88949

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПО ВИВЧЕННЮ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Курсовая

Психология и эзотерика

Актуальність обраної нами теми обумовлена недостатньою розробленістю даної теми в сучасній психології та педагогіці а також відсутністю комплексних рекомендацій щодо формування лідерства у підлітків.

Украинкский

2015-05-06

400.5 KB

11 чел.

  41

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,УКРАЇНИ 

___________________________________________________

ІМЕНІ _______________

ФАКУЛЬТЕТ ________________________

КАФЕДРА ______________________________

ПРОБЛЕМА ЛІДЕРСТВА У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ 

Курсова робота з дисципліни «______________________»

студента групи ___

спеціальності «____________»

ПРІЗВИЩЕ ІМ’Я ПО БАТЬКОВІ

Науковий керівник:

ПРІЗВИЩЕ ІМ’Я ПО БАТЬКОВІ,

вчене звання, наук. ступінь, (посада)

ЛУЦЬК – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІДЕРСТВА В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

  1.  Поняття лідерства та теорії його походження…………………………….5
    1.  Психологічна характеристика підліткового віку. Сутність та особливості лідерства в підлітковому віці………………………………………………7
    2.  Аналіз підходів до вивчення мотивації лідерства в підлітковому віці…15

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПО ВИВЧЕННЮ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

2.1. Основні методики дослідження. Їх завдання й цілі………………………..19

2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження…………………………22

2.3. Рекомендації для розвитку лідерських якостей підлітків…………………28

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………33

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………36

ВСТУП

Актуальність теми. З точки зору розвитку, підлітковий вік характеризується як надзвичайно важливий у становленні особистості. У цей період відбувається розширення життєвого простору, соціального оточення. Це, перш за все, виявляється у виникненні особливого комплексу потреб, що виражається в прагненні вийти за рамки школи і долучитися до життя дорослих. У цьому віці афективні конфлікти викликаються зіткненням протилежних мотивів. Суперечності стосуються самооцінки, народжують підсвідому невпевненість, зниження активності і т.д. Однак підлітковий вік є найбільш сприятливим часом для розвитку емоційних аспектів самосвідомості.

Зауважимо, що особливо складно самовизначитися в такому динамічному світі підлітку, для якого цей час є ключовим у становленні та розвитку, так як в цьому віці закладаються і формуються основи лідерського потенціалу, який, в наслідку, розкривається в дорослому житті.

Слід зазначити, що лідерство знайшло широке застосування і досить активно вивчається, але не всі його аспекти зачіпаються.

Актуальність обраної нами теми обумовлена недостатньою розробленістю даної теми в сучасній психології та педагогіці, а також відсутністю комплексних рекомендацій щодо формування лідерства у підлітків.

Також актуальність обумовлена необхідністю вирішення проблеми оптимізації взаємин підлітків між собою та гармонізації їх взаємин в цілому, втілення у практику виховання підростаючого покоління принципу особистісно зорієнтованого підходу.

Усе сказане і зумовило вибір теми дослідження «Проблема лідерства в підлітковому віці».

Об’єктом дослідження є явище лідерства у соціальній Психології.

Предметом дослідження є особливості прояву лідерських якостей у підлітковому віці.

Мета дослідження полягає у дослідженні визначення лідерів та аутсайдерів у групі підлітків, становлення лідерства у підлітків як спосіб поведінки і діяльності в соціальній групі.

У відповідності з поставленою метою були визначені наступні завдання дослідження:

  •  Проаналізувати теоретичні підходи до вивчення лідерства як соціально – психологічного явища;
  •  Визначити чинники, що впливають на прояв лідерських якостей особистості у підлітковому віці;
  •  Виконати теоретичне дослідження проблем лідерства в підлітковій групі на основі вивченої літератури;
  •  Експериментально вивчити рівень прояву лідерських якостей у досліджуваній групі, здійснивши кількісний і якісний аналіз отриманих даних;
  •  Розробити та привести рекомендації дітям, їхнім батькам і вчителям з розвитку лідерських здібностей.

Теоретико-методологічною основою дослідження послужили провідні ідеї вікової психології (Л.С. Виготський, І.А. Зимова, А.Н. Леонтьєв) і основні положення психології спілкування і взаємодії школярів (Андрєєва, Л.І. Божович, Л.Я. Гозман, Т.В. Драгунова, М.М. Обозов, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, Д.І. Фельдштейн та ін.).

Методи і методики: теоретичний аналіз літератури, в роботі були використані наступні психодіагностичні методики: соціометрія «Методика діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин» Дж. Морено, тест-опитувальник «Лідер», тест «Шкала оцінки потреби в досягненні».

Структура дослідження: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, перший, з яких — теоретичний, другий — практичний, складається з емпіричного психологічного експерименту, висновків, додатків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІДЕРСТВА В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

  1.  Поняття лідерства та теорії його походження

Перш за все важливо дати визначення поняття «лідерство», дане слово походить від англійського «leader» — ведучий, керівник. Це один із механізмів інтеграції групової діяльності. Виникнувши як результат спілкування і взаємодії індивідів у складі групи, лідерство є складним соціально-психологічним феноменом [23, с. 180]. У психологічному словнику лідерство — це соціально-психологічний феномен, що пов'язаний з динамічними процесами у малій групі; поняття, яке характеризує відношення домінування і підпорядкованості в групі. Лідерство є результатом дії як об'єктивних чинників (мети і завдань групи в конкретній ситуації), так і суб'єктивних (потреби, інтереси, індивідуально-психологічні особливості членів групи), а також це дії лідера як ініціатора й організатора групової діяльності [24, с. 136].

Тому, як бачимо, лідерство — це складний соціально-психологічний процес групового розвитку, коли окремий індивід виконує роль лідера, тобто об'єднує, спрямовує дії всієї групи, яка очікує, приймає і підтримує його рішення. У результаті цього процесу відбувається виникнення та диференціація групової структури, її оптимізація і вдосконалення. Лідер — це такий учасник групи, який у значимих ситуаціях здатний здійснювати суттєвий вплив на поведінку інших її учасників [28, с. 86].

У процесі досліджень цього феномену, що активно розгорнувся на початку XX ст., сформувалися різні концептуальні системи, теорії, кожна з яких розглядала його під особливим кутом зору, відповідно пояснюючи його походження, сутнісні особливості, вплив на функціонування малої соціальної групи.

Теорія рис (Є. Богардус, Ф. Гальтон та ін.) концентрує свою увагу на вроджених якостях лідера, доводить, що ним може бути особа з певними особистісними якостями (сукупністю певних психологічних рис). Різні дослідники по-своєму виокремлювали ці характеристики, так і не дійшовши згоди щодо їх переліку. У надрах теорії рис зародилася харизматична концепція, згідно з якою людина народжується із задатками лідера, лідерство послане окремим видатним особистостям як благодать, "харизма" (грець. charisma — дар, милість, Божа благодать). Харизматичний лідер користується у групі абсолютною довірою, спонукає до схиляння перед собою [14, с. 214].

Ситуаційна теорія лідерства Ф. Фідлера. Цей дослідник запропонував модель ефективності лідерства, яка базується на ступені так званої сприятливості ситуації для лідерства. Не відкидаючи теорії рис, Фідлер вважає лідерство продуктом ситуації. Згідно з цими уявленнями, розв'язання завдань і спілкування у різних ситуаціях групового життя виводить на передній план конкретних індивідів, які переважають інших хоча б за однією якістю. Оскільки в конкретній ситуації актуальною є конкретна якість, то лідером стає наділений нею індивід. Відкинувши твердження про вродженість якостей, представники цієї теорії висловлювали свої переконання, що конкретна ситуація стимулює і забезпечує найповніший вияв конкретних рис лідера. Вони також доводили, що людина, ставши лідером один раз, може знову виявити лідерські здібності. Часто, внаслідок дії стереотипів, людина-лідер в одній ситуації іноді розглядається групою як лідер взагалі. Визнання лідером в окремій ситуації, здобутий завдяки цьому авторитет є передумовами обрання індивіда на лідерські ролі й наступного разу [23, с. 163].

За поведінковими концепціями лідерства: «теорії X» і «теорії Y» Д. Мак - Грегора, лідером стає людина, яка дотримується певного стилю поведінки. Концентруючи увагу на поведінці людини, він часто абсолютизовував один стиль керівництва, ефективність якого залежала від конкретної ситуації: коли ситуація змінювалася, то змінювався і стиль. У межах цього підходу було досліджено і класифіковано різноманітні стилі лідерства [16, с. 108].

Синтетична (або комплексна) теорія сформувалася на основі узагальнення напрацювань у межах попередніх підходів. Лідерство вона тлумачить як процес організації міжособистісних стосунків у групі, вважаючи лідером суб'єкта управління цим процесом. Представники цієї теорії суттєву увагу звертають при цьому на структуру особистості лідера, тривалість існування групи та ін. Власне феномен лідерства аналізують як продукт спільної групової діяльності при розв'язанні конкретного завдання, коли індивіди мають змогу виявити свою здатність організувати групу на розв'язання групової проблеми. Отже, спільна діяльність (актуальність мети, широта завдань, різноманітність умов для їх розв'язання та ін.) сприяє виникненню і формуванню лідерства, появі конкретного лідера. Більшість вітчизняних досліджень лідерства здійснюється саме в координатах цієї теорії [14, с. 361].

