89880

Революция 1905-1907 годов

Доклад

История и СИД

Ход революционных событий. Восходящий этап, январь – октябрь 1905 г. Началом революции стали события в Петербурге: всеобщая стачка и Кровавое воскресенье. 9 января 1905 г. были расстреляны рабочие, которые шли к царю с прошением об улучшении их жизни. Петиция была составлена членами «Собрания русских фабрично-заводских рабочих Санкт-Петербурга»

Русский

2015-05-15

26.52 KB

0 чел.

Революция 1905-1907.

Причины: 1) главной причиной революции являлось сохранение феодально-крепостнических пережитков, которые тормозили дальнейшее развитие страны; 2) нерешенный рабочий вопрос; 3) национальный вопрос; 4) тяжелые условия службы солдат и матросов; 5) антиправительственный настрой интеллигенции; 6) поражение в Русско-японской войне.

По характеру революция 1905–1907 гг. была буржуазно-демократической.

Основные задачи революции: 1) свержение самодержавия и установление конституционной монархии;

2) решение аграрного и национального вопросов;

3) ликвидация феодально-крепостнических пережитков. Основные движущие силы революции: рабочие, крестьяне, мелкая буржуазия. Активную позицию в ходе революции занимал рабочий класс, который использовал различные средства в своей борьбе – демонстрации, стачки, вооруженное восстание.

Ход революционных событий. Восходящий этап, январь – октябрь 1905 г. Началом революции стали события в Петербурге: всеобщая стачка и Кровавое воскресенье. 9 января 1905 г. были расстреляны рабочие, которые шли к царю с прошением об улучшении их жизни. Петиция была составлена членами «Собрания русских фабрично-заводских рабочих Санкт-Петербурга» под руководством Г.А. Га-пона. Кровавое воскресенье всколыхнуло всю страну. В разных областях страны начались массовые беспорядки. Постепенно стачки и демонстрации приобретали политический характер. Основным лозунгом стал: «Долой самодержавие!» Революционное движение захватило также армию и флот. В июне 1905 г. произошло восстание матросов на броненосце «Князь Потемкин-Таврический». Крестьянство участвовало в революционных волнениях. Восставшие крестьяне крушили помещичьи имения, захватывали склады и хлебные амбары.

Кульминация, наивысший подъем революции, октябрь – декабрь 1905 г. Осенью и зимой 1905 г. революционное движение достигло высшей точки. Центром революционных действий в это время становится Москва. Здесь началась политическая забастовка, которая переросла во всероссийскую политическую стачку.

Николай II вынужден был 17 октября 1905 г. подписать Манифест «Об усовершенствовании государственного порядка», согласно которому: 1) должна была быть созвана Государственная дума; 2) населению страны предоставлялись демократические свободы – слова, собраний, печати, совести; 3) вводилось всеобщее избирательное право.

В декабре 1905 г. в Москве началась стачка, переросшая в вооруженное восстание. Центром восстания стала Пресня. Для его подавления в Москву был направлен гвардейский Семеновский полк. Это побудило Московский совет РСДРП принять решение о прекращении восстания, после чего восстание постепенно шло на спад.

Нисходящий этап, январь 1906 – июнь 1907 гг. Рабочее движение пошло на спад, устает от революционной нестабильности и интеллигенция. Хотя именно в это время наблюдается пик крестьянского движения, захват помещичьей земли, поджоги помещичьих усадеб.

23 апреля 1906 г. были приняты новые «Основные законы»: 1) царь получил право «чрезвычайного законодательства» без одобрения Государственной думы; 2) верхней палатой, утверждающей все решения Думы, стал Государственный Совет; 3) решения Думы не получали законной силы без согласия царя.

Революция 1905–1907 гг. имела незавершенный характер. Однако: 1) в некоторой мере ограничила самодержавие; 2) привела к учреждению законодательного представительства; 3) провозглашению политических свобод, созданию политических партий; 4) крестьяне в ходе революции добились отмены выкупных платежей (1906 г.).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23006. Мовознавство – наука про мову. Об’єкт та предмет мовознавства 32 KB
  Мовознавство наука про мову. Обєкт та предмет мовова. Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Обєкт це те що вивчається природна мова основним обєктом мовова є мова.
23007. Мова, її визначення, основні ознаки і властивості 35 KB
  Мова її визначення основні ознаки і властивості. Мова основний обєкт мовова. Мова система знаків яку ми використовуємо для спілкування комунікації передачі та сприйняття інформації. Мова це звукове вираження думки Шлейхер.
23008. Зв’язок мовознавства з іншими науками 43 KB
  Звязок мовова з іншими науками. Такі кардинальні проблеми загального мовознавства як зв'язок мови і мислення взаємовідношення між мовою і суспільством специфіка відображення людиною довкілля в мові знаковість мови мовні універсалії методи і методики лінгвістичного дослідження не можуть бути розв'язані без філософії. Зв'язок мовознавства з історією як і з іншими науками є обопільним. Зв'язок мовознавства з логікою яка вивчає форми вираження одиниць мислення понять суджень умовиводів полягає в тому що проникнути в...
23009. Мовознавство загальне і конкретне (часткове) 34 KB
  Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови україністика полоністика богемістика русистика або групи споріднених мов славістика германістика романістика тощо. Окремі мови різняться ступенем унормованості стилістичною диференціацією мовних засобів багатство словника. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування а також структуру й закономірності функціонування...
23010. Мовознавство теоретичне і прикладне 31.5 KB
  Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Прикладне мовово напрям у мовознавстві який опрацьовує методи вирішення практичних завдань повязаних із використанням мови. Теоретичне мовознавство включає лише лінгвістичні проблеми що стосуються найсуттєвіших ознак мови як суспільного явища в її відношенні до інших явищ дійсності. У такому разі загальне мовознавство лінгвістична дисципліна яка вивчає всі мови світу і є ніби узагальненням конкретних...
23011. Основні проблеми загального мовознавства 30.5 KB
  Основні проблеми загального мовова Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування а також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу. До них належать суть мови її природа походження закони розвитку звязок із мисленням культурою. Цей курс охоплює такі основні проблеми: природу і сутність мови в науці немає єдиного розуміння цієї проблеми різні напрями...
23012. Методи дослідження в мовознавстві 35 KB
  Методи дослідження в мовові Термін метод від гр. дослідження вчення шлях пізнання неоднозначний: він уживається в загальнонауковому філософському значенні у спеціальнонауковому що стосується певної галузі науки: в значенні прийом спосіб дії яке звичайно позначається словом методика. їх часто називають методами. наведення метод дослідження згідно з яким на підставі знання про окреме роблять висновок про загальне.
23013. Синхронічний та діахронічний аспекти вивчення мовних одиниць 33 KB
  syn разом і chronos час тобто одночасність 1 стан мови в певний момент її розвитку в певну епоху; 2 вивчення мови в цьому стані в абстракції від часового чинника. dia через і chronos час тобто різночасність 1 історичний розвиток мови; 2 дослідження мови в часі в її історичному розвитку. Поступові кількісні зміни у мові протягом століть зумовили Якісні зміни причому такі що сучасному мовцеві важко зрозуміти давні тексти. Відповідно в мовознавстві розрізняють стан мови та розвиток мови.
23014. Проблема походження мови, основні теорії походження мови 43.5 KB
  Проблема походження мови основні теорії походження мови. Проблема походження мови є дуже складною. проблему походження мови порушувалася в межах філософських дискусій про сутність мови. Представники школи Платона вважали що назви предметам даються не довільно а відповідно до їх Природи що свідчить про природний характер мови і відповідно закономірну біологічну зумовленість її виникнення.