8883

Регулювання діяльності банків

Контрольная

Банковское дело и рынок ценных бумаг

Регулювання діяльності банків 1. Регулювання банківської діяльності, його суть та форми 2. Регулятивний капітал банку: призначення та порядок визначення 3. Економічні нормативи капіталу банку 4. Економічні нормативи ліквідності 5. Нормативи кредитно...

Украинкский

2013-02-19

101.45 KB

13 чел.

Регулювання діяльності банків

1. Регулювання банківської діяльності, його суть та форми

2. Регулятивний капітал банку: призначення та порядок визначення

3. Економічні нормативи капіталу банку

4. Економічні нормативи ліквідності

5. Нормативи кредитного ризику

6. Нормативи інвестування

1. Регулювання банківської діяльності, його суть та форми

В усьому світі банки більше, ніж підприємства інших видів діяльності, підлягають державному нагляду та незалежному контролю. Система банківського регулювання та нагляду так чи інакше функціонує у всіх країнах світу.

Необхідність банківського регулювання та нагляду з боку держави зумовлюється тим, що банки виконують суспільно корисні та необхідні функції (розрахунково-касове обслуговування юридичних і фізичних осіб, збереження грошових заощаджень тощо). В умовах ринку між банками іде жорстка конкурентна боротьба, що змушує їх підвищувати ризиковість своїх операцій, що, своєю чергою, може призвести до банкрутства. А крах банківської установи наносить шкоду не лише його власникам, але й суспільству загалом. Усе це і робить регулювання їх діяльності та нагляду необхідним завданням держави.

Державне регулювання банківської діяльності здійснюється, насамперед, у межах банківської системи та виражається у впливі центрального банку на банки другого рівня.

Вплив центрального банку на діяльність комерційних банків здійснюється за такими основними напрямами:

1) створення законодавчих та інших умов, які б дозволили банкам реалізувати свої економічні інтереси (організаційно-правовий напрям);

2) встановлення економічних нормативів та нагляд за їх дотриманням із метою забезпечення ліквідності банківської діяльності (напрям опосередкованого економічного впливу).

В Україні, згідно із Законами України "Про банки і банківську діяльність" і "Про Національний банк України", функції банківського регулювання та нагляду здійснює НБУ.

Терміни "регулювання банківської діяльності" та "нагляд за діяльністю банків" інколи вживаються у значенні синонімів, хоча належать до різних видів діяльності.

Основною метою банківського нагляду є своєчасне реагування на порушення та негативні тенденції у діяльності банків із метою їх нормалізації, зміцнення фінансового стану, підтримки стабільності та надійності як кожного банку зокрема, так і банківської системи загалом.

Банківське регулювання — це система заходів, за допомогою яких центральний банк або інший наглядовий орган гарантує стабільне, безпечне функціонування банків, запобігає дестабілізуючим процесам у банківському секторі.

Отже, під регулюванням банківської діяльності розуміють, насамперед, розробку та видання уповноваженими органами конкретних правил та інструкцій, що базуються на чинному законодавстві й визначають структуру та способи здійснення банківської справи. Такі закони та інструкції формують певні рамки поведінки банків, що сприяють підтримці надійної й ефективної банківської системи.

Регулювання здійснюється з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, притаманні банківській діяльності.

До основних завдань банківського регулювання та нагляду можна віднести:

1) забезпечення стабільності та надійності банківської системи;

2) захист інтересів вкладників;

3) створення конкурентного середовища у банківському секторі;

4) забезпечення прозорості діяльності банківського сектору економіки;

5) забезпечення ефективної діяльності банків, підтримку необхідного рівня стандартизації та професіоналізму у банківській сфері тощо.

Регулювання діяльності банків Національний банк України здійснює у двох основних формах — адміністративне та індикативне регулювання.

Адміністративне регулювання включає такі заходи:

1) реєстрацію банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляду за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

Основними складниками індикативного регулювання є:

1) засоби впливу, пов'язані з визначенням кількісних параметрів банківської діяльності:

— встановлення обов'язкових економічних нормативів;

— визначення норм обов'язкових резервів для банків;

— встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

2) засоби впливу непрямого характеру:

— визначення процентної політики;

— рефінансування банків;

— кореспондентські відносини;

— управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

— операції з цінними паперами на відкритому ринку;

— імпорт та експорт капіталу.

