88745

Ревізія – найважливіша форма фінансово-господарського контролю

Контрольная

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Ревізія - це методи контролю, за допомогою яких здійснюється перевірка виробничої і фінансово-господарської діяльності на підприємствах. Тому в системі фінансово-господарського контролю ревізія існує як форма періодичного наступного контролю, який здійснюється специфічними методами і прийомами.

Украинкский

2015-05-03

105.12 KB

0 чел.

7

Зміст

  1.  Питання № 1.

Ревізія – найважливіша форма  фінансово-господарського контролю.                3

  1.  Питання №2.

Контроль операцій розрахунків з підзвітними особами.                                        6

  1.  Питання №3

Напрями контролю капіталу, коштів цільового призначення і резервів.              9

  1.  Список використаної літератури                                                                              12

Питання № 1

Ревізія – найважливіша форма  фінансово-господарського контролю.

Ревізія - це методи контролю, за допомогою яких здійснюється перевірка виробничої і фінансово-господарської діяльності на підприємствах.

Тому в системі фінансово-господарського контролю ревізія існує як форма періодичного наступного контролю, який здійснюється специфічними методами і прийомами. До форм періодичного наступного фінансово-господарського контролю, крім ревізій, необхідно віднести тематичну перевірку (обстеження), перевірку виконання прийнятих рішень, облікову перевірку звітності.

Але як у теорії, так і в практиці немає чіткого розмежування понять "ревізія" та "перевірка". Необґрунтованим є відокремлення ревізії від перевірок і в нормативних актах, що регулюють питання процедур здійснення контролю і ревізії.

Отже, ревізія - це система контрольних процедур, що здійснюються спеціальним ревізійним апаратом, який за певний період часу перевіряє виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств з точки зору доцільності та економічної ефективності, достовірності і законності здійснених господарських операцій, забезпечення збереження засобів виробництва і предметів праці.

Під контрольними процедурами розуміють як застосування у процесі ревізії прийомів фактичного і документального контролю, так і прийомів, дроблених іншими науками, а також одержання письмових пояснень і довідок, вилучення документів тощо.

Основними причинами, що зумовлюють необхідність проведення ревізій, є:

-  не усвідомлення окремими працівниками необхідності ощадливості і збереження власності;

- не завжди ефективний попередній і поточний контроль з боку керівників, бухгалтерів і фахівців відповідних служб;

- недоліки у підборі кадрів матеріально відповідальних осіб, низька якість інвентаризацій,недосконалість системи матеріальної відповідальності тощо.

Ревізія розвивається на основі творчого застосування сучасних досягнень обліково-економічних та юридичних наук і спирається на теоретичні положення науки про господарський контроль. В ній широко використовуються методи, запозичені з обліку, статистики, економічного аналізу, фінансів та інших наук, що не виключає існування власних способів та прийомів контролю, але це не перетворює ревізію на бухгалтерську, статистичну чи фінансову науку.

Особливістю, яка чітко відрізняє ревізію та її складові від інших методів контролю, є вивчення нею здійснених господарських операцій на підставі фіксованої інформації з точки зору їх законності, достовірності та економічної доцільності. Ревізію називають документальною з наступних причин:

-  вона здійснюється шляхом вивчення документальних фактів;

-  порушення, які виявляються, підтверджуються документально;

-  результати узагальнюються в спеціальному документі - акті.

На відміну від інших методів контролю, ревізія має чіткий правовий статус, що визначає межі її поширення; строки проведення, права та обов'язки осіб, які її проводять, та посадових осіб, діяльність яких перевіряється; порядок формування та розгляду результатів.

Основу ревізії складає господарська діяльність підприємств, а сама вона є розділом науки про господарський контроль, який вивчає стан, структуру, динаміку, способи виявлення та причини виникнення господарських порушень в цілому, окремі їх види, техніку визначення та порядок відшкодування завданих збитків, заходи щодо їх попередження в майбутньому. Господарські операції є економічними явищами, які здійснюються на різних ступенях управління виробництвом і виражаються в грошових та натуральних вимірниках. Вони ширше поняття "бухгалтерські операції", які є предметом записів в інформаційній системі підприємства за допомогою подвійного запису, що викликають зміни в структурі активів, капіталу та зобов'язань.

