88261

Класифікація та особливості великих соціальних груп

Лекция

Социология, социальная работа и статистика

У сучасному суспільстві функціонує чимало соціальних груп чільне місце серед яких посідають великі соціальні групи. Різноманітність великих соціальних груп зумовлена безліччю ознак вирішуваних ними завдань і проблем.

Украинкский

2015-04-27

42.12 KB

3 чел.

1.1. Класифікація та особливості великих соціальних груп

У сучасному суспільстві функціонує чимало соціальних груп, чільне місце серед яких посідають великі соціальні групи. Різноманітність великих соціальних груп зумовлена безліччю ознак вирішуваних ними завдань і проблем.

Якою б значною не була роль малих груп та міжособистісного спілкування в становленні й розвитку особистості, однак самі по собі вони не створюють історично конкретних соціальних норм, цінностей та інших змістовних елементів суспільної психології. Ці елементи виникають на основі історичного досвіду великих груп, узагальненого культурними та ідеологічними системами, який передається індивіду через малу групу. Таким чином, проблема дослідження великих груп - одна з найбільш важливих у соціальній психології.

Існують різні ознаки, за якими класифікують великі групи.

  1.  Найбільш поширеним вважається розподіл великих груп на два види. Перший - власне соціальні групи, які склалися у ході історичного розвитку суспільства, займають певне місце в системі суспільних стосунків і характеризуються тривалістю, стійкістю, чітко визначеними параметрами (етнічні, професійні, статево-вікові групи та ін.). Другийстихійноутворені спільності, які характеризуються нестійкістю, короткочасним терміном існування (натовп, публіка, аудиторія).
  2.  За характером зв'язку розрізняють два види великих спільностей людей. У першому випадку йдеться про об'єктивні соціальні зв'язки даної спільності (соціальні класи, етнічні групи та ін.). Стосовно належності людей до цих груп, то вона не залежить від їхньої волі і свідомості, а визначена об'єктивно. Другий тип спільностей – це, належність до яких є результатом свідомого прагнення індивідів до об'єднання на основі загальних цілей і цінностей. Мета, навколо якої об'єднуються люди може бути:
  3.  господарською (підприємство, комплекс, корпорація та ін.),
  4.  науково - дослідницькою (науково-дослідний інститут, лабораторний комплекс та ін.),
  5.  політичною (прикладом таких груп є партії, громадські об'єднання та ін.),
  6.  освітньою (школа, університет тощо).
  7.  Відповідно до тривалості існування виокремлюють більш тривалі (класи, нації)  і менш тривалі (мітинги, аудиторії, натовп) великі групи.
  8.  За характером організованості групи поділяють на такі, що виникли випадково, стихійно (натовп, публіка та ін.), і ті, що організувалися свідомо (асоціації, партії та ін.).
  9.  Існують умовні та реальні великі групи. Для прикладу, статево-вікові і професійні групи є не реальними, а умовними. В цьому випадку важливою є ознака контактності і взаємодії. Так до реальних груп із тісними контактами належать передусім мітинги і збори.
  10.  Великі групи можуть також бути закритими (характеризуються закритою специфікою діяльності, умовами життя, наприклад трудова колонія, військовий ВИШ та ін.) і відкритими (таким об'єднанням притаманна широка доступність для великого загалу, зокрема, колектив заводу тощо).

Значущість кожного виду великих груп в історичному, соціальному, економічному, політичному процесах різна, як відмінна й більшість їх особливостей. Йдеться про те, що аналіз названих спільностей не може проводитися «у загальному і цілому», а повинен бути диференційований відповідно до глибинної природи кожного виду і підвиду. З точки зору соціальної психології недостатньо тільки зафіксувати всі види спільностей, наявні в суспільстві. Потрібно дати їх класифікацію, встановити ієрархічні стосунки між ними, механізми та специфіку взаємозв'язку, закономірності розвитку, визначити їх місце у структурі суспільства.

Загалом зазначені різновиди спільностей характеризуються певними загальними ознаками, серед яких варто вказати наступні.

