88653

Галицько-Волинський літопис

Доклад

История и СИД

Мовний аналіз тексту дає підставу говорити про наявність кількох стилістичних редакцій тобто кількох авторів літопису. в ГалицькоВолинському князівстві здійснювалося кваліфіковане літописання. Щодо політичних концепцій зокрема інтерпретації історичного процесу то ГалицькоВолинський літопис відмінний від Повісті водночас в ньому багато спільного з ВолодимироСуздальським та Київським літописами.

Украинкский

2015-05-02

28.59 KB

0 чел.

Галицько-Волинський літопис

Цим поняттям позначають записи, вміщені в Іпатіївському літописі (списку-копії). Охоплюють ці записи події з 1201 по 1292 р. Дослідниками встановлено, що це не просто технічні доповнення до «Повісті», а окрема історична праця, створена в Галицько-Волинському князівстві. Мовний аналіз тексту дає підставу говорити про наявність кількох стилістичних редакцій, тобто кількох авторів літопису. Отже, можна твердити, що протягом усього XIII ст. в Галицько-Волинському князівстві здійснювалося кваліфіковане літописання.

Щодо політичних концепцій, зокрема інтерпретації історичного процесу, то Галицько-Волинський літопис відмінний від «Повісті», водночас в ньому багато спільного з Володимиро-Суздальським та Київським літописами. Центральною проблемою усіх цих історичних джерел є ставлення до єдності Русі. Всі літописці підкреслюють необхідність зміцнення єдності руських земель, проте кожен літопис обстоює пріоритет того чи іншого князівства, правлячої в ньому династії у виконанні цього завдання. Отже, політична концепція Галицько-Волинського літопису не містить якогось сепаратизму «українського королівства», як це прагне всупереч фактам показати буржуазно-націоналістична історіографія. Про певну єдність місцевого літописання XIII ст. свідчить і спільна, в основному давньоруська, літературна мова, якою написано всі літописи.

Дослідники вважають, що авторами літопису найбільш ймовірно були світські особи, які відображали ідеологію прошарків, зацікавлених у створенні міцної централізованої держави. Звідси, зокрема, гостре засудження в згаданих літописах боярських заколотів, інтриг. Літопис починається словами: «Начнем же сказати бесчис ленные рати, и великие труды, и частая войны, и многия крамолы, и частыя восстания, и многия мятежи, измлада бо не была има покоя». Слід підкреслити й класове спрямування літописів. їх автори засуджують народні виступи проти князівської влади, схвалюють розправу з народом.

Галицько-Волинський літопис насичений подробицями побуту населення території сучасних західних областей УРСР; в ньому фігурують численні міста — Галич, Львів, Теребовль, Перемишль, Холм, Пінськ та ін. В літопису йдеться про найважливіші зовнішньополітичні події: навалу кочовиків ЗО—40-х років XIII ст., битву з тевтонськими рицарями 1238 р. під Дорогочином, розгром хрестоносців 1235 р. У зіставленні з іншими джерелами літопис—важливе джерело історії цієї території за XIII ст. Він підкреслено вихваляє діяльність князя Данила Галицького, знаходячи для цього в своєму стилістичному арсеналі оригінальні фарби й прийоми.

Характерною рисою літопису є його високохудожній стиль. Ряд місць літопису — це, по суті, художньо-публіцистичні новели в стилі «Слова о полку Ігоревім». Саме тому цей літопис значною мірою використовувався і використовується письменниками (Ів. Франко, М. Вороний, А. Хижняк, М. Бажан та ін.). Літопис і сьогодні є об’єктом літературознавчих аналізів.

