90181

Облік бухгалтерських та Фінансових операцій КІТЗ НАУ

Отчет о прохождении практики

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста здійснюється на основі базової (9 класів) та повної загальної середньої освіти (11 класів) за спеціальностями: Геодезичні роботи та експлуатація геодезичного обладнання, Картографічні роботи, Землевпорядкування, Діловодство, Організація перевезень і управління на автотранспорті, Фінанси і кредит, Розробка програмного забезпечення, Організація виробництва.

Украинкский

2015-05-30

254.5 KB

6 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КОЛЕДЖ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ЗВІТ

про проходження виробничої практики

в Коледжі інформаційних технологій та землевпорядкування НАУ

Виконав:

студент V курсу

групи Ф-52

Шульженко Д.Ю.

Перевірила: Гаврилова О,В,

Київ – 2015

зміст

Вступ …………………………………………………………………….

3

1. Ознайомлення з коледжем, його структурою, статутними документами та організацією фінансово-економічної роботи ………

4

2. Вивчення організації фінансової роботи в коледжі………………...

4

3. Організація бухгалтерського обліку бюджетних установ …………

6

4. Кошторис бюджетної установи ……………………………………..

22

5. Облік фінансування бюджетних установ …………………………..

24

6. Облік розрахункових операцій ………………………………………

36

7. Облік праці та її оплати у бюджетних установах ………………….

40

8. Звітність бюджетних установ ……………………………………….

50

Висновок ………………………………………………………………..

55

Список використаних джерел ………………………………………….

56

Додатки …………………………………………………………………..

58

Вступ

Місце проходження моєї практики – Коледж інформаційних технологій та землевпорядкування Національного авіаційного університету .

Термін проходження практики – з 12.01.2015 по 13.02.2015.

Мета технологічної виробничої практики – оволодіння студентами сучасними методами і формами управління фінансовою діяльністю установи, формування і поглиблення знань теоретичних аспектів фінансових дисциплін, набуття професійних умінь та навичок фінансового планування, формування здатності прийняття самостійних рішень під час роботи в реальних умовах на підприємствах та установах.

Завдання практики:ознайомитись практично з порядком організації фінансової роботи на підприємстві, оформлення документообігу, складання податкової звітності, фінансовий аналіз діяльності установи; вивчити особливості фінансового планування та прогнозування, а також методику складання фінансової звітності підприємства за звітний період; розробити теоретичні або практичні пропозиції щодо вдосконалення фінансової діяльності на підприємствах цивільної авіації та на підприємствах суміжних галузей народного господарства України, придбати навички спілкування з колегами у колективі, відвідати методичні семінари або наради з обговорення нововведень або проблемних питань.

1. Ознайомлення з коледжем, його структурою, статутними документами та організацією фінансово-економічної роботи

Коледж інформаційних технологій та землевпорядкування Національного авіаційного університету — структурний підрозділ Національного авіаційного університету (НАУ) України.

Коледж у своїй роботі керується Законом України «Про освіту», іншими законодавчими і нормативними актами України, єдиними правилами бухгалтерського обліку на базі комплексної автоматизації та комп’ютеризації.

Підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста здійснюється на основі базової (9 класів) та повної загальної середньої освіти (11 класів) за спеціальностями: Геодезичні роботи та експлуатація геодезичного обладнання, Картографічні роботи, Землевпорядкування, Діловодство, Організація перевезень і управління на автотранспорті, Фінанси і кредит, Розробка програмного забезпечення, Організація виробництва.

Підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра здійснюється на базі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за спеціальностями: Геодезія, картографія та землеустрій та Фінанси і кредит.

Форма навчання — денна.

Навчання здійснюється за державним замовленням та на умовах контракту (за кошти юридичних та фізичних осіб).

В коледжі працюють підготовчі курси для учнів 9-х класів.

Випускники коледжу одержують диплом державного зразка.

2. Вивчення організації фінансової роботи в коледжі

Робота бухгалтерської служби поділена на дільниці, де кожний бухгалтер відповідає за коло своїх обов’язків.

Заступник головного бухгалтера:

  •  відповідає за рух грошовий коштів, що знаходяться на поточних рахунках в казначействі;
  •  подає в банківські установи документи для перерахування коштів;
  •  систематизує надходження доходів коледжу;
  •  бере участь у проведенні інвентаризації коштів та зобов'язань;

Бухгалтер по розрахунках із студентами:

  •  веде облік, нарахування і контроль за правильністю розрахунків по стипендії;
  •  своєчасно нараховує стипендію відповідно до наказів директора;
  •  веде облік студентів-сиріт, студентів з малозабезпечених сімей, студентів, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС та інших пільгових категорій. Щомісячно, враховуючи вартість продуктового набору в Київській області, нараховує компенсацію вартості харчування дітям-сиротам;
  •  веде облік та здійснює нарахування плати за навчання.

Бухгалтер з обліку заробітної плати: 

  •  веде облік, нарахування і контроль за правильністю розрахунків по заробітній платі та іншим виплатам працівникам коледжу;
  •  своєчасно нараховує заробітну плату відповідно до штатного розпису;
  •  проводить нарахування і утримання податків з заробітної плати, аліментів та інших утримань з заробітної плати;
  •  здійснює розрахунок лікарняних відповідно до протоколу комісії з соціального страхування та формує реєстр-заявку в ФCC з ТВП;
  •  здійснює щомісячний розрахунок компенсацій постраждалим від аварії на ЧАЕС;

Бухгалтер по розрахунках  з орендарями та проживання в гуртожитку:

  •   веде облік та здійснює нарахування плати за проживання в гуртожитку;
  •  веде облік договорів оренди рухомого та нерухомого майна коледжу, здійснює нарахування орендної плати, експлуатаційних витрат; щомісячно оформляє та надає орендарям розрахункові документи;
  •  складає бухгалтерську та податкову звітність, що стосується розрахунків з орендарями та за проживання в гуртожитку;

Бухгалтер по розрахунках із дебіторами і кредиторами:

  •   веде облік розрахунків з підзвітними особами;
  •  веде аналітичний облік, здійснює накопичення та узагальнення інформації у потрібному розрізі про розрахунки з постачальниками і підрядниками, покупцями і замовниками, різними дебіторами і кредиторами;
  •  перевіряє документи на оплату за матеріальні, комунальні та інші послуги.

Бухгалтер з обліку матеріалів:

  •  веде облік необоротних активів, запасів, матеріалів;
  •  здійснює оприбуткування та списання матеріалів;
  •  організовує та контролює проведення інвентаризації необоротних активів, коштів і зобов'язань в коледжі, оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів коледжу.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Бухгалтерський облік у бюджетних установах виконує свої конкретні задачі, має специфічні об’єкти, ведеться за окремим планом рахунків на балансі, який відрізняється від балансу госпрозрахункових підприємств та організацій. Зміни, що відбуваються в галузях невиробничої сфери за умов переходу до ринкової економіки, потребують адекватного нормативно-правового забезпечення в тому числі й бухгалтерського обліку.

Згідно з урядовою програмою реформування бухгалтерського обліку впроваджено нову економічну класифікацію видатків бюджетних установ, кошторис доходів і видатків, план рахунків і порядок його застосування, баланс та інші форми місячної і квартальної звітності.

Характеристика діяльності бюджетних установ та правові засади їх діяльності

Бюджетні організації – це організації, які створені органами місцевого самоврядування, діяльність яких повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.

Сфера бюджетних установ є досить різноманітною за функціональними ознаками. Умовно їх можна поділити на три групи:

· установи, які виконують законодавчі функції, функції управління, охорони, контролю – установи законодавчої та виконавчої влади; міністерства, відомства, управління, тобто апарат органів державного та господарського управління, громадських та інших організацій; фінансові органи, органи казначейства, податкова інспекція, митна служба, армія, органи міліції, судові органи, органи прокуратури та ін.;

· установи соціально-культурного комплексу – установи освіти всіх рівнів, медичні заклади, дитячі виховні заклади, установи культури, бібліотеки, наукові організації та ін.;

· соціальні фонди та служби, а також інші бюджетні установи.

Бюджетні установи існують на засадах державної форми власності, що автоматично вносить корективи в права бюджетних організацій як юридичних осіб – обмеження щодо реалізації та передачі цінностей; відсутність поняття “банкрут” щодо фінансового стану будь-якої бюджетної установи.

Для бюджетних установ основним фінансовим документом є кошторис доходів і видатків, який підтверджує повноваження на отримання доходів та здійснення видатків та який визначає обсяг та напрями коштів для виконання відповідних функцій.

Основним документом, який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, є Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 № 996-ХІV.

Бюджетні установи належать до одного з різновидів організацій некомерційного характеру, для яких одержання прибутку не є їх основною метою.

Організації, заклади та установи, для яких одержання прибутку не є основною метою їх діяльності, належать до групи організацій, які не займаються підприємницькою діяльністю. Основою для них є діяльність з надання просвітницьких, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, послуг зі створення системи соціального самозабезпечення громадян та здійснення інших цілей, передбачених статутними документами.

Державна реєстрація бюджетних організацій проводиться у виконавчому комітеті міської, районної ради, районної міст Києва і Севастополя державної адміністрації за їх місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України “Про підприємництво”.

Бюджетні організації здійснюють свою діяльність на підставі положення (статуту), що затверджується уповноваженим органом (як правило, органом, який прийняв рішення про їх створення). Такі організації визнаються юридичною особою з дня реєстрації положення (статуту) і з цього моменту можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав та нести зобов’язання, бути позивачами в суді, арбітражному або третейському суді.

Незважаючи на те, що основна діяльність бюджетних установ не пов’язана з веденням підприємницької діяльності, а отже, і одержанням від неї доходів (хоча вони і можуть одержувати доходи від надання окремих послуг, виконання робіт у випадках, передбачених законодавством), таким організаціям необхідно підтвердити свій статус неприбуткових.

Мається на увазі необхідність включення їх до Реєстру неприбуткових установ та організацій, що створюється і ведеться Державною податковою адміністрацією України.

Реєстр неприбуткових установ та організацій являє собою автоматизовану систему збирання, накопичення і оброблення даних про неприбуткові організації та установи, які відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, звільняються від сплати податку на прибуток.

Установи та організації, які утримуються за рахунок коштів бюджету, підлягають обов’язковій реєстрації в:

· органах податкової служби;

· Пенсійному фонді;

· органах Фонду соціального страхування;

· органах Державної служби зайнятості.

Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах

Установи та організації, що утримуються за рахунок коштів бюджету, ведуть облік виконання бюджету й кошторисів видатків, який прийнято називати бюджетним обліком.

Предметом бюджетного обліку є процес виконання бюджету.

Об’єктом бюджетного обліку є:

· доходи і видатки бюджету;

· фонди і резерви, які створюються в бюджеті в процесі його виконання;

· витрати на утримання бюджетних установ;

· матеріальні цінності бюджетних організацій;

· грошові кошти в касі та на рахунках.

Сутність бюджетного обліку найбільш повно проявляється в його функціях:

· функція нагляду використовується в процесі створення і використання грошових коштів держави – бюджету як за доходами, так і видатками;

· функція відображення базується на тому, що всі операції, які виконуються за рахунок бюджетних коштів, відображаються у відповідних документах, на рахунках та ін.;

· функція узагальнення проводиться при здійсненні всіх операцій за розрахунками, результатом яких є баланс доходів і видатків як бухгалтерський звіт;

· функція контролю виявляє себе при проведенні бюджетного обліку надходжень доходів за їх видами та обліком виконання видаткової частини бюджету у відповідних галузях, установах і організаціях, які фінансуються з бюджету;

· функція управління і керівництва процесом виконання бюджету і забезпечення планування бюджету;

· функція забезпечення збереження коштів бюджету як державної власності.

Зазначені функції деталізуються у вигляді відповідних завдань.

Завданнями бухгалтерського обліку бюджетних установ є:

1) забезпечити правильну організацію обліку, точність і своєчасність відображення всіх господарських операцій з виконання кошторисів (облік фінансування, грошових коштів, видатків, розрахунків, матеріальних цінностей, фондів тощо);

2) забезпечити раціональне та ефективне використання коштів бюджетної установи за цільовим призначенням відповідно до затвердженого кошторису;

3) забезпечити повноту і своєчасність проведення інвентаризації матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків;

4) забезпечити повноту та достовірність складання звітності;

5) забезпечити контроль за виконанням зобов’язань, наявністю і рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів;

6) своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрігосподарських резервів;

7) формування повної, достовірної інформації про господарські процеси та результати діяльності організації, установи, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для її використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, статистичними та банківськими установами та іншими зацікавленими органами та організаціями.

В Україні здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно зі ст. 6 Закону про бухгалтерський облік порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання кошторисів бюджетних установ регулюється Головним управлінням Державного казначейства України (ГУДКУ). Воно розробляє План рахунків бухгалтерського обліку і порядок його застосування, інструкції з обліку наявності та використання бюджетних та позабюджетних коштів, валютних операцій, основних засобів. Така сувора регламентація методології обліку забезпечує його єдність, порівнюваність показників установ різних галузей невиробничої сфери, можливість отримання зведених показників для контролю за виконанням кошторисів і бюджетів.

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які розробляються і затверджуються Міністерством фінансів України, на бюджетні установи не поширюються.

Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за виконанням кошторисів, а також складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою і має свою структуру. Існують дві організаційні форми обліку в бюджетних установах: бухгалтерії при окремих установах і централізовані бухгалтерії. Самостійні бухгалтерії мають великі установи: вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, лікарні тощо.

Централізовані бухгалтерії – найбільш поширена форма організації обліку. Вони створюються за відомчою чи міжвідомчою ознаками при територіальних і районних медичних об’єднаннях, міністерствах, відомствах та їх управліннях, управліннях місцевих державних адміністрацій і виконують функції з обліку та звітності бюджетних установ, які вони обслуговують.

Автоматизація обробки обліково-економічної інформації є вирішальним фактором підвищення оперативності, аналітичності та достовірності даних бухгалтерського обліку.

План рахунків бюджетних установ та його структура

Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” функцію встановлення правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з виконання кошторисів бюджетних установ закріплено за Державним казначейством України. Виходячи з цього його Головним управлінням було розроблено новий План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ. У грудні 1999 року він був зареєстрований у Міністерстві юстиції України і з 1 січня 2000 року набув чинності.

План рахунків – це систематизований перелік рахунків поточного обліку, призначених для відображення господарських операцій.

В основу нового Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ покладено Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, а також План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій з урахуванням особливостей виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ.

План рахунків має забезпечити точне та достовірне відображення в обліку та звітності господарських операцій бюджетних установ, а також вирішення таких конкретних завдань:

· можливість систематичного контролю за ходом виконання кошторису установи;

· прозорість обліку з метою дотримання економії та цільового використання бюджетних коштів згідно з вимогами бюджетної класифікації України;

· подання повної інформації, потрібної для складання звіту про виконання державного та місцевого бюджетів, а також здійснення аналізу відповідно до вимог щорічного Закону України “Про Державний бюджет України”.

План рахунків налічує 8 класів балансових рахунків і один клас позабалансових рахунків:

1 клас – “Необотні активи”;

2 клас – “Запаси”;

3 клас – “Кошти, розрахунки та інші активи”;

4 клас – “Власний капітал”;

5 клас – “Довгострокові зобов’язання”;

6 клас – “Поточні зобов’язання”;

7 клас – “Доходи”;

8 клас – “Витрати”;

0 клас – Позабалансові рахунки.

Клас 1 “Необоротні активи” об’єднує рахунки, які призначені для обліку матеріальних та нематеріальних активів, що отримані для тривалого використання і не призначені для реалізації або витрачання протягом одного року. На рахунках цього класу обліковуються основні засоби бюджетних установ, інші необоротні матеріальні активи і нематеріальні активи, а також знос необоротних активів.

Клас 2 “Запаси” об’єднує групу рахунків для обліку оборотних матеріальних активів, що належать бюджетним установам, реалізація або використання яких передбачається протягом одного бюджетного року.

На рахунках класу 2 обліковують:

· устаткування, яке підлягає встановленню на об’єктах, що будуються або реконструюються, будівельні матеріали, конструкції, деталі та інші матеріальні цінності, придбані за рахунок коштів, виділених на капітальне будівництво, матеріали для науково-дослідних робіт, а також спеціальне устаткування, придбане для виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами;

· усі види тварин і тварини на відгодівлі, птахи, кролі, хутрові звірі та сім’ї бджіл;

· МШП, що знаходяться на складі та в експлуатації, строк використання яких не перевищує одного року;

· матеріали та продукти харчування;

· готові вироби, вироблені у виробничих (навчальних) майстернях, а також готова друкована продукція;

· продукція підсобних сільських та навчально-дослідних господарств.

Клас 3 “Кошти, розрахунки та інші активи” містить рахунки, призначені для відображення поточних фінансових активів: грошових коштів у касі, на рахунках в установах банків або органах Державного казначейства України, в розрахунках з дебіторами.

На рахунках класу 3 обліковують:

· рух коштів у касі установи або централізованій бухгалтерії;

· кошти на поточних рахунках в установах банків розпорядників коштів місцевих бюджетів і лише тих розпорядників коштів державного бюджету, які згідно з нормативно-правовими актами Президента України чи Кабінету Міністрів України не переведені на казначейське обслуговування кошторисів доходів і видатків;

· рух коштів на реєстраційних рахунках в органах Державного казначейства України розпорядників коштів, що перебувають на державному бюджеті, які відповідно до нормативно-правових актів Президента України чи Кабінету Міністрів України переведені на обслуговування до органів Державного казначейства України;

· рух коштів, що знаходяться в акредитивах, чекових книжках, оплачених талонах на бензин, мазут, харчування тощо, оплачених путівках до будинків відпочинку, санаторіїв, на туристичні бази, в повідомленнях на поштові перекази, митних марках, у бланках трудових книжок і вкладишах до них, а також в інших грошових документах;

· короткострокові векселі, отримані установою у випадках, передбачених нормативно-правовими актами України;

· розрахунки з покупцями і замовниками за виконані роботи та надані послуги, умови договорів з якими передбачають попередню оплату (авансові платежі);

· розрахунки установи з постачальниками у порядку планових платежів, тобто розрахунки з постачальниками, що здійснюються не за кожною окремою угодою, а шляхом періодичного перерахування коштів у строки і в розмірах, заздалегідь узгоджених сторонами; розрахунки з підзвітними особами по видатках, що не можуть бути здійснені шляхом безготівкових розрахунків; суми нестач і крадіжок коштів та цінностей; суми втрат від псування матеріальних цінностей, віднесені за рахунок винних осіб, та інші суми, що підлягають утриманню в установленому порядку;

· розрахунки з різними організаціями-дебіторами по авансових платежах за матеріальні цінності, роботи і послуги тощо.

Клас 4 “Власний капітал” об’єднує рахунки, призначені для обліку вкладень до фондів бюджетних установ і визначення результатів виконання кошторисів бюджетної установи, а також сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів за поточний рік.

До фондів бюджетної установи належать:

· фонд у необоротних активах;

· фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах.

Клас 5 “Довгострокові зобов’язання” призначений для обліку довгострокових зобов’язань, що не є характерними для діяльності цієї бюджетної установи, не пов’язаних з використанням бюджетних коштів, і погашення яких здійснюватиметься у наступні бюджетні роки.

Клас 6 “Поточні зобов’язання” об’єднує рахунки, призначені для обліку зобов’язань установи, що виникають у процесі її діяльності, і погашення яких очікується протягом одного бюджетного року.

До поточних зобов’язань бюджетної установи належать:

· заборгованість за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з заробітної плати;

· заборгованість з заробітної плати штатного і нештатного персоналу, з допомоги по тимчасовій непрацездатності; за стипендіями аспірантам та учням;

· заборгованість за відрахуваннями до Пенсійного фонду України, на соціальне страхування та індивідуальне страхування працівників;

· авансові платежі, отримані від фізичних і юридичних осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;

· кредиторська заборгованість постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги.

Слід врахувати, що зобов’язання, пов’язані з витратами, які виникають у процесі нормального операційного циклу (в результаті придбання матеріалів для надання державних послуг, нарахування комунальних платежів, виплати заробітної плати персоналу тощо), є поточними навіть тоді, коли строк погашення їх настає після 12-ти місяців від дати балансу. Водночас зобов’язання, прямо не пов’язані з операційною діяльністю установи, є поточними за умови, що вони будуть погашені протягом одного бюджетного року.

Клас 7 “Доходи” призначений для обліку надходжень грошових коштів (доходів), отримуваних установами за рахунок загального і спеціального фондів, а також сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів.

Загальний фонд кошторису розпорядників бюджетних коштів об’єднує доходи установи (асигнування), що надходять до фонду із загальних ресурсів бюджету, які не мають при надходженні до бюджету певної мети.