  1.  Передусім дослідники звертають увагу на цілісність, об'єднаність індивідів, яка не є простою сумою їхніх індивідуальних властивостей.
  2.  Далі вказується на те, що названі спільноти можуть виступати самостійним суб'єктом історичної і соціальної дії (поведінки).
  3.  Нарешті члени цих спільностей об'єднані спільною діяльністю, тобто вони безпосередньо чи опосередковано взаємодіють.
  4.  До спільних ознак також належать: відносна тривалість у просторі й часі, відносна гомогенність, тобто однорідність за складом, тощо.

Водночас кожний різновид великих соціальних груп має власну своєрідність.

Будь-яка велика соціальна група має певний рівень психологічної спільності, однак ступінь, висота цього рівня можуть бути різними. Російський учений Герман Дилігенський виокремлює три рівні групової спільності (рис. 1.1). Названі дослідником рівні відтворюють формування, становлення й розвиток соціально-психологічних ознак великих соціальних груп.

Перший рівень (найнижчий) –типологічний

Характеризується тим, що члени макрогрупи об'єктивно подібні між собою за певними ознаками, які можуть мати суттєве значення у регуляції їхньої індивідуальної поведінки. Йдеться про типологічну подібність соціальних, соціально-психологічних і культурних рис людей, що входять до груп. Елементарний рівень макрогрупи визначається тим, що її члени мають одну чи кілька спільних соціально-психологічних ознак, однак група не виступає як певна соціально-психологічна єдність.

У типологічних великих групах внутрігрупові зв'язки найменш розвинуті. У них загальними можуть бути культура, етичні норми і цінності, буденна життєва філософія, однак у таких формуваннях немає інституцій і організацій, які здатні представляти їх на макросоціальній арені, немає також і своєї зорієнтованої на цілеспрямовану дію системи поглядів. Прикладом можуть служити підприємці на перших етапах формування цієї соціальної групи, де кожен із них займається своєю справою, здійснюючи специфічний вид діяльності.

Другий рівень – ідентифікації

Більш високим рівнем розвитку внутрігрупових зв'язків (У порівнянні з типологічним рівнем) вирізняються ідентифікаційні великі групи. Ці групи ідентифікують себе як спільноти національно-державного чи регіонального масштабу. Люди, котрі входять до складу таких груп, мають певні (хоча й відмінні) уявлення про загальногрупові інтереси й потреби.

Члени макрогрупи усвідомлюють свою приналежність до даного об'єднання, ідентифікують себе з ним, свідомо відділяють «свою» групу від інших людей. Тобто існує групова самосвідомість. За такого рівня соціально-психологічної спільності вона відтворюється в уявленнях типу «ми» і «вони». У прикладі з підприємцями цей рівень означає, що вони зачислюють себе до нової соціальної спільноти.

Третій рівень – солідарності

Він передбачає, що члени макрогрупи усвідомлюють спільність своїх інтересів і психологічно готові до загальних дій задля колективних цілей. Цей рівень ще можна назвати рівнем інтегрованості. Тобто люди не просто ідентифікують себе з макрогрупою, але наділені достатньо розробленою системою уявлень про цілі групи на макросоціальній арені. Для прикладу, підприємці, усвідомлюючи спільність своїх інтересів, об'єднуються в асоціації, союзи, корпорації, встановлюють взаємні контакти з іншими об'єднаннями, на загальних зборах, з'їздах, виробляють програму дій, стратегію і тактику діяльності.

Рис. 1.1. Рівні групової спільності

Вважається, що тільки групи з високим рівнем психологічної спільності можуть бути дійсно дієвими групами. Саме тому дослідження умов і механізмів формування групової спільності вищого рівня являє важливий інтерес для розуміння конкретних історичних подій і ситуацій.

Будь-яка велика соціальна група не існує ізольовано від інших груп. Різні великі групи пересікаються між собою, тобто певний спектр діяльності або сектор однієї з таких груп одночасно є складовою або належить до другої групи. З іншого боку, будь-яка велика соціальна група має якісь внутрішні підрозділи (малі групи, підгрупи тощо). Дослідники стверджують, що процеси ідентифікації і солідарності вочевидь легше проходять у найбільш однорідних за своїми культурними, соціальними, економічними характеристиками великих соціальних групах, найменше диференційованих за суттєвими ознаками на малі групи і в найменшій мірі «перехрещених» з іншими групами.

