88352

Соціально-економічна сутність і призначення державного бюджету

Курсовая

Финансы и кредитные отношения

Розподільчі відносини у суспільстві охоплюють всі сторони відтворювального процесу. Основне місце у регулюванні цих відносин відводиться бюджету. Саме через бюджет держава може стимулювати або обмежувати розвиток державності окремих підприємств, організацій, установ, забезпечити збільшення...

Украинкский

2015-04-29

554.5 KB

2 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT26

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Інститут післядипломної освіти

Фінансово-економічний

факультет

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни “Бюджетна система”

на тему: “Соціально-економічна сутність і призначення державного бюджету”

Слухача групи ФЕФ-22

Поповича Івана Івановича

Науковий керівник

Плиса Володимир Йосипович

кандидат економічних наук,

доцент

Львів 2011


ЗМІСТ

[0.1] 1.1. Економічна природа та сутність бюджету

[0.2] 1.2. Бюджет як економічна категорія

[0.3] 1.3. Призначення та роль бюджету

[0.4] 3.1. Бюджетний дефіцит як економічна категорія та показник стану бюджету

[0.5] 3.2. Причини виникнення та джерела покриття бюджетного дефіциту

[0.6] 3.3. Регулювання бюджетного дефіциту


ВСТУП

Бюджетні процеси відіграють важливу роль у розвитку економіки країни, впливаючи на стан економічних процесів та соціального забезпечення, внутрішній і зовнішній баланси. Ефективна система управління фінансовими потоками в межах бюджетної системи, раціональна система бюджетних правовідносин повинні стати базою для росту суспільного добробуту.

В сучасних умовах державний бюджет – це складне економічне і багатогранне явище, без якого не може існувати жодна держава. Об’єктивна необхідність державного бюджету зумовлена діяльністю держави, необхідністю перерозподілу валового внутрішнього продукту між сферами діяльності, територіями країни внаслідок нерівномірності їхнього розвитку, між окремими верствами населення для забезпечення найбільш вразливих його категорій фінансовими ресурсами.

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему держави, залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функцій.

Розподільчі відносини у суспільстві охоплюють всі сторони відтворювального процесу. Основне місце у регулюванні цих відносин відводиться бюджету. Саме через бюджет держава може стимулювати або обмежувати розвиток державності окремих підприємств, організацій, установ, забезпечити збільшення чи зменшення матеріального або культурного рівня розвитку, впливати на внутрішнє життя державного організму. З метою реалізації цих заходів в умовах товарно-грошових відносин держава повинна мати у своєму розпорядженні відповідні фонди грошових коштів.


1. Зміст і призначення державного бюджету

1.1. Економічна природа та сутність бюджету

Прообраз бюджетних відносин почав зароджуватись з розвитком перших цивілізацій, коли вони почали формуватися в держави. Але пройшло багато століть, перш ніж бюджет став невід’ємним атрибутом держави, а необхідність його формування була усвідомлена людьми. Цьому передувала тривала еволюція товарно-грошових відносин, вироблення системи збирання і витрачання державних доходів, яка б задовольняла більшу частину суспільства, забезпечувала виконання державою таких життєво важливих функцій, як захист від посягань інших держав, фінансування соціально-економічного розвитку країни тощо. Усе це у відносно дієздатному варіанті було сформовано протягом XIX ст.

Фінанси як самостійна сфера людської діяльності й економічна категорія сформувались на кілька століть раніше, але поступово бюджетні відносини стали головними у фінансових.

Поняття “бюджет” сформувалося завдяки тривалому історичному процесу еволюції суспільства: трансформації натурального господарства у товарно-грошове, становленню держави, розвитку фінансової науки. У 1781 р. вперше був оприлюднений офіційний документ, який вміщував усереднені звітні дані за декілька років про державні доходи й видатки Франції. За своїм змістом цей звіт максимально був схожим на документ, який пізніше назвали бюджетом. Отже, 1781 р. прийнято вважати роком появи першого бюджету. Термін “бюджет” поширився у офіційних документах лише на початку XIX ст. Французький економіст Рене Штурм у своїй фундаментальній праці “Бюджет” відобразив еволюцію поглядів на сутність бюджету. Найбільш характерними у другій половині XIX ст. були визначення категорії “бюджету”, подані у табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Визначення категорії “бюджет”

Джерело

Визначення категорії “бюджет”

Жан Б. Сей

Рівновага між потребами і коштами держави

Кодекс державної звітності 31 травня 1862 р.

Акт, який передбачає і розв’язує щорічні доходи та видатки держави чи інші повинності, що підпорядковуються законами тим самим правилам

Іванов В. М.

Офіційний звіт про громадські доходи й видатки

Словник Літтре

Щорічно обумовлена відомість державних доходів і витрат

Бюджет як специфічна форма фінансових відносин історично виникає і діє там, де існує держава з товарно-грошовими відносинами. Початкову практику складання бюджету відзначено наприкінці ХVIII ст. у вигляді фактично зібраних доходів і здійснених видатків. Поступово з офіційного звіту про доходи й видатки бюджет перетворюється на документ, який відображає передбачувані доходи та видатки.

Згідно з російською науковою думкою кінця XIX ст. бюджет часто ототожнювався з державним розписом доходів і видатків. За тлумачним словником В. Даля бюджет визначається як “смета, учет, рассчет, роспись, счет расхода и прихода..., государственная смета”. Професор Л.І. Ходскій визначає бюджет як “розпис державних доходів і видатків на визначений період часу, що розглядається державними установами і затверджується верховною владою”.

Отже, наприкінці XIX – на початку XX ст. бюджетні відносини стали вагомою складовою фінансових і фактично виділились в окрему галузь науки та практичної діяльності.

Визначення бюджету як форми фінансових відносин стосуються його утворення, використання та форми. Водночас недостатньо приділяється уваги тому, що бюджет в сучасних умовах – це явище, без якого не може існувати будь-яка економічна система. Об’єктивність бюджету зумовлена необхідністю постійного перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) між галузями діяльності та територіями держави внаслідок нерівномірності розвитку, між окремими верствами населення з метою підтримки незахищених членів суспільства тощо. Без цього перерозподілу держава як економічна система не може ефективно функціонувати. Незважаючи на наявність відмінностей у функціонуванні бюджету в різних економічних системах, спільним є те, що він завжди виступає інструментом регулювання економічних і соціальних явищ з метою реалізації завдань, які ставить держава.

