88756

Використання ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах

Курсовая

Педагогика и дидактика

Гра як метод розкриття творчої особистості. Питання про те у що грає дитина до чого привчається граючись ми розглядаємо як ігрову діяльність яка є не самоціллю а ефективним засобом музичного виховання і навчання. Гіпотеза використання ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах...

Украинкский

2015-05-04

2.9 MB

11 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 1

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………...с.3-4

Розділ 1. Стан дослідження проблеми використання ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах.

1.1.Сутність поняття “гра”…………………………………………………...с.5-6

1.2. Значення ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах.

1.2.1.Гра як метод навчання………………………………………………….с.6-8

1.2.2. Гра як метод розкриття творчої особистості………………………...с.9-11

Розділ 2.Різновиди музичних ігор.

2.1. Музично-дидактичні ігри……………………………………………..с.12-14

2.2. Сюжетно-рольові ігри…………………………………………………с.14-17

2.3. Проблемно-моделюючі ігри…………………………………………..с.17-19

Розділ 3.Методика проведення ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах.

3.1. Основні етапи проведення ігор……………………………………..с.20-21

3.2.Використання ігор у різних видах музичної діяльності…………...с.22-24

Розділ 4.Експериментальна частина. Ефективність використання ігор на уроках музичного мистецтва в 2 класі Устеріківської ЗОШ……………с.24-30

Висновки………………………………………………………...………с.31-33

Список використаної літератури……………………………………….с.34

Додатки………………………………………………………………...…с.35

Вступ

Актуальність проблеми:

Музично-естетичний розвиток збагачує внутрішній світ дитини, допомагає глибше сприймати, розуміти і відчувати музику, уважно відноситись до навколишнього світу. Велике значення в цьому процесі мають ігри. Питання про те, у що грає дитина, до чого привчається, граючись, ми розглядаємо як ігрову діяльність, яка є не самоціллю, а ефективним засобом музичного виховання і навчання.

Проблема пошуку нових шляхів використання гри у навчально-виховному процесі молодших школярів в умовах сьогодення стоїть особливо гостро. До цієї проблеми звертаються багато педагогів-науковців, такі як: В.І Махров, В.А.Коваленко, В.В Гуркова.

Вітчизняні психологи С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін внесли вагомий внесок у розробку теорії дитячих ігор, показавши їх соціальний характер і роль у вихованні. Найбільш ефективний розвиток дітей через ігри досягається при поєднанні ігрової діяльності з навчанням. Особлива відповідальність покладається на уроки музичного мистецтва, де педагогічні прийоми, спрямовані на забезпечення єдності емоційного й раціонального в навчанні, значно підвищують ефективність розвитку творчої особистості. Тому формувати у молодших школярів навички музичного сприймання, творчого натхнення - актуальне завдання музичної педагогіки .

Отже, обмеженість науково обґрунтованих рекомендацій з питань музично-естетичного виховання засобами ігор обумовили вибір теми дослідження: "Використання ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах" .

Об'єкт дослідження —музичне виховання молодших школярів.

Предмет дослідження — ігри на уроках музичного мистецтва початкових класах.

Гіпотеза — використання ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах сприяє більш ефективному засвоєнню програмового навчального матеріалу.

Мета дослідження — теоретичне обґрунтування та дослідження використання ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах.

Відповідно до мети дослідження визначені наступні завдання :

1. Проаналізувати стан дослідження проблеми використання ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах.

2. Визначити сутність поняття "гра" і її значення на уроках музичного мистецтва в початкових класах.

3. Визначити різновиди ігор, для використання на уроках музичного мистецтва в початкових класах.

4. Дослідити методику проведення ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах.

5. Дослідити ефективність використання ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах.

При розв'язанні поставлених питань використовувались методи дослідження: вивчення і аналіз літературних джерел та учбово-методичної документації, спостереження, педагогічний експеримент, узагальнення.

Розділ 1. Стан дослідження проблеми використання ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах.

1.1.Сутність поняття “гра”.

    Одним із видів інноваційних технологій є гра. Я вважаю, що використання гри на уроках музичного мистецтва в початковій школі відповідає природним потребам дитини, адже за своєю природою гра — це найважливіша форма життєдіяльності дітей.

    За самим своїм змістом, життя дітей орієнтоване на перетворення у доросле життя. Діти схильні навіть стихійно організовувати своє життя за дорослими зразками, і цю схильність потрібно використовувати. У дитячому віці, саме у грі, відбувається вільний розвиток функцій та потенцій особистості. У грі за власними правилами діти відчувають себе дійсно вільними і усвідомлюють власне життя як свій вибір. Можна говорити і про те, що гра є специфічною формою прояву активності та саморозвитку дитини. “Приведені в дію функції, - підкреслює Д. М. Узнадзе, - і примушують дитину шукати форму активності, в якій вони можуть проявити себе. Такою формою, в першу чергу, є гра” [2, 5].

У зв'язку з цим гуманістична педагогіка різко розширює функції ігрових методів навчання та виховання в школі, особливо у молодшому шкільному віці. Це орієнтує освітню практику на розповсюдження різноманітних форм безпосереднього, а не формалізованого, спілкування учнів між собою та вчителем у навчально-виховному процесі. Відтак, серед сучасних педагогічних технологій перевагу віддають тим, що тією чи іншою мірою містять у собі ігрові елементи навчання.

За формою це може бути і гра різної складності, проте за змістом — це розвиток дітей і їх поступове дорослішання. Звідси, як мінімум,— два важливі практичні висновки. По-перше, ігрові форми навчання та виховання мають бути чітко адаптованими до тих чи інших вікових груп із відповідною пропорцією «дитячого» та «дорослого життя». У них потрібно закладати саме орієнтири для дорослішання — у тому розумінні, що гра має сприйматися учнями в максимально можливій мірі як елемент того дорослого життя, до якого вони прагнуть. Тому що гра просто як імітація життя, а не саме життя, дітям нецікава, а отже, вона втрачає і свою роль стимуляції внутрішньої мотивації до навчання.

По-друге, гра — як і життя — не має бути простою, безпроблемною. Гра в навчанні — це спосіб розвивати здібності дітей, і тому вона повинна містити в собі такі детермінанти розвитку — або сама по собі, або природно кооперуватися з іншими формами навчання. Ще великий російський педагог К. Ушинський попереджав: навчати граючи шкідливо, тому що, оберігаючи дитину від серйозних занять, не можна потім до них перейти. Тому, застосовуючи ігрові форми навчання та виховання, не можна розглядати останні як просто спосіб веселого проведення часу. [2, 5]

Гра в навчанні — це спосіб зробити серйозну роботу цікавою, а зовсім не спосіб звільнити дитину від неї. Потрібно мати на увазі, що ставлення дітей до гри різниться і визначається їх особистісним сприйняття моралі гри у їх житті. Гра-розвага — це зовсім не гра-навчання. Перша — це дитяча імітація «справжнього життя» — і ставлення до неї відповідне. Друга — це саме життя в адаптованому для дітей вигляді, і серйозне ставлення до неї має підтримуватися педагогом і переноситися на весь навчальний процес.

1.2.Значенняігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах.

1.2.1. Гра як метод навчання.

Гра розвиває психологічну гнучкість, розкутість, комунікабельність, емоційно-вольовий вплив. Дитина має в грі право на помилку. Вона ж є засобом розвитку дитячої уяви, розвиває пізнавальні і музичні здібності, емоційний бік особистості, збагачує словниковий запас. Саме у грі виявляються і розвиваються різні сторони дитячої особистості, задовольняється багато інтелектуальних та емоційних потреб, складається характер. [2, 5]

    У процесі навчально-музичних ігор, молодші школярі виконують роль дорослих, засвоюють потрібні знання, набувають умінь і навичок. У грі вони краще пізнають один одного, вільніше почуваються, дорослішають. Якщо такі ігри на уроках музичного мистецтва проводити систематично, це пожвавлює спілкування учнів і в позаурочний час; діти стають самостійнішими й незалежнішими, формують власну думку і вміння її доводити. [9, 149]

    Виховне значення гри в житті, їх різноманітність, спонукали вчених до наукових пошуків, пояснень природи і походження цієї гідної подиву дитячої творчої діяльності. Найпоширенішими в XIX - XX сторіччях стали наступні теорії. Гросс відзначав, що гра є несвідомою підготовкою молодого організму до життя. Так готується, наприклад, до виконання ролі матері трирічна дівчинка, коли вона колише ляльку. Тому джерелом гри є інстинкти, тобто діалогічні механізми, які однаково діють як у тварин так і в людини.

