88394

Акціонування як метод фінансування інвестиційних проектів

Реферат

Финансы и кредитные отношения

Почасти пояснюється це тим що механізм акціонування за умов перехідною економіки діє своєрідно. Однією з причин їхнього такого становища є і те що рішення прийняті по акціонування підприємств на макроекономічному рівні не враховували наслідків на мікроекономічному рівні.

Украинкский

2015-04-29

76.5 KB

1 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 1

Вступ

Постановка проблеми. Увага до процесу інвестування залишається фундаментальною передумовою ефективного функціонування фінансової та економічної системи України. Нові запити клієнтів, конкуренція у сфері інвестиційної діяльності неминуче вимагають більш високого рівня управління.

У нашій країні час функціонує багатьох акціонерних товариств. З акціонуванням до пов'язувалося рішення багатьох труднощів і, зокрема, підвищення ефективності підприємств, стабілізація їх фінансового стану, залучення іноземних інвестицій та інших. Проте впродовж останніх спад виробництва точиться, а сумарна заборгованість підприємств бюджетам усіх рівнів залишається значної.

Почасти пояснюється це тим, що механізм акціонування за умов перехідною економіки діє своєрідно. Під час створення акціонерних товариств (АТ) нашій країні допустили серйозні порушення принципів, і закономірностей їх організаційного формування. Однією з причин їхнього такого становища є і те, що рішення, прийняті по акціонування підприємств на макроекономічному рівні, не враховували наслідків на мікроекономічному рівні. Усе, це кінцевому підсумку визначило економічне поведінку і результати діяльності АТ.

Переважною формою господарювання в умовах монополістичного капіталізму стають акціонерні товариства (корпорації). Це підприємства, капітал яких утворюється на основі об'єднання багатьох індивідуальних функціонуючих капіталів і особистих заощаджень за допомогою випуску акцій — цінних паперів, які дають їх власникам право на отримання певної частини доходу акціонерного товариства (дивіденду) та участь в управлінні підприємством. Власність у корпорації набуває асоційованої (колективної) форми.Акціонування дає можливість через акумулювання великих коштів ініціювати і забезпечувати виробництво багатьох видів продукції. Масова поява акціонерних товариств наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., їх розвиток і вдосконалення у довоєнний і післявоєнний період, провідне значення у сучасній економіці розвинених країн — переконливий доказ надзвичайної гнучкості та високої ефективності акціонерної власності.

Виникнення і розвиток акціонерних товариств (корпорацій) — якісна характеристика монополістичної стадії розвитку капіталізму, через що цю стадію можна назвати "корпоративним капіталізмом". Основна частина галузей промисловості (автомобільна, електротехнічна, машинобудівна, металургійна) ефективно функціонують внаслідок того, що корпорації займають в них панівне становище. У разі досягнення монопольного становища у виробництві або збуті певного виду товарної продукції корпорація перетворюється на монополію. Однак більшість корпорацій не є монополіями, оскільки вони постійно перебувають під тиском з боку реальних і потенційних конкурентів.

У умовах дослідження акціонування як економічного явища, як механізму створення і функціонування акціонерних товариств, практичної його реалізації принципів, і закономірностей країни з різними рівнями розвитку ринкових відносин цікавіше і з позицій науки, і практики. Розгляду цих запитань і присвячується дана робота.

Мета роботи. Метою даної роботи є розкриття суттєвого значення до поняття акціонування, який являє собою одним з основних методів фінансування інвестиційних проектів.

Акціонування як метод фінансування інвестиційних проектів

 Метод акціонування використовується для фінансування великих інвестиційних проектів зі значними строками окупності витрат. За умови акціонування капітал залучається шляхом емісії простих та привілейованих акцій, що розміщуються серед юридичних та фізичних осіб, або через випуск варантів. Через акціонування може залучатися не тільки грошовий капітал, а й матеріальні та нематеріальні цінності. Привабливість акціонерної форми фінансування інвестиційних проектів виявляється у тому, що основний обсяг необхідних ресурсів надходить на початку його реалізації, тобто дає можливість профінансувати нові підприємства, в яких немає ще прибутків, амортизації, немає заставного майна, щоб одержати кредит у банку. Крім того, такий метод фінансування (емісія простих акцій) не зобов’язує підприємство повертати капітал і виплачувати дивіденди через певний проміжок часу.

