90219

Антропогенний вплив на природу

Контрольная

Экология и защита окружающей среды

Антропогенними називають ті фактори, які своїм походженням зобов’язані будь-якій діяльності людини. Цим вони принципово відрізняються від факторів природних, які виникли ще до появи людини, але існують і діють досі. Вплив людини як екологічного фактора надзвичайно сильний та різнобічний.

Украинкский

2015-06-01

126 KB

1 чел.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ПРИРОДНИЧО-ГУМАНІТАРНИЙ ННІ

ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Екологічна культура особистості»

на тему:

«Антропогенний вплив на природу»

Виконала:

студентка  1 курсу,

ПО – 1301  групи

заочної форми навчання

Кравченко І.І.

Київ - 2014


План

ВСТУП

1. 1. Екологічні кризи минулого

1.2 Класифікація антропогенних факторів середовища

2. Оцінка антропогенних загроз збереженню та розвитку біорізноманіття Черкаської області

2.1. Природно-кліматичні умови та ресурси Черкаської області

2.2. Забруднення атмосфери в Черкаській області

Висновки

Список літератури


ВСТУП

Антропогенний вплив на природу - в буквальному перекладі "породжений людиною" вплив на біосферу.

Антропогенними називають ті фактори, які своїм походженням зобов'язані будь-якій діяльності людини. Цим вони принципово відрізняються від факторів природних, які виникли ще до появи людини, але існують і діють досі. Вплив людини як екологічного фактора надзвичайно сильний та різнобічний. Жодна екосистема на планеті не уникнула цього впливу, а багато екосистем були повністю знищені. Навіть цілі біоми, наприклад степи, майже повністю зникли з лиця землі.

З появою людини і суспільства природа вступила в новий етап свого існування - почала відчувати на собі антропогенний вплив (тобто вплив людини та її діяльності).

Спочатку відносини людини і природи являли собою взаємний вплив один на одного - людина самостійно (без застосування складних технічних засобів) одержувала для себе користь з природи (їжа, корисні копалини), а природа впливала на людину, причому людина була не захищеною від природи (наприклад , різних стихій, клімату і т.д.), досить сильно залежала від неї.

У міру становлення суспільства, держави, зростання технічної оснащеності людини (складні знаряддя праці, машини) можливість природи впливати на людину зменшилася, а вплив людини на природу (антропогенний вплив) посилився.

Починаючи з XVI-XIX ст., коли було зроблено велику кількість корисних для людини наукових відкриттів, винаходів, значно ускладнилися виробничі відносини, вплив людини на природу став систематичним і повсюдним. Природа стала розглядатися людиною вже не як самостійна реальність, а як сировинне джерело для задоволення потреб людини.

У ХХ столітті, коли планомірний науково-технічний прогрес прискорився в декілька разів і переріс у науково-технічну революцію, антропогенний вплив наблизилося до катастрофічного рівня.

В даний час світ техніки (техносфера) практично перетворився на самостійну реальність (суперсучасні технічні відкриття, які зробили можливості людини впливати на природу безмежними, загальна комп'ютеризація і т.д.), а природа майже повністю підпорядкована людині.

Головна проблема (і небезпека) сучасного антропогенного впливу полягає у невідповідності безмежних потреб людства і майже безмежних науково-технічних можливостей впливу на природу і обмежених можливостей самої природи.

У зв'язку з цим виникає екологічна проблема – проблема охорони навколишнього середовища від згубного впливу людини.

Напрями згубного впливу людини на природу

Найнебезпечнішими напрямками згубного впливу людини на природу (і його наслідками) є:

виснаження надр - протягом своєї історії, а особливо у ХХ столітті людство нещадно і в необмежених кількостях видобувало корисні копалини, що призвело до виснаження (близького до катастрофічного) внутрішніх резервів Землі (наприклад, запаси енергоносіїв нафти, кам'яного вугілля, природного газу можуть бути вичерпані вже через 80-100 років);

забруднення Землі, особливо водоймищ, атмосфери промисловими відходами;

знищення рослинного і тваринного світу, створення умов, за яких технічний розвиток (дороги, заводи, електростанції і т.д.) порушує звичні спосіб життя рослин і тварин, змінює природний баланс флори і фауни;

застосування атомної енергії як у військових, так і в мирних цілях, наземні і підземні ядерні вибухи.