1.2. Бюджет як економічна категорія

Бюджет – це складова частина бюджетної системи, він є провідною ланкою державних фінансів. Це економічна категорія, що відображає грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами – з іншого, з приводу створення централізованого фонду коштів держави та його використання на розширене відтворення, задоволення суспільних потреб, виконання державою своїх функцій та завдань.

Згідно з Бюджетним кодексом, бюджет держави – це план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань та функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Державний бюджет України – це закон, який затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Економічне значення бюджету полягає в забезпеченні дієвого впливу на суспільне відтворення залежно від методів мобілізації фінансових ресурсів та напрямків їх використання. Тим самим бюджет впливає на темпи економічного росту, структуру та розвиток суспільного виробництва, оптимізацію вартісних пропорцій у розподілі доходів на задоволення загальнодержавних та внутрішньогосподарських потреб, на функціонування виробничої та невиробничої сфери, галузей народного господарства.

Державний бюджет відображає формування та використання фінансових ресурсів у всіх сферах народного господарства, у ньому фінансово обґрунтовується прогноз економічного та соціального розвитку держави. Висвітлюючи обсяг ресурсів, що мобілізуються в певному періоді, та їх використання, бюджет результатами свого виконання засвідчує загальне збалансування фінансових ресурсів у державі.

Сутність бюджету держави проявляється через утворення централізованого фонду фінансів необхідних для виконання функцій держави; планування бюджетних показників доходів і витрат; використання централізованих фондів грошових коштів.

Сутність бюджету держави можна визначити наступним чином:

  1.  За сутністю економічної категорії державний бюджет – це грошові відносини, які виникають між державою з одного боку, підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами – з іншого боку, з приводу утворення фонду грошових засобів і його використання на розширене відтворення.
  2.  За матеріальним змістом державний бюджет – це централізований фонд грошових коштів держави, які перебувають у постійному русі.
  3.  За формою державний бюджет – це основний фінансовий план держави.
  4.  За організаційною структурою державний бюджет – це центральна ланка фінансової державної системи, яка зумовлює розподіл і перерозподіл ВВП між галузями матеріального виробництва, виробничою та невиробничою сферами, окремими ланками бюджетної системи та окремими категоріями населення.
  5.  За характером державний бюджет – це обов’язків документ

Функції державного бюджету наведено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Функції бюджету країни

Розподільча функція бюджету дозволяє сконцентрувати грошові кошти у розпорядженні держави та використовувати їх на задоволення загальнодержавних потреб. Їй притаманний багатовидовий (міжгалузевий, міжтериторіальний) та його багаторівневий розподіл коштів. Об’єктом бюджетного перерозподілу є національний дохід, іноді – національне багатство

Контролююча функція бюджету дозволяє дізнатися:

  •  наскільки своєчасно та повно фінансові ресурси потрапляють у розпорядження держави;
  •  чи відповідають розміри державних централізованих ресурсів її потребам;
  •  як фактично складаються пропорції у розподілі бюджетних коштів;
  •  чи ефективно використовуються бюджетні кошти.

Контролююча функція бюджету охоплює майже всіх учасників бюджетного процесу, відбиває економічні процеси, що відбуваються у всіх структурних ланках економіки, її об’єктом є рух бюджетних ресурсів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і витратних призначень.

Функція бюджету забезпечення існування держави дозволяє створити матеріально-фінансову базу існування держави на основі формування доходних статей бюджету.

1.3. Призначення та роль бюджету

Призначення бюджету в державі виявляється через систему економічних відносин між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансувань з бюджету; між державою і населенням у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту; між ланками бюджетної системи при бюджетному врегулюванні.

Призначення бюджету – забезпечити фінансовими ресурсами потреби економічного й соціального розвитку на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту в державі. Таке забезпечення має свої особливості. Фінансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, не є основним джерелом розвитку економіки і соціальної сфери. На зазначені цілі спрямовуються насамперед власні ресурси й накопичення підприємницьких структур і населення. Кошти, сконцентровані в бюджеті, виступають як елемент регулювання, стимулювання і гарантії фінансової системи держави. Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі чи завдяки посередницькому регулюванню. Основними формами прямої участі є бюджетне фінансування конкретних загальнодержавних інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету.

Бюджет виступає в якості основного інструменту регулювання та впливу на розвиток економіки країни. Відповідно до Конституції України держава через бюджет має змогу зосередити фінансові ресурси на основних сферах та напрямах економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину фінансову політику на всій території.

Використовуючи фінансові важелі, держава може суттєво впливати на основні показники розвитку економіки.

Бюджет є важливим економічним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому. Органи державної влади мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади, які формують бюджети адміністративно-територіальних одиниць. За допомогою бюджету діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані правову базу для залучення і витрачання грошових коштів. Вплив державного бюджету на економіку можна оцінити як кількісно, так і якісно. Кількісна оцінка визначається обсягом мобілізованих коштів, якісна – встановленням пропорцій розподілу ВВП і застосуванням різних інструментів цього розподілу. Значення бюджету держави відображено на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Роль бюджету держави

Специфіка бюджетних відносин полягає в тому, що вони пов’язані з формуванням і використанням централізованого фонду грошових коштів, які використовуються для забезпечення загальнодержавних потреб, та виникають у розподільчому процесі, учасником якого є держава в особі відповідальних органів влади.

Основним джерелом формування бюджету держави є ВВП. Держава як учасник розподільних процесів організовує розподіл і перерозподіл ВВП в інтересах усіх членів суспільства та суб’єктів суспільного відтворення. З одного боку, держава як власник засобів виробництва має право на певну частку ВВП на стадії його первинного розподілу. З іншого – держава виконує суспільні функції (управлінську, соціальну, економічну), конституційно закріплені за нею, які без необхідного обсягу грошових коштів виконати неможливо. Тому держава організовує перерозподільні процеси з метою централізації частини ВВП у відповідному бюджетному фонді, що по суті є платою суспільства за виконання державою своїх функцій.

У цілому суб’єктами бюджетних відносин виступають, з одного боку, держава, з іншого – юридичні і фізичні особи; об’єктом – ВВП і національне багатство. Отже, бюджетними відносинами охоплюються всі юридичні особи, кожен громадянин держави і кожна державна структура, при цьому відносини можуть мати двосторонній або односторонній характер. Характер і масштаби участі держави у розподільних процесах залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві.

