90231

СЛІДЧИЙ СУДДЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Научная статья

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Актуальність визначення статусу слідчого судді у кримінальному провадженні зумовлена тим що є досить важливим розуміння правової природи інституту слідчого судді яку роль відіграє слідчий суддя які функції він виконує чим відрізняється взагалі від судді що розглядає кримінальне провадження...

Украинкский

2015-06-01

32.91 KB

32 чел.

      

СЛІДЧИЙ СУДДЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Суд – це єдиний державний орган, на який покладена функція правосуддя. Відповідно до ч. 1 ст. 127 Конституції України, правосуддя здійснюють професійні судді й, у визначених законом випадках, народні засідателі та присяжні. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається. Суд вважається активним об’єктом кримінального судочинства і відіграє важливу роль у кримінальному процесі загалом, ніякі інші органи й посадові особи не наділені такими можливостями, як суд та суддя. Але з прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України у вітчизняному кримінальному процесі з‘являється новий процесуальний суб’єкт, а саме – слідчий суддя, який має ряд повноважень і виконує цілу низьку функцій, які становлять невід’ємну частину кримінального процесу України.

Актуальність визначення статусу слідчого судді у кримінальному провадженні зумовлена тим, що є досить важливим розуміння правової природи інституту слідчого судді, яку роль відіграє слідчий суддя, які функції він виконує, чим відрізняється взагалі від  судді, що розглядає кримінальне провадження, на якій стадії здійснює свої повноваження слідчий суддя.

Недивлячись на те, що новий процесуальний суб’єкт кримінального судочинства зявився відносно нещодавно, але наші українські вчені вже встигли досить детально та грунтовно дослідити повноваження слідчого судді у кримінальному процесі, визначити його процесуальний статус та дослідити історичні аспекти існування інституту слідчого судді.

Слід виділити таких українських та зарубіжних вчених, досліджуючих поняття слідчого судді у кримінальному провадженні, зокрема: І. Ф. Демидова, П. Г. Дроздов, О. О. Машовець, Ю. В. Скрипіна, А. Р. Там’янець, Н. П. Сиза та інші. Результати цих досліджень допомагають більш чітко визначитись зі статусом слідчого судді у кримінальному провадженні та з його основними повноваженнями.

Метою даної статті є розглянути процесуальну природу виникнення інституту слідчого судді взагалі, обгрунтувати інститут слідчого судді в вітчизняному кримінальному процесі, визначити роль і місце слідчого суддів в кримінальному провадженні, його основні повноваження.

Слідчий суддя – це новий суб’єкт кримінального провадження за новим Кримінальним процесуальним кодексом України, який з’являється на стадії досудового слідства.

Для визначення правової природи природи поняття «слідчий суддя» звернімося до історії права.

Словосполучення «судовий слідчий» найбільшого поширення набуло після здійснення в Російській імперії судової реформи 1864 р. Проте аналіз розвитку судоустрою та процесуального законодавства свідчить, що за своїми функціональними обов’язками судовий слідчий тих часів нічим не відрізнявся від звичайного слідчого з кримінального процесу радянської доби, за тим лише винятком, що структурно він належав до окружного суду чи до судової палати і всі його рішення підлягали судовому контролю, а скарги на його дії розглядалися цими судовими органами. Тим самим у цій моделі судочинства судовий слідчий, будучи під подвійним прокурорським і судовим контролем, реалізовував тільки функцію попереднього розслідування[1] .

У кримінально-процесуальному законодавстві європейських країн і країн СНД по-різному визначається суб’єкт уповноважений здійснювати контрольні функції на досудовому провадженні. До прикладу, посада слідчого судді існує в Кримінально-процесуальному кодексі Латвії й Італії. У кримінальному процесі Франції функціонують і слідчі судді, й судді по свободах та ув’язненню. Суддя по кримінальному переслідуванню передбачений за КПК Республіки Молдова. У КПК Литовської Республіки закріплено статус судді досудового провадження. У ФРН судові повноваження при проведенні дізнання покладаються на суддю-дізнавача. Не припиняються дискусії щодо необхідності запровадження посади слідчого судді в кримінально-процесуальне законодавство Росії й Казахстану[2] .