Ревізія є важливим засобом виявлення фактів зловживань, безгосподарності, ставлення до виконання службових обов'язків, порушень фінансової дисципліни, чинного законодавства. Під час її проведення аналізуються причини, умови виникнення та наслідки порушень; виявляються невикористані резерви виробництва; перевіряється система забезпечення збереження засобів та предметів праці, а також дотримання чинних стандартів з обліку та звітності.

Аналізуючи терміни "контроль" і "ревізія", важливо визначити подібні та відмінні сторони цих понять. Контроль виник на ранніх стадіях розвитку людського суспільства, коли ще не було облікових записів та книг. Його можуть здійснювати люди і автомати (автоматичний контроль) в масштабі держави в різний час і без письмового оформлення результатів. В той же час головним визначенням поняття "ревізія" є перевірка фактів, які відбулись. Ревізія проводиться лише після здійснення господарських операцій на окремому підприємстві спеціально призначеними для цього особами. Слід розрізняти поняття "контролер (перевіряючий)" та "ревізор".

Контролер (перевіряючий) - це поняття ширше, ніж ревізор; він може здійснювати контроль за різними напрямами і йому не обов'язково бути спеціалістом з різних галузей знань. Крім того, контролер не завжди є посадовою особою.

Ревізор, на відміну від контролера, - це фахівець, який має відповідну освіту і, як правило, є посадовою особою, яка володіє прийомами і способами вивчення документально зафіксованих фактів, регістрів бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності. Ревізор, в свою чергу, може бути наділений повноваженнями контролера. Результати ревізії, як правило, оформлюють письмовим документом. Її основне завдання - перевірити законність і доцільність здійснених господарських операцій на кожному підприємстві.

Отже, ревізія - це метод господарського контролю за діяльністю підприємств, в процесі якого встановлюється законність, достовірність та економічна доцільність здійснених господарських операцій, перевіряється стан бухгалтерського обліку, його відповідність обліковій політиці та звітним даним. Ревізія - найважливіша форма фінансово-господарського контролю.

Питання №2

Контроль операцій розрахунків з підзвітними особами.

Основні задачі контролю розрахунків з підзвітними особами полягають у встановлені правильного і цільового використання підзвітних сум, з’ясувати незаконне і нецільове витрачення цих сум, а також забезпечити контроль дотримання встановленого порядку відшкодування відрядних витрат (витрат на відрядження).

Ревізуючи операції розрахунків за субрахунком 372 «Розрахунки з підзвітними особами», необхідно перевірити:

- список підзвітних осіб;

- дотримання діючого порядку видачі підзвітних сум на операційні та адміністративно-господарчі видатки, службові відрядження;

- своєчасність здачі авансових звітів про використання підзвітних сум і виконання завдань по службових відрядженнях;

- законність і доцільність проведених витрат та правильність оформлених виправдувальних документів та арифметичних підрахунків у них;

- правильність бухгалтерської кореспонденції рахунків щодо отримання і використання підзвітних сум;

- своєчасність повернення невикористаних підзвітних сум.

Ревізія розрахунків із підзвітними особами проводиться суцільним способом.

Видача готівки в підзвіт дозволяється за відсутності у підзвіт них осіб заборгованості за раніше отриманими авансами у визначених розмірах та встановлені строки.

Підставою для перевірки розрахунків із підзвітними особами є накази, розпорядження по ревізійному об'єкту, які мають безпосереднє відношення до цих операцій, авансові звіти та додатки до них, записи в регістрах аналітичного і синтетичного обліку за субрахунком 372 «Розрахунки з підзвітними особа ми» (журнал № 3 р.І, відомість 3.2), звіти касира та ін. за період, що ревізується.

При перевірці розрахунків з підзвітними особами по сумах виданих для операційних і адміністративно-господарських потреб ревізору необхідно:

- встановити наявність наказу по підприємству, яким визначено коло осіб, що мають право отримувати гроші під звіт і дотримання діючих положень по видачі готівки на поточні потреби;

- провести взаємний контроль сум авансових звітів з документами, що підтверджують фактичне надходження цінностей на склад або надання послуг (накладними, приймальними актами, товарними чеками);

- виявити факти повторної оплати цінностей чи наданих послуг безготівковим шляхом і випадки використання підзвітних сум для оплати таких витрат, які можна оплатити безготівковим шляхом.