    З незначними варіантами цю біологізаторську точку зору повторювало багато інших вчених. К. Мюллер, Г.Спенсер пояснювали гру звичайною витратою зайвої енергії, яку нагромаджує дитина і не витрачаючи на працю, вона проявляє її в ігрових діях [6, 170 ] .

    К. Мюллер, підкреслюючи звичайну захопленість, з якою грають діти, стверджував, що весь зміст гри полягає в тому задоволенні, яке отримує граюча дитина. Однак, при цьому залишається нерозкритою причина, що породжує в дітей почуття радості від гри.

    З. Фрейд вважав, що дитину спонукає до гри почуття власної неповноцінності. Не маючи змоги насправді бути лікарем, шофером або вихователем, дитина заміщає реальну роль грою. У цьому вигаданому житті вона оживляє властиві потяги й бажання [6, 171].

    Ї.Г. Песталоцці відмічав: «У здорової дитини око хоче бачити, вухо - чути, ноги - ходити, руки - хапати. Серце хоче вірити і любити. Розум хоче думати. В кожній здібності людини заключається прагнення вийти із стану бездіяльності і незграбності, і стати розвиненою силою». [7, 27].

Наш час висунув нову, ще небувалу вимогу — розвиток творчого потенціалу кожного майбутнього члена суспільства. Саме використання ігрових прийомів дозволяє виконати соціальне замовлення — формування творчої індивідуальності. Виявлено, що в тих випадках, коли діяльність захоплює людину, її значущість достатньо живо переживається, вольове зусилля, спрямоване на те, щоб  запам'ятати, слабне або зникає.

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Це К. Д. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим — ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності... З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність в їх виконанні»[2, 5].

    О.В. Сухомлинський відзначав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра — це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять. Гру він порівнював з іскоркою , що запалює вогник допитливості і любові до знань.

    За словами Л.С. Виготського — " гра дитини - це не простий спомин про те, що було, а творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності, яка відповідає запитам та інтересам самої дитини ". Тобто, гра розглядається як творча діяльність, в якій наочно виступає комбінуюча дія уяви. [5, 52 ].

    Прояв творчої гри дозволяє дитині глибше зрозуміти навколишній світ, дає їй деякий життєвий досвід, викликає потребу виразити себе у діяльності. Радість творчої гри змінює дитяче життя, наповнює його казкою та чарами. Оскільки гра охоплює всі сторони особистості учня, вона потребує активної роботи мислення, трудових умінь, прояву емоційних, щирих почуттів.

1.2.2. Гра як метод розкриття творчої особистості.

Здібності людини успішно виявляються лише у тій діяльності, яка вимагає розвитку саме цих здібностей. Відповідно, для розвитку творчих здібностей необхідна діяльність, що містить у собі творчість. Творча діяльність виявляється, передусім, в оригінальності та в розвитку уяви. Отже, ідеальним для розвитку творчості є навчання з використанням ігрових елементів, адже саме гра (особливо сюжетно-рольова, або творча, як називають її деякі дослідники) навчає таких обов'язкових для розвитку творчості здібностей, як моделювання, порівняння, узагальнення, конкретизація, навчання мистецтва доводити, прогнозування при заповненні пропусків у тексті під час читання, «проблемні» вміння (бачити, ставити, розв'язувати проблеми). Крім того, гра сприяє внутрішній розкутості, без якої не може бути творчості. На основі ігрової діяльності у дитини формується низка психологічних новоутворень. Це передусім уява та символічна функція свідомості, що дозволяють дитині в своїх діях переносити властивості одних речей на інші, а це, як ми знаємо,— підвалини розвитку творчої діяльності. Задовольняючи свою природну, невсипучу потребу в діяльності, під час гри учні «добувають» в уяві все, що недоступне їм у навколишній дійсності. У захопленні вони не помічають, що навчаються, розвивають фантазію. Разом із тим у дитини виникає осмислена орієнтація у власних переживаннях та їх узагальнення, на основі чого можуть бути сформовані навички їх культурного виявлення.[2, 6]

    Гра, яка проводиться з музичним супроводом, викликає у дітей більший інтерес й проходить значно жвавіше. Музика піднімає настрій дитини, вимагає її рухатися енергійно і красиво, відповідно до характеру і форми музичного твору.

Найефективнішим способом навчити дитину мислити творчо є гра нового типу. Такими іграми нового типу є розвиваючі ігри, які при всій своїй різноманітності об’єднані спільною назвою невипадково – вони всі виходять із загальної ідеї і мають характерні особливості. [9, 15]

Завдання вчителя музики: допомогти розкритися багатству індивідуального світу дитини, що перетнула поріг школи, організувати процес пізнання, щоб в очах учня не згасав вогник допитливості, щоб навчання стало для нього натхненною і захопливою працею. Щоб зацікавлювати вихованців, слід знаходити активні форми подачі та засвоєння матеріалу, які викликали б у дітей інтерес до засвоєння знань, умінь і навичок. Під час підготовки до уроку продумувати, яку створити проблемну, мовленнєву, ігрову ситуацію, як мотивувати необхідність опанування цього матеріалу, щоб учні мимоволі спрямували свою увагу, активізували пам'ять, мислення на засвоєння знань, намагатися створити оптимальні умови для формування особистості. [2, 6]

Творчість передбачає збігання мотиву та мети, тобто захопленість самим предметом, самою діяльністю. Цього майже неможливо досягти без використання у навчанні ігрових елементів. Не слід забувати, що те, що людина робить із «любов'ю», вона постійно удосконалює, реалізуючи все нові задуми, що виникають у процесі самої роботи. У результаті новий продукт її діяльності значно перевершує її початковий задум. У цьому випадку можна говорити про те, що має місце розвиток діяльності за ініціативою самої особистості (фактично саморозвиток особистості), а це і є творчістю.[2, 7]

Користь застосування ігор на уроках величезна. Вони сприяють розвитку в дітей спостережливості, учать порівнювати, аналізувати, робити висновки, узагальнення. Зокрема, на уроках музичного мистецтва вони допомагають закріпити навчальний матеріал, сприяють розширенню знань про музику, мистецтво, композиторів, музикантів. Різноманітні ігри сприяють розвитку творчих та інтелектуальних здібностей учнів. Їх можна варіювати на різних уроках. [1, 19] Саме завдяки ігровим формам занять вдається залучити навіть пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати дитині відчути успіх, повірити в свої сили.

   Отже, гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована у майбутнє, тому що під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, що необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. [2, 7]

Розділ 2. Різновиди музичних ігор.

2.1. Музично-дидактичні ігри.

Гра як основна діяльність дитини в ранньому і молодшому шкільному віці є постійною її супутницею. Тому слід розглядати музично-дидактичну гру як засіб навчання і виховання. Гра для дитини – перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоствердитись. Неодмінним елементом при використанні музично-дидактичних ігор є розвиток творчого потенціалу учнів.

Дидактична гра як форма навчання містить у собі декілька елементів. Основний з них дидактичний. Він точно встановлює мету використання гри (її виховний вплив). Ігрове завдання визначає ігрові дії учнів, спрямовані на використання набутих знань або закріплення у процесі гри. Ігрові дії є основою проведення гри, вони потребують поступового пояснення. Це взаємозв’язок між практичною дією учня і його розумовою діяльністю (цілеспрямоване сприйняття, порівняння, спостереження).