До складу спеціального фонду входять позабюджетні кошти установи – спеціальні кошти, суми за дорученнями, інші позабюджетні кошти під назвою “власні надходження установи”, доходи, що мають цільову спрямованість.

Клас 8 “Витрати” об’єднує групи субрахунків для обліку фактичних видатків і витрат бюджетних установ, а також касових видатків сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів, що здійснюються протягом бюджетного року.

На рахунках класу 8 обліковують:

· видатки по загальному фонду (фактичні видатки, здійснені установами за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів на утримання установи та інші заходи, передбачені кошторисом цієї установи; касові видатки в централізованих бухгалтеріях сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) бюджетів);

· видатки по спеціальному фонду (фактичні видатки спеціального фонду за кошторисами доходів і видатків у розрізі спеціальних коштів установ, інших надходжень та інших коштів спеціального фонду);

· виробничі витрати (на випуск готових виробів у виробничих (навчальних) майстернях, видання друкованої продукції та надання послуг; витрати підсобних сільських і навчально-дослідних господарств; витрати на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт за договорами з підприємствами та установами; витрати на виготовлення різних експериментальних пристроїв для проведення наукових експериментів по роботах, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету; витрати на операції з заготівлі та переробки матеріалів господарським способом).

На позабалансових рахунках обліковуються матеріальні цінності, інші активи та зобов’язання, що не належать установі або перебувають у тимчасовому її розпорядженні. Для обліку зазначених цінностей застосовуються такі позабалансові рахунки:

01 “Орендовані необоротні активи”;

02 “Активи на відповідальному зберіганні”;

03 “Незавершене капітальне будівництво”;

04 “Непередбачені активи і зобов’язання”;

05 “Гарантії та забезпечення”;

07 “Списані активи і зобов’язання”;

08 “Бланки суворого обліку”;

09 “Призначення та зобов’язання”.

4. Меморіальні ордери: їх види та застосування

Виходячи з основних вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, метою ведення бухгалтерського обліку і складання звітності є формування повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності й руху грошових коштів організації.

Одним із засобів виконання цього завдання є вибір форми бухгалтерського обліку.

Під формою бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових реєстрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису.

Для відображення операцій про виконання кошторисів передбачені такі форми бухгалтерського обліку:

· журнал-головна, яка використовується в установах з невеликим обсягом облікової роботи, які ведуть облік самостійно;

· журнально-ордерна, яка використовується в установах з великим обсягом облікової роботи, які ведуть облік самостійно;

· меморіально-ордерна, яка використовується в установах з великим обсягом роботи, облік яких централізований;

· автоматизована.

Найбільш поширеною формою ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ є меморіально-ордерна форма обліку.

Меморіально-ордерна форма обліку одержала назву від меморіального ордера, складанням якого завершується обробка документів.

Основними принципами меморіально-ордерної форми обліку є:

· оформлення бухгалтерських проводок меморіальними ордерами;

· розподіл синтетичного обліку на хронологічний та систематичний;

· ведення аналітичного обліку на картках;

· особлива будова Головної книги, яка розкриває кореспонденцію рахунків, що підвищує можливості аналізу та контролю за правильністю записів.

З метою забезпечення єдності бухгалтерського обліку наказом Державного казначейства України від 27.07.2000 року № 68 затверджено Інструкцію про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і порядок їх складання.

При меморіально-ордерній формі обліку перевірені та прийняті до обліку документи систематизуються за датами проведення операцій і оформляються меморіальними ордерами – накопичувальними відомостями, яким присвоюються такі постійні номери:

· меморіальний ордер 1 – накопичувальна відомість щодо касових операцій (ф. 380);

· меморіальний ордер 2 – накопичувальна відомість руху коштів загального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків) (ф. 381);

· меморіальний ордер 3 – накопичувальна відомість руху коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків) (ф. 382);

· меморіальний ордер 4 – накопичувальна відомість щодо розрахунків з іншими дебіторами (ф. 408);

· меморіальний ордер 5 – зведення розрахункових відомостей щодо заробітної плати та стипендій (ф. 405);

· меморіальний ордер 6 – накопичувальна відомість щодо розрахунків з іншими кредиторами (ф. 409);

· меморіальний ордер 7 – накопичувальна відомість щодо розрахунків у порядку планових платежів (ф. 410);

· меморіальний ордер 8 – накопичувальна відомість щодо розрахунків з підзвітними особами (ф. 386);

· меморіальний ордер 9 – накопичувальна відомість щодо переміщення і вибуття необоротних активів (ф. 438);

· меморіальний ордер 10 – накопичувальна відомість щодо вибуття і переміщення малоцінних і швидкозношуваних предметів (ф. 439);

· меморіальний ордер 11 – зведення накопичувальних відомостей щодо надходження продуктів харчування (ф. 398);

· меморіальний ордер 12 – зведення накопичувальних відомостей щодо витрачання продуктів харчування (ф. 411);

· меморіальний ордер 13 – накопичувальна відомість витрачання матеріалів (ф. 396);

· меморіальний ордер 14 – накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду бюджетних установ (ф. 409);

· меморіальний ордер 15 – зведення відомостей щодо розрахунків з батьками за утримання дітей (ф. 406).

Для відображення операцій, які не фіксуються в меморіальних ордерах з 1 по 15, а також для операцій, щодо яких немає необхідності складати накопичувальні відомості і зведення (наприклад, в установі з невеликим обсягом операцій), використовується меморіальний ордер ф. № 274.

Записи в меморіальному ордері ф. № 274 здійснюються як на підставі окремих первинних документів, так і за групами однорідних документів. Кореспонденція субрахунків у цьому меморіальному ордері записується залежно від характеру операції таким чином: по дебету одного субрахунка і по кредиту іншого субрахунка або дебету одного субрахунка і по кредиту декількох субрахунків або, навпаки, по кредиту одного субрахунка і по дебету декількох субрахунків. Таким меморіальним ордерам присвоюються номери , починаючи з 16, за кожний місяць окремо.

Меморіальні ордери підписуються виконавцем, особою, що перевірила записи в меморіальному ордері, та головним бухгалтером.

Усі меморіальні ордери підлягають реєстрації в книзі “Журнал-головна” ф. 308. Облік у книзі “Журнал-головна”, як правило, ведеться по субрахунках. В окремих бюджетних установах і централізованих бухгалтеріях за рішенням головного бухгалтера облік може здійснюватися на рахунках другого, третього і т.д. порядку.

Книга “Журнал-головна” відкривається щороку записами сум залишків на рахунках на початок року відповідно до балансу і залишками на рахунках за минулий рік. Записи в ній при веденні в установах окремих меморіальних ордерів здійснюються у міру їх складання, але не пізніше наступного дня, а при складанні меморіальних ордерів – накопичувальних відомостей – один раз на місяць. Сума з меморіального ордера переноситься спочатку до графи “Сума оборотів за меморіальним ордером”, а потім – до дебету і кредиту відповідних кореспондуючих рахунків.

Наприкінці місяця перевіряється правильність записів по рахунках синтетичного обліку в книзі “Журнал-головна”. Для цього підраховуються обороти по кожному субрахунку і виводяться залишки на кінець місяця в рядку “Усього”. При цьому сума оборотів за місяць по всіх субрахунках як по дебету, так і по кредиту має дорівнювати підсумку графи “Сума оборотів за меморіальним ордером”.

Аналітичний облік ведеться в облікових реєстрах (у книгах, картках, накопичувальних відомостях та ін.).

Для контролю за правильністю бухгалтерських записів по рахунках синтетичного та аналітичного обліку складаються оборотні відомості форм 44, 285, 326 по кожній групі аналітичних рахунків, що об’єднуються відповідним синтетичним рахунком. Підсумки оборотів і залишки по кожному аналітичному рахунку оборотних відомостей звіряються з підсумками оборотів і залишками цих субрахунків книги “Журнал-головна” ф. 308.

Підставою для відображення записів в облікових реєстрах є належним чином оформлені первинні документи. Документи, що є підставою для відображення записів у реєстрах бухгалтерського обліку, повинні подаватися до бухгалтерії в терміни, встановлені графіком документообороту.

Первинні документи, що надійшли до бухгалтерії, підлягають перевірці за формою та змістом, тобто контролюється наявність у документах обов’язкових реквізитів і відповідність господарської операції до вимог діючого законодавства, логічний зв’язок окремих показників.

Перевірені та прийняті до обліку документи систематизуються за датами здійснення господарських операцій (у хронологічному порядку) в облікових реєстрах.

4. КОШТОРИС БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ

Поняття про кошторис. Види кошторисів

Установи та організації, які утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності та виконання покладених на них функцій складають та затверджують кошторис доходів і видатків відповідно з бюджетними призначеннями, які встановлені Законом України “Про Державний бюджет”.

Бюджетне призначення являє собою повноваження, яке надається головному розпоряднику бюджетних коштів Законом України “Про Державний бюджет”, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, яке має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє Міністерству фінансів, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.

Асигнування – це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, яке надано відповідно до бюджетного призначення.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2000 року № 17.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Існують наступні види кошторисів:

· індивідуальні кошториси – це кошториси, які складаються бюджетними організаціями. Причому незалежно від того, веде бюджетна організація облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, індивідуальний кошторис та план асигнувань складаються за кожною виконуваною нею функцією;

· зведені кошториси – це зведення показників індивідуальних кошторисів розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією, що складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються;

· кошториси на централізовані заходи – це кошториси, до яких включаються асигнування тільки в тих випадках, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету дозволено законодавством України (централізовані заходи здійснюються головними розпорядниками).

Кошторис має дві складові:

· загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією основних функцій;

· спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

Відповідно до Порядку № 17 установи та організації, які утримуються за рахунок коштів бюджету, мають право приймати зобов’язання та витрачати кошти з бюджету на цілі та в межах, які встановлені кошторисами і планами асигнувань.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи – це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов’язань протягом року.

План асигнувань є невід’ємною частиною кошторису і затверджується разом із кошторисом.

5. ОБЛІК ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Основні принципи та порядок фінансування бюджетних установ

Основним джерелом коштів бюджетних установ є державний бюджет, який об’єднує низку самостійних бюджетів.

Бюджетні установи безпосередньо фінансуються з державного або місцевого бюджетів.

Бюджетне фінансування являє собою виділення коштів з бюджету (державного або місцевого) в розпорядження керівників установ та організацій на здійснення витрат, передбачених бюджетом.

