88997

LINGUA LATINA

Книга

Иностранные языки, филология и лингвистика

Мета посібника – підготовка майбутніх гуманітаріїв до сприйняття мов, що вивчаються, а саме: засвоєння системи латинської граматики, опанування необхідним лексичним мінімумом латинських слів та крилатих виразів, набуття навичок граматичного аналізу й перекладу простого речення з інфінітивним зворотом...

Украинкский

2015-05-07

9.52 MB

2 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАКІЇВСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

ЗЕЛЕНОВ О. С.

LINGUA LATINA

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

                                                                 

                                                                  

Макіївка – 2010

УДК                                           Гриф надано Міністерством освіти

811.124(075.8)                           і науки України (лист № 1.4/18-Г-87

  з- 485                                              від 9 січня 2009 року)

         Зеленов О. С.

 з-485             Lingua  Latina: Навчальний посібник/ О.С.Зеленов: Мін-во  освіти і          науки  України: Макіївський економіко-гуманітарний інститут.-Макіївка, 2010.-155 с. – ISBN 978-966-8965-67-8.

          Цей посібник укладено відповідно до програми з латинської мови й призначено для вивчення елементарного курсу з латинської мови на гуманітарних факультетах вищих навчальних закладів, в тому числі для студентів спеціальності «Іноземна мова».

           Мета посібника – підготовка майбутніх гуманітаріїв до сприйняття мов, що вивчаються, а саме: засвоєння системи латинської граматики, опанування необхідним лексичним мінімумом латинських слів та крилатих виразів, набуття навичок граматичного аналізу й перекладу.

                                                                                                                  УДК 811.124 (075.8)

                                                                    Рецензенти:

Загнітко А.П.   доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української  

                          мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету

Панкова В.К. кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов  Донецького

                         університету економіки і права

Рогожкин О.В. кандидат філологічних наук, доцент, начальник кафедри

                         народознавства Донецького юридичного інституту Луганського

                         державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка

Чоботар О. В.  кандидат філологічних наук, доцент кафедри германської філології

                         Донецького національного університету

                                                                                                               © Зеленов О, С., 2010

                                                     © Макіївський економіко- гуманітарний інститут, 2010

  ISBN 978-966-8965-67-8.

                                                           Марині Андріївні Серкутіній

                                                                    з повагою і вдячністю

                                        Зміст

1. Lectio prima. Фонетика. Алфавіт. Вимова голосних, приголосних,  дифтонгів. Життя римлян. Імена.

2. Lectio secunda. Фонетичні закони. Дієслово. Загальні відомості. Життя римлян. Одежа. 

3. Lectio tertia. Praesens indicatīvi actīvi. Наказовий спосіб. Infinitīvus praesentis actīvi et passīvi. Життя римлян. Римський дім.

4. Lectio quarta. Іменник. Загальні відомості. І відміна іменників. Життя римлян. Їжа.

5. Lectio quinta. ІІ відміна іменників. Прикметники  І–ІІ  відміни. Життя римлян. Слуги. Тест № 1. Теми рефератів.

6. Lectio sexta. Participium perfecti passīvi.Займенники. Прийменники. Життя римлян. Грошові одиниці Давнього Риму.

7. Lectio septima. Часи системи інфекта. Пасивний стан. Синтаксис пасивної конструкції. Дієслово esse. Життя римлян. Заснування Риму.

8. Lectio octava. Сигматичний номінатив. ІІІ відміна іменників. Життя римлян. Винагороди. Тeст № 2. Теми рефератів.

9. Lectio nona. Прикметники ІІІ відміни. Ступені порівняння прикметників. Життя римлян. Римський календар.

10. Lectio decima. Participium praesentis actīvi. IVV відміна іменників. Життя римлян. Позначення днів місяця. Назви місяців. Знаки зодіака.

11. Lectio undecima. Прислівник. Ступені порівняння прислівників. Життя римлян. Освіта.

12. Lectio duodecima. Часи системи перфекта активного та пасивного стану. Життя римлян. Етапи життя.

13. Lectio tercia decima. Числівник. Кількісні і порядкові числівники. Життя римлян. Гладіатори. Тест № 3. Теми рефератів.

14. Lectio quarta decima. Дієслова, утворені від esse. Неправильні дієслова. Життя римлян. Лікарі та лікування людей.

15. Lectio quinta decima. Відкладні та напіввідкладні дієслова. Безособові дієслова. Життя римлян. Помпеї – свідок минулого.

16. Lectio sexta decima. Умовний спосіб. Часи кон’юнктива. Дієслово esse в кон’юнктиві. Gaudeāmus. Pater noster. Життя римлян. Свобода і рабство.

17. Lectio septima decima. Інфінітив. Інфінітивні звороти. Життя римлян. Армія.

18. Lectio duodevicessima. Accusatīvus cum infinitīvo. Nominatīvus cum infinitīvo. Життя римлян. Людина і природа. Тест № 4. Теми рефератів.

 

Вступ

Цей посібник укладений відповідно до програми з латинської мови й розрахований на 52 години практичних занять. Його призначення –      вивчення елементарного курсу з латинської мови на гуманітарних факультетах вищих навчальних закладів, в тому числі  студентами спеціальності «Іноземна мова». Для цих студентів латинська мова є загальгоосвітньою дисципліною, вивчення якої розширює їхній кругозір, сприяє розвитку наукового підходу до вивчення сучасних мов і одночасно подає деякі відомості з історії та культури античного світу.

У зв’язку з цим під час вивчення  граматичного матеріалу виділяються явища і факти, що складають систему латинської граматики (морфології) і опускаються деталі і винятки, засвоєння яких не передбачено елементарним курсом.

В той же час автор звертає увагу на основні фонетичні закони, які дозволяють зрозуміти творення багатьох форм в їхньому розвитку.

Мета посібника – підготовка майбутніх гуманітаріїв до сприйняття мов, що вивчаються, а саме: засвоєння системи латинської граматики, опанування необхідним лексичним мінімумом латинських слів та крилатих виразів, набуття навичок граматичного аналізу й перекладу простого речення з інфінітивним зворотом, а також складнопідрядного речення з конюнктивом у підрядному. Цей посібник не навчить говорити латинською мовою, а тільки відкриє шлях до перекладу і розумінню тексту.

Посібник складається з 18 уроків, кожний з яких містить новий граматичний матеріал, вправи для виконання в аудиторії і як домашнє завдання, тексти для аналізу й перекладу та матеріал з країнознавства. У кінці кожного урока вміщено словник. Лексичні одиниці подано лише з тими значеннями, в яких вони вживаються  в текстах посібника.

В наш час, говорячи про латинську мову, часто додають, що це мертва мова. З одного боку, зважаючи на те, що нею ніхто не користується у повсякденному спілкуванні, з цим можна було б погодитись. Але, з іншого боку, актуальними залишаються слова відомого польського поета Юліана Тувіма: «Яка ж це мертва мова, якщо, не вянучи, вона пережила тисячоліття?..» І це справді так. Латинська мова у письмовій формі збереглась у творах римських письменників і поетів, історичних документах стародавніх часів. Крім того, вона дала початок деяким сучасним європейським мовам – італійській, французькій, іспанській, португальській, румунській, молдавській. Впливу латинської мови зазнали й інші мови. Так, вчені підрахували, що із 20 тисяч найуживаніших слів англійської мови близько 10400 – латинського походження, майже 2200 – грецького і тільки 5400 – англосаксонського.

Сучасній людині  ця мова  потрібна як мова історичних джерел, літературних пам’ятників, філософських трактатів, документів римського права, медичних та біологічних термінів.


                              

 

                                                        Фонетика

  1.  Алфавіт.  Вимова голосних, приголосних, дифтонгів

Літера

Назва

Вимова

Приклад

A a

а

[ а]

Avis, arbor

B b

бе

[б]

Bētula, barba

C c

це

[ц ]   [  к]

Cervus, cicāda

D d

де

[д]

Dens, domus

E e

е

[е]

Epistŭla, elĕphas

F f

еф

[ф]

Flos, femĭna

G g

ге

[ґ]

Gutta, gallus

H h

ха

[х ]   укр.  [ г]

Herba, hirundo

I i

і

[і]

Ignis, insŭla

J j

йота

[й]

Jus, justus

K k

ка

[к]

Kalendae

L l

ель

[ль]

Littĕra, lupus

M m

ем

[м]

Medĭcus, mens

N n

ен

[н]

Nauta, nidus

O o

о

[о]

Ocŭlus, orātor

P p

пе

[п]

Puella, puer

Q q

ку

[к]

Quattuor

R r

ер

[р]

Rota, rivus

S s

ес

[с ] [ з]

Sol, rosa

T t

те

[т]

Tigris, tridens

U u

у

[у]

Ursus, urna

V v

ве

[в]

Vir, viŏla

X x

ікс

[кс ]  [ кз]

Rex, exemplum

Y y

іпсілон

[і]

Lyra, cylindrus

Z z

зета

[з ]    [ ц]

Zeno, zona

2. Голосні – a, e, o, u, i, y       

   і перед голосним  йотується ius – право, влада

Дифтонги (сполучення двох голосних, що утворюють один склад):                                      

аu – [ау] – aurum  – золото

 eu – [ey] – neutrum  – середній рід

 ae – [e] – saepe  – часто

ое – [е] [ö] – poena  – покарання

Окрема вимова: poēta, aër

3. Приголосні

   Більшість приголосних вимовляється як в українській мові.

  1.  С – перед е, і, у, ае, ое, еu [ ц ] 

                          перед іншими як  [к]

              Cicero, Caesar

              Caput – голова 

              Соr серце 

  1.  H – як український – [г]
  2.  K – Kalendae
  3.  L – м’яко – [ль], labor – праця, animal – тварина
  4.  S – як [с] , але між голосними [з], у словах грецького походження збереглося [с]philosophus   
  5.  Q вживається завжди з  U

qu – [кв]aqua вода 

  1.  Х[кс]рах  мир  

між голосними – [кз], exemplar, але не завжди – maximum 

8) ngu – [нгв] – linguaмова  

9)  tiперед голосною – [ці], actionдія 

sti, xti, tti – [ті], bestia – тварина, mixtio змішування , AttiusАттій 

10) Сполучення з придиховим h зустрічаються в словах грецького походження

ch – [x], charta – папір

ph – [ф], triumphātor – тріумфатор

th – [т], catholicus – католик

rh – [р], rhetor – вчитель риторики

sch – [сх], schola – школа 

Ne – чи 

Que – і ; але ; а

    

       

                              

   

              

Довгота та короткість складу

Natūra природа, tabŭla дошка

Склад довгий, коли містить:

  •  дифтонг (áurum)
    •  стоїть перед двома і більше приголосними або X, Z
    •  довгий голосний (amīcus)

Склад короткий:

  •  перед іншою голосною (história) або перед H
    •   перед сполученням         br – bl

                                                  pr – pl

                                                  tr – tl

  •  містить  короткий голосний     

                       ténĕbrae – сутінки

Наголос

  – двоскладові слова мають наголос на передостанньому складі:

                                                   ró – sa – троянда

 pá – ter – батько

   – багатоскладові  слова мають наголос на передостанньому складі, якщо він довгий, якщо він короткий – на третьому складі від кінця слова.  

 

                   persō – na ,           tí – tŭ – lus

                                      3       2      1              3     2     1

Вправи

I. Прочитайте слова і поясніть постановку наголосу:

  1.  Cau-sa, nau-ta, lin-gua, scho-la, ar, ae-ra, vi-ta, fi-li-a, A-si-a, bes-ti-a, ja-nu-a, sta-tu-a, prae-mi-um, proe-li-um, stu-di-um, Ju-ni-us, Ju-li-us, Ja-ti-um, Ae-gyp-tus, tri-um-phus, se-cun-dus, ho-nes-tus, ae-ter-nus, pu-el-la.
  2.  Antiquus, occīdo, occĭdo, valĭdus, datīvus, candĭdus, delphīnus, Corsĭca, amīcus, aquĭla, poēta, Helĕna, Athēnae, collēga, Cicĕro, Homērus, arēna, Humānus, Caucăsus, declāro, syllăla, Germānus.
  3.  Thermopylae, Syracūsae, manipŭlus, Epicūrus, gubernātor, Oceănus, bibliothēca, Democrĭtus, Heraclītus, scholastĭcus, generatīvus, substantīvum, pericŭlum, Epicūrus, manipŭlus, atŏmus, octōber, Juppǐter, persōna, incŏla, Eurōpa, honestus, Mineria.
  4.  Magna, variĕtas, regiōnes, dissimillĭmi, temporĭbus, popŭlis, antiguōrum, pulcherrĭma, nonnullae, publĭca, exercĭtu, Lucretius, philosŏphus, auctor, necessaria, saepe, etiam, amicitia.
  5.  Apōcha, thesis, pulcher, machĭnor, schema, theologia, thermae, emphytensis, chirographum, anĭmus, effĕcax, iuridĭci, quod, quasi, bilinguis, acceptus, carcer, lucrum, crimen, socius, copia, civis, circum

Життя римлян

Імена

              Імена римлян складалися з двох, а в подальший час часто з трьох, іноді навіть більше частин. Перша частина – це  особисте ім'я (рrаеnomen), друга – родове  ім'я (nomen); згодом третя частина, що з'явилася, прізвисько (cognomen), означала гілку роду, або відносилася тільки до даної особи. Наприклад: Публій (особисте ім'я) Корнелій (родове ім'я) Сципіон (прізвисько, що відноситься до гілки роду) Африканський (почесне індивідуальне прізвисько) Старший (на відміну від іншого. Молодшого).

            Окремі сім'ї могли приймати в рід чужаків, і ці останні ставали членами роду. Старшини родів (principes), мабуть, обиралися.

Роди розділялися на сім'ї. Після розкладу первісно-общинного ладу відомі елементи родової організації збереглися. Хоч зв'язки між родичами значно слабшали і багато які інститути родового ладу зникли, все ж його межі залишалися у вигляді пережитків. Роди перетворилися в замкнені корпорації.

              По мірі ослаблення родових зв'язків посилювалася і римська сім'я (familia), протягом сторіч залишалася основною господарською і суспільною одиницею. На чолі її стояв батько сімейства (pater familias). Влада його над особистістю дружини і дітей була необмеженою. Він мав над ними право життя і смерті (jus vitae ас necis). Всі особи, що знаходилися під батьківською владою, називалися агнатами (āgnātio). До них належали не тільки ті, хто мав кровний зв'язок з батьком сімейства, але і усиновлені ним, а також жінки, що вийшли заміж за його дітей і онуків. Нарівні з поняттям агнатства в римському сімейному праві існувало поняття когнатства (cōgnātio). Когнатами називалися особи, пов'язані кровною спорідненістю. Таким чином, дочка, що вийшла заміж, зберігала когнатскі зв'язки зі своїми рідними, але переходила в агнати іншої сім'ї.

