8884

Класифікація банківських операцій і послуг

Контрольная

Банковское дело и рынок ценных бумаг

Класифікація банківських операцій і послуг 1. Основи класифікації банківських операцій і послуг 2. Пасивні банківські операції та їх характеристика 3. Активні банківські операції та їх характеристика 4. Характеристика банківських послуг 1. Основи кл...

Украинкский

2013-02-19

78.62 KB

39 чел.

Класифікація банківських операцій і послуг

1. Основи класифікації банківських операцій і послуг

2. Пасивні банківські операції та їх характеристика

3. Активні банківські операції та їх характеристика

4. Характеристика банківських послуг

1. Основи класифікації банківських операцій і послуг

Для забезпечення виконання своїх функцій та досягнення стратегічних та тактичних цілей банки здійснюють відповідні операції, постійно намагаючись збільшувати їх кількість та підвищувати якість.

Усі банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують:

— операції зі залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції);

— операції, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтів (розрахункові та касові операції);

— операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції).

Зазвичай, коло операцій, що їх виконують банки, значно ширше, але саме ці операції є обов'язковими і належать до суто банківських операцій. Згідно зі ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", здійснювати їх у сукупності мають право тільки юридичні особи, які мають банківську ліцензію. Саме тому їх називають базовими операціями банків.

Банківські операції відображаються окремими статтями в балансі банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні.

Нині основна маса українських банків спроможна якісно виконувати не більше 40—50 видів операцій та послуг. У той же час провідні іноземні банки пропонують більш як 500 видів.

Загалом банківська діяльність зводиться до здійснення банківських операцій, надання послуг та пропозиції продуктів. Насамперед з'ясуємо особливості та відмінності понять "банківські операції", "банківські послуги" і "банківські продукти", оскільки між ними існують суттєві розбіжності, які на практиці зовнішньо розрізнити дуже важко. Передусім, це пов'язано з тим, що окремі банківські операції та послуги взаємопов'язані, надаються клієнтам одночасно і в єдиному пакеті.

Традиційно суть банківської операції зводиться до комплексу взаємопов'язаних дій банку і клієнта, які здійснюють від імені банку і передбачають переміщення засобів для вирішення конкретного фінансово-економічного завдання.

Банківські послуги — це дії банку, спрямовані на зростання його прибутковості, або це надані клієнтам різноманітні види банківської діяльності, які супроводжують і оптимізують банківські операції. Банківську послугу ще можна розглядати як переміщення банківської інформації.

В Енциклопедії банківської справи України банківські операції визначаються як сукупність різних видів і напрямів діяльності банку у сфері фінансово-кредитних відносин з метою одержання прибутку: залучення грошових коштів і їх розміщення; здійснення кредитування і розрахунків, емісійна діяльність; купівля і продаж цінних паперів та валютних цінностей; касове обслуговування юридичних і фізичних осіб; зберігання, купівля та продаж банківських металів тощо. На противагу цьому банківські послуги трактуються як певний набір дій банківської установи, які здійснюються на замовлення та в інтересах клієнтів у сфері грошово-кредитних відносин без залучення додаткових резервів. Надання послуг, як правило, оформляється угодою між банком та клієнтом-замовником і приносить банкові дохід.

В Економічній енциклопедії (том 1) згадується лише термін "банківські операції" — це операції, які здійснюють банки для залучення й розміщення грошових коштів, цінних паперів, здійснення розрахунків.

Учені-економісти А. Мороз, М. Савлук та ін. — автори підручника "Банківські операції" вважають, що банківські операції та послуги взаємопов'язані, надаються клієнтам одночасно, однак між ними існують суттєві відмінності.

Банківські послуги відрізняються від операцій банку за своїм змістом. Вони не збільшують банківські вимоги чи банківські зобов'язання, слабо посилюють їх ризики, не передбачають формування нових резервів. Плата за послугу встановлюється у формі комісійної винагороди. Види банківських послуг розрізняються набором пов'язаних між собою за певним критерієм процедур, що здійснює банківська установа, які можна об'єднати в одну групу з єдиною назвою, наприклад, ліцензовані, неліцензовані, чисті, комісійні тощо.

Більшість учених-економістів переконана, що банківські послуги є різновидом банківських операцій, або що банківська операція є різновидом банківської послуги.

Основу банківського продукту формують різного роду послуги. До основних банківських послуг належать: залучення коштів і подальше їх розміщення у кредитному, інвестиційному та інших портфелях. Від різниці у процентах за цими послугами банки й одержують найбільший прибуток. Проте навіть у межах цих двох послуг може бути вироблено безліч найрізноманітніших форм банківських продуктів.