Фінансування – це джерело покриття видатків бюджетних установ у вигляді коштів, одержаних з бюджету в межах затверджених асигнувань, тобто в межах планових сум, передбачених кошторисом, які одержуються з бюджету.

Фінансування – це надання грошових коштів бюджету або права на їх витрачання в межах затверджених асигнувань на передбачені бюджетом заходи.

Граничні розміри фінансування із бюджету на рік з розбивкою по кварталах передбачаються в річному розписі доходів і видатків відповідного бюджету, в кошторисах доходів і видатків бюджетних установ і називаються бюджетними асигнуваннями.

Основні принципи бюджетного фінансування та напрями витрачання бюджетних коштів викладено в Законі України “Про бюджетну систему”.

Згідно зі ст. 18 цього Закону кошти Державного бюджету України витрачаються виключно на цілі та в межах, затверджених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік.

Відповідно до цього Закону з Державного бюджету фінансуються установи та організації у сфері освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення.

Що стосується коштів, одержуваних з місцевих бюджетів, то вони використовуються тільки на цілі та в межах, затверджених відповідно місцевими радами народних депутатів.

Таким чином, залежно від того, в підпорядкованості якого органу виконавчої влади перебуває та чи інша бюджетна організація, фінансування здійснюється або за рахунок коштів Державного бюджету, або за рахунок коштів місцевого бюджету.

Бюджетні організації під час здійснення своєї діяльності можуть одержувати у своє розпорядження кошти не тільки з бюджету, а й з інших джерел. Кошти, одержувані бюджетними організаціями, крім асигнування з бюджету, називаються позабюджетними (коштами спеціального фонду), і до них відносяться кошти, отримані від виконання робіт, надання послуг, реалізації продукції чи іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Фінансування бюджетних організацій здійснюється з додержанням таких принципів:

· Безповоротність надання коштів. Згідно з цим принципом суми, що виділяються з бюджету на утримання установ, мають безоплатний характер, тобто поверненню не підлягають;

· Зв’язок між обсягом фінансування та виконанням планів бюджетною установою. Сутність цього принципу полягає у тому, що бюджетна установа отримує кошти не під план, а відповідно до фактичного виконання плану. При цьому на чергову суму надходжень грошових коштів безпосередньо впливає якість використання попередньо наданих коштів та дотримання установою фінансової дисципліни;

· Фінансування в межах асигнувань, передбачених кошторисом. Цей принцип означає, що виділення коштів з бюджету на утримання бюджетних організацій здійснюється тільки за наявності кошторису доходів і видатків бюджетних установ і в межах асигнувань, затверджених кошторисом.

Слід мати на увазі, що здійснення витрат, не передбачених кошторисом, не допускається, оскільки затверджений кошторис бюджетної установи являє собою граничний рівень витрат, які може здійснювати установа за тією чи іншою статтею за рахунок бюджетних коштів. Згідно з п. 43 Порядку № 17 здійснення витрат без затверджених у встановленому порядку кошторисів і плану асигнувань призупиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розкладу призначень і помісячного розкладу асигнувань відповідного бюджету. Після закінчення цього терміну органи Державного казначейства і фінансові органи провадять фінансування тільки згідно із затвердженими кошторисами і планами асигнувань;

· Цільове призначення. Відповідно до цього принципу використання виділених з бюджету коштів провадиться тільки на цілі, передбачені у відповідній статті кошторису та в межах отриманих сум.

Це означає, що бюджетні установи повинні використати кошти, отримані, наприклад, для виплати заробітної плати, виключно на ці цілі, а не витратити на купівлю матеріалів або канцелярського приладдя.

Слід мати на увазі, що посадові особи бюджетних організацій за порушення порядку використання бюджетних коштів несуть кримінальну відповідальність згідно Кримінального кодексу України;

· Контроль за використанням наданих коштів. Цей принцип означає, що контроль за використанням коштів здійснюється на всіх етапах господарської діяльності бюджетних установ через казначейську систему виконання бюджету.

Перерахування бюджетних коштів з єдиного казначейського рахунка здійснюється платіжним дорученням, яке подається до уповноваженого банку у вигляді електронних розрахункових документів каналами зв’язку в системі “клієнт-банк”. Отримавши від уповноваженого банку виписки з єдиного казначейського рахунка, управління бухгалтерського обліку та звітності Головного управління Державного казначейства перевіряє повноту проведених платежів, а управління оперативно-касового планування видатків відображає суму проведеного фінансування головного розпорядника коштів у картці обліку асигнувань. Подальший рух фінансування здійснюється за схемою: головний розпорядник коштів розпорядник коштів другого ступеня розпорядник коштів третього ступеня.

Головним розпорядникам коштів в уповноважених установах банків відкриваються такі поточні рахунки:

· на видатки установи;

· для переказу підвідомчим установам.

Для обліку наявності та руху бюджетних коштів призначені два субрахунки рахунка 31 “Рахунки в банках”: 311 “Поточні рахунки на видатки установи” та 312 “Поточні рахунки для переведення підвідомчим установам”.

Субрахунок 311 “Поточні рахунки на видатки установи” ведеться розпорядниками коштів всіх рівнів.

На субрахунку 312 “Поточні рахунки для переведення підвідомчим установам” головні розпорядники коштів та розпорядники коштів другого ступеня обліковують кошти, призначені для переказів підвідомчим установам.

Записи по дебету субрахунка 311 “Поточні рахунки на видатки установи”, а також по дебету і кредиту субрахунка 312 “Поточні рахунки для переведення підвідомчим установам” здійснюються на підставі виписок з поточних рахунків, які видаються в строки, погоджені з бюджетними установами, і обов’язково на 1-ше число місяця. До виписок додаються відповідні первинні документи, якими оформляється рух коштів на рахунках в банку і на підставі яких складені виписки. Форми виписок з поточних рахунків можуть бути різними залежно від застосовуваних технічних засобів, але загальними для них є такі реквізити: дата здійснення операції, номер документа, на підставі якого здійснено запис, номер кореспондуючого рахунка, вид операції, символ статистичної звітності банку.

Рух бюджетних коштів на поточних рахунках здійснюється у взаємозв’язку із змінами джерел фінансування, якими є доходи загального фонду.

Для обліку доходів за загальним фондом і внутрішніх розрахунків, які виникають в процесі виконання кошторисів між вищими розпорядниками коштів і підвідомчими їм установами, призначений рахунок 70 “Доходи загального фонду” та субрахунок 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом”.

У кредит рахунка 70 “Доходи загального фонду” записуються:

· суми бюджетних коштів, що надійшли на видатки, передбачені кошторисом, згідно із затвердженим бюджетом;

· суми виявлених лишків матеріалів і грошей у касі, а також безоплатно одержані матеріали.

У дебет рахунка 70 “Доходи загального фонду” записуються:

· суми відкликаних коштів;

· суми фактичних видатків, що списуються наприкінці року на підставі річних звітів;

· суми списаних недостач матеріалів і безнадійних до одержання боргів.

Кредитове сальдо цього рахунку протягом року показує суму асигнувань з бюджету наростаючим підсумком з початку року (за мінусом недостач матеріалів і безнадійних до одержання боргів). Сальдо на 1-е січня наступного року показує суму невикористаних асигнувань з державного та місцевих бюджетів, тобто залишок грошових коштів на поточних рахунках у банку, а також суми тих видатків, які залишилися в залишках на матеріальних і розрахункових рахунках бухгалтерського обліку.

Субрахунок 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом” залежно від того, у розпорядника коштів якого ступеня він застосовується, може бути активним, пасивним і активно-пасивним.

У головного розпорядника коштів субрахунок 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом” завжди є активним і призначений для обліку розрахунків з підвідомчими установами за сумами проведеного перерахування їм із загального фонду.

Сальдо субрахунка 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом” протягом року відображає суму асигнувань підвідомчих установ. Оскільки останні повинні відзвітувати перед головним розпорядником коштів щодо раціонального використання отриманих асигнувань відповідно до затверджених кошторисів, то це сальдо слід розглядати як дебіторську заборгованість. Після списання у кредит цього субрахунка видатків, здійснених підвідомчими установами на підставі їх річних звітів, сальдо субрахунка 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом” на кінець року показує суму невикористаного підвідомчими установами асигнування за загальним фондом. З характеру внутрішніх розрахунків, що виникають в процесі виконання кошторисів, випливає, що сума дебетового залишку субрахунка 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом” у головного розпорядника коштів має дорівнювати сумі кредитових залишків на субрахунках 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом” усіх підвідомчих установ. При складанні зведеного балансу ці залишки взаємно виключаються.

У нижчих розпорядників коштів, які не мають підвідомчих установ, субрахунок 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом” пасивний і використовується для обліку сум загального фонду, отриманих від вищого розпорядника коштів.

Сальдо наростаючим підсумком протягом року показує отримані суми загального фонду, а сальдо на кінець року – суму невикористаних коштів загального фонду.

У нижчих розпорядників коштів, які мають підвідомчі установи, субрахунок 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом” активно-пасивний. Він призначений для обліку сум, одержаних від вищих розпорядників коштів (пасивний субрахунок), і для обліку сум проведеного перерахування із загального фонду підвідомчим установам. Структура цього субрахунка і зміст його сальдо збігаються зі структурою і змістом сальдо активного субрахунка 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом” у головного розпорядника коштів і пасивного субрахунка 681 “Внутрішні розрахунки за загальним фондом” у розпорядника коштів третього ступеня, тобто записи на цьому субрахунку здійснюються за принципом активного і пасивного рахунків.

Бухгалтерські записи відображаються в щомісячних накопичувальних відомостях, об’єднаних з меморіальним ордером № 2, які складаються за кожним субрахунком рахунка 31 “Рахунки в банках”.

Аналітичний облік надходження грошових коштів ведеться за кожним субрахунком в розрізі кодів функціональної класифікації на картках аналітичного обліку грошових коштів.

Облік фінансування через органи Державного казначейства

Бюджетні установи, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету, фінансуються за другою формою – через органи Державного казначейства, яким в установах Національного банку та уповноважених установах комерційних банків, визначених Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, відкриваються єдині казначейські рахунки відповідно до наказу Головного управління Державного казначейства України. У перспективі органи Державного казначейства виконуватимуть функції бюджетного банку.

Єдиний казначейський рахунок – це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства в установах банків, на які зараховуються податки, збори та інші обов’язкові платежі державного бюджету і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів, та оплачуються інші видатки бюджетних установ як у безготівковому порядку, так і готівкою.

