89052

Особливості торговельно-економічних зв’язків України та Республіки Кіпр

Курсовая

Мировая экономика и международное право

Умовою розв’язання кардинальних проблем внутрішнього розвитку, необхідною складовою зовнішньої стратегії України стало питання про її ставлення до тих або інших міжнародно-економічних об’єднань та коопераційних, інтеграційних процесів.

Украинкский

2015-05-07

344 KB

0 чел.

PAGE  2

                                     Міністерство освіти і науки України

Маріупольській державний гуманітарний університет

Кафедра “Міжнародна економіка”

Курсова робота

Особливості торговельно-економічних зв’язків України та Республіки Кіпр

з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України»

         

Студентка               

Спеціальність      -  6.050100 ”Міжнародна економіка”

Форма навчання  - денна

Курс                     -   4

Група                    -  А

Керівник               - доц

Маріуполь - 2014

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………..................3

Розділ І Теоретичні  засади здійснення міжнародної економічної діяльності…………...5

  1.  Організація міжнародної економічної діяльності України…………………...5
    1.  Форми міжнародної економічної діяльності…………………………………..8

Розділ ІІ Європейський вектор міжнародної діяльності України………………………..14

2.1 Передумови формування європейського вектору міжнародної економічної діяльності України…………………………………………………………………14

2.2 Аналіз міжнародних економічних зв’язків України з країнами Європи…...19

Розділ ІІІ Активізація співробітництва України з країнами Європи…………………….29

            3.1 Напрямки транскордонного співробітництва України з країнами  Європи..29

            3.2 Шляхи вдосконалення структури міжнародної економічної діяльності України з країнами ЄС…………………………………………………………….32

Висновки…………………………………………………………………………………….39

Список літератури…………………………………………………………………………..41

Додатки………………………………………………………………………………………43

ВСТУП

Умовою розв’язання кардинальних проблем внутрішнього розвитку, необхідною складовою зовнішньої стратегії України стало питання про її ставлення до тих або інших міжнародно-економічних об’єднань та коопераційних, інтеграційних процесів. Виходячи з цього особливий інтерес становить оцінка окремих географічних векторів зовнішньоекономічної орієнтації України, з яких європейський є особливо важливим.

Європейська інтеграція не тільки є фактором прискорення економічного розвитку країн ЄС, зростання їх значення в міжнародній торгівлі, валютно-фінансових відносинах, а й центром тяжіння геополітичних інтересів багатьох країн, до  числа яких належить й Україна.

Об’єктом курсової роботи є міжнародна діяльність України, як цілісна система господарських зв'язків між національними економіками різних країн.

У рамках об’єкту розглядається предмет –  європейський вектор міжнародної економічної діяльності України як пріоритетний географічний напрямок і практичний засіб входження у світове господарство.

Мета курсової роботи – визначити напрямки активізації міжнародної економічної діяльності України з європейськими країнами.

Вказана мета передбачає виконання наступних завдань:

  1.  Розглянути теоретичні засади  здійснення міжнародної економічної діяльності України.
  2.  Розкрити передумови формування європейського вектору міжнародної економічної діяльності України.
  3.  Проаналізувати основні форми міжнародних економічних зв’язків України з країнами Європи.
  4.  Визначити напрямки транскордонного співробітництва України з країнами  Європи.
  5.  Запропонувати шляхи вдосконалення структури міжнародної економічної діяльності України з країнами ЄС.

В курсовій роботі використані наступні  методи:

  1.  Історико-географічний, за допомогою якого було надано хронологію розвитку європейських інтеграційних процесів і визначено передумови формування європейського вектору міжнародної економічної діяльності України.
    1.  Метод порівняльного аналізу, що надав змогу визначити суттєве відставання української економіки від основних європейських стандартів.
    2.  Статистичний метод, завдяки якому були виявлені тенденції розвитку економічної діяльності України з країнами Європи останніх років.

Теоретична основа роботи – це наукові праці вітчизняних та іноземних вчених, періодичні видання та мережа Internet.

Робота складається з вступу, трьох розділів, та списку літератури, що містить 25 джерел.

Розділ І Теоретичні  засади здійснення міжнародної економічної діяльності

  1.  Організація міжнародної економічної діяльності України

Міжнародна економічна діяльність України становить неоднорідний та багатоаспектний предмет вивчення. Її можна розглядати і в контексті національних інтересів, і в регіональному та глобальному масштабах. У першому аспекті така діяльність є засобом досягнення підприємницьких і загальнодержавних цілей у процесі співробітництва із зарубіжними партнерами. У другому — весь господарський механізм України постає невід’ємною складовою світової економіки, елементом більш загальної системної цілісності, інтернаціональних ринкових структур.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

В широкому розумінні міжнародна економічна діяльність — це поняття, яке застосовується і в практиці господарювання, що виходить за національні кордони, і в теорії, яка таку практику вивчає. Його синонімом є термін «зовнішньоекономічна діяльність», який певною мірою є таким, що абсолютизує певну функціональну обмеженість своїх суб'єктів. На відміну від зовнішньоекономічної діяльності, міжнародна економічна діяльність - поняття є дещо ширшим, органічно охоплює не тільки власне сферу виробничої, комерційної діяльності, ті міжнародні за характером економічні акції, які спрямовані на отримання та максимізацію індивідуального, приватного прибутку, поліпшення власного добробуту. Воно поширюється також і на непідприємницькі, регулятивні за характером акції, на інструменти впливу з метою поліпшення загальних умов господарювання як з боку національних урядів, спеціалізованих інститутів, так і з боку міжнародних організацій та структур.

Міжнародна економічна діяльність охоплює всі форми господарювання, до яких залучаються різнонаціональні за походженням або місцем свого перебування кооперанти, агенти підприємницької та регулятивної діяльності.

Отже міжнародна економічна діяльність — це цілісна система господарських зв'язків між національними економіками різних країн, належних до них або утворених ними суб'єктами господарського життя, а також міжпородними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв’язки, закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов'язані з використанням переваг міжнародного співробітництва, поділу праці та факторного розміщення.[10]

Міжнародна економічна діяльність, так само, як і будь-який живий організм, являє собою саме системну цілісність. I так само, як живий організм є чимось більшим, ніж механічною сукупністю органів, міжнародна економічна діяльність не зводиться до суми своїх атрибутів, суб'єктів та інструментів. Будучи самостійним явищем, проявами якого є складні зворотні зв'язки між складовими елементами, а також із компонентами більш широких механізмів відтворення, вона є фактором та своєрідним прискорювачем економічного розвитку країн.

Однак функціональне значення феномена міжнародної економічної діяльності не є таким однозначним. У разі застосування неадекватних підходів у регулюванні, втрати керованості процесами співробітництва зовнішній чинник може спричинити дестабілізацію економіки. Особливо актуальною така небезпека є для країн перехідного типу, зокрема України. Тому методологічно значущими є питання забезпечення сталого розвитку відкритої економічної системи, логіка яких зумовлює вибір тих або інших форм, моделей та принципів міжнародної економічної діяльності.

Принципи розвитку міжнародних економічних відносин визначають як суттєві, об'єктивні та загальновизнані норми і правила міжнародної господарської взаємодії.

Уся сукупність таких принципів поділяється на: загальні та специфічні. До загальних принципів світогосподарської взаємодії належать:

1) об'єктивність міжнародних економічних відносин, тобто відповідність їх розвитку об'єктивним  економічним законам;

2) взаємовигідність економічних зв'язків для двох і більше партнерів;

3) конкурентні підвалини механізму зовнішньоекономічних зв'язків;

4)  компромісний характер міжнародної економічної взаємодії, що передбачає певні поступки один одному з боку партнерів:

5) неконфронтаційність міжнародних економічних відносин:

6) спільне вирішення глобальних проблем людства.

Специфічні принципи розвитку міжнародної економічної взаємодії конкретизують зміст загальних:

1)  кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні і культурні системи;

2) економічне співробітництво між державами повинно здійснюватись незалежно від розбіжностей побудови їхніх політичних, економічних і соціальних систем;

3)   своєчасні міжнародні розрахунки;

4)  надійність   і   конвертованість   валют,   що   передбачає  організацію  валютного контролю, використання тих чи інших форм валютного регулювання;

5) підвищена роль транспортної проблеми та пов'язаних з нею витрат;

6) повага права власності;

7) підтримка платіжного балансу;

8)   міжнародна стандартизація та сертифікація продукції,  виконання вимог яких потребує суттєвих додаткових витрат;

9) сприяння економічному зростанню у найбідніших країнах;

10) співпраця у подоланні глобальних проблем існування людства з приводу охорони довкілля, конверсії, безпеки, ліквідація голоду тощо.

У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» серед основних принципів виділяють:

  •  принцип суверенітету народу України, що полягає у його виключному праві на зовнішньоекономічну діяльність на території держави відповідно до її законів; в обов'язку неухильно виконувати всі договори та зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;
  •  принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки у будь-яких формах, прямо не заборонених чинним законодавством України; в обов'язку дотримуватись при цьому чинного законодавства України та у праві власності на одержані у процесі такої діяльності результати;
  •  принцип юридичної рівності та недискримінації, що полягає у рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, у забороні обмежень дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів такої діяльності;
  •  принцип верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України, у забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють менш сприятливі умови, ніж ті, які встановлені в законах України;
  •  принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що українська держава забезпечує рівний захист вітчизняних та іноземних суб'єктів такої діяльності в Україні — відповідно до вітчизняних законів та за кордоном — згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за кордоном відповідно до національних та міжнародних правових норм;
  •  принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Системна трансформація в Україні, основним змістом якої є формування ринкового середовища та демократизація усіх ланок соціального життя, справедливо розглядається як важлива передумова розширення та підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності в комплексі її макро- та мікроекономічних форм. Така позиція була офіційно закріплена в Стратегії економічної та соціальної політики на 2000—2010 рр. Одним із ключових елементів концепції державного розвитку, метою якого є забезпечення  високих щорічних темпів економічного зростання, розглядається оптимізація та збільшення позитивного впливу з боку механізмів міжнародної економічної діяльності України. При цьому транснаціоналізація  української економіки,  що зорієнтована  на  підвищення міжнародної  конкурентоспроможності, дедалі  більшою  мірою визначатиме глобальну перспективу держави.

