89269

Планування і організація виробничого процесу майстерні ДСЛР ІУААН Лубенського району з розробленням технологічного процесу ТО-2 трактора ДТ-75МВ на дільниці ТО і діагностики

Курсовая

Логистика и транспорт

Ефективне використання машин великою мірою залежить від своєчасного якісного проведення технічного обслуговування (ТО), діагностування і ремонту. В багатьох господарствах повільно впроваджується комплекс науково обґрунтованих заходів до вдосконалення ТО і ремонту.

Украинкский

2015-05-11

319.88 KB

4 чел.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………...6

  1.  Характеристика господарства……………………………………………..7
  2.  Розрахункова частина……………………………………………………..13
  3.  Розрахунок кількості ТО і ремонтів МТП господарства…………….…13
  4.  Розрахунок трудомісткості робіт по технічному обслуговуванню і ремонту машин…………………………………………………….…...…19
  5.  Складання плану завантаження майстерні………………………….…...25
  6.  Побудова графіка завантаження майстерні……………………………..26
  7.  Режим роботи майстерні і розрахунок фондів часу………...……..……27
  8.  Розрахунок кількості працівників майстерні………………………..…..29
  9.  Вибір типового проекту майстерні і його характеристика………..…...34
  10.  Технологічна частина………………………………………………....…..36
  11.  Значення і задачі технічного обслуговування і діагностування         машин…………………………………………………………………..….36
  12.  Технологія проведення ТО-2 трактора ДТ-75МВ………………….…..36
  13.  Складання операційно-технологічної карти ТО-2 трактора                     ДТ-75МВ…………………………………………………………………..38
  14.  Підбір обладнання для дільниці ТО і діагностики…………………..…39
  15.  Розрахунок площі дільниці ТО і діагностики………………………..…41
  16.  Організаційна частина……………………………………………....……42
  17.  Організація проведення ТО і діагностик в господарстві………………42
  18.  Організація робіт в майстерні і на дільниці ТО і діагностики…….......43
  19.  Організація проведення ТО і діагностування спеціалізованими      ланками……………………………………………………………………44
  20.  Організація охорони навколишнього середовища…………………..…47
  21.  Безпека життєдіяльності і заходи техніки безпеки……………….....…48
  22.  Розрахунок освітлення, вентиляції і опалення……………………..….52
  23.  Протипожежні заходи……………………………………………….…..55
  24.  Опис пристрою……………………………………………………….….56
  25.  Економічна частина……………………………………………………...57
  26.  Розрахунок собівартості ТО-2 трактора ДТ-75МВ……………………57
  27.  Розрахунок річних витрат……………………………………………….61

Висновки………………………………………………………………….62

Література………………………………………………………...………63

ВСТУП

Ефективне використання машин великою мірою залежить від  своєчасного якісного проведення технічного обслуговування (ТО), діагностування і ремонту.

В багатьох господарствах повільно впроваджується комплекс науково обґрунтованих заходів до вдосконалення ТО і ремонту. Незважаючи на те, що витрати на забезпечення роботоздатності техніки великі, проте, в наслідок недостатньої якості ремонту та надійності машин їх простір з технічних причин у господарствах становлять 15...20% змінного часу, а в ряді випадків досягають 30...40%. В цілому в країні це призводить до щорічних збитків, а також до істотних втрат сільськогосподарської продукції.

Ремонтна обслуговуюча база агропромислового комплексу (АПК) поки що не забезпечує високоякісного виконання всіх операцій ТО і ремонту в приміщеннях для закритого зберігання машин.

Потребують вдосконалення організаційні форми ТО і ремонту с/г. техніки. Не з повною ефективністю використовуються наявні засоби ТО, досвід та кваліфікації інженерно технічних працівників АПК, недостатньо розроблена технологічна документація, не завжди обґрунтовані нормативи періодичності та витрати на технічні обслуговування.

Тому перед молодими інженерно-технологічними працівниками стоїть важливе завдання усунути всі вище перелічені проблеми та недоліки і підняти рівень агропромислового комплексу країни.

  Прискорення науково-технічного прогресу в застосуванні, обслуговуванні, експлуатації  та ремонті різноманітної сільськогосподарської техніки.

  1.  ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

На даний час свого існування господарство має назву Дослідна станція лікарських рослин інституту сільського господарства північного сходу Національної академії наук. Підприємство розташоване відносно районного центру на відстані 16 км, від залізничної станції Лубни на відстані 18 км, 135 км від обласного центра міста Полтава, на відстані 11 км від шосейного шляху Київ-Харків.

За кліматичними умовами лівобережжя-лісостеп представляє собою напівсухий район. В цій зоні ґрунти переважно дерново-підзолисті чорноземи. Господарство лежить в межах південного лісостепу, де проявляється вітрова ерозія.

Тепловий баланс регіону в середньому позитивний і складає 1700-1800 МДж/м2. Найбільше значення він має в літку, восени – зменшується, в листопаді перетинає нуль, в лютому знову набирає позитивне значення. Середня температура січня -8…-10 С, серпня +20…+25 С. Найвища температура в липні +30…+40 С, найнижча в січні, яка досягає -20…-25 С. Швидкість перебігу середньодобових і середньорічних температур повітря протягом року нерівномірна. Так підвищення середньодобових і середньомісячних температур навесні проходить швидше, ніж її пониження восени, тому весна і процес вегетації проходить стрімко, осінь протікає більш рівномірно.

Вітри переважно східного напрямку – сухі, але до 30 днів кожного року територія господарства перебуває під дією циклонів з південного заходу. Річна кількість опадів в районі 700-750 мм. Висота снігового покриву в січні близько 10 см., лютому – 20 см. Стійкий сніговий покрив. Тривалість вегетаційного періоду – 205 днів. Несприятливість для сільського господарства кліматичних умов, що гальмують повне використання природної родючості ґрунтів є:

  1.  нерівномірність опадів протягом теплової частини року при достатній їх річній кількості;
  2.  часті зливні дощі, особливо в період сінокосу і збирання зернових культур;
  3.  пізні весняні заморозки в період цвітіння садів і після сходів теплолюбивих культур.

За спеціалізацією господарство відноситься до зернового напрямку. Третина сільськогосподарських угідь припадає на кукурудзу на зерно, а інші землі засіяні різними зерновими культурами. Господарство раніше займалось тваринництвом, а на даний час воно відсутнє.

Для аналізу забезпечення господарства земельними ресурсами робимо таблицю 1.1.

Таблиця 1.1. Земельний фонд господарства і його використання

Складові земельного фонду

Площа, га

Відсоток до загальної площі

Відсоток до площі с/г угідь

Загальна земельна площа

469

100

-

Всього с/г угідь

430

92

100

З них орних

320

68

74

Природні пасовища і сіножаті

69

15

16

Інші землі

80

17

19

Аналізуючи таблицю 1.1 на даний момент розвитку господарства є значна кількість сільськогосподарських угідь. Землі є та кількість яку в змозі обробити наявною в господарстві технікою, без залучення з інших господарств. В майбутньому планується закупівля нової техніки для більш інтенсивного використання землі, а також під посів цукрового буряку.

Для більш повного сприйняття інформації викреслюємо таблицю 1.2 в якій показуємо структуру посівних площ за останні два роки.

Таблиця 1.2. Структура посівних площ господарства, га

Назва культури

Роки

2011

2012

Озима пшениця

39

33

Ячмінь

27

26

Горох

30

40

Гречка

21

21

Соняшник

21

26

Лікарські рослини

200

250

Кукурудза на зерно

49

57

 

Аналізуючи таблицю 1.2 можна звернути увагу на значну площу під технічну культуру кукурудзу, решта землі засівалася зерновими та бобовими культурами з урахуванням реальних особливостей виробництва. Надалі планується вирощувати цукровий буряк.

Роботи пов’язані з поточним ремонтом тракторів, комбайнів, і сільськогосподарських машин проводиться в господарстві без залучення спеціалістів із ремонтних організацій. Виняток лише складає ремонт паливної апаратури дизельних двигунів, який виконується в спеціалізованих центрах по обслуговуванню.

В господарстві є ремонтна майстерня, в якій одночасно проводиться ремонт одного трактора. Ремонтні роботи проводяться на протязі року. Для цього майстерня обладнана автономним комбінованим опаленням. Майстерня складається з таких приміщень: цех розбирання та складання, мийка, цех технічного обслуговування та ремонту, склад.

Для проведення ремонтних робіт майстерня в достатній мірі забезпечена інструментами та різними пристосуваннями, що підвищують продуктивність та культуру виробництва.

В ремонтній майстерні, по штатному розряду працюють два ремонтники, один токар, а другий газоелектрозварювальник. Ремонт проводять слюсарі-ремонтники та машиніст, закріплений за даним трактором або комбайном.

В авто гаражі ремонт автомобіля проводить сам водій без залучення ремонтників. На авто гараж є один автослюсар, який допомагає водієві в проведенні ремонту.

Для відображення кількісного складу машинно-тракторного парку викреслюємо таблицю 1.3 і заповнюємо її за останні два роки.

Таблиця 1.3. Склад МТП господарства, шт.

Назва та марка машини

Роки

2011

2012

1

2

3

4

Трактори

МТЗ-82

3

4

МТЗ-80

3

3

Т-150К

4

3

ДТ-75МВ

3

2

Комбайни

Дон-1500

1

1

КамАЗ-5320

3

1

Газ-53А

2

2

Бензовоз Газ-52

2

2

Плуги

ПЛН-3-35

3

4

ПЛН-4-35

2

1

ПЛН-5-35

2

3

Лущильники

ЛДГ-5

2

1

ЛДГ-15

1

1

Продовження табл. 1.3.