              У царську епоху виникає і рабство, але на жаль поки немає ніяких відомостей ні про кількість рабів, ні про їх положення. Ми можемо лише сказати, що рабів було порівняно мало, рабство носило патріархальний характер. Раби були нижчими членами сім'ї і доставлялися головним чином війнами. Тоді ж виникає і особлива форма відносин, яка зберігалася протягом всієї римської історії, міняючи свою соціальну суть: деякі члени родів ставали патронами, тобто брали під свій захист окремих осіб, які в свою чергу зобов'язувалися бути вірними, слухняними. Зв'язок цей був особистим, заснованим на вірності (fides) клієнта і патрона. Старовинне її походження доводиться тим, що в законах Дванадцяти таблиць порушення патроном вірності розглядалося як релігійний злочин.

               Число членів роду було неоднакове. Про рід Фабієв, наприклад, є відомості, що він на початку Республіки складався з 300 членів. Рід Клавдієв разом з клієнтами нараховував в той же час 5 тисяч чоловік. Подібно тому як в Греції роди групувалися у фратрії, а фратрії в філи, в Римі десять родів складали курію, а десять курій трибу (плем'я). Три триби: Тіциї, Рамни і Дуцери, складали римський народ (рорulus Romanus).


               Festina lente

 Persona non grata

               Experientia est optĭma magistra

       Nota bene           Tabula rasa 

                         Фонетичні закони. Дієслово. Загальні відомості.

Асиміляція

B, d  перед s, t – оглушуються

b > p              g > c [к]

scriboscripsi, regirexi

t, d  перед s повністю асимілюються

pot – sum  > possum (я можу)

                                                pes < peds

Закон ротацизму

S між голосними переходить в R

es – a – m  > eram – я був

       es – o  > ero – я буду

Суфікс дієслова  - re виник у результаті цього закону

Esse – бути

laudāre < laudase

Закон редукції короткого голосного

        1. Будь  який  короткий голосний у серединному відкритому складі переходить в ĭ.

Такий перехід зумовлений наявністю в латинській мові до класичного періоду так званої початкової інтенсивності, тобто, виділення у вимові початкового складу; в зв’язку з цим, наступний за ним склад з голосним скорочується (редукується):

mittĕre, mittĭ – te < mittĕ – te!

2. Короткий ă у закритому серединному складі переходить в ĕ:

capio – я беру         cупін capitum, але з префіксом accĕptum

 

Дієслово

Граматичні категорії:

  •  особа (1,2,3)
    •  число  (singularis, pluralis )
    •  час

теперішній               praesens

минулий недоконаного виду            imperfectum     

минулий доконаного виду   perfectum

давноминулий     plusquamperfectum

майбутній перший    futurum primum I

майбутній другий    futurum secundum II

  •  стан               

активний     actīvum 

пасивний     passīvum

  •  спосіб

дійсний      indicativus

наказовий       imperativus

умовний      coniunctivus

Неособові форми дієслова

  •  неозначна форма     infinitives
    •  дієприкметник     participium
    •  віддієслівний іменник    gerundium
    •  віддієслівний прикметник             gerundiuum
    •  віддієслівний іменник із значенням                supinum

   мети при дієсловах руху

Основні форми дієслова (словникова форма)

                           1       2               3          4         форми

amo         amavi       amatum     amāre – любить

                           1               2                 3                         основи

  1.  Перша особа однини теперішнього часу дійсного способу, активного стану із закінченням – О
    1.   Перша особа однини минулого часу доконаного виду дійсного способу активного стану із закінченням – ī
    2.  супін (віддієслівний іменник середнього роду) із закінченням – um
    3.  інфінітив теперішнього часу із закінченням – re

Основи дієслова

                                             - основа інфекта

                                             - основа перфекта

                                             - основа супіна

Від основи інфекта утворюються часи системи інфекта обох станів:

                                             - praesens,

- imperfectum,

                                                            - futurum I,

                                                            - дієприкметник теперішнього часу,

                                                            -  наказова форма,

                                                            - герундій і герундів.

         Від основи перфекта утворюються часи системи перфекта активного стану:

                                         - perfectum,

                                         - plusquamperfectum,

                                         - futurum II,

                                         - infinitivus минулого часу активного стану.

         Від супіна утворюються дієприкметники минулого і майбутнього часу, іменники IV відміни, часи системи перфекту пасивного стану.

                                             Дієвідміни дієслова

Усі правильні дієслова розподіляються на чотири дієвідміни за кінцевим голосним основи інфекта.

Ivetā-re – забороняти

IIhabē-re – мати

IIIdefend(ĕ)-re – захищати

IVaudī-re – слухати

Творення особових форм

Всі часи латинського дієслова, окрім perfectum, мають такі особові закінчення

Особа

Activum

Passivum

Sg.

Pl.

Sg.

Pl.

1

- o (m)

- mus

- or (r)

- mur

2

- s

- tis

- ris

- mĭni

3

-t

- nt

- tur

- ntur

Вправи

     1) Зробіть транслітерацію слів і поясніть постановку наголосу:

filia, Asia, bestia, honestus, aeternus, Minevra, aquimināle, cacozelia, februum, fecundē, imprudentia, jaculātus, saecŭlum, Graecia, foedus, cautio, ius gentium, praetor urbānus, illustris, amīce, etiam, mittĕre, antiquam.

2) За кінцевим основи визначте дієвідміну дієслів

     Vocāre, dāre, rogāre, timēre, audīre, clamāre, debēre, dormīre, laborāre, monstrāre.

Capĕre, cedĕre, dicĕre, docĕre, legĕre, mittĕre, scribĕre, sentīre, vincĕre, vivĕre.

3) Напишіть основні форми дієслів вправи 1

4) Утворіть і запишіть інфінітив дієслів за формою 1 особи однини

Amo, accūso, clamo, do, erro, monstro, ago, cedo, credo, duco, mitto,

scribo, debeo, doceo, habeo, moveo, teneo, servio, finio, audio, sentio.

    5) Визначте за особовими закінченнями форму дієслова і перекладіть   українською мовою, вживаючи відповідний займенник:

Amatis, audīmus, clamat, das, dat, debent, debētis, docēmus, eras, finiunt, habent, laudat, sentit, sentient, servio, tenet, tenemus.

   6) Перекладіть речення:

    1. Festina lente. 2. Persona non grata. 3. Experientia est optĭma magistra. 4.  Nota bene. 5. Tabula rasa.

Життя римлян

                                                      Одежа

     

       Tunicaчоловічий одяг з короткими рукавами, поясом, її носив  римлянин вдома, вона була основою гардеробу простих людей (селян,  ремісників, рабів).

       Toga – необроблене шерстяне полотно, колоподібної форми, без швів і  застібок, яке спускалося долу, треба було мати багато хисту, аби укласти  її  правильно і за тодішньою модою. Цією справою, як правило, займався  раб. Він укладав брижу спереду, яка слугувала кишенею. Орнамент і колір  підпорядковувались положенню людини у суспільстві.

Toga praetexta – білого кольору з широким пурпуровим орнаментом по  краю, її носили молоді хлопці і сенатори.

Toga candida навмисно забруднена крейдою, її носили кандидати на вибори.

Toga sordida або puella – її носили громадяни під час траура.

Поверх туніки жінки вдягали stola, довгу сукню, оздоблену вишивкою, яка спадала до ніг. Відповідно до моди, пояс був на виду або схований. Низ сукні був оздоблений коштовностями. Застібки, гачки дорого прикрашені, тримали одяг на плечах. Аби вийти з дому, жінки загортали себе накидкою – pallium, яка дозволяла прикрити голову. Існувало ще кілька різновидів кольорових тунік з різних тканин, що означало вищий ступінь елегантності.

Популярним взуттям були черевики з білої шкіри. А ще римляни  любили до нестями прикраси: смарагдові кулони на золотих ланцюжках, сережки з перлинами, золоті масивні браслети у формі змій, коштовні перстні на кожному пальці руки, окрім середнього, з магічних мотивів, і навіть на пальцях ніг.


        

 Cogito, ergo sum

                    Divide et impera!

  Mala herba cito crescit

                         Ibi bene, ubi patria.

                Fac et spera!

Praesens indicativi actīvi

Наказовий спосіб. Imperatīvus

Значення  Praesens indicatīvi actīvi співпадає зі значенням теперішнього часу в українській мові.

У дієслів I, II і IV дієвідміни Praesens indicatīvi actīvi утворюється додаванням до основи інфекту особових закінчень.

І дієвідміна – ornā – re, 1 – прикрашати   

                         Sg. 1. orno                                    Pl. 1. ornā – mus

                               2. ornā – s            2. ornā – tis

                               3. ornā – t            3. ornā – nt

ІІ дієвідміна – habēre, 2 – мати

                        Sg. 1. habē – o                           Pl. 1. habē – mus

                              2. habē – s                                           2. habē – tis

                              3. habē – t                                            3. habē – nt

IV дієвідміна – finīre, 4 – завершувати  

                       Sg. 1. finī – o                              Pl. 1. finī – mus 

                             2. finī – s                                                2. finī – tis   

                              3. finī – t                                                3. finī – u  – nt

 При творенні форм ІІІ дієвідміни кінцевий основи піддався фонетичним змінам:

       - у 1 осн. однини він змінився з – ō, як у І дієвідміні;

        - у 3 осн. множини – перейшов у – ŭ;

        - у інших особах редукувався у – ĭ;

                                               mittĕ – re, 3 – посилати

                             Sg. 1. mitto                              Pд. 1. mitt – ĭ  – mus 

                                   2. mitt – ĭ  – s                               2. mitt – ĭ  – tĭs 

                                   3. mitt – ĭ  – t                                3. mitt – u  – nt

До ІІІ дієвідміни належать також дієслова, основа яких закінчуеться на - u 

або – ĭ, statuĕ  re ī 3, ставити.

                              Sg. 1. statu – o         Pl. 1. statu – ĭ  – mus 

                                    2. statu – ĭ  – s                       2. statu – ĭ  – tis 

                                    3. statu – ĭ  – t                        3. statu – u  – nt

При творенні особових форм Praesens indicativi actīvi дієслів ІІІ б дієвідміни закінчення додаються безпосередньо до незмінної основи, окрім 3 основи множини де зявляється – u.

Capĕ-re, 3 – брати

                                 Sg. 1. capio                        Pl. 1. capĭ – mus 

                                       2. capĭ – s                              2. capĭ – tis 

                                       3. capĭ – t                              3. capĭ – u – nt

                       Дієслово sum, fui, -, esse – бути

Неправильне дієслово esse має в латинській мові самостійне значення: In terra est vitа – на землі є життя.

 Однак, частіше вживається як дієслово - зв’язка

Terra est stella – Земля – зірка .

Sg. 1. s – u – m                       PL. 1. s – ŭ – mus

2. e – s                                    2. es – tĭs

  3. es – t                                   3. s – u – nt

Наказовий спосіб. Imperatīvus

У теперішньому часі має форму 2 особи однини і множини.

    Другу особу однини утворюють, відкидаючи від неозначеної форми суфікс – re, друга особа множини утворюється за допомогою закінчення – te, яке додається до основи.

Bід дієслів ІІІ дієвідміни 2 особа

множини утворюється за допомогою -  ĭte

 

NB!

 

    I дієвідміна – ornā – re .

Ornā! Прикрашай!      Ornāte! Прикрашайте!

   II дієвідміна – habē – re .

Habē! Май!                 Habē – te! Майте!

   IIIa дієвідміна – mittĕ – re.

Mittĕ! Посилай!         Mitt – ĭte! Посилайте!

             statuĕ – re.

Statuĕ! Встановлюй!  Statu – ĭte! Встановлюйте!

   IIIб дієвідміна – capĕ – re.

Capĕ! Бери!                Cap – ĭte! Беріть!

   IV дієвідміна – audī  -re.

Audī! Слухай!             Audī – te! Слухайте!

Дієслова ІІІ дієвідміни dicĕre – говорити;

ducĕre – вести; facĕre – робити мають

в однині чисту основу

Dic! – Говори ! Duc! – Веди ! Fac! – Роби !

Множина утворюється за загальними  правилами.

         NB!

     

Заперечна форма утворюється за допомогою наказової форми дієслова nolo, nolui, nolleне бажати та додаваня до нього неозначеної форми дієслова

                                 Sg.   Noli ornāre!       Не прикрашай!

                                 Pl.   Nolĭte ornāre !   Не прикрашайте!

Наказовий спосіб майбутнього часу має форми другої і третьої особи однини і множини.

Однина утворюється додаванням до основи інфекту закінчення – to, а множина, 2 особа, за допомогою – tote, третя особа множини – nto.

У дієслів IV дієвідміни –unto,

у дієслів ІІІ дієвідміни ці закінчення

приєднуються за допомогою тематичних

голосних – і або –u.

            NB!

                            

                                    Audīre 4 – слухати

                          Sg.    2. audī – to  – ти повинен слухати!

                                    3. audī – to  – він повинен слухати!

                            Pl.  2. auditōte! – Ви повинні слухати!

                                    3. aidiunto! Вони повинні слухати!

Дієслово Esse

Es! Este!  Esto! Хай ти будеш!  Esto! Хай він буде!

Estote! Будьте!                           Sunto! Хай вони будуть!

Infinitīvus praesentis actīvi   Infinitīvus praesentis passīvi

Ornā – re   – прикрашати             Ornā – ri  – бути прикрашеним

Delē – re  – руйнувати     Delē – ri  – бути зруйнованим

Mitt(ĕ)  re  – посилати    Mitt  і  – бути посланим

Audī – re  – слухати      Audī – ri  – бути почутим

Вправи

1) Напишіть  основні форми дієслів:

    Narro 1 – розповідати           finio 4 – закінчувати

    Pugno 1 – битися    dormio 4 – спати

    Laboro 1 – працювати     sentio 4 – відчувати

    Debeo 2 – бути зобов’язаним   dico 3 – говорити

    Docēo 2 – навчати             scribo 3 – писати  

    Habēo 2 – мати    capio 3 – брати

2) Перекладіть українською мовою:

1. Ambulāmus. 2. Magister et puer ambulant. 3. Magistra narrat. 4. Pugnāmus.         5. Laborāre debēmus. 6. Si vales, bene est, ego valeo. 7.Cogito, ergo sum.         8. Aurora musis amīca.  9. Divide et impera. 10. Mala herba cito crescit.  11. Epistulas scribe mitteque. 12. Vive valeque. 13. Vale! Valēte! 14. Ibi bene, ubi patria.