Музично-дидактичні ігри застосовуються не на кожному уроці. Вчитель музики, маючи в арсеналі достатню їх кількість, складаючи календарний план роботи, визначає, коли використовується та чи інша гра. Необхідно дотримуватись певної системності та послідовності щодо ускладнення ігор за дидактичними завданнями та змістом. Для проведення музично-дидактичної гри потрібно відвести до 10-15 хв. Успіх у роботі може бути досягнутий за умови обов’язкової ретельної попередньої підготовки вчителя і учнів, під час якої діти ознайомлюються зі змістом гри, ігровим завданням, правилами гри, їх дією. Одночасно пригадують, повторюють, удосконалюють необхідні знання, правила, навички, виконують елементи гри. Така робота дає вчителю можливість визначити готовність школярів до проведення гри в повному її обсязі. Важливо не тільки продумати саму організацію проведення гри, а і враховувати вік дітей, їхній психологічний стан.На думку Верховинця "найкраща форма гри - це замкнене, чи розірване коло [4, 50]. Щоб гра проходила весело і жваво, керівник мусить, по - перше, сам добре засвоїти гру, а по - друге, познайомитись з методикою і способом проведення гри, зуміти провести гру легко і як найдоступніше для учнів.

Музично-дидактичні ігри на уроці ні в якому разі не повинні бути тільки розважальними. Це цілеспрямований, активізуючий засіб, зорієнтований на вивчення, засвоєння, застосування навчального матеріалу на основі ігрової діяльності.

    Я вважаю, що кожен вчитель, підходячи творчо до цього виду діяльності учнів, може моделювати їх залежно від віку дітей, їхніх практичних можливостей, умов, свого особистого бачення і творчої винахідливості.

    Музично-дидактичні ігри можуть бути різноманітними за завданням і змістом.

Ігри-загадки, ігри-змагання – сприяють засвоєнню, закріпленню знань, оволодінню способами пізнавальної діяльності, сприяють формуванню у дітей навичок музичного сприймання, вміння розрізняти висоту, тембр, силу і тривалість звуку, планомірно розвивають висотний, динамічний, ритмічний і тембровий слух. Наприклад:

    Гра "Луна" Одна з найпростіших ігор, яка використовується на початковому етапі роботи для розвитку почуття ритму у дітей. Вона має різноманітні варіанти. Основне її завдання – точно відтворити запропоновані вчителем ( потім дітьми) ритмічні блоки. Ця гра може мати ще й такі назви: "Наш дует", "Вчитель - діти". Слід зауважити, що відповіді учнів повинні бути одночасними (за помахом руки вчителя). Хоча ця гра нескладна, але, готуючись до неї, працювати доцільно не з усім класом, а з окремими дітьми за рядами, партами. Заданий ритмічний малюнок поплескувати не тільки долонями, а й у різних тембрах, різною силою звука ( плескання, клацання, притупування обома або однією ногою тощо). При плесканні цілої фрази доцільно кожен такт відтворювати в різному тембрі або, домовившись з дітьми, сильні і слабі долі теж озвучувати різним тембральним забарвленням. Така робота активізує вагу школярів, тренує швидкість реакції, координує рухові функції тіла.

Гра "Жмурки".Хід гри: вчитель (учень) записує на дошці певний ритмічний малюнок, він може бути показаний дітям на картці. Три учні, які виконують основну роль у грі, не повинні бачити запис ритмічного малюнка. Діти класу, запам'ятавши його, проплескують мелодію. Завдання для трьох учнів: один -проплескує, другий- проговорює складами ритм, третій -записує на дошці. Поступово ритмічні малюнки ускладнюються.

„Вокальний телефон". Дидактична мета — розвивати красиве, злагоджене звучання, вокальний слух. Основне ігрове завдання —передача за показом учителя поспівок, фраз правильного вокального оформлення. Ігровий елемент приноситиме користь у тому разі, коли вчитель, хормейстер привчатиме співаків звертати увагу на красиве, вокальне звучання при постійному аналізі співу товаришів, співаків-виконавців… За такої методики діти стають більш :уважними, активними, зібраними, у них зникає напруженість, сором'язливість під час індивідуального виконання. Переможцем стає той, хто справляється з завданням або весь час удосконалює виконавську майстерність.

«Назви композитора».Учням пропонуються 2—3 портрети композиторів, з творчістю яких вони ознайомлені. Завдання — назвати твори цих композиторів. Переможцем стає той, хто швидко, точно і більше назве творів. Гра ускладнюється, коли необхідно з декількох творів, що прозвучали, знайти твір конкретного композитора, дати йому стислу характеристику.

2.2. Сюжетно-рольові ігри.

    Під час проведення сюжетно-рольових ігор  відбувається своєрідне входження дитини в художній світ твору. Обов’язковими компонентами цього типу ігор є сюжет, роль, уявна ситуація. Вибір сюжету завжди залежить від конкретних виховних завдань. Важливо, щоб діти були однаково зацікавлені сюжетом гри. Вчитель може пропонувати драматургію, розподіл ролей.

На уроці музики підготовка до ролі може розпочинатися наданням дітям можливості пофантазувати, створюючи конкретний образ самостійно, а також аналізом творів живопису, музики та літератури, поєднаних однією темою або центральним образом.

    У творчій сюжетно-рольовій грі дитина активно відтворює, моделює явища реальної дійсності, переживає їх, і це наповнює її життя змістом, залишає слід на довгі роки.

Через сюжетно-рольову гру, що передбачає обов'язкове перевтілення, учні мають можливість порівняти себе з будь-яким героєм (позитивним і негативним), «приміряти на себе» різні характери, манери поведінки, пережити безліч ситуацій і вчинків. Це збагачує не лише естетичний досвід, а робити особистість в цілому більш гармонійною, духовно-досконалішою загалом. [8, 106]

Так, підчас ознайомлення дітей з оперою К. Стеценко, „Лисичка, Котик і Півник” доцільно організовувати своєрідні діалоги (вчитель з дітьми, між дітьми), завдяки яким діти розширюють знання, набувають акторських, виконавських навичок, осягають характер героя, перевтілюючись в нього, набувають здатності мислити, відчувати і говорити так, як мислить, відчуває, говорить герой.

Наприклад, вивчаючи образ Пташки, вчитель може запитати у дітей: „Діти, у кого з вас вдома живе пташка? Який в неї буває настрій? Як звучить її голос, коли вона в гарному настрої? А коли вона хвора, сердита, зажурена? Кого боїться пташка? Як вона себе поводить, коли злякана? Пригадайте, яка пташка в українській народній пісні „Щебетала пташечка”, у творі Т. Потапенко „Шпачок прощається”, в п’єсі „Пташка” Є. Гріга, „Пісня жайворонка” П. Чайковського?”

Важливо, щоб діти, відповідаючи на запитання, зображали у рухах, інтонацією, основні риси образу.

Сюжетно-рольові ігри можна організовувати під час вивчення дитячих опер, пісень, поспівок. Цінним матеріалом для вчителя музики є збірка В. Верховинця „Весняночка”. Переважна більшість ігор, вміщених у збірці – це невеличкі казки та на пів казки, де дійсність переплітається з вигадкою, де дитячій увазі пропонується широкий вибір різноманітних ролей, від простих, призначених для однієї особи („Ладки, ладусі”), до складних гуртових („Дінь-дінь”, „Вийшли в поле косарі”, „Подоляночка”).[3, 6]

Успіх сюжетно-рольових ігор значною мірою визначається зовнішньою їх організацією, завдяки якій стають можливі ігрові дії. Особливе місце набуває різноманітна атрибутика (предмети, костюми, які допомагають створювати реальну уявну ситуацію). Важливим є також щирість, захопленість самого вчителя, його серйозне ставлення до дітей – рівноправних партнерів по грі.

В першому семестрі першого навчального року вчитель інтенсивно формує у дітей ігрові вміння і  рольову поведінку. Він залучає в спільну гру або пропонує сюжет у вигляді невеликої розповіді. Перед педагогом стоїть завдання – стимулювати творчу активність дітей у грі. Це сприяє розгортанню сюжету в грі з залученням різних ролей: із різних сфер соціального життя, із різних літературних творів, казок, а також поєднання казкових та реальних персонажів.