Для того щоб вижити і не довести планету до техногенної катастрофи, людство зобов'язане всіляко зменшити свій шкідливий вплив на навколишнє середовище, особливо вищевказані найнебезпечніші його види.


1. Екологічні кризи минулого

Первісні люди жили племенами, займалися збиранням плодів, ягід, горіхів, насіння та іншої рослинної їжі. З винаходом знарядь праці та зброї вони стали мисливцями і почали вживати м'ясну їжу. Можна вважати, що це була перша в історії планети екологічна криза, оскільки почалося антропогенний вплив на природу - втручання людини у природні трофічні ланцюги. Іноді його називають кризою консументів. Однак біосфера витримала: людей було ще мало, а звільнені екологічні ніші зайняли інші види.

Наступним кроком антропогенного впливу було одомашнення деяких видів тварин і виділення пастуших племен. Це було першим історичним розподілом праці, яке давало людям можливість більш стабільно, в порівнянні з полюванням, забезпечувати себе їжею. Але одночасно подолання цього ступеня еволюції людини було і екологічною кризою. Оскільки одомашнені тварини виривалися з трофічних ланцюгів, їх спеціально охороняли, щоб вони давали більший, ніж у природних умовах, приплід.

Близько 15 тис. років тому виникло землеробство, люди перейшли до осілого способу життя, з'явилися власність і держава. Дуже швидко люди зрозуміли, що найбільш зручним способом очищення земель від лісу для оранки було випалювання дерев та іншої рослинності. До того ж зола є хорошим добривом. Почався інтенсивний процес збезлісення планети, який продовжується і понині. Це була вже більша екологічна криза - криза продуцентів . Стабільність забезпечення людей їжею зросла, що дозволило людині подолати дію низки лімітують факторів і виграти в конкурентній боротьбі з іншими видами.

Приблизно у III ст. до н.е. в стародавньому Римі виникло поливне землеробство, що змінило гідробаланс природних водних джерел. Це був чергова екологічна криза. Але біосфера знову вистояла: людей на Землі все ж таки було порівняно мало, а площа поверхні суші і число прісноводних джерел було ще досить великим.

В ХVII ст. почалася промислова революція, з'явилися машини і механізми, які полегшили фізична праця людини, однак це призвело до швидко зростаючому забруднення біосфери відходами виробництва. Однак біосфера все ще мала достатній потенціал (його називають асиміляційні), Щоб протистояти антропогенних впливів.

Але ось прийшло ХХ століття, символом якого стала НТР (науково-технічна революція); разом з цією революцією пішло століття, що принесло небувалу раніше глобальну екологічну кризу.

1.2 Класифікація антропогенних факторів середовища

Антропоге́нні фа́ктори середо́вища — фактори, зумовлені діяльністю людини.

Можуть бути прямими або непрямими. Прикладами прямого впливу людини на природу можуть служити зведення лісів на значних територіях, неконтрольований збір рослин, надмірне знищення промислових тварин, що призводить до різкого скорочення чисельності багатьох видів, а в ряді випадків до їх повного зникнення. Непрямий вплив антропогенних факторів здійснюється шляхом зміни ландшафтів, клімату, фізичного стану та хімічного складу атмосфери, гідросфери, ґрунтів та ін. Забруднення середовища промисловими і побутовими відходами викликає серйозні зрушення в екологічній рівновазі, призводить до деградації угруповань організмів — біоценозів, що складалися й еволюціонували тисячоліттями. Збільшуючи продуктивність земель, людина на місці натуральних природних комплексів створила для культурних рослин і домашніх тварин практично нове середовище, нові угруповання організмів — агробіоценози. Непомірні розорювання земель та випасання худоби, рубка водоохоронних лісів привели в ряді районів природні біоценози у важкий стан, посилили водну і вітрову ерозію грунтів і обміління річок. Нині на Землі важко знайти ділянки, так чи інакше не порушені діяльністю людини. Потужний за масштабами і можливими наслідками вплив людини на природу поставив людство перед необхідністю прийняття науково розроблених заходів щодо збереження і раціонального використання ресурсів біосфери.