Таким чином, бюджет держави як об’єктивна економічна категорія – сукупність грошових відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.


2. Роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку держави

Роль бюджету у державі визначається насамперед тим рівнем забезпечення фінансовими ресурсами, потреб економічного й соціального розвитку суспільства, який здійснюється на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. При цьому бюджет служить важливим засобом вирішення завдань, передбачених економічною політикою держави. Можливості використання бюджету як економічного засобу впливу на соціально-економічний розвиток суспільства зумовлені рядом факторів.

По-перше, бюджет як об’єктивна економічна категорія відображає розподільні відносини, що безпосередньо впливають на економічні інтереси усіх суб’єктів суспільства: держави, суб’єктів господарювання та населення. Саме розподільні відносини та інтенсивність їх цільового спрямування активно впливають на розвиток суспільного виробництва, сприяють зростанню його ефективності.

По-друге, бюджет як економічна категорія тісно пов’язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин. Рух грошових коштів і товарів, формування й використання фінансових ресурсів, ціноутворення, формування фондів споживання і нагромадження – все це економічні стосунки, які так чи інакше знаходять своє відображення у бюджеті. Звідси і адекватний вплив його на суспільне виробництво, оскільки бюджет впливає на нього не ізольовано від інших економічних категорій, а разом і одночасно з ними.

По-третє, оскільки бюджет тісно пов’язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин, він не розчиняється у цій сфері, а займає особливе місце. Відображуючи економічні відносини між суб’єктами суспільства, бюджет є складовою частиною економічної політики держави. Він виступає важливим засобом, що активно впливає на соціально-економічний розвиток суспільства, на всі сторони суспільних відносин. Бюджет концентрує у собі економічний потенціал суспільства, є дійовим засобом зростання й удосконалення суспільного виробництва.

По-четверте, у бюджеті знаходять своє відображення результати однієї з головних функцій держави – управління економікою, що являє собою взаємопов’язану систему адміністративних і економічних методів, за допомогою яких держава цілеспрямовано визначає процес розширеного відтворення. Усі масштабні економічні заходи у суспільстві відбуваються за безпосереднього використання бюджету.

Бюджет значною мірою впливає на рівень ефективності суспільного відтворення, тому його результативність двояка: з одного боку, прямо, шляхом нееквівалентного перерозподілу засобів поза зв’язком із законом вартості, з другого – опосередковано, через різні форми вартісних відносин, впливаючи на економічні інтереси суб’єктів суспільства. За допомогою бюджету створюється такий режим функціонування суб’єктів суспільства, який економічно спонукає до підвищення ефективності їх діяльності.

Сучасні умови розвитку ринкової економіки в Україні характеризуються сприятливими можливостями для посилення тих сторін розподільної й контрольної функцій бюджету, які безпосередньо впливають на соціально-економічний розвиток суспільства. Водночас це лише потенційна можливість. Щоб перетворити її у реальну дійсність, необхідно постійно удосконалювати всю систему економічного управління. Зокрема, необхідно знайти точний математичний вираз для розрахунку поточних витрат, щоб рівномірно рознести їх тягар між поколіннями і у процесі життя кожного покоління. Такі заходи можуть забезпечити очікувані позитивні результати.

Ринковий механізм не завжди в змозі забезпечити гідний рівень життя людини. Це створює об’єктивні умови для діяльності держави у напрямку забезпечення та росту суспільного добробуту. У науковій літературі добробут суспільства розглядається як “основа стану соціальних груп та індивідуумів у соціально-економічній структурі суспільства”. Ринкова економіка не гарантує рівномірного розподілу соціальних благ стосовно отримання та використання доходів та послуг. Міра втручання держави в цей процес залишається об’єктом гострих дискусій, оскільки іноді воно заважає його оптимізації.

Бюджетне регулювання в економічній літературі визначається як “система перерозподілу коштів між бюджетами, що полягає в передачі частини фінансових ресурсів бюджетів вищих рівнів бюджетам нижчих рівнів із метою збалансування”. Останніми роками з’явився термін “регулювання міжбюджетних відносин”. Міжбюджетні відносини являють собою внутрішні бюджетні потоки, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами. Тому використання терміна “регулювання міжбюджетних відносин” є коректнішим для характеристики процесу регламентування відносин, які складаються між органами влади й управління різних рівнів у бюджетній системі.

Бюджетний механізм взаємопов’язаний з фінансовим механізмом суб’єктів господарювання в розрізі функціонування фінансових ресурсів у різних сферах і галузях народного господарства. Він упорядковує не тільки бюджетні потоки, а й оптимізує функціонування тих ресурсів, що перерозподіляються між різними економічними суб’єктами згідно з цілями реалізації єдиної фінансової політики, спрямованої на стабільний економічний розвиток держави і соціальний захист населення. Його ефективне функціонування сприяє оптимальному співвідношенню в процесі перерозподілу фінансових ресурсів між бюджетом і суб’єктами господарювання щодо створення централізованих і децентралізованих грошових фондів, від чого залежать кількісні та якісні параметри соціально-економічних явищ у суспільстві та кінцеві результати діяльності суб’єктів народного господарства. За допомогою бюджетного механізму формуються умови, сприятливі для розширеного відтворення фінансових ресурсів у всіх сферах економіки та досягнення стабільності й ефективності фінансової системи.

Реалізація соціально спрямованого бюджету об’єктивно потребує більшого фінансування з бюджетів областей відповідних видатків (наприклад, інтереси регіону, у якому переважають пенсіонери, відрізняються від інтересів регіону з високим процентом дітей). Суттєвими є відмінності у фінансових потребах адміністративно-територіальних одиниць різного рівня (наприклад, великі міста, які потребують значних поточних витрат на утримання об’єктів соціальної інфраструктури, та села, які мають потребу в інвестиціях і у створенні такої інфраструктури). Соціальна орієнтованість бюджету практично може бути реалізована за умови максимального наближення бюджетних послуг до громадян, тобто шляхом передачі права вирішувати відповідні питання тому рівню державної влади, на якому можна найкраще врахувати інтереси населення. Розширення самостійності місцевих органів влади є реальним шляхом зростання суспільного добробуту.

