88667

Історичні погляди В.Г. Бєлінського,його концепція історії України

Доклад

История и СИД

Бєлінський у повітовому училищі і в Пензенській гімназії. Помер Бєлінський у Петербурзі від туберкульозу похований на Волковому кладовищі. У розвитку філософських і суспільнополітичних поглядів Бєлінський пройшов складний і суперечливий шлях від просвітительства до революц. Бєлінський стояв на позиціях філософського ідеалізму який привів його до тимчасового теоретичного примирення з реакц.

Украинкский

2015-05-02

32.12 KB

1 чел.

Історичні погляди В.Г.Бєлінського,його концепція історії України

Народився в м. Свеаборгу в родині флотського лікаря. Вчився в Чембарі (тепер — м. Бєлінський) у повітовому училищі і в Пензенській гімназії. 1829 вступив до Моск. університету, з якого за написання антикріпосницької драми «Дмитро Калінін» був виключений (1832). Працював у журн. «Телескоп» та газ. «Молва» (1833—36), де були надруковані його перші статті — «Літературні мрії» (1834), «Про російську повість і повісті п. Гоголя» (1835). Редагував журнал «Московский наблюдатель» (1838—39). В 1839 переїхав до Петербурга, очолив літ.-критич. відділ журн. «Отечественные записки». В 1846 разом з М. Щепкіним кілька місяців подорожував по Україні, в:двідав Харків, Миколаїв, Херсон, Одесу, побував у Криму. Порвавши з редактором журн. «Отечественные записки» Краєвським, перейшов у 1847 в журн. «Современник», став його ідейним керівником. Тяжко хворий, влітку 1847 виїздив у Зальцбрунн (Німеччина) на лікування, де написав славнозвісний «Лист до Гоголя». Помер Бєлінський у Петербурзі від туберкульозу, похований на Волковому кладовищі.

Творчість Бєлінського поклала початок формуванню революційно-демократичного напряму в передовій російській культурі 19 ст. Революційно-демократичні й матеріалістичні погляди його розвивались під впливом антикріпосницького руху в Росії та революц. подій на Заході, в боротьбі проти реакційної ідеології та бурж. лібералізму. У розвитку філософських і суспільно-політичних поглядів Бєлінський пройшов складний і суперечливий шлях — від просвітительства до революц. демократизму, від ідеалізму до матеріалізму. Приблизно до кін. 30-х рр. Бєлінський стояв на позиціях філософського ідеалізму, який привів його до тимчасового теоретичного «примирення» з реакц. суспільним ладом Росії. Демократична спрямованість поглядів Бєлінський різко суперечила цьому «примиренню». На початку 40-х рр. він пориває з ідеалізмом та просвітительством і переходить на позиції матеріалізму й революц. демократизму. Бєлінський піддав гострій критиці кріпосницькі порядки Росії, капіталізм і буржуазну державу; він доводив, що шлях до ліквідації кріпосницького гніту лежить через революцію. Б. відстоював принципи матеріалістичної філософії, критикував різні форми ідеалізму, обґрунтовував діалектичний погляд на світ. Бєлінський зазнав впливу ранніх праць К. Маркса, з якими він ознайомився в 40-х рр. В основі соціологічних поглядів Б. лежить визнання істор. закономірностей суспільного розвитку, вирішального значення народних мас в історії. Бєлінський прагнув створити революційну теорію, яка, на його думку, могла б стати основою докорінної перебудови існуючого суспільства. Він вірив у велике майбутнє Росії, пророче передбачав перетворення її у центр всього цивілізованого світу. Бєлінський був утопічним соціалістом і в поглядах на розвиток історичного процесу залишився ідеалістом. Проте він ближче за інших утопістів підійшов до матеріалістичного розуміння історії. Філософські й суспільно-політичні погляди Бєлінського мають істор. значення; вони, як і погляди Чернишевського і Добролюбова, лягли в основу бойової революц.-демократичної програми.

В літературно-критичних та естетичних поглядах Бєлінський ішов від ідеалістичного розуміння ролі мистецтва й літератури в житті суспільства до визнання активної ролі мистецтва у служінні інтересам народу. Був поборником реалістичної літератури, яка б розкривала життя народу, його прагнення. Бєлінський заклав основи революційно-демократичної естетики, утверджував ідею служіння літератури народові, батьківщині. Він виступав проти апологетів «самодержавства, православія і народності» в літературі, проти «чистого мистецтва», реакційного романтизму, дидактичної белетристики й псевдонародності літератури, боровся за реалістичний метод; живу дійсність, життя вважав основою мистецтва. Матеріалістична естетика Бєлінського, розвинута й продовжена Чернишевським і Добролюбовим, була найбільшим досягненням у розвитку домарксистської естетичної думки.

