90048

Соціологічне дослідження та методи його проведення

Лекция

Социология, социальная работа и статистика

Підготовка та проведення соціологічного дослідження – це досить трудомісткий процес, насичений різними видами робіт, науковими процедурами та операціями. При цьому потрібно продумати надійну теоретичну основу дослідження, його загальну логіку, послідовність, розробити методичні рекомендації...

Украинкский

2015-05-29

137 KB

0 чел.

PAGE  1

Лекція

Тема. Соціологічне дослідження та методи його проведення.

  1.  Соціологічне дослідження: поняття, види, функції.
    1.  Програма та робочий план соціологічного дослідження.
    2.  Основні методи збору соціологічної інформації.

  1.  Соціологічне дослідження: поняття, етапи, види, функції.

Методичні рекомендації щодо проведення соціологічного дослідження.

Соціологічне дослідження є досить складною справою, потребує серйозної і тривалої підготовки. Надійність і цінність інформації, отриманої в результаті соціологічного дослідження залежить, у першу чергу, від цілковитого засвоєння всіх методичних та практичних прийомів соціологічного аналізу різних соціальних явищ.

У найбільш загальному вигляді соціологічне дослідження є соціально організованою, багатофункціональною науковою діяльністю, котра включає в себе систему логічно послідовних методологічних, організаційно-технічних процедур, пов’язаних між собою єдиною метою: отримати достовірні знання про соціальну дійсність.

Підготовка та проведення соціологічного дослідження – це досить трудомісткий процес, насичений різними видами робіт, науковими процедурами та операціями. При цьому потрібно продумати надійну теоретичну основу дослідження, його загальну логіку, послідовність, розробити методичні рекомендації для збору інформації, сформувати дослідницьку групу зі спеціалістів різних соціологічних під профілів.

Соціологічне дослідження має організаційну структуру, яка відображає певну послідовність дій дослідника, що забезпечують розв’язання поставлених завдань. Процес будь-якого соціологічного дослідження можна розбити на кілька етапів. У соціологічній літературі висловлюються різні думки щодо кількості та назв таких етапів. На нашу, думку, найоптимальнішою при розгляді проблем проектування соціологічного дослідження є схема, що містить чотири етапи і запропонована у таблиці 1.

Таблиця 1

Етапи соціологічного дослідження

Підготовчий

Розробка програми і робочого плану

Визначення мети і основних завдань дослідження, предмету та об’єкта, аналіз основних понять, робочих гіпотез, ви-бірки, методів дослідження, виконавців та термінів виконання.

Підготовка до збору інформації

Розробка документів для збору інфор-мації, пілотажне дослідження.

Польовий

Збір інформації

За допомогою методів опитування, спос-тереження, експерименту та вивчення документів.

Обробка інформації

Перевірка, групування, зведення, обчис-лення відносних величин, побудова статистичних рядів, складання зведених таблиць тощо.

Етап інтерпретації та узагальнення зібраних даних

Оцінка результатів

Інтерпретація та систематизація даних, формулювання висновків, оформлення звіту дослідження, розробка пропозицій та прогнозних оцінок.

Реалізація та використання результатів соціологічного дослідження.

Специфіка кожного етапу обумовлена конкретним видом соціологічного дослідження.

Види соціологічного дослідження:

І. За метою проведення:

  •  Теоретичні
  •  Емпіричні

ІІ. За глибиною аналізу:

  •  Розвідувальні (пошукові=зондажні) (застосовуються тоді, коли проблема дослідження є маловивченою або не вивченою взагалі; вони охоплюють невеликі сукупності людей, мають спрощену програму та інвентраій);
  •  Описові (покликані створити відносно цілісне уявлення про досліджувані явища і процеси; застосовуються при аналізі відносно великої спільності людей);
  •  Аналітичні (не лише описують соціальні явища і процеси, а й встановлюють причини їх виникнення, механізми їх функціонування тощо).

ІІІ. За затратами часу:

  •  Довгострокові (3 роки і більше);
  •  Середньострокові (6 міс. – 3 роки);
  •  Короткострокові (2-6 міс.);
  •  Експрес-дослідження (1-2 тижні – 1-2 міс.).

4. За методом застосовуваним у соціологічному дослідженні:

  •  Опитування,
  •  Аналіз документів,
  •  Соціологічне спостереження,
  •  Соціологічний експеримент.

5. За типом відносин між замовником і виконавцем:

  •  Держбюджетні
  •  Госпрозрахункові.

6. За масштабом проведення:

  •  Міжнародне,
  •  Загальнонаціональне,
  •  Регіональне,
  •  Галузеве.

7. За частотою проведення:

  •  Разове.
  •  Повторні:
  1.  когортне – досліджується певна вікова група (когорта), як азалишається потсійною в часі повторюваних досліджень.
  2.  Панельне – досліджуються одні й ті ж люди через однакові інтервали часу.
  3.  Лонгітюдне – враховується ґенеза сукупності, що вивчається.
  4.  Соціологічний моніторинг– новий вид повторного дослідження

8. За способом забезпечення репрезентативності:

  •  Суцільне,
    •  Локальне
    •  Вибіркове.

9. Пілотажне (пробне) соціологічне дослідження (дає можливість оцінити якість інструментарію і внести відповідні корективи)

Функції соціологічного дослідження:

  1.  Пізнавальна.
  2.  Методологічна.
  3.  Практична.
  4.  Інформаційна.
  5.  Управлінська.

  1.  Програма та робочий план соціологічного дослідження.

Вихідним пунктом всього дослідження є проблемна ситуація. З теоретичної точки зору – це певне соціальне протиріччя між знанням про потреби людей і їх дій та незнанням шляхів, засобів, методів, прийомів та реалізацій цих дій. З практичної точки зору – це певне соціальне протиріччя, яке потребує організації цілеспрямованих дій для його вирішення.

Соціологічне дослідження починається зі стадії розробки дослідницького проекту, програми дослідження.

Програма – це концептуальна модель постановки дослідження і розуміння досліджуваного явища. В ній викладаються основні завдання дослідження, методика та техніка збору та обробки соціологічної інформації. В програмі конкретно-соціологічного дослідження реалізується зв’язок між:

  •  соціологічними методами;
  •  загальносоціологічною теорією та соціальними фактами, що вивчаються;
  •  суб’єктом та об’єктом соціологічного пізнання;
  •  структурними елементами, що складають програму;
  •  дослідницькими групами та окремими виконавцями, що взаємодіють в процесі вивчення об’єкту;
  •  дослідниками та практичними працівниками, що відпрацьовують рекомендації соціологів.

Ретельно продумана та розроблена в усіх своїх складових, програма виступатиме гарантією успіху всього дослідження. Програма дослідження є типовою універсальною моделлю будь-якого наукового пошуку.

Програма конкретно-соціологічного дослідження складається з таких основних елементів:

Методологічна частина:

  •  Формування проблеми, визначення об’єкта і предмета дослідження;
  •  Визначення цілей і постановка завдань;
  •  Уточнення й інтерпретація основних понять;
  •  Попередній системний аналіз об’єкта дослідження;
  •  Формулювання робочих гіпотез;
  •  Стратегічний план дослідження.

Процедурна частина:

  •  Обґрунтування системи вибірки, одиниць спостереження;
  •  Начерки основних процедур збору та аналізу даних;
  •  Робочий план (де упорядковуються етапи, строки, ресурси роботи).

Методологічний розділ програми конкретно-соціологічного дослідження складається з таких елементів-складових:

1. ФОРМУЛЮВАННЯ ТЕМИ, МЕТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЙОГО ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ

З'ясувавши попередньо суть проблемної ситуації, слід чітко зафіксувати проблему в назві дослідження.

Мета конкретно-соціологічного дослідження визначає переважаючу орієнтацію, від якої залежить уся логіка його здійснення і реалізації. Програма конкретно-соціологічного дослідження повинна дати відповідь на питання про те, на розв'язання якої проблеми і досягнення якого результату орієнтоване це дослідження.

Завдання конкретно-соціологічного дослідження – це сукупність цільових установок, спрямованих на аналіз і розв'язання проблеми. Завдання дослідження безпосередньо випливають із поставлених перед дослідниками цілей і є їхньою конкретизацією.

Ці та інші можливі завдання, послідовність їх вирішення встановлюють члени дослідницької групи, коли розробляють зміст першого пункту методологічного розділу програми. Вони можуть коректувати їх або навіть змінювати у випадках, коли плин конфлікту різко змінюється чи виникають нові обставини його протікання.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ОБ'ЄКТУ І ПРЕДМЕТУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Об'єктами конкретно-соціологічного дослідження на емпіричному рівні виступають реально діючі трудові колективи, соціальні групи, спільноти, соціальні інститути. Тому в широкому сенсі слова об'єктом дослідження є носії певної соціальної проблеми – люди, об'єднані у спільноти різного типу, а також їхня діяльність. Говорячи, наприклад, про конфлікт у трудовому колективі, ми маємо на увазі конкретні професійні, статеві, вікові, освітні групи робітників та представників адміністрації. У нашому випадку це можуть бути робітники якогось цеху, бригади, дільниці, з одного боку, і майстри, начальники цехів, завідувачі відділів та служб підприємства з другого.

У програмі належить зафіксувати такі характеристики об'єктів дослідження:

  •  просторові (місто, район);
  •  часові (період початку і закінчення дослідження);
  •  галузеві (вид діяльності, що її досліджують);
  •  соціально-демографічні (стать, вік, освіта, сімейний стан тощо).

Досить часто обраний об'єкт соціологічного дослідження занадто великий у кількісному плані для того, аби його можна було охопити суцільним дослідженням (наприклад, весь колектив робітників даного підприємства). Тоді виникає завдання визначення кола респондентів, тобто тих, хто підпадає під дослідження. Практика доводить, що у випадках, коли об'єкт дослідження налічує 500 і більше людей, єдино правильним є вибірковий метод. Це означає потребу відбору для дослідження не всієї (генеральної) сукупності робітників, а лише їх певної частини, тобто вибіркової сукупності.

Предметом конкретно-соціологічного дослідження є найбільш суттєві властивості і відносини об'єкта, пізнання яких є важливим для вирішення завдань, закладених у програму. Предмет дослідження формується на основі об'єкту дослідження, але не збігається з ним. Один і той же соціальний об'єкт (наприклад, трудовий колектив) можна вивчати для вирішення різних завдань, а отже, він передбачає безліч предметів. Тому визначення предмету дослідження одночасно визначає межі, в яких конкретний об'єкт досліджують у даному разі. Побудова предмету дослідження передбачає також процес вироблення відповідного понятійного апарату та його логічний аналіз.

3. ЗДІЙСНЕННЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПОНЯТЬ

Інтерпретація основних понять дає змогу уточнити співвідношення тих елементів і властивостей досліджуваного явища, аналіз яких може дати цілісне уявлення про його фактичний стан, правильно пояснити причини його виникнення та результати. Процедура інтерпретації понять — це певна послідовність пізнавальних і організаційних дій, необхідних для уточнення їх змісту, розробки операцій їх вимірювання. Інтерпретація понять забезпечує вимір і реєстрацію явищ, що їх вивчають, за допомогою кількісних показників та індикаторів.

Інтерпретація понять здійснюється через низку послідовних етапів. На першому етапі провадиться переведення проблемної ситуації у формулювання наукових термінів. На подальшому етапі кожне поняття цього формулювання розкладають на такі операційні складові, які потім можна досліджувати за допомогою кількісних методів. Кінцевою метою цієї роботи є вироблення таких понять, які є доступними для обліку і реєстрації (тобто понять-індикаторів).

Здійснення інтерпретації основних понять дає змогу охопити всі можливі напрями дослідження, уникнути його неповноти, однобічності або забуття важливих складових дослідницького процесу. Саме інтерпретацію понять закладають в основу побудови питальників, бланків інтерв'ю, роботи експертних груп, аби визначити структуру відповідного дослідницького інструментарію та логіку його розробки. Ця частина програми дає можливість втілити в інструментарії збирання первинної соціологічної інформації єдину концепцію дослідницького пошуку, реалізувати його мету і завдання, перевірити правильність чи хибність висунутих гіпотез.

4. ФОРМУЛЮВАННЯ ГІПОТЕЗ ДОСЛІДЖЕННЯ

Гіпотеза в конкретно-соціологічному дослідженні – це наукове припущення, яке висувають для можливого пояснення певних соціальних фактів, явищ і процесів, котре треба підтвердити або спростувати. В методологічному плані гіпотеза служить з'єднувальною ланкою між теоретичною концепцією та емпіричною базою дослідження, її висувають для перевірки тих залежностей, які внесені до теоретичної схеми і на вивчення яких скеровані завдання дослідження. У цьому сенсі гіпотеза є своєрідним прогнозом їх очікуваного розв'язання, який може і не виправдатися, що не применшує її цінності. Важливим є те, що її висунення дає змогу зробити обґрунтований перехід від теоретичних понять до емпіричних даних.

Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки в результаті попереднього аналізу досліджуваного об’єкта. Вона повинна відповідати ряду вимог:

По-перше, узгоджуватися з новими теоріями, істинність яких підтверджена соціальною практикою.

По-друге, важливою вимогою є відповідність гіпотези існуючим і перевіреним фактам.

По-третє, гіпотеза має формулюватися так, щоб її можна було легко перевірити у процесі соціологічного дослідження.

По-четверте, гіпотеза повинна піддаватися логічному аналізу, який встановлює її несуперечливість.

Види гіпотез

За своїм змістом про уявлення щодо досліджуваного об’єкта розрізняють описові і пояснювальні гіпотези. Описові гіпотези – це уявлення про структурні та функціональні зв’язки досліджуваного об’єкта. Вони можуть стосуватися і класифікації характеристик соціального об’єкта. Пояснювальні гіпотези являють собою уявлення про причинно-наслідкові зв’язки, що існують у досліджуваному об’єкті і вимагають експериментальної перевірки.

Розрахунок і обґрунтування вибірки

Другою складовою програми конкретно-соціологічного дослідження є її методична частина. Вона містить опис методики і організації характеристик дослідження. Велике значення у цьому розділі має розрахунок і обґрунтування вибірки. Ця процедура означає необхідність відбору тих людей, серед яких буде проводитись дослідження. Звичайно, ідеальним варіантом було б соціологічне обстеження всіх людей, які виступають носіями певної соціальної проблеми.

В соціології для вирішення завдань дослідження звичайно використовують вибірковий метод. Його ключовими поняттями є об'єкт дослідження, генеральна сукупність, вибіркова сукупність, одиниця аналізу тощо.

Об'єктом соціологічного дослідження є великі сукупності людей, що розрізняються за своїми соціально-демографічними характеристиками і виступають носіями тієї чи іншої проблеми. Вся численність соціальних об'єктів, які є предметом вивчення у межах, окреслених програмою конкретно-соціологічного дослідження, утворює генеральну сукупність. Оскільки організація і проведення суцільного обстеження усіх без винятку соціальних об'єктів надзвичайно важкі і потребують великих затрат і зусиль, то вони здійснюються у поодиноких випадках. Прикладом суцільного обстеження є переписи населення.

Емпіричні соціологічні дослідження є, як звичайно, несуцільними і їх проводять лише на певній частині об'єктів генеральної сукупності, яка має назву вибіркової сукупності.

Отже, вибіркова сукупність – це певна кількість елементів генеральної сукупності, відібраних за певними правилами. В момент дослідження вона повинна являти собою свого роду мікромодель генеральної сукупності. Або, іншими словами, вимагається, щоби структура вибіркової сукупності максимально збігалася із структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками останньої. Але щоби досягти того, треба дотримуватися правил вибірки.

Одиниці аналізу

Елементи вибіркової сукупності (респонденти або люди-носії певної соціальної проблеми), які підпадають під добір та вивчення, і є одиницями аналізу.

Репрезентативність

Якість вибірки оцінюють за двома показниками: репрезентативністю і надійністю. Репрезентативністю називається здатність вибіркової сукупності максимально точно відтворювати характеристики генеральної сукупності. Отже, йдеться про точність вибіркового оцінювання і гарантію цієї точності. Адже завданням дослідницької групи є відбір певної кількості обстежуваних людей, проведення соціологічного дослідження і одержання достовірної соціологічної інформації, яка точно характеризуватиме всі соціальні об'єкти-носії проблеми.

Типи вибірок

Вибірки поділяються на ймовірнісні (випадкові) і цілеспрямовані. Перші з них пов'язані з поняттям ймовірності, яке широко використовується у багатьох галузях природничих і соціогуманітарних наук. У найбільш загальному випадку ймовірність певної очікуваної події є відношенням кількості очікуваних подій до кількості всіх можливих. У соціології до ймовірнісних вибірок відносять власне-випадковий вибір, серійну, гніздову, механічну вибірки, їх характеристики й описи розрахунків можна знайти у спеціальній літературі, поданій в кінці даної теми. Зупинимось детальніше на методі механічної вибірки.

Механічна вибірка

У загальному вигляді принцип механічної вибірки полягає у тому, що всі елементи генеральної сукупності зводять в єдиний список і з нього через рівні інтервали відбирають відповідну кількість респондентів. Крок відбору (К) розраховують за формулою:

К = N/n,

де N — величина генеральної сукупності, а п — величина вибіркової сукупності. Наприклад, нехай N = 2000 осіб, а п = 200 осіб. Тоді

K = 2000/200 = 10

Це означає, що із загального списку має бути відібраний кожний десятий.

Поряд із випадковою вибіркою у соціологічних дослідженнях вживають також і цілеспрямовану вибірку, до якої правила теорії ймовірності не застосовуються. Вона може здійснюватися за допомогою таких методів: стихійної вибірки (наприклад, поштового або телефонного опитування), основного масиву (коли опитується 60-70% з генеральної сукупності) і квотної вибірки. З них найбільш точним і широковживаним є метод квотної вибірки. Його використовують у тих випадках, коли до початку дослідження є статистичні дані про контрольні ознаки елементів генеральної сукупності. Всі дані про ту чи іншу контрольну ознаку виступають як квота, а їх окремі числові значення – як параметри квоти. При використанні квотної вибірки респондентів відбирають цілеспрямовано, з додержанням параметрів квот. Число ознак, дані про які обирають квотами, як звичайно, не повинно перевищувати чотирьох. Ними звичайно виступають стать, вік, освіта, рівень кваліфікації або інші квоти, які визначаються цілями, завданнями та гіпотезами дослідження у методологічній частині програми конкретно-соціологічного дослідження.

Розрахунок об’єму вибірки.

Досить складним питанням є розрахунок об’єму вибірки, тобто визначення кількості респондентів. В соціології є правило, згідно з яким чим більш дисперсний (тобто неоднорідний) склад об’єктів дослідження, тим більший має бути об’єм вибірки, оскільки в ній має бути якнайщільніше відображена ця різноманітність. І навпаки, чим більш однорідний (дисперсія дорівнює нулю або близька до нього) є склад генеральної сукупності, тим меншу кількість осіб треба для дослідження. При масових опитуваннях, якщо величина генеральної сукупності становить менше 5000 осіб, достатнім є об’єм вибіркової сукупності не менше 500 осіб. Якщо ж величина генеральної сукупності 5000 осіб і більше, то доцільно обстежити 10% її складу, що гарантує одержання достатньо достовірних результатів дослідження.

Отже, у програмі конкретно-соціологічного дослідження конкретної проблеми слід вказати:

  •  який тип вибірки використовується і чому;
  •  яким є об’єм вибіркової сукупності.

5. АНКЕТА

Серед видів опитування чільне місце займає анкетування, основним інструментом якого є питальник або анкета. На перший погляд нема-нічого легшого і простого, ніж розробка питальника на будь-яку тему, пов'язану з проблемною ситуацією. Кожен із нас у повсякденній практиці постійно ставить питання людям навколо, вирішуючи за їх допомогою безліч життєвих проблемних ситуацій. Однак у соціології питання виконує функцію дослідницького інструменту, що висуває особливі вимоги до його формулювання і зведення питань в анкету.

Насамперед це вимоги до структури анкети, її складовими повинні бути:

  1.  вступ (звернення до респондентів з коротким викладом теми, мети, завдань опитування, назвою організації або служби, яка його проводить, із інструкціями щодо процедури заповнення анкети, із вказівкою на анонімність опитування і використання його результатів лише з науковою метою);
  2.  блоки простих питань, нейтральних за змістом (крім пізнавальної мети, вони забезпечують полегшене входження респондентів у процес опитування, пробуджують їх зацікавлення, формують психологічну установку на співробітництво з дослідниками, вводять у коло обговорюваних проблем);
  3.  блоки складніших питань, які потребують аналізу і роздумів, активізації пам'яті, підвищеної зосередженості й уваги. Саме тут міститься ядро дослідження, збирається основна первинна соціологічна інформація;
  4.  заключні питання, які повинні бути достатньо простими, знімати психологічну напругу у респондентів, дати можливість їм відчути, що вони брали участь у важливій і потрібній роботі;
  5.  «паспортичка», або блок із питаннями, що розкривають соціально-демографічні, професійно-освітні, етнічні, культурні тощо характеристики респондентів (стать, вік, сімейний стан, місце проживання, національність, рідна мова, ставлення до релігії, освіта, професійна підготовка, місце праці, стаж роботи тощо).

Питання, внесені в анкету, поділяють на різні типи. Це можуть бути відкриті питання, коли дослідник ставить питання і залишає вільне місце для власноручного запису відповіді респондента. Наприклад:

“Вкажіть, будь ласка, якими, на Вашу думку, є основні причини конфлікту між робітниками та адміністрацією Вашого підприємства? ______________________________________________-(місце для відповіді)”

Перевага відкритих питань полягає у тому, що їх легко сформулювати і що вони не обмежують вибору варіантів відповідей, які може подати дослідник. Складність і труднощі виникають тоді, коли треба обробляти всі можливі відповіді і групувати їх за певним критерієм після одержання соціологічної інформації.

Закриті питання – це такі, на які в анкеті наведено в міру можливого повний набір варіантів відповідей, а респонденту лишається тільки позначити той варіант, який відповідає його думці. Альтернативні закриті питання передбачають вибір респондентами лише одного варіанту відповіді, унаслідок чого сума відповідей на всі варіанти становить 100%. Наприклад: 

Як Ви виконуєте виробничі завдання?

  1.  звичайно перевиконую норму виробітку (7%);
  2.  звичайно виконую норму виробітку (43%);
  3.  інколи не виконую норми виробітку (33%);
  4.  практично не вдається виконувати норми виробітку (17%).

Як бачимо, сума відповідей у відсотках дорівнює 100.

Неальтернативні закриті питання допускають вибір респондентами декількох варіантів відповідей на одне й те ж питання, тому їх сума , як звичайно, перевищує 100%. Наприклад:

Які фактори, на Вашу думку, є причинами виникнення конфліктної ситуації у Вашому трудовому колективі?

  1.  фактори, пов'язані із статтю і віком робітників (44%);
  2.  фактори, пов'язані із сімейним станом робітників (9%);
  3.  фактори, пов'язані із ставленням робітників до праці (13%);
  4.  фактори, пов'язані з поганою якістю планування (56%);
  5.  фактори, пов'язані з недосконалою організацією праці з боку адміністрації (39%).

Як бачимо, сума відповідей у процентах значно перевищує 100 і вказує на комплексний характер причин виникнення конфліктів на підприємстві.

Напівзакриті питання — це така їх форма, коли спочатку перелічують усі можливі варіанти відповідей, але в кінці залишають місце для власноручно написаної відповіді респондента, якщо він вважає, що жоден із наведених варіантів відповідей не віддзеркалює його думки. Іншими словами, напівзакриті питання — це комбінація відкритих і закритих питань в одному.

Форми розташування питань

Лінійна форма розміщення питань передбачає їх формулювання і наведення нижче можливих варіантів відповідей, як у наведених раніше прикладах. Одночасно можна вживати і табличну форму розміщення питань і відповідей.

Кодування питань

Коли анкета складена, слід закодувати всі вміщені в неї питання і варіанти відповідей, маючи на увазі подальшу обробку одержаної інформації на комп'ютері. Для того обирають звичайно тризначний код. Наприклад, перше питання анкети одержує цифрову позначку 001, а варіанти відповідей на нього (якщо їх п'ять) кодуються цифрами 002, 003, 004, 005, 006. Тоді подальше питання одержить номер 007, а відповіді на нього кодуватимуться дальшими за черговістю цифровими позначками 008, 009, 010 тощо. У разі використання в анкеті табличної форми розміщення питань слід простежити, щоби кожна позиція відповіді мала власний код. Тобто основний принцип кодування полягає у тому, щоби всі без винятку питання і відповіді (разом із можливими відповідями на відкриті питання) мали свій відповідний код.

Програму конкретно-соціологічного дослідження вважають повноцінною, коли в ній міститься не лише простий перелік методів збирання первинної соціологічної інформації, а й обґрунтування їх вибору; продемонстрований зв'язок методів збирання інформації з цілями, завданнями і гіпотезами дослідження. Наприклад, якщо використовують метод анкетування, то слід вказати у програмі, що для вирішення та-кого-то завдання і підтвердження такої-то гіпотези був вироблений такий-то блок питань анкети.

У програмі слід також вказати, за допомогою яких комп'ютерних програм здійснюватиметься обробка первинної соціологічної інформації. Наприклад, у разі проведення анкетування комп'ютерна обробка одержаної інформації може здійснюватися за допомогою двох програм:

  •  вітчизняної програми ОСА (тобто програмної обробки соціологічних анкет, складеної А.Горбачиком і котра існує у двох варіантах: 1990 і 1993 років. Ця вітчизняна програма розроблена на базі київського Міжнародного інституту соціології при Києво-Могилянській Академії і її можна вважати цілком достатньою для первинної обробки одержаних даних);
  •  американської програми 5Р55 (тобто статистичної програми для соціальних наук. Вона вживається у тих випадках, коли необхідно здійснити глибший аналіз даних переважно професійними соціологами).

Стратегічний та робочий плани дослідження

Успіх дослідження залежить не лише від ретельності розробки методологічного розділу, а й від вироблення і запровадження у процес дослідження методико-процедурної частини методичного розділу програми конкретно-соціологічного дослідження.

Перш ніж приступити до дослідження, соціолог звертає увагу на наявність інформації про досліджуваний об'єкт. Саме на основі знань про об'єкт перед збиранням емпіричних даних розробляються гіпотези соціологічного дослідження. Відповідно них, а також цілей і завдань будують стратегічний план соціологічного дослідження.

Існує три варіанти стратегічного плану дослідження:

пошуковий;

аналітичний;

експертний.

Пошуковий варіант плану застосовують у тому разі, коли про об'єкт та предмет дослідження нема чітких і ясних уявлень. Тоді така різновидність стратегічного плану має на меті уточнення проблеми і формулювання гіпотез.

Конкретно ця процедура містить три етапи:

вивчення документів (насамперед наявної літератури стосовно цієї проблеми, зі складанням графіку опрацювання літератури, відвідуванням бібліотек тощо);

проведення інтерв'ю з експертами (спеціалістами-науковцями і спеціалістами-практиками із складанням списку відповідних осіб та графіком їх опитування);

проведенням спостереження за носіями проблемної ситуації

Студентам рекомендується обирати для дослідження досить актуальну проблему сьогодення, можливо, яка стосується молодіжного життя в Україні.

Після завершення методологічної частини, слід приступити до практичної реалізації програми. Студентам слід за допомогою анкетування опитати не менше 50 респондентів, опрацювати отримані результати і подати викладачеві звіт, у якому вказати:

  1.  Тему
  2.  Мету
  3.  Основні завдання
  4.  Об’єкт і предмет дослідження
  5.  Гіпотези дослідження
  6.  Основні характеристики вибірки
  7.  Час і місце проведення дослідження
  8.  Зразок анкети
  9.  Результати опитування, де слід вказати чи підтвердились чи спростувались запропоновані дослідником гіпотези.

3. Основні методи збору соціологічної інформації.

Опитування

Одним із найпоширеніших видів соціологічного дослідження є опитування. Воно припускає одержання відповідей на питання, що задаються соціологом. Особливість цього виду дослідження полягає в тому, що джерелом інформації виступає словесне повідомлення, судження опитуваного. Опитування дозволяє отримати інформацію про думки й оцінки респондента (респондент – особа, що бере участь в емпіричному соціологічному дослідженні як джерело усної чи письмової інформації, відповідаючи на запитання, поставлені в соціологічній анкеті чи в бланку інтерв’ю тощо) тих чи інших сторін дійсності, про мотиви його поведінки.

Розрізняють чотири різновиди опитування:

  •  анкетування – письмове заочне опитування;
  •  інтерв’ю – усна бесіда, очне опитування;
  •  соціометричне опитування, націлене на виявлення міжособистісних відносини шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи;
  •  експертне опитування, що дозволяє отримувати відповіді від компетентних щодо досліджуваної проблеми осіб.

Перевагою анкетного опитування, завдяки якій воно набуло значного поширення, є можливість одержання за його допомогою значного обсягу емпіричної інформації в короткий термін.

Експертне оцінювання

Аналіз документів

Спостереження

Експеримент

Тестування

Метод «фокус-груп» (методика фокусування групових дискусій) як різновид маркетинго-соціологічної методики.

Ідея цього методу заснована на гіпотезі, що масова анкета дає змогу пізнати особливості масової свідомості, орієнтованої на суспільні норми, ідеологічні штампи. Це не просто чергування запитань модератора і відповідей респондентів, а свого роду дискусія, яка має сфокусований характер. Її тема, логіка і форми запитань визначаються заздалегідь.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81778. Образ метели в произведениях отечественной литературы 32.93 KB
  Все ее действие развертывается на фоне разгулявшихся природных стихий: Ветер ветер На всем божьем свете Ветер хлесткий гуляет свищет и зол и рад Разыгралась чтойто вьюга ох пурга какая спасе Вьюга долгим смехом Заливается в снегах Очевидно что образы ветра метели романтичны и имеют символический смысл. Ветер ветер На ногах не стоит человек. Ветер ветер – На всем Божьем свете. Во второй строфе напор стихии как бы смягчается ее действия становятся не гневны а почти нежны и появляются уменьшительноласкательные...
81779. Наука и философия. Статус научной философии 28.69 KB
  Многолетний спор философии и науки о том в чем больше нуждается общество в философии или науке и какова их действительная взаимосвязь породил множество точек зрения обилие возможных трактовок и интерпретаций этой проблемы. Остановимся на основных тезисах раскрывающих суть соотношения философии и науки: Специальные науки служат отдельным конкретным потребностям общества: технике экономике искусству врачевания искусству обучения законодательству и др. Частные науки ограничиваются отдельными частями мира. Философия задумывается о...
81780. Функции науки. Роль науки в современном образовании и формировании личности 28.41 KB
  Роль науки в современном образовании и формировании личности. Проблема связанная с классификацией функций науки до сих пор остается спорной отчасти потому что последняя развивалась возлагая на себя новые и новые функции отчасти в силу того что выступая в роли социокультурного феномена она начинает больше заботиться не об объективной и безличностной закономерности а о коэволюционном вписывании в мир всех достижений научнотехнического прогресса. В качестве особой и приоритетной проблемы выделяют вопрос о социальных функциях науки...
81781. Преднаука и наука. Генезис науки и проблема периодизации её истории 31.74 KB
  Генезис науки и проблема периодизации её истории. Исследуя историю любого материального или духовного явления в том числе и науки следует иметь в виду что это сложный диалектический поступательный процесс появления различий включающий в себя ряд качественно своеобразных этапов фаз и т. Применяя сказанное о периодизации к истории науки следует прежде всего подчеркнуть следующее. Вопрос о периодизации истории науки и ее критериях по сей день является дискуссионным и активно обсуждается в отечественной и зарубежной литературе.
81783. Средневековая наука. Организация науки в средневековых университетах 33.78 KB
  Первый из них факультет свободных искусств trium был наиболее многочисленным и считался подготовительным для трех других факультетов: медицинского юридического и теологического – самого малочисленного но обучение на котором было самым продолжительным. Таким образом Парижский университет оказался в плену противоречивых тенденций: превратиться в центр беспристрастных исследований связанных с изучением античного наследия но всегда стоящих перед опасностью впасть в инакомыслие либо подчинить исследование религиозным целям и тем самым...
81784. Формирование опытной науки в новоевропейской культуре 31.1 KB
  Изменяется роль человека в мире. Происходит постепенная смена мировоззренческой ориентации: для человека значимым становится посюсторонний мир автономным универсальным и самодостаточным становится индивид. Отсюда и характерное для эпохи Возрождения стремление познать принципы функционирования механизмов приборов устройств и самого человека.
81785. Наука в собственном смысле слова: классическая наука, неклассическая и постклассическая 30.52 KB
  Таким образом основные стороны бытия науки это вопервых сложный противоречивый процесс получения нового знания; вовторых результат этого процесса т. объединение полученных знаний в целостную развивающуюся органическую систему а не простое их суммирование; втретьих социальный институт со всей своей инфраструктурой: организация науки научные учреждения и т.; этос нравственность науки профессиональные объединения ученых ресурсы финансы научное оборудование система научной информации различного рода коммуникации ученых и т....
81786. Формирование науки как профессиональной деятельности. Возникновение дисциплинарно организованной науки 35.37 KB
  Возникновение дисциплинарно организованной науки. Несмотря на большое значение великих прозрений античности влияние науки арабов средневекового Востока гениальных идей эпохи Возрождения естествознание до XVII в. У истоков науки как профессиональной деятельности стоит Френсис Бэкон 1561 1626 утверждавший что достижения науки ничтожны и что она нуждается в великом обновлении.