90047

Соціологія сім’ї

Лекция

Социология, социальная работа и статистика

Сім’я є об’єктом дослідження багатьох наук – історії, економіки, юриспруденції, психології, педагогіки, демографії, етнографії, соціології тощо. Кожна з них вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім’ї під власним кутом зору і відповідно до свого предмета і методу.

Украинкский

2015-05-29

137 KB

0 чел.

PAGE  13

ЛЕКЦІЯ

Тема VІІІ. Соціологія сім’ї.

  1.  Сім’я: об’єкт і предмет соціологічного вивчення.
  2.  Типологія сімей. Функції сім’ї у суспільстві.
  3.  Основні тенденції та проблеми розвитку сучасної сім’ї.

1. Сім’я: об’єкт і предмет соціологічного вивчення.

Сім’я є об’єктом дослідження багатьох наук – історії, економіки, юриспруденції, психології, педагогіки, демографії, етнографії, соціології тощо. Кожна з них вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім’ї під власним кутом зору і відповідно до свого предмета і методу. В демографії, наприклад, особливо розвинутим є напрямок дослідження ролі сім’ї і сімейної структури населення в його відтворенні; в соціальній психології – дослідження сімейних конфліктів і динаміки розвитку сімейних груп; в педагогіці акцентується увага на вивченні виховної функції сім’ї як одного з важливих факторів формування особистості. Етнографію цікавлять побут і культурні особливості сімей в різноманітних етнічних групах і спільнотах; історія досліджує виникнення сім’ї та форми її існування у різні періоди історії людства. Правові науки займаються з’ясуванням юридичних аспектів розлучень, майнового стану сім’ї; для економіки одним з основних завдань є аналіз сімейного бюджету, стану сімейного споживання.

Соціологія сім’ї ставить перед собою завдання інтеграції досягнень цих наукових галузей і носить міждисциплінарний характер.

Соціологія сім'ї зосереджує свою увагу на аналізі всієї сукупності важливих проблем, пов'язаних із сім'єю. Соціологія сім’ї — це галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейні відносини у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

На відміну від інших галузей соціології, соціологія сім'ї, виникнення якої припадає на 20-ті роки XX ст., розвивалась досить успішно.

Українські соціологи (Л.Р.Аза, Н.В.Лавриненко, М.Й.Боришевський, С.О.Вой-тович, І.С.Дьоміна, Г.О.Ковтун, В.Ф.Рибаченко, Б.О.Татенко, В.І.Зацепїн, Л.М.Бучинська, О.Д.Цимбалюк, Ю.М.Якубова та ін.) вивчають важливі проблеми, пов'язані з репродуктивною поведінкою сім'ї, поєднанням професійних і сімейних ролей працюючих жінок, розподіл влади та обов'язків у сім'ї тощо.

Об'єктом соціології сім'ї є шлюбно-сімейні відносини, сфера сімейного життя. Предметом вивчення соціології сім'ї є досить широке і різноманітне коло питань:

  •  загальні основи та принципи шлюбу і сім’ї;
  •  взаємозв'язок сім’ї і суспільства;
  •  типи соціальних відносин, характерні для сім’ї;
  •  фактори, що визначають чисельність і структуру сімейної спільності;
  •  зв'язок сім’ї з іншими соціальними спільностями та сферами соціального життя;
  •  суспільні функції сім’ї, її структура та особливості як соціального інституту, і як малої соціальної групи;
  •  мотивація шлюбів і розлучень, а також соціальні та психологічні фактори, які сприяють плануванню сімейного життя, виникненню та подоланню внутрішньосімейних конфліктів;
  •  інтеграція та дезінтеграція сім’ї;
  •  історичні типи та форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку;
  •  умови життя сім’ї, етапи життєвого циклу сім’ї та ін.

Розглянемо спочатку два найголовніші об'єкти, які вивчає соціологія: шлюб і сім'ю. Шлюб і сім'я - історично змінні соціальні явища, їх соціальний зміст визначає те, що властиве їм як різновиду соціальних інститутів та соціальних відносин, які перебувають у складній взаємодії суспільних умов із природньо-біологічною інстинктивною природою статевих потреб людини.

Шлюб.

Шлюб – це комплекс звичаїв, які ґрунтуються на відносинах між сексуально пов’язаною парою дорослих всередині сім’ї. Шлюб є складовою інституту сім’ї. інститут шлюбу є сукупністю норм (прав, обов’язків і привілеїв) і санкцій, які регулюють відносини членів подружжя (чоловіка і дружини). Одні норми інституту шлюбу мають юридичний характер (регламентуються законодавством; стосуються питань володіння майном, взаємних матеріальних обов’язків членів подружжя, регламентують мінімальний вік вступу в шлюб, процедуру розірвання шлюбу тощо), інші відносяться до культурних (регламентуються мораллю, звичаями, традиціями; стосуються залицяння, шлюбного вибору, дошлюбної і післяшлюбної поведінки). Відмінність між шлюбом і сім’єю полягає в тому, що шлюб є інститутом, який регулює відносини між статями, а сім’я – інститутом, що регулює відносини між батьками, між батьками і дітьми.

Це свого роду контракт між чоловіком, жінкою і державою. На відміну від усіх інших формальних контрактів, у ньому зафіксована лише дата його встановлення, тобто він об’єднує людей до кінця їхнього життя (принаймні повинен об’єднувати).

Сім’я.

