88979

Емпіричне дослідження сімейного консультування на передшлюбному періоді

Курсовая

Социология, социальная работа и статистика

Актуальність цієї теми пояснюється тим, що у наш час техніка щодо сімейного консультування партнерів у передшлюбний період дуже мало розроблена, але є дуже потрібною, бо саме в дошлюбний період необхідно усвідомити чи підходять партнери один одному? Чи можуть вони знайти взаєморозуміння один з одним?

Украинкский

2015-05-06

234.5 KB

1 чел.

PAGE  23

Зміст

Вступ                                                                                                                          3

Розділ 1. основні теоретичні аспекти консультування сім'ї на передшлюбному періоді                                                                          5

1.1 Сутність поняття «сімейне консультування» та його основні

принципи                                                                                                              5

1.2  Психологічні особливості дошлюбного консультування                          9

Розділ 2. Особливості сімейного консультування  на дошлюбному етапі                                                                                           14

2.1 Основні фактори, що впливають на уявлення про сімейне життя           14

2.2 Психологічні особливості клієнта, які ускладнюють пошук шлюбного партнера                                                                                                               18

Розділ 3. ЕМПІРИЧне дослідження сімейного

консультування на передшлюбному періоді                                 24                                                         

3.1 Організація та  проведення психологічного консультування                   24

3.2 Аналіз результатів психодіагностичного дослідження                             27

3.3 Рекомендації щодо поліпшення вибору шлюбного партнера                30

Висновки                                                                                                                35

Список використаних джерел                                                                   37


вступ

 Люди по-різному сприймають, осмислюють та оцінюють стосунки залежно від особливостей свого внутрішнього світу. Взаємне непорозуміння породжує уявлення про пітьму в чужій душі, незрозумілу жіночу логіку та примітивно чоловічу, єдино правильну культуру спілкування, прийняття у власному середовищі, та неприйняття особливостей тих, хто до неї не належить. На сьогоднішній день надзвичайно актуальним є досягти взаєморозуміння з партнером, особливо це стосується подружжя та майбутньої сім’ї. У наш час техніка щодо сімейного консультування партнерів у передшлюбний період дуже мало розроблена. Для створення успішної родини потрібно бути психологічно та матеріально незалежним від родини, тобто досягти фізіологічної та соціальної зрілості, мати досвід спілкування та взаєморозуміння з протилежною статтю, а також встановити емоційний контакт з партнером.

Адже саме в цей період необхідно усвідомити чи підходять партнери один одному? Чи можуть вони знайти взаєморозуміння один з одним? Чи однаково вони уявляють собі своє майбутнє подружнє життя?

Актуальність цієї теми пояснюється тим, що у наш час техніка щодо сімейного консультування партнерів у передшлюбний період дуже мало розроблена, але є дуже потрібною, бо саме в дошлюбний період необхідно усвідомити чи підходять партнери один одному? Чи можуть вони знайти взаєморозуміння один з одним? Чи однаково вони уявляють собі своє майбутнє подружнє життя? Чи буде їхня сім’я міцна назавжди?

Об’єктом дослідження є стосунки пари у дошлюбний період.

Предметом дослідження є особливості проведення сімейного консультування пар щодо їх стосунків у дошлюбному періоді.

Метою дослідження є визначення деяких особливостей при сімейному консультуванні пар у передшлюбному періоді та розробка рекомендацій щодо поліпшення вибору шлюбного партнера.

Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити наступні завдвння:

  •  визначити сутність поняття «сімейне консультування» та його основних принципів;
  •  з’ясувати основні психологічні особливості дошлюбного консультування;
  •  визначити основні фактори, що впливають на уявлення про сімейне життя молодих пар;
  •  виявити психологічні особливості клієнта, які ускладнюють пошук шлюбного партнера;
  •  розробити методику проведення сімейного консультування пар у дошлюбному періоді;
  •  проаналізувати результати психодіагностичного дослідження;
  •  розробити рекомендації щодо поліпшення вибору шлюбного партнера.

У дослідженні використовувались наступні наукові методи: абстрагування, аналіз, діалектичний метод, опис, метод аналогії, порівняльний метод, метод спостереження, опитування, метод експерементних оцінок.


Розділ 1

основні теоретичні аспекти консультування сім'ї на передшлюбному періоді

1.1 Сутність поняття «сімейне консультування» та його основні принципи

Слово «консультування» походить від латин. «сonsultare» – радитися, піклуватися. Під цим словом  в українській мові мається на увазі порада, роз'яснення фахівця з будь-якого питання, бесіда з метою розширення та поглиблення знання. Буквально «консультувати» - означає давати пораду з проблеми, що цікавить. Психологічне консультування – прикладна галузь сучасної психології по наданню допомоги психічно і соматично здоровим людям в проблемних ситуаціях.

Історія становлення консультування почалася в 1898 році, коли Джес Б. Девіс став працювати консультантом з учнями середньої школи в Детройті по проблемах профорієнтації. Також піонером консультативного руху був Френк Парсонс, який в 1908 році заснував бюро вибора професії в Бостоні [11].  

Слід зазначити, що розвиток консультування, як психологіної допомоги населенню нерозривно повязаний із становлення психотерапії. Шляхом напруженої практичної роботи з клієнтами, страждаючими психічними розладами, представниками цього напряму, якому на початкових етапах відмовляли в науковості, впродовж ХХ ст. вдалося накопичити величезний емпіричний матеріал, який по праву можна назвати золотим фондом сучасної психології. Накопити такий величезний матеріал дозволив унікальний метод, а саме відношення рефлексії до того, що робиш у момент роботи з клієнтом. Таке відношення рефлексії до діалогу допомогло відкрити і описати багато феноменів, які мають відношення до психологічного консультування. Виникнення гуманістичної психології і екзістенциально-гуманістічеського напряму в психотерапії в середині ХХ ст. створило уявлення про особливі умови, які повинні існувати між клієнтом і психологом.

Тому, основи сучасного психологічного консультування зародилися і розвинулися в рамках психотерапії в 50-і роки ХХ ст. на Заході. Ю.В Меновщиков вказує конкретну дату виникнення психологічного консультування – 1951 р., коли  в США на одній з конференцій був введений термін «консультативна психологія», щоб відокремити консультування від клінічної психології, яка займається наданням допомоги психічно і соматично хворим людям. Таким чином, термін «консультація» протиставлявся терміну «лікування», що підкреслювало більш демократичне ставлення до людини, яка зверталася за допомогою. Так, «пацієнт» перетворився на «клієнта».

На перших етапах розвитку психологічного консультування природним був інтерес психологів до природи тієї реальності, з якою стикається клієнт у своєму житті, яка породжує проблеми, з якими він приходить на консультацію. Наприклад, психолога, який працює з організацією, насамперед, будуть цікавити психологічні закономірності, що обумовлюють поведінку людей в організаціях. Психолога, що працює з сімейними проблемами, буде цікавити психологія сім'ї і т.д. Метою психологічного консультування є не лікування розладів, а їх профілактика, вирішення актуальних життєвих проблем, робота з деструктивними формами спілкування і поведінки, нераціональними способами організації діяльності, тобто тим, що надалі може призвести до психічних травм і розладів. М.М. Обозов бачить мету психологічного консультування в проясненні клієнту причин і наслідків життєвих ситуацій, у доведенні до клієнта психологічної інформації, що має відношення до його проблеми.

Сімейне консультування – це один з різновидів сімейної психотерапії, що має свої відмітні ознаки і границі терапевтичного втручання [21].  Сімейне консультування розвивалося паралельно із сімейною терапією, взаємно збагачуючи один одного. Основною метою, яка стоїть перед сімейним консультуванням, є вивчення проблеми члена чи членів родини для зміни взаємодії в ній і забезпечення можливостей особистісного росту.

Основні принципи і правила сімейного консультування зводяться до наступного пунктам:

1. Установлення контакту і приєднання консультанта до клієнтів. Досягається за допомогою дотримання конструктивної дистанції, що сприяє оптимальному спілкуванню, а також прийомів синхронізації міміки і подиху консультанта і консультируемого, використання консультантом мовних форм, що відбивають домінуючу репрезентативну систему того, хто повідомляє про свою сімейну проблему.

2. Збір інформації про проблему клієнта з використанням прийомів позначки-моделювання (НЛП) і терапевтичних метафор. Щоб досягти цієї мети, консультант може задавати уточнюючі питання типу: “Якого результату Ви хочете досягти?”, “Чого Ви хочете?”, “Спробуйте сказати про це без негативної частки “ні”, тобто словами, що описують позитивний результат”.

