90039

Захворювання шкіри, пупкової ранки. Сепсис новонароджених. Пологові травми. Асфіксія новонароджених

Лекция

Медицина и ветеринария

Шкіра дитини першого року життя містить багато кровоносних судин внаслідок чого вона має рожеве забарвлення. Волосся на голові у дитини першого року життя змінюється декілька разів. У новонародженої дитини pH шкіри нейтральна внаслідок чого бактрецидні властивості виражені недостатньо.

Украинкский

2015-05-29

34 KB

0 чел.

Захворювання шкіри, пупкової ранки.

Сепсис новонароджених. Пологові травми.

Асфіксія новонароджених.

 Анатомо-фізіологічні особливості шкіри та підшкірно-жирової клітковини. Шкіра новонародженої дитини, як і дорослого, складається з епідермісу та дерми.

 Епідерміс дуже тонкий, постійно злущується та активно розростається. Дерма має недостатньо розвинуті сполучнотканинні елементи та м’язові волокна. Базальна мембрана, яка знаходиться між епідермісом та дермою, практично не містить сполучної та еластичної тканини, внаслідок чого епідерміс може легко відділятися від дерми.

Шкіра дитини першого року життя містить багато кровоносних судин, внаслідок чого вона має рожеве забарвлення. Також це сприяє швидкому розповсюдженню інфекційних процесів.

Сальні залози добре функціонують ще у внутрішньоутробному періоді, а потові починають свою діяльність у – місяці.

Волосся на голові у дитини першого року життя змінюється декілька разів. Плечі та спина вкриті пушковим волоссям, особливо у недоношених дітей.

Підшкірно-жирова клітковина дітей першого року життя містить багато твердих жирних кислот – пальмітинової та стеаринової, та меншу кількість рідкої олеїнової кислоти. Внаслідок цього тургор тканин у дітей першого року життя підвищений, також вони схильні до утворення ущільнення та набряку шкіри та підшкірно-жирової клітковини (склерема, склередема новонароджених).

Більшість жирової тканини відкладається на обличчі (тіла Біша), сідницях, стегнах, животі. Зникає підшкірно-жирова клітковина перш за все на животі та грудях, потім на кінцівках та в останню чергу на обличчі.

У новонародженої дитини pH шкіри нейтральна, внаслідок чого бактрецидні властивості виражені недостатньо. У віці 1,5 – 2 місяці pH зсувається у кислий бік.

Приблизно до 6-місячного віку шкіра дитини не здатна у повній мірі здійснювати захист від ультрафіолетового випромінювання за допомогою меланіну. В цей період треба уникати надмірної інсоляції дитини.

Пуповина. Пупкова ранка

 Пуповина містить одну пупкову вену, яка приносить плоду артеріальну кров та дві пупкові артерії, які відводять від плоду венозну кров. З початком самостійного дихання у новонародженої дитини циркуляція крові у судинах пуповини завершується. Після народження дитини здійснюється відповідна обробка пуповини, в подальшому пупкова культя некротизується та відпадає. Ранка, яка утворюється на місці пупкової культі, епітелізується на 10 – 20 день життя дитини. В подальшому на цьому місці утворюється шкірний пупок, який поступово набуває лійкоподібної форми. Пупкова вена перетворюється на круглу звязку печінки, а пупкові артерії – на пупкові  звязки.

 Захворювання шкіри і пупкової ранки – включають до себе попрілості, везикулопустульоз, пухирчатка, пітниця, омфаліт ( запалення пупкової ранки).

Попрілості найчастіше виникають у пахових складках внаслідок поганого догляду за малюком, тривалим перебуванням його у мокрих пелюшках, недбалого підмивання після сечовипускань чи випорожнень. Розрізняють ступені попрілості: 
1 – почервоніння шкіри без порушення її цілісності, 
2 – різке почервоніння з роз’їданням поверхневого шару шкіри (ерозії), 
3 – характерна мокнуча поверхня шкіри, яка утворилася в результаті злиття ерозій.

