88356

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛІСТИЧНОГО ПРАВА В КРАЇНАХ АЗІЇ ТА ЄВРОПИ

Курсовая

Мировая экономика и международное право

Мета та завдання дослідження визначені з урахуванням стану наукової розробки та актуальності теми соціалістичної правової системи. Нашою метою є дослідити витоки, розвиток, сучасний стан та подальші перспективи розвитку соціалістичної правової системи з урахуванням загальних тенденцій у розвитку права...

Украинкский

2015-04-29

59.52 KB

2 чел.

25

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛІСТИЧНОГО ПРАВА.

1.1. Особливості виникнення та розвитку соціалістичного права……………..5

1.2.Соціалістична правова система її особливості, джерела та структура соціалістичного права…………………………………………………………….9

РОЗДІЛ II. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛІСТИЧНОГО ПРАВА В КРАЇНАХ АЗІЇ ТА ЄВРОПИ.

2.1 Характеристика Європейських соціалістичних правових систем………..12

2.2 Особливості соціалістичних систем країн Азії…………………………….20

2.3 Порівняльна характеристика соціалістичної та романо-германської правової систем…………………………………………………………………22

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...23

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...25


ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Поряд з традиційними правовими системами іноземних держав в XX ст. існувала і розвивалася ще одна правова сім'я. Вона виникла з утворенням радянської держави в 1917 p., a згодом — соціалістичне право — у широкому значенні — виникає після утворення інших соціалістичних країн у післявоєнні роки. Такий новий феномен світового правового життя викликав неоднакову реакцію — від критики до визнання. Критична оцінка багатьох принципів і положень соціалістичного права чи визнання деякої подібності (структури поняття) з романо-германською правовою системою не завадила видатним компаративістам визнати у свій час дану систему як реальність, що підлягає порівняльному вивченню.

Об’єктом курсової роботи є соціалістична правова система. Причому вона досліджується в зв’язку з іншими правовими системами світу, на основі порівняльної оцінки низки своїх структурних елементів.

Предметом дослідження є наявна і науково вивчена інформація про розвиток та сучасний стан соціалістичної правової системи; дані, що констатують вплив даної правової системи на стан моралі, правосвідомості та правопорядку європейського суспільства; наукові прогностичні оцінки подальших перспектив соціалістичної правової системи.

Мета та завдання дослідження визначені з урахуванням стану наукової розробки та актуальності теми соціалістичної правової системи. Нашою метою є дослідити витоки, розвиток, сучасний стан та подальші перспективи розвитку соціалістичної правової системи з урахуванням загальних тенденцій у розвитку права в світі на сучасному етапі.

Структура курсової роботи: складається з 2 розділів. В першому розділі розкривається загальна характеристика соціалістичного права. В другому розділі ми розглянемо тенденції розвитку соціалістичного права в країнах Європи та Азії.

При написанні даної роботи було використано такі методи дослідження: спеціально-юридичний, порівняльно-правовий, історико-порівняльний.

Спеціально-юридичний метод дає змогу дослідити зв'язок між внутрішнім змістом і формою державно-правових явищ та інститутів, застосовується в аналізі форм держави, при визначенні та юридичному оформленні компетенції державних органів, дослідженні форм (джерел) права.

Порівняльно-правовий метод заснований на співставленні різних державних і правових систем, окремих державно-правових інститутів з метою виявлення спільного і відмінного між ними.

Історико-порівняльний, за його допомогою шляхом зіставлення виявляється загальне й особливе в історичних явищах, досягається пізнання різних історичних ступенів розвитку одного й того самого явища чи різних явищ.


РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛІСТИЧНОГО ПРАВА.

1.1. Особливості виникнення та розвитку соціалістичного права.

Протягом майже всього XX століття поряд з іншими правовими сім'ями розвивалася ще одна правова сім'я. Йдеться про соціалістичний типі права, що викликалє неоднакову реакцію - від критики до визнання. Критична оцінка багатьох принципів і положень соціалістичного типу права або визнання деякогї його схожості (за структурою, поняттями) з романо-германською правовою сім'єю не завадили видатним компаративістам визнати дану систему як реальність, що підлягає порівняльному вивченню. Заслуговують на увагу характеристики Р. Давидом соціалістичного права як різновиду правових сімей.)

Як справедливо зазначає Ю.А. Тихомиров, після розпаду Союзу РСР та інших соціалістичних держав сталася поспішна: зміна в оцінках соціалістичного права. Фактичне його зникнення дало привід вважати дану систему не більше ніж історичним пам'ятником. І ряд вчених-юристів, оцінюючи її в критичному плані, поспішили вести мову про поширення на територію колишнього Союзу РСР принципів, інститутів і норм зарубіжного права, насамперед романо-германської правової сім'ї. Інші виявляють спадкоємність в минулому і сьогоденні і закликають до формування нової правової сім'ї, зокрема слов'янської. Слід зазначити, що фактично багато норм соціалістичного права були визнані в Росії і со-що зберігає силу до цієї пори при відповідності їх Конституції. У ряді країн - Куба, Китай, Північна Корея - діють соціалістичні конституції і закони.[17]

Соціалізм зароджувався і будувався в країнах з різним рівнем економічного і суспільного розвитку, різко розрізняються між собою за укладами, історичним і національним традиціям. Соціалістичні держави суттєво різнилися територією, чисельністю населення, історією правового розвитку. Різні були історія народів, що населяють ці держави, їхні релігійні вірування і національні традиції.

