89589

ШЛЯХИ ТА РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Курсовая

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Істотний внесок у розвиток теорії та практики оцінки ефективності виробництва й діяльності на рівнях народного господарства і підприємства зробили. Метою даного курсового проекту є визначення економічної ефективності діяльності підприємства, проблеми та резерви її подолання на прикладі приватної агрофірми «Петрівка».

Украинкский

2015-05-13

737 KB

9 чел.

ЗМІСТ

[1] ЗМІСТ

[2] ВСТУП

[3] РОЗДІЛ 1

[4] ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

[4.1] 1.1. Поняття, види, та критерії економічної ефективності виробництва

[4.2] Методика оцінки економічної ефективності діяльності підприємства

[4.3] Оцінка ринкової позиції підприємства за показниками прибутковості

[5] РОЗДІЛ 2

[6] АНАЛІЗ ДОСЯГНУТОГО РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

[6.1] 2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

[6.2] 2.2. Економічна оцінка результатів виробничо-комерційної  діяльності підприємства

[7] РОЗДІЛ 3

[8] ШЛЯХИ ТА РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

[8.1] 3.1. Механізм вдосконалення технології виробництва аграрної продукції

[8.2] 3.2. Резерви та шляхи вдосконалення використання трудових ресурсів

[8.3] 3.3. Оптимізація структури капіталу

[9] ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

[10] СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

[11] ДОДАТКИ

ВСТУП

Успішна реалізація стратегії розвитку підприємства передбачає здійснення не лише результативної, а й ефективної господарської діяльності. Аби бути успішною впродовж тривалого часу, щоб вижити і досягти своїх цілей, діяльність підприємства має бути як результативною, так і ефективною.

Ефективність діяльності підприємства ‒ це категорія, яка виражає відповідність результатів і витрат підприємства цілям діяльності та інтересам власників. Поняття «ефективність» передбачає порівняння отриманих результатів діяльності з величиною витрачених ресурсів.

Але для досягнення високої ефективності процесу виробництва в умовах ринкової економіки недостатньо мати сучасне технічне обладнання, знаряддя та високоякісні предмети праці, необхідна також відповідна організаційна система зв’язків між виробниками та споживачами продукції.  

В аграрній економічній науці не в повній мірі розглянута проблема ефективності чи окремі її аспекти. Істотний внесок у розвиток теорії та практики оцінки ефективності виробництва й діяльності на рівнях народного господарства і підприємства зробили

Метою даного курсового проекту є визначення економічної ефективності діяльності підприємства, проблеми та резерви її подолання на прикладі приватної агрофірми «Петрівка».

Для досягнення даної мети необхідно вирішити ряд завдань:

  •  насамперед визначити поняття, види та критерії економічної ефективності;
  •  визначити методику оцінки економічної ефективності діяльності підприємства;
  •  визначити організаційно-економічну характеристику ПАФ «Петрівка»;
  •  здійснити економічну оцінку результатів діяльності підприємства;
  •  розробити факторний аналіз рівня економічної ефективності діяльності підприємства;
  •  оцінити механізм вдосконалення технології виробництва аграрної продукції;
  •  визначити резерви та шляхи вдосконалення використання трудових ресурсів;
  •  обґрунтувати раціональне використання виробничих фондів підприємства.

Об’єктом дослідження є державне підприємство ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, Полтавської області.

Предметом дослідження є  практичні аспекти підвищення економічної ефективності діяльності підприємства, проблеми та резерви її подолання.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є загальнотеоретичні методи наукового пізнання економічних процесів, зокрема діалектичний метод, системний аналіз, фундаментальні положення отриманих при вивченні економічної теорії, статистики, економіки підприємства, менеджменту, використовуючи їх наукові досягнення і методи, наукові праці зарубіжних та українських вчених. Документальною основою курсового проекту прийнято: бухгалтерсько-статистична звітність, річні звіти ПАФ «ПЕТРІВКА».


РОЗДІЛ 1 

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Поняття, види, та критерії економічної ефективності виробництва

Успішна реалізація стратегії розвитку підприємства передбачає здійснення не лише результативної, а й ефективної господарської діяльності. Аби бути успішною впродовж тривалого часу, щоб вижити і досягти своїх цілей, діяльність підприємства має бути як результативною, так і ефективною. За словами П. Друкера [2], результативність є наслідком того, що робляться потрібні слушні речі; а ефективність ‒ наслідок того, що правильно створюються ці самі речі. Перше і друге є однаково важливим.

Передумовами виникнення потреби в ефективному, раціональному веденні господарської діяльності підприємства є проблема обмеженості ресурсів, з одного боку, і постійне прагнення до зростання результатів його діяльності ‒ з іншого. Саме ефективне використання наявних ресурсів дає змогу задовольнити максимум потреб підприємства й отримати бажаний результат [1].

Економічна ефективність є складною категорією економічної науки. Складність виявляється в тому, що існують різні трактування вимірювання результатів і витрат виробництва. Поклавши в основу вимірювання ефективності певні правильні принципи, дослідники порушують їх. Відбувається підміна результатів виробництва витратами. Враховують не всі результати чи витрати діяльності при розрахунку узагальню вального показника. Результати   діяльності   не   відповідають   втратам   на   її  здійснення [3, с. 278].

Професор Мочерний С. В. сформулював сутність ефективності у наступному визначенні: ефективність ‒ це здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат [4, с.214].

Ефективність на макроекономічному рівні ‒ інтегрована економічна категорія, яка відображає виробничі відносини щодо економії сукупних витрат уречевленої та живої праці на отримання кінцевого позитивного результату. Економічний зміст ефективності полягає у збільшенні результату (ефекту) з одиниці витрат сукупної праці.

Категорія «ефективність» на рівні підприємства характеризує зв'язок між величиною отриманого результату його діяльності й кількістю інвестованих або витрачених у виробництві ресурсів. Підвищення ефективності можна досягнути шляхом використання меншої кількості ресурсів для створення такого результату або за використанням такої самої кількості ресурсів чи більшого випуску з відносно меншою кількістю ресурсів для створення більшого результату [1].

Ефективність ‒ це досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці, конкретна форма економії часу. Отже, ефективність ‒ це економічна категорія, яка відображає виробничі відносини щодо економії живої та уречевленої праці й показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці.

Необхідно розрізняти поняття «ефект» та «економічна ефективність». Ефект ‒ це досягнутий результат у різних формах вияву від тих чи інших заходів, що застосовуються у сільськогосподарському виробництві. Стосовно умов ринкової економіки ‒ це насамперед ступінь фактичної або очікуваної реалізації об’єктивних економічних інтересів власників засобів виробництва. Відповідно до взаємодії витрат і результатів виробництва, однаковий результат може бути отриманий різними способами і навпаки ‒ однакові витрати можуть спричинити різний ефект. Економічний ефект може бути як додатною величиною, так і від’ємною, бути виробничим, у формі сільськогосподарської продукції й характеризувати доцільність проведення заходу, та економічним ‒ у сфері економії ресурсів, праці, отримання прибутку, а також соціальним, що відображає стан умов праці й побуту працівників. Наприклад, ефект від застосування добрив виявиться у вигляді приросту врожаю, а від застосування преміксів ‒ у збільшенні приросту живої маси тварин [7].

Економічна ефективність виробництва ‒ результативність виробничої діяльності, співвідношення між результатами господарської діяльності та витратами живої і матеріалізованої праці, ресурсами, виражають досягнутий рівень продуктивних сил і ступінь їх використання. З даного визначення випливає, що рівень економічної ефективності є зіставлення двох величин: економічного ефекту і виробничих витрат і ресурсів.

Економічний ефект передбачає будь-який корисний результат, виражений у вартісній оцінці. Зазвичай в якості корисного результату виступають прибуток або економія витрат і ресурсів. Економічний ефект, отриманий на підприємстві, величина абсолютна, що залежить від масштабів виробництва продукції та економії витрат.

Економічна ефективність залежить від економічного ефекту, а також від витрат і ресурсів, які викликали даний ефект. Таким чином, економічна ефективність ‒ величина відносна, що отримується в результаті зіставлення ефекту з витратами та ресурсами. Зазвичай аналізуються обидва показники, що характеризують успішність економічної діяльності підприємства, так як окремо показники ефекту та ефективності не можуть дати повної і всеосяжної оцінки підприємству. Так, наприклад, може бути така ситуація, коли на підприємстві досягнуто значний економічний ефект, виражений в отриманому прибутку, при відносно низькому рівні економічної ефективності. І навпаки, виробництво може характеризуватися високим рівнем ефективності, при невеликій величині економічного ефекту [5].

Економічний ефект – корисний результат економічної діяльності, що вимірюється як різниця між грошовими доходами від такої діяльності та грошовими витратами на її здійснення.

Економічна ефективність характеризує кінцеві результати діяльності підприємства.

Економічна ефективність поділяється на різні види, які мають свої характеристики. У таблиці 1.1 наведена узагальнена класифікація видів економічної ефективності [6].

Таблиця 1.1

Види економічної ефективності

Класифікаційна ознака

Види ефективності

Характеризує

Результати діяльності

Виробничо-

технологічна

Удосконалення техніки, технології; упровадження

нововведень

Виробничо-

економічна

Результати роботи структурних підрозділів і підприємства в цілому

Соціально-

економічна

Задоволення потреб населення, умови праці робітників, відповідність виробничих відносин рівню продуктивних сил

Рівень

визначення

Загальна

(абсолютна)

Визначається на всіх рівнях господарювання; характеризує загальний економічний ефект порівняно з окремими видами витрат або ресурсів

Порівняльна

Визначає найбільш економічно вигідний варіант вирішення задачі підприємства

Витрачені

ресурси

Витратна

Результативність поточних виробничих витрат

Ресурсна

Результативність використання виробничих ресурсів (основних виробничих та обігових засобів)

Витратно-

ресурсна

Результативність використання всієї сукупності витрат на виробництво

Оцінюючи економічну ефективність діяльності підприємства, потрібно враховувати ефективність для власників (учасників) підприємства. Рекомендують оцінювати такі види економічної ефективності:

  •  ефективність діяльності підприємства в цілому;
  •  ефективність участі в капіталі підприємства (ефективність власного капіталу власника підприємства або ефективність інвестицій у статутний капітал підприємства його учасників). Подібні розрахунки здійснюються з метою підтвердження для кожного з учасників доцільності його участі в капіталі підприємства і належать до класу розрахунків доцільності інвестування.

Зазначимо, що оцінка ефективності здійснюється за певний період. Оцінюючи ефективність роботи підприємства, наприклад, за минулий рік, підсумовуємо діяльність підприємства в минулому, оцінюємо те, що вже відбулося. І якою б ефективною не виявилася діяльність підприємства в минулому періоді, це зовсім не означає, що така тенденція буде пролонгована на майбутнє. Тобто при оцінці ефективності слід чітко усвідомити, що вона як здійснюється за минулі періоди і має на меті підбиття підсумків, так і має прогнозуватися на майбутнє а розробкою шляхів і способів її досягнення, минулі оцінки можуть бути використані при проектуванні показників на майбутнє з урахуванням як тенденцій, що склалися, так і прогнозів щодо зміни внутрішніх і зовнішніх чинників, під впливом яких здійснює діяльність підприємство [1].

Критерій економічної ефективності має певну структуру, що дозволяє висловлювати його кількісно на всіх рівнях управління підприємством. В умовах ринкової економіки основним критерієм оцінки господарської діяльності підприємства служить дохід (прибуток, рентабельність по відносинам до фондів).

Оцінюючи критерій ефективності виробничого підприємства особливу увагу слід приділяти приросту прибутку не тільки за рахунок зростання обсягів рентабельної продукції, довільного збільшення цін на вироби без відповідного підвищення якості і т.п., але і її приросту за рахунок кращої роботи, росту обсягу виробництва потрібної народному господарству продукції і зниження собівартості.

Кількісна визначеність єдиного критерію виражається в узагальнюючих показниках ефективності виробництва і функціонально пов’язаних з ними локальних показниках використання різних видів ресурсів.

Критерій ефективності ‒ категорія, яка вказує на підстави для оцінки ефективності, є її мірилом.