Як приклад банківських продуктів можна навести такі види банківської діяльності: проектне фінансування, інвестиційне кредитування, кредитні лінії іноземних банків, відкриття банком документарного акредитива, які охоплюють низку банківських послуг і операцій. До банківського продукту варто віднести і кредитування під заставу цінних паперів, яке поєднує банківську кредитну операцію та банківські послуги з відповідального зберігання цінних паперів.

Первинною у банківській діяльності є банківська операція, яка супроводжує надання банком тієї чи іншої послуги, що, в кінцевому підсумку, є продуктом банківської діяльності, Отже, продуктом банку є різного роду послуги. Коло банківських продуктів може збільшуватись також і завдяки тому, що надання цілком однакових послуг окремими банками здійснюється по-різному.

Як зазначає С. Реверчук, певною мірою банк є підприємством, що виробляє банківський продукт. Однак, на відміну від продукту промислового підприємства, банківський продукт переважно не виглядає як дещо матеріальне, речове. Наприклад, розрахунки здійснюють у безготівковій формі, тобто в порядку записів за рахунками, Те саме стосується кредитів, факторингу, депозитів тощо. Отже, на відміну від галузей матеріального виробництва, де продукт набуває конкретної товарної форми, банківський продукт не може складуватися, вироблятися про запас. Його можна характеризувати як зростання продуктового ряду, що пропонується банками, за рахунок упровадження додаткових (інших) послуг.

Важливо зазначити, що послуги, які надають банки, можуть здійснювати й інші підприємства та установи. Вони не є монополією банку. Це стосується не тільки традиційних банківських послуг, але особливо нетрадиційних — різноманітні посередницькі послуги, консультації, оренда сейфів тощо. Своєю чергою, банки як великі кредитні установи можуть виконувати небанківські операції, тобто операції, які традиційно виконують інші господарські суб'єкти. Це пов'язано з тим, що на ринку банківських послуг виникає серйозна конкуренція. Поява на ринку нових продавців банківських послуг (кредитні спілки, інвестиційні фонди, довірчі фонди тощо) часто скорочує можливість розширення найбільш прибуткових операцій, змушує банки шукати нові джерела доходів. Саме тому останніми роками особливо швидко стали розвиватися не чисто банківські операції та послуги, а інші, нетрадиційні для банку, операції і послуги.

У банківській практиці донині немає єдиного підходу до класифікації банківських операцій.

Найбільш поширеним є підхід, за яким банківські операції класифікують за такими ознаками:

1. Залежно до специфіки банківської діяльності:

а) специфічні банківські операції (традиційні);

б) неспецифічні банківські операції (нетрадиційні).

2. Залежно до плати за надані операції і послуги:

а) платні;

б) неплатні.

3. Залежно від порядку формування і розміщення фінансових ресурсів банку:

а) активні;

б) пасивні.

4. Залежно від суб'єктів, яким надаються банківські операції:

а) для юридичних осіб;

б) для фізичних осіб.

5. Залежно від руху матеріальних продуктів:

а) пов'язані з рухом матеріального продукту;

б) чисті банківські операції.

Традиційні банківські операції поділяють на три типи виконуваних операцій:

1) депозитні;

2) кредитні;

3) касово-розрахункові.

Нетрадиційні банківські операції — це операції з надання в користування сейфів, консалтингових послуг, довірчих (трастових) операцій тощо.

Водночас, усі банківські операції, незважаючи на таке різноманіття, можуть бути об'єднані за функціональними ознаками у відповідні групи операцій, ключовими серед яких е;

— кредитні;

— засновницькі;

— розрахунково-касові;

— інвестиційні;

— депозитні;

— міжбанківські;

— емісійні;

— комісійні;

— посередницькі.

Розглянемо їх детальніше.

Кредитні операції — це операції з надання банком позичальнику в тимчасове користування вільних грошових ресурсів на умовах платності, забезпеченості, поворотності, строковості та цільового характеру.

За допомогою засновницьких операцій банки беруть безпосередню участь у створенні нових господарських суб'єктів.

Розрахунково-касові операції включають надання таких послуг, як зберігання коштів клієнтів на відповідних рахунках, отримання платежів на користь клієнтів та здійснення грошових переказів за дорученнями власників коштів, прийняття готівкових коштів для зарахування на рахунки клієнтів та видача готівки з цих рахунків через операційну касу банку.

Інвестиційні операції — це операції з вкладання фінансових ресурсів у різноманітні корпоративні та державні цінні папери, інші боргові зобов'язання шляхом придбання цих фондових цінностей на фондових біржах й організованому позабіржовому ринку.

Депозитні операції — це операції зі залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на рахунки різних типів: поточні, бюджетні, вкладні, ощадні, кодовані тощо.

Міжбанківські операції — операції з недепозитного залучення ресурсів на міжбанківському ринку: отримання кредитів від центрального банку, позик, одержаних від інших комерційних банків; операції з надання позик банкам та розміщення депозитів у центральному банку.