В Україні законодавець дає визначення поняття «слідчий суддя» у п. 18 ст. 3 КПК України[3] . Слідчий суддя – це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку передбаченому статтею 247 КПК[4], - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної республіки, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя.

Слідчий суддя на стадії досудового слідства стає ключовою фігурою у кримінальному процесі, оскільки багато питань, які відповідно КПК 1960 р.

були віднесені до компетенції прокурора та слідчого, вирішуватиме неупереджена особа, якою є слідчий суддя, у присутності сторін, із забезпеченням у певних випадках права на оскарження прийнятого рішення

Розглядаючи визначення «слідчого суддів» за КПК, необхідно розмежувати два види слідчих суддів: слідчі судді місцевих судів, про яких говориться у вищезазначеній статті, та є слідчі судді апеляційних судів, які передбачені у с. 247 КПК України[5].

Відмінність між цими слідчими суддями полягає у тому, як вони призначаються. Слідчий суддя місцевого суду обирається зборами суддів даного суду, а щодо слідчих суддів апеляційних судів, - законодавець за посадою визначив, що ним є голова апеляційного суду. Інші судді даного суду також можуть виконувати ці функції, але вже за наказом голови даного суду.

Інше, що відрізняє ці дві категорії – це те, що слідчі судді місцевих судів розглядають всі клопотання: як щодо проведення гласних, так і щодо негласних слідчих дій, а слідчі судді апеляційних судів мають обмежену компетенцію щодо розгляду клопотань, що передбачає дачу дозволу на проведення тільки негласних слідчих (розшукових) дій, і то не усіх.

Слід зазначити, що основою метою діяльності слідчого судді є здійснення контролю та забезпечення прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, яке має законодавче закріплення і з прийняттям нового КПК 2012 року становлять інститут слідчого судді. На думку Сизої Н. П., слідчий суддя організаційно і функціонально належить до судового органу і, здійснюючи повноваження з судового контролю, діє від імені суду, що угоджується положеннями Конституції України.

При визначенні повноважень слідчого суддів щодо досудового провадження, варто зазначити, що багато авторів здійснили класифікацію повноважень слідчого судді. Так, Ю. В. Скрипіна, у своїх наукових працях, класифікує повноваження слідчого судді за особливостями предмету його діяльності на такі види:

  1.  вирішення питання про застосування заходів кримінально-процесуального примусу;
  2.  розгляд скарг на дії (бездіяльність) й рішення особи, яка проводить дізнання, слідчого та прокурора;
  3.  розгляд подання органу дізнання, слідчого чи прокурора про проведення слідчих дій, що обмежують конституційні права людини і громадянина;
  4.  інші процесуальні повноваження (зокрема спрямовані на забезпечення процесуальних прав учасників кримінального провадження).

В свою чергу, Сиза Н. П., у своїй науковій статті, залежно від змісту та характеру питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції слідчого судді, його повноваження обєднує у пять груп:

  1.  вирішення питань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
  2.  вирішення питань про проведення слідчих (розшукових) дій;
  3.  вирішення питань про проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
  4.  розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування;
  5.  вирішення інших процесуальних питань, що потребують неупередженого розгляду.

Повноваження слідчого судді при застосуванні заходів забезпечння кримінального провадження, а саме: тримання під вартою, судовий виклик, тимчасовий арешт, грошове стягнення, тимчасвоий доступ до речей та документів тощо.

Варто зазначити, що саме слідчим суддею за участю сторони захисту, а не прокурором або слідчим, буде вирішуватися більшість питань. Без ухвали слідчого судді, згідно КПК 2012 року, можуть бути застосовані лишу кілька заходів забезпечення кримінального провадження:

  1.  виклик слідчим, прокурором (ст. 133 КПК України);
  2.  тимчасове вилучення майна (ст. 167, 168 КПК Укпаїни);
  3.  затримання (ст. 207-213 КПК України).