Нагляд за діяльністю банків належить до адміністративного регулювання. Він здійснюється з метою забезпечення надійності та стійкості окремих банків та передбачає цілісний і неперервний нагляд за здійсненням банками своєї діяльності відповідно до чинного законодавства та інструкцій, своєчасне реагування на порушення та негативні тенденції у діяльності окремих банків.

У загальному вигляді банківський нагляд зводиться до виявлення правопорушень і їх усунення, запобігання високому рівню ризикованості, з'ясування того, наскільки діяльність банків відповідає встановленим правилам.

За етапами і методами здійснення банківський нагляд поділяють на: вступний, попередній і поточний контроль (рис. 1):

Індикативне регулювання банківської діяльності включає такий важливий елемент, як встановлення з боку НБУ для банків обов'язкових економічних нормативів. їх призначення — захист інтересів вкладників і кредиторів та забезпечення фінансової надійності банків.

Рис. 1. Форми банківського нагляду

Регулювання діяльності банків через економічні нормативи регламентує Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. та

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою НБУ № 368 від 28 серпня 2001 р. Інструкція враховує рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду. Цією Інструкцією НБУ установив такі економічні нормативи, що е обов'язковими до виконання всіма банками в Україні (рис.2):

Рис. 2 Економічні нормативи, які застосовуються при регулюванні банківської діяльності

Усі нормативи, залежно від сфери банківської діяльності, яку вони регулюють, поділяють на п'ять груп, до кожної з яких входять кілька економічних нормативів:

1. Нормативи капіталу:

— мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1);

— адекватності регулятивного капіталу (Н2);

— адекватності основного капіталу (Н3);

2. Нормативи ліквідності:

— миттєвої ліквідності (Н4);

— поточної ліквідності (Н5);

— короткострокової ліквідності (Н6);

3. Нормативи кредитного ризику:

— максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

— великих кредитних ризиків (Н8);

— максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

— максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);

4. Нормативи інвестування:

— інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11);

— загальної суми інвестування (Н12);

5. Норматив ризику загальної відкритої (довгої / короткої) валютної позиції банку (Н13), Н13/1, Н13/2.

Базою для розрахунку економічних нормативів Н2, Н7, Н8, Н11, Н12, Н13 є регулятивний капітал банку; для НЗ — основний капітал; Н9, Н10 — статутний капітал.

2. Регулятивний капітал банку: призначення та порядок визначення

Регулятивний капітал є одним із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Він є базою для розрахунку економічних нормативів.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (гарантії, поручительства, акредитиви, сумнівні гарантії, зобов'язання з кредитуванням); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів. Банки формують резерви за такими активними операціями:

1) кредитними операціями;

2) операціями з цінними паперами;

3) дебіторською заборгованістю;

4) простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями;

5) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) та додаткового (2-го рівня) капіталів (рис. 3).

Рис. 3. Складові елементи регулятивного капіталу

Величину регулятивного капіталу (РК) розраховують за формулою:

РК = ОК + ДК - В,

де ОК — основний капітал; ДК — додатковий капітал; В — відрахування.

Основний капітал уважається більш незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал не має стійкого характеру, а його розмір піддається змінам.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал (за підсумками року розмір статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валового доходу або валових витрат відповідно до методики НБУ);

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності):

— дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

— емісійні різниці;

— резервні фонди;

— загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

— відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

— призначення резервів та фондів і рух коштів за цими резервами і фондами окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

— фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;

— будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків;

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та основний капітал зменшується на суму:

— недосформованих резервів під можливі збитки за:

1) кредитними операціями;

2) операціями з цінними паперами;

3) дебіторською заборгованістю;

4) простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями;

5) коштами, розміщеними на коррахунках у банках, які визнані банкрутами або які зареєстровані в офшорних зонах;

— нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

— капітальних вкладень у нематеріальні активи;

— збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

— збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

— резерви під стандартну заборгованість інших банків;

— резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

— нерозподілений прибуток минулих років;

— прибуток звітного року, що очікує затвердження;

— результат переоцінки основних засобів;

— прибуток поточного року, зменшений на суму неотриманих нарахованих доходів;

— субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал), із метою підвищення капіталізації;

— нерозподілений прибуток минулих років;

— прибуток звітного року, що очікує затвердження.

Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб на умовах субординованого боргу.

Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше ніж за п'ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

На умовах субординованого боргу, якщо кошти залучені строком на п'ять років, то сума субординованого боргу враховується до капіталу банку зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 % на кінець кожного року за таким графіком (табл. 1):

Таблиця 1. Графік урахування субординованого боргу

Строк до закінчення дії угоди

Сума, що враховується до капіталу, %

Від 5 до 4 років

100

Від 4 до 3 років

80

Від 3 до 2 років

60

Від 2 до 1 року

40

Менше 1 року

20

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу" можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу НБУ в разі їх відповідності таким критеріям:

— є незабезпеченими, субординованими та повністю сплаченими;

— не можуть бути погашені за ініціативою власника;

— можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

— дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати процентів, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати.

При розрахунку загальної суми регулятивного капіталу на капітал 2-го рівня накладають такі обмеження:

— загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 % основного капіталу;

— розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх урахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та інвестором, так і шляхом випуску банком-боржником облігацій.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій здійснюється з урахуванням особливих умов щодо випуску та погашення облігацій.

Не допускається заміна облігацій на прямі договори або, навпаки, протягом усього періоду дії угоди (договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку.

Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій для врахування цих коштів до капіталу банку становить 100 тис. грн.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:

а) акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що випущені банками, у торговому портфелі банку та у портфелі банку на продаж (зменшену на суму фактично сформованого резерву за пайовими цінними паперами у портфелі банку на продаж, які обліковуються за собівартістю);

б) суму вкладень у капітал асоційованих та дочірніх установ, а також вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 % і більше їх статутного капіталу (зменшену на суму фактично сформованого резерву за цими вкладеннями);

в) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);

г) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного контрагента, над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

ґ) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного інсайдера, над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

д) суму операцій, що здійснені з інсайдерами (пов'язаними особами) на сприятливіших за звичайні умовах;

е) суму коштів, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більш ніж 25 % капіталу банку.

Отже, відкоригована частина фінансового капіталу, яка найменше підлягає змінам і може гарантувати покриття негативних наслідків різноманітних ризиків та захист інтересів вкладників, виступає регулятивним капіталом.

3. Економічні нормативи капіталу банку

До першої групи економічних нормативів — нормативів капіталу — входять три нормативи:

1) Н1 — мінімальний розмір регулятивного капіталу;

2) Н2 — адекватність регулятивного капіталу;

3) НЗ — адекватність основного капіталу.

Національний банк України встановлює для всіх банків обов'язковий норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (НІ), якого вони зобов'язані дотримуватися.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (НІ) діючих банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 1,5 млн євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних, на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 5 млн євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 8 млн євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (НІ) новостворених банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

— до одного року діяльності — 1 млн євро;

— до двох років діяльності — 1,1 млн євро;

— до трьох років діяльності — 1,2 млн євро;

— до чотирьох років діяльності — 1,35 млн євро;

— починаючи з п'ятого року діяльності — 1,5 млн євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

— до одного року діяльності — 3 млн євро;

— до двох років діяльності — 3,5 млн євро;

— до трьох років діяльності — 4 млн євро;

— до чотирьох років діяльності — 4,5 млн євро;

— починаючи з п'ятого року діяльності — б млн євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

— до одного року діяльності — 5 млн євро;

— до двох років діяльності — 5,5 млн євро;

— до трьох років діяльності — 6 млн євро;

— до чотирьох років діяльності — 7 млн євро;

— починаючи з п'ятого року діяльності — 8 млн євро.

Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків встановлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу (Н2) визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку (РК) до сумарних активів (А) і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику (ПзЗ), і сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами (сВВП) та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями (РАО), а саме:

Н2 = РК/(А + ПзЗ - РАО + сВВП) · 100.

Сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами розраховується на звітну дату в гривневому еквіваленті в такій послідовності:

1) визначають відкриту валютну позицію банку (довгу або коротку) за кожною іноземною валютою та банківським металом. До розрахунку не включають активи, на які зменшується регулятивний капітал банку;

2) визначають окремо суму довгих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах та суму коротких валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

3) визначають суму відкритої валютної позиції в усіх банківських металах;

4) визначають більшу суму довгих або коротких відкритих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах.

До більшої суми (довгої або короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх іноземних валютах додають суму відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах (без урахування знака). Отримане значення є сукупною сумою відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяють на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовують з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

1) актив зі ступенем ризику 0 %:

— готівкові кошти;

— банківські метали;

— кошти в Національному банку України;

— боргові цінні папери органів державної влади, що рефінансуються НБУ, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

— боргові цінні папери, емітовані НБУ, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

— нараховані доходи за борговими цінними паперами органів державної влади, що рефінансуються НБУ, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

— нараховані доходи за борговими цінними паперами, емітованими НБУ, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

— боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

— зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;

— валюта та банківські метали до отримання, за купленими опціонними контрактами з метою хеджування;

2) активи зі ступенем ризику 10 %:

— короткострокові та довгострокові кредити, надані центральним органам державної влади;

— нараховані доходи за кредитами, надані центральним органам державної влади;

3) активи зі ступенем ризику 20 %:

— боргові цінні папери органів місцевого самоврядування, що рефінансуються НБУ, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

— боргові цінні папери органів місцевого самоврядування в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

— нараховані доходи за борговими цінними паперами органів місцевого самоврядування, що рефінансуються НБУ, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

— кошти на вимогу (до запитання), розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

— нараховані доходи за коштами на вимогу, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

— депозити овернайт, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

— інші короткострокові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

— нараховані доходи за депозитами овернайт, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

— кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

— нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

— валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контр-агента, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

4) активи зі ступенем ризику 50 %:

— кошти на вимогу в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

— нараховані доходи за коштами на вимогу в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

— депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

— короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

— нараховані доходи за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування;

— гарантійні депозити в інших банках (покриті);

— зобов'язання з кредитування, які надані банкам;

— валюта та банківські метали, які куплені за форвардними контрактами;

— активи до одержання;

— валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контр-агента, що не належить до інвестиційного класу;

— кредити овернайт, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

— валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;

— дисконт/премія до отримання за форвардними валютними контрактами;

— хеджовані процентні доходи майбутніх періодів в іноземній валюті;

— витрати майбутніх періодів, які хеджовані;

5) активи зі ступенем ризику 100 % (усі інші активи банку):

— прострочені нараховані доходи за коштами на вимогу в інших банках;

— прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування;

— короткострокові вклади (депозити), розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

— нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

— довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

— гарантійні депозити в інших банках (непокриті) за даними аналітичного обліку;

— прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках;

— кредити овердрафт, кошти за операціями РЕПО та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

— довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

— нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

— фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

— прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам;

— кредити, що надані суб'єктам господарювання;

— нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;

— прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;

— сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;

— сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

— дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

— сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

— транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

— прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, які надані органам державної влади та місцевого самоврядування;

— кредити, які надані фізичним особам;

— нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам;

— прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам;

— сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

— сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами;

— акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж;

— боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та не фінансовими підприємствами, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

— нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж;

— нараховані доходи за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

— прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

— товарно-матеріальні цінності;

— основні засоби (у разі виключення з регулятивного капіталу банку суми перевищення основних засобів над регулятивним капіталом банку така сума перевищення не зважується на коефіцієнт ризику);

— інші активи банку;

— зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

— непокриті акредитиви;

— сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами;

— цінні папери до отримання за операціями андерайтингу;

— сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну;

— інші зобов'язання, що надані клієнтам.