Включення в загальний сюжет таких ролей активізує фантазію дітей, їх уяву, сприяє пробудженню вигадувати нові не передбачувані обставини, які об’єднують і роблять обдуманим спільне існування і взаємодії різних персонажів. При цьому вчитель враховує ігровий інтерес дітей, які в звичайних спільних іграх часто не можуть реалізуватись. Педагог в спільній грі з дітьми повинен показати, як можна розвернути сюжет, нібито здавалось ті ролі, які неможливо поєднати. Потрібно створити умови для сюжетно-рольової гри або впроваджувати нові предмети в ході розгорнутого сюжету. Це допомагає чіткіше обґрунтувати ігрову ситуацію, в цікавій формі впровадити ігрові дії, точніше узгодити задум гри між її учасниками. Звичайно, для цього застосовують готові ігрові сюжети. При цьому потрібно пам’ятати, що умови повинні бути не тільки зручними для гри, але і схожі на справжні, так як не всі діти можуть відразу сприйняти чисто символічну, вигадану ситуацію.

2.3.Проблемно-моделюючі ігри.

    Проблемно-моделюючі ігри характеризуються тим, що в них відбувається ігрова деформація структури художнього твору з тим, щоб виявити специфічну роль конкретних засобів художньої виразності. Запропоновані в них нестандартні ситуації потребують від дітей самостійного вирішення.

    Існують такі форми ігрових ситуацій:

1) Самостійне створення музичного супроводу до запропонованого оповідання, картини. Варіантів створення музичних супроводів до казок, оповідань, картин дуже багато: можна використовувати вокальні імпровізації, різні дитячі інструменти, а також пластичні рухи.

2) Виконання проблемних вправ.

Прочитати речення відповідно інтонації (запитальна, стверджувальна) і вміти передати її у співах (Т. Потапенко „Урок”, українська народна пісня „Дівка Явдошка”). Завдяки таким іграм діти засвоюють, що певна інтонація залежить від того, про що хочеш сказати.

3) Імпровізація на домислювання.

Діти мають дібрати звуки, пропущені у мелодії, створити початок або закінчення мелодії, створити мелодію на конкретний текст, записати ритмічний малюнок до вірша, виконання знайомої пісні в різних жанрах (марш, вальс, полька), скласти свій варіант мелодії на знайому пісню („Дроздок”, „Печу, печу хлібчик”).

4) Колективне створення оповідання, музичних казок на основні карток, на якій наклеєні картинки з різних журналів. Витягуючи з колоди картки, учасники гри почергово продумують рух мелодії, складають поспівки.

    До форм творчих ігрових ситуацій належать театралізація, самостійне створення оповідань, п’єс, а також постановка музичних вистав. Підготовчими можуть бути такі завдання: створити і передати в рухах, інтонацією хвору пташку, радісну людину, сильний вітер, сильний дощ тощо.

Інтерес дітей до написання сценічного й музичного втілення п’єс дуже великий – цей вид колективної творчості відповідає найрізноманітнішим індивідуальностям дітей – письменницьким, акторським, режисерським, музичним, організаторським.

Цікаві ігри можна придумати також на зразок настільних і настінних кросвордів, чайнвордів, ребусів, головоломок, загадок. Вони корисні для домашньої роботи.(Додаток № 1)

За правильні відповіді в іграх учням можна видавати залікові фішки у вигляді зірочок, смайликів, сердечок.(Додаток № 2)

Перелічені ігри і форми їх проведення можуть варіюватися в залежності від творчої фантазії педагога.

Музичні здібності дітей розвиваються в процесі подолання труднощів, тому невдачі слід розглядати як тимчасове явище, треба учнів підбадьорити, щоб вони повірили в свої сили.

Гра – одна з найважливіших сфер діяльності людини. Вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного гармонійного розвитку особистості, стає інструментом виховання, що дає змогу повніше враховувати вікові особливості дітей, розвивати ініціативу і самодіяльність, створювати атмосферу свободи, творчого розкріпачення в колективі та умови для саморозвитку.

У грі формується сприймання, мислення, пам’ять, мовлення – ті фундаментальні психічні процеси, без достатнього розвитку яких неможливо говорити про виховання культурної особистості. Ігри активізують здатність дітей самостійно мислити і діяти, допомагають їм пройти шлях від багатопланового осягнення навколишнього світу до чутливого сприймання людських стосунків.

Завдання вчителя – створити умови для успішного проведення музичної гри таким чином, щоб створити не тільки забаву, а й розвинути творчі здібності дітей, зацікавити та допомогти їм засвоїти музично-теоретичні теми уроків.

Музичне мистецтво – один з наймогутніших засобів виховання, за допомогою якого здійснюється формування особистості, воно сприяє гармонійному розвитку людини.

    Отже, існує багато різновидів музичних ігор, найефективніші і найголовніші серед яких є музично-дидактичні, сюжетно-рольові та проблемно-моделюючі. Кожен різновид по-своєму цікавий і ефективній. Існує багато ігор, які мають свою мету та навчально-виховну значущість.

Розділ 3.Методика проведення ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах.

3.1. Основні етапи проведення ігор.

    Ігри на уроках музичного мистецтва – ефективний засіб формування звуковисотного, ритмічного, тембрового і динамічного слуху у дітей. Для того, щоб гра проходила весело, цікаво, в гарному темпі, діти повинні доволі легко і швидко впізнавати різні виразні властивості музичних звуків. Створенню навиків музично-сенсорного сприйняття сприяє чотирьох етапне проведення ігор.

    На першому етапі діти знайомляться з музичним твором, що складає основу гри, виділяють характерні для нього музичні звуки і їх властивості. Відбувається початкове ознайомлення з глядацькими образами гри. Все це відбувається на уроках музичного мистецтва через виконання музичних вправ.

    На другому етапі діти ознайомлюються із зовнішнім видом гри і її елементами, а саме:  

1) зміст гри; 2) задача; 3) ігрові дії; 4) правила гри. (Додаток № 3)

    Зміст гри – це те, з чого складається та чи інша гра. Зміст гри повинен бути різноманітним, повинен відповідати дидактичній меті уроку та бути посильним для кожної дитини.

Задача.

    Для вибору гри необхідно знати рівень підготовки дітей, так як в грі вони повинні використовувати вже сформовані знання. Інакше кажучи, щоб визначити задачу, потрібно мати на увазі, які знання, уявлення повинні засвоюватись, закріплюватись дітьми, у зв’язку з цим повинні розвиватись розумові здібності особистості.

Задача, поставлена перед дітьми у грі, допоможе вчителю організувати гру: підібрати іграшки, різні за призначенням, за матеріалом зовнішнього вигляду; дати зразок опису іграшки.

В кожній грі своя навчальна задача, що відрізняє одну гру від іншої. При певній задачі потрібно уникати повтору в її змісті, трафаретних фраз. Як правило ці задачі вирішуються в кожній грі, але в одних іграх потрібно більше приділяти увагу розвитку пам’яті, в других – уваги, в третіх – мислення. Вчитель повинен знати це заздалегідь і відповідати певним  задачам.

    Ігрові дії – це дії дітей, які грають у ту чи іншу гру. За допомогою ігрових дій спрямовуються і контролюються правила гри.

    Правила гри.

    Основна мета правил гри – організовувати діяльність, поведінку дітей. Правила можуть забороняти, дозволяти, передбачати щось дітям в грі, робити гру цікавою, напруженою. Чим жорстокіші правила, тим гра стає напруженішою.     Дотримання правил гри потребує від дітей певних вольових зусиль, вміння спілкуватись з однолітками, виділяти негативні емоції.

    Важливо, визначивши правила гри, ставити перед дітьми вимоги, від яких вони отримають задоволення виконуючи певні завдання.

Використовуючи гру в навчально-виховному процесі через її правила та дії у дітей формується коректність, доброзичливість, витримка.

    Паралельно іде засвоєння музично-сенсорних навиків і вмінь, необхідних для гри.

    На третьому етапі здійснюється перенос отриманих музично-сенсорних вмінь, навиків і ігрових дій в самостійну діяльність дітей, відбувається подальше удосконалення цих навиків під керівництвом вчителя.

    На четвертому етапі діти використовують ігри в самостійній музичній діяльності.  

3.2. Використання ігор в різних видах музичної діяльності.

    Ігри можна використовувати в різних видах музичної діяльності, а саме:

А) в музичній грамоті можна використовувати такі ігри:

„Нотне лото”

Кожна нота на окремій картці, з малюнком. Форми гри різні: викладання стійких і нестійких звуків тональності, „відгадайка”, (слухання двох, трьох звуків, показ їх на картках і спів), створення простих мелодій.