Добробут суспільства залежить також від правильного регулювання міжбюджетних відносин. Бюджетне регулювання – це процес збалансування доходів та видатків бюджетів різних рівнів, що входять до бюджетної системи. Для зростання суспільного добробуту необхідно оптимізувати розподіл фінансових ресурсів через бюджетний механізм при наданні суспільних благ і послуг. Ефективний бюджетний механізм забезпечить раціональний розподіл ресурсів для задоволення потреб суспільства.

Правове забезпечення бюджетного механізму ґрунтується на окремих статтях Конституції України, Бюджетному кодексі України, Законі України “Про систему оподаткування України”. Щорічним законом України про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальнодержавні потреби, їхній розмір і цільове спрямування.

Бюджетна політика – сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Розробляється бюджетна політика органами влади – законодавчою, виконавчою відповідного рівня із залученням фахівців – науковців, практиків як вітчизняних, так і зарубіжних.

Бюджетна політика має реалізовуватися за допомогою двох органічних складових – бюджетної стратегії та бюджетної тактики. Бюджетна стратегія – це довгостроковий курс бюджетної політики, а бюджетна тактика – методи реалізації бюджетної політики на коротший термін.

Для практичної реалізації бюджетної політики в державі створюється бюджетний механізм, який відображає конкретну спрямованість бюджетних відносин у складній соціально-економічній системі держави. Потрібно зазначити, що бюджетна політика – це органічна складова фінансової політики держави і відповідно бюджетний механізм є складовою фінансового механізму.

Бюджетний механізм – сукупність засобів, які застосовує держава з метою організації бюджетних відносин та забезпечення належних умов для економічного і соціального розвитку.

Отже, бюджет може на основі виробленої бюджетної політики, використовуючи бюджетний механізм, впливати на соціально-економічні процеси.

Вплив бюджету на соціально-економічні процеси можна здійснювати прямими та непрямими методами.

До прямих методів можна віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо регулюють “правила гри” всіх учасників економічних відносин – держави, суб’єктів господарювання, населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення “правил гри”. Такі акти є основою здійснення господарської діяльності.

До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання. Вагомим є значення бюджету і в соціальному напрямі. Це досягається відповідно до законодавчо закріпленого механізму в кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об’єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів через бюджет фінансуються складові соціальної сфери – наука, культура, спорт, охорона здоров’я, освіта, забезпечується утримання інвалідів, пенсіонерів тощо.

Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямами – значить задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирішено в жодній країні світу, можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також впливає на ефективність господарювання підприємств і організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на цих суб’єктів економічних відносин.

Економічне оновлення об’єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто, держава має здійснити ефективний розподіл доходів і видатків між своїми рівнями - центральним і місцевим.

Оскільки в перехідний період функції держави набувають більшого змісту, то похідним є обов’язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть задовольнятися завдяки ринковому механізмові, а також зумовлені кожною людиною. Отже, головною ланкою фінансової системи є зведений бюджет, який включає бюджети усіх рівнів ф окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має ґрунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їхніх функцій повинно стати основою для визначення видатків, а також доходів різних рівнів влади.

Перехід до змішаної економіки потребує різних форм і типів господарювання, втілення об’єктивних економічних законів попиту та пропозиції та конкуренції до системи господарського відтворення. Початковий етап реформ вимагає від суспільства високої ціни для переходу до ринкових відносин.

Державний бюджет потребує насамперед чіткого правового оформлення, адже він тісно пов’язаний з правовими відносинами.

Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку і успішного функціонування галузей економіки,з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров’я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.

Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки і культури на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління. Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено у ньому. В безпосередньому взаємозв’язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи. Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу.

У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінансовим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий, вищий рівень соціального обслуговування населення.

Роль бюджету у регулюванні соціальних процесів у державі в остаточному підсумку зводиться до того, як і кому слугуватимуть результати фінансової стабілізації – реальному поглибленню майнової диференціації населення чи більшою мірою формування рівномірного розподілу доходів, становленню середнього класу, який є запорукою стабільності у державі загалом. Отже, визначаючи напрямки розвитку бюджетної політики і бюджетної системи, обов’язково потрібно враховувати національні риси.

Економічні інтереси кожного індивідуума не завжди збігаються з інтересами більшості, а саме тут приховується небезпека прорахунків і неефективних рішень. Тому можна зробити висновок, що демократичні засади у бюджетному процесі – це такий організаційний устрій, у якому владні структури ухвалюють рішення в умовах боротьби за голоси виборців. Бюджетна політика законодавчої і виконавчої влади – один із найважливіших чинників їхньої популярності у виборців. В умовах демократії на бюджет можуть впливати виборці, які у більшості випадків виявляють нестримність у своїх потребах, будучи фінансово не компетентними, і тут можна наразитися на велику небезпеку, що виборці можуть надати перевагу економічно неефективній програмі, запропонованій з популістських міркувань.

У нашій державі щороку майже 20 % державного бюджету витрачається на фінансування програми «Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні», проте чинна система соціального захисту, і насамперед пільг та субсидій, не забезпечує належного рівня підтримки най незахищених верств населення, незважаючи на зростання питомої ваги видатків бюджету на зазначені потреби. Хронічна нестача коштів на фінансування програм соціального захисту і соціального забезпечення пояснюється, передусім, тим, що чинна в Україні система пільг є фінансово необґрунтованою, тобто вона не зорієнтована на захист від бідності.

Крім відсутності належних обсягів фінансових ресурсів, ще однією з причин невиконання цільових програм соціальної підтримки населення є вади в методології їх розроблення. Відтак, наявні програми і реальний порядок їх фінансування поки що не виконують функцій раціоналізації та підвищення ефективності державних видатків.

Видатки Державного бюджету у 2009 р. становили 267,4 млрд. грн., тоді коли у 2008 р. – 253,2 млрд. грн., а в 2007 р. – 174,6 млрд. грн. З них фінансування на соціально-економічні заходи у 2008 2009 рр. було приблизно однаковим – 57,4 %, тоді коли у 2007 р. на ці заходи було передбачено лише 30,6 %, порівняно з економічною діяльністю (16,3 %) та загальнодержавними заходами (9,7 %). Ця сума набагато більша, але у зв’язку з інфляцією, підвищенням цін на продукти, житло ці кошти мало чим поліпшили життя простих громадян нашої держави (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Обсяг видатків державного бюджету

Наслідком реалізації в Україні економічної доктрини, яка спирається на принципи низької вартості, дешевизни сировини, товарів, робочої сили, є формування соціальної структури, що докорінно відрізняється від європейської: замість домінування середнього класу і дуже помірного рівня розшарування – поляризоване суспільство з високою часткою бідного населення, що є вагомим чинником соціальної нестабільності українського суспільства й уповільнення його соціально-економічного розвитку.

