90081

Застосування законодавства іноземних держав. Міжнародні угоди

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Правове положення іноземних громадян і організацій в нотаріальному процесі України. Участь в нотаріальному процесі України іноземних громадян або осіб без громадянства. Процесуальний порядок оформлення нотаріусами документів для дії за кордоном...

Украинкский

2015-05-29

46.5 KB

2 чел.

Лекція

Тема №7”Застосування законодавства іноземних держав. Міжнародні угоди.”


План:

  1.  Загальні положення.
  2.  Правове положення іноземних громадян і організацій в нотаріальному процесі України.
  3.  Участь в нотаріальному процесі України іноземних громадян або осіб без громадянства.
  4.  Процесуальний порядок оформлення нотаріусами документів для дії за кордоном.

Література:

  1.  Закон України „Про правовий статус іноземців” від 04.02.94 р.
  2.  Закон України „Про біженців” від 24.02 93 р.
  3.  Закон України „Про дію міжнародних договорів на території України” від 10.12.91 р.
  4.  Закон України „Про міжнародні договори України” від 22.12.93 р.
  5.  Закон України „Про правонаступництво” // ВВР України – 1991.- №46.- ст.617.
  6.  Постанова КМУ „Про Правила вїзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” від 29.12.95 р.

Загальні положення

Норми, що стосуються іноземних громадян, передбачені в укладених Україною консульських конвенціях, угодах про економічне, технічне, культурне і наукове співробітництво, торгових угодах, угодах про судноплавство та інших. Так за ст. 17 консульської конвенції Між Україною та Російською федерацією (надалі РФ), що була ратифікована постановою ВР № 3934-12 від 04.02.94 р., передбачаються функції консульської установи України в РФ щодо спадщини. Положення цієї статті та ст. 44 визначають такі правила:

  1.  У разі, коли громадянин акредитуючої держави помер у державі перебування і залишив у цій державі спадщину, а спадкоємці в цій державі відсутні, компетентні органи держави перебування негайно інформують про це консульску установу.
  2.  Консульська посадова особа має право бути присутньою у разі наявності спадщини, передбаченої в пункті 1 цієї статті, при складанні опису майна і його опечатування компетентними органами держави перебування.
  3.  При виконанні функцій, консульська посадова особа має дотримуватися законів і правил держави перебування.
  4.  У випадку сиерті працівника консульської установи або члена його сімї держава перебування забовязана:
    •    дозволити вивезення рухомого майна померлого, за винятком речей, придбаних у державі перебування, вивезення яких заборонено на момент його смерті;
    •  звільнити рухоме майно померлого від спадкоємного мита та всіх податків на спадщину.

5.  У разі коли громадянин акредитуючої держави має право на спадщину особи, що померла на території держави перебування, незалежно від громадянства цієї особи, компетентні органи цієї держави без зволікання інформують про це консульську установу.

Правове положення іноземних громадян і організацій в нотаріальному процесі України

Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за правом країни, громадянином якої він є. Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається за правом країни, в якій ця особа має постійне місце проживання.

Цивільна дієздатність іноземних громадян і очіб без громадянства стосовно угод, що вчиняються в Україні, і забов’язань, що виникають внаслідок заповідання шкоди на території України, визначабтьсч за правом України.

Цивільна дієздатність іноземних юридичних осіб визначається за правом країни, де засновано юридичну особу.

В основному іноземні громадяни й особи без громадянства звертаються до нотаріуса з проханням про вчинення нотаріальної дії від їхнього іиені.

Іноземний громадянин або особа без громадянства мають право:

  •  брати участь у вчиненні нотаріальної дії, що здійснюється на прохання іншої особи, наприклад, бути свідком, понятим у випадку вжиття заходів щодо охорони майна або представником інших осіб, громадян України або іноземців, в інтересах яких вчиняється нотаріальна дія;
  •  виступати як особа, стосовно якої вчиняється нотаріальна дія. Наприклад, нотаріус приймає в депозит грошові суми і цінні папери для передачі кредитору незалежно від того, чи є останній громадяном України, іноземним громадянином або особою без громадянства;
  •  виступати як особа, що дає згоду на вчинення нотаріальної дії на прохання іншої особи, якщо іноземний громадянин або особа без громадянства є батьком або опікуном неповнолітнього, на прхання якого вчиняється нотаріальна дія;
  •  звернутися до нотаріуса з будь0яким передбаченим законом проханням;
  •  оскаржувати в судах України неправильно вчинену нотаріальну дію або відому у вчиненні нотаріального провадження.

Участь в нотаріальному процесі України іноземних громадян

або осіб без громадянства

Правове положення іноземних громадян при вчиненні нотаріальних дій визначається як законодавством України, так і міжнародними договорами, укладеними Україною або колишнім СРСР.

За ст. 98 Закону України „Про нотаріат”, що регламентує застосування іноземного права, передбачається, що нотаріуси відповідно до законодавства України, міжнародних договорів застосовують норми іноземного права. Положення цієї статті мають узгоджуватися із ст. 9 Конституції України, яка передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. За наявності регламентації одного й того ж питання в законодавстві України та в міжнародних угодах України, за ст. 57 ЦК застосовуються правила міжнародного договору.

У зв’язку з цим, коли нотаріус вчиняє нотаріальну дію, що стосується інтересів іноземних громадян або організацій, то він, насамперед, повинен з’ясуввати, чи немає в Україні із відповідною іноземною державою міжнародного договору, що має чинність і містить положення щодо діяльності нотаріату. За наявності такого договору нотаріус має ознацомитись із його текстом і з’ясувати, чи є в ньому інші правила щодо вчинення нотаріальних дій, ніж ті, що містяться в законодавстві України, і застосовувати правила цього договору.