2. . Оцінка антропогенних загроз збереженню та розвитку біорізноманіття Черкаської області

ЧЕРКАСЬКА область знаходиться на Східноєвропейській рівнині, в басейні середньої течії Дніпра. За фізико-географічним районуванням - це Центрально Придніпровська височинна область Дністровсько-Дніпровської лісостепової провінції Лісостепової зони. Тому часто стосовно території Черкащини ми вживаємо назву Центральне Придніпров’я, більшу частку якої й складає цей адміністративний регіон. Загалом природно-кліматичні умови області сприятливі для розвитку багатьох видів біоти, інтенсивного землеробства та життя населення. Тому регіон є досить розвинутою промислово-аграрною і малолісною територією. Відомо, що для збереження біорізноманіття найефективнішим буде вжиття заходів на рівні відповідних природних екосистем. Однак управління соціально-економічною діяльністю здійснюється за територіальними таксонами адміністративного поділу, межі яких зазвичай не збігаються з таксонами природних екосистем. Це наразі є однією з найскладніших проблем узгодження природокористування з охороною НПС, у т. ч. біорізноманіття.

Черкаська область знаходиться у центрі України і охоплює 20 адміністративних районів: Городищенський, Драбівський, Жашківський, Звенигородський, Золотоніський, Кам’янський, Канівський, Катеринопільський, Корсунь-Шевченківський, Лисянський, Маньківський, Монастирищенський, Смілянський, Тальнівський, Уманський, Христинівський, Черкаський, Чигинський, Чорнобаївський, Шполянський. На півночі область межує а Київською, заході - з Вінницькою, півдні - з Кіровоградською, південному сході - з Полтавською областями. Площа її - 2091,6 тис. км2(3,4 % загальної площі України). Землі сільськогосподарського призначення становлятьь 70 %, з них частка ріллі досягає 88 % загальної площі регіону [27, 69].

2.1. Природно-кліматичні умови та ресурси

Клімат регіону помірно-континентальний з середньою річною температурою повітря 7,0-7,7 °С. Найхолоднішим місяцем року вважається січень з середньою температурою 5,5-6,1 °С нижче нуля, найтеплішим - липень з середньою температурою 19,2—20,8 °С. Абсолютний мінімум температури повітря досягає 34-38 °С і навіть нижче. Абсолютний максимум 36—39 °С припадає на липень-серпень. Стійкий перехід середньодобової температури через 0° відбувається 15-18 березня і 22-24 листопада. Близько 242-255 днів на рік температура повітря перевищує 0°.

За даними Черкаського обласного центру з гідрометеорології, порівняно з серединою XX ст. зими потепліли на 1,5 °С, причому з 1948 р. до 1973 р. спостерігалось інтенсивне потепління - на 0,8 °С, з 1973 р. до 1983 р. - період адаптації, з 1984 р. потепління знову посилилось, досягши у 2003—2004 р. 0,7 °С. Повторюваність холодних зим зменшується: до 1978 р. їх було 12, після 1978 р. - 6, за останні десять років - лише 2.

Вегетаційний період рослин в середньому починається 4-8 квітня, коли середньодобова температура перевищує +5° і закінчується 29 жовтня-1 листопада. Загальна тривалість вегетаційного періоду становить 200-212 днів. Активний ріст рослин починається при середньодобовій температурі понад +10°, таких днів на рік налічується 160-170, а з температурою вище +15° - 112-126.

