88385

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ РАННЬОГО МАТЕРИНСТВА

Курсовая

Социология, социальная работа и статистика

Материнство в юному віці супроводжується рядом ускладнень життєдіяльності, вирішення яких в значній мірі залежить як від самих підлітків і їх сімей, так і від суспільства. Раннє материнство веде до соціальної ізоляції юних матерів, перериванню їх освіти, що надалі завдає економічної шкоди суспільству.

Украинкский

2015-04-29

485 KB

6 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 77

          ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва

Кафедра соціальної роботи

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

з дисципліни «Соціальна робота»

на тему «ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ  РОБОТИ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ РАННЬОГО МАТЕРИНСТВА»

Студента(ки) 4 курсу, групи СР

напряму підготовки 1301 Соціальне забезпечення

спеціальності 6.130102– Соціальна робота

Метелиця Оксана Іванівна   

Керівник: канд. пед. наук, проф. Архипова С. П.

                                                                                    

                                                       Національна шкала ________________

                                                       Кількість балів: __________Оцінка: ECTS

Члени комісії ___________ Архипова С.  П.

 

  ___________ Ченбай І. В.

 

  ___________ Ярмоленко О. Д.

  

Черкаси 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. РАННЄ МАТЕРИНСТВО ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ 8

  1.  Сутність поняття «раннє материнство». Причини ранньої народжуваності………………………………………………………………………….8
    1.  Соціальні проблеми неповнолітніх матерів 14
    2.  Соціально-правові аспекти профілактики і захисту раннього материнства 20

Висновки до першого розділу 25

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ РАННЬОГО МАТЕРИНСТВА 27

2.1. Шляхи формування психологічної готовності дівчат до усвідомленого материнства 27

2.2. Аналіз досвіду роботи щодо профілактики раннього материнства в перинатальних центрах 30

2.3. Результати вивчення стану сформованості навичок усвідомленого батьківства у старшокласників 34

2.4. Охорона праці соціального працівника 47

Висновки до другого розділу 54

ВИСНОВКИ 55

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 57

ДОДАТКИ 62


ВСТУП

Актуальність проблеми. Проблема раннього материнства в останні десятиліття стає все більш актуальною у зв’язку зі зростанням сексуальної активності підлітків, що веде до збільшення кількості юних матерів - жінок 10-19 років, що мають дітей.

Материнство в юному віці супроводжується рядом ускладнень життєдіяльності, вирішення яких в значній мірі залежить як від самих підлітків і їх сімей, так і від суспільства. Раннє материнство веде до соціальної ізоляції юних матерів, перериванню їх освіти, що надалі завдає економічної шкоди суспільству. Юна матір нерідко позбавлена економічної і психологічної підтримки, що негативно відбивається на її соціальному самопочутті та ефективності адаптації до ролі матері [49, с. 30  ].

Народження дитини стає додатковим джерелом емоційного навантаження для юної жінки та її близьких. Поглиблює цю ситуацію і те, що юні матері перебувають під жорстким пресингом громадської думки.

До цього часу в нашій країні немає глибоко розроблених і широко застосовуваних цільових програм соціальної реабілітації юних матерів.

Проблема підготовки молоді до виконання ролей матері знаходиться в полі зору науковців різних галузей. Молода сім'я, особливості її функціонування і розвитку досліджувалися соціологами (Братусь І. В, Гулевська – Черниш А. В,            Лях Т. В, Головатий Н. А, Демент'єва І. А, Юркевич Н. А та ін.); психологами                             (Андрієєва Т. В, Бодальов О. А, Бондарчук А. В та ін); соціальними педагогами                               (Алєксєєнко М. В, Капська А, Кравець В, Кузь В та ін) [10].

Формування педагогічної культури батьків досліджували Гусак Н,                           Гребеннікова І, Кравченко Т, Толстоухова С; формування культури та готовності до материнства – Братусь І, Брутман В, Максимовська Н, Нестерова О,  формуванню усвідомленого батьківства приділялась увага у дослідженнях                             Буніної Л, Веретенко Т, Овчарової Р, Шевченко Н.

Аналізуючи ступінь наукової розробленості теми, можна констатувати, що фундаментальних праць у цій галузі в Україні і за кордоном небагато. Окремі праці вітчизняних і зарубіжних учених присвячені загальним проблемам материнства (Тімунова О. В, Бадінер Е , Мід М, Раміх В), проблемам девіантної материнської поведінки (Ковальчук М. А, Бонне К, Брутман В, Радіонова М), проблемам, які супроводжують вагітність і пологи в юному віці (Ігнатьева Р. , Павлов О, Юрьев В , Яковлева Е та ін.), вивчення феномену раннього материнства як суспільного явища (Каткова І, Лебедінська О, Андрюшіна Е). У переважній більшості цих робіт проблеми, які супроводжують вагітність і народження дитини у юної жінки, розглядаються з медичної, соціально-гігієнічної, психофізіологічної точки зору; ні в одній з них немає оцінки цієї проблеми як проблеми соціальної роботи (соціологічної проблеми). Питання соціального захисту цієї категорії жінок також не достатнього обґрунтовані і представлені у нормативно-правових документах різного рівня [26, c.  44 ].

У сучасній літературі приділяється увага проблемам сім’ї юних матерів (як батьківської, так і власної), як мікросоціуму, що формує особистість юної матері та мікросередовища, що дозволяє (або що заважає) їй ефективно функціонувати в стані утруднення життєдіяльності, яким, безумовно, є народження дитини в підлітковому віці.

Однак, багато аспектів проблеми юного материнства залишаються неопрацьованими. У літературі відсутні дані про дослідження особливостей особистості юних матерів, характеру відносин з друзями, літературних уподобань, ставлення до релігії, суїцидальних намірів, відчуття своєї потрібності комусь. Немає даних про сприйняття свого життя після народження дитини, про установки на виховання дитини, а також про сприйняття юною матір’ю ставлення до неї оточуючих. Недостатньо вивчені особливості взаємин юних матерів з батьками (характер зміни стосунків у сім’ї після народження дитини), з чоловіками (партнерами) і якісні зміни, що відбуваються в спілкуванні з друзями після народження дитини. Немає даних про характер ставлення юної матері до своєї дитини. Не висвітлено ставлення оточуючих до раннього материнства як до соціального явища. Дослідження особистісних особливостей і соціальних установок юних матерів практично не проводилися.

Соціологічний аналіз раннього материнства є перспективним науковим напрямом вивчення цього феномену, практичною базою для формування громадської думки та розробки цільових програм соціальної реабілітації юних матерів.

Актуальність проблеми юного материнства свідчить про необхідність комплексного вивчення цього соціального явища як нерозривної єдності особистісних характеристик юних матерів, їхніх соціальних взаємодій і ставлення суспільства по відношенню до них. Особливий інтерес і практичну цінність, на наш погляд, представляє розробка проблеми організації соціальної роботи  щодо профілактики раннього материнства, адже попередити легше, ніж боротися з комплексом наслідків цього явища. Усе вищесказане стало підставою для визначення теми кваліфікаційного дослідження «Особливості соціальної роботи щодо профілактики раннього материнства».

Мета роботи полягає в теоритичному обґрунтуванні особливостей соціальної роботи щодо профілактики раннього материнства.

Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:

1. Розкрити сутність поняття «раннє материнство» та визначити основні соціальні проблеми малолітніх матерів.

2. Обгрунтувати шляхи формування психологічної готовності дівчат до усвідомленого материнства.

3. Проаналізувати досвід профілактичної роботи щодо проблем раннього материнства в перенатальних центрах.

4. Вивчити стан сформованості навичок усвідомленого батьківства у старшокласників.

Об’єктом дослідження є профілактика раннього материнства.

Предмет дослідження –  особливості соціальної роботи з профілактики раннього материнства.

Методи дослідження – аналіз медичної, психологічної, педагогічної, соціально –педагогічної літератури, періодичних видань з метою  визначення стану розробленої проблеми профілактики раннього материнства. Метод теоретичного узагальнення та систематизації фактів для визначення базових дефініцій дослідження узагальнення кваліфікаційної роботи. Емпіричні методи – тестування підлітків для визначення усвідомленого ставлення до батьківства. Статистичні – математичні методи статистичної обробки експериментальних даних для підтвердження достовірності отриманих результатів.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: визначено підходи до вивчення феномену раннього материнства як соціального явища; виявлено чинники, що детермінують материнські девіації в юному віці; проаналізовано зміст, напрями та форми соціальної роботи щодо профілактики раннього материнства.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що основні положення роботи можуть бути використані при подальшій розробці програм соціальної профілактики раннього материнства, в роботі органів соціального захисту населення, фахівців соціальних служб для молоді і жіночих центрів, в соціально-просвітницькій роботі освітніх закладів, у навчально-виховному процесі, при читанні курсів і спецкурсів для студентів, що навчаються за спеціальністю «Соціальна робота», зокрема, «Соціальна робота з жінками», «Соціально-правовий захист сім’ї і дитинства» та ін., а також для проведення подальших досліджень з проблем материнства в юному віці.

База дослідження. Дослідження було проведено на основі Драбівської ЗОШ I- III ступенів ім. С. В. Васильченка (10-11 клас).

Структура кваліфікаційної роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, висновків та списку використаних джерел.


РОЗДІЛ 1

РАННЄ МАТЕРИНСТВО ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

  1.  Сутність поняття «раннє материнство». Причини ранньої народжуваності

Раннє материнство – це не лише соціальна, психологічна, юридична, а й соціально-педагогічна проблема.

Проблема підліткової вагітності та пологів актуальна в цілому світі. На сьогоднішній день народжують більше 15 мільйонів дівчаток-підлітків, а ще п'ять мільйонів змушені вдаватися до переривання вагітності. У зв'язку з цим виникає необхідність вивчення і осмислення такого явища, як неповнолітня або раннє материнство.

Раннім материнством прийнято вважати неповнолітніх дівчат які чекають дитину. Так само, дане явище може називатися - підлітковою вагітністю. Вагітність у підлітковому віці завжди небажана. Трагічність даних випадків в тому, що часто дівчата не готові ні фізично, ні психологічно до появи малюка. У рідкісних випадках, молода мама самостійно прийшла до даного рішення [ 38, с.  43 ].

Раннє материнство як соціально педагогічну проблему вивчали                                  А. П. Брутман, Д. Н. Узнадзе , Л. Б. Максимович, Т. В. Боброва,                                П. О. Тимошенко, Т. А. Камінова, М. А.  Ковальчук, Н. В.Максимовська зі своєю роботою «The Social Construction of  Teenage Pregnancy: a Problem in Ideologies of Children and Reproduction» була одним з перших авторів, що проаналізували соціальне конструювання цієї проблеми, вказавши на наступні її аспекти:

По-перше, підліткова вагітність є свідомо нелегітимною: вона не може наступити в шлюбі, оскільки цьому перешкоджає встановлений вік вступу в шлюб.

 По-друге, незважаючи на те, що в сучасному світі дитинство перестало розглядатися як підготовка до дорослого життя і знайшло самостійну цінність, спадкоємність між дитинством і дорослістю відсутня. Це два взаємовиключні статуси та тільки дорослий може народити і виховувати дитину. Підліткова вагітність розмиває загальноприйняту концепцію поділу на «дитини» і «дорослого». Образ дитини епохи Просвітництва як спочатку гармонійного, потребуючого в захисті від неадекватної соціалізації, зберігається досі, наприклад, коли вчинки неповнолітніх правопорушників пояснюються виключно їхнім негативним раннім досвідом. Вагітність дівчинки - підлітка - це знак втрати нею невинності, що символічно позбавляє її статусу дитини, але не пропонує жодних альтернатив. Руйнуючи категорію дитячого, вона стає девіантною дорослою [30, c. 54].

Дослідження останнього десятиліття свідчать про те, що вік початку сексуального життя підлітків знижується, причому інтенсивніше серед дівчат. У явищі неповнолітнього материнства більше мінусів, ніж плюсів і це - ненормально і неприродно  народжувати так рано. Але цифра пологів серед підлітків залишається стабільною, і тому для якоїсь частини дівчат дане явище закономірно і плюси гармонійно нейтралізують мінуси. У більшості випадків турботу про молоду сім'ю і їх новонародженій доводиться брати на себе дідусям і бабусям. До плюсів слід додати відносне здоров'я молодої матері і те, як у неї легко зазвичай протікають пологи, відповідно, і здоров'я майбутньої дитини.

Максимовська Н. А. аналізуючи  наукові публікацій та, дослідження проблеми виявила те, що фактори, які стають причинами ранньої вагітності, мають комплексний характер. Серед них основними можна назвати:

  1.  Активізацію процесів акселерації і раннього вступу в пубертатний період;
  2.  Лібералізацію поглядів з боку суспільства на зниження віку початку сексуальних відносин взагалі та дошлюбних сексуальних відносини зокрема;
  3.  Вплив засобів масової інформації, молодіжної моди іі поп - культури, що пропагують і схвалюють вільні сексуальні стосунки;
  4.  Сприйняття підліткового віку як очікуваних можливостей для сексуального експериментування;
  5.  Тиск сексуально активних підлітків на однолітків, спонукання до початку статевих стосунків.
  6.   Усталеність певних гендерних стереотипів, згідно з якими дівчина не повинна відмовлятися від сексуальних стосунків, якщо вона по-справжньому кохає;
  7.   Сексуальне, фізичне та психічне насильство;
  8.   Неблагополучні чи проблемні стосунки підлітків із батьками;
  9.  Побічний ефект непрофесійних освітніх програм стосовно застосування контрацептивних засобів [31, c. 432 ] . 

Варто звернути увагу на проблеми та наслідки, що пов’язані з вагітністю, пологами та материнством у юному віці. Юна дівчина, яка завагітніла, опиняється у складній життєвій ситуації, і часто не знає, до кого звернутися за допомогою. Вона стикається з певними фізичними, соціальними, психологічними, економічними труднощами. Розглянемо деякі з них. Це по-перше, високий рівень смертності серед юних породіль та народжених ними дітей, що є серйозною проблемою юного материнства, яка посилює тривогу фахівців. Це обумовлено, перш за все, фізіологічною незрілістю організму: кістки таза ще не сформовані і цим ускладнюється процес виношування плоду та перебіг пологів. Вагітні дівчата не знають про правила поведінки під час вагітності [34, c.  374 ].

Вони не звертають увагу на правила харчування, не дотримуються гігієнічних норм, вживають алкоголь, тютюн, а часом й наркотики, що ускладнює вагітність, підвищує ризик виникнення анемії, передчасних пологів, смерті матері й плоду. Результати досліджень свідчать про високу частоту народження недоношених дітей у матерів 15-17 років, що майже в 2 рази перевищує аналогічні показники у жінок старшого віку. Ситуацію ускладнює також те, що вагітні підлітки звертаються до жіночих консультацій в останні терміни вагітності чи вже безпосередньо у пологові будинки, коли надання ефективної медичної допомоги матері й плоду стає проблематичним.

Так, кожна десята неповнолітня вагітна, за даними дослідження І. Каткової, жодного разу не відвідувала лікаря до пологів . Нерідко вагітність у підлітковому віці закінчується викиднем, наслідком якого стають різні гінекологічні захворювання, вторинна безплідність, а також психологічні травми. У більшості випадків дівчата-підлітки не знають про негативні наслідки аборту, про його шкоду для дітородної функції жінок, про можливі ускладнення при наступній вагітності, ризик вторинної безплідності. Підлітки, які приймають рішення перервати вагітність, як правило, звертаються до лікаря в пізній термін і, почувши відмову, шукають можливості нелегально зробити аборт. Така поведінка підвищує ризик негативних наслідків, а часом призводить і до летальних випадків.

Аборт спричиняє не тільки шкоду для здоров’я, а й може стати причиною виникнення психологічних проблем, таких як постабортний синдром, посттравматичний синдром, страхи, депресії, спроби суїциду. Ще однією проблемою стає неможливість відвідувати школу. Дівчата-підлітки, які вийшли заміж через вагітність, рідше продовжують освіту в школі. Пропустивши рік-два у навчанні, молоді матері практично позбавляються шансів на одержання освіти згодом, а, отже, на одержання професійної кваліфікації, можливості для працевлаштування, набуття успішного соціального та економічного статусу. Неповнолітні матері стають резервом для поповнення рядів бідних, безробітних, соціально незахищених верств населення [28, c. 5 ].

Проблема самотності та відсутності підтримки стає актуальною для юної породіллі. Батько дитини у 90% випадків не допомагає їй, до того ж виникають проблеми педагогічного характеру, адже юні матері не готові до виконання відповідальної ролі вихователя. Все це стає причиною стресу для юної матері та справляє негативний вплив на дитину. Проблема вагітності та народження в ранньому віці стає причиною такого явища, як соціальне сирітство. Матері-підлітки залишають дітей у пологових будинках, що характерно для країн колишнього Радянського Союзу, включаючи Україну.