Якщо міжнародний договір України відносить до компетенції нотаріуса вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, нотаріус має вчиняти цю дію в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

У міжнародних договорах, як і в законодавстві України, є колізійні норми, що вказують, право якої держави повинен застосовувати нотаріус при вчиненні конкретної нотаріальної дії. Звичайно, колізійні норми стосуються відносин, які мають місце при спадкуванні.

Процесуальний порядок оформлення нотаріусами документів для дії за кордоном

Певні особливості щодо змісту та форми мають документи, що посвідчуються нотаріусами для дії за кордоном, а також ті, що були складені за кордоном і мають прийматися нотаріусами України. Ці питання на практиці викликають певні труднощі у нотаріусів, тому у зв’язку із численними зверненнями еотаріусів та з метою встановлення єдиної нотаріальної практики Міністерством юстиції України було надано офіційне Роз’яснення щодо нотаріального оформлення від імені громадян, підприємств, установ і організацій України документів, призначених для дії за кордоном. Положення цього розяснення становлять основний зміст цього параграфа, але з урахуванням змін, що відбулися в законодавстві про нотаріат.

До числа найбільш поширених документів, призначених для дії за кордоном, належать різні довідки, зокрема:

  •  органів РАГСу;
  •  про те, що особа не притягалась в Україні до кримінальної відповідальності;
  •  не перебувала під судом і слідством;
  •  з місця проживання (форма № 3-неповна);
  •  медична довідка(форма № 082-у);
  •  про підтвердження громадянства;
  •  з місця роботи;
  •  з місця навчання тощо.

При підготовці документів організаціями, фондами, які займаються оформленням документів для виїзду на відпочинок за кордон неповнолітніх дітей, складаються та посвідчуються в нотаріальному порядку довідки-списки груп дітей з супроводжуючими. Тобто нотаріус повинен посвідчувати підпис директора організації, фонду.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81163. Эмпирическая социология в России 39.49 KB
  Возникновение и развитие эмпирической социологии в России связывают обычно с серединой XIX столетия. Накопление эмпирического опыта по строительству новой жизни необходимость перехода от агитационнопропагандистских форм к научноисследовательским подготовили почву к возникновению зачатков отраслевой социологии на практическом материале труда быта и культуры социальной структуры и др. Кузмичева духовная жизнь и десятков других революционнопрогрессивных представителей социологии. Интерес к конкретным социологическим исследованиям вел к...
81164. Школа научного управления: Ф. Тейлор, А. Файоль, Г. Форд, Г. Эмерсон 38.83 KB
  Его система научной организации труда включала в себя ряд основных положений: научные основания производства научный подбор кадров обучение и тренировка организация взаимодействия между управляющими и рабочими. В социологии труда он изучал вопросы рестрикционизма группового взаимодействия и групповой динамики а также отношение к труду стимулирование мотивацию и организацию труда. Система Тейлора заложила основы научной организации труда через создание многочисленных правил законов и формул которые заменяют личное суждение работника и...
81165. Школа «человеческих отношений»: М. Фоллет, Э. Мэйо, Л. Урвик, К. Левин 40.51 KB
  Основные направления деятельности школы: применение наук об управлении человеческим поведением; разработка систем мотивации труда. Основное содержание доктрины человеческих отношений можно выразить следующими тезисами: человек социальное животное Мейо ввел понятие социальный человек; жесткая иерархия подчиненность формализация организационных процессов несовместимы с его природой; производительность труда зависит не только и не столько от методов организации производства сколько от того как управляющие относятся к...
81166. Бюрократическая модель управления (М. Вебер) 42.07 KB
  Вебер. Максимилиан Карл Эмиль Вебер Mximilin Crl Emil Weber родился 21го апреля 1864го в Эрфурте в Тюрингии Erfurt Thuringi. Старший из семи детей Макса Веберастаршего богатого и известного политика из Националлиберальной партии Германии и Хелен Фалленштайн Helene Fllenstein протестантки и кальвинистки. В доме Веберов собирались видные ученые и политики и молодой Вебер как и его брат Альфред lfred также ставший социологом и экономистом процветал в такой интеллектуальной атмосфере.
81167. Достоинства и недостатки теории рациональной бюрократии 35.68 KB
  Негативные стороны бюрократии.Вебер полагает что чем ближе организация к идеальному типу бюрократии тем более эффективно она будет справляться с задачами для решения которых была создана. Он часто сравнивал бюрократии со сложными механизмами.
81168. Человек - иерархия потребностей (А. Маслоу, Ф. Херцберг, Э. Гомерсол) 77.33 KB
  Все человеческие потребности он разделял на пять групп и назвал их базовыми потребностями. Физиологические потребности которые являются необходимыми для жизни и существования. Они включают потребности в еде питье убежище отдыхе и сексуальные потребности. Сам автор пишет об этом следующее: За отправную точку при создании мотивационной теории обычно принимаются специфические потребности которые принято называть физиологическими позывами.
81169. Процессуальные теории мотивации 32.09 KB
  Вознаграждение все что человек считает ценным для себя. Внутреннее вознаграждение дает сама работа внешнее дает начальник. Результат вознаграждение. ценность удовлетворенность вознаграждением так как предпочтения у различных людей различны.
81170. Теория стилей руководства Р. Лайкерта 91.67 KB
  Ренсис Лайкерт 1903 1981 разработал собственную теорию стилей руководства. С помощью опроса лидеров и их подчиненных было выявлено два стиля руководства: руководство ориентированное на выполнение задачи и руководство ориентированное на взаимоотношения со служащими подбор кадров и работу с ними. в продолжение своих исследований Лайкерт обобщил реальные методы управления и предложил четыре базовых стиля руководства.