   1.2. Форми міжнародної економічної діяльності

Міжнародна економічна діяльність опосередковується численними формами співробітництва різних країн, виробничих, торговельних комерційних контактів, які виходять за межі окремих держав, а також засобів регулювання зазначених контактів 3 боку національних та міжнародних інституцій. Ці форми відповідають характеру традиційної спеціалізації, яка пов'язана із досягнутими рівнями економічного розвитку та розміщенням факторів виробництва, природних багатств, а також спеціалізації, яка формується згідно з уявленнями про доцільні напрями концентрації трудових зусиль для виробників та країн у цілому.

На практиці дія об'єктивних та суб'єктивних факторів міжнародної економічної діяльності тими або іншими агентами ринкового життя реалізується в конкретних сферах господарювання або формах, видах підприємництва. У різних країнах заведено ріні схеми класифікації зазначених форм. Це зумовлюється особливими національними традиціями, ступенем економічної свободи в різних країнах, різницею в системах правового, інституційно-нормативного регулювання, навіть певною довільністю трактування тих або інших явищ економічного життя.

Отже, проблема класифікації форм міжнародної економічної діяльності — це проблема вибору відповідних критеріїв, причому такий вибір має бути адекватним реаліям часу.

Тому, враховуючи необхідність дотримуватися під час вироблення узагальнень конкретно-історичного підходу, а також з метою найбільшої репрезентативності в ролі ключових обирається комплекс функціональних критеріїв, які визначаються з урахуванням широкого міжнародного досвіду. Згідно з цим підходом виділяють такі форми міжнародної економічної діяльності: міжнародна торгівля товарами, надання міжнародних послуг, транскордонний рух капіталів, міжнародний кредит, міжнародні валютно-фінансові відносини, міжнародна міграція робочої сили, участь у діяльності міжнародних економічних організацій, міжнародне співробітництво у виробничих, науково-технічних сферах, спільне   розв'язання   економічними   засобами   глобальних проблем розвитку.

Історично першою й такою, що тривалий час домінувала за обсягами операцій, формою міжнародного співробітництва, була міжнародна торгівля товарами та послугами. 3 погляду окремої національної держави така торгівля відбувається як експорт і імпорт товарів і послуг. Ця економічна діяльність може відбуватися за участі як приватних суб'єктів підприємництва, так і безпосередньо держави.

Розвиток міжнародної торгівлі як компонента міжнародної економічної діяльності так само характеризується випереджаючою динамікою порівняно із темпами зростання обсягів світового виробництва. Ця тенденція існує протягом кількох останніх десятиліть, причому вона зберігалася і протягом 90-х років і, як очікується, буде проявлятися й далі. Ці показники не просто узагальнюють результати участі в міжнародній торгівлі та економічного розвитку окремих країн, виробників товарів і послуг, учасників експортно-імпортних операцій. Вони означають і те, що для суб'єктів економічного життя важливим фактором приросту прибутку, виробленого продукту є можливість зовнішнього збуту, тобто праця на споживачів продукції, які мешкають за кордоном. Отже, міжнародна економічна діяльність є не тільки органічним елементом господарських систем країн, а й їхнім потужним каталізатором. Водночас державні кордони в сучасному світі стають дедалі прозорішими.

Щоправда, наслідки міжнародної торгівлі можуть бути не тільки позитивними, тобто сприяти поліпшенню результатів економічної діяльності. Адже ми маємо справу з відкритою економікою, яка ґрунтується на системі зворотних зв'язків та інколи суперечливих інтересах окремих її учасників. Це може призводити не тільки до ускладнення господарської діяльності на мікрорівні, и й до макроекономічних дисбалансів, зокрема до погіршення умов формування платіжного балансу, фінансових дефіцитів та до ускладнень у проведенні грошово-кредитної політики.

Іншою формою міжнародної економічної діяльності є транскордонний рух капіталів.  Останніми десятиліттями обсяги руху капітальних активів неухильно зростали, і цей фактор є важливим для розвитку відкритих економік. Тим більше це стосується економіки України та інших держав, які перебувають на перехідному етапі. Вони, як правило, відчувають потребу в припливі значних коштів ззовні, а також потерпають від відпливу капіталів через порівняно гірші умови для їх функціонування.

Міграція капіталів, з погляду певної країни, реалізується у формі вивозу капіталів (у цьому разі країна є донором, експортером капіталу) та ввозу капіталів до країни (у цьому разі країна є реципієнтом, імпортером капіталу).

Вивіз капіталів характерний для країн з відносним надлишком капіталів на території певної країни та можливістю отримувати більші прибутки в іншій державі через: а) більш сприятливе для власників капіталу співвідношення факторів виробництва (що зумовлює більшу умовну ціну капіталу); б) можливість отримання доступу до ринків певних економічних ресурсів (наприклад, сировини); в) можливість отримання маркетингових переваг у комерційній діяльності (наприклад, у формі створення господарських структур, що забезпечуватимуть збут продукції фірми-інвестора, або завдяки перенесеною самого процесу виробництва до цільової країни — країни збуту з метою підвищення ефективності виробництва, наближення його до споживачів). Разом з тим таке поставлення питання не означає, що вивозять капітал тільки провідні ринкові країни.

Ввіз капіталів більшою мірою властивий країнам, які відчувають відносний (порівняно із забезпеченістю іншими факторами виробництва) або абсолютний дефіцит капіталів. До таких країн належить У країна, як і інші держави з економікою транзитивного типу, що відчувають дефіцит нагромадження та потребу у мобілізації коштів. Оскільки в сучасному світі попит на капітали перевищує їх пропонування, залучення іноземних інвестицій є об’єктом державної, цілеспрямованої урядової політики.

Останніми десятиліттями набула розвитку ще одна важлива форма міжнародної економічної діяльності —міжнародні валютно-фінансові відносини. Раніше вони виконували переважно допоміжні функції, а зараз набули самостійних ознак. Так, якщо первісно міжнародні валютно-фінансові відносини переважно становили собою допоміжну систему розрахунків, головною метою якої було обслуговування експортно-імпортних, а пізніше й кредитних та страхувальник операцій, то зараз вони уособили ся в окрему сферу підприємництва, а також у впливовий інструмент макроекономічної політики в державі.

Міжнародні валютно-фінансові відносини відкривають для приватних агентів значно більші можливості отримання спекулятивних прибутків, тому не дивно, що в грошовому вимірі вони стали переважною формою такої діяльності. Утім, усі елементи міжнародного кругообігу реальних економічних цінностей (а тим більше валютно-спекулятивні операції) опосередковуються міжнародними грошовими платежами.

Взагалі участь держави в роботі міжнародних фінансових ринків, її інтеграція у відповідні міжнародні структури є необхідним атрибутом сучасної відкритої економіки. Разом з тим «ступінь залучення» не є самостійним показником ефективності міжнародного валютно-фінансового співробітництва держави. Натомість реальне значення має оцінка переваг, ризиків та витрат. Крім того, що інтернаціоналізація валютно-фінансової сфери може забезпечувати додаткові джерела надходжень грошових ресурсів до країни, вона може спричинити зростання ризику макроекономічної нестабільності. Особливу небезпеку становлять так звані гарячі гроші —- спекулятивні капітали, які мігрують відповідно до кон'юнктурних, кризових коливань на національних та регіональних ринках і можуть призвести до втрати урядом, центральним банком країни здатності проводити цілеспрямовану і грошово-кредитну, взагалі макроекономічну політику.

У сучасному, дедалі більш інтегрованому світі значно більшою динамікою відзначається й міжнародна міграція робочої сипи — форма міжнародної економічної діяльності, яка в економіко-теоретичному плані є проявом руху іншого фактора виробництва — праці. Міжнародна міграція робочої сили існує у формі еміграції та імміграції (виїзду з певної країни та в'їзду до неї людей через економічні, політичні та інші причини).

Це явище, як і інші форми міжнародної економічної діяльності, з одного боку, відображає реальні інтереси людей, суб'єктів ринкового життя, а з іншого — формує умови функціонування макроекономічних систем, навіть самі ці системи, сприяє раціоналізації розміщення робочої сили у світовому масштабі.

Різноманітні питання глобального, регіонального значення, у розв'язанні яких заінтересовані окремі або навіть усі країни світу, дедалі частіше потрапляють у поле діяльності міжнародних економічних організацій. Це зумовлюється як загостренням цілого ряду проблем, так і тим, що міжнародна спільнота відчуває себе все більш інтегрованою та виявляє прагнення до встановлення діалогу, зокрема і в структурних рамках відповідних організацій.

3 погляду реальних «силових» міжнародних, або зовнішніх, факторів не можна не враховувати викликаної активними політичними зусиллями провідних розвинутих країн тенденцію до лібералізації світової економіки, насамперед через зниження тарифних та зняття нетарифних обмежень у країнах, що розвиваються, та в країнах з транзитивною економікою. Це стосується і діяльності міжнародних організацій.

Значного поширення набуло міжнародне співробітництво в окремих галузях виробництва, соціально-економічного життя, науково-технічного прогресу. Така кооперація не обов’язково відбувається в рамках тих або інших організаційних структур. Вона може мати місце під час виконання державами погоджених ними програм, зокрема проектів спільного науково-технічного розвитку. Подібне співробітництво, як правило, сприяє всебічному розширенню торгівлі, взаємному інвестуванню національних виробничих комплексів, широкомасштабній інтеграції. Україна відчуває потребу об’єднання своїх зусиль з іншими країнами у науково – технічній сфері, адже з об'єктивних причин, після колапсу Східного блоку та Союзу РСР відбулося значне звуження технологічного простору, в якому відбувалася господарська діяльність її підприємств.

