90035

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Термін «держава» звичайно вживають у двох значеннях. У широкому значенні слова держава — це всеосяжна правова, суверенна територіальна організація громадянського суспільства, яка має у своєму розпорядженні публічно-політичну владу, спеціальний апарат управління і примушування...

Украинкский

2015-05-29

72.5 KB

0 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 7

Тема 1.             ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ

  1.  Держава: поняття, ознаки, функції.
  2.  Характеристика форми держави: поняття, зміст.
  3.  Державний механізм. Державний апарат.

  1.  Держава: поняття, ознаки, функції

Держава — це найвища форма організації суспільства, яка забезпечує захист та погодження індивідуальних, групових та загальносуспільних інтересів за допомогою права на певній території.

Можливі також інші підходи та визначення поняття “держава”. Держава — це основний інститут політичної системи суспільства, який організовує, скеровує і контролює спільну діяльність і відносини людей, суспільних груп, класів, асоціацій. Держава є центральним інститутом влади у суспільстві і концентрованим здійсненням цією владою політики. Саме тому, і в теоретичному осмисленні, і в побутовій свідомості, і в дійсності всі три явища — держава, влада і політика — цілком природно ототожнюються.

Держава — це організація суверенної політичної влади, яка в рамках правових норм здійснює управління суспільними процесами і забезпечує безпеку особи і нації.

Держава — це організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально-неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним, насамперед, в інтересах цієї його частини, а також управління загальносуспільними справами.

Розуміння держави являє собою одну з найбільш складних проблем юридичної і політичної науки. Тому і пропонується багатоваріантність вибору її розуміння.

Термін «держава» звичайно вживають у двох значеннях. У широкому значенні слова держава це всеосяжна правова, суверенна територіальна організація громадянського суспільства, яка має у своєму розпорядженні публічно-політичну владу, спеціальний апарат управління і примушування, забезпечує безпеку існування цивільного суспільства як єдиного цілого.

У вузькому значенні слова держава це механізм здійснення публічно-політичної влади в суспільстві, механізм ( апарат) управління суспільством.

            Причинами  виникнення держави є:

1)  необхідність удосконалення управління суспільством, пов'язана з його ускладненням у результаті розвитку виробництва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням чисельності населення і розшаруванням суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);

2) необхідність підтримання в суспільстві порядку, який забезпечує його соціальну усталеність, що досягається за допомогою загальнообов'язкових соціальних (насамперед юридичних) норм;

3)  необхідність придушення опору експлуатованих мас, які виникли в результаті розшарування суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);

4)  необхідність захисту території та ведення війн, як оборонних, так і загарбницьких;

5)  необхідність організації значних суспільних робіт, об'єднання з цією метою великих груп людей (у ряді країн Азії й Африки).

Держава займає центральне положення серед інших елементів політичної системи (політичних партій, громадських організацій тощо) і є головним і універсальним засобом здійснення політичної влади.

Держава не мислима поза суспільством; у той же час, необхідно пам’ятати, що ототожнювати державу і суспільство не можна. Держава повністю не співпадає зі суспільством, не розчиняється у ньому, вона є організацією, яка певним чином відокремлена, інституалізована у вигляді механізму держави (державної системи), має власні закономірності становлення, розвитку і функціонування, особливі потреби й інтереси.

Державу, як головний інститут політичної системи суспільства, характеризують наступні ознаки:

всезагальність. Компетенція держави поширюється на всіх суб’єктів правовідносин (людей, організації тощо), які знаходяться на її території. Цей вплив поширюється і на громадян інших держав, які знаходяться на її території, і їхнім обов’язком є підпорядковуватися законам цієї держави;

суверенітет. Це означає, що держава володіє верховенством, повнотою, самостійністю і формальною незалежністю влади від будь-якого іншого суб’єкта суспільного життя чи елемента політичної системи:

а) верховенство — державна влада є вищою владою у суспільстві;

б) повнота (неподільність) — державна влада охоплює всі сфери суспільно-політичних відносин;

в) самостійність — державна влада не залежить від волі будь-яких інших організацій, окремих осіб чи держав.

територіальність. Територія є матеріальною базою існування держави. Влада держави поширюється на певну територію, означену її кордонами, при цьому, на даній території може існувати тільки одна держава;

офіційний статус. Держава є єдиним представником всього населення, яке проживає на певній території;

універсальність. Діяльність держави охоплює всі сфери суспільно-політичного життя, які вимагають державно-правового регулювання, і тільки держава може приймати загальнообов’язкові норми, які їх регулюють;

централізованість. Всі державні органи побудовані за ієрархічною системою, тобто органи на місцях підпорядковуються органам у центрі, які, у свою чергу, підпорядковуються вищим органам державної влади і управління;

структуралізація. Державна влада має певну структуру відповідно до тих завдань, які вона покликана виконувати. Це включає і поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, і наявність інших органів (військо, поліція тощо), які виконують її завдання.

