88261

Класифікація та особливості великих соціальних груп

Лекция

Социология, социальная работа и статистика

У сучасному суспільстві функціонує чимало соціальних груп чільне місце серед яких посідають великі соціальні групи. Різноманітність великих соціальних груп зумовлена безліччю ознак вирішуваних ними завдань і проблем.

Украинкский

2015-04-27

42.12 KB

5 чел.

1.1. Класифікація та особливості великих соціальних груп

У сучасному суспільстві функціонує чимало соціальних груп, чільне місце серед яких посідають великі соціальні групи. Різноманітність великих соціальних груп зумовлена безліччю ознак вирішуваних ними завдань і проблем.

Якою б значною не була роль малих груп та міжособистісного спілкування в становленні й розвитку особистості, однак самі по собі вони не створюють історично конкретних соціальних норм, цінностей та інших змістовних елементів суспільної психології. Ці елементи виникають на основі історичного досвіду великих груп, узагальненого культурними та ідеологічними системами, який передається індивіду через малу групу. Таким чином, проблема дослідження великих груп - одна з найбільш важливих у соціальній психології.

Існують різні ознаки, за якими класифікують великі групи.

  1.  Найбільш поширеним вважається розподіл великих груп на два види. Перший - власне соціальні групи, які склалися у ході історичного розвитку суспільства, займають певне місце в системі суспільних стосунків і характеризуються тривалістю, стійкістю, чітко визначеними параметрами (етнічні, професійні, статево-вікові групи та ін.). Другийстихійноутворені спільності, які характеризуються нестійкістю, короткочасним терміном існування (натовп, публіка, аудиторія).
  2.  За характером зв'язку розрізняють два види великих спільностей людей. У першому випадку йдеться про об'єктивні соціальні зв'язки даної спільності (соціальні класи, етнічні групи та ін.). Стосовно належності людей до цих груп, то вона не залежить від їхньої волі і свідомості, а визначена об'єктивно. Другий тип спільностей – це, належність до яких є результатом свідомого прагнення індивідів до об'єднання на основі загальних цілей і цінностей. Мета, навколо якої об'єднуються люди може бути:
  3.  господарською (підприємство, комплекс, корпорація та ін.),
  4.  науково - дослідницькою (науково-дослідний інститут, лабораторний комплекс та ін.),
  5.  політичною (прикладом таких груп є партії, громадські об'єднання та ін.),
  6.  освітньою (школа, університет тощо).
  7.  Відповідно до тривалості існування виокремлюють більш тривалі (класи, нації)  і менш тривалі (мітинги, аудиторії, натовп) великі групи.
  8.  За характером організованості групи поділяють на такі, що виникли випадково, стихійно (натовп, публіка та ін.), і ті, що організувалися свідомо (асоціації, партії та ін.).
  9.  Існують умовні та реальні великі групи. Для прикладу, статево-вікові і професійні групи є не реальними, а умовними. В цьому випадку важливою є ознака контактності і взаємодії. Так до реальних груп із тісними контактами належать передусім мітинги і збори.
  10.  Великі групи можуть також бути закритими (характеризуються закритою специфікою діяльності, умовами життя, наприклад трудова колонія, військовий ВИШ та ін.) і відкритими (таким об'єднанням притаманна широка доступність для великого загалу, зокрема, колектив заводу тощо).

Значущість кожного виду великих груп в історичному, соціальному, економічному, політичному процесах різна, як відмінна й більшість їх особливостей. Йдеться про те, що аналіз названих спільностей не може проводитися «у загальному і цілому», а повинен бути диференційований відповідно до глибинної природи кожного виду і підвиду. З точки зору соціальної психології недостатньо тільки зафіксувати всі види спільностей, наявні в суспільстві. Потрібно дати їх класифікацію, встановити ієрархічні стосунки між ними, механізми та специфіку взаємозв'язку, закономірності розвитку, визначити їх місце у структурі суспільства.

Загалом зазначені різновиди спільностей характеризуються певними загальними ознаками, серед яких варто вказати наступні.

  1.  Передусім дослідники звертають увагу на цілісність, об'єднаність індивідів, яка не є простою сумою їхніх індивідуальних властивостей.
  2.  Далі вказується на те, що названі спільноти можуть виступати самостійним суб'єктом історичної і соціальної дії (поведінки).
  3.  Нарешті члени цих спільностей об'єднані спільною діяльністю, тобто вони безпосередньо чи опосередковано взаємодіють.
  4.  До спільних ознак також належать: відносна тривалість у просторі й часі, відносна гомогенність, тобто однорідність за складом, тощо.

