88436

Бітники. Історія виникнення. Культові фігури бітників

Курсовая

Литература и библиотековедение

В літературі свого роду маніфестом розбитої генерації бітників став роман Джека Керуака На дорозі який оспівував життя американських бродяг які відкинули загальноприйняті буржуазним суспільством життєві цінності цілі норми поведінки.

Украинкский

2015-04-30

74.5 KB

0 чел.

PAGE  11

ПЛАН

Вступ.

  1.  Бітники. Історія виникнення.
  2.  Культові фігури бітників.
  3.  Типологія художніх впливів на «бітницький» рух.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

50-60ті роки знаменували собою значний переворот в свідомості людей Заходу. Оскільки будь-яка культура розвивається через виникнення та загострення своїх протиріч, що ведуть до кризи, дана культура не стала виключенням. В 50-ті намітились початкові ознаки такої кризи. Однією з ознак цього стала поява контркультурних тенденцій, що перевертали пануючі до цього канони і цінності, стверджували нові, що здавались  шокуючими, зухвалими. В літературі свого роду маніфестом «розбитої генерації» (бітників) став роман Джека Керуака «На дорозі», який оспівував життя американських бродяг, які відкинули загальноприйняті буржуазним суспільством життєві цінності, цілі, норми поведінки. «Потрібно, щоб світ заповнили мандрівники з рюкзаками, що відмовляються підкорятись загальній вимозі споживання продукції, за якою люди повинні працювати заради привілею споживати все це барахло, яке їм насправді зовсім ні до чого… Переді мною постає грандіозне видіння рюкзачної революції, тисячі і навіть мільйони молодих американців мандрують з рюкзаками за спиною, піднімаються на гори, пишуть вірші, що приходять їм в голову, тому що вони є добрими і, коячи дивні вчинки, вони підтримують враження вічної свободи кожного, кожної живої істоти…» - Джек Керуак був першим письменником, який сформулював і проголосив ті ідеї, які одразу ж були взяті на озброєння найреволюційнішим поколінням Америки ХХ століття, бітниками. Батьками «розбитого покоління» можна вважати окрім Джека Керуака, також Уільяма Берроуза і Алена Гінзберга. Потім до них примкнув Ніл Кессіді. Також до бітників можна віднести письменників Кена Кізі, Олександра Троякі, поетів Григорі Корсо, Кеннета Рексрота, Гері Снайдера, Лоуренса Ферлінгетті. Батьківщиною «покоління розбитих» стала Каліфорнія, місто Сан-Франциско перетворилось на культурну столицю Тихоокеанського узбережжя Сполучених Штатів. В 1953 році почав видаватись невеликий журнал під назвою «City Lights» («Вогні великого міста», редактор Лоуренс Ферлінгетті), а через два роки на Коламбус, центральній вулиці Сан-Франциско при видавництві був відкритий однойменна книжкова крамниця, де стали продаватись перші книги бітників, найзнаменитіші з яких – збірка Керуака «На дорозі» й поема Гінзберга «Крик» (1955), своєрідний маніфест руху, який незабаром був заборонений для продажу.

Від початку рух бітників сформувався не тільки як літературна чи художня течія, а й як доволі агресивно (навіть екстремістськи) налаштована  ідеологічне угруповування, що почувала симпатії до марксизму, російського анархізму (з цього приводу масово перевидавались Кропоткін, Бунін), російській жовтневій революції і троцькізму одночасно. Якщо до цього додати протест проти американської зовнішньої політики, американської «суспільної думки» та «суспільної моралі», а також проти «найсвятішого» - американського способу життя, то можна уявити, як привабливо виглядала ця «лівацька» ідеологічна мішанина в очах інтелектуальної молоді. Джон Чіарді в своїй відомій статті «Епітафія розбитим», пояснював масовий успіх бітників тим, що «у молоді є всі підстави для того щоб бунтувати проти нашої американської самозадоволеності. Кожен день вставати о пів на сьому, в вісім відмічатись у табельника, в п’ять повертатись додому і дивитись куплений в розстрочку телевізор – такий спосіб життя навряд чи може привабити молоду людину».  Молоду людину 50х привабив бунт, звичайно ж бунт. Конформізм повоєнної Америки, загострені соціальні протиріччя і економічний пресинг на думку критика Герберта Голда, привели до того, що бітники «самі себе викинули з суспільства». Їх «пафос заперечення» досяг по справжньому «маяковських» масштабів «Геть вашу владу, геть вашу релігію, геть вашу любов!».

