90343

Фінансонсовий стан суб’єкта господарювання та шляхи його поліпшення на прикладі ФГ «Троянда»

Дипломная

Финансы и кредитные отношения

Сутність та принципи аналізу фінансового стану підприємства Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства Методика проведення фінансового аналізу підприємства Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства...

Украинкский

2015-06-02

983.5 KB

2 чел.

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ україни

Одеський державний економічний університет

     Кафедра фінансового менеджменту та фондового ринку

     

                                 

                                           Допущено до захисту

                                                                 Завідувач кафедри ФМФР                                                           

            ____Величко Г.О.______   

“______”_____________20     р.

дипломна  робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного

рівня магістр

зі спеціальності 8.0501.04 “Фінанси” за програмою

“Фінансовий  менеджмент”

на тему:

Фінансонсовий стан суб`єкта господарювання  

та  

шляхи його поліпшення

на прикладі ФГ «Троянда»

Виконавець:

студент V курсу фінансово-економічного факультету _____________________________

             (факультет)

Федоришин Володимир Петрович

(прізвище, ім’я,  по батькові)       /підпис/

                                        

Науковий керівник:

           (науковий ступінь, вчене звання)

Бурлуцька Світлана Владиславівна

(прізвище, ім’я, по  батькові)       /підпис/

Одеса 2015


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ

ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність та принципи аналізу фінансового стану підприємства

1.2 Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

1.3 Методика проведення фінансового аналізу підприємства

РОЗДІЛ 2 КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ

ФГ «Троянда»

2.1 Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства

2.2 Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства

2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

2.4 Аналіз ділової активності та рентабельності підприємства

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Проблемні аспекти діяльності сільськогосподарського підприємства

3.2 Фінансово-економічні заходи по стабілізації фінансового стану підприємства

3.3 Організаційно-економічне обґрунтування запропонованих заходів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В умовах ринкової економіки обґрунтованість та  дієвість управлінських рішень на мікро- та макрорівнях значною мірою залежить від результатів оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання, зміст якої виходить за межі обчислення окремих коефіцієнтів і передбачає вивчення комплексу показників, які відображають різні аспекти діяльності підприємства.

Фінансово-господарська діяльність підприємства в умовах ринкової економіки по-новому ставить питання регулювання його розвитку. Невтручання держави в господарську діяльність підприємств змушує їх самостійно шукати шляхи адаптації до ринкових умов, знаходити методи удосконалювання своєї діяльності для забезпечення нарощування економічного потенціалу і конкурентноздатності.

Формування ринкових відносин і їхній розвиток - це не автономний процес. Становлення нових фінансових відносин, що торкаються досвіту, розподіл і використання фінансових ресурсів, позначається на розвитку і функціонуванні підприємств як самостійних господарських одиниць. Одним з негативних моментів у нинішніх умовах є відсутність чітких уявлень про фінансову позицію підприємства. Пристосовуючи до своєрідних умов, продиктованих ринком, підприємства випробують значні фінансові труднощі в зв'язку з неправильним перерозподілом коштів і джерел їхнього утворення. Значною мірою цьому сприяють інфляційні процеси, а також відсутність єдиної методології оцінки фінансового положення підприємства. У зв'язку з цим постає питання про створення єдиної методики оцінки, аналізу фінансового положення підприємства і його фінансового планування.

Актуальність теми даної дипломної роботи полягає в тому, що виникає об’єктивна необхідність дослідження питань пов’язаних із оцінкою фінансового стану підприємства, адже саме вона забезпечує своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Вагомий внесок у розробку теоретичних та методичних засад оцінки фінансового  стану  вітчизняних  підприємств   внесли   вчені-економісти:       В. Андрущенка, В. Базилевича, О. Василика, В. Вишневського, А. Даниленка,
О. Данілова, Ю. Іванова, А. Крисоватого, І. Лютого, В. Мельника, Ц. Огня,
В. Опаріна, Г. П’ятаченка, А. Соколовської, Л. Тарангул, В. Тропіної,                      В. Федосова, І. Чугунова, С. Юрія та ін.

Метою дипломної роботи є дослідження існуючої системи аналізу фінансового стану підприємства, інформаційну базу та основні показники оцінки фінансової діяльності підприємства, а також визначити основні напрямки її вдосконалення.

Реалізація мети дипломної роботи передбачає постановку та вирішення наступних завдань:

а)  дослідити  сутність  аналізу  фінансового  стану  підприємства  та довести необхідність його проведення;

б) ознайомитися з інформаційним забезпеченням аналізу фінансового стану підприємства;

в) розглянути систему показників, що використовуються при аналізі фінансового стану підприємства;

г) надати загальну характеристику фінансово-господарської діяльності ФГ «Троянда»;

д) проаналізувати майновий стан підприємства;

е) оцінити ліквідність та платоспроможність підприємства;

ж) проаналізувати фінансову стійкість підприємства;

з) проаналізувати ділову активність підприємства;

к) проаналізувати рентабельність підприємства;

л) здійснити прогнозну оцінку платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

м) обґрунтувати необхідність і напрями покращення фінансового стану підприємства.

Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ФГ «Троянда».

Предметом дослідження є теоретичні основи та методичні підходи до аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.

Для вирішення поставлених у роботі завдань використовувалися наступні методи: економічного аналізу, синтезу, порівняння, аналогії, наукової абстракції, індукції, дедукції, спостереження, групування, узагальнення, прогнозування.

Інформаційну базу роботи становили підручники, навчальні посібники, наукові  праці  та  статті  вітчизняних  та  зарубіжних  вчених-економістів  з

питань теорії і практики аналізу та оцінки фінансового стану підприємства, дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності ФГ «Троянда».