Довгострокові активні операції, які здійснені з перевищенням строків розміщення над строками залучення коштів, додатково зважуються на коефіцієнт ризику 50 %.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків не може бути меншим ніж 10 %.

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити: впродовж 1-го року діяльності (з дня отримання ліцензії) — не менше 16 %; 2-го — не менше 12; а в подальшому — не менше 10 %.

Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу (ОК) до загальних активів банку (А банку):

НЗ = ОК/А банку · 100.

Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму:

— недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків;

— нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

— капітальних вкладень у нематеріальні активи;

— збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

— збитків поточного року.

Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного капіталу включають:

— готівкові кошти;

— банківські метали;

— кошти в Національному банку України;

— казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком України;

— кошти в інших банках;

— сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

— дебіторську заборгованість за операціями з банками;

— кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання, фізичним особам;

— дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами;

— транзитний рахунок за операціями з клієнтами;

— цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

— інвестиції в асоційовані та дочірні компанії;

— товарно-матеріальні цінності;

— інші активи банку;

— суми до з'ясування та транзитні рахунки;

— основні засоби.

При розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

Нормативне значення нормативу НЗ має бути не меншим ніж 4 %.

Виходячи із нормативів Н2 і НЗ для забезпечення реальної капіталізації банків України, всі банки поділяють за рівнем достатності капіталу на п'ять груп:

1) добре капіталізовані;

2) достатньо капіталізовані;

3) недокапіталізовані;

4) значно недокапіталізовані;

5) критично недокапіталізовані.

Добре капіталізованим уважається банк, в якого:

— розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам НІ;

— співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), перевищує його нормативне значення і становить не менше ніж 17 %;

— співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) більше, ніж його нормативне значення, і становить 8 % та більше.

Достатньо капіталізованим уважається банк, в якого:

— розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам НІ;

— співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), відповідає його нормативному значенню і становить не менше ніж 8 % або наближається до 17 %:

Н2 ≥ 8 ≈ 17 %;

— співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) становить не менше ніж 4 % або наближається до 8 %:

НЗ ≥ 4 ≈ 8 %.

Недокапіталізованим уважається банк, в якого:

— розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам НІ;

— співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше, ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 6 %:

6 % < Н2 < 10%;

— співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) менше, ніж його нормативне значення, але становить не менше ніж 3 % або наближається до 4 %:

3% ≤ НЗ ≈ 4%.

Значно недокапіталізованим вважається банк, в якого:

— розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру регулятивного капіталу, але не більше ніж 20 % установленого мінімального розміру регулятивного капіталу НІ;

— співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2) менше, ніж його нормативне значення (перебуває у межах від 6 до 2 %);

2% ≤ Н2 ≥ 6 %;

— співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) менше, ніж його нормативне значення, і перебуває в межах від 3 до 1,3 %:

1,3% ≤Н3≥3%;

— обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перебуває в межах від 45 до 60 % регулятивного капіталу банку.

До негативно класифікованих активів належать: кредитні операції, що класифіковані за ступенем ризику як "сумнівні", "безнадійні", дебіторська заборгованість, що належить до III та IV груп ризику; цінні папери, які підлягають перегляду на зменшення корисності.

Критично недокапіталізованим уважається банк, в якого:

— розмір регулятивного капіталу менше встановленого мінімального розміру на суму, що становить понад 20 % установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

— співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше ніж 2 %:

Н2 < 2 %;

— співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу НЗ) менше ніж 1,3 %:

НЗ < 1,3 %;

— обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сформованих резервів під активні операції) перевищує 60 % регулятивного капіталу банку.

Залежно від рівня достатності капіталу банку НБУ рекомендує вживати такі заходи:

— банкам, що не дотримуються вимог НБУ щодо мінімального розміру регулятивного капіталу банку (НІ), нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (НЗ), — винести на розгляд правління та Ради банку перелік заходів щодо розвитку його капітальної бази (програму капіталізації) або питання щодо його реорганізації шляхом приєднання чи злиття;

— недокапіталізованим банкам — припинити виплату дивідендів та викуп власних акцій, а також винести на розгляд правління та Ради банку перелік заходів фінансового оздоровлення банку;

— значно недокапіталізованим банкам — припинити виплату дивідендів та викуп власних акцій, відкриття нових депозитних рахунків тощо.