    „Інтервальне лото”

Це картки з назвами інтервалів і з цифрами. Діти співають інтервали, потім відгадують їх на слух. Різновидом гри є спів інтервалів за взятими навмання картками. Можна виготовити малюнки, які підходять до характеру звучання кожного інтервалу.

„Ритмічне лото”

Варіанти: скласти ритмічні рисунки карток із тривалостями нот, скласти ритм пісні або мелодії, відтворення плесканням в долоні обраних ритмічних фігур.

    „Мелодія Незнайки”

Знайти помилки в записі нотного тексту.

    „Квартет”

Комплект з чотирьох карток, на одній – основний музичний термін, на трьох інших – пов’язані з ним поняття.

Стійкі ступені I III V

    „Четвертий зайвий”

Три назви, об’єднані одним поняттям, одна назва зайва, відкидається.

    „Тональне доміно”

Гра створена за принципом доміно. До назви тональності добирається відповідна їй кількість ключових знаків.

Б) при слуханні музики:

    „Знайди малюнок”

Впізнати мелодію, підібравши до неї ілюстрацію по її змісту.

    „Яка музика ”

Визначити вокальну та інструментальну музику за допомогою картки з зображенням цих жанрів.

    „Музична скринька”

Закріпити знання дітей про різні музичні твори.

    „Концерти”

Слухання творів у грамзапису, підсумок вивченого матеріалу.

В)в ритмічних рухах:

    Гра «Клоуни»

Створити під музику художньо-образні рухи.

Гра «Кого зустрів колобок?»

Передати рухи тварин – ведмедя, лисиці, зайчика.

«3 кита»

    Впізнати музичні жанри.

    «Танцівники»

Скласти нескладні танцювальні композиції до хороводних пісень.

    «Драматурги»

Скласти драматизацію пісні („Савка та Гришка” і „Як у наших у воріт”).

Г) для розвитку вокально-хорових навичок:

Гра „Вокальний телефон”

Дидактична мета – розвивати красиве, злагоджене звучання, вокальний слух. Основне ігрове завдання педагога, щоб за його показом поспівок, учні правильно співали. Ігровий елемент приноситиме користь  у тому разі, коли вчитель, привчатиме співаків звертати увагу на красиве, вокальне звучання при постійному аналізу співу товаришів, співаків-виконавців. За такої методики діти стають більш уважними, активними, зібраними, у них зникає напруження, сором’язливість під час індивідуального виконання. Переможцем стає той, хто справляється з завданням або весь час удосконалює виконавську майстерність.

    Гра „Запитання-відповідь”

Гра розвиває слух на основі відчуття звуків певної висоти, вміння утримувати їх у пам’яті, відтворити, не порушуючи інтонацію.

Гра „Почуй і заспівай”

Гра розвиває слухове відчуття інтервалів, визначати їх в різних умовах, уміння інтонувати. Для гри потрібний набір карток з цифровим і словесним їх визначенням для учнів всього класу.

Д) для закріплення вивченого матеріалу:

Дидактична мета цих ігор – закріпити знання, набуті в різних видах діяльності учнів на уроках музичного мистецтва, розвивати мову, розумову діяльність, слух, відчуття можливих змін у засобах художньої виразності, активізація уваги, швидкості реакції у виконанні певних завдань.

Гра „Гойдалки”

    Гра закріплює сприйняття та розпізнавання звуків септими (до1 – ре2)

Гра „Луна”

    Гра закріплює розпізнавання звуків сексти (ре – сі)

    Таким чином, кожна гра складається зі змісту, задачі, ігрової дії та правил гри. Ігри можна використовувати на будь-якому етапі уроку, як в музичній грамоті, так і при слухання музики. Також ігри можна застосовувати для розвитку вокально-хорових навичок, в ритмічних рухах, для закріплення навчального матеріалу.

Розділ 4.Експериментальна частина.Ефективність використання ігорна уроках музичного мистецтва  в 2 класі Устеріківської ЗОШ I-II ст.

Ми поставили перед собою завдання дослідити ефективність використання ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах, а саме в 2 класі під час проходження педагогічної переддипломної практики, з метою дослідження впливу ігор на формування в учнів програмових музичних знань, умінь і навичок, а саме:

- формувати уявлення про музику як мистецтво, яке розповідає про навколишній світ; (в табл. позначений 1)

- формувати уявлення про окремі засоби музичної виразності (темп, ритм, динаміка); (2)

-  формувати уявлення про окремі музичні інструменти (скрипка, цимбали, баян); (3)

- навчити спостерігати за змінами настрою і характеру в музичних творах; (4)

- навчити на елементарному рівні висловлювати враження від музичних творів; (5) [11, 351]

- навчити розрізняти звуки високі і низькі, довгі і короткі, гучні і тихі; (6)

- навчити розрізняти звучання окремих музичних інструментів (скрипка, цимбали, баян); (7)

- навчити порівнювати (за допомогою вчителя) настрій і характер відомих музичних творів; (8)

- навчити наводити приклади музичних творів, що вивчалися в класі. (9) [11, 352]

Проходячи педагогічну переддипломну практику в Устеріківський школі науроках музичного мистецтвая разом з вчителем початкових класів Сінітович Уляною Миколаївною ми провели експеримент, який поділявся на два етапи: констатуючий і формуючий. На першому уроці були проведені завдання, з метою перевірки знань у галузі музикиз теми «Музика розповідає».

    1 завдання: визначити, про кого розповідає музика в творі Р. Шумана «Сміливий вершник». З цим завданням впоралися лише 20 % учнів.

    2 завдання: визначити в творі Р. Шумана «Дід Мороз» засоби творчої виразності (темп, ритм, динаміку). З цим завданням впоралися 16 % учнів.

    3 завдання: назвати відомі музичні інструменти та описати їх (скрипка, цимбали, баян). З цим завданням впоралися 24 % учнів.

    4 завдання: назвати настрій і характер музичного твору Д. Кабалевського «Три подружки». З цим завданням впоралися 28 % учнів.

    5 завдання: висловити свої враження від прослуханого твору Д. Кабалевського «Клоуни».З цим завданням впоралися 12 % учнів.

    6 завдання: визначити звуки високі і низькі, довгі і короткі, гучні і тихі в творі І.Берковича «Осінній дощик».  З цим завданням впоралися 20 % учнів.

    7 завдання: визначити, які музичні інструменти звучали в творі Б.Фільца «Бабусина казка». З цим завданням впоралися 20 % учнів.

    8 завдання: порівняти настрій і характер музичних творів П. Чайковського «Танець феї Драже» і «Баба Яга». З цим завданням впоралися 12 % учнів.  

    9 завдання: навести приклади музичних творів, які вже вивчали. З цим завданням впоралися 24 % учнів.

     Результати дослідження за програмовими вимогами, нажаль, показали початковий і середній рівні знань у галузі музики. (Додаток №4 )

    Загальні результатами констатуючого експерименту відображено в наступній діаграмі:

Отже, під час першого уроку було проведено констатуючий експеримент, метою якого було продіагностувати знання, уміння і навички учнів при вивченні теми „Музика розповідає”.

Тому, щоб покращити знання дітей, ми в своїй роботі на уроках музичного мистецтва використовували різні ігри.

Формуючий експеримент проводився на наступних уроках, з метою визначення ефективності використання ігор.

    Наприклад,19.02.14 учні вивчали тему «Музичні інструменти (фортепіано, бандура, сопілка, бубон, трикутник)», під час вивчення якої дітям було запропоновано пограти в такі ігри на закріплення навчального матеріалу:

    1) „Музичний магазин” (Додаток № 5)

    24.02.11 учні вивчали тему «Природа (пори року) в музиці та інших видах мистецтва», під час вивчення якої дітям було запропоновано пограти в такі ігри на закріплення навчального матеріалу:

    1) „Сонечко і хмарка” (Додаток № 6)

    2) „Море” (Додаток № 7)

    26.02.11 учні вивчали тему «Світ дитячих (казкових) образів у творах композиторів-класиків», під час вивчення якої дітям було запропоновано пограти в такі ігри на закріплення навчального матеріалу:

1) „Впізнай казку”(Додаток №8)

    2) „Хто вони, гості зими”

    Дітям пропонується кросворд. Звучить музика і їм потрібно вгадати, що то за гість. Після того, як діти дали правильну відповідь, на дошку вивішується малюнок гостя і заповнюється кросворд. Якщо правильно розгадають кросворд, то діти зможуть прочитати повідомлення від гостей.