Водночас кожний різновид великих соціальних груп має власну своєрідність.

Будь-яка велика соціальна група має певний рівень психологічної спільності, однак ступінь, висота цього рівня можуть бути різними. Російський учений Герман Дилігенський виокремлює три рівні групової спільності (рис. 1.1). Названі дослідником рівні відтворюють формування, становлення й розвиток соціально-психологічних ознак великих соціальних груп.

Перший рівень (найнижчий) –типологічний

Характеризується тим, що члени макрогрупи об'єктивно подібні між собою за певними ознаками, які можуть мати суттєве значення у регуляції їхньої індивідуальної поведінки. Йдеться про типологічну подібність соціальних, соціально-психологічних і культурних рис людей, що входять до груп. Елементарний рівень макрогрупи визначається тим, що її члени мають одну чи кілька спільних соціально-психологічних ознак, однак група не виступає як певна соціально-психологічна єдність.

У типологічних великих групах внутрігрупові зв'язки найменш розвинуті. У них загальними можуть бути культура, етичні норми і цінності, буденна життєва філософія, однак у таких формуваннях немає інституцій і організацій, які здатні представляти їх на макросоціальній арені, немає також і своєї зорієнтованої на цілеспрямовану дію системи поглядів. Прикладом можуть служити підприємці на перших етапах формування цієї соціальної групи, де кожен із них займається своєю справою, здійснюючи специфічний вид діяльності.

Другий рівень – ідентифікації

Більш високим рівнем розвитку внутрігрупових зв'язків (У порівнянні з типологічним рівнем) вирізняються ідентифікаційні великі групи. Ці групи ідентифікують себе як спільноти національно-державного чи регіонального масштабу. Люди, котрі входять до складу таких груп, мають певні (хоча й відмінні) уявлення про загальногрупові інтереси й потреби.

Члени макрогрупи усвідомлюють свою приналежність до даного об'єднання, ідентифікують себе з ним, свідомо відділяють «свою» групу від інших людей. Тобто існує групова самосвідомість. За такого рівня соціально-психологічної спільності вона відтворюється в уявленнях типу «ми» і «вони». У прикладі з підприємцями цей рівень означає, що вони зачислюють себе до нової соціальної спільноти.

Третій рівень – солідарності

Він передбачає, що члени макрогрупи усвідомлюють спільність своїх інтересів і психологічно готові до загальних дій задля колективних цілей. Цей рівень ще можна назвати рівнем інтегрованості. Тобто люди не просто ідентифікують себе з макрогрупою, але наділені достатньо розробленою системою уявлень про цілі групи на макросоціальній арені. Для прикладу, підприємці, усвідомлюючи спільність своїх інтересів, об'єднуються в асоціації, союзи, корпорації, встановлюють взаємні контакти з іншими об'єднаннями, на загальних зборах, з'їздах, виробляють програму дій, стратегію і тактику діяльності.

Рис. 1.1. Рівні групової спільності

Вважається, що тільки групи з високим рівнем психологічної спільності можуть бути дійсно дієвими групами. Саме тому дослідження умов і механізмів формування групової спільності вищого рівня являє важливий інтерес для розуміння конкретних історичних подій і ситуацій.

Будь-яка велика соціальна група не існує ізольовано від інших груп. Різні великі групи пересікаються між собою, тобто певний спектр діяльності або сектор однієї з таких груп одночасно є складовою або належить до другої групи. З іншого боку, будь-яка велика соціальна група має якісь внутрішні підрозділи (малі групи, підгрупи тощо). Дослідники стверджують, що процеси ідентифікації і солідарності вочевидь легше проходять у найбільш однорідних за своїми культурними, соціальними, економічними характеристиками великих соціальних групах, найменше диференційованих за суттєвими ознаками на малі групи і в найменшій мірі «перехрещених» з іншими групами.

У визначенні рівня соціально-психологічної спільності групи має значення очевидність, безпосередність відтворення у свідомості ознак, які дозволяють ідентифікувати групу і відділити її від інших груп. В основі цього чинника - структура стосунків між даною групою та іншими групами, між «ми» і «вони». Вважається, що легше за все відтворюються у свідомості ті міжгрупові відмінності, які «лежать на поверхні» і не вимагають якогось складного процесу пізнання.