Попри колосальний досвід створення акціонерних товариств поняття акціонування як економічна категорія не одержало однозначного трактування. Це показала практика здійснення процесів акціонування нашій країні та країнах постсоціалістичного розвитку.

У виконанні вітчизняної літературі термін «акціонування» сприймається як «...перетворення державного підприємства у відкрите товариство».

Але поняття «акціонування» набагато ширші. Акціонування не лише процесом створення АТ, процесом формування статутного капіталу і випуску акцій.

Визначаючи цю економічну категорію, треба сказати передусім, що акціонування є динамічний процес. Процес залучення нових капіталів, отже й акціонерів, триває протягом усього функціонування підприємств. У цьому способи привабити розвиваються: те й злиття коїться з іншими компаніями, і поглинання компаній, те й капіталізація власного прибутку, це емісія акцій, облігацій та інших цінних паперів з неодмінною умовою забезпечення їхніх успішного звернення на фондових ринках. Це, нарешті, обов'язкове поєднання умов розвитку суспільства із задоволенням інтересів акціонерів як кредиторів. Високі дивіденди забезпечують успішне обіг цінних паперів, прибуток від якої може бути спрямовано інвестування розвитку підприємства, для закупівлі і нових технологій, підвищення конкурентоспроможності продукції.

З урахуванням сказаного поняття акціонування можна з'ясувати, як організаційно-економічний і підвищення правової механізм об'єднання фінансових і коштів багатьох фізичних юридичних осіб до створення об'єкта діяльності, метою котрої є отримання доходів, які забезпечують задоволення інтересів акціонерів, і навіть сталий розвиток компанії. Засобами, забезпечують дохідність компанії, є інвестування капіталу розвиток технології, розширення, диверсифікацію діяльності, інтернаціоналізацію інтеграції, одержаного як з допомогою своєї діяльності, і коштів нових акціонерів, і навіть з допомогою емісії від продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Акціонування, в такий спосіб, є інструментом створення особливого каналу фінансування підприємницької діяльності в всі сфери економіки. Акціонерна форма господарювання є механізмом розподілу доходів населення і зміни соціальної структури суспільства. Акціонери наділяються правами участі у управлінні акціонерним суспільством. Участь визначається величиною пакети акцій.

Акціонерні форми господарювання здатні відіграти певну роль у реалізації нової структурної політики. Розповсюдження акцій серед підприємств і організацій приводить до перерозподілу між ними платоспроможного інвестиційного попиту, в тому числі й не забезпеченого товарами. А придбання акцій населенням сприяє трансформації споживчого попиту в інвестиційний, опосередковує відплив капіталу з фонду споживання у фонд нагромадження, переміщаючи в такий спосіб тиск незабезпечених товарами грошей із ринку предметів споживання на ринок засобів виробництва. Таким чином, відбувається розширення горизонтальних зв’язків між підприємствами, що бувають двох видів: організаційні (концерни, асоціації, синдикати) і фінансові (об’єднання грошових засобів у формі акціонерних товариств). Розвиток фінансових зв’язків через створення акціонерних товариств приводить до внутрішнього та міжгалузевого переливу капіталу. З’являється можливість швидкого здійснення структурних зрушень, що сприяють освоєнню нових технологій і підвищенню конкурентоспроможності підприємств.

Порядок організації акціонерних товариств в Україні визначено у Цивільному кодексі України, який набрав чинності 1 січня 2004 р. [17].

Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій і не може бути меншим за розмір, встановлений законом. Він визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Акціонерне товариство може бути створене юридичними або фізичними особами, які несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства. Воно відповідає за зобов’язаннями учасників, пов’язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів.