Підвищення ефективності є життєво важливим, особливо в умовах ресурсодефіцитної економічної ситуації. Для оцінки рівня ефективності потрібні як фінансові, так і не фінансові визначники ефективності. Визначення ефективності - це кількісна оцінка її рівня, його мета - встановити, чи зросла ефективність. Сутність проблеми підвищення ефективності полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат досягти максимального результату. Оцінки ефективності діяльності підприємства здійснюється за допомогою певних кількісних характеристик, які відображають (добре чи погано, точно або не дуже) відповідність результатів і витрат підприємства цілям діяльності, а також деяких якісних характеристик. Кожне підприємство відповідно до інтересів і цілей діяльності за критерієм ефективності формує систему конкретних прямих показників оцінки рівня ефективності, за якими оцінюється відповідність своїм цілям та інтересам [1].

Прямі показники оцінки рівня ефективності визначаються як співвідношення результатів діяльності та витрат:

Ефективність має якісний і кількісний аспекти. Для оцінки ефективності виробництва та її вимірювання застосовують критерій і систему економічних показників.

Критерій ‒ це ознака, на основі якої оцінюється діяльність або визначаються параметри на перспективу. Предметно критерій варто розуміти як якість, властивість ефективності, що відображає найістотнішу його суть, тобто є основним принципом оцінки. Він відображає певні виробничі відносини та якісний аспект цих відносин, тому повинен перебувати в нерозривному зв'язку зі специфічними економічними законами, насамперед з основним економічним законом цього способу виробництва. Критерій як вимір економічної ефективності конкретизується через показники. Вони, зазвичай, слугують лише кількісним виразом згаданого вимірника, відображаючи рівень і динаміку ефективності.

Основним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національного доходу і максимізація його за найменших затрат живої й уречевленої праці. Цей показник виступає як оцінка економічної ефективності всього народного господарства.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, окремих його галузей, господарської діяльності підприємств різних форм власності, їх підрозділів, виробництва окремих культур, агротехнічних і зоотехнічних заходів, упровадження в виробництво комплексів, нових технічних розробок, досягнень науки і техніки, передового досвіду тощо використовують часткові або локальні критерії. У кожному окремому випадку критерій може набувати конкретнішої форми з урахуванням характеру й особливостей виробництва.

Наприклад, для досягнення приросту урожайності певної культури та підвищення якості продукції визначають мінімальні витрати добрив, пального, засобів захисту, на оплату праці, а також витрати на охорону навколишнього середовища. У кінцевому підсумку всі часткові критерії повинні відповідати основному народногосподарському критерію. У зв'язку з цим критерієм економічної ефективності аграрного виробництва є збільшення обсягу чистої продукції за найменших затрат живої й уречевленої праці на її одиницю [7].

Отже ефективність виробництва ‒ категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

  1.  Методика оцінки економічної ефективності діяльності підприємства

Слід розрізняти критерій, що визначає економічну ефективність  усього сільськогосподарського виробництва, і показники, що визначають окремі сторони ефективності. Між критеріями і показниками є певний взаємозв’язок і залежність. Критерій не може бути кількісно виражений без показників, які значною мірою втрачають свою соціальну значимість і визначення без критерію. Методологічне розмежування між ними полягає у тому, що критерій являє собою внутрішню сутність процесів, а показник є конкретною формою відображення даного критерію.

Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується в цілому тими ж критеріями та показниками, що й ефективність інших галузей народного господарства, всього суспільства. Разом з тим ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо пов’язана з особливостями цієї галузі, які обумовлені:

  •  Використанням у складі виробничих ресурсів специфічного і головного засобу виробництва в сільському господарстві – землі;
  •  Робочий період на збігається з періодами виробництва, чому причиною сезонність виробництва;
  •  Територіальне розміщення виробництва [8, с. 84].

Практично не існує єдиного узагальнюючого показника для визначення економічної ефективності роботи аграрного підприємства. Ця оцінка ґрунтується на використанні системи взаємопов’язаних показників натурального та вартісного обчислення, які відображають дію і форми вияву об’єктивних економічних законів у матеріальному виробництві аграрної сфери економіки, з урахуванням її особливостей, вплив різних чинників на процес виробництва. Одна з вимог до показників оцінки діяльності підприємства ‒ вони повинні найоб’єктивніше відображати рівень ефективності виробництва. Через це показники не можуть бути єдиними для всього сільського господарства, окремих його галузей і видів продукції, а повинні враховувати специфіку виробництва. Необхідність використання системи показників обумовлена також різним характером виміру ефекту і різним за економічною природою видом використовуваних ресурсів [11].

Методологія і методичні підходи до здійснення ефективності виробничо-господарських структур розроблялись і висвітлювались багатьма провідними економістами.

Найбільш розповсюдженим в економічній літературі є ствердження, що ефективність – це не просто результативність виробництва, в відношення витрат до ефекту виробництва та витрат до суспільної праці [9].

Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки характеризує ефективність усіх сукупних витрат, які припадають на випуск одиниці продукції. Тому для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосовується система конкретних показників: продуктивність праці; трудомісткість; фондовіддача; фондомісткість; матеріаловіддача; матеріаломісткість; капіталомісткість; еколого-ефективність (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Показники економічної ефективності

  1.  Продуктивність праці на мікрорівні визначається як відношення обсягу виробленої продукції до кількості робітників, зайнятих у її виробництві, або до кількості відпрацьованих людино-годин за певний проміжок часу.

  1.  Трудомісткість ‒ це показник, зворотний продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції.

  1.  Фондовіддача ‒ це показник, який характеризує ефективність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих засобів. Він розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих засобів.

  1.  Фондомісткість ‒ це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.

  1.  Матеріаловіддача характеризує ефективність використаних предметів праці, тобто показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.). Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості витрачених матеріальних ресурсів.

  1.  Матеріаломісткість є зворотним показником матеріаловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції.

  1.  Капіталомісткість ‒ це показник, близький до показника фондомісткості продукції. Він визначається як відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту обсягу виробленої продукції:

Kq ‒ капіталомісткість продукції;

K – обсяг капіталовкладень;

Q ‒ приріст обсягу виробленої продукції.

  1.  Екологоефективність. Сучасна економічна наука вважає, що поряд з показниками економічної ефективності слід визначати й ефективність природокористування суб'єкта господарювання за допомогою показника еколого-економічної ефективності (Е) за такою формулою:

E0 ‒ загальноекономічний ефект суб'єкта господарювання;

A – вартість природоохоронних заході;

B – втрати від пошкодження природного середовища;

C – вартість природних ресурсів.

Означені показники економічної ефективності виражають лише окремі характеристики результативності господарської діяльності підприємства. Для визначення його ефективності в цілому з урахуванням одночасного впливу всіх факторів виробництва застосовується інтегральний показник ефективності, який розраховується за формулою:

Е – ефективність виробництва;

П – обсяг виробленої продукції;

Р – затрати робочої сили (живої праці);

М – матеріальні витрати;

Ф – витрати основних виробничих фондів;

γ – коефіцієнт переведення витрат одноразових вкладень в основні засоби.

Вона характеризує зв'язок між кількістю одиниць ресурсів, що застосовуються у процесі виробництва, та одержаною кількістю будь-якого продукту (результату діяльності). Більша кількість продукту, отримана за певного обсягу витрат, означає підвищення ефективності. Менший обсяг продукту за певної кількості витрат вказує на зниження ефективності [10].

Крім вище названих показників найпростішими і вихідними для оцінки діяльності підприємства є натуральні показники: врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин. Одержання вищої врожайності ‒ це найважливіше завдання аграрних підприємств, оскільки вона забезпечує виробництво певного обсягу продукції та безпосередньо впливає на рівень інших показників господарювання, зокрема на розвиток тваринницьких галузей. Чим вища врожайність зернових і кормових культур, тим вищий рівень продуктивності тварин.

Важливість підвищення урожайності посилюється тим, що вона визначає рівень та ефективність використання землі як головного засобу виробництва.

Проте натуральні показники виявляють лише один аспект досягнутої ефективності, дають звужену характеристику використання окремого ресурсу і не показують сукупних затрат праці, які забезпечили одержання цієї врожайності або продуктивності тварин. У процесі ж виробництва продукції беруть участь працівники матеріального виробництва, основні й оборотні засоби, здійснюються інші матеріальні витрати. Один і той самий рівень урожайності можна досягти за різних затрат праці та засобів або за одного рівня урожайності може бути різна якість продукції, що в кінцевому підсумку позначиться на ефективності.

Щоб забезпечити об’єктивність оцінки діяльності підприємства і мати змогу порівняти затрати та результати виробництва, обсяг виробленого продукту переводять у вартісну форму.

Найважливішими вартісними показниками, що характеризують діяльність підприємства, є обсяг валової й товарної продукції, розмір поточних витрат і фондових вкладень, дохідність виробництва. На їх основі можна визначити продуктивність праці, фондовіддачу, матеріаломісткість, обчислити валовий і чистий дохід, а також показники рентабельності [11].

Характеристика показників економічної ефективності:

  1.  Обсяг продукції як результат виробництва ‒ це кількість виробленої впродовж певного періоду продукції, яка відображає загальний ефект і залежить від мети підприємства.
  2.  Собівартість продукції в загальному вигляді характеризує ефективність використання всіх спожитих засобів виробництва і показує, що затратило підприємство на виробництво певного виду продукції.
  3.  Валовий дохід ‒ це загальна сума надходжень суб’єкта господарювання від усіх видів діяльності.  
  4.  Чистий дохід підприємства ‒ це валовий дохід підприємства за вирахування непрямих податків: ПДВ та акцизний збір [10].
  5.  Рентабельність характеризує прибутковість, дохідність підприємства.

Для предметнішої оцінки діяльності підприємства використовують систему загальних показників економічної ефективності, які можна подати в такій послідовності:

  •  виробництво валової продукції в розрахунку на один гектар сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на одну затрачену людино-годину, на 100 грн виробничих витрат, на 100 грн основних виробничих запасів і оборотних засобів:

ВП – вартість валової продукції, грн;

Sплоща сільськогосподарських угідь, га;

∑СРП – кількість середньорічних працівників;

tзатрати живої праці, люд-год;

∑В – сума виробничих витрат, грн;

Ф – виробничі запаси.

  •  розмір поточних витрат виробництва на 1 грн валової продукції

∑В – сума виробничих витрат, грн;

ВП – вартість валової продукції, грн.

  •  величина валового та чистого доходу і прибутку в розрахунку на один гектар сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника, на одну людино-годину, на 100 грн витрат виробництва, на 100 грн основних виробничих фондів і оборотних засобів:

Вд – вартість валового доходу, грн;

Чд – вартість чистого доходу, грн;

Пр – прибуток, грн

  •  рівень рентабельності й норма прибутку підприємства.

Одержані показники економічної ефективності діяльності аграрних підприємств використовують для проведення економічного аналізу. Вони дають комплексну оцінку ефективності використання землі, трудових ресурсів, основних і оборотних фондів, окупності виробничих витрат. Дані показники можуть порівнюватися за окремі роки або в середньому за 3-5 років [11].

Зазначені розрахунки показників ефективності необхідні для прийняття тих чи інших оптимальних рішень.

По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів ресурсів і витрат, здійснюваних організаційно-технічних заходів і загальної результативності виробничо-господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду.

По-друге, за їх допомогою обґрунтовують і визначають найкращі варіанти господарських рішень щодо застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості й оновлення асортименту продукції тощо.

  1.  Оцінка ринкової позиції підприємства за показниками прибутковості

Для партнерів підприємства, а також підприємців, які хотіли б вкласти свій капітал у його розвиток, дуже важливо знати й параметри прибутковості виробництва. Одним з найважливіших таких параметрів, що дає змогу судити про ринкову позицію підприємства, є рентабельність продажу. Вказуючи на частку прибутку у валовому обороті підприємства, цей показник, як уже зазначалося, водночас свідчить і про його цінову конкурентоспроможність. Оцінка його динаміки і порівняння з аналогічним показником інших підприємств дозволяє зробити висновок про доцільність вибору даного підприємства як партнера або як об’єкта інвестицій.

