88638

Схема російської історії в працях М.В. Довнар-Запольського, С.Ф. Платонова, М.К. Любавського

Доклад

История и СИД

C 1 жовтня 1925 по 1 вересня 1926 працював завідувачем кафедри історії Білорусі в Білоруському державному університеті. Опублікував більше 200 наукових робіт з етнографії соціальноекономічної і політичної історії Білорусії Литви Росії Україні Польщі. історії Петербург. Нариси з історії смути в Московській державі XVI XVII ст.

Украинкский

2015-05-02

30.92 KB

0 чел.

Схема рос.історії в працях М.В.Довнар-Запольського,С.Ф.Платонова,М.К.Любавського

Митрофан Вікторович Довнар-Запольський - білоруський історик, етнограф, фольклорист, економіст, основоположник білоруської національної історіографії [1]. Доктор історичних наук (1905), професор (1902). Зміст [прибрати]

Походив з дрібномаєтного шляхетського роду герба Побог, народився в сім’ї службовця. Початкову і середню освіту здобував у народному училищі ст. Барановичі, школі м. Пловдіва (Болгарія), народному училище м. Річиця, прогімназії м. Мозиря, а також у 1-ї міської гімназії Києва, з якої був відрахований навесні 1888, як зазначалося в секретному наказі попечителя Київського навчального округу. У 1889 вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, який закінчив у 1894 успешло.

Служив у Московському архіві Міністерства Юстиції. Працював в Московському та Київському університетах. У 1905 відкрив у Києві вищі жіночі вечірні курси, в 1906 - вищі комерційні курси, перетворені потім у комерційний інститут [3]. Співпрацював з газетами «Білоруське слово», «Білоруська відлуння», «Вільна Білорусь», був членом комісії БНР з організації Білоруського університету. Викладав у ВНЗ Харкова і Баку. C 1 жовтня 1925 по 1 вересня 1926 працював завідувачем кафедри історії Білорусі в Білоруському державному університеті. З осені 1926 працював у Москві.

Займався дослідженнями витоків і становлення білоруської державності, національної та культурної самобутності білоруського народу [4]. Опублікував більше 200 наукових робіт з етнографії, соціально-економічної і політичної історії Білорусії, Литви, Росії, Україні, Польщі. У 1906 році видав історико-літературний пам’ятник XVI-XVII ст. Баркулабовскую літопис.

Платонов Сергій Федорович (1860, Чернігів - 1933, Самара) - історик. Рід. в родині типографського службовця. Закінчивши Петербург, гімназію, Платонов, який мріяв про літературу. діяльності, вступив на історико-філологічний ф-г Петербург, ун-ту. Під впливом істориків К.Н. Бестужева-Рюміна, В.О. Ключевського, А.Д. Градовський захопився історією. У 1882 після закінчення ун-ту був залишений для підготовки до професорського звання. Талант і виняткова працездатність дозволили Платонов написати дисертацію «Давньоруські сказання і повісті про Смутного часу XVII ст. Як історичне джерело», високо оцінену В.О. Ключевський і відзначену Уваровської премії Академії наук. У 1890 Платонов став професором рус. історії Петербург. ун-ту. Його докторською дисертацією стала кн. «Нариси з історії смути в Московській державі XVI - XVII ст.», Він багато потрудився над виданням джерел поч. XVII ст. («Російська історична бібліотека». СПб., 1891. Т. 13) - роботою, що зберегла досі своє значення. Вмів коротко, ясно, цікаво викладати матеріал, Платонов став одним з найвизначніших професорів поч. XX ст. У 1895 - 1902 був запрошений викладачем історії до вел. князям. У 1903, талановитий адміністратор і викладач, Платонов очолив Жіночий педагогічний ін-т. У 1908 став членом-кор. Академії наук. Написаний ним «Підручник російської історії для середньої школи» (СПб., 1909 - 1910) став одним з кращих дореволюційних підручників, перевидання к-якого перервали події жовтня. 1917. До Жовтневої рев. поставився негативно, вважаючи більшовицьку програму «штучною і утопічною», нона співпрацю з більшовиками погодився, вважаючи, що при будь-якій владі він має служити своєму народові. Брав участь у порятунку архівів і бібліотек у Петрограді, очолював Археографічної комісії, Археологічний інститут, Пушкінський Дім, Бібліотеку Академії наук та ін У 1920 обраний академіком. В 1930 був заарештований за сфабрикованою ОГПУ «Академічному справі» істориків (С. В. Бахрушин, Є. В. Тарле та ін.) Так почалася легенда про П. як представника офіційно-охоронного напрямку історіографії. Був засланий до Самари і помер в лікарні від серцевої недостатності.

 

Матвій Кузьмич Любавський- Академік АН СРСР (1929, член-кореспондент з 1917).

Закінчив Сапожковское духовне училище, Рязанську духовну семінарію, історико-філологічний факультет Московського університету (1882). Займався в семінаріях у професорів В. О. Ключевського, В. І. Герье, Н. А. Попова, закінчив університет в один рік з П. Н. Мілюков. Кандидатський твір: «Служиві люди Московської держави, городові дворяни і діти боярські» удостоєно премії ім. Н. В. Ісакова та золотої медалі. Був залишений при кафедрі російської історії для приготування до професорського звання.