  1.  Психологічна характеристика підліткового віку. Сутність та особливості лідерства в підлітковому віці

Слід зазначити, що у психолого-педагогічній науці склалося кілька підходів до проблеми лідерства, які принципово різняться за позиції щодо питання походження даного феномена.

Оскільки розробка теорій лідерства йшла окремо в зарубіжній і вітчизняній психології, то й аналізувати основні напрямки дослідження бачиться доцільним окремо.

Поняття «лідер» і «лідерство» використовуються рядом наук, зокрема, в соціології, політології, психології, педагогіки. Розглянемо ряд визначень, в яких виділимо значимі ознаки.

Лідер - член групи, який ідентифікується з найбільш повним набором групових цінностей, володіє найбільшим впливом і висувається в ході взаємодій [19].

Лідер - член групи, за яким всі інші члени групи визнають право приймати найбільш відповідальні рішення, що зачіпають інтереси всієї групи і визначають напрями діяльності всієї групи [32].

Є й такі загальні визначення:

• Лідер - це такий член групи, який висувається в результаті взаємодії її членів або організовує їх навколо себе, при відповідності його норм і ціннісних орієнтацій з груповими і сприяє організації та управління цієї групи при вирішенні групових цілей.

• Лідер - член групи, який володіє необхідними організаторськими здібностями, займає центральне положення в структурі міжособистісних відносин членів групи і сприяє своїм прикладом, організацією та управлінням групою досягненню цілей групи найкращим чином.

Таким чином, з визначень можна виділити ряд істотних ознак лідера: ідентифікується з найбільш повним набором групових цінностей, займає центральне положення в структурі міжособистісних відносин, володіє правом приймати найбільш відповідальні рішення, організовує групу на досягнення цілей.

Лідерство - один із способів диференціації групи внаслідок діяльності, спілкування і взаємодії її членів. Виникнувши як результат спілкування та взаємодії індивідів у складі групи, лідерство стає складним соціально-психологічним феноменом, в якому, певним чином, фокусуються і виявляються найважливіші характеристики групового розвитку, які мають не тільки психологічну або емоційно-психологічну, але в першу чергу соціальну та класову природу і сутність. Як вказує Б.С.Волков [8, с. 26], спроби вивести лідерство з чисто психологічних відносин між членами малих груп і протиставити його керівництву як процесу, має винятково соціальну і політичну природу, характерні для сучасної американської соціальної психології, яка розглядає малі групи в основному в як емоційно-психологічної спільності людей.

Розрізняють «формальне» і «неформальне» лідерство. «Формальне» лідерство пов'язане з встановленими правилами призначення керівника і має на увазі функціональне відношення. «Неформальне» лідерство виникає на основі особистих взаємин учасників. Це так званий характер лідерства. Тому, як зазначає О.А. Павлова [25], в шкільних класах офіційний лідер, що займає керівні посади, не завжди буває найавторитетнішою людиною в колективі. Іноді його висувають не так самі хлопці, скільки дорослі; ось чому класний керівник або повинен дуже добре знати своїх учнів, або надавати їм можливість самим вибирати старосту класу. Дуже важливо, щоб вчителі мали уявлення про те, хто ж є лідером класу.

На сьогоднішній день однією з сприятливих сфер для виховання лідерських якостей у підлітків є дитяче громадське об'єднання. Залучення підлітків до спеціально-організовану діяльність спрямовано на придбання лідерського досвіду, і при використанні в діяльності дитячого громадського об'єднання технології соціального проектування, кожному підлітку надається можливість реалізації різних позицій членів об'єднання (від виконавця до організатора).

Відзначимо, що не будь-яка діяльність розвиває лідерські якості, а лише та, яка ставить підлітка в певне ставлення до колективу однолітків. Саме різноманітна діяльність, спрямована на придбання лідерського досвіду сприяє розвитку лідерських якостей. Якщо ж діяльність підлітків одностороння, наприклад, зведена переважно до вирішення інтелектуальних завдань, то і можливості розвитку лідерських якостей будуть обмежені. У дитячому громадському об'єднанні підлітки отримують певні знання, розвивають уміння лідера в різних видах пропонованої ним діяльності. Освоєння певної соціальної позиції або ролі члена конкретного об'єднання пов'язане з оволодінням певними знаннями й уміннями. Та чи інша позиція підлітка в дитячому громадському об'єднанні - діжці (черговий командир), командир справи, командир МІГа (мікроініціатівной групи) - сприяє формуванню певних рис особистості через виконання відповідної діяльності. Підліток може свідомо вибирати і займати ту позицію, де найбільш повно буде відбуватися реалізація його можливостей і розвиток лідерських якостей. Як відзначають дослідники [26], виконання функцій лідера формує або сприяє формуванню певних якостей лідера: якщо людина довго виконує цю роль, то відбувається інтеріоризація (присвоювання) нормативних вимог ролі, а це веде до закріплення рис особистості, необхідних для ефективного лідерства.

Особливе значення лідерство набуває в підлітковий період. Розглянемо особливості цього періоду та їх зв'язку з розвитком лідерства. Головний зміст підліткового віку становить його перехід від дитинства до дорослості. Всі сторони розвитку піддаються якісній перебудові, виникають і формуються нові психологічні розуміння. Цей процес перетворення і визначає всі основні особливості дітей підліткового віку, а, отже, і специфіку роботи з ними.

Вчення займає велике місце в житті підлітків. Особливо вони готові до тих видів навчання, які робить їх дорослими у власних очах. Навчальна діяльність вважається сформованою, якщо вона збуджується прямими мотивами, а підліток може самостійно визначити навчальні завдання, вибрати раціональні прийоми і способи вирішення завдань, контролювати й оцінювати свою роботу. У цьому випадку реалізується потреба підлітка в самоствердженні. При несформованості в учнів навчальної діяльності можливий «відхід від школи». Потреба в самоствердженні не реалізується. Успішність у навчанні впливає на підвищення самооцінки, розвиток впевненості в собі, тим самим формує якості, необхідні для лідерства. Успішність у навчанні може стати основою лідерства підлітка в інтелектуальній сфері діяльності колективу.

Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра була навчальна, і суттєві зміни в психічному розвитку були пов'язані з нею, то у підлітка основна роль належить встановленій системі взаємовідносин з оточуючими. Саме система взаємин із соціальним середовищем і визначає спрямованість його психічного розвитку. Тому проблема лідерства стає однією з актуальних в цей період.

Як відомо, розвиток особистості підлітка відбувається в умовах, що змінюються розвитку групи (вчителі-предметники, спільна трудова діяльність, дружні компанії тощо), статевого дозрівання, істотної перебудови організму. Статевим дозріванням обумовлені психологічні особливості віку: підвищена збудливість і відносна нестійкість нервової системи, завищені претензії, що переходять в нахабство, переоцінка можливостей, самовпевненість та ін. Це впливає і на особливості самоствердження особистості в цьому віці.

Особливу роль у формуванні особистості підлітка відіграють однолітки. Одноліток, на відміну від дорослого, зразок особливого роду, як мірка для оцінки себе на рівні реальних можливостей:

• одноліток ближче, зрозуміліше, доступніше;

• на нього легше орієнтуватися, т. к. якості проявляються в близьких для нього ситуаціях;

• легше порівнювати себе з однолітком;

• легше усвідомлювати і оцінювати власні недоліки і успіхи.

Одноліток - не тільки зразок, але і помічник, і учасник його діяльності. У розвитку соціально-моральної дорослості підлітка велику роль відіграють відносини з близьким товаришем, другом. Вони є предметом особливих роздумів підлітка. Він намагається розібратися в собі й товариша. Порівнює його ставлення до себе і своє до нього, намагається зрозуміти причини вчинків. В результаті роздумів виникає активність, спрямована на виправлення не лише власних недоліків, але і недоліків товариша. Кожен із друзів, пред'являючи іншому систему певних вимог, виховує один одного. Оволодіння нормами дружби становить найважливіше придбання дитини в підлітковому віці. Взаємодія з однолітками - важлива умова і для формування лідерських якостей підлітка.

При організації навчально-виховної роботи з підлітками необхідно враховувати, що на їх поведінку і діяльність істотно впливає думка товаришів. У всіх своїх діях і вчинках вони орієнтуються, насамперед, на цю думку.

Учитель для підлітків не є таким незаперечним авторитетом, як для молодших школярів. Підлітки висувають високі вимоги до діяльності, поведінки і особистості вчителя. Вони постійно оцінюють вчителя і будують своє ставлення до нього на основі оціночних суджень. Дуже важливо, щоб думка товаришів, колективу, думку самого підлітка збігалося або було схоже з думкою вихователів і батьків. Тільки в цьому випадку можна вирішити виникаючі протиріччя і тим самим створити сприятливі умови для нормального розвитку підлітка.