Основними цілями міжнародного науково-технічного співробітництва для України є збільшення обсягів виробництва, розширення надходження до країни передових технологій, ноу-хау, раціоналізація експорту, зокрема нарощування зовнішніх продажів складних виробів з високим ступенем перероблення, забезпечення додаткової зайнятості та підвищення доходів передусім висококваліфікованих кадрів.

Міжнародна економічна діяльність не вичерпується акціями, спрямованими на отримання прибутків та розв'язання завдань виключно виробничо-технологічного характеру. Нині світове співтовариство дедалі більшу увагу концентрує на спільному розв'язанні економічними засобами глобальних проблем розвитку.

Особливо значущою такою проблемою є екологічна. Це пов'язано з виникненням реальних загроз деградації екосистем, знищення багатьох видів рослинного та тваринного світів, глобального потепління, забруднення атмосфери та Світового океану. Такі проблеми неможливо розв'язати без участі всіх або принаймні більшості країн.

Розвиваючи ідею про умовність класифікації форм міжнародної економічної діяльності, треба відзначити, що в багатьох, випадках видається неможливим та недоцільним провести чітке розмежування між масштабними технологічними проектами, спрямованими на розвиток технологій майбутнього, та спробами розв'язання глобальних проблем позаекономічного характеру.

Розділ ІІ Європейський вектор міжнародної діяльності України

2.1. Передумови формування європейського вектору міжнародної економічної діяльності України

Аналіз сучасного стану розвитку європейських інтеграційних процесів неможливий без урахування історії розвитку ідеї об’єднання Європи. В умовах, коли в ЄС відбувається пошук стратегічних шляхів розвитку, трансформації внутрішньої структури та географічного розширення через приєднання нових членів теоретичне визначення майбутнього Європейського Союзу знову перетворилося на актуальну задачу для політичних діячів та наукового співтовариства.

Виникнення європейської інтеграції зумовлене об’єктивною необхідністю пошуків нових шляхів інтеграційного розвитку, неможливістю подальшого розширення ЄС без кардинальних концептуальних змін у підходах до європейського будівництва, необхідністю формування не стільки інтеграційних моделей, скільки нової концепції, що включає обґрунтовану філософію нового Союзу, нову логіку його розвитку.

У перші повоєнні роки склалися передумови для початку інтеграційних процесів у Західній Європі. Популярність ідеї європейської інтеграції зросла в результаті Першої і Другої світових воїн, які спричинили значне послаблення позицій Європи у світовій економіці й політиці. Об’єднання зусиль західноєвропейських країн у соціально – економічній сфері було імперативом, без слідування якому уявлялось неможливим подолання наслідків світової війни. Досягнення порозуміння між західними європейцями і початок інтеграції прискорили геополітичний розподіл Європи і початок холодної війни.

З 1947р. почали створюватися організації військово – політичного і гуманітарного співробітництва.

Формально датою народження Європейського союзу можна вважати 18 квітня 1951 р., коли шість західноєвропейських держав – Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франції й ФРН підписали в Парижі Договір про заснування Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС).

На  першому етапі (1951- 1957роки) інтеграційні процеси  розвивалися переважно у сфері економіки і мали вузький галузевий характер. Спроби поширити інтеграцію на сферу зовнішньої політики оборони успіху не мали.

Період 1958-1969 років починався серйозними розходженнями між країнами – учасницями щодо питань політичної уніфікації Західної Європи, характеру трансатлантичних стосунків, розширення й поглиблення Співтовариства. Для подальшого розвитку інтеграції були потрібні розробка і проведення спільної політики у сферах промисловості, транспорту, енергетики, охорони навколишнього середовища, у розвитку відсталих районів тощо. Назрівала необхідність формування економічного союзу, надзвичайно важливим елементом якого була б єдина валютна політика. Від усунення перешкод треба було перейти до визначення мети, змісту й засобів єдиної політики на кожному напрямі інтеграції, що передбачало вияв політичної волі країн - учасниць та їхню згоду на перетинання урядами суверенних прав наднаціональним органам ЄС.

На межі 60-70-х років Співтовариство задекларувало наміри активізувати  процеси економічної, грошово - кредитної і політичної уніфікації Західної Європи до 1980 року трансформувати Європейські співтовариства в Європейський Союз. Протягом 1969-1973 років відбулося перше розширення Співтовариства за рахунок вступу Великобританії, Данії, Ірландії. Співтовариству вдалося завершити бюджетне врегулювання Спільного ринку, визначити чіткий план переходу до формування комунітарного бюджету за рахунок власних, незалежних від національних урядів, ресурсів.

В середині 70-х років усі держави - члени Співтовариства охопила економічна криза. Відтак посилилася тенденція до дезінтеграції, що виявилася, зокрема, в їхніх сепаратистських діях щодо захисту своїх економічних інтересів (запровадження обмежень імпорту з країн - учасниць, зміна курсів валют тощо). Валютний хаос 70-х років, доларова експансія США, "плавання"  валют членів "Спільного ринку" не лише стали перепоною для реалізації планів створення економічного і валютного союзів, а й завдали шкоди підвалинам ЄС - митному союзові та єдиній сільськогосподарській політиці. У 70-ті роки - на початку 80-х років розрив у рівнях економічного розвитку між країнами ЄС збільшився. А зі вступом до угруповання порівняно відсталої Греції (1981 р.) це проявилося ще помітніше.

В середині 80-х років відбулась інтенсифікація євроінтеграційних процесів. Після прийняття  Єдиного Європейського Акту наприкінці 1985 р. розпочався новий етап європейського будівництва, пов’язаний з реалізацією програми створення єдиного ринку до 1 січня 1993 р. Напередодні прийняття  ЄЄА у Мелані було вирішено питання про приєднання до ЄЕС з 2 січня 1986 р. Іспанії і Португалії, чим було зроблено третє розширення Співтовариства. 

У Майстрисі 7 лютого 1992 року було підписано Договір про Європейський союз, в якому були об’єднанні всі нові положення ЄЄА. Цей договір вивів ЄС на рівень політичної інтеграції.

Під час Європейської ради в Корфу відбувся четвертий етап розширення Євросоюзу, а саме, Австрія, Норвегія, Швеція підписали Договори про вступ до ЄС. З 1 січня 1995 року з вступом Австрії, Фінляндії, Швеції Європа Дванадцяти перетворилася на Європу П’ятнадцяти.

У 90-х роках Євросоюз розпочав і реалізує масштабні проекти, спрямовані  на подальше поглиблення і розширення європейської  інтеграції.

На початку XXІ ст. Європейський Союз перебуває на якісно новому етапі своєї еволюції, який визначається кардинальним розширенням на Схід, проведенням радикальної інституціональної реформи, якісним поглибленням інтеграційного процесу  в рамках економічного і валютного союзу.

1 травня 2004 року відбулось п’яте розширення Євросоюзу. На правах членів увійшли в Союз вісім країн Східної Європи (Польща, Угорщина, Латвія, Литва, Словаччина, Словенія, Чехія, Естонія), Мальта та Кіпр.

У січні 2007року до ЄС вступили Болгарія та Румунія, планується вступ Туреччини. Отже, кількість населення спільноти зросла до 484,7 млн. чоловік.

Вступ економічно слабких країн в Союз призвів до зниження середнього національного доходу по ЄС на 18%, оскільки існують великі відмінності  у розвитку колишніх країн – членів ЄС-15 і нових країн членів Європейського Союзу (Додаток А). Нові країни – члени вже давно стали важливим ринком збуту для технологічно високорозвинених країн Західної Європи, який за своїм значенням у майбутньому буде важливішим, ніж ринк США та Китаю. У ці країни переносяться виробництва, перекачується капітал, оскільки тут дешева робоча сила й ресурси. Отже, можна виробляти конкурентну продукцію. Новоутворенні численні фірми потребують не тільки військового, а й  законодавчого захисту з боку ЄС. Досвід країн кандидатів до ЄС свідчить, що провідні фірми країн – членів Союзу намагаються придбати найбільш життєво важливі та прибуткові галузі виробництва. Такі, наприклад, як паливно – енергетична, автомобілебудівна, транспортна. Завдяки законодавству ЄС всі економічні процеси у східноєвропейських країнах стануть більш керованими, контрольованими й передбачуваними. Внаслідок розширення змінилися і  зовнішньоекономічні відносини для країн існуючого ЄС- 27.

Ще в 90-х роках експертами Євросоюзу використовувалась специфічна геополітична формула — модель концентричних кіл. Згідно з нею «внутрішнім колом» Європи вважалися країни ЄС, а далі, за країни ЄАВТ (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія), колишні радянські сателіти в Європі і, нарешті, колишні радянські республіки, зокрема й Україна. Звичайно, як і будь-яка спрощена формула, ця модель є, до певної міри, умовною, і життя вже внесло до неї корективи. Разом з тим загальна ідея, що була закладена в моделі концентричних кіл, ще лишається актуальною.

Можливості українського співробітництва з ЄС мають визначатися за умови врахування тенденцій фронтальної регіональної інтеграції, яка стала основним інструментом перетворень у Старому світі та поєднала в собі як риси базової їх філософії, так і цільової функції. А оскільки взаємне тяжіння західноєвропейських країн не означає субконтинентального автаркізму, для України воно являє собою такий процес регіоналізації, який стає дійовою формою вираження тенденції глобалізації. Причому такою, яка з очевидних географічних та історичних причин не може не зачіпати життєвих інтересів України.

Зважаючи на пострадянські умови — неконкурентоспроможність технологічно відсталої промисловості, успадковану штучну однобічність зовнішньої орієнтації та транспортної інфраструктури, здатність України налагодити ефективне співробітництво з ЄС стала в 90-х роках та на початку нового століття індикатором її реального суверенітету.