3. Обговорення психотерапевтичного контракту, що є однієї з найважливіших задач сімейного консультування. На цьому етапі відбувається обговорення того, як буде розподілятися відповідальність між клієнтом і його консультантом. Наприклад, консультант відповідає за умови безпеки сімейного консультування, за технології доступу до дозволу проблеми клієнта. У свою чергу, клієнт стає відповідальним за власну активність, щирість у бажанні змінити своє рольове поводження і так далі. Після успішного проходження цієї фази учасники домовляються про тривалість роботи (наприклад, 3-6 годин), тривалості проведення одного сеансу і періодичності терапевтичних зустрічей (наприклад, спочатку 1 раз у тиждень, згодом уже рідше – 1 раз у 2-3 тижні). Нарешті, обговорюються умови оплати, а також санкції за порушення сторонами умов контракту.

4. Далі відбувається уточнення проблеми клієнта, також визначаються ресурси родини в цілому і кожнім її члені окремо. Цьому сприяють питання на зразок: “Як ви раніш справлялися з труднощями? Що вам у цьому допомагало?”, “У яких ситуаціях ви були сильними? Як ви використовували свою силу?”

5. Проведення власне консультації. Тут необхідно зміцнити віру клієнтів в успішність і безпеку процедури консультування: “Ваше бажання здійснити зміни, ваш колишній досвід, активність і щирість у сполученні з бажанням консультанта співробітничати з вами, його професійні якості і досвід роботи будуть надійною гарантією успішності роботи”. З учасниками консультування обговорюють позитивні і негативні сторони сформованих стереотипів поводження, наприклад, за допомогою таких питань: “Що, на вашу думку, є самим негативної в сформованій ситуації? А що саме гарне в цих обставинах?” Здійснюється спільний пошук нових шаблонів поводження. Консультант пропонує наступні питання: “Чого ви ще не робили, щоб розв'язати проблему? Як поводилися значимі для вас люди, якщо виявлялися в подібній ситуації? Змогли б ви так надійти?” чи “Що допоможе вам зробити такий же вчинок?” Консультант може використовувати прийоми візуалізації: клієнти, знаходячись у трансі, створюють образ нової ситуації, фіксуючи при цьому виникаючі кинестетические відчуття.

6. “Екологічна перевірка”. Консультант пропонує членам родини представити себе в подібній ситуації через 5-10 років і досліджувати свій стан.

7. Наближаючи до завершення сімейного консультування, консультант починає зусилля по “страхуванню” результатів. Це зв'язано з тим, що клієнти іноді мають потребу в діях, що допомагають їм набути впевненості при освоєнні нових шаблонів поводження. Вони можуть одержати від консультанта яке-небудь домашнє завдання і запрошення прийти на повторну консультацію через деякий час для обговорення отриманих результатів.

8. Від'єднання. Така процедура виявляється потрібної в ряді випадків. Наприклад, у літературі описується, як це робив Джей Хейлі за допомогою “парадоксального завдання”, точне виконання якого приводить до протилежного результату. Молодим дружинам, з якими проводилася консультація з приводу вираження своїх почуттів, було запропоновано сваритися по годині в день “для перевірки свого емоційного реагування”. Хейлі враховував у такий спосіб людську природу, знаючи, що ніхто не буде свідомо шкодити собі. Чоловіки спробували виконувати завдання і кинули його, у них зміцнилося бажання цінувати один одного, і вони прийняли рішення відмовитися від послуг “ консультанта, щоподурів,”, таким чином, учинилося “від'єднання” [5].

  1.   Психологічні особливості дошлюбного консультування

Широкий внесок  психології в практику закономірно призводить до розвитку тих її областей, які традиційно позначуються як методи традиційного впливу. Серед них одне з найважливіших місць безперечно належить психологічному консультуванню. Важко дати чітке визначення цьому виду діяльності або вказати всі сфери його використання, так як слово „консультування” вже давно представляє родове поняття для різних видів консультативної практики. Так, фактично у будь-якій сфері, в якій використовуються психологічні знання, в тій чи іншій мірі використовується консультування як одна з форм роботи. Консультування включає в себе і професійне консультування, і педагогічне, і промислове консультування, і консультування керівників та багато іншого. Але, мабуть, найбільш широкою сферою, що використовує консультування на сьогоднішній день є допомога тим, хто звертається з приводу сімейних або особистих проблем. Ця область включає в себе безліч окремих напрямків, серед яких можна виділити такі, як робота з подружніми парами, спільне консультування батьків та дітей, дошлюбне консультування, психологічна допомога тим, хто розлучається та інші [1].

На сьогоднішній день, дошлюбне консультування є надзвичайно актуальною й цікавою темою. Т. Ф. Суслова виділяє наступні види психологічного консультування молодих людей в дошлюбний період:

  •  консультування як інформування;
  •  консультування по телефону довіри;
  •  індивідуальне психологічне консультування;
  •  групове психологічне консультування [7].

Найчастіше проблеми, що пов’язані з вибором шлюбного партнеру вирішується на індивідуальному консультуванні.

На думку А. Н. Єлізарова, в дошлюбному консультуванні найчастіше вирішуються такі питання, як:

  •  утруднення  у спілкуванні з протилежною статтю;
  •  утруднення у пошуку шлюбного партнера;
  •  дошлюбна вагітність неповнолітніх.[ 6 ].

Дошлюбне консультування – це як допомога молодим людям сформувати в своїй уяві свій майбутній шлюб для того, щоб в подальшому виникало значно менше проблем у самому шлюбі.

Клієнти, які приходять на прийом до психолога найчастіше не можуть чітко сформулювати свою скаргу, тому завдання психолога дізнатись якомога більше інформації про те, що саме бентежить його клієнта.

Безперечно, основна ціль дошлюбного консультування – це надати психологічну допомогу, тобто розмова з психологом повинна допомогти людині у вирішені проблем та налагоджені між особистісних відносин з оточуючими. Але відповісти на питання в чому саме і як психологічна допомога повинна проявлятись не так легко. Інколи після консультації трапляється те, що клієнту здається, що його не зрозуміли або недооцінили. Він не бачить ніякого результату. Але проходить деякий час і клієнт помічає, що багато з того, що обговорювалось з психологом – консультантом, допомогло йому переоцінити себе.

Успіх в дошлюбному консультуванні багато в чому залежить від того, як консультант вирішує такі важливі задачі, як вислуховування клієнта і розширення його уявлень про себе та особистої ситуації. Адже дійсно, в житті багатьох людей не має такої особи з якою вони могли б відверто поговорити. Розповісти про те, що їх хвилює. Адже не кожен може сказати своєму другу або подрузі, що він або вона не можуть знайти шлюбного партнера, чи те , що їх не влаштовують сексуальні відносини з їх партнером, або навіть назнають як правильно їм обрати того самого шлюбного партнера та інше. А вже те, що консультант може уважно вислухати та зрозуміти – надзвичайно важливо і саме по собі приносить позитивні результати.

Найчастіше в процесі консультування проявляються наступні проблеми з вибором шлюбного партнеру:

  1.  проблема „маски”, коли майбутні партнери приймають на себе не притаманну їм роль;
  2.  розрахунок на можливість переробити свою особистість, якщо необхідно підлаштуватись під партнера;
  3.  потяг змінити свого обранця;
  4.  ідеалізація партнера;
  5.  самотність (труднощі у встановленні близьких стосунків з протилежною статтю) та інші.