Отже, протест бітників, з їх ідеями дороги, подорожей, наркотиків, дзен-будизма, гомосексуалізму тощо як вічної втечі від цінностей буржуазного суспільства, пуританства та ханжества «суспільної моралі», від традицій «цивілізації споживання, знайшов своїх послідовників і в подальший час.

  1.  Бітники. Історія виникнення.

Батьківщиною «покоління розбитих» стала Каліфорнія, сама благодатна частина Америки, що дала світу через два десятиліття Джимі Хендрикса і Дженіс Джоплін, “ Greatful Dad”, “Джефферсон Ейрплейн” [3, с.127]

У 1953 році починаючий поет Лоуренс Ферлингетти почав видавати невеликий журнальчик за назвою “City Lights”( “Вогні великого міста”, алюзія на знаменитий фільм Чапліна ), а через два роки на Коламбус, центральній вулиці Сан-Франциско при видавництві була відкрита однойменна книгарня, де і стали продаватися перші книги бітників, самі знамениті з який - збірник прозаїчних фрагментів, есе, новел і медитацій Джека Керуака «На дорозі» (1957) і поема Аллена Гинзберга “Крик” (1955), своєрідний маніфест руху, заборонений незабаром до продажу.

C самого початку бітніцтво оформилося не стільки як літературний чи художній плин, а як досить агресивне  ідеологічне угруповання, що пропагувало симпатії до марксизму ( синтезований фрейдо-марксизм були вже на підході ), російському анархізму ( з цього приводу масово перевидавалися Кропоткин, Бакунин ), російської Жовтневої революції (дідусь Ленін? Чому б і ні!) і троцькізму одночасно (в одному тільки Сан-Франциско дотепер існує не менше десятка троцькістських газет і журналів!). Якщо до цього додати протест ( активний протест) проти американської зовнішньої політики, американського «суспільної думки» і «суспільної моралі», а також проти свята святих - американського способу життя, то можна представити, як заманливо виглядала ця «лівацька» ідеологічна мішанина в очах інтелектуальної молоді [5, с.91].

Не випадково Джон Чиарди у своїй знаменитій статті «Епітафія розбитим», пояснюючи настільки масовий успіх бітників, писав, що « у молоді є всі підстави для того, щоб бунтувати проти нашого американського самовдоволення. Щодня вставати о пів на сьому, у вісьмох відзначатися в табельника, у п'ять повертатися додому і дивитися куплений на виплат телевізор, - такий спосіб життя навряд чи може спокусити молодої людини.»

  1.  Культуві фігури бітників.

Не випадковий був і вибір культових фігур бітників: Уолт Уітмен, Томас Вульф, Генрі Міллер. Розвиваючи гомосексуальну естетику Уітмена, продовжуючи традиції, властиві Вульфу, і пропагуючи «брудний» натуралізм Міллера, багато хто з них зробили сексуальні перверсії темою своїх творів. Естетизація чоловічого, мужнього, брутального характеру і вигляду найбільше яскраво виділяється в ранній поезії Гінзберга:

Молодий підручний з'їв бутерброд,

відкинув брудний пакет і праздно

сидить ще кілька довгих хвилин.

На ньому штани із саржі, він голий

до пояса, на голові в нього

жовте волосся і засалена,

але все-таки яскрава червона кепка.

Він ліниво сидить на сходах,

притуленої до вершини кладки,

він широко розставив коліна...

У своєму протесті, у своїй агресивності, у своїх фантазіях бітники зайшли занадто далеко. Дж. Тайтелл писав у книзі «Нагі ангели», самому серйозному, мабуть, дослідженні на цю тему, що вони починали з того, що «розглядали себе як знедолені суспільства, що поклоняється ворожій культурі, як провісників нового відношення до того, що вважати розсудливим і етичної, як художників, що діють лише для самих себе і не шукають визнання і слави».

Напевно, вони і  не могли навіть мріяти про ту славу, що прийшла до них так легко, так швидко. Літературні читання, що ввійшли в звичай, у підвалах будинків, що пустували, де селилися ті, що зібралися з усіх кінців Америки «розбиті», швидко приїлися і набридли і публіці, і самим поетам...

Серце зупинилося,

Ще раз закурюю

Думаю про Ділане Томаса,

Джоні Кітсе, Марио Ланца, інших

божевільних.

Ковтаю траву.

Занурююся в бачення.

Бачу Лик Божий.

Умираю.