Щодо групи повноважень слідчого судді з вирішення питань проведення слідчих (розшукоих) дій,  а саме процесуального примусу полягає у прийнятті рішення при розгляді подання органу дізнання, слідчого та прокурора про застосування заходів процесуального примусу до підозрюваного, обвинуваченого.  Порівняно з нормами КПК 1960 р. ця група повноважень значно розширена.  

Рішення про застосування всіх без винятку запобіжних заходів:

• це виключна компетенція слідчого судді, оскільки останній, в тій чи іншій мірі обмежують конституційні права та свободи людини;

• слідчому судді належить право на скасування або зміну обраного заходу кримінально-процесуального примусу;

• до компетенції слідчого судді віднесені й питання про короткострокове примусове медичне лікування особи, яка тримається під вартою.

Також, варто було б наголосити, що всі слідчі дії, які пов’язані з обмеженням прав і свобод особи, мають бути проведені лише за рішенням слідчого судді. А слідчий суддя зобовязаний неухильно дотримуватись вимог законодавства та забезпечувати реалізацію основоположних засад кримінального провадження. На слідчого суддю покладено обов’язки контролю за дотриманням правоохоронними органами прав і свобод людини. Наприклад, якщо надійшла інформація, що особа незаконно утримується, що до неї застосовуються якісь насильницькі дії, то ця людина чи її адвокат може звернутися до слідчого судді. І він має призначити експертизи незалежно від прокурора. (сиза)

Слід звернути увагу на одну із новел КПК 2012 року – введення негласних слідчих (розшукових) дій до сфери вітчизняного кримінального процесу. Відповідно до ст. 247 КПК України, повноваження слідчого судді для вирішення питань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій надаються голові чи  за його визначенням іншому судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.()

Повноваження слідчого судді щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (глава 21 КПК, ст.ст. 246-275 КПК) - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факти та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 246 КПК).  До несгласних слідчих (розшукових) дій відносять:

  1.  втручання у приватне спілкування ( ст. 258 КПК України);
  2.  обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України);
  3.  установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (268 КПК України);
  4.  спостереження за особою (269 КПК України);
  5.  негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України).

З приводу повноваженнь слідчого судді при розгляді скарг на дії та рішення особи, яка здійснює дізнання, слідчого чи прокурора, що одним з наболілих питань за останні кілька років є питання щодо вирішення скарг на бездіяльність слідчого, прокурора по заявам щодо порушення кримінальної справи. Відповідно до глави 26 КПК України новим КПК передбачена можливість оскарження  рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування, обов’язок розгляду таких скарг також покладається на слідчого суддю (ст. 303, 304 КПК). Стаття  303 КПК України містить перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, інші скарги можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст.ст. 314-316 КПК.

Відповідно до ст. 303 КПК України оскарженню підлягають:

  1.  невнесення відомостей пр кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, нездійснення інших процесуальних дій;
  2.  рішення про зупинення досудового розслідування;
  3.  рішення слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження;
  4.  рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;
  5.  рішення, дії чи бездіяльність при застосуванні заходів безпеки;
  6.  рішення слідчого, прокурора про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій;
  7.  рішення про зміну порядку досудового розслідування.

Слід зазначити, що законодавець у ст. 307 КПК України визначає повноваження слідчого судді щодо прийняття рішень за результатами розгляду таких скарг, а саме: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов’язання припинити дію; 3) зобов’язання вчинити певну дію; 4) відмовлення у задоволенні скарги.

Остання група повноважень слідчого судді стосується інших процесуальних питань, які потребують неупередженого розгляду, а саме:

  1.  відводи під час досудового слідства (ч. 2 ст.81 КПК України);
  2.  вирішення окремих питань щодо зберігання речових доказів і документів (ч. 7 ст. 100 КПК України);
  3.  встановлення строку для ознайомлення з матеріалами (ч. 10 ст. 290 КПК України).