Лікування
При попрілості насамперед треба дотримуватися широкого вільного сповивання. Ще кращим є відкритий спосіб лікування з ультрафіолетовим опромінюванням. Застосовують присипки з ксероформу, стрептоциду, тальку, оксиду цинку. При мокрій поверхні роблять примочки з 0, 25% розчину нітрату срібла. Обов’язковими є щоденні ванночки з відварами череди, чистотіла, лікарської ромашки або з слабким розчином перманганату калію.

Везикулопустульоз характеризується появою дрібних гнійничкових висипань , розміри яких різні – від декількох мм до 0,5 см. Ці елементи розміщуються у природних складках шкіри, на тулубі і кінцівках, на шкірі голови між волоссям. При невеликій кількості таких висипань загальний стан дитини не порушується.

^ Пухирчатка новонароджених - більш небезпечне ураження шкіри, ніж везикулопустульоз. Здебільшого виникає на 1 – 2 – му тижні життя. Має вигляд пухирців різної величини (0,5 - 2 см) з червоною облямівкою, які наповнені серозно – гнійною рідиною. Коли вони розкриваються, оголюється ерозивна поверхня, яка іноді покрита крапельками крові. Пухирці з’являються на шиї, кінцівках і рідше на животі. При великій їх кількості порушується стан дитини, підвищується температура тіла. Діти стають млявими, погано сплять, не збільшується їхня маса, іноді спостерігаються диспепсичні явища. Перебіг хвороби може бути тривалим і призвести до розвитку токсико – септичного стану.

Лікування
Дітей ізолюють, при догляді суворо дотримуються правил асептики.
Місцево застосовують дезинфікуючі засоби . Антибіотики призначають після бакдослідження флори із пухирців і визначення її чутливості до протибактеріального засобу. При тривалому перебігу хвороби застосовують імунопрепарати – протистафілококовий гама - глобулін і антистафілококову плазму. Доцільне ультрафіолетове опромінення.

Омфаліт – запалення пупкової ранки. Може бути катаральна, флегмонозна, некротична форми.

Катаральна форма – мокнучий пупок виникає при уповільненій епітелізації пупкової ранки. При цьому вона довго мокне, з’являються грануляції, серозні або серозно - гнійні виділення. Процес загоювання іноді триває кілька тижнів.
Загальний стан дитини не порушений.
Флегмонозна форма – характеризується поширенням запального процесу навколо пупка і на прилеглі до нього тканини. Шкіра навколо пупка є гіперемованою і набряклою. Якщо натиснути на прилеглу до пупка ділянку, то з пупкової ранки виступає гній. Загальний стан дитини погіршується, вона стає неспокійною, підвищується температура тіла, втрачається апетит, знижується маса тіла, з’являються диспепсичні явища.
Некротична форма – приєднується некротичний процес тканин. При будь – якої патології пупкової ранки є реальна небезпека поширення інфекції на пупкові судини і розвитку пупкового сепсису.

Лікування
При катаральній формі омфаліту пупкову ранку припікають 5% розчином калію перманганату або 70* спиртом. При гнійних виділеннях з ранки її спочатку промивають 3% розчином перекису водню, а потім припікають вказаними препаратами і присипають порошком стрептоциду або ксероформу.
При флегмонозній формі застосовують антибіотики широкого спектра дії, аскорбінову кислоту, тіамін, при інтоксикації показане в/в введення глюкози, неогемодезу, альбуміну, для підвищення імуних сил в/м призначають імуноглобулін.

При некротичній формі – додатково призначають оперативне втручання – видалення некротичних тканин оперативним шляхом.

Сепсис новонароджених – це бактеріємія, яка виникає на фоні зміненої реактивності і проявляється ознаками важкої генералізованої інфекції.