    30.02.11 учні вивчали тему «Зв’язки між життєвим змістом музики і його втіленням засобами музичної виразності. Окремі засоби музичної виразності (темп, ритм, динаміка)», під час вивчення якої дітям було запропоновано пограти в такі ігри на закріплення навчального матеріалу:

    1) „Веселий поїзд” (Додаток №9)

2) „Ритмічні кубики”

    Мета: розвивати у дітей уявлення про ритм.

    3) „Гучна і тиха музика”

    Закріплювати вміння в розпізнаванні динамічних відтінків музики: тихо (p), голосно (f), не дуже голосно (mf).

    03.03.11 учні вивчали тему «Головні ознаки найпростіших жанрів (типів) музики – пісні, танцю, маршу», під час вивчення якої дітям було запропоновано пограти в такі ігри на закріплення навчального матеріалу:

    1) „Гей, хлопята”

    Діти виходять до дошки та встають так, щоб дівчата були з однієї сторони, а хлопчики – з іншої. Дітям потрібно за допомогою міміки і жестів проспівати пісню «Гей, хлоп’ята». Переможе той, в кого найкраще вийде.

    2) „Курочка та курчатко”

    Діти уявляють себе курчатками, курочкою та котом, і співаючи пісню, виконують рухи.

    3) „Три танця” (Додаток № 10)

    Результат дослідження за програмовими вимогами показав достатній і високий рівні знань у галузі музики. (Додаток №4)

    Загальні результати формуючого експерименту відображено в наступній діаграмі:

    Після застосування ігор на уроках музичного мистецтва в початкових класах отримуємо вищий результат у засвоєнні знань, умінь і навичок учнів.

    Дослідження формуючого етапу показали, що після використання ігор на уроках музичного мистецтва діти добре впоралися з перевірочними завданнями.

    1 завдання: визначити, про кого розповідає музика в творі Е. Гріга «Пташка». З цим завданням впоралися лише 64 % учнів.

    2 завдання: визначити в творі Е.Гріга «Похід гномів» засоби творчої виразності (темп, ритм, динаміку). З цим завданням впоралися 68 % учнів.

    3 завдання: назвати відомі музичні інструменти та описати їх (скрипка, цимбали, баян). З цим завданням впоралися 72 % учнів.

    4 завдання: назвати настрій і характер музичного твору П.Чайковського «Хвороба ляльки». З цим завданням впоралися 68 % учнів.

    5 завдання: висловити свої враження від прослуханого твору М.Сільванського «Сумна пісня» .З цим завданням впоралися 68 % учнів.

    6 завдання: визначити звуки високі і низькі, довгі і короткі, гучні і тихі в творі Л.Колодуба «Лялька співає».  З цим завданням впоралися 80 % учнів.

    7 завдання: визначити, які музичні інструменти звучали в творі Г.Сасько «Джерельце».  З цим завданням впоралися 76 % учнів.

    8 завдання: порівняти настрій і характер музичних творів Д.Кабалевського  «Кавалерійська» і Я.Степового «Колискова». З цим завданням впоралися 68 % учнів.  

    9 завдання: навести приклади музичних творів, які вже вивчали. З цим завданням впоралися 88 % учнів.

Отже, в нашій експериментальній роботі було впроваджено різні види музичних ігор. В основному, проводилися рухливі ігри, що допомогло дітям краще довідатися одне про одного; проведення сюжетно-рольових ігор, сприяло виникненню сприятливого психологічного клімату в колективах та позитивного ставлення учнів одне до одного; сприяло значно кращому засвоєнню знань, умінь і навичок в галузі музики з теми «Музика розповідає».

За нашими спостереженнями, після впровадження різноманітних музичних ігор у класі стала переважати доброзичливість у стосунках та взаємні симпатії, часто буває життєрадісний настрій, дітям подобається спілкуватися як у позаурочний час, так і на уроках, вони беруть активну участь у співпраці та готові прийти на допомогу один одному. Чимало учнів знайшли у класі друзів.

ВИСНОВКИ

На основі вивчення наукової літератури Д.М. Узнадзе, Ї.Г. Песталоцці,         О.В.Сухомлинського, К.Д. Ушинського, В.М. Верховинець, Г. Спенсера,               З.Фрейда, К. Мюллера  та її аналізу, узагальнення, спостереження вдалося визначити і дослідити  вплив ігрової діяльності на уроках музичного мистецтва на учнів молодшого шкільного віку, теоретично обґрунтувати ефективність її використання у навчально-виховному процесі сучасних загальноосвітніх закладів, реалізуючу завдання музично-естетичного виховання школярів.

    Визначили, що гра – це вид діяльності, мотив якої полягає в її результатах, в самому процесі, який приносить задоволення. [Масол,104]

    Значення ігор полягає в тому, що вони розвивають творчу особистість, допомагають дітям цікавіше і краще вчитися, сприяють розвитку психологічної гнучкості, комунікабельності, емоційно-вольового впливу, спостережливості, учать порівнювати, аналізувати, робити висновки, узагальнювати, сприяють розширенню знань про музику, мистецтво, композиторів, музикантів, сприяють розвитку творчих та інтелектуальних здібностей особистості.

В результаті опрацювання літератури,  для використання на уроках музичного мистецтва були визначені такі різновиди ігор: музично-дидактичні, сюжетно-рольові і проблемно-моделюючі.

    Під час проходження педагогічної переддипломної практики дослідив методику проведення ігор і визначив, що кожна гра складається зі змісту, задачі, ігрової дії та правил гри. Визначив, що ігри можна застосовувати на будь-якому етапі уроку на різних уроках, наприклад: в музичній грамоті, при слуханні музики, під час розвитку вокально-хорових навичок, в ритмічних рухах, під час закріплення вивченого матеріалу.                                                                                                                                                              

Під час проходження педагогічної переддипломної практики досліджувалася ефективність використання ігор на уроках музичного мистецтва в 2 класі Устеріківської школи. Поставлена перед нами мета – формувати в учнів знання, вміння і навички з музики була реалізована.

За результатами констатуючого експерименту більшість учнів засвоїли навчальний матеріал на початковому(40%) та середньому(50%)рівнях. Тому що  уявлення про музику як мистецтво, яке розповідає про навколишній світ мали лише 20% дітей, про окремі засоби музичної виразності (темп, ритм, динаміка) – 16%, про окремі музичні інструменти (скрипка, цимбали, баян) – 24%, спостерігали за змінами настрою і характеру в музичних творах – 28%, висловлювали враження від музичних творів – 12%, розрізняли звуки високі і низькі, довгі і короткі, гучні і тихі – 20%, розрізняли звучання окремих музичних інструментів (скрипка, цимбали, баян) – 20%, порівнювати настрій і характер відомих музичних творів – 12%, наводити приклади музичних творів, що вивчалися в класі – 24%.

Натомість, формуючий експеримент з використанням ігор показав, що у учнів підвищилися знання навчального матеріалу, а отже і покращилися показники засвоєння матеріалів до достатнього – 70% і високого – 30 %. Після проведення ігор уявлення про музику як мистецтво, яке розповідає про навколишній світ мали 64% дітей, що на 44 % більше, ніж під час першої перевірки, про окремі засоби музичної виразності (темп, ритм, динаміка) – 68%, що на 51 % більше, про окремі музичні інструменти (скрипка, цимбали, баян) – 72%, що на 53 % більше,  спостерігали за змінами настрою і характеру в музичних творах – 68%,  що на 39 % більше, висловлювали враження від музичних творів – 68%, що на 56 % більше, розрізняли звуки високі і низькі, довгі і короткі, гучні і тихі – 80%, що на 61 % більше, розрізняли звучання окремих музичних інструментів (скрипка, цимбали, баян) – 76%, що на 55 % більше, порівнювати настрій і характер відомих музичних творів – 68%, що на 56 % більше, наводити приклади музичних творів, що вивчалися в класі – 88%, що на 70 % більше.