Функції державице основні напрями її діяльності по забезпеченню потреб та інтересів суспільства, в яких відображаються й конкретизуються завдання держави, проявляються її сутність, соціальне призначення. Метою функціонування держави є забезпечення цілісності та стабільності розвитку й існування суспільства.

Функції держави також визначаються певним етапом розвитку суспільства та історичними типами (формами) самої держави. Так, сучасна соціальна і демократична держава покликана задовольняти потреби та інтереси всього суспільства і гарантувати права та свободи всіх його членів.

Існує багато критеріїв для класифікації функцій, але основними з них є наступні:

1) залежно від суб'єкта державної діяльності (поділу влади) — законодавчі (правотворчі), виконавчо-розпорядчі (управлінські), судові і контрольно-наглядові (парламентський контроль, прокурорський нагляд);

2) залежно від їх ролі в суспільстві — основні і другорядні;

  1.  залежно від сфери впливу і здійснення — внутрішні і зовнішні;
  2.  залежно від сфери суспільних відносин (об'єкта діяльності) — економічні, політичні (ідеологічні), функції соціального захисту, гуманітарні, екологічні;
  3.  залежно від терміну виконання — постійні і тимчасові;
  4.  залежно від форм, методів державної діяльності:

 правотворча — правове регулювання суспільних відносин шляхом видання компетентними державними органами нормативних актів;

правореалізаційна — діяльність державних органів щодо втілення нормативних актів у суспільну практику шляхом видання правозастосовних актів, які є підставою для виникнення, зміни чи припинення правовідносин;

правоохоронна — безпосереднє реагування на скоєні правопорушення, встановлення і притягнення до юридичної відповідальності осіб, які їх вчинили.

Основні внутрішні функції Української держави.

Характер внутрішніх функцій Української держави визначається змістом ст. 1 Конституції, яка характеризує нашу державу як демократичну, соціальну і правову. Внутрішні функції можна класифікувати за сферами суспільних відносин — тобто в економічній, політичній і гуманітарній галузях.

В економічній сфері:

господарсько-організаторська функція (організація роботи державного і визначення засад діяльності приватних підприємств, політика держзамовлення);

господарсько-стимулююча (забезпечення стабільності ринкових відносин, стимулювання конкуренції, обмеження монополізму);

науково-організаторська (організація системи наукових установ як основи соціально-економічного, культурного розвитку країни, а також забезпечення її обороноздатності);

функція регулювання міри праці і міри споживання (встановлення робочого часу, часу відпочинку, мінімальної заробітної плати).

У політичній сфері:

функція соціального компромісу — при прийнятті рішень врахування інтересів усіх груп населення;

забезпечення, гарантії та захист прав людини і громадянина;

функція охорони конституційного ладу;

ідеологічна функція — конституційне закріплення Української держави як правової, демократичної і соціальної, що відображає ціннісне призначення ролі держави у суспільстві.

У гуманітарній сфері:

екологічна функція — охорона навколишнього природного середовища;

функція соціального захисту — охорона здоров'я населення, соціальна допомога, пенсійне забезпечення, соціальне страхування, створення умов для реалізації права на достатній життєвий рівень (одяг, житло, харчування);

культурно-виховна функція (розвиток освіти, культури, умов виховання особи).

Основні зовнішні функції Української держави

Як і внутрішні функції, зовнішні також можна класифікувати залежно від сфер їхнього впливу на суспільні відносини — тобто в економічній, політичній та гуманітарній.

В економічній сфері:

участь у програмах міжнародної кооперації та інтеграції виробництва, співпраця в межах світової економічної системи;

вирішення глобальних наукових і господарських проблем.

У гуманітарній сфері:

— міжнародне забезпечення прав людини і громадянина (допомога народам інших країн у разі стихійного лиха та інших кризових ситуацій);

забезпечення ефективного використання, охорони та відтворення природного середовища;

міжнародне співробітництво у сфері культури, освіти та охорони пам'яток культурної спадщини;

участь у забезпеченні розробок та безпосередній охороні здоров'я людей, боротьба зі СНІД та ін.

У політичній сфері:

розвиток міждержавних договірних відносин (підтримання дипломатичних взаємин, створення дипломатичних представництв);

забезпечення суверенітету й обороноздатності країни (участь у спільних програмах з НАТО); участь у забезпеченні миру в усьому світі (участь у військових підрозділах ООН);

участь у боротьбі з міжнародними правопорушеннями та особами, винними в їх скоєнні.