Емісійні операції — операції банку, пов'язані з формуванням власного капіталу та недепозитного залучення фінансових ресурсів, що здійснюється через випуск банківських акцій, облігацій, векселів та інших боргових зобов'язань.

Комісійні операції — це різноманітні консультаційні, інформаційні, аудиторські, облікові, реєстраторські, кастодіальні, трастові послуги, від здійснення яких банки отримують дохід у вигляді комісії.

Посередницькі операції — це послуги банків із розміщення цінних паперів емітентів на первинному фондовому ринку, брокерські та дилерські послуги за операціями з фондовими цінностями, іноземною валютою, інші види операцій на грошовому ринку, в яких банки виступають як посередники, поєднуючи інтереси різних сторін фінансових угод.

За економічною сутністю всі операції комерційних банків можуть бути класифіковані як:

— активні;

— пасивні;

— комісійно-посередницькі.

Активні операції — це операції з розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання доходу, забезпечення діяльності й підтримання необхідного рівня ліквідності (кредитні, засновницькі, інвестиційні, міжбанківські). До активних ще відносять операції з придбання необлікових активів (приміщень, обладнання, технічних засобів тощо) та формування касових залишків і залишків коштів на кореспондентських рахунках банків.

Пасивні операції пов'язані з формуванням власного капіталу та ресурсної бази банку, забезпечують проведення активних операцій з метою досягнення запланованих показників дохідності та є запорукою ліквідності й платоспроможності. До пасивних операцій належать емісійні, депозитні та міжбанківські операції (у частині отриманих позик).

Комісійно-посередницькі послуги — це операції консультаційного характеру, що виконуються банками за рахунок їх високої інформативності, глибоких професійних знань персоналу, володіння новітніми технологіями, а також операції, де банки діють за рахунок та в інтересах клієнтів. До цієї групи включені операції, які приносять банкам дохід, але не потребують додаткового залучення та використання наявних ресурсів. Водночас багато операцій можуть виступати в ролі як активних, так і пасивних. Наприклад, залучення коштів на депозит вважається пасивною операцією, оскільки збільшує ресурсну базу банку. Разом із тим отримані на депозит кошти розміщуються у вигляді залишку на кореспондентському рахунку в центральному банку або в операційній касі банку, що, безумовно, є активною операцією.

В Україні, згідно з банківським законодавством, банки мають право здійснювати банківські операції на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ. Перелік таких операцій наведено у додатку 1.

1

2. Пасивні банківські операції та їх характеристика

Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування: а) власних, б) залучених (депозитних) та в) позичених (недепозитних) ресурсів банку.

Операції з формування власних ресурсів охоплюють операції:

— з формування статутного капіталу банку;

— з формування резервного капіталу банку;

— з формування страхового капіталу банку;

— з формування іншого капіталу банку спеціального призначення, який створюють за рахунок банківського прибутку і використовують відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою банку;

— пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залученого капіталу називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних, фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і на вимогу). Вкладниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, що постійно обслуговуються в конкретному банку (клієнти банку), так і юридичні та фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в інших банках.

У банківській практиці України передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування і для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших банках. З цією метою банки відкривають рахунки на вимогу (поточні, бюджетні) та на строк (депозитні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що обслуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу.

Пасивні депозитні операції створюють можливість користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти на вимогу) та строкових депозитах (кошти на строк).

Пасивні депозитні операції можна класифікувати:

1) за категорією вкладника:

— операції зі залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб — на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;

— операції зі залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб — на поточні, депозитні рахунки;

— операції зі залучення тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів — на кореспондентські та депозитні рахунки;

2) за строком:

— операції зі залучення тимчасово вільних коштів на рахунки на вимогу (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для поточних розрахунків;

— операції зі залучення тимчасово вільних коштів на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду.

Крім мобілізації власних та залучених ресурсів, банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів через емісію та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси банку або ресурси недепозитного характеру. Ця частина банківських ресурсів є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси банку мобілізуються через здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій.

Пасивні кредитні операції — це операції банку, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших банках та в НБУ).

Банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банках на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до кількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, банки можуть звертатись за кредитом до кредитора останньої інстанції — Національного банку України, який нині надає кредити під заставу державних цінних паперів і комерційних векселів. Згідно з чинним законодавством, НБУ може здійснювати продаж банкам кредитів через кредитні тендери, проводити операції з переобліку комерційних векселів, що раніше були обліковані банком, та видавати кредити овернайт через постійно діючу лінію рефінансування.

Пасивні інвестиційні операції — це операції банку, пов'язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов'язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківські ресурси коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів.

Мобілізовані через здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, акціонерів, учасників, вкладників, кредиторів та інвесторів акумулюються на кореспондентському рахунку банку (якщо вони надійшли в безготівковій формі) або в касі (якщо вони надійшли готівкою). Розміщують банки мобілізовані ресурси за різними напрямами через проведення активних операцій.

3. Активні банківські операції та їх характеристика

Активні операції банку — це операції з розміщення мобілізованих банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. До них належать:

— операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах із метою підтримання ліквідності банку;

— розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

— касові операції з приймання і видавання готівки;

— кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

— інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

— фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

— валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках;

— депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших банках;

— операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

— операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.

Загальну характеристику активних і пасивних операцій банків наведено в табл.1:

Таблиця 1. Активні й пасивні операції комерційного банку

Активні операції

Пасивні операції

Грошові кошти

Акумулювання коштів на кореспондентському рахунку в НВУ. Акумулювання коштів у касі. Розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках (рахунки ностро). Розміщення коштів у депозити в інших банках

Власні ресурси

Формування статутного капіталу. Формування резервного фонду. Формування страхових фондів. Формування фондів економічного стимулювання. Формування інших фондів спеціального призначення. Формування і розподіл прибутку

Кредитний портфель

Надання кредитів юридичним особам у національній та іноземній валютах (у тому числі прострочені та пролонговані). Надання кредитів у національній валюті фізичним особам (у тому числі прострочені та пролонговані). Надання міжбанківських кредитів у національній та іноземній валютах (у тому числі прострочені та пролонговані)

Залучені ресурси

Мобілізація коштів вкладників (юридичних та фізичних осіб) на рахунки на вимогу (поточні, бюджетні). Мобілізація коштів банків-кореспондентів на кореспондентські рахунки, відкриті в конкретному банку (рахунки лоро). Мобілізація коштів вкладників (юридичних та фізичних осіб) на строкові депозитні рахунки. Мобілізація коштів інших банків на строкові депозитні рахунки

Цінні папери на продаж

Вкладення в державні та корпоративні цінні папери на продаж

Позичені ресурси

Отримання кредитів від інших комерційних банків. Отримання кредитів у НБУ. Емісія та розміщення власних боргових цінних паперів банку

Інвестиційний портфель

Вкладення в державні та корпоративні цінні папери на інвестиції. Вкладення в статутні фонди підприємств та організацій

Майно та нематеріальні активи

Вкладення в основні засоби. Вкладення в товарно-матеріальні цінності. Вкладення в нематеріальні активи

Активні операції банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою).

4. Характеристика банківських послуг

Універсалізація банківської діяльності, зростання конкуренції між банками та необхідність отримання додаткових доходів пов'язані з упровадженням та розвитком банківських послуг.

Особливість банківських послуг полягає у такому:

1) для надання банківських послуг банкам, як правило, не потрібні додаткові ресурси;

2) найбільшу частину доходів від надання послуг банки одержують у вигляді комісії;

3) при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не пов'язані з матеріальними наслідками.

Банківські послуги класифікують за різними ознаками:

1. Залежно від руху матеріального продукту:

— послуги, пов'язані з рухом матеріального продукту (наприклад, розрахунково-касове обслуговування);

— чисті послуги (наприклад, консультаційні).

2. Залежно від контингенту споживачів:

— послуги юридичним особам;

— послуги фізичним особам.

3. Залежно від відображення послуги у балансі:

— балансові;

— позабалансові (операції, що певний час не відображаються в балансі, поки не будуть відображені в прибутках або збитках банку).

4. Залежно від плати за надання послуг:

— платні;

— безоплатні.

5. Залежно від можливості обліку платних послуг і можливості визначення розміру плати:

— послуги, розміри яких підлягають обліку (розрахунково-касові, кредитні, валютні);

— послуги, аналоги яких є у відповідних тарифах (консультаційні);

— послуги, вартість яких не може бути встановлена об'єктивно (як правило, надаються банками в пакеті з платними товарними послугами).

Посередницькі послуги — це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона (банк), що виступає посередником між замовником і виконавцем.

Серед посередницьких послуг, що надаються банками, найбільш поширеними є: посередництво в отриманні клієнтом позички, посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою, майном здійснюються на основі доручення від клієнта та укладення договору комісії. Зміст і порядок здійснення цих операцій розкрито у главах 68, 69 Цивільного кодексу України.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії — підписання документів, укладення угод; та фактичні дії — пошук контрагентів, наведення довідок, огляд майна тощо.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або декілька угод від свого імені за рахунок комітента. За угодами, які укладає комісіонер з третіми особами, набуває права і стає зобов'язаним не комітент, а комісіонер, бо він укладає угоди хоч і за рахунок комітента, але від свого імені.

Консультаційні послуги банки надають з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Як правило, цей вид послуг перебуває в тісному контакті з іншими операціями, а саме: кредитними, лізинговими та іншими. Плата за консультацію враховується у складі плати за основний вид операції, що супроводжується консультацією.

Банки, володіючи сучасними засобами телекомунікацій та електронно-обчислювальної техніки, завжди мають різноманітну інформацію, що дозволяє їм надавати інформаційні послуги. До них відносять:

1) одержання, тобто набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами, державою;

2) використання інформації — задоволення інформаційних потреб юридичних та фізичних осіб;

3) поширення інформації;

4) зберігання інформації.

Інформація може бути відкрита і з обмеженим доступом. До останньої належить конфіденційна інформація — це відомості, які перебувають у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

До найпоширеніших видів інформаційних послуг, що надають банки, можна віднести:

— інформування про чинне законодавство зарубіжних країн у галузі банківської справи, фінансів, валютних ресурсів, оподаткування;

— надання копій грошово-розрахункових документів;

— допомогу в розшуку перерахованих сум;

— надання інформації про прийняття НБУ та іншими органами рішень, які впливають на господарську діяльність клієнта;

— доведення інформації про курси іноземних валют, котирування цінних паперів та їх дохідність;

— сприяння в підборі партнерів, засновників, учасників обмінних операцій.

Гарантії та поручительства — це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, що застосовуються між будь-якими суб'єктами правовідносин.

Гарантійні послуги полягають у зобов'язанні банку виплатити суму боргу свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов'язання.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України, під гарантією потрібно розуміти зобов'язання гаранта, що видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала відповідну грошову суму.

До цієї групи операцій належать: гарантії повернення кредиту, гарантії відшкодування збитків, що випливають з невиконання клієнтом умов контракту. Банківські гарантії відомих своєю платоспроможністю банків фактично означають доступ клієнта і до кредиту.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо зобов'язання не виконується.

Поручитель, який виконав зобов'язання боржника, набував всіх прав кредитора за цим зобов'язанням, тобто зберігає право вимоги до боржника (регресії вимоги).

Призначення цих послуг банку подібне, однак є низка відмінностей:

1. Гарантія може бути односторонньою цивільно-правовою угодою, заснованою на волевиявленні однієї особи — гаранта.

2. Гарант несе додаткову відповідальність, тобто повністю виконує зобов'язання (за умови відсутності в основного боржника коштів, які необхідні для виконання зобов'язання).

3. Оформлення договором гарантії є необов'язковим.

4. Гарант може обмежити свою відповідальність частиною зобов'язань боржника на суму, на яку видано гарантію.

Трастові послуги — послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа — засновник (установник управління) передає своє майно у розпорядження іншій особі — довірительному власнику (управителю) для управління в інтересах третьої особи — бенефіціара (вигодонабувача).

У Законі України "Про банки і банківську діяльність" зазначено, що банки можуть здійснювати лише довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Тому можна виділити два напрями надання трастових послуг:

І. Трастові послуги на користь фізичних осіб:

1. Розпорядження спадщиною — відповідальний траст.

2. Управління майном згідно 3 договором, або прижиттєвий траст.

3. Опікунство та забезпечення зберігання майна (для неповнолітніх, фізично недієздатних).

4. Агентські послуги: збереження активів, одержання доходів за ними та повідомлення клієнта; купівля-продаж цінних паперів та доставка їх до клієнта; обмін цінних паперів; погашення облігацій, сплата податків, оформлення страхових полісів, оплата рахунків, отримання кредитів, купівля-продаж іноземної валюти, дорогоцінних металів.

ІІ. Трастові послуги юридичним особам:

1. Передання довіреній особі права розпорядження майном, що є забезпеченням облігаційної позики.

2. Агентські послуги.

3. Створення фондів погашення заборгованості за основним боргом, нарахованими процентами, дивідендами.

4. Тимчасове управління справами компанії, що реорганізується чи знаходиться у стані ліквідації.

5. Депозитарні послуги.

6. Розпорядження активами.

7. Інвестування коштів клієнта тощо.

Факторинг — це послуга банку, яка полягає у викупі платіжних вимог у постачальника товарів (послуг).

Сутність факторингу полягає у фінансуванні під відступлення права грошової вимоги, коли одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка має право здійснювати факторингові операції.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові й в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, котрому має бути здійснений платіж.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Розрізняють такі види факторингу:

— з відповідальністю за ризик неплатоспроможності та без права регресу;

— без прийняття ризиків неплатоспроможності (з правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму);

— з фінансуванням до моменту купівлі;

— з фінансуванням до настання строку платежу.

Залежно від кількості послуг банку, які супроводжують факторингову операцію, факторинг поділяється на:

1) конвенційний, який є комплексною системою обслуговування клієнта і зосереджує в собі бухгалтерські, юридичні, консультаційні та інші послуги;

2) конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням рахунків-фактур. Конфіденційний факторинг передбачає повідомлення боржника про пересідступлення клієнтом прав вимоги боргу банку (фактору), який одразу зараховує на його рахунок близько 70—90 % суми боргу, а інші 10—80 % — в обумовлений у договорі строк за мінусом процентів за кредит і комісійних платежів. Переваги цього виду факторингу для клієнта полягають у тому, що він є більш незалежним від банку.

Банк може укласти угоду з клієнтом, за якою:

— отримує у постачальника право на одержання платежу за товарними операціями з покупцями;

— купує дебіторську заборгованість за відвантажені товари та надані послуги, які не оплачені в строк.

З метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань та сприяння надходженню готівки експортеру, що надав кредит іноземному покупцю, використовують таку форму розрахунків, як форфейтинг.

Форфейтинг — це купівля на безповоротній основі у кредитора боргу, вираженого в обіговому документі.

Покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов'язання відмовитися від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника.

Форфейтинговій операції притаманні такі характерні ознаки:

— об'єктом форфейтингу є прості, переказні векселі (іноді — зобов'язання у формі акредитива);

— предметом форфейтингу є товари інвестиційного призначення;

— суб'єкти — форфейтер (покупець боргу), кредитор (експортер), боржник (імпортер), їхні банки;

— строк кредитування — від 180 днів до 5—7 років;

— договір укладається, як правило, у вільно конвертованій валюті;

— кредитування експортера шляхом дисконтування відбувається переважно на основі фіксованої процентної ставки.

Банки також можуть надавати додаткові послуги своїм клієнтам зі зберігання цінностей у трьох формах:

І. Зберігання цінностей клієнтів у сховищі:

1. Банк може прийняти на зберігання документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності.

2. Банк може бути уповноважений поклажодавцем на вчинення правочинів з пінними паперами, прийнятими на зберігання.

3. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві.

ІІ. Надання клієнтам сейфів у приміщенні банку (договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком):

1. Банк може передати поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними.

2. Банк видає поклажодавцеві ключ від сейфа, картку, що ідентифікує поклажодавця, інший знак або документ, що посвідчує право його пред'явника на доступ до сейфа та одержання з нього цінностей.

3. Банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх поміщення у сейф та одержання їх із сейфа.

ІІІ. Надання нічних сейфів клієнтам.

Останнім часом у банківській практиці широкого розповсюдження набуває лізинг. Термін "лізинг" запозичений з англійської "lease", що означає найм будь-якого виду, а поняття "лізинг" ("leasing") — найм рухомих речей.

Лізингові операції можна класифікувати за різними ознаками. Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України, окремі види і форми лізингових угод встановлюються законом і можуть класифікуватись за такими ознаками:

1. Залежно від джерел придбання предмета лізингу:

— прямий — коли лізингодавець купує майно у виробника і передає його в оренду;

— зворотний — власник продає майно лізингодавцю, а потім бере його в оренду.

2. Залежно від предмета лізингу:

— лізинг рухомого майна;

— лізинг нерухомого майна.

3. Залежно від обслуговування:

— лізинг з обслуговуванням (надання лізингових послуг поєднується з наданням певних послуг, пов'язаних з утриманням і технічним обслуговуванням об'єкта лізингу);

— пакетний лізинг — система надання в оренду предмета лізингу (наприклад, будинок, магазин продають у кредит, а обладнання — за лізинговою угодою).

4. Залежно від ступеня окупності майна:

— лізинг з повною окупністю, коли протягом строку дії одного договору здійснюється повна виплата лізингодавцю вартості отриманого майна;

— лізинг з неповною окупністю, коли протягом дії одного договору окупається тільки частина вартості орендованого майна.

5. Залежно від умов амортизації:

— лізинг з повною амортизацією і, відповідно, з повною виплатою вартості об'єкта лізингу;

— лізинг з неповною амортизацією, а, значить, з частковою виплатою вартості.

Виходячи з наведених вище двох ознак класифікації (за ступенем окупності об'єкта лізингу й умов його амортизації), які пов'язані між собою, розрізняють фінансовий та оперативний лізинг:

— оперативний — лізинг з неповною окупністю;

— фінансовий — лізинг з повною окупністю.

Особливостями оперативного лізингу є:

— орендодавець не планує покрити всі свої витрати за рахунок надходжень від орендаря;

— строки зносу є більшими за строки угоди лізингу (тобто строк угоди не перевищує строк амортизації);

— ризик втрати, псування майна лежить в основному на лізингодавцеві;

— із закінченням встановленого строку майно, зазвичай, повертається лізингодавцю;

— сам об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця та обліковується у нього на балансі.

Оперативний лізинг може бути двох видів:

1) рейтинг — короткостроковий лізинг (від 1 дня до 1 року, без права наступного придбання лізингоодержувачем об'єкта лізингу);

2) хайринг — надання об'єкта лізингу на строк понад 1 рік без права викупу лізингоодержувачем об'єкта лізингу.