Російський дослідник Брутман В. М. зазначає, що більшість юних матерів кидають своїх дітей, агресивно з ними поводяться, 15% новонароджених, яких залишають у пологових будинках – діти юних матерів. Слід сказати, що не буває єдиної причини виникнення вагітності у неповнолітньої дівчини. На це впливає відразу кілька факторів, і звинувачувати треба не підлітка, а обставини, що склалися. В даний час статеве дозрівання, а отже і сексуальне бажання, з’являється у дітей досить рано. Тому батьки повинні вести серйозну психологічну підготовку своєї дитини до початку статевого життя, причому робити це треба заздалегідь, а не тоді коли секс вже відіграє значну роль в її житті.

 Прийнято вважати, що рання вагітність в Україні виникає частіше в неблагополучних сім’ях. Але в даний час це не так. Раніше подібна тенденція спостерігалася, тому що діти з асоціальних сімей були надані самі собі. Але зараз є деякий соціальний дисбаланс, і наявність фінансового достатку не робить дітей більш захищеними. Навіть навпаки, через матеріальні можливості вони стають менш розсудливими, особливо, при нестачі уваги з боку батьків.

Психологи, розглядаючи проблеми ранньої вагітності, вважають, що основну провину треба покладати саме на батьків. Їх некоректна поведінка є основною причиною того, що діти стають непідготовленими до статевого життя. Якщо між матір’ю і дочкою не існує відвертих відносин (через зайнятість, відсутність прихильності до дитини, асоціальної поведінки чи навпаки, через занадто сильну опіку), то ймовірність виникнення ранньої вагітності в такій сім’ї дуже велика [  25, c. 392].

 Багато батьків вважають за краще не вникати в основи сексуального виховання своїх дітей. Вони покладають цю відповідальність на засоби масової інформації та інтернет. Придбання книг і засобів контрацепції дітям не знижує ризик вагітності, так як в першу чергу треба прищепити їм бажання користуватися подібними методами для збереження свого здоров’я та соціальних можливостей. Тому рання вагітність в підлітковому віці частіше є наслідком неправильного статевого виховання розуміти своїх дітей, конфлікт поколінь буде менш вираженим.

Причиною раннього материнства, в більшості випадків, це проблеми середовища в якому виховувалася молода мама. Найбільш поширеною причиною є згвалтування, вагітність через незнання, а так само через  дружбу з поганою компанією. Найчастіше, раннє материнство зустрічається в неблагополучних сім'ях, що доводить пряму залежність від морального стану суспільства.

Вязнікова О. В. вивчаючи проблему раннього материнства  виділяє шість причин вагітності неповнолітніх дівчат:

1. Гіпотеза про неуцтво в області репродукції. Підвищена частота вагітностей у юних дівчат найчастіше є результатом відсутності знань, що стосуються процесу зачаття і контрацепції.

2. Гіпотеза психологічних потреб. Причини вагітності та народження дітей у дівчат-підлітків кореняться в поведінці, яка відображає психологічний стан матері.

3. Гіпотеза про отримання соціальних допомог. Причина вагітності і подальшого народження дитини у бідних дівчат-підлітків полягає в бажанні отримувати соціальну допомогу.

4. Гіпотеза про прикладі батьків і відсутності нагляду. Поведінка батьків або відсутність нагляду є причиною вагітності та народження дітей в сім'ях батьків-одинаків.

5. Гіпотеза про соціальні норми. Причина поведінки підлітків в області статевих відносин та виконання батьківських обов'язків безпосередньо пов'язана з сильним впливом соціальних норм, які підлітки сприймають, інтерпретують і згідно з якими діють.

6. Фізіологічна гіпотеза. Статевий акт, який призводить до вагітності та народження дитини, відбувається під безпосереднім впливом гормональних змін, що відбуваються в організмі підлітка [16, c. 11].

Отже раннє материнство це – соціально - педагогічна проблема яка варта уваги в нашому суспільстві. Проблеми юного материнства свідчить про необхідність комплексного вивчення цього соціального явища як нерозривної єдності особистісних характеристик юних матерів, їхніх соціальних взаємодій і ставлення суспільства по відношенню до них.

  1.  Соціальні проблеми неповнолітніх матерів 

В ході вивчення проблеми вагітності неповнолітніх з'ясувалося, що з середини 90-х років XX століття спостерігається значне зростання кількості вагітностей та пологів серед підлітків. Вагітність у юному віці це наслідок раннього початку статевого життя, неправильне або зовсім незастосування контрацептивів, непоінформованість підлітків в цьому питанні.

Вагітність підлітка - одна з головних соціальних проблем в сьогоднішньому суспільстві. Сучасні підлітки стають сексуально активними в більш ранньому віці, ніж підлітки попереднього покоління. У більшості випадків це відбувається через тиск оточення, і щоб бути "крутим" і "популярним". Однак, на жаль, вони не знають про наслідки незахищеного сексу, який призводить до небажаної вагітності. Тиск на них може бути різним, по-перше, це повідомлення батькам про ситуацію, в якій вони опинилися. По-друге, почуття провини може підірвати всю їхню психологію, і привести до боязні життя [15, c. 433].

Незалежно від того, наскільки прогресивним є суспільство, вагітні підлітки, які не перебувають у шлюбі розцінюються негативно. Якщо мати опинилася підлітком, проблеми сприймаються більш гостро. Освіта матері терпить кризу, так як вона змушена кинути школу. Навіть якщо вона продовжує своє навчання, тягар турботи про дитину негативно відбивається на навчанні. Брак освіти перешкоджає її просуванню в житті і, дуже часто підштовхує молоду матір до злочинів. Бідність стає способом життя, і в більшості випадків такі матері є жертвами насильства в сім'ї; вживають наркотики, у них з'являється повторна вагітність перш, ніж вони досягають 20 років. До дитини в свою чергу відносяться зневажливо і навіть відмовляються від нього.

Соціальна проблема ранньої вагітності полягає в тому, що дівчина найчастіше позбавляє себе можливості  знайти хорошу роботу і створити кар’єру. Рання вагітність і її наслідки передбачити важко. Не кожен молодий чоловік прагне стати батьком, тому найчастіше вона залишається одна (добре, якщо батьки будуть допомагати, але це можливо не завжди). В майбутньому починається порочне коло — немає освіти, немає роботи, немає грошей на утримання малюка. Перелічене призводить до неблагополучної обстановки, що може закінчитися передачею дитини в дитячий будинок. Це найгірший кінець, але на нещастя, і найчастіший результат ранньої вагітності [14, c. 536].

Ранній початок сексуального життя має багато негативних наслідків, в першу чергу - це захворювання, що передаються статевим шляхом, і рання вагітність.

Молоді мами напередодні народження дитини виявляються необізнаними про елементарні особливості його розвитку та своїх функціях у догляді за ним і спілкуванні, що може стати підставою для виникнення серйозних проблем в освоєнні батьківської ролі. Крім того, недосвідченість і недостатність знань по догляду за дітьми, небажання приймати відповідні заходи по догляду, відсутність материнського почуття з боку дівчат можуть значно вплинути на здоров'я і виживання дітей.

Для молодих дівчат, які опинилися один на один зі своєю проблемою, дуже характерно тривалий негативний емоційний стан, щиросердечні страждання чи небажання мати дитину. Все це представляє серйозну небезпеку для майбутнього малюка. Тому слід особливо підкреслити значення душевного стану молодої мами під час вагітності. Але часто вагітність неповнолітньої викликає в оточуючих тільки засудження, що спричиняє небажані наслідки: переривання вагітності, залишення дитини в Будинку маляти, в гіршому випадку - суїцидальні наслідки.

Ще однією соціальною проблемою, що є наслідком юного материнства  проблема насильства та жорстокого поводження з дітьми. Через брак батьківських навичок, психологічну неготовність до нової соціальної ролі юні матері жорстоко ставляться до своїх дітей та схильні до різних форм насильства. Діти юних батьків частіше відстають у фізичному та інтелектуальному розвитку. Якщо ж у родині спостерігаються такі чинники, як бідність, сварки між її членами, низький рівень освіти батьків, то шанси виникнення подібних проблем збільшуються [12, c. 20].

У більшості випадків батько майбутньої дитини не готовий надавати допомогу молодій матері: ні матеріальної, ні моральної. Тому велика частина неповнолітніх дівчат залишаються незаміжніми і ростять малюка самостійно.

Більшість неповнолітніх матерів виховувалися в малозабезпечених, неблагополучних, асоціальних сім'ях. Таким дівчатам в першу чергу необхідна психологічна, педагогічна та матеріальна підтримка.

В даний час розширюється мережа соціальних установ, які займаються вирішенням проблем сім'ї та дітей. Це центри планування сім'ї, які в основному мають справу з подружніми парами і практично не займаються молоддю. Та й знаходяться подібні установи переважно у великих містах. А як же бути вагітним неповнолітнім дівчатам, які проживають в селі чи в малонаселених містах, де неналежним чином розвинена система соціальних послуг, яких вони потребують. У такому разі необхідне створення системи соціальної підтримки неповнолітніх матерів.

Проблема раннього материнства в останні десятиліття стає все більш актуальною. Це пов'язано із зростанням сексуальної активності підлітків, провідним до зростання кількості непланованих вагітностей та пологів у неповнолітніх дівчат. Отже, збільшується і кількість юних дівчат, які мають дітей [23, c. 160].

Такі вчені, як Ломоносов М. В, Мід М. А, Мар'янчика Н. П. звернулися до проблеми підліткової вагітності досить давно. Сучасні дослідники: Гурко Т. А., Гуркін Ю. А., Філіппова Г. Г. проаналізували соціальні проблеми ранньої вагітності.

Щоб запобігти таке негативне явище як раннє материнство необхідно проводити величезну профілактичну, інформаційно-просвітницьку роботу серед підлітків.

Ковальчук М. А. запропонували  модель конструювання різних цільових груп соціальної політики. Ці групи отримують заохочення, допомогу або стягнення в залежності від оціночного компонента і від їх ступеня. Таким чином виділяються чотири групи: сильні позитивні (наприклад, малий та середній бізнес), сильні негативні (потенційні конкуренти поточної влади - профспілки, богема), слабкі позитивні, або «залежні» (діти, інваліди), слабкі негативні, або «девіантні» (злочинці, наркозалежні). В якості цільової групи соціальної політики юні матері спочатку були віднесені до групи «девіантних», але поступово перейшли в групу залежних. Таке переміщення відображає суперечливий і розмитий дискурс юного материнства: з одного боку, ці дівчата переступили якісь норми і стали тягарем для платників податків, з іншого боку - це молоді люди, а з точки зору Конвенції про права дитини - діти, які особливо вразливі і потребують допомоги [ 26, c. 344 ].

До теперішнього часу в англомовній літературі накопичений великий масив досліджень, згідно з якими матері-підлітки володіють низькими навичками планування, заниженою самооцінкою, низькою мотивацією до навчання і професійного самовизначення, схильні надмірно романтично сприймати дійсність, відносяться до групи ризику по виникненню післяпологової депресії. Вагітність і народження дитини часто призводять до ізоляції від однолітків. Багато юних матерів відчувають почуття провини по відношенню до своїх матерів за те, що засмутили їх появою дитини і подальшими клопотами. Не всі цільові групи діють безпосередньо в сфері політики, тому в перекладі ми робимо акцент на їх здатність впливати на соціальну ситуацію - свою власну або більш широкого соціуму.

За нинішньої сексуальної поінформованості та достатньою свободі є батьки, які  регламентують інтимне життя дітей хоча весь інтерес дітей до цього життя визначається  цікавістю. І виявляється, досі є тенденція реєстрації шлюбу для того, щоб отримати право на інтимне життя. Зрозуміло, що як тільки цікавість задоволена, шлюб стає не потрібним і легко розривається. Соціологи і педагоги кажуть: "Ранні шлюби неміцні ...." але в тому і слабкість такої статистики, що шлюби то різні. І неміцні саме ті з них, які і шлюбами назвати складно - мабуть тільки фіктивними, тому що в таких шлюбах немає споконвічного серйозного наміру створити сім'ю. 

Підліткам, які серйозно готуються до спільного сімейного життя, буває нелегко зберегти міцність свого шлюбу - легко говорити про "відповідальності за сім'ю", а хто цього навчить. Адже якщо в ранні шлюби тікають діти з відверто проблемних сімей - то зрозуміло, яку школу і які враження вони отримали в будинку батьків. І саме з цієї моделі, навіть несвідомо, вони можуть будувати і свої сім'ї  тому що іншої моделі для них немає. 

Ще однією проблемою раннього шлюбу є так звана гра в сім'ю: саме тому, що ніде навчитися власного сімейного життя, діти укладають такий шлюб як би в жарт. Причому прагнуть зробити це якомога раніше - щоб був час в разі чого почати спочатку. Якщо ранній шлюб укладається з метою втекти з батьківської сім'ї, поставити експеримент на собі або на партнері, а то й ще гірше насолити любимому  який  відкинув почуття, - зрозуміло, що з такого шлюбу вийде мало чого хорошого, такі шлюби не довгі [30, C. 12- 14].

Поряд із соціальними проблемами, такі молоді матері стикаються з проблемами здоров'я. Тіло жінки не готове фізично чи психологічно виношувати дитину в такому юному віці. Підліток стикається з проблемою, припинити вагітність або продовжувати. Якщо вона вирішує зробити аборт, згодом виникають проблеми. Повторний аборт може призвести до серйозної гінекологічної проблеми. Якщо вона вирішує народжувати, здоров'я майбутньої дитини може бути в небезпеці через невідповідної дієти матері.

Якщо вона має захворювання, що переходять у спадок, дитина перебуває у великій небезпеці. Вага нижче норми у немовлят або немовлята з вродженими дефектами - загальний результат вагітності підлітка. Після народження мати піддається великому напрузі через емоційних, соціальних і гормональних причин. Деякі матері мають тенденцію відмовлятися від їх немовлят, оскільки вони вважають дитину небажаним. Деякі радіють їх материнству, але їх недосвідченість і вік виявляються серйозною перешкодою. Якщо мати вирішує кинути дитину для усиновлення, почуття провини посилюється, що може пошкодити її психологічному стану [32, c. 688].

Праці вітчизняних і зарубіжних учених присвячені соціальним  проблемам материнства Загвязинский В. И, Бадінтер Е.  А, Раміх В.  А які досліджували  деталі негативних ефектів, пов'язаних з вагітністю в підлітковому віці:

1. Які рамки представляє підлітковий вік? Десь між 10 і 19 роками. Вагітність у цьому віці небезпечна для життя. У разі підлітків у віці від 15 до 19 років рівень смертності в чотири рази вище, ніж для жінок у віці від 25 до 29 років. До ризику також схильний ще не народжена дитина. У разі дівчаток у віці від 10 до 14 років, ситуація ще складніша. Якщо у дівчинки в цьому віці народиться жива дитина, то він, швидше за все, незабаром загине або буде мати серйозні проблеми зі здоров'ям.

2. Підлітковий вагітність ускладнює подальше навчання дівчинки. З цієї причини серед такої групи дівчаток дуже високий рівень відмов від подальшого навчання. Навіть якщо врахувати схожу соціальну групу, то 61% дівчаток-підлітків не вагітніють до 20 - 21 року і, отже, мають можливість закінчити школу. Для порівняння, тільки 41% дівчаток, які народили дитину до 18 років, стають випускниками старших класів шкіл.

3. Навіть після пологів, молода мати не може підтримувати темп і рівень академічної успішності своїх однолітків. Вона залишається на другий рік і дуже погано справляється з державними іспитами. У підсумку, вона взагалі може ніколи не закінчити школи.

4. Вагався можливість знайти регулярне джерело доходу, тому що кожна робота потребуватиме наявності певних навичок, яких у неї немає через відсутність нормального утворення.

5. Єдиною альтернативою, що залишилася після підліткової вагітності, є державна допомога, а саме соціальне забезпечення. Більшість таких підлітків незаміжні і понад 75% перебувають під опікою держави протягом п'яти років з моменту пологів. Деякі фахівці говорять про те, що бідують підлітки вагітніють спеціально, для того щоб отримувати фінансову допомогу з боку батька дитини; це схоже на якийсь механізм виживання, щоб уникнути безнадійної убогості.

6. У дітей, народжених у таких батьків, часто спостерігається запізнілий психосоціальний розвиток та інші порушення, пов'язані з недоїданням . Викликано це відсутністю у мами-підлітка батьківських навичок. Така мама не розуміє, що необхідно її дитині, і не усвідомлює важливість посмішки, ласок і вербальної комунікації зі своєю дитиною. Злість на суспільство часто переноситься на дитину і іноді має місце фізичне насильство.

7. Ставши дорослими, діти таких матерів-підлітків виявляють тенденції поведінки, які розглядаються суспільством соціально неприйнятними. Фактично, це найгірший ефект підліткової вагітності. Син може стати карним злочинцем і потрапити у в'язницю - показник для таких хлопчиків у три рази вище, ніж для звичайних. Дочка може піти по стопах своєї матері і стати жертвою підліткової вагітності [20, c. 157].

