88390

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Курсовая

Педагогика и дидактика

Формування вміння вчитися як один із факторів розвитку творчих здібностей учнів. Дослідження використання інструментарію розвитку творчого потенціалу дитини молодшого шкільного віку. Технологія формування та розвитку творчої особистості учня початкових класів.

Украинкский

2015-04-29

234.5 KB

18 чел.

PAGE  43

Управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації

Луцький педагогічний коледж

Циклова комісія

викладачів шкільної,

дошкільної педагогіки і психології

та окремих методик

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

В УМОВАХ СУЧАСНОЇ

ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Курсова робота

з педагогіки

студентки 4-В курсу

спеціальності 5.010102

«Початкове навчання»

Євтушик Любові Михайлівни

Науковий керівник:

викладач педагогіки

Борбич Наталія Віталіївна

Луцьк, 2010


ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..…3-6

РОЗДІЛ I. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ……………………………………………………...............7-21

1.1. Виховання обдарованої дитини – основа формування творчої  особистості………………………………………………………………………...7

1.2. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках у початкових класах….....12

  1.  . Формування творчих здібностей в позаурочний час……………………..18

РОЗДІЛ II. РЕАЛІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ…………………………………………………..22-39

2.1. Формування вміння вчитися як один із факторів розвитку творчих здібностей учнів………………………………………………………………….22

2.2. Дослідження використання інструментарію розвитку творчого потенціалу дитини молодшого шкільного віку………………………………..25

2.3. Технологія формування та розвитку творчої особистості учня початкових класів……………………………………………………………………………...35

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………40-41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...42-43

ДОДАТКИ

                                                              

ВСТУП

Глобальні зміни сучасності вперше поставили людину у центр творення історії. Педагогіка як суспільна наука повинна сприяти перетворенню людини із суб'єкта в об'єкт історичного процесу, в сутність сучасного буття – така норма всесвітньо-історичної передумови створення нової педагогічної теорії.

Ідейний напрямок у вихованні виявив слабкість виховного процесу: розрив слова і діла, розрив теорії і практики, широкомасштабне маніпулювання суспільною свідомістю, конструювання слухняних механізмів, схематизовані формули людини-ідеалу. Всі ці перешкоди руйнували повноцінну духовну життєвість, а це в свою чергу відчужувало людину від історії, позбавляло можливості відчувати себе творцем історії. Зазначені деформації виховного процесу усували принципи духовної наступності поколінь, перешкоджали появі творчої особистості [20; с.5].

З урахуванням цих обставин і через усвідомлення необхідності змін у системі виховання появляється ряд завдань: одухотворити дитячі душі, звернути увагу на формування та, виховання особистості під іншим кутом зору; відмовитися від тенденції цілеспрямованого впливу на особистість, взявши на озброєння принцип саморозвитку особистості; олюднити стосунки між індивідами, осмислити аспект гуманного виховання не лише в системі освіти, а й через суспільні та громадські інституції, визначити систему стимулів, де все передове, позитивне, індивідуальне підтримуватиметься. І все це зрештою дасть бажаний наслідок – неповторну творчу особистість. У цих жаданнях домінуючою є ідея повернення до духовних цінностей, визначення шляхів народження в кожній людині творчого начала.

Проблема розвитку творчого потенціалу школярів насамперед у початковій школі, потребує подальшого удосконалення і корекції визначення перспектив відповідно до стратегічних цілей дванадцятирічної школи.

Як сказано в проекті Концепції дванадцятирічної загальноосвітньої школи, освіта покликана створити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку і саморозвитку людини, а в стратегічному плані – закласти фундамент для формування демократичного суспільства, для якого освіченість, вихованість, культура – найвищі цінності, незамінні фактори стабільного добробуту і динамічного розвитку України.

Введення нового змісту і структури освіти дає можливість посилити дійовість, практичність навчання, його вплив на розвиток творчих здібностей. Концепцією передбачено використання можливостей кожного навчального предмета для реалізації пріоритетних завдань початкової школи. Нормативні документи чотирирічної школи пропонують залежно від конкретних характеристик в одних випадках збільшувати обсяг компенсуючого навчання, а в інших – розширити і поглибити зміст початкової освіти (наприклад, стосовно здібних і обдарованих дітей). Таким чином, можна стверджувати, що у новій початковій школі створюються сприятливі умови для закладання фундаменту творчого розвитку дитини.

Наступна особливість змісту початкової освіти полягає в тому, що, крім традиційних знань, умінь і навичок, в нього включаються принципово нові компоненти: досвід творчої діяльності, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу. Такий підхід, безумовно, забезпечить цілеспрямовану увагу педагогів і дітей до питань прискорення розвитку саме творчих здібностей, надасть цьому напрямку діяльності системність. Крім того, повне охоплення дітей шестирічного віку шкільним навчанням дасть можливість виправити ситуацію, пов'язану з недостатнім використанням можливостей шостого року життя дитини для повноцінного розвитку її здібностей [24; с.15-16].

Педагоги, психологи, філософи, соціологи Ю.Афанасьєв, І.Барков, Є.Бистрицький, А.Буєва, Г.Куцев, А.Силіна, Л.Скворцов, Л.Скворцова, Ж.Тощенко, М.Ферро, В.Храмова та інші вимагають переосмислити сьогодення не тільки у плані філософської концепції, але і як практичну платформу. На останній ґрунтуватимуться умови, за яких кожна людина зможе задовольнити свої запити і відчути свою самість.

Зокрема, на думку Клари Гавриловець, основним завдання у формуванні особистості є утвердження гідності людини, а це відкриває їй шлях до вдосконалення через творчість [20; с.6].

Сьогодення спонукає педагогів, психологів, соціологів, філософів до роздумів і колективних пошуків перспективного напряму в роботі навчальних закладів для виявлення тих альтернативних, виховних прийомів, за допомогою яких формується неповторна творча особистість. Саме тому ми обрали тему курсового дослідження: «Формування творчих здібностей молодших школярів в умовах сучасної початкової школи».

Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес в  початковій школі.

Предмет дослідження – формування творчої особистості молодшого школяра.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати ідеї педагогів-новаторів, розкрити основні засоби та визначити оптимальні шляхи формування творчої особистості молодшого школяра в умовах сучасної початкової школи.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

  1.  визначити специфіку формування творчих здібностей учня молодшого шкільного віку.
  2.  обґрунтувати розвиток творчих здібностей учнів на уроках та в позаурочний час.
  3.  виділити використання інструментарію розвитку творчої натури дитини молодшого шкільного віку.
  4.  дослідити технологію формування та розвитку творчої особистості молодшого школяра.

Методи дослідження: вивчення та аналіз літературних джерел, порівняння, узагальнення, конкретизація, спостереження, моделювання педагогічних ситуацій, вивчення передового досвіду.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Список використаної літератури включає 25 найменувань. Робота викладена на 41 сторінці друкованого тексту, 2 додатки займають 15 сторінок.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

1.1. Виховання обдарованої дитини – основа формування творчої особистості

Проблема виховання обдарованої дитини існує стільки, скільки існує сама педагогіка. В певні періоди людської історії вона диктувалася прагненням панівної верхівки суспільства повністю поневолювати особистість, перетворити цілі народи на слухняних маріонеток. В інші епохи в плеканні неповторної індивідуальності вбачали сенс педагогічної діяльності, перспективу поступу держав і людства в цілому. Кризові, застійні явища в українському суспільстві сьогодні як і завжди в подібні історичні періоди породжують попит на обдаровану особистість, котра нестандартно мислить, наділену сильною волею і колосальною працездатністю [17; с.3].

Тему виховання обдарованої дитини розробляли безпосередньо чи побіжно практично всі педагоги і психологи різних часів. Попри солідні теоретичні і практичні наробки, у цьому напрямку все ж існують численні прогалини, викликані складністю предмета дослідження. Зокрема, відсутні чіткі практичні рекомендації, побудовані на систематизації напрацьованого матеріалу з цієї проблеми.

Критичний аналіз наукових праць і практичного досвіду дає змогу зробити висновки, що рутинне виховання, побудоване на традиційних прийомах, згубно діє на обдаровану натуру. Необхідна індивідуалізація підходу. Теоретична педагогіка для діагностики обдарованості послуговується численними тестами. Системи тестів розроблені в усіх розвинених країнах, адаптовані для міст і сільських місцевостей. В Україні широко використовуються тести Г.Айзенка, Д.Векслера, Л.Занкова, І.Іразека, Н.Левітова, С.Максименка, А.Нечаєва та ін. Проте тести не є універсальним методом визначення обдарованості. По-перше, валідність навіть найточніших із них ніколи не перевищує 80 відсотків. По-друге, провідний вплив на виховання дитини здійснює сім'я, а батьки ж здебільшого не обізнані в галузі тестування. Як правило, не звертаються до нього у повсякденній роботі і шкільні вчителі, вихователі дошкільних установ. Внаслідок цього для практиків придатніші критерії, які можна визначити, безпосередньо спостерігаючи за дитиною. Такі параметри були розроблені наприкінці XIX ст. російським педагогом Г.Рукавишниковим.

Провідним завданням вихователя Г.Рукавишников вважає необхідність помітити, вподобання, прагнення, схильності дитини.. Дійсно обдарована дитина, як засвідчує досвід, завжди виявляє глибокий інтерес до певних явищ, наполегливість у своїх діях, нерідко наближену до самовпевненості.