Сума днів з температурою понад +10° за вегетаційний період досягає в західних районах області 2550-2600°, на решті території - 2650-2900° тепла. Приморозки в повітрі припиняються в середньому 18-22 квітня на сході області, на заході - 26 квітня-2 травня. Найпізніші приморозки в повітрі спостерігаються 21-25 травня, в Чигиринському районі — 15 травня. В середньому перші приморозки в повітрі - з 10 жовтня, в Жашківському районі — 21 листопада. Найперші приморозки спостерігаються в західних лівобережних районах 5-9 листопада, на решті території області - 16-29 листопада. Середня тривалість безморозного періоду 159-171 день, найменша - 113-130, в Чигиринському районі - 154 дні.

2.2. Забруднення атмосфери в Черкаській області

Вплив індустріального комплексу. У 60-х роках XX ст. у Черкасах наслідок стрімкого розвитку промисловості місто швидко розбудували, почали діяти великі підприємства хімічної промисловості та енергетики: ВО «Азот», ВО «Хімволокно», ТЕЦ. Це призвело до інтенсивного постійного забруднення довкілля сполуками сірки, азоту та інших елементів, токсичних для живих організмів.

 Джерелами загрози біологічному різноманіттю можуть бути як природні, так і антропогенні фактори, причому останні переважають. Найпоширенішими антропогенними причинами зниження чисельності та видового різноманіття є:

- руйнування місць поширення тварин і рослин внаслідок господарської діяльності;

- забруднення НПС;

- нераціональний промисел та браконьєрство;

- суцільне вирубування лісів;

- лісові пожежі;

- недостатньо розвинута мережа територій, що перебувають під особливою охороною;

- відсутність комплексного управління та єдиної системи охорони біорізноманіття.

Однією з головних причин зникнення того чи іншого виду рослин є порушення існуючих екосистем, знищення природних екотопів. Рослини дуже швидко реагують на будь-які зміни навколишнього середовища, адже вони є індикаторами порушення екологічно сталого довкілля. Негативний вплив на біорізноманіття рослинного світу області спричинює значна розораність територій області (близько 60 %) та знищення невеликих ділянок залишків Природної рослинності полів (32 %).

До чинників, які негативно впливають на стан рослинності Черкаської області, належать:

-орозія ґрунтів;

- осушення та зрошення, які призводять до погіршення умов зростання;

 -знищення боліт, заплавних лук;

- вплив індустріального комплексу (техногенний вплив);

- суцільне вирубування лісів;

- суцільне зривання рослин на букети чи заготівля лікарсько-технічної сировини з порушенням норм;

- випасання худоби, викошування та випалювання трави, рекреаційне навантаження;

- вселення чужорідних видів рослин.

Зниження чисельності звірів зумовлене складною економічною  ситуацією в країні, що призвело до посилення браконьєрства, погіршення матеріального • забезпечення користувачів мисливських угідь, контролюючих служб. Природні умови існування диких тварин значно погіршуються внаслідок зростання антропогенного впливу, зокрема, через дачне та підсобне будівництво у місцях оселяння цих тварин та поблизу них.

Географічне положення, кліматичні умови Черкащини сприяли формуванню на території області різноманітної рослинності та створенню умов для проживання численних видів тварин. Водночас, через фрагментарність наукових досліджень на сьогоднішній день дані стосовно різноманіття рослинного та тваринного світу області залишаються ще неповними.

За попередніми підрахунками, природна флора судинних рослин (без урахування екзотів) у Черкаський області налічу близько 2 тис. видів. Список, складений на основі аналізу різнихних джерел (у тому числі використано дані багаторічних спостережень фахівців державного управління охорони навколишнього природного середовища у Черкаській області), містить 334 види судинних рослин (17 % флори області), що перебувають під загрозою зникнення. Серед них 60 видів занесено до Червоної книги України, 14 - до Додатку І до Бернської конвенції, 7 - охороняються в Європі, 3-у всесвітньому масштабі. Значні кількість видів (84) є групою високого ризику, решта (219 видів) * це рідкісні та унікальні види, які належать до групи ризику.