Завершуючи огляд старожитніх літописів, слід зазначити й підкреслити, що їхні автори прагнули довести опис подій буквально до останніх днів своєї діяльності. Хронологічна методика викладу подій давала змогу іноді лише зафіксувати явище або факт без оцінки. Це властиве й всьому літописанню наступних століть.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

79035. Мировоззренческие понятия пантеизма и деизма и их значение для становления научной картины мира (в философии Н.Кузанского, Д.Бруно, Б.Спинозы и французских просветителей 18-го века) 43.5 KB
  Николай Кузанский внёс вклад в развитие представлений, прокладывавших дорогу натурфилософии и пантеистическим тенденциям XVI в. В отличие от современных ему итальянских гуманистов
79036. Философия познания Ф.Бэкона и ее значение для превращения преднауки в науку 42 KB
  Родоначальником нового подхода к науке является знаменитый английский политический деятель философматериалист и один из основоположников науки Фрэнсис Бэкон 1561 1626. Бэкон дал философское обоснование нового взгляда на цель и предназначение науки разработал основные принципы индуктивного метода исследования. Бэконовский афоризм Знание сила в течение трех веков является символом науки. Бэкон предпринимает Великое восстановление наук в книге оставшейся не законченной и фиксирует возникновение науки как триединого целого система...
79037. Философия познания Р.Декарта и ее значение для превращения преднауки в науку 35 KB
  В основе философии Декарта дуализм души и тела мыслящей и протяженной субстанции. Общая причина движения по Декарту Бог который сотворил материю движение и покой. В учении о познании Декарт родоначальник рационализма и сторонник учения о врожденных идеях.
79038. Становление классической науки (XVII век) 35.5 KB
  Становление классической науки XVII век. также научная революция Этап становления классической науки относится к XVII. Этап становления классической науки связан прежде всего с деятельностью таких мыслителей как Г. При этом предметом науки являются законы общие положения обладающие абсолютностью и безусловной значимостью для всех.
79039. Развитие естествознания в XVII - XIX веках 34.5 KB
  Хорошо известно что идея развития пробила себе дорогу в естествознании уже в конце XVIII в. Однако конкретная форма идеи развития в естествознании того времени форма механистического эволюционизма была еще крайне несовершенна. рассматривали развитие как механический круговорот в котором происходит интеграция систем из некоторых простейших элементов и последующий распад их на эти же элементы причем каждый цикл развития завершается возвращением к исходному пункту. Правда дальнейшее проникновение идеи развития в естественные науки все...
79040. Натурфилософия как предшественник и антипод научного знания о природе. Преодоление натурфилософии (XIX в) 45 KB
  Преодоление натурфилософии XIX в. Натурфилософская и позитивистская и диалектическая концепции взаимосвязи философии и науки. явилась по существу первой исторической формой философии вообще. Сосуществования философии и науки как самостоятельных и во многом различающихся по предметам средствам методам и функциям форм познавательной и ориентировочной деятельности человека был сформулирован ряд концепций об их взаимоотношении.
79041. Достижения социально-гуманитарного знания в XVII - XIX веках 35 KB
  Достижения социальногуманитарного знания в XVII XIX вв. В решении проблемы о соотношении социальногуманитарного и естественнонаучного познания исторически сложились и существуют две альтернативные позиции: натурализм и антинатурализм. Данный подход казался безупречным в качестве метода научного познания и использовался для объяснения всех явлений в контексте имеющегося тогда знания. Но принцип редукционизма продолжал существовать в смысловом поле научного познания.
79042. Философия познания И.Канта и ее значение для развития науки XVIII - XIX веках 36.5 KB
  Философия познания И. В рамках этого течения была переосмыслена и заново сформулирована проблема отношения субъекта и объекта разработан диалектический метод познания и преобразования действительности. Основной период критический ознаменовался созданием трех главных произведений: Критика чистого разума 1781 Кри тика практического разума 1788 и Критика способности суждения 1790 В свете философии науки и техники наибольший интерес представляет первое из этих произведений поскольку именно в нем исследуется процесс...
79043. Система и метод Г.Гегеля и их значение для развития науки XIX века 56.5 KB
  Его диалектический метод ГЕГЕЛЬ Hegel Георг Вильгельм Фридрих 17701831 немецкий философ создавший на объективно-идеалистической основе систематическую теорию диалектики. Что Гегель понимал под свободой Свобода–это осознанная необходимость. Хотя Гегель и утверждает что спекулятивный метод и его правила дедуцируются самим движением мысли а не предпосылаются его системе но на деле подобная дедукция возможна только в сфере спекулятивного мышления приемы которого должны быть известны заранее. Гегель считает что разум должен не...