При фінансуванні розпорядників бюджетних коштів через територіальні органи Державного казначейства всі поточні рахунки бюджетних установ в уповноважених банках закриваються і в свою чергу їм в органах Державного казначейства відкриваються реєстраційні рахунки, кількість яких у конкретного розпорядника коштів залежить від ступеня деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.

Поняття бюджетної класифікації та її структура. Склад і класифікація видатків

Видатки бюджетних установ, які вони здійснюють в процесі надання нематеріальних послуг, за економічним змістом відрізняються від витрат госпрозрахункових підприємств та організацій.

Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню (тобто не створюють і не компенсують фінансові вимоги). Видатки можуть бути відплатними, тобто такими, що обмінюються на товар чи послугу, або невідплатними.

Видатки – це суми коштів, витрачених бюджетними установами в процесі господарської діяльності в межах сум, встановлених кошторисом.

Видатки мають досить складну структуру, а тому представлені у вигляді класифікації.

Бюджетна класифікація – це перерахунок і науково обґрунтоване групування доходів і витрат бюджету, приведених у визначену систему. Вона забезпечує єдність аналітичного обліку в усіх ланках, спрощує як облік, так і складання звітності – в цьому заключається її значення для бухгалтерського обліку.

Бюджетна класифікація видатків багаторівнева і представляє собою розмежування видатків за економічними ознаками. Тобто класифікаційною ознакою виступають єдині економічні категорії.

Особливістю нової бюджетної класифікації є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування на фонд оплати праці тощо).

Саме такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів з точки зору виконання бюджету.

Крім того, нова класифікація видатків дає можливість оперувати поняттям “видатки” не тільки на мікроекономічному рівні щодо бюджетних установ як господарських одиниць, але й на рівні загальних державних видатків, тобто на макроекономічному рівні.

Бюджетна класифікація складається з таких розділів:

· класифікація доходів бюджету;

· класифікація видатків бюджету;

· класифікація фінансування бюджету;

· класифікація боргу.

В свою чергу, видатки бюджету класифікуються за:

· функціональною ознакою;

· відомчою ознакою;

· економічною ознакою.

Функціональна класифікація характеризує склад видатків бюджету за галузями народного господарства (державне управління, судова влада, національна оборона, освіта, соціальний захист і соціальне забезпечення, охорона здоров’я, культура і мистецтво, фізична культура і спорт та ін.).

Відомча класифікація представлена у вигляді переліку головних розпорядників бюджетних коштів (міністерства, управління, відомства, комітети, служби та ін.).

Економічна класифікація відповідає класифікації доходів і складається з:

· поточних видатків, які пов’язані з оплатою товарів і послуг, субсидій і поточних трансфертів;

· капітальних видатків, пов’язаних з придбанням основного капіталу (придбанням предметів і обладнання терміном служби більше року, капітальне будівництво і капітальний ремонт), створенням державних запасів і резервів, придбанням землі і нематеріальних активів, капітальних трансфертів.

Залежно від джерел покриття видатки поділяються на:

· видатки загального фонду;

· видатки спеціального фонду.

Залежно від етапу руху бюджетних коштів видатки поділяються на:

· касові;

· фактичні.

Облік касових видатків

При обліку виконання кошторису видатки поділяються на касові і фактичні.

Касові видатки – це кошти, перераховані Державним казначейством або фінансовими органами та видані безготівково або готівкою міністерствам, відомствам, установам.

Під касовими видатками розуміють суми, отримані установами з реєстраційних або поточних рахунків для використання.

Як приклад касових видатків можна навести такі операції: отримання готівки в касу на виплату заробітної плати, коштів на відрядження, для придбання матеріальних цінностей через підзвітних осіб, перераховані постачальникам тощо.

Облік касових видатків дає змогу контролювати загальний стан виконання бюджету і порівняння з фактичними видатками показує хід виконання бюджету за видатками.

Облік касових видатків ведеться на синтетичних рахунках 31 “Рахунки в банках” та 32 “Рахунки в казначействі” у розрізі відповідних субрахунків. По дебету фіксуються суми грошових коштів, що були отримані у вигляді фінансування і плати за деякі послуги, по кредиту фіксуються факти використання вказаних грошових коштів чи повернення плати, тобто здійснені касові видатки.

Облік операцій з руху грошових коштів при меморіально-ордерній формі обліку ведеться в меморіальному ордері № 2. У випадку, коли установа має незначний обсяг операцій за вказаними рахунками, облік ведеться на картках ф. 292-а або в книзі ф. 292.

До касових видатків належать також суми грошових коштів, переведених з поточних чи реєстраційних рахунків для наступних розрахунків з постачальниками акредитивами або чеками з лімітованих чекових книжок.

Бухгалтерські записи щодо збільшення чи відновлення касових видатків робляться на підставі виписок з поточних чи реєстраційних рахунків і доданих до них документів у меморіальних ордерах. Синтетичний облік касових видатків ведеться в тих самих реєстрах, що й синтетичний облік руху грошових коштів на поточних чи реєстраційних рахунках.

Аналітичний облік касових видатків ведеться по кожному поточному чи реєстраційному рахунку в розрізі кодів функціональної та економічної класифікації.

Облік фактичних видатків

Фактичні видатки – це видатки, проведені за рахунок бюджету тим чи іншим установам. До них включаються видатки, які проведені, але не оплачені через відсутність коштів, і такі, які обліковуються за місцем проведення видатків. Фактичні видатки дають повну уяву про витратну частину бюджету.

Під фактичними видатками розуміють дійсні видатки установ для виконання кошторису. Ці видатки повинні бути підтверджені відповідними первинними документами. Прикладами фактичних видатків є: нарахована заробітна плата працівникам; витрати на продукти харчування; затверджено авансовий звіт по видатках на відрядження та ін.

Фактичні видатки обліковуються на рахунку 80 “Видатки із загального фонду”, а також на рахунку 81 “Видатки спеціального фонду”.

Обидва рахунки є активними. По дебету фіксуються суми фактичних видатків, проведених протягом року, по кредиту наприкінці року відбувається списання сум фактичних видатків за рахунок джерел їх фінансування.

Аналітичний облік фактичних видатків за рахунком 80 “Видатки із загального фонду” в установах, що здійснюють облік виконання кошторису самостійно, ведеться за кожним субрахунком в книзі видатків за кодами економічної класифікації видатків. У централізованих бухгалтеріях аналітичний облік фактичних видатків бюджетних установ ведеться в книзі обліку фактичних видатків у розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету за всіма установами комплексно, з виділенням у відповідних графах видатків кожної окремої установи.

Аналітичний облік фактичних видатків за рахунком 81 “Видатки спеціального фонду” ведеться в розрізі видів спеціальних коштів і кодів економічної класифікації в книзі обліку спеціальних коштів. У централізованих бухгалтеріях облік цих видатків ведеться також і за кожною установою, що обслуговується.

Касові і фактичні видатки на практиці здебільшого не збігаються у часі, тому що в їх основу покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій: касовий метод (коли запис доходів і видатків здійснюється в момент отримання коштів незалежно від періоду, до якого вони належать) і метод нарахувань (за яким запис операцій відбувається в момент їх здійснення).

В тих випадках, коли частина грошових коштів на рахунках у банку чи в казначействі обертається на поповнення запасів матеріалів, вважається у розрахунках (дебіторська заборгованість), залишається невитраченою у вигляді підзвітних сум і готівки в касі або використовується на погашення кредиторської заборгованості, що виникла раніше, фактичні видатки менші за касові. Якщо установа має в своєму розпорядженні запаси матеріалів, то фактичні видатки на здійснення планового обсягу робіт можуть перевищувати касові, оскільки витрата матеріалів не викликає зменшення грошових коштів на рахунках.

Якщо касові та фактичні видатки збігаються в часі, вони називаються прямими видатками. Наприклад, якщо кошти, отримані з банку чи казначейства, витрачені за прямим призначенням відповідно до кошторису (видатки за електроенергію, газ, воду, телефон, поточний ремонт та інші послуги), то фактичні видатки збігаються з касовими.

6. ОБЛІК РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

 Суть розрахунків, причини їх виникнення. Завдання обліку розрахунків

В процесі виконання кошторису доходів і видатків бюджетні установи вступають у грошові відносини, які здійснюються як у готівковій, так і у безготівковій формі.

Готівкова форма розрахунків застосовується переважно для розрахунків з фізичними особами, але й юридичні особи мають право розраховуватися між собою за матеріальні цінності готівкою, отриманою з власних рахунків у межах наявних коштів.

Готівкові розрахунки:

· розрахунки із заробітної плати;

· розрахунки із стипендіатами;

· розрахунки із депонентами;

· розрахунки з підзвітними особами;

· розрахунки за спеціальними видами платежів;

· розрахунки за відшкодування завданих збитків.

Безготівкові розрахунки:

· розрахунки за податками і платежами;

· розрахунки з покупцями і замовниками;

· розрахунки в порядку планових платежів;

· розрахунки зі страхування;

· розрахунки за коштами, одержаними на видатки за дорученнями;

· розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами.

У бюджетних установах надається перевага безготівковим розрахункам.

Безготівкові розрахунки – це розрахунки, які здійснюються без участі готівки, шляхом списання коштів з поточного, реєстраційного рахунка платника і зарахування їх на рахунок отримувача.

Безготівкові розрахунки здійснюються на основі наступних принципів:

· обов’язкове зберігання установами коштів на реєстраційному або поточному рахунках банків (крім перехідних залишків у касі);

· відсутність права вибору установи банку для відкриття рахунка, так як перелік уповноважених банків, які обслуговують бюджетні установи, обмежений постановою НБУ. Крім того, реєстраційні рахунки відкриваються не в установах банків, а в органах Державного казначейства;

· самостійність вибору бюджетною установою форм безготівкових розрахунків. Установи банків можуть тільки рекомендувати, яку форму розрахунків використовувати;

· терміновість здійснення платежів;

· списання коштів із рахунків установи здійснюється тільки за розпорядженням власника;

· проведення платежів у межах залишків коштів на рахунках платника.

Основні завдання обліку розрахункових операцій у бюджетних установах:

· своєчасне відображення наявності та руху (надходження та вибуття) грошових коштів на рахунках бюджетних установ;

· забезпечення контролю за раціональним використанням коштів на реєстраційних і поточних рахунках бюджетних установ;

· правильність відображення розрахункових операцій;

· забезпечення контролю за своєчасністю платежів і дотриманням встановленого порядку розрахунків;

· забезпечення своєчасного проведення інвентаризації розрахунків та достовірного відображення у звітності стану розрахунків.

