88980

ОРГАНІЗАЦІЯ, МЕТОДИКА ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЗАЄМИН МОЛОДОГО ПОДРУЖЖЯ

Курсовая

Психология и эзотерика

Мета роботи – дослідити психологічні особливості молодого подружжя шляхом проведення опитування для подальшого аналізу та визначення потреби в консультуванні. У роботі використані наступні теоретичні методи: емпіричного дослідження, аналізу, порівняння, узагальнення.

Украинкский

2015-05-06

144.79 KB

6 чел.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...…….3

РОЗДІЛ 1.ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМИН ПОДРУЖЖЯ У МОЛОДІЙ СІМ’Ї…………………………………………………………………...…..5

1.1 Особливості подружньої адаптації у молодій сім’ї……………………….5

1.2 Проблеми подружньої пари в молодій сім’ї………………………….……6

1.3 Рольові очікування у структурі подружньої взаємодії………………..…12

1.4 Формування внутрісімейної комунікації…………………………………15

1.5 Основні види шлюбних сценаріїв…………………………………………23

РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА КОНСУЛЬТУВАННЯ МОЛОДОЇ СІМЇ……….29

2.1 Загальне поняття сімейного консультування…………………………….29

2.2 Специфіка психологічної допомоги молодим сім’ям……………………31

2.3 Нові технології навчання і консультування сім'ї………………………...37

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ, МЕТОДИКА ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЗАЄМИН МОЛОДОГО ПОДРУЖЖЯ……………………………………………………….…48

3.1 Методика та організація дослідження……………………………………48

3.2 Обробка результатів експериментального дослідження………………..51

3.3  Аналіз отриманих результатів та їх інтерпретація……………………..55

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..…..57

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………..…..59

ДОДАТКИ……………………………………………………………………...63

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 73 сторінки, 46 літературних джерел, 2 додатки, 1 діаграма.

Об’єкт даної роботи –молоде подружжя як об’єкт консультативної роботи.

Предметом даної курсової роботи є дослідження психологічних особливостей молодого подружжя.

Мета роботи – дослідити психологічні особливості молодого подружжя шляхом проведення опитування для подальшого аналізу та визначення потреби в  консультуванні.

У роботі використані наступні теоретичні методи: емпіричного дослідження, аналізу, порівняння, узагальнення.

Досягнення мети обумовлює виконання наступних завдань:

  1.  проаналізувати особливості подружньої адаптації та окреслити проблеми у молодій сім’ї;
  2.  розглянути рольові очікування у структурі подружньої взаємодії та процес формування внутрісімейної комунікації;
  3.  описати основні види шлюбних сценаріїв;
  4.  визначити загальне поняття сімейного консультування;
  5.  вивчити  специфіку психологічної допомоги молодим сім’ям;
  6.  ознайомитися з новими технологіями навчання і консультування сім'ї.

Мета і завдання обумовили структуру роботи, яка включає: вступ, два теоретичних, один практичний розділ, висновки, список використаних джерел та додатки.

КОРЕКЦІЯ ПОДРУЖНІХ ВІДНОСИН, КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ, ПСИХОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА, КОНСУЛЬТУВАННЯ, ШЛЮБНИЙ СЦЕНАРІЙ, ШЛЮБНІ ПАРТНЕРИ,  ВАГІТНІСТЬ, СІМЕЙНІ  ФУНКЦІЇ, ПОДРУЖЖЯ, АДАПТАЦІЯ, ПЕРИНАТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ.

ВСТУП

Сім’я – одна із найвеличніших цінностей, що створені людством за період свого існування. Жодна нація, жодне історичне суспільство не обійшлося без сім’ї.

Молода сім’я – це особливий світ, який своєрідно пов’язаний із різними проблемами, які торкаються подружньої пари в молодій сім’ї.

Молода сім’я може розглядатися як специфічний соціальний інститут, що виконує ряд таких основних функцій як: репродуктивна, виховна, господарсько-економічна, рекреативна, які важливі для суспільства і необхідні для життя кожної людини, і як мала соціально-психологічна група, в якій за висловом Т.В. Андрєєвої, з найбільшою природністю задовольняються чисельні найважливіші особистісні потреби людини.

Актуальність теми. Сім’я є об’єктом ретельного наукового аналізу дослідників з різних психологічних галузей. Дослідження психологічної готовності сучасної молоді до шлюбних стосунків, особливостей статеворольової диференціації в умовах сучасної сім’ї, причин і механізмів порушень функцій сім’ї, загальних тенденцій розвитку української сім’ї є важливою основою для розширення психодіагностичних і психокорекційних методів сімейного консультування й психотерапії.

Як соціальна група сім'я розв'язує завдання, котрі стосуються осіб, які її складають, а також ті, що торкаються безпосередньо суспільства. Завдяки репродуктивній функції сім'я забезпечує відтворення суспільства. Крім того, шлюб є схваленою суспільством формою задоволення сексуальних потреб людей. Дорослі члени сім'ї, виконуючи в суспільстві професійні функції, своєю працею створюють економічні основи існування родини, забезпечують її матеріальні та культурні потреби. Сім'я виконує обслуговуючу й опікунську функції щодо своїх членів, забезпечуючи їм надання різноманітних послуг, а також піклуючись про тих, хто потребує допомоги (діти, старі або хворі та інваліди). У такий спосіб в сім'ї задовольняються альтруїстичні потреби.

Сім'я виховує для суспільства нових громадян, передаючи їм мову, основні форми поведінки, національні традиції й звичаї, моральні та духовні цінності. Сім'я виконує соціалізуючу функцію. Соціалізації зазнають не тільки діти, які завдяки їй уростають у суспільство, а й саме подружжя, оскільки адаптація до шлюбних, батьківських та інших сімейних ролей - це також соціалізуючий процес. Водночас він задовольняє батьківські потреби у вихованні дітей і збагачує новим соціальним досвідом особистість шлюбних партнерів.

Сім'я сприяє збереженню психічного здоров'я суспільства завдяки виконанню психогігієнічної функції, яка полягає в забезпеченні почуття стабільності, безпеки, емоційної рівноваги, а також умов для розвитку особистості своїх членів. Стабільна, добре функціонуюча сім'я дає змогу кожній особі, яка її складає, задовольняти такі потреби, як любов, емоційна близькість, афіляція, розуміння і повага, визнання тощо. У такій сім'ї індивід має умови для самореалізації, самоствердження, збагачення й розвитку своєї особистості. Отже, сім'я суттєво впливає на своїх членів, задовольняючи їхні потреби - біологічні, емоційні, психосоціальні та економічні.

Кожна сім'я створює власну мікрокультуру на основі загальносімейних цінностей, традицій, звичаїв, норм і правил поведінки. Шлюбна пара, розбудовуючи власний стиль життя, спирається при цьому на установлені в конкретному суспільстві норми, а також ті, що запозичені з батьківських сімей і збагачені досвідом свого самостійного життя.

РОЗДІЛ 1

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМИН ПОДРУЖЖЯ У МОЛОДІЙ СІМ’Ї

1.1 Особливості подружньої адаптації у молодій сім’ї

Початковий період шлюбу характеризується сімейною адаптацією й інтеграцією. За визначенням І.В. Гребеннікова, адаптація - це пристосування чоловіка й жінки один до одного й до тієї обстановки, у якій перебуває сім’я [11, с.24].

Психологічна сутність взаємної адаптації полягає у взаємопристосуванні чоловіка й жінки й у взаємному узгодженні думок, почуттів і поведінки Адаптація здійснюється у всіх сферах сімейного життя. Матеріально-побутова адаптація полягає в узгодженні прав й обов'язків чоловіка й жінки у виконанні домашніх справ й у формуванні задовольняючої їхніх обох моделей планування й розподілу сімейного бюджету. [18, с. 103].

Морально-психологічна адаптація ґрунтується на сполученні світовідчуття, ідеалів, інтересів, ціннісних орієнтації, установок, а також особистісних і характерних рис чоловіка й дружини (максимально можливому для даної пари, але у всіх випадках перевищуючого рівень, нижче якого спільне існування чоловіка й жінки виявляється неможливим).

Інтимно-особистісна адаптація полягає в досягненні подружжям сексуальної відповідності, що припускає їх взаємне не тільки фізичне, але й морально-функціональне задоволення інтимними відносинами [11,с.  26].

Деякі дослідники виділяють первинну й вторинну (негативну) адаптацію, відповідно, за першими двома стадіями життя сім’ї: по зовсім молодому й просто молодому шлюбам [18, с. 91].

Первинна адаптація чоловіка й жінки здійснюється у двох основних видах їхніх співвідношень: рольових і міжособистісних. Базовим для рольових відносин виступає уявлення про цілі подружнього союзу (які приховані для свідомості), у яких виражається мотивація чоловіка й жінки. Загальна мотивація сімейного союзу містить у собі чотири провідні мотиви: господарсько-побутовий, морально-психологічний, сімейно-батьківський й інтимно-особистісний.

Можна одружуватися, в основному орієнтуючись на шлюб переважно як на господарсько-побутовий союз, щиро вважаючи, що головне в сім’ї - це добре налагоджений побут і домоведення; як на союз морально-психологічний - бажаючи знайти вірного друга й супутника життя, який добре буде добре розуміти партнера; як на союз сімейно-батьківський, виходячи з того, що головна функція сім’ї є народження й виховання дітей, або як на союз інтимно-особистісний - прагнучи знайти бажаного й улюбленого партнера по любові[3, с. 5].

Отже, щоб сім’я була благополучною, ці уявлення повинні або бути спільними, або стати такими, щоб поведінка одного члена подружжя в його сімейній ролі не суперечила уявленням і очікуванням іншого, і навпаки.

Якщо один з членів подружжя вважає головними одні з цих уявлень, а інший - інші (а домашні, взагалі, треті), конфлікти в сім’ї неминучі, особливо в гострі, переломні, кризові періоди сімейного життя, коли оголюються головні несвідомі, щирі мотиви [8, с. 64]

1.2 Проблеми подружньої пари в молодій сім’ї

Можна зауважити, що на перших етапах становлення молодої сім’ї з’являються різного роду сімейні проблеми, які є досить поширеними у вирі буденного життя. І це як правило свідчить про значну напруженість та конфліктонебезпечність сімейних стосунків.

Однією досить гострою і поширеною на сьогоднішній день є проблема сімейного лідерства. Здається, на перший погляд в сім’ї, заснованій на коханні або близьких почуттях, не повинно бути ніякої боротьби, самолюбства та характерів. Але насправді вона майже завжди є – така вже природа людини – і може, незважаючи на подружні почуття, досягати значної гостроти [7, с. 31].

Зараз у чоловіків ще значною мірою залишилось уявлення про їх провідну роль, статус лідера у сім’ї, хоча ні в яких законодавчих документах цього не зафіксовано. Це уявлення підтримується громадською думкою, в тому числі і жіночою. Та ж досить типовими є жіночі розмови про справжнього чоловіка; за яким жінка повинна бути, як «за кам’яним муром». Чоловіки засвоюють такі думки «з молоком матері» і виробляють відповідні установки. Мабуть, жоден чоловік, якщо б йому сказали, що він буде «підкаблучником», не погодився б вступати у шлюб. Але сучасна емансипована жінка, що дуже часто не поступається чоловікові в освіті та внеску у сімейний бюджет, не схильна визнавати його головою, тільки виходячи з традиційних уявлень.

Якщо ж він своїм розумом, сімейною відповідальністю і достатнім заробітком підкріплює власні лідерські претензії, вона може визнавати його в цій ролі, але, коли його подружня поведінка явно не бездоганна, дружина найчастіше не визнає його права на статус лідера. Навіть романтичне кохання на старті сімейного життя часто не врятовує сім’ю від загострення стосунків. Дослідники проблем сім’ї вважають, що за будь-якими проявами подружніх конфліктів певною мірою стоїть боротьба за лідерство [12, с.78].

Проблема розподілу домашньої праці теж характерна для сучасної молодої сім’ї. Ця проблема також походить з традиційних, застарілих чоловічих уявлень про сім’ю та господарчі ролі партнерів, про «чоловічу» та «жіночу» працю в сім’ї. Але в сучасній міській квартирі, а в Україні близько 70% громадян мешкають у містах з газом, паровим опаленням і гарячою водою. «Чоловіча» робота з сокирою, молотком, пилкою зустрічається вже тільки епізодично, в той час як, жіноча значно більше. Її, власне, теж небагато, і міська жінка з однією чи навіть двома дітьми не так вже перенавантажена, але почуття справедливості підбурює її на вислови протесту. Ухилення від допомоги жінці у домашній праці є досить типовою рисою чоловічої поведінки, і, хоча це явище не фігурує серед приводів для розлучення, воно часто постає вагомим фактором погіршення стосунків.

Якщо б чоловік все ж таки залишив свою принциповість, і пішов на поступок своїй дружині, допомагаючи її у виконанні домашньої праці. Для того, щоб принести радість і задоволення своїй дружині, виконавши невеличку домашню роботу. При цьому він принесе щастя своїй дружині і забезпечить собі душевну рівновагу і радість від зробленої і принесеної користі на благо своїй сім’ї [34, с 29]

Поширена думка, що причиною погіршення подружніх стосунків, є пияцтво чоловіків, подружня невірність, психологічна несумісність, фінансові проблеми. Спілкування вважається лише формою, від якої стосунки істотно не залежать. Насправді спілкування часто буває самостійним деструктивним чинником подружніх стосунків. Воно, як і попередні сімейні проблеми, є наслідком минулого.

У ХХ та початку ХХІ столітті помітно зріс інтерес до умов психологічної сумісності подружжя. Було проведено чимало досліджень і отримано певні переконливі висновки, з якими, безумовно, треба знайомити молодь у процесі просвітницької та консультативної роботи [31, с .92].

Значний і, можливо, вирішальний вплив на подружню сумісність має однакове розуміння основних умов сімейного щастя. Існує чотири типових варіанти такого розуміння.

1. Головним для сім’ї є матеріальний добробут: гарна квартира, достатнє матеріальне забезпечення членів сім’ї, затишок, смачне харчування. Найціннішими вважаються господарські якості подружжя, а всі інші – комунікативні, етичні, педагогічні, сексуальні – хоч і цінуються, а все ж таки є другорядними. Скажімо, жінка вибачає чоловікові грубуватість, ухилення від виховання дітей або посередні якості сексуального партнера, але господарська невмілість, невеликий заробіток чоловіка є, в її очах, його нестерпним недоліком.

2. Найбільшою цінністю подружнього життя є ніжні, лагідні стосунки, уважність партнерів один до одного, відсутність конфліктів, все інше – відносно другорядне. Жінка з такою орієнтацією здатна пробачити чоловікові посередній заробіток і руки, які не все вміють робити, але буде постійно незадоволена відсутністю лагідних слів, маленьких ознак уваги, вживання грубих слів. Чоловік даного типу ніколи не змириться з «психологією покарань» своєї жінки, хоча стерпить не дуже смачні борщі.

3. Життя сім’ї обертається  навколо дітей, вони є головною цінністю і радістю батьків. Якщо вони здорові, гарно доглянуті і виховані, можна бути задоволеним сімейним життям. Якщо чоловік є добрим батьком, матеріально забезпечує дітей і займається їх вихованням – кращого не можна і бажати. Характер його спілкування з жінкою і сексуальні якості в цій ситуації менш важливі.

4. Головною радістю сімейного життя є інтимна близькість, і задоволеність нею постає критерієм її оцінки. Така орієнтація є більш сучасною і характерною для молодих сімей. Хоча через 10-15 років сімейного життя вона змінюється іншою ознакою [32, с. 93].

Іншим важливим фактором подружньої сумісності є вдале поєднання рис домінантності партнерів, тобто їх прагнення до влади, нав’язування власної волі, лідерства.

У світлі актуальності для сучасної сім’ї проблема лідерства стає зрозуміло, наскільки значущим є даний фактор подружньої сумісності. Естонські психологи Д. Кужар і Е. Тійт провели ґрунтовне дослідження цього явища і дійшли таких висновків:

- дві домінуючі або дві людини домінантного типу не утворюють доброї подружньої пари;

- занадто високий ступінь домінування зменшує вірогідність щасливого шлюбу;

- для стабільності шлюбу було б краще, щоб у чоловіка міра домінування не була вищою, ніж у жінки.