1

2

3

4

Зчіпки

СП-11У

2

3

СП-18У

2

2

Сівалки

СЗ-3,6А

2

3

СЗ-5,4

1

1

СУПН-8

1

2

Культиватори

КПС-4

2

3

КРН-5,6

1

1

Борони

БД-10

2

1

БЗСС-1,0

18

21

Оббризкувачі

ОП-2000

1

1

Аналізуючи таблицю 1.3 можна зробити висновок, що в перспективі техніку потрібно замінювати на більш продуктивну з цивілізованими умовами праці. Наявна кількість тракторів та с/г машин є більшою чим для потреб на виробництво с/г культур. Через це господарство збільшило кількість техніки. Серед парку тракторів та машин є нові машини та знаряддя, які більш ефективніші, ніж старі. Дивлячись на таблицю бачимо що господарство розширює склад машинно-тракторного парку.

У сучасних умовах сільського господарства найважливіша складова частина системи управління господарством. Правильна організація інженерно-технічної служби забезпечує ефективне використання машинно-тракторного парку та проведення його технічного обслуговування та ремонту, а також обслуговування всього іншого обладнання у всіх сферах діяльності господарства.

Щоб краще продемонструвати інженерно-технічні службу будуємо схему з розміщенням її складових.

Інженер з охорони праці

Головний інженер

 

Завідуючий ремонтною майстернею

Інженер-механік з експлуатації МТП

Служба ремонту машин

Завідуючий автогаражем

              

Завідуючий машинним двором

Автомеханік

Електромеханік

Рис. 1. Схема інженерно-технічної служби

Впровадження у виробництво, досягнень науки, техніки і передового досвіду значною мірою відіграла роль у зменшенні витрат на виробництво сільськогосподарської продукції, а тим самим зменшення ціни на вирощувану продукцію рослинництва. Порівнюючи із Радянським Союзом коли пальне не економили, а зараз все меншає, то виникла необхідність впроваджувати у виробництво трактори з високою продуктивністю і мінімальною витратою палива. Також змінено технологію вирощування, наприклад замість міжрядного обробітку кукурудзу оббризкують гербіцидами для знищення бур’яну, тим самим значно економимо паливо, час і кошти.

  1.  РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

2.1. Розрахунок  кількості ТО і ремонтів МТП господарства

Розрахунок   річної   кількості   ремонтів   і   технічних   обслуговувань   по господарстві можна проводити трьома способами:

- за  плановим  наробітком  на  кожну  окрему  машину  з  урахуванням наробітку від останнього ремонту і технічного обслуговування (ТО);

- за плановим середньорічним наробітком на одну машину даної марки;

- за коефіцієнтом охоплення ТО і ремонтом.

Першим  способом розрахунок кількості ремонтів  і  ТО  виконують за      формулами:

     (1)

                           (2)

                   (3)

            (4)

      (5)

де Nкр, Nпр , N3 , N2 , N1 -  відповідно кількість капітальних, поточних і ТО-3,  ТО-2,  ТО-1;

 Wкр,Wпр, W3 , W2 , W1 – відповідно наробіток даної машини від останнього капітального, поточного ремонтів і ТО-3, ТО-2, ТО-1;

Мкр , Мпр, М3 , М1 – відповідно міжремонтний наробіток до капітального і поточного ремонтів та періодичність технічних обслуговувань (норма наробітку) до ТО-3, ТО-2, ТО-1.

Другим способом розраховують кількість ремонтів і технічних обслуговувань за плановим середньорічним наробітком на одну машину даної марки . У даному випадку річну кількість ремонтів і ТО для тракторного парку доцільно визначити лише цим  способом.

Кількість капітальних ремонтів (Nкр) визначають із виразу:

                              (6)

де Wp - запланований середньорічний наробіток на одну машину даної марки по господарству;

 n – кількість машин даної марки;

Мкр – наробіток до капітального ремонту.

Визначаємо кількість капітальних ремонтів для тракторів на прикладі однієї марки, підставляючи числові значення у формулу 6, для трактора  ДТ-75МВ.

Для решти марок тракторів ведемо аналітичний розрахунки кількості капітальних ремонтів, записуючи тільки результати в таблицю 2.1.

Кількість поточних ремонтів (Nпр) визначаємо за формулою :

                          (7)

де Мпр – наробіток до поточного ремонту.

Підставляючи у формулу 7 числові значення і визначаємо кількість поточних ремонтів для тракторів ДТ-75МВ. Аналогічно ведемо розрахунок кількості поточних ремонтів для всього парку тракторів по марках, заносячи результати в таблицю 2.1.

 

Визначаємо кількість технічних обслуговувань №3 (N3) за формулою :

                     (8)

де М3 – наробіток до ТО-3 трактора даної марки.

Підставивши у формулу 8 числові значення , визначаємо кількість ТО-3 для трактора марки ДТ-75МВ. Аналогічно розраховуємо кількість ТО-3 для всіх інших марок тракторів, заносячи результати в таблицю 2.1.

Кількість технічних обслуговувань №2 (N2) і №1 (N1) визначаємо  за

формулами :

              (9)

      (10)

де М2 , М1 – відповідно наробіток до ТО-2 і ТО-1.

Підставивши числові значення у формули 9 і 10 визначаємо кількість   ТО-2 і ТО-1 для всього складу тракторів по марках, заносячи результати в таблицю 2.1.

Кількість сезонних технічних обслуговувань (СТО) для тракторів кожної марки визначаємо з розрахунку, що кожний трактор за рік проходить два обслуговування : осінньо-зимове та весняно-літнє.

Кількість сезонних технічних обслуговувань (Ncто)  визначаємо за формулою :

                              (11)

Підставивши числові значення у формулу  11, виконуємо розрахунок кількості

СТО всього складу тракторного парку, заносячи результати до таблиці 2.1.

Після сезонне технічне обслуговування (ПСТО) для тракторів не проводиться .

Для комбайнів і простих сільськогосподарських машин розрахунок кількості ремонтів і ТО краще проводити лише третім способом – за коефіцієнтом охоплення.

Кількість капітальних і поточних ремонтів (Nкр та Nпр) для комбайнів визначаємо із виразів:

                                (12)

                                 (13)

де Ккр і Кпр – відповідно коефіцієнт охоплення капітальних і поточних ремонтів ;

 n - кількість машин даної марки.

Визначаємо кількість капітальних і поточних ремонтів для трьох комбайнів Дон – 1500, підставивши числові дані у формули 12 і 13, дані розрахунків кількості ремонтів парку заносимо в таблицю 2.1:

Технічне обслуговування №3 (N3)  для комбайнів не виконується.

Кількість технічних обслуговувань  №2 і №1 (N2 і N1 ) для комбайнів

визначають за формулами :

                            (14)

                            (15)

де К2 і К1 – відповідно коефіцієнт охоплення ТО-2 і ТО-1.

Підставивши числові значення в формули 14 і 15 знаходимо кількість ТО-2 і  ТО-1  для комбайнів, результати розрахунків зводимо до таблиці 1;

Сезонне технічне обслуговування для комбайнів не проводиться. Зернозбиральні комбайни та інші сільськогосподарські машини, які працюють посезонно підлягають після сезонному технічному обслуговуванні (ПСТО), яке виконується не пізніше, як через 10 днів після закінчення сезонних робіт, у більшості випадків 1 раз на рік .

Кількість після сезонних технічних обслуговувань (Nпсто) відповідає кількості машин даної марки, тобто визначають за формулою:

                               (16)

Визначивши числове значення кількості  після сезонних технічних обслуговувань для шести машин марки Дон–1500, дані заносимо до таблиці 2.1:

 

Таблиця 2.1. Розрахункова кількість ремонтів і технічних обслуговувань                                                   машинно-тракторного парку

Марка машини

Кількість машин, шт. (n)

Запланований середньорічний

наробіток на машину (Wp)

КР

ПР

ТО-3

ТО-2

ТО-1

Кількість СТО( Nсто)

Кількість ПСТО(Nпсто)

Наробіток(Мкр)

Кількість(Nкр)

Наробіток(Mпр)

Кількість(Nпр)

Наробіток(M3)

Кількість(N3)

Наробіток(M2)

Кількість(N2)

Наробіток(M1)

Кількість(N1)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

Т-150К

3

23800

109510

0

44830

1

23300

2

11650

3

2913

18

6

-

  

Продовження табл. 2.1

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

МТЗ-80

3

11000

51000

0

19200

1

10000

2

5000

3

1250

20

6

-

МТЗ-82

4

15000

51000

1

19200

2

10000

3

5000

6

1250

33

8

-

ДТ-75МВ

2

12800

75150

0

32131

0

16700

1

8350

2

2088

9

4

-

Дон 1500

2

-

0.15

0

0,6

4

-

-

3

6

10

20

-

2

2.2. Розрахунок трудомісткості робіт по технічному обслуговуванню і ремонту машин

Річна трудомісткість – це час, який необхідно витратити виробникам на виконання ремонтно-обослуговуючих робіт  протягом року в даній майстерні . Трудомісткість виражається в годинах (год.) .

Річна трудомісткість ремонтів і ТО визначається для  машини кожної назви і марки окремо . Загальна річна трудомісткість робіт в майстерні складається з трудомісткості всіх видів ремонтів і ТО всього складу машино – тракторного парку (МТП) , а також трудомісткості усунення відмов у машині під час експлуатації і додаткових робіт.

Річна трудомісткість ремонтів (Ткр , Тпр) визначається із виразів :

                      (17)

                       (18)

де tкр,tпр – трудомісткість відповідно капітального і поточного ремонтів однієї марки , год;

 Nкр, Nпр – кількість відповідно капітальних і поточних ремонтів (див.табл.2.1)

Капітальний ремонт тракторів буде проводитись на спеціалізованих підприємствах, тому річну трудомісткість проведення капітальних ремонтів тракторів не враховуємо при визначенні загальної трудомісткості майсерні.