На території області виявлено 377 видів хребетних тварин, тому числі занесених до Червоної книги України - 8 видів сс ців, 14 — птахів, 2 види плазунів.

Урбанізація та пов’язане з нею використання ресурсів насамперед будівництво баз відпочинку та індивідуальних будинків у водоохоронній смузі лівого та правого берегів Дніпра, розвиток індивідуального будівництва в межах лісопаркової частини зеленої зони міста Черкас за рахунок вкритих лісом земельних ділянок. Надмірне рекреаційне навантаження та браконьєрство — все це призводить до збіднення біоти.

Вплив енергетики та транспорту. З кінця 2006 р. у Черкаському бору почали проводити суцільну вирубку лісових насаджень вздовж ліній електропередачі високої напруги з метою забезпечення безаварійної роботи. Розрубують просіки 100 м (по 50м обабіч). Уздовж головних транспортних магістралей зростає концентрація шкідливих речовин. Будівництво автомагістралі державного значення Київ—Одеса створило ряд перешкод на шляхах міграції тварин, тобто бар’єр, що призводить до фрагментації екосистеми.

Випалювання сухої природної рослинності та лісові пожежі. Протягом 2002-2006 рр. значно зросли кількість випадків випалювання сухої водно-болотної рослинності та сіножатей, а також обсяги лісових пожеж (табл. 1). Пожежі заподіюють значну шкоду природним екосистемам, скорочують чисельність багатьох комах, птахів, тварин, спричинюють зміну рослинного покриву.

                                                                                                             Таблиця 1

Лісові пожежі у 1999-2006

Рік

Кількість

випадків

Площа пожеж, га

загальна

у т. ч. верхових

на один випадок

1999

373

187

40,1

0,50

2000

141

22

-

0,16

2001

223

92,31

9.2

0,41

2002

340

129

2,99

0,38

2003

250

185

41,15

0,74

2004

132

24

0,3

0,18

2005

231

48

3,89 *

0,21

2006

185

33

7,4

0,18

Згідно зі статистичними даними, майже 100 % лісових пожеж виникають з вини людини, через її недбалість. Загроза виникнення лісових пожеж зростає головним чином у зв’язку з подальшим збільшенням кількості відвідувачів лісових масивів, які приходять відпочити і розпалюють вогнища. Неповністю погашені або просто залишені багаття часто стають причиною пожеж.

Вплив ведення лісового господарства. До кінця XIX ст. ліси Черкащини, як і загалом на території України, вирубували без відновлення. У кращому випадку лісосіки заростали порослю і породами, насіння яких легко розсіюється вітром чи розноситься тваринами. Починаючи з XVIII ст. ліси вирубували для добування, деревного вугілля, поташу, смоли та інших господарських потреб. Це призвело до скорочення їх площ у багатьох ландшафтах до екологічно загрозливого стану. З другої половини XX ст. зросла інтенсивність лісокористування. Якщо раніше рубки лісів здійснювали переважно вибірково, без застосування потужної трелювальної техніки і механізмів, що давало їм можливість відновлюватися природно, то тепер механізовані рубки призводять до втрати місцевого біорізноманіття, інших цінностей природно сформованих лісів.

Сучасні технології ведення лісового господарства мають механізовані як суцільні (рубки головного користування, санітарні, лісовідновні), так і вибіркові рубки догляду. Щороку в області суцільні зруби здійснюють на площі понад 1000 га, що зумовлює тимчасову фрагментацію лісів. Застосування потужної техніки при трелюванні та вивезенні деревини спричинює пошкодження ґрунтового і рослинного покриву та подальшу зміну видів. При проведенні рубок (до 17 тис. га/рік) зріджуються деревостани, це впливає на освітлення ґрунтового покриву, відбувається заміна видового складу, знищуються ремези. Загалом змінюється лісового фонду, що істотно позначається на біорізноманітті лісів і суміжних екосистем.