Таким чином, юне материнство стає однією з актуальних соціальних проблем, стійкий інтерес до якої спостерігається у фахівців у всьому світі, тому ця категорія  в силу несприятливих медичних, психологічних, соціальних наслідків вагітності і дітонародження без відповідної підтримки практично стає групою особливого ризику.

1.3. Соціально-правові аспекти профілактики і захисту раннього материнства

Провідні міжнародні організації, серед яких ООН, Всесвітня організація охорони здоров’я, Дитячий Фонд ООН (ЮНІССЕФ) називають проблеми ранньої вагітності та материнства актуальними для всієї світової спільноти та досліджують їх, беруть участь у створенні стратегій щодо їх профілактики та вирішення. Серед рекомендованих підходів, що мають використовуватися для вирішення проблеми, міжнародні організації виокремлюють: міждисциплінарний та міжсекторний, орієнтований на потреби клієнта. Зазначені підходи впроваджуються шляхом реалізації спеціальних програм на національному, регіональному та локальному рівнях. У вітчизняній практиці соціально-педагогічної роботи з юними матерями простежуються спроби впровадження зарубіжного досвіду роботи, зокрема досвіду США та Великобританії.

Перспективними напрямами соціально-педагогічної роботи в Україні є створення мережі центрів матері та дитини, використання потенціалу прийомної сім’ї; організація тренінгових програм для юних вагітних та матерів з підготовки до пологів та відповідального батьківства, розвитку дитини раннього віку; проведення соціальних рекламних кампаній щодо популяризації здоров’я, а також навчання підлітків навичкам збереження репродуктивного здоров’я, створення умов для продовження ними освіти, отримання професії; розробка теоретико-методичних основ соціально-педагогічної роботи з юними матерями в Україні, превентивних програм щодо попередження ранньої вагітності, розробці інноваційних технологій соціально-педагогічної роботи не тільки з юними матерями, але й з їх батьками, юнаками, у яких має бути сформовано почуття відповідальності за свою сексуальну поведінку [46, с. 451 ].

Забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку є одним із завдань регулювання сімейних відносин, визначених прийнятим 10 січня 2002 року Сімейним кодексом України. Серед новел СК України – запровадження правового регулювання окремих питань щодо здійснення батьківських прав і виконання батьківських обов’язків неповнолітніми батьками. Водночас визначення поняття неповнолітніх батьків у законодавстві України немає.

Проблему правового регулювання сімейних відносин розглянуто у працях М. В. Антакольської, Є. М. Ворожейкіна, В. С. Гопанчука, О. В. Дзери,                           А. А. Іванова, І. В. Жилінкової, Л. М. Зілковської, А. М. Нечаєвої,                                З. В. Ромовської, О. О. Ульяненко, С. Я. Фурси, Ю. С. Червоного.

Сімейним кодексом України поняття неповнолітніх батьків було вперше введено до національного законодавства України. Та оскільки законодавчого визначення поняття неповнолітніх батьків не має, це може спричинити проблеми під час практичного застосування деяких норм [40, с. 90 ].

У юридичній літературі використовують поняття «неповнолітня мати», тобто мати, яка народила дитину до віку, з якого, згідно із законодавством України, встановлено шлюбний вік. На думку науковців, така позиція не цілком правильна, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 22 Сімейного кодексу України, шлюбний вік для жінки встановлено у сімнадцять років, тобто до настання повноліття, так само й народити дитину вона може до настання повноліття, тому посилання на шлюбний вік під час визначення поняття неповнолітньої матері є нелогічним.

Беззаперечним є твердження, що неповнолітніми батьками є батьки у віці від 14 до 18 років. Водночас ч. 2 ст. 156 СК України встановлює, що неповнолітні батьки, які досягли 14 років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини. Коментуючи зазначене положення, О. М. Калитенко зазначає, що воно не узгоджене ні зі ст. 6 СК України, ні зі ст. 31 і 32 ЦК України, що лише особи з 14 років і старше можуть бути наділені повною цивільною дієздатністю у разі укладення шлюбу або народження дитини, а тому воно є некоректним роз’ясненням ч. 1 ст. 156 [40, с. 90].

Для порівняння можна навести ч. 3 ст. 62 СК Російської Федерації, яка встановлює, що неповнолітні батьки мають право вимагати після досягнення ними віку 14 років установлення батьківства відносно своїх дітей у судовому порядку, що також дає підстави стверджувати про віднесення до неповнолітніх батьків усіх батьків, які не досягли 18 років за одночасного поділу їх на дві категорії: до 14 років і від 14 до 18 років. Слід також зазначити, що, на відміну від ст. 6 СК України, ст. 54 СК Російської Федерації лише зазначає, що дитиною визначають особу, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, без поділу на категорії «малолітня дитина» та "неповнолітня дитина”, тому сама проблема визначення поняття “неповнолітні батьки” не постає, а йдеться лише про різний обсяг прав та обов’язків неповнолітніх батьків, як батьків,що не досягли 18-річного віку, залежно від віку (14 років, 16 років).

Крім того, вважаємо, що посилання на ч. 2 ст. 6 СК України, відповідно до якої неповнолітньою вважають дитину у віці від 14 до 18 років, та застосування зазначеної норми за аналогією і віднесення, таким чином, до категорії неповнолітніх батьків осіб у віці від 14 до 18 років, що записані матір’ю або батьком дитини, є неправильним.

Як зазначає Скакун О. В, «аналогія закону – вирішення справи чи окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на такі випадки» . Але норми ст. 6, 156 СК України розраховані на різні правові ситуації: положення ст. 6 стосуються правового статусу дитини, а положення ст. 156 – правового статусу окремої категорії батьків – батьків, що не досягли повноліття.

Крім того, така позиція цілком виключає з кола правового регулювання випадки, коли батьком або матір’ю дитини стає особа, яка ще не досягла 14 років, хоча на практиці така ситуація є цілком можливою.

Вважаємо, що формулювання ч. 2 ст. 156 СК України не є випадковим, а законодавець свідомо в цьому разі відносить до неповнолітніх батьків усіх батьків віком до 18 років, поділяючи їх на дві категорії: неповнолітні батьки до 14 років та неповнолітні батьки, які досягли 14 років, надаючи останнім право на самостійне звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини, що є цілком логічним, оскільки батьками можуть стати особи і до 14 років.

Відносячи до неповнолітніх батьків усіх батьків віком до 18 років, слід також зауважити, що регулювання здійснення неповнолітніми батьками батьківських прав та виконання обов’язків за національним сімейним законодавством не може бути визнано задовільним.

Так, у ч. 1 ст. 156 СК України зазначено, що неповнолітні батьки мають такі самі права й обов’язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно. Нагадаємо, що розділ ІІІ СК України містить досить великий перелік прав та обов’язків матері та батька щодо дитини не лише немайнового (забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану, визначити ім’я, по батькові та прізвище дитини, виховувати та розвивати дитину, захистити дитину тощо), а й майнового характеру (наприклад, управління майном дитини, обов’язок утримувати дитину).

Законодавець, наголошуючи на самостійності здійснення неповнолітніми батьками батьківських прав і виконання обов’язків, установлює й певні обмеження. Так, відповідно до ч. 4 ст. 217 СК України, якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їх згоди на усиновлення, потрібна згода їх батьків.

Можливість практичної реалізації положення щодо самостійного здійснення неповнолітніми батьками батьківських прав і виконання батьківських обов’язків навіть для неповнолітніх батьків, які досягли віку 14 років, убачається сумнівною, а для неповнолітніх батьків віком до 14 років і поготів. Як зазначено в юридичній літературі, неповнолітні батьки, по-перше, стаючи батьками та набуваючи повної цивільної дієздатності, самі не втрачають статусу дитини щодо власних батьків, а, по-друге, через свій вік вони не є ще досить морально та фізично зрілими для того, щоб належним чином здійснювати свої батьківські права та виконувати обов’язки. Крім того, такі особи, зазвичай, не мають достатньої кількості власних коштів для того, щоб утримувати дитину .

Таким чином, необхідно не лише визначити поняття неповнолітніх батьків, а й здійснити чітку диференціацію їх прав та обов’язків залежно від вікової категорії. У ч. 1 ст. 62 СК Російської Федерації зазначено, що неповнолітні батьки мають право на спільне проживання з дитиною та участь в її вихованні . Тобто законодавець не покладає на неповнолітніх батьків обов’язків, які вони завідомо нездатні виконати.

Водночас, зважаючи на недостатній життєвий досвід неповнолітніх, законодавець у ст. 16 СК України покладає на бабу, діда дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, обов’язок надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав і виконанні батьківських обов’язків.

Ураховуючи, що народження дитини в неповнолітнього здебільшого є наслідком недостатньої уваги з боку батьків, навряд чи варто очікувати від останніх належного виконання обов’язку щодо надання неповнолітньому допомоги у здійсненні ним батьківських прав і виконанні батьківських обов’язків. Натомість ст. 265 СК України передбачає обов’язок баби, діда утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх онуків, якщо в них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу. Як вирішити питання в разі нездатності баби та діда надавати таку допомогу,СК України не визначає.

Отже, запровадження правового регулювання окремих аспектів здійснення батьківських прав і виконання батьківських обов’язків неповнолітніми батьками є загалом позитивною тенденцією розвитку сімейного права України, оскільки таке явище об’єктивно існує і потребує правового регулювання. Необхідним є чітке визначення поняття неповнолітніх батьків, оскільки, відповідно до норм сімейного та цивільного законодавства, до неповнолітніх осіб належать особи у віці від 14 років, водночас батьком або матір’ю дитини може стати особа й до чотирнадцяти років. Таким чином, визначення неповнолітніх батьків, як батьків у віці від 14 до 18 років робить становище осіб, які стали батьками до досягнення чотирнадцяти років, повністю неврегульованим.

Таким чином, аналіз змісту ч. 2 ст. 156 СК України дає підстави відносити до неповнолітніх батьків усіх батьків віком до 18 років, поділяючи їх на дві категорії: неповнолітні батьки до 14 років та неповнолітні батьки, які досягли 14 років. Актуальним є чітке визначення порядку здійснення батьківських прав і виконання батьківських обов’язків кожною із зазначених категорій неповнолітніх батьків, зокрема, щодо обов’язкового встановлення опіки над дитиною, батьки якої не досягли 14 років.

Висновки до першого розділу

В ході вивчення проблеми вагітності неповнолітніх з’ясувалося, що з середини 90-х років XX століття спостерігається значне зростання кількості вагітностей і пологів серед підлітків. Вагітність в юному віці це наслідок раннього початку статевого життя, неправильне або зовсім незастосування контрацептивів, непоінформованість підлітків у цьому питанні. Зараз поняття «раннє материнство» і «підліткове материнство» тотожні. Деякі дослідники пов’язують появу поняття «підліток» з формуванням індустріального суспільства [46, C. 14 – 16].

Впродовж останніх десятиліть однією із соціальних проблем сучасності є юне материнство. Особливість цієї проблеми полягає у тому, що одночасно мова йде про здоров’я, життя, долю як дітей і тих жінок, для яких материнство стає чинником багатьох ризиків. Саме молоді матері – одна з найуразливіших в економічному, соціальному, психологічному, педагогічному аспектах соціально-психологічна підгрупа. З народженням дитини дівчата юного віку та їхні діти опиняються у складній життєвій ситуації, що, як правило супроводжується бідністю, обмеженістю можливостей для отримання освіти, професії, доступу до медичних та соціальних послуг, небезпекою захворювань, насильства, сексуальної експлуатації. Негативними наслідками ранньої вагітності та материнства стають економічна неспроможність дівчат самостійно забезпечувати безпеку та якість життя собі й своїй дитині, соціальна ізольованість, чисельні психологічні проблеми, дискримінація, небезпека для здоров’я та життя дитини, ризик відмови від неї.

Підліткова вагітність у різних країнах світу, включаючи Україну, набуває тривожної поширеності. Ранній початок сексуального життя має багато негативних наслідків, в першу чергу – це захворювання, що передаються статевим шляхом, і рання вагітність.

Для молодих дівчат, що опинилися наодинці зі своєю проблемою, дуже характерний тривалий негативний емоційний стан, душевні страждання або небажання мати дитину. Все це представляє серйозну небезпеку для майбутнього малюка. Тому слід особливо підкреслити значення душевного стану молодої мами під час вагітності. Але часто вагітність неповнолітньою викликає у тих, що оточують тільки засудження, що спричиняє за собою небажані наслідки: переривання вагітності, залишення дитини в Будинку малятки, у гіршому разі – суїциїдальні наслідки. Більшість неповнолітніх матерів виховувалися в малозабезпечених, неблагополучних, асоціальних родинах. Таким дівчатам у першу чергу необхідна психологічна, педагогічна й матеріальна підтримка [31, с. 432 ].

Отже, юні матері зустрінуться із величезними труднощами і необхідністю приймати серйозні рішення. Проте вихід завжди є і навіть юна дівчинка може стати хорошою матір’ю.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ РАННЬОГО МАТЕРИНСТВА

2.1. Шляхи формування психологічної готовності дівчат до усвідомленого материнства

Формування готовності до усвідомленого материнства  - це багатоаспектна проблема, яку пов'язують зі зрілістю особистості, розвитком свідомості та самосвідомості індивіда. Відомо, що самосвідомість у юнацькому віці структурується навколо статеворольового розвитку особистості (Божович Л. А,                 Боришевський М. А, І. В. Кон).

Готовність до будь-якої діяльності в сучасній філософській, соціологічній, психологічній літературі розглядається як цілеспрямоване вираження рівня розвитку особистості, яке включає її переконання, погляди, ставлення, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, вміння, настановлення на певну поведінку [45, C. 12- 13].

В.Кравець вважає, що готовність усвідомленого материнства є системою сформованих стійких якостей особистості, необхідних для успішного створення та функціонування сім'ї. Ціннісні орієнтації розглядаються ним як регулятор поведінки особистості в сім'ї і показник готовності старшокласників до майбутнього сімейного життя. В. Сисенко виокремив морально- психологічну готовність особистості , під якою він розуміє засвоєння цілого комплексу вимог, обов'язків і соціальних стандартів поведінки, якими регулюється сімейне життя.

У більшості досліджень даний феномен визначається як здатність матері забезпечувати адекватні умови для розвитку дитини, що проявляється в певному виді ставлення, який, в свою чергу, пов’язаний з цінністю дитини для матері.

Це утворення формується під впливом взаємопов’язаних біологічних та соціальних передумов. Серед останніх, які найчастіше описують у психологічній літературі, слід вказати на досвід взаємостосунків у сім’ї, зокрема з матір’ю, бажання мати дітей та установку на них ще до вагітності, прийняття себе в ролі матері, а також позитивний образ дитини під час вагітності, встановлення контакту з нею до і після народження (Д. Віннікотт, О. Захаров, М. Кляйн,                     О. Копил, С. Мещерякова, Р. Мухамедрахімов, С. Фанті, Г. Філіппова). Водночас провідним чинником становлення материнства є повноцінне проходження різних вікових стадій, в процесі яких і закладаються його мотиваційні основи. Зокрема, у ранній юності, яка є одним із сензитивних періодів становлення мотиваційних основ материнської сфери, відбувається розвиток жіночої самоідентичності, емоційної зрілості та психологічного дорослішання [45, C. 14- 15]. 

На основі узагальнення теоретичних даних, було виокремлено наступні структурні шляхи психологічної готовності до материнства: когнітивний, що включає уявлення про себе як майбутню матір та материнство загалом; емоційно-ціннісний, основою якого є позитивне ставлення до себе як майбутньої матері, включення материнства в ціннісно-смислову сферу; операціональний, що передбачає сформованість навичок материнської компетентності.

Когнітивна складова представлена системою уявних образів майбутього материнства, яка формується ще задовго до його реалізації. Емоційно-ціннісний компонент як ставлення, установки щодо виконання материнської ролі є центральним та системотвірним у структурі психологічної готовності материнства, оскільки він пов’язаний із усвідомленим вибором бути матір’ю. Гармонійне поєднання пріоритетного ставлення до материнства з іншими особистісно-значущими ставленнями в структурі особистості можна розглядати як її цілісність та максимальне задоволення жінки своєю соціальною роллю.

Найсуттєвішими характеристиками психологічної готовності материнства  є емоційно-позитивне ставлення до материнства, переважання мотиву народження дитини, прийняття її як самостійної цінності та набуття материнством життєвого сенсу. Операціональний компонент у роботі розглядається як материнська компетентність, тобто здатність до встановлення суб’єкт-суб’єктної взаємодії з дитиною, наявність умінь і навичок спілкування з нею на основі співробітництва та взаєморозуміння. Цей компонент передбачає не лише набір конкретних операціональних дій по догляду за дитиною, а набагато глибші психологічні процеси, в основі яких лежить емоційне її прийняття, учування емоційного стану, інтуїтивне розуміння дитячих потреб та адекватне на них реагування [47, C 234- 240].