Оперативний лізинг допускає багаторазове надання об'єкта лізингу в оренду.

Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого періоду сум, які достатні для повної амортизації капітальних вкладень і здатні забезпечити лізингодавцю прибуток.

Характерні особливості цього виду лізингу:

— вибір об'єкта лізингу здійснює лізингоодержувач;

— лізингоодержувач має право використовувати об'єкт лізингу протягом усього строку угоди;

— строк фінансового лізингу, як правило, не менше за строк повної амортизації об'єкта лізингу;

— витрати на утримання об'єкта лізингу несе лізингоодержувач;

— існує можливість викупу об'єкта лізингу після закінчення строку угоди.

У Законі України "Про фінансовий лізинг" (ст. 1) подано таке визначення: фінансовий лізинг — це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника), відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У лізинговій угоді беруть участь три сторони (рис. 1):

Рис. 1. Суб'єкти лізингу

постачальник — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в подальшому буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавцями можуть бути спеціальні лізингові компанії або банки;

лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

Предметом лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних засобів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи.

Строк лізингу визначається сторонами договору і може залежати від строку служби устаткування, його фізичного та морального зносу, динаміки інфляційних процесів, рівня процентних ставок.

Лізингові платежі сплачують у порядку, встановленому законом, вони можуть включати:

— суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

— платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

— компенсацію процентів за кредитом;

— інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

В економічній літературі трапляється ще класифікація банківських послуг з виділенням таких їх груп: ліцензовані, неліцензовані, чисті, сурогатні, комісійні, гонорарні, спредові, балансові, позабалансові та ін.

До ліцензованих банківських послуг належать такі, надання яких потребує ліцензії Національного банку України. Такими послугами є касове обслуговування клієнтів, інкасація та перевезення грошових цінностей, ведення рахунків клієнтів, залучення депозитів юридичних і фізичних осіб тощо.

Чистими вважають послуги, що не несуть будь-якого ризику для активів банку, крім ризику операційних помилок. Це, зокрема, здійснення розрахунків за власні кошти клієнтів, інкасові послуги, інкасація готівки тощо.

Сурогатними називають послуги, кінцевий результат від здійснення яких може вплинути на активи банку. Наприклад, гарантії, непокриті чеки, аваль і акцепт векселів, підтверджені акредитиви тощо.

До комісійних належать послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії, а сам не сплачує ніяких комісій при їх наданні — це збереження цінностей у власному депозитарії, ведення реєстрів власників цінних паперів, емітованих клієнтами за їх дорученням тощо.

Гонорарними називають послуги, за надання яких банк одержує від клієнтів обумовлену наперед плату. Це лізинг, трастові, консультативні та інші подібні послуги.

До спредових належать послуги, чисті доходи від яких формуються як різниця між комісією, одержаною від клієнта, та комісією, сплаченою при організації конкретної послуги. Наприклад, видача готівки клієнтам за рахунок купленої в інших банках або в установі НБУ.

До балансових належать послуги, що обліковуються на балансових рахунках, — це кредитні, інвестиційні, валютні тощо. Водночас ці послуги можуть бути активними та пасивними.

До позабалансових відносять послуги, що не обліковуються на балансових рахунках (гарантії, поручительства, консультації тощо).

З розвитком телекомунікацій та технологій активно розвивається така послуга, як Інтернет-банкінг, що призначена для здійснення документообігу між банком і його клієнтами в електронному вигляді у будь-який час доби, з будь-якої точки земної кулі.

Нині розвиток нових видів банківських послуг пов'язаний з освоєнням ринку електронної комерції.

Питання для самоперевірки

1. Розкрийте суть банківських операцій та послуг.

2. Назвіть класифікаційні ознаки банківських операцій.

3. Охарактеризуйте пасивні операції банку,

4. Перелічіть операції з формування власних ресурсів банку та охарактеризуйте їх.

5. Які операції входять до складу операцій з формування позиченого капіталу банку? Розкрийте їх особливості.

6. У чому особливість депозитних операцій банку?

7. Окресліть сутність та різновиди активних банківських операцій.

8. За якими ознаками класифікують банківські послуги?

9. Охарактеризуйте особливості надання основних банківських послуг (посередницьких, консультаційних, гарантійних, інформаційних, лізингових тощо).

10. Подайте визначення кредитного портфеля банку. Назвіть його види.

11. У чому полягає відмінність гарантійних послуг банків від поручительства?

Теми рефератів

1. Нетрадиційні банківські операції та послуги, тенденції їх розвитку в Україні.

2. Розвиток і розширення ринку банківських послуг в Україні.

3. Лізингові операції банку та проблеми їх розвитку в України

4. Банківські послуги, їх види та значення в умовах конкуренції у банківській сфері.

Список рекомендованої літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІП (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. №679 — XIV (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 238.

3. Адамик В. її. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 278 с.

4. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 814 с.

5. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. — 2-ге вид., вип. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 476 с.

6. Вовчак О. Д., Скаско О. /., Стасів А. М. Банківський нагляд: Навч. посіб. — Л.: Новий світ-2000, 2006. — 480 с

7. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Академія, 2000. — Т. 1. — 864 с.

8. Енциклопедія банківської справи України / Редкол.: В. С. Стельмах (голова) та ін. — К.: Молодь; Ін. Юре, 2001. — 680 с.

9. Епіфанов А. О.. Маслак Н. Г., Сало 1. В. Операції комерційних банків: Навч. посіб. — Суми: Університетська книга, 2007. — 528 с.

10. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Л.: ЛБІ НБУ, 2001. — 516 с.

11. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. Ф. Ф. Бутинця. — К.: Кондор, 2004. — 461 с.

12. Реверчук С. К. Банківське виробництво в Україні і світі: послуги і продукти // Діловий вісник. — № 9. — 2005. — С. 24—25.

13. Снігурська Л. П. Банківські операції 1 послуги: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2006. — 456 с.

14. Тиркало Р. Ш., Щибоволок 3.1. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії. Експрес-діагностика, рейтинг: Навч. посіб. — К.: Слобожанщина, 1999. — 236 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

43735. Создании базы данных для построения крепёжных деталей 3.34 MB
  Исходное информационное обеспечение. Обеспечить пользователя необходимой информацией о крепёжных деталях. Решение: Использование формы в которых будет содержаться необходимая информация о крепежных элементах. Создать программу которая позволила бы обрабатывать сортировать и изменять информацию о крепёжных элементах.
43736. Реализация базы данных центра занятости 587.17 KB
  С чисто практической точки зрения базы данных позволяют избавиться от большого количества бумажных документов и значительно ускорить поиск и внесение информации. Цель данного курсового проекта – реализация базы данных центра занятости. Для выполнения работ в базе данных необходима авторизация с помощью пары...
43737. Система управління складським обліком продовольчих товарів 24.23 MB
  Завдяки використанню топології складських приміщень, система наочно відображає завантаженість товаром осередків та стелажів Грамотна організація роботи підприємств складського комплексу веде до підвищення продуктивності праці, скорочує витрати робочого часу на виконання складських операцій і дозволяє ефективно використовувати складські приміщення. Все це сприяє підвищенню економічної ефективності підприємства.
43738. Обґрунтування роздільної технології збирання льону-довгунця з використанням льонопідбирача-молотарки ПМЛ-1 в Інституті луб’яних культур 1.64 MB
  Первинна очистка насіння здійснюеться на чотирьох машинах ОВС-25, великі партії насіння до посівних кондицій доробляються на двох лініях, одна з яких змонтована з послідовно підключених Петкусі-Гігантів, друга являе з себе комплекс КЗС-40, переобладнаний зерноочисними машинами фірми “Петкус”. Доробка машин малих парків насіння здійснюется на чотирьох Петкус-Суперах і одному Петкус-Гіганті.
43739. Исследование торговой деятельности малых предприятий розничной торговли продовольственными товарами магазина ООО «Эклар» 329.68 KB
  Организация малого предпринимательства в сфере торговли Понятие малого предпринимательства и этапы его развития Формы государственной поддержки малого предпринимательства Организация торговой деятельности малого предприятия в розничной торговле на примере ООО Эклар.
43740. Определение способов модернизации системы управления сбытом в ООО «Шебекинcкий Картон» 519.4 KB
  Комплекс мероприятий решений и действий по формированию ассортимента выпускаемой продукции и ценообразованию по формированию спроса и стимулированию сбыта реклама обслуживание покупателей коммерческое кредитование скидки заключению договоров продажи поставки товаров товародвижению транспортировке по инкассации дебиторской задолженности организационным материально-техническим и прочим аспектам сбыта. Таким образом в хозяйственной деятельности организации одним из основных вопросов являются сбыт реализация готовой...
43742. Расчет конструктивных схем двигателей класса тяги 12...18 тонн 1.58 MB
  Расчет газодинамических параметров КВД. Проработка конструкции КВД. Проработка конструкции статора КВД и направляющего аппарата 1й ступени. Расчет на статическую прочность рабочей лопатки 2й ступени КВД.
43743. Разработка конструкции компрессора высокого давления 1.6 MB
  В работе проведен сравнительный анализ конструкций компрессоров высокого давления двигателей класса тяги 1218 тонн выбрана конструктивная схема КВД выполнена детальная проработка конструкции. Проведены расчеты на прочность рабочей лопатки 2й ступени и промежуточного диска расчет лопатки 2й ступени на колебания расчет крепления направляющего аппарата 1й ступени КВД.1 Проточная часть КВД 15 1.5 Расчет газодинамических параметров КВД 17 1.