Для потенційних інвесторів важливо знати надійність облігацій, які випускає підприємство з позиції одержання на них гарантованого процентного доходу. Ступінь такої надійності визначається за допомогою коефіцієнта покриття процентного доходу за облігаціями (КПо) прибутком:

ОП ‒ операційний прибуток;

Д ‒ дивіденди, що одержує підприємство;

ПД ‒ процентні доходи підприємства;

СКв ‒ сума коштів, що виплачується власникам облігацій у вигляді процентного доходу.

Чим більший цей коефіцієнт, тим вищий ступінь забезпечення виплати процентів за облігаціями за рахунок поточних прибутків підприємства. Практика роботи західних фірм  дає підстави стверджувати, що за умови, коли КПо дорівнює 3‒4, забезпеченість виплати процентів за облігаціями вважається надійною.

Для інвесторів, що орієнтуються на придбання привілейованих акцій, важливо знати ступінь їх надійності. Про нього судять за допомогою коефіцієнта покриття процентного доходу за привілейованими акціями (КПпа) чистим річним прибутком підприємства. Цей показник визначають за формулою:

ЧРП ‒ чистий річний прибуток підприємства;

СПа ‒ сума обов’язкових виплат за привілейованими акціями.

В даному випадку, як бачимо, розрахунок ведеться за чистим річним прибутком, оскільки дивіденди за цими акціями виплачуються лише після сплати всіх передбачених законодавством податків.

Для власників і потенційних покупців звичайних акцій дуже важливим є показник їх надійності (КЗА):

ФВ ‒ фіксовані виплати за привілейованими акціями;

КЗА ‒ кількість звичайних акцій, що знаходяться в обігу.

Кожний з потенційних інвесторів при прийнятті остаточного рішення про придбання відповідного типу цінних паперів підприємства обов’язково враховує їх співвідношення в його капіталі [5].

Особливо велике значення для оцінки ринкової позиції підприємства має показник співвідношення між доходом на акцію та її ринковою ціною. Він визначається відношенням біржової ціни однієї акції на річний дивіденд. Якщо, наприклад, ціна акції становить 150 грн, а річний дивіденд ‒ 18 грн, коефіцієнт співвідношення дорівнюватиме 8,33. Якщо цей коефіцієнт у динаміці збільшується, це є свідченням зростання довір’я покупців до його акцій і досить міцного становища підприємства на ринку.

Даний показник реально може підвищуватися за таких умов:

  •  ціна акції збільшується за тих же дивідендів;
  •  ціна акції зростає швидшими темпами, ніж дивіденди;
  •  ціна акції залишається незмінною за менших дивідендів.

Незважаючи на різні причини зростання коефіцієнта співвідношення, в усіх випадках він, начебто, відбиває громадську думку про майбутнє підприємства як суб’єкта ринку. Порівняння цього показника з аналогічним показником інших фірм як у динаміці, так і за останній рік дає можливість підприємцям зробити правильний вибір об’єкта здійснення своїх інвестицій.

Слід звернути увагу і на такий важливий момент. Коефіцієнт надійності звичайних акцій, як це випливає з раніше наведеної формули його визначення, вказує, скільки чистого прибутку за мінусом фіксованих виплат за привілейованими акціями припадає на одну таку акцію. Але це ще не означає, що така величина прибутку буде насправді виплачена власникам даних акцій. Підприємство резервує частину прибутку, тобто не розподіляє його у звітному році з метою використання в майбутній період. Щоб реально судити про механізм розподілу прибутку підприємства на цій стадії, визначають коефіцієнт оплати дивідендів як результат від ділення фактично виплачених дивідендів на акцію на коефіцієнт надійності звичайних акцій. Якщо, скажімо, цей показник становить 45 %, це означає, що 55 % залишку чистого прибутку залишилось не розподіленою. Він відображається у балансі підприємства і використовується в наступні періоди для інвестицій, виконання інших комерційних операцій [17].

В сучасних умовах господарювання прибутковість діяльності підприємства є результатом використання відповідної моделі бізнесу. Саме тому за умов зміни парадигмальних підходів до формування моделі бізнесу постає питання переосмислення значення прибутковості в діяльності підприємств. Для успішного функціонування кожне підприємство має не лише забезпечувати отримання прибутку, а й одночасно виконувати щонайменше дві функції: забезпечувати платоспроможність підприємства за рахунок ефективної поточної діяльності і підвищувати потенціал підприємства за рахунок оновлення технології, виробничих потужностей, продукції, тобто розвивати підприємництво [12].

Досліджуючи значення прибутку для підприємства, що діє в ринкових умовах, І. О. Бланк акцентував увагу, зокрема, на тому, що прибуток підприємства є головною метою підприємницької діяльності, критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності, внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток, головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства і основним захисним механізмом від банкрутства [13].

До пріоритетних напрямів розробки заходів для забезпечення прибутковості діяльності слід віднести: інструментарій діагностики ефективності діяльності, факторного аналізу рентабельності, кластерного аналізу для дослідження фінансових результатів діяльності підприємств; технологію оцінки результативних показників; економіко-математичне моделювання управління прибутком; показники взаємозв’язку прибутковості і фінансової безпеки підприємства.

При розробці виробничої програми і цінової політики слід враховувати всі можливі комбінації «обсяг реалізації ‒ ціна», в процесі реалізації яких формується певний обсяг чистого доходу(прибутку, якщо враховувати коригування витратами). Зростання ціни за фіксованого обсягу реалізації тотожне зростанню обсягу виробництва та фіксованої ціни. Також слід враховувати, по-перше, що за достатньої ємності ринку зменшення ціни при зростанні обсягу виробництва може забезпечити абсолютне і відносне зростання прибутку, а по-друге, що на обсяг беззбитковості позитивно впливає загальне зменшення витрат (і постійних, і змінних).

За вже усталеного підходу з метою ефективного управління підприємством показники рентабельності за економічним змістом згруповано таким чином: показники окупності витрат підприємства, що відображають віддачу кожної гривні витрат; показники рентабельності продажу, що показують величину прибутку підприємства з кожної гривні доходу; показники доходності капіталу, що відображають віддачу кожної гривні капіталу, що належить підприємству.

До показників, розрахунок яких базується на витратному підході відносяться: рентабельність окремих видів продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність інвестиційної діяльності і окремих інвестиційних проектів, рентабельність звичайної діяльності. Показники рентабельності продажу окремих видів продукції загальної рентабельності продажу відображають співвідношення прибутку і виручки від реалізації продукції. Третя група показників рентабельності охоплює показники рентабельності сукупних активів, операційного капіталу, власного капіталу тощо [14].

З огляду на зазначене ми поділяємо позицію, за якою складовими системи управління прибутком в період циклічного зменшення ринкової активності має бути запобігання перевитрат усіх видів ресурсів, пов’язаних з виробництвом і виведенням на ринок товарів і послуг, що не користуються попитом, а також запобігання або мінімізація витрат усіх видів ресурсів, пов’язаних із виробництвом і випуском на ринок товарів і послуг, за якими стимулювання попиту не дозволить досягти цілей підприємства [15].

Не менш важливим у сучасних умовах є питання управління якістю прибутку, що визначається його структурою за видами діяльності і за факторами формування. Основну частину прибутку структурованого за видами діяльності має забезпечувати надходження від основної операційної діяльності підприємства, що кореспондується з його місією і водночас орієнтує на концентрацію фінансових ресурсів у пріоритетному напрямі. Інноваційний розвиток підприємства сприяє покращенню якості прибутку структурованого за факторами техніко-технологічного і управлінського впливу.

У зв’язку з цим важливою є розробка альтернативних варіантів співвідношення прибутковості і ліквідності. В наукових літературних публікаціях обґрунтована позиція щодо конфлікту між цільовими показниками прибутку та ліквідності, внаслідок чого пропонується для досягнення цілей підприємства вибрати один із критеріїв: прибутковість або ліквідність. Так, Р.О.Костирко, з’ясовуючи причини конфлікту між цільовими показниками прибутку і ліквідності, зазначає, що вони «засновані на недостатності ліквідних ресурсів у розпорядженні підприємств і відмінності інтересів власників і кредиторів…збільшення ліквідних ресурсів (наприклад, додатковий кредит) з метою зниження ризику, з одного боку, призведе до підвищення ліквідності, а з іншого, до зниження прибутку за рахунок виплат процентів» [16].

Приймаючи рішення і реалізуючи їх, управлінці мають виходити зі стратегічних перспектив функціонування підприємств. Як один з економічних методів управління, планування має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій і водночас на розроблення моделі поведінки підприємства ( песимістичну, оптимістичну і реальну) за зміни ситуації з матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами. Що в свою чергу дозволяє підприємству визначити джерела фінансування його розвитку, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити стійку платоспроможність, визначити структуру його активів та капітал на кінець планового періоду.

Основним критерієм оцінки та прийняття рішення про ефективність діяльності підприємства є поліпшення показників діяльності у їх взаємозв’язку.

Підприємство має забезпечити зростання прибутковості своєї діяльності і спрямувати кошти, сформовані за рахунок усіх джерел, враховуючи чистий прибуток підприємства, амортизацію, кредити банків, цільове фінансування з бюджету на потреби, що відповідають інтересам підприємства, а саме на виборчий розвиток, зростання власного капіталу, погашення заборгованості минулих періодів перед бюджетом та інших обов’язкових платежів, підвищення прибутковості діяльності.

Так, якщо в процесі аналізу ефективності бізнес-процесів підприємства не буде визначено наявних проблем, то структура моделі спрощується за рахунок відсутності необхідності в оптимізації відповідних бізнес-процесів.

У випадку, коли розроблена стратегія розвитку підприємства не дозволила отримати запланований рівень прибутку, передбачається перегляд її відповідності та повторно відбувається аналіз вузьких місць діяльності підприємства.

Отримання прогнозного рівня прибутковості свідчить про ефективність обраного напрямку розвитку підприємства та дозволяє і надалі продовжувати удосконалення системи стратегічного управління підприємством. Запропонована модель дозволяє сконцентрувати увагу на найбільш критичних з точки зору сили впливу бізнес-процесах, які забезпечують достатній рівень прибутковості. Визначення цих бізнес-процесів дозволяє оптимізувати процес пошуку альтернатив забезпечення достатнього рівня прибутковості та підвищити ефективність управлінських рішень.

У довгостроковій перспективі модель може потребувати перегляду окремих її складових та доповнення новими елементами, що будуть важливим в разі зміни тенденцій зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування підприємства та галузі.

Забезпечення достатнього рівня прибутковості підприємства є результатом розробки та реалізації відповідної стратегії розвитку підприємства [18].

Подолання тенденції збиткового функціонування українських підприємств потребує вдосконалення управління прибутковістю кожного суб’єкта господарювання на основі дослідження теоретичних засад і реалізації прикладних питань. З урахуванням сучасних економічних реалій визначено пріоритетні напрями оптимізації витрат на основі виявлення та реалізації внутрішніх резервів економії витрат підприємства, прогнозування та планування витрат на майбутні періоди. Визначено, що вдосконалення управління якістю прибутку має бути орієнтовано на поліпшення його структури і досягнення оптимального співвідношення прибутковості і ліквідності з урахуванням сукупності внутрішніх і зовнішніх факторів.


РОЗДІЛ 2 

АНАЛІЗ ДОСЯГНУТОГО РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

Приватна агрофірма «ПЕТРІВКА» є самостійним господарюючим суб’єктом, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку, заснованим рішенням засновника на його власності з правом найняття робочої сили.

Підприємство створений і діє у відповідності до «Земельного кодексу України» [9] та згідно іншого чинного законодавства  України.

Засновником підприємства є Новосел Світлана Василівна.

Найменування підприємства: Приватна агрофірма «ПЕТРІВКА», скорочене – ПАФ «ПЕТРІВКА». Юридична адреса агрофірми: 39030, с. Петрівка, Глобинського району, Полтавської області.

ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, Полтавської області, розташоване у східній частині Глобинського району, за 30 км. від райцентру та за 100 км. до м. Полтава. Вона знаходиться в лісостеповій зоні. Ґрунти родючі, переважно чорноземи. У лісостеповій зоні переважає підтип типових чорноземів, що мають 6 9 % гумусу, найбільшу потужність (до 1,5 м) і найбільшу родючість. Чорноземна зона найбільш освоєна, у ній вирощуються всі районовані сільськогосподарські культури, особливо ефективно ці ґрунти використовуються під зернові високої якості, соняшник, цукровий буряк.

Клімат  в якому розташована агрофірма помірно-континентальний. Характеризується високою амплітудою температури повітря, малою сумою опадів і слабкими вітрами. Клімат помірно-континентальний. Зима м’яка з переважно похмурою погодою і частими відлигами. Морози звичайно невеликі. Абсолютний мінімум в січні 35 °С. Тривалість безморозного періоду в регіоні в різні роки сильно змінюється і коливається від 155 до 183 днів. Літо тепле, в окремі роки жарке і посушливе. Дні, звичайно, з мінливою хмарністю і слабким вітром; ночі ясні, тихі і прохолодні. Абсолютний максимум температури зареєстрований в липні серпні +37 °С. Середньорічна температура +8 12 °С. Це безпосередньо впливає на урожайність сільськогосподарських культур, а в подальшому на прибуток підприємства.

Метою діяльності підприємства є виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробки і реалізація, насичення ринку якісними товарами та послугами, інші види господарської діяльності для отримання прибутку.

Основним предметом діяльності підприємства є: вирощування зернових, технічних та решти культур не віднесених до інших класів рослинництва, розведення свійської птиці, виконання будівельних, монтажних, ремонтних, транспортних та інших робіт, надання послуг населенню та суб’єктам підприємницької діяльності та інша діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації та здійснює свою діяльність у відповідності з чинним законодавством України та Статутом [20].

ПАФ «ПЕТРІВКА» має відокремлене майно, може від свого імені набувати прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному суді, а також має самостійний баланс, розрахунковий валютний та інші рахунки в банках, фірмову марку і товарний знак, які реєструються в установленому порядку, печатку зі своїм найменуванням.

Управління підприємством здійснює його засновник або уповноважена ним особа. Всі рішення засновника є обов’язковими для виконання працівниками підприємства, крім випадків, якщо це рішення суперечить чинному законодавству.

Майно підприємства формується за рахунок особистих внесків засновника, прибутків, одержаних від виробничої та комерційної діяльності господарства, а також інших надходжень і власності засновника. Фірма може брати в оренду або користування земельні або майнові паї громадян, має право надавати і передавати підприємствам, установам, організаціям і громадянам обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування, належне йому на праві власності, майно. Статутний фонд складає 7081230 грн, який формується за рахунок разової передачі засновником майна і коштів, що є його власністю.

Підприємство в процесі своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства використовує земельні угіддя, передані йому засновником та власниками земельних паїв або набуті.

Проаналізуємо більш детально склад земельних угідь в таблиці 2.1 на основі фінансової звітності ПАФ «ПЕТРІВКА» (додаток В).

Таблиця 2.1

Динаміка складу земельних угідь ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, 2011-2013 рр.

Вид земельних угідь

Роки

2013 р. до 2011 р.

2011

2012

2013

абсолютне відхилення, (+;-)

відносне відхилення, %

Усього сільськогосподарських угідь, га

2546

2469

2470

-76

-3

у т.ч. рілля

2517

2436

2436

-81

-3,2

Аналіз даних таблиці 2.1 свідчать, що протягом аналізованого періоду 2011-2013рр. динаміка складу сільськогосподарських угідь зменшилися на 76 га (3 %), зокрема рілля зменшилася на 81 га (3,2 %). Це зумовлено тим, що частина пайовиків забрали свої паї та перейшли до фірми-конкурента.

Трудові ресурси це всі працюючі на підприємстві громадяни, які вкладають свою працю, фізичні та розумові здібності, знання, практичні навички у виробничо-фінансову діяльність для виконання місії підприємства та досягнення його цілей. Роль трудових ресурсів суттєво підвищується в період ринкових відносин.

Уміло підібраний трудовий колектив одне з головних завдань підприємця. Це повинна бути команда однодумців і партнерів, здатних усвідомлювати, розуміти і реалізовувати задуми керівництва підприємства. Тільки вона с запорукою успіху підприємницької діяльності і процвітання підприємства [18, с. 58].

Серед показників, які характеризують ефективність використання наявних трудових ресурсів є продуктивність праці – це здатність кожного конкретного працівника виробити за одиницю часу певну кількість продукції. Тому буде доцільно проаналізувати середньорічну чисельність працівників даного підприємства (табл.2.2).

Таблиця 2.2

Середньорічна чисельність працівників ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, 2011-2013 рр., осіб

Показники

Роки

2013 р. до 2011 р.

2011

2012

2013

Абсолютне відхилення (+;-)

Відносне відхилення%

Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільському господарстві

105

102

82

-23

-21,9

у т. ч в рослинництві

99

96

76

-23

-23,2

у т. ч в тваринництві

6

6

6

Аналіз даних таблиці 1.2 свідчить, що в ПАФ «ПЕТРІВКА» чисельність працівників на підприємстві у 2013 році порівняно з 2011 роком зменшилася на 23 особи (21,9 %).

Для більш детальної оцінки розглянемо склад і структуру товарної продукції ПАФ «ПЕТРІВКА» на прикладі таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Склад і структура товарної продукції ПАФ «ПЕТРІВКА» в постійних цінах 2010р., 2011-2013 рр.

Галузі і

види продукції

Товарна продукція, ц

Постійна ціна 2010р., грн./ц

Товарна продукція  у постійних цінах
2010 р. тис. грн.

Структура товарної продукції, %

Номер виду продукції за питомою вагою

Спеціалізація

2011 р.

2012 р.

2013 р.

в серед-ньому за 3 роки

Пшениця озима

1276,5

7009

11783

6689,50

102,75

687,35

7,22

3

0,20

Кукурудза на зерно

56392

60894

71818

63034,67

107,27

6761,73

68,03

1

1,00

Ячмінь озимий

3542

2991

4627

3720,00

95,4

354,89

4,01

5

0,11

Ячмінь ярий

1421

245

555,33

95,4

52,98

0,60

6

0,09

Соняшник

7225

17032

9681

11312,67

284,21

3215,17

12,21

2

0,33

Соя

9102

5706

3973

6260,33

236,29

1479,25

6,76

4

0,14

Картопля

48

162

70,00

100,76

7,05

0,08

12

0,04

Овочі відкритого грунту

41

239

93,33

166,61

15,55

0,10

11

0,05

Жито

909

303,00

91,19

27,63

0,33

7

0,08

Гречка

715

238,33

357,69

85,25

0,26

9

0,06

Просо

741

247,00

100,48

24,82

0,27

8

0,07

Інша продукція рослин-ництва.

371,2

123,73

0,13

10

0,05

Птиці

35

5

1

13,67

890,13

12,17

0,01

13

0,04

Всього продукції

79453,7

93882

104649

92661,57

Х

12723,84

100,00

х

х

Аналіз таблиці 2.3 свідчить, що протягом аналізованого періоду 2011-2013 рр. ПАФ «ПЕТРІВКА» спеціалізується на вирощуванні кукурудзи на зерно  68,03 % від загальної продукції рослинництва. Найменше на підприємстві вирощується птиці, лише 0,01 %. Хоча озима пшениця не займає першого місця в структурі товарної продукції, але вона є найважливішою серед зернових культур за посівними площами в Україні. На ПАФ «ПЕТРІВКА» за спеціалізацією озима пшениця посідає третє місце від загальної продукції рослинництва, а саме 7,22  %. Коефіцієнт спеціалізації по озимій пшениці становить 0,20, що свідчить про низький рівень спеціалізації на даному підприємстві.

Найбільший рівень спеціалізації має кукурудза на зерно яка становить 1,0 і показує, що ця продукція на ПАФ «ПЕТРІВКА» має поглиблену спеціалізацію.

Збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, підвищення рівня продуктивності праці, покращення дохідності та рентабельності аграрних підприємств залежить від ефективності використання основних виробничих засобів, важливою умовою функціонування яких є наявність оборотних засобів, виходячи з їх потреби згідно виробничого напряму сільськогосподарських підприємств.

Сільськогосподарські підприємства мають бути забезпечені необхідною кількістю відповідних засобів виробництва і насамперед засобами праці, які називають основними засобами виробництва. Вони беруть участь у виробництві протягом кількох робочих циклів або років, і їх вартість переноситься на собівартість виробленої продукції або виконаної роботи відповідними частинами (у вигляді амортизаційних відрахувань), хоча вони до кінця використання зберігають свою натуральну форму.

У грошовому виразі основні та оборотні засоби становлять виробничі фонди. Між основними та оборотними засобами у кожному господарстві має бути раціональне співвідношення для здійснення нормального виробничого процесу.

Збільшення вартості по всіх групах основних засобів зумовлює підвищення рівня фондозабезпеченості (вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 100 га сільськогосподарських угідь) та фондоозброєності праці (вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на одного працівника), що сприяє підвищенню продуктивності праці. А рівень використання основних засобів у господарствах визначається показником фондовіддачі (вартість валової продукції на грн виробничих основних фондів) або оберненим йому показником ‒ фондомісткості.

Тож доцільно буде проаналізувати забезпеченість основними виробничими засобами та ефективність їх використання у ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського  району протягом 2011-2013рр. (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Забезпеченість ПАФ «ПЕТРІВКА» основними виробничими засобами та ефективність їх використання, 2011   2013 рр.

Показники

Роки

2011р. до 2013р.

2011

2012

2013

Абсолютне відхилення (+,-)

Відносне відхилення (%)

Фондозабезпеченість, тис. грн

3,77

4,93

6,09

2,32

61,5

Фондоозброєність праці, тис. грн

91,47

119,25

183,46

92

101,6

Забезпеченість основних засобів оборотними, грн

1,25

1,2

0,84

-0,4

-33,3

Фондомісткість, тис. грн

0,61

1,01

1,01

0,39

63,7

Фондовіддача, тис. грн

1,63

1

1

-0,6

38,9

Одержано на 100 грн вартості основних засобів, грн:

товарної продукції.

152,5

99,4

101,1

-51,4

-33,7

прибутку

54,1

42,7

-21,2

Умовний термін окупності основних засобів, роки

0,5

2,3

-0,2

Норма прибутку, %

24,06

19,4

-11,5

Аналіз даних таблиці 2.4 свідчить, що протягом аналізованого періоду 2011-2013 рр. забезпеченість ПАФ «ПЕТРІВКА» основними виробничими засобами змінилася таким чином: фондозабезпеченість підприємства збільшилася на 2,32  тис. грн (61,5 %), фондоозброєність праці зросла на 92 тис. грн (101,6 %), що свідчить про ступінь механізації основних засобів. Збільшення фондомісткості на 0,39 тис. грн (63,7 %) та зменшення фондовіддачі на 0,6 тис. грн (38 %) є негативним для підприємства тому що свідчить про менш ефективне використання основних засобів порівняно з минулим роком. Також негативним для підприємства є зниження норми прибутку та умовного терміну окупності основних засобів, що свідчить про те, що підприємство не має коштів для швидшої окупності.

Виробничо-комерційна діяльність є невід’ємною частиною діяльності будь-якого підприємства. Тому буде доцільно дослідити її на приватній агрофірмі «ПЕТРІВКА» Глобинського району, Полтавської області  за допомогою даних таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Результати виробничо-комерційної діяльності

у ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, 2011    2013 рр.

Показники

Роки

2013 р. до 2011 р.