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ

ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

  1.  Сутність аналізу фінансового стану підприємства та необхідність його проведення

Аналіз фінансового стану на підприємстві є одним з важливих елементів в системі управління і прийняття різних господарських рішень. Він становить інтерес для інвесторів, кредиторів, постачальників матеріально-технічних ресурсів, державних органів управління і виробничих менеджерів. З кожним роком зростає роль своєчасного  і  якісного фінансового аналізу, через те, що, тільки маючи реальні дані про результати фінансово-господарської діяльності, можна реально оцінити ситуацію на підприємстві і прийняти найбільш  правильне рішення  щодо  її покращення [8].

До розуміння сутності фінансового стану підприємства існує декілька підходів. По-перше, під фінансовим станом розуміють характеристику розміщення засобів підприємства та їх динаміки в процесі відтворення, що відображає також здатність підприємства до подальшого розвитку.

Зокрема А. Д. Шеремет і Р. С. Сайфулін відзначають, що фінансовий стан підприємства характеризується складом і розміщенням засобів, структурою їх джерел, швидкістю обороту капіталу, здатністю підприємства вчасно і в повному обсязі погашати свої зобов’язання, а також іншими факторами [5].

Г. В. Савицька трактує фінансовий стан підприємства як економічну категорію, що відображає стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб’єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу [27].

В деяких визначеннях особливо підкреслюється планово-контрольний аспект. М. І. Баканов, А. Д. Шеремет вказують: фінансовий стан підприємств


характеризує розміщення і використання засобів підприємства. Він зумовлений  ступенем  виконання  фінансового  плану  і  мірою  поповнення власних засобів за рахунок  прибутку та інших джерел, якщо вони передбачені  планом,  а  також  швидкістю  обороту  виробничих  фондів  та особливо оборотних засобів [5].

З огляду на позицію та виходячи з представленої концепції (рис. 1.1) О. Ю. Верланова, поняття фінансового стану підприємства визначено як зважену структуру джерел фінансування майна підприємства, ступінь використання його активів, що дозволяють йому за умов даної ліквідності та ризику генерувати грошові потоки, достатні для постійного відновлення операційної діяльності на заданому рівні [3].

Рисунок 1.1 – Схема діяльності підприємства, що розроблена для цілей формування моделі фінансового стану

По-друге, фінансовий стан розглядається  як складова частина економічного потенціалу підприємства, що відображає фінансові результати його діяльності.

Зокрема В. В. Ковальов стверджує, що в основу аналізу фінансового стану закладено поняття економічного потенціалу комерційної організації та його  перманентні  зміни  у  часі.  Під  економічним  потенціалом  розуміють


здатність підприємства досягати поставлених перед ним цілей, використовуючи наявні матеріальні, трудові та фінансові ресурси [7].

А. М. Поддєрьогін та Н. П. Шморгун трактують фiнансовий стан пiдпpиємства як комплексне поняття, яке є pезультатом взаємодiї всiх елементiв системи фінансових відносин пiдпpиємства, визначається сукупнiстю виpобничо-господаpських фактоpiв i хаpактеpизується системою показникiв, що вiдобpажають наявнiсть, pозмiщення i викоpистання фiнансових ресурсів [30].

По-третє, існує обліково-аналітичний підхід до визначення фінансового стану як сукупності показників фінансової звітності підприємства [13].

Л. Т. Гіляровська і Д. А. Єндовицький під оцінкою фінансового стану розуміють частину фінансового аналізу, що характеризується визначеною сукупністю показників, відображених в балансі станом на визначену дату (початок і кінець кварталу, півріччя, дев’яти місяців, року) як залишки по конкретним рахункам чи комплексу рахунків бухгалтерського обліку. Фінансовий стан організації характеризує в найзагальнішому вигляді зміни в розміщенні засобів та джерел їх покриття на кінець періоду порівняно з його початком [11].

По-четверте, фінансовий стан розуміють як характеристику інвестиційної привабливості підприємства, його конкурентоспроможності на фінансовому ринку [18]. Зокрема, І. Т. Балабанов визначає фінансовий стан господарюючого суб’єкта як характеристику його фінансової конкурентоспроможності (платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов’язань перед державою та іншими господарюючими суб’єктами [5].

Таким чином, фінансовий стан можна визначити як результат системи відносин, що виникають в процесі кругообігу засобів суб’єкта господарювання, а також джерел цих засобів, що характеризує наявність на певну дату різних активів, розміри зобов’язань, здатність суб’єкта господарювання  функціонувати   і  розвиватися   у  змінному  зовнішньому


середовищі, поточну й майбутню здатність задовольняти вимоги кредиторів, а також його інвестиційну привабливість.

При дослідженні різних підходів щодо визначення змісту оцінки фінансового стану підприємств було уточнено завдання, які повинні вирішуватись в процесі її здійснення. При проведенні оцінки фінансового стану підприємства слід вивчати значення отриманих в результаті аналізу фінансового стану показників, з точки зору відповідності їх фактичних значень нормативним для конкретного підприємства рівням, визначати фактори, що вплинули на величину показника в звітному періоді та здійснювати прогноз її величини на перспективу [11]. При цьому виявлення резервів зростання рентабельності, зниження собівартості та інших резервів ефективного розвитку  підприємства  є  предметом  фінансового  аналізу (рис. 1.2) [23].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Чим вищі показники виробництва і реалізації продукції робіт і послуг, нижча їх собівартість, тим вища рентабельність і вищий прибуток, тим кращим є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації відбувається підвищення собівартості продукції (робіт, послуг), зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок – з погіршення фінансового стану підприємства, його платоспроможності.

Фінансовий стан будь-якого підприємства виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел [2].

Основними завданнями аналізу фінансового стану є визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. 