1.2. Структура великих соціальних груп та їх загальні ознаки

Найважливішими психологічними елементами великих груп є:

  1.  стійкиі утворення (національний характер, традиції, звичаї, смаки та ін.);
  2.  динамічні утворення (потреби, інтереси та ін.).

В психічній структурі великих соціальних груп досліджують психічні явища, які групують за наступними сферами психіки:

  1.  когнітивною: до неї належать колективні уявлення, соціальне мислення, суспільну думку, суспільну свідомість та ін.
  2.  потребово-мотиваційною: вона характеризується загальногруповою мотивацією, груповими потребами, інтересами, цінностями, цілями, установками, ідеалами.
  3.  афективною: ця сфера психології великих соціальних груп включає почуття, емоції, настрої, емоційне ставлення до фактів, ситуацій соціальної дійсності; суспільні настрої відтворюють ставлення й оцінювання людьми стану об'єктивних процесів, що панують у суспільстві у різні періоди розвитку.
  4.  регулятивно-вольовою: діяльнісна сфера психології великих груп формується з колективної діяльності й групової поведінки.

Всі великі соціальні групи мають певні загальні ознаки, які відрізняють їх від малих груп. Перш за все, великі соціальні групи мають специфічні регулятори соціальної поведінки - звичаї, традиції, мораль.

В психологічній характеристиці великих соціальних груп неабияке місце посідає мова. Стосовно етнічних груп - це очевидний факт, це та ознака, без якої група, в принципі, не може існувати. Для інших груп мова може виступати як певний жаргон, який, зокрема, властивий різним професійним групам, молоді.

Особливості життєвої позиції великих соціальних груп разом із регуляторами поведінки формують спосіб життя великої соціальної групи, під яким розуміється сукупність стійких типових форм життєдіяльності спільності. Типові форми життєдіяльності народів, класів, інших соціальних груп, окремих людей проявляється в матеріальному і духовному виробництві, в суспільно-політичній і сімейно-побутовій сферах. За способом життя можна визначити як люди живуть, якими діями керуються, яким є їхнє мислення. Тут предметом аналізу також можуть бути особливі форми спілкування, тип контактів і взаємостосунків, інтереси, цінності і потреби.

Традиційно до основних ознак великих соціальних груп належать їх потреби і інтереси. Вони розглядаються у даному випадку як групові соціально-психологічні явища. Групові потреби поділяють передусім на два види:

1) потреби і інтереси групи як системи, що потребує певних умов свого функціонування;

2) потреби і інтереси більшості особистостей, котрі входять у дану групу.

Ступінь задоволення потреб великих соціальних груп виражається у коефіцієнті їхньої життєстійкості, який визначається шляхом врахування таких показників, як:

  1.  середня тривалість життя,
  2.  рівень дитячої смертності,
  3.  якість продуктів,
  4.  відсоток бюджетних витрат на соціальні й економічні програми,
  5.  поширеність генетичних спотворень,
  6.  концентрація підприємств важкої промисловості на одиницю території тощо.

Водночас кожен тип груп має своєрідні відмінності, наприклад етнічна група відрізняється від професійної групи. Тому загальні характеристики великих груп повинні бути наповнені специфічним, тільки їй притаманним змістом.

У способі життя, потребах і інтересах спільноти виражається система ставлення до суспільства, праці, інших груп, інших людей.

У сучасному суспільстві існує величезне розмаїття особистісних і групових інтересів. Процес суспільного розвитку, перехід до нового механізму господарювання, демократизації суспільства, творення правової держави впливають на формування нових інтересів: старі інтереси зазнають змін, визначаються пріоритетні інтереси, враховується обмін і гармонізація інтересів усіх соціальних спільностей та груп.

Зміни установок, поглядів, інтересів кожної окремої особистості відбуваються в зв’язку зі змінами у соціокультурному, економічному та історичному розвитку великих груп. Такі зміни здійснюються зазвичай двома шляхами:

1) через особистий життєвий досвід кожного члена групи;

2) через спілкування та його особливості, що притаманні відповідній групі й відповідному середовищу.

1.3. Методи дослідження суспільної психології великих соціальних груп

Питання методів дослідження психології великих соціальних груп нелегке.