3) Провідміняйте в Praesens indicatīvi actīvi  дієслова:

     Vidēre 2 – бачити   dāre 1 – давати

     Vincĕre 3 – перемагати   sentīre 4 – відчувати

4) Утворіть наказовий спосіб, вживаючи дієслова вправи №3

5)Зробіть транслітерацію слів і поясніть постановку наголосу:

janua, statua, praemium, december, propinquus, puella, Aquīnas, fēcundo, felix, fermeno, impūre, jocularia, praetor, caeci, Croesus, auris, Augustus, nuptiae,  praetor peregrīmus, edictum praetorium, fraudis, oblĭgo

                                       

Життя римлян

Римський дім

З VII ст. до н. е. в Римі будували будинки з дерева, криті черепицею. Життя сім’ї проходило головним чином в так званому atrium. Це була приймальна зала, вона складала головну частину дому. Зверху атрій був захищений дахом, схили якого  повернуті в середину дома і утворювали великий чотирикутний отвір (compluvium). Через цей отвір в атрій падало світло, а дощова вода, стікала з даху і збиралася в басейні, розташованому проти нього. В другій половині ІІ ст. до н. е. до кабінету хазяїна дому, який знаходився безпосередньо за атрієм, стали прибудовувати за грецьким зразком перистиль – просторий двір, оточений колонами, з басейном і фонтаном; його часто прикрашали статуями і квітами; кругом перистиля розташовувались кімнати.

Стіни будинків облицьовували мармуром або прикрашали фресками, підлогу викладали мозаїкою. Тому вартість таких будинків була дуже високою. Зокрема, відомий політичний діяч, оратор і письменник Марк Туллій Цицерон заплатив за свій будинок 3,5 мільйонів сестерціїв.

Прикрасою будинку були також меблі, котрі суттєво не різнились від сучасних. У римлян меблів було небагато: ліжка, крісла, столи різного розміру, шафи.

Найважливішим серед меблів вважалось ліжко. І не тому, що римляни дуже любили спати. Адже ліжко використовували в різний спосіб: на них спали, читали, диктували, бенкетували. Та й саме ліжко не мало сучасного вигляду. Зовні воно більше нагадувало кушетку.  

Римляни не відчували необхідності у кріслах, бо споживали їжу, лежачи на боці. Але були різні види крісел: з високою спинкою призначались для заміжніх жінок, жреців і вчителів; без спинки, але з поручнями, – для урядовців. Найпоширенішою була табуретка, яка не змінила свого зовнішнього вигляду й досі.

Шафи, дуже подібні до сучасних, призначалися для зберігання книг або священних предметів. Для зберігання особливо цінних предметів і грошей римляни використовували скрині (arcae).

Однак жінка не лише сиділа за прялкою у атрії та стежила за ладом у домі. На відміну від грецьких жінок, майже все життя яких проходило на жіночий половині дому, римлянки приймали гостей, брали участь у бенкетах, у супроводі рабів відвідували крамниці, особливо із тканинами та коштовностями.

Жінки не мали права брати участь у політичному житті, оскільки вважалось, що їм властиві такі риси, як «соромязливість, скромність, брак витримки».


Dum spiro spero

                      Amicitia vitam ornat

      Non scholae, sed vitae discĭmus

                           Pecunia non olet

Іменник. Загальні відомості. І відміна іменників

Латинський іменник має:

            - рід   

               чоловічий          masculīnum

               жіночий                                     feminīnum

               середній                                     neutrum

             - число

               однина                                        singulāris

               множина                                      plurālis

             -  відмінок

               Називний    Nomsnatīvus

               Родовий    Genetīvus

               Давальний    Datīvus

               Знахідний     Accusatīvus

               Відкладний                                  Ablatīvus

               (Орудний + Місцевий)  

               Кличний    Vocatīvus

  •  п’ять відмін

У словнику іменники

подаються у N. Sg. +

закінчення

G.Sg. і позначення роду.

Rosa, ae f –роза

Відміна іменника визначається по

закінченню G. sg., яка обов’язково

визначається у словнику.

NB!

Відміна

N. sg.     

Рід

G.sg.

I

- a

f

-ae

II

- us,

-er,-um

m, n

III

pізні

m, f, n

-is

IV

-us, -u

m, n

-ūs

V

- es

f

- eĭ

Перша відміна іменників.

До І відміни належать іменники ж. р. та невелика кількість іменників ч. р., які мають у N. sg. закінчення  -а, а в G. sg.  – ае.

Terra, ae f – земля

scriba, ae m – писар

           Sg.                       Pl.

   N.  vit – a   vit – ae

   G.      vit – ae                  vit – ārum

   D.      vit – ae  vit – is

   Acc.   vit – am   vit – as

   Abl.  vit – ā   vit – is

   Voc.   vit – a  vit – ae  

За значенням до іменників ч. р.

належать назви вітрів, місяців, річок,

до імненників ж. р. – назви міст,

країн, островів, дерев.

                  NB!

 

Вправи

1)Провідміняйте в однині і множині: 

         vostra magistraваша вчителька

         bona vitaхороше життя

2)Утворіть Acc. sg. i pl. від слів:

 incŏla – землероб, causa – причина , poēta – поет , pugna – війна , nauta – моряк ,  fabŭla – байка;

3)Напишіть основні форми дієслів:

Cogĭto 1 – мислити      porto 1 – носити

Puto 1 – вважати, думати scio 4 – знати

Valeo 2 – бути здоровим  nescio 4 – не знати

4)Визначте, до якої дієвідміни належать дієслова, утворіть від кожного з них форми 1 особи однини і 3 особи множини теперішнього часу:

Docēre – навчати  vidēre – бачити  sentīre – відчувати

Dicĕre – говорити    vivĕre  – жити          vincĕre – перемагати

Tacēre – мовчати          scribĕre – писати   venīre – приходити

5)Утворіть форми 1 особи однини й інфінітива від особових форм дієслів:

Vivĭmus, colĭmus, scribĭmus, regĭmus, venīmus, dicĭtis, vincĭtis, sentītis, legunt, agunt.

6)Зробіть транслітерацію слів і поясніть постановку наголосу:

proelium, studium, Junius, sphaera, triumphus, Aquīnum, caecilia, festīno, joculāris, Paulus, neuter, aera, senātus consultum, praesĭdis, minĭmo, conductio, litĭgo, latĕris, regālis, facĭle, verĭtas, casus, dubio, articŭlus.

7)Перекладіть українською мовою:

         1.Italia est terra antiqua et patria linguae Latinae. 2. Schola est via scientiārum. 3.Lingua incolārum Atticae est lingua Graeca. 4. Diana dea silvārum, praeterea dea lunae est.

Життя римлян

                                   Харчування римлян

     Давні жителі Італії (італіки),  вирощували ячмінь,  просо, багато овочевих культур. Особливо високо стояло садівництво. В садах вони вирощували абрикоси, мигдаль, каштани, шовковиці, а пізніше — оливи, виноград, фініки. 3 Риму до нас дійшли прекрасні твори, присвячені сільському господарству, які належать таким видатним римлянам як Катон, Варрон, Колумелла, Вергілій, Пліній. Цінність цих творів полягає в тому, що в них відображена наука узагальнення досвіду, накопиченого за минулі тисячоліття. Більше всього відомостей нам дає праця Варрона "Про сільське господарство", де найбільшу увагу автор приділив розведенню великої рогатої худоби, свиней і овець. Пліній Старший описує 91 сорт винограду, 39 сортів груш, 23 сорти яблук, 20 сортів інжиру, багато сортів різних слив. Згідно з Плінієм Старшим, римляни виготовляли зі свинини до 50 страв, в тому числі  ковбаси й сосиски. Під час бенкетів свиней подавали засмаженими цілими. В живіт засмаженій свині саджали живих дроздів і голубів, які під час бенкету вилітали й звеселяли учасників бенкету.

         Винахід випікання хліба римляни запозичили у греків. У римлян до 580 року від заснування Риму не було міських пекарень. І римляни хліб випікали у себе вдома. Але згодом, коли населення Риму значно збільшилося, випікання хліба було доручене державним рабам. З'явилося багато млинів, причому у кожному кварталі було певне їх число. Але після того, як майже всюди, де вода була в достатній кількості, були влаштовані водяні млини, ручні млини стали використовувати лише для плющення зерна або для очищення його від висівок. У Римі до наших днів зберігся 13 – метровий  надмогильний пам'ятник спадкоємному пекарю Марку Вергілію Євризаку, який жив 2000 років тому.

         Хоча молоко людина вживає майже 10 тисяч років, про вершкове масло римляни теж нічого не знали. Виробництво сиру відоме з незапам'ятних часів. В античну епоху славились грецькі сири, особливо сир з острова Демос. Зважаючи на високі властивості сиру, його завозили в Рим. Згодом у римлян з'явилися свої сорти сиру. Найпопулярнішим із них був круглий або місячний сир. В І ст. в садах Риму з'явились східні фруктові дерева: вишні, персики та абрикоси.

         Харчування римської знаті часто було надмірним. На прийомах у римського полководця Лукулла в І ст. до н.е. гостям подавали таку кількість різних страв, що більшу частину їжі вони були неспроможні з'їсти й забирали її додому у великій серветці, щоб не скривдити хазяїна.

         Ось меню одного, можливо не найпишнішого з бенкетів Лукулла: устриці з північних морів; дрозди зі спаржею, пулярки, тушені морські молюски, запечені в тісті цесарки, білі і чорні каштани; кабан, поданий цілим, але по-різному приготовлений у різних частинах, до нього: ріпа, салат, редька і гострий соус із морських риб; величезна мурена з гарніром із морських раків, до неї соус з оливкової олії, оцту, макрелі та різних овочів, приготовлених на червоному вині; гусяча печінка; іспанські зайці; качки, відгодовані інжиром, фрукти. 3 тих пір для характеристики надмірного вживання їжі залишився вислів "Лукуллів бенкет".

         Серветки виготовляли з азбесту, а не з полотна. Для очищення від бруду їх не прали, а кидали у вогонь.

         Оскільки були рідкі і напіврідкі страви, то були винайдені ложки.

         Це сталося ще за 3 тисячі років до н.е. В античні часи вони набули майже сучасного вигляду, виготовлялись з рогу, бронзи, золота й срібла. У Північній і Східній Європі набули поширення дерев'яні ложки. Перші срібні ложки були виготовлені в Київській Русі у 996 році для дружини князя Володимира Великого. Тарілки появились у вжитку, очевидно, разом із ложками. Для нарізання їжі використовували ніж. Ніж — найдавніший столовий прилад. Він був у вигляді кинджала, який чоловіки носили при собі і кожен різав ним свою їжу. Населення античної епохи не знало виделок.

         Харчування римських селян мало чим відрізнялось від харчування давніх греків. На той час, подібно до грецької мази, у римлян була поширена пульта — крута, густо посолена юшка з пшеничного, ячмінного або бобового борошна. Вживали плоский твердий хліб, спечений на вуглинах або на золі. Його перед їжею розмочували у молоці. Як приправу вживали часник, сіль і особливі городні трави. Таке меню доповнювали молоко, сир, мед та оливкова олія. Лимони й апельсини потрапили до Італії значно пізніше — з Іспанії, куди їх завезли у VII ст. араби. Практичні жителі міста Помпеї вирощували мигдаль, солодкі каштани, фіги (інжир), горіхи, фініки, вишні, оливки, гранати, яблука, груші, виноград, боби, спаржу, дині, гарбузи й кавуни. Римляни вирощували редис і дуже цінували його, бо подавали на золотому блюді. В період панування римлян Галлія (теперішня Франція) перетворилася на країну виноробства.  До речі, римляни вживали вино вже не розведеним.


                  

                                              

Otium post negitium.

               Manus manum lavat.                                                                                                                                      Ignorantia non est argumentum.

                     Elephantum ex musca facis.   

Lupus non mordet lupum.    

                                                                                                                                     

                    ІІ відміна іменників. Прикметники І-ІІ відміни

До ІІ відміни належать іменники чоловічого роду із закінченням у N. sg.  – us, - er , - ir  і середнього роду на – um, які у G. sg. мають закінчення – ī.

Як виняток сюди належать

іменники ж.р. на –us

(назви дерев, міст, островів)

popŭlus, -i fтополя

Corinthus, i f – Корінф та ін.

amīcus, - i – друг 

vir, - i – чоловік, муж

pactum, - i – договір 

puer, - i – хлопець

NB! У іменників середнього роду на  - um  співпадають відмінкові закінчення N. sg. i Acc. sg.                  N. pl. i Acc. pl. (у мн. закінчення - ă)

                Amicus, i m – друг                                  Liber, libri m – книга

     

 Sg.   Pl.                        Sg.                      Pl.

N. amīc – us  amīc – i                    N.  lib – er              libr – i

G.  amīc – ī  amīc – ōrum             G. libr – i               libr – orum

D.  amīc – o   amīc – is                   D. libr – o              libr – is

 Acc.  amīc – um  amīc – os                Acc.  libr – um          libr – os

Abl.  amīc – o  amīc – is                 Abl.  libr – o              lir – is

Voc.  amīc – e    amīc – i                  Voc.  liber                 libr – i

Otium, i n – відпочинок

NB! Власні імена на –ius i filius

у Voc. sg. мають закінчення – і.


N
. Ovidius, filius

Voc. Ovidi! fili!

 Sg.      Pl.

N. otium  oti – ă 

G.  otii   oti – ōrum

D.  otio  otiis

Acc.  oti – ŭm  oti – ă 

Abl.  otio  oti – is

Voc.  оti – um   oti – ă

Іменник locus, i – місце у множині має форми чоловічого  і середнього роду

                           loci m –місце (у книзі)

                           loca n  - місцевість

Іменник deus, iбог у множині має паралельні форми

                          N. pl.  dei i di

                          G. pl. deorum i deum

                          D. Abl. deis i dīs

    Прикметники поділяються на дві групи (класи)

І група – прикметники  І – ІІ  відміни, які в чоловічому роді мають закінчення – us, або –er, жіночому роді – a, cередньому pоді – um.

                             liber, libera, liberum – вільний

Прикметники жіночого роду відмінюються за І відміною, чоловічого і середнього – за ІІ відміною.

До другої групи (класу) належать прикметники ІІІ відміни. Вони поділяються на прикметники трьох закінчень:

чоловічий рід – er

жіночий рід – is                     celer, celĕris, celĕre – швидкий

середній рід – e

                                        

двох закінчень:

чоловічий і жіночий рід –  is  

cередній рід – e                   levis, levis, leve – легкий

                                          одного закінчення:

жіночий рід

чоловічий рід                     – r, - x , - s, - ns         felix - щасливий

середній рід

Прикметник обов’язково узгоджується з іменником у роді, числі та відмінку.