Природні нахили яскраво виявляються в іграх дітей. Відомо, що Т.Шевченко змалку любив ліпити з глини, малювати, пізніше – списувати вірші у саморобні, оздоблені візерунками книжечки. Конфуцій у дитинстві надавав перевагу грі в церемонії та жертвоприношення. Галілей, Ньютон, Едіссон з раннього віку захоплювалися виготовленням іграшкових млинів та різних механізмів. Якщо звичайним дітям під час гри запропонувати іншу гру, вони легко захопляться нею і забудуть попередню. Обдарована ж дитина завжди впевнена, що робить важливу справу, схильна займатися нею регулярно, не дозволяє псувати наслідки своєї праці. В талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності [17; с.3].

Обдаровані діти, як правило, мимоволі привертають до себе увагу вихователя, і від нього вимагатиметься не стільки активний виховний вплив, скільки своєчасне усунення перепон і можливе сприяння вільному розвиткові дитини. Посилена увага до талановитого вихованця у той час, коли йому необхідні повне невтручання, незалежність, шкодять обдарованості. Протипоказано також насаджувати знання, уміння і принципи, які нівелюють прояви оригінальної думки. Небезпечно вдумливу замкнутість дитини розцінювати як боязкість, засмученість і боротися з нею. Немотивований тиск і нав'язування занять можуть тільки затримувати прояви справжніх природних нахилів.

Примус нерідко викликає в обдарованих, нетрадиційно мислячих дітей неспроможність виявити себе навіть у тих видах діяльності, до яких вони мають схильність. Із життєпису видатних осіб відомо, що Т.Едіссон, А.Ейнштейн, Ф.Фрьобель визнавалися у школі найгіршими учнями, і вчителі навіть підозрювали у них розумову відсталість. А.Дістервег наполегливо застерігав проти насильства над дитячою природою, яке випливає з намагань зробити з дитини не те, до чого існує в неї природний потяг.

Проте занадто рання «спеціалізація» і «професіоналізація» у вихованні збіднюють особистість, ускладнюють її подальше життя. Тому на перший план доцільно висувати ідею калокагатії – гармонійного розвитку сукупності тілесних, душевних і розумових сил людини. Важливим принципом виховання слід визнати також утилітаризм – озброєння дитини знаннями і вміннями, які становитимуть реальну користь у житті і допоможуть вихованцеві   посісти  достойне місце в суспільстві. Хист реалізується лише за умови вміння індивіда трудитися. Отже, завдання вихователя – розвивати в обдарованої дитини працьовитість, цілеспрямованість, вміння завершувати розпочату справу, силу волі. Ці якості неможливо сформувати тільки шляхом зовнішнього впливу, тому виховання потрібно будувати так, щоб спонукати дитину до самовиховання. Відповідно, мистецтво виховання – мистецтво пробудження у вихованця його власних сил [17; с.4].

Самовиховання й зміцнення волі базується на самоповазі особистості. Самоповага реальніше за найсуворіші заборони утримає дитину від негативних вчинків, найшвидше розвине вміння володіти собою. Довіра дорослих пробуджує в дитині самоповагу, підносить її у власних очах, спонукає бути достойною цієї довіри. Необхідно надавати дитині не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими свої наміри. Завдяки такій свободі вихованці пізнають власні сили, виробляють звичку оперувати своїми розумовими, фізичними і моральними ресурсами. В результаті виробляється самоповага і здатність критично оцінювати свої здібності й дії. Д.Локк вважав, що чим раніше ви почнете ставитися до дитини, як до дорослої, тим швидше вона такою буде.

Ознайомлення з різноманітною діяльністю, глибокі і помірно численні враження допомагають інтенсивному, розвиткові природних задатків    людини. Потрібні для творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з природою. Природа ж пробуджує мислення, уяву, фантазію. Проте, творча думка, творча уява розвиваються також під впливом літератури. Відомо, що видатні вчені були схильні змалку до читання наукових книжок. А майбутні поети – дев'ятилітні А.Ахматова, М.Цвєтаєва, Леся Українка зачитувалися серйозними («дорослими») поетичними творами. Наголошуючи на розвивальній ролі читання, варто навести цікаві, перевірені практикою застереження Г.Рукавишникова, що викликаний читанням надмірний розвиток уяви робить людей нетерпимими до буденної рутини і дріб'язковості. Тому вихователь має урегулювати розвиток уяви, щоб  вона не паралізувала волю, характер, не порушувала гармонійного співвідношення між усіма сторонами багатогранного духовного і розумового життя людини [17; с.4].

Сучасні дослідження, проведені відомим психологом А.Баркан, містять цікавий матеріал для доповнення рекомендації батькам і педагогам з питань виховання обдарованої дитини. А саме: важливо не ігнорувати унікальності такої дитини, проте і не виказувати надмірних захоплень її обдарованістю. Не можна перетворювати життя дитини в інструмент задоволення батьківських амбіцій. Необхідно створити всі умови для розвитку таланту, але не насаджувати дитині своїх захоплень та інтересів, не культивувати необхідності будь-що досягти неперевершених результатів, не перевантажувати, не змушувати постійно займатися улюбленою справою. Все це може відбити бажання цікавитися як улюбленим заняттям, так і будь-чим іншим, стати  причиною неврозу, психічного захворювання або ж розвинути в дитини пихатість і претензійність. Потрібно тактовно, делікатно допомагати дитині, розвивати інтерес, навчати терпіння і заохочувати працювати старанно, завершувати почате. Намагатися зменшити надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити достойно програвати і не сприймати невдачу як трагедію; володіти емоціями, робити все, щоб дитина не знижувала своєї самооцінки і водночас не виставляла на показ свою обдарованість. Обдарованій дитині здебільшого складно знайти контакт з оточуючими, зокрема, з ровесниками. Відповідно, турбота вихователя полягає в тому, щоб допомогти налагодити її стосунки з дорослими і дітьми, створити доброзичливу атмосферу навколо неординарної особистості. Дитину слід навчити бути доброзичливою в колективі, поясни ти, що незручно виправляти інших, демонструючи свою освіченість, і постійно стежити за тим, що турбує її, своєчасно бути поруч. Якомога більше   надавати уваги фізичній активності – також одне з першочергових завдань виховання [17; с.4].

Таким чином, обдарованість сама заявляє про себе, ускладнюючи життя самовпевнених консервативних дорослих, змушуючи їх шукати нестандартні виховні підходи. В ідеалі ж, констатує теоретична і практична педагогіка, кожна розумово повноцінна дитина по-своєму талановита, і вихователь має проникнути у внутрішній світ кожного виховання. Недоцільно підганяти всіх дітей під одну мірку. Це призводить до духовного рабства. На думку Г.Песталоцці, навіть однакова любов до дітей немає заступати індивідуальностей. Тому система, орієнтована на виховання обдарованої дитини, позитивно вплине на пробудження і розвиток природних задатків кожної дитини.

1.2. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках у початкових класах

Як один із напрямів методичного оновлення уроків у початкових класах використовується проведення на їх основі інтеграції навчального матеріалу з кількох предметів, об'єднаних навколо однієї теми. Цей підхід сприяє інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягнути цілісності знань.

Інтеграція (лат. «повний», «цілісний»)це процес і результат створення нерозривного, пов'язаного, єдиного, суцільного. У навчанні вона здійснюється шляхом злиття в одному синтезованому курсі елементів різних навчальних предметів [9; с.7].

Міжпредметні зв'язки передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших навчальних предметів, що мають допоміжне значення для вивчення його теми. Це окремі короткочасні моменти уроків, які сприяють глибшому сприйманню та осмисленню якогось конкретного поняття.

Проходячи  переддипломну педагогічну практику, я вивчала досвід роботи вчителя Ольги Анатоліївни, яка на уроці читання в 3 класі, аналізуючи оповідання О.Донченка «Лісовою стежкою», в бесіді активізувала ознаки картин природи середини осені, залучаючи дитячі малюнки із зображенням осіннього лісу, повторювала матеріал із природознавства про яруси лісу. В цьому разі на уроці читання вона мала справу з міжпредметними зв'язками уроків природознавства та образотворчого мистецтва.

Ольга Анатоліївна, проводячи урок на тему «Художній образ осіннього лісу», зінтегрувала зміст з різних предметів, й учні включалися в різні види діяльності, а в їхній свідомості та уяві виникав літературно-художній образ осіннього лісу. Такий урок ми вважаємо інтегрованим. Особливістю інтегрованого уроку є те,  що на ньому поєднуються блоки знань з різних предметів, підпорядковані одній темі. Тому дуже важливо чітко визначити головну мету даного інтегрованого уроку, те, як він сприяє цілісності навчання, формуванню знань на якісно новому рівні. Методичне проведення, інтегрованих уроків потребує дуже високого професіоналізму та ерудиції вчителів.

Основними завданнями  інтегрованих уроків є: створення передумов для всебічного розгляду учнями певного об'єкта, поняття, явища; формування системного мислення; збудження уяви, позитивного емоційного ставлення до пізнання [9; с.7].