Облік розрахунків зі страхування

Право працівників на матеріальне забезпечення в старості, а також у разі хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України і забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування за рахунок держави.

Усі бюджетні установи, зокрема органи ДПС, які використовують працю найманих робітників, є платниками збору на обов’язкове соціальне страхування (зокрема загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) і збору на обов’язкове пенсійне страхування.

Об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До нарахувань на Фонд оплати праці належать:

· збір до Пенсійного фонду;

· збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

· збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття;

· збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Облік розрахунків зі страхування ведеться на рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”.

Облік розрахунків за податками та платежами

Бюджетні установи, отримуючи доходи за рахунок асигнувань з державного та місцевих бюджетів, є платниками податків і платежів в бюджет і мають з ним постійні розрахунки.

Податки і платежі за рахунок бюджетних установ:

· податок на прибуток;

· податок на додану вартість;

· податок на землю;

· податок з власників транспортних засобів;

· виручка від реалізації будівель і споруд;

· інші платежі.

Податки і платежі фізичних осіб, утримані через бухгалтерію бюджетної установи:

· прибутковий податок;

· різниця в цінах за нестачами матеріальних цінностей та іноземної валюти;

· інші платежі.

Розрахунки з бюджетом обліковуються на рахунку 64 “Розрахунки за податками та платежами”.

Порядок оподаткування прибутку бюджетних установ регламентовано Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Згідно із Законом податок на прибуток, отриманий від підприємницької діяльності, сплачують бюджетні установи, які не відносяться до неприбуткових, а неприбуткові організації сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності.

Доходи неприбуткових організацій, в тому числі закладів освіти, науки, культури, охорони здоров’я, які утримуються за рахунок бюджету, зараховуються до складу кошторисів на утримання таких неприбуткових організацій і використовуються виключно на фінансування видатків за кошторисом.

Законом передбачено, що у разі, коли доходи неприбуткових організацій, одержані протягом звітного року з джерел, визначених підпунктом 7.1.12 Закону (кошти або майно, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань, пасивні доходи, в які включається орендна плата, кошти або майно, які надходять як компенсація вартості отриманих державних послуг), на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25 % від загальних валових доходів, отриманих протягом звітного року, то відповідна неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку за ставкою 30 % до суми такого перевищення. Сума нерозподіленого прибутку визначається за формулою:

(Д – Вз – Вк) – (Д*0,25) = Пн

де, Д – валові доходи за звітний рік;

Вз – використано на статутні цілі за звітний рік;

Вк – використано на статутні цілі у І кварталі наступного за звітним роком;

Пн – невикористаний прибуток, який підлягає оподаткуванню за ставкою 30 %.

Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено, що ПДВ сплачують ті бюджетні установи, обсяг оподатковуваних операцій яких з продажу товарів, робіт, послуг протягом 12 місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також ті установи, що здійснюють продаж за готівку. Згідно з переліками, затвердженими Кабінетом Міністрів України, від оподаткування цим податком звільняються послуги з вищої, середньої, професійно-технічної освіти, що надаються закладами освіти, а також платні послуги, що надаються закладами охорони здоров’я, які мають відповідні ліцензії на надання таких послуг.

7. ОБЛІК ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ У БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

Праця та заробітна плата у бюджетних установах. Завдання обліку

Конституція України гарантує кожному громадянину право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується.

Під працею ми розуміємо процес свідомої доцільної діяльності людей, в якій вони видозмінюють зовнішню природу чи людину, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин між собою і водночас змінюють власну природу.

Процес прикладання праці у нематеріальній сфері має певні особливості:

· так як зазначалось, послуги надаються не як річ, а як діяльність, тому ця праця переважно розумова, хоча включає затрати фізичної праці;

· у нематеріальній сфері переважає жива праця у складі сукупних витрат: на сьогоднішній день видатки на заробітну плату становлять від 60 до 85 відсотків;

· високий рівень кваліфікації працюючих у бюджетній сфері. У таких галузях, як освіта, охорона здоров’я, мистецтво, спеціалістів найвищої кваліфікації близько 50 % загальної чисельності працівників.

Як загальна економічна категорія заробітна плата – це грошовий вираз вартості та ціни робочої сили.

Більш прикладне формулювання викладено у ст. 1 Закону України “Про оплату праці”: Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує робітнику за виконану ним роботу.

В бюджетних установах фінансування виплат по заробітній платі здійснюється за окремою статтею, яка відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України” є захищеною. Це означає, що виплати по заробітній платі здійснюються першочергово разом з перерахуванням до фондів обов’язкових платежів.

Облік праці та розрахунків по заробітній платі є одним із найважливіших напрямів облікового процесу бюджетних установ. До завдань обліку праці та її оплати слід віднести:

· контроль за дотриманням штатної дисципліни та раціональним використанням робочого часу;

· правильне обчислення витрат робочого часу та облік праці;

· правильне обчислення заробітної плати та утримання з неї;

· здійснення своєчасних і достовірних розрахунків по заробітній платі;

· контроль за використанням фонду заробітної плати;

· забезпечення споживачів інформацією про працю і заробітну плату.

2. Оперативний облік особового складу працівників

Особовий склад працюючих визначається структурою працівників бюджетної установи. За функціональним призначенням персонал бюджетної установи поділяється на три групи:

· персонал основної діяльності;

· адміністративно-управлінський персонал;

· допоміжний обслуговуючий персонал.

До персоналу основної діяльності відносяться працівники, на яких покладено виконання головних функцій у загальній системі розподілу праці відповідної бюджетної установи (педагогічний персонал, лікарі).

Завдання адміністративно-управлінського персоналу полягає у забезпеченні керівництва та раціонального функціонування установи.

Допоміжний обслуговуючий персонал виконує функцію обслуговування працівників двох попередніх категорій і сприяє, таким чином, кращому виконанню функцій, закріплених за зазначеною установою чи організацією (середній медичний персонал, навчально-допоміжний та інший персонал).

Форми та види оплати праці в бюджетних установах

Під фондом оплати праці бюджетних установ розуміють обсяг коштів, отриманих як у вигляді фінансування із бюджету, так і від надання платних послуг і т.п.., що запланований відповідно до кошторису доходів і видатків бюджетних установ для використання при розрахунках по заробітній платі з працівниками.

При плануванні та обліку заробітної плати необхідно розрізняти плановий і фактичний фонд заробітної плати.

Плановий фонд – це суми асигнувань, передбачені кошторисом бюджетних установ.

Фактичний фонд – це нарахована заробітна плата працівникам по розрахунково-платіжним відомостям.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оплату праці” фонд заробітної плати містить такі складові:

· основна заробітна плата;

· додаткова заробітна плата;

· інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата є винагородою за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона має форму відрядних розцінок, тарифних ставок та посадових окладів. До її складу включають:

· заробітну плату, нараховану за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування) за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) працівників і посадовими окладами незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;

· суми процентних або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадках, якщо вони є основною заробітною платою;

· суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів, телеграфного агентства, видавництв, радіо, телебачення та ін., а також оплату їх праці, що здійснюється за ставками авторської винагороди.

Додаткова заробітна плата являє собою теж винагороду, однак, на відміну від основної заробітної плати, вона виплачується за працю понад установлені норми – за трудові успіхи, винахідливість, а також за особливі умови праці. До фонду додаткової заробітної плати відносять:

· доплати й надбавки щодо тарифних ставок та посадових окладів (за високу кваліфікацію, персональні надбавки, за знання іноземних мов, за суміщення професій (посад), за роботу у важких, шкідливих умовах, за вислугу років, стаж роботи);

· гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством (оплата праці у вихідні та святкові дні, оплата щорічних і додаткових відпусток, суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати, оплата навчальних відпусток, оплата працівникам-донорам днів обстежень, здачі крові і т.п.);

· премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань (виконання і перевиконання виробничих завдань, виконання акордних завдань у встановлені строки, підвищення продуктивності праці, поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності структурного підрозділу, економія матеріальних цінностей і т.п.).

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми (оплата простоїв не з вини працівника, суми, що виплачуються працівникові, що знаходиться у вимушеній відпустці, з частковим збереженням заробітної плати, винагороди за відкриття, раціоналізаторство, винаходи, одноразові заохочення, матеріальна допомога, суми наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам і т.п.).

Відповідальність за правильне планування і витрачання фонду оплати праці покладено на керівника установи і головного бухгалтера.

У бюджетних установах основними формами оплати праці є:

· погодинна;

· відрядна.

Оплату праці, що залежить від якості, обсягу виконаної роботи, а також розцінок на цю роботу, називають відрядною.

При погодинній формі оплати праці первісне значення для визначення розміру заробітної плати мають кількість відпрацьованого часу та кваліфікація працівника.

У бюджетних установах превалює погодинна форма оплати. Вона поділяється на:

· штатно-окладну – за якою кожному працівникові встановлюється місячний посадовий оклад згідно зі штатним розкладом, посадою, освітою, вченим ступенем, категорією;

· просту погодинну – побудована на принципі погодинної оплати: для працюючих встановлюється тверда погодинна ставка;

· погодинно-преміальну – за якою крім заробітку відповідно до посадового окладу, виплачується премія за досягнення відповідних якісних та кількісних показників. Ця система оплати праці є досить продуктивною і стимулюючою.

Відрядна форма оплати праці має наступні системи:

· пряма відрядна;

· відрядно-прогресивна;

· відрядно-преміальна;

· акордна.

Відрядна форма оплати праці застосовується на видах робіт, де є:

· кількісні показники виробітку продукції чи виконаних робіт, які правильно відображають затрати праці;

· можливості встановлення норм виробітку та обліку їх виконання;

· умови для точного обліку виробленої продукції або виконаних робіт;

· виробничі умови для збільшення працівником виробітку продукції у порівнянні зі встановленими нормами та завданнями.

При обліку індивідуального виробітку кожного працівника застосовується індивідуально-відрядна оплата праці, а при обліку роботи, виконаної колективном, – бригадно-відрядна.

Порядок нарахування заробітної плати

Для виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ здійснюється її нарахування, що включає розрахунок заробітку за місяць.

Нарахування заробітної плати здійснюється раз на місяць на основі розпорядчих та первинних документів з обліку відпрацьованого робочого часу та виробітку, що передаються в бухгалтерію відповідними структурними підрозділами.

При розрахунку заробітної плати потрібно брати до уваги нормативні акти, що регулюють нарахування заробітної плати в бюджетних установах різних профілів.