Епідеміологія
Інфікування дитини може відбуватися в антенатальний ( трансплацентарно), інтранатальний ( при проходженні пологовими шляхами) та постнатальний періоди. Вхідними воротами є : пупкова ранка, пупкові судини, пошкоджена шкіра та слизові оболонки, травний канал, середнє вухо, очі, сечовидільні шляхи.
Фактори ризику:
1.Патологія вагітності
2.Захворювання матері
3.Патологія пологів
4.Патологія новонародженого
5.Фактори зовнішнього середовища
Етіологія
Захворювання відноситься до полімікробних, тому що збудниками можуть бути стафілококи, стрептококи, пневмококи та інш.
Класифікація
1. В залежності від входних воріт:
пупковий, шкірний, легеневий, кишковий, змішаний
2. За перебігом:
блискавичний, гострий, підгострий, хронічний, рецидивуючий
3. За характером збудника:
стафілококовий, стрептококовий, протейний, колісепсис
4. За ступенем тяжкості:
легка, середня, тяжка
5. За клінічними проявами:
септицемія, септикопіємія, гранульоматозна форма
Клініка

Сепсис може мати ранній або пізній початок.
^ Ранній сепсис характеризується появою симптомів захворювання в перші дні після народження, гострим, іноді блискавичним перебігом, численними вогнищами уражень, високою летальністю. Типовими ознаками є: важкий стан при народженні, гіпер – або гіпотермія, зригування, блювання, набряковий синдром, велика втрата маси тіла, блідо – сіра шкіра, мармуровість шкірних покривів, жовтяниця, піодермія, геморагічні висипання, збільшення печінки і селезінки, неврологічні симптоми, ДВЗ – синдром.

^ Пізній сепсис має інкубаційний період від 3 до 20 днів і такі періоди у своєму перебігу:
Період передвісників - затримка збільшення маси тіла, пізнє відпадання пупкового залишку, широка пупкова ранка,
^ Початковий період – погіршення загального стану, блідість, піодермія, зригування, нестійкі рідкі випорожнення, гіпотермія, субфебрилітет, зменшення маси тіла, посилення жовтяниці, омфаліт,
^ Період розгорнутой картини – підвищується температура тіла, але гарячка може бути короткотривалою. Характерні неспокій, млявість, адинамія. Дитина стогне. Може бути втрата свідомості, загострені риси амімічного обличчя. Постійні зригування, блювання, втрата маси тіла, розвиток дистрофії. Колір шкіри сіро – блідий з жовтяничним відтінком, геморагії, іноді піодермія. Знижений тургор шкіри, часто розвивається пневмонія, що проявляється задишкою, зміною перкуторних даних, хрипами. Постійно спостерігаються порушення гемодинаміки, живіт здутий, збільшуються печінка та селезінка, розвивається ДВЗ – синдром.

На фоні таких клінічних ознак можуть формуватися піємічні вогнища з відповідною клінічною картиною.
Клінічним проявом порушень життєво важливих функцій організму є септичний шок і синдроми поліорганної недостатності. Ознаками розвитку шоку слід вважати раптовий швидкий розвиток гіпотензії, тахі- або брадикардію, задишку, ціаноз, олігурію. Основні синдроми:
1. Синдром ураження ЦНС
2. Синдром порушення центральної гемодинаміки
3. Синдром порушення периферичного кровообігу
4. ДВЗ – синдром
5. Синдром гострої ниркової недостатності

6. Синдром дихальної недостатності

Лікування
Основні принципи:
Організація раціонального режиму, догляду і харчування – госпіталізація у спеціалізовані відділення, моніторинг життєво важливих функцій, режим харчування залежно від важкості стану, парентеральне харчування, корекція дисбактеріозу.