Відповідно до Лісового кодексу України (2006 р.) нині ліси мають переважно екологічне призначення, соціально-економічне їх використання має бути нормативно обмежене з урахуванням природоохоронних нормативів та принципів збалансованого розвитку. Новим є те, що крім деревини, продукції вторинного користування, які мають ринковий попит, до лісових ресурсів нарешті включено всі біосферні функції лісу, у т. ч. природо регулюючі, природозберігаючі, культурологічні тощо.

Черкаська область належить до малолісних регіонів України, хоч її лісистість близька до оптимального показника в Україні (16,1проти 17,3%) і відповідає нормативному показнику «оптимальної лісистості», що становить 16 % (за даними 2005 р.). У той же час середня лісистість Європи становить 41,3 %. Таким чином, якщо крім галузевих пріоритетів враховувати сучасні вимоги збалансованого розвитку, опираючись на погоджене врахування природно-кліматичних, соціально-економічних та природоохоронних умов, то лісистість, звичайно ж, має бути більшою.

Ще однією проблемою є те, що більшість природних лісів замінено на лісові культури, багато — на монокультури. Ця тенденція зберігалася в області до недавнього часу, особливо щодо відновновлення соснових насаджень на Чигиринському піщаному пасмі. Такі насадження мають збіднений видовий склад, знижену стійкість, що призвело до їх ослаблення на значній площі. Наслідком зниження біологічної стійкості лісових екосистем стали спалахи масового розмноження шкідників лісу, що до останнього часу зумовлювало застосування хімічних препаратів, які завдавали шкоди корисній фауні.

Отже, здійснення суцільних вирубок і створення замість мішаних лісів монокультур призводить до невідновних втрат флористичного багатства лісів і до подальшого збіднення генофонду цінних місцевих популяцій дерев і чагарників, до переривання вікових адапційних і видоутворюючих процесів, випадання рідкісних, реліктових і ендемічних елементів аборигенної флори. При цьому насамперед порушується природне відновлення деревних порід, інших видів фітоценозу корінного типу лісу. Поступово з кожною подальшою вирубкою вилучають рідкісні види або види, які погано відновлюються, що спричинює до спрощення видового складу лісового біоценозу. Наприклад, травостій через елімінацію цибулинних, орхідних і товстокореневищних рослин збіднюється до рихлокущових і дернинних злаків, а також рудеральних видів.

Відомо, що монокультури мають значно менші екологічну ємність, стійкість і екологічну роль порівняно з природними аналогами. І саме це не враховують фахівці при розрахунках оптимальної лісистості. Але для збереження біологічного і ландшафтного різноманіття ці характеристики є дуже важливими. Так, порівняно із середнім показником в Україні (49,5 %), у Черкаській області штучних лісів значно більше - 68 %.

Після проведення реформування аграрного сектора в області залишилися не переданими в користування 29,3 тис. га захисних насаджень, які перебували у користуванні колишніх сільгосппідприємств. Такі насадження стають розсадниками шкідників, у цих лісах проводять незаконні вирубки.

Недостатньо враховується при визначенні оптимальної лісистості розміщення лісових насаджень різного цільового призначення у просторі водозбірних ландшафтів. Саме на цю характеристику націлена оптимізація структурно-функціональної організації ландшафтів, якої ще слід досягти як на Черкащині, так і в інших регіонах.

Вплив сільськогосподарського виробництва полягає у високій розораності території, деградації системи захисних насаджень, забрудненості агроландшафтів стічними водами. Так, лише 41 підприємство в області з 85 має самостійні скиди у водні об’єкти, очисні споруди та каналізаційні мережі, які потребують реконструкції. В області накопичилося майже 385 т заборонених, непридатних та невідомих пестицидів, які зберігаються на складах зниклих КСП та забруднюють довкілля. Внаслідок змін форми власності на землю відбулося дроблення господарств, триває знищення невеликих ділянок природної рослинності, некваліфіковане використання добрив та пестицидів. Це основні фактори негативного впливу сучасного сільськогосподарського виробництва на біорізноманіття.