Відповідальне ставлення є передумовою усвідомленого вибору життєво важливих рішень, у тому числі - бути матір’ю. Воно є результатом внутрішньої роботи, особистісного розвитку, а тому його слід вважати незалежним від зовнішніх спонукань, тиску й впливів, якщо вони не відповідають внутрішнім переконанням особистості. Розвиток такого ставлення можливий лише в умовах розгортання суб’єктності, самоусвідомлення, прийняття власних переконань та цінностей. Позитивне ставлення до самого себе дозволяє приймати рішення у відповідності із внутрішньою переконаністю про їх необхідність та важливість для власної життєдіяльності. Таким чином, у контексті проведеного дослідження відповідальне ставлення до материнства розглядається як інтегральна психологічна властивість особистості жінки, що базується на самоповазі, усвідомленні власного життєвого вибору та готовності брати на себе відповідальність за виконання материнських функцій [47, C 346- 347].

Рання юність характеризується виникненням особистісного новоутворення – самовизначення, яке пов’язане з вибором світоглядних зразків та цінностей, конструюванням життєвих планів. У старшокласників провідне місце в структурі мотиваційної сфери займають мотиви пошуку сенсу власного життя, а тому вони зорієнтовані не тільки на найближчу перспективу, але і на віддалену. Тому материнство як життєва перспектива може у цей період набувати ціннісно-смислового значення.

Отже, структуру психологічної готовності материнства представлено як цілісний конструкт, де всі компоненти взаємопов’язані: образ материнства визначає емоційно-ціннісне до нього ставленя, що в свою чергу є передумовою материнської поведінки. На основі теоретичного аналізу структурних компонентів дане поняття визначається як особливим чином організована особистісна сфера жінки, що визначає систему стосунків з майбутньою дитиною.

2.2. Аналіз досвіду роботи щодо профілактики раннього материнства перинатальних центрах

Актуальність проблеми охорони здоров'я матері і дитини свідчить про пріоритетний напрямок сучасної перинатології. Велика увага приділяється підвищенню ефективності профілактичних і лікувальних заходів, спрямованих на зниження материнської і перинатальної захворюваності, смертності, інфекційних ускладнень у юних і вікових першородящих. Проблема підліткової вагітності і материнства в юному віці надзвичайно актуальна не тільки для України, але і для багатьох країн світу, оскільки скрізь у неповнолітніх реєструється збільшення кількості непланованих вагітностей. Щорічно в багатьох індустріальних і розвинутих країнах вагітніють від 5 до 10% дівчат у віці 15 – 19 років, в деяких регіонах Африки цей показник перевищує  20%, в результаті, за рік у світі народжує 15 млн. дівчат-підлітків, а ще 5 млн. змушені позбутися небажаної вагітності.

Вагітність у юному віці супроводжується  складними  медико-соціальними проблемами, вирішення яких у значній мірі залежить не тільки від підлітків, але і від суспільства. Юна вагітна часто не користується пренатальною допомогою, що приводить до серйозних ускладнень перебігу вагітності і пологів. Аналогічну паралель можна  провести і серед вікових першородящих, коли, пізно згадавши про необхідність материнства, чи довгостроково йдучи до нього шляхом індукованої вагітності, не завжди в повній родині, вагітність стає серйознішим іспитом не тільки для здоров'я майбутньої матері та дитини, але і для їхнього життя. У 1998 році на Україні виховувалося 1,8 млн. дітей у неповній родині, серед них велика кількість дітей, народжених від юних і вікових матерів, не завжди соціально-благополучних, що ставить цю проблему в ряд державно значимих [52, C. 44 – 46 ].

Згідно даним офіційної статистики, серйозна демографічна ситуація, що склалася на Україні, характеризується зниженням народжуваності, негативним приростом населення, що зв'язано не тільки з різким зниженням рівня життя в умовах недостатньо розвинутого соціального захисту населення, збільшенням кількості розлучень, але і з тим, що в даний час групу активного репродуктивного віку формує контингент юних першовагітних і жінок, що народилися в 60–70 роки від нечисленних груп матерів післявоєнного часу.

Вивченню рівня контрацептивної освіченості та репродуктивної поведінки юних і вікових жінок присвячено немало публікацій у наукових виданнях останніх років, згідно яких родини юних і вікових матерів включені в групу медико-соціального ризику.Однак, на нашу думку, їх не можна розглядати як єдину неблагополучну сукупність на підставі одного тільки факту - народження дитини в матері до 18 і після 30 років тому, що даний контингент дуже різноманітний [52,  C. 67- 69].

Планування сім`ї є невід’ємною частиною надання перинатальної допомоги як на етапі підготовки до вагітності, так і після пологів.

Незважаючи на численність і серйозність завдань, які постали перед охороною здоров’я у світі, можливість планування кількості дітей у сім’ї є однією зі значущих проблем медичного характеру. За даними світової статистики, щорічно від чинників, пов’язаних з вагітністю або її перериванням, помирає близько 0,5 млн. молодих жінок. Світовий досвід свідчить, що використання сучасних контрацептивних методів як засобів попередження незапланованої вагітності, сприяє зменшенню частоти штучних і нелегальних абортів, що дає змогу знизити рівень материнської смертності на 25–50%.

Планування сім’ї відіграє важливу роль у збереженні здоров’я матері і дитини, оскільки жінки мають змогу визначити оптимальні інтервали між вагітностями та попередити незаплановану вагітність у молодому чи більш старшому віці. Уникнення незапланованої і ризикованої вагітності є основною стратегією зниження рівня малюкової та материнської смертності. Доведено, що сучасна контрацепція як основний засіб планування сім’ї для подружніх пар є безпечною [52, C. 88- 90 ].

Слід зазначити, що перші пологи більш рекомендовані після досягнення жінкою 20-річного віку. У матерів віком до 20 років зростає ризик народження дітей з меншою вагою, підвищується рівень малюкової смертності, виникають проблеми з грудним вигодовуванням, серед 15–19-річними удвічі збільшується ризик смерті при народженні дитини порівняно з 20–24-річними.

Водночас, у міру збільшення віку жінки (після 30 років) значно зростає ризик ускладнень: невиношування, народження мертвої дитини, смерті новонародженого, гестаційного діабету, прееклампсії.

Збільшення інтервалу між пологами є важливим для здоров’я матері і дитини. Шанси на виживання наступної дитини зростають якщо інтервал між пологами становить щонайменше два роки.  За даними опитування, проведеного у 2001–2005 рр. серед населення у 35 країнах, смертність дітей віком до 5 років знижується у міру збільшення інтервалу між пологами. Більший інтервал між пологами сприяє меншому ризику народження недоношених або дітей із малою масою тіла. При інтервалі 2–3 роки знижується ризик анемії в 1,3 разу; кровотечі у третьому триместрі – в 1,7 разу; материнської смертності під час пологів – у 2,5 разу [52, C. 94 -95] .

Важливими ефективними цільовими заходами щодо удосконалення та поліпшення послуг з планування сім’ї є: вибір методу контрацепції відповідно до періодів життя, післяпологова та післяабортна контрацепція з урахуванням прав пацієнтки, її бажання, можливостей, прихильності до застосування того чи іншого контрацептива.

На кожному рівні перинатальної допомоги консультування з питань планування сім`ї має бути частиною надання перинатальної допомоги.

До складу перинатальних центрів мають входити центри/кабінети планування сім`ї. Медичні спеціалісти будь-якого рівня медичної допомоги повинні бути підготовленими для консультування з питань планування сім’ї та усіх методів контрацепції.  

На першому рівні перинатальної допомоги послуги з вибору методу контрацепції надаються акушерками, фельдшерами, сімейними лікарями, лікарями акушерами-гінекологами та включають:

  •  консультування з питань здорового способу життя, профілактики ЗПСШ;
  •  консультування з вибору сучасної контрацепції;
  •  консультування з післяпологової контрацепції серед вагітних (жінок після пологів) та їхніх партнерів;
  •  доступність контрацепції сільському населенню (слід направити жінку до лікаря акушера-гінеколога, який призначить метод контрацепції відповідно до медичних критеріїв прийнятності ВООЗ та клінічного протоколу з питань планування сім’ї);
  •  своєчасне виявлення жінок з екстрагенітальною патологією важкого ступеня, яким протипоказана вагітність за життєвими показаннями, з метою скерування їх на вищий рівень для індивідуального підбору високоефективного методу для тривалого використання;
  •  проведення у навчальних закладах роботи з питань статевого виховання, здорового способу життя, формування та збереження репродуктивного здоров’я.

Другий рівень перинатальної допомоги потребує нормативного визначення відповідального спеціаліста з питань планування, на якого покладається організаційно-методичне забезпечення цих послуг.

Послуги надаються акушерками та лікарями акушерами-гінекологами і включають:

  •  консультування з питань здорового способу життя, профілактики ЗПСШ;
  •  консультування з вибору сучасної контрацепції;
  •  консультування з післяпологової контрацепції серед вагітних (жінок після пологів) та їхніх партнерів;

2006 року в Україні ввели у перинатальних центрах посаду соціального педагога. Одне з основних завдань та обов’язків цього фахівця — інформувати школярів про наслідки ранніх статевих зв’язків і небажану вагітність. Якщо ж вагітність уже настала, то він має підтримати молоду людину та допомогти знайти вихід. Тут проблема полягає не лише в компетентності таких спеціалістів, а й у тому, що лише одиниці підлітків звертаються за порадою до соціальних педагогів чи навіть психологів. Насамперед вони бояться розповісти про свою проблему хоч комусь, бояться розголосу, осудів. Тай про статеве дозрівання більшість школярів дізнається не зі спеціальних уроків чи від батьків, а таки з вулиці. У нашій країні чомусь поширеною є  думка, що діти самі все знають краще за батьків. За порадою лікаря-гінеколога Христини Гусак, найкращим вибором для юних осіб є відвідування гінекологічних кабінетів, лікарські консультації.

Отже, робата перинатальних центрів відіграє важливу  і ефективну роль у наданні допомоги малолітнім матерям які опинились у скрутному становищі.

 

2.3. Результати вивчення стану сформованості навичок усвідомленого батьківства у старшокласників

          На основі результатів теоретичного аналізу проблеми дослідження ми розробили анкету, яка включала запитання та відповіді, що забезпечили можливість з'ясувати: розуміння учнями понять "батьківство", "материнство"; знання функцій сім'ї та їх значення; уявлення про сімейні ролі батька/матері, розподіл батьківських обов'язків; основні цінності у системі взаємин між дитиною та батьками, уявлення про якості ідеальних батька та матері; оцінку своєї відповідності виконанню соціальних ролей батька та матері.

У дослідженні взяли участь 18 учнів 10 А класу (5 дівчат і 13 хлопців) і 20 учнів 11 Б класу (5 дівчат і 15 хлопців ) Драбівської ЗОШ І- ІІІ ст. № 24 Черкаської області (анкета подана нами в Додатку В) . Отримані дані показують, що учні в цілому знають основні батьківські ролі. Проте, привертають увагу досить значні відмінності між юнаками та дівчатами в їх уявленнях про значимість ролей батька/матері. Спочатку охарактеризуємо розуміння школярами юнацького віку поняття "батьківство" (таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1 

Розподіл відповідей респондентів щодо розуміння поняття "батьківство".

Що ви розумієте під поняттям "батьківство"?

Учні 10-го класу

Учні 11-го класу

N

Р, %

N

Р, %

хл

дів

хл

дів

хл

дів

хл

Дів

а) процес забезпечення батьками (рідними чи прийомними) необхідних умов для повноцінного розвитку, виховання та навчання дітей

8

4

61,5

80

9

1

60

20

б) факт походження дитини від певного батька

4

1

30,8

20

2

1

13,3

20

в) комплекс соціальних, психологічних, медичних та інших умов, що дозволяють родині мати стільки дітей, скільки вона забажає.

1

7,7

4

3

26,7

60

Розуміння поняття "батьківство" у дівчат та юнаків є різним. Проте учні розуміють, що це не лише факт походження дитини від батьків, але й процес створення умов для нормального розвитку, навчання і виховання. На цьому зосереджують увагу хлопці та дівчата 11 -го класу (60 % відповідей), зокрема наголошують на комплексі соціальних, психологічних медичних та інших умов, що дозволяють родині мати дітей скільки вона забажає.

За даними дослідження для школярів юнацького віку основною цінністю для ефективного виконання батьківських функцій є взаєморозуміння між подружжям. Слід зазначити, що це спостерігається як у відповідях хлопців (61,5 %), так і у відповідях дівчат (80 %) 10-го класу. Ця ж тенденція зберігається в учнів одинадцятого класу обох статей. Не менш важливою цінністю є матеріальне благополуччя, як для хлопців, так і для дівчат десятого класу, відповідно відсоток відповідей 46,2 % і 80 %. При цьому необхідно зазначити, що чим старші школярі, тим ця цінність стає значущою: відсоток відповідей хлопців та дівчат одинадцятого класу 60 % та 80 %.

Результати опитування вказують на те, що хлопці та дівчата визнають взаєморозуміння між подружжям, любов до дітей важливими цінностями, що забезпечують ефективне виконання батьківських функцій, усвідомлене та відповідальне ставлення до виконання батьківських обов'язків. З переважної більшості відповідей учнів обох статей двох класів ми бачимо, що школярі надають великого значення матеріальному благополуччю, що позитивно характеризує виконання економічної функції сім'ї. Разом з тим ці дані можна інтерпретувати і в тому аспекті, що учні називають цінності "матеріальне благополуччя" і "наявність квартири", яких немає у їх реальному житті.

Розглянемо, якими є уявлення учнів про такий важливий аспект як обов'язки, котрі повинен виконувати батько у сім'ї. Нами було визначено вісім ролей, які, на нашу думку, повинен виконувати батько у благополучній сім'ї. Результати опитування подано у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Які обов'язки батька в сім'ї ( за статтю, класом навчання, %) 

Які обв'язки повинен виконувати батько?

Учні 10-го класу

Учні 11-го класу

N

Р, %

N

Р, %

хл.

дів.

хл.

дів.

хл.

дів.

хл.

дів.

а) виховувати дітей

8

4

61,5

80

10

5

66,7

100

б) вести домашнє господарство

3

3

23,1

60

3

5

20

100

в) матеріальне забезпечення

6

3

46,2

60

7

4

46,7

80

г) допомагати жінці у господарських справах

1

4

7,7

80

3

5

20

100

д) бути другом жінки

2

2

15,4

40

3

2

204

20

е) бути опорою і захисником сім'ї

1

3

15,4

60

5

1

33,3

20

є) організовувати дозвілля

1

1

7,7

20

2

1

13,3

20

ж) вести фінансові справи

4

2

30,8

40

5

2

33,3

40

 

Аналіз відповідей хлопців та дівчат десятого класу показав, що тільки стосовно ролі "вести фінансові справи" їхні погляди співпали: 30,8 % і 40 %. Цікаво, що дівчата надавали досить серйозного значення ролям "виховувати дітей", "вести домашнє господарство", "допомагати жінці в господарчих справах", "матеріальне забезпечення", "бути опорою і захисником сім'ї", про що свідчить  80 %, 60 %, 60 %, 60 % їх відповідей. Що ж стосується хлопців, то для них суттєвішими ролями батька є " виховання дітей", "ведення фінансових справ" і "матеріальне забезпечення сім'ї" (61,5 %, 30,8 % і 46,2 % відповідей). Учні одинадцятого класу визначили ролі батька: хлопці (60,7 % відповідей) вважають, що головна роль є виховання дітей, не менш важливою є матеріальне забезпечення сім'ї (46,7 % відповідей); дівчата головними вважають виховання дітей і допомога жінці у господарчих справах (100 % відповідей), матеріальне забезпечення сім'ї (80 % відповідей).   

Для матері в сім'ї нами було виділено сім ролей: ведення домашнього господарства, бути другом чоловіку, бути охоронницею домашнього вогнища, бути символом краси і чарівності, виховання дітей, ведення фінансових справ, організовувати дозвілля (таблиця 2.3).

 

Таблиця 2.3 

Які обов'язки виконує мати в сім'ї ( за статтю, класом навчання, %)

Які ролі повинна виконувати матір?

Учні 10-го класу

Учні 11-го класу

V

Р, %

V

Р, %

хл.

дів.

хл.

дів.

хл.

дів.

хл.

дів.

а) вести домашнє господарство

4

4

30,8

80

5

5

33,3

100

б) бути другом чоловікові

8

1

61,5

20

9

2

60

40

в) бути "охоронцем домашнього вогнища"

2

5

15,4

100

4

5

26,7

100

г) бути символом краси і чарівності

8

2

61,5

40

9

2

60

40

д) виховання дітей

9

5

69,2

100

10

5

66,7

100

е) вести фінансові справи

4

3

30,8

60

5

2

33,3

40

є) організовувати дозвілля

4

1

30,8

20

6

3

40

60

Як свідчать результати таблиці 2.3, хлопці та дівчата двох класів головною роллю матері визначають "виховання дітей". "Ведення домашнього господарства" і "бути охоронницею домашнього вогнища" дві ролі, які визначили дівчата важливими для успішного виконання матері своїх функцій у сім'ї (10 клас - 80 %, 100 %; 11 клас - 100 % і 100 % відповідей). Для хлопців юнацького віку одними із найголовніших ролей матері виступили "виховання дітей", "бути другом чоловіка" та "бути символом краси і чарівності" (10 клас - 69,2 %, 61,5 %. 61,5 %; 11 клас - 66,7 %, 60 %,60 % відповідей).