Американський соціолог Н.Смелзер визначає поняття сім’ї наступним чином: сім’єю називається засноване на кровній спорідненості, шлюбі або усиновленні об’єднання людей, які пов’язані між собою спільністю побуту і взаємною відповідальністю за виховання дітей. Сучасна сім’я визначається як інституйована спільнота, що складається на основі шлюбу, породженій ним спільній правовій та моральній відповідальності батьків за здоров’я дітей, їх соціалізацію та виховання.

(можна зустріти і простіше визначення: Сім'я група людей, що складається з чоловіка і жінки, дітей та інших родичів, які живуть разом.)

Сім'я як інститут, точніше, як сукупність інститутів, є соціологічною категорією, що відображає звичаї, закони і правила поведінки, які закріплюють відносини родинності між людьми. У цьому сенсі вона відрізняється від сім'ї як первинної групи, оскільки група складається з людей, які виконують певні ролі і пов'язані безпосередніми особистісними відносинами. Зазвичай вона охоплює представників двох поколінь.

Отже, сім'я є соціальним інститутом і малою соціальною групою, індивіди якої пов'язані родинними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.. Соціальними особливостями її є соціально-історична зумовленість сімейної організації; зумовленість об'єктивними потребами у продовжені роду та відтворенні життя; наявність специфічних соціальних особливостей (ступінь родинності, спільність побуту та ін.).

Ознаки сім’ї:

  •  Шлюбні зв’язки,
  •  Зв’язки спорідненості,
  •  Спільний побут,
  •  Спільний сімейний бюджет.

Зв’язки спорідненості – це такі зв’язки між індивідами, що встановлені або через шлюб, або по висхідних лініях, які поєднують кровних родичів (матерів, батьків, дітей, дідусів і бабусь і т.д.).

Структура сім’ї.

Під структурою сім’ї розуміється вся сукупність відносин між її членами, яка включає відносини родства, систему морально-духовних відносин разом з відносинами влади, авторитету та ін.

Виділяють так звану авторитарну структуру і у зв'язку з цим авторитарні сім'ї, які характеризуються жорстким підкоренням дружини - чоловікові, а дітей - батькам. Демократичні сім'ї ґрунтуються на розподілі ролей згідно не з традиціями, а з особистісними якостями і здібностями подружжя, на рівній участі кожного з них у прийнятті рішень, добровільному розподілі обов'язків у і вихованні дітей тощо.

Існує також рольова структура сім’ї. Вона пов’язана з виконанням кожним членом сім’ї певних ролей, а також з системою їх рольових сподівань.

У соціологічному сенсі сім'я виникає з моменту утворення подружньої пари (з оформленням шлюбу чи без його офіційного оформлення), а припиняє існування після оформлення розлучення. Життєвий цикл сім'ї охоплює послідовність її соціальних і демографічних стадій з утворення до припинення існування. За твердженнями Дж. Бернарда і Л. Томпсона, такими стадіями є: початок сім'ї (заміжня пара без дітей); народження дітей і догляд за ними; сім'я з дітьми-дошкільнята-Ми (до 6 років); сім'я з дітьми-школярами (6—13 років); сім'я з підлітками; сім'я-осередок, який починають залишати діти; сім'я на середині шляху («порожнє гніздо»); літня сім'я (від виходу на пенсію до моменту смерті обох членів подружжя).

За іншим підходом життєвий цикл сім'ї поділяють на 5 стадій: 1) пристосовування пари до сімейного стану;

2) народження дітей;

3) виховання дітей;

4) підготовка дітей до самостійного дорослого життя;

5) старіння.

Своїх прихильників має підхід, за яким виокремлюють чотири стадії життєвого циклу сім'ї:

  1.  «ріст» сім'ї (від моменту вступу в шлюб до народження останньої дитини);
  2.   стабільність сім'ї (від моменту народження останньої дитини до залишення родини одним з дорослих дітей);
  3.   «зрілість» сім'ї (час виходу дітей із сім'ї);
  4.  «загасання» (від виходу із сім'ї останньої дорослої дитини до смерті подружися). Загальноприйнятої градації стадій не існує, оскільки їхнє виокремлення залежить від завдань дослідження.

Сім’я проходить у своєму розвитку декілька етапів, послідовність яких складають життєвий цикл сім’ї. Фази циклу (за В.М.Пічею):

  1.  Утворення сім’ї – вступ у перший шлюб.
  2.  Початок дітонародження – народження першої дитини.
  3.  Завершення дітонародження – народження останньої дитини.
  4.  “Порожнє гніздо” – одруження і вихід з сім’ї останньої дитини.
  5.  Припинення існування сім’ї – смерть одного з подружжя.

2. Типологія сімей. Функції сім’ї у суспільстві.

У загальній системі родинних відносин, згідно з Н.Смелзером, існують два основні типи сімейної структури або форми сім’ї. Нуклеарна сім’я складається з дорослих батьків і дітей, які від них залежать (матеріально, економічно, житлово, емоційно). Розширена сім’я включає нуклеарну сім’ю і родичів, наприклад, бабусю і дідуся, онуків, тітку, дядька, двоюрідних братів і сестер. Така родина вважається важливим, а в багатьох суспільствах й основним соціальним об’єднанням, спільнотою, базою розвитку соціальних відносини і гарантом взаємодопомоги і підтримки.

