89499

Свобода и необходимость. Свобода как ценность человеческого бытия. Свобода и ответственность как аксиологические параметры бытия человека в мире

Доклад

Логика и философия

Свобода как ценность человеческого бытия. Свобода и ответственность как аксиологические параметры бытия человека в мире. Свобода возникает тогда когда единовременно соблюдены четыре ее условия: ничем не ограничены воля мышление желания и действия. Локк свобода заключена в свободе следовать собственному желанию если оно не противоречит объективным законам развития и законам общества.

Русский

2015-05-12

41.07 KB

5 чел.

Свобода и необходимость. Свобода как ценность человеческого бытия. Свобода и ответственность как аксиологические параметры бытия человека в мире. 

Эволюция представлений о свободе в истории философии и культуры сопряжена с развитием идеи «Я» как истока уникальности человеческой личности. Фаталистические установки древних цивилизаций определялись соответствующим пониманием человека как органичного элемента природы и космоса, значимого не в своей отдельности и особенности, а в сопричастности единым процессам жизни. Его душа как глубинная жизненная энергия не знает свободы, поскольку основные сюжеты ее земных странствий предопределены богами и судьбой.

Частичное преодоление фатализма происходит в средневековой культуре, содержательно укорененной в христианском вероучении. Человек как образ и подобие наделяется субстанциальным свойством свободы воли как способности души к самостоятельному выбору между добром и злом. Эсхатологическая перспектива Страшного Суда предполагала высшую оценку человека за те поступки или проступки, которые он осуществил самостоятельно. В то же время греховность человеческой природы могла быть побеждена лишь в случае соучастия божественных сил в свободном выборе, где Провидение дает немногим избранным стойкость в осуществлении добра, обеспечивая этим их право на вечное блаженство.

Иногда ссылаясь на свободу как познанную необходимость, заявляют о фаталистической (роковой) детерминации общества. Как видно, здесь необходимы пояснения.

Во-первых, неправомерно ставить вопрос о детерминации воли и поступков человека законами общества уже потому, что способом его бытия и развития является не что иное, как человеческая деятельность.Во-вторых, на любой ступени развития общества сосуществуют не один-два, а многие объективные законы с требованиями, векторы которых характеризуются и совпадением, и различиями, и противоположностью. В-третьих, не кто иной как человек есть субъект использования законов общества. Человеку присуще сознание, оно уникально и у каждого индивида, -и у сообществ людей.

Следовательно, историческая необходимость не исключает свободу выбора. Человек, и только общественный человек, творя историю своей практически преобразующей деятельностью, является субъектом исторической действительности.

Свобода возникает тогда, когда единовременно соблюдены четыре ее условия: ничем не ограничены воля, мышление, желания и действия. Она означает, вместе с тем, нечто большее, чем просто отсутствие ограничений для воли, мышления, желаний и действий, которые существуют независимо от того, хочет или не хочет этого субъект, в том числе индивидуальный товаропроизводитель, фирма и т.д.

Познавая закономерности развития окружающей среды, человек организует свое существование, исходя из собственных представлений о целесообразности предпринимаемых им действий и усилий, генерирует необходимость своего поведения, самостоятельно осуществляя выбор целей и средств их достижения. Именно так человек становится свободным. В противном случае он поглощается средой, которая навязывает ему действия, не соответствующие его потребностям, интересам, целям, принуждая существовать по законам функционирования среды, а не человека. Как говорил Дж. Локк, свобода заключена в «свободе следовать собственному желанию», если оно не противоречит объективным законам развития и законам общества.

Свобода имеет и отрицательное, и положительное значения. Свобода – не беспричинность, а скорее самопричинность, способность действовать от себя, по-своему преломлять причинную связь. Свободен не тот человек, который ждет, как изменятся окружающие его обстоятельства, а тот, кто действует сам и своими действиями вызывает изменение этих обстоятельств. Свобода означает, что источник движения находится не вне, а внутри субъекта.

Уместно говорить о различных степенях проявления свободы. В отличие от других категорий, например собственности, свобода может быть частичной, ограниченной, условной (оговоренной ряда условий и обязательств). Она стремится к идеальному абсолюту, но в каждый момент времени находится на определенной дистанции от этого абсолюта, поскольку ограничена уровнем развития человеческих способностей, уровнем развития производительных сил..Свобода является исходным условием и конечной целью любой деятельности. Желания, стремления, потребности, поступки людей, деятельность хозяйствующих субъектов подчиняется объективным закономерностям развития свободы, даже если внешне это выглядит несколько иначе.

Можно сказать, что оборотной стороной категории свободы является категория ответственности.