Спробуйте як-небудь

зробити це...

«Я люблю божевільних, таких, котрі скажено хочуть жити, скажено хочуть говорити, скажено хочуть врятуватися, які хочуть мати все відразу, що ніколи не позіхають і ніколи не говорять пошлостей, а завжди горять, горять, горять», - говорить герой Керуака.

«Буддизм, практика медитації, відкриті форми вірша... Це був пошук більш відкритого, дослідження його границь. Керуак «горів» мистецтвом і попивав. Берроуз експериментував з морфієм і незабаром, до нещастя, утягся. Ми усі небагато покурювали маріхуану, роки з 45-го», - згадує Гинзберг.

Бітники взяли занадто високий «акорд», їхній протестуючі голоси були так голосні, так надривні, що зрештою зірвалися на фальцет. Вони змогли запропонувати своєму поколінню тільки один спосіб боротьби із суспільством, з якого вони викинули себе за виворот», - відхід від нього, відхід у себе, у «інші сфери», у дзен-буддизм, у «радісну злочинність» (Дж.Керуак), у зухвалу-навмисну гомосексуальність і наркотики (У.Берроуз, що проголосив, що «кращий Вихід це Вхід»)...

Символічно назва роману Керуака – «На дорозі». Дорога (пригадуються фільми Вендерса й Антоніоні ) - це нескінченна і безглузда утеча від благополуччя буржуазного побуту, від пуританства і святенництва «суспільної моралі», від традицій цивілізації споживання, утеча куди завгодно, у нікуди...

Романтика Керуака була з захватом прийнята першими хіпі, що довели її до абсурду. Безглузді худосочні «квіти», довговолосі «непротивленці», велелюбні пацифісти з їх примітивним «Make love not war!», адепти «вільної любові» - усі вони ґрунтовно потоптали американські дороги з рюкзаками за спиною, понаписали кілограми віршів, наробили купи любові та  дивних і несподіваних вчинків...

  1.  Типологія художніх впливів на «бітницький» рух

І проза, і поезія бітників вирізнялися в період свого становлення і розвитку цілим рядом типологічних рис, серед яких особливо впадає в око бажання художнього новаторства, пошук експресивного слова, інтерес до «емпіричної оболонки» світу, реабілітація натуралізму й «абстрактного експресіонізму» як способу віддзеркалення людської природи і поведінки, синтез музики і поезії, органічне поєднання  в художньому творі сатири, гумору, сарказму і водночас «космічного» суму та трагізму. Характерною для них стала й орієнтація на філософську основу, передовсім на екзистенціалізм, а також на «містичні» й східні вчення, що обумовило появу особливого типу  поетичного світовідчуття і світорозуміння. Все це відіграло важливу роль в оновленні американської літератури (передовсім поезії), активно стимулювало зародження нової парадигми художнього мислення, яка дістала назву Постмодерну і постмодернізму, привело до появи такого типу героя, поведінка якого була принципово неприйнятною для більшості своєю відчуженістю від «середньостатистичних» цінностей [6, с.85].

Радикальна риса бітників – любов до наркотиків та наркотичних станів, що навіюють на поета (митця) особливі емоції та настрої, дають йому змогу поглянути на світ «іншими очима», де предмети втрачають характерні для них реальні обриси і наповнюються «новим» смислом, стають не просто незвичайними, а й «невловимими», «мерехтливими», «далекими», навіть «чужими». Саме на таких психічних станах особливо наголошує В. Берроуз у своєму скандальному для свого часу романі «Голий сніданок» (1959). В естетико-художньому плані бітники виступили не за об’єктивну манеру подання навколишнього світу, характерну для «традиціоналістів», а за ліричну «сповідь», що могла б відбити максимальну свободу самовиявлення поета в його творчості. Вже в ранніх своїх творах цю настанову вони прагнули реалізувати шляхом відтворення спонтанності потоку власних думок, відчуттів, емоцій, іноді підсилених дією наркотиків. Перші образи їхніх творів, котрі були здатними повсякчасно «розпадатися» на окремі складові, дрібнитися на «маленькі» деталі, відзначатися примхливою контамінацією нерівного ритму з до кінця невідшліфованими рядками вірша, сприймалися часто як результат «хворої» фантазії автора. Проте вже тут впадає в око важлива річ – в цьому нерівному, іноді спонтанному ритмі проглядало важливе конструктивне начало: цей ритм нагадував живу імпровізацію джазової музики, а відтак, і самий вірш вже переростав, власне, межі поезії. Його ритміку починали визначати тактові «удари» авторської декламації, що передбачала відповідний музичний супровід. Справжня поезія для них може мати алегоричний смисл і діяти подібно музиці, яка підпорядковується іноді інстинктивному та стихійному началу, а тому її  не можна втиснути в прокрустове ложе певних наперед визначених раціоцентричних «ідей». Власне, в цьому можна побачити те, що вирізняло бітників із їхніми нонконформістськими настроями на тлі інших тогочасних поетичних шкіл та угруповань, особливо відрізняло їх від тієї камерності, до якої як до основного ідейно-методологічного принципу закликали представники елітарно-онтологічної критики 40 – початку 50-х років. Повною мірою це стосується і лірики Л. Ферлінгетті, у якого тенденція до творення специфічного експресивного поетичного висловлювання, яке несе потужний сугестивний елемент, відчувалася не лише у ранній ліриці 50 – 60-х років, а й у більш пізній період творчості – у 70 – 80-х роках (збірки „Відкрите око, відкрите серце” («Open eye, open heart», 1973); «Безкінечне життя» («Endless Life», 1981)).