Справді, після здобуття Україною державної незалежності поступова інтеграція в загальноєвропейські структури і налагодження багатосторонньої кооперації з ЄС стали її головними геостратегічними пріоритетами. Отримання Україною повноцінного членства в провідних континентальних економічних та політичних організаціях можна вважати необхідними передумовами найбільш органічної моделі реалізації її інтересів на світовій арені, перетворення на активного учасника життя світового співтовариства.

Згідно з урядовими програмами розвитку економіки України, в результаті значної диверсифікації міжнародної торгівлі близько 65—70 % її обсягу до 2010 р. буде припадати на країни «далекого зарубіжжя». І відносини з Євросоюзом у цьому контексті розглядаються як базовий вектор геостратегічної реорієнтації.

Слід враховувати й стабільність моделі розвитку країн Європи. Так, в умовах загострення фінансової кризи, від якої особливо постраждала Росія, не кажучи, навіть, про держави Азіатсько-Тихоокеанського регіону, відносна стабільність європейських країн може розглядатися як, до певної міри, стабілізуючий фактор через стабільність попиту на український експорт.

Членами Європейського Союзу є країни з потужними економічними системами та високим рівнем життя. Проте недоречними є безапеляційно-скептичні оцінки перспектив українського співробітництва з ЄС. Теза про те, що «Європа не зацікавлена в сильній Україні, воліючи радше бачити її своїм сировинним придатком», не має під собою такої аргументації, яка б базувалася на аналізі світових коопераційно-інтеграційних тенденцій.

Слід враховувати більш широкий геоекономічний контекст. Так, одним із потужних об’єднувальних стимулів у Європі постала відносна слабкість провідних країн континенту в широкому глобальному конкурентному контексті. Європа — це лише один з центрів тяжіння та впливу в сучасній світовій економіці (з територією 3,2 млн. км2, кількістю населення до 400 млн. осіб та річним валовим продуктом близько 6,5 млрд. дол.). Іншими, як відомо, є Північна Америка, де створюється Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), та країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР). I Європа не є ані регіоном з найбільшими темпами економічного зростання, ані унікальним прикладом інтеграції (в цьому зв’язку конкуренцію їй становить проект НАФТА з перспективою створення найбільшої у світі зони вільної торгівлі з населенням близько 400 млн. осіб та річним валовим продуктом 7 трлн дол. США). Отже, Європа, хоча і не виявляє на зламі століть великого бажання включати до інтеграційних процесів таку велику східноєвропейську державу, як Україна, не є принципово закритою для неї зоною.

Скоріше об’єктивне відставання українського господарського комплексу від економік західних європейських країн є підставою для прискореного його ринкового реформування, зокрема відповідно до вимог так званої Білої Книги, де визначалися принципові заходи щодо реформування внутрішнього ринку країн — кандидатів на вступ до ЄС, необхідного узгодження їхніх законодавчих систем тощо.

Для України економічна iнтеграцiя в європейський економічний простір є пріоритетним географічним напрямом і практичним засобом входження у світове господарство.

 2.2. Аналіз міжнародних економічних зв’язків України з країнами Європи

Україна прийняла рішення про європейський напрямок своїх економічного та зовнішньополітичного курсів, дотримання яких після останнього розширення ЄС набуло особливого значення, оскільки ЄС-27 посів місце найбільшого торгового партнера України. Європейська інтеграція для України – це шлях до модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, можливість виходу на єдиний внутрішній ринок ЄС. Сьогодні як Україна, так і ЄС зацікавлені у підтримці та розвитку міцних, передбачуваних, прозорих і відкритих відносин. Основою для покращення відносин між Україною та ЄС є нормативна – правова база.

На міжнародному рівні головним правовим документом, який регулює процес європейської інтеграції України, є Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (підписана 14 червня 1994 року, ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 року, та набула чинності  в 1998 році). Угода встановлює рамки широкого політичного діалогу між сторонами і важливі економічні пріоритети. Важливою метою щодо цього є погоджена перспектива створення між Україною та Європейським Союзом зони вільної торгівлі.

Європейський Союз прагне поглибити співпрацю з Україною, щоб знайти ефективні відповіді на спільні виклики, з якими стикається континент. З цією метою 1 грудня 1999 року Європейська Комісія в Україні разом з українськими експертами розробила „Спільну стратегію Європейського Союзу щодо України”. Ця програма була ухвалена Європейською Радою на основі статті 13(2) Договору про Європейській Союз та Угоди про Партнерство та Співробітництво, яка набула чинності в Україні 1 березня 1998 року.

У рамках Спільної Стратегії Європейською Радою було виявлено основні цілі співпраці ЄС з Україною: підтримка процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення спільних проблем європейського континенту, підтримка зміцнення співпраці між ЄС та Україною в контексті розширення ЄС.

Створення умов для набуття Україною членства у ЕС означає також послідовне досягнення відповідності копенгагенським та маастрихтським  критеріям.

У сфері торгівлі Україна вже досягнула успіхів, зокрема вона отримала статус країни з ринковою економікою у грудні 2005 року, 5 грудня 2008 року підписала протокол про вступ до СОТ і розпочала неофіційні двосторонні консультації щодо майбутньої угоди між Україною та ЄС про зону вільної торгівлі.

Єдиний ринок Європейського Союзу, що формувався протягом майже 40 років, є досить складним за механізмами регулювання. Угода про партнерство та співробітництво надає Україні та Європейському Союзу легший доступ на ринки один одного, без взаємної дискримінації товарів. Тобто йдеться про режим найбільшого сприяння та вільну й справедливу конкуренцію імпортованих товарів з товарами місцевого виробництва.

Основними формами економічного співробітництва України і ЄС є торгівля, технічна і фінансова допомога та інвестиційна діяльність.

На початку ХХI століття ЄС залишався найбільшим торговельним партнером України після країн СНД. На частку ЄС у 2007 році припадало майже 34% зовнішньоторговельного обороту країни. Водночас, питома вага України в зовнішньоторговельному обороті ЄС залишалась незначною - 0,42%.

Коефіцієнт покриття експорту імпортом дорівнював у 2007 році 0,69 що свідчить про неефективність зовнішньоторговельних відносин України з країнами ЄС.

У 2007 році у зовнішній торгівлі товарами між Україною і країнами-членами ЄС спостерігалось збільшення обсягів як експорту товарів з України, так і їх імпорту з Європейського Союзу. Одночасно відбувалося зростання обсягів зовнішньоторговельних послуг та прямих іноземних інвестицій.

У 2007 році порівняно з 2006 роком експорт товарів до країн ЄС збільшився на 28%, імпорт – на 42 %. Негативне сальдо у 2007 році становило 8301,1 млн. дол., порівняно з  2006 роком 4744,5 млн. дол., що наведено на рисунку 2.1. [22] 

У загальному обсязі експорту країни частка ЄС становила – 28,3%, імпорту – 36,6% (у 2005 р.  – 26,9% і 32, 9%, у 2006 р. відповідно 28,3% і 34,7%).

Головними партнерами, як в експорті, так і в імпорті товарів залишаються Італія, Німеччина та Польща.

 Рис. 2.1 Динаміка зовнішньої торгівлі товарами України з країнами

ЄС - 27, млн. дол.  

Вагому частку товарної структури українського експорту до країн ЄС складали чорні метали, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, руди, шлаки та зола, одяг текстильний, деревина та вироби з деревини, вироби з чорних металів, як це показано на рисунку 2.2. [22]

Найбільші обсяги експорту чорних металів здійснювались до Італії, Польщі, Німеччини; енергетичних  матеріалів, нафти та продуктів її перегонки – до Італії, Німеччини, Кіпру; руд, шлаків та золи – до Словаччини, Чеської Республіки, Австрії; одягу текстильного – до Німеччини, Франції, Сполученого Королівства; деревини та виробів з деревини – до Угорщини, Польщі, Італії; виробів з чорних металів – до Іспанії, Німеччини, Італії. 

Основу товарного імпорту з країн ЄС складали механічне обладнання, електричні  машини і устаткування, наземні транспортні засоби, крім залізничних, полімерні  матеріали, пластмаси, фармацевтична продукція та інше, що наведено на рисунку 2.2 [22]

Рис. 2.2 Товарна структура експорту та імпорту України  з країнами ЄС – 27 за 2007 рік

Отже структура виробництва та торгівлі України є незбалансованими. Промислові товари, напівфабрикати та паливо склали приблизно 60% українського експорту до ЄС, тоді як основну частку в експорті ЄС до України (75%) складають машинне обладнання, промислові товари та продукти хімічної промисловості.

Рис. 2.3 Динаміка товарного експорту України до країн ЄС - 27

Проаналізувавши динаміку темпів приросту експорту товарів з України у країни ЄС, яка наведена на рисунку 2.3, можна зробити висновок, що з 2004 по 2005 рік спостерігалося зниження обсягів експорту товарів до ЄС на 7,67%, а вже з 2005 до 2007 року зберігалася тенденція до збільшення.

Зменшення експорту українських товарів до країн ЄС пов’язане перш за все з проявленням негативних наслідків від п’ятого розширення ЄС 1 травня 2004 року.

Від антидемпінгових і спеціальних заходів, запроваджених з боку членів ЄС, щодо хімічної продукції та чорних металів, за розрахунками Міжнародного центру перспективних досліджень, втрати становили $40 млн. на рік (дорівнює обсягу експорту до нових країн - членів, що підпадає під антидемпінгові та спеціальні заходи ЄС).

Структура українського експорту до нових країн-членів була подібна до структури експорту до ЄС. Проте в експорті до країн - членів частка енергоносіїв, чорних металів і виробів з них, зернових і текстилю була менша за частку цих товарів у структурі експорту до ЄС. Частка кольорових металів, механічного обладнання, хімічної продукції, руди та деревини в експорті до країн - членів була більша, ніж частка цих продуктів в експорті до країн ЄС, що вказано у таблиці В.1. [10, с.7] (Додаток В).