Рисунок 1.2 – Завдання, які слід вирішувати при здійсненні фінансового аналізу економічної діяльності, аналізу та оцінки фінансового стану підприємств

Фінансовий  стан  підприємства  характеризує  здатність  підприємства саморозвиватися  на  певний  момент  часу.  Фінансовий  стан  підприємства характеризується системою показників, що дають можливість оцінити наявність, розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів [9].

Аналіз  фінансового  стану  необхідно  проводити  у  відповідності  до визначеної на підприємстві методики та за конкретною системою показників. Тому для кожного підприємства, враховуючи його  специфіку роботи, доцільно розробити когнітивну модель взаємозв’язку усіх фінансових показників та процесів, що беруть участь у формуванні фінансової звітності.

Авторське бачення такої моделі М. Д. Білик  показано на рисунку 1.3.

Розроблена  когнітивна  модель  показує взаємозв’язок обліково-аналітичного процесу щодо формування та дослідження фінансової звітності підприємства та процесу управління його фінансовою діяльністю [1].

Фінансовий  стан  підприємства  необхідно  систематично  й  усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу.

Рисунок 1.3  – Модель взаємозв’язку фінансових показників та процесів, що беруть участь у формуванні фінансової звітності підприємства

Основні завдання фінансового аналізу підприємства:

  •  аналіз  ефективності  використання  майна  (капіталу)  підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
  •  аналіз стану й динаміки ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
  •  аналіз рентабельності підприємства та кількісне оцінювання його конкурентоспроможності;
  •  аналіз стану підприємства на фінансовому ринку;
  •  визначення резервів підвищення ефективності виробничо- господарської діяльності підприємства [30].

Для забезпечення належного рівня фінансового стану підприємства його фінансова діяльність має бути спрямована на систематичне надходження й ефективне використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової та кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів тощо.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення (покращення фінансового стану) підприємства. Пpедметом фiнансового аналiзу пiдпpиємства є його фiнансовi pесуpси, їх фоpмування та використання [26].

Для досягнення основної мети аналiзу  фiнансового  стану підприємства – об’єктивної його оцiнки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових pесуpсiв можуть застосовуватися piзнi методи аналізу.

Методи фiнансового аналiзу – це комплекс науково-методичних інструментів та  пpинципiв  дослiдження фiнансового  стану пiдпpиєства [21].

Основна мета фінансового аналізу – об’єктивна оцінка фінансового стану і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування підприємства шляхом виявлення резервів покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності [8].

Міжнародна практика розробила певні методи аналізу фінансового стану, які ґрунтуються на різноманітних абсолютних та відносних типових показниках, що дають можливість не тільки проводити аналіз статей балансу підприємства, але й порівнювати підприємства окремої галузі господарства або таких, що займаються аналогічними видами діяльності. Прийоми проведення   аналізу   фінансового   стану   підприємства   наведено   в

таблиці 1.1 [2].

За суб’єктами проведення аналіз фінансового стану поділяється на зовнішній та внутрішній.


Таблиця  1.1  

Прийоми  проведення  аналізу  фінансового  стану підприємства

Назва прийому

Характеристика

1

2

Горизонтальний (тимчасовий) аналіз

Порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом

Вертикальний (структурний) аналіз

Визначення структури фінансових показників з виявленням впливу різних факторів на результат в цілому

Трендовий аналіз

Порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників за перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану)

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів)

Розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків між показниками

Порівняльний аналіз

Внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками

Факторний аналіз

Визначення впливу окремих факторів на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження, при цьому факторний аналіз може бути як прямим, коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з’єднують у загальний результативний показник

Внутрішній аналіз проводиться працівниками економічних  і фінансових служб підприємства на основі залучення як офіційної фінансової звітності, так і внутрішньої інформації з метою використання отриманих результатів для планування, контролю і прогнозування фінансового стану. Метою його проведення є визначення розміщення власних коштів таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку і запобігання банкрутству підприємства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі публічної звітності. Мета зовнішнього аналізу – визначення можливості вигідного   вкладання   коштів   для   забезпечення   максимуму   прибутку   і


виключення  ризику  втрати  коштів.  Порівняльна  характеристика  видів аналізу наведена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Основні особливості внутрішнього і зовнішнього аналізу

Ознака класифікації

Вид аналізу

зовнішній

внутрішній

Призначення

Загальна оцінка майнового і фінансового стану

Пошук резервів збільшення прибутку і ефективності діяльності

Виконавці і користувачі

Власники, учасники ринку цінних паперів, податкові органи, кредитори, інвестори

Управлінський персонал підприємства (керівники і спеціалісти)

Базове інформаційне забезпечення

Бухгалтерська звітність

Регламентовані і нерегламентовані джерела інформації

Характер інформації, що надається

Загальнодоступна аналітична інформація

Деталізована аналітична інформація конфіденційного характеру

Ступінь уніфікації методики аналізу

Достатньо висока можливість уніфікації процедур і алгоритмів

Індивідуальні розробки

Домінуючий часовий аспект аналізу

Ретроспективний і перспективний

Оперативний

Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства, його кредитоспроможності, ліквідності і платоспроможності, оцінка використання майна і вкладеного капіталу, аналіз власних фінансових ресурсів, аналіз самоокупності підприємства.

Основним призначенням зовнішнього аналізу є аналіз абсолютних показників прибутку, показників рентабельності, аналіз фінансового стану підприємства, його фінансової стабільності, економічна діагностика фінансового стану підприємства [16].

Отже, фінансовий аналіз – це метод оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства. Його зміст визначається предметом, метою та завданнями, які він дозволяє вирішити. На сьогоднішній день призначення фінансового аналізу – вчасна діагностика та вирішення проблем функціонування підприємства, усунення кризових ситуацій та недопущення банкрутства [19].