Також важливим є усвідомлення того, що бюджет є складником фінансової системи, тому має бути відповідна координація. Так, проблеми бюджетної політики і бюджетної системи неможливо ефективно вирішувати, не подолавши податкових, банківських, інвестиційних, митних проблем.

Для України дотримання встановлених правил є досить істотною проблемою. Доволі важко спрогнозувати вектори розвитку бюджетного процесу в нашій країні в умовах значної кількості змінних, параметри яких мають широкий діапазон коливань. Щодо України прогнози, що ґрунтуються на суто математичних методах, не справджуються. Потрібно в « ручному режимі враховувати такі складники, як політичне протистояння, відсутність розвинених демократичних інститутів, суб’єктивний чинник під час ухвалення рішень, недостовірність даних під час базових розрахунків.


3. Бюджетний дефіцит

3.1. Бюджетний дефіцит як економічна категорія та показник стану бюджету

Дефіцит бюджету – це об’єктивні економічні відносини між учасниками суспільного виробництва щодо використання бюджетних коштів згідно з наявними джерелами доходів. Дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету: нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування державних витрат. Прийняття бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється при наявності обґрунтованих джерел його фінансування.

Дефіцитом бюджету у традиційному розумінні є перевищення видатків бюджету над доходами. Його розмір є важливим показником економіки країни. Дефіцит залежить як від економічних, так і від соціальних, політичних, екологічних чинників.

Бюджетний дефіцит як економічна категорія має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості, з іншого – законами інфляції. Коли бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об’єктивно набирає активної економічної форми, якщо до законів інфляції – пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб з урахуванням грошового потенціалу за допомогою маневрування фінансовими ресурсами активною і пасивною формами бюджетного дефіциту адаптуватися до росту граничних суспільних витрат виробництва. Оволодіння такою політикою дає змогу залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошової системи знаходити оптимальний розмір дефіциту бюджету.

Наведена нижче модель (рис. 3.1) визначення розміру дефіциту бюджету базується на таких положеннях:

  •  дефіцит бюджету є різницею між видатками та надходженнями;
  •  величина надходжень та видатків залежить від низки факторів;
  •  видатки згруповані за ознакою напрямку використання в три елементи;
  •  надходження бюджету визначені як функція залежності від двох агрегованих елементів;
  •  кожний елемент формування дохідної та видаткової частин залежить від інших чинників.

З урахуванням вищеназваного розмір дефіциту бюджету визначається за формулою:

ДБ = В – Д = З + Т + Б – (ВП × П),   

де В – видатки бюджету;

Д – доходи бюджету;

З – державні закупівлі;

Т – соціальні трансферти та платежі;

Б – розмір державного боргу, що підлягає сплаті;

ВП – розмір реального внутрішнього продукту;

П – частка податкових виплат.

Значення цих показників залежить від таких факторів, як: обсяг реального продукту; динаміка цін; обсяг закупівель; обсяг соціальних виплат; ступінь диференціації доходів населення; відсотки за державним боргом та графік його погашення; курс національної валюти; співвідношення реального та потенційного продукту; ступень використання трудових ресурсів; агрегативна податкова ставка; динаміка грошової маси; динаміка облікової ставки тощо.

Дефіцит бюджету є одним з макроекономічних показників, що характеризують стійкість економічної системи. Ефективна економічна система дозволяє регулювати співвідношення доходів і видатків таким чином, що сальдо бюджету є позитивним або має незначний дефіцит.

На рис. 3.1 подано динаміку Державного бюджету України у відсотках до ВВП протягом 1992–2005 рр.

Бюджетний дефіцит значно посилює напруження на ринку позичкових капіталів, спричиняє зростання позичкового відсотка, перешкоджає зниженню високих процентних ставок. Наслідки цих економічних явищ часто виходять за межі національної економіки. Наприклад, високий позичковий відсоток, встановлений у США в середині 80-х рр., викликав значний відплив капіталів із Західної Європи. За оцінками економістів нині США поглинає до 15 % усіх нагромаджень. Намагаючись перешкодити відпливу капіталу, західноєвропейські країни також змушені підвищувати процентні ставки, що призводить до зменшення фінансової можливості національної промисловості щодо розширення виробництва.

Рис. 3.1. Динаміка дефіциту Державного бюджету України, % до ВВП

За даними Конференції британської промисловості, збільшення процентних ставок на 1% коштує промисловості 250 млн. фунтів стерлінгів на рік. Високі процентні ставки, в свою чергу, негативно впливають на валютну сферу, обумовлюють зростання цін товарів за кордоном; отже, ведуть до скорочення виробництва на експорт, збільшення пасивного торгового балансу, викликають негативні наслідки на ринку праці. За даними американських економістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі призводить до втрати 52 тис. робочих місць. Економічні збитки в експортних галузях негативно впливають на банківську систему.

Незважаючи на очевидність негативного впливу бюджетного дефіциту на економіку, є і протилежні позиції науковців. На думку деяких вчених, “існування бюджетного дефіциту не справляє вирішального впливу на економіку, не відображається на доходах населення, якщо сильно розвинутий приватний сектор...”.

На думку інших вчених, тільки пожвавлення економіки створює передумови для скорочення дефіциту державного бюджету, а не навпаки.

Для аналізу впливу бюджетного дефіциту на економічну динаміку важливо брати до уваги його тривалість, стабільність тенденцій тощо. На нетривалий період певний бюджетний дефіцит допустимий, якщо завищені в порівнянні з доходами бюджетні витрати спрямовуються на економічні чи соціальні програми, що забезпечить зростання продуктивності праці (нарощування результатів виробництва веде до скорочення бюджетного дефіциту).

