90076

Варіанти організації персоналу

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Ідентифікація ризику - виявлення елементів ризику у проекті. Аналіз ризику - оцінка вірогідності та величини втрати по кожному елементу ризику. Ранжування ризику - упорядкування елементів ризику за ступенем їх впливу. Планування управління ризиком - підготовка до роботи з кожним елементом ризику.

Украинкский

2015-05-29

32.9 KB

0 чел.

Варіанти організації персоналу.

Серед основних принципів концепції використання трудових ресурсів можна виділити такі:

· забезпечення єдності керівництва – підпорядковані одержують накази тільки від одного начальника;

· дотримання суворої управлінської вертикалі – ланцюг управління від начальника до підпорядкованого спускається поверх униз по всій організації і використовується як канал для комунікації та ухвалення рішення;

· фіксування необхідного і достатнього обсягу контролю – число людей, підпорядкованих одному начальнику, повинно бути таким, щоб це не створювало проблеми для комунікації і координації;

· дотримання чіткого поділу штабної і лінійної структур організації – штабний персонал, відповідаючи за зміст діяльності, ні при яких обставинах не може здійснювати владних повноважень, який наділені лінійні керівники.

Лекція 3: Ризики.

Ризик — можлива небезпека будь-якого несприятливого результату

Управління ризиками - це процеси, пов'язані з ідентифікацією, аналізом ризиків та прийняттям рішень, які включають максимізацію позитивних і мінімізацію негативних наслідків настання ризикових подій. Процес управління ризиками проекту зазвичай включає виконання наступних процедур:

Вплив ризику обчислюють за виразом:

RE = P (UO) x L (UO), де:

  1.  RE - показник ризику (Risk Exposure - схильність ризику);
  2.  P (UO) - ймовірність незадовільного результату (Unsatisfactory Outcome);
  3.  L (UO) - втрата при незадовільному результаті.

При розробці програмного продукту незадовільним результатом може бути:
перевищення бюджету, низька надійність, неправильне функціонування і т. д.

Управління ризиком включає шість дій:

  1.  Ідентифікація ризику - виявлення елементів ризику у проекті.
  2.  Аналіз ризику - оцінка вірогідності та величини втрати по кожному елементу ризику.
  3.  Ранжування ризику - упорядкування елементів ризику за ступенем їх впливу.
  4.  Планування управління ризиком - підготовка до роботи з кожним елементом ризику.
  5.  Дозвіл ризику - усунення або дозвіл елементів ризику.
  6.  Спостереження ризику - відстеження динаміки елементів ризику, виконання коригувальних дій.

Перші три дії відносять до етапу оцінювання ризику, останні три дії - до етапу контролю
ризику.

Ідентифікація ризику.
В результаті ідентифікації формується список елементів ризику, специфічних для даного
проекту.
Виділяють три категорії джерел ризику: проектний ризик, технічний ризик, комерційний ризик.


Джерелами проектного ризику є:

- Вибір бюджету, плану, людських ресурсів програмного проекту;

- Формування вимог до програмного продукту;

- Складність, розмір і структура програмного проекту;

- Методика взаємодії з замовником.

До джерел технічного ризику відносять:

- Труднощі проектування, реалізації, формування інтерфейсу, тестування та
супроводу;

- Неточність специфікацій;

- Технічна невизначеність або відсталість прийнятого рішення.


Головна причина технічного ризику - реальна складність проблем вище передбачуваної
складності.


Джерела комерційного ризику включають:

- Створення продукту, не потрібного на ринку;

- Створення продукту, що випереджає вимоги ринку (відстаючого від них);

- Втрату фінансування.

Кращий спосіб ідентифікації - використання перевірочних списків ризику, які допомагають
виявити можливий ризик. Наприклад:

  1.  Дефіцит персоналу.
  2.  Нереальний розклад і бюджет.
  3.  Розробка неправильних функцій і характеристик.
  4.  Розробка неправильного користувальницького інтерфейсу.
  5.  Надто дороге обрамлення.
  6.  Інтенсивний потік зміни вимог.
  7.  Дефіцит поставляються компонентів.
  8.  Недоліки в задачах, що розробляються суміжниками.
  9.  Дефіцит продуктивності при роботі в реальному часі.
  10.   Деформування наукових можливостей.


На практиці кожен елемент списку забезпечується коментарем - набором методик для
запобігання джерела ризику.


Після ідентифікації елементів ризику слід кількісно оцінити їх вплив на програмний
проект, вирішити питання про можливі втрати. Ці питання вирішуються на кроці аналізу ризику.

Аналіз ризику.

У ході аналізу оцінюється ймовірність виникнення Рi і величина втрати Li для кожного
виявленого i-го елемента ризику. В результаті обчислюють вплив REi i-го елемента ризику на проект.
Ймовірності визначаються за допомогою експертних оцінок або на основі статистики, накопиченої  за
попередні розробки.

Ранжування ризику.