Таким чином, підсумовуючи наведений матеріал, можна сказати, що аналіз фінансового стану на підприємстві є одним з важливих елементів в системі управління і прийняття різних господарських рішень.

З кожним роком зростає роль своєчасного і якісного фінансового аналізу, через те, що, тільки маючи реальні дані про результати фінансово-господарської діяльності, можна реально оцінити ситуацію на підприємстві і прийняти найбільш правильне рішення щодо її покращення (оздоровлення).

Агрегуючи представлені точки зору щодо сутності поняття фінансовий стан, його можна визначити як результат системи відносин, що виникають в процесі кругообігу  засобів суб’єкта господарювання, а також джерел цих засобів, що характеризує наявність на певну дату різних активів, розміри зобов’язань, здатність суб’єкта господарювання функціонувати і розвиватися у змінному зовнішньому середовищі, поточну й майбутню здатність задовольняти вимоги кредиторів, а також його інвестиційну привабливість.

Слід зазначити, що при проведенні оцінки фінансового стану підприємства (здійснення адекватної оцінки) потрібно вивчати значення отриманих в результаті аналізу фінансового стану показників, з точки зору відповідності їх фактичних значень нормативним для конкретного підприємства рівням, визначати фактори, що вплинули на величину показника в звітному періоді та здійснювати прогноз її величини на перспективу.

Для досягнення основної мети аналiзу  фiнансового  стану підприємства – об’єктивної його оцiнки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових pесуpсiв можуть застосовуватися piзнi методи аналізу.

В даному контексті зазначимо, що міжнародна практика розробила певні методи аналізу фінансового стану, які ґрунтуються на різноманітних абсолютних  та  відносних  типових  показниках,  що  дають  можливість  не


тільки проводити аналіз статей балансу підприємства, але й порівнювати підприємства окремої галузі господарства або таких, що займаються аналогічними видами діяльності.

Отже, відповідно до мети аналізу фінансового стану, його основними завданнями є визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

  1.  Інформаційне забезпечення аналізу фінансового

стану підприємства

Основними інформаційними джерелами для оцінювання фінансового стану підприємства є:

  •  показники фінансової звітності підприємства;
  •  показники статистичної звітності підприємства;
  •  дані поточного бухгалтерського обліку [28].

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) форма №1, звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) форма №2 , звіту про рух грошових коштів форма №3, звіту про власний капітал форма №4 і приміток до фінансової звітності.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:


  •  оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;
  •  оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;
  •  прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики [25].

 Для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форма і порядок складання яких визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25) (із змінами).Дане положення визначає:

  •  мету фінансових звітів;
  •  їх склад;
  •  звітний період;
  •  якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;
  •  вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

П(С)БО 1 треба застосовувати за підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

В таблиці 1.3 відображено інформаційні потреби основних користувачів звітності [2].

Інформаційні потреби користувачів фінансової звітності розрізняються відповідно до мети її використання. Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та порівнянну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.


Таблиця 1.3

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

Користувачі звітності

Інформаційні потреби

Інвестори, власники

Придбання, продаж та володіння цінними паперами Участь у капіталі підприємства

Оцінка якості управління Визначення суми дивідендів

Керівництво підприємства

Регулювання діяльності підприємства

Банки, постачальники та інші кредитори

Забезпечення зобов’язань підприємства

Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання

Замовники

Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання

Працівники підприємства

Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання

Забезпечення зобов’язань підприємства перед працівниками

Органи державного управління

Формування макроекономічних показників

Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки в наданні звітної інформації вона може втратити свою актуальність.

Призначення різних компонентів фінансової звітності наведено в таблиці 1.4 [2].

Таблиця 1.4

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Компоненти фінансової звітності

Зміст

Використання інформації

Баланс

Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу

Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування змін у економічних ресурсах, які підприємство (імовірно) контролюватиме в майбутньому

Звіт про фінансові результати

Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період

Оцінка та прогноз прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат

Звіт про власний капітал

Зміни в складі власного

капіталу підприємства протягом звітного періоду

Оцінка та прогноз змін у власному капіталі

Звіт про рух грошових коштів

Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду

Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства


Продовження таблиці 1.4

Примітки

Вибрана облікова політика. Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’язкова за П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості

Оцінка та прогноз: облікової політики; ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання; діяльності підрозділів підприємства тощо

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

В процесі складання фінансової звітності підприємства слід керуватися принципами автономності, безперервності діяльності підприємства, періодичності, нарахування, відповідності, послідовності, обачності, а також єдиного грошового вимірника. Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися  узгодити усі  перелічені принципи так, щоб досягти належних якісних характеристик фінансової звітності [17].

Підсумовуючи вищенаведений матеріал, слід зазначити наступне, що основними інформаційними джерелами для оцінювання фінансового стану підприємства є показники фінансової, статистичної звітності підприємства і дані поточного бухгалтерського обліку.

Інформацію для аналізу фінансового стану поділяють на відкриту (представлена інформаційними даними, які містяться у бухгалтерській і статистичній звітності і виходять за межі підприємства) й закриту (планові і прогнозовані показники, норми, нормативи, ліміти, тарифи, тобто інформація, що становить комерційну таємницю).

Також слід виокремити, що інформаційні потреби користувачів фінансової звітності розрізняються відповідно до мети її використання. Тому фінансова  звітність  повинна  надати  дохідливу,  доречну,  достовірну  та


порівнянну  інформацію  щодо  фінансового  стану,  результатів  діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Важливим моментом аналізу фінансового стану є використання крім фінансової звітності на підприємствах іншої інформації, яка доступна тільки персоналу підприємства, зокрема, планово-нормативна (фінансовий план, нормативи), конструкторсько-технологічна інформація, позаоблікова інформація (маркетингові дослідження, закони, інструкції, експертна інформація) тощо.