Американський психолог Г. Санівен називає тип подружжя з явним домінуванням чоловіка «батько-дочка». Чоловік отримує визнання свого лідирування, а жінка – захист, турботу, поблажливе ставлення до її недоліків. Тип пари з протилежним розподілом ролей вчений називає як «мати-син». Таких пар існує чимало, і вони також здатні жити у подружній гармонії, але за умови достатньо дипломатичної поведінки жінки. Якщо ж вона підкреслює власне лідерство і робить це досить грубо, то найтолерантніший чоловік рано чи пізно почне проявляти незадоволення, формою якого може стати пияцтво, конфліктність, ізоляція від сім’ї [18, с.22].

В поєднанні рис темпераменту має чимале значення тому, що деякі типи темпераменту більше, а деякі менше сприяють утворенню домінантних якостей. Так, скажімо, холерики і сангвініки більш схильні до домінування, ніж представники меланхолічного типу.

Позитивною для подружньої сумісності є також близькість основних світоглядних позицій (релігійних, політичних, естетичних), зокрема поглядів на те, як можна і як не можна досягати мети (чесним чи нечесним шляхом).

Відразу ж після щасливого святкування весілля в молодій сім’ї часто настає досить важкий період у відносинах. Саме в цей час серед подружжя йде створення свого власного «сімейного кодексу». Справа тут у тому, що молодятам часто доводиться міняти ті звички й умовності з котрими вони жили дотепер. Маються на увазі конфлікти через побутову невдоволеність. Намагаючись знайти спільну мову, чоловік і жінка найчастіше стають жертвами цілого ряду небезпечних сценаріїв:

Псевдоспівробітництво

Це дуже розповсюджений сценарій - начебто б у сім’ї все добре й проблем немає, але насправді це лише ілюзія - просто чоловік і жінка тримають всі претензії в собі й уникають відкритих конфліктів. А в результаті напруга тільки накопичується. І приводить або до глобальної сварки, або партнери починають впливати один на одного непрямими способами. Наприклад, в одного із чоловіка й жінки починаються «хвороби», у результаті яких він або вона не може виконувати свої обов'язки (наприклад дружина рада б приготувати вечерю, але в неї вже котрий день жахливо болить голова, тому вона щоб хоч якось розслабитися весь вечір розмовляє з подругою по телефону). Часом така «психологічна» недуга може перерости в реальне фізичне захворювання.

Бартер

У чомусь схожий на попередній сценарій: чоловік і жінка діють за принципом ти мені, я тобі («Ти виносиш сміття, а я готовлю їжу»). І начебто нормальний варіант, але часто він приводить до конфліктів на тему чиї вчинки більше варті.

Заступництво.

Отут все схоже на казку: чоловік завалює дорогими подарунками, забезпечує походи в солярій, басейн і салон краси. Але за все доводитися платити. Доводитися коритися з тим що чоловіка майже ніколи не буде вдома (багато роботи) і щоб він не зробив, він однаково завжди й у всьому буде правий (адже він же забезпечує сім’ю).

Суперництво.

У цьому випадку в сім’ї постійно відбувається боротьба за те хто і які обов'язки повинен виконувати. Кожний із членів подружжя періодично задається питанням: "Чому я, а не він?", на який другий легко відповідає: "А чому не ти, а я?". У підсумку утворюється замкнуте коло.

Приниження.

Досить перекручений варіант суперництва. Жертва такого сценарію постійно докоряється у відсутності допомоги з її боку, але парадокс у тому, що якщо навіть вона й намагається надати допомогу, то в результаті чує лише нові докори про свою нікчемність.

Ізоляція.

Отут начебто б все добре, ніяких сварок і конфліктів у сім’ї , але тільки одного чудового дня виявляється, що кожен член сім’ї сам по собі своїм життям. У результаті також тихо й без скандалу члени подружжя, які були колись однією родиною спокійно розходяться й кожний іде далі своєю паралельною дорогою. [32, с. 96]

1.3 Рольові очікування у структурі подружньої взаємодії

Ґрунтуючись на фундаментальних положеннях розуміння особистості як активного суб’єкта діяльності і відносин зі світом, соціальні очікування розглядаються як прояв самосвідомості особистості, базовий психологічний механізм саморегуляції поведінки, а також як компонент соціальних цінностей і ціннісних орієнтацій особистості.

Соціальні очікування розглядаються багатьма дослідниками, як мотиваційний компонент особистості, як компонент комунікативної взаємодії, що відображає об’єктивну необхідність узгоджених дій; як вид соціальної оцінки і прояв особистісної рефлексії) [26, с. 98].

В теоріях атрибуції та міжособистісної перцепції підкреслюється провідна роль експектацій у процесі становлення і збереження взаєморозуміння. В теоріях рольової поведінки та теорії конвенціональності, соціальні очікування розглядаються як компонент соціальної ролі, як нормативні очікування, що виступають в ролі соціальних санкцій [35, с. 132].

Рольові очікування — це компонент функціонально-рольової структури сім’ї. Рольова структура сім’ї забезпечує ефективне її функціонування й задоволення потреб усіх її членів за умов рольової узгодженості – несуперечливості сімейних ролей, які утворюють цілісну систему. Основними параметрами рольової структури сім’ї є характер керівництва, який визначає систему стосунків влади й підпорядкування, тобто, ієрархічну побудову сім’ї і розподіл ролей у відповідності з тими завданнями, які вирішує сім’я на певній стадії свого життєвого циклу.

Егалітаризація сім’ї, яка відбувається на сучасному етапі, призводить до необхідності по-новому подивитися на соціальні функції чоловіка й жінки в сім’ї. Сучасні труднощі функціонування сім’ї слід шукати у співвідношенні традиційних і егалітарних тенденцій розподілу сімейних ролей, особливостей сімейно-рольової взаємодії у сучасному подружжі [35, с. 88].

Розподіл моделей сім’ї на традиційні й егалітарні зумовлений функціонально-рольовим розподілом у сім’ї, а також розподілом сфер влади й відповідальності. Для традиційної моделі сім’ї характерна сувора статеворольова диференціація сімейних ролей. У традиційній патріархальній сім’ї природним є верховенство чоловіка, яке виявляється в тому, що в його руках зосереджені економічні ресурси і прийняття основних рішень. Традиційна сім’я потребує від своїх членів підкорення й покірливості, а це в свою чергу може стати джерелом конфліктів і навіть початком розриву стосунків [35, с. 123].

Українська традиційність у сфері шлюбно-сімейних відносин дещо відрізняється від психології статевого, насамперед чоловічого шовінізму, історично притаманного іншим слов’янським народам. На думку багатьох вітчизняних дослідників, домінуючою гендерною рисою українців є пошана до жінки та її волі, партнерство статей, взаємна довіра і рівність. Специфічну роль у ментальності українців відіграє архетип Матері, що зумовлює особливе місце жінки у системі родинних стосунків.

Егалітарна модель сім’ї характеризується однаковим залученням шлюбних партнерів до реалізації сімейних ролей. Рольовий розподіл у даній моделі сім’ї відбувається насамперед виходячи з особистісних уподобань і на основі взаємної домовленості подружжя, а не на основі статеворольвої диференціації. Однак, саме свобода вибору егалітарної моделі дуже часто стає тим підводним каменем, на який наражається молодий "сімейний човен". На думку Т.А.Гурко, труднощі у взаєморозумінні молодого подружжя зумовлені, насамперед, тим, що в сучасній сім’ї зразки поведінки чоловіка і дружини стають менш жорсткими [36, с. 211].

Аналіз традиційної й егалітарної моделі функціонально-рольового розподілу в сім’ї доводить, що не слід вести мову про однозначну перевагу однієї моделі над іншою, тим більше, що зміни характеру розподілу ролей у сім’ї в процесі сімейного циклу є природними і сприяють успішній адаптації сім’ї до нових життєвих ситуацій. Для успішного сімейного життя більш важливим є збіг уявлень про рольову поведінку й рольові очікування подружжя в контексті прийнятої моделі.

На думку вітчизняних та зарубіжних дослідників (А.М. Обозов, М.М. Обозов), показником ефективної сімейно-рольової взаємодії подружжя є сімейно-рольова сумісність, як вид міжособистісної сумісності. На думку А.Н.Волкової та Т.М. Трапезнікової, сімейно-рольова сумісність подружжя передбачає узгодженість сімейних цінностей, узгодженість рольових очікувань і рольових домагань подружжя, загальну рольову адекватність шлюбних партнерів [27, с. 15].

Теоретичний аналіз проблеми рольових очікувань подружжя, як складової сімейно-рольової взаємодії, дав змогу виявити властивості функціонально-рольового розподілу, які за певних обставин обумовлюють конфліктогенність сімейного спілкування. Це суперечливість сімейних ролей, вузькі межі їх виконання, що не задовольняють особистісних потреб членів сім’ї, рольова перевантаженість шлюбних партнерів (зокрема, жінки), невизначеність рольових очікувань подружжя, невідповідність сімейних ролей можливостям особистості, загальна ригідність і хаотичність функціонально-рольової структури сучасної сім’ї.

Вивчаючи задоволеність подружжя шлюбом, Ю.Є.Альошина та І.Ю.Борисов послуговуються у своєму дослідженні таким поняттям, як «статево-рольова диференціація», що є комплексним показником, який враховує як реальний розподіл ролей у сім’ї, так і ставлення до нього кожного з подружжя [4, с. 28].

Статево-рольова диференціація визначається на основі таких характеристик:

1. Уявлення подружжя про ролі чоловіка та жінки (статево-рольові установки);

2. Уявлення подружжя про розподіл ролей у сім’ї (приватні статево-рольові установки);

3. Рольова поведінка подружжя (реальний розподіл ролей);

4. Статева ідентичність (фемінність-маскулінність як характеристики кожного з подружжя). Чітка статево-рольова диференціація сприяє звуженню кола обов’язків кожного з партнерів, що дає змогу їм бути більшою мірою включеними в реалізацію завдань та функцій, які перед ними безпосередньо стоять.

Подібна диференціація дозволяє парі в цілому більш успішно вирішувати проблеми, справлятися з великою кількістю завдань, внаслідок чого підвищується задоволеність шлюбом. Водночас збереження жорсткої диференціації, коли необхідність у ній вже відпала (сім’я повністю адаптувалася до ситуації чи проблемність її зменшилася), навпаки, може призводити до зниження задоволеності шлюбом).

Реалізація сімейних функцій безпосередньо впливає на характер подружніх взаємин. М.М. Обозов та О.М. Обозова змістом сімейно-рольової сфери подружніх відносин вважають співробітництво шлюбних партнерів при реалізації сімейних функцій [25, с. 48].

Функції сім’ї зумовлені розвитком суспільства, вони є історично змінними і тому в часі змінюються ролі чоловіка та жінки в сім’ї, всього устрою сім’ї. Багатьма авторами висловлюються міркування про велике значення й одночасно про тісний зв'язок один з одним параметрів, що характеризують розподіл і реалізацію подружніх ролей у сім’ї. Той факт, що вони пов'язані зі статтю подружжя, тобто з біологічними основами сім’ї, підкреслює їхню значимість і базовий характер, дозволяє розглядати їх як детермінанту багатьох внутрішньосімейних процесів. [22, с. 89]

Комплексний показник, що враховує як реальний розподіл ролей у сім’ї, так і відношення до нього подружжя, одержав у літературі назву гендерно-рольової диференціації.

1.4 Формування внутрісімейної комунікації

Формування внутрісімейної комунікації - це, перш за все, встановлення відносин між подружжям. Велику роль в цьому відіграє церемонія одруження. У будь культурі існує усталена традиція проведення церемонії укладення шлюбу. Укладення шлюбу - один з найважливіших критичних моментів у житті індивіда, порівнянний з такими подіями, як народження, досягнення повноліття,початок трудової діяльності або її закінчення,смерть. У більшості культур подібні події маркуються якими церемоніями, незмінними протягом тривалих проміжків часу. Зазвичай в них бере участь велика кількість народу, і вони є надзвичайно важливими не тільки для головних дійових осіб, але й для всіх присутніх. Ритуали, що супроводжують найважливіші життєві події, володіють великим ресурсним потенціалом - залишаючись незмінними протягом тривалих проміжків часу, вони підтримують в людях відчуття нескінченності життя і непорушності основних її законів, народжують в учасників почуття причетності і єднання [30.с.12].

Формування внутрісімейної комунікації передбачає вирішення наступних завдань:

  1.  встановлення правил взаємодії між подружжям;
  2.  визначення меж сім'ї, тобто відділення родини від того, що в сім'ю не входить.

Встановлення правил взаємодії між подружжям включає:

  1.  встановлення прийнятної для обох членів пари дистанції в спілкуванні, або ступеня емоційної близькості;
  2.  вироблення способів вирішення конфліктів в разі незгоди подружжя один з одним.

Визначення оптимальної дистанції в спілкуванні залежить від здатності кожного з партнерів знайти свої власні кордони. Перш ніж об'єднатися і створити пару, кожна людина повинна знайти своє «Я». У термінах Еріксона це називається сформувати зрілу ідентичність.

Ця задача повинна бути вирішена ще на попередній стадії розвитку - до закінчення підліткового або юнацького віку.

Іншим варіантом взаємодії є «злиття» з партнером, завдяки якому він не усвідомлено намагається посилити своє «Я».

При «злитій взаємодії» двоє намагаються стати єдиним цілим: відмовляються від урахування власних поглядів для інтересів на догоду партнерові і вимагають такої ж поведінки від партнера. На початковому етапі закоханості такі відносини здаються партнерам і оточуючим дуже романтичними, але надалі вони призводять до серйозних проблем.

Незрілі подружжя, що беруть участь в «злитій взаємодії», мають туманне уявлення як про свої власні особливості, так і про особистісні якості партнера. Образ партнера не відповідає реальності, він надмірно навантажується проекціями. На початковому етапі взаємин (період закоханості) партнер розглядається як той, хто повинен забезпечити щастям [28, с.27].

Але при найменшому відхиленні поведінки партнера від очікуваного подружжя відчувають паніку і сприймають те, що трапилося як зрада. Вони бояться визнати відмінності між собою, оскільки це може становити загрозу для слаборозвиненого «Я». Для незрілої особистості риси, смаки, інтереси іншого ставлять під сумнів свої власні особливості.

Якщо партнери опиняються достатньо зрілими, щоб уникнути «злиття» або емоційної холодності у стосунках, між ними виникає інтимність. Під інтимністю розуміється багатопланове відчуття, куди входить переживання близькості з іншою людиною без переживання втрати в собі; здатність довіритися іншій людині без «Змішування» себе з ним. Сімейна інтимність припускає загальну «історію» і традиції: це загальні переживання і спогади подружжя; особлива мова, натяки, ласкаві прізвиська і т. п. Будучи невідомими й незрозумілими для людей, що не входять в сім'ю, вони добре зрозумілі подружжю, народжують у них приємне і хвилююче відчуття особливого «таємного» союзу, розуміння один одного з півслова. Встановлення такого інтимного простору допомагає молодій сім'ї позначити і зміцнити свої зовнішні кордони.

Інтимність, тим не менш, має на увазі встановлення дистанції в спілкуванні, тобто визначення того, які з важливих життєвих областей (сфера переживань, різні види діяльності, міжособистісні стосунки і т. п.) і якою мірою можуть бути доступні іншому. Навіть якщо обидва з подружжя починають спільне життя з бажання повної щирості і відвертості і максимальної участі в житті іншого, дуже швидко один з них або обидва вони виявляють, що це навряд чи можливо і не завжди корисно для них обох [31, с.88].

Вони мають з'ясувати, в яких областях життя і в якій мірою вони впливатимуть один на одного так, щоб це влаштовувало обох. Наприклад, чи повинна дружина впливати на кар'єру чоловіка або це область, про яку вона повинна знати як можна менше? Чи повинно її вплив обмежуватися співчутливим вислуховуванням і порадами або їй необхідно вживати якісь дії, що впливають на його просування по службі: знайомити з потрібними людьми, будувати певні відносини з його колегами і т. п.?

Експектаціі - очікування від поведінки і вимоги до нього - пов'язані саме з роллю, а не з особистістю, її виконуючої.

У спілкуванні використовується переважно формальний мову, і при порушенні конвенціональних норм накладаються формальні санкції.

В системі міжособистісних відносин ролі персоніфіковані, а експектаціі пов'язані з даною особистістю; більшу роль відіграє мова виразних рухів, або «мову почуттів ». Найбільш дієві неформальні санкції, що враховують індивідуальна своєрідність партнера. Характер відносин у родині може бути позначений з цією точки зору як двоїстий, так як в сім'ї одночасно присутні як конвенціональні стосунки - «шлюбні», формальні, юридично закріплені, так і міжособистісні - сімейні. Подружжю необхідно звикнути до їх складного переплетення, вміти відрізняти один тип відносин від іншого і вибирати відповідний йому тип поведінки [24, с.18].