Соціологія класифікує сім'ї ще й за іншими критеріями:

за наявністю батьків: повні (двоє батьків) і неповні (один з батьків);

за кількістю дітей: бездітні, однодітні, багатодітні (троє і більше дітей). За даними перепису населення України 2001 р., 66,8% сімей з дітьми мають одну дитину, тобто Україна є країною однодітної сім'ї;

За даними останнього перепису населення, у країні переважають сім'ї, що складаються з однієї шлюбної пари з дітьми і без дітей.

Типи владних структур у сім’ях.

За типом владних структур виділяються патріархальні родини (де переважає влада чоловіків над іншими членами сім’ї), які існують в Таїланді, Японії, Ірані, Бразилії та багатьох інших країнах світу, та матріархальні сімейні системи (де влада належить жінці і матері). Останні зустрічаються досить рідко, наприклад, у жителів Тробріандських островів. В останні роки відбувається перехід від патріархальної до егалітарної сімейної системи (де вплив і влада розподілені між чоловіком і жінкою майже порівну).

Типи партнерів у шлюбі.

За партнером, якому надається перевага при вступі до шлюбу, розрізняють шлюби, що здійснюються за правилами екзогамії (тобто партнера шукають поза певними групами, сім’ями або кланами), та шлюби за правилами ендогамії (тобто партнер обирається всередині своєї групи). так, ендогамія була характерною для кастової системи в Індії. Найбільш відомим правилом ендогамії є заборона кровозмішування (інцест), яка виключає шлюби або статеві зв’язки між особами, що є близькими кровними родичами. Майже в усіх суспільствах, зазначає з цього приводу Смелзер, це правило стосується між дитиною і одним з батьків, а також між братом і сестрою. Він же підкреслює, що в західних країнах ендогамія в обмеженому вигляді існує всередині расових груп (наприклад, американських негрів), релігійних груп (наприклад, іудаїстів) і соціальних класів (наприклад, людей з аристократичним походженням).

Хронологія виникнення таких шлюбів: Існує думка, що в доісторичні часи шлюбу і сім’ї не існувало. Панували відносини так званого проміскуїтету (невпорядкованих статевих зв'язків), кожна жінка могла вступати у близькі відносини з усіма чоловіками цього гурту, а кожний чоловік з усіма жінками цього ж скупчення. Згодом виникла ендогамія, а після неї – екзогамія. Потім – групова сім’я, яка поступово трансформувалась у парну сім’ю.

Вибір місця проживання.

За вибором місця проживання молодих соціологи вичленовують патрилокальне (коли молода відходить з своєї сім’ї і живе в сім’ї чоловіка або поблизу оселі його батьків), матрилокальне (коли молоді живуть з батьками жінки або поблизу них) та неолокальне (коли молодята живуть окремо від своїх батьків). Неолокальне місце проживання вважається нормою на Заході, але порівняно рідко зустрічається деінде. Г.Мердок, який дослідив проблеми шлюбу у 250 суспільствах світу, лише в 17 з них виявив розповсюдженість неолокального місця проживання. Стосовно України, - то переважна більшість молодих сімей живе з батьками. Це пов’язано не так з традиціями української сім’ї, як з браком коштів у молодих для винаймання, а тим більше купівлі чи будівництва власного помешкання.

Родовід і наслідування майна.

Нарешті, за родоводом і наслідуванням майна найбільш розповсюдженим є родовід за чоловічою лінією. В декотрих випадках юродство визначається за жіночою лінією (коли майно матері відходить доньці, а основну підтримку молодому подружжю надає брат жінки). Сімейна система, заснована на двобічному родоводі, прийнята у 40% світових культур.

Форми шлюбу.

За формою шлюбу вирізняють:

  •  моногамію – шлюб між одним мужчиною і однією жінкою;
  •  полігамію – шлюб між одним та декількома іншими індивідами;
  •  груповий шлюб – між кількома мужчинами та кількома жінками.

Полігамія, в свою чергу, поділяється на полігінію (шлюб між одним мужчиною і кількома жінками) та поліандрію (шлюб між однією жінкою і кількома мужчинами). Навіть сьогодні полігінія є досить розповсюдженою, наприклад, у Тибеті, на півдні Індії.

Тенденції розвитку сучасної сім’ї.

Загальновизнаним в сучасній соціологічній думці є положення про зміни, які торкаються сім’ї протягом усіх часів її існування. в західній соціології існує спеціальний напрямок – історична соціологія, яка займається порівняльним аналізом еволюції сім’ї в історичній перспективі. Один з її представників, Дж.Голдторп, вважає, що сім’ю і сімейне життя слід розглядати в динаміці, а не у статиці. Він вирізняє декілька етапів розвитку сім’ї в англосаксонському середовищі:

  •  сім’я у дохристиянському суспільстві (з домінацією парної сім’ї, пізніх шлюбів, великою кількістю одиноких людей);
  •  сім’я в християнському суспільстві (з великим впливом церкви на сімейне життя і шлюб, забороною шлюбів між кровними родичами, з добровільним вступом до шлюбу, практичною неможливістю розлучень, забороною абортів тощо);
  •  сім’я в індустріальному суспільстві (з початком в кінці 18 ст. промислового перевороту відбувається перша революція в сімейному житті: зниження віку вступу до шлюбу, збільшення народжуваності, широке розповсюдження жіночої праці, дозвіл розлучень за судовими рішеннями і т. ін.).

Функції сучасної сім’ї.

