9015

Возникновение и развитие марксистской философии

Доклад

Логика и философия

Возникновение и развитие марксистской философии Марксистскую философию составляют диалектический и исторический материализм. Диалектический материализм изучает наиболее общие закономерности развития и функционирования мира в целом, отношения и взаим...

Русский

2013-02-21

35 KB

43 чел.

Возникновение и развитие марксистской философии

Марксистскую философию составляют диалектический и исторический материализм. Диалектический материализм изучает наиболее общие закономерности развития и функционирования мира в целом, отношения и взаимодействие человека с окружающей действительностью и наиболее общие принципы ее познания. Диалектический материализм создан в XIX в. К. Марксом и Ф. Энегльсом, развит Г. Плехановым, В. Лениным и др. Теоретическими источниками диалектического материализма явились идеалистическая диалектика Гегеля и философский материализм Фейербаха.

С точки зрения марксизма, материалистическое понимание истории заключается в том, чтобы исходя из материального производства непосредственных средств для жизни, сначала объяснить систему производственных отношений между людьми, а затем на этой основе — и политическое устройство общества, право, мораль, религиозные и другие явления. Установление зависимости сознания людей от их общественного бытия и главного вида — материального производства — позволило марксизму переосмыслить роль духовной деятельности человека. По мнению Маркса, идеи и теории, даже самые радикальные, не могут служить причинами исторических изменений реальности. Они лишь отражают объективную реальность и могут быть применены лишь тогда, когда в этой реальности создадутся благоприятные возможности. Сознание есть не что иное, как отражение и осознание людьми своего общественного бытия, способа производства материальных благ, деятельности и межчеловеческого общения.

Диалектико-материалистическое понимание развития общества как естественноисторического процесса содержит две стороны. Во-первых, развитие общества рассматривается на базе материалистического понимания истории как развертывающееся закономерно и в этом смысле — как подобное природным процессам. Во-вторых, оно рассматривается как порождаемое деятельностью людей, обладающих сознанием, целями, волей.

На первый взгляд может показаться, что эти стороны не могут быть сторонами одного процесса, что они исключают друг друга. В действительности это не так, ибо люди (а тем более — массы людей), преследующие свои цели, руководствующиеся определенными идеями и стремлениями, всегда живут в рамках определенных объективных условий (природа, производительные силы и пр.), которые в конечном счете и определяют направление и характер их деятельности, их цели и стремления.

Материалистическое понимание истории рассматривает развитие общества как протекающее по объективным, т. е. не зависящим от сознания людей, законам. Убедимся на двух простых примерах, что таковые действительно существуют. Так, когда орудия труда были примитивными и средства для жизни люди добывали охотой и собирательством (на основе естественного разделения труда), невозможность систематического производства прибавочного продукта и коллективный характер труда обусловливали родоплеменную организацию первобытного социума. При этом, в частности, было невозможным имущественное неравенство между людьми. В условиях же, когда сформировалось общественное разделение труда, имущественное неравенство с необходимостью возникло, ибо обмен товаров осуществляется по стоимости, но себестоимость у различных товаропроизводителей различна.

Наличие в общественном развитии объективных закономерностей отнюдь не является, подчеркнем, основанием для отождествления природного и социального. Дело в том, что между законами природы и законами развития общества есть существенное различие. Законы природы, будучи объективными, т. е. не зависящими от сознания людей, не зависят также и от деятельности последних — людям не нужно ничего предпринимать, например, для своевременного наступления весны. Законы же развития общества, хотя и не зависят от сознания людей, являются законами их деятельности. Иначе говоря, если в обществе объективно возникла необходимость в тех или иных преобразованиях, то это отнюдь не означает, что они осуществятся сами собой, «объективно».

Отчуждение — понятие, характеризующее, во-первых, процесс и результаты превращения продуктов человеческой деятельности (как практической — продукты труда, деньги, общественные отношения и т. д., так и теоретической), а также свойств и способностей человека в нечто независимое от людей и господствующее над ними; превращение каких-либо явлений и отношений в нечто иное, чем они являются сами по себе, искажение и извращение в сознании людей их реальных жизненных отношений. Маркс исходит из того, что отчуждение выражает противоречия определенной ступени развития общества. Оно порождено антагонистическим разделением труда и связано с частной собственностью. В таких условиях общественные отношения формируются стихийно, выходят из-под контроля людей, а результаты и продукты деятельности отчуждаются от индивидов и социальных групп и выступают как навязанные либо другими людьми, либо сверхъестественными силами.