Українські та закордонні фахівці визначають різні види бюджетного дефіциту, порівняльна характеристика яких подана в табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Порівняльна характеристика різних видів бюджетного дефіциту

Український досвід

Зарубіжний досвід

Вид

Сутність

Вид

Сутність

1

2

3

4

За формою прояву:

відкритий

прихований

офіційно визнається у законі про державний бюджет на поточний рік;

офіційно не визнається

Наочно-реальний

різниця між загальними доходами від загальнодержавних податків та витратами на державні закупівлі та трансферні платежі

1

2

3

4

За причинами виникнення:

вимушений

свідомий

обумовлений недостатністю фінансових ресурсів внаслідок низького рівня ВВП;

обумовлений характером фінансової політики держави (зниження рівня оподаткування для стимулювання економіки)

Структурний

різниця між загальнодержавними доходами та витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття

За напрямом фінансування:

пасивний

активний

покриття поточних витрат;

спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприяє зростанню ВВП

Циклічний

різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки.

3.2. Причини виникнення та джерела покриття бюджетного дефіциту

У теоретичному плані не все з’ясовано щодо причин виникнення бюджетного дефіциту. На думку деяких вчених, дефіцит бюджету виникає внаслідок багатьох об’єктивних і суб’єктивних причин. Найбільш розповсюдженим явищем стає обмеженість фінансових можливостей держави мобілізувати необхідні доходи. Проблема бюджетного дефіциту зводиться ними лише до одного боку – доходів – і зовсім ігнорується інший – витрати держави.

Згідно з іншою позицією дефіцит бюджету – наслідок неминучості дотацій, обмеженої бази оподаткування, державних доходів і неправильних орієнтирів фінансово-економічної політики. Ця думка певною мірою конкретизує деякі причини бюджетного дефіциту, але не вказує на їх глибинні коріння і носить універсальний характер, не конкретизуючи передумови його виникнення в конкретній країні.

Однією з найбільш істотних причин дефіциту бюджету в Україні є розрив господарсько-економічних зв’язків країн, що входять до складу СНД; розпад фінансово-кредитної системи, зумовлений виходом із рубльової зони. До глибинних причин бюджетного дефіциту в Україні слід віднести спад виробництва і зростання витрат на виготовлення продукції, а також невиважена політика витрат у відношенні до державних доходів.

Зменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на народне господарство вимагає теоретичних досліджень (табл. 3.2).

Розуміння подолання бюджетного дефіциту нерозривно пов’язано з поняттям його фінансування. Джерелами фінансування дефіциту бюджету в Україні згідно з Бюджетним кодексом України є:

  •  державні внутрішні позики;
  •  державні зовнішні позики;
  •  внутрішні позики органів влади Автономної Республіки Крим;
  •  внутрішні та зовнішні позики органів місцевого самоврядування.

Таблиця 3.2.

Причини виникнення дефіциту бюджету

Загальні причини державного дефіциту

Причини бюджетного дефіциту в Україні (кінець ХХ початок ХХІ ст.)

  1.  Виникнення надзвичайних обставин (війни, стихійні лиха, техногенні аварії).
  2.  Зміна економічного устрою.
  3.  Криза політичної системи.
  4.  Некомпетентність керівництва держави.
  5.  Незадовільна робота державних служб.
  6.  Необхідність здійснення великих державних вкладень.
  7.  Надання безкоштовної допомоги іншими державами.
  8.  Структурна незбалансованість народного господарства.
  9.  Великомасштабний оборот “тіньового” капіталу.
  10.  Недосконалість податкової системи
  11.  Низька ефективність суспільного виробництва.
  12.  Нераціональна структура бюджетних витрат.
  13.  Великі витрати на утримання силових структур.
  14.  Неможливість одержання міжнародних кредитів.
  15.  Низький рівень життя населення.
  16.  Низький рівень соціального забезпечення.
  1.  Перехід від адміністративної економіки до ринкової.
  2.  Ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції
  3.  Неефективність податкової системи.
  4.  Висока питома вага збиткових підприємств.
  5.  Велика частка “тіньової” економіки.
  6.  Низький рівень життя більшої частини населення України
  7.  Необґрунтовано великі витрати бюджетних коштів на фінансування деяких сфер (державного управління, законодавчої та виконавчої влади тощо).

У разі фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик шляхом випуску цінних паперів кількість товарів і послуг у народному господарстві не змінюється. Наслідки заборгованості залежать від економічної кон’юнктури, а також стану ринків праці і капіталу.

За наявності у населення вільних коштів і низького попиту на капітал з боку приватного сектора збільшення державних витрат, які фінансуються за рахунок внутрішніх позик, є чинником сприянню економічного росту країни. Якщо уряд України має можливість реалізації суб’єктам господарювання і населенню цінних паперів у розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних витрат відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл використання ВВП не становить небезпеки для економіки країни.

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає можливість здійснення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Повернення боргу та його обслуговування будуть здійснюватися за рахунок майбутнього виробництва, а це потребує відповідного збільшення імпорту товарів і послуг. Важливо мати на увазі, що за умов кредитного фінансування державних витрат відбувається перерозподіл у часі бюджетних витрат, частину з яких доведеться відшкодовувати наступним поколінням.

Незважаючи на чітке визначення джерел фінансування дефіциту бюджету Бюджетним кодексом, пошук ресурсів для погашення бюджетного дефіциту має свої особливості: його фінансування з 2002 р. здійснювалось за рахунок внутрішніх, зовнішніх позик та коштів від приватизації державного майна. Надходження від приватизації були заплановані в обсязі, що перекриває витрати по обслуговуванню заборгованості за державними позиками минулих періодів (в 2002 р. – за зовнішніми позиками, в 2003 р. – за внутрішніми позиками). Використання коштів від приватизації державного майна як джерела фінансування дефіциту бюджету суперечить вимогам використання приватизаційних ресурсів виключно на розвиток виробництва та розширення народного господарства, але на даний момент це майже єдине реальне джерело.

Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) – це державні цінні папери, емітентом яких виступає Міністерство фінансів України, а уповноваженим з випуску, обслуговування і погашення – НБУ. Досвід використання ОВДП свідчить, що доходи, одержані від їх розміщення, традиційно спрямовуються на фінансування дефіциту бюджету. Крім того, ефективно функціонуючий механізм державного позичання є неодмінним атрибутом розвинутої економіки.

Бюджетні дефіцити пов’язують з високими процентними ставками у зв’язку з тим, що держава, пред’являючи масштабний попит на кредитні ресурси, сприяє зростанню цін на них.