Результати експериментальної роботи свідчать, що творчий досвід молодших школярів накопичується поступово, поетапно. Використання ігор по-перше, підвищує мотивацію учнів до навчання, по-друге, полегшує процес оволодіння знаннями, а головне сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, розвитку музичних вмінь і навичок.

Протягом навчальних років у дітей підвищаться знання з музичної грамоти, самостійність виконання творчих завдань, проявлялася емоційна чутливість, що є важливим показником естетичної культури особистості учня. У процесі практичної діяльності: співу, малювання, гри, інсценізації, танців - розвиток відбувається від наслідувальних дій до виникнення пошуку виразно-зображальних засобів, до появи спроб самостійного перенесення набутого художнього досвіду у своє повсякденне життя, творчу ініціативу.

    Отже, можна стверджувати, що ігри на уроках музичного мистецтва в початкових класах за умов активізації навчальної функції є ефективним засобом для формування уявлення про музику як мистецтво, яке розповідає про навколишній світ, про окремі засоби музичної виразності (темп, ритм, динаміка), про окремі музичні інструменти (скрипка, цимбали, баян), навчання спостерігати за змінами настрою і характеру в музичних творах, на елементарному рівні висловлювати враження від музичних творів, розрізняти звуки високі і низькі, довгі і короткі, гучні і тихі, розрізняти звучання окремих музичних інструментів (скрипка, цимбали, баян), порівнювати (за допомогою вчителя) настрій і характер відомих музичних творів, наводити приклади музичних творів, що вивчалися в класі.

Список використаної літератури:

1. Букреєва Г. Музичні ігри// Мистецтво та освіта. – 2003. - №1. – С.19-25.

2. Булигіна О. Д. Ігрові технології: Шляхи забезпечення умов для інтелектуального, соціального, морального розвитку молодших школярів// Початкове навчання та виховання. – 2009. - №19-21. – С.2-21.

3. Верховинець В. М. Весняночка. – Київ: Музична Україна, 1989. – 343 с.

4. Верховинець В.М. Теорія українського народного танцю. - Київ: Музична Україна, 1990. – 150 с.

5. Виготський Л. С. Уявлення і творчість в дитячому віці. – Москва, 1967.

6. Вікова психологія: Підручник/ За ред. Г. С. Костюка. – Київ: Радянська школа, 1976. – 272 с.

7. Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник/ О. Скрипченко,

Л. Волинська, З. Огороднійчук та ін.. – Київ: Просвіта, 2001. – 416 с.

8. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Посібник для вчителів / JI. М. Масол, О. В. Гайдамака, Е. В. Бєлкіна, О. В. Калініченко, І. В. Руденко.— X.: Веста: Видавництво «Ранок» , 2006.— 256 с.

9. Нікітін Б. П. Сходинки творчості або розвиваючі ігри. – Київ: Радянська школа, 1991.

10. Печерська Е.П. Уроки музичного мистецтва в початковій школі.-Київ: Либідь, 2001. – 272 с.

11. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. К.: «Початкова школа». – 2006. – 432 с.

12. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям: Вибрані твори у 5 т. - Київ: Радянська школа, 1977. – Т.3.

13итяча музична школа № 8. Адреса: м.Київ, 04053.(спеціально для учнів 1-4 класів)

Додаток №1

 

Додаток №2

Додаток №3

Додаток №4

№ Показника

Етапи експерименту

Різниця

Констатуючий (%)

Формуючий (%)

1

20

64

44

2

16

68

51

3

24

72

53

4

28

68

39

5

12

68

56

6

20

80

61

7

20

76

55

8

12

68

56

9

24

88

70

Додаток №5

Гра «Музичний магазин»

Мета. Розвивати у дітей вміння розпізнавати тембр звучання різних дитячих музичних інструментів.

Опис. Квадратна картка з картону (сторона квадрата 30 см) поділена на 9 клітин (по 3 в кожному ряді). Картка кріпиться на підставці. Під кожним рядом клітин (по горизонталі) приклеюються вузькі відрізки з картону (ширина 1 – 1,5 см). Цей відрізок використовується як підставка для наших карток. По кількості клітин робляться малі картки (сторона квадрата 9 см), на них зображені різні музичні інструменти (бубон, цитра, металофон, трикутник, ксилофон, тріола, тарілки, акордеон). У грі використовується ширма і усі перераховані вище музичні інструменти.

Методика використання. Вчитель пропонує дітям пограти у гру «Музичний магазин». Діти повинні дізнатися, які музичні інструменти є в магазині. Інструменти розкладають на столі за ширмою. Ведучий – продавець (вчитель або хтось з дітей) складає картки із зображенням музичних інструментів в будь-якій послідовності, потім бере верхню, виконує знайому, нескладну мелодію або простий ритмічний малюнок на тому музичному інструменті, який зображено на даній карточці. Під час гри інші діти не бачать інструментів (вони заховані за ширмою), але по звучанню діти впізнають, який це інструмент, і називають його. Якщо відповідь була правильною, ведучий ставить карточку з зображенням цього інструмента на велику карточку, помістивши у відповідну клітину. Дитина, яка правильно відповіла, отримує фішку. Виграє той, хто отримає найбільше за всіх фішок. Він стає продавцем музичного магазину.

Музичний репертуар. Використовуються прості, знайомі учням пісні-поспівки.  

Додаток №6

«Сонечко і хмарка»

    Мета. Розвивати у дітей уявленняпро різний характер музики (весела, життєрадісна; спокійна, колискова; сумна).

Опис. Картка з картону (розмір 21×7 см) поділена на три квадрати двома вертикальними лініями. Окремо роблять такі ж самі за розміром квадрати: на одному з них зображене сяюче сонечко; на другому – сонечко, яке трохи затуляє хмарка («спляче»); на третьому – хмарка з дощем. Малюнки умовно відповідають різному характеру музики: бадьорому, життєрадісному; спокійному, колисковому; сумному. Приклад ілюстративного матеріалу на кольоровій таблиці.

Методика використання. Число учасників визначається кількістю комплектів посібника. Дітям роздають картки (по одному комплексу) і пропонують послухати три музичних твори. Діти по черзі визначають характер кожного з них, затуляючи порожні квадрати на прямокутній картці квадратами з умовним зображенням.

Музичний репертуар. «Рондо-марш» Д.Кабалевського, «Ходить місяць над лугами» С. Прокоф’єва, «Зима» М.Крутицького.

Додаток №7

«Море»

    Мета. Розвивати у дітей уявлення про зображувальні засоби музики, її властивості відображати явища оточуючої природи.

Опис. Три картки з картону (розмір 10×5 см) з зображенням ліній, які умовно передають різний стан моря: на першій – лінія, зігнута на сіро-блакитному фоні – «море схвильоване»; на другій – лінія, сильно зігнута, фіолетовий фон – «море, яке бушує», на третій – лінія слабо хвиляста, блакитний фон – «море, яке заспокоюється, буря затихає». Приклад ілюстративного матеріалу на кольоровій таблиці.

Методика використання. Діти слухають музику Н.Римського-Корсакова «Море». Після виконання діляться своїми враженнями про характер музики. Вчитель звертає увагу на те, що композитор намалював яскраву картину моря, показуючи різні його стани; воно то схвильоване, то бушуюче, то заспокійливе. Потім вчитель знайомить дітей з посібником, пояснює умовні зображення, які передають той чи інший стан моря. Після цього пропонує ще раз послухати твір і прослідкувати, як змінюється характер музики протягом звучання усієї п’єси. Один з дітей, за допомогою карток, показує ці зміни, тобто розкладає картки в тій послідовності, яка відповідає розвитку музичного образу.

Музичний репертуар. «Море» Н.Римського-Корсакова.   

Додаток №8

Гра «Впізнай казку»

Мета. Розпізнавати контрастний характер частин в музиці у зв’язку з її змістом і розвитком музичного образу.

Опис.1-й варіант. По дві квадратні картки (сторона квадрату 7 см) із зображенням Червоної Шапочки і Сірого вовка.

2-й варіант. По два такого самого розміру квадрата зеленого і помаранчевого кольорів.

Методика використання. Діти слухають трьох частинну п’єсу, в якій дві частини однакові, а друга – контрастна за характером.