Постійна взаємодія підлітка з товаришами породжує у нього прагнення зайняти гідне місце в колективі. Це один з домінуючих мотивів поведінки і діяльності підлітка. Як вказує Л.І. Божович [3], потреба в самоствердженні настільки сильна в цьому віці, що в ім'я визнання товаришів підліток готовий на багато що: він може навіть поступитися своїми поглядами і переконаннями, зробити дії, які розходяться з його моральними установками.

Потребою в самоствердженні можна пояснити і багато фактів порушення норм і правил поведінки так званими важкими підлітками. Втратити авторитет в очах товаришів, впустити свою честь і гідність - це найбільша трагедія для підлітка. Ось чому підліток бурхливо реагує на нетактовні зауваження, які йому робить учитель у присутності товаришів. Таке зауваження він розглядає як приниження своєї особистості (аналогічні явища спостерігаються і в реакціях підлітків на зауваження товаришів і батьків). На цій основі нерідко виникають конфлікти між підлітком і вчителем, і підліток стає «важким». Тільки тактовне поводження з підлітком, тільки забезпечення його емоційного благополуччя саме в шкільному колективі створюють психологічно сприятливий грунт для ефективного впливу на підлітка. Шкільний колектив і дитяче громадське об'єднання мають свою специфіку розвитку та організації діяльності [12], що, в кінцевому рахунку, на наш погляд, може визначати застосування особливих умов формування та розвитку лідерських якостей.

Оскільки сутність людини, її здатність до виконання певної соціальної ролі найбільш повно розкривається через його якості, представляється доцільним окремо проаналізувати підходи вчених до визначення лідерських якостей.

Лідерські якості можуть бути розділені на три групи: системні навички, комунікативні навички та внутрішні якості:

Таблица 1. Систематика лідерських якостей

Групи навиків

Лідерські якості

Системні

Бачення

Цілепокладання

Чутливість до змін

Цілеспрямованість, наполегливість

Комунікативні

Вміння мотивувати, надихати, переконувати

Комунікабельність

Внутрішні

Впевненість у собі

Проактивність

Самовладання

Внутрішня цілісність

Якості лідера, як і інші якості особистості, необхідні в сучасних умовах, купуються людиною в ході розвитку.

Розвиток - це процес тривалих, що накопичуються, необоротних, поступальних змін складних системних об'єктів у досить великих інтервалах часу. Розвиток - це своєрідне кількісне «прирощення» того чи іншого якості на всьому просторі життєдіяльності. У загальних рисах категорія «розвиток» в педагогіці розкривається як «кількісні і якісні, психосоматичні та духовні зміни в організмі, що відбуваються в результаті природного обміну речовин, в силу залученості в потік життєдіяльності, особливо в спеціально, педагогічно організовані види соціально-позитивної діяльності, спілкування і відносин» [31].

У результаті розвитку виникає новий якісний стан об'єкта, яке виступає як зміна його складу або структури [13].

Існуючи в певної соціальної та матеріальної середовищі, взаємодіючи з оточуючими людьми, беручи участь в суспільних відносинах, підліток - член дитячого громадського об'єднання проявляє себе як складна самоврядна система з величезним спектром різних якостей і властивостей. Ця система і є особистість. Особистість - це психічна та духовна сутність людини, яка виступає в різноманітних системах якостей:

- У сукупності соціально - значущих властивостей людини;

- У системі відносин до світу і з світом, до себе і з самим собою;

- В усвідомленні навколишнього світу і себе в ньому;

- У системі потреб;

- У сукупності здібностей і творчих можливостей;

- У сукупності реакцій на зовнішні умови;

- В системі діяльності, здійснюваних соціальних ролей, в сукупності поведінкових актів і т.д. [19] К.К. Платонов у структурі особистості виділяє чотири ієрархічних рівня підструктури:

«Рівень темпераменту включає якості, найбільш обумовлені спадковістю; вони пов'язані з індивідуальними особливостями нервової системи людини;

рівень особливостей психічних процесів утворює якості, що характеризують індивідуальний досвід відчуттів, сприйняття, уяви, уваги, мислення, почуттів, волі;

рівень досвіду особистості - сюди входять знання, вміння, навички, звички. У них виділяються ті, які формуються в процесі вивчення навчальних дисциплін (знання, вміння, навички) і ті, які купуються в практичній діяльності (сфера дієво практична);

рівень спрямованості особистості об'єднує соціальні за змістом якості, що визначають ставлення людини до навколишнього світу, службовці направляє і регулюючої психологічною основою його поведінки: інтереси, погляди, переконання, соціальні установки, ціннісні орієнтації, морально-етичні принципи, світогляд» [27, с. 5-6].

Всі групи якостей тісно взаємопов’язані, зумовлюють і часто компенсують один одного, представляючи складну цілісну систему.

Сутність особистості, її свідомість, творча активність і індивідуальність обумовлюються суспільством. Становлення і розвиток особистості є процес засвоєння соціального досвіду. І.С. Кон [12] вказує, що особистість не тільки «продукт історії, але і учасник її живого руху, об'єкт і суб'єкт сучасності». Іншими словами, кожна особистість виконує певний вид діяльності, займає ту чи іншу соціальну роль, яка передбачає «нормативно схвалений спосіб поведінки, очікуваний від кожного, що займає цю позицію». Ці очікування, що визначають загальні контури соціальної ролі, не залежать від свідомості і поведінки конкретного індивіда: вони даються йому як щось зовнішнє, більш-менш обов'язкове, їх суб'єктом є не індивід, а суспільство.

Таким чином, підлітковий вік як найбільш сприятливий період для виховання лідерських якостей у дитини, де оптимально його включення в спільну діяльність з педагогами та батьками, стимулюючими розвиток у підлітків лідерських якостей самосвідомості, самовиховання, самооцінки. Розвиток лідерських якостей - складний процес, пов'язаний з особистісними новоутвореннями і проходить в умовах суспільства (колективу).

  1.  Аналіз підходів до вивчення мотивації лідерства в підлітковому віці

Зазначимо, що розвиток соціальної активності, цілеспрямованості, вольових якостей необхідно починати вже з дошкільного віку, особливу увагу, приділяючи вихованню впевненості дитини у власних силах [18, с. 156].

У психолого-педагогічній літературі обговорюється питання про шляхи розвитку лідерського потенціалу особистості на різних вікових етапах. Існує дві точки зору. Перша припускає, що лідером потрібно народитися, що навчання і виховання не грають ніякої ролі. Друга точка зору полягає в тому, що і на вроджені здібності впливають умови життя і характер виховання. Якими б природними задатками не володів від народження та чи інша людина, сформувати їх на основі певні здібності можна лише в діяльності. Тому щоб сформувати у дитини нову рису особистості, перш необхідно створити ситуацію в якій дитина вперше пережив би відповідні даній межах психічний стан, а потім цей стан закріпити, зробити стійкою рисою особистості дитини.

Таким чином, основним двигуном людської діяльності є потреба, тому для розвитку лідерського потенціалу дитини необхідно створити умови, які вимагають прояву дитячої активності. Поштовхом до розвитку лідерських якостей можуть стати спортивні або інтелектуальні (командні або індивідуальні) ігри-змагання, що вимагають спритності, точності, швидкості рухів або точності і швидкості запам'ятовування і відтворення інформації [7, с. 24].

Починати слід з самих елементарних ігор, основною метою батьків і педагогів має стати розвиток у дитини відчуття віри у власні сили: «Я сам», «У мене виходить!», «Я можу!». Дорослі повинні помічати найменші успішні дії дитини і щиро схвалювати їх.

Роль успіху в розвитку особистості величезна. Н.Є. Щуркова вважає, що переживання успіху приходить тоді, коли зумієш подолати себе, своє невміння, незнання, недосвідченість.

Особистість дитини немов виростає в успіху, в той час як невдача змушує його «скукожуватися», згортатися, замикатися від усвідомлення своєї другорядності. Ю.Є. Лук'янов пише: «Успіх окрилює дитини, сприяє виробленню у нього ініціативи, впевненості у своїх силах, забезпечує надалі формування характеру борця, який вірить у свої сили» [4, с. 32].

Таким чином, секрет виховання лідерських якостей полягає в успішності дітей, їх відчуття свого росту і руху вперед. Педагоги і батьки повинні знаходити будь-яку можливість похвалити дитину, підтримати його - це перша умова забезпечення успіху. Дітям подобається бути в ролі переможця. Але, зіткнувшись з труднощами і невдачами, вони можуть відчувати негативні емоції розчарування і страху, тому з дітьми необхідно провести бесіду на тему "Сьогодні переможений, завтра переможець" і підвести до висновку: "Неможливо перемогти, не ризикуючи програти Негативний результат теж результат" , Можна розповісти дітям про декілька відомих людей, які не відразу прославилися, а перш випробували гіркоту розчарувань [15, с. 93].