Таким чином, встановлення правил взаємодії включає встановлення необхідного ступеня близькості; визначення того, які життєві області подружжя розділяють один з одним, а які залишаються виключно їхнім особистим справою; та прийнятне для себе і партнера співвідношення конвенційного (шлюбного) і міжособистісного (сімейного) компонентів в поведінці.

Наступна важлива задача - вироблення способів вирішення конфліктів. Дуже часто, навіть якщо молоді люди були досить довго знайомі до шлюбу і мали досвід сварок і примирень, вони продовжують зберігати переконаність, що «в хорошій сім'ї конфліктів не буває» або що «конфлікти - річ у сімейному житті абсолютно не потрібна» і т. п.

Уклавши шлюб, вони намагаються уникати критики або протиріч і уникають обговорення проблемних питань, так як не хочуть порушувати мир в сім'ї або бояться поранити почуття іншого. Це призводить до того, що невирішені проблеми і емоційне напруження накопичуються і дружини відчувають, що весь час знаходяться на межі сварки. Рано чи пізно вона виникає, і, як правило, чим довше її намагалися не допустити, тим більше сильний виплеск негативних емоцій відбувається. У результаті проблема чи спірний питання, колишні дійсною причиною сварки, на цьому що не так і не бувають вирішені, а сварка лякає подружжя і напруженням емоцій, і незначністю приводу, її викликав. Коли вона закінчується, подружжя може прийняти рішення ніколи більше не сваритися, але необговорювані питання знову накопичуються, створюється напруга, і сварка повторюється. Подружжя виробляють характерні для їхньої пари способи вирішення конфлікту. Знайдені шляхи примирення можуть не влаштовувати одного з подружжя або обох. Наприклад, дружина виявляє, що вихід з конфлікту можливий, тільки якщо вона визнає свою повну неправоту, або чоловік помічає, що сварка припиняється тільки після того, як він зробить дружині дорогий подарунок, і т. п. Таким чином, у цей період знаходження шляхів згоди подружжя можуть вчитися маніпулювати один одним за допомогою хвороб, слабкостей або за допомогою сили. Одного разу знайдені, ці маніпуляції стають звичними способами взаємодії пари і можуть бути однією з основних причин невдоволення браком, яка зазвичай позначається як відмінність характерів. Психологічна допомога родині в цьому випадку обов'язково повинна включати виявлення найбільш типових способів вирішення конфліктів, ступеня їх маніпулятивності і заміну їх на менш деструктивні взаємодії [11, с. 87].

Визначення меж сім'ї. Межі сім'ї - це «правила, визначають, хто і як бере участь у взаємодії». Це гласні і негласні домовленості між членами сім'ї щодо того, хто і що може дозволити собі робити в сім'ї та поза її (хто може запрошувати гостей і яких, хто може затримуватися на роботі, з ким можна зустрічатися поза сім'єю і т. п.).

Кожна сім'я виробляє свої власні правила, а кордони сімей мають неоднакову гнучкість і проникність. Гнучкість характеризує здатність кордонів сім'ї до змін. У деяких випадках межі надто ригідні - Це означає, що сімейні правила не змінюються, незважаючи на зміну ситуації. Це ускладнює адаптацію сім'ї до нових ситуацій. Проникність кордонів – це установки, що існують в сім'ї, щодо контактів з сімейним оточенням. Іноді сімейні кордону відрізняються високою проникністю, тоді вони стають дифузними, і це веде до надмірного втручання в життя сімейної системи інших людей. Непроникні кордону    обмежують можливість необхідного спілкування із зовнішнім світом.

Для молодої пари визначення меж сім'ї в першу чергу означає перевизначення своїх відносин з батьківськими сім'ями. Тепер ролі сина і дочки повинні стати вторинними, поступившись місцем ролям чоловіка і дружини. Однією з найбільш часто зустрічаються психологічних проблем на цій стадії шлюбу є проблема взаємодії молодого подружжя з батьківськими сім'ями. Вона може породжуватися більшою мірою кимось з подружжя або батьками [16, с.8].

У першому випадку недостатня зрілість одного з молодих людей, його емоційна залежність від батьківської сім'ї не дозволяє сформуватися нормальної подружнього системі. Незрілий чоловік продовжує вести себе, переважно орієнтуючись на норми, критерії та правила, що існували в батьківській сім'ї. Це заважає виробленню молодий сім'єю своїх власних правил і норм. Наприклад, дружина відчуває необхідність у всьому радитися зі своєю матір'ю, і чоловік починає відчувати, що цей третій чоловік також є членом їх сім'ї, так як його бажання і уявлення постійно враховуються, а іноді він і фізично присутній в сім'ї більшу частину часу. Це викликає невдоволення в чоловіка, можливо, у зв'язку з випробовуваним відчуттям ревнощів або власної недостатньої значущості [16, с. 11].

Психологічна допомога повинна бути спрямована на зменшення ступеня близькості одного з молодих подружжя з батьківської сім'єю і переорієнтацію його на близькість з другим чоловіком.

У другому випадку проблема виходить від батьків, яким важко знизити ступінь своєї участі в житті вирослого дитини. Якщо син або дочка були єдиними дітьми у батьківській сім'ї, батькам буває непросто відмовитися від ідеї надання допомоги, навіть якщо молоді в ній не дуже потребують.

Часто подібна батьківська допомога має явно маніпулітівний характер. Вона може приймати різні форми: це можуть бути дорогі подарунки, гроші на покупку яких-або речей, виконання якої-небудь домашньої роботи в молодій сім'ї і т. п. Надаючи її, батьки як би говорять своїй дитині: «Дивись, як ми про тебе дбаємо! Ніхто не подбає про тебе краще, ніж ми ».

У такому випадку, якщо молодий чоловік приймає батьківську допомогу або подарунки,батьки вважають, що мають право втручатися в життя молодої сім'ї. Прихована підоснова подібної «допомоги» може добре усвідомлюватися другим чоловіком і викликати у нього почуття злості чи образи. Така ситуація має більший конфліктним «потенціалом», так як кожному з молодих подружжя в ній важко висловити свої претензії один одному і батьківській сім'ї без почуття провини і відчуття власної невдячності [32, с. 28].

Занадто велика кількість допомоги швидше зашкодить молодій сім'ї, навіть якщо вона її потребує: відмова від допомоги, як вже було сказано, може породжувати почуття провини, а її ухвалення може народжувати у подружжя відчуття безпорадності і нездатності самостійно впоратися з труднощами.

Все це також перешкоджає формуванню подружньої субсистеми. У подібних ситуаціях психологічна робота може бути спрямована на усвідомлення всіма учасниками ситуації маніпулятівного характеру їх взаємодій, які в підсумку не приносять психологічного благополуччя нікому: батьки мають дорослу дитину з проблемами в сімейному житті, а молоді платять за «допомогу» почуттями провини, роздратування і образи. Слід зауважити, що названа проблематика зазвичай виявляється проблемою і для молодого подружжя, і для їхніх батьків. Ймовірно, найбільш правильним варіантом надання психологічної допомоги була б робота з розширеною родиною, але це не завжди можливо. Найчастіше працювати доводиться з найбільш «доступним» членом сім'ї, однак при цьому завжди слід враховувати решти задіяних у ній осіб. Таким чином, подружжя повинні прийти до угоди, в якою мірою батьки чоловіка або дружини можуть впливати на прийняті рішення; визначити, в які області життя молодої сім'ї батьки можуть втручатися, а в які - ні.

Втручання батьків чи когось із батьківської родини в життя молодої пари може вносити в шлюб розкол, причому часто без усвідомлення того, що саме викликає негативні почуття [36, с. 65].

Проблема взаємовідносин з батьківською сім'єю також може бути представлена ​​як проблема дистанції. Занадто близька дистанція, як уже було сказано, заважає формуванню власного простору молодої сім'ї. Для того щоб захистити незалежність сім'ї, молоді люди можуть почати вимагати від батьків, щоб вони перестали приходити в їх будинок, або відмовляються ходити в гості до батьків дружина. Однак і спроби стати абсолютно незалежними і повністю відокремитися від батьків також працюватимуть на руйнування шлюбу. Мистецтво жити в шлюбі, за словами Дж.Хейлі, припускає досягнення незалежності в поєднанні емоційних зв'язків з родичами.

Вчені спробували виділити фактори, які можуть ускладнити формування внутрісімейної комунікації на початковій фазі розвитку сім'ї.

1. Пара зустрічається або укладає шлюб незабаром після втрати значущої людини.

2. Подружні стосунки формуються на тлі прагнення дистанціюватися від батьківської сім'ї.

3. Сімейні традиції та походження подружжя істотно розрізняються (наприклад, релігійні переконання, освіта, національна приналежність, соціальний клас, вік і т. п.).

4. Подружжя виросли в сім'ях з різним складом (наприклад, багатодітна сім'я і сім'я з однією дитиною).

5. Пара проживає занадто близько або занадто далеко хоча б від однієї з батьківських сімей.

6. Пара залежить від членів розширеної сім'ї матеріально, фізично або емоційно.

7. Шлюб укладається у віці до 20 або після 30 років.

8. Шлюб після періоду залицяння менше 6 місяців або більше 3 років.

9. Весілля за відсутності членів сім'ї або друзів.

10. Вагітність дружини до весілля або протягом першого роки після заміжжя.

11. Погані відносини одного з подружжя зі своїми СибЛінг або батьками.

12. Власне нещасливе, на думку хоча б одного з подружжя, дитинство або юність.

13. Нестабільність шлюбних патернів в одній з розширених сімей.

Після перерахування настільки великого списку несприятливо впливають на сім'ю чинників залишається тільки дивуватися того, що якісь сім'ї здатні зберегтися. Але при більш уважному розгляді описаних труднощів їх можна звести до проблем, які вже обговорювалися: несформована ідентичність або низька самооцінка і пов'язане з ними компенсаторне поведінку і витікаюча з цього проблема встановлення зовнішніх меж сім'ї та внутрішньо сімейних підсистем [22, с. 18].

Таким чином, на початковому етапі існування сім'ї формування внутрісімейної комунікації означає вироблення правил взаємодії між подружжям, тобто знаходження ступеня їх емоційної близькості і способів вирішення конфліктів і визначення меж сім'ї, тобто правил взаємодії сім'ї із зовнішнім світом.

1.5 Основні види шлюбних сценаріїв

Ідея «сценарного підходу» також виникла в психодинамічному напрямку і пов'язана з ім'ям Е. Берна. У його розумінні «Сценарій» (або «скрипт») - це якась наявна в індивіда програма, відповідно до якої він будує своє життя. «Сценарій» формується в дитинстві на основі досвіду життя в батьківській сім'ї і «батьківського програмування ». «Батьківський програмування» по Е. Берну - це непрямі вказівки, які батьки дають своїм дітям, з приводу цілей і смислів життя, місця в ній інших людей, з приводу контактів з протилежною статтю і т. д., тобто з приводу всього різноманіття життєвих проявів. Ці вказівки лише частково передаються по вербальному каналу.

Велика кількість інформації передається не вербально, за допомогою міміки, жестів, підтримуючого або осуджуючого поведінки батьків у різних ситуаціях.

Створювані таким чином «життєві сценарії» Здебільшого неусвідомлювані, так як засвоюються дітьми в тому віці, коли їхні інтелектуальні здібності і критичність ще надзвичайно слабкі [13, с.56].

Подальші теоретичні та практичні дослідження в психодинамічної парадигмі привели до ідеї про існування «Шлюбних сценаріїв». «Шлюбний сценарій» - це існуюче у індивіда, найчастіше неусвідомлюване уявлення про те, як повинні розвиватися його стосунки в подружжі. Вважається, що розвиток відносин індивідів шлюбі і його поведінку з чоловіком в значній мірі обумовлено неусвідомлюваної тенденцією до повторення моделей сім'ї своїх батьків або відносин з найближчими родичами (сиблингами). Батьківська модель. Відповідно до цієї моделі індивід навчається подружньому поведінки на основі ідентифікації з батьком своєї статі. Батько протилежної статі також відіграє велику роль у цьому процесі: на підставі його поведінки будується уявлення про те, як повинен вести себе партнер. Форми батьківських відносин стають для індивідуума еталоном взаємовідносин в родині. У шлюбі кожен із партнерів намагається пристосувати свої реальні відносини з чоловіком до своїх внутрішніх уявленням. Нерідко під впливом закоханості партнери виявляють поступливість, частково відмовляючись від своєї програми, що породжує внутрішній конфлікт. Але через деякий час внутрішня програма дає про себе знати, у індивідуума спостерігається тенденція до повернення на запрограмований шлях. Це породжує подружні конфлікти в тому випадку, якщо поведінка партнерів відхиляється від їх програм. Таким чином, гармонійні стосунки в подружжі стають можливі тільки в тому випадку, якщо партнер своєї внутрішньої програмою нагадує батька протилежної статі. У психодинамічного підходу вважається, що подібні програми поведінки мають тенденцію передаватися з покоління в покоління, причому повторюється не тільки вибір партнера, але і помилки і проблеми батьків.

1. Дитина вчиться в батька своєї статі подружньої ролі, беззастережне прийняття якої вигідно і зручно, тоді як відмова від неї позбавляє упевненості в собі і сприяє виникненню неврозів.

2. Образ батька протилежної статі істотно впливає на вибір партнера по шлюбу. Якщо цей образ був позитивним, то вибір партнера, подібного батькові, створює передумови для гармонійного шлюбу.

Якщо ж роль батька в сім'ї була негативна і дитина не могла її прийняти, то партнер з подібними характеристиками стає джерелом негативних емоцій. У цьому випадку індивід шукає партнера з іншими характеристиками.

Однак такий вибір є джерелом внутрішнього конфлікту - індивід відчуває, що з деякими особливостями партнера він не може змиритися.

3. Модель батьківської сім'ї визначає в основних рисах модель сім'ї, яку створюють діти, наприклад, дитина з патріархальної родини буде прагнути до реалізації патріархальної моделі у своїй родині. У шлюбі партнерів із протилежних за моделлю сімей будуть спостерігатися конфлікти і боротьба за владу.

Модель брата або сестри. Дана модель запропонована В. Томаном. Відповідно до цієї моделі індивід намагається створити сім'ю, в якій міг би зайняти таке ж положення, яке він займав серед своїх братів або сестер. Наприклад, старший брат, у якого була молодша сестра, може створити стійкий союз з жінкою, яка також мала старшого брата. У цьому випадку відбувається перенесення зв'язків, які існували в батьківській сім'ї між братами і сестрами, на свого партнера в шлюбі. Відносини між подружжям будуть тим стабільніше, ніж більше положення партнерів у шлюбі нагадує їм їх положення в батьківських сім'ях. У відповідності з цим підходом подружні зв'язки можуть бути компліментарними, частково комплементарними і некомпліментарним. Компліментарність означає, що кожен з партнерів хоче робити те, чого інший робити не хоче. Партнери взаємно доповнюють один одного. Наприклад, один хоче головувати, а іншому подобатися підкорятися; один хоче проявляти турботу, а інший любить бути об'єктом турботи і т. п. [37, с. 5]

Компліментарний шлюб - це такий союз, в якому кожен з подружжя займає те саме положення, яке він мав по відношенню до братів і сестер у батьківській сім'ї. Так, наприклад, чоловік, який був старшим братом і мав сестру (або сестер), навчився поводитися з дівчатками, відчуває себе відповідальним за них, допомагає їм-Якщо його дружина також мала старшого брата, вона легко пристосовується до чільному положенню чоловіка, приймає його турботу і допомогу. Ролі обох подружжя доповнюють один одного. Настільки ж компліментарним буде союз, в якому дружина була старшою сестрою, а чоловік був молодшим братом. Їх очікування з приводу поведінки один одного також будуть збігатися, хоча вони гратимуть інші ролі в своїй сім'ї: керівну роль займе дружина, а чоловік буде їй підпорядковуватися.  Частково компліментарний шлюб виникає в тому випадку, коли один або обидва партнери мали в батьківській сім'ї кілька типів зв'язків зі своїми братами і сестрами, з яких хоча б одна співпадає з такою у партнера. Некомпліментарним шлюб має місце, коли подружжя займали однакове положення в батьківській родині, наприклад обидва були старшими дітьми. У цьому випадку в родині кожен з них претендуватиме на лідерство; положення ще більше посилиться, якщо кожен з них мав тільки сіблінгів своєї статі і, відповідно, не мав досвіду спілкування з протилежною статтю. Шлюби, які полягають між індивідами, які були єдиними дітьми у батьківських сім'ях, найчастіше також виявляються некомпліментарним.