Між окремими соціалістичними країнами існували великі відмінності в економіці, культурі, праві, в шляхах і методах вирішення завдань соціалістичного будівництва. Ці відмінності свідчили про різновиди соціалістичних правових систем. Відмінності між соціалістичними правовими системами в основному були обумовлені: способом їх виникнення та розвитку; тим обставиною, що вони ставилися до різних етапах будівництва соціалізму; особливостями соціалістичного шляху розвитку.

 У радянській юридичній науці соціалістичний тип права розглядати як історично найвища і остання ступінь в розвитку права. Він як би представляв собою логічне заперечення і антипод експлуататорських типів права. У соціалістичних правових системах вперше в історії були розроблені юридичні форми для таких явищ, як колективні форми власності, державне керівництво економікою, планове ведення народного господарства.[10]

У соціалістичних правових системах знаходили відображення їх соціальні цілі і класовий характер, при цьому особливо підкреслювалося, що вони суть засіб вираження і закріплення інтересів робітничого класу і всього трудового народу. Цілі, на досягнення яких спрямована правова система, а також засоби їх досягнення формулювалися в прийнятих правових актах.

Ідейну основу соціалістичних правових систем становив марксизм-ленінізм. К. Маркс, Ф. Енгельс і В.І. Ленін сформулювали основні характеристики соціалістичного права: його обумовленість соціально-економічним ладом суспільства; класовість права як зведеної в закон волі економічно панівного класу, знаряддя його політичної влади; здатність права чинити значний зворотний вплив на розвиток соціально-економічних і політичних відносин. Вони обгрунтували економічні, політичні та ідеологічні передумови необхідності права в соціалістичному суспільстві. Гостро критикуючи буржуазне право і доводячи необхідність його революційної скасування, вони не виступали за ліквідацію в ході пролетарської революції всякого права взагалі. В.І. Ленін писав з цього приводу: «... не впадаючи в утопізм, не можна думати, що, поваливши капіталізм, люди відразу навчаються працювати на суспільство без всяких норм права, та й економічних передумов такої зміни відміна капіталізму не дає відразу».[6]

Соціалістична правова система виникає тільки в результаті соціалістичної революції, яка незалежно від того, до мирного або немирної формі вона здійснюється, виражається в революційному взяття державної влади трудящими на чолі з робочим класом.

 Соціалістична революція змінила економічне основи життя суспільства, посягаючи на приватну власність як таку, а не тільки на окремі її форми. Такому глибокому перевороту в економічних відносинах неминуче відповідав настільки ж глибокий правовий переворот. Йдеться про скасування та визнання недійсними всіх законів, які охороняли і закріплювали існування старих органів державної влади і старий правопорядок Цей переворот в правовому житті виступав не як просте заперечення старого права, а як перехід до вищого історичному типу права, що включає в себе деякі старі правові форми , які використовувалися в інтересах социалисти-чеського будівництва.

Злам старого права був складовою частиною, результатом і наслідком зламу експлуататорської державної машини. Злам політичних установ передував і значною мірою зумовлював злам правових установ.

Соціалістична правова система виникла не стихійно, а при впливі революційної партії. Керівна і спрямовуюча роль марксистсько-ленінської партії була головним умовою становлення соціалістичної правової системи.[9]

Форми (шляхи) виникнення соціалістичної правової системи були найрізноманітнішими, залежно від конкретного співвідношення класових сил, ступеня опору експлуататорів, демократичних юридичних традицій та інших специфічних національних особливостей тієї чи іншої країни.

При виникненні та розвитку нових, соціалістичних правових систем виявилися й способи їх виникнення, які мають загальне значення: по-перше, за допомогою створення нових правових джерел, по-друге, за допомогою використання старих юридичних джерел, в які вкладалося новий зміст, ніж надавалося їм нове соціальне значення.

На становлення зарубіжних соціалістичних правових систем істотний вплив зробила перша соціалістична правова система - радянська.

Радянська правова система запропонувала конкретні зразки юридичних норм та інститутів, які були сприйняті повністю або послужили зразком для створення подібних норм та інститутів в інших соціалістичних країнах. Такий вплив радянського правового досвіду знайшло своє вираження вже при розробці та створенні перших конституційних законів у всіх соціалістичних державах.[10]

Зарубіжні правові системи були різновидами соціалістичного типу права, що відображають різні форми реалізації загальних принципів соціалістичного права. Вони поряд із загальними рисами володіли конкретними, своєрідними, національними властивостями, що відрізняють їх один від одного.

Перемога соціалістичних революцій у ряді країн Європи, Азії та Латинської Америки привела до створення світової системи соціалізму. Його розвиток супроводжувався удосконаленням правового регулювання відносин між соціалістичними державами. Соціалістичне право регулювало відносини не тільки усередині одного соціалістичного суспільства, а й між соціалістичними країнами. Воно перетворювалося на міжнародне явище.