Підставивши числові значення у формули записуємо розрахунок трудомісткості для трактора ДТ-75МВ. Результати розрахунку трудомісткості ремонтів всього складу МТП заносимо  в таблицю 2.2.

 

Річна трудомісткість технічних обслуговувань №3(Т3), №2(Т2), №1(Т1) визначається за формулами :

                        (19)

                        (20)

                         (21)

де t3 ,t2 , t1 – трудомісткість відповідно ТО-3, ТО-2, ТО-1 однієї машини даної марки , год.;

 N3 ,N2 , N1 – відповідно кількість ТО-3, ТО-2, ТО-1 однієї марки машин (див.табл.2.1).

Знаходимо величину річної трудомісткості технічних обслуговувань підставивши числові значення у формули 19, 20, 21. Результати розрахунків заносимо в таблицю 2.2.

Для імпортної сільськогосподарської техніки буде виконуватись фірменне технічне обслуговування.

Річну трудомісткість сезонних технічних обслуговувань (Тсто) для тракторного парку і після сезонного технічного обслуговування (Тпсто) для комбайнів і с/г машин визначаємо за формулами :

                 (22)

              (23)

де tсто ,tпсто  – трудомісткість відповідно СТО для одного трактора даної марки і ПСТО для одного комбайна, год.;

 Nсто ,Nпсто – кількість відповідно СТО тракторів і ПСТО комбайнів однієї марки машин (див табл.2.1).

Результати розрахунків трудомісткості СТО і ПСТО подаємо в таблиці 2.2.

Під час використання сільськогосподарської техніки можливі відмови машини в процесі роботи через недостатню надійність. Тому під час планування ремонтно-обслуговуючих робіт враховуємо трудомісткість усунення відмов .

Річна трудомісткість усунення відмов (Тв) для тракторів визначається із виразу :

                         (24)

де tв  - трудомісткість усунення відмов однієї машини даної марки, год;

 n – кількість машин даної марки, шт. (див.табл.2.1)

Трудомісткість усунення експлуатаційних відмов комбайнів приймають 20 % від річної трудомісткості поточних ремонтів комбайнів даної марки тобто:

                    (25)

де Тпр – річна трудомісткість поточних ремонтів комбайнів даної марки, год.

Підставивши числові значення у формули 24 і 25 визначаємо величину річної трудомісткості усунення відмов для марок тракторів і комбайнів. Аналогічно визначаємо річну трудомісткість  усунення відмов для всього МТП по марках, заносячи результати в таблицю 2.2.

Річна трудомісткість номенклатурних робіт (Тн) тракторів і комбайнів по марках визначається за формулами:

     (26)

             (27)

де Тнт,  Тнк – відповідно річна трудомісткість номенклатурних робіт тракторів та комбайнів даної марки, год.

Підставивши числові значення  визначаємо річну трудомісткість номенклатурних  робіт по марках машин для всього складу МТП, заносячи результати в таблицю 2.2.

 

Знаючи числові значення Тнт та Тнк знаходимо річну трудомісткість номенклатурних робіт:

                              (28)

Трудомісткість додаткових робіт обчислюється у відсотках від трудомісткості всіх номенклатурних робіт (Тn).

Річна трудомісткість додаткових робіт складається із трудомісткості:

  1.  ремонту обладнання майстерні  - 5…8%
  2.  ремонту і виготовлення пристроїв на інструменту – 0,5…1%
  3.  виготовлення деталей у фонд запасних частин – 3…5%
  4.  інші непланові роботи – 8 %

Загальна трудомісткість додаткових робіт (Тд) складає 16…24 % загальних номенклатурних робіт. Це можна подати у вигляді формули:

              (29)

Визначивши числове значення додаткових робіт, визначаємо загальну трудомісткість всіх робіт які виконують в майстерні (Тм) за формулою:

                       (30)

Аналогічно проводимо розрахунки по всіх марках тракторів, результати розрахунків заносимо в таблицю 2.2.

                            

                                                                                                                                                                                                                                                 

Таблиця 2.2. Розрахункова трудомісткість ремонтів і технічних обслуговувань в майстерні

Марка

машини

Вид ТО і

ремонтів

Кількість

ремонтів

шт. (N)

Трудомісткість, год.

Одиниці  (t)

Річна (Т)

Номенклатурних

робіт по марках (Тн)

1

2

3

4

5

6

Т-150К

ПР

1

156

156

384,3

ТО-3

2

42.3

84,6

ТО-2

3

6.8

20,4

ТО-1

18

1.9

34,2

СТО

6

5.3

31,8

Ус.від

-

19.1

57,3

МТЗ-80

ПР

1

119

119

301,1

ТО-3

2

19,8

39,6

ТО-2

3

6,9

20,7

ТО-1

18

2.7

48,6

СТО

6

3,5

21

Ус.від.

-

17,4

52,2

МТЗ-82

ПР

2

119

238

525,5

ТО-3

3

19,8

59,4

ТО-2

6

6,9

41,4

ТО-1

33

2,7

89,1

СТО

8

3,5

28

Ус.від.

-

17,4

69,6

Продовження табл. 2.2.

1

2

3

4

5

6

ДТ-75МВ

ПР

0

148

0

165,7

ТО-3

1

21.4

21,4

ТО-2

2

6.4

12,8

ТО-1

9

2.7

24,3

СТО

4

17.1

68,4

Ус.від.

-

19.4

38,8

Дон-1500

ПР

1

220

220

433

ТО-2

6

7.2

43,2

ТО-1

20

3.6

72

ПСТО

2

26.9

53,8

Ус.від.

-

-

44

2.3. Складання плану завантаження майстерні

Річний план роботи майстерні повинен забезпечити рівномірне і найдоцільніше її завантаження на протязі року. Ремонт машин і їх технічне обслуговування необхідно планувати за річним графіком експлуатації з урахуванням їх участі в сільськогосподарських роботах.

Виконання регламентних технічних обслуговувань слід проводити з урахуванням наробітку машин по місяцях на протязі всього річного періоду експлуатації, дотримуючись періодичності ТО (ТО-1 - ТО-1 - ТО-1 - ТО-2 - ТО-1 -ТО-1-ТО-1-ТО-З).

Сезонні ТО виконуються двічі на рік: під час переході на зимовий період експлуатації — осінньо-зимове, і на літній період - весняно-літнє, при проходженні межі середньодобової температури +5°С.

Після сезонне технічне обслуговування для комбайнів і с/г машин необхідно проводити не пізніше 10 днів після закінчення сезонних польових робіт.

Трудомісткі роботи по ремонту машин краще планувати в зимовий період, коли трактори не задіяні на виконанні польових робіт, а майстерня не завантажена технічними обслуговуваннями.

Під час експлуатації слід передбачати витрати часу на усунення відмов в залежності наробітку машин по місяцях.

При плануванні, по можливості, слід добиватися найбільш рівномірного завантаження майстерні номенклатурними роботами.

Виконання додаткових робіт можна передбачити на ті місяці, які менш завантажені номенклатурними роботами. За допомогою додаткових робіт можна вирівняти загальну трудомісткість робіт в майстерні по місяцях.

План завантаження майстерні викреслюємо на міліметровому папері формату А3 (Табл. 2.3).

2.4. Побудова графіка завантаження майстерні

Для наочного зображення річного плану завантаження майстерні, а також здійснення   контролю   за   його   виконанням   складають   графік   завантаження майстерні, який виконують у формі рисунка на міліметровому папері формату   A3.

При побудові графіка завантаження майстерні на лівій осі ординат, у відповідному масштабі відкладають місячну трудомісткість робіт майстерні (Тмс) в годинах, на правій кількість машин, що перебувають на технічному обслуговування і ремонті в даному місяці (N) і середній коефіцієнт завантаження майстерні номенклатурними роботамисер).

Середній коефіцієнт завантаження майстерні номенклатурними роботами визначається відношенням річної трудомісткості номенклатурних робіт (Тн) до загальної річної трудомісткості майстерні (Тм).

                                 (31)

Підставивши числові значення розраховуємо формулу 31:

На осі абсцис відкладають час у місяцях.

Трудомісткість робіт кожного виду ремонту і технічного обслуговування для тракторів і комбайнів відкладають по кожному місяцю, використовуючи дані річного плану завантаження майстерні і відокремлюють умовними позначеннями.

Трудомісткість кожного виду ремонту і ТО визначають у вигляді площі прямокутника.

Під графіком подаємо пояснення умовним позначенням.

2.5. Режим роботи майстерні і розрахунок фондів часу

Режим майстерні характеризуються: тривалістю робочої зміни; кількістю робочих змін, тривалістю відпустки працівників, часом початку і кінця зміни, обідньої перерви.

Тривалість робочої зміни становить 7 годин з одним вихідним днем на тиждень, або 8 годин з двома вихідними днями на тиждень.

Кількість робочих змін майстерні встановлюється залежно від умов виробництва і програми ремонту. Сільськогосподарські майстерні працюють, зазвичай, в одну зміну, а в період напружених сезонних робіт окремі дільниці (слюсарно-механічна, ковальсько-зварювальна); при необхідності, переходять на двох змінну роботу.

Тривалість відпустки працівників встановлена трудовим законодавством. Для робітників основних професій вона становить - 24 робочі дні.

Час початку, кінця зміни, обідньої перерви встановлюються залежно від кліматичних умов, зони розташування майстерні, роботи транспорту та інших місцевих умов.