Бєлінський — один з засновників матеріалістичної історично-літературної науки в Росії. Найважливіші літ.-критич. праці: річні огляди літератури (1840—47), «Герой нашого часу» (1840), «Вірші М. Лєрмонтова» (1841), «Промова про критику» (1842), «Пригоди Чичикова або Мертві душі» (1842), „ «Паризькі таємниці» Е. Сю“ (1844), цикл статей «Твори Олександра Пушкіна» (1843—46). У них критик розкрив своєрідність і велич рос. літератури, визначив основні тенденції і закономірності її розвитку від Ломоносова до Гоголя, що полягали в утвердженні реалізму й народності. Бєлінський характеризував творчість Пушкіна як визначне явище російської культури, в якій органічно злились національні риси російського життя з передовими ідеями. Бєлінський розкрив творчу самобутність поета, назвав роман «Євгеній Онєгін» енциклопедією російського життя. В статтях про Гоголя дав рішучу відсіч критикам реакційного табору, що нападали на критичне спрямування його творчості і т. з. «натуральну школу», підкреслював викривальний антикріпосницький зміст гоголівської творчості. Виступаючи проти реакційних поглядів слов’янофілів і лібералів-західників, Бєлінський показував, що видатні рос. письменники, всупереч рабському схилянню перед західною культурою, критично засвоювали її кращі зразки, розвивали справді національну російську літературу. Сам Бєлінський високо оцінював творчість В. Шекспіра, П. Беранже, Ж. Санд, Г. Гайне, Дж.-Г. Байрона, стежив за розвитком слов’янських літератур, писав про міжнародне значення творчості А. Міцкевича.

Бєлінський категорично заперечував право українського народу творити власну історію.

В особливо різкій формі його антиукраїнські погляди прослідковуються у листі до 1847 року в листі до літературного-критика Павла Аннєнкова, в якій образливих слів були удостоєні українські письменники Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш.

Намагання спрямувати нову українську літературу у річище офіційної ідеалогії стали також причиною несправедливої оцінки поеми Т. Шевченка «Гайдамаки», якої він припустився в полеміці з редакцією журналу «Маяк».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

72146. Понятие и принципы уголовно-процессуального права 36 KB
  В наибольшей степени регламентирована правовыми нормами уголовно-процессуальная деятельность. Это обусловлено, с одной стороны, тем, что из всех правонарушений именно преступления представляют наибольшую опасность для общества и особенно важно их раскрытие и наказание виновных...
72147. Стадии уголовного процесса 26.5 KB
  Процессуальные стадии это сменяющие друг друга части ступени развития юридического процесса. Так в уголовном процессе обычно выделяют следующие стадии: возбуждения уголовного дела; предварительного расследования; подготовки к судебному разбирательству; судебного разбирательства; кассационного рассмотрения...
72148. Володимир Володимирович Маяковський 79 KB
  Маяковському, щоб описати краще сучасників, необхідно було вчитися майстерності. І він вирішує покинути ряди партії, щоб знаходитися на легальному становищі. Першим ділом береться за живопис, навчається у Жуковського. Через рік починає освоювати рукоділля у Келіна.
72149. Основные виды специальных ПР-мероприятий 42 KB
  Товар на выставке можно показать в действии рассказать о нем подробно и именно так как хотите вы. Показ нового только что созданного вами изделия на коммерческой выставке простой и дешевый способ запустить его в производство найти покупателей идеи или инвесторов.
72151. Архивное хранение документов и дел 29.39 KB
  Система хранения информации стала формироваться одновременно с системой делового письма. Первая опись датирована 1288 годом. (Ипатьевская летопись) В период приказов места хранения документов не были стабильными.
72152. Движение документов в организации 19.21 KB
  Порядок движения документов в организации выделяются несколько этапов: Экспедиционная обработка документов поступающих в организацию. Предварительное рассмотрение документов службой ДОУ. Организация рационального движения документов внутри организации.
72154. Документоведение. Развитие делопроизводства на Руси 17.42 KB
  В древнем Вавилоне появились первые международные договоры написанные на глиняных табличках использовались эти договоры в дипломатии и торговли. Первые Русские договоры на Руси относятся к 913 году Князь Олег и 945года Князь Игорь Договор касался Подорожной грамоты для купеческий кораблей.