Відчуття компетентності та віра у власні сили формується в дитинстві. Згідно з дослідженнями Е. Еріксона, розвитку людини немає меж, воно відбувається протягом усього життєвого циклу, є результатом успішної взаємодії індивідуума зі сприятливими можливостями навколишнього середовища.

Таким чином, кожен може розвивати й удосконалювати закладений у ньому лідерський потенціал. Здатність індивідуальності істотно підвищується в міру дорослішання і набуття життєвого досвіду і професійної майстерності. Головне визначити сферу діяльності для найкращого застосування своїх сил і досягнення успіху [10, с. 129].

Проблема виховання лідера зараз найбільш актуальна, без виховання позиції лідера (лідера на благо) неможливе існування дитячого колективу.

Відбуваються в сучасному суспільстві процеси повертають сьогодні поняттю "активна громадянська позиція" його первісний зміст. Наявність такої позиції у людини є прояв "лідерських" якостей особистості.

Однією з основних передумов є створення умов для розвитку ініціативи та лідерських здібностей підлітків та реалізації їх допомогою участі в організації життєдіяльності колективу. Дитяче самоврядування в даному випадку виступає в якості провідного педагогічного засобу, а органи дитячого самоврядування на рівні дитячого колективу - формою спеціально створеного для реалізації педагогічного сенсу простору [34, с. 16].

Як відомо, в підлітковому і юнацькому віці людини з'являється потреба у співпраці з людьми, у зміцненні зв'язків зі своєю соціальною групою, в прояві почуття єдності та співпраці.

Самоврядування - це спосіб життєдіяльності колективу, що забезпечує активну участь у вирішенні важливих питань життєдіяльності кожного члена колективу. Це означає розкриття перед дитиною світу людських взаємин у всій його складності і суперечливості, виділення тих видів взаємодії, які ведуть до успіху, до самоствердження.

Участь у життєдіяльності колективу готує підлітків до виконання обов'язків, покладених на кожного з нас суспільством у вирішенні суспільно значущих завдань, допомагає в життєвому самовизначенні. Одна з функцій дитячого самоврядування - підготовка до майбутньої життєдіяльності в суспільстві, в якому людині важливо вміти не тільки підкорятися, але й керувати. Відбувається придбання підлітком ряду знань, умінь і навичок, насамперед в управлінській діяльності [11, с. 157].

Педагоги намагаються підібрати такі форми і засоби виховання, щоб максимально залучити підлітків в пропоновані види діяльності, які сприяють розвитку особистісного, лідерського, творчого, інтелектуального потенціалу підлітків, а також допомагають педагогам побачити і проявити свої приховані таланти, тим самим підвищується їх майстерність.

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПО ВИВЧЕННЮ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

2.1. Основні методики дослідження. Їх завдання й цілі

Слід зауважити, що вивчення проблеми розвитку лідерства у підлітків - одна з актуальних завдань сучасної вікової та педагогічної психології. Для того щоб висвітлити феномен лідерства серед підлітків конкретної групи було проведено дослідження.

Перший етап пов'язаний з теоретичним осмисленням проблеми. На даному етапі вивчалася психолого-педагогічна література з проблеми дослідження, визначалися концептуальні підходи до розробки теми, був визначений науковий апарат дослідження.

Другий етап - вивчення феномена лідерства та його специфіки в підлітковому віці за допомогою проведення методик, підібраних для даного дослідження.

Третій етап - обробка та аналіз отриманих результатів; розробка рекомендацій для учнів, вчителів та батьків для повноцінного розвитку лідерських якостей у дитини.

Метою дослідження стало вивчення психологічних особливостей лідерства в підлітковій групі психологічними методами і засобами.

Як об'єкт дослідження було обрано підлітковий колектив середньої загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження стали аспекти лідерства в підлітковому віці.

Методи і методики, використовувані при роботі з дітьми в практичній частині дослідження:

соціометрія «Методика діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин» Д.Ж. Морено [33],

методика, тест-опитувальник «Лідер» (Додаток Б) [21],

тест «Шкала оцінки потреби в досягненні» [33],

методика «Мотив влади».

Дані методики в комплексі з спостереженнями за класом повинні дати нам картину взаємин у класі і розвитку лідерів групи, розкрити взаємозв'язок між соціальною обстановкою, особистим сприйняттям і мотивами членів групи. Але для найкращого розкриття проблеми необхідно попередньо охарактеризувати досліджувану групу.

Безсумнівно, що розглядаючи лідерство як феномен і проблему в підлітковому колективі, зручніше працювати зі шкільним класом. Хоча в подібних дослідженнях можуть бути варіанти досліджуваних груп, наприклад, дослідження може проводитися в інтернеті за сприяння з форумом по інтересам підлітків, але тоді результати практично втратять свою правдивість, так як не можна буде дізнатися напевно з ким же проводиться робота. У шкільному класі справа йде набагато простіше: видна обслідувана група, реально відомі дати її утворення і строки взаємодії. Шкільний клас є штучно створеною групою, з дітьми приблизно одного віку, які зростають і розвиваються з 7-річного віку в приблизно рівних умовах школи.

Дослідження проводилися в лютому 2015 року.

В якості обстежуваної групи обраний 8 клас середньої загальноосвітньої школи. Школа знаходиться в м. Луцьку - ЛНВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 – ліцей». У класі 31 особа, з них хлопчики - 14, дівчатка - 17.

Як група даний клас функціонує з вересня 2014 р, так як був утворений з двох восьмих класів. Тобто група освічена не так давно, але учні все ж взаємодіють вже протягом довгого часу між собою як учні однієї школи.

Учні класу приблизно одного віку (1999 - 2001 року народження) - підлітки, з яскраво вираженим періодом особистісного дорослішання.

В опитуванні та тестуванні взяли участь всі учні класу. Дітей, що навчаються вдома немає.

Виходячи з бесід з учителями та спостереження за класом під час уроків і на перервах, можна зробити пропозицію про те, що клас володіє деякою згуртованістю, яка виражається у вигляді відсутності яскраво виражених конфліктом між учасниками групи.

Однак, між деякими учасниками групи, переважно дівчатками, спостерігається деяка напруга в спілкуванні. Це виражається їх відособленості між собою в групах. Але всі існуючі угруповання перетинаються і взаємодіють між собою.

Говорячи про зазначену проблему, то, виходячи з спостережень, можна припустити наявність кількох яскравих лідерів, як серед дівчаток, так і серед хлопчиків.

Серед хлопців та дівчат виділяються яскраві лідери, з якими найчастіше намагаються спілкуватися, чия думка і поведінка має великий вплив на групу Важливе зауваження: хлопці не є опонуючими лідерами, виділені учні полягають у товаристві між собою. Отже, однозначно сказати про те, хто з них дійсно лідер досить складно.

Присутні у класі мікрогрупи розбиті в основному за гендерним типом, але є і соціальні мікрогрупи - діти з сімей, які потрапили в «скрутну життєву ситуацію».

У цьому класі майже всі діти перебувають у сім'ях приблизно одного соціального стану і достатку. Але слід зазначити, що діти із соціально неблагополучних сімей мають маленьке коло спілкування серед однокласників. Встановлено з спостереження, що лідери живуть в повних благополучних сім'ях. У той же час помітно, що учні з сімей з невеликим грошовим достатком найменш актуальні в класі.

Також з бесід з класним керівником було встановлено, що діти не сильно мотивовані до навчання, багато з них мають позначки «Задовільно» (близько 70% мають середній рівень успішності), але присутня атмосфера поваги до учнів, одержуваних високі позначки. Наприклад, в даній групі є відмінниця, що виділяється як лідер класу. Таким чином, необхідно перевірити припущення зв'язку лідерських якостей та мотивації до досягнення з безпосереднім успіхом в групі (лідерством серед учнів) і, при можливості зазначити, ставлення лідерів до навчання.

Постійна взаємодія підлітка з товаришами породжує у нього прагнення зайняти гідне місце в колективі. Що є одним із домінуючих мотивів поведінки і діяльності підлітка. Діти, досліджуваної групи, в основному одного віку 14-15 років і соціального стану. Вік 14-15 років. - Період дорослішання, який ми з повною упевненістю можемо назвати підлітковим. [5]

Дана група утворена не так давно, менше року тому, але багато з дітей взаємодіють протягом восьми років.

Методики для вивчення лідерства серед підлітків обрані таким чином, щоб виявити реальних лідерів, які обираються групою, і зв'язок між внутрішньою мотивацією і особистісними установками.