1.  Адекватна оксигенація.
2. Інфузійна терапія, яка передбачає корекцію гемодинамічних і метаболічних розладів, підтримання адекватного АТ, дезінтоксикацію, відновлення реологічних властивостей крові – призначають колоїди і кристалоїди, терапію свіжозамороженою плазмою, пресорні аміни ( допамін, добутамін), кількість рідини та швидкість введення визначаються станом дитини, добовою потребою, поточними витратами.
3. Антибактеріальна терапія – основні принципи : ранній початок, тривале застосування препаратів в оптимальних дозах з урахуванням чутливості збудника. Препарати вибору : амікацин, цефалоспорини, нітроміцин, аміноглікозиди, дифлукан, нізорал, метронідазол.
4. Імунокоригувальна терапія – специфічні імуноглобуліни, гіперімунна плазма, бактеріофаги.
5. Посиндромна і симптоматична терапія.
6. Детоксикація – замінне переливання крові, гемосорбція.
7. Санація первинного і метастатичних гнійних вогнищ.
Після виписки зі стаціонару дитина протягом 3 років перебуває під наглядом педіатра, невропатолога, у разі потреби – інших спеціалістів.

Асфіксія новонароджених

Асфіксія (asphyxia – відсутність пульсу) може бути вродженою (внутрішньоутробна або асфіксія під час пологів) та набута. В основі розвитку будь-якої асфіксії полягає недостатність кисню в крові дитини з одночасним накопиченням надлишку вуглекислого газу (гіпоксемія, гіпоксія та гіперкапнія).

 Внутрішньоутробна асфіксія може розвиватися внаслідок наявності у матері захворювань серцево-судинної системи (вади серця), дихальної системи (туберкульоз, бронхоектатична хвороба), захворювань крові (анемія), інфекційних захворювань. Акушерська патологія – токсикоз вагітних, передлежання плаценти, аномалії пуповини, обвивання шиї плода пуповиною, переношеність плода. Аномалії розвитку плода – дефекти серцево-судинної системи, системи кровотворення.

Найпростіший метод діагностики – прослуховування серцевої діяльності плода – відмічається тахікардія (більше 180 за 1 хв), або брадикардія (100 – 120 за 1 хв), аритмія, слабкість серцевих тонів.

 Асфіксія під час пологів. Її розвитку багато в чому сприяє наявність внутрішньоутробної асфіксії. Також має значення порушення родової діяльності – тривалі пологи, слабкість скорочень матки, або, навпаки, тривалі часті судомні скорочення міометрію. Передчасні дихальні рухи новонародженої дитини сприяють аспірації навколоплідних вод.

  1.  Asphyxia livida – легка (синя) асфіксія.
  2.  Asphyxia pallida – тяжка (біла) асфіксія.

Будь-яка асфіксія характеризується відсутністю або наявністю вкрай поверхневого дихання при наявності серцевої діяльності.

У разі наявності синьої асфіксії  спостерігається ціаноз шкіри, зниження м’язового тонусу та пригнічення сухожилкових рефлексів. Ссальний та ковтальний рефлекси збережені. Спостерігається зміна тахі – та брадикардії, зміна звучності та сили серцевих тонів. Після видалення слизу з дихальних шляхів та з рота дихання швидко відновлюється. Прогноз сприятливий.

 Біла асфіксія являє собою смертельну небезпеку для плода. Шкіра має восково-бліде забарвлення, слизові оболонки ціанотичні. Тонус м’язів різко знижений, сухожилкові рефлекси відсутні. Тони серця послаблені, спостерігається брадикардія, яка у разі погіршення стану змінюється тахікардією. Дихання відсутнє. Відмічаються крововиливи в шкіру та внутрішні органи.

 Післяродова (набута) асфіксія проявляється через деякий час після пологів, частіше спостерігається у недоношених дітей та у доношених , які мають внутрішньочерепну травму.

Показання для подальшого оцінювання стану новонародженого під джерелом променевого тепла і можливого втручання включають:
1. Забруднення меконієм навколоплідних вод або шкіри новонародженого.
2. Відсутню або знижену реакцію дитини на стимуляцію зовнішнього середовища.
3. Стійкий центральний ціаноз.
4. Передчасне народження.

При наявності будь-якої із зазначених ознак новонароджені потребують проведення стандартних початкових кроків реанімації і мають підвищену ймовірність розвитку патологічних станів, тому протягом раннього постнатального періоду їх слід часто оглядати. Насамперед, дитину слід відділити від матері і перенести на реанімаційний стіл, під джерело променевого тепла.