4. Економічні нормативи ліквідності

Ліквідність банку — це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Ліквідними активами є кошти в касі та на коррахунках, які відкриті в Національному банку України та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням:

1) їх обсягів;

2) строковості;

3) валюти платежів;

4) забезпечення потрібного співвідношення між власними та залученими коштами;

5) необхідності формування оптимальної структури активів.

З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Усі активи банку за ступенем ліквідності поділяють на шість груп:

1) високо ліквідні активи (кошти в касі, в НБУ та інших банках, банківські метали, кошти на вимогу в НБУ, інших банках, строкові депозити в НБУ);

2) ліквідні активи (всі активи, які приносять банкам доходи, всі надані кредити, депозити в інших банках, цінні папери, вкладені в асоційовані та дочірні компанії);

3) низько ліквідні активи — пролонгована дебіторська заборгованість;

4) неліквідні активи (прострочена і сумнівна заборгованість за кредитами);

5) недохідні активи (основні засоби та нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності, капітальні вкладення);

6) квазіактиви — нараховані доходи.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Він визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками (ЗБп.р.):

Н4 = (Каса + Коррах)/ЗБп.р. · 100.

Оптимальне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 %.

Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку.

Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховують вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно).

Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної (Ап.л.) та вторинної (Авт.л.) ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання (ЗБстр.вик.):

Н5=( Ап.л. + Авт.л.)/ ЗБстр.вик.·100.

До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу поточної ліквідності належать:

— готівкові кошти;

— банківські метали;

— кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в Національному банку України та інших банках;

— строкові депозити, які розміщені в Національному банку України та інших банках;

— боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та у портфелі банку на погашення;

боргові цінні папери, емітовані Національним банком України в портфелі банку на продаж та у портфелі банку на погашення;

— надані кредити.

До зобов'язань з відповідними строками виконання належать:

— кошти на вимогу;

— короткострокові та довгострокові кредити, одержані під Національного банку України та інших банків;

— кошти бюджету України;

— строкові депозити інших банків та клієнтів;

— цінні папери власного боргу, емітовані банком;

— субординований борг банку;

— зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, пору к, авалів;

— зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Оптимальне значення нормативу Н5 мас бути не менше ніж 40 %.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виковувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношенні ліквідних активів (Ал) до короткострокових зобов'язань (КЗ):

Н6= Ал/ КЗ·100.

До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включають:

— готівкові кошти;

— банківські мотали;

— кошти на кореспондентських рахунках то відкриті в Національному банку України та інших банках;

— короткострокові депозити, що розміщені а Національному банку України та інших банках;

— короткострокові кредити, що надані іншим байкам;

— боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та о портфелі банку до погашення.

До короткострокових зобов'язань включаються:

— кошти на вимогу;

— кошти бюджету України;

— короткострокові кредити, які одержані від Національного банку України та інших банків;

— короткострокові депозити інших банків і клієнтів:

— короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком;

— зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;

— зобов'язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.

Оптимальне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 %.

5. Нормативи кредитного ризику

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

Н7 = (В + Зп )/РК · 100.

Оптимальне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 %. До вимог банку щодо контрагента включають:

а) щодо банків-контрагентів:

— строкові депозити, які розміщені в інших банках;

— кредити, що надані іншим банкам;

— сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, та заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;

б) щодо клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

— заборгованість за кредитами;

сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами;

— дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

— заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж та на інвестиції, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

— акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал).

До позабалансових зобов'язань, виданих банком, уключаються:

— гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

— сумнівні гаранти та поручительства;

— зобов'язання з кредитування, що надані банком.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента становить 10 % і більше регулятивного капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів (Кв), з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань (Зп), виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку (РК):

Н8 = (Кв. + Зп.)/РК.