Таким чином, «шлюбні сценарії» - це сформований в ранньому віці неусвідомлювані програми поведінки, відповідно до яких індивід вибудовує свою сімейну життя. Вони можуть як сприяти адаптивному поведінці в шлюбі, так і перешкоджати йому. В останньому випадку психологічна робота спрямована на їх усвідомлення та корекцію.

Резюмуючи вищесказане, зазначимо що сім'я як соціальна  група  розв'язує завдання, котрі стосуються осіб, які її складають, а також ті, що торкаються безпосередньо суспільства. Завдяки репродуктивній функції сім'я забезпечує відтворення суспільства. Крім того, шлюб є схваленою суспільством формою задоволення сексуальних потреб людей. Дорослі члени сім'ї, виконуючи в суспільстві професійні функції, своєю працею створюють економічні основи існування родини, забезпечують її матеріальні та культурні потреби. Сім'я виконує обслуговуючу й опікунську функції щодо своїх членів, забезпечуючи їм надання різноманітних послуг, а також піклуючись про тих, хто потребує допомоги (діти, старі або хворі та інваліди). У такий спосіб в сім'ї задовольняються альтруїстичні потреби.

Сім'я виховує для суспільства нових громадян, передаючи їм мову, основні форми поведінки, національні традиції й звичаї, моральні та духовні цінності. Сім'я виконує соціалізуючу функцію. Соціалізації зазнають не тільки діти, які завдяки їй уростають у суспільство, а й саме подружжя, оскільки адаптація до шлюбних, батьківських та інших сімейних ролей - це також соціалізуючий процес. Водночас він задовольняє батьківські потреби у вихованні дітей і збагачує новим соціальним досвідом особистість шлюбних партнерів.

Сім'я сприяє збереженню психічного здоров'я суспільства завдяки виконанню психогігієнічної функції, яка полягає в забезпеченні почуття стабільності, безпеки, емоційної рівноваги, а також умов для розвитку особистості своїх членів. Стабільна, добре функціонуюча сім'я дає змогу кожній особі, яка її складає, задовольняти такі потреби, як любов, емоційна близькість, афіляція, розуміння і повага, визнання тощо. У такій сім'ї індивід має умови для самореалізації, самоствердження, збагачення й розвитку своєї особистості. Отже, сім'я суттєво впливає на своїх членів, задовольняючи їхні потреби - біологічні, емоційні, психосоціальні та економічні.

Кожна сім'я створює власну мікрокультуру на основі загальносімейних цінностей, традицій, звичаїв, норм і правил поведінки. Шлюбна пара, розбудовуючи власний стиль життя, спирається при цьому на установлені в конкретному суспільстві норми, а також ті, що запозичені з батьківських сімей і збагачені досвідом свого самостійного життя.

Можна зауважити, що на перших етапах становлення молодої сім’ї з’являються різного роду сімейні проблеми, які є досить поширеними у вирі буденного життя. І це як правило свідчить про значну напруженість та конфліктонебезпечність сімейних стосунків.

РОЗДІЛ 2.

СПЕЦИФІКА КОНСУЛЬТУВАННЯ МОЛОДОЇ СІМЇ

2.1 Загальне поняття сімейного консультування

Сімейне консультування як вид психологічної допомоги сім'ї розвивається паралельно із сімейною психотерапією і має деякі відмітні ознаки. Перш за все, психологічне консультування орієнтоване на людей, що не мають клінічних порушень, але зазнають труднощі в повсякденному житті. Психологічне консультування можна визначити наступним чином. Психологічне консультування - це професійне відношення кваліфікованого консультанта до клієнта, яке зазвичай представляється як «особистість - особистість». Мета консультування - допомогти клієнтам зрозуміти, що відбувається в їхньому життєвому просторі й осмислено досягти поставленої мети на основі усвідомленого вибору при вирішенні проблем емоційного і міжособистісного характеру. У ситуації сімейного консультування основний акцент робиться на аналізі системи взаємодії в родині, порушеннях рольового функціонування, способи вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів [28, с. 202].

Кваліфікована допомога сім'ї в дозволі її проблем спирається на систему теоретичних поглядів консультанта, яка, в свою чергу, визначає вибір методів і технологій.

З точки зору американських теоретиків і практиків консультування Д. Коттлера і Р. Брауна, робота з сім'єю, на відміну від індивідуального консультування, має ряд особливостей:

- Сімейні консультанти бачать коріння проблем не всередині самої особистості, а в більш широкому контексті взаємодії людей.

- Від фахівців у цій галузі потрібно більше активності, директивності та ступеня контролю, ніж при індивідуальному консультуванні.

- Лише в дуже рідких випадках сімейний консультант може дозволити собі розкіш використання тільки одного теоретичного підходу. Він повинен бути гнучким і прагматичним.

- Центром уваги консультанта повинні, бути організаційні структури і природний процес розвитку, що є частиною сімейної системи. Це передбачає уважне ставлення до сімейних правил, норм і об'єднанню усередині сім'ї.

- Переважно використання циркулярної, а не лінійної моделі причинно-наслідкових зв'язків. Це означає, що при визначенні причин події чи поведінки важливо розглядати більш широку картину і з'ясовувати, як взаємопов'язана поведінка  різних людей.

- Використовуються моделі розвитку, які описують життєвий цикл сім'ї, включаючи природні та передбачувані зміни, кризи і конфлікти.

- Необхідно визнавати, що, залежно від культури, існують різні варіанти структури сім'ї. Може статися так, що клієнт, якого ми бачимо перед собою, є членом нетрадиційної структури: змішаній сім'ї з прийомними дітьми, неповної сім'ї або членом співжиття гетеросексуальної або гомосексуальної пари.

Завдання, форми та методи роботи з сім'єю розрізняються залежно від того, в якій сфері сімейних відносин та на якому етапі життєвого циклу розвитку сім'ї здійснюється консультування - у сфері консультування з питань укладення шлюбу; подружніх відносин; дитячо - батьківських відносин [18, с. 14].

Основні завдання сімейного консультування:

- Психологічне консультування з питань шлюбу, включаючи вибір шлюбного партнера та укладання шлюбу;

- Консультування подружніх відносин (діагностика, корекція, профілактика);

- Психологічна допомога сім'ї при розлученнях;

- Консультування, діагностика, профілактика та корекція дитячо - батьківських відносин;

- Психологічна допомога з питань усиновлення і виховання прийомних дітей;

- Психологічний супровід вагітності та пологів;

- Психологічний супровід становлення батьківства;

- Психологічне консультування з питань подружньої зради;

- Психологічне консультування у випадках насильства в сім'ї [17, с.114].

2.2 Специфіка психологічної допомоги молодим сім’ям

Просвітницька діяльність орієнтована на молоду людину (віком від 15 до 28 років), молоду сім'ю, групу осіб молодіжною віку, а також на працівників різного роду установ і служб, які працюють із молоддю.

Конкретними завданнями просвітницької роботи психолога є:

  1.  пропаганда й рекламування діяльності соціально-психологічної служби, а також інших служб для молоді;
  2.  поширення знань із питань психології особистості, самопізнання, саморозвитку, психофізіологічних проблем статі, міжособистісних стосунків, у тому числі шлюбно-сімейних;
  3.  ознайомлення молоді з сучасними методами саморегуляції, само навчання та самовдосконалення, поліпшення міжособистісних стосунків, підвищення працездатності та розвитку професійно важливих якостей;
  4.  підвищення професійної компетентності працівників установ і служб, які працюють із молоддю, через ознайомлення з основами вікової, педагогічної та соціальної психології, з особливостями роботи з особами, що визначаються девіантної поведінкою або повернулись з місць ув’язнення, молодими інвалідами та ін.;
  5.  формування інтересу до психологічних знань, потреби й звички користуватися ними в інтересах особистого розвитку та професійної діяльності.

Одна із гострих проблем сімейного консультування - отримання повної, об'єктивної, достатньої інформації про ситуацію у сім'ї клієнта. Від цієї інформації залежить точність постановки діагнозу, вибір методів і напрямку корекційної роботи і ефективність допомоги. А.Н. Волкова, Т.М. Трапезнікова вважають, що збір інформації передбачає наявність у консультанта певної моделі сім'ї і шлюбу, можливих джерел їх дестабілізації. Однак теорія сім'ї і шлюбу є ще далекою до завершеності. Це породжує значні розходження у методах і характері інформації, яка збирається, її інтерпретації і використанні [26, с.14].

Психологічна діагностика - це наука і практика постановки психологічного діагнозу, тобто виявлення наявності і ступеня вираження у людини певних психологічних якостей [5, с. 177].

Психодіагностика у сімейному консультуванні існує у двох основних формах:

1. Психодіагностика, яка дозволяє здійснити аналіз взаємин у сім'ї і реалізовується за допомогою бесіди, питальників, проективних методів.

2. Психодіагностика, яка реалізовується під час корекційного впливу, тобто у процесі консультування, психотерапії, психокорекції. Реакція клієнта на психолога чи на інших клієнтів, поведінка в процесі психотерапії - все це стає важливим психодіагностичним матеріалом, на основі якого визначається тактика консультування [30, с. 102].

Аналіз літератури з даної проблематики дає підстави стверджувати, що різні теоретичні підходи до психотерапії та консультування сім'ї в основному однаково оцінюють крайні варіанти сімейних взаємин, але акцентують увагу на різних особливостях життєдіяльності сім'ї і помітно розходяться у розумінні завдань та способів психодіагностики сім'ї. Такий стан психодіагностики сім'ї не задовольняє практику консультування сім'ї, ускладнює об'єктивну оцінку його результативності, а також перешкоджає удосконаленню і розвитку теорії. Тому фахівці роблять спроби побудувати діагностичні схеми, які б поєднували методики діагностики, що спираються на принципи різних теоретичних підходів [27, с. 18].

Особливу увагу дослідники звертають на те, що психодіагностику у сімейному консультуванні здійснювати нелегко через низку причин. До них, насамперед, відносять наступні:

1. Відсутність єдиного підходу до діагностики сімейних стосунків. Кожна теоретична модель консультування пропонує своє розуміння діагностики і власні техніки діагностування.

2. Досвід психолога і клієнтів, їх цінності, розуміння смислу сімейного життя великою мірою визначають оцінку сімейних взаємин. Професійний психолог повинен усвідомлювати ці обставини і критично розглядати свої висновки.

3. Діагностиці сімейних взаємин заважають різні пояснення їх динаміки партнерами.

На думку вчених, супротив сім'ї дійсному пізнанню взаємин у ній може бути обумовлений також змінами психологічного клімату сім'ї: у кожній сім'ї можливі періоди більшої емоційної близькості і деякого віддалення, які змінюють один одного. У психологічну консультацію конфліктні сім'ї найчастіше звертаються у період умовної стабільності. Внаслідок цього, точно діагностувати емоційний фон сімейних взаємин, зазвичай, вдається після тривалого спостереження. Згадані обставини дозволяють стверджувати, що діагностика сімейних взаємин продовжується стільки, скільки триває консультування сім'ї [28, с. 37].

Сутність психологічного консультування конфліктних родин полягає у виробленні рекомендацій зі зміни негативних психологічних факторів, що утрудняють життя родини, особливо при переході родини з однієї стадії розвитку в іншу.

Основні задачі психологічного консультування:

  1.  індивідуальні і групові консультації особистостей, що звернулися до фахівця з метою рішення складних проблем, набуття психологічних знань вирішення конфліктів;
  2.  виявлення конфліктних родин і проведення з ними консультацій;
  3.  надання допомоги подружжю у виявленні їхніх помилок і виборі правильної поведінки у важких ситуаціях сімейного життя;
  4.  навчання методам саморегуляції психічного стану.

Сімейне консультування розглядається як одна з форм подружньої терапії, оскільки мова йде про більш прості, поверхневі і короткочасні психотерапевтичні впливи, в основному в конфліктних і кризових ситуаціях. Консультації дозволяють знайти вихід з конкретних конфліктних ситуацій. [15, с. 6]

Етапи психологічного консультування:

  1.  Визначення необхідності консультування і прогноз ефекту впливу на родину — це початкова діагностична стадія корекції подружніх відносин. Діагностична стадія може включати структурний, описовий, динамічний, генетичний і прогностичний рівні. Для діагностики подружнього конфлікту рекомендується використовувати методику аналізу конфліктної ситуації — МАКС . Вона являє собою вільний опис конфлікту у виді відповідей на питання, що об'єднані в одинадцять рефлексивних планів. Важливо представити внутрішню картину конфліктної події хоча б одного з його учасників. Ефективне використання методики можливо після встановлення психотерапевтичного контакту.
  2.  Другим етапом консультування конфліктних родин є відновлення подружніх відносин. Успішність переходу до нього залежить від зниження психічної напруженості клієнта. Іноді в подружньому конфлікті сформовані відносини сприймаються як неминучі, через що з'являються почуття занепокоєння, безвихідності, жалості до себе. Важливо прагнути змінити песимістичне відношення подружжя до ситуації.

Психологічне консультування сполучене з визначеними труднощами:

1. Проблема часу. Психолог повинний за короткий термін визначити причини, мотиви, умови конфлікту, показати подружжю можливості відновлення їхніх відносин;

2. Різний ступінь конфліктності сімейного життя подружжя. Значна частина сімей які звертаються за психологічною допомогою — це молоді люди які недавно одружилися. Для них корекція психологічної несумісності ефективна. Однак нерідко психолог має справу з родинами, що неминуче еволюціонують до розводу. Ефективність їхнього психологічного консультування незначна.

Ще одна група — люди із суперечливою системою мотивів, що як перешкоджають, так і сприяють збереженню подружніх відносин. Перша група мотивів обумовлює збереження конфліктів, аж до готовності йти на розлучення, у той час як мотиви, що сприяють збереженню родини, удосконалюють психологічну корекцію подружніх відносин.

3. Підвищена агресивність стосовно подружжя і консультанта. Особливість конфліктних родин, що знаходяться на стадії розлучення, — спрощене мотивування такого рішення. Це ускладнення повної діагностики подружніх відносин. Важливо зацікавити подружжя у більш глибокому розкритті їх сімейних і особистих, проблем, а також трансформувати ситуацію, де психолог проводить експертизу взаємин подружжя у ситуацію, коли самі вони за допомогою психолога переосмислять мотиви конфлікту.[15,с. 7]

4. Наявність неусвідомлюваних компонентів конфліктної поведінки подружжя значно ускладнює положення консультації і роботу психолога-консультанта .

При нормалізації подружніх відносин під час консультування важливо:

  1.  не допустити нового загострення конфлікту в присутності психолога (обвинувачень, образ, брутальності);
  2.  не стати на сторону одного з подружжя, тому що нерідкі спроби включити консультанта в якості «союзника» у конфлікті;
  3.  с самого початку прагнути до розширення розуміння подружжям конфліктної ситуації, оцінки її з позиції опонента;
  4.  терпляче відноситися до повільної, але позитивної еволюції, відновленню подружніх відносин;
  5.  шанобливо відноситися до норм і цінностей, що приймаються чи відстоюються подружжям;
  6.  не прагнути давати поради, а допомагати знайти правильне рішення самим;
  7.  дотримувати делікатність і анонімності, особливо в тих питаннях, що стосуються інтимних стосунків подружжя.

Психологу-консультанту не завжди вдається нормалізувати стосунки подружжя, що звернулися по допомогу. Р. Мей підкреслює необхідність психологу-консультанту розвивати в собі те, що А. Адлер назвав мужністю недосконалості, тобто уміння мужньо приймати невдачу.[15, с. 8]

Крім загальних рекомендацій, психологи пропонують правила «техніки сімейної безпеки», щоб захистити сімейний шлюб від руйнівної дії сварок. Боротьба із синдромом сімейної сварки вимагає рішучого подолання деяких глибоко вкорінених звичок і переконань. Наші близькі не можуть бути точно такими, якими ми б хотіли їх бачити. Ми не маємо права навіть очікувати цього від них, а не те що вимагати. Пам'ятайте: людина важливіша за предмети - жодна річ не варта великого скандалу.

Що робити, коли все ж таки сім'ї погрожує чергова сварка?

1. Коли хтось намагається втягнути вас у сварку, розпочинайте свої репліки з «ти», а не з «я». (Ти, звісно, образився, що я не випрала тобі сорочку ... » , а не «Я зовсім не зобов'язана це робити!».

