90240

Взаємодія структурних елементів релігійного комплексу

Реферат

Религиоведение и мифология

У структурі релігії необхідно виділити чотири елементи: релігійна свідомість релігійна діяльність релігійні відносини та релігійні інституції. Релігійні ідеї та релігійні уявлення пов’язані з вірою у реальне існування надприродних сил Бог Абсолют Трансцендентне Нумінозне Космічне у можливість постійного...

Украинкский

2015-06-01

304.5 KB

0 чел.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський Національний Університет імені Івана Франка

Реферат

на тему:

«Взаємодія структурних елементів релігійного комплексу» 

                                                                                                                  

Виконала                                                                                       

студентка групи ЮРД-25с                                                                                       Шолок Ольга

Львів - 2013

План

Вступ....................................................................................................................3

Розділ І. Релігійна свідомість...............................................................................4

Розділ ІІ. Релігійна діяльність..............................................................................6

Розділ ІІІ. Релігійні відносини.............................................................................8

Розділ ІV. Релігійні інституції…………………………………………………….10

Висновок…………………………………………………………………………....13

Список використаної літератури……………………………………………….14

Вступ

Як зазначає професор А.В. Яртись, релігія – це складний духовний та суспільний феномен, роль і значення якого в історії людства важко переоцінити. І справді, релігія супроводжує нас впродовж всіє історії і тому не просто складно, а неможливо уявити світ без релігії.

Відомий німецький філософ І.Кант вважав релігію тією річчю-у-собі, що маючи індивідуальне значення, не піддається зовні об’єктивованому вираженню, об’єктивованому формулюванню.

Релігію можна розглядати також як форму осмислення людиною фундаментальних проблем свого існування, осмислення людиною самої себе, тобто само осмисленням.

Поняття релігії має досить абстрактний характер і може бути незрозумілим, будучи вельми загальним терміном, але якщо розглядати релігію як певну стабільну і зорганізовану структуру, як поєднання певних елементів, їх взаємодію, то з’являється дещо краще розуміння даного феномену. У структурі релігії необхідно виділити чотири елементи: релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійні відносини та релігійні інституції. Усі структурні елементи релігійного комплексу тісно взаємодіють і в сукупності становлять зміст релігійного комплексу.

Розділ І. Релігійна свідомість

Провідне місце у структурі релігійного комплексу посідає релігійна свідомість. Вона становить, з одного боку, сукупність відповідних релігійних ідей та релігійних уявлень, зафіксованих у віровченні, а з іншого – наявність релігійних почуттів (емоцій), настроїв і переживань.

Релігійні ідеї та релігійні уявлення пов’язані з вірою у реальне існування надприродних сил (Бог, Абсолют, Трансцендентне, Нумінозне, Космічне), у можливість постійного спілкування з ним за допомогою молитви, очікування від надприродного допомоги, помилування, відпущення гріхів тощо.

Релігійні ідеї зафіксовані у міфах, легендах, догматах віровчення, а також у змісті священних книг, таких як Біблія, Коран, Талмуді, викладені у молитвах, різних теоріях (наприклад, теорія вродженої гріховності).

Другим компонентом релігійної свідомості є релігійні почуття, емоції, настрої та переживання, тобто такі емоційні стани, які виникають у віруючої людини у процесі осмислення світу й особистого буття. Релігія емоційно виявляється у найрізноманітніших почуттях. Це сльози каяття перед Богом за неправильні вчинки, зафіксовані у гріхах; сльози любові до Ісуса Христа, що пішов на Голгофу і приніс себе у жертву Богові в ім’я спасіння людей; страх перед Богом за свої гріхи; почуття радості та благоговіння перед Богом за прощені гріхи.

Релігійні почуття з погляду нейрофізіолога – це звичайні людські почуття, а страх перед Богом не відрізняється від страху перед певною земною загрозою. Однак, релігійні почуття завжди спрямовані на надприродні обєкти. Релігійна людина не просто переживає своє ставлення до надприродного, тобто до Бога, а й намагається сплинути на нього за допомогою молитви.