Нормативне значення Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір не більше ніж на 50 %, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються, якщо перевищення більше ніж 50 %, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для себе, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Інсайдери — власники істотної участі, управлінський персонал, контролери, асоційовані особи (рідні брати, сестри, батьки власників істотної участі).

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком (3і) і всіх позабалансових зобов'язань (Зп), виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку:

Н9 = (3і + Зп)/Статутний капітал · 100 %.

Оптимальне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 %.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком (Зу.і.) і 100 % суми позабалансових зобов'язань (Пз), виданих банком щодо всіх інсайдерів та статутного капіталу банку:

Н10 = (Зу.і. + Пз)/Статутний капітал · 100 %.

До зобов'язань інсайдерів перед банком уключаються:

— строкові депозити, розміщені в інших банках;

— заборгованість за кредитами;

— сумнівна, прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

— дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

— заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

— акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установу на суму яких зменшено регулятивний капітал).

До позабалансових зобов'язань, що видані банком інсайдерам, уключаються:

— гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

— сумнівні гарантії та поручительства;

— зобов'язання з кредитування, надані банком.

У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

Оптимальне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 %.

6. Нормативи інвестування

З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме — за прямими інвестиціями, Національний банк України встановлює нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11); норматив загальної суми інвестування (Н12).

Прямі інвестиції банків — це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Банки мають право здійснювати прямі інвестицій (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку України, що надається згідно з правилами, установленими ним відповідними нормативно-правовими актами.

Банки мають право здійснити інвестиції без письмового дозволу НБУ, якщо:

— інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 % регулятивного капіталу банку;

— юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;

— регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим Інструкцією про регулювання діяльності банків та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників.

До розрахунку нормативів інвестування не включають суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:

— у зв'язку з реалізацією права заставодержателя та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;

— з метою створення фінансової холдингової групи, за умови, що емітентом придбаних акцій є інший банк;

— у результаті андерайтингу, за умови, що придбані цінні папери перебувають у власності банку не більше одного року;

— за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Про невключения відповідних сум до розрахунку нормативів інвестування банки зобов'язані повідомляти НБУ одночасно з поданням форм звітності щодо розрахунку цих економічних нормативів.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних капіталів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою (Kі), до регулятивного капіталу банку (РК):

Н11 = Kі установи/РК + І (ц. п. + ст. ф.) • 100 %.

До коштів, що інвестуються, включаються:

— акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені установою;

— вкладення в асоційовані та дочірні установи.

При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додаються суми:

1) вкладень у цінні папери в торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками;

2) вкладень у статутні капітали установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал.

Оптимальне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 %.

Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних капіталів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи (Kі ю. особи), до регулятивного капіталу банку (РК):

Н12 = Кі ю. особи/РК + І (ц. п. + ст. ф.) · 100 %.

До коштів, що інвестуються, включають:

— акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі й у портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками та фінансовими установами й іншими емітентами;

— вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додають суми вкладень у цінні папери у торговому портфелі та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, і вкладень у статутні капітали установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал.

Оптимальне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 %.

Характеристика нормативів загальної відкритої валютної позиції подана в темі 10.

Питання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність та форми регулювання банківської діяльності.

2. У чому суть банківського нагляду?

3. Назвіть економічні нормативи, які застосовуються при регулюванні банківської діяльності.

4. Зазначте суть, призначення та порядок визначення регулятивного капіталу банку.

5. Які складові елементи основного та додаткового капіталу банку?

6. Назвіть нормативи капіталу банку та окресліть механізм їх розрахунку.

7. Охарактеризуйте економічні нормативи ліквідності банку та порядок їх розрахунку.

8. Яке призначення нормативів кредитного ризику та нормативів інвестування?

9. Розкрийте механізм розрахунку нормативів кредитного ризику та нормативів інвестування.

10. Назвіть групи банків за рівнем достатності капіталу.

Теми рефератів

1. Принципи регулювання банківської діяльності в Україні.

2. Форми регулювання банківської діяльності.

3. Організація банківського нагляду в Україні.