Становлення радянської правової системи починається після перемоги збройного повстання у Петрограді в лютому 1917 р. і завершується в другій половині 30-х років, коли державна власність безроздільно взяла гору в економіці, а більшовицька ідеологія настільки ж незаперечно стала панувати в духовному житті суспільства, включаючи його правосвідомість. Такі блискавичні темпи в оформленні принципово нової правової системи співставні лише зі швидкістю, з якою грандіозні потрясіння Beликої французької революції і наполеонівських воєн затвердили на Європейському континенті нові правові інститути.[4]

Радянське право належало до однієї з трьох основних правових систем сучасного світу - до сім'ї соціалістичного права, будучи її першим і класичною освітою. Правові системи більшості країн, що входили в соціалістичний табір, раніше ставилися до романо-германської правової сім'ї, тому вони зберегли з нею зовнішню схожість. Так, в обох правових сім'ях - і в романо-германської, і в соціалістичній - норма права завжди розумілася як загальне правило поведінки. У них зберігалися також колишня юридична термінологія і старе, досоціалістичних розподіл права на галузі. І проте особливості соціалістичної правової системи виявилися настільки значними, що вона виділилася з романо-германської правової сім'ї та утворила самостійну правову сім'ю - спочатку в РРФСР - СРСР, потім у країнах Східної Європи (1945-1950 рр..) І на Кубі (60 -і роки).[10]

Після Другої світової війни виникла восточноазиатская група | соціалістичної правової сім'ї - право КНР, Північній Кореї та В'єтнаму, - що розвивалася на основі середньовічного китайського права, що зумовило її своєрідність і особливе положення по відношенню до європейсько-американської групі соціалістичного права.

1.2.Соціалістична правова система її особливості, джерела та структура соціалістичного права.

Соціалістична правова система виникла в Росії в 1917 р. Причини її формування обумовлені не особливостями юридичної свідомості народу, правової доктрини, джерел та структури права, а марксистсько-ленінською ідеологією, її принципами політичного устрою суспільства. Звідси головні відмінності виниклої на початку XX в. правової системи від традиційних правових сімей лежать у сфері змісту правових норм.[13]

У Радянській Росії та інших країнах соціалістичної правової системи отримали правове втілення такі ідеї:

- централізованого управління економікою, господарськими відносинами, що спричинило за собою використання імперативних норм, планових регуляторів, детальної регламентації цивільних договорів, правового становища майна і повноважень суб'єктів;

- усуспільнення власності, створення державної, «загальнонародної» власності як основи економіки;

- націоналізації підприємств , банків, господарського майна, а в деяких країнах - землі, інших об'єктів нерухомості;

- регулювання міри праці і споживання і, як наслідок, створення соціально-правових інститутів нормування трудової діяльності та розподілу соціальних благ.

Втручання держави в усі сфери життя суспільства призвело до поступового відмирання приватного права і домінування публічно-правових інститутів. Ідеологічним обгрунтуванням даного процесу стала теза В. Леніна про те, що Радянська держава не визнає нічого приватного. Багато інститутів цивільного права, в тому числі інститут власності, придбали публічно-правовий характер, найважливіші види господарських договорів укладалися і реалізувалися на адміністративно-плановій основі.[7]

У кримінальному та адміністративному праві пріоритетно захищалася державна власність, діяли заборони на заняття приватною підприємницькою діяльністю, валютними операціями, комерційним посередництвом і т.д. передбачалися серйозні санкції за антирадянську агітацію і пропаганду, поширення відомостей, що ганьблять соціалістичний лад, переслідувалися дії, що суперечать комуністичної моральності.

Спрощувалися процедурні форми, обмежувалися права обвинувачених та підсудних на захист. Результатом же стали формування обвинувального ухилу, ідеологізація судового провадження, відмову від використання суду присяжних.

У той же час соціалістичної правовій системі притаманні певні досягнення. До їх числа можна віднести:

- глибоку теоретичну і практичну опрацювання питань користування, володіння, розпорядження державним майном (включаючи право господарського відання, оперативного управління);

- впровадження у світову юридичну практику інститутів планово-правового регулювання економічних відносин, цивільно-правового інституту поставки, нормативно-правових форм захисту найманих працівників, забезпечення гарантованого права на працю, безкоштовної освіти та ін

В даний час до сім'ї соціалістичної правової системи відносяться Китай, В'єтнам, КНДР, Куба.

Джерела соціального права. Основним джерелом є закон. Говорячи про тлумачення закону, слід підкреслити, що характерною рисою СПС є автентичне тлумачення уповноваженими на те органами (Президент СРСР, Верховний Суд СРСР). На території соціалістичних країн широко поширена кодифікація.

Звичай. Відіграє незначну роль. Використовується для тлумачення і застосування закону. Тільки в деяких випадках сам закон відсилає до звичаєм, відводячи йому певну сферу впливу.

Марксистсько-ленінська доктрина. Розробляв юридичну доктрину Інститут держави і права Академія Наук СРСР, Інститут Радянського законодавства Міністерства юстицій СРСР.

Судова практика. Не є джерелом, хоча в Радянському праві не застосовувалися прецеденти, ГК 1961 містив ряд положень, схожих на судову практику.

Структура права. У структурі права багато спільного з РГПС. Присутній інститут сімейного, цивільного, адміністративного та конституційного права. Так само існують відмінності. У соціалістичному праві існує поділ майна на рухоме і нерухоме, а також поділ майна на: особисте, кооперативне, державне. особливу роль відіграє державне майно.[2]


РОЗДІЛ II. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛІСТИЧНОГО ПРАВА В КРАЇНАХ АЗІЇ ТА ЄВРОПИ.

2.1 Характеристика Європейських соціалістичних правових систем.

Призначення права як регулятора суспільних відносин у силу по-різному склалися традиційно-ціннісних орієнтації сприймалося не завжди і не скрізь однаково, а в певних умовах - навіть протилежно. Якщо в європейських соціалістичних країнах право отримало досить швидкий розвиток, то в соціалістичних країнах Азії праву приділялася значно менше уваги, що в свою чергу накладало відбиток на весь хід подальшого розвитку правового життя цих країн.