У структурі релігійної свідомості виділяють два її рівні:

  •   Буденний
  •   Концептуальний (теоретичний)

Буденний репрезентований релігійною психологією – системою образів, уявлень, релігійних настанов, ілюзій, почуттів, настроїв і хвилювань, які є безпосереднім відображенням умов буття людей. Концептуальний рівень релігійної свідомості репрезентований релігійною ідеологією і пов’язаний із розробленням релігійного вчення, різноманітних богословських теорій, релігійної філософії. Досліджують теоретичні проблеми релігійної свідомості теоретики  релігії – богослови.

Багато дослідників з необхідністю пов'язують релігійну свідомість з вірою (часто релігійна людина - віруюча людина). Однак у цьому є проблема: і нерелігійні люди можуть бути віруючими (наприклад, комуністи). Будь-яка віра має свій предмет. Віра - активне емоційне та оцінне ставлення до свого предмета, неодмінно охоплює і вольовий процес та виявляється в тій чи інший поведінці особистості. Як складовий елемент вольового вибору віра виражає стверджувальну силу духу. Вона необхідна людині для мобілізації її духовних та фізичних сил у певній проблематичній ситуації: при нестачі інформації, відсутності достатніх логічних доведень, при наявності сумнівів тощо. Розум обмежений. Вже при вивченні природи ми часто стикаємося з тим, що можна назвати ірраціональним. Гьоте зауважував, що "природа не поділяється без остачі на розум", наприклад, у фізиці "індетермінізм" розуміється як відхилення від принципу суворої причинності в так званому мікросвіті. Обмеженість розуму особливо чітко прослідковується по відношенню до людини.

Розділ ІІ. Релігійна діяльність.

Важливим компонентом структури релігійного комплексу є релігійна дільнісь. Вона становить систему обрядів, ритуалів, звичаїв, за допомогою яких віруюча людина звертається до надприродного, тобто Бога; дякує, шанує, прославляє Його, виявляє шану до Нього. Власне, це і є релігійний культ як система засобів вшанування надприродного та поклоніння Йому.

Слід розрізняти нерелігійну і релігійну діяльність релігійних індивідів, груп, інститутів і організацій. Нерелігійна діяльність здійснюється у позарелігійних галузях - економічній, виробничій, фаховій, політичній, державній, художній, науковій. Вона може бути релігійно забарвлена, в якості одного з її мотивів може виступати релігійний мотив. Але за об'єктивним змістом, предметом і результатами - це позарелі-гійна діяльність.

Релігійна діяльність посідає своєрідне місце в системі суспільної діяльності. Визначають два її види: позакультова і культова. Позакультова здійснюється в духовній і практичній сферах. Духовну позакультову діяльність складає розробка релігійних ідей, систематизація й інтерпретація догматів теології, богословських творів тощо. Різновидами практичної позакультової діяльності є виробництво засобів релігійного культу, місіонерство, участь у роботі соборів, викладання богословських дисциплін у навчальних закладах (школах, університетах, духовних навчальних закладах), управлінська діяльність у релігійних організаціях та інститутах, пропаганда релігійних поглядів через пресу, радіо, телебачення, в сім'ї та інших контактних групах. Слід зауважити, що, як правило, у позакультову діяльність так чи інакше проникають і елементи культу.

Найважливішим видом релігійної діяльності є культ. Його існування визначається відповідними релігійними уявленнями, ідеями, догматами. Релігійна свідомість постає в культі насамперед у вигляді культового тексту, до якого належать тексти Священного Писання, Священного Переказу, молитов, псалмів тощо. Відтворення цих текстів під час відправлення культу актуалізує в свідомості учасників релігійні уявлення і міфи. Проаналізований з точки зору існування культ може бути охарактеризований як "драматизація релігійного міфу". У мистецтві (наприклад, у театрі) відтворення художнього тексту, яким би точним і майстерним воно не було, не усуває умовності ситуації. А драматизація тексту в релігійному культі пов'язана з вірою в дійсність описаних у міфі подій, у їх повторюваність, присутність міфологічних персонажів, одержання відповіді від визнаних об'єктивними істот, ідентифікацію з ними. Предметом культової діяльності стають різноманітні об'єкти і сили, що усвідомлюються у формі релігійних уявлень. В якості предметів культу в релігіях різних типів, різних релігійних напрямах і конфесіях виступали матеріальні речі, тварини, рослини, ліси, гори, ріки, Сонце, Місяць з відповідними властивостями та зв'язками. Різноманітні процеси і явища можуть поставати в якості предмета культу й у вигляді гіпостазованих духовних істот-духів, богів, єдиного всемогутнього Бога. Різновидами культу, зокрема, є ритуальні танці навколо зображень тварин - предметів полювання, заклинання духів тощо (на ранніх стадіях розвитку релігії); богослужіння, релігійні обряди, проповідь, молитва, релігійні свята, паломництва (у розвинених релігіях).