1-й варіант. Після виконання п’єси діти викладають картки із зображенням Червоної Шапочки і Сірого вовка в тій послідовності, в якій змінювався характер музики, тобто змінювалися музичні характеристики казкових героїв.

2-й варіант. Діти виконують теж саме завдання. Але тут контрастний характер частин музики зв’язується з умовним позначенням їх різним кольором: квадратами спокійного, зеленого кольору діти позначають першу і третю частину музики, в якій розкривається ніжний, ліричний образ  Червоної Шапочки. Квадратом тривожного, червоно-помаранчевого кольору діти позначають середню частину, яка характеризує появу Сірого вовка.   

Методика проведення. Педагог згадує з дітьми знайому казку «Червона Шапочка і Сірий вовк» і просить їх розповісти про її головних героїв, якими вони зображені в казці. Потім пропонує послухати музичну п’єсу. В музиці декілька частин, в кожній з’являється один з героїв казки. Діти слухають п’єсу, визначають, кого з героїв зображено в першій, в другій, в третій частинах. Одна дитина виконує завдання 1 варіанту: він викладає картки із зображенням Сірого вовка і Червоної Шапочки у тій послідовності, в якій змінюється характер частин музики (спочатку картинку із зображенням Червоної Шапочки – перша частина, потім із зображенням вовка – друга частина і знову із зображенням Червоної Шапочки – третя частина). Інші діти виказують своє відношення к музиці, підбирають відповідні висловлення до кожної з частин п’єси, відмічають ніжний, веселий характер першої і третьої, погрожуючий, тривожний – другої частини.

Примітка. При повторному прослуховуванні педагог може виконувати частини п’єси у будь-якій послідовності і використати завдання другого варіанту: викладати картки, позначаючи кольором різний характер частин музики: спокійне, ніжне звучання першої і третьої – карткою зеленого кольору, а тривожне, погрожуюче звучання другої – карткою помаранчевого кольору.

Музичний репертуар. «Червона Шапочка і Сірий вовк» Г. Левкодимова.  

Додаток № 9

«Веселий поїзд»

    Мета. Закріплювати вміння розрізняти зміни темпу музики.

Опис. Невелика іграшка – потяг з вагончиками.

Методика використання. Вчитель виконує музичну п’єсу, в якій передано образ поїзда, який  рухається: спочатку він рухається повільно, потім все швидше і швидше, а потім рух поїзда поступово уповільнюється і він зупиняється. При повторному виконанні  п’єси педагог пропонує бажаючим переміщати іграшковий поїзд, уважно слухаючи музику, щоб чіткіше передати зміни темпу.

Методика проведення. Вчитель виконує п’єсу на фортепіано, після чого питає у дітей, який образ передано в музиці. Якщо діти не можуть відповісти, вчитель звертає їх увагу на те, що музика звучить не однаково: спочатку дуже повільно («поїзд починає рухатися»), потім все швидше («поїзд набирає хід»), дуже швидко («поїзд мчить») і знову рух поступово уповільнюється («поїзд під’їжджає до станції і зупиняється»). П’єса виконується ще раз. Одночасно один з дітей з початком музики починає переміщати іграшковий поїзд, передаючи різні зміни темпу. Після цього діти встають у коло і рухаються по колу кроком, передаючи в русі прискорення і уповільнення темпу в музиці.

Музичний репертуар. «Колеса потяга» О.Тілічеєвої.    

Додаток № 10

«Три танця»

    Мета. Розвивати у дітей уявлення про танцювальні жанри, вміння розрізняти танцювальну, польку, вальс.

Опис. Посібник може бути в двох варіантах.

1-й варіант.Картка з цупкого картону або дерева (розмір 21×7 см) розділена двома вертикальними лініями на три квадрати: на першому зображена гармошка, умовно співвідносна звучанню танцювальної музики; на другому – цитра, співвідносна виконанню вальсу; на третьому – бубн, співвідносний звучанню польки. Три фішки.

2-й варіант. Замість зображень інструментів, умовно співвідносних виконанню різних танців, можна використовувати кольорові картки (наприклад, зелена співвідноситься танцювальній; блакитна – вальсу; помаранчева – польці).

Методика використання. Виконуються три танці (полька, вальс і танцювальна) в різній послідовності. Діти впізнають танець і затуляють фішкою відповідні картки, які зображують інструменти.

Методика проведення. Педагог виконує по черзі три п’єси і просить дітей визначити її характер. «Яким одним словом можна назвати цю музику?» - питає він. Після відповіді дітей уточнює: «Так, ця музика танцювальна». П’єси виконуються повторно, і педагог дає завдання визначити, який танець можна виконати під ту чи іншу музику, і назвати його – полька, вальс, танцювальна. Прослухав п’єси, діти затуляють фішками відповідні картинки посібника «Три танця» (1-й варіант): якщо звучить танцювальна, то затуляють картинку з зображенням гармошки; якщо вальс – то картинку з зображенням цитри; якщо полька – то картинку з зображенням бубна.

Примітка. При повторному прослуховуванні можна застосовувати 2-й варіант.

Музичний репертуар. «Три танця» Г.Левкодімова.  

Додаток №11


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

47878. Економічна історія 258.56 KB
  Критерії періодизації курсу Економічна історія історія народного господарства важлива гуманітарна дисципліна складова частина вищої економічної освіти. До історії господарства професіонал–економіст звертається усвідомлюючи це чи ні буквально на кожному кроці. Адже вся техніко–організаційна динаміка даного господарства має історичний характер; при порівнянні показників різних періодів по суті простежується історико–економічний процес формування і розвитку виробництва. Вона забезпечує тісний звязок історичних знань з економікою...
47880. Загальна патологія 135.5 KB
  Павлова про розвиток хвороби та його основні положення. Наука яка вивчає закономірності виникнення розвитку і кінця хвороби або іншими словами вивчає життєдіяльність хворого організму називається патологічною фізіологією. Перша частина нозологія або загальне вчення про хвороби. При аналізі хвороби виникає два запитання: чому виникла хвороба і як вона розвивається.
47881. Судова, правоохоронна та правозахисна діяльність 271 KB
  Поняття правоохоронного органу та правоохоронної діяльності Поняття правоохоронного органу. Під правоохоронним органом розуміють державну установу або державну юридичну особу яка діє в системі органів влади й виконує на основі закону державні функції владні організаційнорозпорядчі контрольноперевірочні тощо в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності Української держави. За законом до правоохоронного органу належить такий державний орган предмет діяльності якого законодавче зафіксовано як його завдання або функції саме...
47882. ГОСПОДАРСЬКІ РІШЕННЯ У РІЗНИХ СФЕРАХ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 814 KB
  Сутнісна характеристика господарських рішень План: Господарські рішення та їх види Способи формалізації та реалізації господарських рішень Якість і ефективність господарських рішень Доповідь: Особливості управління ризиками господарської діяльності Л1Ст. ГОСПОДАРСЬКІ РІШЕННЯ ТА ЇХ ВИДИ Від прийняття господарських рішень їх якості раціональності й обґрунтованості в багатьох випадках залежать реальні можливості досягнення цілей організації її ефективна діяльність....
47884. Субєкти правової роботи на підприємствах, в установах, організаціях 266.5 KB
  Правова робота в нових ринкових нестабільних відносинах стає невід'ємною виробничою частиною діяльності юридичних осіб незалежно від форм власності і господарювання
47885. Методологія наукового пізнання та журналістика 149.5 KB
  Специфіка об’єкта пізнання в журналістиці. Схеми пізнання об’єкта. Специфіка об’єкта пізнання в журналістиці. Схеми пізнання об’єкта.
47886. Барокко. Архітектура. Скульптура. Живопис 519 KB
  Мета завдання лекції Метою викладання теоретичного курсу є знайомство з основними теоретичними поняттями мистецтвознавства особливостями історичних етапів світової образотворчості декоративноужиткового мистецтва та архітектури пам’ятками світової культури допоможе студентам оволодіти належним рівнем методичної готовності до професійної діяльності виховати високий рівень художньоестетичного смаку креативний підхід у поєднанні традицій та новацій у професійній діяльності. засвоєння історії образотворчого декоративноужиткового...