Водночас структура експорту нових країн-членів до ЄС-15 суттєво відрізнялася від структури експорту України до цього регіону: нові країни-члени експортували до ЄС - 15   переважно продукцію з високою доданою вартістю (торгівля між ЄС і новими країнами - членами характеризувалася  високою питомою вагою промислових товарів – близько 90%, причому на продукцію машинобудування припадала 44,2%, тоді як на сировинні матеріали – лише 5,7% торгівлі), тоді як в експорті України до країн ЄС переважали товари з низьким ступенем обробки. Це свідчить про дисбаланс у структурі торгівлі між ЄС та Україною.

Наразі  країни-члени мали ширший доступ на товарні ринки ЄС завдяки чинній угоді про вільну торгівлю між цими країнами та ЄС. Країни-члени активно працювали над створенням митного союзу з ЄС. Спільний митний тариф запровадився з моменту вступу країн до ЄС, внаслідок чого посилилася конкуренція в торгівлі окремими товарними групами (зокрема чорними металами) між Україною та  країнами – членами.

Загалом середньоарифметичний митний тариф ЄС нижчий за чинні    середньоарифметичні тарифи країн-членів (Польщі – на 7%, Угорщини – на 1%, Словаччини – на 0,5%, Чехії – на 0,4%). Виняток – країни Балтії, з якими Україна мала Угоду про вільну торгівлю. Внаслідок денонсації цієї угоди податкове навантаження на українських виробників збільшилося на $10 млн. дол. на рік. Водночас, зниження митного тарифу в решті країн зменшило податкове навантаження на українських виробників на $15млн. дол. на рік. Отже, в наслідок зміни тарифних обмежень українські виробники виграли $5 млн. дол. на рік. Зміна попиту на українські товари з боку країн-членів внаслідок зміни ціни залежить від цінової еластичності українських товарів. Експертами розглядався песимістичний та оптимістичний сценарії.  Песимістичний сценарій передбачав, що товари, нееластичні за ціною, тобто велике збільшення (зменшення) вартості українських товарів причинить незначне зменшення (збільшення) попиту на них. Відповідно оптимістичний сценарій передбачав, що українські товари еластичні за ціною, тобто навіть невелике збільшення (зменшення) вартості товарів спричинить неабияке зменшення (збільшення) попиту на них.

Антидемпінгові процедури та заходи ЄС щодо імпорту товарів походженням з України стосуються продукції хімічної промисловості та чорних металів, а саме, 8 українських товарів підлягають дій антидемпінгових заходів під час експорту до ЄС: карбамід, нітрат амонію, суміш карбаміду та нітраті, хлорид калію, карбід кремнію, труби безшовні, труби зварні, сталеві канати та троси. Водночас серед країн-членів лише Польща та Угорщина застосовують тимчасові захисні заходи проти української металопродукції, що менш жорсткі порівняно з чинними заходами ЄС. Зважаючи на те, що рівень антидемпінгового мита ЄС набагато більший за середньоарифметичне мито ЄС, нетарифні обмеження зменшать позитивні зрушення від лібералізації тарифів для продукції хімічної промисловості та чорної металургії. Водночас після вступу до ЄС країни-члени скасували спеціальні митні тарифи, які нині застосовують до української продукції. Проте цей позитивний ефект буде незначним, зважаючи на невеликі обсяги продукції, що підпадають під антидемпінгові заходи країн - членів, порівняно з аналогічними заходами ЄС. [10]

Пожорсткішання технічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю призвело до суттєвого скорочення експорту сільськогосподарської продукції. Згідно з песимістичним варіантом розвитку подій втрати від скорочення експорту сільськогосподарської продукції становили $80 млн. на рік. Отже, у 2004 – 2005рр. втрати від розширення ЄС становили $380 млн. на рік.

Рис. 2.4  Динаміка товарного імпорту України з країн ЄС - 27

Отже, внаслідок зміни нетарифних обмежень: антидемпінгових процедур, пожорсткішання фітосанітарного та ветеринарного, Україна втратила  ринки збуту в зазначений період.

Імпорт товарів з країн ЄС  має стійку тенденцію до збільшення, як наведено на рисунку 2.4. Середній темп приросту за 2003 – 2007 роки склав 30,3%.

Експорт послуг України  до країн ЄС у  2007р. збільшився на 31,2 % порівняно з 2006р., імпорт – відповідно на 44,7%; позитивне сальдо зовнішньої торгівлі становило 383,2 (у 2006р.– 477,5 млн.дол, у 2005р. 467,8 млн. дол.).

 

Рис. 2.5 Динаміка зовнішньої торгівлі послугами з країнами ЄС – 27,

млн. дол.

На відміну від товарної торгівлі сальдо за статтею «Подорожі» є позитивним, хоча в останні роки також спостерігається тенденція щодо його скорочення. (Рис. 2.5)

Питома вага експорту послуг до країн ЄС у загальному обсязі складала 28,1%, імпорту – 43,8% , як вказано на рисунку 2.5. [22]

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту до країн ЄС займали транспортні (64,3%), різні ділові, професійні та технічні (16,4%) послуги, імпорту – транспортні (16,8%), фінансові (21,1%), роялті та ліцензійні (8,1%), будівельні (7,2%), комп’ютерні (8,1%) послуги.

Рис. 2.6 Темпи приросту зовнішньої торгівлі послугами України  з країнами

ЄС-27

Дані рисунку 2.6 свідчать про те, що протягом 2004 – 2005 рр. спостерігалася тенденція зменшення як експорту так і імпорту послуг через негативні наслідки від розширення ЄС, але вже з 2006 р. темпи зростання прискорилися перш за все за рахунок спрощення візового режиму між ЄС та Україною.

Що стосується прямих іноземних інвестицій, то їхнє надходження з ЄС було на низькому рівні до 2005 року (трохи більше 210 млн. євро у 2004 році), коли компанії з ЄС зробили дві великі покупки у сталеливарній та фінансовій галузях. Втім, і надалі з країни витікають великі обсяги капіталу. Покращення інвестиційного клімату, зокрема через більш ефективне виконання положень уже прийнятого законодавства, та завершення процесу реформ мають важливе значення для залучення більших інвестицій в Україну.

Головними перешкодами для інвестицій європейських компаній в Україну є часте внесення змін до норм зовнішньоторгового законодавства, низький рівень прозорості, неефективне виконання законів, дискримінаційні нормативні положення та корупція.

У 90-х роках ЄС залишався найбільшим іноземним інвестором в Україні, якай інвестував більше, ніж США та Росія разом. Обсяг прямих інвестицій в економіку України з країн ЄС на 01.01.2008 становив 77,8% загального обсягу інвестицій в Україну (на 01.01.2007 - 75,2%). Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій з країн - членів ЄС збільшився у 2008 році порівняно з початком 2007 р. на  41%, що наведено на рисунку 2.7  [22]

Рис. 2.7 Прямі  інвестиції, млн. дол. 

Незважаючи на те, що обсяг прямих інвестицій в Україну збільшується, він майже у 8 разів менше, ніж, наприклад у Польщі. Основні негативні чинники, що впливають на інвестиційній клімат в Україні, це низька дієздатність банківсько – кредитної системи, її фактична неспроможність акумулювати достатньо високий інвестиційний потенціал населення, відсутність розвинутої мережі інституційних інвесторів; низький рівень капіталізації прибутку підприємств; відсутність необхідної системи страхування інвестиційних ризиків та інше.

Підприємницький ризик інвестицій в Україні складає 80%. Саме це зумовлює незначний потік прямих іноземних інвестицій.

Головними країнами-інвесторами, на які припадає 88,2% загального обсягу інвестицій з ЄС, є Німеччина – 46,9% загального обсягу інвестицій з країн ЄС, Кіпр –13,3%, Австрія –12,1%, Сполучене Королівство –9,8%, Нідерланди –6,1%.

Обсяг інвестицій з України в економіку країн ЄС на 01.01.2008 склав 74,8 млн. дол., що становить 30,7% загального обсягу інвестицій з України. Найбільші обсяги інвестицій здійснені в Польщу – 20,3 млн.дол. (34,6% загального обсягу інвестицій в країни ЄС), Сполучене Королівство – 13,9 млн.дол. (23,7%), Іспанію – 13,8 млн.дол. (23,6%) та Австрію – 4,6 млн.дол. США (7,8%).

Порівняно з обсягом прямих інвестицій країн ЄС до України, що складають більше половини загального обсягу прямих інвестицій до України, суми вкладених до ЄС інвестицій є незначними. Потоку прямих інвестицій з України до ЄС заважає комплекс багатьох проблем. Головними перешкодами вважаються макроекономічні проблеми. Це також стосується застарілого законодавства, криміналізації економіки та інших проблем.

Позитивних прикладів інвестиційного та технологічного співробітництва України з країнами ЄС поки що небагато. Одним із них є залучення капіталів шведської фірми AGA, відомої як другий у світі продуцент кріогенного обладнання, до дніпропетровського заводу «Дніпрокисень» через продаж 25 % акцій цього підприємства. У результаті цього заходу очікується запровадження новітніх технологій, які не тільки будуть відзначатися продуктивністю, а й працюватимуть в енергозаощаджувальному режимі.

Особливий інтерес для України становить створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом.

Розділ ІІІ Активізація співробітництва України з країнами Європи

            

3.1.  Напрямки транскордонного співробітництва України з країнами  Європи

Наприкінці ХХ ст. спостерігалося зростання значення міжнародно-політичних факторів прикордонного співробітництва. Саме в такому контексті можна розглядати підтримку Євросоюзом, зокрема організаційними та фінансовими засобами, процесів розвитку форм прикордонного співробітництва в центрально-східноєвропейському регіоні.