Психологічні характеристики групи являють собою те типове, що властиве всім індивідам, але не є простою сумою рис, яка притаманна кожній особистості. Тому психічний склад групи і психічний склад особистостей, які до неї належать, не повністю збігаються.

Зафіксувати це типове є надзвичайно складним завданням. Тут потрібно погодитися з тими дослідниками, які вважають, що вияв загального, типового неможливо здійснити шляхом вивчення лише змісту індивідуальних свідомостей членів групи. Перш за все тому, що не всі риси й ознаки, які притаманні психології групи, є у кожного її члена або йому властиві.

Оскільки типові риси великих соціальних груп закріплені у моральності, традиціях і звичаях, це спонукує соціальну психологію вдаватися до використання методів етнографії, якій властивий аналіз окремих продуктів культури.

Важливою формою вивчення великих соціальних груп є методи міжкультурних досліджень. Тому соціальна психологія користується порівняльним дослідженням.

Враховуючи той факт, що соціологія також вивчає соціальні групи, соціальна психологія при аналізі психології великих соціальних груп може використовувати методи, традиційні для соціології, включаючи різні прийоми статистичного аналізу.

Окрім цих методів, використовують також прийоми, властиві мовознавству, оскільки соціальній психології доводиться мати справу з аналізом знакових систем.

Вагомий внесок у дослідження психології великих соціальних груп зроблений французькою школою на чолі з С. Московичи. Передусім йдеться про концепцію «соціальних уявлень». Спираючись на соціальні уявлення, тобто на буденні уявлення якоїсь групи про ті чи інші соціальні, кожна група будує певний образ соціального світу, його інститутів, законів, влади тощо. Соціальні уявлення виробляються на основі досвіду, діяльності групи, життєвих міркувань, отже, є інструментом не індивідуального, а групового соціального пізнання. Тобто психологічний склад різноманітних великих груп пізнається по суті через аналіз їх соціальних уявлень. При цьому механізм зв'язку групи і виробленого нею соціального уявлення має такий вигляд: фіксація й оцінювання групою певних аспектів соціальної дійсності, використання надалі свого уявлення про соціальне явище під час вироблення ставлення до нього. Породжені групою соціальні уявлення є достатньо тривалими, можуть передаватися з покоління в покоління. Хоча за певних умов можуть і змінюватися.

Отже, для вивчення великих соціальних груп у соціальній психології, крім власних, застосовують методи з галузі етнографії, етнопсихології, соціології, мовознавства, психолінгвістики тощо.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

49763. Автоматизация конструирования и технологической подготовки производства РЭС 263.93 KB
  На рисунках 1 и 2 представлены условнографическое отображение микроконтроллера PIC16C8404 P и чертеж его корпуса соответственно. Рисунок 1 Условнографическое отображение микроконтроллера PIC16C8404 P. На рисунках 1 и 2 представлены условнографическое отображение микросхемы КМ155ИД11 и чертеж её корпуса соответственно. Рисунок 1 Условнографическое отображение микросхемы КМ155ИД11.
49765. Экономическое обоснование проекта стратегического развития предприятия в сфере дорожного проектирования на примере предприятия ООО «АСК Драфт» 9.38 MB
  Проектирование дорог – это комплексный подход к решению транспортной проблемы в пределах целого региона или страны. Начинается он с этапа принятия решения о строительстве связи в сети дорог. Обязательной задачей этого и последующих этапов проектирования является анализ и сравнение различных вариантов.
49769. Процесс воспитания в современной школе: позитивные и негативные стороны 132.5 KB
  В практической части работы я отображаю и полностью раскрываю такие понятия как «воспитание», «воспитательная система», говорю об их особенностях и спецификах, подходе и структуре. Раскрываю все негативные и позитивные стороны воспитательной системы и доказываю, что позитивных больше чем негативных черт
49770. Монтаж строительных конструкций при возведении одноэтажного здания 806.5 KB
  Определение технологических параметров монтажа сборных конструкций и подбор монтажных кранов. Выполнение курсового проекта по монтажу строительных конструкций имеет целью закрепление полученных теоретических знаний в области строительного производства расширение их путем самостоятельной работы с нормативно-справочной литературой а также ознакомление с существующей методикой разработки проектов производства строительно-монтажных работ. Курсовой проект по монтажу строительных конструкций представляет собой комплекс технологических чертежей...