Відповідно до оцінки важкості асфіксії спеціально підготовлений персонал має забезпечити:
А. Прохідність дихальних шляхів (положення, відсмоктування слизу, інтубація).
В. Стимуляція чи відновлення дихання (тактильна стимуляція, ШВЛ).
С. Підтримання циркуляції крові (непрямий масаж серця, уведення лікарських засобів).
^ Після проведення реанімаційних заходів :
Парентеральне харчування,
Забезпечення адекватної оксигенації,
Обмеження кількості рідини,
Підтримання АТ, нормоглікемії,
Активне лікування судом – натрію оксибутират, діазепам, фенобарбітал, фенітоїн, клоназепам
Сечогінні засоби
Оздоровлення дітей, які перенесли важку гіпоксію, має бути етапним: пологовий будинок – відділення або центр патології новонароджених – реабілітаційне відділення – дитяча поліклініка

ПРОТОКОЛ РЕАНІМАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ПРИ АСФІКСІЇ НОВОНАРОДЖЕНОГО



При чистих навколоплідних водах



При інтенсивному меконіальному забрудненні вод


1.Покласти новонародженого під джерело променевого тепла на горизонтальну щільну поверхню

2.Швидко обсушити шкіру новонародженого за допомогою теплої пелюшки

3.Забрати мокру пелюшку

4.Забезпечити правильне положення голівки (під плечі підкладають валик)

5.Відсмоктати спочатку вміст порожнини
рота, а потім – носової частини глотки


1.Катетером відсмоктати вміст порожнини рота, глотки і порожнини носа відразу після народження голівки дитини

2.Як тільки новонародженого покладено під променевий обігрівач, негайно забезпечити його правильне положення

3.Під контролем прямої ларингоскопії відсмоктати залишковий меконій з глотки, після чого провести інтубацію трахеї і відсмоктати меконій з нижніх дихальних шляхів безпосередньо через ендотрахеальну трубку за допомогою спеціального аспіратора меконію

4.Швидко висушити шкіру новонародженого за допомогою теплої пелюшки

5.Забрати мокру пелюшку

6.Провести нетривалу ( не більше двох разів) тактильну стимуляцію новонародженого (постукування по п’ятці, по підошві).
7.Оцінити наявність і характер самостійного дихання. За відсутності самостійного дихання негайно розпочати ШВЛ за допомогою мішка і маски

якщо після накладання маски на обличчя дитини і проведення кількох вентиляцій мішком грудна клітка не рухається, то рекомендують такі заходи:
А) повторно накласти маску, забезпечуючи її щільне прилягання до обличчя і знову проводити вентиляцію, за відсутності ефекту послідовно виконати зазначені нижче заходи, кожного разу перевіряючи ефективність вентиляції
Б) перевірити положення голівки
В) перевірити наявність секрету в порожнині рота і в разі потреби відсмоктати його
Г) спробувати провести вентиляцію з напіввідкритим ротом з використанням повітроводу

За відсутності ефекту слід провести інтубацію трахеї і виключити наявність у дитини природжених аномалій розвитку. Через 2 хв після початку ШВЛ мішком і маскою у шлунок слід увести зонд, щоб запобігти аспірації та роздуванню живота

За наявності адекватного самостійного дихання слід відразу переходити до п . 9

8.Вентилювати 15-30 разів 100% киснем із частотою 40 – 60 за хвилину

9.Визначити ЧСС

Пологові травми

 Пологова травма – це травма плоду під час пологового акту, яка викликана механічним впливом безпосередньо на плід.

Ушкодження центральної нервової системи

Пологова травма головного мозку

(внутрішньочерепна пологова травма)

Дане ушкодження супроводжується значними патоморфологічними змінами, насамперед у головному мозку, у вигляді крововиливів та деструкції тканини (перелом кісток черепа з пораненням мозку та його оболонок, нашарування кісток черепу одна на одну).