Таким чином, на основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі (прогнозування майбутнього фінансового стану).

  1.  Система показників, що використовуються при аналізі фінансового стану підприємства

В сучасних умовах для оцінки фінансового стану діяльності підприємства використовується система показників, що детально і всебічно характеризує фінансовий стан підприємства і надає об’єктивну оцінку цього аналізу. Показники підприємства мають бути такими, щоб ті, хто в тій чи і мірі пов'язаний економічними відносинами з підприємством, міг отримати всю потрібну інформацію і знайти відповідь на всі запитання, наприклад, визначивши надійність підприємства, партнери і постачальники можуть вирішити чи  являється доцільною подальша співпраця з даним суб’єктом господарювання [29].

Початковим етапом в оцінці фінансового стану підприємства являється розрахунок  показників  майнового  стану  підприємства,  що  з  одного  боку

  дають загальну вартісну оцінку активів – показник сума господарських   коштів , що є у розпорядженні підприємства, а з іншого – показують частку зношених основних  засобів  у  загальній  їх  вартості  –  коефіцієнт  зносу основних фондів. Крім того, саме тут, ми можемо прослідкувати в динаміці, яка частина основних засобів була оновлена – коефіцієнт оновлення основних засобів, а яка вибула, через моральний і фізичний знос – коефіцієнт вибуття основних засобів [11]. Розрахунок і нормативне значення показників оцінки майнового стану приведено в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5

Порядок розрахунку та нормативне значення показників майнового стану підприємства

Показник

Формула розрахунку

Формула розрахунку за даними фінансової звітності

Нормативне значення

Сума господарських коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства

Підсумок балансу

Ф1 р.1300

Збільшення

Коефіцієнт зносу основних засобів

 Сума зношених основних засобів

Первісна вартість основних засобів

 Ф1 р.1012 

Ф1 р.1011

< 0

Коефіцієнт оновлення основних засобів

Балансова вартість придбаних у звітному періоді основних засобів

Первісна вартість основних засобів на кінець звітного періоду

Ф1 р.1011 гр.4 –      р. 1011 гр.3 р.1011 пот. рік

Збільшення

Коефіцієнт вибуття основних засобів

Балансова вартість вибулих у звітному періоді основних засобів

Первісна вартість основних засобів на початок звітного періоду

Ф5 р.260(гр.8)

Ф1 р.1011(гр.3)

Повинен бути менше ніж коефіцієнт оновлення основних засобів

Коефіцієнт придатності основних засобів

Залишкова вартість основних засобів

Первісна вартість основних засобів

Ф1 р.1010

Ф1 р.1011

> 0

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у вартості майна підприємства

Залишкова вартість основних засобів

Вартість активів підприємства

Ф1 р.1010

Ф1 р.1300

> 0,3

Особливе  місце  серед  показників,  які  характеризують  фінансовий стан підприємства, належить показникам платоспроможності та ліквідності. Платоспроможність   означає здатність покриття усіх  зобов’язань підприємства (короткострокових та довгострокових) усіма активами. Оцінка платоспроможності  проводиться  на  основі характеристики  ліквідності поточних активів. Під ліквідністю підприємства слід розуміти його здатність покривати зобов’язання активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов’язань [26]. Алгоритм  розрахунку показників для аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства представлено в таблиці 1.6.

Таблиця 1.6

Система показників для аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства

Показник

Формула розрахунку

Формула розрахунку за даними фінансової звітності

Нормативне значення

Коефіцієнт покриття

Оборотні активи

Поточні зобов’язання

Ф1 р.1195 

Ф1 р.1695

> 1

Коефіцієнт швидкої ліквідності

Оборотні активи - Запаси 

Поточні зобов’язання

Ф1 (р.1195-

р.1110)

Ф1 р.1695

0,6-0,8

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Грошові кошти та їх еквіваленти + Поточні фінансові інвестиції Поточні зобов’язання

Ф1 р.1160 +

 р.1165

Ф1 р.1695

> 0,25

збільшення

Чистий оборотний капітал

Оборотні активи – Поточні зобов’язання

Ф1 р1195 –Ф1 р.1695

> 0,

збільшення

Частка власних оборотних засобів у покритті запасів

Власні оборотні засоби

Вартість запасів

Ф1 р.1195 – р.1695

Ф1 р.1100+

р.1110

> 1

Ознакою ліквідності є перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями, тобто наявність чистого робочого капіталу (власного оборотного капіталу).

Водночас слід утримуватися від "замороження" на тривалий період високоліквідних  активів  від  участі  у  виробничому  процесі,  оскільки  це врешті-решт призведе до зниження показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, зокрема, рентабельність виробництва.

Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. В той же час ліквідність, характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але і перспективу[41].

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів з активу, які згруповані за ступенем убуваючої ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями з пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення (табл. 1.7 і 1.8).