Отже, головним обов'язком батька і матері в уявленнях учнівської молоді є виховання дітей. Очевидною стає та обставина, що школярі виховуються в сім'ї і в них сформовані уявлення про соціальні ролі батька та матері, значення їх виховної функції.

Таблиця 2.4.

Якими якостями та вміннями повинні володіти батьки ( відповіді за статтю, класом навчання, %) 

Якими якостями та вміннями повинні володіти батьки?

Учні 10-го класу

Учні 11-го класу

N

Р, %

N

Р, %

хл.

дів.

хл.

дів.

хл.

дів.

хл.

дів.

а) доброзичливість

7

5

53,8

100

8

1

53,3

20

б) чесність

12

5

100

100

13

1

86,7

20

в) гуманність

4

2

30,8

40

6

2

40

40

г) працелюбність

2

1

15,4

20

6

3

40

60

д) організованість

1

2

7,7

40

3

2

20

40

е) дотепність

2

3

15,4

60

2

1

13,3

20

є) любов до дітей

9

5

69,2

100

11

5

73,3

100

ж) освіченість

7

1

53,8

20

9

4

60

80

з) стриманість

1

-

7,7

-

2

1

13,3

20

и) мужність

4

4

30,8

80

5

1

33,3

20

і) вміння господарювати

8

2

61,5

40

12

3

80

60

й) вміння захистити сім'ю

4

2

30,8

40

6

2

40

40

к) вміння забезпечувати сім'ю

3

2

23,1

40

8

3

53,3

60

 

Ці дані демонструють, що учні мають досить розгорнуте уявлення про якості батька і матері. Суттєвою рисою матері та батька учні виділяють любов до дітей. Очевидним є той факт, що дівчата і хлопці дещо по-різному розуміють ці якості. Відмінності в уявленнях можуть призводити до формування в молодих людей неадекватних очікувань стосовно поведінки майбутнього супутника життя в ролі матері або батька.

Що стосується оцінки учнями своїх можливостей у виконанні ролі батька чи матері, то серед хлопців, впевнених у своїх можливостях, була більшість (61,5 % та 46,7 % відповідей); таких, які дали негативну відповідь (23,1 % та 33,3 % відповідей) і "не задумувались" (15,4 % та 40 % відповідей). З відповідей дівчат ми можемо говорити про те, що вони не задумувались над цим питанням (40 %, 40 % відповідей) (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5. 

Розподіл відповідей респондентів щодо оцінки своїх можливостей у виконанні обов'язку батька чи матері, за статтю, класом навчання, % 

Чи впевнені ви у своїх можливостях у виконанні обов'язку батька чи матері?

Учні 10-го класу

Учні 11-го класу

N

Р, %

N

Р, %

хл.

дів.

хл.

дів.

хл.

дів.

хл.

дів.

а) так

8

1

61,5

20

7

1

46,7

20

б) не задумувались

2

2

15,4

40

3

2

40

40

в) ні

3

2

23,1

40

5

2

33,3

40

 

Отже, хлопці юнацького віку стосовно цієї сфери сімейного життя виявили значно більший оптимізм, ніж дівчата, що ми зв'язуємо з меншою відповідальністю в питаннях, що стосуються сім'ї. Проведене дослідження свідчить, що уявлення учнівської молоді про батьківські обов'язки відзначаються недостатньою повнотою, розходженнями у поглядах хлопців і дівчат, досить низькою оцінкою себе як майбутніх батьків. Виявлені особливості розуміння учнівською молоддю сутності виконання батьківських ролей відображаються на їхньому ставленні до інституту сім'ї.

Тому ці аспекти ми врахували в процесі здійснення цілеспрямованої просвітницької роботи з ознайомлення старшокласників з сутністю усвідомленого батьківства, його компонентами та стилями.

Навчальним планом загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. смт Драбів в варіативній частині передбачено читання факультативу «Психологія сімейного життя». Як один з аспектів дослідження, ми долучились до читання даної дисципліни і провели лекції на тему:" Якими повинні бути мама і тато?", " Діти - квіти життя!", бесіди " Чи готові Ви виховувати дитину?", "Щаслива сім'я - здорова нація", диспут "Діти без шлюбу, за і проти", а також рольова гра "Моя ідеальна сім'я".

Засадовим стосовно планування сім'ї є прийняття добровільного рішення про розмір сім'ї, яке ґрунтується на наданому їй праві визначати бажану для неї кількість дітей та проміжки між їх народженням. Реалізація такого рішення здійснюється шляхом контролю над репродуктивними діями й має на меті не тільки досягти бажаної кількості дітей і зберегти їх, але й вибирати час народження дитини з урахуванням віку батьків та соціально-економічних умов, регулювати інтервали між народженнями дітей, уникнути небажаної вагітності. Тому, одним з завдань дослідження було проведення просвітницької роботи щодо ознайомлення старшокласників із засобами контрацепції та методами попередження небажаної вагітності. Адже, грамотне застосування контрацептивів, які сприяють збереженню здоров'я жінки, відкривають шлях до щасливого материнства є одним з показників культури сім'ї.

Застосування надійних контрацептивних засобів сприяє подоланню страху перед небажаною вагітністю, а отже гармонізації інтимних стосунків. З цією метою ми використали метод можливих варіантів ("дерево рішень")та метод самооцінки, за допомогою яких обговорювалася проблема переривання вагітності (див. табл.2.6 та 2.7.). Кожен учасник мав обрати для себе один із запропонованих варіантів і аргументувати його.

Таблиця 2.6. 

Варіант 1: Жінка має право перервати свою вагітність

Підтвердження

Заперечення

    1. Оскільки людина є господарем свого життя, то вона сама вирішує, що їй робити.

1. Жінка завжди повинна пам'ятати, що ненароджений ще малюк уже відчуває страшну біль, коли переривають його життя.

2. Якщо жінка невиліковно хвора і знає, що вагітність прискорить її смерть, тоді вона має право зробити аборт.

2. Часто трапляються помилки в діагнозах і жінка повинна завжди мати надію на шанс вижити, пам'ятаючи при цьому, що сили їй може надати нове врятоване життя.

3. Рятуючи життя іншої людини, вона свідомо може перервати свою вагітність.

3. Свідомо позбавляючи життя своєї майбутньої дитини, немає впевненості в тому, що життя іншої людини буде врятованим.

Варіант 2: Жінка не має морального права перервати свою вагітність

Підтвердження

Заперечення

1.Жінка повинна пам'ятати, що життя її дитини є найвищою цінністю і дане воно Богом, а тому переривати вагітність вона не має права.

1.Жінка має право самостійно розпоряджатись своїм життям і життям майбутньої дитини.

2.Ніякі обставини не можуть спровокувати вбивство ще ненародженої людини.

2.Можуть існувати певні обставини, за яких жінка може це зробити.

3.Перериваючи вагітність, потрібно пам'ятати про біль і страждання ненародженої людини.

3.Власний біль і переконаність жінки це зробити завжди сильніші, аніж страждання іншої людини, тим більше ще ненародженої.

Варіант 3: Жінка за певних обставин має право перервати свою вагітність

Підтвердження

Заперечення

1. Страшна хвороба ( матері або дитини) може стати причиною аборту.

1. Ніяка хвороба не дає права людині позбавити життя іншу людину.

2. Розчарування в житті та безвихідь можуть стати причиною аборту.

2.Людське життя багатше, ніж будь-які тимчасові труднощі і вихід є практично з усяких життєвих ситуацій..

3. Свідоме та добровільне виконання громадянського обов'язку донорство) ціною життя ненародженої дитини.

3. Життя людини є її безцінним даром і ним потрібно дорожити.

Таблиця 2.7.

Самооцінка знань про методи і засоби попередження вагітності

Оцінка за 5-бальною шкалою

Юнаки

   Дівчата

5

15,1

11,5

4

47,5

48,4

3

24,3

21,5

2

8,1

9,4

1

3,8

7,2

Немає відповіді

1,2

2

Таким чином, як свідчать результати дослідження основними джерелами інформації про контрацепцію старшокласники називають: знайомих і подруг - 56,0 %, книги, журнали, відеофільми - 22,7 %, батьків - 9,7 %, лікаря - 3,8 %, педагогів - 1, 2 %. Не випадково близько 70 % дівчат під час сексуального дебюту не використовували ніяких засобів запобігання.

Зневажання контрацептивів у молодіжному середовищі можна пояснити такими чинниками: не існує методів запобігання, вільних від недоліків. Завжди доводиться вибирати між ризиком завагітніти і небезпекою для здоров'я одного чи обох партнерів; негативний вплив багатьох методів контрацепції на «природність» статевих задоволень відштовхує молодь. Вже сама необхідність щось планувати і готувати суперечить прагненню до молодіжної спонтанної сексуальності, до свободи від «технічних» аспектів; застосування протизаплідних засобів частішає з віком і збагаченням сексуального досвіду. Активне і свідоме обговорення сексуальності і контрацепції суперечить традиційно навіюваній жіночій ролі, що передбачає пасивність і сексуальну незацікавленість.

Перспективною формою цілеспрямованої підготовки до усвідомленого батьківства  є тренінг, в якому поєднуються ефективні методи та засоби навчання і виховання, об'єднані однією метою - формування адекватних уявлень, вмінь і навичок. Інтеграція теоретичної та практичної готовності учнівської молоді до усвідомленого батьківства дозволяє вдосконалити навчально-виховний процес, закріпити нові знання та поведінкові вміння, навички, розширити знання й уявлення про можливі моделі сім'ї та виконання соціальних ролей батька та матері. Тому основна роль у формувальному експерименті відводилася тренінгу: "Усвідомлене батьківство як умова ефективного виховання дитини" (Додаток Д).

У процесі проведення тренінгу вирішувалися такі завдання: формування в дівчат і хлопців юнацького віку впевненості в соціальній і особистісній значущості всебічної підготовки до створення благополучної сім'ї, виховання моральних якостей, необхідних сучасним матері та батькові; розширення знань про особливості сучасної молодої сім'ї, актуальні проблеми виховання дітей; оволодіння необхідними знаннями про вікові особливості дітей на різних етапах соціалізації; вміннями та навичками спілкування в сім'ї, керування власними емоціями та почуттями; формування вмінь та навичок, необхідних для виконання сімейних функцій.

Результати повторного зрізу показали, що проведена нами робота дійсно сприяла позитивним змінам у формуванні уявлень учнівської молоді про виконання ролі батька чи матері.

Змінилося розуміння "батьківства" дівчатами юнацького віку. До тренінгу вони пояснювали це явище, як факт походження дитини від певного батька (62,5 %), після тренінгу відповіді розподілилися між такими трактуваннями цього поняття, як процес забезпечення батьками необхідних умов для повноцінного розвитку (37,5%), виховання та навчання дітей (25 %) комплекс умов, що дозволяє родині мати дітей, скільки вона забажає і здійснювати їхнє виховання (37,5 %).

Головну роль, яку повинен виконувати батько, хлопці вважають, як і раніше, виховання дітей і матеріальне забезпечення сім'ї (58,1%). Для дівчат більш вагомою за виховання дітей (75%) стала роль домогосподарки (100%). Змінилося відношення щодо поняття "материнство": на 24,9 % відповідей хлопців і на 25 % відповідей дівчат збільшились показники такої характеристики поняття, як забезпечена можливість народжувати дітей та їх виховувати; і відповідно зменшилась кількість відповідей наступної характеристики біологічне і соціальне відношення матері до дитини.

Думки школярів юнацького віку про взаємини між дітьми та батьками суттєво змінилися (74,9%у хлопців, 75% у дівчат). Надавши перевагу взаєморозумінню між батьками та дитиною, респонденти поступилися рівноправністю, яку до цього ставили на одну з перших позицій.

Ми також помітили усвідомлення хлопцями того, що у вихованні дітей батько повинен брати активнішу участь (66,6%). Після цілеспрямованого виховного впливу на особистість юнака, кількісні показники якостей "доброзичливість" і "працелюбність" збільшились до 91,3% і 74,7% відповідно. У дівчат провідною якістю залишилась любов до дітей. І це природно, що хлопці та дівчата визначають любов до дітей пріоритетною рисою матері/батька, показники ( 83% хлопців і 87,5% дівчат).

Змінилося ставлення респондентів щодо розподілу виконання обов'язків між батьками. Переважна більшість хлопців (66%) і дівчат (100%) наголошують на тому, що вихованням дітей повинні займатися обоє батьків, коли ж до проведення тренінгу вони вважали, що виховувати дівчинку повинна більше мати, а хлопчика - батько. Щодо впевненості респондентів у можливості виконання обов'язку батька/матері, то дівчата (87,5%) називали відповідь "не задумувались", а після проведення тренінгу - відповідь "так" (87,5%). Ми пояснюємо це тим, що дівчата статево дозрівають швидше і у них раніше прокидається материнській інстинкт.

Одержані дані свідчать про позитивні результати дослідження в експериментальній групі. Достовірність і вірогідність отриманих результатів забезпечувалася: використанням оптимальних і ефективних методів, засобів формування усвідомленого батьківства, адекватних меті та завданням дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу одержаних результатів.

На основі проведеної роботи ми сформулювали наступні поради соціальним педагогам у формуванні навичок усвідомленого батьківства в учнівської молоді і підготовки їх до майбутнього сімейного життя:

  1.  Запровадження факультативу в старших класах загальноосвітніх шкіл, присвяченого проблемам материнства й батьківства («Азбука материнства»);
  2.  Використання змісту предметів шкільного навчання;
  3.  Проведення в позаурочний час заходів, орієнтованих на підготовку майбутніх матерів: лекцій, етичних бесід, диспутів, лекторіїв, читацьких конференцій, вечорів запитань і відповідей, турнірів знавців сім'ї тощо;
  4.  Здійснення педагогічної просвіти батьків з питань статевого виховання та використання виховних можливостей сім'ї, потенціалу матері у формуванні правильного ставлення до майбутнього материнства.
  5.  Проведення діагностично-корекційної роботи з учнями, які мають відхилення в психосексуальному розвитку, в міжстатевих стосунках, в статевій поведінці;
  6.  Ознайомлення молоді з різноманітними засобами контрацепції для попередження непланованої вагітності, роз'яснювальна робота про шкідливість і наслідки аборту.

Таким чином аналіз результатів експериментальної роботи підтвердив твердження, що підготовка учнівської молоді до виконання соціальних ролей батька та матері є ефективною, якщо вона організована як цілеспрямований соціально- педагогічний процес, що ґрунтується на ґендерному підході, результативній методиці її реалізації та здійснюється в умовах сприятливого мікросередовища й скоординованих зусиль соціальних інститутів.

2.4. Охорона праці соціального працівника

Охорона праці – це система правових у соціально-економічних, організаційно - технічних, санітарно — гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці [53].

Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань. Важливе місце в охороні праці належить саме законодавчому регулюванню охорони праці. В Україні прийнято закон прямої дії « Про охорону праці », який регламентує захист конституційного права працівників на безпечні умови праці. Створена законодавча база захищеності життя і здоров’я працівників. Законодавство України про охорону праці складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів.

Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці є Конституція України, Закон України « Про охорону праці », Кодекс законів про працю (КЗпП), Закон України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про охорону праці» соціальний працівник перинатального центру має право відмовитися від  дорученої  роботи,  якщо створилася  виробнича  ситуація,  небезпечна  для  його  життя  чи здоров'я або для людей,  які його оточують,  або  для  виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця [53, c. 67 ].  

Факт  наявності  такої ситуації  за  необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці закладу за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася),  а також страхового експерта з охорони праці.

Керуючись законодавством соціальний працівник дотримується основних принципів діяльності з охорони праці: під час проведення заходу перебувати на робочому місці, не відволікатись, зосередити увагу на виконанні даної роботи, постійно стежити за станом обладнання, яке використовується, вживати заходів щодо усунення несправностей, під час використання електрообладнання, технічних засобів навчання дотримуватись правил електробезпеки: вмикати їх у мережу лише сухими руками, стежити за відповідністю показників напруги в електромережі, користуватися лише справними електроприладами, розетками, вимикачами, слідкувати за цілісністю електрокабелів, не залишати небезпечні для здоров”я предмети без нагляду у невідведеному для цього місці [53, c. 87 ]. 

Також важливими принципами при роботі є законність, захист прав дитини, деференційність, системність, індивідуальний підхід, доступність, конфіденційність, відповідальність за дотримання етичних та правових норм.