Категория ответственности выражает способность личности самостоятельно управлять своей деятельностью, отвечать за свои действия и поступки и совершать правильный выбор, достигать определенного результата, сознательно, добровольно выполнять определенные требования и осуществлять стоящие перед ним задачи. Ответственность у того или иного индивида появляется как результат реализации им тех требований, которые предъявляет к нему общество, коллектив, семья. Отсюда различные виды ответственности в зависимости от субъекта ответственных действий - гражданская, правовая, индивидуальная, коллективная ответственность. Учитывая сферу деятельности, мы говорим об этической ответственности ученого, врача, юриста, от меры ответственности которых зависит порою здоровье, благосостояние и жизнь отдельных людей.


 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83528. Дипломатичні представництва. Поняття і види. Функції дипломатичних представництв 35.58 KB
  Функції дипломатичних представництв Дипломатичні представництва займають найвищу позицію серед закордонних органів зовнішніх зносин держави. Суттєвих відмінностей між посольствами та місіями немає але більшість держав обмінюються дипломатичними представництвами посольствами. дипломатичні представництва виконують наступні функції: представництво своєї держави в країні перебування; захист інтересів держави що акредитує та її громадян у країні перебування у межах що допускаються міжнародним правом; ведення переговорів з урядом держави...
83529. Голова дипломатичного представництва. Початок місії голови дипломатичного представництва. Закінчення місії голови дипломатичного представництва 35.69 KB
  Початок місії голови дипломатичного представництва. Закінчення місії голови дипломатичного представництва Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. Голови постійних дипломатичних представництв перших двох класів акредитуються при голові держави а голова дипломатичною представництва третього класу при міністрі закордонних справ.
83530. Структура та персонал дипломатичних представництв. Дипломатичний корпус 36.28 KB
  Персонал дипломатичних представництв поділяється на три категорії: дипломатичний адміністративно-технічний і обслуговуючий. Членами дипломатичного персоналу є члени персоналу представництва які мають дипломатичний ранг. Дипломатичні ранги це службові звання які на відміну від встановлених міжнародним правом класів які призначені лише для голів представництв надаються дипломатичним працівникам на основі законодавства держави що їх акредитує.
83531. Дипломатичні привілеї та імунітети 34.74 KB
  Дипломатичні привілеї деякі особливі права пільги та переваги які надаються дипломатичним представництвам та їх персоналу. дипломатичні імунітети і привілеї поділені на імунітети і привілеї дипломатичного представництва та особисті імунітети і привілеї членів дипломатичного персоналу та їхніх родин. До другої категорії відносяться: особиста недоторканість недоторканість особистої резиденцій повний імунітет від кримінальної юрисдикції держави перебування а також від цивільної і адміністративної юрисдикції у відношенні виконавчих дій...
83532. Поняття та джерела консульського права. Встановлення консульських відносин 33.53 KB
  Встановлення консульських відносин. Консульське право сукупність міжнародноправових норм що регламентують правове положення та порядок діяльності консульських установ. Важливу роль у консульських відносинах відіграють двосторонні консульські конвенції у яких крім врегулювання загальних питань закріплюються особливості здійснення консульських відносин між конкретними державами. Загальні засада діяльності консульських установ також визначаються актами національного законодавства зокрема Консульським статутом України затвердженим Указом...
83533. Класи консульських установ. Функції консульських установ 36.75 KB
  Функції консульських установ. передбачає наступні класи консульських установ: генеральні консульства консульства; віцеконсульства; консульські агентства. Голови цих консульських установ йменуються відповідно генеральний консул консул віцеконсул і консульський агент.
83534. Початок і закінчення консульських місій 35.4 KB
  Голові консульської установи надається консульський патент державою що представляється. До виконання своїх обов\'язків голова консульської установи може приступити лише після отримання дозволу держави перебування який має назву екзекватура. Початком консульської місії голови консульської установи вважається момент видачі йому екзекватури інших консульських посадових осіб повідомлення країни перебування про їх прибуття з зазначенням імені прізвища посади рангу тощо. Консульська місія припиняється на наступних підставах: відкликання...
83535. Персонал консульської установи. Консульський корпус 33.02 KB
  На відміну від дипломатичних представництву склад консульських установ входять не три а дві категорії членів персоналу консульські посадові особи та співробітники консульської установи. До категорії консульських посадових осіб входять всі особи на яких покладено виконання консульських функції. Сукупність іноземних консульських представників у межах консульського округу в якому вони виконують свої функції називається консульським корпусом. У вузькому сенсі консульський корпус складається з глав консульських установ.
83536. Консульські імунітети та привілеї 34.97 KB
  В консульському праві як і в дипломатичному розрізняють дві категорії привілеїв та імунітетів: а привілеї та імунітети консульських установ; 6 привілеї та імунітети штатних консульських посадових осіб та інших працівників консульських установ. Найсуттєвішими в першій категорії є: недоторканність консульських приміщень; звільнення консульських приміщень від податків; недоторканність консульського архіву та документів; свобода зносин; безперешкодні зносини і контакти з громадянами держави що представляється. Другу категорію консульських...