Таблиця 1.7

Класифікація активів підприємства

Групи активів

Умовне позначення

Характеристика

Формула розрахунку за даними фінансової звітності

Найбільш ліквідні активи

А1

Грошові кошти підприємства

Поточні фінансові інвестиції

Ф1 р.1160 +

р.1165

Активи, що швидко реалізуються

А2

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

Готова продукція

Векселі одержані

Ф1р.1125+ р.1120+ р.1130 +р.1135+ р.1136+р.1140+р.1145+ р.1155

Активи, що повільно реалізуються

А3

Інша дебіторська заборгованість

Виробничі запаси (за мінусом готової продукції) Інші оборотні активи

Витрати майбутніх періодів (в частині оборотних активів)

Ф1 р.1155+ р.1100-р.1103+ р.1190 + р.1170

Активи, що важко реалізуються

А4

Необоротні активи

Витрати майбутніх періодів (в частині необоротних активів)

Ф1 р.1095 + р.1170

Таблиця 1.8

Класифікація пасивів підприємства

Група пасивів

Умовне  позначен   ня

Характеристика

Формула розрахунку за даними фінансової звітності

Найбільш термінові зобов’язання

П1

Поточні зобов’язання за розрахунками. Інші поточні зобов’язання

Ф1. р.1615+…+р.1650 + р.1690

Короткострокові пасиви

П2

Короткострокові кредити банків

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями Векселі видані. Товарна кредиторська заборгованість

Ф1. р.1600 + р.1605+ р.1610

Довгострокові пасиви

П3

Довгострокові зобов’язання. Забезпечення наступних виплат

Ф1. р. 1595

Постійні пасиви

П4

Власний капітал.

Доходи майбутніх періодів

Ф1 р.1495 + р.1665

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконується наступна умова:

А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4.

Аналіз фінансової стійкості підприємства – найважливіша характеристика його діяльності та  фінансово-економічного добробуту, яка характеризує результат його поточного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами й  зобов’язаннями  і нарощувати економічний потенціал.

Розроблена система показників, які у вітчизняній і світовій практиці використовуються для оцінки фінансової стійкості підприємства. Основними із них є:

— коефіцієнт концентрації власного капіталу(коефіцієнт автономії);

— коефіцієнт фінансової залежності;

— коефіцієнт маневреності власного капіталу;

— коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами;

— коефіцієнт співвідношення власного і залученого капіталу (коефіцієнт фінансової стійкості);

— коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу;

— коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;

— коефіцієнт відношення реальних активів і вартості майна;

— коефіцієнт поточних зобов'язань;

Формули розрахунку показників фінансової стійкості наведено в таблиці 1.9.

Таблиця 1.9

Система показників для аналізу фінансової стійкості підприємства

Показник

Формула розрахунку

Формула розрахунку за даними фінансової звітності

Нормативне значення

Коефіцієнт автономії

Власний капітал

Сума власного і позикового капіталу

Ф1 р.1495

Ф1 р.1900

> 0,5

Коефіцієнт фінансування

Позиковий  капітал Власний капітал

Ф1 р.1595+ р.1695+ р.1700

Ф1 р.1495

< 1,

зменшення

Коефіцієнт фінансової стійкості

Власний капітал Позиковий капітал

Ф1 р.1495 Ф1 р.1595+ р.1695+ р.1700

>1,

збільшення

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

Оборотні засоби – Поточні зобов’язання

Оборотні засоби

Ф1(р.1195-  р.1695)

Ф1 р.1195

> 0,1

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Оборотні засоби – Поточні зобов’язання

Власний капітал

Ф1(р.1195-р.1695)

Ф1 р.1495

> 0,

збільшення

Коефіцієнт фінансової залежності

Позиковий капітал Вартість майна підприємства

Ф1 р.1595+ р.1695+ р.1700

Ф1 р.1900

< 0,5,

зменшення

          Світова практика  господарювання  пов’язує поняття  ділової

активності  з  поняттям  інвестиційної  привабливості  підприємства.  Ділова активність  підприємства  у  фінансовому  аспекті  виявляється  насамперед  у швидкості обороту його  засобів. Аналіз ділової  активності полягає в дослідженні  рівнів  і  динаміки  фінансових  коефіцієнтів  оборотності,  що являються відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства.  Показники  ділової  активності  відображають  ефективність використання фінансових  ресурсів підприємства  [2]. Аналіз ділової активності передбачає розрахунок  показників представлених в таблиці 1.10.

Таблиця  1.10

Система  показників  для  оцінки  ділової  активності підприємства

Показник

Формула розрахунку

Формула розрахунку за даними фінансової звітності

Нормативне значення

Коефіцієнт оборотності активів

Чистий дохід від реалізації продукції Середньозважена вартість активів

Ф2 р.2000 / Ф1 р.1300 гр.3 + р.1300 гр.4) * 0,5

Збільшення

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Собівартість реалізованої продукції Середньозважена сума векселів виданих, товарної кредиторської

заборгованості та поточних

зобов’язань за розрахунками

Ф2 р.2000 Ф1(S(р.1605/ р.1645)гр.3+ S(р.1605/р.1645) гр.4)/2

Збільшення

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Власний капітал Позиковий капітал

Ф2 р.2000 Ф1(S (р 1040+ р.1120/ р.1155)гр.3+ 

S(р.1040 +р.1120/р.1150)

гр.4)/2

Збільшення

Строк  погашення дебіторської заборгованості, днів

Тривалість періоду Коефіцієнт оборотності дебіторської

заборгованості

-

Зменшення

Строк  погашення кредиторської заборгованості, днів

Тривалість періоду Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

-

Зменшення

Коефіцієнт оборотності основних   засобів (фондовіддача)

Чистий дохід Середньорічна вартість основних

засобів (первісна)

Ф2 р. 2000

Ф1 (р. 1010

(гр.3) +р.

1010(гр.4 ))/2

Збільшення

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

Чистий дохід

Середньорічна вартість власного

капіталу

Ф2 р. 2000

Ф1 (р. 1495

(гр.3)+р. 1495

(гр.4))/2

Збільшення

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів

Собівартість реалізованої продукції  Середньорічна вартість матеріальних запасів

Ф2 р. 2050 

Ф1 ((S

(р.1101/р.1104)гр.

3+S(р.1101/р.