Основною метою діяльності соціального працівника є створення соціальних умов для життєдіяльності, різнобічного розвитку категорій дітей, захист їх конституційних прав, здійснення соціального супроводу проблемних сімей,  профілактика раннього материнства.

Виконання будь-якої роботи протягом тривалого часу супроводжується стомленням організму, що проявляється в зниженні працездатності людини. Разом з фізичною і розумовою роботою значну дію на стомлення надає і навколишнє виробниче середовище, тобто умови, в яких протікає його робота.

Умови праці — це сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини. Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру (статі, віку, стану здоров’я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).

Соціальний працівник, виконуючи професійні обов’язки, є людиною з притаманною тільки їй системою поглядів, переконань, навичок, стилю діяльності та спілкування, темпераменту. У процесі своєї діяльності використовує не тільки свої фізичні можливості, а й витрачає значні психологічні зусилля, такі як особливості характеру, волю, розумові здібності.

Тому діяльність соціального працівника можна віднести до категорії розумової праці. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок. Під час розумової діяльності «значно активізуються аналітичні та синтетичні функції ЦНС, «ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам'яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні напруження уваги, неприйняття, пам'яті, велика кількість стресів, малорухомість, вимушена поза. Все це зумовлює застійні явища у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість; ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції [53].

Згідно з дослідженнями фізіології праці розумовій діяльності притаманний найбільший ступінь напруження уваги — в середньому у 5 — 10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму — втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму [53 ].

Рекомендації щодо попередження перевтоми:

1. Розумове тренування і безперервна самоосвіта, що сприяють не тільки підвищенню дієздатності, але й зменшенню непотрібних емоційних напружень. Інколи розлади в роботі виникають від незнання і недосвідченості, в зв'язку з чим мають місце стресові ситуації.

2. Підтримання ритмічного навчального та виробничого навантаження. Встановлено, що нервове перенапруження і невротичні реакції частіше виникають у осіб, що беруться за безліч виробничих дій водночас.

3. Виховання в людині з дитячого віку чіткого переконання, що вона не зможе уникнути стресових ситуацій, негативних емоцій, складних моментів в житті і роботі.

4. Правильне трудове, психогігієнічне, естетичне і етичне виховання, що в значній мірі попереджає ймовірність виникнення конфліктних стресових ситуацій. Необхідно навчити всіх студентів  вмінню колективно трудитися.

5. Відволікання уваги від стресової ситуації, переключення його на той вид діяльності, що більше за все цікавить або захоплює.

6.Оптимізація санітарно-гігієнічних чинників: встановлення освітленості в межах, передбачених санітарно-гігієнічними нормами; підтримування температури в приміщеннях в межах 20 градусів С; раціональна організація робочих місць   як засіб профілактики перенапруження опорно-рухового апарату.

7. Створення  умов для виникнення позитивних емоцій.

8. Проведення відпочинку в обстановці, що відрізняється від тієї, де індивідуум звичайно живе і працює. Для зменшення впливу хронічного емоційного стресу велике значення має характер відпочинку, засіб проведення  канікул і їхня своєчасність [53, c. 54].

Постійна втома, спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори - є незадоволення професією. У роботі з підлітками у соціального працівника досить часто може виникати професійне вигорання.

Професійне вигорання - це синдром фізичного й емоційного виснаження, який свідчить про втрату професіоналом позитивних почуттів, що включає розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи. Слід зазначити, що про професійне вигорання дуже часто розвивається в тих, кого ми називаємо «трудоголіками». Понаднормова робота вдома й на вихідних, термінові виклики - усе це сигнали реальної загрози початку синдрому вигорання.

Серед зовнішніх чинників ризику емоційного виснаження і зниження професійної активності найбільш значущі: хронічно напружена психоемоційна діяльність, пов'язана з інтенсивним спілкуванням, точніше, із цілеспрямованим сприйняттям партнерів і дією на них. Соціальному працівнику доводиться постійно підкріплювати емоціями різні аспекти спілкування: активно ставити і розв'язувати проблеми, уважно сприймати, посилено запам'ятовувати і швидко інтерпретувати (аналізувати) візуальну, письмову інформацію, швидко зважувати альтернативи й ухвалювати рішення.

Продуктивність праці соціального працівника залежить також від приміщення в якому він перебуває  весь свій робочий  час. Існує низка вимог до офісного приміщення, що диктуються санітарними та ергономічними нормами. Відповідно до них офісна площа на одне робоче місце має бути близько 6 м2, а об’єм – не менш як 20 м3. Зазначеними нормами передбачено наявність природного і штучного освітлення. При цьому робоче місце потрібно розташовувати так, щоб максимально використовувати природне освітлення – перед вікном чи ліворуч від вікна. Оптимальним орієнтиром є вікна, що виходять на північ чи північний схід. Рекомендовано використовувати жалюзі чи штори на вікнах для захисту від прямого світла. Світло має бути яскравим (300–500 люкс), але розсіяним. Формуючи схему розміщення засобів штучного освітлення, варто враховувати ступінь їхнього використання (загального і локального) та рівномірність розподілу зазначених засобів [53 ].

Для створення комфортних умов праці потрібно привести до відповідних норм показники мікроклімату: температуру, вологість приміщення та вентиляцію. Так, оптимальними температурними показниками є 22–24° С взимку і 23–25° С влітку, при цьому різниця температур рівня підлоги та голови працюючого не повинна перевищувати 3° С. Відносна вологість приміщення має становити 40–60%. Важливою умовою є відсутність протягів (швидкість руху повітря має бути менш як 0,1 м/с). Водночас до приміщення має надходити свіже повітря завдяки природній чи штучній системі його подачі. У приміщенні щоденно має проводитися вологе прибирання.

Не останню роль у створенні емоційного стану працівника відіграє колір приміщення. Адже колір відчутно впливає на людину. Наприклад, такі кольори, як червоний, помаранчовий, жовтий (у насиченому відтінку), збуджують психіку, викликаючи розширення зіниць, прискорення пульсу і врешті-решт загальну втому, тоді як блакитний, синій, зелений – заспокоюють і зменшують втомленість очей. Фахівці рекомендують використовувати:

  •  під час розумової роботи, що потребує постійного зосередження чи одноманітних дій, кольори холодних відтінків – зеленого, синьо-зеленого;
  •  під час розумової роботи, що періодично потребує інтенсивного розумового навантаження, кольори теплих відтінків.

Важливе значення має оформлення приміщень, зокрема оснащення їх офісними меблями. Науково-технічний прогрес змінив розумову працю. Нині в кабінетах багато ксерокопіювальної, телефаксної, телефонної, комп’ютерної техніки, що також є об’єктом ергономіки. Встановлюючи комп’ютерну техніку, основні вимоги висувають до монітора, клавіатури та графічного маніпулятора.

Щоб запобігти перевантаженню робочої зони працівника, іншу організаційну техніку розташовують, як правило, на окремих столах.

Монітор слід розташувати на столі так, щоб зображення було чітким, без світлових плям. Щоб запобігти перевтомі шиї, монітор розміщують нижче рівня очей, причому рекомендований кут огляду монітора становить від 0 до 60º. Відстань до монітора залежить від його діагоналі. Так, для моніторів із діагоналлю екрана 14–15 дюймів ця відстань має бути не менш ніж 80 см; 17 дюймів – від 1 до 1,5 м. Щоб досягти найбільшої безпеки роботи, потрібно стосовно висоти монітора користуватися стандартами безпеки ТСО 92, ТСО 95, ТСО 99.

Клавіатура має бути зручною, а тому, по змозі, не прямою за формою каркаса. Найбільш ергономічною сьогодні є багаторівнева модель із клавішами, розверненими від користувача. Клавіатура має розташовуватися на відстані 10–15 см від краю поверхні столу. Глибина постановки клавіатури має забезпечувати паралельне столу розміщення ліктів, а отже, прямий кут передпліччя зі столом. Маніпулятор добирається під розмір долоні. Щоб запобігти перевантаженню робочої зони працівника, іншу організаційну техніку розташовують, як правило, на окремих столах [53, c. 34 ].

Важливим фактором збереження здоров’я та працездатності є відпочинок: поточний, обідня перерва тощо. Поточний відпочинок переважно проходить на робочому місці. З огляду на особливості розумової праці рекомендується комбінувати комплекси фізичних вправ для очей і шиї (які виконують просто у виробничому приміщенні) з легкими фізичними вправами для інших частин тіла.

Для проведення обідньої перерви слід відвести окреме приміщення. Його інтер’єр має бути заспокійливим, рекомендується розміщення квітів та картин, використання функціональної музики тощо.

Отже, робота соціального працівника із підлітками вимагає не лише підтримки всих вимог до оформлення офісного пиміщення, а й дотримання спокою, уникати перенапруження, втоми, професійного вигорання.

Висновки до другого розділу

Вивчення теоретичних джерел з проблеми профілактики раннього материнства дало змогу сформулювати такі висновки.

На основі узагальнення теоретичних даних, було виокремлено наступні структурні шляхи психологічної готовності до материнства: когнітивний, що включає уявлення про себе як майбутню матір та материнство загалом; емоційно-ціннісний, основою якого є позитивне ставлення до себе як майбутньої матері, включення материнства в ціннісно-смислову сферу; операціональний, що передбачає сформованість навичок материнської компетентності.

У контексті досліджуваної проблеми визначено, що важливими ефективними цільовими заходами щодо удосконалення та поліпшення послуг з планування сім’ї є: вибір методу контрацепції відповідно до періодів життя, післяпологова та післяабортна контрацепція з урахуванням прав пацієнтки, її бажання, можливостей, прихильності до застосування того чи іншого контрацептива.

На кожному рівні перинатальної допомоги консультування з питань планування сім`ї має бути частиною надання перинатальної допомоги.

До складу перинатальних центрів мають входити центри/кабінети планування сім`ї. Медичні спеціалісти будь-якого рівня медичної допомоги повинні бути підготовленими для консультування з питань планування сім’ї та усіх методів контрацепції.  

Проведене дослідження не вичерпує всю багатогранність проблеми. Потребують соціально-педагогічного дослідження питання формування усвідомленого батьківства студентської молоді; питання культури материнства/батьківства тощо.

ВИСНОВКИ

1. Розкрито сутність поняття «раннє материнство». Раннім материнством прийнято вважати неповнолітніх дівчат які чекають дитину. Так само, дане явище може називатися - підлітковою вагітністю. Вагітність у підлітковому віці завжди небажана. Трагічність даних випадків в тому, що часто дівчата не готові ні фізично, ні психологічно до появи малюка. У рідкісних випадках, молода мама самостійно прийшла до даного рішення.  Також визначино  основні соціальні проблеми малолітніх матерів. Бідність стає способом життя, і в більшості випадків такі матері є жертвами насильства в сім'ї; вживають наркотики, у них з'являється повторна вагітність перш, ніж вони досягають 20 років. До дитини в свою чергу відносяться зневажливо і навіть відмовляються від нього. Соціальна проблема ранньої вагітності полягає в тому, що дівчина найчастіше позбавляє себе можливості  знайти хорошу роботу і створити кар’єру. Ранній початок сексуального життя має багато негативних наслідків, в першу чергу - це захворювання, що передаються статевим шляхом, і рання вагітність. Ще однією соціальною проблемою, що є наслідком юного материнства  проблема насильства та жорстокого поводження з дітьми. Через брак батьківських навичок, психологічну неготовність до нової соціальної ролі юні матері жорстоко ставляться до своїх дітей та схильні до різних форм насильства. У більшості випадків батько майбутньої дитини не готовий надавати допомогу молодій матері: ні матеріальної, ні моральної. Тому велика частина неповнолітніх дівчат залишаються незаміжніми і виховують дитину самостійно.

2.  Обгрунтувавши шляхи формування психологічної готовності дівчат до усвідомленого материнства можна розкрити сутність формування готовності до усвідомленого материнства  - це багатоаспектна проблема, яку пов'язують зі зрілістю особистості, розвитком свідомості та самосвідомості індивіда. Відомо, що самосвідомість у юнацькому віці структурується навколо статеворольового розвитку особистості. На основі узагальнення теоретичних даних, було виокремлено наступні структурні шляхи психологічної готовності до материнства: когнітивний, що включає уявлення про себе як майбутню матір та материнство загалом; емоційно-ціннісний, основою якого є позитивне ставлення до себе як майбутньої матері, включення материнства в ціннісно-смислову сферу; операціональний, що передбачає сформованість навичок материнської компетентності.

3. Проаналізовано досвід профілактичної роботи щодо проблем раннього материнства в перинатальних центрах. На кожному рівні перинатальної допомоги консультування з питань планування сім`ї має бути частиною надання перинатальної допомоги. Важливими ефективними цільовими заходами щодо удосконалення та поліпшення послуг з планування сім’ї є: вибір методу контрацепції відповідно до періодів життя, післяпологова та післяабортна контрацепція з урахуванням прав пацієнтки, її бажання, можливостей, прихильності до застосування того чи іншого контрацептива.