Сфера сімейної діяльності

Суспільні функції

Індивідуальні функції.

Репродуктивна

Біологічне відтворення

Задоволення потреби в

дітях

Виховна

Соціалізація дітей і молоді, підтримання безперервності функціонування суспільства

Задоволення потреби в контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях

Господарсько-побутова

Підтримання соціального здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми

Одержання господарсько-побутових послуг одним членом сім’ї від інших.

Економічна

Економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів

Одержання матеріальних засобів одними членами сім’ї від інших (у випадку непрацездатності або в обмін за послуги).

Матеріального забезпечення

Матеріальна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства

Надання матеріальних коштів одними членами сім'ї іншим.

Первісного соціального контролю

Моральна регламентація поведінки членів сім’ї в різних сферах життєдіяльності. Відповідальність та обов'язки батьків щодо поведінки дітей, моральна регламентація поведінки членів сім'ї

Формування та підтримання моральних санкцій за негативну поведінку і порушення норм взаємин між членами сім'ї.

Духовного спілкування

Розвиток членів сім'ї як особистостей

Духовне взаємозбагачення членів сім'ї

Соціально-статусна

Надавання певного соціального статусу членам сім'ї, відтворення соціальної структури суспільства

Задоволення потреб у соціальному просуванні

Дозвільна

Організація дозвілля членів суспільства

Задоволення потреб у спільному відпочинку

Емоційна

Емоційна стабілізація членів суспільства

Емоційна підтримка, задоволення потреб в особистому щасті членів сім'ї

Сексуальна

Контроль статевої поведінки членів суспільства

Задоволення статевих потреб

Сім'я впорядковує статеві відносини, вона є інституціолізованим засобом поповнення суспільства новими поколіннями. У ній батьки передають дітям свій життєвий досвід, моральні установки, прищеплюють манери, навчають ремеслам, відкривають шлях до теоретичних знань, закладають основи володіння мовою, контролюють дії дітей. Сім'я забезпечує своїм членам опіку, захист, соціальну безпеку, емоційну підтримку. Завдяки їй людина одержує прізвище, ім'я і по батькові, право розпоряджатися спадщиною і житлом, приналежність до того класу, раси, етносу, релігійної групи, що і батьківська родина. У розвинутих суспільствах головними її функціями є народження і соціалізація дітей, психологічний захист і взаємопідтримка. В Україні найважливішою є господарсько-економічна функція сім'ї.

Основні тенденції та проблеми розвитку сучасної сім’ї.

Сучасний етап розвитку західного суспільства приніс другу революцію в сімейному житті, яка не лише докорінним чином змінила сім’ю і сімейні стосунки, але, на думку багатьох дослідників, поставила під сумнів саме існування сім’ї. Це зумовлене цілою низкою обставин економічного і культурного характеру. Соціологи називають серед них:

  1.  Зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність (а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім’ї, рівноправ’я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками та майном сім’ї тощо. Недарма німецькому філософу Ф.Ніцше належать слова: “Коли чоловік і жінка стануть рівноправними, сім’я загине”);
  2.  Утворення двох центрів життя – праці і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім’ї);
  3.  Еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв’язків, діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне статеве кохання ледве не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних мужчин і жінок, зміною загального ставлення суспільства до сексуальної поведінки в бік пом’якшення традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);
  4.  Винахід надійних контрацептивних засобів проти запліднення (вперше в історії людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити сексуальність від зачаття).

Тенденції розвитку сучасної сім’ї.

Ці та інші причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку сучасної сім’ї, які нині широко розповсюджені як у розвинутих західних, так і посткомуністичних країнах. До них належать:

  •  зростання розлучень (абсолютне і відносне);
  •  зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;
  •  зменшення середньої тривалості шлюбу;
  •  відтермінування часу вступу до шлюбу;
  •  проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;
  •  зменшення розмірів сім’ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та навіть його депопуляцією;
  •  збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;
  •  зменшення кількості повторних шлюбів
  •  сексуальне скривдження дітей тощо.

Найскладнішою соціальною проблемою майже у всіх сучасних суспільствах є проблема розлучень. В Україні протягом року реєструється близько 500 тисяч, в тому числі повторних шлюбів і понад 200 тисяч розлучень. Пік розлучень припадає на перший - четвертий роки подружнього життя.

Розлучення стало, більш поширеним способом вирішення серйозних конфліктів між подружжям, які існували завжди.

Основні мотиви розлучень.

І. Мотиви, обумовлені дією соціально-економічних факторів:

  •  незадоволеність житловими і побутовими умовами,
  •  матеріальний розрахунок під час заключення шлюбу,
  •  засудження чоловіка або дружини з позбавленням волі на тривалий,
  •  часті відрядження чоловіка (дружини)і т.п.

ІІ. Мотиви, обумовлені соціально-психологічними факторами:

  •  відмінності в потребах, інтересах, цілях,
  •  орієнтація подружжя,
  •  несхожість характерів,
  •  втручання третіх осіб,
  •  скупість, грубість, сварливість,
  •  необґрунтовані ревнощі,
  •  нова любов і зрада.

ІІІ. Мотиви соціально-біологічного характеру:

  •  пияцтво і алкоголізм одного з членів подружжя,
  •  подружня невірність,
  •  хвороби,
  •  психічне захворювання,
  •  дійсна і уявна сексуальна несумісність,
  •  нездатність або небажання когось із подружжя мати дітей,
  •  велика різниця у віці.