Варто зазначити, що недивлячись на те, що інститу слідчого судді досить новий для вітчизняного кримінального процесу все ж при здійсненні вище перерахованих повноважень і при визначенні статусу слідчого судді можна зіштовхнутися з рядом проблем. Серед актуальних проблем визначення статусу слідчого судді слід виділити:

  1.  не зрозуміла кількість слідчих суддів, яка повинна бути для одного суду чи хоча б коефіцієнт, який повинен би це визначити;
  2.  неможливо визнати продуктивним порядок тимчасового призначення слідчого судді на посаду з числа діючих суддів  місцевого суду в порядку черговості відповідним голови того чи іншого суду;
  3.  відсутність систематизації повноважень слідчого судді у окремій статті КПК України.

На мою думку, вирішення цих питань потрібно закріпити на законодавчому рівні і виділити статью з розмежуванням та визначенням повноважень слідчого судді, а також визначити та закріпити певний коефіцієнт кількості слідчих суддів на суд. Не менш важливим для подолання вищезазначених проблем є виділення слідчого суддю як окрему посаду, з окремими повноваженнями.

Отже, можна зробити висновок, слідчий суддя  фактично  у кримінальному провадженні виступає  гарантом дотримання і захисту прав, свобод та інтересів підозрюваних і обвинувачених осіб. Перевага інституту слідчого судді полягає в тому, що він не належить до системи правоохоронних органів, які безпосередньо проводять розслідування, він є об’єктивною і незалежною, неупередженою фігурою, яка може приймати самостійні рішення.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

77586. Содержание обязательных документированных процедур 83.5 KB
  В каждой организации, независимо от того, намерена ли она внедрять СМК или нет, существует документооборот и соответствующие инструкции по делопроизводству, описывающие порядок управления внутренними и внешними документами.
77587. Внедрение и опытная апробация СМК 39 KB
  Внедрение СМК может начинаться с издания приказа о введении в действие документов СМК. Датой введения в действие СМК считается дата утверждения Политики, Руководства по качеству и процедуры по разработке и введению в действие внутренних документов.
77588. ТЕХНИКА И ПРОГРАММИРОВАНИЕ В ЭКОЛОГИИ 719.5 KB
  Стремительный рост общей численности населения планеты совместно с усилением техногенных воздействий на окружающую среду существенно меняют ход глобальных природных процессов на Земле.
77589. Триггеры. Не тактируемые и тактируемые триггеры 231 KB
  Устройство имеющее два устойчивых состояния называют триггером. С приходом переключающих запускающих сигналов переход триггера из одного состояния в другое происходит лавинообразно и потенциалы на выходах меняются на противоположные.
77590. Андрей Тимофеевич Болотов 53.56 KB
  Так, например, обстоит дело с определением места в истории нашей страны Андрея Тимофеевича Болотова. Выдающийся деятель, внесший неоценимый вклад в развитие науки и культуры, основоположник русской сельскохозяйственной науки, к сожалению, до сих пор не получил должного признания своих заслуг.
77591. Тэер Альбрехт Даниель (1752-1828) - немецкий агроном. Автор гумусовой теории питания растений 224.26 KB
  Альбрехт Тэер родился 14 мая 1752 года в семье врача, служившего при дворе ганноверского курфюрста. В молодости пошёл по стопам отца, окончил медицинский факультет университета в Гёттингене (1774). По возвращении в родной Целле получил по наследству должность личного врача курфюрста Ганновера Георга III.
77592. Устройства печати 2.15 MB
  По принципу переноса изображения на носитель: литерные; матричные; лазерные; струйные; сублимационные; По количеству цветов печати: чёрно-белые монохромные; цветные. Основная часть линейно-матричного принтера это конструкция состоящая из станины имеющей ширину печати...
77593. Формирование и использование местных финансов 124.5 KB
  Формирование и использование местных финансов основываются на принципах самостоятельности государственной финансовой поддержки и гласности осуществляются в соответствии с Конституцией Российской Федерации Федеральным законом...
77594. Функции полиции и борьба с преступностью 230 KB
  В сегодняшней России со всей очевидностью проявляется настоятельная необходимость борьбы с такими антиобщественными явлениями, как пьянство, профессиональное нищенство, азартные игры, что, в свою очередь, требует обратиться к соответствующему историческому опыту.