2011

2012

2013

абсолютне відхилення (+;-)

відносне відхиленн, %

Виробництво валової продукції (у постійних цінах 2010), тис.грн

15263,0

12091,3

14956,7

-306,3

-2,0

у т.ч. на 100 га сільськогосподарських угідь

599,5

489,7

605,5

6,0

1,0

на 1 середньорічного працівника

145,4

118,5

182,4

37,0

25,5

Виручка від реалізації продукції і послуг, тис.грн

14645,0

18209,0

15211,0

566,0

3,9

Чистий прибуток, тис.грн

5193,0

3683,0

-3192,0

В т. ч. рослинництві

4593,9

-148,8

тваринництві

-2296,6

-49

Коефіцієнт автономії

0,89

0,93

0,86

-0,02

-2,55

Загальний коефіцієнт ліквідності

19,5

22,8

7,9

-11,6

-59,4

Рівень рентабельності, %

61,6

26,2

-19,1

х

Норма прибутку, %

31,7

17,9

-15,9

х

Аналіз даних таблиці 2.5 свідчить, що протягом 2011-2013 рр. виробництво валової продукції (у порівняльних цінах 2010р.) зменшилося на 306,3 тис. грн (2 %), проте виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь та на 1 середньорічного працівника навпаки збільшилося відповідно на 6 тис. грн (1 %) та 37 тис. грн (25,5 %). Виручка від реалізації продукції і послуг збільшилась на 566 тис. грн (3,9 %), що є позитивним для підприємства. Негативним є те, що зменшилися такі показники, як чистий прибуток, коефіцієнт автономії – 0,02 (2,55 %) та загальний коефіцієнт ліквідності – 11,6 (59,4 %). Виробничо-комерційна діяльність на ПАФ «ПЕТРІВКА» є не рентабельною та прибутковою.

Отже, як бачимо ПАФ «ПЕТРІВКА» має великий потенціал, але не використовує його в тому обсязі, який потрібен для ефективного функціонування. Підприємству необхідно вдосконалити виробництво продукції та стати більш прибутковим, адже в 2013 році підприємство було найменш ефективним і мало значні збитки.

2.2. Економічна оцінка результатів виробничо-комерційної  діяльності підприємства

Аналіз фінансових результатів є одним із найважливіших напрямів оцінки ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства. Фінансовий результат ‒ це приріст (чи зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницької діяльності за звітний період. Остаточний фінансовий результат ‒ чистий прибуток (збиток), що визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період. Фінансовим результатом діяльності підприємства може бути прибуток або збиток. Прибуток визначається як різниця між виручкою і собівартістю реалізованої продукції, а збиток визнається тоді, коли витрати на виробництво певної продукції переважають над доходами, одержаними від реалізації цієї ж продукції. Отже, фінансовим результатом діяльності підприємства може бути прибуток або збиток. Аналіз фінансових результатів діяльності досліджуваного підприємства здійснюється за даними наведеними у табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Показники аналізу фінансових результатів діяльності

ПАФ «Петрівка» за 2011-2013 рр.

Показник

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2013 рік у % до 2011 року

сума,    тис. грн

у % до підсумку

сума,    тис. грн

у % до підсумку

сума,    тис. грн

у % до підсумку

А

1

2

3

4

5

6

7

1. Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

14645

х

18209

х

15211

х

103,9

2. Операційні витрати

10519

100,0

16269

100,0

19083

100,0

181,4

У т. ч. а) собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

8426

80,1

14062

86,4

16670

87,4

197,8

б) адміністративні витрати

1216

11,6

1252

7,7

1186

6,2

97,5

в) витрати на збут

-

-

-

-

-

-

-

г) інші операційні витрати

877

8,3

955

5,9

1227

6,4

139,9

3. Валовий прибуток (збиток)

6219

х

4147

х

-1459

х

-

4. У % до чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

х

42,5

х

22,8

х

-

х

5. Прибуток (збиток) від операційної діяльності

5455

х

3925

х

-2824

х

51,8

7. Фінансові та інвестиційні доходи

1

х

-

х

-

х

-

8. Фінансові та інвестиційні витрати

263

х

242

х

368

х

139,9

9. Прибуток(збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

5193

х

3683

Х

-3192

х

-61,5

11. Чистий прибуток (збиток)

5193

х

3683

х

-3192

х

-61,5

12. У % до чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

х

35,5

х

20,2

х

-

х

13. У % до валового прибутку

х

83,5

х

88,8

х

-

х

За даними табл. 2.6 у 2013 році порівняно з 2011 роком чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшився на 3,9 %. Випереджаюче зростання собівартості реалізованої продукції (на 97,8 %) порівняно із зростанням чистого доходу призвело у 2013 році до валового збитку (на 1459 тис. грн).

У структурі операційних витрат частка собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) збільшилася з 80,1 до 87,4 %. По інших їх видах спостерігається зниження частки, що пояснюється скороченням адміністративних витрат (2,5 %), але в той же час спостерігається збільшення інших операційних витрат на 39,9 %.

У 2013 році підприємство отримало збиток (на 3192 тис. грн). У зв’язку з тим, що підприємство не сплачує податок на прибуток, прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування співпадає з чистим прибутком (збитком). Таким чином, в цілому спостерігається негативна динаміка показників фінансових результатів підприємства.

Етап розвитку ринкових відносин по-новому поставив питання діяльності підприємств. На діяльність підприємства впливають різні фактори, що підвищують ризик діяльності, ступінь невизначеності у майбутніх умовах роботи підприємства.

Особливе значення в зв’язку з цим набуває виробничо-комерційна діяльність підприємства. Дослідження чинників, що забезпечують ефективність виробничо-комерційної діяльності підприємства, має постійну актуальність.

Виробничо-комерційну діяльність можна представити як діяльність підприємства, спрямовану на виявлення і задоволення потреб споживачів у його продукції (послугах) через продаж її на ринку з метою одержання прибутку.

Рівень економічної ефективності виробничо-комерційної діяльності підприємства залежить від багатьох чинників і умов.

Відповідно до обмеженості ресурсів і важливості їх економії, основними чинниками, які визначають ефективність виробничої діяльності, є трудомісткість, матеріаломісткість і фондомісткість продукції. З цього випливає, що підприємство в своїй діяльності повинно приділяти значну увагу вдосконаленню технології, спеціалізації та концентрації виробництва, організації й оплаті праці, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу і набутому досвіду.

Необхідною умовою зростання ефективності виробничої діяльності є наявність досконалої, якісної, високопродуктивної техніки, що відповідає прогресивній технології, забезпеченість підприємства якісною сировиною та матеріалами. Проте якими б досконалими не були виробничі ресурси, їх віддача та ефективність виробництва будуть зростати лише тоді, коли ці ресурси використовуватимуться повністю й інтенсивно.

Тому не менш важливе значення має забезпечення підприємств кадрами високої кваліфікації. Продуктивність праці зростатиме і тоді, коли на підприємстві будуть створені такі виробничі відносини, де б панували добрий психологічний клімат, взаєморозуміння керівників і працівників, інші мотивації до праці [20].

Чинники підвищення ефективності виробничої діяльності можна поділити на дві групи: фактори, що забезпечують збільшення обсягів виробництва валової продукції та фактори, що забезпечують зниження матеріально-грошових витрат на виробництво продукції.

Одним з основних шляхів підвищення ефективності виробничої діяльності є запровадження у виробництво нових технологій, сучасних форм автоматизації та інформаційних технологій, які передбачають використання досягнень науки та передового досвіду. Вони викликають суттєві зміни в технічному рівні і продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів.

Так як виробничо-комерційна діяльність є невід’ємною частиною будь-якої діяльності, варто провести аналіз виробничо-комерційної діяльності в галузі рослинництва, адже вона посідає провідну роль в діяльності приватної агрофірми «ПЕТРІВКА» (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Результати виробничо-комерційної діяльності галузі рослинництва

у ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, 2011    2013 рр.

Показники

Роки

2013 р. до 2011 р.

2011

2012

2013

абсолютне відхилення (+;-)

відносне відхиленн, %

Виробництво валової продукції (у постійних цінах 2010), тис.грн

15460,3

12086,9

14945,1

-515,2

-3,3

у т.ч. на 100 га сільськогосподарських угідь

607,2

489,5

605,1

-2,2

-0,4

на 1 середньорічного працівника

156,2

125,9

196,6

40,5

25,9

Чистий дохід, тис.грн

14080,1

17552,0

14530,4

450,3

3,2

у т.ч. на 100 га сільськогосподарських угідь

553,0

710,9

588,3

35,2

6,4

на 1 середньорічного працівника

142,2

182,8

191,2

49,0

34,4

Собівартість продукції

9486,2

15176,0

16827,0

7340,8

77,4

у т.ч. на 100 га сільськогосподарських угідь

372,6

614,7

681,3

308,7

82,8

на 1 середньорічного працівника

95,8

158,1

221,4

125,6

131,1

Рівень рентабельності, %

148,4

115,7

86,4

-62,1

х

Аналіз таблиці 2.7 свідчить, що протягом 2011-2013 рр. виробництво валової продукції рослинництва зменшилося на 515,2 тис. грн (3,3 %), в тому числі на 100 га сільськогосподарських угідь на 2,1 тис грн. (0,4 %). Виробництво валової продукції рослинництва на одного середньорічного працівника навпаки збільшилося на 40,5 тис. грн (25,9 %), це вказує на те, що на одного середньорічного працівника припадає більше виробленої продукції. Чистий дохід збільшився на 450,3 тис. грн (3,2 %), що є позитивним для підприємства. Негативним виявилося збільшення собівартості продукції на 7340,8 тис. грн (77,4 %) та зменшення рівня рентабельності на 62,1 відсоткових пункти.

Щоб покращити дані показники необхідно провести ряд заходів щодо підвищення ефективності виробництва, яке в подальшому призведе до економічних вигід, зокрема :

  •  вдосконалення виробництва за рахунок науково-технічного прогресу. Природно, що при впровадженні нових технологій на підприємстві знизяться витрати на виробництво одиниці товару і через економію зросте прибуток і ефективність;
  •  запровадження ресурсозберігаючих технологій та модернізація устаткування;
  •  залучення максимального обсягу інвестицій і їх ощадливе і раціональне використання;
  •  підвищення якості продукції і як наслідок збільшення обсягу продажів;

З таких позицій вдосконалення виробничої діяльності ПАФ «ПЕТРІВКА» отримає досить багато вигід, таких, наприклад, як:

  •  нарощування темпів росту виробництва за рахунок:
  •  повної комплектації сировиною технологічного процесу;
  •  збільшення виробничих потужностей шляхом механізації виробничих процесів;
  •  оптимізації чисельності та складу працівників;
  •  оновлення асортименту продукції;
  •  за рахунок прибутку вдосконалення соціальний розвиток підприємства.

Основними чинниками підвищення комерційної діяльності є розширення й поглиблення асортименту, удосконалення цінової політики підприємства, застосування реклами для стимулювання продажів, використання знижок та інші [21].

Якщо говорити про комерційну діяльність, то необхідно не забувати про цінову конкурентоспроможність підприємства, адже метою комерційної діяльності є саме отримання максимального прибутку від своєї діяльності, дослідження ринку та факторів, які в подальшому впливатимуть на нашу конкурентоспроможність.

Цінова політика сільськогосподарських підприємств являє собою комплекс заходів щодо максимізації прибутку та ефективного збуту продукції, що, у свою чергу, забезпечує розширене відтворення сільськогосподарського виробництва у цілому та досягнення соціального ефекту завдяки задоволенню потреб споживачів.

Цінова політика та цінова конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств є взаємообумовленими поняттями, оскільки здатність до реалізації їх власних економічних інтересів на ринку не може бути забезпечена без здійснення відповідних заходів цінової політики, а можливість зберегти цю здатність протягом тривалого періоду часу визначає сутність конкурентоспроможності. Водночас, ситуація на ринку швидко змінюється і лише конкурентоспроможні підприємства здатні адекватно реагувати на ці зміни, не втрачаючи про цьому своїх позицій завдяки розробці ефективних цінових стратегій. Розробка таких стратегій передбачає прогнозування майбутніх цін на основі їх моніторингу на ринках всіх рівнів національного господарства та дослідження сучасної ринкової кон’юнктури і цінових стратегій конкурентів [23].

Цінова конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств – це порівняльна економічна категорія, що відображає їх здатність до утримання та зміцнення своїх позицій на ринку у довгостроковому періоді, яка забезпечується можливістю зниження цін на продукцію нижче ринкової зі збереженням прибутковості для розширеного відтворення виробництва.