При погодинній оплаті праці, яка, як зазначалось, є превалюючою в бюджетних установах, нарахування основної та додаткової заробітної плати здійснюється на підставі штатного розкладу, тарифної сітки, наказів про прийом на роботу, про присвоєння розрядів, про надання відпустки, припинення трудового договору, а також табеля обліку використання робочого часу.

При відрядній формі оплати праці для нарахування заробітної плати необхідні дані про обсяг виробітку працівника. Вони подаються у вигляді актів про прийняття виконаних робіт, накладних на здавання продукції, накопичувальної картки виробітку та заробітної плати, нарядів на відрядну роботу тощо.

У бюджетних установах часто зустрічаються випадки, коли працівники з тих чи інших обставин змушені працювати в понаднормовий час, у вихідні та святкові дні, а також у нічний час (з 22 години вечора до 6 години ранку).

Згідно з Кодексом Законів “Про працю” оплата праці за умов відхилення від норми здійснюється таким чином:

· у понаднормовий час – у подвійному розмірі годинної ставки за погодинною системою оплати праці, за відрядною формою оплати праці виплачується доплата у розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою;

· у нічний час – у підвищеному розмірі – від 20 % до 40 % годинної тарифної ставки, посадового окладу за кожну годину роботи у нічний час, якщо вищий розмір не визначено законодавством;

· у святкові та неробочі дні – у подвійному розмірі:

а) відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

б) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

в) працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилась понад місячну норму.

Для держслужбовців існує система надбавок, а саме:

· за ступінь рангу, що присвоєний відповідному службовцю;

· за вислугу років;

· за високі досягнення у праці та виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників тощо.

При нарахуванні заробітної плати посадових осіб органів державної податкової служби значення набувають доплати у вигляді надбавок до посадових окладів за спеціальні звання.

Необхідно лише зауважити, що всі доплати і надбавки здійснюються за рішенням відповідної ради у межах затвердженого фонду оплати праці працівників апарату відповідного органу.

6. Утримання із заробітної плати працівників

Із заробітної плати працівників бюджетних установ здійснюються наступні обов’язкові утримання:

· прибутковий податок;

· збір до Пенсійного фонду;

· збір до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

· збір до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

· за судово-виконавчими листами.

Із заробітної плати працівників бюджетних установ здійснюються наступні необов’язкові утримання:

а) за рішенням адміністрації:

· планові та позапланові аванси;

· неповернуті вчасно підзвітні суми;

· суми нанесених матеріальних збитків;

· штрафи, накладені в адміністративному порядку;

б) узгоджені з працівниками:

· профспілкові внески;

· сплата відсотків за позики;

· сплата відсотків за товари, продані в кредит;

· індивідуальне страхування.

Прибутковий податок. Об’єктом оподаткування у громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (він складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Об’єктом оподаткування у громадян, що не мають постійного місця проживання в Україні, є дохід, одержаний з джерел на території України.

В деяких установах для нарахування та виплати заробітної плати використовуються окремі форми первинного обліку, а саме: розрахункова відомість і платіжна відомість.

При складанні цих відомостей в бухгалтерії використовуються таблиці тарифних ставок, ставок податків, довідники з трудового законодавства та інші дані, що полегшують підрахунок заробітної плати та утримань з неї.

При уході працівників у відпустку розрахунки з ними здійснюються в записці-розрахунку, а належна їм заробітна плата виплачується за платіжною відомістю. Нараховані, утримані і виплачені суми за цими відомостями включаються в розрахунково-платіжну відомість за поточний місяць.

Як правило, заробітна плата виплачується два рази на місяць у вигляді авансу і залишкової суми заробітної плати. Аванс – це частина заробітної плати (як правило 50 %), що виплачується за першу половину місяця з урахуванням усіх податків і зборів, що підлягають утриманню. Зміна планового авансу відбувається за умов невиходів на роботу у першій половині місяця: у бухгалтерію надається довідка про зміну планового авансу. Виплата авансу здійснюється за платіжною відомостю.

Розрахунково-платіжні документи з нарахування та виплати заробітної плати складаються, підписуються та перевіряються бухгалтером розрахункового відділу. На документах платіжного характеру керівник та головний бухгалтер своїми підписами підтверджують дозвіл на виплату заробітної плати у відповідному обсязі та у встановлені строки.

Виплата заробітної плати здійснюється в триденний термін (враховуючи день отримання коштів з банку), після чого касир “закриває” платіжну відомість, тобто напроти прізвищ працівників, які не отримали заробітну плату, він проставляє штемпелем чи робить помітку від руки “Депоновано”. В кінці відомості касир фіксує суми фактично виданої та неотриманої заробітної плати, звіряє ці цифри із загальною сумою за відомістю та підтверджує попередні записи своїм підписом. Задепоновані суми заносять до реєстру депонованих сум і одночасно відображають їх у книзі обліку депонентів.

Аналітичний облік за субрахунком 661 “Розрахунки із заробітної плати” ведеться в особових рахунках (на картках-довідках), які відкриваються окремо на кожного працівника, де щомісячно реєструються дані про нараховану заробітну плату та утримання за видами. На лицьовому боці особового рахунка наводяться дані про працівника: прізвище, ім’я, по батькові, табельний номер, професія, посада, розмір окладу, рік народження, утримання із заробітної плати, пільги щодо податків тощо.

На основі розрахунково-платіжних відомостей складається меморіальний ордер № 5, що є реєстром синтетичного обліку розрахунків із заробітної плати при меморіально-ордерній формі обліку. До меморіального ордеру повинні бути прикладені всі документи, на підставі яких була нарахована заробітна плата (табель обліку використання робочого часу, накази про звільнення та прийом на роботу; лікарняні листки).

8. ЗВІТНІСТЬ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Поняття про звітність бюджетних установ

Складання звітності в бюджетних установах завершує повний цикл бухгалтерської обробки даних, які накопичуються в облікових реєстрах.

Особливості бухгалтерської звітності в бюджетних організаціях:

· обов’язковість та державне регламентуванння, що випливає з характеру затвердження бюджету. Держава через Міністерство фінансів суворо регламентує склад і порядок складання звітності, терміни її подання, розгляд та затвердження. Усі бюджетні організації, установи повинні дотримуватись правил та термінів складання звітності, подавати її в установленому обсязі;

· єдність форми та змісту, що дає змогу статистичного групування та зведення її показників;

· методологічна єдність показників, яка передбачає єдині методи розрахунків однакових звітних показників, їх обов’язкове узгодження з відповідними показниками, затвердженими кошторисами та штатними розписами. Це необхідно для контролю за виконанням кошторису доходів і видатків;

· достовірність звітних показників, яка випливає з самої природи затвердження бюджетів усіх рівнів, що також необхідна для успішного виконання показників бюджету як за доходами, так і видатками, для своєчасного реагування на відхилення. Достовірність означає, що бухгалтерська звітність повинна давати вірне і повне уявлення про майновий та фінансовий стан організації, а також результати її діяльності. Достовірною вважається бухгалтерська звітність, сформульована та складена з урахуванням правил, встановлених нормативними актами системи нормативного регулювання;

· простота, зрозумілість, доступність та прозорість звітності, які необхідні для широкого залучення всіх працівників до управління, активізація людського фактора. Простота та ясність необхідні ще й для того, щоб не завуальовувались недоліки діяльності окремих керівників;

· цілісність – вимога, пов’язана з необхідністю включення в бухгалтерську звітність даних про всі господарські операції, які здійснюються організацією як юридичною особою в цілому;

· послідовність, що закріплює на практиці поетапність процесу складання бухгалтерської звітності, тобто необхідність постійності змісту та форм бухгалтерського балансу і пояснень від одного звітного періоду до іншого.

Звітність про виконання бюджету – це метод узагальнення планових і звітних показників, приведених в таку систему, яка характеризує виконання бюджету, зобов’язань, затверджених кошторисами за відповідний звітний період.

Звітність про виконання кошторису доходів і видатків – це система показників, яка характеризує виконання бюджету та допомагає регулюванню діяльності організації та установи за відповідний звітний період часу.

Види звітності

Звітність, яку надають установи та організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, можна умовно поділити на такі види:

· за складом:

а) місячна;

б) квартальна;

в) річна;

· за обсягом:

а) зведена;

б) вища організація;

в) органи Державного казначейства;

· за місцем подання:

а) звітність, яка подається Рахунковій палаті;

б) звітність, яка подається в органи податкової служби;

в) звітність, яка подається в органи статистики;

г) звітність, яка подається в інші органи.

· залежно від використання коштів

а) звітність за бюджетними коштами;

б) звітність за спеціальними коштами;

в) звітність за сумами за дорученнями та за іншими позабюджетними коштами.

Річні звіти складаються за звітний рік, яким вважається період з 1 січня до 31 грудня включно.

Форми звітності заповнюються в гривнях, а зведені звіти головних розпорядників – у тисячах гривень з одним десятковим знаком. У формах бухгалтерських звітів наводяться всі передбачені показники. У випадках незаповнення тієї чи іншої статті (рядка, графи) через відсутність активів, пасивів, операцій ця стаття прокреслюється.

До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником установи пропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій з урегулювання розбіжностей фактичної наявності цінностей відповідні записи мають бути внесені до реєстрів і рахунків бухгалтерського обліку. Суми статей балансу за коштами на рахунках у банках, банківськими позиками, дані про рух фінансування з бюджету та позабюджетних фондів повинні відповідати відомостям, вказаним у виписках банків. Відображення у балансі сум за розрахунками з фінансовими і податковими органами, які взаємно не погоджені, не допускається.

Бухгалтерські звіти підписують керівник і головний бухгалтер установи, в централізованих бухгалтеріях – керівник цього органу управління установи, при якому вона утворена, і головний бухгалтер. Крім того, звіти про виконання плану за штатами і контингентами у міністерствах, відомствах, управліннях (відділах) держадміністрацій підписує керівник фінансової служби.

У бухгалтерських звітах не повинно бути жодних підчисток і помарок. Виправлення помилок у звітах здійснюється з дотриманням вимог, встановлених законодавством.

Форми річного звіту повинні бути пронумеровані, прошнуровані, зброшуровані в окрему папку, складено перелік форм, включених до річного звіту.

Строки подання річних звітів установами встановлюються організаціями, до яких подаються ці звіти.

Кожний бухгалтерський звіт установи до подання його у визначені органи розглядається і затверджується у порядку, встановленому законодавством та установчими документами організації.