2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

Дані про взаємодію між учнями класу можна дізнатися з соціометричного опитування Дж. Морено. Соціометричний тест призначений для діагностики соціально-психологічного клімату в групі, тобто взаємних симпатій між членами груп. Під соціально-психологічним кліматом групи [1; 2] розуміється соціально обумовлена, відносно стійка система відносин його членів до колективу як до цілого. Соціально-психологічний клімат завжди будується на міжособистісних стосунках, тому є показником їх стану. Міжособистісні відносини - це система установок, орієнтацій та очікувань членів групи відносно один одного. Тому Соціометрія широко використовується для виявлення симпатій чи антипатій між членами групи, які самі можуть не усвідомлювати цих відносин і не віддавати собі звіту в їх наявності або відсутності. [6]

Дана методика дозволяє також виділити явних лідерів, що виділяються учасниками групи, аутсайдерів, які не приймаються групою. (Додаток А -. Соціоматриця, соціометричне коло даного класу).

Для аналізу результатів соціометричного опитування, кількісного визначення відносин у групі, наведемо загальні дані соціометричного кола (Табл. 2).

Таблиця 2 - Дані соціометричного опитування 8 класу, що демонструють числові показники виборності серед учнів та розподіл їх за колам соціограми

Назва кола

Значення кола

Кількість учнів, які потрапили в зону даного кола

хлопці

девочки

I

внутрішнє коло

так звана «зона зірок», в яку потрапляють лідери, які набрали максимальну кількість виборів (більше 5)

9

5

II

Друге коло

зона бажаних, в яку входять особи, які набрали виборів у кількості вище середнього показника (3-4)

3

6

III

третє коло

зона знехтуваних, до якої увійшли особи, які набрали виборів у кількості нижче середнього показника (1-2)

1

6

IV

четверте коло

зона ізольованих - це ті, які не отримали жодного очка

1

0

Як бачимо, серед хлопчиків існує деяка згуртованість, демонстрована кількістю обраних лідерів. У порівнянні з результатами дівчаток багато з них отримали не таку велику кількість голосів, але широкий діапазон обраних в таблиці соціометричного опитування, що дає можливість підтвердити високу тягу до товариства серед хлопчаків, і ізольованість маленьких груп дівчаток. Так якщо хлопчики використовують можливість вибору різнобічно, тобто можуть вибрати до дев'яти різних людей, то дівчинки в трьох розглянутих ситуаціях схильні в кожну переносити тільки трьох - чотирьох чоловік. Але, все ж, видно об'єктивна картина того, що в класі існують і лідери та аутсайдери. Також важливо відзначити, що учнівська - староста класу не увійшла до складу лідерів класу, а потрапила до другого кола соціометричного опитування. Але, що примітно, серед лідерів є не один учень - відмінник. Але, так як повного уявлення про лідерство нам Соціометрія дати не може, то необхідні й інші методики, результати яких проаналізовані далі.

Відповідно до даних проведеної методики «Лідер» (Додаток Б), мета якої спрямована на оцінку здатності людини бути лідером. Питання, пов'язані, в першу чергу, з моделями ситуацій у житті людини, будуються на ситуативній та мотиваційній теоріях. Опитуваний в даному опитуванні швидше оцінює сам те, наскільки він може бути лідером. В результаті були отримані наступні результати в класі серед опитуваних дітей:

2 людини схильні до диктату.

3 людини з яскраво виділеними лідерськими якостями.

18 осіб мають середньо виражені лідерські якості.

8 осіб, чиї якості лідера виражені слабо.

Третьою проведеної методикою було опитування «Шкала оцінки потреби в досягненні», яке дозволяє виміряти рівень мотивації досягнення, мотивованості на успіх, тобто для даного дослідження, у співвідношенні з іншими опитуваннями, воно є ключовим. Обрана саме ця методика, так як діти мають потребу до влади, мотивацію бути лідером, найбільш зацікавлені у власному престижі. Який безпосередньо пов'язаний саме з мотивом в досягненні. Були отримані наступні результати:

Високий рівень мотивації досягнення успіху за десяти - бальною шкалою від 8 до 10: 1 учень;

Середній рівень мотивації мають 9 учнів.

Низький рівень мотивації досягнення у більшості опитаних: у 21 учня.

Необхідно зазначити, що більша частина членів даної групи мають невисокий рівень мотивації досягнення, за шкалою один учень має показник високого рівня мотивації.

Але якщо врахувати схильність сумніватися, невпевненість і занижену самооцінку серед підлітків, то отримані результати не є чимось суперечливим. Нагадаємо, що для підліткових лідерів нерідко властива невпевненість у собі, а спілкування - це засіб саморозкриватися. Для наочності наведемо таблицю, в якій представлені результати по всіх трьох методиках (Додаток В).

Серед учнів можна виділити двох безперечних лідерів, що мають найбільший показник рівня мотивації в потребі досягнення, високий показник лідерських якостей, а також виділені як лідери серед учнів - Лис А. і Войтович Д. Це підтверджує припущення про зв'язок мотивації і реальному лідерстві.

Але в той же час інші лідери класу подібного критерію не відповідають цілком.

Виділення ж групою деяких учнів на тлі інших швидше за все пов'язано із зовнішнім враженням. Так Петрук В., Несмянович І., Притула А., Воробей С. мають привабливу зовнішність, охайно і дорого одягнені, мають нову дорогу електронну техніку.

Таким чином, можна сказати, що в підлітковій групі лідерами можуть стати ті учасники, хто не має яскравої мотивації до досягнення, а навпаки менш мотивовані досягати чогось у групі. Але, як показують результати дослідження, даний аспект лідерства чимало важливий. Можна припустити, що низька мотивація пов'язана з відсутністю загальних зовнішніх проблем і завдань, що вирішуються групою. Подібні ситуації виникають, коли видима дружелюбність серед учнів не що інше, як відсутність конфліктів між внутрішніми учасниками і зовнішніми людьми. А, як відомо, будь-який прогрес виникає при наявності протиріччя. Для підлітків властиво боротися, для них важливий лідер, провідний натовп за собою, хоча даної досить молодий групі не розвинена мотивація до навчання і поки немає інших об'єктивних цілей, і це не дивлячись на те, що група утворена недавно. [29]

Виходячи з даних дослідження, ми бачимо групу слабо мотивованих учнів, які не мають спільних для всіх цілей. Клас, не дивлячись на наявність групової згуртованості, має і лідерів і відкинутих.

Але на прикладі двох лідерів братів-близнюків ми вже маємо право вважати, що їх мотивація до досягнення і рівень лідерських якостей мають вплив на становище в групі. Войтович О. і Войтович Д. мають різний рівень потреби в досягненні і різний рівень лідерських якостей, Войтович Д., що має високі показники та мотиваційної сфери та особистісних якостей у своєму становищі в групі набагато успішніше свого брата.

Щодо проведеної методики «мотив влади», яка була запропонована Е. Ільїним для визначення схильності до влади зазначимо, що дана методика включає в себе 9 питань з трьома варіантами відповідей. Чим більшу кількість балів набирав випробуваний, тим сильніше у нього висловлено прагнення до влади, тобто прагнення до контролю над ситуацією та іншими людьми звертати на себе увагу інших, виділятися, залучати прихильників.

Результати дослідження за методикою представлені у додатку Г (таблиця 1). За даною методикою 13 дівчаток набрали низький рівень вираженості мотиву влади (від 9 до 16 балів), що може говорити про слабо виражені мотиви влади, тобто прагнення контролювати оточуючих і ситуацію навколо себе виражено досить низько, або зовсім відсутня, так само на ряду з прагненням встановлювати рамки і норми поведінки.

Чотири дівчини в даному випадку набрали середню кількість балів (до 25 балів). Потрібно відзначити, що навіть ці середні показники були досить близькі до кордону низького рівня, тобто вище 17 балів з дівчаток ніхто не набрав. Тут так само можна говорити про досить низьке прагнення контролювати своє соціальне оточення і події, але поряд з цим, можуть, висуватися певні рамки по відношенню до інших людей, а так же мотив влади як прагнення і здатність отримувати задоволення від контролю над іншими людьми виражений дуже слабо. Можливо ці дівчатка не отримують задоволення від контролю над своїм соціальним оточенням. Дані відображені на малюнку 1 в додатку Г.

8 хлопчиків за даною методикою показали низький рівень вираженості мотиву влади (до 16 балів). Це може свідчити про слабо виражений мотив влади, тобто прагнення контролювати оточуючих і ситуацію навколо себе виражено досить низько, або зовсім відсутня, так само на ряду зі з прагненням встановлювати рамки і норми поведінки. 4 хлопчиків-підлітків по даній методиці набрали середню кількість балів (до 25 балів). На відміну від дівчаток у вибірці хлопчиків 1 людина набрала 20 балів. Тут так само можна говорити про небажання цих хлопчиків контролювати своє соціальне оточення, але в той же час, може з'являтися невдоволення при не дотриманні певних рамок і поведінки.

Дане дослідження показало, що прагнення до влади як у лідерів хлопчиків-підлітків, так і у дівчаток проявляється досить слабо, що може говорити про слабку схильності керувати соціальним оточенням, у можливості нагороджувати і карати людей, примушувати до вчинення певних дій всупереч їх бажанню, контролювати їх дії. Тобто мотив влади як прагнення і здатність отримувати задоволення від контролю над іншими людьми, від можливості судити, встановлювати закони, норми і правила поведінки виражено досить слабо.