  1.  Характеристика форми держави: поняття, зміст

Форма держави — порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні.

      Структура форми держави -- стійка єдність елементів, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим. Вона включає три взаємозалежних елементи:

  •  форму державного правління;
  •  форму державного устрою;
  •  форму політичного (державного) режиму.

Форма державного правління – це порядок утворення і організації вищих органів влади в державі. За способом організації верховної влади та за її формальним джерелом форми правління поділяються на монархії та республіки.

Монархія (грец. monarchiaєдиновладдя) – це форма державного правління, при якій державна влада зосереджена цілком або частково в руках однієї особи — монарха, передається в спадщину, не залежить від населення (як правило, не затверджується ним). Існує декілька різновидів монархічної форми правління: абсолютна монархія; дуалістична монархія (законодавча влада здійснюється парламентом, а монарх очолює управління державою і формує  уряд); парламентська монархія (в якій повноваження монарха суттєво обмежені конституцією і парламентом); теократична монархія (монарх очолює на тільки світське, а й духовне правління).

Республіка  (лат. respublica – суспільна, всенародна справа)  – це  форма державного правління, при якій вища державна влада здійснюється представницьким загальнонаціональним органом влади (парламентом), обраним населенням на певний строк. В сучасному світі існують три види республіки: парламентська, президентська, змішана.

Форма державного устрою –   порядок поділу території держави на певні складові частини і співвідношення влади між ними і державою в цілому. За формою державного устрою держави поділяються на унітарні і федеративні.

Унітарна держава – проста єдина держава, частинами якої є адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних прав. Федерація –  складова союзна держава, частинами якої є державні утворення, що мають суверенні права.

Форма державного режиму - порядок здійснення державної влади у певні способи певними, методами і засобами. Всі існуючі державно-правові режими поділяються на демократичні і недемократичні (антидемократичні).

Демократичний режим поширений у більшості сучасних держав і характеризується прямою участю населення у вирішенні державних питань чи з допомогою виборних представницьких органів, гарантованістю прав і свобод людини і громадянина, існуванням різних форм власності, політичним та ідеологічним різноманіттям, верховенством права та ін.

Антидемократичний  режим може бути авторитарний (заснований на необмеженій владі однієї особи або групи осіб, не допускає політичної опозиції, але зберігає автономію особи в неполітичні й сфері) та  тоталітарний (характеризується всеохоплюючим контролем влади над суспільством і особою, пануванням єдиної політичної партії, яка зростається з державою, єдиною ідеологією, зведенням до мінімуму або відсутністю політичних прав і свобод).

  1.  Державний механізм. Державний апарат

Кожна держава створює різноманітні організації для здійснення своїх завдань і функцій, які у юридичній науці називають механізмом держави.

Механізм держави — це система органів, організацій, інших державних інститутів, які складають її організаційну основу та беруть безпосередню участь у здійсненні завдань і функцій держави.

До механізму держави входять:

  •  державні  підприємства –  господарюючі суб’єкти, необхідні для виробництва і реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг з метою задоволення потреб суспільства;
  •   державні установи – організації, що здійснюють соціально-культурні функції у сфері  освіти, науки, охорони здоровя;
  •  державні органи –  організації (посадові особи), наділені владними повноваженнями для виконання завдань і функцій держави).

Апарат держави — це система всіх державних органів, які здійснюють завдання та виконують певні функції держави. Він є складовою частиною механізму держави, але не ототожнюється з ним.

Основними принципами діяльності державного апарату України є:

демократизм; національна рівноправність; законність; суверенність; розподіл повноважень органів держави; поділ влади; соціальна справедливість; гуманізм; поєднання переконання і примусу; гласність, відкритість, врахування громадської думки тощо.

  Орган держави — структурно організований елемент державного механізму, наділений владними повноваженнями та необхідними матеріальними засобами для здійснення завдань, пов'язаних із реалізацією тієї або іншої функції держави.

Державний орган  як самостійна частина державного апарату характеризується  наступними ознаками:

  •  виступає від імені держави і представляє державу у відносинах, пов’язаних з її компетенцією;
  •  утворюється і діє на чіткій правовій основі; його компетенція закріплюється в нормативно-правових актах;
  •  має встановлену для нього організаційну структуру і пов’язану з нею систему службової підпорядкованості і службової дисципліни;
  •  наділяється державою певними матеріальними засобами і коштами;
  •  має необхідний обсяг державно-владних повноважень, на основі яких посадові особи і колегіальні органи видають юридичні акти і забезпечують їх реалізацію (в тому  числі застосовують в разі необхідності заходи примусового характеру).