Магістр російської історії,Доктор російської історії (1900; тема дисертації: «Литовсько-російський сейм»).

Працював в середніх навчальних закладах Москви: з 1886 викладав історію у приватній гімназії О. А. Виноградової. З 1887 викладав географію в 2-й жіночої гімназії імператриці Марії, в Маріїнському училище дамського піклування про бідних, на Вищих жіночих курсах, організованих В. І. Герье і В. А. Полторацької. У 1904-1907 - інспектор Маріїнського училища.

Одночасно з викладанням працював у Московському архіві міністерства юстиції, де розбирав матеріали древнелітовского архіву (Литовської метрики).

З 1894 - приват-доцент Московського університету, читав лекції з історії Литовсько-Руської держави, з 1897 - по історичної географії, з 1899 - з історії західних слов’ян.

З 1901 - екстраординарний професор, з 1902 - ординарний професор Московського університету. Безперервно викладав в університеті до 1930. Також читав лекції на Вищих жіночих курсах професора Герье.

У 1902-1904 і 1906-1908 - секретар історико-філологічного факультету Московського університету, в 1908-1911 - декан цього факультету.

У 1913 був обраний головою Товариства історії та старожитностей російських при Московському університеті.

Після Лютневої революції організував повернення до університету пішли в 1911 колег. На чергових виборах ректора навесні 1917 не виставляв свою кандидатуру (був занадто консервативно налаштований для революційного часу).

З 1919 - заслужений ординарний професор, з 1922 - професор понадштатним факультету суспільних наук, з 1925 - професор понадштатним етнологічного факультету МГУ.

У діяльності Любавський як історика можна виділити три основні складові. Перша - історія Литовсько-Руської держави,

Друга - історія західних слов’ян.Третя - історична географія.

У 1918 - керівник Московського відділення Головархіву - Московського обласного управління архівною справою, до 1920 - член колегії, заступник голови Головархіву. У 1920 був експертом-консультантом по архівних питань Наркомату закордонних справ, брав участь в Ризькій конференції щодо укладення мирного договору між РРФСР і Польщею. У 1920-1929 - директор Московського відділення юридичної секції Єдиного державного архівного фонду.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

64285. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР В УМОВАХ НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ 210.5 KB
  Отже вивчення стану справ у сфері сільськогосподарського машинобудування України в 1980х роках дає змогу виявити причини існуючої на той час невідповідності рівня технічного...
64286. Закономірності формування структури і фізико-механічних властивостей вольфрамових важких сплавів з високим вмістом нікель-залізної зв’язки 1.7 MB
  Закономірності отримання порошків вольфраму встановлені Меєрсоном Г. свідчать про те що у процесі відновлення вольфраму воднем з вихідних вольфрамвмісних речовин реалізуються декілька стадій що впливають на морфологію та дисперсність частинок кінцевого продукту.
64287. РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В РИНКОВИХ УМОВАХ 326.5 KB
  З цього приводу необхідні чітко відпрацьовані в теоретичному та практичному аспектах підходи до формування та реалізації регіональної промислової політики держави.
64288. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ВЗАЄМОЗВ‘ЯЗОК МАСОГАБАРИТНИХ Й ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ТРАНСФОРМАТОРІВ 247.5 KB
  Зокрема в Україні як під впливом сусідства з Росією так й у зв‘язку з розвитком співробітництва в області трансформаторобудування із країнами Євросоюзу і в країнах Близького Сходу через відсутність у них власної електромашинобудівної індустрії...
64289. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ МАРШРУТИЗАЦІЇ З КОНВЕРСІЄЮ ДОВЖИНИ ХВИЛІ 850.5 KB
  Проте методи маршрутизації в повністю оптичних мережах з використанням конверсії довжини хвилі а також методи оптимального розташування конвертерів для мінімізації їх числа не зважаючи на величезне число робіт в даний час відсутні.
64290. ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ДИНАМІКИ СУБ’ЄКТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ У ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 188 KB
  Розвиток людини як суб'єкта діяльності стає метою сучасної освіти та важливою проблемою психології. Категорія суб'єкт має давню історію у вітчизняній психології.
64291. ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ 146.5 KB
  Актуальність теми дослідження зумовлена стрімким поширенням новітніх комунікаційних та інформаційних технологій та потребою віднайти адекватні правові форми для регулювання відносин щодо набуття зміни та припинення цивільних прав...
64292. БЕЗКОНФЛІКТНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМИ ВЗАЄМОДІЯМИ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ 514 KB
  Відомо, що машинобудівний комплекс є сполучною ланкою між металургійною, гірничою, хімічною та багатьма іншими галузями промисловості і визначає рівень загального розвитку економіки країни.
64293. ЗАХИСТ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ОСОБИСТУ СВОБОДУ В КОНТЕКСТІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ 136.5 KB
  Можна відзначити що сутність цього соціального феномену полягає в запереченні свободи людини у звязку з чим головною засадою протидії таким порушенням слід вважати відповідний захист свободи.