Основним фінансовим інструментом для залучення інвестиційних ресурсів на підприємстві за такого методу фінансування є акція.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 р. № 1201-ХІІ, акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь на паях у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна у разі ліквідації акціонерного товариства. Для емітента випуск акцій є джерелом капіталу, отже, його влаштовує те, що він не зобов’язаний повертати інвесторам вкладений ними капітал.

У сутності акціонерної власності особливо актуальні та важливі такі моменти: по-перше, доведено, що в процесі акціонування відбувається зміна суб'єктів володіння, розпорядження і користування власністю, зменшується абсолютне і переважає часткове привласнення, іде трансформація суб'єктів власності; по-друге, акціонерна власність включає одноособове та групове привласнення і тим самим органічно поєднує особисті та колективні інтереси, що є найбільш зрілими рисами самого перехідного характеру економічних перетворень; по-третє, акціонерна власність є універсальним засобом для великих підприємств, що дозволяє досягти максимальних ефектів господарювання та управління в умовах перехідної економіки.

Акціонуванню як і акціонерній власності притаманні певні протиріччя, які викликані, з одного боку, самим характером протиріч перехідної економіки, з другого – суб'єктивно-вольовими, командними методами управління.

Природа акціонерної власності зумовлює інтегрування об'єктів і суб'єктів акціонерної власності, що є процесом утворення складної багатоступеневої системи підпорядкованості підприємств різних форм власності шляхом участі у капіталі акціонерного товариства.

Інтегрування виробництва і власності розв'язує два найважливіші завдання в економіці. По-перше, воно виробляє такі форми зв'язків в економіці, стійкість і ефективність яких визначається і гарантується економічними інтересами і стимулами суб'єктів акціонерної форми господарювання як спільних власників. По-друге, на основі інтегрування власності виробництво товарів та послуг зливається в єдиний економічний процес і здійснюється в межах єдиного суб'єкта власності - акціонерного товариства.

Корпоративна власність має двоїсту природу і зумовлює не лише усуспільнення, а й персоніфікацію власності. Це, в свою чергу, виступає об'єктивною основою економічних відносин не тільки в середині корпорації, але й усієї економічної системи суспільства, оскільки з розповсюдженням акцій серед широких верств населення передбачається участь кожного акціонера в самому процесі виробництва, а також у процесах привласнення, володіння, розпорядження і користування умовами та результатами виробництва своєї компанії, досягається єдність інтересів між акціонерами та підприємством.

На основі теоретичного дослідження можна зазначити, що акціонування, поєднуючи ринкові принципи (приватну власність, підприємницьку ініціативу, підтримку конкурентного середовища та ін.) з суспільними принципами (усуспільненням приватної власності, демократизацією економічних відносин, плануванням та ін.) господарювання, є реальною основою переходу від командно-адміністративної економіки до ринкового господарства.

Роздержавлення власності шляхом акціонування в Україні на даний час пройшло наступні етапи:

1) формування приватизаційної політики та нормативно-правової бази (до вересня 1992 р.);

2) сертифікатного акціонування (вересень 1992 р. - травень 1999 р.);

3) грошового акціонування (з червня 1999 р.). На цих етапах чітко сформувались два напрямки акціонування:

а) шляхом корпоратизації;

б) шляхом повної передачі державного майна новим акціонерам.

Без чіткого визначення корпоратизації підприємство, як і раніше, залишається нічиїм, і можна прогнозувати, що такі відкриті акціонерні товариства створюють сприятливі умови для зловживань на всіх рівнях управління, зберігають умови для розкрадання державного майна.

Корпоратизація характеризується автором як процес збереження чиновницької влади над власністю. Ми розглядаємо корпоратизацію як загальну передумову не тільки акціонування, а взагалі відокремлення фінансів підприємств від фінансів держави. Ця трансформація полягає в тому, що контрольний пакет акцій залишається за державою, а володіння, користування і розпорядження власністю здійснює корпоративна структура.