1104) гр.4)/2

Збільшення

Для оцінки ефективності господарської діяльності використовуються показники рентабельності. Рентабельність підприємства відображає ступінь прибутковості його діяльності. Аналіз рентабельності полягає в дослідженні рівнів і динаміки фінансових коефіцієнтів рентабельності, що є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства [7]. Формули для розрахунку показників рентабельності наведено в таблиці 1.11.

Таблиця 1.11

Показники рентабельності діяльності підприємства

Показник

Формула розрахунку

Нормативне значення

Коефіцієнт рентабельності активів

Ф2 р. 2350 або р. 2355

Ф1 (р. 1300 (гр.3)+ р. 1300

(гр.4))/2

> 0

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу

Ф2 р. 2350 або р. 2355

(Ф1 (р. 1495 (гр.3)+ р. 1495

(гр.4))/2 )*100

> 0

Коефіцієнт рентабельності діяльності

  Ф2 р. 2350 або р. 2355 

Ф2 р. 2000

> 0

Коефіцієнт рентабельності продукції

Ф2 р.2190 (або р.2195)+2180- 2120

Ф2 (р. 2050+2130+2150)

> 0

Таким чином, варто зазначити, що стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Отже, показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами,  могли  одержати  відповідь  на  запитання,  наскільки  надійне підприємство  як  партнер  у  фінансовому  відношенні,  а  отже,  прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством.

Початковим етапом в оцінці фінансового стану підприємства являється розрахунок показників майнового стану підприємства, що дають загальну вартісну оцінку активів і показують  частку зношених  основних засобів у загальній їх вартості. Крім того, саме тут, ми можемо прослідкувати в динаміці, яка частина основних засобів була оновлена, а яка вибула, через моральний і фізичний знос.

Особливе місце серед показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, належить показникам платоспроможності та ліквідності. Під платоспроможністю підприємства розуміється здатність покриття усіх зобов’язань підприємства (короткострокових та довгострокових) усіма активами. Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів. Під ліквідністю підприємства слід  розуміти його здатність покривати зобов’язання активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов’язань.

Аналіз фінансової стійкості підприємства є найважливішою характеристикою його діяльності та фінансово-економічного добробуту, яка характеризує результат його поточного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами й  зобов’язаннями  і нарощувати економічний потенціал.

Показники ділової активності (інвестиційної привабливості) відображають ефективність використання фінансових ресурсів підприємства.

Для  оцінки  ефективності  господарської  діяльності  підприємства використовуються показники рентабельності, які відображають ступінь прибутковості його діяльності.

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні.


РОЗДІЛ 2. КОМЛЕКСНИЙ АНАЛ
ІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ

ФГ «ТРОЯНДА-АГРО»

  1.  Загальна характеристика фінансово-господарської

діяльності підприємства

Для проведення аналізу фінансового стану було обрано підприємство агропромислового комплексу    України    –    фермерське господарство «Троянда-Агро», що знаходиться за адресою : с.Джулинка, Бершадський район, Вінницька область, вул. Грушевського, 57.

Свою історію фермерське господарство «Троянда-Агро» веде з       1990 року – з часів прийняття Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, Закону України  «Про селянське(фермерське) господарство» від 20.12.1991 року, Постанови Верховної Ради Української РСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 року.  

 На той час створення фермерського господарства було унікальною можливістю започаткування нової форми господарювання на землі, використання власних знань та досвіду для запровадження ефективних методів вирощування сільськогосподарських культур.

Для ведення фермерського господарства виділялися земельні ділянки із земель запасу, які формувалися за рахунок вилучення із земель колгоспів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств і організацій диференційовано не менше 12-15 відсотків сільськогосподарських угідь. Свою діяльність ФГ «Троянда-Агро» розпочинало з обробітку 20 гектарів землі та одного власного трактора.

Починаючи з 2000 року, фермерське господарство «Троянда-Агро» поступово збільшувало свої землеволодіння саме за рахунок оренди земельних ділянок, що виділялися в натурі власникам земельних часток (паїв). Наразі господарством укладено договори оренди землі більш ніж з півтисячею селян. Площа ріллі, що обробляється господарством, складає близько 650 гектарів.

З метою забезпечення високої якості вирощеного зерна, урожайності та збереження родючості ґрунтів господарство застосовує сучасні комплексні мінеральні добрива, використовує насіння та засоби захисту рослин кращих вітчизняних на зарубіжних виробників. Досвід та кваліфікація спеціалістів господарства дозволяють з року в рік отримувати високий та якісний урожай навіть у несприятливі роки.

Матеріальна база також постійно розширюється. Господарство має сучасні складські приміщення, потужні газові зерносушарки, гаражі для техніки. Машинно-тракторний парк укомплектований повним набором сучасної сільськогосподарської техніки вітчизняного та зарубіжного виробництва, вантажним та легковим автотранспортом. Технічне обслуговування техніки здійснюється у власній обладнаній майстерні.

Найактуальнішими проблемами, що впливають на розвиток та діяльність ФГ «Троянда-Агро», є:

  1.  значна закредитованiсть пiдприємства, в тому числі значнi борги перед постачальниками сировини;
  2.  несприятливі погодні умови;
  3.  слабка державна фінансово-кредитна підтримка фермерства;
  4.  високі ціни на предмети матеріального та технічного забезпечення.

Фермерське господарство «Троянда-Агро» займається вирощуванням зернових  культур ( вид економічної діяльності  01.11 згідно з КВЕД). Всього ФГ «Троянда-Агро»  має можливості по вирощуванню 8 найменувань зернових культур, переважна більшість яких використовується як товари народного споживання.  

Таблиця 2.1

Основні фінансово-господарські показники діяльності підприємства

ФГ «Троянда-Агро» за період 2012-2014 рр.