Суб'єктом культу може бути релігійна група або віруючий індивід. Мотивом участі в цій діяльності є релігійні стимули: релігійна віра, релігійні почуття, потреби, прагнення, сподівання. Водночас мотивом може бути задоволення і нерелігійної потреби - естетичної, потреби в спілкуванні тощо. На основі релігійних поглядів складаються певні норми, настанови про те, що і як робити. Вони стосуються як елементарних культових актів (хресний знак, поклони, колінопреклоніння, падіння ниць), так і більш складних (жертвоприношення, обряди, проповіді, молитви, богослужіння, свята). Засоби діяльності мають символічне значення. Символ являє собою єдність двох сторін - наявного предмета, дії, слова і значення. Вони подають відмінне від їх безпосереднього значення. Хрест, наприклад, це не просто предмет із перехресними планками, а символ (розп'яття Христа, його воскресіння). Триперстя під час накладання хресного знака православними, представляючи собою деяку фігуру, утворену трьома складеними пальцями, у той же час означає сповідання триєдності Бога.

Результатом культової діяльності є насамперед задоволення релігійних потреб, активізування релігійної свідомості. У свідомості віруючих за допомогою культових дій відтворюються релігійні уявлення, символи, міфи, збуджуються відповідні емоції. Культ може стати чинником динаміки психологічних станів віруючих: відбувається перехід від стану пригніченості (занепокоєння, незадоволеності, внутрішньої розірваності, скорботи, туги) до полегшення (задоволеності, заспокоєності, гармонії, радості, припливу сил). У культовій діяльності відбувається реальне спілкування віруючих один з одним, вона є засобом замкнення релігійної групи. Під час відправлення культу задовольняються і естетичні потреби. Ікона, яка має художню цінність, архітектура й оздоблення храму, читання молитов і псалмів - усе це може давати естетичну насолоду.

Розділ ІІІ. Релігійні відносини.

 Релігійні відносини – це  такий тип відносин у духовній сфері, які формуюються на основі релігійної свідомості й реалізуються у процесі релігійної дільностію Їхніми носіями можуть бути окремі індивіди, групи віруючих, релігійні інституті або релігійні організації.

У структурі релігійних відносин виділяють 2 види відносин:

  •  культові
  •  позакультові (внутрішньо церковні, міжконфесійні).

Культові релігійні відносини формуються у процесі релігійних дій і мають «вертикальний» та «горизонтальний» аспекти виявлення. «Вертикальний» охоплює відносини віруючого та надприродного (Бог, ангели, духи), а «горизонтальний» відображає рельні відносини між членами релігійної громади, віруючими й священиками у процесі здійснення культових дій. Основу цих відносин становлять релігійні почуття, віра в Бога.

Позакультові релігійні відносини складаються безпосередньо у релігійних громадах між віруючими, відносинами між священиками та віруючими, релігійними віросповіданнями. За характером і формами впливу релігійні відносини можуть бути відносинами любові, шанування, поваги, злагоди, солідарності, але водночас – і конфліктними, нетерпимими, ворожими відносинами.