При формуванні перспективної інтеграційної моделі України, для якої, згідно з об’єктивною оцінкою можливих вигод та переваг, а також офіційних декларацій, ЄС становить найбільш бажаний вектор, слід враховувати роль та особливості прикордонного співробітництва на континенті.

Передусім необхідно відзначити прийняття «Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між регіональними общинами або властями» 1980 р., Додатковий протокол до конвенції 1995 та 1998 рр., а також програми ІНТЕРРЕГ, які приймалися в рамках ЄС. Приймалися й міжнародні документи на рівні субрегіонів. Такими були Угода країн Скандинавії щодо визнання компетенції місцевих органів влади в здійсненні та регулюванні прикордонного співробітництва, Конвенція Бенілюксу щодо формування правових засад прикордонного співробітництва, визначення прав та ролі місцевих владних інститутів, створення спільних органів сприяння взаємодії на регіональному рівні та інші документи. Згідно з другою програмою ІНТЕРРЕГ було визначено основні умови та характер надання країнами Євросоюзу підтримки прикордонним регіонам постсоціалістичних країн континенту, які здійснюють ринкові реформи.

Єврорегіони — це міждержавні регіональні асоціації, які включають прикордонні області країн-учасниць та розвиваються відповідно до погоджених комплексних програм соціально-економічного та культурно-гуманітарного характеру і загальноєвропейських критеріїв з метою спільного розв’язання соціально-економічних завдань.[11]

Прикладами інституційного будівництва з метою сприяння прикордонному співробітництву є такі структури, як Асамблея європейських регіонів, Конгрес місцевих і регіональних влад Європи, Асоціація європейських прикордонних регіонів, Конференція периферійних приморських регіонів.

Розвитку прикордонного та міжрегіонального співробітництва в Європі сприяє формування єдиного митного, тарифного та взагалі соціально-економічного простору.

Співробітництво України з іншими східно- та центральноєвропейськими країнами, які є прилеглими до її власної території, щодо будівництва таких інтеграційних утворень, як єврорегіони, стало важливим завданням на порядку денному. Єврорегіони, які за своєю сутністю є зонами багатостороннього міжнародного співробітництва, включаючи режим прикордонної торгівлі, підпадають під національне регулювання процесу створення та функціонування зон вільної торгівлі взагалі. Воно є додатковим фактором вирішення складних питань проведення реформи та виходу з кризи.

Зокрема, за допомогою участі в системі єврорегіонів можна досягти таких практичних та тактико-стратегічних цілей:

  •  надання імпульсу соціально-економічному розвитку окремих регіонів завдяки використанню широкого комплексу міжнародно-регіонального співробітництва;
  •  кадрова, інфраструктурна підготовка як окремих регіонів, так і країни в цілому до більш глибоких форм інтеграційної співпраці з Євросоюзом; прискорення самого процесу такої інтеграції;
  •  краще реалізовувати потенціал виробничої спеціалізації західних регіонів держави, які поки що значно відстають у формуванні експортної бази зовнішньоторговельного балансу України;
  •  створення кращих передумов для здійснення закордонних інвестицій, взагалі поліпшення режиму руху капіталу в субрегіональних межах;
  •  спільний розвиток транспортної та комунікаційної інфраструктури;
  •  спільне розроблення стратегії регіонального розвитку, обмін досвідом розвитку виробничої та побутової сфери;
  •  співробітництво в галузі туризму, спортивного виховання та рекреації;
  •  охорона навколишнього середовища та розв’язання широкого кола проблем екології, які хвилюють місцеве населення.

Україна є учасницею таких об’єднань типу «єврорегіон»: «Карпатський єврорегіон», «єврорегіон Буг» «єврорегіон Нижній Дунай”, «єврорегіон Верхній Прут”, «єврорегіон Дніпро», «єврорегіон Слобожанщина». І такий факт не є випадковим, адже саме своїми західними регіонами (крім єврорегіонів «Дніпро» і «Слобожанщина») держава може й повинна блокуватися із сусідами відповідно до наявних моделей проєвропейського руху та розвитку.

Розглянемо особливості функціонування транскордонного співробітництва на прикладі євро регіонів «Карпатський» і «Буг».

До «Карпатського єврорегіону» входять чотири західні області України (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька), а також вісім районів Словаччини (Вранов, Кошіце, Пряшів, Бардієво, Гуменне, Свидник, Міхаловце та Требішов), три воєводства Польщі (Жешувське, Пшемисльське та Кросненське), а також п’ять областей Угорщини (Саболч – Сатмар – Берег, Гайду – Бігар,
Б
оршод – Абауй – Земплейн,  Яс – Надькун – Сольнок  та Гезеш).

Слід зазначити те, що «Карпатський міст» став першою подібною організацією, до якої було залучено колишнього суб’єкта СРСР, а також те, що розглядувана організація прикордонного співробітництва не є організацією наддержавного характеру або закритого типу. Навпаки, її статутними документами передбачено, що всі її учасники мають право розвивати співробітництво з іншими регіональними утвореннями.

Зазначимо, що серед тих областей України, які беруть участь у прикордонному співробітництві, зокрема в «Карпатському єврорегіоні», особливою активністю відзначається Закарпатська область. До цього її спонукають особливості географічного розташування, історико-культурна спорідненість з прилеглими країнами та регіонами, історичні традиції співробітництва. Має значення і наявний рівень інфраструктури співробітництва, більша проринкова орієнтація населення, його етнічний склад, який споріднює жителів різних країн, котрі мешкають по різні боки кордонів.

Територіальне об’єднання «Єврорегіон Буг» включає області України (Волинська та Львівська), воєводства Польщі (Холмське, Біло-Підліське, Любельське та Тарнобокезьке), а також Брестську область Білорусі. Сторони об’єднуються за принципами географічної близькості, а також історико-культурними та численними виробничими, транспортно – комунікаційними зв’язками, спорідненою інфраструктурою.

Не можна ігнорувати й коопераційний досвід, набутий за часів спільного існування в єдиному міжнародному угрупованні, в якому також приділялася увагу прикордонному співробітництву, а також в єдиній державі (Україна та Білорусь). Отже, розвивати його та запобігати втраті тих взаємовигідних зв’язків, яких уже було реально набуто в минулому — одне з принципових завдань асоціації «Єврорегіон Буг». Цей проект має на меті, крім сприяння всебічній співпраці сторін-учасниць, ще й налагодження контактів з подібними структурами у Східній та Західній Європі.

Взагалі, з погляду державних інтересів України, єврорегіони можуть відіграти велику позитивну роль. Це пов’язується з перерозподілом адміністративних повноважень на користь регіонів, що йтиме на користь і процесу створення інтеграційних об’єднань даного типу. Навіть тоді, коли доводиться переглядати ті або інші законодавчі норми, це не повинно ставати гальмом усього процесу.

Як методологічно важливий висновок зі сказаного можна відзначити таке принципове положення щодо України. Тільки тоді, коли регіони зможуть самі відігравати роль повноцінних суб’єктів у міжнародних економічних відносинах, можливий якнайскоріший розвиток національної участі не тільки в системі єврорегіонів, а й у системі прикордонного співробітництва взагалі.

Нарощування зусиль щодо участі України в співробітництві з прилеглими країнами регіональними організаціями, до яких вони входять, є нагальною потребою її економічного розвитку, а багатовекторність за постійного пошуку резервів кожного з геополітичних векторів є пріоритетною вимогою до моделі національної участі в системі міжнародних економічних відносин.

3.2. Шляхи вдосконалення структури міжнародної економічної діяльності України з країнами ЄС

Пріоритетні інтереси, які пов’язані з перспективами багатобічного розширення коопераційних, інтеграційних контактів з країнами ЄС, для України пов’язані з таким:

  •  країни — члени ЄС являють собою надзвичайно великий і потужний ринок, причому прив’язка до нього та скасування взаємних обмежень у процесі торгівлі з ним здатні допомогти вирішити основні проблеми збуту продукції, яка виготовляється в Україні;
  •  присутність у європейському ринковому просторі, а також міждержавне, міжурядове та міжвідомче співробітництво дають змогу Україні брати активну участь у програмах галузевого, технологічного, науково-технічного, освітньо-гуманітарного розвитку Євросоюзу;
  •  лібералізація та взаємне відкриття економічних режимів є гарантією капіталовкладень, що зумовить приплив іноземних інвестицій до країни;
  •  офіційний європейський статус автоматично означав би поширення на Україну всіх вигідних для її економіки особливостей режиму діяльності в торговельно-інвестиційній сфері, які поширюються й на інших членів Євросоюзу.

Крім лібералізації й взаємного наближення торговельних та інвестиційних режимів України та блоку ЄС, предметом особливого інтересу для нашої країни можуть бути численні галузеві напрями співробітництва, особливо ті, які пов’язані з високотехнологічним виробництвом, запровадженням передових досягнень науки і техніки. Серед науково-технічних пріоритетів найбільш важливими у сфері співробітництва з ЄС ми вважаємо такі:

  •  розвиток мікроелектроніки та робототехніки;
  •  взаємодія в галузі біотехнологій, зокрема генної та клітинної інженерії;
  •  розвиток оптроніки та лазерної техніки;
  •  розроблення нових матеріалів та прогресивних технологій обробки матеріалів;
  •  створення та запровадження в практику нових засобів комунікації та зв’язку;
  •  спільні дії, спрямовані на поліпшення енергозаощадження, перехід на використання нових та поновлюваних джерел енергії.

Важливим напрямом співробітництва з європейськими структурами для України є кредитно-фінансова взаємодія у банківській сфері, а основний партнер — Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), рада директорів якого ще в 1997 р. затвердила стратегію дій стосовно України. Метою стратегії стало сприяння розвитку фінансової сфери, зокрема комерційного експортного кредиту, а також кредитування малого та середнього і корпоратизованого бізнесу, аграрного виробництва, взагалі приватизованого сектору економіки, сприяння інвестиціям. Об’єкт особливої уваги ЄБРР — модернізація та будівництво транспортної інфраструктури, допомога Україні у справі якомога більшого самозабезпечення енергоресурсами, впровадження енергозаощаджувальних та екологічних технологій у виробництві, фінансування чорнобильських статей витрат.