Соціологи називають низку чинників того, чому розлучення стали звичайним явищем:

  1.  сьогоднішній шлюб не дуже пов'язують з бажанням зберегти майновий та соціальний статус у процесі їхньої передачі від покоління до покоління;
    1.  в міру того як жінки стають матеріально менш залежними, шлюб втрачає свої класичні характеристики необхідного економічного партнерства;
    2.  вищий загальний рівень життя означає, що людям стало значно легше створювати собі окрему домівку у випадку подружньої нелюбові, аніж це було раніше;
    3.  розлучення майже перестало нести на собі тавро ганьби, морального осуду;
    4.  дедалі більше тенденція оцінювання шлюбу з поглядів рівнів особистого задоволення, яке він дає.

Розлучення за будь-яких мотивів - явище з певними соціальними наслідками. Майже в усіх країнах, де воно не заборонено:

  •  підвищується рівень повторних шлюбів;
    •  збільшується кількість сімей з нерідним батьком або мачухою;
      •  більш поширеним явищем стають неповні сім’ї (переважно сім’ї з однією матір'ю).

Розлучення - це аж ніяк не віддзеркалення нещастя. Воно є, можливо, невдалим, але останнім засобом подолання багаторічного конфлікту, неприязні між подружжям, емоційного напруження в сім'ї.

Сучасна сім’я в Україні.

Всі ці тенденції властиві (хоч і меншій мірі) і для розвитку сучасної сім’ї в Україні. Нині тут налічується близько 17 млн. сімей, але середньорічна кількість зареєстрованих шлюбів постійно зменшується (з 462 тис. у 1969 р. до 428 тис. у 1993 р.). зменшення чисельності шлюбів відбувається на тлі ще двох негативних процесів. По-перше, зростає депопуляція населення України. По-друге, збільшується кількість розлучень: якщо у 1959 р. на 1000 чол. припадало 11,6 шлюбів і 1,2 розлучення, то у 1992 р. ці показники становили відповідно 7,6 і 4,3. Або, в інших вимірах, у 1993 р. було укладено 428 тис. шлюбів і зафіксовано 219 тис. розлучень.

В Україні щорічно зростає кількість бездітних сімей. У 1979 р. вони становили біля третини всіх сімей, у 1989 р. – вже 35,1%. Зростає кількість неповних сімей (тобто таких, де сталося розлучення і один з батьків виховує дитину або дітей). Зростає і відсоток дітей, що народились поза шлюбом: у 1980 р. їх було 8,8%, у 1991 – 11,9.

Збільшується, хоч і повільно, кількість одиноких людей, що проживають поза шлюбом. О.Якуба наводить вражаючі цифри, які свідчать про згубні наслідки одинокого поза сімейного життя, особливо для чоловіків. Так у віці від 25 до 64 років розлучені мужчини вдвічі більше скоюють самогубств, ніж сімейні; в 3,3 рази частіше помирають від цирозу печінки і раку, в 5,4 рази – від діабету і туберкульозу.

Становище жінки в сім’ї.

Жінці в сім’ї належить ключова роль. Але усе виткано з протиріч. З одного боку, ріст освіти, професійна кар’єра збагачують інтелектуальний та емоційний світ жінки. З іншого боку, різко скорочують кількість часу, який вона може присвятити вихованню дітей. Відзначено тісний зв’язок між рівнем професійної зайнятості і рівнем народжуваності.

Уміння будувати сім’ю – особливий дарунок жінки. Опитування показують, що тільки в ¼ сімей не буває сварок і конфліктів. Саме від жінки найчастіше залежить вміння створювати цю безконфліктну ситуацію.

Велика частина жінок вказує на брутальність чоловіка як одну з причин сімейних конфліктів і розлучень. На першому місці стоїть пияцтво. Щоправда, нерідко розлучення здійснюються без достатніх підстав. Лише 14,5% справ закінчуються примиренням, а 3%, що подали заяви в суд не з’являються.

Більш повної реалізації соціальної ролі матері, виховательки заважає нерозвиненість соціальної сфери, сфери послуг. Уся служба побуту бере на себе лише 1/5 частину домашньої праці, прання білизни в пральнях – тільки 3%.свою негативну роль відіграє і суспільна психологія – традиційний розподіл на чоловічі і жіночі види домашньої роботи. В результаті в жінки виходить подвійний робочий день Ще один цікавий факт: якщо чоловік витрачає на домашню роботу  в середньому 1 год. на день, то жінка – 4-5 годин.

Статистика подає ще одну групу цифр, на перший погляд, оптимістичну: в Україні за роки радянської влади невпинно зростала кількість дитячих садків і ясел. З 1959 до 1992 р. їх кількість збільшилася в 5 разів. Ці цифри опосередковано свідчать про все більше залучення жінок до праці в народному господарстві. Нині співвідношення працюючих чоловіків і жінок майже рівне. Але це одночасно є доказом потрійного навантаження жінок: у праці, побуті і вихованні дітей. А оскільки домашнє господарство нині носить практично натуральний характер (бо жінка мусить все роботи власними руками), а сфера послуг і побутового обслуговування знаходиться у зародковому стані, то на плечі жінки падає основний тягар подружнього життя. Такою є важка ціна жіночого рівноправ’я, і про це треба добре пам’ятати дітям, щоб вони з малих років допомагали матері у її нелегкій сімейній праці.