            NB!   Відміна іменника і прикметника

                            може не співпадати.

                         poēta  clarus – відомий поет

                                     ↓        ↓

                                 І відм. ІІ відм.

Вправи

1) Провідміняйте:

        nostra magistra – наша вчителька

        bona amīca – хороша подруга

2) Утворіть Acc. sg. i pl. від слів:

        incŏla – землероб, causa – причина, poēta – поет , pugna – війна , nauta – моряк ,  fabŭla – байка;

3) Напишіть основні форми дієслів:

     Cogĭto 1 – мислити                          porto 1 – носити

     Puto 1 – вважати, думати                     scio 4 – знати

     Valeo 2 – бути здоровим                     nescio 4 – не знати

4) Визначте, до якої дієвідміни належать дієслова, утворіть від кожного з них форми 1 особи однини і 3 особи множини теперішнього часу:

Docēre – навчати  vidēre – бачити  sentīre - відчувати

Dicĕre – говорити   vivĕre  - жити     vincĕre – перемагати

Tacēre – мовчати          scribĕre – писати   venīre – приходити

5) Утворіть форми 1 особи однини й інфінітива від особових форм дієслів:

     Vivĭmus, colĭmus, scribĭmus, regĭmus, venīmus, dicĭtis, vincĭtis, sentītis, legunt, agunt.

6) Перекладіть українською мовою:

     1.Libros amīco mitto. 2. Qui agrum colit, agricŏla est. 3. Discipŭli magistro epistŭlam scribunt. 4. Puĕri libros poētārum legunt. 5. Non magister ad discipŭlum, sed discipŭlus ad magistrum venīre debet.

 7) Перекладіть українською мовою:

     Marcus Tullius Cicĕro clarus vir Romanus est. Tulliŏlam filiam et Marcum filium valde amat. Tullius filio librum pulchrum dat. Marcus Tulliŏlae librum monstrat.

En,  Titus Marcum visĭtat. Titus Marci amicus est. Marcus amīco quoque  librum novum monstrat et fabŭlam recĕtat.

Marcus Tullius cicĕro Arpīnum, oppĭdum in Latio situm, valde amat, nam ibi natus est.

                                                                       

8)Зробіть транслітерацію слів і поясніть постановку наголосу:

Julius, Latium, spatium, phalanx, Aegyptus, secundus, aquōsus, caecus, fēstīvē, jocularius, auditorium, praerogatīva, oeconōmus, Judaei, ordo iudicōrum, legis actiones, insŭlis, cella, aestĭmo, socius, voх, difficĭlis, adĭdi

Життя римлян

Слуги

Римський оратор і державний діяч Катон у свій час сказав: «Servus instrumentum vivum est» – Раб – це живе знаряддя. Однак не всі раби в  Римі займалися важкою фізичною працею. Там було також багато освічених рабів, головним чином греків, які виховували і навчали дітей  своїх господарів (paedogogus) були читцями (servus a  libellis), секретарями,  бібліотекарями (bibliothecarius), переписувачами  книг (librarius). Не дуже важкою була робота рабів і  рабинь, приставлених до господаря дому або до його дружини для особистих послуг. Вони наглядали за одягом, допомагали одягатися, що  вимагало не мало кропіткої роботи  аби красиво укласти брижі на одязі (як  на чоловічій тозі так і на жіночій столі). Це робив раб, який звався vestipeicus, або рабиня – vestiplica, були також  раби – перукарі (ornatrices) та ін.

Тірон – це дійсне ім’я раба Цицерона. Він був секретарем великого оратора. За вірність і сумлінність Цицерон відпустив Тірона на волю. Це спричинило зміну імені. Ставши вільновідпущеником, він, у відповідності з законом, одержав родове ім’я (nomen gentile) і особисте ім’я (praenomen) свого колишнього господаря (який з моменту визволення був для нього уже не dominus – господар, а patronus – покровитель, своє ім’я він зберігав як  прізвисько (cognomen).

       Отже, після визволення його звали Marcus Tullius Tiro. Трон був видавцем листів і деяких промов Цицерона. Він полегшував собі роботу, використовуючи для запису скорочення, які пізніше стали називатися «тиранськими знаками». Ці скорочення започаткували стенографію, яка в давнину звалася тахиграфією (скорописом).

Тест № 1

1. Латинський алфавіт має літер:

   а) 24

   в) 25

   с) 26

2. Латинська мова має голосних:

   а) 5

   в) 6

   с) 7

3) Літера С вимовляється як [ц] перед:

   а) приголосною

   в) літерою А

   с) дифтонгом  ае

4) Літера S вимовляється як [з]:

   а) перед голосною

   в) між двома голосними

   с) перед приголосною

5) Сполучення ti вимовляється як [ці]:

   а) перед голосною

   в) перед приголосною

   с) після S

6) Сполучення ph має походження:

   а) арабське

   в) латинське

   с) грецьке

 7) Склад довгий, коли:

   а) містить дифтонг

   в) стоїть перед голосною

   с) містить голосну

8) Склад короткий:

   а) перед двома приголосними

   в) коли містить дифтонг

   с) перед голосною

9) Наголос може бути на складі:

   а) першому

   в) другому

   с) четвертому

10) Асиміляція це:

   а) уподібнення

   в) оглушення

   с) йотування голосної

11) Закон ротацизму це:

   а) перехід R в S

   в) перехід S в R в інтервокальному положенні

   с) подвоєння R

12) Редукція короткого голосного це:

   а) початкова інтенсивність

   в) скорочення голосного

   с) подовження голосного

13) Дієслово має:

   а) граматичні категорії

   в) відмінок

   с) відміну

14) Imperfectum це:

   а) майбутній час

   в) минулий недоконаний час

   с) минулий доконаний час

15) Perfectum це:

   а) минулий доконаний час

   в) минулий недоконаний час

   с) передминулий час

16) Futurum ІІ це:

   а) майбутній час у минулому

   в) простий майбутній час

   с) передмайбутній час

17) Латинське дієслово має часів:

   а) сім

   в) шість

   с) чотири

18) Неособова форма дієслова це:

   а) теперішній час

   в) наказовий спосіб

   с) неозначена форма

19) Словникова форма дієслова має форм:

   а) чотири

   в) три

   с) пять

20) Дієслово має основи:

   а) чотири

   в) три

   с) п’ять

21) Перша особа praesens indicatīvi actīvi має закінчення:

   а) – s 

   d) – m 

   c) – o 

22) Перша особа perfectum indicatīvi actīvi має закінчення:

   а) – ī

   в) – ае

   с) – о

23) Supinum має рід:

   а) жіночий

   в) середній

   с) чоловічий

24) Praesens indicatīvi actīvi утворюється від основи:

   а) інфекта

   в) перфекта

   с) супіна

25) Imperfectum indicatīvi passīvi утворюється від основи:

   а) інфекта

   в) перфекта

   с) супіна

26) Perfectum indicatīvi actīvi утворюється від основи:

   а) інфекта

   в) перфекта

   с) супіна

27) Futurum I утворюється від основи:

   а) інфекта

   в) перфекта

   с) супіна

28) Futurum II утворюється від основи:

   а) інфекта

   в) перфекта

   с) супіна

29) Plusquampersectum утворюється від основи:

   а) інфекта

   в) перфекта

   с) супіна

30) Particīpium perfecti passīvi утворюється від основи:

   а) інфекта

   в) перфекта

   с) супіна

31) Латинське дієслово має дієвідмін:

   а) дві

   в) три

   с) чотири

32) Всі часи латинського дієслова мають однакові особові закінчення, окрім:

   а) perfectum

   в) plusquamperfectum

   c) futurum II

33) Активне закінчення – S відповідає пасивному закінченню:

   а) – or 

   в)r 

   с)ris 

34) Активне закінчення – tis відповідає пасивному закінченню:

   а) – tur 

   в) – ntur 

   с) – mĭnĭ 

35) Imperatīvus теперішнього часу має форми:

   а) першої особи

   в) другої особи

   с) третьої особи

36) Imperatīvus майбутнього  часу має форми:

   а) першої і другої особи

   в) другої і третьої особи

   с) першої і третьої особи

37) Латинський іменник має відміни:

   а) чотири

   в) шість

   с) пять

38) Латинський іменник має відмінків:

   а) чотири

   в) пять

   с) шість

39) Іменники І відміни в Nom. sg. мають закінчення:

   a) – us 

   в) – ae 

   c) – a

40) Gen. sg. іменників І відміни має закінчення:

   а) – ae  

   в)a 

   с)us 

41) До І відміни належать іменники:

   а) середнього роду

   в) чоловічого роду

   с) жіночого і чоловічого роду

42) Dat. sg. іменників І відміни має закінчення:

   а) – am 

   в) – is 

   с) – ae 

43) Acc. sg. . іменників І відміни має закінчення:

   а) am  

   в)as 

   с) is

44) Однакові закінчення мають іменники ІI відміни в:

   а) Gen. sg. i Acc. sg. 

   в) Dat. pl. i Abl. pl.

   с) Acc. sg. i Abl. sg.

45) До ІІ відміни належать іменники:

   а) чоловічого і середнього роду

   в) чоловічого і жіночого роду

   с) жіночого і середнього роду

46) Приналежність до певної відміни визначається за закінченням:

   а) Nom. pl.

   в) Nom. sg.

   с) Gen. sg.

47) Gen. sg. іменників ІІ відміни  мають закінчення:

   а) – ī  

   в) – ае

   с) – is 

48) Латинські прикметники поділяються на групи:

   а) одну

   в) дві

   с) три

49) Відміна іменника і прикметника:

   а) завжди співпадає

   в) може не співпадати

   с) ніколи не співпадає

50) Voc. sg. іменників ІІ відміни чоловічого роду має закінчення:

   а) – ă

   в) – us 

   с)e 

Теми рефератів:

1. Зовнішній вигляд римлян.

2. Римська родина. Її склад. Звичаї й устої.

3. Римська кухня. Кулінарні переваги.

                                     

                                           

 Aut cum scuto, aut in scuto.                                                                   

 Ab ovo usque ad mala.                                                                        

 Littera scripta manet                                                                    

 Tantum scimus, quantum memoria tenemus

Anno Domini (a.D.).     Anno mundi (a.m.)

Inter arma tacent musae.

Participium perfecti passīvi

Займенники. Прийменники

Третьою словниковою формою є супін (віддієслівний іменник середнього роду). Від основи супіна за допомогою родових закінчень littĕrae script-ae

-us, -a, -um утворюється рarticipium perfecti passīvi.

Orno, ornavi, ornatum, ornāre, 1 – прикрашати

ornatus , ornata , ornatum  – прикрашений

deleo, delēvi, deletum, delēre, 2 – руйнувати

deletus, - a,- um – зруйнований

                Participium perfecti passīvi відмінюється як прикметники І – ІІ  відміни: littĕra scripta – написаний лист.

                        Sing.                                                             Pl.

N. littĕr – a       script – a                            littĕr – ae            script – ae             

G. littĕr – ae  script – ae                          littĕr – ārum  script – ārum     

D. littĕr – ae  script – ae                          littĕr – is   script – is     

Acc. littĕr – am  script – am                         littĕr – as   script – as     

Abl. littĕr – a  script – a                            littĕr – is  script – is         

Займенники. Pronomina

Розрізняються такі категорії займенників:    

  •  особові  personalia
    •   зворотні reflexīvum
    •  присвійні possessīva

NB! Особові займенники у 3 оcобі однини і множини відсутні в латинській мові.

Замість них вживаються вказівні                займенники.

  •  вказівні  demonstratīva
    •   означальні determinatīva
    •  відносні  relatīva
    •  питальні interrogatīva
    •   неозначені indefinīta
    •  заперечні negatīva

Особові займенники

Зворотний займенник

відмінок

Sg.

N.

G.

D.

Acc.

Abl.

Ego     я                tu      ти             -             

Mei     мене          tui     тебе       sui             себе

Mihi    мені          tibi    тобі       sibi            собі

Me      мене          te      тебе       se (sese)    себе

Me      мною         te      тобою   se              собою

Pl.

N.

G.

D.

Acc.

Abl.

Nos                        ми                  vos                      ви

Nostri (nostrum )   нас (з нас )   vestri (vestrum ) вас (з вас )

Nobis                     нам                 vobis                  вам

Nos                        нас                  vos                     вас

Nobis                     нами               vobis                  вами

NB!    Прийменник Cum у  

     сполученні з особовими

       займенниками в Abl.

            mecum зі мною

            tecum   з тобою

            secum   з собою

            nobiscu  з нами

            vobiscum   з вами

                                                

Присвійні займенники

                           Meus, mea, meum                 мій, моя, моє

Tuus, tua, tuum                     твій, твоя, твоє

Suus, sua, suum                    свій, своя, своє

 Noster, nostra, nostrum         наш, наша, наше

Vester,vestra,vestrum            ваш, ваша, ваше

                                      Вказівні займенники

Is,ea,idтой, та, те; він, вона, воно

Idem,eādem,idemцей, ця, це; той, та, те

Hic, haec, hocцей, ця, це ( вказує на близький предмет)

Ille, illa, illudтой, та, те; він, вона,воно ( вказує на віддалений предмет)

Вказівні займенники в gen.sing. мають закінчення – īus, в dat.sing.- i.

В усіх інших відмінках займенники жіночого роду відмінюються як іменники першої відміни, а чоловічого – як іменники другої

                                                    Sg.

      M          f               n                  m           f              n             m            f          n

N.   is        ea              id                 hic          haec         hoc         ille        illa       illud

G.   eīus    eīus           eīus              huīus      huīus        huīus      illīus     illīus    illīus

D.   ei        ei              ei                  huic       huic          huic        illi         illi       illi

Acc.eum   eam           id                 hunc       hanc         hoc         illum      illam   illud

Abl. Eō     eā              eō                 hoc         hac          hoc         illō         illā       illō

                                                             Pl.

N.  ei (iī)   eae            ea                 hi             hae          haec       illi         illae      illa

G.  eōrum eārum       eōrum           hōrum     hārum      hōrum    illōrum  illārum illōrum

 D.  eis        eis             eis               his            his           his          illis       illis       illis

Acc.eos     eas            ea                 hos           has          haec        illos      illas      illa

Abl.eis      eis             eis                his            his           his          illis       illis       illis

Займенник idem той же, він же  утворився із сполучення займенника is i частки dem.

                          Sg.                                                                      Pl.

