Практическое применение высокоинтенсивных УЗ колебаний . В ультразвуковом диапазоне частот сравнительно легко получить направленное излучение; ультразвуковые колебания хорошо поддаются фокусировке в результате чего повышается интенсивность ультразвуковых колебаний в определенных зонах воздействия. Прошло чуть более ста лет с начала исследований в области применения ультразвуковых колебаний.
49270. Использование эффекта Холла для измерения физических величин 932.6 KB
  Так как ЭДС Холла меняет знак на обратный при изменении направления магнитного поля на обратное, то Холла эффект относится к нечётным гальваномагнитным явлениям.
49273. Разработка электронной измерительной системы для контрольного приспособления для проверки расположения осей отверстий у корпусов с базированием на кулачковую оправку 1.82 MB
  На рисунке представлено контрольное приспособление кулачковой оправкой для измерения расположение осей отверстий корпуса стойки металокордовых машин. На этой оправке осуществляется также комплексное базирование корпусов.
49274. Аудит процесса управление несоответствующей продукцией ОАО «Северсталь-метиз» 1.62 MB
  Основными видами производственной и коммерческой деятельности Орловского сталепрокатного завода является выпуск и реализация метизной продукции, а именно проволоки низко и высокоуглеродистой; стальных сеток; электродов; стальных канатов; калиброванной стали