Висновки.

Великий вплив на американську літературу 50-70-х рр. років зробила філософія екзистенціалізму. Проблема відчуження людини лягла в основу ідеології і естетики покоління так званих «бітників». У 50-х рр. в Сан-Франциско утворилася група молодої інтелігенції, яка назвала себе «розбитим поколінням» - бітниками. Бітники сприйняли близько до серця такі явища, як післявоєнна депресія, «холодна війна», загроза атомної катастрофи. Бітники фіксували стан відчуженості людської особи від сучасного ним суспільства, і це, природно, виливалося у форму протесту. Представники цього молодіжного руху давали відчути, що їх сучасники-американці живуть на розвалинах цивілізації. Бунт проти істеблішменту став для них своєрідною формою міжособового спілкування, і це ріднило їх ідеологію з екзистенціалізмом Камю і Сартра.

Знаковою фігурою серед письменників-бітників став Джек Керуак (1922-1969). Його творче кредо поміщене безпосередньо в художніх текстах. Керуаком написане десять романів. Маніфестом письменників-бітників став його роман «Містечко і місто» (1950). Останній роман «Саторі в Парижі» був написаний в 1966 р.

Американську поезію 50 – 60-х років дуже важко підвести під один спільний знаменник: вона принципово «децентралізована», «гетерономна», надзвичайно багата й розмаїта щодо поетичних шкіл та угруповань, вже не кажучи про різноманітність художніх та стильових пошуків. На крайніх полюсах цієї поезії опинилися «традиціоналісти» (Р. Ебергард, Р. Вілбур, Р. Говард, Д.Голландер) і «експериментатори» (школа «Блек Маунтін», Школа Сан-Франциско, бітники), причому останні, у свою чергу, не відзначалися якоюсь однією спільною тенденцією художніх пошуків, а їх бажання відкриття нових художніх форм  зосереджувалося не лише на впровадженні нової поетичної «техніки» чи образної системи, а й стимулювало до принципової зміни орієнтирів щодо відбиття в поетичному слові тих чи інших сторін довколишнього світу. Художнє новаторство бітників переростало межі власне «художнього експериментаторства», ставало «стилем життя», особливим способом світорозуміння і світосприйняття, специфічною «оптикою» бачення світу. Слово «бітник» було вигадане Д. Керуаком, що на жаргоні нью-йоркського андерграунду означало того, хто втратив будь-який сенс життя, зневірився в усьому або, іншими словами, став «розбитим». Бітники вже з самого початку проголосили себе «рупором» настроїв молодого «розбитого покоління». Як і представники «загубленого покоління», бітники проголосили ідею про те, що вони принципово не сприймають філістерської апатії, фетишизацію золота та грошей, тиранію «речей», нехтують тими моральними і суспільними принципами, котрі породжують війни й ідеологічні перекручення «природної» сутності людини. Однак слід пам’ятати про те, що бітники – все ж таки не «загублене покоління», а «розбите». «Загублене покоління», як відомо, стало на шлях зовнішньої еміграції, переважно до Європи, в той час як бітники запропонували інший вихід – «внутрішню еміграцію» як форму неприйняття загальновизнаних цінностей суспільства, яким вони спробували протиставити позицію «стороннього спостерігача», здатного при цьому не просто «фіксувати» негаразди й кричущі суперечності навколишнього світу, а й виробити специфічну позицію нігіліста, «аутсайдера» щодо існуючих духовних загальновизнаних «нормальним» суспільством пріоритетів. Нігілістичний погляд, що підриває зсередини  загальноприйняті істини «середнього» американця, власне, і стає одним із помітних лейтмотивів уже ранніх творів таких письменників-бітників, як Д. Керуак, В. Берроуз і А. Гінзберг. Особливою проблематикою відзначається в цьому аспекті і творчість Лоуренса Ферлінгетті, у якого нігілізм у його крайніх формах вираження ніколи не відігравав такої помітної ролі, як це було в інших американських письменників. Його сприйняття «цінностей» урбанізованого суспільства, критика різних форм «цивілізованого» життя ніколи не були просто запереченням – поет завжди намагався побачити той шлях, який може врятувати особистість у її одвічних пошуках гармонії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