При перевірці підзвітних сум виданих на оплату відряджень ревізору слід встановити:

- дотримання порядку призначення, оформлення і наявність наказу на відрядження;

- наявність і своєчасність ведення журналу реєстрації виданих відряджень;

- дотримання встановлених норм оплати добових, квартирних і проїзду, обгрунтованність і реальність витрат на відрядження, виявлення фактів оплати прострочених відряджень та оплати витрат в завищених розмірах;

- необхідність і доцільність направлення працівників у відрядження, тобто виявлення непотрібних або фіктивних відряджень;

- відповідність дат у відрядних посвідках датам компостерів на доданих квитках, виявлення підчисток або необумовлених виправлень;

- наявність звіту підзвітних осіб про виконану роботу під час відрядження.

Для встановлення достовірності даних обліку і звітності по розрахунках з підзвітними особами необхідно здійснювати взаємний контроль документів, а саме:

- суми грошей виданих під звіт і суми видані по відшкодуванню перевитрат порівнюють з відповідними видатковими касовими ордерами, звітами касира, авансовими звітами і ж-х № 1 р.І (з підсумком по дебету 372 рахунку);

- повернення невикористаних підзвітних сум або їх утримання із заробітної плати, відображених в ж-х № 3 р.І порівнюють з даними прибуткових касових ордерів, відомістю № 1.1 (з підсумком по кредиту 372 рахунку), або даними розрахунково-платіжних відомостей;

- правильність кореспонденції рахунків, виявлення фактів необґрунтованого списання підзвітних сум на витрати виробництва (Дт 23, 91, 92, 93) та фактів невідображення в обліку сум під звіт перевіряють по відомості № 5.1 та ж-х № 3 (р.І).

- взаємозвірка залишку заборгованості підзвітних осіб при переносі з одного місця в інший проводиться по ж-х № 3 р.І попереднього і наступного місяців.

Усі порушення, що можуть зустрічатися по операціях з підзвітними сумами, підрозділяються на дві груп: - допускаються адміністрацією підприємства;

- виникаючі з вини підзвітних осіб при недогляді чи потуранні адміністрації.

До першої групи відносяться такі порушення: - відсутність затвердженого списку строго обмеженого кола осіб, які можуть видавати підзвітні суми на операційні і господарські витрати;

- видача грошей у підзвіт на операційні і господарські витрати особою, що не має трудових відносин з контрольованим підприємством;

- видача підзвітних сум на витрати, що можуть бути оплачені через банк;

- сховане кредитування працівників шляхом видачі їм авансів раніше настання потреби в грошах чи узагалі без усякої потреби;

- видача підзвітних сум особі, що має заборгованість по раніше отриманому авансу;

- несвоєчасне вживання заходів до примусового стягнення заборгованості підзвітної особи, що не отчиталась про свої витрати чи не повернула залишок коштів у касу, шляхом утримання його боргу з заробітної плати.

До другої групи відносяться наступні порушення: - несвоєчасне представлення авансового звіту і повернення залишку грошей у касу;

- передача грошей іншій підзвітній особі;

- витрата авансу не по призначенню;

- неправильне оформлення документів, що підтверджують використання авансу, чи авансового звіту;

- представлення виправдувальних документів, що спотворюють розміри чи статті дійсної витрати коштів.

Питання №3

Напрями контролю капіталу, коштів цільового призначення і резервів.

В умовах ринкової економіки підприємство або підприємець більше зацікавлений у чистому прибутку (після сплати всіх платежів до бюджету), і тому за цих умов доцільно зважати на обсяг реалізації продукції без податку на додану вартість.

Під час ревізії перевірці підлягає вся інформація про стан і рух коштів за різновидами кожного виду капіталу - статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також інформація про нерозподілені прибутки (непокриті збитки та кошти цільових формувань і витрат, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів).

Завдання полягає в тому, щоб забезпечити контроль формування і цільового використання капіталу та коштів цільового фінансування і цільових надходжень. Об'єкти, джерела інформації та методичні прийоми контролю капіталу, резервів, коштів цільового фінансування та цільових надходжень представлені на рис. 1.