Нижче наведена формула, за якою розраховувався середній показник за методикою «мотив влади».

де ΣXi - сума балів, набраних піддослідними, а n - загальна кількість випробовуваних.

Даний результат є досить несподіваним для запропонованого дослідження, так як імовірно, що у хлопчиків і дівчаток повинен бути досить розвинений мотив влади. Тобто лідерство в деякій мірі передбачає прагнення до влади, а в багатьох дітей за попередніми даними високі та середні показники лідерських якостей. Імовірно такі результати могли вийти через досить високий розкид балів. У хлопчиків розкид становив від 8 до 20 балів, у дівчаток - від 11 до 17. Отже, у дівчаток розкид балів менше, ніж у хлопчиків: у хлопчиків 5 осіб отримали показники середнього рівня і 8 - низького, а у дівчаток 4 - середнього та 13 низького.

З усього вище перерахованого можна зробити висновок, що хлопчики і дівчатка підлітки приблизно однаково прагнуть до влади. Причому і у тих у інших мотив виражений на низькому рівні, тобто прагнення до влади практично не проявляється.

Таким чином, отримані результати свідчать про те, що підлітки являють собою референтну групу, тобто проявляють не бажання виділятися з компанії. Однак, необхідно згадати, що у хлопчиків (при низькому мотиві влади) однієї з провідних потреб є потреба "у визнанні та повазі", а так само багато хлопців говорили про потребу "забезпечити собі становище впливу". Таким чином, можливо, прагнення до влади в цьому віці у даних хлопців знаходиться в латентному стані.

Також підводячи підсумок зауважимо, що хоча і частково, але підтверджується припущення про зв'язок лідерства та мотивації людини в групі, але також і впливає на становище в групі підлітків соціальна забезпеченість, харизма людини і деякі інші фактори.

2.3. Рекомендації для розвитку лідерських якостей підлітків

Видно, що для успішної реалізації в групі людині, особливо підлітку, необхідно розвивати лідерські якості та навички спілкування. Для суспільства важливо наявність цілеспрямованих і комунікативних людей. Для педагога важливо розвиток вихованця як особистості, допомога в самореалізації підлітка, розвиток бажання розширювати свої знання про світ, тобто вчитися. Для цього необхідно як вчителю, так і підлітку знати ряд прийомів і методів, які допоможуть рости формується особистості як лідеру. [30]

Для розвитку і вдосконалення лідерських здібностей пишуться різні навчальні програми, розробляються групові та індивідуальні тренінги, програми з саморозвитку. [9]

Спираючись на шляху розвитку лідерських якостей у підлітків: пізнання навколишнього і соціалізацію (у першому випадку йде розвиток лідерських навичок через навчання, пізнання навколишнього світу і суспільства, коли виникає бажання щось змінити в цьому світі, у другому випадку слід лише нагадати про важливість і глибині впливу на мотиваційну сферу дитини його однолітків) [22], учитель повинен створити найбільш сприятливе середовище для розвитку підлітка, для цього необхідно проаналізувати здібності і особливості кожного учня зокрема.

І вказавши, що для розвитку лідерських якостей підлітку необхідно, в першу чергу, навчитися взаємодіяти з іншими людьми, то, як основа, має бути робота над розвитком комунікативних навичок підлітків. З цього випливає, що завдання, які повинен ставити перед собою вчитель або батько досить масштабні.

Найбільш плідним буде та робота, коли підліток сам усвідомлює необхідність змінити себе. Для цього необхідно його наштовхнути до шляху самовдосконалення. Наприклад, провівши психологічну діагностику в класі, роздати конверти з результатами кожній дитині відповідно, відзначити те, чого бажано досягти, навести приклади шляхів самовдосконалення. Такими способами самовдосконалення можуть бути і рада прочитати книги Дейла Карнегі «Як виробити впевненість у собі і впливати на людей, виступаючи публічно» або «Як здобувати друзів і впливати на людей», і ведення щоденника досягнень, виконання різноманітних вправ.

Але використання подібних методів визначається самим підлітком, тому що подібні книги можуть бути важкі і не зрозумілі для підлітка.

В умовах колективу досить продуктивними виявляються тренінги, проведені психологом, але, на жаль, у сформованій і довго діючої групі вони можуть не мати успіху через скутості підлітка серед своїх знайомих.

Учитель не повинен знімати з себе відповідальність за розвиток повноцінної високорозвиненою особистості. Тому, заздалегідь знаючи, що способи розвитку лідерських якостей у вищезгаданій формі можуть придбати опір з боку підлітків і небажання працювати над собою, то необхідно розробити або знайти ряд інших методів у роботі з дітьми.

Рекомендації вчителю:

Задайтесь метою розвитку лідерських якостей у підлітків як одного з компонентів всебічного розвитку;

Постарайтеся стати наставником і порадником, а не наглядачем - це перший крок до того, щоб регулювати внутрішні процеси в класі, не дати розбитися на групи суперників і ворогів.

Проводьте прості ігрові тренінги, починаючи від розвитку комунікативних навичок.

Дайте можливість дізнатися учням їх лідерський потенціал, проведіть тести і методики на виявлення рівня лідерських якостей, дайте можливість ознайомитися з результатами. Роз'ясніть, що таке лідерство і для чого потрібно його розвивати в собі. [29]

Прагнете, щоб у групі з'явилися спільні цілі в навчанні та творчості. Намагайтеся зламати стереотип «перевершити один одного».

Беріть приклад з А.Н. Макаренко, його концепцію виховання особистості через колектив, а колективу через особистість. [20] Організуйте в класі органи самоврядування, проводите класні години-зібрання, обирайте старосту (командира, спорт-керівника, керівника творчим відділом) спільно в порядку зборів не рідше одного разу на три місяці.

Не забувайте, що в якості керівника повинен побувати кожен, тому підлітки повинні чергуватися в якості керівника того чи іншого доручення, виконання колективних справ, якими не слід нехтувати.

Проводити рефлексію з учнями, для того, щоб зрозуміти разом чого слід досягти, до чого слід прагнути, тому що підлітки вже мають власне уявлення про своє місце в цьому світі. [17]

Рекомендації батькам:

Навчіться слухати дитину - наявність емпатії важливо для формування контакту-співдружності.

Дайте можливість підліткам зрозуміти, що вони мають права і обов'язки, але Ви в свою чергу також зобов'язані перед ними.

Вивчайте золотому правилу моралі «Стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе!».

Не забороняйте підростаючій дитині спілкуватися з однолітками і гуляти і не забувайте, що потрібен внутрішній, а не зовнішній гальмуючий фактор, дитина повинна чітко розуміти, що можна, а чого не можна.

Заохочуйте бажання дитини вчитися, займатися в гуртках і громадських рухах.

Для підлітка важливо бути «дорослим», тому намагайтеся з ним розмовляти про «дорослі речі»: політику, громадські проблеми для того, щоб підліток розумів і усвідомлював «погане і хороше» цього світу, тим самим, в ньому будуть розвиватися прагнення до досягнень і змінам.

ВИСНОВКИ

Розглянувши тему даної роботи ми зробили висновок, що підлітковий вік займає особливе місце в психології. Це пов'язано з тим, що в підлітковий період відбувається становлення і бурхливий розвиток особистості. Питання про лідерство, як прояві особистісного дорослішання і важливого аспекту спілкування серед підлітків, досить актуальне в цьому віці.

Підлітки, як правило, хочуть домогтися високих результатів у різних видах діяльності. Для них важливий не стільки об'єктивний результат діяльності, скільки визнання з боку суспільства, оточуючого їх.

Для підлітка бути лідером - це в першу чергу мати можливість широкого спілкування, а також бути в центрі уваги. Адже ці моменти суттєво важливі для підлітків.

Для того, щоб провести дослідження була обрана група підлітків - шкільний клас, який був утворений в цьому навчальному році шляхом об'єднання двох класів. Як і очікувалося, в класі виділилося кілька лідерів серед хлопчиків і дівчаток.

Як показують результати, лідери в даній групі досить різноманітні. Лідерами стають учні, що володіють рядом різних якостей: комунікативність, приємна зовнішність, економічна забезпеченість в порівнянні з іншими, інтелект вище, ніж середній в цій групі, висока фізична розвиненість.