Втім, у відносинах України з ЄС існує й чимало проблем. Одна з найболючіших та таких, які вимагають негайних дій, — антидемпінгові розслідування проти українських товарів. Від них серйозно потерпають як окремі вітчизняні виробники, так і зовнішньоторговельний і платіжний баланси країни. Причому з мікроекономічного погляду, ситуацію в найгірших випадках, загострює те, що за деякими видами виробництва на продукцію інколи навіть немає альтернативного експортову (тобто зовнішньому попиту) попиту всередині держави.

Важливими передумовами розширення співробітництва між Україною та ЄС можна вважати:

  •  загальне поліпшення макроекономічної ситуації в Україні та більш динамічне просування ходою справжніх і радикальних, а не симулятивних економічних реформ, що не тільки створює базу для більш вигідної економічної взаємодії, а інколи й постає прямою умовою реалізації тих або інших проектів;
  •  розв’язання тих проблем, які були породжені практикою антидемпінгових розслідувань з боку ЄС, зокрема із більш широким та послідовним застосуванням самою ж Україною існуючих методів контрантидемпінгу;
  •  проведення роботи щодо розв’язання проблем, які виникають в України по лінії ГАТТ/СОТ, що є однією з політичних передумов налагодження відносин з Євросоюзом, які є членами цих світових торговельних структур та активно відстоюють їх принципи на міжнародній арені;
  •  проведення подальшої організаційної та переговорної роботи щодо розширення номенклатурного і кількісного представництва вітчизняного виробництва на західноєвропейських ринках у тих випадках, коли ще існують відповідні обмеження;
  •  участь у системі субрегіонального та прикордонного соціально-економічного співробітництва, зокрема на рівні Вишеградської групи та CEFTA, а також у системі єврорегіонів.

Відносини з країнами Центрально-Східної Європи є для України своєрідним акселератором її руху в напрямку Європи. Причому можна відзначити практичну заінтересованість держав цього регіону, які не бажають бути східним бастіоном як політичних, так і економічних євроструктур. Не випадково, що Україна вже достатньо швидко увійшла до Центральноєвропейської ініціативи, яка об’єднує 15 країн Центральної Європи, включаючи Австрію, Італію та країни Вишеградської групи.

Таким чином, коли йдеться про відносини Україна — ЄС, слід враховувати, що насправді йдеться про процес, а не про оцінювання справді несприятливої сучасної кон’юнктурної ситуації в Україні в застиглому її варіанті. Крім того, стосовно України можна стверджувати, що на кожному з послідовних кроків, які мають наближувати її до ЄС, будуть відкриватися додаткові можливості співробітництва — як у вигляді збільшення пільг та скасування кількісних обмежень, зменшення тарифних бар’єрів з боку ЄС, так і у формі залучення західноєвропейських інвестицій, участі нашої держави в спільних технологічних проектах.

Розглядаючи можливість вступу України до ЄС слід відмітити, що для України така можливість є більш довгостроковою, ніж короткостроковою через ряд факторів. Це в першу чергу неготовність економічного ринку України до конкурування з Європейськими, відсталість у розвитку економіки у порівнянні з Європейськими країнами, недостатній соціальний захист населення та нестабільна політична ситуація. В той же час останнє розширення ЄС свідчить про замороження прийняття нових членів на деякий час. Тому, для країни є важливим приведення законодавчої бази та економіки країни до вимог Союзу. А також вирішення поточних проблем в економіці, соціальній сфері та завершення політичних протиріч.

Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики держави набувають на сучасному етапі виняткового значення.

Це пов'язано, по-перше, з рядом факторів внутрішнього характеру: знаходженням економіки в ситуації об'єктивної незбалансованості структури і її повільної перебудови; надмірною енерго- і ресурсомісткістю галузей народного господарства; низькою конкурентоспроможністю національного виробництва; поступовим занепадом науково-технічного і високотехнологічного промислового потенціалів та ін.

По-друге, це обумовлено системою зовнішніх факторів: надмірною (від 20 до 90%) залежністю економіки України від монопольних імпортних ринків постачання стратегічно важливих товарних позицій (енергоносіїв, сировинних та інших матеріальних ресурсів) для життєво важливих галузей виробництва; наявністю тисяч українських підприємств, задіяних у виробничих циклах, кінцева продукція яких виробляється за межами України; високою) залежністю процесу структурного та технологічного реформування економіки України від різних форм зовнішніх джерел фінансування; відсутністю розвинутої зовнішньоторговельної інфраструктури (інформаційної, законодавчої, маркетингової, організаційної, трейдерської, біржової, виставочної, рекламної тощо); зберіганням Україною статусу «торговельного аутсайдера» світовій торгівлі через відсутність повного чи асоційованого членства у Європейському союзі (ЄС), Центральноєвропейській асоціації вільної торгівлі (ЦЕФТА) та інших торговельно-інтеграційних угрупованнях, а через це слабкою конкурентозахищеністю зовнішньоекономічної діяльності України в умовах жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках товарів, капіталів і послуг; певним тиском інших країн на зовнішньоекономічну діяльність України через прямі та побічні форми різноманітних торговельних, інвестиційних торговельно-стандартних, фітосанітарних, технологічних і фінансових обмежень.

Розвиток відносин з ЄС у довгостроковій перспективі, з огляду на геополітичний, геоекономічний і історичний європейський статус України, має залишатися одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Метою розвитку зовнішньоекомічних відносин України з ЄС є забезпечення економічної інтеграції господарства України у загальноєвропейський економічний простір. Основними пріоритетами мають стати:

  1.  трансформація політичного визначення України до юридичного закріплення її статусу в законодавстві ЄС з метою отримання відповідних торговельно-економічних, фінансово-кредитних, інвестиційних преференції;
  2.  гармонізація економічного законодавства відповідно до стандартів Європейського Союзу та світової системи торгівлі ГАТТ/СОТ з урахуванням національних економічних інтересів і специфіки економіки України.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає у зближенні iз сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС i сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах-членах ЄС.

Глобалiзацiя світового господарства, унiфiкацiя нацiональних економiк на засадах ГАТТ/СОТ, економiчнi тенденцiї в державах-членах ЄС щодо консолiдованого єдиною грошовою одиницею Європейського Союзу, потенцiйна взаємовигiднiсть вiльної торгiвлi є важливими факторами економiчної iнтеграцiї та розвитку торгiвлi мiж Україною та ЄС.

Економічна iнтеграцiя базується на координацiї, синхронiзацiї та вiдповiдностi прийняття рішень у сфері економіки України та ЄС i передбачає лiквiдацiю обмежень розвитку конкуренції та обмеження застосування засобiв протекцiонiзму, формулювання основних економiчних передумов для набуття Україною повноправного членства у ЄС.

  1.  розширення доступу українських товарів, зокрема таких важливих, як текстиль, продукція металургійної промисловості та сільського господарства на європейські ринки;
  2.  підтримка ефективних національних товаровиробників шляхом вдосконалення міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів, зокрема через укладення відповідних галузевих угод; зняття існуючих бар'єрів у торгівлі та поглиблення виробничої кооперації.

Пріоритет на найближчі роки у галузевiй спiвпрацi слiд також вiддати сферi транс'європейських транспортних, включаючи магiстральнi газо- та нафтопроводи, електроенергетичних та iнформацiйних мереж, спiвробiтництву у галузi юстицiї, запобiганню та боротьбi з органiзованою злочиннiстю i поширенням наркотикiв, митнiй справi, науково-дослiдницькiй сферi, промисловiй та сiльськогосподарськiй кооперацiї тощо. Окремим i винятково важливим напрямом галузевого спiвробiтництва є спiвробiтництво в галузi використання атомної енергiї в мирних цiлях.

Галузева співпраця передбачає, поряд з прийняттям галузевих програм спiвробiтництва з ЄС, розроблення переліку пiдроздiлiв та посадових осiб у центральних органах виконавчої влади, мiсцевих органах влади, що вiдповiдають за формування та реалiзацiю державної полiтики України щодо ЄС, встановлення прямих контактiв мiж мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади України i вiдповiдними директоратами Європейської Комiсiї. У коротко- та середньостроковому контекстi вирiшальна вiдповiдальнiсть за узгодження галузевої спiвпрацi покладається на Українську частину Ради з питань спiвробiтництва мiж Україною та Європейським Співтовариством (Європейським Союзом), а за їх реалiзацiю - на Українську частину Комітету з питань спiвробiтництва мiж Україною та Європейським Спiвтовариством (Європейським Союзом) та Мiнiстерство економiки України.

Підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності з країнами Європи потребує розробки таких головних напрямків удосконалення зовнішніх та внутрішніх відносин, як:

  •  запобігання відтоку капіталів за кордон і розробки заходів щодо їх повернення в Україну;
    •  проведення адміністративної реформи для зняття бюрократичного тиску на внутрішні й зовнішні економічні відносини;
    •  посилення контролю за діяльністю зовнішньоекономічних фінансових посередників та встановлення контрактної собівартості продукції;
    •  посилення контролю над вивезенням за кордон валютних цінностей, технологій, інформації та запобігання підписанню фіктивних експортно-імпортних угод.

Сучасний стан міжнародної економічної діяльності України обумовлює вирішення актуальної проблеми інтеграції України до Європейського співтовариства (ЄС), де вже впроваджено єдину валюту і безмитний перетин кордонів товарами, послугами, капіталами, робочою силою. Вирішення цієї проблеми потребує від України зняття перешкод для міжнародної діяльності підприємств, організацій і людей, зокрема передбачає:

-  повну лібералізацію руху капіталів;

- інтеграцію банківських та інших фінансових ринків;

-  ліквідацію меж коливань валютного курсу;

-  повну й остаточну конвертованість національної валюти.