Слід враховувати також і та обставина, що поряд з офіційною правовою ідеологією у широких верств населення існує специфічна система почуттів і поглядів на право, законність і правосуддя. Це ставлення передається з покоління в покоління, протягом століть, пускає глибоке коріння у свідомості мас, сприяючи формуванню у них навичок, традицій правового спілкування, поваги до закону.

У європейських соціалістичних країнах до соціалістичної революції в масах існували сильні юридичні традиції, засновані на тривалому пануванні в громадській думці поглядів на право як на першооснову людського співжиття. Ці традиції, з одного боку, служили каналом поширення настроїв, що ускладнюють правове виховання в дусі марксистсько-ленінської правової ідеології, а з іншого - мали позитивний сенс, бо наявність у мас певних елементів правової культури полегшувало розвиток нового права.

У реальній історії юридична традиція завжди виступає в двоякому вигляді: у першому вона успадковує і передає майбутнього загальнокультурні цінності в праві, доносить до нових часів ідеали, засвоєні правом або правосуддям минулих епох, у другому - перешкоджає становленню нових правовідносин і нових правових інститутів або змушує державну владу до різного роду компромісів. Юридична традиція утримується тим довший, ніж давнє і примітивніше соціально-економічна структура. У азіатських країнах партикуляризм, властивий докапіталістичним структурам, перетворював традиціоналізм, включаючи юридичний, в стійкий ідейно-психологічний фактор.

Вчені-юристи стверджують, що правові системи європейських соціалістичних держав до соціалістичної революції ставилися до романо-германської правової сім'ї. Це широко розповсюджене твердження, на наш погляд, не зовсім точно, бо не всі європейські країни і тим більше соціалістичні країни Азії належали до континентальної системи права. Наприклад, в Угорщині звичайне право, засноване на судових рішеннях, переважало в багатьох галузях права і стара угорська правова система може бути, принаймні в цьому відношенні, названа змішаною. В Албанії до Першої світової війни діяло звичаєве право, зібране в законі Leka Dukadjch, і Маджалла (Цивільний кодекс Османської імперії). Після Першої світової війни албанське право підпало під вплив італійського права. Зокрема, в 1928 р. було видано ГК, в 1932 р. - Торговий кодекс. Для досоциалістічеських Югославії теж була характерна строката «правова мозаїка»: у Сербії та Македонії діяв Сербська цивільний кодекс 1844, у Воєводині застосовувалося угорське звичайне право, в Хорватії та Словенії - Австрійський цивільний кодекс, в Чорногорії - Кодекс Богішіча 1898 Нарешті, діяло мусульманське право, яке регулювало сімейно-шлюбні та спадкові відносини мусульманського населення на всій території Югославії. В окремих частинах території Польщі діяло французьке, російське, німецьке, австрійське право. Одним словом, до соціалістичної революції у всіх соціалістичних державах не було єдиної правової системи та в їх розвитку існували значні відмінності.[20]

Поза цієї основної характеристики, з точки зору їх юридичної історії, європейські країни можуть бути розділені на дві групи. Якщо одна група цих країн, пов'язаних з Римом, постійно перебувала під впливом Західної Європи, з якою вони завжди були в тісних стосунках, то друга група, навпаки, була відрізана па протягом багатьох століть від інших західних країн, потрапивши на тривалий час під турецьке панування .

Право в першій групі країн - Угорщини, Польщі, Чехословаччини, Хорватії, Словенії - розвивалося майже так само, як у Німеччині, Австрії до у Франції. У цих країнах існувала сильно укорінена юридична традиція: право розглядалося як одне з фундаментальних засад суспільства, особи з юридичною професією були найбільш шанованими його членами.

У другій групі країн - в Албанії, Болгарії, Румунії, Сербії - право історично розвивалося інакше. Як і Росія, ці країни довгий час відчували на собі вплив Візантії, а не Західної Європи. У Балканських країнах турецька окупація протягом століть паралізувала еволюцію права. Наприкінці XIX - початку XX в. після завоювання незалежності Балканські країни використовували досвід Центральної та Західної Європи.

Після соціалістичної революції склалися демократичні юридичні традиції були поставлені на службу нового ладу Створювалася система соціалістичного права. Приймалися нові закони про аграрну реформу, націоналізації промисловості, транспорту, розпуск політичних партій, про боротьбу з контрреволюцією, про будівництво нових органів держави і т.п.

У Болгарії дію колишнього законодавства відразу повністю було скасовано. У законі Болгарського Народного Зборів від 9 листопада 1951 «Про скасування всіх законів, виданих до 9 вересня 1944» говорилося, що скасовуються як суперечать Конституції і встановленому в Болгарії після 9 вересня 1944 соціалістичному законодавству і вважаються недійсними всі видані до цього часу закони та інші нормативні акти.
В інших країнах старе законодавство використовувалося, але лише в тій мірі, в якій воно відповідало новим завданням. Так, в Румунії продовжувало діяти більшість нормативних актів довоєнного часу, найважливішими з яких був Цивільний кодекс 1864 р., Торговий кодекс 1887 р., Кооперативний закон 1924 р., Водний закон 1924 р., Патентний закон 1906 Було скасовано фашистське законодавство.

У НДР з тих питань, по яких не були видані нові закони, до 1975 року застосовувалися норми Німецького цивільного уложення (1896 р.) і Німецького торгового уложення (1897 р.) за умови, що вони не суперечили інтересам соціалістичної правопорядку республіки. У деяких країнах тимчасово застосовувалися не тільки окремі норми колишнього приватного права, пов'язані з товарним виробництвом, а й інші старі норми, наприклад норми кримінального та адміністративного права.

Необхідно підкреслити і те, що скасування норм старого права найчастіше проводилася не законодавчим шляхом, а в процесі правоохоронної діяльності органів держави (за допомогою рішень по конкретних справах, наприклад рішень Верховного суду в Угорщині, які мали принципове значення). На початковій стадії становлення соціалістичного права в європейських країнах нормотворча діяльність судових органів була вельми актив-ної. 

На відміну від СРСР в європейських соціалістичних країнах збереглася спадкоємність і в галузі судової практики. Польська судова практика аж до 90-х років продовжувала посилатися на довоєнну судову практику.

Таким чином, в європейських соціалістичних країнах на початковому етапі становлення правової системи вельми тривалий час існувало своєрідне «двовладдя» в області права. Таке положення було необхідно з двох причин: по-перше, щоб під час зародження нової правової системи не утворився великий юридичний вакуум, по-друге, щоб соціалістичне право могло використовувати демократичні елементи були багатих юридичних традицій.

Розвиток соціалістичних правових систем багато в чому залежало від того, як стався революційний переворот. У європейських соціалістичних країнах перехід від капіталізму до соціалізму стався у відносно мирних умовах, без громадянської війни, що значною мірою вплинуло на формування соціалістичних правових систем.

Під час мирного переходу перегляд старих законів не представлявся нагальною необхідністю і фактично здійснювався досить повільно. Повільнішими темпами проходив і процес кодифікації. Одні європейські країни спочатку створювали Загальну частину якого-небудь кодексу і цим шляхом в законному порядку закріплювали ті нові основні принципи, відповідно до яких слід було застосовувати ще збереглася в силі Особливу частину (так, у Польщі була створена нова Загальна частина ДК, а в Угорщині - КК); інші кодифікували лише окремі основні частини належного матеріалу і в спеціальних законах відповідно регулювали тільки такі питання, які, як правило, складають окремі глави Особливої частини того чи іншого кодексу.[11]

Європейські соціалістичні правові системи характеризувалося-лись єдністю їх складових. Єдність правової системи, її побудова і внутрішній підрозділ визначалися багатьма факторами. Істотну роль грали розвиток правотворчості, джерел права і, природно, правові погляди та ідеї, в тому числі і наукові уявлення про систему права.

У ході історичного розвитку в соціалістичних правових системах виникали нові галузі, причому деякі з них в одних країнах з'явилися на першому етапі правового розвитку, а в інших - значно пізніше .

При розподілі права на галузі зразком для всіх зарубіжних соціалістичних правових систем служило радянське право. Проте існували деякі відмінності в побудові системи права в різних соціалістичних державах, особливо в розподілі права на галузі.

Цивільні кодекси існували не у всіх соціалістичних країнах. У Румунії положення ЦК 1864 застосовувалися не повністю - за винятком частин, що стосуються сімейних та особистих відносин, які були врегульовані новими законами.

У ряді країн (Болгарія, Албанія) кодифікація цивільного права проходила у вигляді прийняття кількох законів. Цивільно-правові відносини в Болгарії регулювалися низкою законів. Серед них найбільш важливими були закон про спадщину 1949 р., закон про зобов'язання та угодах 1950 р., закон про права громадян на власність 1973 Останній визначав максимальні розміри нерухомості на одну особу, встановлюючи відносно будови або території, що відводиться під будову, зростаючий в прогресії податок на нерухомість. При перевищенні встановленого максимального розміру закон визначав єдиний порядок передачі права власності на нерухомі матеріальні цінності.

Цивільно-правові відносини в Албанії також регулювалися лише окремими законами, такими, як закон про власність 1955 р., закон про державні підприємства 1954 Єдиним албанським кодексом був Кодекс законів про сім'ю 1965році.

Для соціалістичного цивільного права було характерно, по-перше, однакове регулювання майнових відносин (наприклад, торгові відносини не виділялися, як в романо-германському праві), а по-друге, виділення таких самостійних галузей, як трудове та сімейне право.

У Польщі всупереч принципу єдності цивільного права діяла значна частина Торгового кодексу 1934 р., а саме та, яка стосувалася торгових товариств. Цей Кодекс застосовувався досить довго.

У Чехословаччині було прийнято три кодексу: Цивільний кодекс 1964 р., який регулює відносини соціалістичних організацій з громадянами у сфері послуг і майнові відносини між громадянами; Господарський кодекс 1964 р., який регулює майнові відносини між соціалістичними організаціями, а також деякі питання господарського управління; Кодекс міжнародної торгівлі 1963 р., який регулює договори в галузі зовнішньої торгівлі.

ЧССР - одна з перших у світі держав, в які прийняли закон про міжнародне приватне право, що регулює відношення національного права до правопорядкам іноземних держав. У 1948 р. був прийнятий закон про міжнародному та міжобласному приватному праві і про правове становище іноземців в сфері приватного права. У 1963 р. цей закон був замінений новим законом про міжнародне приватне і процесуальному праві.

Державна соціалістична власність була прийнята у всіх соціалістичних країнах, за винятком Югославії, де суспільна власність відповідно до Конституції 1974 була передана у безпосереднє ведення асоційованих об'єднань трудящих і єдиним власником всього неподільного фонду є сама держава . А державні підприємства та організації мали певні права на власність, яка була закріплена за ними і якою вони володіли в процесі своєї діяльності. Всi соціалістичні країни Європи здійснювали соціалістичні перетворення в сільському господарстві через кооперативний виробництво. Отже, для всіх країн характерно було виділення сільськогосподарського кооперативного права в самостійну галузь права.

Для федеративної системи ЧССР було характерне переважання загальнодержавних актів. Це обумовлювалося особливостями виникнення Чехословацької федерації. У правовій системі цієї країни діяли нормативні акти, прийняті ще в умовах унітарної держави. Конституційний закон про Чехословацьку федерації встановлював, що всі закони і інші правові приписи, що діють в день набрання чинності даного конституційного закону, і далі продовжують залишатися в силі. З існуючих приблизно 480 законів за час існування Чехословацької федерації була видана лише п'ята частина. Таким чином, федеративна правова система ЧССР зберігала суттєві риси, які визначають її єдність, сформованих в умовах унітарної держави.

На підставі конституційного закону про Чехословацької федерації вся правова система була приведена у відповідність з федеративною формою державного устрою, введено федеративний устрій в системі органів суду і прокуратури. З цією метою проводилася кодификационная робота. У 1973 р. в нових редакціях були видані Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, Грома-Данський-процесуальний кодекс та ін.

У ЧССР і СФРЮ питання про співвідношення законів федерації і її суб'єктів вирішувалося неоднаково. У ЧССР, як і в СРСР, застосовувалося «класичне» правило, тобто зізнавався абсолютний пріоритет загальносоюзного закону. В Югославії в разі колізії законів до рішення Конституційного суду застосовувався закон соціалістичної республіки або краю. Разом з тим це правило не було типовим для всієї республіки. Наприклад, у Сербії в разі колізії закону республіки і автономного краю застосовувався загальносоюзний закон. Часто зустрічалися на практиці протиріччя між положеннями законодавств різних республік і країв зумовили прийняття закону про законодавчі колізії і компетенції щодо статуту (статусу) особистості, сім'ї та спадщини 1979року.

2.2 Особливості соціалістичних систем країн Азії.

Між правовими системами соціалістичних держав Азії і європейських соціалістичних держав існували певні відмінності, що мають важливе значення. Ці відмінності виникали з своєрідності того історичного шляху розвитку, який пройшли азіатські країни, перш ніж стати державами соціалістичного типу.

Становлення правових норм соціалістичних держав Азії характеризувалося низкою специфічних рис, обумовлених особливостями історичного, економічного, політичного та правового розвитку.

В азіатських соціалістичних країнах на відміну від європейських старе законодавство було скасовано відразу. Наприклад, в КНР в результаті перемоги соціалістичної революції скасовувалися все дореволюційні закони. Зокрема, було прийнято рішення про ліквідацію гоминьдановского Шестікніжіе. У КНДР скасування дії старого права була прискорена тим обставиною, що в Кореї, як японської колонії, діяло раніше японське право.[4]

В ДРВ декретом від 10 жовтня 1945 р. скасовано дію старих законів, їх дозволялося застосовувати як виняток і тільки в тих випадках, коли вони не суперечили принципу незалежності і демократії.

На першому етапі розвитку соціалістичних держав Азії були створені конституційні та інші акти, що поклали початок новому ладу і нової державної організації. Разом з тим тут (за винятком, мабуть, МНР) досить широко застосовувалися звичаї, що пояснюється неповним законодавчим врегулюванням суспільних відносин та історичними особливостями розвитку права цих країн. Особливо широкої сфера застосування звичаю була в районах, населених нацменшинами.

Істотна була і роль судової практики і взагалі правозастосовчої та правоохоронної діяльності щодо створення багатьох важливих положень і понять правових систем соціалістичних держав Азії, які пізніше лягли в основу прийнятих кодифікаційних законодавчих актів. В умовах, коли законодавство не було кодифіковано, керівні роз'яснення судових інстанцій мали важливе значення.

Пізніше у розвитку правових систем соціалістичних країн в Азії з'явилися значні відмінності. Так, в Монгольської Народної Республіці правова система була близька до моделі європейських соціалістичних країн.
На розвиток права в Соціалістичній Республіці В'єтнам вплинула довголітня війна. Особливість розвитку правової системи В'єтнаму, як і Кореї, полягала ще й у тому, що воно відбувалося в умовах розколу цих країн. Тільки після об'єднання двох частин СРВ склалися умови для створення єдиної правової системи.[3]

Проблема вдосконалення законодавства в азіатських соціалістичних країнах мала більшої актуальності. У ряді країн прийняті нові конституції (в КНДР, СРВ, КНР). У МНР в діючу конституцію внесені істотні зміни. Процес вдосконалення законодавства соціалістичних держав Азії відбувався головним чином шляхом кодифікації.

Слід зазначити, що кодифікація як форма вдосконалення законодавства в азіатських соціалістичних державах перебуває на початковому етапі. Правда, після прийняття в цих країнах нових конституцій процес кодифікації був більш планомірним. Цю тенденцію можна простежити на прикладі останньої Конституції СРВ. Вона дала потужний імпульс вдосконалення законодавства країни. Всього за період 1981-1985 рр.. було прийнято 43 нормативних акта, в тому числі КК, КЗпП, Указ про порядок землекористування, закони про місцеві органи влади, про громадянство, про забезпечення громадської безпеки та ін.

2.3 Порівняльна характеристика соціалістичної та романо-германської правової систем.

Порівнюючи романо-германську та соціалістичну правові системи, одразу ж варто зазначити, що перша стала базою для другої і часто соціалістичну правову систему розглядають лише як підвид романо-германської. І дійсно, поява соціалістичної правової системи відбулась у першій половині XX ст. в країнах, де традиційно панувала романо-германська правова система (Росія та країни Центральної і Південно-Східної Європи). Відповідно, вона не могла цілковито заперечити попередню правову традицію, яка вже мала багатовікову історію. Її специфіка була обумовлена тим, що романо-германська система права була доповнена нормами, що черпались з фундаментальних положень марксистсько-ленінської філософії у їх прикладанні до правової сфери. Як наслідок, соціалістична правова система набула певних ідеалістичних рис (як запозичених не з правової практики, а з теорії – до того ж у її філософському вимірі). При цьому цей ідеалізм не був тотожний ідеальній правовій моделі, а навпаки.

Соціалістична правова система, на відміну від романо-германської, характеризувалась революційним характером законодавства (класовим підходом, схильністю до негайних і жорстких санкцій, декларативним намаганням заперечити попередню традицію і т.п.), значним залученням громадськості у судовій практиці (хоча і при мінімальній її ролі), досить частим зміщенням судових та репресивних органів, наявністю розгалуженої системи надзвичайних судів та декларативним характером самого законодавства. Загалом, якщо для романо-германської правової системи (особливо на сучасному етапі) більше властиві гуманістичні, демократичні тенденції та принцип індивідуалізму; то для соціалістичної – тенденції до тоталітаризму, репресивний характер законодавства, превентивний та колективістських характер покарань. Це особливо позначилось у нерозвиненості інституту адвокатури, що кардинально різнить соціалістичну правову систему від романо-германської. Загалом, соціалістична правова система виявилась нежиттєздатною для країн Європи, що і обумовило відмову від неї у цих країнах наприкінці XX ст. Водночас вона виявилась близькою для правових традицій азіатських країн. Саме тому вона досі успішно функціонує і є пануючою у Північній Кореї, Китаї, В’єтнамі.[21]


ВИСНОВКИ

Правові системи соціалізму характеризуються істотними особливостями, які обумовлені явно вираженим класовим характером. Єдиним джерелом соціалістичного права була спочатку революційна творчість виконавців, а пізніше — нормативно-правові акти, відносно яких декларувалося, що вони виражають волю трудящих, переважної більшості населення, а потім — всього народу, керованого комуністичною партією.

Нормативно-правові акти, що приймалися, велику частину яких складали підзаконні (секретні і напівсекретні накази, інструкції і ін.), фактично виражали перш за все і головним чином волю і інтереси партійно-державного апарату.

Ідейну основу соціалістичних правових систем становив марксизм-ленінізм. Карл Маркс, Фрідріх Енгельс і Володимир Ілліч Ленін сформулювали основні характеристики соціалістичного права: його обумовленість соціально-економічним устроєм суспільства; класовість права, яка була зведена до волі економічно панівного класу.

У соціалістичних правових системах відбивались їхнї соціальні цілі й класовий характер. Особливо підкреслювалося, що вони — це засіб висловлювання й закріплення інтересів робітничого класу всього трудового народу. Цілі, для досягнення яких спрямована правова система, і навіть кошти для її досягнення формулювалися в прийнятих правових актах.

У радянській науці соціалістичний тип юриспруденції розглядався як історично найвищий щабель у розвитку права, що був запереченням експлуататорських типів права.

У соціалістичній науці обстоювалася здатність права здійснювати значний зворотний вплив на розвиток соціально-економічних і політичних відносин. Обгрунтовувалися економічні, політичні та ідеологічні передумови необхідності права в соціалістичному суспільстві. Разом з тим гостро критикуючи буржуазне право і стверджуючи необхідність його революційного скасування, радянська ідеологія виступала за ліквідацію під час пролетарської революції будь-якого права взагалі.

Соціалістична ідеологія та новий політичний устрій у державах цієї системи змінили економічну основу життя суспільства, посягаючи на приватну власність як таку. Такому глибокому перевороту в економічних відносинх неминуче відповідав так само глибокий правовий переворот, злам старого права та його інституцій.

Ключову роль у державі, політичній системі, а отже і у впровадження описаних змін відігравала відповідна революційна партія, яка наділялася керівною та спрямовуючо роллю.

У соціалістичних правових системах уперше в історії розробили юридичні форми для таких явищ, як колективна форма власності, державне управління економікою, планове ведення народного господарства.

Роль соціалістичного права полягає не стільки в тому, щоб встановити певний порядок і принципи вирішення конфліктів, але перш за все в тому, щоб служити знаряддям перетворення суспільства, його руху до комуністичного ідеалу. Відкрито визнається, що право — це інструмент, який використовується владою держави, які в соціалістичних країнах (на відміну від буржуазних), будучи озброєні вченням марксизму-ленінізму, знають цілі, до яких потрібно дотримуватися у відповідності з об'єктивними закономірностями, що визначають розвиток суспільства. У права ті ж цілі, що і у політики. Економічний базис, який обумовлює соціалістичне право, а також властива цьому праву виховна роль рішуче відрізняють його від буржуазного права, яке діє як би наосліп, бо воно не спирається на таку основу, як марксистсько-ленінське знання.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексєєв С.С. Теорія права. М., 1994.