Це найбільш тяжка патологія новонароджених, яка визначає високий рівень захворюваності та смертності в неонатальному періоді, а також суттєво впливає на рівень здоровя у подальшому.

 Основною причиною пологової травми ЦНС є патологія пологів – стрімкі пологи, тривале знаходження головки плода у пологових шляхах у разі стискання кістками тазу або напруженими м’язами, накладання акушерських щипців, а також грубі акушерські маніпуляції. Значно підвищує ризик внутрішньочерепної травми гостра або хронічна гіпоксія плода в антенатальному та інтранатальному періоді.

 Клінічна картина. Діти із внутрішньочерепною травмою часто народжуються в асфіксії, або вторинна асфіксія з’являється на 3 – 5 день життя.

Клінічні прояви травми ЦНС, як правило, розвиваються відразу після народження. Як і при будь-якому ураженні головного мозку, спостерігаються загальномозкові та вогнищеві симптоми.

І. Загальномозкові прояви.

1. Синдром підвищеної збудливості.

  1.  Руховий неспокій.
  2.  Судомна готовність та клонічні судоми.
  3.  «Мозковий» монотонний крик.
  4.  Плач із стогнанням.
  5.  Підвищений мязовий тонус.
  6.  Підвищення фізіологічних рефлексів, їх спонтанне виникнення.

2. Синдром пригнічення.

  1.  Зниження життєвих функцій (дихання, кровообіг).
  2.  Гіпо- або адинамія.
  3.  Пригнічення рефлексів.

Спочатку, як правило, спостерігається синдром збудження, а потім – пригнічення.

 ІІ. Вогнищеві прояви.

  1.  Спастичні паралічі та парези.
  2.  Тремор.
  3.  Симптом Грефе.
  4.  Симптом «заходящего солнца».
  5.  Горизонтальний ністагм.
  6.  Страбізм.
  7.  Анізокорія.
  8.  Птоз.

У разі зміни положення тіла дитина голосно та монотонно кричить. Спостерігаються часті позіхання.

 Температура тіла нестабільна.

 Дихання аритмічне, поверхневе, стогнуче, прискорене (80 – 100 за 1 хв), можливі періодичні апное.

З боку серцево-судинної системи – брадикардія (90 – 100 за 1 хв), зниження артеріального тиску.

У разі наявності внутрішньошлуночкових крововиливів спостерігається випинання великого тім’ячка, розходження черепних швів, менінгеальні симптоми, порушення дихання та судоми.

Періоди перебігу пологової внутрішньочерепної травми

  1.  Гострий (7 – 10 днів).
  2.  Ранній період відновлення (з 11 дня до 4 місяців).
  3.  Пізній період відновлення (від 4 місяців до 2 років).
  4.  Період залишкових явищ (після 2 років).

Пологові черепномозкові травми являють собою значну небезпеку для життя новонародженої дитини – летальність становить близько 70 – 80 %. З тих дітей, які залишилися живими, у 60 – 80% настає клінічне одужання, в інших залишаються неврологічні порушення.  

Пологові ушкодження спинного мозку

Основними причинами є механічні ушкодження, які виникають під час патологічного перебіг пологового акту, особливо у разі тазового передлежання плода (зміщення хребців відбувається під час тракції за тазовий кінець, а також при утрудненому виведенні голівки).

Клінічні симптоми залежать від локалізації ушкодження:

  1.  Травми верхнєшийоного відділу викликають бульбарні розлади – утруднення при ковтанні, дихальна аритмія та порушення серцевої діяльності).
  2.  При ушкодженні нижньошийного відділу спостерігаються в’ялі паралічі верхніх кінцівок.
  3.  Травми грудного відділу супроводжуються порушенням функції дихальних мязів.
  4.  Ушкодження попереково-крижового відділу викликають порушення функцій тазових органів (нетримання сечі та кала), в’ялі паралічі нижніх кінцівок.

Грубі ушкодження спинного мозку можуть призвести до смерті новонародженого.