Урок повинен підпорядковуватись головній меті, а не бути безладною мозаїкою окремих картин. Тому заздалегідь визначаю інтегровані уроки, зіставляючи, матеріал різних предметів, визначаючи теми, близькі за змістом або метою використання. Адже до проведення інтегрованих уроків готуватися треба не лише вчителеві, а й учням.

Метою інтегрованих уроків, на думку Ольги Анатоліївни, є:

• формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізація їхньої пізнавальної діяльності;

формування навичок самостійної роботи школярів з додатковою довідковою літературою, таблицями міжпредметних зв'язків, опорними схемами;

підвищення якості засвоєння сприйнятого матеріалу;

виявлення здібностей учнів та їхніх Особливостей;

 створення творчої атмосфери в колективі учнів;

 підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається;

• ефективна реалізація розвивальної функції навчання.

Відмінність інтегрованого уроку від традиційного: предметом вивчення на такому уроці є багатопланові об'єкти, інформація про сукупність яких міститься в різних навчальних дисциплінах; широка палітра використання міжпредметних зв'язків при різнобічному розглядуванні однопланових об'єктів; своєрідна структура, методи, прийоми і засоби, що сприяють його організації та реалізації поставлених цілей.

Відомо, що будь-яка діяльність починається з підготовчого етапу. Урок спочатку «народжується» в думці й тільки потім реалізовується на практиці, аналізується, вдосконалюється. Саме в цьому розвиток творчої особистості пов'язаний з технологією проектування [9; с.7].

У цілому підготовка до інтегрованого уроку – проектування – відбувається в кілька етапів:

Моделювання уроку – створення умовної моделі, версії, концепції інтегрованого уроку.

Конструювання уроку – так званий «конструктор» уроку може мати вигляд плану уроку, конспекту, сценарію.

Створення проекту уроку – проект уроку – записана на папері структура педагогічного процесу відповідно з визначеною метою. Інтегрований урок як педагогічна система визначають його завдання, головні з яких пов'язані з розвитком творчої особистості.

Вимоги при підготовці до інтегрованого уроку:

  1.   Правильно розуміти інтеграцію та її роль в навчальному процесі.
  2.   Психологічно підготуватися до проведення уроку на інтегрованій основі.
  3.   Чітко визначити, з якими досліджуваними явищами інтегруються явища, розглянуті даним навчальним предметом.
  4.   З'ясувати, чи готові діти дидактично і психологічно до проведення таких уроків.

Визначити мотивацію інтегрованого уроку.

  1.   Уточнити, чи доцільно з даними предметами чи темами інтегрувати даний урок.

Розрахувати відсоток матеріалу, який буде інтегруватися.

  1.   Продумати, як активізувати опорні зв'язки, що будуть синтезувати знання про явище в нових умовах.
  2.   Спланувати участь учнів у всебічному відкритті зв'язків досліджуваного явища.    
  3.   Урок повинен бути практично прияти розширенню ерудиції і світогляду учнів.

Підготовка (проектування) інтегрованого уроку є важливою функцією, яка займає значну й часову, й змістовну частину педагогічної діяльності, є продуманою, спланованою, а головне – систематичною роботою. Педагогічне проектування (підготовка) інтегрованого уроку сприяє постійному аналізу самодіяльності, творчому й професійному зростанню [1; с.48].

Практика показує, що методично правильна побудова і проведення інтегрованих уроків впливають на результативність процесу навчання:

знання набувають якості системності;

посилюється світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів учнів;

досягається творчий розвиток особистості;

уміння стають узагальненими, комплексними;

• ефективніше формуються їхні переконання.

Переваги інтегрованого уроку:

дозволяє учням здійснити засвоєння знань з предмета в сукупності з іншими науками;

сприяє формуванню пізнавального інтересу;     

забезпечує узагальнення наявних знань, уміння використовувати їх у процесі вивчення інших наук.

Крім інтеграції, яка є необхідною в початковій школі для забезпечення оптимальних умов для розвитку творчої особистості молодшого школяра, велику увагу Ольга Анатоліївна приділяє технології навчально-виховного процесу як моделювання його змісту, форм, методів відповідно до поставленої мети [9; с.8].

Вчитель широко використовує нестандартні уроки, які найбільш повно враховують вікові особливості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. В ньому поєдналися елементи традиційних уроків – сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення – але у незвичайних формах.

При підготовці до нестандартних уроків доводиться вирішувати різноманітні педагогічні завдання:

Як найкраще поєднати методи і прийоми під час пояснення даного матеріалу?

Як диференціювати самостійну роботу?    

Як вивчити особистість учня?

Як вплинути на байдужих дітей?

Як знайти довготривалі стимули до праці?

Як краще перевірити домашнє завдання?

Як організувати роботу над об'ємним текстом і маленькою за обсягом перлиною пейзажної лірики?

Як подолати мовленнєву нерозвинутість учнів?

Цих проблем безліч. Освоєння на творчому рівні нових методик вимагає того, щоб на окремому уроці й у системі уроків досягати взаємозв'язку навчального, розвивального й мотиваційного компонентів начальної діяльності, утверджувати гуманні взаємовідносини в класі, активно використовувати різні форми співпраці з учнями. Для цього в процесі підготовки та проведення уроку Ольга Анатоліївна орієнтується не тільки на його зміст, а водночас продумую, як це зробите з найбільшою користю для розвитку творчої особистості дитини, збереження її емоційного благополуччя, оптимізму, розвитку позитивного ставлення до навчання,
уміння вчитися.

Тому, чим повніше, надійніше і послідовніше на уроці вдається пов'язати змістовий, процесуальний і мотиваційний компоненти навчальної діяльності, тим сильніше система уроків впливатиме на виховання і творчий розвиток школяра [9; с.8].

Щоб засвоєні знання переходили в гнучкі уміння, раціональні способи, щоб навчальний результат уроку поєднувався з розвитком пізнавальних здібностей учнів, їх умінням вчитися, потрібно здійснювати різнобічний розвиток учнів:

удосконалювати досвід творчої діяльності;

зміцнювати світоглядні уявлення і поняття;

формувати загальнонавчальні вміння і навички;

цілеспрямовано розвивати процеси сприймання.

Такий спосіб навчання створює найкращі передумови для розвитку позитивного ставлення до нього та виникнення пізнавальних інтересів і потреб.

Нестандартні або нетрадиційні уроки справді відрізняються від звичних комбінованих уроків і метою, в якій переважає орієнтація на розвиток творчих здібностей, інтересів, нахилів учнів, їхніх специфічних умінь, на отримання певних знань чи вироблення окремих загальнонавчальних умінь, відсутністю послідовності елементів уроку, передбаченої загальноприйнятою типологією уроків; наявністю в структурі уроку ознак інших форм навчання.

Для нестандартних уроків характерним є: колективні способи роботи, активізація пізнавальної діяльності, партнерський стиль взаємовідносин, цікавість до навчального матеріалу. значна творча складова, зміна ролі вчителя. нестандартні підходи до оцінювання.

Нестандартні уроки сприяють готовності дитини до життя, що включає такі якості: уміння приймати рішення та робити вибір; завжди працювати якісно; проявляти ініціативу; бути свідомим того, що існують різні цінності; вміти співпрацювати з іншими людьми; навчитися працювати з великим обсягом різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання; відчувати себе громадянином цілого світу; бути свідомим громадянином своєї держави [9; с.8].

До нестандартних уроків Ольга Анатоліївна готується заздалегідь. Передусім вибирає найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів (якщо це нова тема, то дає їм опрацювати матеріал самостійно, при цьому надає консультації); розтлумачує їхні обов'язки, спочатку на власному прикладі демонструє ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечує діалог виконавця з класом. Для цього «аудиторії» можна запропонувати зразки запитань для дискусій, основні теми для гри «Брейн-ринг» чи «Уроку-подорожі», підказати тактику поведінки під час проведення уроку.

Нестандартний урок є одним з останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.

У практиці роботи вчителя нестандартні уроки використовують досить часто. Висвітлюємо найпоширеніші види нестандартних уроків з досвіду роботи Лігоцької Ольги Анатоліївни  у додатку А.

Отже, саме такі уроки містять в собі елементи майбутніх технологій, які при групуванні їх у певну систему, що ґрунтується на глибокому знанні потреб, інтересів та здібностей учнів, можуть стати дійсно інноваційними. Широке їх використання спонукає учнів до самостійної праці, до творчого мислення, пошуку. Саме це особливо впливає на навчальні результати, творчий розвиток особистості.

1.3. Формування творчих здібностей в позаурочний час

Здібності дитини розвиваються в процесі її взаємодії з навколишнім світом. Виходячи з цього, у школі села Радянське Млинівського району Рівненської області впроваджується програма гурткової роботи з учнями 1-4 класів «Спілкування з природою».

Використовуючи педагогічну спадщину великого педагога В.О.Сухомлинського для розвитку творчої особистості дитини проводяться подорожі в природу – до першоджерел думки і слова, які сприяють розвитку інтелектуальних і мовленнєвих обдарувань дітей. Школярі на таких заняттях роблять власні маленькі відкриття, вчаться аналізувати побачене, самостійно формулюють певні висновки. Подорожі підсумовуються написанням творчої роботи [3; с.12]. Таким чином поширюється інтерес дітей до слова, відчуття його образних значень, розуміння багатства рідної мови. А головне – діти отримують задоволення від перших вдалих літературних спроб.