Критичні концепції сучасної сім’ї.

Зазначені тенденції, що набрали воістину універсальних масштабів у світі і нашій країні, збільшують кількість наукової літератури, в якій цей феномен зміни сучасної сім’ї дістає критичну оцінку і розглядається як такий, що знаходиться у стані кризи і навіть смерті. Вже згадуваний Дж.Голдторп виділяє 6 критичних точок зору з приводу сучасної сім’ї в західних наукових працях.

  1.  Песимістичні твердження про занепад і руйнацію сім’ї; вони звичайно виводились з протиставлення сучасної сім’ї сім’ї патріархальній в традиційних суспільствах (Р.Флетчер).
  2.  Більш оптимістична точка зору про невідповідність інституту сім’ї сучасному індустріальному та постіндустріальному суспільству, але з сподіваннями, що сімейне життя зможе модифікуватися у відповідності до вимог часу (Б.Мор).
  3.  Уявлення про те, що сім’я є гальмом на шляху суспільного поступу, бо своє основне завдання – соціалізацію дітей – вона виконує занадто добре, і дітям в сім’ї прищеплюються погляди і переконання, що не відповідають соціальній реальності, яка блискавично змінюється. Виховані і приготовані до певних умов життєдіяльності в суспільстві, діти, виходячи в соціальне життя, зустрічаються з новими умовами і ситуаціями, навичок пристосування до яких вони не одержали. Саме тому вони неспроможні жити в новому, зміненому соціальному оточенні і свідомо чи позасвідомо гальмують те нове, що зростає у суспільстві (В.Райх, Г.Маркузе).
  4.  Критика сім’ї як оплоту грубості і насильства. Ця точка зору аргументується статистикою сімейних злочинів.
  5.  Феміністська критика сім’ї як інструменту закріпачення жінки (К.Міллер, Дж.Мітчел).
  6.  Критика сім’ї за те, що вона частіше від інших соціальних інститутів створює передумови для психічних захворювань і розладів психічних станів внаслідок несприятливих сімейних обставин (Р.Лейн).

Нові форми сім’ї і шлюбу.

Отже, в середовищі західних соціологів переважають думки щодо кризи і загибелі сім’ї. Багато з них вважає, що сім’я досягла стану глибокого розкладу і що цей процес є незворотнім. Однак Н.Смелзер зазначає, що серед західних дослідників є чимало таких, які, не закриваючи очі на певні негативні тенденції, висловлюють більш оптимістичні сподівання. Вони, як вказує Смелзер, позитивно ставляться до розпаду нуклеарної сім’ї і очікують, що виникатимуть нові форми сім’ї і шлюбу, які сприятимуть створенню більш відповідного оточуючого середовища і збільшенню можливостей самовияву і самовиразу всіх членів сім’ї. Інші соціологи вказують на вже існуючі нові форми сім’ї, які здаються незвичними і навіть шокуючи ми, але здобувають дедалі більшого розповсюдження у західному світі:

  •  шлюбні контракти на певний відтинок часу,
  •  шлюб з трирічним випробувальним терміном (без народження дітей),
  •  груповий шлюб,
  •  полігінія,
  •  “серійна моногамія” (тобто багаторазовий вступ до шлюбу),
  •  “консесуальний шлюб” (тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації),
  •  “візитні союзи” (тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час – час нанесення візиту),
  •  шлюб між особами однієї статі,
  •  сімейне життя в комуні (типу ізраїльських кібуців або сімейних комун в американському суспільстві).

Таким чином, щодо стану і перспектив розвитку сім’ї в західних країнах існують досить відмінні точки зору, втілені у два різні гасла. Перше – “Прощавай, сім’є!”, друге – “Чутки про смерть сім’ї надто перебільшені” (парафраз відомого вислову Марка Твена, який прочитав у газеті некролог про самого себе).

Вітчизняні соціологи про сім’ю та її майбутнє.

Вітчизняні соціологи також не схильні надто драматизувати стан сучасної сім’ї і розглядати її майбутнє лише у похмурій перспективі. Вони, звичайно, як і їх західні колеги, стурбовані наростанням негативних тенденцій і явищ у становищі сім’ї та внутрішньо сімейних стосунках, багато в чому зумовлених кризовим станом українського суспільства. Проте і вони зазначають появу позитивних змін, як от розширення свободи вибору для мужчин і жінок, утвердження рівності положення і відносин, зростання рівноправ’я у сім’ях, більші можливості контактів між поколіннями, на загал більша орієнтація на сім’ю. На думку О.Якуби, численні опитування свідчать про те, що дедалі більша кількість людей в нашому суспільстві розглядає сім’ю як вищу цінність. Звідси й оптимістичні прогнози частини соціологів щодо розвитку сім’ї в ХХІ столітті як вільного союзу, заснованого на коханні, співробітництві, спільному веденні домашнього господарства і вихованні дітей.

Альтернативні форми сім'ї і шлюбу

Протягом кількох останніх десятиліть у західному суспільстві, а від недавнього часу і в Україні, з'явилося і набуло поширення багато альтернативних форм сімейних структур і способів життя.