Концепция марксизма разработана на основе классической немецкой философии. Маркс повторял путь Фейербаха, но считал, что человек не только природное существо, а есть природное сущностно-родовое существо и поэтому к себе относится как к универсальному и свободному существу. Природа существует как продолжение человека и способ жизнедеятельности. В этом специфика и оригинальность гуманистического материализма Маркса. Универсальность человека — в его общественной природе. Общественный человек, по Марксу, видит перспективу в возможности активного преобразования природы в интересах человека. Диалектика — единство противоположно направленных процессов. Гуманизм природы и натурализации человека приводит к световой гармонии.

Исходными моментами теории познания диалектического материализма являются материалистическое решение вопроса об отношении мышления к бытию и признание основой процесса познания общественной практики, представляющей собой взаимодействие человека с окружающим миром в конкретно-исторических условиях общественной жизни. Практика — основа формирования и источник знания, основной стимул и цель познания, сфера применения знания, критерий истинности результатов процесса познания.

Познание действительности отдельным индивидом опосредовано длительным социально-историческим процессом коллективного познания. Будучи историческим, человеческое мышление предполагает передачу от поколения поколению достигнутых знаний, возможность их фиксации средствами языка и других знаковых систем.

В диалектическом материализме познание представляется как движение от незнания к знанию, как процесс развития истины. Этот процесс предполагает переход от исходных форм познания (ощущений, восприятий, представлений), от донаучных и вненаучных типов к научно-теоретическим уровням познания, характерным для конкретных наук и философии. Теория познания диалектического материализма развивалась в тесной связи со специальными науками, изучающими познавательную деятельность: историей и социологией науки, психологией, лингвистикой, информатикой, теорией культуры и т. д.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33482. Ексцес виконавця 26 KB
  Ексцес виконавця вчинення виконавцем злочину дій які не охоплюються умислом інших співучасників якщо його дії утворюють самостійний склад злочину або його дії суттєво відрізняються від дій запланованих іншими учасниками. Кількісний ексцес має місце там де виконавець учинив однорідний злочин але більш тяжкий ніж було заплановано співучасниками наприклад вчинив розбій замість крадіжки. В цьому разі виконавець несе відповідальність за статтею що передбачає покарання за фактично вчинений ним злочин а співучасники несуть...
33483. Загальні засади призначення покарання 28 KB
  Інакше кажучи яка б кримінальна справа не розглядалася яке б покарання не призначалося винному суд зобов'язаний виходити з цих загальних критеріїв. 65 загальні засади призначення покарання складаються з таких трьох критеріїв. Суд призначає покарання: 1 у межах встановлених у санкції статті Особливої частини КК що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2 відповідно до положень Загальної частини КК; 3 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину особу винного та обставини що пом'якшують та обтяжують покарання.
33484. Звільнення від відбування покарання з випробуваннями 41.5 KB
  Відомий багато років нашому праву інститут засудження з випробуванням умовне засудження і відстрочка виконання вироку трансформований новим КК в один із видів звільнення від відбування покарання звільнення від відбування покарання з випробуванням. 75 КК зазначено якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт службових обмежень для військовослужбовців обмеження волі а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років враховуючи тяжкість злочину особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість...
33485. правових відносин між особою яка вчинила злочин і державою. 27.5 KB
  Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності є актом що свідчить про припинення кримінальноправових відносин між особою яка вчинила злочин і державою. Тобто вчинене раніше нею діяння визнається юридичне незначним підлягає забуттю залежно від того правом чи обов'язком суду є звільнення особи від кримінальної відповідальності виділяють два види такого звільнення: обов'язкове і. Факультативним є звільнення передбачене ст. Звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути безумовним і умовним.
33486. Поняття злочину та його ознаки 28 KB
  Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння дія або бездіяльність вчинене субєктом злочину. Три ознаки злочину: суспільна небезпечність діяння винність і передбаченість діяння в законі про кримінальну відповідальність. Суспільна небезпечність як матеріальна ознака злочину полягає в тому що діяння або заподіює шкоду відносинам які охороняються кримінальним законом або містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди.
33488. Змішана форма вини 28.5 KB
  До таких злочинів належать наприклад порушення вимог законодавства про охорону праці якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки ч. 286; порушення чинних на транспорті правил що убезпечують рух якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки ст. 291; незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки ч. У другій групі злочинів складність об'єктивної сторони полягає в тому що передбачене законом умисне діяння спричиняє два...
33489. Помилка в кримінальному праві 27 KB
  Юридична помилка полягає в неправильному уявленні особи про юридичні властивості вчиненого, його правову характеристику
33490. Класифікація злочинів 27.5 KB
  Формальний критерій певний вид і розмір покарання типовий такий що найбільш повно відображає тяжкість конкретної групи категорії злочинів. Так для злочинів невеликої тяжкості закон передбачає як граничний критерій покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше більш м'яке покарання; для злочинів середньої тяжкості покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років; для тяжких злочинів покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років а для особливо тяжких покарання у...