Релігійні відносини відбуваються насамперед у свідомості, проте виявляються в дійсних відносинах між людьми, наприклад між мирянином і священнослужителем. Контакти віруючих один з одним хоча й мають спрямованість до цих істот, властивостей, зв'язків, є дійсними взаємовідносинами. З іншого боку, релігійна свідомість, відображаючи і висловлюючи дійсні відносини, за їх образом і подобою конституює схеми релігійних. Відповідно до цих схем рекомендуються відносини гіпостазованих істот одна з одною і з людьми, людей з цими істотами і між собою. Схеми моделюють відносини панування-підпорядкування (за типом"Господь і раб Господень"), державно-правові структури (Бог - "Цар небесний", патріарх-"владика", папа-"монарх", "канонічне право"), зв'язку судочинства ("суд" над Христом, Бог - "суддя", грішники - "суджені", "Судний день"), сімейні відносини ("Бог Батько", "Бог Син", "брат", "сестра"). Особливе значення має відтворення моральних відносин, по суті, усім релігійним відносинам надається моральне значення.

Розділ ІV.Релігійні інституції.

Релігійні інституції – ще один з компонентів у структурі релігійного комплексу. Вони становлять об’єднання послідовників певного віросповідання, цілісність і єдність якого забезпечується змістом віровчення та культу, системою організаційних принципів, правил, роллей. Релігійні організації виникають з поділом суспільства  на верстви, відокремлення розумової праці від фізичної, наданням розумовій праці привілейованого становища  у суспільстві.

У структурі релігійних інституцій розрізняють два види:

  •  релігійні інституції, котрі створюють віруючі для спільного задоволення релігійних потреб, здійснення релігійного культу, забезпечення діяльності їх віросповідання у суспільстві, регіоні, населеному пункті, для підтримання зв’язків з державними органами та суспільно-політичними організаціями;
  •  релігійні інституції як об’єднання віруючих та інших спільнот, організаційно оформленні за певним релігійним, суспільно-політичним інтересом, демографічними ознаками. До таких організацій необхідно відносити своєрідні релігійні місії, місіонерські, доброчинні, освітні організації, молодіжні, жіночі, професійні організації, створені за релігійною конфесійною приналежністю (християнські профспілки, політичні партії релігійного спрямування).

Як зазначають сучасні релігієзнавці, у структурі релігійних інституцій провідне місце посідають церква, секти, деномінація.

Церква – це тип релігійних організацій, що складався в процесі розвиткутого чи іншого віровчення як засіб регламентації відносин у середині релігійних спільнот та їх зв’язків зі світськими групами і організаціями, передусім державними. Характерними атрибутами церкви є наявність спільного віровчення та розробленої догматики, в основі якої міститься символ віри, присутність релігійної діяльності, системи управління, заснованої на ієрархічному принципі та авторитаризмі.

Секта – у буддизмі, ісламі, християнстві та інших релігіях загальна назва різних течій та об’єднань віруючих, що склались в середовищі церкви як опозиційне до неї вчення. Тобто секта виникає як опозиція щодо тих або інших релігійних напрямів. Для неї характерна претензія на винятковість своєї ролі, доктрини, ідейних принципів, цінностей, настанов. З цим пов'язані настрої виключності, а нерідко і тенденція до ізоляціонізму. Інститут священства відсутній, лідерство вважаються харизматичним. Підкреслюється рівність усіх членів, оголошується принцип добровільності об'єднання, робиться акцент на "обертанні", що передує членству.

 Деномінація – тип релігійних організацій, що постає проміжною ланкою між сектою та церквою, перебуває на стадії становлення та наділена рисами або секти, або церкви. Зазвичай деномінація формується на основі секти. Тому її часто називають «сектою», яка перебуває на одному з вищих етапів свого розвитку, де склалися чітка організаційна структура і ширші звязки з суспільством. Для деномінації характерне прагнення взаємодіяти з іншими релігійними обєднаннями та державними органами. На сучасному етапі деномінацією можемо називати практично більшість протестантських спільнот, котрі на момент появи були, однозначно, сектантськими структурами, але впродовж певного часу еволюціонували.

Висновки

Розвиток релігії являє собою складну структуровану будову, що включає в себе чотири основні елементи - релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійні інституції та релігійні відносини. Безумовно, що всі елементи структури релігії відіграють важливе значення і відсутність будь-якого із них унеможливлює її існування.

