90080

Посвідчення та засвідчення безспірних фактів, що не мають змісту правочину

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Зобов’язальне право За ред. Така форма нотаріальної послуги має відрізнятися від відправлення аналогічної заяви поштою тим що має здіцснюватися юридично грамотноrdquo; а також повинна мати офіційно визначений правовий зміст і передбачені випадки застосування. Якщо нотаріус приймає до передачі заяву надану громадянами або юридичними особами то він має перевірити її зміст оскільки йому надане право передавати заяви які не суперечать закону і не містять відомостей що порочать честь і гідність людини.

Украинкский

2015-05-29

59.5 KB

2 чел.

Лекція

Тема №6 „Посвідчення та засвідчення безспірних фактів, що не мають змісту правочину.”

Одеса 2010

План:

  1.  Передача заяв фізичних і юридичних осіб (та нотаріусів) іншим фізичним та юридичним особам.
  2.  Засвідчення вірності копій документів та виписок з них.
  3.  Засвідчення справжності підпису на документах.
  4.  Зсвідчення вірності перекладу з однієї мови на іншу.
  5.  Посвідчення нотаріусами безспірного права.

Література:

  1.  Цивільний кодекс України. – Ужгород: ІВА, 1998. – 312 с.
  2.  Кодекс про шлюб та сімю України. – К.: А.С.К., 2000. – 416 с.
  3.  Зобовязальне право/ За ред. Д-ра юрид. Наук, проф. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
  4.  Закон України „Про підприємництво”// Відомості Верховної Ради. – 1991. - №14.- ст. 168.
  5.  Закон України „Про господарські товариства”// ВВР. – 1991 - №49 – ст. 682.
  6.  Гражданский и арбитражній процесс, нотариат, обязательственные отношения: Сер. «Образцы документов». – М.: БЕК, 1998.
  7.  Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом ГДПІУ № 15 від 22.04.93 р., із змінами № 165 від 0304.98.

Передача заяв фізичних і юридичних осіб (та нотаріусів) іншим фізичним та юридичним особам

Необхідність передачі заяви фізичної або юридичної особи іншій фізичній або юридичній особі може виникнути за різних життєвих обставин. Але, за загальним правилом, така необхідність виникає, якщо заінтерисовані особи хочуть мати безспірні докази факту передачі заяви. Така форма нотаріальної послуги має відразнятися від відправлення аналогічної заяви. Така форма нотаріальної послуги має відрізнятися від відправлення аналогічної заяви поштою тим, що має здіцснюватися юридично „грамотно”, а також повинна мати офіційно  визначений правовий зміст і передбачені випадки застосування.

Якщо нотаріус приймає до передачі заяву, надану громадянами або юридичними особами, то він має перевірити її зміст, оскільки йому надане право передавати заяви, які не суперечать закону і не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Розрізняють такі види заяв:

  1.  ообиста заява заявника, яка становить окреме самостійне провадження, тобто не повязана з іншими провадженнями – передача заяв правового змісту до іншої особи;
  2.  зява (офіційне звернення, повідомлення) особи або нотаріуса до іншої особи, яка за своїм процесуальним зазначенням має повідомити іншу особу про вчинені або вчинювані нотаріальні дії;
  3.  заява (офіційне звернення, повідомлення) особи (в цьому разі супроводжується консультацією нотаріуса)або нотаріуса особисто до іншої особи, яка за своїм процесуальним зазначенням має повідомити іншу особу про право нотаріуса вчинити нотаріальні дії, якщо особа не вживатиме заходів, передбачених законом, в разі існування в неї заперечень проти вчинення нотаріальної дії.

Передача заяви та видача свідоцтва про передачу заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій.

Засвідчення вірності копій документів та виписок з них

Засвідчення вірності копій, виданих підприємствами, установами та організаціями, здійснюється за таких умов:

  •  ці документи не суперечать законові;
  •  мають юридичне значення;
  •  засвідчення їх копій не заборонено законом.

Необхідно мати на увазі, що під поняттям „юридичне значення” документів, а можливість їх юридичного значення. Тому не можна відмовляти в засвідчені документів тільки на цій підставі, що строк дії їх скінчився. Вони підтверджують певні правовідносини, які мали місце в минулому, та які не втратили свого юридичного значення для заінтерисованої особи.

Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи установою за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

Забороняється засвідчувати вірність копій паспорта, документів, що його замінюють, військового квитка, депутатського посвідчення, службових посвідчень та інших документів, змінення копії з яких і їх посвідчення не допускається.

Вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана підприємством, установою, що видала оригінал документа. В останньому випадку копія документа повинна бути викладена на бланку даного підприємства, установи, організації з прикладанням печатки і з відміткою про те, що оригінал документа знаходиться на даному підприємстві, в установі, організації.

Нотаріус забов’язаний звірити з оригіналом копію чи виписку з документа, вірність яких він ззсвідчує.

Засвідчення справжності підпису на документах

 Здійснення такої нотаріальної дії необхідно, коли слід впевнитися, що документ підписаний тією особою, від якої він виходить. Нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характкру угод та не містять у собі відомостей, що попрочать гідність людини.

У деяких випадках на угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалася за іншу особу, котра не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У цьому разі нотаріус встановлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася, та її згоду на це або про надання такого повновадження.

Правовий зміст цієї нотаріальної дії полягає в тому, що нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факт, викладений у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.

Нотаріус не може засвідчувати справжність підпису громадянина на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить відповідному державному органу ( час народження, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису може бути засвідчена на цьому документі, якщо він призначений для подання до компонентних органів іншої держави.

При засвідченні зразків підписів посадових осіб установ, організацій, підприємств, що подаються до Національного банку України, інших банків з метою  відкриття рахунків, нотаріус перевіряє правоздатність юридичної особи (статут, устав), справжність підписів посадових осіб (за паспортом) та їх повноваження на право підпису (наказ про призначення на посаду, протокол про обрання, доручення на імя керівника тощо). На підтвердження повноважень на право підпису нотаріуса подається еаказ про призначення на посаду, протокол загальних зборів засновників юридичної особи про обрання посадової особи, доручення на імя керівника, видане вищим органом тощо.

Зсвідчення вірності перекладу з однієї мови на іншу

Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. В цьому випадку слід розуміти, що нотаріальною дією є вірність перекладу. Автором відзначалося раніше, що для набуття права перекладу іноземних мов для юридично значимих дій доцільно ввести спеціальний статус перекладача іноземних мов у юридично значимих процесах. Але на переклад з мов національних меншин, що компактно проживають на території України, такий статус не повинен поширюватися. Крім того, в силу повноважень нотаріуса та його особистої відповідальності за негативні наслідки неправильно вчиненої нотаріальної дії він має право при знанні іноземної мови сьогодні робити переклад особисто.

Якщо нотаріус не знає відповідної мови, переклад робиться перекладачем, справжнісь підпису якого засвідчує нотаріус, а не вірність перекладу. При цьому перекладач повинен представити документ, який стверджує його кваліфікацію, та документ, що встановлює його особу. Це положення підтверджує необхіднісь особистої участі перекладача при посвідченні вірності перекладу і неможливість отримання відповідних документів від особи, для якої переклад здійснюється.

Якщо при вчиненні нотаріальної дії (посвідчення угоди тощо) одночасно вчиняється і переклад на іншу мову, то переклад вміщується на одні сторінці з орігіналом з правого боку від вертикальної риски. Преклад закінчується підписом перекладача, осіб та посвідчувальним написом нотаріуса. Переклад, розміщений на окремрму від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Згідно із ст. 100 Закону, документи, які складені за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами закордонних справ України. Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договарами, в яких бере участь Україна.

Посвідчення нотаріусами безспірного права

Матеріальні та процесуальне основи нотаріального провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину

Чинним законодавством передбачені дві форми спадкоєпства: за законом та за заповітом. Статтею 524 ЦК визначені певні переваги спадкоємства за заповітом перед спадкоємством за законом (спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом). Але реально існує три види спадкоємства, оскільки додатковим є право на обовязкову частку, що передбачається ст. 535 ЦК і яке за своїм значенням більш вагоме, ніж право на спадщину за заповітом.

Правовий зміст свідоцтва про право на спадщину визначає підстави для вчинення провадження по видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме, коли:

  •  спадкове майно підлягає обовязковій реєстрації в органах державного управління (нерухомість, транспортні засоби);
  •  майно знаходиться у третіх осіб (ощадкаси, банки, ЖКБ тощо);
  •  за спадкоємством переходять авторські права на літературні, наукові та інші твори, але за спадкоємством переходить не саме авторське право, а право розпорядження цим твором, право на винагороду.