Зовнішній показник цінової конкурентоспроможності підприємства, який відображає його конкурентну властивість, визначається співвідношенням цін підприємства з середніми ринковими цінами та цінами конкурентів. Для оцінки цінової конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств як економічної категорії, застосовується комплексний показник, що відображає частку можливого прибутку підприємства у складі обсягу продажу за конкурентною ціною, тобто ціною, яка є нижчою ніж у конкурентів.

Досліджено, що процес ціноутворення на ринку сільськогосподарської продукції має такі особливості: наявність загальної тенденції до перевищення рівня пропозиції над рівнем попиту; виникнення цінових диспропорції через незбалансованість попиту і пропозиції; висока вартість сільськогосподарської продукції, пов’язана зі специфікою господарювання на землі; високий рівень витрат сільськогосподарських підприємств через недосконалість технологій виробництва продукції, використання застарілої техніки, нееквівалентний обмін з промисловістю, монопольне становище переробних підприємств і ін.; низький рівень доходів населення; необхідність державної підтримки сільськогосподарських підприємств та заходів зі стимулювання попиту населення [24].

Тому доцільно буде проаналізувати цінову конкурентоспроможність основних видів сільськогосподарської продукції у ПАФ «ПЕТРІВКА» за даними таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Цінова конкурентоспроможність основних видів сільськогосподарської продукції у ПАФ «ПЕТРІВКА»  Глобинського району, 2011-2013 рр.

Показники

2011 р.

2013 р.

Абсолютне відхилення, (+,)

Ціна реалізації, грн.

Собівартість продукції, грн.

Цінова конкурентоспроможність, %

Ціна реалізації, грн.

Собівартість продукції, грн.

Цінова конкурентоспроможність, %

Зернові та зернобобові

110,4

75,9

31,2

110,6

141,8

-28,2

Соняшник

334,1

186,2

44,3

250,9

200

20,3

-24

Соя

294,7

207,1

29,7

341,8

387,7

-13,4

Аналіз даних таблиці 2.7 свідчить, що протягом аналізованого періоду продукція зернових та зернобобових і сої є не конкурентоспроможною, а цінова конкурентоспроможність соняшнику становить 20,3 %. Це означає, що підприємство може знизити ціну на 20,3 % і не зазнати збитку. Хоча порівнюючи цінову конкурентоспроможність соняшнику протягом 2011-2013 рр. можна сказати, що в порівнянні з 2011 роком вона зменшилася на 24 відсоткових пунктів, що є негативним для підприємства.

Для підвищення ефективності цінової політики та цінової конкурентоспроможності приватного підприємства необхідно проводити дослідження щодо наслідків зміни ціни залежно від ситуації на ринку на основі аналізу умов беззбитковості та здійснення цінового моніторингу, який представляє собою оперативне відстеження реалізаційних, оптово-відпускних та роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію на ринках всіх рівнів – місцевому, регіональному та державному.

Проблемою ціноутворення на сільськогосподарських підприємствах України можна вважати недостатньо високий рівень інформаційного забезпечення, недосконалість системи збору, обробки,зберігання та розповсюдження інформації щодо рівня цін серед суб’єктів ринку.

Процес формування цінової конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств повинен охоплювати такі заходи цінової політики:

  •  дослідження ринкової кон’юнктури та цінових стратегій конкурентів;
  •  прогнозування майбутніх цін на основі моніторингу; розробка ефективних цінових стратегій на ринку;
  •  співпраця з переробними підприємствами та експортерами сільськогосподарської продукції;
  •  вдосконалення технологій виробництва продукції.

2.3. Факторний аналіз рівня економічної ефективності діяльності

Ефективність виробництва ‒ категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

Найважливішими результативними показниками сільськогосподарського виробництва в цілому є урожай і урожайність. Рівень урожайності відображує вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств. Урожайність – кількість врожаю в розрахунку на 1 га площі даної культури, або це середній розмір валового збору в розрахунку на 1 га площі.

Урожайність сільськогосподарських культур є одним із основних системо утворюючих показників ефективності сільськогосподарського виробництва. З одного боку, рівень урожайності як результативний показник віддзеркалює культуру землеробства, рівень інтенсивності виробництва, впровадження у виробництво передових досягнень науково-технічного прогресу, ступінь дотримання вимог технології, рівень забезпеченості господарств необхідними засобами виробництва та трудовими ресурсами, рівень родючості земель, на яких ведеться виробництво та вплив інших факторів на формування врожаїв сільськогосподарських культур. З іншого боку, відповідний рівень урожайності сільськогосподарських культур є фундаментом для формування й обчислення системи інших показників ефективності сільськогосподарського виробництва – від валового збору, вартості валової та товарної продукції до прибутку та показників прибутковості. Можна стверджувати, що тенденції зміни урожайності сільськогосподарських культу значною мірою визначають загальні тенденції економічного розвитку сільськогосподарського виробництва.

Проаналізуємо динаміку урожайності сільськогосподарських культур у ПАФ «ПЕТРІВКА», Глобинського району за період 2011-1013 рр. (табл. 2.8.)

Таблиця 2.8

Динаміка урожайності сільськогосподарських культур.

у ПАФ «ПЕТРІВКА», 2011-2013 рр.

Культура

Роки

2013 р. до 2011 р.

2011

2012

2013

абсолютне відхилення,(+; -)

відносне відхилення, %

Пшениця озима

34,4

27,8

40,8

6,4

18,6

Ячмінь ярий

24,6

9,9

Ячмінь озимий

23,6

21,1

25,5

1,9

8,05

Кукурудза на зерно

88,5

69,3

62,3

-26,2

-29,6

Соя

24,3

9,2

15,6

-8,7

-35,8

Овочі відкритого ґрунту

39,3

102,3

63

160,3

Картопля

126

146

209

83

65,9

Гречка

13,2

35,9

Соняшник

45,1

26,8

41,4

-3,7

-8,2

Аналізуючи дані таблиці 2.8 можна зробити висновок про динаміку урожайності сільськогосподарських культур, які вирощувалися у ПАФ «ПЕТРІВКА» протягом 2011-2013 рр. Зростання урожайності спостерігається у виробництві таких культур як: озима пшениця 6,4 ц/га (18,6 %), озимого ячменю – 1,9 ц/га (8,5 %), овочі відкритого ґрунту 63 ц/га (160,3 %) та картоплі 83 ц/га (65,9 %). Врожайність інших сільськогосподарських культур в порівнянні з 2013 роком знизилася. Зокрема кукурудзи на зерно знизилася на 26,2 ц/га (29,6 %), сої 8,7 ц/га (35,8 %) та соняшнику 3,7 ц/га (8,2 %). Виробництво гречки і ярого ячменю станом на 2013 р. взагалі припинилося. Зменшення урожайності більшості культур відбувається через недотриманням підприємством технологій виробництва.

Також одним з показників економічної ефективності виробництва є собівартість продукції. Собівартість продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки у ній відображаються: рівень організації виробничого процесу; технічний рівень; продуктивність праці та інше.

Проаналізуємо динаміка собівартості 1 ц основних видів продукції у ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району згідно таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Динаміка собівартості 1 ц основних видів продукції у ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, 2011 2013 рр., грн/ц

Види продукції

2011 р.

2013 р.

2011 р. у % до 2013 р.

Виробнича собівартість

Повна собівартість

Виробнича собівартість

Повна собівартість

Виробнича собівартість

Повна собівартість

Зернові та зернобобові (без кукурудзи)

55,9

75,9

118,3

141,8

211,5

186,8

Кукурудза на зерно

47,5

62,8

117,1

140,3

246,5

223,5

Соняшник

149,5

186,2

184,9

199,9

123,7

107,4

Соя

170,4

207,1

386,3

387,7

226,6

187,2

Овочі відкритого ґрунту

976,3

1219,5

1039,4

1033,1

106,5

84,7

Картопля

975,4

1216,7

753,6

672,8

77,3

55,3

Приріст птиці

62266,7

2902,9

923,1

2000

1,5

68,9

Аналіз даних таблиці 2.8 свідчить, що протягом 2011-2013 рр. виробнича та повна собівартість в цілому зросла, зокрема виробнича собівартість   зернових   та   зернобобових   зросла   на 62,5  грн/ц  (211,5 %) , кукурудзи на зерно на 69,6 грн/ц (в 2,5 рази), соняшнику на 35.4 грн/ц (123,7 %), сої на 215,9 грн/ц (2,6 рази), овочів відкритого ґрунту на 63,1 грн/ц, (106,5 %) виробнича собівартість картоплі та приросту птиці зменшилася відповідно на 221,8грн/ц (32,7 %) та 61343,6 грн/ц (98,5 %). Така ж тенденція спостерігається і в показниках повної собівартості. Найбільше  зросла повна собівартість при виробництві кукурудзи на зерно 77,5 грн/ц (в 2,2 рази), а найменше собівартість приросту птиці 902,9 грн/ц (31,1 %).

До найважливіших економічних категорій, які характеризують ефективність діяльності підприємств на засадах господарського розрахунку, відносять рентабельність. Вона означає дохідність, прибутковість підприємства. Рентабельно працює підприємство тоді, коли воно отримало надлишок над витратами на виробництво продукції у вигляді доходу. Доходом підприємства є частина вартості валової продукції, що залишилася після відшкодування затрат на її виробництво.

Охарактеризувати рентабельність виробництва окремого виду продукції або підприємства загалом, використовуючи лише абсолютне значення прибутку, недостатньо. Її необхідно порівняти з виробничими затратами. Для цього використовують відносний показник – рівень рентабельності.

Рівень рентабельності – це відсоткове відношення прибутку до суми матеріально-грошових затрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції.

За даними таблиці 2.10 проаналізуємо динаміку показників рентабельності сільськогосподарської продукції у ПАФ «ПЕТРІВКА» протягом 2011-2013 рр.

Таблиця 2.7

Динаміка показників рентабельності сільськогосподарської продукції у ПАФ «ПЕТРІВКА», 2011-2013 рр., %

Культура

Роки

Абсолютне відхилення (+,-) 2013 р. до 2011 р.

2011

2012

2013

Зернові та зернобобові

45,5

9,7

-2,3

Соняшник

79,4

31,0

25,5

-53,9

Соя

42,3

41,5

-11,8

Овочі відкритого ґрунту

-90,4

-83,3

Картопля

-76,2

-75,1

Аналіз даних таблиці 2.7 свідчить що виробництво сільськогосподарської продукції станом на 2013 рік є не рентабельним, окрім продукції соняшнику рентабельність якого становить 25,5 %, що в порівнянні з 2011р. менше на 53,9 відсоткових пунктів.

Найбільший вплив на рівень рентабельності підприємства робить рентабельність реалізованої продукції, робіт і послуг. Цю діяльність досліджують особливо детально. Роблять факторний аналіз рівня рентабельності кожного виду реалізованої продукції.

Аналіз рівня рентабельності окремих видів продукції спрощується коли головними факторами рівня рентабельності вважати:

  •  прибуток від реалізації одиниці продукції;
  •  собівартість одиниці продукції.

Проаналізуємо зміну рівня рентабельності за рахунок зміни середньої ціни реалізації продукції, повної собівартості та рівня рентабельності (збитковості) в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Факторний аналіз рівня рентабельності (збитковості) виробництва окремих видів культур у ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського  району  2011 та 2013 рр.

Продукція

Середня ціна реалізації 1 ц, грн.

Повна собівартість 1 ц, грн.

Рівень рентабельності (збитковості), %

Зміна (+;-) рівня рентабельності (збитковості)

загальна

у т.ч. за рахунок

2011 р.

2013 р.

2011 р.

2013 р.

2011 р.

умовний

2013 р.

середньої ціни реалізації 1 ц

повної собі-вартості 1 ц

Зерно

110,4

110,6

75,9

141,8

45,5

0,5

-2,3

-47,8

-45,0

-2,8

Соняшник

334,1

250,9

186,2

199,9

79,4

0,3

25,5

-53,9

-79,1

25,2

Соя

294,7

341,8

207,1

387,7

42,3

0,7

-11,8

-54,1

-41,6

-12,5

Овочі

117,1

172,8

1219,5

1033,1

-90,4

-0,9

-83,3

7,1

89,5

-82,4

Картопля

289,6

167,3

1216,7

672,8

-76,2

-0,9

-75,1

1,1

75,3

-74,2

Аналіз даних таблиці 2.11 свідчить, що протягом аналізованого періоду рівень рентабельності зерна зменшився на 47,8 %, в тому числі за рахунок збільшення середньої ціни реалізації 1 ц продукції рівень рентабельності зменшився на 45 %, а за рахунок збільшення повної собівартості рівень рентабельності зменшився на 2,8 %.