У визначенні рівня соціально-психологічної спільності групи має значення очевидність, безпосередність відтворення у свідомості ознак, які дозволяють ідентифікувати групу і відділити її від інших груп. В основі цього чинника - структура стосунків між даною групою та іншими групами, між «ми» і «вони». Вважається, що легше за все відтворюються у свідомості ті міжгрупові відмінності, які «лежать на поверхні» і не вимагають якогось складного процесу пізнання.

1.2. Структура великих соціальних груп та їх загальні ознаки

Найважливішими психологічними елементами великих груп є:

  1.  стійкиі утворення (національний характер, традиції, звичаї, смаки та ін.);
  2.  динамічні утворення (потреби, інтереси та ін.).

В психічній структурі великих соціальних груп досліджують психічні явища, які групують за наступними сферами психіки:

  1.  когнітивною: до неї належать колективні уявлення, соціальне мислення, суспільну думку, суспільну свідомість та ін.
  2.  потребово-мотиваційною: вона характеризується загальногруповою мотивацією, груповими потребами, інтересами, цінностями, цілями, установками, ідеалами.
  3.  афективною: ця сфера психології великих соціальних груп включає почуття, емоції, настрої, емоційне ставлення до фактів, ситуацій соціальної дійсності; суспільні настрої відтворюють ставлення й оцінювання людьми стану об'єктивних процесів, що панують у суспільстві у різні періоди розвитку.
  4.  регулятивно-вольовою: діяльнісна сфера психології великих груп формується з колективної діяльності й групової поведінки.

Всі великі соціальні групи мають певні загальні ознаки, які відрізняють їх від малих груп. Перш за все, великі соціальні групи мають специфічні регулятори соціальної поведінки - звичаї, традиції, мораль.

В психологічній характеристиці великих соціальних груп неабияке місце посідає мова. Стосовно етнічних груп - це очевидний факт, це та ознака, без якої група, в принципі, не може існувати. Для інших груп мова може виступати як певний жаргон, який, зокрема, властивий різним професійним групам, молоді.

Особливості життєвої позиції великих соціальних груп разом із регуляторами поведінки формують спосіб життя великої соціальної групи, під яким розуміється сукупність стійких типових форм життєдіяльності спільності. Типові форми життєдіяльності народів, класів, інших соціальних груп, окремих людей проявляється в матеріальному і духовному виробництві, в суспільно-політичній і сімейно-побутовій сферах. За способом життя можна визначити як люди живуть, якими діями керуються, яким є їхнє мислення. Тут предметом аналізу також можуть бути особливі форми спілкування, тип контактів і взаємостосунків, інтереси, цінності і потреби.

Традиційно до основних ознак великих соціальних груп належать їх потреби і інтереси. Вони розглядаються у даному випадку як групові соціально-психологічні явища. Групові потреби поділяють передусім на два види:

1) потреби і інтереси групи як системи, що потребує певних умов свого функціонування;

2) потреби і інтереси більшості особистостей, котрі входять у дану групу.

Ступінь задоволення потреб великих соціальних груп виражається у коефіцієнті їхньої життєстійкості, який визначається шляхом врахування таких показників, як:

  1.  середня тривалість життя,
  2.  рівень дитячої смертності,
  3.  якість продуктів,
  4.  відсоток бюджетних витрат на соціальні й економічні програми,
  5.  поширеність генетичних спотворень,
  6.  концентрація підприємств важкої промисловості на одиницю території тощо.

Водночас кожен тип груп має своєрідні відмінності, наприклад етнічна група відрізняється від професійної групи. Тому загальні характеристики великих груп повинні бути наповнені специфічним, тільки їй притаманним змістом.

У способі життя, потребах і інтересах спільноти виражається система ставлення до суспільства, праці, інших груп, інших людей.

У сучасному суспільстві існує величезне розмаїття особистісних і групових інтересів. Процес суспільного розвитку, перехід до нового механізму господарювання, демократизації суспільства, творення правової держави впливають на формування нових інтересів: старі інтереси зазнають змін, визначаються пріоритетні інтереси, враховується обмін і гармонізація інтересів усіх соціальних спільностей та груп.

Зміни установок, поглядів, інтересів кожної окремої особистості відбуваються в зв’язку зі змінами у соціокультурному, економічному та історичному розвитку великих груп. Такі зміни здійснюються зазвичай двома шляхами:

1) через особистий життєвий досвід кожного члена групи;

2) через спілкування та його особливості, що притаманні відповідній групі й відповідному середовищу.

1.3. Методи дослідження суспільної психології великих соціальних груп

Питання методів дослідження психології великих соціальних груп нелегке.

Психологічні характеристики групи являють собою те типове, що властиве всім індивідам, але не є простою сумою рис, яка притаманна кожній особистості. Тому психічний склад групи і психічний склад особистостей, які до неї належать, не повністю збігаються.

Зафіксувати це типове є надзвичайно складним завданням. Тут потрібно погодитися з тими дослідниками, які вважають, що вияв загального, типового неможливо здійснити шляхом вивчення лише змісту індивідуальних свідомостей членів групи. Перш за все тому, що не всі риси й ознаки, які притаманні психології групи, є у кожного її члена або йому властиві.

Оскільки типові риси великих соціальних груп закріплені у моральності, традиціях і звичаях, це спонукує соціальну психологію вдаватися до використання методів етнографії, якій властивий аналіз окремих продуктів культури.

Важливою формою вивчення великих соціальних груп є методи міжкультурних досліджень. Тому соціальна психологія користується порівняльним дослідженням.

Враховуючи той факт, що соціологія також вивчає соціальні групи, соціальна психологія при аналізі психології великих соціальних груп може використовувати методи, традиційні для соціології, включаючи різні прийоми статистичного аналізу.

Окрім цих методів, використовують також прийоми, властиві мовознавству, оскільки соціальній психології доводиться мати справу з аналізом знакових систем.

Вагомий внесок у дослідження психології великих соціальних груп зроблений французькою школою на чолі з С. Московичи. Передусім йдеться про концепцію «соціальних уявлень». Спираючись на соціальні уявлення, тобто на буденні уявлення якоїсь групи про ті чи інші соціальні, кожна група будує певний образ соціального світу, його інститутів, законів, влади тощо. Соціальні уявлення виробляються на основі досвіду, діяльності групи, життєвих міркувань, отже, є інструментом не індивідуального, а групового соціального пізнання. Тобто психологічний склад різноманітних великих груп пізнається по суті через аналіз їх соціальних уявлень. При цьому механізм зв'язку групи і виробленого нею соціального уявлення має такий вигляд: фіксація й оцінювання групою певних аспектів соціальної дійсності, використання надалі свого уявлення про соціальне явище під час вироблення ставлення до нього. Породжені групою соціальні уявлення є достатньо тривалими, можуть передаватися з покоління в покоління. Хоча за певних умов можуть і змінюватися.

