90073

Серцево-судинна система

Лекция

Медицина и ветеринария

Ембріональний розвиток, мікроскопічна та електронномікроскопічна будова оболонок серця. Особливості в будові та функції провідної системи серця. Ембріональний розвиток, мікроскопічна будова артерій, вен і судин мікроциркуляторного русла. Особливості будови лімфатичних судин.

Украинкский

2015-05-29

84 KB

1 чел.

PAGE  1

Лекція 3

Серцево-судинна система.

План.

  1.  Ембріональний розвиток, мікроскопічна та електронномікроскопічна будова оболонок серця. Особливості в будові та функції провідної системи серця.
  2.  Ембріональний розвиток, мікроскопічна будова артерій, вен і судин мікроциркуляторного русла.
  3.  Особливості будови лімфатичних судин.

Складається з:

1. серце,

2. кровоносні судини,

3. лімфатичні судини.

Функції:

1. транспорт крові,

2. регуляція кровопостачання,

3. обмін речовин між кров’ю та оточуючими тканинами.

Кровоносних судин немає: епітелій, волосся, кришталик, клапани серця, хрящова тканина, мінералізовані тканини зубів, інтима судин, рогівка.

Серце.

Функція: приведення крові у рух.

Стінка утворена 3 оболонками:

1. ендокард,

2. міокард,

3. епікард.

Ендокард складається з 4 шарів:

1. ендотеліальний, що лежить на базальній мембрані,

2. підендотеліальний сполучнотканинний,

3. м’язово-еластичний,

4. зовнішній сполучнотканинний.

1) Ендотеліоцити мають полігональну форму, їх ширина - 8-20 мкм; довжина - 10-175 мкм (до 500 мкм у аорті), товщина не однакова в різних її ділянках:

1. ядерна зона - 4-8 мкм; ядро (1-3), органели, включення;

2. зона органел - 2-3 мкм - це трофічний центр клітини;

3. периферійна зона - до 200 нм, дуже важлива частина клітини для обміну речовин між кров’ю та тканинами. Може мати отвори (фенестри) діаметром 50-60 нм. Вздовж поверхні (зовнішньої та внутрішньої) розташовані піноцитозні пухирці, що свідчать про активний траснендотеліальний перенос речовин.

Базальна мембрана - товщина >50 нм, складається з колагенових фібрил, ГАГ, ліпідів, може бути суцільною або мати отвори (пори).

Функція базальної мембрани:

1. приймає участь у транспорті речовин,

2. полегшує фіксацію ендотеліоцитів.

2) Підендотеліальний шар

сполучна тканина з малодиференційованими клітинами.

3) М’язово-еластичний

еластичні волокна + міоцити,

4) Зовнішній сполучнотканинний

ПСТ, багата на волокна. Цей шар містить судини, але живлення ендокарду головним чином відбувається за рахунок крові з камер серця.

2. Міокард складається з серцевої посмугованої м’язової тканини та прошарків ПСТ з судинами та нервами. Будова кардіоміоцитів – див.  лекцію 1 курс „М’язова тканина”.

Особливість передсердних кардіоміоцитів – наявність передсердних гранул діаметром 300-400 нм, які містять поліпептидний гормон - передсердний натрійуретичний фактор (ПНФ), що має діуретичну дію - посилює виведення з організму води, солей, має гіпотензивну дію, збільшує гематокрит.

Провідна система серця складається:

1. синусо-передсердний вузол,

2. передсердно-шлуночковий вузол,

3. передсердно-шлуночковий пучок (Гіса).

1) у центрі локалізуються пейсмейкери, на периферії – перехідні клітини,

2) переважно з перехідних клітин,

3) з волокон Пуркін’є.

3. Епікард (серозна оболонка) - є вісцеральним листком перикарду, в основі знаходитися тонка пластинка сполучної тканини, зрощеної з міокардом та вкритої мезотелієм. Має 4 шари:

1.  поверхневий колагенових волокон,

2.  еластичних волокон,

3.  колагенових волокон,

4 . колагеново-еластичних волокон.

Розвиток серця.

1. Ендокард та судини - з мезотелію,

2. Міокард та епікард - з міокардіальної пластинки, що є частиною вісцеральної мезодерми,

3. Нервові вузли та волокна - з нейроектодерми.

Кровоносні судини - система трубок різного діаметру.

  1.  Артерії:
  2.  еластичного типу,
  3.  м’язово-еластичного (перехідного), мішаного,
  4.  м’язового.
  5.  артеріоли,
  6.  гемокапіляри:
  7.  соматичний тип,
  8.  вісцеральний,
  9.  синусоїдний.
  10.  венули,
  11.  вени:
  12.  м’язовий тип,
  13.  безм’язовий (волокнистий) тип.
  14.  артеріоловенулярні анастомози.

Артеріоли, гемокапіляри, венули, анастомози утворюють мікроциркуляторне русло (МЦР) – комплекс дрібних судин, який разом з оточуючою ПСТ виконує такі функції:

  1.  регуляція кровопостачання органів,
  2.  транскапілярний обмін,
  3.  дренаж,
  4.  депонування крові.

Капіляри розташовані між артеріолами та венулами. Крім цього, існують так звані чудесні капілярні сітки:

  1.  артеріальна, коли капіляри розташовані між двома артеріолами – у нирках,
  2.  венозна, коли капіляри розташовані між двома венулами – у печінці.

Гемокапіляри.

Гемодинамічні умови у капілярах:

Низький тиск – 8-30 мм рт. ст., низька швидкість кровотоку – 0,5 мм/с.

Стінка капіляра дуже тонка, містить:

  1.  ендотелій,
  2.  базальна мембрана,
  3.  перицити.

Довжина ендотеліоциту може досягати 500 мкм (аорта).

Перицити - сполучнотканинні клітини з відростками, якими вони охоплюють капіляри зовні або ці клітини можуть лежати у розщепленні базальної мембрани. Через пори бальної мембрани перицити можуть утворювати щільні контакти з ендотеліоцитами. Зовні капілярів завжди знаходяться малодиференційовані сполучнотканинні клітини – адвентиційні, які до складу стінки капіляра не входять.

Здебільшого капіляри утворюють сітку, але можуть утворювати петлі (шкіра, сосочки), клубочки (нирки). Різні органи мають різний рівень розвитку капілярної сітки – шкіра має на 1 мм2 40 капілярів, в м’язах ~ 1000. Високий розвиток капілярної сітки мають:

  1.  сіра речовина органів ЦНС,
  2.  ендокринні залози,
  3.  скелетні м’язи,
  4.  серце,
  5.  жирова тканина.

Середня довжина капіляра 750 мкм, площа поперечного зрізу 30 мкм2, діаметр від 3 до 40 мкм.

Залежно від будови ендотелію, базальної мембрани, діаметру капіляри бувають:

  1.  соматичні - загального типу. Діаметр до 10 мкм, мають нефенестрований ендотелій, суцільну базальну мембрану – шкіра, м’язи, серце, ГМ.
  2.  вісцеральні – мають фенестрований ендотелій, суцільну базальну мембрану – ниркові клубочки, ворсинки тонкого кишечнику, ЗВС.
  3.  синусоїдні – діаметр від 30 мкм, мають фенестри у ендотелії та пори у базальній мембрані – кровотворні органи, печінка.

У порожнинах проксимальної частини капілярів гідростатичний тиск більший колоїдно-осмотичного, що утворюється білками крові. Тому рідина фільтрується за стінку. У дистальній частині гідростатичний тиск стає меншим за колоїдно-осмотичний, що обумовлює перехід води  та розчинених у ній речовин у кров із оточуючої тканинної рідини.

Артерії.

Гемодинамічні умови  у артеріях:

Високий тиск – 120 мм. рт. ст., висока швидкість кровотоку – 0,5-1,0 м/с.

Стінка артерії мішаного типу середнього калібру складається з 3 оболонок:

  1.  внутрішньої – інтима,
  2.  середньої – медіа,
  3.  зовнішньої – адвентиція.

Інтима складається:

  1.  ендотелій,
  2.  підендотеліальний шар (Лангансовий шар) – (місце відкладання солей).

Утворена ПСТ (тонкі еластичні та колагенові волокна, що мають повздовжній напрямок, аморфна речовина – ГАГ, малодиференційовані сполучнотканинні клітини).

  1.  внутрішня еластична мембрана -  вікончаста еластична пластинка (посмертне скорочення м’язової оболонки надає хвилястого вигляду) хвиляста блискуча стрічка.

Медіа складається з:

  1.  гладких міоцитів, розташованих у вигляді колової спіралі – циркулярно.
  2.  еластичних волокон – розташованих в основному спірально, а також радіально та дугоподібно.

Співвідношення 1 і 2 – 1:1. Крім того до складу медії входять колагенові волокна фібробласти, ГАГ.

На межі медії та адвентиції знаходиться зовнішня еластична мембрана, яка за будовою подібна до внутрішньої еластичної мембрани.

Адвентиція.

ПСТ, волокна орієнтовані здебільшого поздовжньо.

Особливості будови:

- Артерії еластичного типу - великого калібру (аорта).

Медіа складається з еластичних вікончастих мембран (40-50) пов’язаних між собою еластичними волокнами; міоцитів мало в ній; немає внутрішньої еластичної мембрани, на місці якої – густе сплетення еластичних волокон.

- Артерії м’язового типу - судини середнього та малого калібру. У медіа переважають міоцити над волокнами.

Артеріоли – мають потоншені три оболонки. Міоцити виконують роль сфінктерів, які регулюють прилив крові до органів.

Вени.

Гемодинамічні умови у венах:

Тиск – 15-20 мм. рт. ст., швидкість крові – 10 мм/с. Мають 3 оболонки, але у порівнянні з артеріями:

  1.  стінка тонша,
  2.  переважають колагенові, а не еластичні волокна,
  3.  відсутня зовнішня і слабий розвиток (або повна відсутність) внутрішньої еластичної мембрани,
  4.  просвіт вени на препараті має неправильну форму, а артерії круглу,
  5.  найбільша відносна товщина адвентиції, а у артеріях - медії,
  6.  наявність клапанів у деяких венах.

Вени безм’язового типу не мають медіа. Це вени твердої та м’якої мозкових оболонок, сітківки ока, кісток, селезінки, плаценти.

Вени м’язового типу:

  1.  із слабким розвитком м’язових елементів – верхня частина тулуба,
  2.  із сильним розвитком м’язових елементів – нижня частина тулуба, кінцівки.

Трофіка судин. Великі та середні судини мають судини судин, які є  в адвентиції і проникають до глибоких шарів медіа. Інтима отримує поживні речовини безпосередньо із крові, що тече за судиною.

Артеріоловенулярні анастомози (АВА) забезпечують перехід артеріальної крові у венули безпосередньо.

Лімфатичні судини – це частини лімфатичної системи, до якої входять і лімфовузли. Лімфатичні судини тісно пов’язані з кровоносними.

Їх поділяють на:

  1.  капіляри,
  2.  інтраорганні судини,
  3.  екстраорганні судини,
  4.  лімфатичні стовбури тіла:
  5.  грудна протока,
  6.  права лімфатична протока.

Лімфатичні капіляри отримують із тканин тканинну рідину із продуктами обміну речовин, а патологічних випадках – сторонні частинки або клітини злоякісних пухлин. Лімфатичні капіляри мають форму сплющених ендотеліальних трубок, що починаються сліпо.

У порівнянні з гемокапілярами:

  1.  ендотеліоцити у 3-4 рази більші.
  2.  немає базальної мембрани та перицитів,
  3.  наявність стропних (фіксуючих) філаментів, які пов’язують ендотеліоцити з колагеновими волокнами ПСТ, що оточує їх.
  4.  діаметр у кілька разів більше.

Лімфатичні судини за будовою подібні до вен.

Регенерація – висока здатність, починається з росту ендотелію.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34815. Религиозно-философские концепции . соловьев, Достоевский, толстой 32.5 KB
  соловьев Достоевский толстой. Соловьева Одной из важнейших концепций русской философии XIX в. Соловьева. Он может быть гарантом целостности Соловьев вопреки многим своим современникам настроенным сугубо научно не мог допустить отсутствия принципа абсолютной личности.
34816. Экзистенциальная философия Бердяева 44 KB
  Представители этого направления отвергая господствовавшие в истории классической философии принципы рационализма характерные прежде всего для философии Гегеля обратились в своем творчестве к интуитивным эмоциональноволевым и Iт. Предмет и задачи философии Бердяев однозначно определяет с экзистенциальноантропологических позиций: философия призвана познавать бытие из человека и через человека черпая содержание свое в духовном опыте и духовной жизни. Показав что объект порождается субъектом Кант раскрыл возможность построения...
34817. Русский космизм. Федоров Вернадский Циолковский 31 KB
  Федоров Вернадский Циолковский Косми́зм греч. Вернадский Владимир Иванович Вернадский 1863 1945. Ныне подобные эксперименты кажутся губительными для окружающей среды но Вернадский был оптимистом.
34818. Проблемы научной рациональности в современной «философии науки»: позитивизм, неопозивитивизм, постопозитивизм, прагматизм 39 KB
  Направление в философии утверждающее что единственным источником подлинного знания являются специальные науки и отрицающее философию как особую отрасль знаний НЕОПОЗИТИВИЗМ одно из основных направлений философии 20 в. Неопозитивизм сыграл значительную роль в развитии современной логики семиотики и философии науки. Постпозитиви́зм общее название для нескольких школ философии науки объединённых критическим отношением к эпистемологическим учениям которые были развиты в рамках неопозитивизма и обосновывали получение объективного знания из...
34819. Современный философский иррационализм: «философия жизни», экзистенциализм, психоанализ 36 KB
  Вопервых развитие всех трех иррационалистических типов можно подчинить следующей схеме: на первом этапе развития того или иного типа всегда наблюдается противопоставление иррационального рациональному что является реакцией на классическую философскую традицию которая подавляла и вытесняла иррациональное на периферию философии. Гегеля первый этап в философии С. Киркегора иррационализм принимает крайнюю форму – антирационализм второй этап в философии французских экзистенциалистов ХХ века заметна тенденция к соединению рационального и...
34820. Философское учение о бытии и субстанции. Диалектика бытия и небытия. Бытие и ничто 58 KB
  Диалектика бытия и небытия. бытие от небытия и следовательно может считать все бытие как истинным с начала и до конца так и ложным в каждом его пункте. Поэтому чтобы окончательно добить софиста нужно бытие точнейшим образом отличать от небытия однако так чтобы небытие и ложь все же в известном смысле существовали рядом с бытием и истиной. А это приводит нас уже к диалектике бытия и небытия.
34821. Понятие материи. Специфика философского понимания материи. Онтологический и гносеологический аспекты понятия материи. Объективная реальность 43.5 KB
  Специфика философского понимания материи. Онтологический и гносеологический аспекты понятия материи. Понятие материи является одним из фундаментальных понятий материализма и в частности такого направления в философии как диалектический материализм.
34822. Материя как субстанция. Атрибуты материи ( пространство, время, движение) 25.5 KB
  Атрибуты материи пространство время движение Материя лат. Проство и времяфилософские категории всеобщие формы существования координации объектов. Но по теории относительности к 3 пространственным параметрам длина ширина высота добавляется время. Время как философская категория служит для обозначения всеобщего свойства материальных процессов протекать обладать длительностью и развиваться по этапам и стадиям.
34823. Основные формы существования материи: физическая, химическая, биологическая и социальная. Человек как высшая форма существования материи. Проблема сущности человека 32.5 KB
  Проблема сущности человека Соответственно иерархии форм материи существуют качественно разнообразные формы ее движения. Идея о формах движения материи и их взаимосвязи выдвинута Ф. В основу классификации форм движения он положил следующие принципы: 1 формы движения соотносимы с определенным материальным уровнем организации материи то есть каждому уровню такой организации должна соответствовать своя форма движения; 2 между формами движения существует генетическая связь то есть форма движения возникает на базе низших форм; 3 высшие формы...