Метою таких занять є розширення знань учнів про навколишній світ, розвиток логічного мислення, творчої уяви і зв'язного мовлення.

Гурткові заняття проводяться під відкритим небом. У такий спосіб виховуються спостережливість, любов до природи, змінюється ставлення до навколишньої флори і фауни. Знаючи і люблячи природу, дитина стає її захисником.

Заздалегідь визначається тема і мета такого заняття, добирається додаткова література, з якої готуються цікавинки-повідомлення. Використовується і художня література (легенди, загадки, вірші та ін.), дається домашнє завдання щодо певних спостережень у природі.

Із собою на годину спілкування з природою учні «беруть» спостережливість, мислення, уяву і фантазію, «відкидаючи» байдужість, сум і лінь. Дитина має змогу розповідати, слухати, роздивлятися, міркувати, творити і робити відкриття. Всі висловлюють й доводять свою думку. Діти настільки серед природи винахідливі, активні, знаходять те, чого учитель і не міг передбачити. Це призводить до змін у плані уроку, що є корисним і для вчителя [3; с.12].

Заняття під відкритим небом подобаються дітям і приносять велику користь. Школярі вчаться помічати в знайомому незнайоме, порівнювати, аналізувати і робити висновки. Набуті у природі знання поглиблюють вивчене на уроках природознавства, образотворчого мистецтва, рідної мови та читання, зміцнюють здоров'я дітей.

Велику увагу приділяється розвитку мовленнєвої творчості дітей, оскільки мовленнєвий розвиток молодших школярів є пріоритетним напрямом роботи початкової школи.

За порадою В.О. Сухомлинського використовується комплексний підхід: робота над збагаченням активного словника школяра, допомогти їм оволодіти семантикою і граматикою рідної мови, розвивати зв'язне мовлення і словесну творчість школярів [3; с.13].

Базовою основою цих здібностей є розвиток мовного чуття – тонкого, уважного, вдумливого ставлення до слів рідної мови. Відчуття найтонших відтінків слова допомагає дитині пізнати безмежність океану думок, почуттів, знань, різноманітність краси природи, мистецтва, людських взаємин. Як показує практика, слово вчить бачити, відчувати, захоплюватись. Завдання вбачається в тому, щоб у душі кожної дитини жило чутливе слово. Саме за таких умов слово стає справжнім надбанням духовного світу дитини.

Важливим елементом творчих здібностей є почуття кольору. Його використовують як засіб, за допомогою якого можна щонайтонше передати, виразити свої думки. Іноді у дитини є потреба зобразити щось через малюнок, який може «сказати» більше, ніж слова. Аналізуючи художню творчість дитини, обов'язково схвалюється її праця, її успіхи, Завжди потрібно пам'ятати, що оцінка вчителя вселяє в дитину оптимізм, впевненість. Розвиваючи почуття кольору, який символічно виражає емоції, переживання, почуття, у дітей розвивається творчий потенціал.

Технологія розвитку творчої особистості нерозривно переплітається з технологією створення психологічних умов підготовки школярів до творчої діяльності.

Завжди в класі виділяються діти, яким властиве нестандартне мислення. З ними дуже цікаво працювати, але я ні в якому разі не можна залишати поза увагою інших учнів, оскільки творчі здібності можна розвинути в кожної дитини, хоча й до певного рівня. Така робота передбачає внутрішню диференціацію, точніше індивідуалізацію.

Усіма можливими засобами потрібно стимулювати творчу активність учнів, адже основне завдання вчителя сучасної школи – допомогти розкрити дитині свої творчі здібності. Хто ж, як не вчитель початкових класів, має побачити в кожній дитині неповторну особистість, навчити здобувати знання та зуміти їх використовувати в подальшому навчанні.

Самостійність, активність, ініціатива – ось що сприяє розвитку творчих здібностей. Знання, уміння і навички, набуті дитиною в школі, безумовно, будуть їй необхідні в подальшому житті. Саме тому варто навчити дитину не боятися діяти в незвичайних ситуаціях, братися за вирішення питань, яких вона раніше не робила. Досвід свідчить, що людина, яка здатна генерувати ідеї, використовувати знання і вміння в нових ситуаціях, комфортно почувається в нестабільних соціальних умовах – швидше знаходить своє місце в суспільстві [3; с.13].

Способи стимуляції творчої активності учнів:

  1.   Забезпечення сприятливої атмосфери. Доброзичливість з боку вчителя, його відмова від оцінювання з метою критики на адресу дитини сприяють вільному виявові дивергентного мислення.
  2.   Збагачення навколишнього середовища дитини найрізноманітнішими новими для неї предметами і стимулами з метою розвитку її допитливості.
  3.   Заохочення висловлювання оригінальних ідей.
  4.   Забезпечення можливостей для вправи і практики. Широке використання питань дивергентного типу щодо найрізноманітніших галузей.
  5.   Використання особистого прикладу творчого підходу до вирішення проблем.
  6.   Надання дітям можливості активно ставити запитання.

Отже, є реальна потреба в інтенсивному розвитку інтелектуального потенціалу кожної людини. І найважливіше значення в цьому процесі належить школі, навчання в якій має бути підпорядковане ідеї розвитку творчих здібностей учнів. Школа має навчити кожного вихованця самостійно мислити, діяти в нестандартних умовах, вирішувати найрізноманітніші проблеми. Необхідність діяти не так, як завжди, використовуючи здобуті раніше знання в новій незвичайній ситуації, що стимулює розумову діяльність, сприяє інтелектуальному і творчому розвитку дитини, спонукає до справжнього відкриття, хай незначного і важливого, для самої лише дитини, але це відкриття особисте, власне, і тому дуже цінне.

РОЗДІЛ II. РЕАЛІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2.1. Формування вміння вчитися як один із факторів розвитку творчих здібностей учнів

Завдання сучасної національної школи – розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність. З огляду на це велике значення має формування в учнів творчого потенціалу, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, вміння ставити і вирішувати нові проблеми.

Розв'язувати ці завдання належить педагогічній науці, призначення якої створити нові, ефективніші технології навчання школярів.

Пріоритетними є дослідження, спрямовані на впровадження в навчальний процес комп'ютерної техніки; різноманітних систем розвивального, індивідуального і диференційованого навчання; нових технологій навчання обдарованих дітей; гуманізація навчального процесу.

Вони сприяють створенню таких умов, за яких учень займає позицію суб'єкта навчально-виховної діяльності; внаслідок цього у нього розвиваються якості творчої особистості: ініціативність, прагнення до самоосвіти, самонавчання.

Жодна технологія не буде ефективною, якщо учня не навчити вміння вчитися. Це завдання особливо актуальне для вчителів початкових класів, бо в цьому віці в дитини формується навчальна діяльність і вміння вчитися [15; с.8].

Ми розглядаємо вміння вчитися як складне синтетичне поняття, до якого входять загальнонавчальні та спеціальні вміння. Зокрема потрібно ставити мету своєї діяльності, усвідомити навчальне завдання, визначити спосіб його розв'язання, вміти контролювати і давати оцінку правильності рішення. Це і є компоненти навчальної діяльності. Тому формувати їх у школярів – означає навчити їх учитися.

Вивчаючи спеціальну літературу, досвід учителів, проводячи дослідження, ми визначили три рівні формування вміння вчитися: низький, середній, високий (творчий). На першому розвиваються репродуктивні вміння, на другому – репродуктивні з елементами продуктивності, на третьому – продуктивні, творчі [15; с.8]. Останні набуваються в пошуковій діяльності, у процесі проблемного навчання, що є цілісною системою роботи і характеризується такими особливостями:

- нові знання не подаються в готовому вигляді, учні оволодівають ними під час активної самостійної діяльності;

- школярі вчаться використовувати набуті знання в різноманітних ситуаціях, оволодівають способами розумової і практичної діяльності;

- від них вимагається творча самостійність;

- велике значення надається створенню в учнів емоційного стану;

- формуються комунікативні вміння: спілкуватися з учителями та дітьми.

Наведемо кілька прикладів з використанням проблемної ситуації.

Приклад 1. На уроці математики в 1 класі перед  учнями  ставляться два  завдання. Перше: порівняти три способи додавання числа до суми.
       (8+5)+3
 13+3          16

(8+5)+3 (8+3)+5       16

(8+5)+3 5+3+8 16

Друге: порівняти дані, результати, способи обчислювання цих прикладів.

Під час виконання першого завдання порівняння має продуктивний характер, а другого – репродуктивний.

Приклад 2. Завдання: порівняйте два приклади: 5+2=7, 2+5=7, знайдіть і назвіть ознаки подібності:

Обидва приклади на додавання, у кожному два доданки, однакова сума.

Охарактеризуйте ознаки відмінності.

Ми поміняли місцями доданки. У першому прикладі до числа 5 додали 2, а в другому – навпаки, до числа 2 додали 5.

Чи є ця ознака істотною?

Ні.

Чому?

Бо сума не змінюється.

Який висновок можна зробити?

Коли поміняти місцями доданки, сума не змінюється.

Перевірте, чи правильний цей висновок для інших прикладів.

Після розв'язання прикладів діти відповідають: «Так, висновок правильний».

Приклад 3. На уроці математики в 3 класі учні мають оволодіти новим способом обчислень: ділення 57 на 3. Такий випадок ділення двозначного числа на однозначне, коли кожне з розрядних складових ділиться на дільник, учням уже відомий. Учитель повторює це з учнями. Далі пропонує розв'язати цим способом такий приклад: 57:3. Але що це? Ні число десятків (5), ні число одиниць (7) не ділиться на 3. Отож, відомий прийом ділення в даному випадку не може бути застосований. Суперечність між знайомим способом дії і тим, що його неможливо використати в нових умовах навчальної діяльності, приведе до виникнення проблемної ситуації.

Вчитель пропонує учням за таблицею множення перевірити чи не ділиться 57 на 3. Потім запитує: «А чи не можна подати число 57 як суму двох доданків, щоб кожний із них ділився на 3? Мабуть, можна». Починається пошук. Діти складають різні варіанти суми двох доданків і віднаходять найкращий, обґрунтовуючи свій доказ.

Проблемне навчання можна використовувати для того, щоб учні вміли бачити тему, проблему уроку, що вивчається, могли скласти задачу, продумати можливості і способи її розв'язання [15; с.9].

На нашу думку, важливо, аби кожен учитель початкових класів мав на увазі:

- ефективність навчання істотно зростає, коли вчитель не тільки викладає готові істини, а й керує процесом їх відкриття і засвоєння учнями, формує в них потрібні для цього розумові дії, навчає самостійно поповнювати свої знання. Активізації і розвитку мислення сприяє таке керування учінням, коли учні поступово переходять від простих до складних пізнавальних, проблемних завдань, з допомогою вчителя оволодівають способами самостійного розв'язування, узагальнюють їх, переносять у нові ситуації;

- формувати вміння вчитися на базі певного програмового матеріалу з урахуванням специфіки;

- здійснювати його на доступному рівні;

- формувати вміння не на спеціальних заняттях, а на звичайних уроках, щоб ця робота природно впліталася в їхню структуру.

Таким чином, проблемна ситуація в реальному навчальному процесі є не тільки умовою виникнення мислення, а й засобом його функціонування та розвитку. Вона фактично є показником сформованості, вміння вчитися, активності учня в проблемній ситуації – критерієм його розвитку як творчої особистості.

2.2 Дослідження використання інструментарію розвитку творчого потенціалу дитини молодшого шкільного віку

Демократичні процеси в державі вимагають вироблення нових суспільних вимог до освіти. Ще на початку XX століття Софія Русова писала: «Якщо ми потребуємо демократії, то мусимо виховувати молодь для того, щоб ця модель могла утвердити новий гуманний світ».

Початкова школа сьогодні – це школа самореалізації і самоактуалізації особистості. Наше завдання – не тільки дати дітям суму знань, а й навчити спілкуватися, вирішувати проблеми, знаходити вихід із нестандартної ситуації [10; с.2].

Всім відомий приклад.

Стоїть біля дошки хлопчик. Мовчить.

– Думай, Андрійку, думай!

Дитина морщить лоба, дивиться на дошку. Імітує процес думання. Але насправді просто мовчить.

Проаналізуємо ситуацію. Вчитель чекає, що учень подумає над задачею і скаже, як її розв'язати. Але що означає «подумає»? Це означає, що він виконає самостійно ряд складних мислительних операцій і видасть результат. Він повинен їх виконати, бо спостерігав, як це робить учитель.

Отже, учень повинен:

• побачити проблему;

• виділити головне, відкинути другорядне;

• закодувати дані, перекласти їх мовою математичних символів;

• дати розгорнутий логічний ланцюжок у формі монологу.

Та чи зробить це дитина без спеціальної підготовки? Всі ми бачили катання фігуристів на ковзанах, але хто вийде на лід без тривалих тренувань?

Для реалізації принципів особистісно орієнтованої освіти ми обрали технологію розвивального навчання, зміст якої – створення найсприятливіших умов для інтенсивного розвитку і розв'язання проблем. Спочатку це реалізувалося через впровадження курсу "Розвивальні ігри", а пізніше, паралельно з уроками курсу. Я на переддипломній педагогічній практиці здійснила перехід на програму розвивального навчання за системою Д.Б.Ельконіна – В.В.Давидова. Це допомагає розвивати в учнів уміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, планувати свої дії, розвивати всі види уваги, уяву, сенсорні здібності, основні прийоми запам'ятовування, здатність здійснювати самоконтроль [10; с.2].

Система розвивального навчання пропонує новий, зважений підхід до оцінювання. На етапі ознайомлення з проблемою, вироблення алгоритму дій і вправляння у їх практичному застосуванні діти самостійно оцінюють себе (до речі, дуже об'єктивно). А звичні для нас бали з'являються тільки на підсумкових етапах з вивчення теми. Такий підхід знімає скутість, закомплексованість, страх перед негативною оцінкою і, найважливіше, не замінює верховенство знань на «вартість» балу. Діти вчаться не для оцінки, а тому, що це цікаво.

Ні систему розвивального навчання, ні уроки курсу «Розвивальні ігри» неможливо впровадити без зміни типу спілкування «вчитель – учень», «вчитель – клас». Наші учні – це діти, що ростуть у демократичному суспільстві, і де ж, як не у школі, їм вчитися азів демократії: взаємоповаги, самоповаги, порядності, здатності приймати рішення і брати відповідальність за нього. А авторитарний вчитель цього не навчить.

Потрібно старатися, щоб учні стали не об'єктами, а суб'єктами навчання: вміли оцінювати проблему, у предметній дискусії обрати правильний варіант і змогли б довести правильність своїх міркувань чи відмовитись від хибних, вміли аналізувати причини помилок, здійснювати самоконтроль [10; с.2].

Наприклад, під час проходження  переддипломної педагогічної практики у ЗОШ села Радянське Млинівського району Рівненської області після написання контрольної роботи з математики, перевіривши і оцінивши роботу, але не зафіксувавши нічого у зошиті, я запропонувала дітям самостійно перевірити правильність виконання роботи. На цю перевірку діти витратили весь урок, бо від виправлення помилок залежала остаточна оцінка. Перевіривши свою роботу, діти не допустили жодної «нової» помилки і самостійно виправили більшість власних помилок. Цей прийом допоміг привчити дітей серйозно ставитися до своєї роботи, ретельно  перевіряти, уважно вичитувати, доводити правильність власного вибору самому собі.

Хороший ефект мав урок математики, на якому була запропонована самостійна робота. Після 5-7 хвилин, що пройшли від початку самостійної роботи (тобто пройшло досить часу, щоб дитина зрозуміла «знаю – не знаю»), я запропонувала свою допомогу і можливість вибрати консультанта між учнями для дітей, які усвідомили, що самі вони не впораються з роботою. Консультант повинен тільки контролювати логічний «ланцюжок» міркувань свого однокласника, знання алгоритму дій (в особливих випадках допускається і повторне пояснення). На закінчення роботи учень, якому потрібна була допомога, повинен виконати аналогічні завдання самостійно.

Що це дає вчителю:

• діти критично оцінили власні знання;

• учні-консультанти продемонстрували найвищий ступінь засвоєння матеріалу – «знаю, розумію і вмію пояснити»;

• учні, що отримали консультацію, повторно прослухали пояснення, адаптоване до їх сприймання, і під керівництвом консультантів вправлялися у практичних діях.

І, головне, цей прийом дозволив усім учням класу впоратися із завданнями, виявити прогалини у власних знаннях. Цей спосіб контролю допомагає уникнути стресів і демонструє, що для вчителя знання учнів важливіші, ніж оцінки, адже «найкращий урок дає екзамен».

Часто активізувати учнів на практиці мені допомагала така форма, як «мозковий штурм» (як у фронтальній, так і в груповій роботі). Діти не бояться висловлювати свої думки. Саме цю форму використовувала для узагальнення вивченого матеріалу на підсумкових уроках та для актуалізації опорних знань при підготовці до вивчення нової теми.

Особливо цінним у роботі групи вважаємо те, що учні мають можливість брати на себе різні ролі, а саме:

• партнерів, що вчаться співробітництва;

• учасників, які шукають альтернативного вирішення проблеми;

• мислителів, що аналізують взаємозв'язки між явищами;

співрозмовників, які вміють активно слухати, підтримувати розмову, досягати згоди, домовлятися;

експертів, що аналізують проблему;

друзів, які піклуються один про одного, допомагають, довіряють.

На уроках читання обговорювали з дітьми кожен текст. Діти вчилися робити висновки, мотивувати, їх, прислухатися до думки інших, вести дискусію. Їх висновки,  зауваження,  припущення вражали своєю зрілістю.

Так, обговорюючи українську народну казку «Кривенька качечка», після запитання «Чому образилась дівчинка і не залишилася у баби і діда?» діти дійшли висновку, що баба і дід позбавили дівчину права вибору і не   прийняли її такою, якою вона є, а намагалися змінити її. Такі бесіди вчать орієнтуватися у житті, аналізувати поведінку людей.