Інструменти залучення фінансових ресурсів повинні відповідати сутнісній характеристиці бюджетного дефіциту і мати строки погашення більше одного року. Інакше з’являться негативні наслідки щодо обслуговування державного боргу.

Фінансова криза 1998 р. змусила вітчизняний уряд привести свої фінансові інструменти у відповідність до їх призначення через продовження строків погашення державних облігацій і перегляд їх дохідності.

3.3. Регулювання бюджетного дефіциту

Незважаючи на певні успіхи нашої держави у фінансовій стабілізації економіки, залишається без змін на краще найважливіший фактор, що її визначає, – дефіцит державного бюджету. Заходи монетарної політики, якими законодавчі та виконавчі органи влади намагалися впливати на нього, не дали істотних результатів, оскільки не були пов’язані зі стимулюванням економіки.

Виникає необхідність встановлення взаємозв’язку між розміром бюджетного дефіциту, причинами, що його зумовлюють, і темпами економічного зростання. Це має стати основою для обґрунтування заходів грошової, кредитної та податкової політики, які повинні застосовуватися для скорочення бюджетного дефіциту.

У розвинутих країнах переважають неемісійні форми фінансування бюджетного дефіциту, які не призводять до інфляції: реалізація державних цінних паперів на фінансовому ринку; одержання міжнародних кредитів.

Масштабність бюджетного дефіциту і перехід до його фінансування за рахунок державних цінних паперів зумовлюють зростання державного внутрішнього боргу й вартості його обслуговування. Це обмежує можливості скорочення бюджетного дефіциту, підриває довіру до уряду і викликає необхідність підвищення процентів за державний кредит.

В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави та рівень життя населення. Тому особливу актуальність набувають питання вивчення причин його виникнення і розробки напрямів зниження. Світовий досвід свідчить, що величина бюджетного дефіциту не повинна перевищувати 5% вартості ВВП. Наявність дефіциту, що перевищує максимально допустимі розміри, потребує здійснення заходів щодо його скорочення.

Основні заходи щодо зниження бюджетного дефіциту представлені на рис. 3.2.

Дефіцитність бюджету пов’язана з деякими видами податкових вилучень. Тому реформування податкової системи має базуватися на принципі фіскальної достатності – формуванні дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на принципах обов’язковості й рівномірної завантаженості при сплаті податків, недопущення проявів дискримінації окремих платників, неприпустимості масового надання податкових пільг окремим суб’єктам підприємницької діяльності. Аналіз оподаткування в історичній ретроспективі підтверджує закономірність: справляння податків за досить високими ставками супроводжується наданням різноманітних пільг, тоді як зниження податкових ставок у процесі податкових реформ – розширенням податкової бази за рахунок їх скасування.

Рис. 3.2. Основні заходи щодо зниження бюджетного дефіциту

Існує в Україні і проблема стягування ПДВ, що накопичувалася з 1997 р. Без поліпшення адміністрування цього податку надалі співвідношення між отриманими від нього і повернутими коштами збалансується, тобто нетто надходження будуть нульовими.

Для вирішення проблеми дефіцитності бюджету доцільно:

• поліпшити управління державним майном, що приведе до зменшення кількості дотаційних підприємств державної форми власності;

• здійснювати ефективну податкову політику, яка базується на принципах стабільності, прозорості та чіткості, а також поєднанні фіскальної і стимулюючої функцій податків;

• підвищити роль перспективного бюджетного планування;

• змінити ситуацію, за якої найбільш прибутковим є вкладення капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери;

• інвестувати бюджетні кошти у галузі народного господарства;

• зменшити витрати виробництва через використання нових технологій;

• заборонити НБУ надавати кредити урядовим структурам без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

Стан бюджетної системи виступає важливим критерієм економічної ситуації в країні. Однією з головних функцій бюджету є регулювання економіки, оскільки закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціал вкладень, рівень соціального захисту населення, ступінь державної незалежності та обороноздатності, місце і роль країни в міжнародних економічних відносинах.


ВИСНОВКИ

Бюджет – складна економічна категорія, яка являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу, та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу. В бюджеті країни акумулюється значна частина знов створеної вартості – національного доходу, розподілюваного і перерозподілюваного у відповідності з ринковими законами суспільного розвитку для забезпечення розширеного відтворення та задоволення загальнодержавних потреб.

З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду нагромадження при розподіленні національного доходу України. Це дозволить здійснити більш ціленаправлену інвестиційну політику, укріпити матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну частину державного бюджету України.

Найважливіше призначення бюджету – це створення матеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

Бюджетна система України є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу.

Формування ефективної моделі бюджетних відносин в Україні є стратегічним завданням, вирішення якого дозволить розв’язати суперечності між суб’єктами державного управління з приводу розподілу повноважень між різними рівнями бюджетів, відійти від методів формування місцевих бюджетів без адекватного врахування потреб місцевих громад.

Від виваженого вибору напрямів розвитку бюджетної системи та бюджетної політики значною мірою залежить загальний соціально-економічний розвиток держави. Бюджетна система та бюджетна політика має розвиватись гармонійно і в цьому аспекті важливе значення належить досконалій законодавчій базі.

У ринковій економіці бюджет відіграє роль особливого регулятора соціально-економічних процесів у державі. Визначаючи напрямки розвитку бюджету, обов’язково потрібно враховувати національні риси нашої держави. Ефективність бюджетного процесу на загальнодержавному та місцевих рівнях залежить від усіх гілок влади, активної громадянської позиції політичних партій, інших громадських об’єднань, фахівців різного профілю.