Різні мислителі по-різному виділяють пріоритетні сфери в релігії. Одні вважають, що фундаментальним ядром її є релігійна свідомість з її основною складовою – вірою, інші виділяють релігійні відносини, а треті – релігійні організації або релігійну діяльність, причому багато дослідників наполягають  на синтезі усіх складових.

Варто напевно погодитись із думкою останніх, тобто прирівняти значення усіх елементів релігії та зійтись на вирішальній ролі поєднання, взаємодії, синтезу релігійної свідомості, релігійної діяльності, релігійних інституцій та релігійних відносин, бо саме це поєднання є тим фактором, завдяки якому існує будь-яка релігія.

Список використаної літератури

  1.  Яртись А.В., Васьків А.Ю. Релігієзнавство / А.В.Яртись, А.Ю.Васьків. -Київ : Знання. - 2012. – С.20-26.
  2.  Яртись А.В., Васьків А.Ю. Релігієзнавство: Навчальний посібник / А.В.Яртись., А.Ю.Васьків – Київ : Знання. - 2010. – С.7-38
  3.  Колодний А. Основи релігієзнавства / А.Колодний. – Київ. - 2006. – С.11-16 
  4.  Бублик С.А. Релігієзнавство: Навчальний посібник / С.А.Бублик. – Київ : Юрінком. – 1998. – С.17-24
  5.  Мозговий Л.І. Релігієзнавство / Л.І.Мозговий – Київ : Центр учбової літератури. - 2009.  – С.9-19


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

75856. Лінгвістичні моделі. Лінгвістичний знак та його особливості 31.83 KB
  Чаще всего под термином понимают: модель – тип образец lnguge pttern какихлибо текстовых единиц слов предложений; модель – символы схемы для описания языковых объектов ПР: схема модели составляющих в синтаксисе модель – формализованная теория структуры с фиксированным метаязыком ПР: формальные грамматики. Главная цель моделирования в лингвистике это моделирование целостной языковой способности человека. Общие свойства моделей: условность образ может быть не только материальным но и мысленным и передаваться посредством...
75857. Корпусна лінгвістика: проблемна галузь та корпус даних. Види корпусних текстів. Принципи розмітки текстів у лінгвістичних корпусах 34.09 KB
  Целесообразность создания текстовых корпусов объясняется: представлением лингвистических данных в реальном контексте; достаточно большой представительностью данных при большом объёме корпуса; возможностью многократного использования единожды созданного корпуса для решения различных лингвистических задач. Корпусная лингвистика занимается разработкой общих принципов построения и использования лингвистических корпусов данных с использованием компьютерных технологий. Она использует три приема: – автоматическое извлечение сведений о языке из...
75858. Методи викладання іноземної мови. Особливості програм аудіолінгвального та аудіовізуального підходів 48 KB
  Особливості програм аудіолінгвального та аудіовізуального підходів Аудіолінгвальний метод Аудіолінгвальний метод створений Чарльзом Фрізом 18871967 та Робертом Ладо 1915 в США в 4050і роки XX ст. Ця вимога порівнювати мовні системи відрізняє аудіолінгвальний метод від усіх інших прямих та непрямих методів. Суть запропонованого Фрізом і Ладо методу який пізніше був названий американським методистом Нельсоном Бруком аудіолінгвальним полягає в роботі зі структурами оскільки на їх думку знати мову це уміти користуватися...
75860. Лінгвістичні засоби впливу в рекламі. Маніпулятивні стратегії 56.5 KB
  Что касается грамматической организации рекламных текстов, она представляет собой удивительное своеобразие на фоне нескончаемой однородности. Относительно порядка слов следует подчеркнуть употребление инверсии и пассивных конструкций - Detroit Edison is pleased to be
75862. Визначення і методи комп. Бібліографування та реферування 24.53 KB
  К аналитическим методам относятся: Общий библиографический анализ документа осуществляемый в целях выяснения ее основной тематики формальных и содержательных особенностей достоинств и недостатков целевого и читательского назначения; Библиографическое описание документа...