Для всіх учителів проблемою є проведення перерв. З одного боку, дитина повинна використовувати час відпочинку без надмірної опіки вчителя, а з іншого – у класі і на перерві непотрібна надмірна «бурхливість» [10; с.3]. Для делікатного «приборкання» недисциплінованих учнів я використовувала, наприклад, політичну карту світу: прошу таких дітей показати, де на карті знаходиться Чилі, Антананаріву, і т.п. Завжди разом з порушником виконувати завдання береться і «група підтримки» (3-5 дітей). Шукають довго, знаходять все, що в даний момент не потрібно, але, головне, свою енергію спрямовують у корисне русло. Одного разу, через 1-2 тижні після одержаного завдання знайти, де розміщено на карті Каїр, хлопчик повідомив, що Каїр «знайшов». Отже, це завдання пам'ятав і вдома звертався до карти. За цей час йому на очі потрапило багато назв і всі вони «записувалися» у підсвідомості. Ці діти не боятимуться карти, легко орієнтуватимуться по ній.

У класі, в якому я проходила переддипломну педагогічну практику над дошкою висить стенд з моїм улюбленим латинським прислів'ям: «Рег агрега ай азхга» («Через терни до зірок»). Учні знають його і латиною, і українською мовою, вміють пояснити його зміст. Можливо, цією психологічною установкою вчитель прирікає їх на життєві «терни» (а хіба можливо їх уникнути), але, сподіваюся, що попереду у них і «зірки», які у кожного свої.

Здатність дитини до саморозвитку, її творча активність – головні умови успішності у подальшому житті. Самореалізація особистості дедалі більше залежить від таких якостей як самостійність та критичність мислення, креативність, неординарність у вирішенні різноманітних проблем [14; с.10].

Щоб учень став рівноправним учасником процесу освіти, необхідно озброїти його техніками та прийомами, спрямованими на розвиток пам'яті, уваги та образного мислення, сформувати навички дослідницької поведінки. Лише за такого розвитку кожна дитина відповідно зі своїми особистими властивостями та здібностями знайде себе і самореалізується. Як розвинути індивідуальні можливості кожної дитини й зберегти її психічне і фізичне здоров'я – ось проблема, над якою завжди замислювались і працювали педагоги. Тому метою творчої групи вчителів ЗОШ села Радянське Млинівського району Рівненської області є створення умов для розкриття інтелектуального та творчого потенціалу дитини.

Третій рік поспіль учителі навчальної ланки цієї школи працюють в режимі експерименту «Науково-методичні умови розвитку творчого потенціалу молодших школярів». Вивчаючи теорії розвитку та навчання дітей Л.С.Биготського, С.М.Максименка та Д.Б.Ельконіна, у своїй діяльності вони вирішили використовувати технологію критичного мислення, ТРВЗ (теорія розв'язання винахідницьких задач), РТУ (розвиток творчої уяви).

Розробили практичну частину «Програми розвитку творчого потенціалу молодшого школяра» на основі поєднання прийомів чіткої логіки технології ТРВЗ (теорії розв'язання винахідницьких задач) та емоційної образності ейдетики.

На заняттях вчителі вчать дітей сприймати, розуміти, запам’ятовувати та використовувати різноманітну інформацію у різних модальностях (зорових, смакових, тактильних тощо), оперуючи вмінням кодувати дані за допомогою відчуттів, образів, знаків. Ейдетичні здібності – це засіб, що допомагає учням засвоїти ці складні процеси. Однією з найважливіших складових частин програми є оволодіння функціонально-системним аналізом (ФСА) та алгоритмом розв'язання винахідницьких задач (АРВЗ). Використовуючи ФСА під час розгляду об'єкта або проблемної ситуації, вони глибше і якісніше можуть провести аналіз, процес мислення при цьому стає системним (виявляються взаємозв'язки всіх елементів і властивостей об'єкта, враховується вплив усіх значних надсистем, систем, підсистем на його (об'єкта) функції та якість [4; с.10].

Вчителі переконалися, що найефективніший метод розвитку «сильного мислення» – тренінг, тобто розв'язування великої кількості задач, що дає змогу відпрацювати не тільки вміння, а й навички користування прийомами ТРВЗ (теорія розв'язання винахідницьких задач).

Освоєння курсу проводиться на практичних заняттях, де вчитель ставить проблему та пропонує учням знайти її найефективніше вирішення. В процесі занять формуються алгоритми такого пошуку, які потім застосовуються для вирішення інших, більш складних проблем. Учитель формує мотивацію учнів, цілеспрямовано організує проблемні ситуації, ставить завдання перед дітьми, які самостійно здобувають необхідні знання, засвоюють їх та формують навички використання.

Починають з найпростіших вправ на засвоєння понять «система, підсистема, надсистема, системний ефект, функція об'єкта».

Вправа «Знайди ціле за його частиною».

Яблуко – яблуня. Бджола – рій. Стілець – меблі.

Нехай ПС (підсистема) – крило. Що може бути системою? (птах, літак, млин, комаха, янгол та ін.).

Вправа «Назви ціле за його частинами».

Обкладинка, сторінки, корінець (фотоальбом, книга).

Дерева, кущі, трава, ягоди, гриби.

Якір, труба, трап.

Стовбур, листок, коріння, гілка.

Вправа «Назви надсистему».

Спиця, колесо, ...

Цеглина, стіна, ...

Назви найвідомішу тобі систему.

Назви зайву підсистему: сазан, щука, лящ, камбала, карась, сом.

Вправа «Склади корисну систему» з таких речей: стіл, голка, вода, книги, сіль, склянка, стілець, нитка, окуляри, панчохи, казан, поличка, крупа.

Навіщо рослини «об'єднуються» в ліс?

Навіщо люди живуть селами і будують міста?

Навіщо дітей об'єднали в клас?

– Навіщо пінгвіни в люті морози з сильним вітром стоять щільно, безперервно рухаються й туляться один до одного?

Заради якого ефекту складені системи: диван, ліжко, залізобетон, крісло-гойдалка, сотовий телефон, кухонний комбайн?

Для підготовки дітей до вивчення методів ФСА (функціонально-системним аналізом) використовують роботу з картами пам'яті.

Більшість процесів відтворювання ґрунтується на природі ключових понять. Лише одне слово чи словосполучення може викликати палітру пережитих почуттів та емоцій.

Ключове слово-нагадування здатне вмістити широкий діапазон специфічних образів. Після активізації даного слова ці образи виникають, відтворюються зв'язки, зміст розповіді або тексту підручника [4; с.11].

Перед вивченням нової теми «Види усної народної творчості» (3 клас), дітям пропонують стисло написати, що вони знають з цієї теми. Починати роботу слід з головної ідеї у центрі аркуша, рухаючись до країв по гілках у тому порядку, який діти вважають правильним. Записи слід робити за допомогою піктограм та ключових слів. Мета вправи – сфокусувати увагу на предметі, знизити важливість відволікання, заповнити свідомість важливою інформацією та очистити від несуттєвої, діти краще налаштовуються на сприйняття нового матеріалу. Ця вправа потребує від 2 до 5 хвилин і сприяє активізації системи збереження інформації, а робота мозку спрямовується у потрібне русло.

Разом із дітьми вчителі цієї ланки склали Алгоритм відображення карти пам'яті у вигляді корисних порад:

  1.   Починай з кольорового малюнку у центрі.
  2.   Виконуй малюнок на всій карті.
  3.   Використовуй різні кольори, піктограми, свої символи та малюнки.
  4.   Пиши слова друкованими літерами.
  5.   Встанови зв'язок між словами та малюнками. Перед виступом переглянь свою карту пам'яті ще раз, доповни її, якщо необхідно.
  6.   Довіряй своїй пам'яті, і вона тебе ніколи не зрадить!

Така практика схематизації знань не лише корисна для навчання, вона надає ряд привілеїв загального характеру:

-  учень систематизує накопичені знання у цікавій для нього сфері;

- вміє відтворювати та узагальнювати ідеї, які використовує під час непідготовлених публічних виступів, іспитів тощо.

Проілюстровані прийоми – незначна частина ефективних інструментів ТРВЗ (теорія розв'язання винахідницьких задач), за допомогою яких у молодших школярів розвиваються уміння аналізувати проблемні ситуації, формулювати гіпотези, ставити близькі та дальні цілі, виокремлювати головне, робити узагальнюючі висновки, розв'язувати суперечності, визначати правильне розв'язання задачі або вирішення проблеми. А найцінніше те, що розвиваються розумові здібності дітей, процес шкільного навчання стає легким і цікавим, а прийоми ТРВЗ школярі успішно використовують у школі на заняттях і в повсякденному житті.

Також вже звичною стала думка про те, що кожна дитина – художник. Дійсно, маленька людина від найпершого свого слова поринає у процес творчості і ніби таким чином конструює своє уявлення про неосяжний і загадковий світ, у якому мала щастя народитися. Більше того, дитина просто не може не творити, адже це її органіка, спосіб самовираження, шлях до гармонії з довкіллям [22; с.18]. Одночасно виникає питання: чи має бути дитяча творчість спонтанною задля найповнішого самовияву безплідною і нагадує примхливий візерунок на тлі порожнечі. Творчість заради любові – ось шлях до особистісного самовдосконалення дітей, адже вчимо їх творити «не для того, щоб всі були художниками, а для того, щоб ніхто не був рабом»       (Дж. Родарі).