 Апарат держави як правило включає: представницькі органи (парламент); виконавчі органи (уряд, міністерства, служби, інспекції); судові органи; органи контролю і нагляду; збройні сили, органи національної безпеки і охорони суспільного порядку. Особливе місце посідає глава держави (президент).

Ефективність роботи державного апарату залежить передусім від того, наскільки чітко розподілені функції і компетенція між органами законодавчої, виконавчої і судової влади.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.   До  системи держаних органів України належать: законодавчий орган — Верховна Рада України; глава держави — Президент України; органи виконавчої влади, що поділяються на вищі (Кабінет Міністрів України), центральні (міністерства, державні служби, інспекції), місцеві (обласні і районні, міст Києва й Севастополя державні адміністрації).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81202. Догматы и культ иудаизма 26.33 KB
  Центральная доктрина иудаизма вера в единого Бога который бессмертен вечен всемогущ вездесущ и безграничен. В соответствии с нормами иудаизма верующий поддерживает связь с Богом через молитву а божья воля открывается человеку через Танах.
81203. Структура Ветхого завета в иудаизме 22.12 KB
  Книги Ветхого Завета были написаны в период с XIII по I в. Ветхий Завет состоит из следующих книг: 1 Книги закона Тора Учение или Пятикнижие Моисеево составление книг приписывается Моисею: Бытие сотворение мира и человека рай первые люди грехопадение размножение человечества всемирный потоп Ной патриархи родоначальники еврейского народа Авраам Исаак Иаков Иосиф с братьями поселение евреев в Египте; Исход Моисей 10 заповедей освобождение из плена; Левит религиозное законодательство; Числа законодательство и...
81204. Формирование ислама. Жизнь и деятельность Мухаммеда 25.03 KB
  Жизнь и деятельность Мухаммеда. Политическое и религиозное движение возглавил пророк Мухаммед. Мухаммед родился в 570 г. Мать Амина по обычаю мекканцев отдала Мухаммеда кормилицебедуинке у которой он рос до 5 лет.
81205. Вероучение ислама 24.39 KB
  Иман или вера включает: Веру в Единого Бога Аллаха. Веру в Ангелов и демонов. 3Веру в Святые Писания и в святость Корана который считается словом божьим божественным откровением которое передавал Аллах в виде видений Мухаммеду в течение 22 лет т. 4Веру в Пророков и в посланничество Мухаммеда.
81206. Коран – священная книга ислама 24.8 KB
  Главным источником веры является Коран священная книга мусульман состоящая из притч молитв и проповедей Мухаммеда. спустя почти два десятилетия после смерти пророка был составлен свод Коран чтение другие названия: китаб книга зикр предостережение . Святость Корана обусловлена тем что изречения пророку диктовал архангел Джебраил на протяжении 22 лет доносивший слова самого БогаАллаха. эти откровения составили канонический текст Корана который дошел до наших дней в неизменном виде.
81207. Основные направления в исламе 24.66 KB
  В результате внутренних противоречий в VII веке возникли два направления: сунниты и шииты. Последователи суннизма признавали законность власти первых четырех халифов а шииты считали единственным законным главой мусульман четвертого халифа Али ум. Шииты поклоняются этому имаму и верят что перед Страшным Судом явится махди для установления на земле равенства и справедливости. Шииты как и сунниты признают святость Корана а в Сунне признают лишь те хадисы авторами которых являются четвертый халиф Али и его последователи.
81208. Пять столпов ислама 24.1 KB
  Саум пост. Мусульманский пост заключается в воздержании от пищи питья наслаждения и развлечений. Главным и обязательным для всех кроме больных путешествующих военных и беременных является пост в месяц рамадан; кроме того существует еще дата в которой поститься желательно. Уразабайрам праздник разговенья окончания поста.
81209. Основные идеи шариата. Понятие джихада 26.17 KB
  Понятие джихада. Джихад с точки зрения шариата является общим понятием путей и методов достижения деяний высказываний и убеждений любимых и одобряемых Всевышним Аллахом а также отражения деяний высказываний и убеждений порицаемых и ненавистных Пречистому Аллаху. Ибн альКаййим: Джихад подразделяется на четыре уровня: джихад против самого себя джихад против шайтана джихад против неверующих и лицемеров и джихад против приверженцев несправедливости нововведений и порицаемых действий. Джихад против самого себя также имеет четыре уровня:...
81210. Происхождение буддизма. Реальная и мифологическая жизнь Будды 25.61 KB
  Это путь самоуглубления для познания истины путь ведущий к покою и к просветлению духа. Открыв истинный путь начал проповедовать. Именно Будде Шакьямуни мудрецу из племени шакьев удалось доступно и убедительно выразить ожидания общества: жизнь есть страдание от страдания можно спастись есть путь спасения этот путь нашел и описал Будда.