Підводячи підсумки, хотілося б відзначити, що для повноцінного існування в суспільстві підростаючій дитині необхідно мати комунікативні навички, але для того, щоб добитися і громадських успіхів потрібно бути лідером. Але лідерами не народжуються. Необхідно розвивати ці якості в собі. А проблема дорослішання і розвитку не тільки проблема підлітка - це проблема і батьків, і школи. Тому необхідно допомагати. А для цього розроблено в даний час величезна кількість програм і прийомів. Необхідно тільки підібрати метод, відповідний саме нам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. М .: Аспект Пресс, 2004. 365 с.
  2.  Аникеева Н.П. Психологічний клімат у колективі. / Н.П. Аникеева - Вид. 2-е. М .: Просвещение, 2000. 224 с.
  3.  Божович Л.І. Особистість і її формування в дитячому віці - М.: Просвещение, 1986.- 464 с.
  4.  Василюк Ф. Е. Психологія переживання (аналіз подолання критичних ситуацій) / Ф. Е. Василюк. - М .: Вид. Моск. Ун-ту, 1984. - 200 с.
  5.  Введення в психологію. Підручник. / Под ред. Петровського А.В. М .: Академія, 1996 - 496 с.
  6.  Вердебер Р., Вердебер К. Психологія спілкування. СПб «Видавничий дім Нева», 2003. 318с.
  7.  Вєтрова, В.В. Дитина і її психологічне здоров'я / В. В. Вєтрова. - М .: Пед. суспільство Росії, 2000. - 192 с.
  8.  Волков І.П. До питання про методи оцінки організаторських здібностей // Вісник ЛГУ. Економіка. Філософія. Право. Л.1977. № 23
  9.  Євтихій О. Тренінг лідерства. СПб, Мова, 2007 - 256 с.
  10.  Карабанова, О.А. Ігри психологічної корекції: навчальний посібник / О. А. Карабанова. - М .: Владос. - 1997. - 185с.
  11.  Клюєва, Н.В. Вчимо дітей спілкуванню / Н. В. Клюєва. - М .: Академія, 2001. - 323с.
  12.  Кон І.С. Психологія старшокласника. - М.: Просвещение, 1980.- 207 с.
  13.  Кондратьєв М.Ю. Підліток в замкнутому колі спілкування. - М.: Дело, 1997.- С.24-29
  14.  Корнєв М.Н. Соціальна психологія: підруч. [для студентів вузів]/ М.Н. Корнєв, А.Б. Коваленко − К.: 1995. – 375с.
  15.  Корнілова, Т. В. Фактори соціального та психологічного неблагополуччя підлітків / Т. В. Корнілова, С. Д. Смирнов, Е. П. Григоренко // Питання психології. - 2001.- № 1. - С. 91 - 96.
  16.  Кращенко, Ю. Виховання лідерських якостей у професійній підготовці вчителя / Ю. Кращенко // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2011. – № 6
  17.  Кричевський Р.Л. Психологія лідерства. СПб: Статут, 2007. - 544 с.
  18.  Крутецький, В.А. Психологія навчання і виховання школярів / В.А. Крутецький. - М .: М .: Просвещение, 1976. - 236 с
  19.  Леонтьев А.Н. Діяльність. Свідомість. Особистість.- М.: Политиздат, 1975.- 304 с.
  20.  Максвелл Джон. Золоті уроки лідерства. Санкт-Петербург, Попурі, 2010. - 224 с.
  21.  Мокшанцев Р. Соціальна психологія: навч. посібник / Р. Мокшанцев, А Мокшанцева. М .: Сибірська угода, Инфра-М, 2007. С. 162.
  22.  Немов Р.С. Психологія. Кн. 1. Загальні основи психології. 2003, 4-е вид., 688с.
  23.  Омеляненко В.Л. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. − К. : Знання, 2008. − 415 с.
  24.  Орбан – Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 448с.(Альма-матер)
  25.  Петровський А.В., Шпалинський В.В. Соціальна психологія колективу. - М.: Просвещение, 1978.- 176 с.
  26.  Реан А.А. Коломинський Я.Л. Соціальна педагогічна психологія. -СПб.: изд-во Питер, 1999.- 416 с.
  27.  Рожков М.И., Волохов А.В. Дитячі організації: можливості вибору. Варіативно-програмний підхід до соціалізації дитини в діяльності дитячих організацій: Методичний посібник для організаторів дитячого руху.- М.: НПЦ СПО-ФДО, 1996.- 111 с.
  28.  Садохіна К.С. Псиїхолого – педагогічні умови формування лідерських якостей підлітків / К.С. Садохіна // Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка. – 2010. – Випуск 9
  29.  Соколов А. Мистецтво рухати гори. Три стратегії лідерства. М .: Мова, 2010 р.- 144 с.
  30.  Столяренко Л.Д. Педагогічна психологія Вид. 2 - Ростов-на-Дону: Фенікс, 2003
  31.  Уманский А.Л. Педагогічний супровід дитячого лідерства: Автореф. дис. доктора пед. наук. - Кострома, 2004.- 321 с.
  32.  Фельдштейн Д.І. Психологія розвитку особистості в онтогенезі - М.: Педагогика, 1989 – 250 с.
  33.  Фетіскін Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Соціально-психологічна діагностика розвитку особистості і малих груп. М., 2002. C.98-102
  34.  Час адаптації // Здоров'я дітей, - № 7. - 1 - 15 квітня, - 2005. - С.12 - 16.

ДОДАТКИ

Додаток А

Соціометричне коло досліджуваного класу

Додаток Б

Методика «Лідер»

Ця методика призначена для того, щоб оцінити здатність підлітка бути лідером. У даній методиці випробуваний відповідає на 50 запитань, і за його відповідями на ці питання робиться висновок про те, чи володіє він персональними психологічними якостями, необхідними лідеру. Із двох запропонованих варіантів відповіді на кожне питання необхідно вибрати й відзначити тільки один.

1. Чи часто ви буваєте в центрі уваги навколишніх? а) так, б) ні.

2. Чи вважаєте ви, що багато з оточуючих вас однолітків займають більше високе положення серед групи ваших друзів, ніж ви? а) так, б) ні.

3. Перебуваючи в колективі ваших друзів, однолітків, чи маєте ви бажання не висловлювати своєї думки, навіть коли це необхідно? а) так, б) ні.

4. Коли ви були дошкільнятком, чи подобалося вам бути лідером серед однолітків? а) так, б) ні.

5. Чи відчуваєте ви задоволення, коли вам вдається переконати когось у чомусь? а) так, б) ні.

6. Чи трапляється, що вас називають нерішучою людиною? а) так, б) ні.

7. Чи згодні ви із ствердженням: «Все саме корисне у світі є результат діяльності невеликого числа видатних людей»? а) так, б) ні.

8. Чи маєте ви нагальну потребу в пораднику, що міг би направити вашу активність? а) так, б) ні.

9. Чи втрачали ви іноді холоднокровність у розмові з друзями, однолітками? а) так, б) ні.

10. Чи доставляє вам задоволення бачити, що навколишні однолітки побоюються вас? а) так, б) ні.

11. Чи намагаєтеся ви займати за столом (на днях народженнях, святах, у компанії й т.п.) таке місце, що дозволяло б вам бути в центрі уваги й контролювати ситуацію? а) так, б) ні.

12. Чи вважаєте ви, що справляєте на людей значне (імпозантне) враження? а) так, б) ні.

13. Чи вважаєте ви себе мрійником? а) так, б) ні.

14. Чи губитеся ви, якщо люди, що оточують вас, виражають незгоду з вами?

а) так, б) ні.

15. Чи траплялося вам по особистій ініціативі займатися організацією друзів, однолітків, спортивних і інших команд і колективів? а) так, б) ні.

16. Якщо те, що ви намітили, не дало очікуваних результатів, то ви:

а) будете ради, якщо відповідальність за цю справу покладуть на когось іншого;

б) візьмете на себе відповідальність, і самі доведете справу до кінця.

17. Яка із цих двох думок вам ближча:

а) справжній керівник повинен уміти сам робити ту справу, якою він керує, і особисто брати участь у ній;

б) справжній керівник повинен тільки вміти керувати іншими й не обов'язково робити справу сам.

18. З ким ви волієте спілкуватися і дружити?

а) з покірними людьми,

б) з незалежними й самостійними людьми.

19. Чи намагаєтеся ви уникати гострих дискусій? а) так, б) ні.

20. Коли ви були маленькою дитиною, чи часто ви зіштовхувалися із владністю вашого батька? а) так, б) ні.

21. Чи вмієте ви в дискусії серед однолітків або друзів залучити на свою сторону тих, хто раніше був з вами не згодний? а) так, б) ні.

22. Уявіть собі таку сцену: під час прогулянки із друзями по лісі ви втратили дорогу. Наближається вечір, і потрібно приймати рішення. Як ви вчините?

а) дасте можливість прийняти рішення найбільш компетентному з вас;

б) просто не будете нічого робити, розраховуючи на інших.

23. Є таке прислів'я: «Краще бути першим у селі, ніж останнім у місті». Чи справедлива вона? а) так, б) ні.

24. Чи вважаєте ви себе людиною, яка справляє вплив на інших? а) так, б) ні.

25. Чи може невдача в прояві ініціативи змусити вас більше ніколи цього не робити? а) так, б) ні.

26. Хто, з вашого погляду, справжній лідер?

а) найбільш компетентна людина;

б) той, у кого найсильніший характер.

27. Чи завжди ви намагаєтесь зрозуміти й по достоїнству оцінити людей? а) так, б) ні.

28. Чи поважаєте ви дисципліну? а) так, б) ні.