Виходячи з цього приймаємо слідуючий режим роботи підприємства:

  1.  роботи проводимо в одну зміну;
  2.  тривалість робочої зміни 7 год з одним вихідним днем на тиждень;
  3.  початок робочої зміни о 800;
  4.  обідня перерва з 1200 до 1400;
  5.  закінчення робочої зміни о 1700.

Розрізняють фонди часу: робітника, обладнання, майстерні.

Дійсний фонд часу робітника - це час в годинах, який витрачається протягом запланованого періоду одним робітником. Дійсний річний фонд часу робітника (Фр) визначається за формулою:

      (32)

де dк , dв , dс , dвід  - кількість днів відповідно календарних, вихідних, святкових відпустки;

t3тривалість зміни, год;

η3 – коефіцієнт використання робочого часу зміни, (η3=0,95);

n3кількість змін на добу.

                                                  

Фонд часу обладнання (Фоб) визначаємо із виразу:

                 (33)

де ηр – коефіцієнт простою обладнання в ремонті (ηр = 0,95).

;

Фонд часу майстерні, дільниці або цеху розраховуємо за формулою :

                  (34)

2.6 Розрахунок кількості працівників майстерні

Кількість виробничих робітників для майстерні і кожної майстерні і кожної дільниці визначаємо за формулою:

                              (35)

Тм – загальна річна трудомісткість робіт в майстерні, год;

Фр – річний дійсний фонд часу робітника, год;

          а – коефіцієнт перевиконання норми (α = 1,1…1,3)

Приймаємо 2 робітника.

Визначаємо кількість виробничих працівників відповідно розрядів. При ремонті і ТО в майстерні приймаємо: І розряду – 4%; ІІ – 9%; ІІІ – 36 %; ІV – 41%;  V – 7%; VI – 3%; виробничників. Виходячи з цього кількість виробничих працівників по розрядах визначаємо за формулами:

;                           (36)

;                         (37)

;                         (38)

;                         (39)

;                          (40)

;                         (41)

де РвI , РвII , РвIII , РвIV , РвV , РвVI – кількість виробничих працівників відповідного розряду І, ІІ, ІІІ, ІV, V, VI.

;

Не приймаємо.

.

Не приймаємо.

                                                 ;

Приймаємо 1-го працівника.

;

Приймаємо 1-го  працівника

;

Не приймаємо

;

Не приймаємо.

Знаходимо середній розряд виробничих працівників (Rc) із виразу:

 (42)

де R1, R2 , R3, R4, R5, R6, - число відповідного розряду.

У майстернях по ТО і ремонту крім виробничих працівників, які безпосередньо виконують технологічні операції, використовуються й інші категорії працівників. Для ремонтно-обслуговуючих майстерень установлено такі норми для визначення інших категорій робітників:

- допоміжні робітники – робітники які зайняті обслуговуванням основного виробництва (інструментальник, кочегар , робітники по догляду за обладнанням) – 5% від кількості виробничих і допоміжних робітників;

- інженерно – технічні працівники – керівний склад майстерні (завідуючий майстернею, інженер по ремонту , технолог) – до 10% від загальної кількості виробничих і допоміжних  робітників;

- службовці – обліково-конторський персонал (бухгалтер, обліковець, рахівник, диспетчер) – до 7% загальної кількості виробничих і допоміжних робітників;

- молодший обслуговуючий персонал (охоронники, двірники, прибиральники, вахтери, учні виробничих працівників) – 4% від загальної робітників.

Виходячи з цих норм, кількість інших категорій працівників визначаємо за формулами:

                          (43)

                (44)

                (45)

               (46)

 

де РД – кількість  допоміжних робітників;

Рітр – кількість інженерно-технічних працівників;

Рок – кількість обліково-конторських працівників;

Рмоп – кількість молодшого персоналу;  

Приймаємо одного допоміжного робітника який  за сумісництвом буде виконувати обов’язки молодшого обслуговуючого персоналу і одного інженерно-технічного працівника на посаду завідуючого майстерні який буде виконувати обов’язки  обліковця.

Загальний штат  майстерні визначаємо із виразу:

       (47)

Під час жнив і інших інтенсивних польових робіт технічне обслуговування виконується безпосередньо в полі пересувними засобами. Для виконання цих робіт організовують спеціальні ланки, які виконують операції ЩТО, ТО-, а інколи і ТО-2 для тракторів і комбайнів.

Трудомісткість польових робіт (Тп) визначаємо по формулі:

                                (48)

де Т1 – загальна річна трудомісткість ТО-1 всього складу МТП (див. табл. 2.2.), год.

Визначаємо кількість робітників, які працюють на пересувних засобах в полі за формулою:

                                (49)

де Рп – кількість робітників пересувної ланки;

Фр – річний дійсний фонд часу робітника, год;

 а – коефіцієнт, який враховує витрати часу на непередбачені операції ТО, усунення аварійних відмов;

       ηп – коефіцієнт використання робочого часу, який враховує витрати часу на переїзди.

Приймаємо одного робітника на пересувні засоби технічного

обслуговування і водія, так як в нас передбачено виконання ТО в польових умовах під час напружених сільськогосподарських робіт.  

2.7 Вибір типового проекту майстерні і його характеристика

Основою матеріально-технічної бази технічного обслуговування машинно-тракторного парку в господарствах є стаціонарні пункти технічного обслуговування (ПТО), які повинні працювати в тісній взаємодії з центральною ремонтної майстерні (ЦРМ) господарства. При необхідності ПТО або ЦРМ придбаються пересувні засоби технічного обслуговування (механізовані заправні агрегати, агрегати технічного обслуговування, автопересувні ремонтні майстерні та пересувні діагностичні установки).

Пункт технічного обслуговування - це комплекс будівель і споруд, оснащених набором відповідного обладнання, пристроїв та інструментів, призначений для проведення наступних робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту; технічного обслуговування при обкатці в процесі експлуатації нових або відремонтованих машин; щозмінного технічного обслуговування машин, включаючи заправку машин нафтопродуктами; планових технічних обслуговувань тракторів і самохідних шасі; планового технічного обслуговування зернозбиральних і спеціальних комбайнів; усунення несправностей і відмов машин, що виникають у процесі їх використання; поточного ремонту нескладних сільськогосподарських машин; сезонних технічних обслуговувань тракторів і самохідних машин; періодичних технічних оглядів машин; підготовка машин до зберігання, установки їх на зберігання, технічного обслуговування машин при зберіганні та зняття машин з зберігання; складання нових сільськогосподарських машин; комплектуванню машинно-тракторних агрегатів.

За запланованим обсягом робіт з технічного обслуговування проектують стаціонарні пункти технічного обслуговування і пересувні засоби.
Інститут «Гипрониисельхоз» розробив типові проекти планувань пунктів технічного обслуговування та типові проекти майстерень технічного обслуговування.

У своєму дипломному проекті я приймаю типовий проект майстерні технічного обслуговування на 30 тракторів – ТП № 816-70.

Габаритні розміри майстерні 27 – 17 метрів, об’єм постройки – 2684 м³, площа постройки – 386,1 м², корисна площа – 386,4 м², виробнича площа – 207,1 м².

Майстерня має наступні відділення: котельня – 49,7 м²; масло склад – 25,8 м²; ковальсько-зварювальний відділ – 40,9 м²; відділення по догляду за паливною апаратурою – 8,9 м²; відділення технічного обслуговування - 150 м²; побутове приміщення – 22 м²; кладова – 9,9 м².

Типовий проект майстерні передбачив у відділенні технічного обслуговування одночасне обслуговування одного трактора і одного комбайна.

 

3. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

3.1 Значення і завдання технічного обслуговування машин

На даному етапі матеріально-технічна база сільського господарства знаходиться в досить скрутному становищі. Відсутність дотацій з боку банків держави, диспаритет цін, висока вартість запасних частин і матеріалів, відсутність паливо-мастильних матеріалів та високі ціни на них поставили ремонтно-обслуговуючу базу сільського господарства на межі безслідного та неминучого знищення.

Тому надзвичайно важливо підтримати у робото спроможному, готовому до виконання робіт стані ту техніку агропромислового комплексу, яка ще лишилась в господарствах в робочому стані.

Системне проведення технічного обслуговування машин, механізмів,
знарядь та обладнання, своєчасний високоякісний ремонт техніки забезпечить
постійну готовність її до роботи, високу техніко-економічну ефективність
виконання технічних процесів та операцій.
 

Покращенню технічного стану машин допоможе заснування засобів технічної діагностики. Завдяки застосуванню діагностики, як комплексу методів по визначенню технічного стану машин, знарядь та механізмів і виникає можливість запобігти передчасному їх розбиранню та ремонту, аварійному спрацюванню, чітко визначити обсяг робіт під час технічного обслуговування і першого  ремонту, більш повно використовувати ресурс складових частин машин на основі прогнозування залишкового ресурсу.

3.2. Технологія проведення ТО-2  трактора ДТ-75МВ

Технічне обслуговування полягає в плановому виконанні операцій, які забезпечують технічну справність трактора на протязі заданого ресурсу. Його виконують своєчасно у повному об’ємі. В залежності від умов експлуатації трактора допускається відхилення від встановлення періодичності проведення ТО на 10%.

Відповідно ГОСТ 20793-86 встановлена єдина періодичність планового технічного обслуговування регламентоване ГОСТ20793-86 і направлене для підтримання тракторів в справному і робото здатному стані , підвищення економічності і довговічності їх роботи проводять їх періодичне обслуговування,що носить планово-попереджувальний характер.

Технічне обслуговування №2 виконується після наробітку 500 мотогодин. До технологічного процесу ТО-2 трактора ДТ-75МВ входять наступні операції:

1. Виконати операції ЩТО та ТО-1.