Проблеми, пов’язанні з пошуком потенційного шлюбного партнера, як зазначає А. Н. Єлізаров, можуть бути пов’язані з такими причинами:

  •  тиск соціуму або обставин – теперішній соціум або обставини притискають людей до того, що вони починають передчасно шукати собі партнера. Все це трапляється за рахунок того, що в дитинстві хлопцю/дівчині на вистачало батьківського кохання; перед очима постає приклад родичів, друзів, знайомих; матеріальні труднощі в сім’ї. У випадку передчасного пошуку шлюбного партнеру можливі неадекватні способи пошуку партнера, присутня тенденція до згортання етапів знайомства;
  •  сім’я клієнта – сама сім’я може створювати такі умови, які перешкоджають майбутньому шлюбу;
  •  „пастки стосунків” між партнерами. Перша пастка концепція А. Мєнєгєтті. Пояснює, яким чином один партнер впливає на іншого. Якщо вплив розглядати не змістовно, а надаваючи йому загальну оцінку, то можна замітити наступний феномен – одна людина в стосунках наче розквітає, а інша починає виглядати більш залежною.Друга пастка К. Хорні описала конкретний образ життя і відповідний до нього склад особистості, при якому вступ у шлюб для людини стає проблематичним. З одного боку, людина хоче сподобатись іншому, налагодити з ним міцні стосунки, з іншого боку, її лякає кінцевий етап, він несвідомо створює труднощі на шляху до зближення, для того щоб все зруйнувати. Третя пастка згідно з А. Адлером, існує тип розвитку особистості, для якого характерно розглядати сферу стосунків між двома істотами різного полу як сферу боротьби за владу, домінування. Стосунки з протилежною стаття починають розглядатись як небезпечні. Для того щоб ухилитися від цих небезпечних стосунків, люди здатні ховатися в хворобу або у довготривале страждання з приводу нерозділеного кохання. Це дозволяє довгий час стримуватись від вступу у реальні стосунки з протилежною статтю, від вступу у шлюб;
  •  неефективні стратегії поведінки у період пошуку шлюбного партнера [6].

На сьогоднішній день тема дошлюбного консультування є дуже актуальною. Нажаль, проводилось дуже мало досліджень щодо уявлень про майбутній шлюб. Важливо змалку готувати дітей до подружнього життя, щоб вони чітко могли розрізняти поняття «кохання» та «шлюбу». Оскільки ще з дитинства у хлопчиків та дівчаток розвивається ставлення один до одного. Усвідомлення дівчинкою своїх майбутніх ролей домогосподарки, мами, дружини в сім’ї полегшить їй вибір майбутнього партнера у житті. Це ж стосується й хлопчика.

Отже, завданням дошлюбного консультування є, надання допомоги у вирішенні між особистісних конфліктів між парами, допомогти зрозуміти, якими саме якостями повинен володіти наш майбутній партнер. Допомогти розібратись в собі, зрозуміти, що робив не так і чому? Успіх дошлюбного консультування напряму залежить від того, чи вміє консультант налагоджувати контакт з клієнтом й встановлювати довірливі стосунки. Адже багато хто з людей не має такої можливості як висловитися своєму другу або подрузі. Бо не кожен може розповісти друзям, що не може знайти собі партнера чи те, що його не влаштовують сексуальні стосунки з хлопцем/дівчиною, а може в нього взагалі немає адекватних уявлень про шлюб. А вже те, що психолог-консультант може уважно вислухати приносить позитивні результати. Тому, завдання психолога-консультанта допомагати майбутнім чоловікам та дружинам у створенні нової сім’ї.


Розділ 2

Особливості сімейного консультування  на дошлюбному етапі

2.1 Основні фактори, що впливають на уявлення про сімейне життя

Люди по-різному сприймають, осмислюють та оцінюють стосунки залежно від особливостей свого внутрішнього світу. Взаємне непорозуміння породжує уявлення про пітьму в чужій душі, незрозумілу жіночу логіку та примітивну чоловічу, єдино правильну культуру спілкування, прийняту у власному середовищі, та неприйняття особливостей тих, хто до неї не належить. Тому під час спілкування важливо досягти взаєморозуміння, особливо це стосується подружжя та сім’ї, тобто найближчого оточення.

Подружнє спілкування пронизує всі сфери сімейного життя. Саме в спілкуванні розкриваються, реалізуються сімейні і міжособистісні взаємини. Очевидно, що при спілкуванні, ми прагнемо бути зрозумілими, дійти згоди в якомусь питанні.

На взаєморозуміння в сім’ї здійснюють вплив внутрішні та зовнішні чинники. До зовнішніх можна віднести сукупність матеріальних та духовних умов, що існують в даному суспільстві. Це і визначає міжособистісні стосунки в суспільстві, трудовому колективі, в сім’ї. До внутрішніх факторів відносяться індивідуальні психологічні особливості подружжя: інтелектуальні, характерологічні та соціально-психологічні особливості, уявлення, мотиви. Дія та вплив внутрішніх чинників спостерігається на рівні міжособистісних стосунків через реалізацію (або не реалізацію) взаємних очікувань, їх внутрішньої задоволеності в процесі взаємодії.

На позицiю молодi стосовно шлюбу і сiмейного життя впливає батькiвська сім’я. Дiти сприймають вiд батькiв форму поведiнки, пiдсвiдомi реакцiї, рiзноманiтнi позитивнi чи негативнi звички, значимi якостi моделi подружнiх стосунків. На основi концепцiї дублювання батькiвських якостей індивідуум навчається чоловiчої i жiночої ролi, має тенденцiю несвiдомо використовувати в сім’ї модель стосунків батькiв незалежно вiд того подобаються вони йому чи нi.

С.В. Ковальов стверджує, що існує парадокс шлюбно-сімейних уявлень юнаків та дівчат, який полягає в значному розходженні якостей бажаного супутника життя та передбачуваного партнера у повсякденному спілкуванні, з числа яких цей супутник зазвичай і вибирається. Так, якості особистості, які вважаються значимими для чоловіка/дружини, в реальному спілкуванні молодих людей не мають вирішального значення [17].

Доцільним було б розглянути мотиви вступу у шлюб. Існують три найпоширеніші мотиви вступу у шлюб без кохання:

  1.  тиск родичів та оточуючих, котрі вважають, що вже час заводити сім’ю (дівчат лякають званням „стара діва”, а хлопців – „нетяга”);
  2.  втеча від батьківської опіки;
  3.  дівчата виходять заміж, рятуючись від особистих комплексів.

Побутує думка, що саме жінки прагнуть якнайшвидше вступити в шлюб. Але ж в дійсності сім’я однаково важлива як для жінки, так і для чоловіка. Адже чоловік у шлюбі може отримати безліч переваг: його будуть вважати главою сім’ї, якого признають та поважають; стабільна сексуальна партнерка, адже дружина, найчастіше, може дати чоловіку у сексі значно більше ніж коханка; поєднання майна; жінка дає своєму чоловіку побутовий тил; внутрішньо-сімейний розподіл обов’язків без фіксації чоловічих та жіночих обов’язків; офіційне право приймати участь у вихованні дітей [28].

Отже, чоловік, створюючи сім’ю, не робить послугу жінці. Сім’я йому потрібна так само, або навіть і більше. Найкращий спосіб одружити на собі чоловіка – це надати йому можливість виконувати в сім’ї всі значимі для нього ролі: Я – чоловік, батько, захисник, здобувач, помічник, коханий інтимний партнер і т. д.

Сім’я являє собою натуральне суспільство, по-перше, тому, що членом сім’ї стають не в силу своєї волі, а в силу своєї сутності, і, по-друге, тому, що стосунки між членами сім’ї засновані не стільки на роздумі і рішенні, скільки на почуттях і спонуканнях. [20].

С. В. Ковальов підкреслює  важливість формування адекватних шлюбно-сімейних уявлень чоловіків та жінок. В наш час уявлення про шлюб у молоді має ряд негативних особливостей: так, у віці 13-15 років відбувається прогресуючий розподіл та протиставлення понять кохання та шлюбу. У студентської молоді( за даними анкетного опитування „Твій ідеал”) значимість кохання при виборі супутника виявились на четвертій позиції після якостей „повага”, „довіра”, „взаєморозуміння” [14].

Проблеми сім’ї як складного соціального явища служать об’єктом дослідження багатьох наук. Наявні тлумачення понять сім’ї свідчать про багатогранність, багатоаспектність визначеного цим терміном кола явищ, які пов’язані з вивченням сім’ї як одної з важливих „життєвих” сфер людини [20 с. 110]

На уявлення про майбутнє сімейне життя впливає багато факторів. Молоді люди дивляться на сімейні стосунки своїх батьків і за часту думають, що саме так і повинно бути. Але, цікаво підкреслити, що частина молодих людей не хотіла б мати сімейні стосунки такими, які вони спостерігають у своїх батьків. Їм хочеться значно кращого для себе, дати своїм дітям те, чого були позбавлені самі. Популярним серед дівчат є кредо : „Вдало вийти заміж”, і рідня прагне щиро допомогти в пошуках „потрібного” нареченого. Але, зауважимо, що батьки будуть шукати нареченого за своїм досвідом, незважаючи на потреби дитини. Все це призведе до внутрісімейного конфлікту.

Молоді дівчата завжди, змалку, бажають знайти собі „принца на білому коні”, який забере їх до свого замку і вони будуть там жити довго та щасливо. Ці уявлення навіяні маленьким дівчатам з казок, які їм читають мами/папи перед сном. Але згодом, по мірі дорослішання, ці мрії розбиваються о скелю сірих буднів. На наші уявлення про шлюб впливає все, що нас оточує: телебачення, журнали, кіно, мультфільми, оточуючі люди й ін. А от чи будемо ми піддаватись на це, залежить лише від нас самих. Ніхто краще за нас не знає, що нам потрібно; який нам потрібен чоловік (дружина); скільки ми хочемо народити дітей, або може взагалі прожити життя ненероджуючи; як ми хочемо розподіляти обов’язки в своїй майбутній сім’ї та ін. Кожен сам повинен будувати своє майбутнє.

Також дівчата намагаються якнайшвидше вийти заміж, бо вважають, що вони швидко втратять свою вроду і будуть вже нікому не потрібні. В першу чергу, кожна жінка повинна зрозуміти себе. Що для неї важливіше – матеріальна підтримка, духовна єдність, володіння бажаним партнером, виконання своїх бажань? Якщо їй важливо, щоб коханий був поруч і любив її – це одне. Якщо ж вона більше потребує партнера та друга для того, щоб побудувати стосунки – це друге. А може вона вважає, що зможе покохати людину за його авторитет, за турботу та допомогу – це третє. Всі помилки при виборі шлюбного партнера трапляються від того, що не розуміємо, не вміємо обирати людей. І навіть не те, що не вміємо, ми не бажаємо.

Не думайте про те , яким би міг(могла) бути – дивіться на нього(неї) зараз. Не потрібно думати, що з іншими людьми він(вона) поводить себе по-іншому, не так як з вами. Це скоріш за все тимчасове і ви скоро зрозумієте [11].

Отже, помилковість образу партнера може бути одним із джерел неадекватного вибору, що в свою чергу може призвести до відсутності взаєморозуміння між подружжям.

Лише в останні роки з’явились дослідження, які стосуються образу сім’ї, дитини, чоловіка, дружини. В дослідженні Н.Л. Москвічевої [14] уявлення студентів про сім’ю вивчались за допомогою проективної методики незавершених речень. Респондентам пропонувалось у вільній формі продовжити фразу „Сім’я для мене – це…” та вказати які при цьому виникають асоціативні образи.

Також, якщо говорити про уявлення молодих людей про своє майбутнє подружнє та сімейне життя, варто наголосити на тому, що сьогодні в уяві більшості молодих людей їх шлюб може бути, передусім, так званим „цивільним шлюбом”, тобто незареєстрованим союзом чоловіка та жінки. Історично більш точним є термін „співжиття (спільне життя)” [3].

Цікавим є той факт, що уявлення про своє сімейне становище у чоловіків та жінок які перебувають у цивільному шлюбі досить розходяться. Так, жінки (перебуваючи в цивільному шлюбі) сприймають себе як „заміжні”, чоловіки ж сприймають своє становище як різновидність неодруженого стану.

Л.Б. Шнейдер виділив такі основні доводи „за”, які зазвичай приводять перебуваючи в незареєстрованому шлюбі чоловіки та жінки: це така форма стосунків, яка являє собою „тренінг” певного типу; у випадку незареєстрованого шлюбу відбувається апробація сил та сумісності. Автор також вказує на те, що за даними дослідження, такий досвід сумісного життя на середньостатистичному рівні не здійснює впливу на успішність подальшого подружнього життя. Якщо ж вже й шукати форму „тренінгу” до шлюбу, то варто звернутись до батьківської сім’ї. Саме в сім’ї, де людина виросла, відбувається підготовка людини до шлюбу.

Таким чином, ми можемо припустити, що на уявлення про те, що потрібно „тренуватись”, „суміщуватись” за допомогою так званого незареєстрованого шлюбу впливає страх обмеження свободи, відповідальності, зобов’язань.

2.2 Психологічні особливості клієнта, які ускладнюють пошук шлюбного партнера

В наш час є дуже поширена тема пошуку шлюбного партнера. Для цього необхідно докладати зусилля. Часто наші батьки заважають нам зрозуміти, що саме ми потребуємо. Дорослі намагаються нав’язати нам свою думку, щодо того хто нам більше підходить. І за їхніми повчаннями ми не можемо зрозуміти себе. Ми не чуємо своїх власних думок. Також ми часто при виборі шлюбного партнера не звертаємо увагу на сумісність. Ми не задумуємось про те, чи співпадають наші уявлення про шлюб, чи багато в нас спільного і т. д. В наш час досить рідко звертаються до психолога з проханням допомогти сформулювати певні уявлення про майбутнього чоловіка/дружину. Мало хто з людей замислювався над тим, що тип темпераменту, наприклад, також впливає на взаємостосунки, тип характеру. Так, звичайно, люди часто говорять при розставанні, що вони не зійшлись характерами, але хто з них насправді розуміє що це таке, як воно проявляється. Чи замислювались вони над тим, що всі недоліки можна виправити. Необхідно лише плідно працювати над помилками А.М. Єлізаров [6] виділив і охарактеризував типи клієнтів, які найбільш часто зустрічаються:

1. Шляхетний лицар (класичний герой). Цей тип дещо наївний, в нього відкрита незалежна поведінка(життєве кредо – боротися за втілення ідеалів справедливості та добра в оточуючому світі).

В протилежної статі такі люди викликають бажання помсти; виникає підвищена зацікавленість з боку людей, які звикли маніпулювати іншими. В такому випадку консультант повинен навчити молодого чоловіка чи дівчину з подібним особистісним складом розуміти особливості своєї натури. Їх потрібно орієнтувати на активний пошук людей подібних собі тому, що люди такого типу дещо пасивні.

2. Гаррі Поттер (рефлексуючий герой, вчений). Такі люди схильні до концентрації уваги на якійсь окремій задачі; до відчуття неповноцінності, непрактичності. В протилежної статі викликають бажання маніпулювати ними, психологічно подавляти. Психологу потрібно такому клієнту допомогти знайти дружнє соціальне оточення та навчити захищати себе від провокацій, маніпуляцій, тиску.

3. Вільний художник (інтуїтивно орієнтована творча особистість). Такі люди мають дуже добре розвинену інтуїцію, вони егоцентричні, здатні до палкої закоханості, мають здатність ідеалізувати партнера. В цьому випадку консультанту необхідно допомогти клієнту зрозуміти свою унікальність і орієнтувати на пошук потенційного шлюбного партнера серед таких самих як і він або хоча б такого, який розумів би такий склад натури. Людині необхідно допомогти розібратися в суті тих помилок, які він інколи робить.

Також  існує ще тип класифікації клієнтів за Н. Н. Обозовим . Він виділяє п’ять типів клієнтів та рекомендації по взаємовідносинам з ними:

  •  за характером запиту на психологічну допомогу;
    •  за особливістю сприйняття психічних явищ;
    •  за способом роботи зі своїми проблемами;
    •  в залежності від статі клієнта;
    •  в залежності від особливостей будови тіла клієнта.

Розглянемо тепер ці типи більш докладно.

За характером запиту серед клієнтів можна виділити наступні типи:

  1.  Невпевнений в собі клієнт. Багато розмислює над ситуацією, багато в зважує, але ніяк не може прийняти рішення, позбутися від вагань. Ціль звертання до психолога – позбавити себе відповідальності за прийняття життєво необхідного рішення. Для таких людей прийняття рішень – це складний процес, вони невпевнені у собі. З точки зору Н. Н. Обозова, психолог-консультант, працюючи з таким клієнтом, повинен бути максимально зібраним, чітким, навіть категоричним у висловлюваннях та поведінці. Він повинен створити полюс впевненості у питаннях які вирішуються. Переконливість та достовірність висловлюваних психологом повинно природно „перевести одну з чаш терезів”, на які тиснуть сумніви.
  2.  Впевнений у собі клієнт. Звертається для підтвердження вірності свого вже готового розуміння утруднюючого становища. Від психолога йому потрібна інформація, що буде підтверджувати вже готову його точку зору. З’являється питання: якщо ця людина так впевнена у собі, навіщо тоді взагалі він звертається до психолога? Відповідь може бути такою: Не дивлячись на те, що ця людина впевнена в собі і не раз вже самостійно приймав життєво важливі рішення, останнім часом він все більш на підсвідомому рівні відчуває, що щось іде не так. Його діяльність не настільки успішна, наскільки могла б бути. Його підсвідомість спонукає його до того, щоб звернутися за допомогою. Але його самовпевнена свідомість відмовляється це приймати. Звертання до психолога та характер запиту відображають компроміс, який склався між двома сторонами внутрішнього конфлікту. По відношенню до такого клієнта психологу-консультанту необхідно прийняти на себе роль ведомого, котрий лише підказками, припущеннями допомагає розібратись в ситуації. Потрібно детально обсудити і розібрати всі можливі варіанти наслідків дій, які збирається зробити клієнт. Необхідно поставити перед клієнтом питання про можливість появи тих чи інших бажаних і небажаних варіантів розвитку ситуації. Таким чином ми будемо сприяти конструктивному вирішенню внутрішнього конфлікту у клієнта і не викликати реакцію психологічного захисту.
  3.  Клієнт, який все знає і довіряє лише собі. Клієнт такого типу все ставить під сумніви, але при цьому впевнений в своїй правоті. Не дурний, але проблема в характері. Схильний запускати свої проблеми. Таким людям важко буває знайти собі партнера по спілкуванню в реальному житті. Спроба знайти співбесідника частіше за все і приводить їх на консультацію. Добре ставлення по відношенню до такого типу клієнта та ігнорування тих особливостей, які зазвичай відлякують оточуючих від таких людей створює сприятливі можливості для пом’якшення яскраво виражених негативних рис характеру. Люди розслабляються, в них підіймається настрій. Багато що з того на чому вони зациклювались раніше, відступає на задній план.
  4.  Клієнт з потребою висловитись. Порівнюючи з попереднім типом клієнтів, тут проблема вже не в характері. Дуже часто такі люди, з важким життям, самотні, чуттєві, добрі. Поради по відношенню до таких клієнтів не обов’язкові, вони їх навіть можуть відштовхнути, злякати тим, що з ними не просто говорять, як з людьми, а починають  „ надавати їм психологічну допомогу”. Переходити до надання до такої допомоги можна лише у випадку спеціального запиту. Головне, що потребують клієнти такого типу , – любов, співчування і т. д. Але головне – слухання. Це буває не завжди легко, оскільки спілкування з таким клієнтом легко приймає структуру, відповідну природному спілкуванню, і психолог-консультант, звичайно бажає „вставити своє слово”, поділитися і своїми думками. Не означає, що цього не можна робити. Але потрібно слідкувати щоб більше говорив клієнт. Якщо клієнт активний, не потрібно його перебивати.

За особливостями сприйняття психічних явищ серед клієнтів можна виділити наступні типи:

  1.  Раціоналістичний, реалістичний, прагматичний, орієнтований клієнт. Такий тип бажає чітко знати себе та оточуючих. Зворотна сторона такого бажання це те, що він схильний недооцінювати, ігнорувати все, що стосується духовного життя людини, що важко піддається об’єктивізації, раціональному аналізу.
  2.  Інтуїтивно орієнтований, емоційно-витончений, естетизований клієнт. Приваблюють якісні характеристики особистості і її життєвого шляху. Цікавляться глибинними механізмами психіки, підсвідомою природою людини Зворотній бік особистісної орієнтації на інтуїтивне пізнання є неприйняття раціонального.

За способом роботи зі своїми проблемами серед клієнтів можна виділити:

  1.  Клієнт, який в ситуації утруднення намагається перебудувати свою поведінку, стиль діяльності, спосіб життя, але не знає як, зіштовхується з проблемами в цьому плані.
  2.  Клієнт, який в ситуації утруднення намагається створити суб’єктивно-особистісні версії, які збережуть в нього про себе добру думку в своїх очах та очах інших людей.

Серед факторів,  які впливають на результати консультування виділяють:

  •  вплив статі клієнта на процес консультування. Відповідно даним, які наводить Н. Н. Обозов[16], чоловіки та жінки мають різні очікування відносно психологічного консультування. Жінки в більшій мірі потребують співчутливого стилю спілкування. А чоловіки в консультуванні надають перевагу емоційно-нейтральному стилю спілкування.
  •  вплив особливостей будови тіла на процес консультування. Люди з атлетичною будовою тіла зазвичай намагаються домінувати в спілкуванні та стосунках. Люди з «недосконалою» будовою тіла зазвичай мають утруднення в спілкуванні та міжособистісних контактах за рахунок свого концентрованого суб’єктивного мислення, своєї інтравертованості. Жінки з пікнічною будовою тіла з проблемами свого особистого життя справляються простіше та самі, так як легкість у спілкуванні і зовнішні почуття спрощують стосунки з іншими людьми.

Андрєєва Т. В відзначає [3], що дошлюбні стосунки не часто використовуються при аналізі подружніх проблем. Однак практика консультування показує, що в дошлюбний період нерідко зароджуються труднощі, які в подальшому прямо або опосередковано проявляються в шлюбі. Лише в останні роки з’явились дослідження, які стосуються образу сім’ї, дитини, чоловіка, дружини. Тому актуальність теми полягає в більш розширеному та поглибленому вивченні проблеми дошлюбних уявлень про сімейне життя як чинника подружнього взаєморозуміння.


Розділ 3

ЕМПІРИЧне дослідження сімейного консультування на передшлюбному періоді

3.1 Організація та  проведення психологічного консультування

Для того, щоб з’ясувати, як в наш час уявляють собі чоловіки та жінки свій майбутній шлюб, у даному досліджені використовуються проективні методики, а саме методика незавершених речень „Сім’я для мене – це...”, та методика „Рука”.

Методика незавершених речень. При дослідженні асоціацій застосовуються методики, направлені головним чином на вивчення другої сигнальної системи. З фізіологічної точки зору дослідження асоціацій є не що інше, як дослідження утворених у минулому життєвому досвіді тимчасових зв’язків, які відтворюються під дією слів-подразників і виражаються в мовних реакціях. Проте при дослідженні асоціацій залучається і перша сигнальна система, оскільки словесні подразники сприймаються слуховим аналізатором і можуть викликати певні уявлення. Аналітико-синтетична діяльність головного мозку людини зазвичай забезпечується спільною роботою обох сигнальних систем. Асоціативний експеримент раніше застосовувався при дослідженні здорових, хворих і психічно хворих лише у психологічних цілях (C. Jung та ін.).

Одним з варіантів дослідження асоціацій є доповнення незавершених речень. Дана методика відноситься до «спрямованих» видів асоціативного експерименту:

1) перший скорочений варіант (A. F. Payne, A. Rohde) складається з 20 початих фраз, простих за змістом (наприклад, «Моя спеціальність…», «Моя сім’я…», «Боюся…»). Він застосовується для виявлення відношення досліджуваного до життєвих обставин, самого себе, оточення тощо, отримання загального уявлення про приховані переживання, які не вдається виявити у вільній бесіді.

2) другий варіант, адаптований в лабораторії медичної психології Ленінградського НДІ, психоневрології ім. В.М.Бехтерева (Sacks-Sidney), складається з 60 незавершених речень з початком, що більш детермінує реакцію. Перед початком дослідження пред’являється інструкція: «Прочитайте ці незавершені речення, доповнивши їх думкою, що першою прийшла Вам в голову. Робіть це швидше. Якщо не можете закінчити яке-небудь речення, залиште його і займіться ним пізніше. Будьте правдиві. Це завдання необхідне для тренування Вашої пам’яті і уваги».

Нажаль на сьогоднішній день проводиться дуже мало досліджень, які стосуються уявлень про майбутній шлюб. Лише в останні роки з’явились дослідження, які стосуються образу сім’ї, дитини, чоловіка, дружини. В досліджені Н. Л. Москвічьової[15] уявлення студентів про сім’ю вивчались за допомогою проективної методики незавершених речень. Респондентам пропонувалось у вільній формі продовжити фразу „Сім’я для мене – це...”  та вказати, які при цьому виникають асоціативні образи.

При цьому практично не згадувались аспекти сімейних стосунків, пов’язані з прагненням до саморозвитку, самодосконалості, задоволенню індивідуальних потреб у батьківстві, материнстві, самореалізації в дітях. Отримана картина відображає специфічність уявлень про сім’ю молодих людей, які ще не мають досвіду подружнього життя, але саме на ці уявлення вони і будуть орієнтуватись при створенні власної сім’ї.

Аналізуючи відповіді досліджуваного, вдається виявити не лише його ставлення до оточуючих (співробітників, членів сім’ї, вчителів і т.п.), але й риси вдачі (недовірливість, егоїзм) або приховані, часто не усвідомлені ним переживання (іпохондричність, думки про самогубство, психогенні чинники, т.д.). Відповіді можуть виражати позитивне, негативне або байдуже відношення. Частина відповідей буває формального характеру, відповідаючи за змістом початку фрази. Емоційно значущі речення навіть при формальній відповідності супроводжуються затримкою (подовженням латентного періоду), міміко-вегетативною реакцією. Хворі з прихованими маревними переживаннями в реченні, що виражають відношення до людей (до батьків, співробітників і т.п.), можуть розкрити свої хворобливі думки. У хворих із страхом і побоюваннями виявляється невпевненість у майбутньому. У багатьох хворих на шизофренію страждають усі види відносин (байдуже відношення до рідних, до протилежної статі), причому негативні відносини тим виразніше, чим більше соціальна декомпенсація (Румянцев Г.Г., 1969). Методика допомагає розібратися в багатообразній системі стосунків особистості хворого, виявити порушення цих взаємин, знайти шляхи відновлення стосунків, реабілітації.

Існує проективна методика дослідження особистості «Рука», яка була опублікована Б. Брайкліном, 3. Піотровським і Е. Вагнером у 1961 р. (ідея тесту належить Е. Вагнеру) і призначена для прогнозування особливостей агресивної поведінки.

Тест «Рука» може використовуватися для діагностики особистісних стосунків. Інструкція в цьому випадку дещо змінюється. Досліджуваного просять відповісти на запитання про те, що робить рука, зображена на картках, але при цьому експериментатор говорить: «Уявіть собі, що це рука вашого чоловіка ( дружини )». За такого аналізу можна побачити, які тенденції притаманні партнеру і, таким чином, проаналізувати актуальне ставлення до нього досліджуваного.

Стимульний матеріал тесту — це 9 стандартних зображень кистей рук і одна порожня таблиця (подібно до порожньої картки в тесті тематичної апперцепції), при показі якої просять уявити кисть руки й описати її уявлювані дії. Зображення подаються у певній послідовності і положенні. Обстежуваний повинен відповісти на запитання про те, яку, на його думку, дію виконує намальована рука (або сказати, що може робити людина, рука якої приймає таке положення). Крім запису відповідей, реєструється положення, в якому обстежувавний тримає таблицю, а також час з моменту надання стимулу до початку відповіді.

3.2 Аналіз результатів психодіагностичного дослідження

Для того, щоб з’ясувати, як в наш час уявляють собі чоловіки та жінки свій майбутній шлюб, у даному досліджені використовуються проективні методики, а саме методика незавершених речень „Сім’я для мене – це...”, та методика „Рука”.

Нажаль на сьогоднішній день проводиться дуже мало досліджень, які стосуються уявлень про майбутній шлюб. Лише в останні роки з’явились дослідження, які стосуються образу сім’ї, дитини, чоловіка, дружини. В досліджені Н. Л. Москвічьової[15] уявлення студентів про сім’ю вивчались за допомогою проективної методики незавершених речень. Респондентам пропонувалось у вільній формі продовжити фразу „Сім’я для мене – це...”  та вказати, які при цьому виникають асоціативні образи. У результаті автор виділила чотири основні типи уявлень про сім’ю:

  •  „тепле коло спілкування” – істинні між особистісні стосунки і спілкування; любов; взаєморозуміння, прийняття, емоційна підтримка(асоціативні образи: „домашнє тепло”, „круглий стіл”, „м’які крісла навколо каміну”) – 40,4%;
  •  „стабільний організм” – справжній єдиний організм, цілісний процес життєдіяльності, співпраця, допомога один одному, спорідненість(асоціативні образи: „дерево з корінням та кроною”, „бджолине гніздо”) – 19,9%;
  •  „притулок(„сховище”)” – сховище, захист від труднощів зовнішнього середовища („ острівець в безмежному, бурхливому океані”, „фортеця”) – 24,8%;
  •  „взаємна відповідальність” – ( чистий аркуш паперу, де фіксуються всі позитивні та негативні події) – 14,1%.

При цьому практично не згадувались аспекти сімейних стосунків, пов’язані з прагненням до саморозвитку, само досконалості, задоволенню індивідуальних потреб у батьківстві, материнстві, самореалізації в дітях. Отримана картина відображає специфічність уявлень про сім”ю молодих людей, які ще не мають досвіду подружнього життя, але саме на ці уявлення вони будуть орієнтуватись при створені власної сім’ї. 

Дослідження було проведено для того, щоб визначити як в наш час уявляють собі чоловіки та жінки своїх майбутніх партнерів та шлюб в цілому. В досліджені брали участь 5 пар м. Запоріжжя, Запорізької області. Ці пари лише готуються до вступу у шлюб: з них 5 жінок віком від 20 до 25 років та 5 чоловіків віком від 20 до 25 років.

Для з’ясування дошлюбних уявлень про сімейне життя парам молодих людей було запропоновано продовжити таке речення: „Сім’я для мене – це...”

Після аналізу відповідей на питання „ Сім”я для мене – це...”, ми розподілили відповіді таким чином.

Уявлення жінок віком від 20 до 25 років:

  •  позитивні – любов; підтримка один одного; спокій; розуміння один одного; регулярний секс; спільні матеріальні та духовні цінності; двоє людей хочуть дати життя третьому; страх втратити один одного;
  •  негативні – неможливість реалізуватись в кар’єрі; „обмежена домогосподарка”;
  •  нейтральні – спільне життя;
  •  уявлення чоловіків віком від 20 до 25 років;
  •  позитивні – кохання; затишок; піклування; завжди разом;
  •  негативні – обмеження свободи; тягар;
  •  нейтральні – постійне піклування про когось.

Варто відмітити, що як позитивні, так і негативні дошлюбні уявлення про сімейне життя дещо відірвані від реальності. Про це свідчать такі уявлення як: „постійне піклування про когось”, „спокій”, „обмеження свободи”, „завжди разом”.

Та навіть якщо такі уявлення досить нереалістичні, але саме на них спиратимуться молоді люди при виборі шлюбного партнера. Такі уявлення будуть однією з головних причин подальшого не розуміння один одного в реальному житті. Адже неможливо бути постійно з коханою людиною поруч, і вимагати щоб вона віддавала весь вільний час чоловіку (дружині). А також рано чи пізно в сім’ї наступає кризовий момент, а в уявленні молодих людей, шлюб – це безтурботне, щасливе життя.

Також, слід зауважити, що жоден з чоловіків не відповів, що сім’я – це відповідальність. Це може означати, що до своєї майбутньої сім’ї ці чоловіки будуть ставитись безвідповідально, не будуть розуміти на скільки це серйозно.

Далі ми продовжили аналізувати уявлення про шлюб за проективною методикою „Рука”. Парам, по-черзі, пропонувалось глянути на 9 малюнків, на яких зображені кисті рук, і уявити, що це рука їх майбутньої дружини/чоловіка і відповісти на питання: що на їхню думку ця рука робить?

Більшість чоловіків уявляють своїх майбутніх дружин домогосподарками. Про це свідчать відповіді:

  •  щось прибирає;
  •  готує їсти;
  •  сипить приправу в каструлю.

Деякі гадають, що їх жінка повинна бути так званим „своїм хлопцем”. Яка буде його веселити, проводити свій час з ним і його друзями. А декому, взагалі потрібна жінка яка всі обов’язки візьме на себе. Буде і на роботу ходити, і вдома лад наводити та ще й чоловіком керувати. Така собі – жінка-робот, яка всюди встигатиме.

Жінки ж в свою чергу мріють про турботливого, ніжного чоловіка. Який і зайвий раз обійме, і пояснить якщо жінка щось зробить не так, і допоможе з покупками, і вдома прибрати зможе. На це вказують такі відповіді:

  •  обіймає мене;
    •  гладить по коліну;
    •  записує список покупок;
    •  тягнеться за пилососом.

Загалом мріють, що домашні обов’язки будуть розподілені навпіл.

3.3 Рекомендації щодо поліпшення вибору шлюбного партнера

А. Н. Єлізаровим розроблена методика психологічної допомоги людям, які використовують стратегію максимально спонтаної поведінки і відсутності свідомих зусиль (неусвідомлювана стратегія) при пошуку шлюбного партнера. Задача психолога консультанта – допомогти клієнту розібратись в собі і побудувати власний образ партнера, таким чином зробивши стратегію поведінки в період пошуку найбільш ефективною. Клієнту допомагають знайти для себе психологічний зміст пошуку потенційного шлюбного партнера. Робота з клієнтом проводиться в 5 етапів.

Етап 1. Вияв клієнтом своїх смаків, інтересів, вмінь, переваг.

Робота на даному етапі передбачає аналіз наступних рефлексивних планів:

  1.  перерахуйте 10 своїх якостей, які роблять вас привабливим для осіб протилежної статті, для початку перерахуйте якості, які притаманні багатьом, потім незвичні, запитайте в себе: що ж є в мені дивовижного, потрясного, такого, чого немає в жодному з моїх друзів і знайомих? Якщо вам важко скласти такий список, зверніться за допомогою до друзів, можливо зі сторони видніше;
  2.  складіть за пунктами список того, від чого ви нізащо в світі не захотіли б відмовитись, навіть заради найдивовижнішого чоловіка (найдивовижнішої жінки). В список можуть увійти робота, спільні друзі, улюблена собака, пиріжки з капустою, спортивні тренування і т. д. Не лякайтесь, якщо список виявиться занадто довгим;
  3.  потім приберіть список в якесь потайне місце. Діставайте не менше одного разу в неділю та уважно перечитуйте. Можна поглиблювати та збільшувати написане;
  4.  від чого, на вашу думку, вам прийшлось би, скоріш за все, відмовитись, якщо ви вступили б у шлюб або міцні стосунки з ким-небудь? Наприклад, від свободи, від декількох полок у шафі, від права розпоряджатись своїми грошами та часом. Від чого ще?;
  5.  чи намагались ви змінити щось в самому собі(в самій собі) на кращу сторону, і якща намагались, то які були результати? Чи є в вас які-небудь недоліки, до яких вашому майбутньому чоловіку буде важко звикнути?;
  6.  які проблеми з’являлись у вас в минулому у стосунках з іншими людьми? Що, на вашу думку, заважало вам жити щасливо? Які були вдачі? Які причини того, що все складалось вдало? Як ви поводили себе в обох випадках?;
  7.  закінчіть речення: „ Біда всіх чоловіків (всіх жінок) в тому, що...” Наприклад: вони наче діти; вони великі зануди; всім жінкам (чоловікам) необхідно лише одне; чоловіки такі товстошкірі; жінки занадто емоційні...;
  8.  далі прочитайте те, що написали і дайте відповідь на таке питання: Чи дійсно ви вірите в те, що написали, чи так просто прийнято вважати?

Етап 2. Робота з власними особливостями, які утруднюють пошук шлюбного партнера.

Можна виділити два типи клієнтів, схильних до стратегії максимально спонтаної поведінки і відсутності усвідомлюваних зусиль при пошуку потенційного шлюбного партнера:

  •  із зниженою самооцінкою;
  •  гіперактивні, егоцентричні, ригідні та консервативні.

 Для роботи з клієнтами першого типу використовують наступні стратегії:

  1.  Клієнта розміщують в ситуацію, які може допомогти йому отримати новий досвід пов’язаний із спілкуванням. Мова йде про тренінги спілкування, де є можливість отримати зворотній зв’язок, розкрити себе, прийняти відкритість інших людей.
    1.  Клієнту дають дамашні завдання: спробувати увійти в контакт з особами протилежної статі процесі роботи з групою.
    2.  Продовжуються індивідуальні консультації для корекції змін, які відбулись з клієнтом.
    3.  Для роботи з клієнтами другого типу використовують наступні стратегії:
    4.  Клієнту пропонується описати ситуації попередніх знайомств і стосунків з особами протилежної статі, а одну з цих цитуацій описати більш докладно.
    5.  Клієнту переказують основні реалії його розповідей. Ціль: створити умови для того, щоб кліжнт сам замислився над своєю ситуацією і зміг сам зробити висновкию
    6.  Для стимулювання самоаналізу, більш адекватного сприйняття себе клієнту пропонують згадати свої почуття і написати про це звіт.
    7.  Включають клієнта в тренінг спілкування для подальшої корекції деструктивних особистісних рис.

Етап 3. Створення індивідуалізованого образу потенційного шлюбного партнера с урахуванням інформації отриманої про себе.

Робота потребує аналізу наступних рефлексивних планів (бесіда за питаннями і аналіз відповідей):

  •  які якості, на вашу думку повинеи мати ваш ідеальний партнер?
  •  як ви гадаєте, чи існує насправді така людина?
  •  чи є які-небудь якості особистості, які ви не бажали б бачити у свого майбутнього партнера?
  •  що ще, окрім вже названих вами якостей особистості, ви вважаєте важливим для майбутньго сімейного життя?

 Завдання: складіть список бажаних якостей характеру потенційного кандидату в порядку значимості для вас. Біля кожної якості поставте бали (за десятибальною шкалою).

Тепер складіть список якостей характеру, неприйнятних в партнері, розмістивши їх так само в порядку значимості.

В кінцевому результаті отримуємо портрет потенційного шлюбного партнера.

Етап 4. Навчити клієнта психотехніці самостійного знайомства.

Можливі два варіанти роботи: груповий (участь в рольових тренінгах) та індивідуальний (навчити алгоритму самостійного знайомства).

Етап 5. Супровід наступної активності клієнта, направленої на пошук потенційного шлюбного партнера.

По мірі розгортання подальшої активності клієнта, направленої на пошук потенційного шлюбного партнера, окремі навички, отримані в ході реалізації даної програми, можуть втратити для клієнта свою значимість, випасти з його внутрішньї схеми. Це почне проявлятись в поведінкових помилках. Задача психолога в ході консультації на цьому етапі: аналізуючи реалії життя клієнта, знаходити ці помилки і реконструювати, обновляти форми роботи.[5]

Цілком зрозуміло, що такі різні уявлення молодих людей про шлюб призведуть в майбутньому до конфліктних ситуацій, з якими деяким з них буде важко впоратись. А якщо важко впоратись, більшість може подумати про розлучення. Адже в наш час це вважається найкращим виходом із ситуації. Багато хто просто тікає від проблем, вони не розуміють, що таким чином проблеми не зникнуть, що вони залишаться з ними. І зруйнувавши перший шлюб, так само зруйнують і другий, і всі наступні. Від проблем не потрібно тікати, їх необхідно вирішувати. Якщо вже не виходить розібратись з проблемою самостійно, то не має нічого поганого якщо подружжя звернеться до сімейного психолога-консультанта, який допоможе їм знайти спільний вихід їх конфліктної ситуації, прийти до компромісного рішення.

Для правильної побудови уявлень про шлюб, про майбутнього партнера існують дуже гарні техніки яким психолог-консультант зможе навчити клієнта. Необхідно лише бути відкритим для цього.


ВИСНОВКИ

В наш час приділяють мало уваги темі сімейного консультування пар на передшлюбному періоді, але ця тема є досить актуальною, адже саме в цей період партнери усвідомлюють чи підходять вони один одному та чи зможуть прожити усе життя пліч опліч у біді та радості.

З проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

  •  визначено основні теоретичні аспекти сімейного консультування пар у дошлюбний період. Сімейне консультування являє собою послідовність порад фахівця та є одиним з різновидів сімейної психотерапії, що має свої відмітні ознаки і границі терапевтичного втручання. Сімейне консультування розвивалося паралельно із сімейною терапією, взаємно збагачуючи один одного. Основною метою, яка стоїть перед сімейним консультуванням, є вивчення проблеми члена чи членів родини для зміни взаємодії в ній і забезпечення можливостей особистісного росту;
  •  основними принципами сімейного консультування були виявлені наступні : установлення контакту між консультантом та клієнтом; збір інформації про проблему клієнта; обговорення психотерапевтичного контракту; уточнення проблеми клієнта; проведення власне консультації; «екологічна перевірка»; “страхування” результатів; від'єднання;
  •  визначені деякі особливості сімейного консультування дршлюбних пар , які полягають у допомозі молодим людям сформувати в своїй уяві свій майбутній шлюб для того, щоб в подальшому виникало значно менше проблем у самому шлюбі;
  •  виявлені психологічні особливості клієнта, які ускладнюють пошук шлюбного партнера. Кожна людина має свої особливості при виборі шлюбного партнера, деякі психологічні особливості можна класифікувати згідно ознак. Найчастіше в процесі консультування проявляються наступні проблеми з вибором шлюбного партнеру:
  1.  проблема „маски”, коли майбутні партнери приймають на себе не притаманну їм роль;
  2.  розрахунок на можливість переробити свою особистість, якщо необхідно підлаштуватись під партнера;
  3.  потяг змінити свого обранця;
  4.  ідеалізація партнера;
  5.  самотність (труднощі у встановленні близьких стосунків з протилежною статтю) та інші.
    •  у процесі дослідження були проведені дві методики сімейного консультування пар у дошлюбному періоді: методика незакінчених фраз та методика «Рука»;
    •  у процесі дослідження було проведено аналіз отриманих результатів у ході проведення методик сімейного консультування пар дошлюбного періоду;
    •  були розроблені рекомендації щодо поліпшення вибору шлюбного партнера, які зпираються на стратегію максимально спонтаної поведінки і відсутності свідомих зусиль (неусвідомлювана стратегія) при пошуку шлюбного партнера.

На позицію молоді стосовно шлюбу і сімейного життя впливає батьківська сім’я. Діти сприймають від батьків форму поведінки, підсвідомі реакції, різноманітні позитивні чи негативні звички, значимі якості моделі подружніх стосунків. На основі концепції дублювання батьківських якостей індивідуум навчається чоловічої та жіночої ролі, має тенденцію несвідомо використовувати в сім’ї модель стосунків батьків незалежно від того подобаються вони йому чи ні. Завдання психолога-консультанта допомогти молодим людям правильно сформулювату уявлення про майбутній шлюб та майбутнього шлюбного партнера.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Альошина Ю. Индивидуальное и семейное консультирование. - К.: Класс, 2004. – 356 с.
  2.  Андрєєва Т. В. Психология семьи: учеб. пособие/ Андрєєва Т. В.- СПб.: Речь, 2007.-348 с.
  3.  Андрєєва Т. В. Психология современной семьи. Монография.-СПб.: Речь, 2005.- 436 с.
  4.  Андрєєва Т. В. Семейная психология: учеб пособие .- СПб.: Речь, 2004.-244 с.
  5.  Бондарчук О.І. Психологія сім'ї. К.: МАУП, 2001 .-96 с.
  6.  Введение в практическую социальную психологію. - М.: Смысл, 1996 .-373 с.
  7.  Гагай В. В. Семейное консультирование: учебник для студентов высших учебных заведений. СПб.: Речь, 2010.- 317 с.
  8.  Гаранина Е. Ю. Семьевведение: учеб. пособие/ Е. Ю. Гаранина, Н. А. Коноплёва, С. Ф. Карабанова.- М.: Флинта: МПСИ, 2009.- 384 с.
  9.  Гендерная психология. - СПб.: Питер, 2009 .-496 с.
  10.  Горбатов Ж.К. Психологія сімейних стосунків.- Львів: Мрія, 2010. – 201 с.
  11.  Єлізаров А. Н. Психологическое консультирование семьи: Учебное пособие.- М.: Атика,2004. – 115 с.
  12.  Єлізаров А.Н. Введение в психологическое консультирование: учебное пособие. СПб.: Речь, 2004.-213 с.
  13.  Журнал практического психолога. - М: Фолиум, 2008 .-220 с.
  14.  Ивлева В. В. Психология семейных отношений/ авт.- сост. В. В. Ивлева.- Мн.: Соврем. Школа, 2007.- 352 с.
  15.  Ковалёв С. В. Психология семейных отношений/ Ковалёв С. В.- М.: Мысль, 1987.- 465 с.
  16.  Обозов Н.Н. Експериментальная психология: теория и методи. учебник для вузов/ Т. В. Корнилова – М.: Аспект Пресс, 2005. – 384 с.
  17.  Корольчук М. С. Психологія сімейних взаємин: навч. посібник. /М. С. Корольчук, П. П. Криворучко, В. І., Осьодло та ін.-М. МПСИ, 2009.- 384 с.
  18.  Корсин Р., Ауэрбаха А. Психологическая энциклопедия.2-е  изд./ под ред. Р. Корсин, А. Ауэрбаха.- СПб.: Питер, 2003- 1096 с.:ил.
  19.  Методология и история психологи. - Москва: МГУ им. М.В. Ломоносова, 2009 .-160 с.
  20.  Москвичёва Н. Л. Образ семьи и его динамика до геронтогенеза/ Ананьевские чтения-2003: Материалы научно - практ. конф. 28- 30 окт. 2003 г.- СПб: СПбГУ, 2003. – 215 с.
  21.  Общая психология. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998 .-448 с.
  22.  Основи практичної психології. - К.: Либідь, 1999 .-536 с.
  23.  Основи психології. - К.: Либідь, 1995 .-632 с.
  24.  Поліщук В. М. Психологія сім’ї: навч. посібник/ Поліщук В. М., Ільїна Н. М., Поліщук С. А, та ін.; за заг. ред. В. М, Поліщука.-2-ге вид., доп. - Суми: Університетська книга, 2009.- 282 с.
  25.  Практикум по социально-психологическому тренінгу. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000 .-352 с.
  26.  Про становище сімей в Україні. К.: ВД "Шкільний світ", 2002 .-192 с.
  27.  Туриніна О. Л. Практикум з психології.- К.: МАУП, 2001 .-296 с.
  28.  Шнейдер Л. Б. Семейная психология: учеб. пособие для вузов,- 4-е изд.- М.: Академический проект; Трикста, 2008.-736 с.
  29.  Эволюция психотерапии: Сборник статей. Т. 2. Осень патриархов: психоаналитически ориентированная и когнитивно-бихевиоральная терапия / Под ред. Дж.К. Зейга / Пер. с англ. — М.: Независимая фирма “Класс”, 1998. — 416 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

18513. Закупочная логистика 115 KB
  Лекция 3. Закупочная логистика. Понятие задачи и функции закупочной логистики. Процесс приобретения материалов и его основные стадии. Определение потребности в материалах. Методы материального обеспечения производства. Методы рас...
18514. Производственная логистика. Системы управления материальными потоками 87.5 KB
  Производственная логистика. Понятие задачи и функции производственной логистики. Основы управления материальными потоками в производстве. Организация материальных потоков. Системы управления материальными потоками. Понятие задачи ...
18515. Распределительная логистика 54.5 KB
  Лекция 6. Распределительная логистика. Понятие и сферы применения распределительной логистики. Каналы распределения товаров. Формы доведения товара до потребителя. Понятие и сферы применения распределительной логистики. Логистика распреде...
18516. Информационная логистика 44 KB
  Лекция 7. Информационная логистика. Значение и задачи информации в логистике. Информационные логистические системы. Построение и функционирование логистических систем. Значение и задачи информации в логистике. Достижение целей логистики т
18517. Логистика запасов 55.5 KB
  Лекция 9. Логистика запасов. 1. Понятие сущность и необходимость в материальных запасах. 2. Классификация запасов. 3. Основные системы управления запасами. 4. Стратегии управления запасами. 1. Понятие сущность и необходимость в материальных запасах. Материальные
18518. Логистика складирования 83 KB
  Лекция 10. Логистика складирования. Понятие роль складов в логистике. Виды и функции складов. Процесс складирования. Формирование системы складирования. Оценка работы складов. Понятие роль складов в логистике. Под складом понимаются з
18519. Сервис в логистике 53 KB
  Лекция 11. Сервис в логистике. Понятие сервиса в логистике. Формирование системы логистического сервиса. Уровень логистического обслуживания. Критерии качества логистического обслуживания. Послепродажное логистическое обслуживание. 1. Понятие
18520. Расчет технико-экономических показателей и определение экономического эффекта программного продукта 359.5 KB
  Рахматуллин Р.Р. Расчет техникоэкономических показателей и определение экономического эффекта программного продукта: методические указания к расчетнографическому заданию курсовому и дипломному проектированию / Р.Р. Рахматуллин Л.Ф. Давлетбаева. – Оренбург: ООО Аге
18521. Современные программы схемотехнического проектирования ИС 47.5 KB
  Лекция 1 Целью данного курса является знакомство с методами и алгоритмами на основе которых разработаны современные программы схемотехнического проектирования ИС а также поддержка определенного уровня знаний языков программирования. Процесс проектирования ИС мо