Любов і творчість повсякчас сплітаються в один вінок. Тому дитяча творчість завжди емоційно забарвлена і звернена до джерела почуттів. Одним із наймогутніших джерел творчого натхнення дитини є природа. Проте імпульсивний потяг до яскравого її розмаїття не завжди народжує у дітей співчутливу увагу до всіх форм буття у навколишньому середовищі.

Організація дитячої творчості на теми природи, на наш погляд, має бути зорієнтованою насамперед на зміцнення емоційно-духовного зв'язку учнів з довкіллям. Саме творчість має навчити школярів зупиняти любовно-зацікавлений погляд на найскромніших виявах виразності у природі. Саме творчість має допомогти дитині полюбити природу всім серцем, перейнятися її болем і захистити від наруги невігласа [22; с.19].

Пропонуємо ряд апробованих прийомів організації словесної творчості молодших школярів на теми природи, які, на нашу думку, активізують емоційно-образне осмислення дітьми чуттєвих вражень, підсилюють естетичну реакцію на об'єкти навколишнього, вдало екологізують дитячий світогляд. Це своєрідні «творчі етюди», які учні можуть виконувати у процесі урочної та позаурочної роботи (додаток Б). Наведені зразки дитячої творчості зібрані у 2-му класі ЗОШ села Радянське Млинівського району Рівненської області.

Отже, така словотворча робота значно наближує дітей до природи, «осердечує» їхнє ставлення до навколишнього світу. Чи є конкретні методичні правила організації такої роботи з маленькими школярами? На наш погляд, безумовним правилом для вчителя тут є одне – самому бути творчою особистістю. Крім того, орієнтувати дітей на небуденне, антиутилітарне ставлення до природи; звільняти дитячу свідомість від зайвого прагматизму і корисливості по відношенню до довкілля; пробуджувати в учнів енергію доброти і співпереживання, щирість емоцій; відшукувати яскраві, нестандартні форми творчого вияву дитячих почуттів. Все це народить концентроване відчуття краси світу і насолоди від творчості, яке назавжди збережеться дитячою пам'яттю як щастя і згодом щедро проросте паростками любові і милосердя.

2.3 Технологія формування та розвитку творчої особистості учня початкових класів

У сучасному світі гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості. Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Посилюється увага до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявити їх.

Незважаючи на те, що проблема розвитку творчого начала в учнів досліджується давно, багато питань залишається невирішеними. Як і раніше, більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності, значна частина завдань у підручниках має також відтворювальний характер. Тому актуальним на сьогодні є використання в практиці роботи школи «Технології формування творчої особистості» [14; с.4]. Ґрунтуючись на основні положення даної технології, на теоретичні розробки вчених-педагогів В.І.Андрєєва, Ю.К.Богоявленської, Р.М.Грабовської,                   Н.В. Кузьміної, Я.О. Пономарьова, Н.Ф. Тализіної та ін., які досліджували проблему творчості, вчителями ЗОШ села Радянське Млинівського району Рівненської області розроблена і впроваджується в практику «Технологія формування та розвитку творчої особистості учня початкових класів».

Основне завдання даної технології – створити максимально сприятливі умови для творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку.

Мета технології – забезпечення умов для того, щоб кожен школяр міг реалізувати себе, свої індивідуальні здібності, свої схильності та інтереси.

Концептуальні положення: Творчість це завжди творення, тобто побудова нового та оригінального, нестандартне бачення в звичайному нових можливостей його функціонування або включення його як частини в нову систему.

У творчій діяльності недопустимі такі фактори: копіювання; діяльність за шаблоном, готовим узірцем, правилом, алгоритмом; наслідування.

Творчість має на меті внутрішню досконалість, тобто, створюючи нове, людина творить саму себе. Прагнення людини до творчості викликане різними її потребами: фізіологічними, в особистій безпеці. прихильності та любові, у спілкуванні, у повазі довколишніх, адекватному самооцінюванні, у реалізації своїх здібностей, у самовизначенні, у самостійності, в успіхові [14; с.4].

Творчі можливості молодших школярів реалізуються в різних видах діяльності, зокрема у грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності. Як творчість сприймається не лише кінцевий результат діяльності, а й прийоми та операції, за допомогою яких вона здійснюється. Тому з перших років педагогічної діяльності значну увагу потрібно приділяти розвитку творчих здібностей учнів.

Вчителі цієї школи не орієнтують учнів лише на традиційне засвоєння знань, оскільки такий підхід в організації навчально-пізнавальної діяльності за сучасних умов не є продуктивним, оскільки обсяг знань зростає надто, швидко. Та й самі по собі знання не гарантують появи нових оригінальних ідей. Тому велику увагу приділяють розвитку таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використати здобуті знання. Потрібно розвивати в межах можливого творчі здібності кожної дитини, а не лише особливо обдарованих. Здатність до творчості не є винятковим явищем, властивим лише одиницям. Певною мірою творчість властива всім людям, тому потрібно намагатись створити для кожного оптимальні умови навчання, формувати потребу вчитися, вміння раціонально працювати, розвивати мислення учив, їхню мовну активність, проявляти творчість і самостійність у виконанні поставлених завдань.

Засоби розвитку творчих здібностей учнів:

  •  діалог «учитель → учень»
  •  діалог «учень ↔ учень»
  •  діалог «учень → учитель»

Розвиваючи творчі здібності учнів молодшого шкільного віку, потрібно дотримуюсь певних принципів в організації навчання: принцип зв'язку з практикою життя, принцип саморозвитку, принцип оптимального поєднання індивідуальної та колективної форм навчально-творчої діяльності, принцип інформативності, принцип віри в сили і можливості дитини.

У психолого-педагогічній літературі творча особистість розглядається як індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки – найбільш характерний. Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально-психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання [14; с.5].  

За компонентним складом творчі здібності поділяються на такі групи:

  •  інтелектуальні – багатство ідей;
  •  нетрадиційне мислення;
  •  гнучкість розуму;
  •  здатність вирішувати та ставити проблеми;
  •  хороша пам’ять;
  •  допитливість;
  •  самостійність, наполегливість.

Творчі здібності пов'язані зі створенням нового оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності. Розвитком творчої особистості потрібно керувати, оскільки існують чинники, що впливають на цей розвиток:

• умови, в яких формується дитина;      

середовище, що її оточує;

характер її навчальної діяльності.

Розвиток творчих здібностей буде ефективним, якщо в організації творчої діяльності враховується сукупність взаємопов'язаних між собою сторін: зміст навчального матеріалу ↔ система творчих завдань ↔  організація навчально-пізнавальної діяльності [14; с.5].

Зміст технології: Розвиток творчої особистості потребує впровадження нових дидактико-методичних засобів, що допомагають моделювати навчально-виховний процес, виходячи із поставленої мети.

Технології сприяння формуванню творчої особистості:

• технологія проектування;

технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери;

технологія використання на уроці навчальних і навчально-творчих завдань;

технологія створення психологічних умов підготовки школярів до творчої діяльності;

технологія навчально-виховного процесу як моделювання його змісту, форм, методів відповідно до поставленої мети.

Розвиваючи пізнавальну активність, ставимо таку мету:

Розвивати образне й логічне мислення, уяву.

Формувати навички планування, аналізу, самоконтролю.

Знайти шлях до серця кожного учня, створити умови для розвитку здібностей, закладений у дитині природою.

Викликати бажання самостійно займатися навчальною діяльністю.

•Виховувати наполегливість, волю, впевненість у досягненні мети.

Розширити їхній світогляд для того, щоб вчити спостерігати, думати, аналізувати, розмірковувати.

Підвищити рівень розвитку дітей.

Практика показує, що більш продуктивними, міцними, усвідомленими стають ті знанням які учень здобуває сам. Створенню умов для самостійного здобуття знань на моїх уроках сприяють проблемні ситуації. Перед дітьми потрібно ставити певне пізнавальне завдання, що містить суперечність, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків [14; с.5].

При вивченні нового матеріалу потрібно запропонувати школярам вирішити завдання, для розв'язання якого необхідні нові знання, що й стають предметом вивчення на уроці. Саме так створюється проблемні ситуації, ситуації утруднення.

Таким чином, технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери основана на творчій діяльності, яка починається з проблеми або запитання, з подиву, здивування, із суперечності. Оновою творчості вважаємо пошукову активність, що сприяє саморозвитку і самовдосконаленню дитини. Коли першокласник приходить до школи, в нього сяють очі, виникає безліч запитань. Кожен учитель своє покликання має вбачу в тому, щоб вогник в очах та інтерес до знань не згасав, а навпаки посилювався.

ВИСНОВКИ

В процесі написання курсового дослідження ми прийшли до таких висновків:

1. Специфіка формування творчих здібностей учня молодшого шкільного віку полягає у інтенсивному розвитку інтелектуального потенціалу кожної дитини. І найважливіше значення в цьому процесі належить школі, навчання в якій має бути підпорядковане ідеї розвитку творчих здібностей учнів. Школа має навчити кожного вихованця самостійно мислити, діяти в нестандартних умовах, вирішувати найрізноманітніші проблеми. Необхідність діяти не так, як завжди, використовуючи здобуті раніше знання в новій незвичайній ситуації, стимулює розумову діяльність, сприяє інтелектуальному і творчому розвитку дитини, часто спонукає до справжнього відкриття, хай незначного і важливого, для самої лише дитини, але це відкриття особисте, власне, і тому дуже цінне.