2. Замінити дизельне мастило:

в картері  основного двигуна( з промиванням системи мащення при непрацюючому двигуні);

в корпусі паливного насоса;
в корпусі регулятора числа обертів основного двигуна.

  1.  Перевірити рівень масла і при необхідності долити його в корпус редуктора пускового двигуна.
  2.  Змастити  мастилом ЛИТОЛ-24.
  3.  Зняти і розібрати повітроочисник, очистити і промити піддон, сітчаті

елементи, трубу.

     Зібрати  повітроочисник. Провірити герметичність повітроочисника і всмоктуючи трубо проводів двигуна.

  1.  Провірити стан, очистити і промити:

cітку масло наливного патрубка;

            сапун двигуна;

           фільтр грубої очистки палива;

           кришку і фільтр горловини бака основного двигуна;

           основний фільтр гідравлічної системи.

  1.  Провірити пропускну здатність фільтруючого елемента фільтра грубої очистки масла.
  2.  Злити відстій із корпуса фільтра тонкої очистки палива.
  3.  Перевірити і при необхідності відрегулювати:

Форсунки на тиск начала впорскування і якість розпилювання палива, видаливши  при цьому нагар;

зазори між клапанами і коромислами і в декомпресійному механізмі;

зазор між електродами свічки;

зазор між контактами переривника магнета;

механізми керуваннями муфтами поворотах і гальмами;

гальма;

натягу гусениць;

шплінти пальців гусениць.

  1.  Перевірити стан електропроводки і при необхідності ізолювати пошкодженні місця.
  2.  Перевірити і при необхідності підтягнути зовнішні кріплення всіх вузлів трактора.
  3.  Замінити масло в корпусах кінцевих передач, ступицях підтримуючих роликів, направляючих коліс і балансирів опорних котків.

 

 

3.3. Складання операційно-технологічної карти ТО-2 трактора ДТ-75МВ

Під   технологічною   картою   обслуговування   розуміють   набір   різних

операцій, які забезпечують справність і робото здатність машин або дають можливість оцінити технічний стан машини. Технологію проведення ТО зазвичай представляють технологічними картами, в яких викладений процес ТО, вказуються необхідні операції, матеріали, інструмент, прилади і обладнання для

виконання, режими і технічні вимоги на їх виконання

Крім того в технологічних картах приводиться кваліфікація персоналу; середня трудомісткість виконання окремих видів і ТО в цілому. Операції, які позначені в технологічній карті і роботи по кожній технологічній карті виконуються обов'язково в технологічній послідовності, яка забезпечує високу якість результатів праці і повне завантаження персоналу.

3.4. Підбір обладнаним дільниці ТО і діагностики

При виборі устаткування слід враховувати економічну доцільність його застосування в майстернях сільськогосподарських підприємств. Недопустиме установлення зайвого обладнання, а також дорогоцінного, яке мало використовується і може бути замінене більш простим пристосуванням.

При курсовому проектуванні основне і допоміжне обладнання дільниці усунення несправностей приймаємо без розрахунків користуючись переліком типового устаткування. Підібране обладнання заносимо до таблиці 3.1, вказуючи марку обладнання, їх кількість, габаритні розміри, площу під устаткування.


Таблиця 3.1. Перелік обладнання для дільниці ТО і діагностики  

Назва обладнання

Марка,

тип,

модель

Габаритні

розміри,

мм.

Кількість,

шт.

Площа,

м2

Примітка

Елекромеханічний солідолонагнітач

М-390

690х380

1

0,27

Маслороздавальний бак

-

1000х500

1

0,5

Стаціонарний пост мащення

ОЗ-4967

4000х1000

1

4

Установка для промивання системи мащення двигуна

ОМ-2871А

1000х500

1

0,5

Установка для діагностування тракторів

КИ-4935

4000х2000

1

8,0

Стелаж

ОРГ-1019-502

1400х500

1

0,7

Монтажний стіл пересувний

ОРГ-1019-502

1200х700

1

0,84

Слюсарний верстак

ОРГ-1019-502

2400х800

1

0,96

Електрозаточувальний верстат

ЗМ-634

700х500

1

0,35

Стіл майстра наладчика

-

1200х650

1

0,78

Установка для миття деталей

Ванна 2287

1200х1100

1

1,32

Шафа для інструменту

-

1200х650

2

1,56

Компресор

КИ-4942

1790х1200

1

2,15

Кран-балка

1

3,2тс.

3.5. Розрахунок площі  дільниці ТО та діагностики

Для розміщення ремонтно-технологічного обладнання і створення нормальних умов роботи кожна дільниця та кожне робоче місце повинні мати достатню виробничу площу. Необхідну площу для встановлення прийнятого обладнання знаходять по площі основного обладнання, або по регламентованій питомій площі на одного робітника. Якщо робітник обслуговує декілька робочих місць, то загальну площу розраховують по площі, що займає все обладнання, а для дільниці зовнішньої очистки і миття, розбирально-мийної, складання машин, фарбування, технічної діагностики - по площі, яку займає обладнання і машини, що знаходяться на обслуговуванні.

Для дільниці ТО і діагностики  площу дільниці розраховуємо за формулою:

                           (50)

де Fоб - площа, яку займає виробниче обладнання, м²;

    Fм –площа, яку займають машини, що знаходяться на ТО (діагностуванні), м²;

К - коефіцієнт, що враховує проходи, проїзди, робочі зони.

Приймаємо площу дільниці 150 м2

 

4. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

4.1. Організація робіт в майстерні

Діагностування, ТО та ремонт всього складу МТП господарства повинно бути   організоване  таким   чином,   щоб  у  першу  чергу  забезпечити   основні показники:

  1.  високий коефіцієнт технічної готовності машин, своєчасне виконання всього комплексу робіт з технічного обслуговуванням машин, передбаченого відповідними правилами та стандартами;
  2.  виконання робіт та операцій, пов'язаних з технічним обслуговуванням та діагностуванням, при найнижчих затратах і в мінімальні стислі строки:
  3.  запобігання простою як агрегатів в цілому, так і окремих машин через технічні несправності;

- безперервність виконання механізованих робіт, особливо у період
виконання інтенсивних польових робіт.

У загальному обсязі робіт по технічному обслуговуванню роботи, пов'язані з усуненням технічних несправностей в основному виконуються в процесі експлуатації машин. Тому вибір методу організації виконання робіт по технічному обслуговуванню та усуненню несправностей машин є основою організації виконання робіт на дільницях та майстерні в цілому.

Технічне обслуговування машинно-тракторного парку може здійснюватися за трьома формами.

- Бригадно-індивідуальна форма організації технічного обслуговування
машин передбачає виконання всіх робіт трактористами-машиністами, за якими
закріплена та чи інша машина або агрегат.  Лише при виконанні складних

регулювальних та діагностувальних операцій їм допомагають бригадир чи механік. Однак для цієї форми організації обслуговування характерними є низька якість робіт та великі втрати робочого часу, а відповідно і простої агрегатів.

  1.  Постова форма організації технічного обслуговування характеризується тим, що за робітником закріпляється постійна технологічно подібна робота. Для виконання за робітником закріплюється спеціальне робоче місце, обладнане потрібною ремонтно-технологічною оснасткою та відповідною технічною документацією.
  2.  Бригадно-постова організація технічного обслуговування є поєднанням бригадної і постової. При цій формі нескладні роботи, такі як розбирально-мийні, ремонт простих деталей, загальне складання машин виконує бригада. Ремонт складальних одиниць, а також спеціальні роботи (ковальсько-зварювальні, верстатні, технічне обслуговування і діагностика) виконують постійні робітники відповідної кваліфікації на спеціалізованих постах (робочих місцях).

4.2. Організація робіт на дільниці

 Для дільниці ТО і діагностики найбільш доцільним є застосування бригадно-постової форми організації праці .

Бригадно-постова форма організації праці є поєднання бригадної і постової.

При цій формі нескладні роботи такі як розбирально-мийні, ремонт одиничних с/г машин і знарядь, ремонт простих деталей і механізмів, виконує бригада. Ремонт складальних одиниць, а також спеціальні роботи виконують постійні робітники відповідної кваліфікації на робочих місцях.

Завдяки постовому  розподілу праці під час ремонту машин ця форма більш прогресивна ніж  бригадна, але поступається перед постовою. Бригадно-постову форму організації праці застосовують під час ремонту машин у великих центральних майстернях господарств.

Ефективність будь-якої форми організації праці залежить від відпочинку працівників ремонтного підприємства і від умов праці, які  впливають на її якість.

Якість організації праці зокрема оцінюється кількістю і тривалістю захворювань робітників , а також частотою та важкістю травми.

4.3 Організація проведення ТО і діагностування спеціалізованими ланками

Спеціалізоване ТО є більш прогресивною формою організації робіт. Вона передбачає створення спеціалізованих ланок при центральних виробничих базах, машинних дворах,пунктах ТО господарств та ремонтно-транспортних підприємствах РАПО. Ланки оснащують необхідними засобами механізації робіт, діагностичною апаратурою. При цьому тракторист-машиніст в значній мірі, а іноді і повністю звільнений від виконання робіт по ТО машин. Завдяки чіткому розподілу обов’язків, спеціалізації робітників на виконанні окремих операцій, застосуванню засобів механізації робіт, високій кваліфікації виконавців така форма сприяє зменшенню витрат матеріалів, коштів, затрат праці, підвищенню якості ТО та використання машинно-тракторних агрегатів.

Спеціалізовані ланки виконують такі роботи: ТО тракторів та комбайнів; регулювання сільськогосподарських машин; усунення нескладних відказів машин; комплекс операцій по зберіганню машин; збір і відправку на ремонт машин та їх складових частин.