Річні бухгалтерські звіти подаються:

· вищій установі;

· органу Державного казначейства – при отриманні асигнувань з державного бюджету;

· органу Державної статистики – при окремих вказівках.

Зведені річні звіти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади подаються до Управління бухгалтерського обліку та звітності Головного управління Державного казначейства України керівниками бухгалтерських служб цих установ після перевірки даних про асигнування Управлінням оперативно-касового планування видатків Головного управління Державного казначейства України та перевірки форми № 3 “Звіт про виконання плану за штатами і контингентами” галузевими управліннями Міністерства фінансів України.

Інформаційність річного звіту повинна бути доповнена пояснювальною запискою, яка є обов’язковим додатком до річного звіту

Порядок складання балансу

Для керівництва бюджетною установою потрібно мати достовірну та вичерпну інформацію про загальний обсяг використання, джерела утворення, стан та розміщення коштів. Такі дані отримують за допомогою одного з елементів методу бухгалтерського обліку – бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс бюджетної установи – це метод відображення та групування на визначену дату, як правило на 1-е число, засобів бюджетної установи за видами, розміщенням, використанням та джерелами їх утворення в грошовій оцінці.

Засоби бюджетної установи та джерела їх утворення в балансі показуються за статтями.

Стаття балансу – це складова активу і пасиву, яка характеризує групу економічно однорідних господарських засобів та джерел їх утворення.

Статті балансу, в свою чергу, об’єднуються в економічно однорідні групи – розділи балансу.

Актив балансу бюджетної установи складається з трьох розділів:

І. Необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Витрати.

У пасиві балансу відображаються джерела утворення засобів. Основним джерелом утворення господарських засобів бюджетної установи є асигнування з бюджету.

Пасив балансу бюджетної установи складається з трьох розділів:

І. Власний капітал.

ІІ. Зобов’язання.

ІІІ. Доходи.

Структура балансу бюджетної установи суттєво відрізняється від балансу госпрозрахункової.

Баланс складається на підставі звірених даних синтетичного та аналітичного обліку на кінець звітного періоду. Залишки на рахунках обліку на початок року повинні бути тотожні відповідним даним на кінець року в балансі за попередній період.

Установи складають єдиний баланс за всіма коштами загального і спеціального фондів.

Кожна установа заповнює в балансі тільки ті рядки, які відносяться до її діяльності.

Висновок

Коледж інформаційних технологій та землевпорядкування Національного авіаційного університету – це провідна освітня установа з надання класичних та інноваційних освітніх послуг, максимально адаптованих до потреб цільових груп населення.

За час практики я на практиці закріпив вивчений в коледжі матеріал, отримав нові знання з метою повного і якісного проходження виробничої практики. Маючи змогу самостійно здійснити кілька операцій, спробував ввести їх в операційну систему, я краще зрозумів процеси, що відбуваються у бухгалтерії коледжу, навчився використовувати набуті теоретичні знання у практичній діяльності, оволодів сучасними методами і формами організації конкретної роботи в бюджетній установі, аналізувати чинники, що впливають на розвиток освітнього закладу.

За час проходження практики я дізнався, які види фінансових операцій здійснює КІТЗ НАУ. Також оволодів сучасними бухгалтерськими установами; сформував професійні вміння і навички за фахом на базі знань, одержаних в коледжі, для прийняття самостійних рішень; набув і розвинув навички організаційної і управлінської діяльності. Я мав змогу побачити і ознайомитися із системами та технологіями, які використовуються у щоденній роботі закладу.

Отже, завдяки практиці у Коледжі інформаційних технологій та землевпорядкування я закріпив і поглибив теоретичні знання, які одержав в процесі навчання, а також оволодів сучасними інформаційними технологіями в фінансовій сфері.

Список використаних джерел

  1.  Закон України «Про бюджет України».
  2.  Бюджетний кодекс України.
  3.  Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями).
  4.   Закон України «Про освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII.
  5.   Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ. – Наказ Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557.
  6.  Про затвердження Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи. – Постанова КМУ №59 від 26.01.2011р.
  7.  Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ. – Постанова Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 р.
  8.  Інструкція зі складання типових форм з обліку та списання основних засобів,що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів. – Наказ ГУДКУ, Державного комітету статистики України від 2 грудня 1997 року № 125/70)
  9.  План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Типова кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями бюджетних установ. – Наказ МФУ від 26.06.2013р. № 611.
  10.  Джога Р.Т. Бухгалтерський облік в бюджетних установах: Навч. посібник – К.: КНЕУ, 2004. – 250 с.
  11.   Кужельний М.В., Цінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. – К.: КНЕУ, 2001. – 334 с.
  12.   Матвеева В.О. Бюджетные организации: бухгалтерский учет и налогообложение. – Харків: Фактор, 2004. – 566 с.
  13.   Свірко С.В. Бухгалтерський облік і прийняття рішень у бюджетних організаціях. – К.: КНЕУ, 2004. – 185 с.
  14.   Ткаченко І.Т. Звітність бюджетних організацій. – К.;КНЕУ, 2003. – 216 с.
  15.   Облік у бюджетних установах: Навч. посібник / За ред. О.А. Заїнчковського, Т.М. Сторожук. – Ірпінь, Академія ДПС України, 2002. – 535 с.
  16.   Свірко С.В. Бухгалтерський облік та прийняття рішень в бюджетних організаціях. – К.: КНЕУ, 2000. – 185 с.
  17.   Ткаченко І.Т. Звітність бюджетних організацій. – К.: КНЕУ, 2000. – 216 с.

додатки


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20768. Расчет режима и осуществление контактной стыковой и точечной сварки низкоуглеродистой стали 249.61 KB
  Расчет режима и осуществление контактной стыковой и точечной сварки низкоуглеродистой стали Цель работы: ознакомиться с сущностью процесса контактной сварки устройством и работой машин для контактной стыковой и точечной сварки выбором режима и технологией процесса сварки низкоуглеродистой стали. Машина для стыковой сварки МС802; машины для точечной сварки стационарная МТ601 и подвесная R6421T; заготовки из углеродистой стали СтЗ стержни ø15x100; пластины 20x150x2. Сущность процесса и особенности стыковой и точечной контактной сварки При...
20769. Изучение процесса газокислородной сварки и резки 146.72 KB
  Сущность процесса газовой сварки и резки строения газосварочного пламени. Схемы процесса газовой сварки а и ацетиленокислородного пламени б Сварку выполняют нормальным ацетиленокислородным пламенем имеющим наиболее высокую температуру до 3150 С. В некоторых случаях для сварки а особенно для резки используют другие горючие газы дающие при горении смеси с кислородом иную температуру пламени: водород 24002600 С пропанобугановая смесь 24002500 С метан 21002200 С природный газ 2000 2300 С.
20770. Контроль качества сварных соединений 137.64 KB
  К дефектам формы и размеров шва рис.38 относятся неравномерность ширины и высоты усиления шва неполномерность шва бугристость седловины и т. Недостаточное сечение шва снижает его прочность а при чрезмерно большом увеличиваются внутренние напряжения и деформации. Дефекты формы и размеров шва: а неполиомериость шва; б неравномерность ширины стыкового шва; в неравномерность катета углового шва по длине Рис.
20771. Устройство токарно-винторезного станка, выполняемые на нем работы, принадлежности и инструменты 225.74 KB
  Рис. Токарновинторезный станок Основные узлы и движения станка 16К20 В передней бабке 1 рис. Краткая техническая характеристика станка Наибольший диаметр обрабатываемой заготовки над станиной мм 400 Наибольший диаметр заготовки обрабатываемой над нижней кареткой суппорта мм 220 Наибольший диаметр обрабатываемого прутка мм 53 Наибольшая длина обрабатываемой заготовки мм 71010001400 Частота вращения шпинделя мин1 1251600 Число частот вращения шпинделя 22 Подача мм об: продольная 00528 поперечная 002514 Нарезаемые резьбы:...
20772. Кинематика токарно-винторезного станка 16К20 126.96 KB
  В станках применяются передачи вращательного движения ременные цепные зубчатые червячные и др. и преобразующие вращательное движение в поступательное реечные винтовые и ДР Основным кинематическим параметром передачи вращательного движения является передаточное отношение которое показывает во сколько раз больше меньше частота вращения одного вала по сравнение с другим. Общее передаточное отношение кинематической пени вращательного движения определяется произведением передаточных отношений отдельных передач входящих в данную цепь...
20773. Настройка токарно-винторезного станка для нарезания резьб 69.18 KB
  При массовом производстве резьбы изготавливают резьбонарезными головками резьбовыми фрезами на катками плашками и метчиками. Резьбы бывают однозаходные и многозаходные. По профилю резьбы различают треугольные прямоугольные ленточные упорные полукруглые и трапеции дальные; по виду метрические дюймовые модульные и питче вые. Шаг резьбы Р это расстояние между двумя одноименными точками винтовой линии измеренное по образующей цилиндра.
20774. Устройство, кинематика широкоуниверсального горизонтально-фрезерного станка и работы, выполняемые на нем 160.62 KB
  1600 Подача мм мин продольная и поперечная 25. Прямолинейные движения заготовки в трех направлениях служат для подачи углубления или первоначальной установки детали. В консоли размещена коробка подач.3 включает кинематические цепи главного движения подач и ускоренных перемещений стола.
20775. Изучение назначения, кинематики и настройки универсальной делительной головки УДГ Д-200 113.62 KB
  Червячная передача позволяет передавать вращение от рукоятки к шпинделю и заготовке. Делительный лимб 12 служит для отсчета числа оборотов рукоятки. Для удобства отсчета числа оборотов рукоятки к делительному лимбу прикреплен сектор 16 линейки которого раздвигаются на требуемый угол. При делении окружности заготовки на части вращение рукоятки может производиться относительно как неподвижного так и подвижного лимбов.
20776. Устройство вертикально-сверлильного станка и его настройка на обработку отверстий 1.74 MB
  Станок 2Н135 рис. Стол 2 имеет Тобразные пазы для крепления тисков приспособлений или детали. Рис. Краткая техническая характеристика станка 2Н135 Размеры рабочей поверхности стола мм ширина х на длину 450x500 Наибольший диаметр сверления в стали мм 35 Конус Морзе шпинделя №4 Наибольшее вертикальное перемещение стола мм 300 Число ступеней частоты вращения шпинделя 12 Частота вращения шпинделя мин1 315; 45; 63; 90; 125; 180; 250; 355; 500; 710; 1000; 1400 Число ступеней подач шпинделя 9 Подачи шпинделя мм об 01; 014; 02;...