2.  Для розвитку творчих здібностей учнів використовується проведення уроків на основі інтеграції навчального матеріалу з кількох предметів, об'єднаних навколо однієї теми. Цей підхід сприяє інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягнути цілісності знань.

Нестандартні відрізняються від звичних комбінованих уроків і метою, в якій переважає орієнтація на розвиток творчих здібностей, інтересів, нахилів учнів, їхніх специфічних умінь.

Особливо вагомий вплив на розвиток творчих здібностей учнів мають різноманітні гурткові заняття, які сприяють розвитку інтелектуальних і мовленнєвих обдарувань дітей. Школярі на таких заняттях роблять власні маленькі відкриття, вчаться аналізувати побачене, самостійно формулюють певні висновки.

Самостійність, активність, ініціатива – ось що сприяє розвитку творчих здібностей як на уроках, так і в позаурочний час.

3. Початкова школа сьогодні – це школа самореалізації і самоактуалізації особистості. Потрібно старатися, щоб учні стали не об'єктами, а суб'єктами навчання: вміли оцінювати проблему, у предметній дискусії обрати правильний варіант і змогли б довести правильність своїх міркувань чи відмовитись від хибних, вміли аналізувати причини помилок, здійснювати самоконтроль.

Здатність дитини до саморозвитку, її творча активність – головні умови успішності у подальшому житті. Самореалізація особистості дедалі більше залежить від таких якостей як самостійність та критичність мислення, креативність, неординарність у вирішенні різноманітних проблем.

Щоб учень став рівноправним учасником процесу освіти, необхідно озброїти його техніками та прийомами, спрямованими на розвиток пам'яті, уваги та образного мислення, сформувати навички дослідницької поведінки. Лише за такого розвитку кожна дитина відповідно зі своїми особистими властивостями та здібностями знайде себе і самореалізується. Як розвинути

4. Дослідили технологію формування та розвитку творчої особистості молодшого школяра. яка реалізуються в різних видах діяльності, зокрема у грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності. Творчі здібності пов'язані зі створенням нового оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності. Розвитком творчої особистості потрібно керувати, оскільки існують чинники, що впливають на цей розвиток: умови, в яких формується дитина; середовище, що її оточує; характер її навчальної діяльності.

Більш продуктивними, міцними, усвідомленими стають ті знанням які учень здобуває сам. Створенню умов для самостійного здобуття знань на уроках сприяють проблемні ситуації.

Розвиваючи творчу особистість учня молодшого шкільного віку, потрібно дотримуватись певних принципів в організації навчання: принцип зв'язку з практикою життя, принцип саморозвитку, принцип оптимального поєднання індивідуальної та колективної форм навчально-творчої діяльності, принцип інформативності, принцип віри в сили і можливості дитини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Біденко В. Творча робота школярів на уроках мови, читання,  риторики // Початкова школа. – 1997. – №7. – С. 48-49.
  2.  Бондаренко Г. Про формування творчої особистості молодшого школяра засобами слова // Початкова школа. – 1998. – №9. – С. 22-24.
  3.  Герасимчук А. Розвиток творчих здібностей в позаурочний час // Розкажіть онуку. – 2008. – №11. – С. 12-13.
  4.  Горлова А. Інструменти розвитку творчого потенціалу дитини // Початкова школа. – 2007. – №3. – С. 10-11.
  5.  Демченко І. Творчий розвиток учнів початкової школи засобами мистецтва // Початкова школа. – 2003. – №7. – С. 22-23.
  6.  Зінчук Т. Розвиток творчого потенціалу дитини // Початкова освіта. – 2004. – №4. – С. 7-9
  7.  Коваленко С. Чарівна технологія КТВ // Початкова освіта. – 2006. –  №48. – С. 3-4.
  8.  Ковальчук Г. Вдосконалення зв’язного мовлення в учнів через творчу діяльність // Початкова школа. – 2008. – №8. – С. 52-53.
  9.  Козачук О. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках // Розкажіть онуку. – 2008. – №11. – С. 7-10.
  10.  Мартинюк Л. Становлення творчої особистості молодшого школяра // Початкова школа. – 2002. – №10. – С. 2-3.
  11.  Мельничук Н. Розвиток політехнічної творчості // Початкова школа. – 2004. – №4. – С. 26-27.
  12.  Олешко Н. Розвиток творчих здібностей особистості на уроці // Початкова школа. – 2003. – №5. – С. 22-23.
  13.  Павелків В. В. Загальна психологія. – К.: Кондор, 2008. – 212 с.
  14.  Півтора Т. Технологія формування та розвитку творчої особистості учня початкових класів // Розкажіть онуку. – 2008. – №11. – С. 3-6.
  15.  Плюхіна Н. Формування вміння вчитися як один із факторів розвитку творчих здібностей учнів // Початкова школа. – 1997. – №12. – С. 8-9.
  16.  Приступа М. Вчимося творчо мислити // Початкова школа. – 2003. – №3. – С.19-20.
  17.  Сарапулова Є. Виховання обдарованої дитини // Початкова школа. – 2000. – №2. – С. 3-4.
  18.  Середа О. Розвиток естетично-творчої діяльності молодших школярів засобами різних видів мистецтв // Початкова школа. – 2007. – №2. – С.57-59.
  19.  Сечіна Л. Орієнтовна програма розвитку творчого мислення  молодших школярів // Початкова школа. – 2006. – №2. – С. 6-7.
  20.  Стефанюк С. Формування творчої здібності засобами етнопедагогіки // Позакласний час. – 2005. – №1-2. – С. 5-6.
  21.  Сушенцева Л. Розвиток творчих здібностей учнів засобами української народної вишивки // Рідна школа. – 2002. – №2. – С. 46-47.
  22.  Тарасенко Г. Любов помножити на творчість // Початкова школа. – 1999. – № 9. – С. 18-21.
  23.  Терлецькі Л. Психологічні властивості учнів молодших класів // Психолог на педраді. – 2003. – №24. – С. 38-39.  
  24.   Тесленко В. Перехід початкової школи на нову структуру і зміст освіти як передумова активізації розвитку здібностей молодших школярів // Початкова школа. – 2001. – №1. – С. 15-17.
  25.  Торчинюк О. Творчі здібності учнів // Рідна школа. – 2002. – №7. –      С. 4-5.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

11076. Предмет безопасности жизнедеятельности. Основные понятия, термины и определения. Классификация опасных и чрезвычайных ситуаций 19.14 KB
  Предмет безопасности жизнедеятельности. Основные понятия термины и определения. Классификация опасных и чрезвычайных ситуаций Безопасность жизнедеятельности это область научных знаний изучающая общие опасности угрожающие человеку и разрабатывающая соответ
11077. Классификация основных форм деятельность человека 26.88 KB
  Труд целенаправленная деятельность человека на удовлетворение своих культурных и социально-экономических потребностей. Характер и организация трудовой деятельности человека оказывают существенное влияние на изменение функционального состояния организма человека. ...
11078. Понятие комфортных условий трудовой деятельности 21.75 KB
  Понятие комфортных условий трудовой деятельности Условия в которых трудится человек влияют на результаты производства – производительность труда качество и себестоимость выпускаемой продукции. Производительность труда повышается за счет сохранения здоровья чел...
11079. Загрязнение регионов техносферы токсическими веществами 29.54 KB
  Загрязнение регионов техносферы токсическими веществами Регионы техносферы и природные зоны примыкающие к очагам техносферы постоянно подвергаются активному загрязнению различными веществами и их соединениями. Атмосферный воздух всегда содержит некоторое кол
11080. Воздействие вредных веществ на человека и среду обитания 32.39 KB
  Воздействие вредных веществ на человека и среду обитания Для создания нормальных условий труда необходимо обеспечить не только комфортные метеорологические условия но и необходимую чистоту воздуха. Вследствие производственной деятельности в воздушную среду пом
11081. Общая классификация чрезвычайных ситуация. Общая характеристика чрезвычайных ситуаций природного характера, классификация 24.79 KB
  Общая классификация чрезвычайных ситуация. Общая характеристика чрезвычайных ситуаций природного характера классификация Всю совокупность возможных чрезвычайных ситуаций целесообразно первоначально разделить на конфликтные и бесконфликтные. К конфликтным пр...
11082. Геофизические и геологические чрезвычайные ситуации 18.25 KB
  Геофизические и геологические чрезвычайные ситуации Землетрясения Это подземные толчки и колебания поверхности Земли вызванные естественными причинами главным образом тектоническими процессами или иногда искусственными процессами взрывы заполнение водохра
11083. Метеорологические и агрометеорологические чрезвычайные ситуации 155.5 KB
  Метеорологические и агрометеорологические чрезвычайные ситуации Опасное метеорологическое явление – это природное явление возникающее в атмосфере под действием различных природных факторов или их совокупности могущее оказать поражающее воздействие на людей орга
11084. Морские гидрологические, гидрологические и гидрогеологические чрезвычайные ситуации 18.85 KB
  Морские гидрологические гидрологические и гидрогеологические чрезвычайные ситуации Морские гидрологические опасные явления Тропический циклон циклон образовавшийся в тропических широтах атмосферный вихрь с пониженным атмосферным давлением в центре. В отличи...