29. Який з наступних двох керівників для вас ближчій?

а) той, котрий все вирішує сам;

б) той, котрий завжди радиться й прислухається до думок інших.

30. Який з наступних стилів керівництва, на вашу думку, найкращий для роботи?

а) колегіальний, б) авторитарний.

31. Чи часто у вас створюється враження, що інші зловживають вами? а)так, б) ні.

32. Який з наступних двох «портретів» більше нагадує вас?

а) людина з голосним голосом, виразними жестами, за словом у кишеню не полізе;

б) людина зі спокійним, тихим голосом, стримана, замислена.

33. Як ви поведетеся, якщо вважаєте вашу думку єдино правильною, але інші з нею не згодні?

а) промовчу, б) буду обстоювати свою думку.

34. Чи підкоряєте ви свої інтереси й поведінку інших людей справі, якою займаєтеся? а) так, б) ні.

35. Чи виникає у вас почуття тривоги, якщо на вас покладена відповідальність за якусь важливу справу? а) так, б) ні.

36. Що б ви обрали?

а) працювати під керівництвом гарної людини;

б) працювати самостійно, без керівника.

37. Як ви ставитеся до ствердження: «Для того щоб сімейне життя було гарним, необхідно, щоб рішення в родині приймав один з подружжя»?

а) згодний, б) не згодний.

38. Чи траплялося вам купувати щось під впливом думки інших людей, а, не виходячи із власної потреби? а) так, б) ні.

39. Чи вважаєте ви свої організаторські здатності гарними? а) так, б) ні.

40. Як ви поводитеся, стикнувшись із труднощами?

а) у мене опускаються руки;

б) у мене з'являється сильне бажання їх перебороти.

41. Чи докоряєте ви людям, якщо вони цього заслуговують? а) так, б) ні.

42. Чи вважаєте ви, що ваша нервова система здатна витримати життєві навантаження? а) так, б) ні.

43. Чи зумієте ви перервати занадто балакучого співрозмовника, якщо це необхідно? а) так, б) ні.

44. Чи згодні ви із ствердженням: «Для того щоб бути щасливим, треба жити непомітно»? а) так, б) ні.

45. Чи вважаєте ви, що кожна людина повинна зробити щось видатне?

а) так, б) ні.

46. Ким ви хотіли б стати?

а) художником, поетом, композитором, ученим;

б) видатним керівником, політичним діячем.

47. Яку музику вам приємніше слухати?

а) могутню й урочисту,

б) тиху й ліричну.

48. Чи відчуваєте ви хвилювання, очікуючи зустрічі з важливими й відомими людьми? а) так, б) ні.

49. Чи часто ви зустрічали людей з більше сильною волею, ніж ваша? а) так, б) ні.

Оцінка результатів і висновки

У відповідності з наступним ключем визначається сума балів, отриманих випробуваним.

Ключ: 1а, 2а, 36,4а, 5а, 6б,7а, 86,96,10а, 11а, 12а, 136,146,15а, 166,17а, 186,196,20а, 21а, 22а, 23а, 24а, 256,26а, 276,28а, 296,306, 31а, 32а, 336,34а, 356,366,37а, 386,39а, 406,41а, 42а, 43а, 446, 45б,46а,47б, 48а,496.

За кожну відповідь, що збігається із ключовим, випробуваний одержує 1 бал, в іншому випадку - 0 балів.

Якщо сума балів виявилася до 25 балів, то якості лідера виражені слабко.

Якщо сума балів у межах від 26 до 35, то якості лідера виражені середньо.

Якщо сума балів виявилася рівною від 36 до 40, то лідерські якості виражені сильно.

І, нарешті, якщо сума балів більше, ніж 40, то дана людина, як лідер, схильна до диктату.

Додаток В

Результати проведених методик

 

П.І.Б.

Опитники

Соціометрія. Кількість виборів

"Лідер". Рівень вираженості лідерських якостей

Шкала потреби в досягненні. Рівень мотивації

1

Воробей Андрій

2

схильний до диктату

4

середній

2

Воробей Сергій

7

середній

1

низький

3

Войтович Дмитро

7

високий

8

високий

4

Войтович Олександр

4

середній

2

низький

5

Герасимюк Алла

2

середній

5

середній

6

Демчук Сергій

5

середній

5

середній

7

Дирко Олександр

0

середній

3

низький

8

Жир Оксана

5

середній

1

низький

9

Жуковська Юлія

2

низький

2

низький

10

Журавель Ольга

3

низький

3

низький

11

Заєць Вікторія

3

середній

1

низький

12

Зуйко Марія

3

низький

3

низький

13

Касьянова Тетяна

7

середній

6

середній

14

Каратаєва Анастасія

2

середній

1

низький

15

Касаткіна Єлизавета

3

низький

1

низький

16

Корнелюк Марія

4

середній

5

середній

17

Копитюк Володимир

5

середній

2

низький

18

Лис Анна

9

високий

7

середній

19

Мережа Наталія

1

середній

4

середній

20

Назарчук Юлія

2

низький

1

низький

21

Назарчук Христина

4

середній

2

низький

22

Несмянович Іван

7

високий

3

низький

23

Немченко Костянтин

5

середній

1

низький

24

Омельчук Михайло

3

середній

4

середній

25

Осійчук Наталія

5

середній

2

низький

26

Османова Валентина

5

низький

2

низький

27

Петрук Валерій

10

середній

3

низький

28

Присяжнюк Вікторія

3

низький

4

середній

29

Приступа Інна

1

схильна до диктату

3

низький

30

Притула Анна

7

середній

1

низький

31

Сидорчук Володимир

5

низький

2

низький

Додаток Г

Методика «Мотив влади»

Таблиця 1 – Результати за методикою «Мотив влади»

Хлопці

Результат

Дівчата

Результат

1

17

1

16

2

16

2

14

3

12

3

14

4

14

4

12

5

17

5

13

6

15

6

15

7

16

7

15

8

20

8

17

9

15

9

17

10

8

10

15

11

12

11

13

12

13

12

17

13

14

13

11

14

15

14

12

15

15

16

12

17

12

Малюнок 1. Розподілення балів по методиці мотив влади у дівчат в підлітковому віці

Малюнок 2


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

15959. Художественное творчество и закон 526 KB
  БЕСЕДЫ О СОВЕТСКОМ ЗАКОНЕ С. Чернышева ХУДОЖЕСТВЕННОЕ ТВОРЧЕСТВО И ЗАКОН МОСКОВСКИЙ РАБОЧИЙ 1980 Под общей редакцией кандидата юридических наук М. М. Славина Чернышева С. А. Ч 49 Художественное творчество и закон.М.; Моск. рабочий 198096 с. Изда
15961. Переклад англомовної громадсько-політичної літератури 2.92 MB
  DICTUM FACTUM ПЕРЕКЛАД АНГЛОМОВНОЇ ГРОМАДСЬКОПОЛІТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ МІЖНАРОДНІ КОНВЕНЦІЇ В ГАЛУЗІ ПРАВ ЛЮДИНИ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти що навчаються за спец...
15962. Всеобщая история государства и права 3.01 MB
  Черниловский З.М. ВСЕОБЩАЯ ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА ПРЕДИСЛОВИЕ 1. Наука истории возникает на самой заре цивилизации чтобы сделаться неизменным спутником человека его учителем воспитателем вдохновителем. Уже самые древние авторы стремились не ...
15963. Назначение наказания при множественности преступлений 702.5 KB
  В пособии на основе действующего уголовного законодательства анализируются правила назначения наказания при рецидиве преступлений, совокупности преступлений и приговоров и некоторые вопросы освобождения от наказания при наличии множественности преступлений.
15964. Принципы уголовного законодательства понятие система проблемы законодательной регламентации 1.02 MB
  Чередниченко Е.Е. Принципы уголовного законодательства: понятие система проблемы законодательной регламентации. Волтерс Клувер 2007 г. Принципы уголовного законодательства: понятие система проблемы законодательной регламентации Предисловие До Уг
15965. Юридический справочник Жилищные отношения 756.5 KB
  ЮРИДИЧЕСКИЙ СПРАВОЧНИК. ЖИЛИЩНЫЕ ОТНОШЕНИЯ. Чепульченко Г.Д. Скоробогатова А.И. ЗАКОН И ГРАЖДАНИН УКРАИНЫ В книге раскрыты основные принципы регулирования жилищных отношений в домах государственного общественного частного жилищ
15966. Криминалистическое учение о механизме преступления 153 KB
  Настоящее учебное пособие содержит анализ имеющихся в современной науке подходов к формулированию основных положений учения о механизме преступления, как одного из сложных и наименее разработанных направлений общей теории криминалистики
15967. Учебник логики 795.5 KB
  Г.И. Челпанов Учебник логики Глава I ОПРЕДЕЛЕНИЕ И ЗАДАЧИ ЛОГИКИ Определение логики. Для того чтобы определить что такое логика мы должны предварительно выяснить в чём заключается цель человеческого познания. Цель познания заключается в достижении истин