       M                    f                     n                       m                        f                   n

N.     idem          eǎdem            idem                  eīdem               eaedem           eǎdem

G.                        eiusdem                                  eorundem         earundem        eorundem

D.                        eidem                                                               eisdem

Acc.  eundem      eandem          idem                 eosdem             easdem           eadem

Abl.   eōdem       eādem            eōdem                                        eisdem                                 

Означальні займенники

Ipse, ipsa,ipsumсам, сама, саме; самий, сама, саме

Talis, talis,talis – такий, така, таке

                            

                                              Sg.                            Pl.

                                     m           f              n            m          f             n

                           N.   ipse         ipsa       ipsum       talis       talis       tale

                           G.                  ipsuis                                   tali

                           D.                  ipsi                                       tali

                          Acc.ipsum     ipsam     ipsum      talem       talem     tale

                          Abl. ipso        ipsā         ipso                        talī

                                           Sg.                                Pl.

                          N.    ipsi         ipsae      ipsa         tales       tales      talia

                          G.    ipsōrum ipsārum  ipsōrum                 talium

                          D.                  ipsis                                      talĭbus  

                          Acc.ipsos      ipsas        ipsa          tales      tales      talia

                         Abl.               ipsis                                      talĭbus                 

                                              Відносні займенники

                          Qui, quae, quod – котрий, котра, котре; хто, що

                                            Sg.                                          Pl.

                        m                 f             n                 m               f               n

             N.      quī            quae         quŏd            quī          quae           qua

             G.                       cujŭs                         quōrum    quārum      quōrum

             D.                        cuī                                              quĭbŭs

            Acc.  quem          cuam        quŏd            quos        quās          quae

            Abl.   quō             quā          quō                              quĭbŭs

Від цього займенника походить слово кворум і вираз quōrum praesentia suffĭcit – присутність яких достатня.

Питальні займенники

Займенники qui, quae, quŏd – який, яка, яке відмінюються так само, як відносні займенники quī, quae, quŏd.

Займенники quis? quĭd? хто? що? Quis відмінюються, як qui; quid – як quod і мають тільки однину.

Неозначені займенники

Quis,quid – хто, що

Alĭ-quis, alĭ-quid – хто-небудь, що-небудь

Quidam, quaedam, quiddam – хтось, щось

Quisquam, quidquam – хто-небудь, що-небудь

Quispiam, quaepiam, quidpiam – хто-небудь, що-небудь, який-небудь

Quisque, quidque – хтось, щось

Quivis, quaevis, quidvis – будь-хто, будь-який

Quilĭbet, quaelĭbet, quidlĭbet – будь-хто, будь-який, який завгодно

Unusquisque, unaquaeque, unumquidque – кожний, всякий

Quicumque, quaecumque, quodcumque – хто б не, який би не

Qui, quae, quod – який, - а, - е

Alĭqui, alĭqua, alĭquod – який-небудь

Quidam, quaedam, quoddam – якийсь

Заперечні займенники

                           Nemo – ніхто                             nihil - ніщо

                 Sg.                                                                   Pl.

N.        nemo                             nihil

G.        nullīus                           nullīus rei            

D.        nemĭni                           nulli rei                 множини не мають

Acc.     nemĭnem                       nihil

Abl.     nullo                              nullā rē

Вправи

1) Напишіть основні форми дієслів:

        Voco 1 –  звати   nuntio 1 – сповіщати

        Impĕro 1 –  наказувати  creo 1 – творити

2) Провідміняйте в однині і множині:

       Campus latus – широке поле

       Liber noster –  наша книга

      Bellum longum – тривала війна

3) Визначте відмінкові форми іменників, утворіть N. Sg. i G. Sg.:

      Causam, campum, linguam, amĭcum, agricŏlas, agros, libros, magistram, pueri, verbă;

4) Перекладіть українською мовою:

  1.     Libros amīco mitto. 2. Qui agrum colit, agricŏla est. 3. Discipŭli magistro epistŭlam scribunt. 4. Puĕri libros poētārum legunt. 5. Non magister ad discipŭlum, sed discipŭlus ad magistrum venīre debet.

5) Перекладіть українською мовою. Випишіть займенники, визначте їх розряд і відмінок:

      1. Quis Iuliam et Tulliam vocat? 2. Cuius tunica sordĭda est? 3. Quocum Tullia in silvam propĕrat? 4. Cui puellae obtempĕrant? 5. En medĭcus clarus aeger est. Amīcus eum visĭtat et inquit: «O, medĭce, cura te ipsum». 6. Filii agricŏlae semper litigant. Pater ad concordiam eos vocat : «Filii mei, obtemperāte mihi et concordiam colĭte!»

Життя римлян

Грошові одиниці Давнього Риму

Гроші (Монети) є важливим історичним  джерелом, особливо корисним при  вивчені окремих епох.

              

   Ас 222  205  рр. до н. е.                                  Ас часів Нерона

Ас (aes, ass, assis) – грошова одиниця в давньому Римі. До появи вилитої монети в Римі в обігу були злитки – бруски необробленої міді (aes  rude), пізніше – бронзові бруски із зображенням (aes signatum). В другій  половині IV ст. до н. е. почався випуск круглих вилитих монет (aes grave). Вага аса дорівнювала римському фунту або лібрі, і тому монета називалась лібральним асом (ass libralis) – 272,88 г. До 89 р. до н. е. ас знецінився – 1/24 фунта (13,64 г). З того часу мідні гроші стали  неповноцінними.

   Аурес імператора Августа (27 р. до н. е. – 14 р. н. е.). Золото. Вага 7,75 г.

Аурес (аureus) – золота римська монета, яку після переможних військових походів почав карбувати Юлій Цезар. Більш ранні золоті  монети випускались рідко і випадково – під час війни для обслуговування армії. Систематичне карбування  золотих  ауреусів  започаткував Август (30 р. до н. е. – 14 р. н. е.).

Ауреус = 25 динаріям (срібло) = сестерціям (латунь) = 200 дупондіям (латунь) = 400 асам (мідь).

В   зв’язку   з   грошовою   реформою   Костянтина  І  (306 – 377 )   на  зміну ауреусу  прийшов  золотий солід.

Солід = 1/72  римського   фунта = 1/16  унцій =4  скрупулам = 4,55  г.

Скрупул (scrupulum) вагова одиниця в Давньому Римі, яка  дорівнювала 1,137 г = 1/24 унцій, 1/288 лібри. Вага римських монет  звичайно визначалась в скрупулах.

Вікторіян (victoriatus) назва походить від зображення богині Вікторії  на реверсі срібної монети, карбування якої почалося в 269 р. до н. е. і  продовжувалося  майже до початку II ст. до н. е. Вага монети спочатку складала 3, 41 г, вартість 3/4 динарія. В 217 р. до н. е. вага вікторіата  знизилась  2,9 г.

 Дінарій республіканського Риму (118 р. до н. е.). Срібло. Вага 3,88 г

Дінарій (denarius) – срібна монета = 10 мідним асам. Карбування  почалося  в 269 р. до н. е. Спочатку динарій дорівнював 1/72 фунта і важив  4,55 г. Пізніше кількість срібла в динарії знизилась,  і  монета знецінилась.

Квінарій (quinarius ) = 5 асів – срібний  напівдинарій – 2,27 г.

 Сестерцій імператора Траяна (98–117 р. н. е.). Бронза. Вага 26,81 г

Сестерцій (sestertius)  срібна монета вагою 1,13 г =1/288 римського  фунта = 1 скрупулу. Початок карбування 269 р. до н. е. На аверсі – голова  богині  Роми.

В 217 р. до н. е. = 4 асам.

Талант (talentum) = 100 лібральним асам і називався центупондій (centupondium).

Триенс (triens big tres – три) – ранньоримська бронзова монета (кінець IV ст. до н. е.). Вага ~ 90 г = 1/3 аса.

Квадране (quadrans) – бронзова монета = 1/4 аса

Дупондій (dupondium) = 2 аса.

Антоніан – срібна монета вагою 5,3 – 4,7 г., карбування з 214 р. до н.е.


Quod cito fit cito perit

                          Dura lex sed lex

          Super omnia veritas

Malum nullum est sine aliquo bono

           Qui semĭnat mala, metet mala

Ut salūtas, ita salutabĕris

                           Часи системи інфекта. Пасивний стан

 Praesens, Imperfectum, Futurum I утворюються за допомогою особових закінчень активного і пасивного стану, які додаються до основи інфекту.

Особа

Actīvum

Passīvum

Sg.

Pl.

Sg.

Pl.

1.

- o(-m)

-mus

-or(-r)

-mur

2.

-s

-tis

-ris

-mĭni

3.

-t

-nt

-tur

-ntur

 Praesens indicatīvi actīvi et passīvi утворюється від основи інфекту + особові закінчення.

Imperfectum indicatīvi actīvi et passīvi утворюється від основи інфекта + суфікс – bа – , – ēba –  + закінчення.

                             –  bа  – для дієслів І – ІІ  дієвідміни

                             –  ēba  – для дієслів ІІІ – IV  дієвідміни

Futurum I indicatīvi actīvi et passīvi утворюється від основи інфекта + суфікси -ô-, -e- + закінчення.

                       – b  – для  дiєслів І – ІІ  дієвідміни

                       а  – для  дієслів ІІІ  IV  дієвідміни (у першій особі однини)

                       – е  – для всіх інших осіб

NB!  Зверніть увагу на вживання тематичного голосного!

Praesens indicatīvi actīvi et passīvi

Voco, āvi, ātum, āre 1 звати

                  actīvi                                             passīvi

      Sg.      Pl.        Sg.      Pl.

1. voco   vocā – mus      1. vocor   vocā – mur 

2. vocā – s  vocā – tis   2. vocā – ris  vocā – mĭni 

3. vocā – t  vocā – nt   3. vocā – tur  vocā – ntur 

Imperfectum indicatīvi actīvi et passīvi

  Laudo, āvi, ātum, āre 1 хвалити

                   actīvi                                             passīvi

       Sg.         Pl.   Sg.         Pl.

1. laudabam  laudabamus  1. laudabar  laudabamur 

2. laudabas  laudabatis  2. laudabaris  laudabamĭni 

3. laudabat  laudabant  3. laudabatur  laudabantur

Futurum I indicatīvi actīvi  et passīvi

                  actīvi                                             passīvi

        Sg.        Pl.                 Sg.      Pl.

1. lauda – b – o  lauda – bĭ – mus  1. lauda – b – or  lauda – bĭ – mur

2. lauda – bĕ – s  lauda – bĭ – tĭs 2. lauda – bĭ – ris  lauda – bĭ – mĭni

3. lauda – bĭ – t  lauda – bu – nt  3. lauda – bĭ – tur  lauda – bu – ntur

                            

Синтаксис пасивної конструкції

Перебудова активної конструкції в пасивну в латинській мові дуже нагадує аналогічний процес в українській мові: прямий додаток активної конструкції стає підметом пасивної конструкції, а підмет активної конструкції стає непрямим додатком в Abl.

Concordiǎ (Nom. підмет) victoriam (Acc. прямий додаток ) gignit

Згода народжує перемогу.

Victoriǎ (Nom. підмет) concordiā (Abl. непрямий додаток) gignĭtur – Перемога народжується згодою.

В тих випадках, коли непрямий додаток пасивного зворота означає діючу особу, перед ним вживається прийменник а або ab (перед приголосною).

                    Amīci viam ornant – Друзі прикрашають життя.

                    Vitǎ ab amīcis ornāntur – Життя прикрашається друзями.                  

Дієслово Esse

Особа

Praesens

Imperfectum

Futurum

1

2

3

s  u  m 

e  s 

es  t 

er  a  m 

er  a  s 

er  a  t 

er  o 

er  i  s 

er  i  t 

1

2

3

sumus 

estis 

sunt 

er – ā  – mus 

er – ā tis 

er – a nt 

er  ĭ  mus 

er  ĭ  tis 

er  u  nt 

                   

Зразок відмінювання дієслів в часах системи інфекту

                                                      Activum

          I

         II

        III а

       Ш б

     

IV

Praesens                indicativi

Sg.1.

    2.

    3.

Pl. 1.

    2.

    3.

orn – ō

ornā – s

orna – t

ornā – mŭs

ornā – tĭs

orna - nt

mone – ō

monē – s

mone – t

monē – mŭs

monē – tĭs

mone - nt

mitt – ō

mitt – ĭ – s

mitt – i – t

mitt – ĭ – mŭs

mitt – ĭ – tĭs

mitt – u - nt

capi – ō

capĭ – s

capi – t

capĭ – mŭs

capĭ – tĭs

capi – u – nt

audi – o

audī – s

aodi – t

audī – mŭs

audī – tĭs

audi – u – nt

Imperfectum         indicativi

Sg.1.

    2.

    3.

Pl. 1.

    2.

    3.

ornā – ba – m

ornā – bā – s

ornā - ba – t

ornā – bā– mŭs

ornā – bā – tĭs

ornā – ba – nt

monē – ba – m

monē – bā – s

monē – ba – t

monē – bā– mŭs

monē – bā – tĭs

monē – ba – nt

mitt – eba – m

mitt – eba – s

mitt – eba – t

mitt – eba-mus

mitt – eba – tis

mitt – eba – nt

capi - ēba – m

capi – ēbā – s

capi – ēba – t

capi -ēbā-mŭs

capi –ēbā-tĭs

capi –ēba – nt

audi-ēba-m

audi-ēba-s

audi-ēba-t

audi-ēba-mus

audi-ēba-tĭs

audi-ēba-nt

Futurum I              indicftivi

Sg. 1.

     2.

     3.

Pl.  1.

     2.

     3.

ornā – b – o

ornā – bĭ – s

ornā – bi – t

ornā – bĭ – mŭs

ornā – bĭ – tĭs

ornā – bu – nt

monē – b – ō

monē – bĭ – s

monē – bi – t

monē – bĭ – mŭs

monē – bĭ – tĭs

monē – bu – nt

mitt – a – m

mitt – ē – s

mitt – e – t

mitt – ē – mŭs

mitt – ē – tĭs

mitt – e - nt

capi - a – m

capi – ē – s

capi – e – t

capi – ē- mŭs

capi – ē – tĭs

capi – e – nt

audi – a – m audi – ē – s

audi – e – t

audi – ē–mŭs

audi – ē – tĭs

audi – e - nt

                                                         Passivum

         I                        II                            III  а                  III б                       IV

                                              Praesens indicativi

Sg. 1.

     2.

     3.

Pl.  1.

     2.