Основним етапом на шляху набуття Україною повноправного членства в ЄС має стати створення економічних і правових передумов для початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС

ВИСНОВКИ

 

У ході роботи було проведено аналіз європейського вектору міжнародної економічної діяльності України. На основі цього аналізу зроблено висновок,  що  для України налагодження ефективних і гідних її потенціалу зв’язків з країнами Європи виступає одним з пріоритетних напрямків. Територіальна спільність, наявність зручних транспортних комунікацій, майже однакові історичні і духовні традиції, близькі рівні економічного і науково-технічного розвитку роблять європейський регіон головним на етапі формування і диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків України. На двосторонні зв'язки з окремими країнами Європи необхідні значно сильніші стимули з боку держави.

У другій половині 90-х років в Україні були здійснені кроки в напрямку внутрішнього забезпечення процесів поглиблення міжнародних економічних зв’язків України з країнами Західної Європи, а саме: розроблена поетапна стратегія України до членства в ЄС; визначені механізми організаційного, фінансового, правового, інформаційного забезпечення євроінтеграційної стратегії, зокрема розпочато роботу з гармонізації законодавства України з нормами й стандартами ЄС.

Але у підходах сторін до кінцевої мети співробітництва між Україною і ЄС зберігається асиметричність. На відміну від України, яка оголосила входження до ЄС стратегічною метою державної політики, в офіційних документах ЄС не висловлювалася точка зору щодо членства України і цій організації. Спільна позиція країн ЄС щодо України зводилася до підтримки розвитку демократії та економічного реформування, поглиблення економічної взаємодії.

Зовнішньоекономічна політика України стосовно країн Центральної Європи  (Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія, Румунія, СРЮ, Хорватія, Македонія, Словенія, Албанія) передусім передбачає відновлення таких пріоритетів:

• ефективних традиційних зв'язків, міжнародної спеціалізації і кооперування, зокрема у металургії, транспортному і сільськогоському машинобудуванні, хімічній та легкій промисловості;

• раціональних контактів у сфері науки і техніки, особливо з проблем розроблення нових матеріалів і технологій, біотехнологій, проблем фізики низьких температур, ядерної фізики тощо.

Державна політика в прикордонних областях стимулює розвиток пріоритетних напрямів зовнішньоекономічної діяльності з метою використання вигідного розташування прикордонних територій. Основним напрямом транскордонного співробітництва є здійснення обміну товарами та робочою силою, координація робіт у сфері охорони навколишнього природного середовища, спільного використання інфраструктурних об'єктів, інформаційного обміну тощо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Багрова І.В., Гетьман О.О, Власюк В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. пос./ За ред. І.В. Багрової. – Київ.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 384с.
  2.  Борко Ю. Расширение и углубление европейской интеграции // Мировая экономика и международные экономические отношения. – 2004. - №7. – с. 15 – 29.
  3.  Василенко С. Чорноморська доктрина України та її сучасні виміри//Людина і політнка.-2004.-№4.
  4.  Гавриков П. Европейский Союз как территория противоречий//Мировая экономика и международные экономические отношения. – 2004. - №12. – с.88 – 95
  5.   Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К. І. Міжнародна економіка: в питаннях і відповідях: Навч. посібн. – Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004.- 676с.
  6.  Копійка В. В., Шинкаренко Т. І.. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К. : Видавничий дім “Ін Юре”, 2001. – 448 с.
  7.  Лановенко Н. Участь України в ЧЕС: транзитні послуги//3овнішня торгівля.-2002.-№1.
  8.  Макогон, Ю. В., Ляшенко В.І., Кравченко В.О. Регіональні економічні зв’язки і вільні економічні зони: Підручник. – Донецьк: Альфа – прес. - 2004. – 544с.
  9.  Макогон Ю. В., Орехова Т. В., Юрченко И.В./ Под ред. Ю. В. Макогона. – Донецк.: 1999. – 496с.
  10.  Міжнародний центр перспективних досліджень/ Вплив розширення ЄС 2004 року на зовнішню торгівлю України/ 2003. – 15с.
  11.  Новицький В.Є. – Міжнародна економічна діяльність України. – Київ:     КНЕУ. – 2003.- 948с.
  12.  Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2005. – 397с.
  13.  Остролуцька Л. Близькість не лише географічна//Урядовий кур'єр.-2004.-№4
  14.  Пашков М., Чалый В. Украина и расширение ЕС: проблемы, последствия, перспективы // Мировая экономика и международные отношения. – 2002 г. -- №12. – с.65-78.
  15.  Проблемы и перспективы сотрудничества между Европейским Союзом и Украиной. // Экономика Украины. – 2000. - № 9. – с.82.
  16.  Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України /1999/
  17.  Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС / 1991/
  18.  Украина в процесах міжнародної інтеграції / За ред..д – ра екон. наук В.Р. Сіденко. – Х.: Вид – во «Форт», 2003. – 280с.
  19.  УЦПД імені Разумкова /Розширення Європейського Союзу: наслідки            для України/2001.
  20.  Циганкова Т.М. Міжнародні організації: Навч. посібник. – К.:КНЕУ , 2001 – 340с.
  21.  Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII
  22.  www.ukrstat.gov.ua
  23.  www.mfa.gov.ua
  24.  www.ueplac.kiev.ua (Сайт Міжнародного центру перспективних досліджень)
  25.  www.delukr.cec.eu.int (Офіційний сайт представника Європейської комісії в Україні)

Додаток А

                                                             Таблиця А. 1

Характеристика країн – членів Європейського Союзу на 2007 рік

Країна ЄС

Територія, 1000 км2

Населення, млн. осіб

ЄС-25

ЄС - 27

1.

Австрія

84

8,1

2.

Бельгія

31

10,3

3.

Об'єднане Королівство

244

60,1

4.

Угорщина

93

10,2

5.

Німеччина

357

82,4

6.

Греція

132

10,6

7.

Данія

43

5,4

8.

Ірландія

70

3,9

9.

Іспанія

505

40,4

10.

Італія

301

58

11.

Кіпр

9

0,8

12.

Латвія

65

2,4

13.

Литва

65

3,5

14.

Люксембург

3

0,4

15.

Мальта

0,3

0,4

16.

Нідерланди

41

16,1

17.

Польща

313

38,6

18.

Португалія

92

10,3

19.

Словаччина

49

5,4

20.

Словенія

20

2

21.

Фінляндія

337

5,2

22.

Франція

544

59,3

23.

Чехія

79

10,3

24.

Швеція

411

8,9

25.

Естонія

45

1,4

26.

Болгарія

111

7,9

27.

Румунія

238

22,4

Всього:

4282,3

484,7

Додаток В

Таблиця В.1

Структура українського експорту до ЄС - 15 і нових країн - членів за 2003 р.

Група країн

Частка експорту окремих груп товарів в експорті до ЄС-15 і нових країн - членів, %

Вид продукції

Енергетичні матеріали

Чорні метали та вироби з них

Кольорові метали

Зернові культури

Одяг текстильний

Механічне та електро-

обладнання

Продукція хімічної промисловості

Руди, шлаки та зола

Деревина

Транспортні засоби

Нові країни-члени

17

13

10

3

1

11

7

11

6

2

ЄС - 15

19

17

5

11

10

7

3

2

3

2


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

5423. Громадянська війна в Україні 202.5 KB
  Громадянська війна в Україні Заслуги та прорахунки Центральної Ради Заслуги. Центральна Рада, своєрідний український парламент. Вона поновила в Україні державницьку свід...
5424. Исследование дисперсионных искажений импульсов в оптическом волокне 1.21 MB
  Целью работы является проведение компьютерного эксперимента по исследованию влияния составляющих дисперсии на временные параметры передаваемых оптических импульсов: - модовой дисперсии ступенчатых оптических волокон- модовой дисперси...
5425. Разработка единичного технологического процесса механической обработки детали ВТУЛКА 899.5 KB
  Разработать и оформить единичный технологический процесс механической обработки детали ВТУЛКА (чертеж № 9) с использованием токарно-револьверного станка модели 1Е340П. Годовая программа выпуска 1200 штук. Последовательность работ: ...
5426. Проектирование коробки передач 77 KB
  Введение Автомобиль - самое распространенное в современном мире механическое транспортное средство. Коробка передач – механизм, преобразующий крутящий момент, передающийся от двигателя через сцепление, по величине и направлению. Дает возмо...
5427. Изучение методов контроля линейных размеров деталей с помощью штангенинструментов 2.34 MB
  Цель работы: изучить метод измерений размеров деталей с помощью штангенциркуля и освоить методику представления результатов измерений. Общие сведения. Штангенинструменты, предназначенные для измерений линейных размеров деталей, пре...
5428. Проектирование привода ленточного транспортера 1.35 MB
  Анализ схемы привода. Привод состоит из асинхронного двигателя, цилиндрического соосного двухпоточного редуктора и приводного вала с барабаном и муфтой. В ходе проектирования транспортера были приняты следующие конструктивные решения: для выравни...
5429. Концептуальные основы реформирования бухгалтерского учета и отчетности в Российской Федерации 192.5 KB
  Введение Переход экономики России к рыночным отношениям поставил перед бухгалтерским учетом совершенно новые цели. Существовавшая ранее в условиях планируемой командной экономики система бухгалтерского учета, была обусловлена общественным характером...
5430. Смутное время 43.82 KB
  Смутное время На рубеже 16 и 17 вв. Московское государство переживало тяжелый и сложный морально-политический и социально-экономический кризис, который особенно проявлялся в положении центральных областей государства. С открытием для русской колон...
5431. Изучение кодеков ИКМ 203.5 KB
  Изучение кодеков ИКМ Цель работы Изучить процессы квантования и кодирования речевых сигналов в цифровых системах передачи. Задание на лабораторную работу Задание по теоретической части Изучить процедуры линейного и нелинейног...