Отже, для вивчення великих соціальних груп у соціальній психології, крім власних, застосовують методи з галузі етнографії, етнопсихології, соціології, мовознавства, психолінгвістики тощо.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81243. Стандарт школьного образования по информатике. Назначение и функции общеобразовательного стандарта в школе 34.46 KB
  Общеобразовательный стандарт по информатике является нормативным документом определяющим требования: к месту базового курса информатики в учебном плане школы; к содержанию базового курса информатики в виде обязательного минимума содержания базового образования; к уровню подготовки учащихся в виде набора требований к ЗУНам и научным представлениям школьников; к технологии и средствам проверки и оценки достижений учащихся. технологии в обществе. и Информационные технологии: обработка текста; обработка графики; мультимедийные...
81244. Пропедевтика основ информатики в начальной школе: цели и задачи, анализ учебных и методических пособий 36.98 KB
  Рассмотрим программу курса информатики для III IV классов начальной общеобразовательной школы составители: а. Первин Цель этого курса развитие алгоритмического подхода к решению задач формирование представлений об информационной картине мира практическое освоение компьютера как инструмента деятельности. Содержание программы курса формировалось вокруг четырех основных направлений пронизывающих все темы курса: 1. Содержание и методика курса нацелены на формирование творческих исследовательских качеств.
81245. Место курса информатики в системе учебных дисциплин. Базисные учебные планы. Анализ школьных программ по информатике в общеобразовательной школе 37.67 KB
  А в это же самое время уже шла работа над созданием новой концепции так называемого базисного учебного плана БУП. утвердило и ввело в действие первую версию российского БУП общеобразовательных учреждений в котором в максимальной степени должны были учитываться и интересы государства и интересы региона и интересы образовательного учреждения т. БУП сам по себе не является рабочим учебным планом для школы он лишь представляет собой основу для разработки регионального базисного учебного плана на основе которого в свою очередь школа...
81246. Программное обеспечение курса информатики в общеобразовательной школе. Оборудование школьного кабинета информатики: материальная база и санитарные нормы 37.59 KB
  Помимо компьютерного оборудования кабинет информатики рекомендуется оснащать: Набором учебных программ для изучения курса информатики и отдельных разделов иных учебных предметов; Заданиями для осуществления индивидуального подхода при обучении организации самостоятельных работ и упражнений за ПЭВМ; Комплектом учебнометодической научнопопулярной справочной литературы; Журналом вводного и периодического инструктажей учащихся по технике безопасности; Журналом использования КУВТ на каждом рабочем месте; Журналом сведений об отказах...
81247. Методическая система и организация обучения информатике в школе: урок как основная форма обучения информатике. Подготовка к уроку информатики. Дидактические особенности учебных занятий по информатике 38.5 KB
  Школьный урок образует основу классноурочной системы обучения характерными признаками которой являются: постоянный состав учебных групп учащихся; строгое определение содержания обучения в каждом классе; определенное расписание учебных занятий; сочетание индивидуальной и коллективной форм работы учащихся; ведущая роль учителя; систематическая проверка и оценка знаний учащихся. Роль учителя во время фронтальной лабораторной работы наблюдение за работой учащихся в том числе и через локальную сеть КВТ а также оказание им оперативной...
81248. Понятие педагогического программного средства (ППС). Типы ППС. Требования к разработке ППС 39.36 KB
  Например в институте средств обучения РАО выделили несколько классификационных критериев типологии педагогических программных средств: По предметному содержанию; По функции: диагностические контролирующие обучающие демонстрационные справочноинформационные формирующие тренажерные; По степени активности учащихся которая определяется структурой и характером деятельности программы рассчитанные на минимальную степень активности демонстрационные на максимальную степень конструирующие программы; По целевой группе пользователя ...
81249. Цели и основные формы дополнительного изучения основ информатики и её приложений в средней школе. Организационные формы и содержание внеклассной работы 38.38 KB
  Организационные формы и содержание внеклассной работы. Кружок по информатике предназначен для привлечения учащихся младших классов для формирования пропедевтических навыков работы с компьютером. Кружковая работа со старшеклассниками возможна при организации групп для работы в телекоммуникационных сетях. Все большее значение в организации внеурочной работы со школьниками приобретает участие в телекоммуникационных проектах конкурсах грантов и пр.
81250. Понятие информационных и коммуникационных технологий. Направления внедрения ИКТ в образование. Дистанционные технологии в образовании 37.12 KB
  Хуторской выделяет следующие принципы дистанционного обучения: Принцип создания дистантным учащимся образовательной продукции в изучаемых предметных и образовательных областях. Принцип соответствия внешнего образовательного продукта ученика его внутренним личностным приращениям. Принцип приоритета деятельностного содержания перед информационным. Принцип креативного характера учебной деятельности.
81251. Инструментальные средства для разработки ППС, их достоинства и недостатки. Экспертная оценка ППС 35.7 KB
  Экспертная оценка ППС. Зайнутдинова предлагает различать 3 типа компьютерных обучающих программ: педагогические программные средства ППС компьютерные учебные программы одноцелевого назначения: сервисные контролирующие тренажеры моделирующие демонстрационные и т. Процесс создания ППС Педагогический сценарий детализирует структуру учебного материала и последовательность его изложения Технологический сценарий детализируетя технология представления Кодирование технологического сценария Технология разработки ППС рассмотрение принципов...