  1.  Рагузіна Л.Ю. Мотиви нонконформізму у збірці віршів Л. Ферлінгетті „Коні-Айленд душі” // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – Число сьоме. – С. 82 – 85.
  2.  Рагузіна Л.Ю. Новаторський характер художніх пошуків поетів-бітників 70 – 80-х років XX ст. // Питання літературознавства: Наук. зб. – Чернівці: Рута, 2003. – Вип. 10 (67). – С. 114 – 119.
  3.  Рагузіна Л.Ю. Філософські витоки світогляду „розбитих” // Наукові записки Харківського державного  педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія: Літературознавство. – Харків: ППВ “Нове слово”, 2004. – Вип. 3 (39). – Частина друга. – С. 126 – 128.
  4.  Рагузіна Л.Ю. Принципи художнього новаторства Л. Ферлінгетті у збірці віршів „Картини світу, що зник”  // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – Число восьме. – С. 139 – 141.
  5.  Рагузіна Л.Ю. Поезія бітників на зламі епох: особливості поетики Л. Ферлінгетті 90-х років ХХ ст. // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – Число дев’яте. – С. 90 – 92.
  6.  Рагузіна Л.Ю. Мотиви філософського екзистенціалізму у збірці віршів Л. Ферлінгетті „Коні-Айленд Душі” // Вісник СевДТУ. Вип. 61: Філологія: Зб. наук. пр. – Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2005. – С. 83 –89.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

61185. КОНТРОЛЬНЕ ЧИТАННЯ МОВЧКИ ТЕКСТУ НАУКОВОГО СТИЛЮ 50 KB
  Окремі постанови тодішнього карного права охороняли життя жінки й навіть її честь. Руська Правда захищає майнові права і гідність незаміжньої жінки. Багато уваги присвячує родинним справам і ролі в них жінки Устав Ярослава.
61186. ПРОСТЕ НЕУСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В НЬОМУ 56.5 KB
  Мета: узагальнити й систематизувати знання восьмикласників про просте неускладнене речення; удосконалити вміння й навички працювати над визначенням його видів та структури способів вираження головних і другорядних членів речення...
61187. ДІЛОВІ ПАПЕРИ. ПРОТОКОЛ 52.5 KB
  Присутні: 13 членів гуртка керівник. Про роботу гуртка Живе слово у ІІ семестрі доповідач Клиганівська В. Про підготовку до підсумкових заходів гуртка за звітний період доповідач Зорін А.
61188. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У ПРОСТОМУ УСКЛАДНЕНОМУ РЕЧЕННІ 53 KB
  Настановно-мотиваційний етап Психологічна настанова щодо повторення матеріалу з розділу Просте ускладнене речення. Виділити в реченнях відокремлені члени схарактеризувати їх і визначити спосіб вираження.
61189. Синтаксис. Пунктуація 202.5 KB
  Словосполучення й речення Просте двоскладне речення Односкладні й неповні речення Речення з однорідними членами Речення зі звертаннями вставними словами Речення з відокремленими членами; розвивати пізнавальний інтерес логічне мислення память увагу...
61190. Культурні процеси в незалежній Україні 46.5 KB
  Мета: визначити умови і стан розвитку культури в Україні охарактеризувати розвиток освіти стан науки здобутки літератури мистецтва фізкультури спорту; формувати уміння самостійно складати повідомлення висловлювати своє ставлення виховувати естетичні смаки.
61192. Пересечение и объединение множеств 284.53 KB
  Формировать умения выделять множества, подмножества; формировать навыки находить на изображениях область пересечения и объединения множеств и называть элементы из этой области, решать задачи.