Рис. 1. Об'єкти, джерела інформації та методичні прийоми контролю капіталу, резервів, коштів цільового фінансування та цільових надходжень

Важливе місце займають процедури контролю статутного капіталу, перевіряють достовірність інформації про рух статутного капіталу підприємства, законність джерела його поповнення за рахунок додаткового, пайового, резервного, неоплаченого капіталу, коштів нерозподіленого прибутку, вкладень засновників (учасників). Особливу увагу приділяють перевірці капіталу та операцій, пов'язаних з нерозподіленими прибутками (непокритими збитками).

Законність створення резервного капіталу підприємства перевіряють відповідно до чинного законодавства та установчих документів. Так, поповнення цього капіталу здійснюється за рахунок нерозподіленого прибутку і, як правило, використовується на додаткові заходи для поповнення статутного капіталу або для покриття нерозподілених збитків. Джерела утворення та використання резервного капіталу перевіряють за їх видами та напрямами використання, що відображаються в аналітичному обліку.

Для перевірки достовірності операцій, пов'язаних із нерозподіленими прибутками (непокритими збитками), використовується облікова інформація, що відображається на відповідних субрахунках рахунка 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Перевірці підлягають всі суми нерозподілених прибутків та непокритих збитків поточного та минулого років, а також використання прибутку в поточному році.

Особливу увагу потрібно звернути на можливі випадки виправлення помилок за минулий період, що виявлені в поточному році згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових звітах». Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість» на підприємстві створюють резерв сумнівних боргів, інформація якого ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Цей резерв використовується для списання можливих витрат при виникненні безнадійної заборгованості. Якщо безнадійною дебіторською заборгованістю є та, відносно якої існує впевненість в її неповерненні (або позовний термін якої минув), то сумнівною дебіторською заборгованістю є та, відносно якої у підприємства існує невпевненість у її погашенні. Відповідно до зазначеного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 передбачені два варіанти визначення величини сумнівних боргів: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів (але цей варіант може визначити цю величину сумнівних боргів приблизно) або на підставі класифікації дебіторської заборгованості. За даними кредиту рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» перевіряється інформація щодо законності і реальності створення цього резерву. Списання сумнівної заборгованості перевіряється з погляду відповідності його Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість». Невикористані суми цих резервів повинні відноситись на відповідні рахунки обліку доходів.

Для перевірки коштів цільового фінансування і цільових надходжень використовується інформація рахунка 48 «Цільове фінансування і цільове надходження», де ведеться облік про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення. Такі кошти можуть надходити в порядку субсидій, асигнувань із бюджету та позабюджетних фондів, цільових внесків фізичних та юридичних осіб. В першу чергу перевіряють законність операцій та повноту відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних із надходженням цих коштів спеціального призначення та їх витрачання за окремими їх видами. Для перевірки використовують дані синтетичного й аналітичного обліку за рахунком 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» та аналітичні розрахунки і первинні документи, які підтверджують надходження та витрачання цих коштів, здійснення витрат за рахунок коштів цільового призначення. Зокрема, за кредитом цього рахунка перевіряють формування коштів цільового призначення, що отримані на здійснення певних заходів, а за дебетом перевіряють правильність і цільове призначення використання коштів цільового призначення.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф. та ін. Контроль і ревізія: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 544 с.

2. Конспект лекцій для навч. дисц. «Внутрішній господарський контроль» / Розр. Л.П. Антипова. - Алчевськ: Дон ДТУ, 2009. - 90 с.

3. Контроль і ревізія у промисловому підприємстві: Конспект лекцій / Укл. Л.В. Дікань, Н.М. Шульга. - Харків: ХНЕУ, 2006. - 81 с.

4. Рогозян Л.Є., Куденко М.С. Організація і методика проведення ревізії: Навч. пос. - Алчевськ: Дон ДТУ, 2008. - 261 с.

5. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон. Затверджена наказом МФУ від 13.03.98 № 59 у редакції наказу МФУ від 17.03.2011 № 362 6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №6 «Виправлення помилок і зміни в фінансових звітах». Затверджене наказом МФУ від 28.05.1999 №137

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість». Затверджене наказом МФУ від 08.10.1999 № 237.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24519. Взаимные блокировки процессов. Методы предотвращения, обнаружения и ликвидации тупиков 35.63 KB
  Методы предотвращения обнаружения и ликвидации тупиков. Тупиковые ситуации надо отличать от простых очередей хотя и те и другие возникают при совместном использовании ресурсов и внешне выглядят похоже: процесс приостанавливается и ждет освобождения ресурса. Проблема тупиков включает в себя решение следующих задач: предотвращение тупиков; распознавание тупиков; восстановление системы после тупиков. Другой более гибкий подход динамического предотвращения тупиков заключается в использовании определенных правил при назначении ресурсов процессам.
24520. Функции ОС по управлению памятью. Типы адресов. Преобразование адресов 40.26 KB
  Сама ОС обычно располагается в самых младших или старших адресах памяти. Функциями ОС по управлению памятью являются: отслеживание свободной и занятой памяти; выделение и освобождение памяти для процессов; вытеснение процессов из оперативной памяти на диск когда размеры основной памяти не достаточны для размещения в ней всех процессов и возвращение их в оперативную память когда в ней освобождается место; настройка адресов программы на конкретную область физической памяти. Программист при написании программы в общем случае обращается...
24521. Методы распределения памяти без использования диска (фиксированными, динамическими, перемещаемыми разделами) 83.87 KB
  Методы распределения памяти без использования диска фиксированными динамическими перемещаемыми разделами. Методы распределения памяти. Рассмотрим наиболее общие подходы к распределению памяти которые были характерны для разных периодов развития ОС. Классификация методов распределения памяти 5.
24522. Понятие виртуальной памяти, ее назначение. Свопинг 14.41 KB
  Понятие виртуальной памяти ее назначение. Понятие виртуальной памяти. Необходимым условием для того чтобы программа могла выполняться является ее нахождение в оперативной памяти. Уже давно пользователи столкнулись с проблемой размещения в памяти программ размер которых превышает имеющуюся в наличии свободную память.
24523. Страничное распределение оперативной памяти 90.7 KB
  В общем случае размер виртуального адресного пространства не является кратным размеру страницы поэтому последняя страница каждого процесса дополняется фиктивной областью. Чтобы упростить механизм преобразования адресов размер страницы обычно выбирается равным 2n: 512 1024 и т. Смежные виртуальные страницы не обязательно располагаются в смежных физических страницах. Запись таблицы называемая дескриптором страницы включает следующую информацию: номер физической страницы в которую загружена данная виртуальная страница; признак...
24524. Сегментное распределение оперативной памяти 30.45 KB
  Сегментное распределение оперативной памяти.Сегментное распределение памяти. Рассмотрим каким образом сегментное распределение памяти реализует эти возможности рис. Во время загрузки процесса система создает таблицу сегментов процесса аналогичную таблице страниц в которой для каждого сегмента указывается: начальный физический адрес сегмента в оперативной памяти; размер сегмента; права доступа; признак модификации; признак обращения к данному сегменту за последний интервал времени и т.
24525. Странично-сегментное распределение оперативной памяти 42.01 KB
  Каждый сегмент в свою очередь делится на виртуальные страницы которые нумеруются в пределах сегмента. Оперативная память делится на физические страницы. Перемещение данных между памятью и диском осуществляется не сегментами а страницами. При этом часть страниц процесса размещается в оперативной памяти а часть на диске.
24526. Кэш-память. Принцип функционирования кэш-памяти 127.2 KB
  Кэшпамять. Принцип функционирования кэшпамяти. Кэширование данных. Кэшпамять.
24527. Способы отображения оперативной памяти на кэш (случайное, детерминированное, комбинированное отображение) 170.7 KB
  Способы отображения оперативной памяти на кэш случайное детерминированное комбинированное отображение. Способы отображения основной памяти на КЭШ. Алгоритмы поиска и замещения данных в КЭШ непосредственно зависят от способа отображения основной памяти на КЭШпамять. При кэшировании данных из оперативной памяти широко используются две основные схемы отображения: случайное и детерминированное отображение.