     3.

orn – or                 mone – or                 mitt – or              capi – or           audi – or

ornā – rĭs               monē – rĭs                mittĕ – rĭs           capĕ – rĭs          audī – rĭs

ornā – tur              monē – tur                mittĭ – tur            capĭ – tur          audī – tur

ornā – mur          monē – mur              mittĭ – mur          capĭ – mur        audī – mur

ornā – mĭnī         monē – mĭnī             mittu – mĭnī        capĭ – mĭnī        audī – mĭnī

ornā – ntur          mone – ntur              mitt - u-  ntur      capi- u - ntur     audi – u - ntur

                                             Imperfectum indicativi

Sg. 1.

     2.

     3.

Pl.  1.

     2.

     3.

ornā–ba–r          monē–ba–r           mitt–ēba–r           capi–ēba–r           audi–ēba–r

ornā–bā–rĭs       monē–bā–rĭs         mitt–ēbā–rĭs        capi–ēbā–rĭs         audi–ēbā–rĭs

ornā–bā–tur       monē–bā–tur        mitt–ēbā–tur        capi–ēbā–tur        audi–ēbā–tur

ornā-bā-mur      monē–bā–mur      mitt–ēbā–mur      capi–ēbā–mur      audi–ēbā–mur

ornā–bā–mĭnī    monē-bā–mĭnī      mitt–ēbā–mĭnī     capi–ēbā–mĭnī     audi–ēbā–mĭnī

ornā–ba–ntur     monē–ba–ntur      mitt–ēba–ntur        capi-ēba-ntur      audi–ēba-ntur

                                                Futurum   I  indicativi

Sg. 1.

     2.

     3.

Pl.  1.

     2.

     3.

ornā-bo-r           monē-bo-r               mitt-a-r                 capi-a-r                audi-a-r

ornā-be-rĭs         monē-bĕ-rĭs            mitt-ē-rĭs               capi-ē-rĭs             audi-ē-rĭs

ornā-bi-tur         monē-bĭ-tur             mitt-ē-tur              capi-ē-tur             audi-ē-tur

ornā-bi-mur       monē-bĭ-mur           mitt-ē-mur            capi-ē-mur           audi-ē-mur

ornā-bi-mĭnī      monē-bĭ-mĭnī          mitt-ē-mĭniī          capi-ē-mĭnī          audi-ē-mĭnī

ornā-bu-ntur      monē-bu-ntur          mitt-e-ntur            capi-e-ntur           audi-e-ntur

Вправи

1) Визначте форми дієслів і перекладіть українською мовою:

    est, erat, capis, capiebant, capiebatur, vidēmus,videbāmus, erāmus,erĭmus, erunt, facio, faciam, vincis, vinces, vincēris.

2) Провідміняйте в усіх часах системи інфекта активного і пасивного станів:

    еxspecto 1 – очікувати; tango 3 – торкатися

3) Провідміняйте словосполучення: eǎdem femĭna formosa

4) Утворіть основні форми дієслів:

    сremo 1 – спалювати, nego 1 – заперечувати, rogo 1 – просити

5) Перетворіть активну конструкцію в пасивну. Утворені речення перекладіть українською мовою:

     1.Romani in pugna multos inimīcos occīdunt. 2.Agricŏlae silvam caedunt.

3.Graeci monumenta exstruebant.

6) Перекладіть українською мовою:

      a)1.Tarquinius Superbus erat ultĭmus rex Romanōrum. 2.Quod hodie non est, id cras erit. 3.Verum amīcum pecuniā non parābis. 4.Epistŭlam vestram exspectabāmus. 5.Describĭtur a Homēro bellum longum, quod Graeci cum Trojānis gerēbant.     

       б) 1.Apud Romānos mortui plerumque cremabantur. 2.Si necessarium erit pro

patria nostra pugnāre, ad arma vocabĭmur, contra inimīcos ducēmus. 3.Domĭni servos saepe injuste puniēbant. 4.Aegrōti a medĭcis sanantur.   

7) Перекладіть українською мовою та зробіть морфологічний аналіз тексту:

De Attica

    Attica est terra Graeciae. Attica oras habet. Incǒlae orārum et insulārum nautae sunt. Nota est audacia Graeciae. Attica non admodum fecunda est, sed multae olivae in Attica crescunt.  Athenae in Attica sitae sunt. Incŏlae Athenārum mercatura magnas divitias sibi parant. Lingua incŏlārum Atticae est lingua Graeca.

8) Перекладіть українською мовою та зробіть морфологічний аналіз тексту:

                                           De deis antiquis

         Romani  antiqui multos deos colebant. Alii eorum in coelo, alii in terra, alii in aqua habitabant. Summum autem imperium Jupiter habebat, qui dominus coeli et terrae putabatur. Neptunus, dominus Oceani et fluviorum, in Oceano habitabat. Potentia eius magna erat. Nautae ei equos et tauros immolabant. Pluto imperium inferorum habebat et sub terra habitabat. Ad eum deum animae mortuorum migrabantm, itaque Romani ei tauros nigros immolabant.

Життя римлян

Заснування Риму

Традиційною датою заснування Риму вважається 753 р. до н. е. Його засновник Рамул, був першим царем, а після нього царі були у владі аж до  509 р. до н.е., коли з Риму був вигнаний останній володар, етруск за походженням.

Місто виникло на березі річки Тібр на високих пагорбах, їх було сім: Палатин, Капітолій, Квірінал, Вімінал, Целій, Есквілін, Авентин. І тому Рим називають «містом на семи пагорбах».

Нині вчені відносять зміни державного ладу і початок республіки до середини V ст. до н. е. Адміністративна влада була передана в руки двох консулів, вони ж здійснювали верховне командування в армії під час війни. До вищих посадових осіб (magistratus majores) належали: квестори (quaestor) – управляли державною казною і займались фінансовими справами; едили (eudilis) – слідкували за порядком і безпекою у місті, а також наглядали за будівництвом і санітарним станом міста; народні трибуни (tribuni plebis) – представляли інтереси плебеїв; претори (praetor) – судові чиновники. При розподілі посад дотримувались певної послідовності (число посадових осіб з  часом  змінювалось), враховувався також і вік кандидатів. За  законом,  від  180 р. до н. е., громадянин, який  бажав здобути посаду квестора, отримував її тільки з досягненням 30 років, посаду  едила – після 37 років, престора – в 40 років, консула – в 43 роки. Звичайно, траплялись і порушення цього принципу, і отримання державної посади раніше визначеного вікового цензу розцінювалось дуже високо.

Бажаючи збільшити кількість мешканців і тим самим могутність Риму, Рамул відкрив місто для  всіх: це могли бути і раб – утікач і люди, що  порушили закон своєї  країни. Тому сусіди не бажали одружувати своїх  дочок з римлянами, людьми сумнівного походження. Тому відмову римляни почули і  від сабінян. Тоді Рамул запросив сабінян на свято Нептуна, і під час свята сабінявських дівчат було викрадено. Дочка Татія, царя сабінян, стала дружиною Рамула. Сабіняни довго готувались до війни  з Римом і почали врешті. Однак їх дочки – тепер уже дружини римлян і матері їх дітей – не допустили кровопролиття.                                  

                                                                                                                                                                         Римське видання  опублікувало уривок із поеми греко-сіци     лійського поета Стезіхоруса, який жив у 638-555 р. до н.е. Стезіхорус розповідає про жінку на ім'я Рома, яка приплила разом із троянськими кораблями в ідилічне місце, що цілком могло бути місцем заснування майбутнього Рима. Цю землю автор називає дивно прекрасною - тут мандрівник до самого заходу сонця міг "мріяти, заколисуючись морським вітерцем".

          Рома була зачарована цим місцем ще до того, як зійшла на берег, і тому, разом з іншими жінками, вона вирішила спалити весь троянський флот, щоб залишитися тут назавжди. Але їх підтримали всі троянці, а це місце вирішили назвати на її честь.

            Факти, що їх викладає в своїй поемі Стезіхорус, здаються ще більш правдоподібними, від того, що поет народився усього через 115 років після заснування Рима.

              Відповідно до загальноприйнятої легенди про заснування Рима, його заклав Ромул, один із синів-близнюків Енея. Цар Амулій наказав утопити немовлят в річці Тибр. Але води річки, що розлилися, увійшли до своїх звичайних берегів, і,залишені у воді діти, опинилися на суші. Близнюків Ромула й Рема вигодувала вовчиця. Коли вони виросли, то на місці свого порятунку вирішили заснувати місто. Однак вони посварилися, і Ромул убив Рема. Залишившись єдиним правителем, Ромул заклав місто в 753 році до н.е.

Тест № 2

1) Супін це:

   а) віддієслівний прикметник

   в) дієприкметник

   с) віддієслівний іменник

2) Participium perfecti passivi утворюється від основи:

   а) іменника

   в) прикметника

   с) супіна

3) Participium perfecti passivi утворюється  за допомогою:

   а) суфіксів

   в) родових закінчень

   с) особових закінчень

4) Супін має рід:

   а) чоловічий

   в) жіночий

   с) середній

5) Participium perfecti passivi відмінюється як:

   а) не відмінюється зовсім

   в) прикметники І – ІІ відміни

   с) прикметники ІІІ відміни

6) Поєднайте назви займенників:

   1. особові                      а) demonstratīva

   2. зворотні                     в) interrogatīva

   3. присвійні                   с) determinatīva

   4. вказівні                      d) relatīva

   5. означальні                 e) possessīva

   6. відносні                     f) indefinīta

   7. питальні                     g) reflexīva

   8. неозначені                  h) personālia

14) В латинській мові відсутні займенники в 3 особі однини і множини:

   а) зворотні

   в) присвійні

   с) особові

15) Часи системи інфекта утворюються від:

   а) першої основи

   в) другої основи

   с) третьої основи

16) Часи системи перфекта утворюються за допомогою:

  а) префіксів

   в) закінчень

   с) суфіксів

17) Praesens indicatīvi actīvi утворюється  від основи:

   а) супіна

   в) перфекта

   с) інфекта

18) Imperfectum indicatīvi actīvi et passīvi дієслів І – ІІ дієвідміни утворюються     за допомогою суфікса:

   а) – в –

   в) – ва –

   с) – ева –

19) Перед непрямим додатком в пасивній конструкції вживається прийменник а (ав), коли він:

   а) не означає діючу особу

   в) відсутній

   с) означає діючу особу

20) При перебудові активної конструкції в пасивну прямий додаток стає:

   а) обставиною

   в) непрямим додатком

   с) підметом пасивної конструкції

21) Щоб перевести дієслово з активного стану в пасивний треба:

   а) змінити активні закінчення на пасивні

   в) додати суфікс

   с) змінити основу дієслова

22) Дієслово esse в першій особі однини praesens indicatīvi actīvi має форму:

   а) est 

   в) sum

   с) es

23) Пасивне закінчення – ntur  відповідає активному закінченню:

   а) – mus 

   в) – tis 

   с) – nt 

24) Пасивне закінчення – ris  відповідає активному закінченню:

   а) – o  

   в) – s 

   с) – t 

25) Пасивне закінчення – tur  відповідає активному закінченню:

   а) – o  

   в) – s 

   с) – t 

Теми рефератів:

1. Торгівельні відносини Давнього Риму з зовнішнім світом.

2. Легенди Давнього Риму.

   

    Homo res sacra

    Nosce te ipsum

             O tempŏra, o mores!

               Alma mater

    Mens sana in corpore sano.

    Injuria verbālis

Сигматичний номінатив

Третя відміна іменників

         До третьої відміни належать іменники і прикметники трьох граматичних родів, які закінчуються у Gen. sg. на – is. Історично у третю відміну обєднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний – ĭ.

        Імена першої групи складають третю приголосну відміну, імена другої групи – третю голосну відміну. В окрему групу ( третю мішану відміну ) виділяються імена з основою на – ĭ.

Сигматичний номінатив

       За допомогою закінчення – s утворюється Nom.sg. іменників Ш відміни чоловічого і жіночого роду.

        а) основи на c ig.

Nom. sg. pax “мир”. Основа pac – , gen. sg. pac – is; nom. sg.: pac + s = pax.

Nom. sg. lex “закон”. Основа leg – , gen. sg. leg – is; nom. sg.: leg + s > lec + s (оглушення дзвінкого g) =  lex.

Nom. sg. judex “суддя”. Основа judĕc –. У непрямих відмінках ĕ > ĭ; gen. sg. judicis < judĕc – is. Nom. sg. judĕc + s = judex.

       Словниковий запис: pax, pacis f; lex, legis f; judex, ĭcis m.

       б) основи на – t id.

T i d перед закінченням номінативаs асимілюються (ts > ss; ds > ts > ss), подвійне ss спрощується ss > s.

Nom.sg. libertasсвобода”. Основа libertāt –; gen.sg. libertātis.   Nom.sg. libertat + s > libertass > libertas.

Nom.sg. pes “нога”.Основа ped –; gen.sg. ped – is. Nom.sg. ped + s > pet – s > pess > pes.

Nom.sg. miles “воїн”. Основа milĕt –. У непрямих відмінках ĕ > ĭ; gen.sg. milĭtis (< milĕtis). Nom.sg. milĕt + s > miless > miles.

        Словниковий запис: pes, pedis m; libertas, ātis f; miles, ĭtis m.  

        Із розглянутих прикладів видно, що Sвідмінкове закінчення, а не кінцевий основи.

        в) основи на – p ib.

Non.sg. princepsкерівник, вождь”. Основа princĕp –. У непрямих відмінках ĕ > ĭ; gen. sg. princĭpis (< princĕpis). Nom.sg. princep + s = princeps.

Nom.sg. plebsпростий народ”. Основа pleb –. Gen. sg. pleb – is. Nom.sg. pleb + s = plebs.

         Словниковий запис: princeps, ĭpis m; plebs, plebis f.

Третя відміна іменників

  Іменники чоловічого, жіночого та середнього роду з різними закінченнями у N. sg. належать до ІІІ відміни. Характерною ознакою приналежності цих іменників до ІІІ відміни є закінчення – is в G. sg. Основа іменників ІІІ відміни закінчується на приголосний або на голосний – і.

NB! 1) Іменники ІІІ відміни поділяються на три групи:

               приголосну, голосну і мішану.

      2) Між іменниками жіночого і чоловічого роду

           немає ніякої різниці у відмінкових закінченнях.

      3) Асс і voc.sg. співпадають з N.sg. а у множині ці  

          відмінки мають закінчення –а.

      4) Datīvus i ablatīvus pluralis  мають однакове закінчення

          – ĭbus для іменників всіх трьох родів.

Іменники ІІІ відміни, основа яких закінчується на приголосний, складають так звану приголосну групу іменників.

Ознаки ІІІ приголосної відміни

      1.Всі іменники мають в G.sg. на один склад більше, ніж у N.sg.,тому їх називають нерівноскладовими.