  1.  Якщо ви зрозуміли, що шанси на перемогу в суперечці незначні, вийдіть з кімнати; дозвольте собі й іншим «дозріти» на самоті. Іноді саме це може погасити сварку в самому зародку.
  2.  Відкладіть «дискусію», поки не заспокоїтесь. Якщо є претензії до когось із членів сім'ї, поговоріть з ним, коли охолонете. Не створюйте ситуацію, яка змусить його захищатись від несподіваної різкої атаки з вашого боку.
  3.  Якщо партнер спеціально «зачіпає», не дайте йому спровокувати себе. Коли в суботу після обіду чоловік лягає на диван з газетою і заявляє, що йому розхотілось йти на цей фільм, скажіть спокійно: «А я все-таки хочу обов'язково його подивитись». І йдіть самі. Декілька таких випадків - і чоловік змінить свою поведінку.
  4.  Намагайтеся зупинити спалах гніву - порахуйте до 60, перш ніж почнете говорити.
  5.  Практично всі сварки в сім'ї відбуваються через те, що ми забуваємо про необхідність розуміти й любити людей такими, якими вони є. Відмовтесь від очікувань, що кохана людина стане точно такою, якою ви хотіли б її бачити, - цього вимагає кохання.[17, с. 84]

Безконфліктною сім' я стає за таких умов:

1. Коли конфлікт набув латентного характеру через взаємну байдужість: кожен живе власним життям, власними інтересами. Формально сім'я зберігається, люди живуть разом, але фактично окремо. Зовнішні конфлікти ніби відсутні, оскільки загалом конфлікт набув хронічного прихованого характеру.

2. Коли сім'я щасливо проіснувала так довго, що подружжя без слів розуміє одне одного.

Там, де подружжя прагне до вдосконалення стосунків, конфлікти неминучі. Розв'язання конфлікту сприяє розвитку сім’ї, новому рівню спілкування, стиранню відмінностей [6, с. 22].

2.3 Нові технології навчання і консультування сім'ї

Перинатальна психологія - новий науковий напрям на перетині соціальної психології, екології, психотерапії, сім’їведення і педагогіки, актуальне при розробці нових підходів в освіті та освіті дорослих в період створення і розвитку сім'ї. У перинатальній психології досліджуються глибинні психологічні зв'язки в сімейній системі, пропонуються практичні методики діагностики молодої сім'ї і молодих батьків, методики роботи з проблемними темами періоду створення сімейних відносин: нестійкість взаємин, непоінформованість про особливості періоду виношування і народження дитини; невміння регулювати динамічні емоційні переживання (особливо в ситуації сімейного конфлікту), тривоги і страхи з приводу батьківських функцій та ін. Консультування молодої сім'ї - особливий вид роботи професійного консультанта або психотерапевта, який вимагає спеціальної підготовки за програмами перинатальної психології.

Сучасна сім'я і її проблеми виступають об'єктом дослідження низки наук - екології, психології, медицини, педагогіки, соціології, демографії, економіки. Фахівці вивчають динаміку емоційних стосунків у шлюбі, причини самотності в сім'ї та її розпаду, особливості періоду виношування і народження дитини та особливості сімейного виховання [38].

Важливо відзначити, що період побудови сім'ї та її розвитку для кожної людини пов'язаний з періодом дорослості, самостійності і вимагає певних знань і умінь, не менш важливих і великих, ніж професійні. Якщо в 18-19 століттях сімейні знання передавалися з покоління в покоління у великих багатодітних сім'ях, то в другій половині 19 століття почалася тенденція до руйнування традицій великих патріархальних сімей, демократизації суспільства і розшарування сімейних систем. Т.ч. перервалися і нівелювалися традиції сімейного навчання, передачі корінних сімейних знань майбутньому поколінню. Тільки в кланових сім'ях збереглися до цих пір ці традиції.

   Добробут сім'ї базується і на культурі взаємин членів сім'ї. Благо не завжди вимірюється матеріальним еквівалентом, а пов'язане з переживанням щастя, радості, умиротворення, задоволення - такі почуття насамперед можливі тільки в сімейних родинних зв'язках.

У наш час, на жаль, включеність в сім'ю і сімейне життя перестали бути необхідними, узаконеними, популярними. Особистість отримала відносну незалежність від сім'ї, змінився характер сприйняття сімейних відносин. Найбільш значущими стали не родинні, об'єктивно задані відносини, а подружні, засновані на вільному виборі, саме вони є центральними в родині.

У перинатальнії психології і психотерапії досліджуються глибинні психологічні зв'язки в сімейній системі в період очікування і народження дитини і причини, що впливають на якість психічного здоров'я дитини і успішність розродження матері. Пропонуються практичні методики діагностики молодої сім'ї і молодих батьків і методики роботи з проблемними темами цього періоду: нестійкість взаємин, непоінформованість про особливості періоду вагітності та пологів, невміння регулювати динамічні емоційні переживання в період вагітності і пологів (особливо в ситуації сімейного конфлікту), тривоги і страхи з приводу родових страждань та ін. Ці важливі та складні питання, які повинні вирішувати молоді батьки просувають їх до дорослого світогляду, поведінки, відповідальної життєвої позиції. У нормі допомагають вирішувати всі ці питання старші батьки. Але в наш час відносини "батьків і дітей" найчастіше конфліктні і не припускають співпраці, тому дорослі люди, вступили на шлях батьківства повинні десь отримувати необхідні знання та вміння. Консультування молодої сім'ї, яка чекає на дитину - особливий вид роботи професійного консультанта або психотерапевта, який вимагає спеціальної підготовки за програмами сімєведення [20, с. 52].

Молода сім'я, яка очікує дитину, звичайно прибігає до консультацій лікарів акушерів-гінекологів, акушерок. І дійсно особливо хвилюючою темою для молодих батьків є тема здоров'я матері і дитини, успішних пологів. Однак, на жаль, не надається увага психологічної готовності до пологів і батьківської грамотності, яка так само як і грамотність взагалі є запорукою життєвого успіху родини.

Сучасна культура при всіх її досягненнях, руйнівно вплинула на інститут сім'ї та руйнує сімейні цінності і сімейні традиції і зараз. Сімейність і батьківство - не модні теми в середовищі молоді в репродуктивному віці, набагато популярніше - свобода, розваги, безвідповідальність. Все це призводить до серйозних проблем для молоді, яка наважилася на сімейне життя і чекає на дитину. Роз'єднаність в сімейних відносинах, відсутність підтримки між поколіннями породжують безпорадність і безвихідь у молодого подружжя в період утворення своєї родини, хоча на перших порах їм здається, що на гребені закоханості вони зможуть подолати всі сімейні тяготи і турботи. Але життя і особливо вагітність актуалізує нові, невідомі теми і без підтримки батьків молодій парі часто не впоратися.

Перинатальна психологія та психотерапія займається дослідженням розвитку сімейної системи насамперед в ім'я забезпечення бази для формування основи психічного здоров'я дитини, починаючи з внутрішньоутробного періоду життя [21, c.14].

Перинатальна психологія розвивається і як теоретична і практична наука. Досліджено закономірності впливу емоційного життя матері і батька на психічний потенціал дитини, особливості психоемоційного життя жінки в період вагітності і пологів, умови і методи, що дозволяють сприятливо виносити і народити дитину. Причому, всі практичні моделі не мають відношення до медикаментозним методам супроводу вагітності і пологів, а складаються з психологічних, педагогічних та культурологічних елементів.

Перинатальна психотерапія розвивається, перш за все, у формі сімейного та індивідуального консультування. Мета сімейного консультування у зв'язку з цим може бути наступною - підготувати молоду сім'ю до народження дитини. При цьому психологічні проблеми в цей період зазвичай бувають найпоширенішими:

  1.  проблеми відносин з батьками,
  2.  страх за життя дитини,
  3.  невпевненість у своїх можливостях і силах,
  4.  проблеми взаємин у молодій сім'ї,
  5.  неготовність до пологів і годівлі дитини,
  6.  втрата чоловіка під час вагітності,
  7.  зрада чоловіка,
  8.  некеровані спонтанні емоції під час вагітності,
  9.  психосоматичні розлади здоров'я,
  10.  страх медичних установ,
  11.  страх болю та ін

З цього переліку видно, що проблеми, з якими найчастіше звертаються дорослі люди до сімейного консультанта, мають відношення до психологічного життя молодого подружжя - майбутніх батьків і пов'язані з конкретними навичками адаптації та саморегуляції, з комунікативною культурою, які купуються насамперед у сім'ї [20, c.17].

Якщо ж сім'я не є джерелом сприятливих життєвих навичок і в навчальних закладах ці знання не отримані, то в період очікування першої дитини можуть виникнути багато питань.

Партнерство та співпраця в новій сім'ї вимагає від молодих, але дорослих людей зусиль, мобілізації своїх ресурсів, розвитку і ще раз розвитку. Якщо ж у цей період розраховувати на «авось», то можна отримає такі непередбачені обставини, з якими буде важко впоратися.

У перинатальної психології пропонується комплексна програма «Глорія» (Коваленко Н.П.) з підготовки сімейної пари до пологів. Хоча акцент ставиться на вагітній жінці, але підкреслюється роль батька і в період виношування, і в період народження дитини [14, с. 47].

Сім'я тут розглядається як єдиний організм-система - «мати-батько-дитя», в якій всі частини одночасно незалежні і взаємозалежні. Вивчення сім'ї як єдиної системи, що має загальні закони і закономірності, давно ведеться фахівцями в області сімейної психотерапії.

Так, автор теорії сімейних систем М. Боуен стверджує, що члени сім'ї не можуть діяти незалежно один від одного, так як така поведінка призводить до внутріродинною дисфункціональності. Це твердження зближує його з системними терапевтами. Але є і відмінності: Боуен розглядає всі людські емоції і поведінку як продукт еволюції. Причому не індивідуальної, унікальної, і пов'язаної з усіма формами життя. Він розробили вісім тісно пов'язаних між собою концепцій, серед яких концепції диференціювання власного Я, емоційних трикутників, сімейних проекцій та ін На його думку, механізм внутрішньосімейних відносин аналогічний механізму функціонування всіх інших живих систем.

Боуен широко використовує у своїй теорії та практиці сімейної терапії уявлення про життєвий цикл сім'ї, а також вважає за необхідне враховувати національні особливості клієнтів [33, с.18].

Інший варіант роботи з сім'єю, що завоював широку популярність у світі, - структурна сімейна терапія С. Мінухіна.

В основі цього підходу лежать три аксіоми.

  1.  Здійснюючи психологічну допомогу, необхідно приймати в розрахунок всю сім'ю. Кожен із членів сім'ї має розглядатися як її підсистема.
  2.  Терапія сім'ї змінює її структуру і призводить до зміни поведінки кожного з членів сімейної системи.
  3.  Працюючи з сім'єю, психолог приєднується до неї, в результаті виникає терапевтична система, яка робить можливими сімейні зміни [38].

Сім'я постає у С.Мінухіна як диференційоване ціле, підсистеми якого окремі члени сім'ї або декілька її членів. Кожна підсистема (батьківська, подружня, дитяча) має специфічні функції і пред'являє до своїх членів певні вимоги. При цьому для кожної підсистеми необхідна певна ступінь свободи і автономії. Наприклад, для адаптації подружжя один до одного потрібна певна свобода від впливу дітей і внесемейного оточення. Тому велике значення набуває проблема кордонів між сімейними підсистемами.

Роль психолога в системі С. Мінухіна розуміється так: йому наказується приєднатися до сім'ї, на час як би стати одним з її членів. «Терапевтичний вплив на сім'ю, - пише він, - є необхідною частиною сімейної діагностики. Терапевт не може спостерігати сім'ю і ставити діагноз з боку ». «Входження» психолога у сімейну систему викликає «мінікрізіс», що має велике значення: жорсткі ригідні зв'язки і відносини послаблюються, і це дає родині шанс змінити стан своїх «кордонів», розширити їх, а значить, і змінити свою структуру [38].

С.Мінухін виділяє сім категорій дій психолога по переструктуванням сім'ї: це Актуалізація сімейних моделей взаємодії; встановлення або розмітка кордонів; ескалації стресу; доручення завдань; використання симптомів; стимуляція певного настрою; підтримка, навчання або керівництво.

Не менш поширений ще один з варіантів системного підходу - стратегічна сімейна терапія (Дж.Хейли, К.Маданес, П. Вацлавік, Л.Хоффман та ін), де основна робота терапевта спрямована на формування в членів сім'ї відповідальності один за одного .

Іноді в рамки стратегічного напрямку включають і варіант системної сімейної терапії, Розроблений в міланській науковій школі. Однак тут у центрі роботи - виявлення і перетворення тих несвідомих «правил гри», Які підтримують сімейне неблагополуччя. «Сімейні ігри» (вперше вони описані в трансактного аналізі Еріка Берна) засновані на неправильного поданні членів сім'ї про те, що, можливо, здійснювати односторонній контроль над міжособистісним стосунками в сім'ї, маніпулюючи інших членів сім'ї. Робота психолога (терапевта) спочатку спрямована на виявлення тих реакцій членів сім'ї, Які приводять до «зачепленні», що робить сім'ю нездорової (діагностика), потім - на допомогу в осмисленні ЦИХ зачеплень і вироблення продуктивних способів взаємодії.

Ще один конструкт, використовуваний для аналізу подружніх взаємодій - це уявлення про те, що в основі сімейних конфліктів лежить несвідома боротьба подружжя за владу і вплив, конкуренція і суперництво один з одним (у російському варіанті це можна виразити прислів'ями-питанням: «Хто в домі господар? "). Робота консультанта в Цій моделі психотерапії сфокусована на встановлення балансу між подружжям, коли виграш або програш одного будуть компенсуватися виграш чи програш другого [2, с.18].

З точки зору перинатальної психології сімейна система - живий організм, який має генетичну основу. Образне порівняння сімейної системи з деревом (Коваленко Н.П.) - поширений прийом у перинатальної психології, тому добре ілюструє доцільність і взаємопов'язаність усіх частин системи: предки, прабатьки-коріння, реальні батьки - стовбур, діти-гілки і плоди. Цей образ (дерево) часто використовується в перинатальної психології для опису сімейної системи та дає образне уявлення про глибинні зв'язки членів сім'ї на основі генетичного споріднення і залежно від глибинних психологічних і фізіологічних програм предків [20, с.104].

Для аналізу сімейної системи відтворюється «родове дерево», яке в якійсь мірі подібно «системі» у системному підході, але відрізняється образно-Наочним характером і підкреслює цілісність сім'ї як живого організму, в якому всі частини обумовлюють одна одну.

Причинні обумовлюють рівні взаємодії в сімейній системі:

  1.  генетичний,
  2.  історичний (подієвий),
  3.  особистісний (індивідуальний),
  4.  психологічний (емоційний).

При консультуванні молодої сім'ї образ "родового дерева" стає особливо важливим, оскільки допомагає молодим людям відчути й усвідомити зв'язку і спадкоємність поколінь, відповідальність за своїх дітей і важливість батьківських ролей. У зв'язку з цим модель вивчення сім'ї не як структури, системи, а як живого організму дає природне переживання сімейних відносин не як уз, зв'язків, що обмежують свободу і унікальність членів сім'ї, а як спосіб прояву життя, живить і обумовлює зв'язок поколінь.

Перинатальна психологія має цілий комплекс методик, спрямованих на використання творчого ресурсу молодих батьків, особливо жінок-матерів при формуванні батьківських ролей, усвідомленні емоційних проблем і складнощів у взаєминах у родині, особливо в період підготовки до пологів. Це спеціально розроблена модель Ресурсною арт-терапії, яка з успіхом застосовується в сімейному консультуванні, особливо в період виношування дитини [38].

Сімейне консультування в перинатальної психології має профілактичний характер, однак при наявності у молодій сім'ї ускладнень психологічного характеру здійснюються й психотерапевтичні програми, націлені на корекцію патологізірующіх емоційних станів, вирішення конфліктів, терапію тривожних станів і больових синдромів. Для психотерапевтичної роботи використовуються «сімейні розстановки», які не вимагають участі всіх членів сім'ї в терапевтичному процесі та націлені на патогенні переживання конкретного члена сім'ї, який звернувся за допомогою і усвідомлює необхідність терапевтичної роботи. Розстановка проводиться виходячи з досвіду усвідомлення психосоматичного комплексу пацієнта, який сформувався в результаті патологізірующіх стосунків у сім'ї.

Велика частина методик в перинатальної психології спрямована на навчання молодої сім'ї родовим навичкам. Тут використовуються і моделі "сімейних розстановок", і арт-терапевтичні прийоми, що дозволяють створити сприятливий образ пологів, сформувати ефективні установки по відношенню до пологів і родовим переживань.