Якщо після корпоратизації в процесі подальшої приватизації підприємства держава передає безкоштовно, або продає свої акції тим чи іншим приватним суб'єктам, тоді процес приватизації завершується, відбувається зміна типу власності – вона перетворюється з державної на приватну, але її форма залишається акціонерною. Усе це свідчить про те, що акціонерна форма господарювання може обслуговувати процеси як роздержавлення (у вигляді корпоратизації), так і приватизації.

Акціонування з повною передачею державного майна акціонерам розвивалось у напрямку формування закритих акціонерних товариств, що обмежувало можливості створення конкурентних передумов формування інвестиційного ринку і структурної перебудови економіки України.

Висновки

Акціонування як метод фінансування інвестиційних проектів здатен відіграти певну роль і у реалізації нової державної структурної політики. Розповсюдження акцій серед підприємств та організацій веде до перерозподілу між ними платоспроможного попиту, у тому числі незабезпеченого відповідними товарами. А придбання акцій населенням сприяє трансформації споживчого попиту в інвестиційний, опосередковує відплив капіталу з фонду споживання у фонд нагромадження, переміщаючи у такий спосіб тиск незабезпечених товарами грошей із ринку предметів споживання на ринок засобів виробництва.

Акціонерна форма фінансування інвестиційних проектів значно полегшує і процес інтеграції економіки країни в систему світових господарських зв’язків, залучаючи інвестиції іноземних підприємств. Випуск та реалізація цінних паперів національними підприємствами на світових ринках має сприяти залученню додаткових валютних ресурсів для здійснення технічного розвитку, переозброєння та реконструкції виробничої бази. Використання фінансового ринку дає змогу керувати значно більшими обсягами знеособлених продуктивних інвестицій дрібних акціонерів (у тому числі іноземних) порівняно з механізмом створення спільних підприємств.

Література

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність»

2. [ Електронний ресурс ] : конспект лекцій за курсом Аптекар C.C., Вербицька Ю.В., Нефедова Ю.В. «Проектне фінансування» ; М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського, Каф. Інвестиційного менеджменту. ─ Донецьк : [ДонНУЕТ], 2012

3. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2013. – 367 с.

4. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. – К.: Лібра, 2012. – 472 с.