      2.Основа їх закінчується на один приголосний, якому передує голосний.

               lex, legis f –  закон

               pax, pacis f – мир

              mos, moris m – звичай

              nomen, nomĭnis n – ім’я

До голосної групи належать іменники ІІІ відміни середнього роду із закінченням –е, al, ar  в N. sg.

 vectigal, – is  n податок

                                            insigne, – is  nзнак

exemplar,  is  n зразок

До ІІІ голосної групи відносяться :

  1.  рівноскладові іменники жіночого роду із

закінченням – is у N.sg.

turris, turris f – башта

secūris, secūris f – сокира

sitis, sitis fспрага

  1.  рівноскладові назви міст та річок на – is

Tibĕris, Tibĕris m –Тибр

Іменник vis f – сила  

 

         Іменники чоловічого і жіночого роду з основою на дві або більше приголосні складають мішану групу.

                                 gens, gentis f – плем’я, народ

                                 urb, urbis f – місто

N!. Вийняток! Відмінюються за приголосним типом:

  1.  Назви членів родини:

                      pater, patris mбатько

                      mater, matris f мати

                      brater, brateris m брат

                      parens, parentis m,f батьки

  1.  Іменники juvenis, -is mюнак

      canis, -is m,f –  собака

  1.  Іменники    os, ossis n кістка

         cor, cordis n серце

Рівноскладові іменники, які мають у N.sg. закінчення – is або – es.

 

Приголосна група

m. sg.

f. sg.

n. sg.

N.

G.

D.

Acc.
Abl.

Voc.

senator

senatōr – is

senatōr – i

senatōr – em

senatōr – e

senator

lex

leg – is

leg – i

leg – em

leg – e

lex

carmen

carmĭn – is

carmĭn – i

carmen

carmĭn – e

carmen

m. pl

f. pl.

n. pl.

N.

G.

D.

Acc.
Abl.

Voc.

senatōr – es

senatōr – um

senatōr – ĭbus

senator – es

senator – ĭbus

senator – es

leg – es

leg – um

leg – ĭbus

leg – es

leg – ĭbus

leg – es

carmĭn – ă

carmĭn – um

carmĭn – ĭbus

carmĭn – a

carmĭn – ĭbus

carmĭn – ă

Голосна група

        n. sg.

            n. pl.

N.

G.

D.

Acc.
Abl.

Voc.

exemplar         mare

exemplar – is  mar – is

exemplar – i    mar – i   

exemplar         mar – e

exemplar – i   mar – i

exemplar        mar – e

exemplar – ia     mar – ia

exemplar – ium  mar – ium

exemplar – ĭbus  mar – ĭbus  

exemplar – ia       mar – ia

exemplar – ĭbus   mar – ĭbus

exemplar – ia        mar – ia

Мішана група

Sg.

Pl.

N.

G.

D.

Acc.
Abl.

Voc.

nav  is       urbs

nav – is       urb  is 

nav  і        urb  i 

nav  em    urb  em 

nav  e       urb  e 

nav  is      urbs

nav – es         urb – es

nav – ium      urb – ium

nav – ibus      urb – ĭbus

nav – es         urb – es

nav – ibus      urb – ĭbus

nav – es         urb – es

Вправи

1) Провідміняйте homo, ĭnis; ars, artis; vectīgal, ālis; Tibĕris, is.

2) Провідміняйте словосполучення:

      ea pars magna; ille hostis infestus.

3) Визначте відмінкові форми іменників ІІІ відміни і перекладіть українською мовою:

      regum, docum, legiōnum, animalium, calcarium, noctium, duce, laude, mari, vi, capĭta, nomĭna, corpora.

4) Перекладіть українською мовою:

    1. Mare movētur ventis. 2. In mare aquam fundis. 3. Antiqui scriptōres amōrem patriae Romanōrum laudant. 4. Multa flumĭna in maria influunt. 5. In silvis multae aves sunt. 6. Automno aves in alias regiones avōlant, nonnullae autem hieme in regionĭbus frigĭdis manent.

5) Перекладіть українською мовою:

    1.Labōres gignunt honōres. 2. Non est bonus is, qui labōrem fugit. 3. Flumĭna campos irrigābant. 4. Verĭtas – tempŏris filia. 5. Omnis ars natūrae imitatio est. 6. Nocturnōrum animalium, velŭti felium, in tenĕbris fulgent ocŭli.

6) Перекладіть українською мовою та зробіть морфологічний аналіз іменників:                                       

                                               Terra agricolārum

In terra multi et magni fluvii et parvi rivi sunt. Procul a ripis fluviōrum et rivōrum multi agricŏlae habitant. Viri agros fecundos, prope fluvios sitos, arant et frumentum serunt. Feminae hortos colunt et bestias domesticas ut vaccas, vitulos, capras agnosque curant. Liberi agricolārum ad rivos veniunt aquam petitum.

                                             Praecepta tribuni

         In castris  et per vallum custodiae disponentur. Si Poeni vallo appropinquabunt, statim a custodiis cernentur. Signum tuba extemplo dabitur. Castra extemplo movebuntur et arma a vobis parabuntur. « Si strenui eritis  et fortiter pugnabitis, - inquit tribunus, - Poeni a vobis depellentur et vincentur. Tum praemia vobis tribuentur ».

Життя римлян

Винагороди

Нагородою в римському війську слугував вінок (corona). Почесною  відзнакою за спасіння життя римського громадянина був вінок з дубового листя (corona civica). Воїна, який перший піднявся на стіну ворожого  міста, нагороджували золотим вінком. Той, хто перший опинився на ворожому кораблі і сприяв його захопленню, одержував золотий вінок, прикрашений зображеннями носів кораблів corona rostrata, rostrum – ніс корабля). Воєначальників теж нагороджували золотими вінками, почесними  знаменами.

Головнокомандувачу за перемогу сенат надавав такі нагороди: нижча – відправлення молебна вдячності; ця нагорода надавалась і за інші заслуги   перед державою; більш високою нагородою була овація (або малий тріумф): полководець відїжджав у місто верхи на коні; найвищий урочистий тріумф: в’їзд у місто на колісниці у супроводі війська. Перед колісницею йшли ліктори, сурмачі, сенатори, воїни  несли  військову здобич, знамена, вели  полонених. Умовою одержання тріумфу було одержання перемоги у війні або перемоги у битві, де загинуло не менше 5000 ворогів.

Полководець тріумфатор їхав одягнений у білу туніку, вишиту пальмовим листям (tunica palmate) і в пурпуровому тогу. На колісниці  поруч з ним стояв раб, який тримав над його головою золотий вінок – вищу винагороду (corona triumphalis). Полководець клав його разом з іншими жертвоприношеннями у храмі  Юпітера Капітолійського.

       Honesta mors turpia vita potior

Nolite mittĕre margaritas ante porcos

       Citius, altius, fortius!

Mutantur tempora et nos mutantur in illis

Прикметники ІІІ відміни. Ступені порівняння прикметників

Прикметники у латинській мові поділяються на дві групи.

До першої групи належать прикметники І – ІІ  відміни, які у чоловічому роді  мають закінчення – us або – er, жіночому роді – а, середньому роді – um.

Словникова форма:

                 Clarus, clara, clarum – відомий

                  Pulcher, pulchra, pulchrum – красивий

                 Bonus, bona, bonum – хороший

Всі інші прикметники належать до другої групи і відмінюються за зразком ІІІ голосної відміни, отже у Abl. sg.  мають закінчення – і, у G. pl. – ium, a в N., Acc. i Voc. pl. середнього роду – іа.

За характером закінчень у N.sg. прикметники ІІІ відміни поділяються на три групи:

  1.  Прикметники, які мають різні закінчення для кожного роду:

- er – для чоловічого

- is – для жіночого              ----- прикметники трьох закінчень

- es – для середнього

                     alăcer, alăcris, alăcre – добрий, -а, -е

  1.  Прикметники двох закінчень мають у чоловічому і жіночому роді однакове закінчення – is, а у середньому роді –е:

                     fortis, fortis, forte – хоробрий, -а, -е

  1.  Прикметники однoго закінчення мають для всіх трьох родів однакове закінчення:

                      sapiens – мудрий , -а, -e

                      felix – щасливий , -а, -е   

NB!  Латинський прикметник узгоджується з іменником у роді, числі та відмінку

Ступені порівняння прикметників

Латинський прикметник має три ступені порівняння: звичайний (gradus positīvus), вищий (gradus comparatīvus) і найвищий (gradus superlatīvus).

Comparatīvus (вищий ступінь) для всіх прикметників утворюється однаково: додаванням суфікса – ior для чоловічого і жіночого роду, - ius  – для середнього роду.

NB!   Прикметники у вищому ступені відмінюються як іменники ІІІ відміни приголосного типу.

 Superlatīvus (найвищий ступінь)  утворюються від основи звичайного ступеня додаванням суфікса  - issim- та родових закінчень – us, -a, -um

Прикметники, які у звичайному ступені мають закінчення – er, -a, -um (І-ІІ відміна) і –er, -is, -e (ІІІ відміна), утворюють  найвищий ступень за допомогою суфікса –rĭm-, який приєднується безпосередньо до форми N.sg. чоловічого роду і закінчень – us,  – a, – um.

Positīvus

                       Comparatīvus

N.

      G.

           m.

          f.

       n.

clarus

brevis

   clar – i

  brev – is

  clar – ior

 brev – ior

 clar  ior 

 brev  ior 

 clar  ius 

 brev  ius 

Superlativus

clarus

brevis

clar – i

brev – i

clar – issĭm – us

brev – issĭm – us

clar – issĭm – a

brev – issĭm – a

clar – issĭm – um

brev – issĭm – um

Acer – acer – rim – us – найгостріший  

                                                acer – rim – a

                                                acer – rim – um

NB! Шість прикметників ІІІ відміни,

які N.sg. мають закінчення –ilis,

утворюють найвищий ступінь за допомогою суфікса lim,

який додається до основи прикметника у G.sg.

і родових закінчень: -us, -a, -um

N.sg

G.sg

найвіщий ступінь

difficĭlis

facĭlis

simĭlis

gracĭlis

dissimĭlis

humĭlis

difficĭl – is

facĭl – is

simĭl – is

gracĭl – is

dissimĭl – is

humĭl – is

difficĭl – lĭm,- us, - a,- um – найважчий 

facĭl – lĭm,- us,- a, - um – найлегший 

simĭlis – lĭm, - us, - a, - um  найподібніший 

gracĭlis – lĭm, - us, - a,- um  найстрункіший 

dissimĭlis – lĭm, - us, - a, - um  найнесхожіший 

humĭlis – lĭm, - us, - a,- um  найнижчий 

Інші прикметники на – ilis утворюють найвищий ступінь за загальним правилом.

      Прикметники в найвищому ступені відмінюються як іменники І-ІІ відміни.

                     Суплетивні ступені порівняння прикметників

Звичайний

Вищий

Найвищий

bonus, - a, - um

    хороший, - а, - е

malus, - a, - um

    поганий, - а, - е

magnus, - a, - um

    великий, - а, - е

parvus, - a, - um

    малий, - а, - е

multi, - ae, - a

    численні

melior, melius

    кращий

peior, peius

    гірший

maior, maius

    більший

minor, minus

    менший

plures, plura

    численніші

optĭmus, - a, - um

    найкращий

pessĭmus, - a, - um

    найгірший

maxĭmus, - a, - um

    найбільший

minĭmus, - a, - um

    найменший

plurĭmi, - ae, - a

    найчисленніші

У реченні з прикметником у вищому ступені вживається або сполучник quam (ніж), або безсполучникова конструкція. Однак на відміну від української мови  в останньому випадку вживається не Genetīvus,a Ablatīvus.

                             Aqua levior est, quam ferrum (N.sg).

                             Вода легша, ніж залізо.

                                                       Aqua levier est ferro.

                                                       Вода легше заліза.

Вправи

1) Утворіть форми Abl.sg. i Gen.sg. від прикметників:

    brevis, vocālis, facĭlis, difficĭlis, omnis, fortis, dulcis, felix 

2) Провідміняйте словосполучення:

   omne initium difficĭle

   omnis ars simplex

   illud opus immortāle

3) Визначте форми дієслів і перекладіть українською мовою:

   mutantur, mutabantur, mutabuntur, credidistis, credideratis, crediderĭtis 

4) Перекладіть українською мовою:

   1.Vita brevis est, ars longa. 2. Longum et difficĭle est iter per praecepta, breve et effĭcax per exempla. 3. Homo est anĭmal sociāle. 4. Nullus homo immortālis est. 5.  Lingua celĕris est, mens celerior. 6. Aurum gravius est argento.

5) Перекладіть українською мовою:

De Romānis

         Antiqui scriptōres amōrem patriae Romanōrum laudant. Romāni popŭlis finitĭmus saepe timōrem parānt. Romānis, victorĭbus multōrum populōrum, multae terrae Asiae et Afrĭcae notae sunt. Milĭtes Romāni aut pedĭtes aut equĭtes sunt. Arma equĭtum et pedĭtum diversa sunt. Magna est constantia milĭtum Romanōrum. Milĭtes Romāni custōdes et defensōres patriae suae sunt. Clari duces belli sunt Marius et Caesar, clarus orātor est Cicĕro, clari poētae sunt Vergilius et Horatius.

Життя римлян

Римський календар

Римляни винайшли календар, яким ми й досі користуємося. Слово «календар» походить від латинської назви першого дня кожного місяця – календи (Kalendae).

Спочатку рік, який, згідно з переказами, встановив Ромул, називався «Ромулів рік» і налічував десять місяців. Першим місяцем року був березень (Martius). І справді, якщо лічити місяці від березня, то вересень (лат.September від septem – сім) буде сьомим, жовтень (лат. October від octo – вісім) – восьмим, листопад (лат. November від novem – дев’ять) – дев’ятим, а грудень (лат. December від decem – десять) – десятим  місяцем.

Згодом цар Нумо Помпілій збільшив кількість місяців на два, додавши січень і лютий, і рік став налічувати 12 місяців, як і тепер.

Однак справа ускладнювалася тим, що місяці не мали точно встановленої кількості днів, що, врешті – решт, призвело до цілковитого хаосу. Пори року перестали збігатися з місяцями, які б їм відповідали.

Усунути плутанину випало на долю самому Гаю Юлію Цезарю. Реформа календаря, запроваджена Цезарем у 46 році до н.е., відіграла важливу роль як у житті античних римлян, так і сучасних народів Європи. Новий календар став називатися на честь Цезаря Юліанським. Він застосовувася у нас до 1918 року («старий стиль»), а з січня 1918 року був запроваджений загальновживаний «новий стиль» – Григоріанський календар (1582 р.), яким ми користуємось і сьогодні.