До складу спеціалізованих ланок включають заправників, майстрів-наладчиків, майстрів-діагностів, слюсарів-ремонтників, слюсарів-зварників та інших спеціалістів. Простіші операції по обслуговуванню машин (очищення, миття, перевірка кріплень та ін.) виконують механізатори, за якими вони закріплені.

Заправник з участю механізатора виконує операції по заправці та мащенню машин при виконанні ЩТО.

Всі інші види обслуговування (ТО-1, ТО-2, ТО-3, СТО) проводять майстер-наладчик разом з механізатором обслуговування машини.

Діагностичні операції при проведенні ТО-3 виконує майстер-діагност. Він же визначає причини відказів і поломок, а також загальний технічний стан машини.

Слюсарі-ремонтники та слюсарі-зварники здійснюють позаплановий ремонт машини.

При виконанні ТО-1, ТО-2 та СТО виявлені поломки і наслідки відказів усувають майстри наладчики. Складні роботи (коли ремонт вимагає більше 2 годин) виконують спеціалізовані ремонтні ланки.

Як правило, майстри наладчики, діагности, слюсарі-ремонтники, заправники та інші спеціалісти, що працюють на пересувних засобах ТО і ремонту машин, одночасно є водіями цих машин.

Майстри-наладчики спеціалізованих ланок виконують такі роботи: перевірку і регулювання механізмів машини; комплектування та наладку агрегатів (при участі слюсаря) на машинному дворі та в полі; усунення відказів; проведення складних робіт по ТО та ремонту машин; опитування трактористів-машиністів про виявлені недоліки в роботі агрегатів та їх своєчасне усунення.

Роботою спеціалізованих ланок керують  майстри-наладчики або старші майстри. Ланка в складі 2 чоловік обслуговує 10-20 тракторів, трьох – 20-30, п’яти – 30-40 тракторів.

Старший майстер-наладчик або майстер наладчик, що керує спеціалізованою ланкою, виконує такі функції:

  1.  організовує роботу ланки, навчання її робітників передовими прийомами праці, контролює обсяг та якість виконання робіт по ТО відповідно до технологічних карт;
  2.  виконує найбільш складні операції по обслуговуванню, пов’язані з регулюванням основних складових частин тракторів та сільськогосподарських машин на ТО;
  3.  оформляє документацію на проведення ТО, видає талони (жетони) трактористам після проведення чергового обслуговування;
  4.  видає механізаторам сільськогосподарські машини для використання на польових роботах, приймає їх після закінчення робіт, відповідає за підготовку і постановку їх на зберігання та за дотримання правил до зберігання;
  5.  разом з інженером господарства та бригадиром тракторної бригади залучає в разі необхідності механізаторів для виконання робіт по ТО і підготовці машин до зберігання;
  6.  спільно з бригадиром та інженером господарства бере участь в технічній експертизі і оформленні документів при аварійних випадках;
  7.  оформляє замовлення на поставку складових частин, експлуатаційних матеріалів для ТО машин;
  8.  організовує збір та відправку складових частин, агрегатів та деталей машин на ремонт в спеціалізовані підприємства;
  9.  оснащує пункт ТО необхідним обладнанням, забезпечує його правильне використання та зберігання.

Залежно від організації використання машин та відстані до стаціонарних пунктів ТО машин в господарствах здійснюють за допомогою стаціонарних чи пересувних засобів.

Пересувні засоби широко застосовують в напружені періоди польових робіт, особливо при роботі агрегатів у складі комплексних механізованих загонів.

При виборі організації ТО слід керуватися правилами:

  1.  ЩТО агрегатів можна проводити на місцях їх роботи в польових умовах та на пунктах ТО.
  2.  Періодичні обслуговування ТО-1 і ТО-2 тракторів та складних машин можна виконувати на стаціонарних пунктах ТО і на місцях їх роботи в польових умовах з обов’язковим використанням агрегатів ТО;
  3.  Обслуговування машин при підготовці до обкатки та після неї, а також сезонні ТО тракторів і самохідних шасі треба проводити на стаціонарних пунктах ТО, а ТО-3 тракторів – на стаціонарних пунктах (постах) ТО, обладнаних засобами ресурсного технічного діагностування. Допускається проведення ТО-3 на постах без такого обладнання, але при обов’язковому використанні діагностичних установок.

Досвід роботи передових господарств вказує на високу ефективність їх переходу на цехову структуру. Це дає змогу посилити роль та відповідальність інженерно-технічної служби за кінцеві результати виробництва та підвищення його ефективності.

4.4  Організація охорони навколишнього середовища

В сільськогосподарському виробництві до об’єктів , що тим чи іншим шляхом впливають на стан навколишнього середовища, поряд з іншими відносять також споруди ремонтно-обслуговуючої бази та саму техніку, що на них базується, ремонтується.

Розлиті на місцях зберігання, стоянки, обслуговування машин нафтопродукти, змиті дощовими та талими водами, потрапляють в водойми і спричиняють різні форми їх забруднення: плаваючу на воді нафтову плівку, розчинені та емульсовані у воді нафтопродукти, осілі на дно важкі фракції. При цьому змінюються запах, смак, забарвлення, поверхневий натяг, в’язкість води, зменшується кількість кисню, з’являються шкідливі органічні речовини, вода набуває токсичних властивостей: становить загрозу не тільки для живих організмів, що мешкають в ній, а й для людини. 12 грам нафти роблять непридатною для споживання тонну води.

Пости миття, очистки та концентрації   машин можуть бути джерелом забруднення водойм нафтопродуктами, синтетичними мийними  засобами, а також мінеральними добривами та пестицидами, що змиваються з машин.

Крім водоймищ, забруднюються навколишні поля, особливо при аварійних розливах нафтопродуктів, мийних розчинів, залишених в машинах мінеральних добрив та пестицидів.

Випаровування та вивітрювання нафтопродуктів, мінеральних добрив, пестицидів, забруднюють навколишнє повітря. Забруднення повітря може бути особливо значним на постах діагностики та випробування машин.

Існує ряд вимог, яких слід дотримуватись при проектуванні, спорудженні та використанні об’єктів ремонтно-обслуговуючої бази господарств та об’єднань.

Території виробничих баз, пунктів ТО, машинних дворів, нафтосховищ та інших об’єктів необхідно обладнувати спеціальними уловлювачами забруднених поверхневих стоків (ямами, канавами і т.д.), які споруджують в нижній частині території з врахуванням природних ухилів поверхні.

Пости миття машин треба забезпечувати оборотним водопостачанням, а їх майданчики обладнувати бортами, що запобігають стіканню забруднених вод і мийних розчинів за межі майданчика. Для більш ефективного використання води і мийних розчинів застосовується метод електрохімічної коагуляції і подача розчину коагулянта в відстійник-нейтралізатор, що захищає осадок та оборотну воду від загнивання. Така комбінована схема відведення та очистки води запобігає насиченню основної маси стічних вод та осадка патогенними мікробами. Осадок з грязевідстійників слід захоронювати в тупикових ярах, відпрацьованих кар’єрах та інших місцях по узгоджуваною з органами санітарного нагляду.

Пости, дільниці та цех ремонту і обслуговування акумуляторних батарей треба забезпечити автономною системою каналізації з нейтралізацією стічних вод та автономною вентиляційною системою з фільтруванням повітря.

На дільницях, постах діагностики та випробування машин системи виводу відпрацьованих газів двигунів необхідно обладнати глушниками та вловлювачами сажі (кіптяви), що значно зменшує забруднення повітря токсичними викидами двигунів.

Впровадження будь-якої нової технології повинно підлягати не лише техніко-економічному аналізу, а й оцінюватись впливом на навколишню природу.  

4.5. Безпека життєдіяльності і заходи техніки безпеки

         Проектування та спорудження виробничих, складських та допоміжних приміщень ремонтно-обслуговуючої бази здійснюють на основі будівельних норм і правил (СНИП) та санітарних норм проектування промислових підприємств.

Для забезпечення безпеки праці та виробничої санітарії треба, щоб вказані об’єкти відповідали таким вимогам:

  1.  територія виробничо-технічної бази (пункти ТО) забезпечувала технологічні процеси і відповідала санітарним нормативам проектування промислових підприємств;
  2.  майданчики для зберігання с/г техніки мали тверде покриття (асфальт, бетон); територія виробничої бази мала огорожу, в якій повинно бути не менше двох воріт, що забезпечуватимуть вільний проїзд с/г техніки;
  3.  запасні водойма, траншеї, котловани, споруджені для виробничих цілей, - надійно закриті і огороджені, а вночі освітлені;
  4.  забезпечення виконання виробничих процесів,  що супроводжуються забрудненням навколишнього середовища шкідливими виділеннями, в окремих приміщенням, обладнаних ефективною вентиляцією;
  5.  робочі місця для ТО і діагностування машин повинні бути оснащені підйомно-транспортним обладнанням і розміщені так, щоб виключити можливість випадкового наїзду на працюючих;
  6.  оглядові ями – обладнані спеціальними напрямними для коліс тракторів чи автомобілів, східцями для спуску в яму, а також стаціонарним низьковольтним  освітленням (напругою 12 В), підлога та стіни оглядових ям облицьовані плиткою;
  7.  всі зовнішні входи і виходи, а також в’їзди у виробничі приміщення повинні мати тамбури для запобігання протягам і теплові завіси, двері тамбурів обладнані пристроями для само закриття;

між поставленими на обслуговування машинами та стінами приміщення, а також між машинами та стаціонарним обладнанням повинна бути відстань не менше 1,2 м; освітлення виробничих, побутових та допоміжних приміщень центральних виробничих баз та пунктів ТО машинно-тракторного парку повинно відповідати вимогам СНиП 11-4-79.