5. Інвестологія: наука про інвестування: Навч. посібник/ Реверчук С.К., Реверчук Н.Й., Скоморович І.Г. та ін.; За ред. С.К. Реверчука. – К.: Атака, 2012. – 264 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34566. Влияние идей структурализма, постструктурализма и постмодернизма на развитие послевоенной французской литературы 19.27 KB
  Барт различает не письмо и текст литературное произведение которое было основой классики. Текст вторичен соткан из цитат и многозначен. В тексте принципиально важна интертекстуальность. Барт: каждый текст является интертекстомпредставляет собой новую ткань сотканную из старых цитат.
34567. Антиутопия, фантастика, фэнтези в английской и американской литературе 20 в. (Д. Оруэл, Р. Бредбери, К. Вонегут, Д. Толкиен и др.) 19.65 KB
  Романы антиутопистов во многом схожи: каждый автор говорит о потере нравственности и о бездуховности современного поколения каждый мир антиутопистов это лишь голые инстинкты и эмоциональная инженерия[3]. В современном виде сформировался в начале XX века. Произведения фэнтези чаще всего напоминают историкоприключенческий роман действие которого происходит в вымышленном мире близком к реальному Средневековью герои которого сталкиваются со сверхъестественными явлениями и существами. В отличие от научной фантастики фэнтези не стремится...
34568. Движение «рассерженных» в английской литературе. Пьеса Д. Осборна «Оглянись во гневе» 19.53 KB
  Так герой пьесы Джимми Портер в Оглянись во гневе осыпает проклятиями все и вся но не произносит ни одной конструктивной мысли и обнаруживает полнейшую беззащитность перед ненавистным и угрожающим ему миром который наступает на него со всех сторон и с которым он не в силах бороться. лишь Джимми Портер. С первых слов пьесы и до ее последних строк звучит непрерывный вопль Джимми. Джимми Портер выходец из рабочей среды но его связи с ней давно порваны.
34569. Анитиколониальная и политическая проблематика в английском романе 21.82 KB
  Английский журналист Фаулер от лица которого идёт рассказ и молодой американский дипломат Пайл связанные с самого начала романа далеко не простыми взаимоотношениями. Его антиподом был английский репортёр Фаулер – усталый душевно опустошённый человек который воспринимает себя как репортёра задача которого – давать одни факты. Человек потерявший идеалы и лишённый каких либо стремлений Фаулер пытается остаться сторонним наблюдателем той борьбы и злодеяний которые развёртываются на его глазах и ищет утешения от страдания в любви. Именно...
34570. Жанр романа-притчи в творчестве У. Голдинга 17.9 KB
  В 43 года опубликовал 1й роман Повелитель мух за кот. Повелитель мух вырастает из традиции робинзонады. страхов мальчиков становится повелитель мух кабаний череп и эти страхи использует предводитель охотников Джек устанавливая на острове дикт. Повелитель мух написан как рн предупреждение.
34571. ПРИНЯТИЕ ХРИСТИАНСТВА НА РУСИ 17.8 KB
  ПРИНЯТИЕ ХРИСТИАНСТВА НА РУСИ Составитель: Ю. Подобная аргументация практически не нуждается в анализе реальных земных причин крещения Руси. Эти отношения обусловили лучший результат византийских миссионеров сумевших подготовить для православия на Руси более богатую почву. На Руси латынь была неизвестна а греческий язык был знаком многим купцам и части феодальной верхушки что также предопределило выбор веры Владимира.
34572. РУССКИЕ ЗЕМЛИ В ПЕРИОД ФЕОДАЛЬНОЙ РАЗДРОБЛЕННОСТИ (конец XI – XII вв.) 19.67 KB
  РУССКИЕ ЗЕМЛИ В ПЕРИОД ФЕОДАЛЬНОЙ РАЗДРОБЛЕННОСТИ конец XI – XII вв. Русь вступает в период феодальной раздробленности. Тенденция к феодальной раздробленности проявилась еще в XI в. но условно принято считать началом раздробленности Киевской Руси смерть князя Мстислава Владимировича в 1132 г.
34573. ФОРМИРОВАНИЕ РУССКОГО ЦЕНТРАЛИЗОВАННОГО ГОСУДАРСТВА: ЭТАПЫ, ОСОБЕННОСТИ 19.82 KB
  ФОРМИРОВАНИЕ РУССКОГО ЦЕНТРАЛИЗОВАННОГО ГОСУДАРСТВА: ЭТАПЫ ОСОБЕННОСТИ Политическое объединение русских земель было драматичным и длительным процессом проходившим на протяжении более двух веков. Торговые связи московских купцов суконников и сурожан протянулись далеко за пределы русских земель. удалось увеличить территорию своего княжества почти вдвое захват Коломны присоединение Можайска и Переяславльских земель. Хан Узбек передал Калите право сбора дани со всех русских земель и доставки ее в Орду что привело к ликвидации системы...
34574. СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИЙ И ПОЛИТИЧЕСКИЙ СТРОЙ РОССИЙСКОГО ЕДИНОГО ГОСУДАРСТВА (вторая половина XV – середина XVI вв.) 20.36 KB
  СОЦИАЛЬНОЭКОНОМИЧЕСКИЙ И ПОЛИТИЧЕСКИЙ СТРОЙ РОССИЙСКОГО ЕДИНОГО ГОСУДАРСТВА вторая половина XV – середина XVI вв. Основную массу жителей Московского государства составляли крестьяне. Лошадь использовалась в поле и на различных отработках в пользу государства и феодала. В условиях аграрного строя крестьянский двор являлся главной единицей обложения налогами платежами оброками и повинностями со стороны государства владельцев вотчин и поместий.