В умовах України актуальними є чітка організація бюджетного процесу, дотримання встановлених Бюджетним кодексом термінів. Сучасна бюджетна система України проходить етап реформування і найближчим часом повинна задовольняти вимоги зовнішніх і внутрішніх чинників.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Фешенко Л. В., Проноза П. В., Кузмінчук Н. В. Бюджетна система України: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2008.
  2.  Методичні вказівки до оформлення курсових робіт для слухачів фінансово-економічного факультету / Занько Ю. С., Плиса В. Й., Ріль З. П. – Львів: Фінансово-економічний факультет ІПО імені Івана Франка, 2004. – 20 с.
  3.  Юрій С. І., Бескид Й. М. Бюджетна система України. Навчальний посібник. Київ, – НІОС, 2002
  4.  Старостенко Г. Г., Булгаков Ю. В. Бюджетна система: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.
  5.  Вісник бердянського університету менеджменту і бізнесу № 4(8) 2009, Комарова І. В. С. 106-111.
  6.  Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.6. суть державного бюджету та його вплив на соціально-економічний розвиток України. С. 180-185.
  7.  Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: навчальний посібник. – 2-ге вид., – К.: Вид-во “Знання-Прес, 2003.
  8.  Василик О. Д. Бюджетна система України: підручник / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.
  9.  Опарін В. М. та ін. Бюджетна система: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — 2-ге вид., перероб. і доп. / В. М. Опарін, В. І. Малько, С. Я. Кондратюк, Г. Б. Коломієць. — К.: КНЕУ, 2002.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84553. Кровообіг у капілярах. Механізми обміну рідини між кров’ю і тканинами. 43.5 KB
  Механізми обміну рідини між кров’ю і тканинами. Кількість речовин які ідуть за механізмом дифузії з капіляра в капіляр однакові Час протягом якого кров перебуває в капілярі достатня для того щоб повністю вирівнялись концентрації різних речовин в крові і в інтерстеціальної рідини. В капілярах відбувається обмін рідини між кров’ю та тканинами також за механізмом фільтраціїрезорбції. При цьому рух рідини через стінку капіляра проходить за градієнтом концентрації який утворюється внаслідок складання чотирьох сил: Ронк.
84554. Кровоток у венах, вплив на нього гравітації. Фактори, що визначають величину венозного тиску 43.4 KB
  Фактори що визначають величину венозного тиску. Фактором який викликає розтягування вен і депонування в них крові є трансмуральний тиск різниця гідростатичного тиску крові та оточуючих тканин. Трансмуральний тиск значно зростає у венах розміщених нижче серця при вертикальній позі людини оскільки до власного гідростатичного тиску крові створюється насосною функцією серця приєднується гідростатичний тиск стовпа рідини у венах. Збільшення трансмурального тиску розтягує вени і сприяє депонуванню крові при переході з горизонтального...
84555. Тонус артеріол і венул, його значення. Вплив судинно-рухових нервів на тонус судин 45.26 KB
  Вплив судиннорухових нервів на тонус судин. Механізми регуляції регуляції тонуса судин Місцеві Центральні Нервові рефлекси Гуморальні гормони Міогенні Гуморальні Тканинні гормони Парасимпатичні Метаболіти Симпатичні Регуляція кровотоку в окремих регіонах Регуляція системного кровообігу Тонус судин – певна ступінь напруження стінки судин яка пов’язана із скороченням гладеньких м’язів які входять до складу судинної стінки. Тонус більш виражений в артеріальних судинах ніж у венозних артеріальні судини мають більш виражений шар гладеньких...
84556. Міогенна і гуморальна регуляція тонусу судин. Роль ендотелія судин в регуляції судинного тонусу 45.08 KB
  Роль ендотелія судин в регуляції судинного тонусу. Базальний тонус судин – той який притаманний судинам за відсутності нервових та гуморальних впливів вивчати можна на ізольованій судині. Кількість гладеньких м’язів що здатні до автоматії більша в дистальних судинах ніж в проксимальних; більша в артеріальних судинах ніж у венозних.
84557. Гемодинамічний центр. Рефлекторна регуляція тонусу судин. Пресорні і депресорні рефлекси 44.84 KB
  Гемодинамічний центр ГДЦ розташований в довгастому мозку хоча в регуляції системного кровообігу беруть участь всі рівні ЦНС від кори ГМ до спинного мозку. В структурі ГДЦ виділяють: пресорний відділ ПВ депресорний відділ ДВ еферентне парасимпатичне ядро блукаючого нерва Х. Третім структурним елементом ГДЦ є парасимпатичне ядро блукаючого нерва. Аферентні зв’язки ГДЦ.
84558. Рефлекторна регуляція кровообігу при зміні положення тіла у просторі (ортостатична проба) 45.13 KB
  Регуляція САТ відбувається: за відхиленням – у відповідь на зміну САТ вмикаються регуляторні механізми які повертають його до вихідного рівня саморегуляція або регуляція на основі негативного зворотнього зв’язку; така регуляція має місце при необхідності стабілізувати САТ на певному рівні: за збуренням – збурення дія якогось зовнішнього по відношенню до системи кровообігу фактора потребує зміни САТ в певному напрямку; інформація про дію збурення передається в КП ГДЦ по каналу зовнішнього зв’язку ГДЦ виробляє керуючий сигнал що...
84559. Регуляція кровообігу при м’язовій роботі 45.45 KB
  Підвищення САТ є результатом рефлексу з пропріорецепторів працюючих м’язів активація ПВ ГДЦ та гальмування ядра блукаючого нерва збільшення ЧСС та СО ріст ХОК ріст САТ; звуження артеріальних та венозних судин також зумовлюють ріст САТ. Рефлекс з пропріорецепторів працюючих м’язів є основним але не єдиним механізмом розвитку пресорної реакції при м’язовій роботі. Регуляція кровотоку в м’язах при фізичній роботі спрямована на забезпечення його розширення зменшення опору цих судин збільшення об’ємної швидкості кровотоку через працюючі...
84560. Особливості кровообігу у судинах головного мозку і його регуляція 42.75 KB
  Унікальною особливістю кровообігу ГМ є те що воно відбувається в замкнутому просторі непіддатливого черепа та перебуває в динамічному взаємозв’язку з кровообігом спинного мозку та переміщенням спинномозкової рідини. Величина мозкового кровообігу відносно постійна складає 750 мл хв 15 від ХОК маса мозку – 2 від маси тіла. Кровотік в мозку нерівномірний – краще кровопостачаються ділянки сірої речовини бо тут найвищий рівень обміну речовин.
84561. Особливості кровообігу у судинах серця i його регуляція 43.46 KB
  Високий рівень кровотоку в стані спокою – 250 мл хв 5 від ХОК маса серця – 05 від маси тіла. Високий тонус вінцевих судин в стані спокою незважаючи на високий рівень метаболізму – ця умова забезпечує здатність вінцевих судин до розширення та збільшення кровотоку під час посиленої діяльності 5. Залежність кровотоку від фаз СЦ: він знижується під час систоли артерії стискуються міокардом та збільшується під час діастоли. Головна особливість в регуляції серцевого кровотоку полягає у перевазі місцевих механізмів над центральними.