Незареєстровані шлюби. Останнім часом зросла кількість дорослих людей, які живуть разом із особами протилежної статі, не будучи пов'язані з ними сімейними чи шлюбними зв'язками. Майже половина громадян віком від 26 до 36 років деякий час віддає перевагу подібному способу життя. Такий стиль життя не є новим, але раніше траплявся досить рідко. Різке збільшення числа незареєстрованих пар пояснюється тим, що подібна поведінка в останні роки стала соціально прийнятною, а також тим, що підвищився вік вступу у перший шлюб. Незареєстровані шлюби практикуються переважно серед молодих людей, які є мешканцями великих міст. Рідко вибирають такий стиль життя релігійні особи. Більшість пар, які живуть у незареєстрованому шлюбі, не мають дітей, оскільки відчувають себе не так стабільно, як одружені пари і не впевнені у своїй здатності разом долати труднощі.

Серійна моногамія. Цей стиль життя передбачає декілька циклів шлюбу і розлучення. Скажімо, акторка Елізабет Тейлор виходила заміж 8 разів. Проте кількість осіб, які ведуть подібний спосіб життя останнім часом зростає і трапляється не лише в середовищі богеми. Це пов'язано, насамперед, із полегшенням процедури розлучення.

Неповні сім'ї. Найчастіше це сім'ї, які утримують жінки. Зростання кількості таких родин є наслідком зростання кількості розлучень, а також жінок, які народжують дітей поза шлюбом. Якщо у 1940 р. тільки 11 % всіх чорношкірих родин у США "очолювала" жінка-одиначка, то у 1991 р. їх було уже 58 % від загальної кількості. "Матері-одиначки" тепер не піддаються такій обструкції і зневазі, як колись. Такий стиль життя сьогодні є цілком соціально прийнятним. Більшість жінок, які є самостійні і можуть самі себе матеріально забезпечити, не хочуть ставати у залежність від чоловіків тільки тому, що цього вимагають соціальні традиції нуклеарної сім'ї.

Однак статистико-соціологічні дослідження свідчать, що більшість неповних сімей переживає значні труднощі: постійний брак часу, коштів, почуття самотності, відчуття відповідальності за долю дитини.

Дослідження показують, що ймовірність дитячої злочинності у неповних сім'ях є удвічі вищою, ніж у повних. Що більше, діти із неповних сімей демонструють рівень розвитку нижчий від середніх показників, характерних для цього віку.

Самотність. Самотні люди не становлять монолітної соціальної групи тому, що серед них є і неодружені, і розлучені, й овдовілі. Самотність — непостійний і неоднозначний статус. Між полюсами вільної і незалежної людини, і людини, яка знемагає від самотності є багато різних перехідних форм людей, які свідомо або внаслідок певних обставин залишилися самотніми.

Цікаво, що кількість неодружених і незаміжніх зростає відповідно із підвищенням рівня освіти. Це особливо стосується жінок.

Гомосексуальні пари. Гомосексуалізм — це надання переваги сексуальному партнерству із особою однієї статі. Згідно оцінок Інституту сексуальних досліджень Альфреда К. Кінсі, 5—6 % дорослого населення США має гомосексуальну орієнтацію. Очевидно таке співвідношення гомо і гетеросексуалів властиве не тільки для США.

Останнім часом гомосексуалізм легалізували у більшості країн (найперше це сталося у США, штаті Іллінойс, у 1961 р.; на території колишнього Радянського Союзу, в тому числі й в Україні, де-факто це сталося після розпаду СРСР). У деяких країнах дозволили навіть укладання шлюбу між представниками однієї статі. Дослідження Інституту Альфреда К. Кінсі показують, що лесбіянки є більше схильними до тривалих зв'язків, ніж гомосексуалісти-чоловіки. Однак, якщо лесбіянки, як і гетеро сексуальні пари, надають великого значення вірності у сексуальних стосунках, то гомосексуалісти-мужчини спокійно ставляться до зв'язків їхніх партнерів "на стороні". Гомосексуальні пари зазвичай приймають такі взірці сімейного життя, які існують серед гетеро сексуальних пар. Для них так само є істотним романтичне кохання, як і практичні аспекти сімейного побуту.

Станом на 2002 р. у Нідерландах, у формально зареєстрованих гомосексуальних шлюбах перебувало 100 тис. осіб. Кількість шлюбів такого роду значно зросла після того, як у грудні 2000 р. у цій країні було прийнято закон, який дозволяє гомосексуальним парам всиновлювати дітей. Тепер кожен п'ятий шлюб у Нідерландах — гомосексуальний, причому більшість осіб, які беруть гомосексуальний шлюб мають за собою досвід гетеро сексуального одруження.

У Швеції сьогодні є понад 40 тис. дітей, родичі яких перебувають у гомосексуальному шлюбі.

Комуна — це своєрідна форма розширеної сім'ї. Члени комун вважають, що йдучи в комуни, вони втікають від філістерства (святенництва), самотності, матеріалізму і лицемірства суспільства і його сімейної основи. Норми стосунків між членами окремих комун — різні. У багатьох комунах головним завданням вважається виховання дітей батьківським колективом. Є комуни у яких практикується груповий шлюб. Американський соціолог Артур Елліс, який досліджував комуни хіпі наприкінці 60-х рр. XX ст. відзначав, що всі вони є нестабільними. Це пояснюється насамперед тим, що майже неможливо віднайти чотирьох або більше дорослих людей, які зможуть жити у любові та гармонії. У комунах надзвичайно складно координувати щоденне життя так, щоб уникнути ревнощів і конфліктів. Існують також проблеми розподілу роботи і лідерства.