4. Вивчивши стан сформованості навичок усвідомленого батьківства у старшокласників дало можливість дізнатись що уявлення учнівської молоді про батьківські обов'язки відзначаються недостатньою повнотою, розходженнями у поглядах хлопців і дівчат, досить низькою оцінкою себе як майбутніх батьків. Виявлені особливості розуміння учнівською молоддю сутності виконання батьківських ролей відображаються на їхньому ставленні до інституту сім'ї.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Альфанов Л. Ф. Возрастная психология : учеб. пособие для студ. вузов / Л. Ф.   Альфанов– [4-е изд., стер.]. – М. : Академия, 1999. – 672 с.
  2.  Аксенова Л. И. Социальная педагогика в специальном образовании / Л. И. Аксенова. – М. : Академия, 2001. – 191 с.
  3.  Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) : навч. посіб. / [А. Й. Капська, О. В. Безпалько, Р. Х. Вайнола та ін.] ; ред. І. Звєрєва, Г. Лактіонова ; за ред. А. Й. Капської. – К. : Науковий світ, 2001. – 129 с.
  4.  Андреева Г. М. Социальная психология : учебник для высших учебных заведений / Г. М. Андреева. – [5-е изд., испр. и доп.]. – М. : Аспект Пресс, 2004. – 365 с.
  5.  Соціальна робота : [навч. посібн.] / В. П. Андрущенко, В. П. Бех, М. П. Лукашевич. – К. : УДЦССМ, 2002. – 440 с.
  6.  Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. В. Безпалько. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 139 с.
  7.  Большой психологический словарь / сост. и общ. ред. Г. Мещерякова, В. Зинченко. – СПб. : Пройм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с.
  8.  Бочарова В. Г. Педагогика социальной работы / В. Г. Бочарова. – М. : SvR-Аргус, 1994. – 208 с.
  9.  Бочарова В. Г. Профессиональная социальная работа: личностно-ориентированный подход : монография / В. Г. Бочарова. – М. : ИПСР РАО, 1999. – 184 с.
  10.   Братусь І. В.  Формування навичок усвідомленого батьківства та ранній розвиток дитини (методичні матеріали) / І. В. Братусь, А. В. Гулевська - Черниш, Т. А. Лях // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 5. – С. 36 –  49.
  11.   Вайзман Н. П. Реабилитационная педагогика / Н. П. Вайзман. – Вып. 1 : Психологическое здоровье школьника. – М. : Аграф, 1996. – 160 с.
  12.   Вакуленко О. В. Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічна умова становлення особистості у підлітковому віці / О. В. Вакуленко. – К. 2001. – 20 с.
  13.  Виртуальная энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/
  14.  Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика-Пресс, 1996. – 536 с.
  15.  Выготский Л. С. Психология подростка. Проблемы возраста /                      Л. С. Выготский. – М. : Педагогика, 1984. – Т. 4. – 433 с.
  16.   Вязнікова О. В. Формування навичок усвідомленого батьківства у старшокласників / О. В. Вязнікова // Психологічна газета. – 2006. – №  16. – С. 13 - 16.
  17.   Глинский Я. И. Социология девиантного поведения : учеб. пособие / Я. И. Глинский, В. С. Афанасьев. – СПб. : СПбФ ИС РАН, 1993. – 238 с.
  18.  Дьяченко М. И. Психологический словарь-справочник / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. – Минск : Харвест, 2004. – 576 с.
  19.  Дьяченко М. И. Психология высшей школы : учеб. пособие / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович, С. Л. Кандыбович. – Минск : Харвест, 2006. – 416 с.
  20.  Загвязинский В. И. Методология и методика социально-педагогического исследования / В. И. Загвязинский. – М. : АСОПиР, 1995. – 157 с.
  21.  Звєрєва І. Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія і практика : монографія / І.  Д. Звєрєва. – К. : Правда Ярославичів, 1998. – 333 с.
  22.  Кириленко С. В. Соціально-педагогічні умови формування культури здоров’я старшокласників  / С. В. Кириленко. – К. 2004. – 21 с.
  23.  Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения : учеб. пособие для вузов / Ю. А. Клейберг. – М. : ТЦ Сфера, 2001. – 160 с.
  24.  Ковалев. А. Г. Психология личности / А. Г. Ковалев. – [3-е изд.]. – М. : Просвещение, 1970. – 392 с.
  25.  Коваль Л. Г. Соціальна педагогіка / Л. Г. Коваль, І. Д. Звєрєва, С. Р. Хлєбік. – К. : ІЗМН, 1997. – 392 с.
  26.  Ковальчук М. А. Профилактика девиантного поведения старшеклассников : дис. д-ра пед. наук : 13.00.01 / Ковальчук Марина Александровна. – Ярославль, 2002. – 344 c.
  27.  Кон И. С. Психология старшеклассника / И. С. Кон. – М. : Просвещение, 1980. – 192 с.
  28.  Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді // Шкільний світ. – Інфосвіт. – 2004. – № 8. – С. 1 – 9.
  29.  Кулагина И. Ю. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека / И. Ю. Кулагина, В. Н. Колюцкий. – М. : Сфера, 2004. – 464 с.
  30.  Максимовська Н. Формування культури материнства в соціально- педагогічному середовищі вищого навчального закладу / Н. Максимовська // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2006. – 54 с.
  31.  Максимовська Н.О. Соціально-педагогічний аспект дослідження культури материнства / Н. Максимовська // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005. – 432 с.
  32.  Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс ; пер. с англ. – СПб. : Питер Ком, 1999. – 688 с.
  33.  Никитин В. А. Начала социальной педагогики : учеб. пособие / В. А. Никитин. – М, 1999. – 68 с.
  34.  Обухова Л. Ф. Детская (возрастная психология) / Л. Ф. Обухова. – М. : Российское педагогическое агентство, 1996. – 374 с.
  35.  Основы социальной работы / под ред. П. Д. Павленок. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 368 с.
  36.  Пихтіна Н. П. Основи наукових досліджень в опорних схемах : навч.-метод. посіб. / Н. П. Пихтіна, С. О. Нестерець. – Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2007. – 45 с.
  37.  Реан А. А. Психология и педагогика : учебник для вузов/ А. А. Реан, Н. В. Бордовская, С. И. Розум. – СПб. : Питер, 2000. – 432 с.
  38.  Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления личности / Х. Ремшмидт. – М. : Мир, 1994. – 320 с.
  39.  Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн – СПб. : Питер, 1998. – 688 с.
  40.   Сімейний кодекс України : за  станом на 10. 01. 2013 р. № 2947 / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парлам. вид-во, 2006. — 90 с.
  41.  Словарь-справочник по социальной работе / [С. А. Беличева, П. В. Бобкова, Б. Н. Боденко и др.] ; под ред. Е. И. Холостовой. – М. : Юрист, 2000. – 424 с.
  42.  Соціологія : словник термінів і понять / [упоряд. : Є. А. Біленький, В. М. Дебой, М. А. Козловець та ін.] ; за ред. Є. А. Біленького і М. А. Козловця. – К. : Кондор, 2006. – 372 с.
  43.  Теория социальной работы : учеб [ для студ. вузов, обучающихся по спец. „Социальная работа”] / Г. Ю. Бурлака, С. И. Григорьев, Л. Г. Гуслякова, И. А. Зимняя ; ред. Е. И. Холостова. – М. : Юрист, 1999. – 334 с.
  44.  Толстова Ю. Н. Анализ социологических данных / Ю. Н. Толстова. – М. : Научный мир, 2003. – 219 с.
  45.  Тімунова О. В. Розвиток психологічної готовності до материнства у старшокласниць засобами просвітницького тренінгу // Практична психологія та соціальна робота / О. В. Тімунова. – 2008. – №  4.– С. 38-42.
  46.  Узнадзе Д. Н. Психологические исследования / Д. Н. Узнадзе. – М. : Наука, 1966. – 451 с.
  47.  Филиппова Г.Г. Психология материнства /  Г. Г. Филиппова. - М.: Изд-во Ин-та психотерапии, 2002. – 240 с.
  48.  Формування здорового способу життя молоді: стратегія розвитку українського суспільства / [О. Яременко, О. Вакуленко, Ю. Галустян та ін.]. – К, 2004. – Кн. 1. – 164 с.
  49.  Харченко С. Я. Соціалізація дітей та молоді в процесі соціально-педагогічної діяльності: теорія і практика : монографія / С. Я. Харченко. – Луганськ : Альма-матер, 2006. – 320 с.
  50.  Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон. – М. : Флинта : МПСИ : Прогресс, 2006. – 352 c.
  51.  Шапошникова Т. Е. Психологические аспекти готовности к материнству / Т. Е Шапошникова // Психотерапия. – 2004. – № 6. – С. 9 –19.
  52.   Шеркович М. І. Національні підходи до впровадження системи регіоналізації перинатальної допомоги в Україні : практичні настанови   Міністерство охорони здоров’я України / М. І. Шеркович . –  М. : Наука, 2012. – 111 с.
  53.   Халімовський М. О. Основи охорони здоров`я / М. О. Халімовський.                 К. : Основа, 2011. – 467 с.

Додаток А

Принципи формування усвідомленого батьківства

з/п

Назва принципу

Зміст принципу

1.

Об'єктивність і правдивість

Висловлення всього спектру питань, пов'язаних з батьківськими функціями людини, взаємин між батьком і матір'ю повинно здійснюватись правдиво, реально.

2.

Науковість

Висловлення всього спектру питань, пов'язаних з батьківськими функціями людини, розв'язання складних для розуміння питань має випливати з усталених законів природи і суспільства.

3.

Опори на позитивнее

Будь-яка інформація має спрямовуватись на формування позитивного ставлення до виконання людиною ролі батька чи матері, культу сім'ї.

4.

Національності

Національний компонент змісту навчально-виховної роботи передбачає її здійснення на основі широкого використання різних видів народної творчості, надбань народної педагогіки у вихованні сім'янина; традиційним є ставлення українського народу до родинної спілки, кохання, материнства і батьківства як великих цінностей у житті людини.

5.

Адресності та доступності інформації

Адресність формування навичок усвідомленого батьківства передбачає доступність інформації з огляду на вікові можливості дітей, врахування вихователями, соціальними педагогами індивідуальних та соціальних умов їх розвитку, набутого досвіду.

6.

Послідовності і системності

Передбачає наступність у передачі знань, у здійсненні навчально-виховної роботи, необхідної для засвоєння певного обсягу інформації

7.

Природності

Формування навичок усвідомленого батьківства вимагає природності поведінки дорослих

8.

Принцип створення сприятливих умов

Виходячи з основних вікових періодів психічного розвитку особистості, важливим є створення умов, сприятливих для правильного формування навичок усвідомленого батьківства, оволодіння обсягом знань і умінь, необхідних для майбутньої матері чи батька.

Додаток Б

Фактори формування усвідомленого батьківства

Додаток В

Додаток В

АНКЕТА

      Ви приймаєте участь у соціально-педагогічному опитуванні, метою якого є вивчення уявлень учнівської молоді про виконання ролі батька та матері, готовності до усвідомленого батьківства. Заздалегідь вдячні за Вашу участь.

Клас

Вік

Стать

1. Що ви розумієте під поняттям "батьківство"?

а) процес забезпечення батьками (рідними чи прийомними) необхідних умов для повноцінного розвитку, виховання і навчання дітей;

б) факт походження дитини від певного батька;

в) комплекс соціальних, психологічних, медичних та інших умов, що дозволяють родині мати стільки дітей, скільки вона бажає; народжувати лише бажаних дітей та здійснювати їхнє позитивно орієнтоване виховання.

2. Що ви розумієте під поняттям "материнство"?

а) забезпечена законом можливість народжувати здорових дітей, належним чином утримувати їх та виховувати у дусі поваги до прав інших людей, любові до своєї сім'ї та родини;

б) біологічне чи соціальне відношення матері до дитини.

3. Наявність яких цінностей у батька і матері забезпечують виховання батьківських функцій:

а) наявність квартири;

б) матеріальне благополуччя;

в) любов до дітей;

г) взаєморозуміння між подружжям;

д) безконфліктний розподіл обов'язків;

е) наявність спільних інтересів;

є) подружня вірність;

ж) спільне дозвілля.

4. Які ролі повинен виконувати батько?

а) виховувати дітей;

б) вести домашнє господарство;

в) матеріальне забезпечення сім'ї;

г) допомагати жінці у господарських справах;

д) бути другом жінки;

е) бути опорою і захисником сім'ї;

є) організовувати дозвілля;

ж) вести фінансові справи.

5. Які ролі повинна виконувати матір ?

а) вести домашнє господарство;

б) бути другом чоловікові;

в) "охоронницею домашнього вогнища";

г) бути символом краси і чарівності;

д) виховувати дітей;

е) вести фінансові справи;

є) організовувати дозвілля.

6. Які цінності ви вважаєте найголовнішими у системі взаємин між дитиною і батьками?

а) взаєморозуміння;

б) взаємодопомога;

в) вміння поступитися;

г) рівноправність;

д) любов до рідних.

7. Якими якостями та вміннями повинен володіти батько?

а) доброзичливість;

б) чесність;

в) гуманність;

г) працелюбність;

д) організованість;

е) дотепність;

є) любов до дітей;

ж) освіченість;

з) стриманість;

и) мужність;

і) чарівність;

й) вміння господарювати;

к) вміння захистити сім'ю;

л) уміння забезпечити сім'ю.

8. Якими якостями та вміннями повинна володіти мати ?

а) доброзичливість;

б) чесність;

в) гуманність;

г) працелюбність;

д) організованість;

е) дотепність;

є) любов до дітей;

ж) освіченість;

з) стриманість;

и) мужність;

і) чарівність;

й) вміння господарювати;

к) вміння захистити сім'ю;

л) уміння забезпечити сім'ю.

9. Яка позиція є для вас ближчою?

а) батьківські обов'язки розподіляти в такий спосіб: якщо в сім'ї дівчинка, то її більше виховує мати, якщо хлопчик - то батько;

б) виховувати дітей батьки повинні разом;

в) вихованням дітей повинні займатися і батько й мати, але кожен зі свого боку: жінка повинна більше уваги приділяти догляду за дитиною, її зовнішньому вигляду, моральному вихованню, чоловік - виховувати в дітях "сильний, сміливий дух", організовувати їх дозвілля.

10. Як повинні розподілятись обов'язки між батьком і матір'ю?

Робить мати

Робить батько

а) відвідування лікаря з дитиною;

б) догляд за хворою дитиною;

в) допомога у виконанні домашнього завдання;

г) супровід дитини зі школи (дитячого садка);

д) контроль за дотриманням режиму дня дитини;

е) відвідування позашкільних закладів.

11. Чи впевнені ви у своїх можливостях у виконанні обов'язку батька чи матері?

а) так;

б) не задумувались;

в) ні.

Додаток Г

Зміст тренінгу

"Усвідомлене батьківство як умова ефективного виховання дитини"

Заняття 1

1. Привітання учасників, представлення тренера (20 хв.). Визначення мети та завдань тренінгу. Ознайомлення учасників тренінгу з регламентом роботи. Вирішення організаційних питань. Заповнення анкет.

Вправа "Сімейний фотоальбом" (35 хв.).

Мета: познайомити учасників, сприяти згуртованості групи; створити комфортну, доброзичливу атмосферу під час проведення тренінгу.

Ресурси: бланки формату А-4 за кількістю учасників, по дві однакові цукерки різних найменувань за кількістю пар у групі.

Хід проведення. Тренер пропонує кожному учаснику наосліп витягти з мішечка із солодощами одну цукерку, а потім знайти того, хто витягнув таку саму цукерку. Таким чином учасники об'єднуються у пари. Після цього кожному учасникові пропонується заповнити спеціальні бланки, дізнавшись у свого партнера про його: 1) прізвище й ім'я; 2) місце роботи та посаду; 3) випадок з дитинства, який найбільше йому запам'ятався.

Після цього потрібно намалювати портрет свого партнера. Тривалість виконання завдання - шість хвилин. Після закінчення роботи кожен учасник розповідає, що він дізнався про свого партнера. Після того, як усі учасники та тренер у запропонований спосіб представили один одного, всі бланки прикріплюються в куточку кімнати для створення символічного "Сімейного фотоальбому". Далі проводиться обговорення вправи. Запитання для обговорення: 1. Що нам дало виконання цієї вправи? 2. Які почуття виникали в учасників, коли вони розповідали про партнерів, коли слухали розповідь про себе? 3. Чому ми згадували випадки з дитинства?

Вироблення правил роботи групи "Сімейний статут" (15 хв.).

Мета: обґрунтувати необхідність вироблення та дотримання правил, на яких базується взаємодія людей у групі, прийняти правила для ефективної роботи під час тренінгу.

Ресурси: ватман із написом "Сімейний статут".

Хід проведення. Тренер просить учасників відповісти на такі запитання: 1. Що таке правила? 2. Чи повинні бути правила в сім'ї?

Далі тренер пропонує учасникам для успішного обговорення проблем та питань уявити себе членами великої сім'ї. Для того, щоб уникнути сімейних конфліктів і непорозумінь, доцільно виробити й прийняти своєрідний "сімейний статут", який закріплюватиме правила поведінки, права та обов'язки "членів сім'ї". Методом мозкового штурму учасники пропонують свої варіанти правил. Тренер записує їх на ватмані.

До уваги тренера. Необхідно звернути увагу учасників на те, що правила - це певні вимоги до поведінки, дотримання яких можна проконтролювати. Орієнтовними правилами можуть бути такі: 1) говорити по черзі (правило руки); 2) дотримуватись регламенту; 3) ставитись позитивно до себе та інших;

4) правило двох рук (якщо хоча б одній людині в колі не зручно, наприклад, тому що стає шумно, вона має право підняти обидві руки, привертаючи увагу оточуючих); 5) бути активним; 6) працювати у групі від початку й до кінця. Доцільно після прийняття правил ще раз звернути увагу учасників на необхідність їх ретельного дотримання. А, в разі потреби, робити це й надалі.

Визначення очікувань учасників тренінгу за методикою "Лелека" (15 хв.).

Мета: визначити очікування учасників від проведення тренінгу.

Ресурси: вирізані з паперу пір'їнки (за кількістю учасників), клей, заздалегідь намальований на ватмані лелека, який несе у дзьобі немовля.

Хід проведення. Перед початком тренінгу тренер прикріплює на стіні великий малюнок із зображенням лелеки, який несе у дзьобі немовля. Кожний учасник отримує паперову пір'їнку, на якій протягом п'яти хвилин йому пропонується написати власні очікування від тренінгу. Після того, як всі учасники записали свої очікування, вони по черзі підходять до лелеки, зачитують їх й приклеюють пір'їнки на крила лелеці.

До уваги тренера. Наприкінці тренінгу малюнок лелеки з пір'їнками використовуватиметься для визначення досягнень очікувань учасників.

Вправа на завершення "По секрету... пошепки" (5 хв.).

Мета: продовжити знайомство членів групи, стимулювати позитивні емоції в групі.

Хід проведення: Тренер просить учасників підвестися й хаотично рухатись по кімнаті. Далі він пропонує їм упродовж одної хвилини підходити один до одного і тихо промовити на вухо своє ім'я. Після закінчення часу тренер просить кожного учасника протягом ще одної хвилини підходити один до одного та шептати на вухо ім'я тієї людини, до якої він підійшов. Протягом ще двох хвилин тренер пропонує учасникам підходити один до одного та шептати на вухо своє ім'я й ім'я людини, до якої вони підійшли.

До уваги тренера. Якщо всі вже дуже добре знають один одного та промовляти ім'я стає вже не цікаво, можна використовувати інші варіанти гри. Наприклад, можна запропонувати: "Прошепотіть іншому на вухо найпрекрасніше з того, що Ви пережили вчора!", "Прошепотіть іншому на вухо, що Ви робили у ці вихідні!" тощо.

Заняття 2

Вправа на активізацію "Подарунок із дитинства" (10 хв.).

Мета: пригадати учасникам приємні події з дитинства, підготувати їх до виконання наступної вправи.

Хід проведення. Тренер просить учасників пригадати, який найбільш пам'ятний подарунок вони отримали у дитинстві. Потім всі учасники по черзі у вигляді пантоміми показують свій подарунок, а решта намагається відгадати, що це було.

Вправа "Асоціативний ланцюжок" (25 хв.).

Мета: знайти асоціативні образи щодо базових понять тренінгу "дитина", "батьки", "сім'я" та визначити зміст цих понять.

Ресурси: аркуш ватману, поділений на три колонки, з назвами "дитина", "батьки", "сім'я"; конверт з картками трьох видів: "дитина", "батьки", "сім'я" (загальна кількість карток відповідає кількості учасників); плівка з визначенням понять.