Рівень рентабельності соняшнику зменшився на 53,9 %, в тому числі за рахунок збільшення середньої ціни реалізації 1 ц продукції рівень рентабельності зменшився на 79,1 %,  а за рахунок збільшення повної собівартості рівень рентабельності збільшився на 25,2 %.

Рівень рентабельності сої зменшився на 54,1 %, в тому числі за рахунок збільшення середньої ціни реалізації 1 ц продукції рівень рентабельності зменшився на 41,6 %, а за рахунок збільшення повної собівартості рівень рентабельності зменшився на 12,5 %.

Рівень рентабельності овочів збільшився на 7,1 %, в тому числі за рахунок збільшення середньої ціни реалізації 1 ц продукції рівень рентабельності збільшився на 89,5 %,  а за рахунок зменшення повної собівартості рівень рентабельності зменшився на 82,4 %.

Рівень рентабельності картоплі збільшився на 1,1 %, в тому числі за рахунок зменшення середньої ціни реалізації 1 ц продукції рівень рентабельності збільшився на 75,3 %, а за рахунок зменшення повної собівартості рівень рентабельності зменшився на 74,2 %

Оцінка діяльності підприємства проводиться на основі комплексного аналізу кінцевих підсумків його ефективності. Економічна суть ефективності підприємства полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат домогтися істотного збільшення прибутку. Кількісно вона вимірюється співставленням двох величин: отриманого в процесі виробництва результату і витрат живої і уречевленої праці на його досягнення.

Ефективність ‒ це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо-спожиті ресурси).

Ефективність виробництва ‒ категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних характеристик господарської діяльності людини. Вона має багатоаспектний та багаторівневий характер.

Система показників економічної ефективності виробництва зерна включає такі показники, як урожайність, продуктивність праці, собівартість, ціна реалізації, рівень рентабельності (табл. 2.12 )

Таблиця 2.12

Досягнутий рівень економічної ефективності виробництва

зерна у ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району,

2011-2013 рр.

Показники

Роки

2013 р. до 2011 р.

2011

2012

2013

абсолютне відхилення, (+,-)

відносне відхилення, %

Вироблено зерна, ц

100364

71587

78644

-21720,0

-21,6

у т.ч. на 100 га ріллі

3987,45

2938,71

3228,41

-759,04

-19,04

на 1 грн. виробничих витрат

0,018

0,007

0,008

-0,01

-52,73

Витрати на 1 га посіву зерна: витрати виробництва, грн

3504,18

6736,70

6391,34

2887,16

82,39

Витрати на 1 ц зерна: витрат виробництва, грн

55,90

137,96

118,25

62,35

111,54

Рівень товарності зерна, %

74,61

99,37

115,19

40,59

54,40

Ціна реалізації 1 ц зерна, грн

110,44

136,02

110,59

0,14

0,13

Одержано прибутку,тис. грн

2586,00

593,00

-2828,50

у т.ч. на 1 га посіву

1,62

0,40

-1,94

Рівень рентабельності, %

45,50

6,53

-22,02

Виходячи з даних таблиці 2.9 можна сказати, що динаміка виробництва зерна у ПАФ «ПЕТРІВКА» має тенденцію до спадання, зокрема в 2013 р. порівняно з 2011 р. виробництво зерна зменшилося на 21720 ц (21,6 %). Ціна реалізації 1 ц зерна у 2013 р. порівняно з 2011 р. зросла на 0,14 грн (0,13 %) за рахунок росту темпу інфляції. Рівень рентабельності у 2013 році порівняно з 2011 зменшився, що дає нам зробити висновок, що підприємство не приділяє достатньої уваги виробництву зерна і більше спеціалізується на вирощуванню інших сільськогосподарських культур.

Ми рекомендуємо запровадити такий ряд пропозицій які б вивили рентабельність підприємства «ПЕТРІВКА» на більш вищий рівень:

  •  впровадження ресурсозберігаючих технологій;
  •  використання нових сортів зернових;
  •  впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва;
  •  зменшення затрат на виробництво продукції шляхом ведення нових тракторів, які виконують кілька функцій одночасно;
  •  раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів.


РОЗДІЛ 3 

ШЛЯХИ ТА РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Механізм вдосконалення технології виробництва аграрної продукції 

Головний напрям розвитку рослинництва підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Проектування врожайності найбільш складна і відповідальна частина виробничої програми з рослинництва, так як поки немає загальноприйнятих нормативів, що дозволяють з математичною точністю встановити ступінь впливу визначальних її факторів. У той же час від правильного визначення рівня врожайності залежить реальність планів. У прямій залежності від урожайності перебувають показники ефективності рослинництва.

При плануванні врожайності на сільськогосподарському підприємстві необхідно враховувати поставлені завдання, досягнутий рівень врожайності за останні три-п’ять років, темпи її приросту, дані наукових установ, сортодільниць і передового досвіду, систему агротехнічних і організаційно-економічних заходів, що сприяють її підвищення, наявність ресурсів, які можуть бути використані в плановому році, досягнення минулих років на підприємстві, його підрозділах та інших організаціях, що перебувають в аналогічних умовах. Всі ці заходи або фактори зростання повинні отримати кількісну оцінку для конкретних умов виробництва у відповідності з наявними нормативами або рекомендаціями наукових установ, даними держсортоділянки і досвідом передових сільськогосподарських підприємств.

Отже, розрахуємо планову урожайність озимої пшениці шляхом збільшення досягнутого рівня за попередні три роки на 10-15%.

Визначемо планування обсягів виробництва озимої пшенеиці на ПАФ «ПЕТРІВКА» в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Планування обсягів виробництва продукції в ПАФ «ПЕТРІВКА», Глобинського району

Культура

В середньому за 2011-2013рр.

Проект на 2016 р.

Проект на 2016 р. до середнього за 2011-2013 рр.,%

Площа, га

Урожайність, ц/га

Валовий збір, ц

Площа, га

Урожайність, ц/га

Валовий збір, ц

Площа, га

Урожайність, ц/га

Валовий збір, ц

Пшениця

327,3

34,5

11295

400

40,0

16000

122,2

115,9

141,7

Кукуредза на зерно

913,7

73,3

66732,7

100

84,3

92774,5

120,4

115

139,0

Соняшник

381,7

37,8

13848,7

500

43,4

21722,8

131,0

115

156,9

Аналіз даних таблиці 3.1 свідчить, що при збільшенні площі виробництва пшениці на 22,2 % та її урожайності на 15,9 %, валовий збір озимої пшениці у проектному році буде становить 16000 ц, що на 41,7 % більше ніж у минулі роки. При збільшенні площі кукурудзи на зерно  на 20,4 % та урожайності на 15 % валовий збір буде становити 92774,5 ц (39 %). Та при збільшенні площі виробництва соняшнику на 31 % та збільшенні урожайності на 15 %, валовий збір зросте на 56,9 % та в проектному році буде становити 21722,8 ц.

Впродовж кількох років на підприємстві ПАФ «ПЕТРІВКА» вирощувався сорти озимої пшениці «Подолянка», кукурудзи на зерно – «Матеус» та соняшнику – «Златибор», але в останні роки рентабельність даних культур є мінімальною, або взагалі виробництво є не рентабельним, тому ми пропонуємо замінити дані види сортів на більш нові, поживніші та більш урожайні. А саме:

  •  Сорт «Подолянка» з максимальною урожайністю 40,8 ц/га замінити на «Миронівську 65», урожайність якої може достигати 103 ц/га;
  •  Сорт «Матеус» з максимальною урожайністю 88,5 ц/га замінити на «Явір 180», урожайність якої може достигати 91,2 ц/га;
  •  «Златибор» з максимальною урожайністю 45,1 ц/га замінити на «Захват», урожайність якої може достигати 51,5 ц/га.

«Миронівська 65» ‒ Середньостиглий, вегетаційний період – 235 днів. Зимостійкість висока. Ураження грибковими хворобами середнє. Стійкий до обсипання і вилягання.

Апробаційні ознаки: різновидність лютесценс. Колос циліндричний, завдовжки 10,5 см, щільний. Висота рослин – 108-113 см. Якість  зерна: маса 1000 зерен - 48-52 г, вміст клейковини - 26,0-32,0%, білка -14-15%, «сила» борошна - 260-300 о.а., об’єм хліба - 790 см3. Стабільно цінна пшениця.

«Явір 180» ‒ Сорт ранньостиглий, короткий вегетаційний період який забезпечує дозрівання на сухе зерно в усіх зонах України. Висота рослини – 200 – 210 см, надземних вузлів на головному стеблі 10–11, листків – 14. Качан слабкоконусоподібний, формується на висоті 65 – 70 см, довжина – 15 – 18 см, маса 200 – 220 г., рядів зерен – 16, стрижень червоний. Зерно кремнисто – зубоподібне, жовтого кольору, придатне для переробки на крупу та борошно. Вміст крохмалю – 73,8 – 75,9%, білка – 8,3 – 8,6%. Гібрид екологічно пластичний, добре реагує на внесення добрив, має високий коефіцієнт використання поживних речовин.

«Захват» ‒ Простий міжлінійний гібрид на стерильній основі. Гіпокотиль – антоціанове забарвлення відсутнє Листок: розмір – середній, зубці помірні, вушка великі, пухирчатість слабка, форма верхівки широко-трикутна, форма у поперечному розрізі – сильно увігнута. Опушеність верхівки стебла помірна. Час цвітіння середній. Рослина за висотою – середня, галуження відсутнє. Розмір сім’янки – середній, форма – широко-яйцеподібна, за основним кольором – чорна, смугастість на краях дуже сильна, смугастість між краями відсутня або дуже слабка, колір смужок сірий. Вміст жиру 49,2 -50,9 %, білка 18,0 %, вихід олії 1131-1210 кг/га.

Гібрид стійкий до вилягання, осипання та посухи. За період випробування ураження хворобами незначне. Рекомендований для зон Степу та Лісостепу.

Запровадження нових сортів сільськогосподарських культур дасть змогу підвищити урожайність окремих культур, розрахунок наведено в табл.  3.2

Таблиця 3.2

Резерви збільшення суми валового прибутку за рахунок нових високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, 2016 р.

Культура

Площа, що засіяна традиційним сортом, га

Урожайність ц/га

Валовий прибуток, тис. грн.

Резерв збільшення:

На площу з традиційним сортом

З новим сортом

Обсягу продуктивності в натуральному виразі, ц

Суми прибутку, грн

Пшениця

Кукурудза на зерно

Соняшник

Всього

х

х

х

х

Ми рекомендуємо запровадити такий ряд інтенсивних технологій як:

  •  запровадити внесення нових мінеральних добрив та мікроелементів. Урожайність озимої пшениці підвищується від застосування мікроелементів марганцю, молібдену, бору та ін.
  •  закупити нові трактори та замінити Т-150, на МТЗ-422.1, так як це трактор має ряд позитивних характеристик: порівняно невелика маса; тяговий клас 0,6; колісна формула 4 х 4; дизельний чотирициліндровий двигун, який відповідає екологічним вимогам Tier 3A; механічна ступінчаста коробка передач, що забезпечує 8 передач заднього ходу і 16 переднього; ВОМ незалежний двошвидкісний, який робить в хвилину 540 і 1000 оборотів, і синхронний двошвидкісний з показником 3,4 і 6,3 оборотів; максимальний тиск в гідросистемі, рівне 200 кг/см2.
  •   купити нові комбайни замінити CLAAS на John Deere. Адже це надійний і простий в обслуговуванні комбайн, що володіє високо потужністю і паливною економічністю разом з високою вантажопідйомністю та широким діапазоном використання. для різних культур і умов. Також він є ефективнішим у збиранні культури.
  •  Провадити ресурсозберігаючі технології.