2. Бехруз X. Порівняльне правознавство: Підручник. — Одеса: Фенікс, 2009.

3. Владимиров Б.Я. Суспільний лад монголів. Л., 1934.

4. Давид Р., Жоффре-Спінози К. Основні правові системи сучасно-сти. М., 1996.

5. Крашенинникова Н.А. Історія держави і права Куби. М., 1966.

6. Марксистсько-ленінське вчення про державу і право: Історія раз витія і сучасність. М., 1977.

7. Нгуен Дінь Лок. Соціалістичне правосвідомість і правове виховання трудящих (на прикладі В'єтнаму): Автореф. дісс ... канд. юрид. наук. М., 1977.

8. Порівняльне правознавство: підручник / С. П. Погребняк, Д. В. Лук'янов, І. О. Биля-Сабадаш та ін. ; за заг. ред. О. В. Пет ришина. — Х. : Право, 2012.

9. Рене Давид. Основные правовые системы современности.

10. Сабо І. Роль радянського права у виникненні та розвитку угорського народно-демократичного права / / Рад. держава і право. 1977. № 11.

11. Сабо І. Соціалістичне право. М., 1964.

12. Саїдов А.Х. Введення в правові системи сучасності / Відп. ред. В.А. Туманов. Ташкент. 1988.

13. Синюков В.Н. Російська правова система: Введення в загальну теорію. Саратов, 1994.

14. Тадіо Фернандо Альварес. Коментар до соціалістичної Конституції Республіки Куба. М., 1986.

15. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006.

16. Тілле А.А. Право абсурду: Соціалістичне феодальне право. М., 1992.

17. Тихомиров Ю.А. Курс порівняльного правознавства. М., 1996.

18. Вчення К. Маркса, Ф. Енгельса, В.І. Леніна про соціалістичне дер-жави і праві: Історія розвитку та сучасність. М., 1978.

19. Hooker M. A Concise Legal History of South-East Asia. Oxford, 1978.

20. Knapp V. Comparative Law and Fall of Communism / / Parker School Jour nal of East European Law. 1995. Vol. 2. No 4-5.

21. Інтернет ресурс: http://100pudov.com.ua/referat/29/2218?page=3


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

11892. Выбор типа камеры и условий съемки в зависимости от задачи исследования и характера исследуемого объекта 4.35 MB
  ЛАБОРАТОРНАЯ РАБОТА № 2 Выбор типа камеры и условий съемки в зависимости от задачи исследования и характера исследуемого объекта Рентгеновские камеры Рентгеновской камерой называют устройство позволяющее регистрировать на фотопленке рентгеновские максим
11893. Определение кальция методом стандартных добавок 443.5 KB
  Лабораторная работа №104 Определение кальция методом стандартных добавок. Краткое теоретическое введение: Фотометрия пламени вид эмиссионного спектрального анализа в котором источниками возбуждения спектров являются пламена различных видов: ацетиленвоздух...
11894. Определение фосфора (ортофосфатов) в виде фосформолибденованадиевой гетерополикислоты 204 KB
  Лабораторная работа №107 Определение фосфора ортофосфатов в виде фосформолибденованадиевой гетерополикислоты. Краткое теоретическое введение: Методы молекулярной спектрометрии позволяют наблюдать результаты взаимодействия электромагнитного излучения с мо...
11895. Титрование цинка (II) раствором ЭДТА в присутствии индикатора эриохрома черного Т. 244 KB
  Лабораторная работа №110 Титрование цинка II раствором ЭДТА в присутствии индикатора эриохрома черного Т. Краткое теоретическое введение: Методы молекулярной спектрометрии позволяют наблюдать результаты взаимодействия электромагнитного излучения с молекула
11896. Определение хлоридов в растворе 68 KB
  Лабораторная работа №113 Определение хлоридов в растворе. Краткое теоретическое введение: Фототурбидиметрия и фотонефелометрия основаны на явлении рассеяния света дисперсными системами суспензиями или золями получаемыми в результате аналитических реакций. П...
11897. Анализ очищенного рассола для производства хлора и каустической соды 138.5 KB
  Лабораторная работа №203 Анализ очищенного рассола для производства хлора и каустической соды Краткое теоретическое введение: Общая характеристика метода. В основе потенциометрии лежит зависимость равновесного электродного потенциала от активности концент
11898. Кулонометрическое титрование кислот 154.5 KB
  Лабораторная работа №211 Кулонометрическое титрование кислот Краткое теоретическое введение: Кулонометрия объединяет методы анализа основанные на измерении количества электричества израсходованного на электрохимические реакции приводящие к количественному ...
11899. Определение жидких хлорметанов в их смеси 295 KB
  Лабораторная работа №301 Определение жидких хлорметанов в их смеси. Краткое теоретическое введение: Достоинства метода газожидкостной хроматографии ГЖХ и газовой хроматографии в целом: 1 высокая разделительная способность и экспрессность процесса; 2 возможнос
11900. Определение СН3СООН, СН3СООNa, NaCl в их смеси 402 KB
  Лабораторная работа №304 Определение СН3СООН СН3СООNa NaCl в их смеси Краткое теоретическое введение: Общая характеристика метода Ионообменная хроматография метод разделения смесей основанный на распределении компонентов смеси между раствором и ионообменником...