Ушкодження периферичних нервів

 Параліч або парез лицевого нерва у новонародженої дитини можливий при пологах у жінки з вузьким тазом або при накладанні акушерських щипців. З боку ураження спостерігається згладження носогубної складки та неповне змикання повік (лагофтальм). Під час плачу рот відтягується у здоровий бік. Прогноз сприятливий – відновлення функцій відбувається через 2 – 3 місяці.

 Параліч або парез плечового сплетіння виникає у разі ушкодження безпосередньо плечового сплетіння або шийного відділу спинного мозку. В залежності від рівня ушкодження розрізняють:

  1.  Верхній тип (Дюшена – Ерба) – розвивається внаслідок ушкодження нервових стовбурів, які беруть початок від корінців сегментів СV та СVІ. Характеризується ураженням мязів плеча – паралізована рука приведена до тулуба, знаходиться в положенні пронації, зігнута в ліктьовому суглобі, кисть стиснута у кулак. Рухи пальців збережені.
  2.  Нижній тип (Дежерина – Клюмпке) – спостерігається при ушкодженні на рівні сегментів СVІІ – ТІ  спинного мозку. Це призводить до паралічу мязів передпліччя та кисті –  рухи пальців відсутні, кисть звисає. Рухи в плечовому та ліктьовому суглобах збережені.
  3.  Одночасне ураження верхніх та нижніх сегментів.

Ушкодження м’яких тканин

 Ушкодження шкіри та підшкірної жирової клітковини. На шкірі новонародженої дитини нерідко можна виявити червоні плями, смуги, дефекти епідермісу, більш або менш глибокі рани, які в подальшому заживають. Внаслідок сильного стискання підшкірно-жирової основи можуть з’являтися поодинокі або множинні вогнища ущільнення, які локалізуються частіше всього у ділянці спини та сідниць. Через декілька тижнів ці явища самостійно зникають.

 Пологова пухлина локалізується в ділянці потилиці, тім’я, лоба при головному передлежанні та в ділянці сідниць та статевих органів – при тазовому. Утворюється внаслідок утруднення венозного відтоку, який виникає при стисканні передлежачої частини плода у пологовому каналі. В ділянці ураження спостерігається місцевий набряк – мякий, при пальпації безболісний. Набряк розповсюджується за межі черепних швів. Шкіра в ділянці набряку ціанотична, можливі точкові крововиливи. Родова пухлина розсмоктується через 1 – 2 дні, лікування не потребує.

 Кефалогематома розвивається внаслідок інтенсивного стискання та зміщення шкіри голови та кісток черепу під час пологів. Кефалогематома являє собою крововилив під окістя в ділянці потиличної, тім’яної та лобової кістки. Спочатку кефалогематома малопомітна, але з 2 – 3 дня починає збільшуватись. Кефалогематома м’яка при пальпації, флюктуює, не розповсюджується за межі черепних швів. В типових випадках кефалогематома зникає через на 6 – 8 тижні життя. Кефалогематома може нагноюватись. Дуже рідко спостерігається відкладання солей кальцію та ущільнення кефалогематоми.

 Ушкодження грудино-ключично-соскоподібного мязу, як правило, спостерігається під час ускладнених пологів, частіше із сідничним передлежанням, а також при накладанні акушерских щипців. Спостерігається гематома у мязову тканину, яка визначається при пальпації. Голова дитини нахилена у бік ураження, а підборіддя повернуто у здоровий бік. Через декілька тижнів травматична гематома повністю розсмоктується. З другого тижня рекомендується випрямлення голови, легкий масаж, теплові процедури. Гематому грудино-ключично-соскоподібного м’язу необхідно відрізняти від вродженої кривошиї, яка зумовлена надмірним розвитком сполучної тканини в цьому м’язі та потребує хірургічної корекції не пізніше 4 – 6 місяцю життя.