Загалом, можемо констатувати, що традиційна модель нуклеарної сім'ї, коли чоловік заробляв гроші поза домом, дружина дбала про дім, а діти були залежними від батьків, сьогодні вже не є абсолютно домінуючою. Чи означає це, що нуклеарна сім'я зникає? Дехто вважає, що так і є. Інші схиляються до думки, що нуклеарна сім'я радше перебудовується, ніж занепадає. Зростає гуманізм, більше уваги приділяється розвиткові особистості.

Сім'я — жертва соціальних змін. Кожен етап у розвитку сім'ї пов'язаний із відмиранням одних і формуванням інших функцій, зі зміною як масштабів, так і характеру її соціальної діяльності. Однак, при усіх змінах, для суспільства відтворення населення є життєво необхідним, тому воно завжди культивуватиме певну форму сім'ї як механізм цього відтворення.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

38944. Применение лидаров для обнаружения и идентификации нефтяного поверхностного загрязнения вод 564 KB
  Если ЗЛИ имеет соответсвующую длину волны УФ то возникает флюоресценция свечение нефтяного пятна: стрелки 22 а также комбинационное рассеяние КР ЛИ стрелки 33 и на молекулах воды стрелки 44. Жизнеспособность фитопланктона свидетельствует о чистоте воды. Эффект флюоресценции воды можно использовать для индикации сильных органических загрязнений и т. О наличии на поверхности воды нефтяной пленки можно судить и по интенсивности отраженного ЛИ 11.
38945. Определение, назначение, действие, применение и классификация лидаров 244 KB
  Действие лидара основано на таких свойствах лазерного излучения как высокая мощность квазимонохроматичность направленность и малая длительность импульсов и таких физических процессах как упругое молекулярное и упругое аэрозольное рассеяние упругое резонансное и неупругое комбинированное рассеяние флюоресценция и поглощение лазерного излучения при его взаимодействии с атомами молекулами и другими частицами веществ в окружающей среде. При распределении зондированного лазерного излучения ЛИ от передающего устройства лидара в исследуемой...
38946. Типы и характеристики излучения лазеров для лидаров 26.5 KB
  Если в лидаре используется лазер с перестраиваемой частотой или длиной волны зондирующего излучения υи = с λи то лидар можно применять для лазерного химического анализа состава атмосферы Земли на основе эффекта комбинационного рассеяния молекулами химических соединений компонент атмосферы. Лидар с перестраиваемой λи зондирующего лазерного излучения может быть использован для химического анализа атмосферы Земли путем измерения интенсивности после прохождения исследуемой трассы. Поэтому исследуя зависимость интенсивности прошедшего в атмосфере...
38948. Физические процессы взаимодействия лазерного излучения с веществом 558 KB
  Физические процессы взаимодействия лазерного излучения с веществом. Действия лидаров для исследования атмосферы основано: лазерное излучение распространяясь в реальной атмосфере оставляет в ней след вызванный взаимодействием фотонов лазерного излучения с атомами и молекулами газов частицами аэрозолей и неоднородностями атмосферы обусловленными турбулентными вихревыми движениями воздуха. Это взаимодействие прежде всего проявляется в упругом и неупругом рассеянии лазерного излучения в атмосфере при которых в частности образуется...
38949. Методические погрешности анализа спектра с использованием процедуры ДПФ. Растекание спектра (эффект Гиббса - leakige). Слияние отсчетов спектра 20.21 KB
  Методические погрешности анализа спектра с использованием процедуры ДПФ. Растекание спектра эффект Гиббса lekige. Слияние отсчетов спектра.Эффект появления ложных спектральных составляющих При расчете параметров процедуры ДПФ выбирают некоторую граничную частоту fg из логарифмического уравнения и находят интервал дискретизации t как: t = 1 2 fg 1.
38950. Синтез линейных элементов ОЭП методом рекуррентных разностных уравнений (РРУ). Алгоритм РРУ, связь с преобразованием Лапласа. Расчет параметров алгоритма РРУ методом Тастина 222.5 KB
  Синтез линейных элементов ОЭП методом рекуррентных разностных уравнений РРУ. Алгоритм РРУ связь с преобразованием Лапласа. Расчет параметров алгоритма РРУ методом Тастина Алгоритм РРУ при синтезе ЛЭ явлся альтернативой свертки.N1 алгоритм РРУ определяет значение ym резщей последовательности с номером m по соотношению: Где m = 0.
38951. Особенности анализа оптических сигналов с помощью процедуры двумерного ДПФ. Методические погрешности 298 KB
  Массив gk1k2 трактуется как результат дискретизации некоторого изображения или излучающей поверхности gху т. что отсчеты спектра соответствующие высоким пространственным частотам находятся в центральной ийласти результирующего массива а соответствующие низким пространственным частотам в угловых областях Для...
38952. Синтез линейных элементов ОЭП с помощью процедуры дискретной свертки (ДС). Вид выражения одномерной и двумерной ДС, его связь с аналоговой сверткой 784 KB
  сигнала gτ St – сигналы на входе и выходе ht – ИХ линейного элемента При проектировании gτ St известны ht искомая. сигнала является дискретным аналогом свертки. сигнала hk – отсчеты ИХ ЛЭ ym – результирующая последовательность отсчетов вых. сигнала При переходе к автоматическому проектированию необходимо вхю сигнал и ИХ ограничить некоторым временным интервалом затем дискретезировать.