Консультування як інформування - відомий метод у психології і проводиться у формі лекцій, бесід, семінарів, дискусій, виставок психологічної літератури, переглядів та обговорень відеофільмів з точки зору психологічного аналізу поведінки дійових осіб [20,с.27].

Важливою частиною інформування молодих сімей є передача інформації, що стосується народження першої дитини, трансляція позитивних даних про народження дітей, яку часто вони не можуть отримати в колі сім'ї та друзів. Для цього можливі перегляди фільмів з успішним досвідом молодих пар, які народили чудових здорових дітей. Популяризація позитивного батьківського досвіду в даний час вельми своєчасна і злободенна, якщо врахувати, що ЗМІ заповнені інформацією протилежного змісту з акцентом на патологіях і стражданнях в пологах. Але ж народження дітей - це основа продовження людського роду і це прекрасно.

Вироблення нових принципів і нових норм взаємовідносин, які дозволяють знайти нові форми відносин і нову якість самого себе-дорослого, батька - це і є мета консультування.

Важливою частиною сімейного консультування в перинатальної психології є передшлюбне консультування та консультування молодої сім'ї, яка чекає на дитину і сім'ї, що має дитину. Переходячи в новий статус, готуючись стати батьками, молоде подружжя часто відчувають потребу в розширенні своїх знань і можливостей, щодо забезпечення сприятливого народження дитини, допомоги один одному в цей непростий для молодої пари період. Саме в цей період виникають психологічні проблеми, пов'язані з новими правами і обов'язками батьківських ролей, а також проблеми емоційних конфліктів, з якими молодим людям не завжди просто впоратися самостійно.

Однак у цьому підході все ж головною проблемою виділяється - психічне здоров'я дитини, починаючи з внутрішньоутробного періоду. Середа, забезпечує основу сприятливого психічного і психологічного розвитку дитини - це сім'я. Особливу роль при цьому має психологічний статус майбутньої матері (психологічне здоров'я, мотивація до материнства, самооцінка, здатність до саморозвитку та ін). Однак, доведено що і батько при виношуванні і народженні дитини робить активний вплив на психоемоційну складову системи мати-дитя, тобто вагітної дружини і внутрішньоутробного дитини. У контексті перинатальної психології психічне життя внутрішньоутробної дитини цілком активне і дозволяє відображати яскраві емоційні сплески батьків, що фіксується підсвідомістю дитини і в подальшому може проявитися як схильність до тих чи інших емоційних реакцій, форм поведінки, життєвим стратегіям. Сімейне консультування в перинатальної психології включає наступні складові:

  1.  психопрофілактика емоційних криз в молодій сім'ї,
  2.  психокорекція внутрішньосімейних відносин і балансування сімейних зв'язків,
  3.  підготовка до батьківства та пологах дитини,
  4.  психокорекція патологізірующіх емоцій у вагітної (тривога, страх, образа),
  5.  допомога в освоєнні ролей матері та батька, научіння батьківським функціям,
  6.  ресурсна терапія членів сім'ї не справляються з психо-емоційним напруженням в період очікування і народження дитини [20, с. 14].

Особливою зоною в сімейному консультуванні є емоційні травми, отримані в родині. Саме близькі, рідні люди можуть нанести удар такої сили, після якого на все життя залишається незагойна рана - образа, страх, розчарування і ін Саме ці травми можуть спотворити адекватне сприйняття світу, людей, вплинути на життєву стратегію, вибір власне партнера, дружина.        Можливості ресурсної психології та консультування в цій моделі так само вельми ефективні для вирішення таких проблем.

Таким  чином, визначимо мету консультування - допомогти клієнтам зрозуміти, що відбувається в їхньому життєвому просторі й осмислено досягти поставленої мети на основі усвідомленого вибору при вирішенні проблем емоційного і міжособистісного характеру. У ситуації сімейного консультування основний акцент робиться на аналізі системи взаємодії в родині, порушеннях рольового функціонування, способи вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів.

Кваліфікована допомога сім'ї в дозволі її проблем спирається на систему теоретичних поглядів консультанта, яка, в свою чергу, визначає вибір методів і технологій.  Як було зазначено вище, особливого підходу потребує молоде подружжя.

Сімейне консультування розглядається як одна з форм подружньої терапії, оскільки мова йде про більш прості, поверхневі і короткочасні психотерапевтичні впливи, в основному в конфліктних і кризових ситуаціях. Консультації дозволяють знайти вихід з конкретних конфліктних ситуацій.

У такій новій технології в консультуванні перинатальній психології досліджуються глибинні психологічні зв'язки в сімейній системі, пропонуються практичні методики діагностики молодої сім'ї і молодих батьків, методики роботи з проблемними темами періоду створення сімейних відносин: нестійкість взаємин, непоінформованість про особливості періоду виношування і народження дитини; невміння регулювати динамічні емоційні переживання (особливо в ситуації сімейного конфлікту), тривоги і страхи з приводу батьківських функцій та ін.

РОЗДІЛ 3

ОРГАНІЗАЦІЯ, МЕТОДИКА ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЗАЄМИН МОЛОДОГО ПОДРУЖЖЯ

3.1 Методика та організація дослідження

У дослідженні взяли участь 20 респондентів (10 пар). Для проведення емпіричного дослідження було підібрано методики дослідження: опитувальник "Рольові очікування й домагання у шлюбі" (Додаток А), тест «Чи підходите Ви один одному» ( Додаток Б )

Відповідно до методики діагностування сімей за методикою "Рольові очікування і домагання у шлюбі (РОД)" О. Волкової, Г. Трапезникової визначають інтерпретацію шкали сімейних цінностей. Інтерпретація шкали сімейних цінностей.

Значущість сексуальних стосунків у шлюбі. Високі оцінки (7-9 балів) означають, що чоловік (дружина) вважає сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя; ставлення до дружини (чоловіка) істотно залежить від оцінки її (його) як сексуального партнера. Низькі оцінки (менш як 3 бали) інтерпретуються як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі.

Установка чоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером: очікування спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Низькі оцінки (менш як 3 бали) припускають установку на особисту автономію.

Установка чоловіка (дружини) на реалізацію господарсько-побутових функцій сім'ї. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь очікування від партнера активного вирішення побутових питань. Чим вищі оцінки за цією підшкалою, тим більше вимог висуває чоловік (дружина) до участі іншого в організації побуту і більше значення мають господарсько-побутові вміння і навички партнера. Підшкала "Рольові домагання" відбиває установки на власну активну участь у веденні домашнього господарства. Загальна оцінка цієї шкали є оцінкою чоловіком (дружиною) значущості побутової організації сім'ї. Ставлення чоловіка (дружини) до батьківських обов'язків. Підшкала "Рольові очікування" відбиває окресленість установок дружини (чоловіка) на активну батьківську позицію шлюбного партнера. Підшкала "Рольові домагання" відбиває орієнтацію чоловіка (дружини) на власні обов'язки щодо виховання дітей. Загальна оцінка цієї шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) батьківських функцій. Чим вища оцінка шкали, тим істотніше значення має для чоловіка (дружини) роль батька (матері) і більшою мірою він (вона) вважає батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя сім'ї.

Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішньої соціальної активності (професійної, суспільний) для стабільності шлюбно-сімейних стосунків. Підпікала "Рольові очікування" відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що у шлюбного партнера мають бути великі професійні інтереси, він має відігравати активну суспільну роль. Підшкала"Рольові домагання" ілюструє вираженість власних професійних потреб дружини (чоловіка). Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) позасімейних інтересів, що становлять основні цінності у процесі міжособистісної взаємодії подружжя. Установка чоловіка (дружини) на значущість емоційно-психотерапевтичної функції шлюбу. Підпікала "Рольові очікування" відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що шлюбний партнер візьме на себе роль емоційного лідера сім'ї в питаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційної підтримки, створення "психотерапевтичної атмосфери". Підпікала "Рольові домагання" ілюструє прагнення чоловіка (дружини) бути сімейним "психотерапевтом". Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) взаємної моральної та емоційної підтримки членів сім'ї, орієнтації на шлюб як середовище, що сприяє психологічному розрядженню і стабілізації.

Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішнього вигляду, його відповідність стандартам, моді. Підпікала "Рольові очікування" відбиває бажання чоловіка (дружини) мати зовні привабливого партнера. Підпікала "Рольові домагання" ілюструє установку на власну привабливість, прагнення модно і красиво вдягатися. Загальна оцінка шкали є показником орієнтації дружини (чоловіка) на сучасні зразки зовнішнього вигляду. [7; с. 78-79]

Приладдя. Два набори по 36 карток з цупкого паперу (картону). На кожну картку наносять номер і текст тверджень набору. 4 картки-класифікатори з таким написом на кожній: "Цілком згодний", "Загалом це правильно", "Це не зовсім так", "Це неправильно".

Порядок роботи. Подружжю пропонується самостійно ознайомитися з набором тверджень, що відповідають їхній статі, з такою письмовою інструкцією:

"Шановний(а) пане (пані)! На запропонованих Вам картках наведені різні твердження про шлюб, сім’ю, стосунки чоловіка і дружини. Вам надано чотири картки з варіантами відповідей: "Цілком згодний", "Загалом це правильно", "Це не зовсім так", "Це неправильно". Уважно читаючи кожне твердження, розподіліть усі картки відповідно до цих чотирьох варіантів відповідей. Якщо Ви цілком поділяєте твердження, покладіть картку з цим твердженням під картку "Цілком згодний"; якщо вважаєте, що твердження правильне, але з невеликими застереженнями і доповненнями — під картку "Загалом це правильно"; якщо твердження здається Вам загалом неприйнятним, але з чимось Ви згодні — під картку "Це не зовсім так"; якщо категорично не згодні з твердженням — під картку "Це неправильно".

Розподіляючи картки з твердженнями на чотири групи, намагайтеся висловлювати особисту думку, а не ту, яка побутує серед близьких і друзів. Дякуємо за участь у психологічному обстеженні". Після виконання подружжям завдання консультант реєструє відповіді чоловіка і дружини у протоколі консультаційного дослідження.

Тест «Чи підходите Ви один одному»

В контексті нашого дослідження проходити тест мають обидва члени досліджуваного. Результати тесту допоможуть зрозуміти, чи підходять партнери один одному, оцінити їхню психологічну й сексуальну сумісність. Тест має на меті визначити готовність членів подружжя до прийняття на себе різного виду зобов’язань.

«Якщо Ви чекаєте успішних відносин, Вам необхідні зобов'язання один перед іншим. Без зобов'язань немає стимулу до виживання. Зобов'язання - це коли Ви говорите один одному: «Ти та людина, яку я вибираю. І з якими би труднощами ми не зштовхнулися, удвох або окремо, я буду поруч, щоб допомогти тобі. Я вирішив(ла) бути з тобою все життя й поводитися буду відповідно».

Для побудови міцного союзу необхідні важливі умови:

  1.  певна доля страсті й потягу
  2.  певна доля фізичного притягання
  3.  подібність цінностей
  4.  здатність спонукати іншого проявити свої кращі риси
  5.  щодня разом проведений час
  6.  прийняття іншого таким яким він(вона) є
  7.  любов один до одного
  8.  задоволення від спілкування один з одним
  9.  прагнення до спільного майбутнього

Якщо відповідно до результатів тесту «Чи підходите Ви один одному» ("Зобов'язання") виявиться, що ви по різному ставитеся до перерахованих вище умов, потрібно серйозно перевірити свої почуття. Адже може виявитися, що на ділі ви несете зобов'язання перед партнером, а він (вона) ні. Тоді у вас можуть виникнути проблеми. І Вам потрібно звернути увагу на це прямо зараз.»

3.2 Обробка результатів експериментального дослідження

Отримані результати 10 подружніх пар, після застосування опитувальника "Рольові очікування й домагання у шлюбі", можна розподілити наступним чином.

Таблиця 3.1.

Сімейні цінності

Пара 1

Пара 2

Пара 3

Пара 4

Пара 5

Пара 6

Пара 7

Пара 8

Пара 9

Пара 10

Інтимно-сексуальна сфера

Ч

8

9

6

7

5

9

7

6

6

7

Ж

4

3

6

6

7

7

5

6

7

6

Сфера особистісної ідентифікації

Ч

4

4

4

5

7

9

6

6

7

5

Ж

2

3

5

6

8

8

7

7

5

6

Господарсько-побутова сфера

Ч

8

7

6

5

6

7

5

6

8

5

Ж

4

3

3

4

4

7

6

6

5

5

Батьківсько-виховна сфера

Ч

4

8

6

7

7

7

6

8

8

7

Ж

8

4

5

9

6

7

7

7

8

8

Сфера соціальної активності

Ч

3

7

8

6

5

4

6

8

7

7

Ж

6

5

6

5

6

8

8

7

6

6

Емоційно-терапевтична

Ч

5

3

8

6

6

6

7

7

7

8

сфера

Ж

8

4

5

8

7

6

6

8

8

7

Сфера зовнішньої привабливості

Ч

7

7

6

8

4

3

5

5

7

5

Ж

6

2

5

5

8

9

8

7

6

4

В подружній парі спостерігається взаємозв’язок ступеня значущості для шлюбних партнерів різних сфер сімейних цінностей і сімейно-рольової взаємодії. Виявлений взаємозв’язок засвідчує загальну тенденцію до узгодженості ціннісної сфери і, як наслідок, сфери сімейно-рольової взаємодії. Тенденція до ціннісної узгодженості спостерігається, насамперед, між інтимно-сексуальною, емоційно-терапевтичною, господарсько-побутовою сферами і сферою соціальної активності подружжя.

Виявлено взаємозв’язок між узгодженістю сімейних цінностей в інтимно-сексуальній сфері, сфері соціальної активності і показниками задоволеності шлюбом як чоловіка, так і дружини. Отримані результати засвідчують, що інтимно-сексуальна сфера є однією з провідних сфер гармонізації подружніх стосунків, і, водночас, найбільш конфліктогенною сферою. Вплив сфери соціальної активності на задоволеність шлюбом подружжя може пояснюватися активною соціальною (професійною) позицією сучасної людини.

Виявлено взаємозв’язок між показниками узгодженості сімейних цінностей і рольовою адекватністю подружжя в різних сферах сімейних цінностей (за шкалами методики "Рольові очікування та домагання у шлюбі"). Таким чином, узгодженість ціннісної сфери подружжя передбачає не тільки досягнення когнітивної згоди, але й узгодженість рольової поведінки шлюбних партнерів.

Результати аналізу виявили вплив узгодженості сімейних цінностей в інтимно-сексуальній сфері і сфері соціальної активності на задоволеність шлюбом обох шлюбних партнерів, а також вплив узгодженості сімейних цінностей в господарсько-побутовій сфері на задоволеність шлюбом чоловіка. Крім того, виявлено вплив значущості для дружини емоційно-терапевтичної сфери на задоволеність шлюбом подружжя, а також вплив значущості для чоловіка батьківсько-виховної сфери на задоволеність шлюбом дружини.

Опираючись на отримані дані можна констатувати, що пари під номером 1 і 2 не співпадають по багатьох пунктах сімейних цінностей. А саме: в інтимно-сексуальній сфері, в господарсько-побутовій сфері, в батьківсько-виховній сфері, в сфері соціальної активності. Стосовно установки чоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером, то тут можна зазначити, що партнери з пар №1 і 2 більше націлені на установку щодо особистої автономії. Спостерігається невідповідність в установках чоловіка (дружини) на значущість емоційно-психотерапевтичної функції шлюбу — тут вочевидь низькі показники значущості для чоловіка (дружини) взаємної моральної та емоційної підтримки членів сім’ї, орієнтації на шлюб як середовище, що не сприяє психологічному розрядженню і стабілізації.

Подружні пари під номерами 3-9 виявили стабільні результати, що відповідають сприятливому психологічному клімату у сім’ї, спостерігається відповідність, а в деяких випадках позитивна кореляція оцінок рольових очікувань і домагань у шлюбі, тобто, навіть, велика різниця у показниках чоловіка та дружини свідчить не про відмінності і негативні риси, а про взаємодоповнення їхніх очікувань та рольових функції у сім’ї.

Пара під номером 10 показала найвищий результат подружньої сумісності, відповідно до отриманих даних.

Таким чином, після проведеного психодіагностичного дослідження можна констатувати, що подружні взаємовідносини у молодій сім’ї визначаються взаємодоповнюючими поглядами партнерів на сімейні цінності, рольові очікування та домагання у шлюбі.

На підставі виявленого взаємозв’язку між показниками значущості сфер сімейних цінностей, узгодженості сімейних цінностей, рольової адекватності та показниками сімейного благополуччя подружжя можемо стверджувати, що узгодженість цих складових сімейно-рольової взаємодії є показником загальної узгодженості функціонально-рольової структури сім’ї.

Результати тестування «Чи підходите ви один одному» 

Таблиця 3.2.

Готовність до сімейних зобов’язань

Пара 1

Пара 2

Пара 3

Пара 4

Пара 5

Пара 6

Пара 7

Пара 8

Пара 9

Пара 10

Готові до сімейних зобов’язань

Ч

+

+

+

+

+

+

+

Ж

+

+

+

+

+

+

+

Не готові до сімейних зобов’язань

Ч

+

+

+

Ж

+

+

+

Таким чином, можемо зробити висновок, що більшість з досліджуваних нами подружніх пар націлені на довгострокове співробітництво, готові до сімейних зобов’язань. Найвищі результати по сумісності, судячи з даних тестування виявили пари під номером 4, 6, 7, 8, 10 — у  них повне співпадання по показниками готовності до прийняття на себе сімейних зобов’язань.

Пари під номером 1, 3, 9 показали дещо слабкіші результати, тому що один з членів подружжя на даний час виявився не готовим до виконання сімейних та подружніх обов’язків.

Єдина пара під номером 2 виявила незадовільний ступінь сумісності щодо готовності до сімейних обов’язків.

Проаналізувавши обидва етапи психологічного дослідження, ми дійшли висновку, що результати першого та другого етапів дослідження корелюють один з одним, відповідно до чого ми зробили такі висновки:

Сприятливий психологічний клімат панує між членами подружжя молодих сімей під номером 4, 6, 7, 8, 10.

Пари (3, 5, 9) мають дещо нижчий показник психологічного комфорту у своїй сім’ї, у відносинах один з одним.

Несприятливим психологічним кліматом відрізняються пари під номерами 1, 2.

Таким чином, вважаємо за необхідне порекомендувати обов’язкове психологічне консультування у сімейного психолога подружнім парам номер 1, 2, (при бажанні зберегти сім’ю), та бажане консультування парам під номерами 3, 5, 9.

3.3  Аналіз отриманих результатів та їх інтерпретація

Проведення дослідження за розглянутими методиками передбачає проведення підрахунку та аналізу отриманих результатів.

На першому етапі дослідження ми продіагностували молоді шлюби і отримали результати представлені на діаграмі 1. Сімейні цінності розподілилися відповідно до визначених шкал у такій кількості: інтимно-сексуальна особистісна ідентифікація (16%), господарсько-побутові цінності (13 %), батьківсько-виховні цінності (24 %), соціальна активність (13%), емоційно-психопрофілактичні (17%), зовнішня привабливість (17%).

Отже, в процесі проведеного нами дослідження було проаналізовано психологічні особливості сімей за наступними показниками:

  1.  інтимно-сексуальна сфера,
  2.  особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером,
  3.  господарсько-побутові цінності,
  4.  батьківсько-виховна сфера,
  5.  соціальна активність,
  6.  емоційно-психопрофілактична сфера.

У молодих сім'ях не достатньо сформовані такі цінності як: соціальна активність та господарсько-побутові цінності. Цінним є те що більшість молодих сімей позитивно оцінюють батьківсько-виховну цінність.

Таким чином, аналізуючи результати дослідження молодим сім'ям потрібно набувати досвіду та навичок ефективної взаємодії між чоловіком та дружиною, між батьками та дітьми.

ВИСНОВКИ

Аналіз науково-методичної літератури щодо теми курсової роботи показав актуальність досліджуваної проблеми. Свої роботи дослідженню цієї проблеми присвятило багато вітчизняних  та зарубіжних вчених.

Чому так важливо працювати з молодим подружжям?

Сім’я як найменший суспільний осередок відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. Сім'я як соціальна  група  розв'язує завдання, котрі стосуються осіб, які її складають, а також ті, що торкаються безпосередньо суспільства. Завдяки репродуктивній функції сім'я забезпечує відтворення суспільства. Крім того, шлюб є схваленою суспільством формою задоволення сексуальних потреб людей. Дорослі члени сім'ї, виконуючи в суспільстві професійні функції, своєю працею створюють економічні основи існування родини, забезпечують її матеріальні та культурні потреби. Сім'я виконує обслуговуючу й опікунську функції щодо своїх членів, забезпечуючи їм надання різноманітних послуг, а також піклуючись про тих, хто потребує допомоги (діти, старі або хворі та інваліди). У такий спосіб в сім'ї задовольняються альтруїстичні потреби.

Сім'я виховує для суспільства нових громадян, передаючи їм мову, основні форми поведінки, національні традиції й звичаї, моральні та духовні цінності. Сім'я виконує соціалізуючу функцію. Соціалізації зазнають не тільки діти, які завдяки їй уростають у суспільство, а й саме подружжя, оскільки адаптація до шлюбних, батьківських та інших сімейних ролей - це також соціалізуючий процес. Водночас він задовольняє батьківські потреби у вихованні дітей і збагачує новим соціальним досвідом особистість шлюбних партнерів.

Сім'я сприяє збереженню психічного здоров'я суспільства завдяки виконанню психогігієнічної функції, яка полягає в забезпеченні почуття стабільності, безпеки, емоційної рівноваги, а також умов для розвитку особистості своїх членів. Стабільна, добре функціонуюча сім'я дає змогу кожній особі, яка її складає, задовольняти такі потреби, як любов, емоційна близькість, афіляція, розуміння і повага, визнання тощо. У такій сім'ї індивід має умови для самореалізації, самоствердження, збагачення й розвитку своєї особистості. Отже, сім'я суттєво впливає на своїх членів, задовольняючи їхні потреби - біологічні, емоційні, психосоціальні та економічні.

В ході написання даної роботи я визначила основні задачі психологічного консультування:

  1.  індивідуальні і групові консультації особистостей, що звернулися до фахівця з метою рішення складних проблем, набуття психологічних знань вирішення конфліктів;
  2.  виявлення конфліктних родин і проведення з ними консультацій;
  3.  надання допомоги подружжю у виявленні їхніх помилок і виборі правильної поведінки у важких ситуаціях сімейного життя;
  4.  навчання методам саморегуляції психічного стану.

Хочу зазначити, однією із гострих проблем сімейного консультування є отримання повної, об'єктивної, достатньої інформації про ситуацію у сім'ї клієнта. Від цієї інформації залежить точність постановки діагнозу, вибір методів і напрямку корекційної роботи і ефективність допомоги.

При написанні роботи була досягнута мета, поставлена на початку, а саме дослідити психологічні особливості молодого подружжя шляхом проведення опитування для подальшого аналізу та визначення потреби в  консультуванні.

Результати дослідження та рекомендації молодим подружнім парам представлені у третьому розділі роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Закон України  «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»  Верховна Рада України; від 05.02.1993 № 2998-XII
  2.  Закон України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю»  Верховна Рада України;  від 21.06.2001 № 2558-III
  3.  Большой психологический словарь, под ред. Мещерякова Б. Г., Зинченко В. П. и др. М., СПб. 2003.
  4.  Абрамова Г.С. Практикум по психологическому консультированию. – М., 1995.
  5.  Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое  консультирование. - Изд. 2-е. - М.: Класс, 1999. - 208 с.
  6.  Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений: Спецпрактикум по социальной психологии. - М.: МГУ, 1987. - 120 с.
  7.  Андреева Т. В. Семейная психология. Учебное пособие. СПб.: Речь, 2005. – 244 с.
  8.  Артамонова Е.А., Екжанова Е. В., и др.; Под ред. Силяевой Е.Г./ Психология семейных отношений с основами семейного консультирования: Учеб. Пособие для студ.ВУЗов/ - М.: Изд. Центр "Академия", 2002.-192 с. 5
  9.  Берн Э. Игры, в которые играют люди. Екатеринбург: ЛИТУР, 1999.
  10.  Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мыслей. Учеб. пособие. - М.: ЭКСМО - Пресс,  2001. - 576 с.
  11.  Бодалева А. А., Столина В. В. Семья в психологической консультации: Опыт и проблемы психологического консультирования; Науч.-исслед.ин-т общей и педагогической психологии Акад. пед. наук СССР. — М.: Педагогика, 1989. — 208 с.
  12.  Бондарчук О.І. Психологія сім’ї: Курс лекцій / МАУП. – К., 2001.
  13.  Волкова А.Н., Трапезникова Г. М. Методические приемы диагностики супружеских отношений // Вопр. психологии. — 1985. — № 5. — С. 110– 116.
  14.  . Войцехович В.Э. Духовные основы здоровья // Мир психологии. - 2000. - № 4. - С. 233-243.
  15.  Драгнєвіч Л. Сутність і ретроспектива становлення та розвитку шлюбно-сімейних відносин в Україні // Підприємництво, господарство і право.- 2002.- № 1.- C.40-43.
  16.  Дружинин В.Н. Психология семьи. - 3-е изд., испр. и доб. Екатеринбург: Деловая книга, 2000. - 208 с.
  17.  Елизаров А. Н. Основы индивидуального и семейного психологического консультирования: Учебное пособие. - М.: «Ось-89», 2003. - 336 с.
  18.  Жигалова И.В. Конфликты в молодой семье  // Актуальные проблемы семьи и детства сегодня: Сб. диплом. работ выпускников Высш. шк. коммерции и упр. ПГУ со спец. «Социал.  работа». - Петрозаводск: ПГУ, 1994
  19.  Капська А. Й.. Молода сім’я: Проблеми та умови її становлення– К.:ДЦССМ, 2003. – 184с.
  20.  Карабанова О. А. Психология семейных отношений и основы семейного консультирования: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2005. – 320с.
  21.  Кісарчук 3.Г., Єрмусевич О.І. Психологічна допомога сім'ї. Книга 1. Навчальний посібник (у 3 книгах). – К.: Главник, 2006. – 128 с. – (серія «Психол. інструментарій»).
  22.  Ковалев С.В. Психология семейных отношений. – М.: Педагогика, 1987. – 160 с.
  23.  Коваленко Н.П. Перинатальная психология. СПб., изд-во СПбГУ, 2000. -345с.
  24.  Коваленко Н.П. Психологический практикум. СПб., Изд-во ИТПП, 2006. 230с.
  25.  Коттлер Дж. Браун Р. Психотерапевтическое консультирование. - СПб.: Питер, 2001. - 464 с.
  26.  Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. – М., 1999.
  27.  Кравець В.П. Психологія сімейного життя: (навчальний посібник для педвузів із спец. "практична психологія") / М-во о. У.- Тернопіль, 1995. – С. 105 – 121.
  28.  Левицкий В.Н. Психология семейных отношений. Рекомендации и тесты. – К., 1991. – 67 с.
  29.  Нельсон - Джоунс Р. Теория и практика консультирования. – СПб.: Питер, 2000. - 464 с.
  30.  Овчарова Р.В. Психологическое сопровождение родительства. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2003. -319 с.
  31.  Пезешкиан Н. Позитивная семейная психотерапия: семья как психотерапевт. – М., 1993.
  32.  Посысоева Н. Н.. Основы психологии семьи и семейного консультирования: О 75 Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений– М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004. – 328 с.
  33.  Райгородский Д.Я. Психология семьи. – Самара: Издательский дом Бахрам; М, 2002.
  34.  Самоукина Н.В. Мужчина глазами женщины, или О мужской психологии. - М.: Институт Психотерапии, 2001. - 192 с.
  35.  Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Веселка, 1998. – 214 с.
  36.  Сысенко В.А. Устойчивость брака: проблемы, факторы и условия. – М., 1987. – 210 с.
  37.  Теория семейных систем Мюррея Боуэна: Основные понятия, методы и клиническая практика. – М.: "Когнито-центр",2005. -496с.
  38.  Торохтий В.С. Общая характеристика методики оценки психологического здоровья семьи // Вестн. психосоц. и коррекц.
  39.  Трапезникова Т.М. Определение согласованности семейных ценностей и ролевых установок в супружеской паре // Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / Под общ. ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. - СПб.: Питер, 2000. - С.486-497.
  40.  Хлопоніна Н.Є. Вплив рольових очікувань подружжя на характер сімейного спілкування //Актуальні проблеми психології. Том 3: Консультативна психологія і психотерапія: Зб. наукових праць Інстиуту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Кісарчук З.Г. – К.: Міленіум, 2003. - Вип.2.  – 228 с. – С.132-137.
  41.  Хлопоніна Н.Є. Особливості статеворольової диференціації в сучасній сім’ї //Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. - №16 (111). – Луганськ: Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, 2006. – С.228-234.
  42.  Черкасова О. В. Современная семья: проблемы и перспективы развития: Учеб. пособие. — Самара: Издательство Самарский ун-т, 2000. — 72с.
  43.  Шилов И. Ю. Фамилистика (психология и педагогика семьи ) Практикум. Санкт-Петербург, изд-во «Петрополис», 2000, - 416 с.
  44.  Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. – М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 512 с.
  45.  Щербань П. Психологія сучасної сім’ї та педагогіка сімейних взаємин//Рідна школа. – 2005. – С.14-15.
  46.  Коваленко Н. П. Новые технологии обучения и консультирования семьи./http://www.spiritoftime.su

ДОДАТОК А

Методика «Рольові очікування і домагання у шлюбі (РОД)» О. Волкової, Г. Трапезникової

За допомогою методики РОД визначають уявлення подружжя:·

про значущість у сімейному житті сексуальних стосунків, особистісної згуртованості чоловіка і дружини, батьківських обов’язків, професійних інтересів кожного з подружжя, господарсько-побутової сфери, моральної й емоційної підтримки, зовнішньої привабливості партнерів (ці показники, що відбивають основні функції сім’ї, утворюють шкалу сімейних цінностей — ШСЦ);

про бажаний розподіл ролей між чоловіком і дружиною при виконанні сімейних функцій (ці показники утворюють шкалу рольових очікувань і домагань — ШРОД).

Приладдя.

Два набори по 36 карток з цупкого паперу (картону). На кожну картку наносять номер і текст тверджень набору. 4 картки-класифікатори з таким написом на кожній: "Цілком згодний", "Загалом це правильно","Це не зовсім так", "Це неправильно".

Порядок роботи.

Подружжю пропонується самостійно ознайомитися з набором тверджень, що відповідають їхній статі, з такою письмовою інструкцією: "Шановний(а) пане (пані)! На запропонованих Вам картках наведені різні твердження про шлюб, сім’ю, стосунки чоловіка і дружини. Вам надано чотири картки з варіантами відповідей: "Цілком згодний", "Загалом це правильно", "Це не зовсім так", "Це неправильно". Уважно читаючи кожне твердження, розподіліть усі картки відповідно до цих чотирьох варіантів відповідей. Якщо Ви цілком поділяєте твердження, покладіть картку з цим твердженням під картку "Цілком згодний"; якщо вважаєте, що твердження правильне, але з невеликими застереженнями і доповненнями — під картку "Загалом це правильно"; якщо твердження здається Вам загалом неприйнятним,але з чимось Ви згодні — під картку "Це не зовсім так"; якщо категорично не згодні з твердженням — під картку "Це неправильно". Розподіляючи картки з твердженнями на чотири групи, намагайтеся висловлювати особисту думку, а не ту, яка побутує серед близьких і друзів. Дякуємо за участь у психологічному обстеженні". Після виконання подружжям завдання консультант реєструє відповіді чоловіка і дружини у протоколі консультаційного дослідження (див. форму 1).

Форма 1

Консультаційне дослідження сімейних цінностей

Протокол

Прізвище, ім’я, по батькові _______________________________

Вік _____________________________

Сімейний стаж _____________________

Кількість дітей ____________________

Дата проведення заняття____________

Шкала сімейних цінностей

Номер картки

Оцінка балів

Номер картки

Оцінка балів

Загальний показник балів

1

2

3

4

5

6

1. Інтимно-сексуальна

1

2

3

∑=

2. Особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером

4

5

6

∑=

3. Господарсько-побутова

7

22

8

23

9

24

∑=

∑=

4. Батьківсько-виховна

10

25

11

26

12

27

∑=

∑=

5. Соціальна активність

13

28

14

29

15

30

∑=

∑=

6. Емоційно-психотерапевтична

16

31

17

32

18

33

∑=

∑=

7. Зовнішня привабливість

19

34

20

35

21

36

∑=

∑=

Інструкція

Варіант відповіді "Цілком згодний" оцінюється у 3 бали,

"Загалом це правильно" — 2 бали, "Це не зовсім так" — 1 бал, "Це неправильно" — 0 балів. У протоколі консультант підсумовує бали за кожним показником ШСЦ. За двома першими показниками одержані результати будуть підсумковими. Їх переносять в останню графу протоколу. Підсумкові бали інших показників обчислюють як напівсуму балів за підшкалами "Рольові очікування" і "Рольові домагання".

Інтерпретація шкали сімейних цінностей.

1. Значущість сексуальних стосунків у шлюбі. Високі оцінки (7–9 балів) означають, що чоловік (дружина) вважає сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя; ставлення до дружини (чоловіка) істотно залежить від оцінки її (його) як сексуального партнера. Низькі оцінки (менш як 3 бали) інтерпретуються як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі.

2. Установка чоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером: очікування спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Низькі оцінки (менш як 3 бали) припускають установку на особисту автономію.

3. Установка чоловіка (дружини) на реалізацію господарсько-побутових функцій сім’ї.

Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь очікування від партнера активного вирішення побутових питань. Чим вищі оцінки за цією підшкалою, тим більше вимог висуває чоловік (дружина) до участі іншого в організації побуту і більше значення мають господарсько-побутові вміння і навички партнера.

Підшкала "Рольові домагання" відбиває установки на власну активну участь у веденні домашнього господарства. Загальна оцінка цієї шкали є оцінкою чоловіком (дружиною) значущості побутової організації сім’ї

4. Ставлення чоловіка (дружини) до батьківських обов’язків. Підшкала "Рольові очікування" відбиває окресленість установок дружини (чоловіка) на активну батьківську позицію шлюбного партнера. Підшкала "Рольові домагання" відбиває орієнтацію чоловіка (дружини) на власні обов’язки щодо виховання дітей. Загальна оцінка цієї шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) батьківських функцій. Чим вища оцінка шкали, тим істотніше значення має для чоловіка (дружини) роль батька (матері) і більшою мірою він (вона) вважає батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя сім’ї.

5. Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішньої соціальної активності (професійної, суспільний) для стабільності шлюбно-сімейних стосунків. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що у шлюбного партнера мають бути великі професійні інтереси, він має відігравати активну суспільну роль. Підшкала "Рольові домагання" ілюструє вираженість власних професійних потреб дружини (чоловіка). Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) позасімейних інтересів, що становлять основні цінності у процесі міжособистісної взаємодії подружжя.

6. Установка чоловіка (дружини) на значущість емоційно-психотерапевтичної функції шлюбу. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що шлюбний партнер візьме на себе роль емоційного лідера сім’ї в питаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційної підтримки, створення "психотерапевтичної атмосфери". Підшкала "Рольові домагання" ілюструє прагнення чоловіка (дружини) бути сімейним "психотерапевтом". Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) взаємної моральної та емоційної підтримки членів сім’ї, орієнтації на шлюб як середовище, що сприяє психологічному розрядженню і стабілізації.

7. Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішнього вигляду, його відповідність стандартам, моді. Підшкала "Рольові очікування" відбиває бажання чоловіка (дружини) мати зовні привабливого партнера

Підшкала "Рольові домагання" ілюструє установку на власну привабливість, прагнення модно і красиво вдягатися. Загальна оцінка шкали є показником орієнтації дружини (чоловіка) на сучасні зразки зовнішнього вигляду.

Обробка й аналіз результатів. Передбачає три етапи.

1. Аналіз індивідуальних показників шкали сімейних цінностей, рольових очікувань і рольових домагань чоловіка (дружини), що відбувається на основі підрахунку балів у протоколі консультаційного дослідження. У результаті консультант одержує такі дані: уявлення чоловіка (дружини) про ієрархію сімейних цінностей. Чим вищий бал за шкалою сімейних цінностей, тим більш значущою для чоловіка (дружини) є ця сфера життєдіяльності сім’ї;

Методика "Рольові очікування і домагання у шлюбі"

Жіночий варіант

1. Настрій і самопочуття людини залежать від задоволення її сексуальних потреб.

2. Щастя у шлюбі залежить від сексуальної гармонії подружжя.

3. Сексуальні стосунки — головне у відносинах чоловіка і дружини.

4. Головне у шлюбі, щоб чоловік і дружина мали багато спільних інтересів.

5. Чоловік — це друг, що поділяє мої інтереси, думки, захоплення.

6. Чоловік — це насамперед друг, з яким можна поговорити про свої справи.

7. Найголовніша турбота чоловіка — забезпечити матеріальний добробут і побутовий комфорт сім’ї.

8. Чоловік має виконувати хатню роботу нарівні з дружиною.

9. Чоловік повинен уміти обслуговувати себе, а не чекати, що дружина візьме на себе всі турботи про нього.

10. Чоловік має ходити коло дітей не менше, ніж дружина.

11. Я хотіла б, щоб мій чоловік любив дітей.

12. Про чоловіка я роблю висновок, зважаючи на те, добрий чи поганий він батько.

13. Мені подобаються енергійні, ділові чоловіки.

14. Я дуже ціную чоловіків, які серйозно захоплені своєю справою.

15. Для мене дуже важливо, як оцінюють на роботі ділові і професійні якості мого чоловіка.

16. Чоловік повинен уміти створювати в сім’ї теплу, довірчу атмосферу.

17. Для мене головне, щоб мій чоловік добре розумів мене і сприймав такою, яка я є.

18. Чоловік — це насамперед друг, що уважно і турботливо ставиться до моїх переживань, настрою, стану.

19. Мені подобається, коли мій чоловік красиво і модно вдягнений.

20. Мені подобаються показні, високорослі чоловіки.

21. Чоловік має виглядати так, щоб на нього було приємно подивитися.

22. Найважливіша турбота жінки — щоб у сім’ї всі були доглянуті.

23. Я завжди знаю, що потрібно купити для моєї сім’ї.

24. Я збираю корисні поради господарці: як готувати смачні страви, консервувати овочі, фрукти.

25. Головну роль у вихованні дитини завжди відіграє мати.

26. Я не боюся труднощів, пов’язаних з народженням і вихованням дитини.

27. Я люблю дітей і із задоволенням займаюся з ними.

28. Я прагну посісти гідне місце в житті.

29. Я хочу стати фахівцем.

30. Я пишаюся, коли мені доручають важку і відповідальну роботу.

31. Близькі друзі часто звертаються до мене за порадою, з проханням допомогти і підтримати.

32. Оточуючі часто звертаються до мене зі своїми бідами.

33. Я завжди щиро і зі співчуттям втішаю й опікую людей, які цього потребують.

34. Мій настрій багато в чому залежить від того, як я виглядаю.

35. Я люблю красиво одягатись, носити прикраси, користуватись косметикою.

36. Я надаю великого значення своєму зовнішньому вигляду.

Чоловічий варіант

1. Настрій і самопочуття людини залежать від задоволення її сексуальних потреб.

2. Щастя у шлюбі залежить від сексуальної гармонії подружжя.

3. Сексуальні стосунки — головне у відносинах чоловіка і дружини.

4. Головне у шлюбі, щоб у чоловіка і дружини було багато спільних інтересів.

5. Дружина — це друг, що поділяє мої інтереси, думки, захоплення.

6. Дружина — це насамперед друг, з яким можна поговорити про свої справи.

7. Найголовніша турбота дружини — годувати і доглядати всіх у сім’ї.

8. Жінка може впасти в моїх очах, якщо вона добра господиня.

9. Жінка може пишатися собою, якщо вона хороша господиня.

10. Я хотів би, щоб моя дружина любила дітей.

11. Жінка, яка вважає за обтяжливе бути матір’ю, є неповноцінною.

12. Для мене головне в жінці, щоб вона була доброю матір’ю моїм дітям.

13. Мені подобаються ділові й енергійні жінки.

14. Я дуже ціную жінок, які серйозно захоплені своєю справою.

15. Для мене дуже важливо, як оцінюють на роботі ділові і професійні якості моєї дружини.

16. Дружина повинна насамперед створювати і підтримувати теплу, довірчу атмосферу в сім’ї.

17. Для мене головне, щоб моя дружина добре розуміла мене і сприймала

таким, який я є.

18. Дружина — це насамперед друг, який уважно і турботливо ставиться до моїх переживань, настрою, стану.

19. Мені дуже подобається, коли моя дружина красиво і модно вдягнена.

20. Я дуже ціную жінок, що вміють красиво вдягатися.

21. Жінка має виглядати так, щоб на неї звертали увагу.

22. Я завжди знаю, що потрібно купити для моєї сім’ї.

23. Я люблю господарювати.

24. Я можу робити ремонт квартири, лагодити побутову техніку

25. Діти люблять грати зі мною, охоче спілкуються.

26. Я дуже люблю дітей і вмію з ними займатися.

27. Я брав би активну участь у вихованні своєї дитини, навіть якби ми з дружиною вирішили розлучитися.

28. Я прагну посісти гідне місце в житті.

29. Я хочу стати фахівцем.

30. Я пишаюся, коли мені доручають важку і відповідальну роботу.

31. Близькі і друзі часто звертаються до мене за порадою, з проханням допомогти і підтримати.

32. Оточуючі часто звертаються до мене зі своїми бідами.

33. Я завжди щиро і зі співчуттям втішаю й опікую людей, які цього потребують.

34. Мій настрій багато в чому залежить від того, як я виглядаю.

35. Я намагаюся вдягати те, що мені личить.

36. Я прискіпливо ставлюсь до крою костюма, фасону сорочок, кольору краватки

ДОДАТОК Б

Тест «Чи підходите ви один одному?»

Наступні твердження складені так, щоб допомогти Вам краще зрозуміти свого партнера, довідатися чи підходите ви один одному, чи готові Ви прийняти зобов'язання по відношенню один до іншого.

Уміння "читати думки" партнера, тобто розуміти ті критерії й цінності, по яких він або вона приймають рішення в різних ситуаціях різко збільшить шанс успішності ваших відносин. Розвиваючись у напрямку пізнання себе й свого партнера, Ви розвиваєтеся як особистість, стаєте людиною, з якою завжди цікаво спілкуватися.

Крім того, Ви зможете звести до мінімуму ризик невдалого вибору партнера. Якщо виконання тестів й обговорення їх з партнером буде проходити важко для Вас або викличе серйозні розбіжності між вами, не кваптеся приймати "Важкі рішення". Перш ніж бити тривогу й розставатися, спробуйте звернутися за професійною допомогою до семейного психолога.

А якщо Вам досить повезло й Ви виявите, що підходите один одному, можете вислухати один одного й спільно вирішити, щось міняти у відносинах, то це буде, напевно, гарантією довгих і міцних відносин.

Запишіть відповіді: "так", "ні", "можливо" - у відповідності з тим, що Ви думаєте по кожному пункті.

Ми будемо разом вічно.

Мені б хотілося перервати відносини на певний час.

Я не впевнений (а), чи варто нам разом купувати житло.

У мене немає зв'язків на стороні.

Я ніколи не загрожував (ла) порвати наші відносини.

У мене є ще одна близька людина, але мова йде не про секс.

У мене немає великих секретів від партнера.

Мені хотілося давно укласти офіційний союз.

Я не впевнений (а), що зможу довго миритися з деякими рисами мого партнера (і таких рис багато!)

Спочатку наші відносини були дуже яскравими, але тепер трохи зблякли.

Близькі мені люди знають, який (а) я, коли на мені лежить відповідальність.

Я на всі 100% упевнений (а), що кращого (кращої) мені не знайти.

Я роблю все можливе, щоб зберегти наші відносини.

Насправді, я не хочу планувати відпустку за пів року вперед. Невідомо, що може відбутися.

Я просто хочу, щоб ми радувалися часу, проведеному разом, і не заглиблювались у проблеми.

Я не розмовляю в Інтернеті про інтимні речі.

Мій партнер не розсердиться, щоб я не робив (ла).

Я зв'язаний (а) зі своїм нинішнім партнером набагато більше, ніж з ким-небудь іншим у минулому, але ми не злиті воєдино.

Поки в житті все буде також добре, як зараз, ми, імовірно залишимося разом.

Ми впораємося, незважаючи ні на які труднощі.

Шаблон для перевірки:

готові до зобов'язань "+"

не готові "-"

 

"так"

"ні"

"можливо"

1

+

-

-

2

-

+

-

3

-

+

-

4

+

-

-

5

+

-

-

6

-

+

-

7

+

-

-

8

-

+

-

9

-

+

-

10

-

+

-

11

+

-

-

12

+

-

-

13

+

-

-

14

-

+

-

15

-

+

-

16

+

-

-

17

+

-

-

18

-

+

-

19

-

+

-

20

+

-

-


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

41153. Применение Первого начала термодинамики для процессов идеального газа 218 KB
  Т =const Если Т =const то после подстановки в уравнение состояния 4.4 получим pV = const или pv = const 4. В соотвествии с 1 внутрення энергия пропорциональна температуре U  T или dU  dT другими словами dU = CVdT где CV коэффициент пропорциональности CV теплоемкость газа при постоянном объеме Дж кг К Если Т =const то dT =0 и U = 0.7: pv = const следовательно pv=...
41154. Формирование уставного капитала и имущества организации, их состав и назначение. Определение потребности в основных и оборотных средствах, показатели использования 135.5 KB
  Определение потребности в основных и оборотных средствах показатели использования.Основные средства предприятия. Состав основных средств структура и воспроизводственная характеристика. Классификация основных средств основных фондов и ее экономическое значение.
41155. ТОВАР В СИСТЕМЕ МАРКЕТИНГА 1.06 MB
  Основные журналы по изучению товара в системе маркетинга Содержание товара как инструмента комплекса маркетинга. Услуги как особый вид товара в системе маркетинга. Концепция товарного ассортимента решения относительно товара продуктовой линии и упаковки.
41156. УЧЕТ ДЕНЕЖНЫХ СРЕДСТВ И ИХ ЭКВИВАЛЕНТОВ 138 KB
  Управление денежными средствами становится все более важным изза огромной сложности финансовых рынков. Правильное раскрытие и классификация денежных средств и их эквивалентов необходимы для точной оценки ликвидности компании. В МСБУ 7 Отчеты о движении денежных средств даны следующие определения денежным средствам их эквивалентам и потокам денежных средств: Денежные средства включают наличные деньги и вклады до востребования. Эквивалент денежных средств – краткосрочные высоколиквидные вложения...
41157. Пошук інформації в системі 121.5 KB
  Перегляд тексту документа.Друк тексту документа. Підведення підсумків уроку Яку роботу можна проводити з документами Що таке закладка Що таке інформаційна панель Що таке експорт документів Що таке структура документа Відповіді студентів 2 хв. Перегляд тексту документа.
41158. Влияние отдельных факторов на интенсивность теплоотдачи при пленочной конденсации пара 431.5 KB
  Влияние отдельных факторов на интенсивность теплоотдачи при пленочной конденсации пара. Влияние перегрева пара Конденсация перегретого пара будет иметь место если температура поверхности стенки меньше температуры насыщения. При этом в случае конденсации перегретого пара его температура у стенки постоянно снижается и конденсируется по существу насыщенный пар. В случае конденсации одного килограмма перегретого пара к стенке отводится теплота равная 1337...
41159. Логические функции и логические элементы 754.5 KB
  Физическими аналогами логических переменных 0 и 1 служат сигналы способные принимать два хорошо различимых состояния например потенциал низкого и высокого уровней разомкнутое и замкнутое состояние контакта реле и т. Триггеры Триггер – это устройство имеющее два устойчивых состояния способное под воздействием управляющего сигнала скачком переходить из одного состояния в другое и хранить это состояние сколь угодно долго. Способность хранить состояние сколь угодно долго и определяет память триггера. состояние триггера не меняется.
41160. Морфологические и синтаксические нормы русского литературного языка 79 KB
  Морфологические ошибки связаны с нарушением грамматических форм слов незнанием склонений с неправильным употреблением окончаний с неправильным ударением если это влияет на форму слова. Морфологостилистические ошибки связаны с использованием сложных конструкций характерных для официально делового и научного стиля в разговорном стиле.Синтаксические ошибки синтаксическим ошибкам относятся следующие: Нарушения в управлении.
41161. Методы преобразования комплексного чертежа (эпюра Монжа) 286 KB
  Сущность этого метода заключается в следующем: положение точек линий плоских фигур поверхностей в пространстве не изменяется а система П1 П2 заменяется дополняется плоскостями образующими с П1 или П2 или между собой системы двух взаимно перпендикулярных плоскостей принимаемых за плоскости проекций. Если введение одной плоскости П4 или П5 не позволяет решить задачу то прибегают к последовательному дополнению основной системы плоскостей проекций новыми П6 П7 и т. показано преобразование проекций точки А из системы П2 П1 в систему П4...