Хід проведення. І. етап (10 хв.). Учасникам пропонується знайти по одному слову-асоціації, пов'язаному з поняттями "дитина", "батьки", "сім'я", і записати його у своєму робочому зошиті. Далі вони по черзі озвучують свої асоціації до цих понять, а тренер записує їх у відповідну колонку ватману, утворюючи своєрідні асоціативні ланцюжки.

ІІ етап (15 хв.). Тренер пропонує учасникам взяти наосліп з конверта по одній картці та об'єднатися у групи згідно з написами на них. Кожна група протягом семи хвилин працює над визначенням поняття, зазначеного на їх картках, спираючись на відповідні асоціативні ланцюжки. Потім групи презентують свої визначення у великому колі. Далі проходить обговорення відповідно до наступних запитань:

  1.  Для чого необхідно було визначити зміст понять "дитина", "батьки", "сім'я"?
    1.  Чи допомогли у визначенні понять асоціативні ланцюжки?

Наприкінці вправи тренер за допомогою кодоскопа наводить приклади

визначень понять "дитина", "батьки", "сім'я" зі словників, енциклопедій та інших видань.

Вправа "Будиночок" (50 хв.).

Мета: на підставі асоціативних образів, які виникають в учасників щодо понять "дитина", "батьки", "сім'я", усвідомити особисте емоційно-асоціативне ставлення кожного учасника до поняття "батьківство".

Ресурси: аркуш ватману, на якому намальований великий будинок із багатьма вікнами, але без даху; вирізаний з паперу дах для будинку з написом "батьківство"; аркуші паперу А-4 (за кількістю учасників), на яких намальований будиночок із п'ятьма віконцями; плівка з визначенням поняття "батьківство".

Хід проведення. І етап (10 хв.). Тренер знову звертає увагу учасників на асоціативні ланцюжки, створені до понять "дитина", "батьки", "сім'я" у попередній вправі. Він пропонує учасникам знайти в цих ланцюжках спільні (або близькі за значенням) асоціації та вписує їх у вікна великого будинку. Далі тренер наголошує на тому, що ці спільні асоціації створюють початок асоціативного ланцюжка ще до одного базового поняття "батьківство". Він прикріплює над будинком дах із написом "батьківство" і пропонує учасникам доповнити ланцюжок новими асоціаціями, які у них виникають стосовно цього поняття. Ці доповнення він також вписує у вікна будинку.

I. етап  (10 хв.). Учасники отримують аркуші паперу, де намальований будиночок із п'ятьма віконцями. Кожному з них пропонується обрати зі всіх вікон великого будинку 5 асоціацій, які, на його думку, найбільш повно відповідають поняттю "батьківство", та вписати їх у віконця свого будиночку.

II. етап (10хв.). Учасникам пропонується поставити номери від одного до п'яти біля віконець, тобто оцінити за ступенем адекватності змісту запропоновані визначення терміну "батьківство", а потім презентувати свою думку у великому колі.

IV етап (15хв.). Проводиться обговорення вправи відповідно до запитань:

  1.  Які асоціації були названі всіма або більшістю учасників?
    1.  Які пріоритетні асоціації найчастіше називались учасниками?
      1.  Чи є в групі абсолютно однакові будиночки? Чи є будиночки, написи у віконцях яких не співпали з іншими?
        1.  Що стане з будиночком, якщо одне з віконець "погасне"?
          1.  Які труднощі виникали на різних етапах виконання вправи? Які варіанти пропонуються для їх подолання?

Наприкінці вправи тренер презентує визначення поняття "батьківство" за допомогою кодоскопа.

  1.  Вправа "Незакінчене речення" (15 хв.).

Мета: сформувати розуміння учасниками поняття "усвідомлене батьківство".

Ресурси: картки з надрукованим початком речення "Для мене усвідомлене батьківство - це ..." (за кількістю учасників), плакат із визначенням поняття "усвідомлене батьківство".

Хід проведення. Учасники отримують картки з початком речення, їм пропонується впродовж п'яти хвилин написати свій варіант його завершення. Всі члени групи по черзі зачитують свої тексти. Протягом декількох хвилин відбувається обговорення, у ході якого визначаються повторення, пріоритети у розумінні поняття. Наприкінці вправи тренер знайомить учасників із визначенням поняття "усвідомлене батьківство":

"Усвідомлене батьківство - це взаємодія батьків (чи осіб, які їх замінюють) між собою та іншими членами сім'ї, включаючи дітей, результатом якої є створення найбільш сприятливих умов для повноцінного розвитку дитини на всіх етапах її життя". Плакат із цим визначенням вивішується на видному місці.

До уваги тренера. Необхідно зробити наголос на тому, що подальший хід тренінгу передбачатиме аналізом складових поняття "усвідомлене батьківство", і надалі слід постійно звертатися до цього визначення.

  1.  Підведення підсумків заняття за методикою "Дитячий майданчик" (10

хв.).

Мета: дізнатися про враження учасників від роботи на тренінгу.

Ресурси: ватман із заздалегідь заготовленим малюнком дитячого майданчика.

Хід проведення. Тренер звертає увагу учасників на малюнок дитячого майданчика, який прикріплений на стіні, та пропонує обрати зображення, що відповідало б стану, в якому кожен із них знаходився впродовж перших занять тренінгу. Далі учасникам пропонується підійти до малюнка та написати своє ім'я біля обраного зображення.

  1.  Домашнє завдання "Сімейна реліквія" (5 хв.).

Мета: сприяти зацікавленості в проведені тренінгу та підготуватися до початку роботи наступного дня.

Хід проведення. Тренер звертається до учасників із проханням підготувати на ранок наступного дня розповідь про власні сімейні традиції та реліквії і, якщо є можливість, принести ці реліквії на тренінг.

7. Вправа на завершення "Щоб нам завтра пощастило" (5 хв.).

Мета: зняти емоційне навантаження, підвищити настрій учасників.

Хід проведення. Необхідно стати у щільне коло, покласти руки сусідам на плечі, витягнути праву ногу вперед. Ми стрибатимемо на лівій нозі і дружньо тричі будемо повторювати вголос: "Щоб нам завтра пощастило!". Після цього необхідно розімкнути руки, опустити їх, трішки присісти, а потім високо підстрибнути та вигукнути "Ура!". Наскільки голосно крикнете - настільки завтра та пощастить".

Заняття 3

1. Ранкове привітання (5 хв.).

Мета: ознайомлення учасників тренінгу із завданнями та регламентом роботи дня. Ранкова рефлексія.

  1.  Вправа "Атоми - молекули" (5 хв.).

Мета: Активізувати увагу учасників, настроїти їх на подальшу роботу, об'єднати у підгрупи для виконання наступної вправи.

Хід проведення. Тренер нагадує учасникам, що молекула є своєрідною сім'єю, яка складається з декількох її членів - атомів. Далі він пропонує учасникам уявити, що кожен із них є атомом, який хаотично рухається по кімнаті. Коли тренер вигукне якусь цифру, атомам необхідно якомога швидше об'єднатися у молекули - утворити кола, взявшись за руки (кількість атомів у молекулах повинна відповідати тій цифрі, яку вигукнув тренер). Потім тренер оголошує, що молекули знову розпалися на атоми, і учасники продовжують хаотично рухатися по кімнаті. А коли тренер вигукує іншу цифру, учасники знову об'єднуються у молекули-кола; і так декілька разів.

До уваги тренера. Остання цифра, яку вигукує тренер, повинна бути такою, щоб кількість утворених "молекул" співпала з кількістю правил, прийнятих групою напередодні. Тренер оголошує, що утворені "молекули" є підгрупами для виконання наступної вправи.

3. Повторення правил роботи групи "Пантоміма" (10 хв.).

Мета: пригадати правила роботи групи, сприяти створенню атмосфери довіри та доброзичливості.

Ресурси: картки, на кожній з яких написано по одному правилу із "Сімейного статуту".

Хід проведення Представники підгруп, які були створені у попередній вправі, обирають по одній картці з правилом. Завдання кожної групи - показати за допомогою пантоміми обране правило. Завдання глядачів - відгадати, що це за правило. Далі проводиться обговорення. Запитання для обговорення: 1. Для чого необхідно повторювати правила? 2. Чому повторення правил було запропоновано у такий спосіб?

Вправа "Сімейна реліквія"(30 хв.).

Мета: сприяти емоційному заглибленню в тему тренінгу.

Хід проведення. Тренер звертається до учасників із проханням підготувати на ранок наступного дня розповідь про власні сімейні традиції та реліквії і, якщо є можливість, принести ці реліквії на тренінг.

Вправа на завершення "Щоб нам завтра пощастило" (5 хв.).

Мета: зняти емоційне навантаження, підвищити настрій учасників.

Хід проведення. Необхідно стати у щільне коло, покласти руки сусідам на плечі, витягнути праву ногу вперед. Ми стрибатимемо на лівій нозі і дружньо тричі будемо повторювати вголос: "Щоб нам завтра пощастило!". Після цього необхідно розімкнути руки, опустити їх, трішки присісти, а потім високо підстрибнути та вигукнути "Ура!". Наскільки голосно крикнете - настільки завтра та пощастить".

        Вправа "Торбина ідей" (10 хв.).

Мета: визначити різноманітні форми реалізації виховного потенціалу молодої сім'ї у сучасних умовах.

Ресурси: ватман із малюнком величезної торбини, клейкі листочки.

Хід проведення. Тренер роздає кожному учаснику по одному клейкому листочку та пропонує методом "мозкового штурму" відповісти на запитання "Через які форми роботи можна реалізувати виховний потенціал молодої сім'ї?". За правилами "мозкового штурму" тренер фіксує абсолютно всі варіанти пропозицій, але існує одна умова - повторюватись не можна.

Кожний учасник по черзі пропонує "власну форму" та кріпить її на ватман, на якому зображено велику торбину, тим самим символічно наповнюючи її. Якщо всі учасники прикріпили свої листочки, а перелік ідей залишився не вичерпаним, тренер пропонує доповнити його. Після виконання вправи він аналізує запропоновані варіанти й коментує їх.

  1.  Вправа "Соціальні ініціативи" (50 хв.).

Мета: розробити рекомендації щодо підготовки молодих батьків до реалізації виховного потенціалу сім'ї.

Ресурси: ватмани, маркери, скотч.

Хід проведення. Тренер пропонує учасникам розрахуватися на "перший - четвертий" і об'єднатися у чотири підгрупи. Групам оголошується завдання: впродовж 30 хвилин, спираючись на попередні напрацювання, розробити соціальні ініціативи з метою підготовки молодих батьків до реалізації виховного потенціалу сім'ї, тобто обрати ідею, котра базувалась би на певних змінах соціального середовища, та розробити план її реалізації.

У ході виконання завдання групам необхідно презентувати кінцевий результат за наступною схемою: назва; мета; завдання; термін; цільова група; партнери; ресурси; кроки реалізації; очікувані результати.

До уваги тренера. При обговоренні кожної ініціативи тренеру потрібно звернути увагу на: її реальність; відповідність соціально-педагогічним проблемам молодих сімей; механізми залучення ресурсів і партнерів; вплив даної ініціативи на підготовку молодих батьків до реалізації виховного потенціалу сім'ї. Потрібно подякувати всім учасникам за виконання завдання, творчі та цікаві ідеї.

1. Визначення досягнення очікувань учасників тренінгу за методикою "Лелека" (25 хв.).

Мета: провести оцінку результатів тренінгу.

Ресурси: картки яскравих кольорів, з яких вирізані бантики; малюнок лелеки, що несе в дзьобі немовля, де на першому занятті були зафіксовані очікування учасників.

Хід проведення. Тренер привертає увагу учасників до аркуша очікувань "Лелека", з якими вони працювали на початку тренінгу. Він звертається з проханням подумати, наскільки реалізувалися очікування кожного. Далі тренер зауважує: "Нове життя - від нього ми чекаємо чогось дивного і світлого, обов'язково щасливого. Лелека несе в дзьобі немовля кожного з нас на шляху до нових знань і відкриттів. Що ж побажати цій дитині?". Потім він пропонує на бантиках, що роздаються кожному, написати побажання собі або групі. Алгоритм подальшої роботи наступний: кожний учасник по черзі підходить до лелеки та коментує, наскільки виправдалися його очікування, а потім зачитує своє побажання й прикрашає бантиком ковдру дитини, яку несе лелека.

Ми маємо надію, що протягом цього тренінгу спільними зусиллями нам вдалося піднятися по сходинках усвідомленого батьківства. Ми бажаємо Вам подолати подальші підйоми, піднестися на новий рівень знань, умінь, якостей та отримати від цього радість і задоволення. Ми бажаємо Вам знайти що і як сказати своїм власним і всім дітям, а також самим собі. Ми маємо надію, що протягом цього тренінгу спільними зусиллями нам вдалося піднятися по сходинках усвідомленого батьківства. Ми бажаємо Вам подолати подальші підйоми, піднестися на новий рівень знань, умінь, якостей та отримати від цього радість і задоволення. Ми бажаємо Вам знайти що і як сказати своїм власним і всім дітям, а також самим собі.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9337. Понятие, субъекты и объекты инвестиционной деятельности. Понятие инвестиционной деятельности и инвестиционного процесса 37 KB
  Инвестиционная деятельность - это вложения инвестиций, или инвестирования, а так же совокупность практических действий по реализации инвестиций. Таким образом, для законодателя понятие инвестирования и вложение инвестиций тождественно...
9338. Правовое регулирование инвестиционной деятельности в РФ 24.5 KB
  Тема: правовое регулирование инвестиционной деятельности в РФ. -1- Конституция РФ не содержит норм, прямо регулирующих инвестиционную деятельность, однако затрагивает вопросы финансового регулирования. В РФ гарантируется единое экономическое простра...
9339. ОБЩИЕ УСЛОВИЯ РАЗМЕЩЕНИЯ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНЫХ СИЛ 472.5 KB
  РАЗДЕЛ 1. ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ И ОБЩИЕ УСЛОВИЯ РАЗМЕЩЕНИЯ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНЫХ СИЛ 1.1. Предмет, методы и практическое значение размещения производительных сил 1.1.1. Предмет курса размещение производительных сил Размещение производительных сил (Р...
9340. ПРОКУРОРСКИЙ НАДЗОР ЗА ЗАКОННОСТЬЮ ИСПОЛНЕНИЯ ПОСТАНОВЛЕНИЙ ПО ДЕЛАМ ОБ АДМИНИСТРАТИВНЫХ ПРАВОНАРУШЕНИЯХ 520.5 KB
  В методическом пособии рассматриваются вопросы прокурорского надзора за законностью исполнения постановлений по делам об административных правонарушениях. Дана характеристика законодательных и иных нормативных правовых актов, регулирующих указанную ...
9341. НОРМАЛЬНОЕ ПОЛЕ И ОПРЕДЕЛЕНИЕ АНОМАЛЬНОГО ПОТЕНЦИАЛА 428.5 KB
  НОРМАЛЬНОЕ ПОЛЕ И ОПРЕДЕЛЕНИЕ АНОМАЛЬНОГО ПОТЕНЦИАЛА текст лекций по геодезической гравиметрии ГЛАВА 1. НОРМАЛЬНОЕ ГРАВИТАЦИОННОЕ ПОЛЕ §1.1 ПОНЯТИЕ О НОРМАЛЬНОМ ПОЛЕ И СПОСОБАХ ЕГО ВЫБОРА При изучении гравитационного поля Земли обыч...
9342. Гидравлический расчет нефтебазовых коммуникаций 294.5 KB
  Гидравлический расчет нефтебазовых коммуникаций Задание. Вариант 1. Выполнить гидравлический расчет технологических коммуникаций для слива нефтепродуктов из железнодорожных цистерн через нижнее сливное устройство при следующих исходных данных: Gмес....
9343. Разработка и расчет себестоимости автомобильных грузовых перевозок по маршруту Нерюнгри - Алдан - Томмот - Якутск 384 KB
  СОДЕРЖАНИЕ Введение Характеристика и основные структурно-экономические показатели ОАО НПАТП Обзорная характеристика исследуемого предприятия Эксплуатационные показатели работы предприятия Количественный и качественный состав водителей Организация тр...
9344. Краткий конспект лекций по дисциплине Теория бухгалтерского учета 523 KB
  Краткий конспект лекций по дисциплине «Теория бухгалтерского учета» для студентов ЗФО специальности «Бухгалтерский учет, анализ и аудит» Тема 1 СУЩНОСТЬ УЧЕТА И ЕГО РОЛЬ В СИСТЕМЕ УПРАВЛЕНИЯ ОБЩЕСТВОМ 1.1. Общее понятие хозяйственного учета. Историч...
9345. СТРОИТЕЛЬСТВО И РЕМОНТ ПРОМЫШЛЕННЫХ ПЕЧЕЙ УЧЕБНОЕ ПОСОБИЕ 665.5 KB
  КОСТЮК В.А., СУЩЕНКО А.В. Строительство и ремонт промышленных печей Учебное пособие Мариуполь, 2009 В учебном пособии описаны огнеупорные и строительные материалы используемые при ремонте и строительстве металлургических печей. Изложены правил...