Ушкодження кісток

 Вдавлення лобової, тім’яної та потиличної кістки спостерігається внаслідок тривалого тиску під час пологів у разі вузького тазу жінки або при накладанні акушерських щипців. Шкіра над вдавленнями не змінена, внутрішньочерепних розладів не спостерігається. Косметичний дефект іноді може лишитись на все життя.

 Перелом кісток черепа супроводжується значним крововиливом. При пальпації визначається крепітація кісток. Остаточний діагноз встановлюється за допомогою рентгенографії. У разі відсутності внутрішньочерепних ушкоджень прогноз сприятливий.

 Перелом ключиці – найбільш часта локалізація родової травми кісток. Частіше спостерігається у крупних дітей. Дитина може бути неспокійною при сповиванні, рухова активність верхньої кінцівки на ураженому боці обмежена. Діагноз підтверджується рентгенографічно. З метою лікування необхідно протягом 4 – 5 днів прибинтовувати верхню кінцівку до тулуба, підклавши ватну подушечку у пахвинну западину. Перелом ключиці часто залишається непоміченим, у подальшому пальпується кісткова мозоль.

 Перелом плечової та стегнової кістки зустрічається відносно рідко.  Діагноз підтверджується рентгенографічно. Лікування тільки ортопедичне.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

5192. Генетика микроорганизмов. Фенотипическая и генотипическая изменчивость 34.5 KB
  Генетика микроорганизмов Общие понятия. Наследственность – способность живых организмов сохранять определенные признаки на протяжении многих поколений. Изменчивость – приобретение новых признаков, отличающих их от других поколений по...
5193. Загальна характеристика мітохондріальної патології. Клініка, діагностика, лікування 99.5 KB
  Загальна характеристика мітохондріальної патології. Клініка, діагностика, лікування. Характеристика мітохондріального геному. Етіопатогенез мітохондріальних захворювань. Класифікація мітохондропатій. Клініка найбільш поширени...
5194. Генетика микроорганизмов. Основные понятия о генетике микроорганизмов 35.5 KB
  Генетика микроорганизмов. Основные понятия о генетике микроорганизмов. Фенотипическая изменчивость. Генотипическая изменчивость. Диссоциация особая форма изменчивости. Практическое значение изменчивости. Основные понятия о генетике...
5195. Генетика популяций. Разнообразные подходы к изучению генетики популяций 72.5 KB
  Генетика популяций Термин популяция происходит от латинского populus – население. Долгое время (начиная с конца XVIII в.) популяцией называли (а часто называют и сейчас) любую группировку организмов, обитающих на определенной территории. В 1903...
5196. Генетика статі 37.5 KB
  Генетика статі Мета: ознайомити студентів з явищем зчепленого зі статтю успадкування, взаємодія генів, множинна дія генів, позаядерна спадковість. Формувати навички розв’язування задач з генетики. План Хромосомне визначення статі Сп...
5197. Генетика в тестах и задачах 674 KB
  Генетика в тестах и задачах В учебном пособии даны тестовые вопросы к зачетному занятию по общей генетике. Показаны схемы решения задач на разные типы взаимодействия генов: аллельных, неаллельных, сцепленных с полом, сцепления генов, молекулярной ге...
5198. Наследственность и изменчивость 79.5 KB
  Наследственность и изменчивость Наследственность – свойство организмов передавать свои признаки и особенности развития следующему поколению. Материальными носителями наследственности являются гены локализованные (расположенные) в ядерных структ...
5199. Основні поняття генетики. Закономірності спадковості. Закони Г. Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи 105.5 KB
  Основні поняття генетики. Закономірності спадковості. Закони Г. Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи. Генетика. Історія виникнення науки про спадковість і мінливість. Генетика – наука про закономірності спадковості та мі...
5200. Геологія з основами геоморфології. Курс лекцій 6.28 MB
  Вступ Курс Геологія з основами геоморфології ставить за мету дати студентам сучасні знання про склад, будову та історію розвитку Землі, закономірності й послідовність утворення гірських порід, родовищ корисних копалин, зміну фізико-географічних умов...