За дорученням Цезаря, александрійський математик і астроном Созіген встановив річний цикл, що мав 365,25 днів, і визначив кількість днів кожного місяця року. Щоб звести рік до цілого числа днів – 365, довелося збільшити лютий: через кожні чотири роки цей місяць отримував додатковий день. Однак при  цьому не додавали 29 лютого, як це робимо тепер ми, а повторювали день 24 лютого. Оскільки римляни визначали те чи інше число місяця залежно від того, яким за рахунком був цей день від найближчого до нього попереднього дня, що звався «календи», «нони» або «іди» ( враховуючи і сам день календ, нон або ід ), то день 24 лютого був шостим перед березневими календами (1 березня), тому додатковий день (також 24 лютого) доводилося називати «двічі шостим» (bissextilis). Звідси і весь рік, збільшений на один «вставний» день, стали називати bissextus (ось звідки у нас назва «високосний рік»).

При позначенні дати назви днів ставились у Ablatīvus: Kalendis Ianuariis у січневі Календи, тобто 1 січня. Nonis Februariis у лютневі Нони, тобто 5 лютого. Idĭbus Martiis у березневі Іди, тобто 15 березня. Kalendis Aprilĭbus у квітневі Календи, тобто 1 квітня.

День, що безпосередньо передував головним дням, не мав спеціальної назви, а визначався за допомогою прийменника pridie напередодні, після якого вживався аккузатив: Pridie Kalendas Ianuarias напередодні січневих Календ, тобто 31 грудня. Pridie Nonas Februarias напередодні лютневих Нон, тобто 4 лютого. Pridie Idus Martias напередодні березневих Ід, тобто 14 березня.

Інші дні визначались залежно від того, скільки днів залишалось до найближчої головної дати. Ставилось сполучення ante diem з порядковим числом і аккузативус головного дня. Відповідне порядкове число рахувалось від головного дня назад, причому зараховувався головний день і день, який визначався: Ante diem quartum ante Kalendas Octobres. За чотири дні до жовтневих Календ, тобто 28 вересня. (У вересні 30 днів, значить, Календи – перший день, 30 вересня – другий день, 29 вересня – третій день, 28 вересня – четвертий день). Дати звичайно позначались скорочено: a.d. III Kal. Ian. = ante  diem tertium Kalendas Ianuarias, тобто 30 грудня.

Початок року Цезар переніс на 1 січня, тому що в цей день консули вступали на свою посаду, і починався римський господарський рік.

Лічба років у римлян не мала чіткої системи і у різні періоди велась по – різному. Спочатку рік позначали іменами консулів. Коли ж із занепадом республіканського ладу влада консулів стала втрачати реальний зміст, основою літочислення став 753 р. до н. е. – рік заснування Риму. І лише у VI ст. н. е. християнський письменник Діонісій вперше став визначати події роками «від народження Христа», ввівши у такий спосіб поняття «нової ери».

Римський календар

березень

травень

липень

жовтень

січень

серпень

грудень

квітень

червень

вересень

листопад

лютий

1

1

Kalendis

2

a.d. VI, Nonas                 

3

a.d.  V, Nonas                 

4

2

a.d.  IV, Nonas                 

5

3

a.d.  III, Nonas                 

6

4

pridie, Nonas                 

7

5

Nonis

8

6

a.d. VIII, Idus

9

7

a.d.  VII, Idus

10

8

a.d. VI, Idus

11

9

a.d. V, Idus

12

10

a.d.  IV, Idus

13

11

a.d.  III, Idus

14

12

pridie, Idus

15

13

Idĭbus

–  

    14

      –

a.d. XIX, Kalendas

15

14

     –

a.d. XVIII, Kalendas

16

16

15

a.d.XVII, Kalendas

17

17

16

14

a.d. XVI, Kalendas

18

18

17

15

a.d. XV, Kalendas

19

19

18

16

a.d. XIV, Kalendas

20

20

19

17

a.d. XIII, Kalendas

21

21

20

18

a.d. XII, Kalendas

22

22

21

19

a.d.XI, Kalendas

23

23

22

20

a.d. X, Kalendas

24

24

23

21

a.d. IX, Kalendas

25

25

24

22

a.d. VIII, Kalendas

26

26

25

23

a.d. VII, Kalendas

27

27

26

24

a.d.VI, Kalendas

28

28

27

25

a.d. V, Kalendas

29

29

28

26

a.d. IV, Kalendas

30

30

29

27

a.d. III    Kalendas

31

31

30

28

pridie, Kalendas

 


                                                                    Plenus ventеr non studet libentеr.                                                                    Aliēna vitia in ocŭlis habēmus, a tergo nostra sunt.

                  Omnia mea mecum porto.

                  Habent sua fata libelli.

Particīpium praesentis actīvi

IV-V – відміна  іменників

Participium praesentis actīvi – дієприкметник теперішнього часу активного стану  утворюється додаванням до основи дієслова форманта – ns, для дієслів І – ІІ  дієвідміни.

Mando, mandāre 1. доручати, передавати

Mandans, - ntis – той,  хто передає, доручає

Ridēo , ridēre 2. сміятися

Ridē – ns , entis – той, хто сміється.

Для дієслів III-IV дієвідміни формант – ns додається до основи дієслова за допомогою тематичного голосного  - е -.

Mitto, mittĕre 3. – посилати

Mittens , entis – той, хто посилає

Audīo, audīre 4. – слухати

Audiens , entis – той, хто слухає

Зразок відмінювання

Singularis

m

f

n

N. audī – e – ns

audī – e – ns

audī – e – ns

G. audī – e – ntis

audī – e – ntis

audī – e – ntis

D. audī – e – nti

audī – e – nti

audī – e – nti

Acc. audī – e – ntem

audī – e – ntem

audī – e – ns

Abl. audī – e – nti (audī – e – nte)

audī – e – nti

(audī – e – nte)

audī – e – nti

(audī – e – nte)

Voc. audī – e – ns

Audī – e – ns

audī – e – ns

Pluralis

N. audī – e – ntes

audī – e – ntes

audī – e – ntiă

G. audī – e – ntium

audī – e – ntium

audī – e – ntium

D. audī – e – ntĭbus

audī – e – ntĭbus

audī – e – ntĭbus

Acc. audī – e – ntes

audī – e – ntes

audī – e – ntiă

Abl. audī – e – ntĭbus

audī – e – ntĭbus

audī – e – ntĭbus

Voc. audī – e – ntes

audī – e – ntes

audī – e – ntīă

NB! Зверніть увагу на Abl. sg.,

який має дві форми

audī – enti (audī – ente).

Перша форма вживається в тому випадку, коли participium є узгодженим означенням до іменника, тобто виступає у функції прийменника (de puěro audīenti – про хлопчика, який слухає); друга – коли participium має значення іменника (напр. audiens – той, хто слухає).

IV відміна іменників

До IV відміни належать іменники чоловічого роду на – ūs і середнього роду на ū. Gen. sg. – ūs

senātus, senātūs (m) – сенат

cornū, cornūs ( n ) – ріг, фланг

Зразок відмінювання

Exerĭtus, ūs (m) – військо, армія

Singularis

Pluralis

N.

exerĭt – ŭs      corn – ū

exerĭt – ūs              corn 

G.

exerĭt – ūs      corn – ūs

exerĭt – uum          corn – uum

D.

exerĭt – ŭi      cornū 

exerĭt – ĭbus           corn – ĭbŭs   

Acc.

exerĭt – um    cornū 

exerĭt – us              corn – uă

Ab.l

exerĭt – ŭ       cornū 

exerĭt – ĭbus           corn – ĭbŭs   

Voc.

exerĭt – ŭs      cornū 

exerĭt – us              corn – uă

NB! Окрім вищевказаних іменників чоловічого роду до IV відміни належить група іменників жіночого роду на –ŭs:

              Manus, manus f – рука, загін;

              Domus, domus f – дім;

              Portĭcus, portĭcus f –  крита галерея, портик;

              Tribus, tribus f – Триба, адміністративний район у древньому Римі;

              Idus, Iduum (тільки plur.) – іди, назва тринадцятого або п’ятнадцятого дня  місяця.

Іменник domus має в деяких відмінах основи на – u, а в деяких – о; це слово мішаної відміни поєднує в собі ознаки II-IV відміни:

Singulāris

Plurālis

N.

G.

D.

Acc.

Abl.

Voc.

      domus 

      domus 

      domui 

      domum 

      domo 

      domus  

            domus 

  domōrum 

 domĭbus 

           domos 

domĭbus 

           domus 

Це слово одне з небагатьох, що зберегло архаїчну форму місцевого відмінка (locatīvus): domi – дома.

Окрім того, треба запам’ятати, що іменник domus вживається без прийменника при відповідях на питання: quo? – куди?  unde? – зівдки? ubi? – де?

                  Quo propĕras? -  Domum  propĕro – я спішу додому

                   Unde venis? -  Domo venio –  я приходжу з дому

                   Ubi manet? -  Domi manēo –  я чекаю дома

V відміна іменників

 До V відміни належать іменники з основою на –е, жіночого роду, які мають закінчення в N.sg. – es, а в G. Sg. – ei

                    Res, rei f – річ, предмет, майно.

                    fidēs, fidĕī f – вірність, віра

                    diēs, diēī m,f – день (в жіночому роді – визначений день, строк)

Singulāris

Plurālis

N.

G.

D.

Acc.

Abl.

Voc.

   rēs       fidēs    diēs

   reī       fidĕī     diēī

   reī       fidĕī     dēī

   rĕm     fidem   diem

   rē        fidē      diē

   rēs      fidēs     diēs

    rēs           diēs

    rērum      diērum

    rēbŭs       diēbŭs

    rēs           diēs

    rēbŭs       diēbŭs

    rēs           diēs

NB! Більшість іменників V відміни вживається тільки в однині

                  Spes, spei f – надія

                  Fidēs, fidĕī – віра, вірність

Схематична таблиця закінчень всіх відмін

В і д м і н и

I

II

III приг.

III гол.

IV

V

К і н ц е в и й    з в у к   о с н о в и

ā

ŏ

приголосн.

ĭ

ŭ

ē

Р і д

f   ( m )

m     n

m,f        n

m,f       n

m,f       n

f

Sg.  Nom.

ā  –

ŭs er   ŭm

 s         –  

is         –  

ŭs ū     –

ēs

    Gen.

   ae

ī

ĭs

ĭs

ūs

ēi ( ĕi )

   Dat.

   ae

ō         –  

ī

ī

uī       ū –

ēi ( ĕi )

   Acc.

   ăm

ŭm

ĕm        –

im em   –

ŭm     ū –

ĕm

  Abl.

ā   –

ō         –  

ĕ

ī –

ū –

ē –

Pl.  Nom.

   ae

ī         ă

ēs            ă

ēs        iă

ūs       uă

     ēs

     Gen.

  ārum

ōrum

um

ium

uum

ērum

      Dat.

      Abl.

īs

īs

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ēbus

      Acc.

ās

ōs        ă

ēs          ă

ēs          iă

ūs       uă

ēs

Вправи

  1.  Утворіть participium praesentis actīvi від дієслів:
    1.  monstro, moveo, dico, finio
    2.  muto, deleo, scribo, facio
  2.  Визначте форму дієприкметників і перекладіть українською мовою:
    1.  incĭdens, dantis, scienti, legentem, laborantium
    2.  fugiens, laudantis, respicienti, florentem, appellantium

  1.  Перекладіть українською мовою:

1. Sero venientĭbusossa. 2. Timeo Danaos et dona ferentis. 3. Ego nam audentes fortūna iuvat. 4.Quae nocent, docent. 5. In ignem incĭdi, fumum fugiens. 6. Littĕra scripta manet. 7. Res publĭca – res popŭli est. Variae sunt formae et status rērum publicārum.

  1.  Перекладіть українською мовою:

1. Litterārum radīces amārae, fructus dulces. 2. E fructu arbor cognoscitur. 3. Dies diem docet. 4. Canes  sunt custōdes domōrum nostrārum.

  1.  Перекладіть українською мовою:

                                                 De exercĭtu Romāno

         Exercĭtus Romānus  de equitātu et peditātu constābant. Exercĭtus Romānus  pro patria pugnābant et victoria exercituum gloriam magnam patriae parābat. Exercitui Romāno popŭlus gratias agēbat, nam oppĭda, vicos, agros, templa deōrum defendēbat. Poētae saepe laudant exercĭtus, qui (які) patriam defendunt, et  de exercituum victiriis  saepe narrant. Cornua et tubae exercĭtum ad pugnam vocant. In tabŭla milĭtem (воїна), qui (який) cornu  canit, vides.

6) Провідміняйте в однині і множині:

ille labor modestus

   Життя римлян

Позначення днів місяця

Місяць в римському календарі мав три окремих дні, які носили  спеціальні назви і за якими визначали інші дні: перший день кожного місяця називався – календи – Kalendae; тринадцятий, а в деяких місцях п’ятнадцятий день називався іди – Idus, а в дев’ятий день перед Ідами – нони (Nonae). Таким чином, нони приходились на 5-й день в тих місяцях, коли іди були 13-го, і на 7-й день, коли іди були 15-го числа. Іди приходились на 15-й день, а нони на 7-й день березня, травня, липня і жовтня (їх легко запам’ятати за такою абревіатурою Mar-Ma-Iul-O = Martius, Maius, Iulius, October). День, що передував одному з названих днів, називали словом pridie – напередодні, напр.: pridie Kalendas Februarias – 31 січня.

Необхідно звернути увагу на те, що після ід відлік днів вівся від попередніх Календ, тобто від першого дня наступного місяця; точно так  дні після календ відлічували від наступних нон, а після нон від – ід.

Назви місяців

I    Ianuarius – одержав  назву від Януса, бога начала.

II Februarius – від  слова  februum, священного римського обряду очищення.

III  Martius – носить ім’я бога Марса, батька Ромула.

IV  Aprilis – від богині Венери, яка у греків звалась Афродітою.

V   Maius – імені  богині  Майи,  матері  Меркурія.

VI   Junius – від  богині  Юнони,  дружини  Юпітера.

VII  Julius – імені  Гая  Юлія  Цезаря.

VIII  Augustus – імені   Октавіана  Августа.

IX    September – від  числа  «сім».

X     October – від  числа  «вісім».

XI   November – від  числа  «дев’ять».

XII  December – від  числа  «десять».

    В  часи  правління Ромула першим місяцем був березень. Якщо відлічувати місяці від березня, то вересень буде сьомим і т.д. Пізніше перед березнем додали ще два місяці: січень і лютий, але назви місяців не були змінені.

Знаки   Зодіака

             Aries – овен                                  Virgo – діва

             Taurus – бик                                  Libra – терези