          Враховуючи високу біологічну та гігієнічну цінність природного світла і його позитивний вплив на психологію людей та продуктивність праці, його треба максимально використовувати для освітлення робочих місць. Необхідно постійно стежити за чистотою вікон. Встановлено, що прозорість скла за шість місяців знижується: на посту ТО на 18-25 %, в ковальсько-зварювальному відділенні на 30-35 %, в слюсарно-механічному відділенні на 25-30 %.

         На практиці освітленість вимірюють одночасно двома люксометрами – у відділеному від вікон місці приміщення та назовні його.

Приміщення для ТО машин, крім природного, обладнують також штучним освітленням, яке може бути загальним, комбінованим та місцевим. У виробничих приміщеннях застосовують, як правило, комбіноване штучне освітлення.

При проведенні монтажу та реконструкції освітлення виробничих об’єктів необхідно:

  1.  застосовувати лампи тільки з відбивачами світла (для місцевого чи загального освітлення);
  2.  щоб напруга в мережі місцевого освітлення не перевищувала 12 В;
  3.  для користування переносними електроінструментами передбачити мережу напругою до 36 В;
  4.  світильники місцевого призначення закріплювати на спеціальних кронштейнах, які дозволили б змінювати напрямок світла;
  5.  у виробничих приміщеннях передбачити аварійне освітлення, мережа якого не залежить від основного освітлення. Воно повинно вмикатися автоматично при вимкненні основного освітлення;
  6.  в приміщеннях, де можливе нагромадження вибухонебезпечних парів чи газів, передбачити освітлення крізь захисні стекла в дахах або стінах.

Електромережу в таких приміщеннях виконують у вибухонебезпечному варіанті; виробничі, допоміжні та побутові приміщення обладнувати вентиляцією та опаленням, що забезпечуватимуть температуру та інші параметри повітря відповідно до вимог.

Наявність шкідливих речовин в повітрі приміщень для ТО не повинна перевищувати гранично допустимих концентрацій. Для підтримання необхідних параметрів повітря приміщення обладнують загально обмінною, витяжною, проточною або комбінованою системою вентиляції.

Кожний стенд для обкатки та випробування двигунів повинен мати індивідуальні канали для відведення відпрацьованих газів і витяжний пристрій над двигуном.

Робочі місця по перевірці форсунок на розпил палива обладнують спеціальними камерами, які не допускають забруднення повітря парами палива.

Приміщення для фарбування машин обов’язково обладнують окремою припливно-витяжною вентиляційною системою у вибухонебезпечному виконанні, що забезпечувала б восьмикратний обмін повітря. При цьому зовнішнє повітря повинно надходити до робочих місць зверху з попереднім фільтруванням. Забруднене повітря виводять з під  машини через решітчасту підлогу. Робоче місце для приготування фарб обладнують місцевою витяжною вентиляцією.

Стіни в приміщеннях для фарбування машин та їх агрегатів фарбують масляною фарбою на висоту не менше 2 м, а стелю та верхню частину стін – клейовою фарбою. Температуру повітря в приміщенні підтримують в межах 16–20 ºС, вологість повітря – 60–70 %.

Пост фарбування машин та склад лакофарбових матеріалів оснащують засобами гасіння пожежі: пінними вогнегасниками, ящиками з піском, кошмами, лопатами та іншим інвентарем.

При механізованому фарбуванні машин в приміщенні утворюються вибухонебезпечні суміші парів. Це слід враховувати при виборі та використанні лакофарбових матеріалів.

Ефективність робіт по ТО машин в значній мірі залежить від створення нормальних побутово-гігієнічних умов для працівників. На території ремонтно-обслуговуючих баз господарств відповідно до санітарних норм треба обладнувати санітарно-побутові приміщення: душові, гардеробні, умивальні кімнати, туалети і т. п.

Душові приміщення споруджують з розрахунку 1 душова сітка на 3 чоловіки зайнятих ТО чи ремонтом машин і 1 душова сітка на 7 механізаторів, що працюють на машинно-тракторних агрегатах.

Для забезпечення працюючих питною водою на виробничих дільницях треба встановити сатураторні установки з газованою водою. Найбільш корисною є підсолена газована питна вода з вмістом кухонної солі від 0,2 до 0,5 % - особливо в жарку пору року. Допускається використання для питної води бачків з фонтануючими насадками. Такі бачки підлягають щоденній промивці та дезінфекції.  

4.6. Розрахунок освітлення, вентиляції і опалення

Вентиляційне обладнання відділення центральної ремонтної майстерні призначене для видалення газів, парів, пилу, а також різних шкідливих речовин, які з'являються в процесі виробництва.

Вентиляція відділення може бути природною і механічною. Вентиляція буде здійснюватися через наскрізне природне провітрювання.

Природна вентиляція застосовується в приміщеннях для яких за існуючими нормативами кратність обміну повітря  (число яке показує скільки разів повинен відбуватися обмін повітря на дільниці за годину) К≥3. Це ті приміщення, в яких немає виділення шкідливих газів і на одного робітника припадає понад 50 м² повітря. Для таких приміщень достатньо мати наскрізне природне провітрювання. Площа перерізу фрамуг або квартирок Fк приймаємо в розрізі 2- 4% від площі підлоги FД і визначаємо за формулою:

     FK = 0.02…0.04;                                           (51)

                  FK = 0.02 ∙ 150 = 3;

Прийнявши довжину кватирки а=1,5 м, висоту h=1 м. Визначаємо площу однієї кватирки:

                                                                                               (52)

                                                      

Розраховуємо кількість кватирок за формулою:

                                                                                     (53)

                                                       

Приймаємо 2.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні світлової площі вікон та їх кількості. Його проводимо за формулою :

                                              (54)

     FД – площа підлоги, м2;

     а – коефіцієнт природного освітлення , (а = 0,25…0,30).

За нормами будівельного проектування треба взяти стандартні норми вікон. Для  дільниці ТО та діагностики  приймаємо вікна шириною  2 і висотою 5 м.

Визначаємо площу вікна за формулою:

                                                 (55)

де а – ширина вікна, м;

     b – висота вікна, м.


Знаходимо кількість вікон (n) за формулою:

                                                  (56)

    де F0площа освітлення , м2.

Приймаємо 5  вікон.

Розрахунок штучного освітлення полягає у визначенні кількості і потужності електроламп.

Визначаємо потужність штучного освітлення, за формулою:

                                           (57)

де WД – потужність штучного освітлення у ватах на 1 м2 площі підлоги, Вт.

Приймаємо потужність однієї лампи (N1) –200 Вт.

Визначаємо кількість ламп (m) за формулою:

                                                 (58)

Приймаємо 8 ламп по 200 Вт.

Розрахунок опалення полягає у визначенні потреби майстерні в паливі.

Через те, що немає всіх вихідних даних для розрахунку опалення всієї майстерні, його умовно треба зробити для заданого відділення, дільниці.

Річну потребу в паливі Q (в кг) визначають за формулою:

    де qннорма витрати кілокалорій за годину на 1 м3 приміщення,

qн=15…20 ккал/м3год;

to – кількість годин опалення,

to=3816 годин;

Vд – кубатура відділення, дільниці, м3,

Vд=864 м3;

q1 – теплопровідність 1 кг палива, що використовується,

q1=8400 ккал.

кг.

4.7 Протипожежні заходи

Основні заходи протипожежної безпеки  зводяться до:

встановлення і дотримання протипожежного режиму; забезпечення дільниці первинними засобами пожежогасіння; проведення контролю за станом електрообладнання та заземлення.

У майстерні повинні бути встановлені спеціальні сигналізатори пожежі та різноманітні заходи її попередження.

Майстерня повинна бути забезпечена протипожежними обладнанням та

інвентарем, в число яких входять вогнегасники, ящики з піском, відра тощо.

Інвентар розміщується на різних дільницях майстерні в пожежно-небезпечних місцях. Для розміщення протипожежного інвентарю використовують дерев'яні щити, пофарбовані в червоний колір.

     Усе електрообладнання повинне бути заземленим та обладнане засобами
протипожежної безпеки. Необхідно своєчасно та у встановлені періоди
проводити перевірку та обслуговування електропроводки, електрообладнання та  засобів заземлення.

 

4.8 Опис пристрою

      Пристрій складається з: силового гвинта, на я кий нагвинчується корпус, до корпуса за допомогою двох пальців кріпляться чотири тяги, пальці шплінтуються, до тяг кріпиться обойма, також з допомогою двох пальців. В обоймі розміщений захват який фіксується за допомогою болта. В силовий гвинт також вкручуються дві ручки, на кінці силового гвинта розміщений упор який складається в таком порядку: надівається шайба потім підшипник, потім стакан, підшипник і закручується гайкою. Пристрій призначений для знімання деталей різної форми і розмірів.

      Принцип роботи. Встановлюється упор, надіваються захвати на деталь. Під час обертання силового гвинта корпус переміщується тягнучи за собою тягу, обойму, захват.

      Пристрій можна регулювати по довжині і ширині.

5. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

5.1. Розрахунок собівартості ТО–2 трактора ДТ-75МВ

Собівартість – це грошовий вираз затрат матеріальних засобів на одиницю ремонту, в даному випадку на одне технічне обслуговування трактора.

Собівартість складається з  затрат по заробітній  платі, витрат на миючі засоби і паливно-мастильні матеріали, затрат на придбання матеріалів і запасних частин для проведення ТО  витрат на амортизацію основних засобів ТО, загально виробничих і загальногосподарських  витрат, відрахувань у фонд соціального страхування, відрахувань в пенсійний фонд зайнятості.

Технічне обслуговування проводять майстри – наладчики і  оператори машин.