Слід зазначити, що ресурсозбереження передбачає не спрощення технологій, а обґрунтоване використання природних умов, раціональне застосування тієї чи іншої системи обробітку ґрунту, удобрення захисту рослин та інших агротехнічних заходів, які забезпечать найменші витрати матеріально-технічних засобів і праці та екологічну безпеку. Такий стратегічний напрям ставить на мету на отримання максимально високих урожаїв, а створення усіх передумов для організації стабільного високорентабельного зернового виробництва [14].

Величина енергозатрат значною мірою залежить від способу обробітку ґрунту. Основним принципом енергозберігаючих технологій є відмова від обертання шару ґрунту за допомогою плуга, як найбільш енергоємної операції, і заміна оранки поверхневим обробітком дисковими знаряддями або культиваторами, чи безполицевий обробіток грунторозпушувачами, а також впровадження прямої сівби [6].

Енергоощадними елементами технології вирощування озимої пшениці є:

  •  технологія поверхневого обробітку ґрунту без привертання скиби зі збереженням поверхні поля частини післяжнивних решток важкими дисковими знаряддями або агрегатами безполицевого обробітку ґрунту; передпосівна підготовка ґрунту комбінованими машинно-тракторними агрегатами та сівба рядковими сівалками з пневмомеханічною центральною висівною системою;
  •  технологія мінімального обробітку ґрунту, що включає поверхневий обробіток важкими дисковими знаряддя або важкими культиваторами і сівба комбінованими МТА з суміщенням технологічних операцій  передпосівної підготовки ґрунту та сівби або сівалками комбінованого типу для прямої сівби;
  •  технологія нульового обробітку (без обробітку ґрунту і сівбою сівалками комбінованого типу для прямої сівби) [7].

Для вдосконалення виробництва аграрної продукції ми пропонуємо застосувати на  ПАФ «ПЕТРІВКА» новітню технологію обробітку ґрунту No-Till. Завдяки цій технологій  підприємство матиме ряд переваг. А саме:

  •  заощадження ресурсів;
  •  підвищення рентабельності сільського господарства, за рахунок скорочення витрат на обробку ґрунту і зниженнях собівартості вирощуваних культур;
  •  збереження і відновлення родючого шару ґрунту, у зв’язку з відмовою від руйнування ґрунтових агрегатів;
  •  екологічне управління бур’янами;
  •  підвищення зволоженості ґрунту за рахунок управління пожнивними залишками;
  •  зниження залежності урожаю від погодних умов, за рахунок збереження вологи;
  •  збільшення врожайності культур, за рахунок збільшення родючості ґрунтів;
  •  покращення якості зерна.

Проаналізуємо економічну ефективність виробництва при впровадженні ресурсозберігаючої технології на прикладі озимої пшениці. (табл. 2.5).

Таблиця 3.3

Економічна ефективності виробництва озимої пшениці за рахунок впровадження ресурсозберігаючих технології

Показники

Традиційна технологія

(2013 р.)

Ресурсозберігаюча технологія (2016 р.)

2016 р. до 2013 р., %

Посівна площа, га

300

400

133,33

Урожайність, ц/га

40,8

40

98,04

Валовий збір, ц

12250

16000

130,61

Витрати на 1 га посіву озимої пшениці: витрати виробництва, грн

4738

1696,6

35,8

Витрати на 1 ц озимої пшениці: витрати виробництва, грн

116,03

42,40

36,5

Рівень товарності озимої пшениці, %

96,19

108,53

112,8

Ціна реалізації 1ц озимої пшениці, грн.

134,25

134,25

Прибуток від реалізації,тис. грн

-22,6

451,4

у т. ч. на 1 га

-0,75,3

1,13

Рівень рентабельності, %

-1,4

26,6

х

Аналіз таблиці 3.3 свідчить, що при впровадження ресурсозберігаючої технології виробництва озимої пшениці урожайність збільшиться на 10,3 ц/га. За умови збільшення площі посіву на 33,33 % та зменшення урожайності, валовий збір зросте на 30,61 ц, при цьому витрати на 1 га озимої пшениці зменшаться на 64,2 тис. грн, а витрати на 1 ц відповідно зменшатися на 63,5 тис. грн, рівень товарності зросте на 12,8  %, прибуток від реалізації продукції становитиме 451,4 тис. грн, а рівень рентабельності зросте до 26,6 % Тому виходячи з аналізу буде доцільно впровадження пропонованої технології.

3.2. Резерви та шляхи вдосконалення використання трудових ресурсів

Напрями вдосконалення організації праці на підприємстві передбачають оптимізацію всіх її елементів, забезпечення їх відповідності технічним параметрам виробництва, цілям діяльності, критеріям її ефективності.

Для вдосконалення організації праці на підприємстві ПАФ «ПЕТРІВКА» слід дотримуватися таких умов:

  •  розробляти і впроваджувати раціональні форми розподілу і кооперації праці, організацію виробничих підрозділів, трудових колективів;
  •  удосконалювати організацію трудових процесів, робочих місць, методів і прийомів праці;
  •  удосконалювати нормування праці;
  •  застосувати найбільш ефективні системи матеріального стимулювання праці;
  •  здійснювати підготовку кадрів і систематичне підвищення їхньої кваліфікації;
  •  сприяти зміцненню трудової дисципліни та піднесенню творчої активності працівників;
  •  поліпшувати санітарно-гігієнічні, психофізіологічні і естетичні умови праці;
  •  забезпечувати раціональні режими праці і відпочинку.

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується необхідністю створення на підприємствах дієвої системи оплати праці. Збільшення вартості робочої сили, податкове навантаження на заробітну плату, заборгованість по заробітній платі – це далеко не повний перелік проблем оплати праці, з якими роботодавці та робітники стикаються дуже часто, тому удосконалення системи оплати праці є надзвичайно актуальним завданням.

Для вдосконалення системи оплати праці в сучасних умовах господарювання необхідно:

  •  забезпечити підвищення рівня організації робочого місця;
  •  забезпечити своєчасну видачу робочого завдання;
  •  поліпшення технічного стану робочого місця, проведення своєчасного профілактичного і поточного ремонту, модернізації;
  •  інтенсивно упроваджувати ефективні моделі організації праці;
  •  розробити адаптовану для підприємства гнучку єдину тарифну сітку, власну прогресивну шкалу між розрядних коефіцієнтів, що враховують складність праці, рівень кваліфікації і відповідальність;
  •  забезпечити механізм послідовного встановлення мінімальної ставки першого тарифного розряду на рівні прожиткового мінімуму.

Правильно обрана система організації оплати праці повинна вирішувати наступні двоєдині завдання :

  •  забезпечити роботодавцю досягнення в процесі виробництва та реалізації робіт та послуг оптимального результату, який дозволив би йому після відшкодування витрат отримати прибуток та закріпити свої позиції на ринку;
  •  забезпечити працівнику вчасну оплату праці та гідний життєвий рівень відповідно до кількості, якості, результатів його праці та вартості відповідних послуг робочої сили на ринку праці даного регіону.

На ПАФ «ПЕТРІВКА» застосовують дві форми оплати праці: почасову і відрядну.

Ми пропонуємо ввести на приватну агрофірму «ПЕТРІВКА» систему преміювання. Вона виконує функції зацікавленості працівників у досягненні вищих результатів праці, є суттєвим мотиваційним механізмом на підприємстві. В залежності від методів мотивації премію можна розподілити за двома напрямками:

  •  створення преміальних систем, що забезпечують високу якість продукції при обов’язковому збільшенні кількісних показників у роботі;
  •  надання додаткових пільг, відповідно до потреб робітника.

Це дозволить з одного боку, зацікавити працівників у ефективній праці, з іншого – дає можливість роботодавцю завжди прогнозувати фонд оплати праці. Системи преміювання повинні бути розроблені в залежності від цілей підприємства, що забезпечить ефективність їх застосування.

Таблиця 3.4

Вартісні показники продуктивності праці

Показники

Роки

2013 р. у % до

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2011 р.

2012 р.

Вироблено валової продукції, тис. грн:

на одного середньорічного працівника

Одержано товарної продукції, тис. грн:

на одного середньорічного працівника

Одержано чистого прибутку, тис.грн:

на одного середньорічного працівника

Таблиця 3.

Вдосконалення використання трудових ресурсів за рахунок впровадження преміювання

Показники

Традиційна оплата

(2013 р.)

Преміювання

(2016 р.)

2016 р. до 2013 р., %

Продуктивність праці:

на одного середньорічного працівника

Обсяги виробництва, ц:

на одного середньорічного працівника

Рентабельність


3.3. Оптимізація структури капіталу


ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ДОДАТКИ


Показники
економічної ефективності

родуктивність праці

Еколого-ефективність

Матеріаловіддача

Трудомісткість

Фондовіддача

Фондомісткість

Матеріало -місткість

Капітало - місткість


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52257. Організація закупівлі товарів на аукціонах 249.5 KB
  Інструкційно – методична карта практичного заняття № 4 Тема: Організація підготовки і проведення аукціону. Навчальні цілі заняття: ознайомити студентів з планом проведення заняття ; І виявлення знань студентів по темі використовуючи різні форми і методи контролю; ІІ привити практичні навички оформлення акційних документів; ІІ навчити самостійно робити висновки вносити пропозиції щодо організації підготовки та проведення аукціону; ІІІ формувати особу спеціаліста з сучасним економічним мисленням здатну...
52259. Рельєф. Тектоніка. Геологічнабудова. Корисні копалини України 50.5 KB
  Корисні копалини України. Корисні копалини України. прищеплювати любов до України географії. Обладнання: Фізична карта України Тектонічна карта України магнітофон жетони гонг штатив молоточок таблиці атлас України 89 класи призи.
52260. Aus der Geschichte der Ukraine 50.5 KB
  Wie geht es euch Kinder Heute beginnen wir ein neues Them zu studieren. Es heißt Die Ukrine gestern und heute“. Dieses Them ht 10 Stunden. ber wie ds Them heutiger Stunde ist versteht ihr nch dieser ufgbe.
52261. Австралія – найменший материк Землі. Загальні відомості. Своєрідність географічного положення материка. Історія відкриття і дослідження. Рельєф і корисні копалини 7.75 MB
  Мета: сформувати в учнів загальне уявлення про своєрідність та особливості природи Австралії; продовжити формувати навички складати характеристику географічного положення материка; знайти закономірності розташування форм рельєфу та корисних копалин; розвивати вміння учнів працювати зі схемами атласу і підручника аргументувати свою відповідь у тому числі за допомогою додаткових джерел літератури. Для подальшого вивчення Австралії клас поділяється на групи: 1група. Знаходить на карті крайні точки Австралії і визначає їхні географічні...
52262. Australia. Terra Incognita 178 KB
  Terr Incognit Suggested level B 1 B1 intermedite Inn brmovsk senior techer of English school 5 L' viv Objectives: to get cquinted with ustrlin history geogrphy stte Symbols; to prctice vocbulry; to develop pupils' listening reding nd speking skills; to rouse pupils' interests in the life of ustrlin people. The Ntionl nthem...
52263. Австралійський Союз. Океанія 171 KB
  Мета: продовжити формувати систему знань про Австралію сформувати систему знань про природноресурсний потенціал Австралії і Океанії; систематизувати уявлення учнів про міжнародну спеціалізацію регіонів вдосконалити вміння і навички учнів самостійно працювати з джерелами географічної інформації. Обладнання: політична карта світу фізична карта Австралії фізична карта Океанії атласи учнівські...
52264. АВСТРАЛІЯ – найменший материк Землі. Історія відкриття і дослідження 112 KB
  Визначити географічне положення Австралії, ознайомити учнів з історією відкриття, заселення Австралії європейцями, особливостями рельєфу, корисними копалинами...
52265. Австралія: загальна характеристика, специфіка ЕГП, особливості природи, населення і господарства 222 KB
  Мета: сформувати в учнів систему знань про природноресурсний потенціал австралії; систематизувати уявлення учнів про міжнародну спеціалізацію регіона. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ Який мореплавець відкрив Австралію Які крайні точки материка Австралія Дайте коротку характеристику географічного положення Австралії. Яка переважаюча форма рельєфу Австралії і чому ІІІ. Про ці та інші особливості Австралії ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці.