88638

Схема російської історії в працях М.В. Довнар-Запольського, С.Ф. Платонова, М.К. Любавського

Доклад

История и СИД

C 1 жовтня 1925 по 1 вересня 1926 працював завідувачем кафедри історії Білорусі в Білоруському державному університеті. Опублікував більше 200 наукових робіт з етнографії соціальноекономічної і політичної історії Білорусії Литви Росії Україні Польщі. історії Петербург. Нариси з історії смути в Московській державі XVI XVII ст.

Украинкский

2015-05-02

30.92 KB

0 чел.

Схема рос.історії в працях М.В.Довнар-Запольського,С.Ф.Платонова,М.К.Любавського

Митрофан Вікторович Довнар-Запольський - білоруський історик, етнограф, фольклорист, економіст, основоположник білоруської національної історіографії [1]. Доктор історичних наук (1905), професор (1902). Зміст [прибрати]

Походив з дрібномаєтного шляхетського роду герба Побог, народився в сім’ї службовця. Початкову і середню освіту здобував у народному училищі ст. Барановичі, школі м. Пловдіва (Болгарія), народному училище м. Річиця, прогімназії м. Мозиря, а також у 1-ї міської гімназії Києва, з якої був відрахований навесні 1888, як зазначалося в секретному наказі попечителя Київського навчального округу. У 1889 вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, який закінчив у 1894 успешло.

Служив у Московському архіві Міністерства Юстиції. Працював в Московському та Київському університетах. У 1905 відкрив у Києві вищі жіночі вечірні курси, в 1906 - вищі комерційні курси, перетворені потім у комерційний інститут [3]. Співпрацював з газетами «Білоруське слово», «Білоруська відлуння», «Вільна Білорусь», був членом комісії БНР з організації Білоруського університету. Викладав у ВНЗ Харкова і Баку. C 1 жовтня 1925 по 1 вересня 1926 працював завідувачем кафедри історії Білорусі в Білоруському державному університеті. З осені 1926 працював у Москві.

Займався дослідженнями витоків і становлення білоруської державності, національної та культурної самобутності білоруського народу [4]. Опублікував більше 200 наукових робіт з етнографії, соціально-економічної і політичної історії Білорусії, Литви, Росії, Україні, Польщі. У 1906 році видав історико-літературний пам’ятник XVI-XVII ст. Баркулабовскую літопис.

Платонов Сергій Федорович (1860, Чернігів - 1933, Самара) - історик. Рід. в родині типографського службовця. Закінчивши Петербург, гімназію, Платонов, який мріяв про літературу. діяльності, вступив на історико-філологічний ф-г Петербург, ун-ту. Під впливом істориків К.Н. Бестужева-Рюміна, В.О. Ключевського, А.Д. Градовський захопився історією. У 1882 після закінчення ун-ту був залишений для підготовки до професорського звання. Талант і виняткова працездатність дозволили Платонов написати дисертацію «Давньоруські сказання і повісті про Смутного часу XVII ст. Як історичне джерело», високо оцінену В.О. Ключевський і відзначену Уваровської премії Академії наук. У 1890 Платонов став професором рус. історії Петербург. ун-ту. Його докторською дисертацією стала кн. «Нариси з історії смути в Московській державі XVI - XVII ст.», Він багато потрудився над виданням джерел поч. XVII ст. («Російська історична бібліотека». СПб., 1891. Т. 13) - роботою, що зберегла досі своє значення. Вмів коротко, ясно, цікаво викладати матеріал, Платонов став одним з найвизначніших професорів поч. XX ст. У 1895 - 1902 був запрошений викладачем історії до вел. князям. У 1903, талановитий адміністратор і викладач, Платонов очолив Жіночий педагогічний ін-т. У 1908 став членом-кор. Академії наук. Написаний ним «Підручник російської історії для середньої школи» (СПб., 1909 - 1910) став одним з кращих дореволюційних підручників, перевидання к-якого перервали події жовтня. 1917. До Жовтневої рев. поставився негативно, вважаючи більшовицьку програму «штучною і утопічною», нона співпрацю з більшовиками погодився, вважаючи, що при будь-якій владі він має служити своєму народові. Брав участь у порятунку архівів і бібліотек у Петрограді, очолював Археографічної комісії, Археологічний інститут, Пушкінський Дім, Бібліотеку Академії наук та ін У 1920 обраний академіком. В 1930 був заарештований за сфабрикованою ОГПУ «Академічному справі» істориків (С. В. Бахрушин, Є. В. Тарле та ін.) Так почалася легенда про П. як представника офіційно-охоронного напрямку історіографії. Був засланий до Самари і помер в лікарні від серцевої недостатності.

 

Матвій Кузьмич Любавський- Академік АН СРСР (1929, член-кореспондент з 1917).

Закінчив Сапожковское духовне училище, Рязанську духовну семінарію, історико-філологічний факультет Московського університету (1882). Займався в семінаріях у професорів В. О. Ключевського, В. І. Герье, Н. А. Попова, закінчив університет в один рік з П. Н. Мілюков. Кандидатський твір: «Служиві люди Московської держави, городові дворяни і діти боярські» удостоєно премії ім. Н. В. Ісакова та золотої медалі. Був залишений при кафедрі російської історії для приготування до професорського звання.

Магістр російської історії,Доктор російської історії (1900; тема дисертації: «Литовсько-російський сейм»).

Працював в середніх навчальних закладах Москви: з 1886 викладав історію у приватній гімназії О. А. Виноградової. З 1887 викладав географію в 2-й жіночої гімназії імператриці Марії, в Маріїнському училище дамського піклування про бідних, на Вищих жіночих курсах, організованих В. І. Герье і В. А. Полторацької. У 1904-1907 - інспектор Маріїнського училища.

Одночасно з викладанням працював у Московському архіві міністерства юстиції, де розбирав матеріали древнелітовского архіву (Литовської метрики).

З 1894 - приват-доцент Московського університету, читав лекції з історії Литовсько-Руської держави, з 1897 - по історичної географії, з 1899 - з історії західних слов’ян.

З 1901 - екстраординарний професор, з 1902 - ординарний професор Московського університету. Безперервно викладав в університеті до 1930. Також читав лекції на Вищих жіночих курсах професора Герье.

У 1902-1904 і 1906-1908 - секретар історико-філологічного факультету Московського університету, в 1908-1911 - декан цього факультету.

У 1913 був обраний головою Товариства історії та старожитностей російських при Московському університеті.

Після Лютневої революції організував повернення до університету пішли в 1911 колег. На чергових виборах ректора навесні 1917 не виставляв свою кандидатуру (був занадто консервативно налаштований для революційного часу).

З 1919 - заслужений ординарний професор, з 1922 - професор понадштатним факультету суспільних наук, з 1925 - професор понадштатним етнологічного факультету МГУ.

У діяльності Любавський як історика можна виділити три основні складові. Перша - історія Литовсько-Руської держави,

Друга - історія західних слов’ян.Третя - історична географія.

У 1918 - керівник Московського відділення Головархіву - Московського обласного управління архівною справою, до 1920 - член колегії, заступник голови Головархіву. У 1920 був експертом-консультантом по архівних питань Наркомату закордонних справ, брав участь в Ризькій конференції щодо укладення мирного договору між РРФСР і Польщею. У 1920-1929 - директор Московського відділення юридичної секції Єдиного державного архівного фонду.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14345. К. ТОМАСА ОПИСАНИЯ ПОВЕДЕНИЯ ТЕСТ 69.5 KB
  К. ТОМАСА ОПИСАНИЯ ПОВЕДЕНИЯ ТЕСТ Обзор Опросник личностный разработан К. Томасом и предназначен для изучения личностной предрасположенности к конфликтному поведению выявления определенных стилей разрешения конфликтной ситуации. В России тест адаптирован Н.В. Гри...
14346. Тест Томаса 30.07 KB
  Тест Томаса Опитувальник особистісний розроблений К. Томасом і призначений для вивчення особистісної схильності до конфліктного поводження виявлення певних стилів вирішення конфліктної ситуації. Методика може використовуватися як орієнтовна для вивчення адаптаці
14348. Дослідження мотивації досягнення успіху та уникнення невдачі як провідної мотивації навчальної діяльності студентів 119 KB
  Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичне вивчення явища мотивації досягнення. Мотивація досягнення успіху як провідна мотивація вступу до ВНЗ; Основні мотиви навчання. Зв’язок мотивації досягнення та навчальної мотивації студентів; Чинники що впливають на м
14349. Мотивация и деятельность 7.84 MB
  Мотивация и деятельность / X. Хекхаузен. 2е изд. СПб.: Питер; М.: Смысл 2003. 860 с: ил. Серия Мастера психологии. Книга Мотивация и деятельность известнейшего немецкого ученого X. Хекхаузена является в этом смысле уникальной для российского читателя поскольку пре
14350. Мотив как объяснительное понятие 43.52 KB
  Индивидуальноспецифическое поведение Мотив как объяснительное понятие Мотив это не понятие которое нечто описывает но понятие призванное нечто объяснить. После того как мы обсудили парадокс последовательности и ознакомились с тремя измерениями согласованн
14351. Навчальна мотивація студента 43.57 KB
  Навчальна мотивація студента Зміст Введення 1. Теоретичні аспекти характеристики мотиваційної сфери студентів 1.1 Теоретична сутність поняття мотивація 1.2 Специфіка навчальної мотивації студента 2. Організація та результати проведеного дослідження 2.1 ...
14352. Діагностика мотивації 41 KB
  Лабораторна робота №3. Діагностика мотивації. Завдання: Діагностика мотивації досягнення методикою Х.Хекхаузена та тестом Т.Елсера. Діагностика мотивів учбової діяльності методикою М.І.Алексєєвої. Встановлення кореляційних зв`язків між мотивами учбової ...
14353. Діагностика мотивації учнів 38.89 KB
  Лабораторна робота №3 З дисципліни Психодіагностика На тему: Діагностика мотивації Мета: Продіагностувати мотивацію досягнення успіху та уникнення невдачі; Діагностика мотивів учбової діяльності; Встановлення кореляційних зв’язків між мотивацією учбово