Вплив мисливського господарства. Різноманітність видового складу фауни і ландшафтно-кліматичні умови сприяють розвит мисливського господарства. За даними обласного управління лісового господарства, площа мисливських угідь, наданих у користування на кінець 2006 р., становить 1689,2 тис. га, в тому числі 63,4 тис. га (4 %) були надані в користування державним лісогосподарським підприємствам, 853,9 тис. га (52,1 %) - мисливським господарствам системи УТМР, 718,5 тис. га (43,9%) - іншим користувачам. Ведення мисливського господарства в останнє десятиріччя значно ускладнилось у зв’язку з частими змінами користувачів (зараз їх 54), дробленням великих господарств, незначним вкладенням матеріальних ресурсів у ведення мисливського господарства. Аналіз динаміки чисельності основних видів мисливських тварин свідчить про їх скорочення. Нехтування закономірностями розвитку природних екосистем у мисливстві завдає шкоди також рослинним ресурсам. Так, штучне збільше чисельності кабана на території МГ «Трахтемирівське» призвело до майже повного знищення популяції пальчаторінників, бульби яких викопували кабани. Дикі тварини утримуються в невільних та напіввільних умовах як для випуску «під постріл», так і з метою збільшення чисельності їх у природі. Жодне з мисливських господарств області не має науково обгрунтованих розрахунків оптимальної чисельності такого утримання. Кількість деяких видів тварин близька до критичної, при якій зростає ймовірність спорідненого схрещування та зменшення генетичної різновидності.

Чисельність основних видів мисливських тварин станом на 1 лютого 2007 р. становила: олень плямистий - 362 голів, козуля - Б015, кабан - 1633 голів.

Інші фактори негативного впливу. Біорізноманіття регіону знижується також внаслідок надмірного використання дикорослих рослин як лікарської та харчової сировини, випасання худоби, зривання квітів на букети, браконьєрства та хижацтва стосовно тварин, меліорації тощо.

Однією з найважливіших складових біоресурсів області є запаси риби та інших об’єктів водного промислу. Майже всі внутрішні прісноводні водойми - річки, озера, водосховища, технічні водойми - активно використовують у добувному промислі. Протягом 2000- 2005 рр. на більшості водойм спостерігається тенденція до зменшення загального вилову риби, добування інших об’єктів водного промислу або погіршення видового та якісного складу виловів риби.

До постійних негативних чинників, які істотно впливають на якість рибної продукції та зменшення видового складу іхтіофауни, належать: забруднення водойм, відсутність ефективних систем захисту риб на переважній більшості водозабірних споруд, а також недостатній контроль за виловом, обліком і реалізацією риби.

Збільшення запасів риби та інших об’єктів водного промислу можливе лише за умови обов’язкового зменшення негативного впливу діяльності людини на водойми та при забезпеченні ефективного їх відтворення.


Висновки та підсумки

Людина почала негативно впливати на природу з того моменту, як виділилася з тваринного світу, але в біосфери вистачало асиміляційного потенціалу , щоб протистояти цим діям.

В ХХ ст. в результаті господарській діяльності і завдяки інтенсивному розвитку економіки вибухнув глобальна екологічна криза, що загрожує існуванню біосфери і людства.

Антропогенні забруднення біосфери різного походження та масштабу (механічні, фізичні, хімічні, біологічні та біотичні) згубно впливають на стан біосфери і здоров'я людини.

В метою введення кількісних характеристик антропогенних впливів на біосферу і для розрахунку платежів за використання природних ресурсів і забруднення біосфери були встановлені стандарти якості ОС (ГДК, ПДВ, ПДС, ПДУ, різні ліміти).