Основна заробітна плата майстра – наладчика і тракториста складається з оплати праці на основний час роботи, тобто виконання ТО.

Основний час оплачується по відрядно преміальній системі, використовуючи відрядні тарифні ставки тракториста і машиніста  I, II, III, IV, V, VI, розрядів.

Затрати праці на основну заробітною плату визначаємо за формулою:

               (59)

де Кr1, Кr2 , …, Кrn - час затрачений на виконання 1-ї, 2-ї, ... , n-ї операції ТО трактора;

     Тс1 , Тс2 , ... , Тсn  - тарифна ставка взята відповідно розряду роботи кожної операції з операційно-технологічної карти, грн.

                       

Додаткова заробітна плата встановлюється в

процентному співвідношенні до основної і складається з:

  1.  доплати за класність % І розряду 20 %, ІІ розряду – 10 %;
  2.  доплати і премії за вироблену с/г продукцію – 10 %;
  3.  премії за своєчасне і якісне ТО машин – 15 %;
  4.  надбавка за стаж  - 12 % від суми доплат всіх видів.

Доплату за класність визначаємо за формулою:

                                               (60)

Доплати і премії за вироблену с/г продукцію розраховуємо за формулою:

                                              (61)

Премії за своєчасне і якісне обслуговування машин визначається за формулою:

                                             (62)

Надбавка за стаж визначається з виразу:

                                                                                         (63)

                                                           

Затрати на додаткову оплати праці становлять:

                             (62)                 

Затрати по заробітній праці на ТО–3 трактора ДТ –75МВ знаходимо по формулі:

                                             (63)

Вартість миючих засобів  і ПММ визначається із виразу:

                                                (64)

    де Пп – потреба в миючих засобах і ПММ на одне ТО-2 трактора ДТ-75МВ;

Цп – вартість однієї літри миючого засобу та ПММ.

Для ТО–2 трактора ДТ–75МВ необхідно:

  1.  масло моторне М10Г2 – 20,66 кг  по 14,60 грн.;
  2.  масло гідравлічне М8Г2 – 15 кг по 12,65 грн.;
  3.  масло трансмісійне ТАП-15В – 22,7 кг по 18,30 грн.;
  4.  змазка пластична ЛИТОЛ-24 – 0,92 кг по 28,50 грн.;
  5.  матеріал оптирочний – 1,1 кг по 3грн.

Витрати на амортизацію основних засобів ТО визначаємо за балансовою вартістю обладнання, становлять 10 %  вартості основних  засобів:

                                                                                                 (65)

де Воб – питома вартість обладнання, приладу, інструментів, що припадає на 1 м2 виробничої площі.

                                                                                  (66)

Витрати на амортизацію основних засобів визначаємо із виразу:

                                          (67)

 

де t2трудомісткість одного ТО-2 трактора ДT-75МВ, год.;

Тн – трудомісткість номенклатурних робіт в майстерні, год.

Загальновиробничі витрати визначаємо у відсотках від затрат по основній заробітній платі та амортизації основних засобів. Приймаємо, що вони становлять 12 %.

                                               (68)

Загальногосподарські витрати приймаємо  рівними 20 %.                Загальногосподарські витрати становлять:

;                                                 (69)

Відрахування у фонд єдиного соціального податку становить 37,19 % від фонду оплати праці і визначають за формулою:

                                          (70)          

Собівартість ТО машини – це сума витрат всіх затрат, яку визначаємо за формулою:

                                  (71)

5.2. Розрахунок річних витрат

Розрахунок загальних річних затрат (Вр) на технічне обслуговування трактора ДТ-75МВ  проводимо за формулою:

                                               (72)

 

де  річна кількість ТО–2 тракторів ДТ–75МВ.

ВИСНОВКИ

В процесі виконання дипломного проекту я організував і спланував виробничий процес на пункті ТО та діагностики з розробкою технології ТО-2 трактора ДТ-75МВ.

В розрахунковій частині я розрахував кількість ТО ремонтів МТП, трудомісткість робіт по ТО і ремонту. Побудував план та графік завантаження майстерні, розрахував режим роботи майстерні.

В технологічній частині дипломного проекту я описав значення і задачі ТО машин, розробив технологію проведення технічного обслуговування трактора ДТ-75МВ, склав операційно-технологічну карту ТО-2. Також розрахував площу дільниці, підібрав обладнання та розмістив його по приміщенню.

В організаційній частині я описав організацію робіт в майстерні та на дільниці. Описав охорони навколишнього середовища і безпеку життєдіяльності. Пояснив правила протипожежної безпеки. Зробив розрахунок освітлення, вентиляції та опалення.

В економічній частині провів розрахунок собівартості ТО-2 трактора ДТ-75МВ, а також розрахунок загальних річних витрат.

Результатом виконання дипломного проекту я поглибив і закріпив теоретичні знання і навики здобуті за час навчання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Агулов II. Та ін. Довідник по технічному обслуговуванню сільськогосподарських машин. - К.: Урожай, 1989, 256 с.

2. Водолазов Н.К. курсовое и дипломное проектирование по механизации сельського хазяйства. - М.: Агропромиздат, 1991, 216 с.

3. Вознюк Л.Ф. та ін. Технічне обслуговування і діагностування сільськогосподарських машин. - К.: Урожай, 1988, 237 с

  1.  Гуревич Д.Ф., Цырин А.А. Ремонтные мастерские совхозов и колхозов: Справочная книга. - Л.: Агропромиздат, 1988, 336 с.
  2.  Дацишин О.В. та ін. Дипломне та курсове проектування. - К.: Урожай, 1996, 192 с.
  3.  Калашников А.Г. та ін. Експлуатація і ремонт машинно-тракторного парку (курсове і дипломне проектування). - К.: Вища школа, 1983, 360 с.
  4.  Лауш Т.В. та ін. Ремонт машин. - К.: Вища школа, 1984, 200 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33137. Календарно-тематический план по дисциплине МЕТОДИКА РАБОТЫ С ДЕТСКИМ ХОРЕОГРАФИЧЕСКИМ КОЛЛЕКТИВОМ 106.5 KB
  1 Методика проведения занятий в детском танцевальном коллективе 1 Совершенствования ЗУН Видео занятия в ДТК Составить развернутый конспект на заданную тему 5 Методика разучивания элементов классического танца. Методика разучивания plie. 1 Совершенствования ЗУН Алгоритм разучивания элемента Составить комбинацию и разучить с 2 учащимися Классический танец 6 Методика разучивания bttement tendu. 1 Совершенствования ЗУН Алгоритм разучивания элемента Составить комбинацию и разучить с 2 учащимися Классический танец 7 Методика разучивания...
33139. Постановка танца 24 KB
  Перед тем как приступить к постановке того или иного танца нужно хорошо усвоить его содержание и характер а также в совершенстве изучить все его движения. Приступая к разучиванию народного танца руководитель кратко рассказывает его содержание предлагает прослушать музыку после этого можно приступать к постановке. Когда все движения танца изучены можно приступать к разучиванию фигур и построению.
33140. Разбор танца по записи 25 KB
  Работа над постановкой танца по записи значительно обогащает руководителя. Он знакомится с опытом ведущих мастеров расширяет знания и возиожности применения выразительных средств хореографии в создании танца. Каждая запись танца состоит из 4х частей: Даются основные сведения о танце: название образное описание содержания особенности танца композиция манера исполнения число и состав исполнителей даются рекомендации о возможных изменениях в составе указывается автор музыки как ее нужно исполнять приведен музыкальный размер.
33141. Создание танца 23.5 KB
  Приступая к созданию того или иного танца руководитель должен прежде всего выбрать интересный сюжет. Выбрав сюжет и определенный характер танца подбирают к нему музыкальное сопровождение. Бывают случаи когда неудачно подобранная музыка снижает качество хорошо задуманного танца.
33142. Начальные этапы работы балетмейстера над созданием хореографической постановки 23.5 KB
  Создание сценического народного танца начинается с замысла. Из этих образов рождается порой содержание танца. Балетмейстер возьмет за основу проявление в жизни этих возвышенных качеств человека содержание и характер взаимоотношений между людьми и отразит с помощью поэтического языка сценического танца. Иной раз это своеобразие манеры исполнения танца выражающий характер взаимоотношений между танцующими или композиционный прием который образно раскрывает содержание постановки.
33143. Основные выразительные средства хореографического искусства 34 KB
  Особенности исполнительства танца в том что содержание любого эмоционального состояния муз. Создание танца передается с помощью богатейшей палитры выразительных средств. К выразительным средствам танцевального искусства относятся: лексика танца композиционный рисунок Хореографическая лексика язык танца его основные движения положения тела различные жесты. Лексика бывает: основная танцевальная действенная подражательная ассоциативная Основная хореографическая лексика используется в постановке танцевального номера в...
33144. Подбор репертуара в детском танцевальном коллективе 26 KB
  Основой репертуара ДТК являются народные танцы. Хорошо усеваемые школьниками простотой рисунка жизнерадостностью веселой музыкой чешские танцы соответствуют требованиям репертуар ДТК. Польские танцы краковяк мазурка сложные по своим движениям их можно использовать с детьми старшего возраста. Танцы должны напоминать увлекательную игру.
33145. Крепостной балет 17.45 KB
  Что же представляют собой крепостные театры До сих пор сохраняют музей бывшего Подмосковья – Останкино Кускова – сценические площадки о оборудование крепостных театров графов Шереметьевых. Труппы крепостных балетных театров складывались поразному: в одни в качестве педагогов и балетмейстеров приглашали иностранных хореографов в других основную педагогическую работу вели постоянные балетмейстеры и учителя из крепостных. Иногда богатые владельцы театров посылали своих артистов на выручку в Петербург Москву или даже за границу а бывало...