4. Зміст та порядок здійснення контролю за дотриманням банками економічних нормативів та вимог щодо регулятивного капіталу банків.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. № 679-XІV (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 238.

3. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України № 69, затверджена Постановою Правління НБУ від 19 лютого 2001 р.

4. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні № 368, затверджена Постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р.

5. Адамик В. П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 278 с.

6. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 814 с.

7. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. — 2-ге вид., вип. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 476 с

8. Вовчак О. Д., Скаско О. L, Стасів А. М. Банківський нагляд: Навч. посіб. — Львів: Новий світ-2000, 2005. — 480 с

9. Епіфанов А. О., Маслак Я. Г., Сало І. В, Операції комерційних банків: Навч посіб. — Суми: Університетська книга, 2007. — 523 с.

10. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Л.: ЛБІ НБУ, 2001. — 516 с,

11. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. Ф. Ф. Бутинця. — К.: Кондор, 2004. — 461 с.

12. Снігурська Л. 17. Банківські операції і послуги: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2006. — 456 с.

13. Тиркало Р. ЯГ., Щибоволок 3.1. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії. Експрес-діагностика, рейтинг: Навч. посіб. — К.: Слобожанщина, 1999. — 236 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

78075. НРАВСТВЕННОЕ ВОСПИТАНИЕ В НАЧАЛЬНЫХ КЛАССАХ 1.04 MB
  Современное состояние России, характеризующееся социально-экономическими изменениями, переоценкой ценностей культуры, снижением духовности общества, актуализирует проблему формирования нравственных качеств личности подрастающего поколения...
78077. Разработка методики проектирования и изготовления малошовной плетеной одежды с триаксиальной структурой, иммитирующей ткань «Шанель» 4.56 MB
  Главная задача швейной промышленности - удовлетворение потребности людей в одежде высокого качества и разнообразного ассортимента. При проектировании одежды должны использоваться последние достижения науки, техники, прикладного искусства, выбраны рациональные композиционные и конструктивные решения.
78078. Разработка АИС «Кинотеатр» в среде C++Builder 6 1.32 MB
  Вследствие огромной популярности и прогрессивности киноиндустрии возникает потребность в качественном обслуживании посетителей кинотеатров. АИС «Кинотеатр» предназначена для упрощения организации работы оператора кинотеатра.
78079. Аналіз рівеня конкурентоспроможності АТ«Металіст» та шляхи щодо її підвищення 423 KB
  Загострення конкурентної боротьби за збут своєї продукції за місце на ринку поміж фірмамивиробниками змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Передовий закордонний досвід свідчить що якість безперечно є найбільш вагомою складовою конкуренотоспроможності...
78080. БЛОК КЕРУВАННЯ ГАЗОВОГО КОТЛА НА МК 1.32 MB
  У житлових приміщеннях комфорт визначається температурою, вологістю, швидкістю руху повітря, тепловою характеристикою конструкції будинку, температурою внутрішніх поверхонь кімнати і якістю кімнатного повітря, у робочих приміщеннях до цих параметрів додаються шум, вібрації тощо.
78081. Социально-экономические последствия ресурсно-экологических опасностей современного российского хозяйствования 874 KB
  Экономическое развитие человечества связано с ускоряющимся ростом потребления природных ресурсов планеты в результате которого происходит истощение запасов сырья и ухудшение состояния окружающей среды как следствие интенсивного природопользования и его экологического воздействия.
78082. Особенности выявления эффективности функционирования российской экономики в условиях стабильного осуществления рыночных отношений 593 KB
  Проблема измерения эффективности (результативности) экономики до сих пор остается не до конца изученной. В советской экономике существовал единый народный хозяйственный комплекс (единое предприятие), где можно было измерить эффективность.
78083. СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПОСЛЕДСТВИЯ РЕФОРМИРОВАНИЯ СИСТЕМЫ РОССИЙСКОГО ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ 372.5 KB
  В связи с этим особую актуальность приобретают вопросы реформирования современной высшей школы России. Реформирование ВПО России должно отвечать требованиям перспективного экономического роста в стране и учитывать особенности трансформационного периода.