Список літератури

1.  Агаджанян Н.А., Торшин В.І. Екологія людини. М., 1994.

2.  Гаврилюк М.Н. Орнітофауна міста Черкаси. – Черкаси, 1996. – 36 с.

3. Гаврилюк М.Н. Сучасний стан популяцій хижих птахів Черкащини //Тринадцята наук. сесія Наук. товариства ім.. Шевченка в Черкасах. – Черкаси, 2002. – С. 63-64.

4. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Черкаській області за 2006 рік / Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області. – Черкаси, 2006 – 158 с.

5. Моісеєв Н.Н. Людина і біосфера. М.: Юніса, 1995; 1999.

6. Разумова Є.Р. Екологія. Курс лекцій. М.: МІЕМП, 2006.

7.Реймерс Н.Ф. Надії на виживання людства. Концептуальна екологія. М., 1992.

8. Реймерс Н.Ф. Охорона природи і навколишнього середовища людини. Словник-довідник. М., 1992.

9. Шилов И. А. Екологія. М., 2001.

10. Красилів В.А. Охорона природи: принципи, проблеми, пріоритети. М.: Наука, 1998.

11. Небілий Г. Наука про навколишнє середовище. Як влаштований світ. В 2-х тт. М.: Світ, 1993.

12. Федоров Л.А. Діоксини як екологічна небезпека: ретроспективи і перспективи. М., 1993.

13.  Хатунцев Ю.Л. Екологія та екологічна безпека. М., 2002.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

68777. Финансовая математика: предмет, принцип «временной стоимости денег», виды процентных ставок 625 KB
  Относительный показатель характеризующий интенсивность начисления процентов за единицу времени процентная ставка. к сумме увеличенной на величину начисленных за предыдущий период процентов таким образом исходная база постоянно увеличивается. Три варианта расчета простых процентов.
68779. Постановки задач однокритериальной оптимизации 467 KB
  Задачи однокритериальной оптимизации делятся на задачи безусловной (когда ищется оптимальное решение, удовлетворяющее целевой функции) и условной (ищется оптимальное решение, удовлетворяющее некоторым ограничениям и целевой функции) оптимизации.
68781. Интервенция и гражданская война 131 KB
  В январе 1924г была принята первая Конституция СССР согласно которой высшим органом власти объявлялся Съезд Советов СССР. СССР в системе международных отношений накануне II Мировой и Великой Отечественной войн I Политика военного коммунизма Экономическая политика Советского...
68782. ВВЕДЕНИЕ В ИСТОРИЮ ЭКОНОМИЧЕСКИХ УЧЕНИЙ 1.9 MB
  Можно с уверенностью утверждать что сегодня как и в давние времена именно достоверность рекомендуемых экономистами теоретических изысканий предопределяет степень результативности реализуемой в данной стране социально-экономической стратегии.
68783. ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА ЗАРУБЕЖНЫХ СТРАН 1.32 MB
  Наука история возникла на самой заре цивилизации. Историческое знание сделало огромные успехи в течение XVIII и особенно XIX веков. Многие выдающиеся умы нашли на этом поприще свое призвание и признание. Благодаря их трудам поднялись из забвения великие цивилизации Древнего востока, Древней Греции и Древнего Рима...
68784. ИСТОРИЯ ИСКУССТВ 218 KB
  Хронологические границы периода возникновения искусства: Основные черты первобытного искусства: Древние цивилизации: Основные достижения древних цивилизаций в сфере культуры и искусства: Определение основных понятий и явлений: Искусство Культура Виды искусств Петроглифы Мегалиты Зиккурат Эпос...
68785. ИСТОРИЯ НЕФТЕГАЗОВОЙ ОТРАСЛИ В РОССИИ 1.61 MB
  Если в конце прошлого века самая распространенная сейчас энергия - электрическая - играла, в общем, вспомогательную и незначительную в мировом балансе роль, то уже в 1930 году в мире было произведено около 300 миллиардов киловатт-часов электроэнергии.