Ранжування полягає в призначенні кожному елементу ризику пріоритету, який
пропорційний впливу елемента на проект. Це дозволяє виділити категорії елементів ризику і
визначити найбільш важливі з них.

Для великих проектів кількість елементів ризику може бути дуже велика (30-40 елементів). В
цьому випадку управління ризиком утруднено. Тому до елементів ризику застосовують принцип Парето 80/20. Досвід показує, що 80% всього проектного ризику припадають на частку 20% від загального кількості елементів ризику. В ході ранжирування визначають ці 20% елементів ризику (їх називають істотними елементами). Надалі враховується вплив лише істотних елементів
ризику.

Планування управління ризиком

Мета планування - сформувати набір функцій управління кожним елементом ризику. Введемо необхідні визначення.

У плануванні використовують поняття еталонного рівня ризику. Зазвичай вибирають три еталонних рівня ризику: перевищення вартості, зрив планування, занепад продуктивності. Вони можуть бути причиною припинення проекту. Якщо комбінація проблем, які створюють ризик, стане причиною перевищення будь-якого з цих рівнів, робота буде зупинена. У фазовому просторі ризику еталонному рівню ризику відповідає еталонна точка. В еталонній точці рішення «продовжувати проект» і «припинити проект» мають однакову силу. На рис. 15.3 показана крива зупину, складена з еталонних точок.

Рис. 15.3. Крива зупину проекту

Нижче кривої розташовується робоча область проекту, вище кривої - заборонена область (при попаданні в цю область проект повинен бути припинений).

Реально еталонний рівень рідко представляється як крива, частіше це сфера, в якій є області невизначеності (у них прийняти рішення неможливо).

Тепер розглянемо послідовність кроків планування.

1. Вихідними даними для планування є набір четвірок [Ri Pi, Li, REi], де Ri - 2-й
елемент ризику, Pi - імовірність i-го елемента ризику, Li - втрата по i-му елементу ризику, REi -
вплив i-го елемента ризику.

2. Визначаються еталонні рівні ризику у проекті.

3. Розробляються залежності між кожною четвіркою [Ri Pi, Li, REi] і кожним еталонним рівнем.
4. Формується набір еталонних точок, що утворюють сферу зупину. У сфері зупину передвіщаються області невизначеності.

5. Для кожного елемента ризику розробляється план управління. Пропозиції плану складаються у вигляді відповідей на питання «навіщо, що, коли, хто, де, як і скільки».

6. План управління кожним елементом ризику інтегрується в загальний план програмного проекту.

Дозвіл і спостереження ризику

Підставою для дозволу і спостереження є план управління ризиком. Роботи з дозволу та спостереженню виробляються з початку і до кінця процесу розробки.
Дозвіл ризику полягає в плановому застосуванні дій щодо зменшення ризику.
Спостереження ризику гарантує:

- Циклічність процесу стеження за ризиком;

- Виклик необхідних коригувальних впливів.

Для управління ризиком використовується ефективна методика «Відстеження 10 верхніх елементів ризику». Ця методика концентрує увагу на факторах підвищеного ризику, економить багато часу, мінімізує «сюрпризи» розробки.

Розглянемо кроки методики «Відстеження 10 верхніх елементів ризику».
1. Виконується виділення та ранжування найбільш істотних елементів ризику у проекті.
2. Виробляється планування регулярних переглядів (перевірок) процесу розробки. У великих проектах (в групі більше 20 чоловік) перегляд повинен проводитися щомісячно, в інших проектах - частіше.
3. Кожен перегляд починається з обговорення змін до 10 верхніх елементах ризику (їх кількість може змінюватися від 7 до 12). В обговоренні фіксується поточний пріоритет кожного з 10 верхніх елементів ризику, його пріоритет у попередньому перегляді, частота потрапляння елемента в список верхніх елементів. Якщо елемент у списку опустився, він як і раніше має потребу в спостереженні, але не вимагає керуючого впливу. Якщо елемент піднявся в списку, або тільки з'явився в ньому, то елемент вимагає підвищеної уваги. Крім того, в огляді обговорюється прогрес у вирішенні елементу ризику (у порівнянні з попереднім переглядом).

4. Увага учасників перегляду концентрується на будь-яких проблемах в дозволі елементів
ризику.

Лекція 4. Планування проекту.

Суть планування полягає в розробці та обґрунтуванні цілей, визначені найкращих методів і способів їх досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань і встановленні їх взаємодії.

Процес планування проектівце процес, який передбачає визначення цілей і параметрів взаємодії між роботами та учасниками проекту, розподіл ресурсів та вибір і прийняття організаційних, економічних, технологічних рішень для досягнення поставлених цілей проекту.

Загальний процес планування проектів включає наступні етапи:

Ø   визначення цілей, задач проекту, розрахунок техніко-економічних показників для обґрунтування проекту, визначення потреби в ресурсах, тривалості та специфікації виконуваних робіт, етапів проекту;

Ø   структуризацію проекту;

Ø    прийняття організаційно-технологічного рішення;

Ø    розробку сіткових моделей робіт;

Ø   оцінку реалізуємості проекту, оптимізацію по термінах і критеріях якості використання ресурсів та інших критеріях;

Ø   підготовка необхідних документів до пакета планів;

Ø   затвердження планів і бюджету;

Ø   доведення планових завдань до виконавців;

Ø   підготовку та затвердження звітної документації для контролю планів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84290. Пищевые отравления: токсикоинфекции и интоксикации. Характеристика возбудителей пищевых отравлений 62.5 KB
  Пищевые токсикоинфекции – отравления, возникающие при приеме пищи, содержащей большое количество живых токсигенных бактерий. Возбудители токсикоинфекций образуют эндотоксины, прочно связанные с клеткой, которые при жизни микроорганизма в окружающую среду не выделяются
84291. Микробиологический контроль качества пищевых продуктов 36.74 KB
  Важнейшими характеристиками пищевых продуктов является их безопасность и микробиологическая стойкость. Для оценки качества пищевых продуктов пользуются количественными и качественными микробиологическими показателями. Поэтому при санитарной оценке продуктов пользуются косвенными методами позволяющими определить уровень загрязнения продукта выделениями человека уровень фекального загрязнения.
84292. Биосфера и распространение микроорганизмов в природе. Влияние на окружающую среду антропогенных факторов 33.94 KB
  Местообитание. В пределах экосистемы для каждого микроорганизма можно описать его местообитание. В рамках определенной экосистемы микрооганизм имеет как правило только одноединственное местообитание хотя некоторые микроорганизмы могут иметь несколько таких мест каждое в отдельной экосистеме. Иными словами местообитание – это адрес данного организма.
84293. Микрофлора почвы. Ее роль в инфицировании пищевых продуктов. Санитарная оценка почвы 33.3 KB
  Санитарная оценка почвы Почва – благоприятная среда для обитания и размножения различных микроорганизмов. В состав микробных биоценозов почвы входят бактерии грибы простейшие и бактериофаги. Микроорганизмы почвы участвуют в круговороте веществ в природе минерализации органических отбросов самоочищении почвы.
84294. Микрофлора воздуха. Оценка качества воздуха по микробиологическим показателям. Методы очистки и дезинфекции воздуха 32.84 KB
  Оценка качества воздуха по микробиологическим показателям. Методы очистки и дезинфекции воздуха Воздух является неблагоприятной средой для развития микроорганизмов что обусловлено недостатком питательных веществ и влаги а также бактерицидным действием солнечных лучей. Поэтому количественный и видовой состав микрофлоры воздуха зависит от ряда факторов: климатических метеорологических сезонных общего санитарного состояния местности и др.
84295. Микрофлора воды. Санитарная оценка воды по микробиологическим показателям. Способы очистки и дезинфекции воды 38.11 KB
  Санитарная оценка воды по микробиологическим показателям. Способы очистки и дезинфекции воды Вода является благоприятной средой для развития многих микроорганизмов. В состав микрофлоры воды входят сапрофиты: флуоресцирующие бактерии микрококки реже встречаются бактерии рода Bcillus.
84296. Предмет и задачи микробиологии. Основные свойства микроорганизмов 36.14 KB
  Основные свойства микроорганизмов Микробиология от греч. mikros – малый bios – жизнь logos – учение – наука изучающая мир мельчайших живых существ – микроорганизмов и процессы вызываемые микроорганизмами. Микробиология изучает морфологию микроорганизмов закономерности их развития и процессы которые они вызывают в среде обитания а также их роль в природе и хозяйственной деятельности человека. К миру микроорганизмов относятся бактерии дрожжи микроскопические плесневые грибы.
84297. Исторический очерк развития микробиологии. Перспективы развития и достижения современной микробиологии в народном хозяйстве, пищевой промышленности 41.75 KB
  Перспективы развития и достижения современной микробиологии в народном хозяйстве пищевой промышленности Процессы вызываемые микроорганизмами люди знали и использовали с незапамятных времен. В истории микробиологии можно выделить три периода: морфологический физиологический и современный. Морфологический период развития микробиологии связан с именем голландского ученого Антония ван Левенгука 16321723 который в конце XVII века с помощью изготовленного им самим микроскопа дающего увеличение в 300 раз открыл мир микробов.
84298. Принципы систематики микроорганизмов 39.21 KB
  С открытием микроорганизмов делались попытки распределить их между этими двумя царствами. Распределение микроорганизмов на царства в зависимости от структуры их клеточной организации Надцарство Царство Структура клеточной организации Эукариоты Простейшие Водоросли Грибы По своему строению сходны с клетками животных и растений. Для группирования родственных микроорганизмов по иерархической схеме используют следующие таксономические категории: вид род семейство порядок класс отдел царство.