Юридичне значення свідоцтва про право на спадщину та процесуального порядку його видачі полягає у тому, що:

  1.  воно є свідченням законності переходу права власності на майно від спадкодавця до спадкоємців і є підставою для закріплення цього права за останніми;
    1.  процесуальний порядок видачі свідоцтва про право на спадщину надає можливість встановити інших спадкоємців за законом, а також провести розподіл спадкового майна;
    2.  передбачений законом шестимісячний термін для прийняття спадщини не дає права відчуження раніше строку спадкового майна.

Отже, свідоцтво про право на спадщину є документом, яке встановлює право, оскільки не тільки визначає право власності громадянина на майно, а й визначає, що особа не відмовилася від прийняття спадщини. Оскільки це право не завжди безумовне, тому в деяких випадках воно потребує відповідного доведення.

Провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину слід визнати багатоетапним.

  •  Прешим етапом є відкриття спадщини.
  •  Другим – визначення кола спадкоємців та частки спадкового, яка належить їм при спадкоємстві.
  •  Третім – видача свідоцтва про право на спадщину.

Нотаріусу слід встановити певні юридичні факти із наданих спадкоємцями доказів, які визначають право на видачу свідоцтва.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24290. Состояние и перспективы развития рынка PR-услуг в России 46.5 KB
  Российский рынок PRуслуг формировался весьма активно. Только с развитием демократии становлением рыночных отношений и появлением соответствующих потребностей в области экономики и политики сфера PRуслуг стала быстро развиваться. PRагентства существенно расширяют перечень оказываемых услуг предлагая разработку концепции общественно полезной значимости предприятия создание имиджа товаров соответствующий тренинг высшего руководства подготовку взаимодействия со СМИ исследование социальнопсихологич.
24291. Особенности и основные этапы развития журналистики в ХХ веке 54.5 KB
  С гласностью стали возникать политические партии из подполья вышли социалдемократические эсеровские газеты были созданы вновь газеты и журналы партий народных социалистов народной свободы 17 октября трудовиков промышленников кадетов и т. Это были новые типы изданий: газетыманифесты газетыпризывы дискуссионные листки. В стране действовала Конституция работал парламент права цензуры ограничивались законом Оппозиционные правительству партии имели право на издание легальных газет: большевистская фракция РСДРП в Госдуме издавала...
24292. СМК, их характеристика и роль в деятельности PR-структур 38 KB
  Современная система СМК делится на три вида информационных каналов: СМИ телекоммуникацию и информатику. К СМИ относятся: организационнотехнические комплексы позволяющие осуществлять скорую передачу массовое тиражирование больших объемов словесной образной и музыкальной информации. В структуру системы СМИ входят: 1 газеты журналы дайджесты еженедельники и др. Очень часто термины средства массовой коммуникации СМК и средства массовой информации СМИ употребляются как синонимы.
24294. Типология и характеристика СМИ 36.5 KB
  Особо важно подчеркнуть что с юридической точки зрения медиаотрасль национальной экономики образуют не средства массовой информации как таковые а предприятия имеющие либо прямое либо опосредованное отношение к СМИ. Таким образом воспринимая СМИ как рыночную отрасль выпускающую однородную продукцию по однородным технологиям мы соглашаемся с тем что любая газета журнал телеканал являются субъектами рыночных отношений со всеми вытекающими последствиями. Для эффективной деятельности любому изданию необходимо иметь самые детальные...
24295. Взаимодействие PR структур со СМИ 41 KB
  Взаимодействие PR_структур со СМИ. Считается даже что до восьмидесяти процентов всей работы в них приходится на взаимодействие со СМИ. По данным социологического исследования опубликованного в журнале Сообщение самую существенную часть расходов компании составляют связи со СМИ для формирования имиджа кандидата в целом. От степени умения и желания работать со СМИ нередко зависит успех деятельности различных предпринимательских структур органов власти отдельных руководителей политиков.
24296. Пресс-службы: структура, функции, направления деятельности, формы работы 47 KB
  Прессслужбы: структура функции направления деятельности формы работы. В частности в московский отдел входят: директор департамента PR заместитель директора департамента PR главный менеджер департамента PR начальник прессслужбы . Также примером такого устройства прессслужбы может служить прессслужба Государственной Думы или Прессслужба Президента см. Функции отдела: Координация деятельности Отслеживание бюджета Основные преимущества прессслужбы на аутсорсинге работающей удаленно не в штате компании: 1.