Показник

Рік

Відхилення

2012

2013

2014

+/-

%

Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.

3048,1

3501

5385,7

2307,6

75,7

Чистий дохід підприємства, тис. грн.

2540,1

2917,5

5275,1

2735

107,7

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.

1821,8

2600,9

4670,2

2848,4

156,4

Валовий прибуток підприємства, тис. грн.

718,3

316,6

604,9

-113,4

-15,8

Чистий прибуток підприємства,тис. грн.

685,7

49,8

327,2

-358,5

-52,3

Власний капітал,тис. грн.

1969,7

1505,2

1795,2

-174,5

-8,9

Позиковий капітал, тис. грн.

539,5

2166,8

3505,8

2966,3

549,8

Необоротні активи, тис. грн.

1608

3356,5

4597,3

2989,3

185,9

Оборотні активи, тис. грн.

831,1

315,5

703,7

-127,4

-15,3

Середньооблікова чисельність  працюючих, чол.

13

15

16

3

23

Дохід від реалізації продукції за 2013 рік склав 3501 тис.грн., що на 2,9 тис. грн. (0,1%) більше, ніж за аналогічний період 2012 року. Собівартість  реалізованої продукції за 2013 рік склала 2600,9 тис.грн., що на 779,1 тис. грн. (42,76%) більше, ніж за аналогічний період 2012 року. При цьому валовий прибуток за 2013 рік склав 316,6 тис. грн., що на     401,7 тис. грн . (-55,92%) менше, ніж за аналогічний період 2012 року. В результаті впливу іншої операційної діяльності, адміністративних витрат, витрат на збут, інших доходів, інших витрат, а також результатів від фінансової діяльності підприємство отримало у 2013 році чистий прибуток на суму 49,8 тис. грн., що на 635,9 тис. грн. (-92,73%) менше , ніж за аналогічний період 2012 року.

Дохід від реалізації продукції за 2014 рік склав 5385,7 тис.грн., що на 1884,7 тис. грн. (53,83%) більше, ніж за аналогічний період 2013 року. Собівартість  реалізованої продукції за 2014 рік склала 4670,2 тис.грн., що на 2069,3 тис. грн. (79,56%) більше, ніж за аналогічний період 2013 року. При цьому валовий прибуток за 2014 рік склав 604,9 тис. грн., що на     288,3 тис. грн . (91,06%) більше, ніж за аналогічний період 2013 року. А також підприємство отримало у 2014 році чистий прибуток на суму      327,2 тис. грн., що на 277,4 тис. грн. (557%) більше , ніж за аналогічний період 2013 року.

Дохід від реалізації продукції за 2014 рік склав 5385,7 тис.грн., що на 2307,6 тис. грн. (75,7%) більше, ніж за аналогічний період 2012 року. Собівартість  реалізованої продукції за 2014 рік склала 4670,2 тис.грн., що на 2848,4 тис. грн. (156,4%) більше, ніж за аналогічний період 2012 року. При цьому валовий прибуток за 2014 рік склав 604,9 тис. грн., що на     113,4 тис. грн . (-15,8%) менше, ніж за аналогічний період 2012 року. А також підприємство отримало у 2014 році чистий прибуток на суму      327,2 тис. грн., що на 358,5 тис. грн. (-52,3%) менше , ніж за аналогічний період 2012 року.

Необхідно відзначити, що за період 2012-2014 років виручка від реалізації продукції завжди покривала собівартість реалізованої продукції, хоча ціни на сировину на окремі види зернових культур були вищими, ніж ринкові ціни, за якими реалізовувалася продукція фермерського господарства.

Зменшення власного капіталу у 2014 році порівняно з 2012 роком склало  8,9% (-174,5 тис. грн.). В той же час збільшення позикового капіталу становило 549,8% (2966,3 тис. грн.) за 2014 рік порівняно  з 2012 роком.

Відбулося збільшення величини необоротних активів за аналізований період на 185,9% (2989,3 тис. грн.) та зменшення величини оборотних активів на 15,3% (-127,4 тис. грн.).

У зв’язку з збільшенням кількості найменувань зернових культур, що вирощує фермерське господарство, з’явилася необхідність розширення штату працівників. Тому в 2014 році порівняно з 2012 роком чисельність всього персоналу господарства збільшилась на 23% (3 чоловіка).  

Отже, в цілому фінансово-господарські показники фермерського господарства «Троянда-Агро» за аналізований період свідчать про задовільне функціонування та прибуткову діяльність підприємства, хоча і  спостерігається зростання фінансової  залежності  від позикових коштів  для подальшої діяльності підприємства.

Стійкість фінансового стану підприємства в значній мірі залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів в активи, які є динамічними по своїй природі. В процесі функціонування підприємства величина та структура активів змінюються, найбільш загальні уявлення про їх зміну можна дізнатися, розрахувавши  показники майнового стану підприємства ФГ «Троянда-Агро».

Для розрахунку показників були використані дані річної фінансової звітності підприємства. Результати розрахунку наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз майнового стану підприємства ФГ «Троянда-Агро»

за період 20012-2014 рр.

Показник

Роки

Відхилення

2012

2013

2014

+/-

%

Сума господарських коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, тис. грн.

2509,2

3672

5301

2791,8

111,2

Коефіцієнт зносу основних засобів

0,28

0,2

0,19

-0,09

-32,1

Коефіцієнт придатності

0,72

0,8

0,81

0,09

12,5

Коефіцієнт оновлення

0,26

0,47

0,26

0

0

Коефіцієнт реальної вартості майна

0,64

0,91

0,87

0,23

36

Протягом аналізованого періоду відбулося значне збільшення суми господарських коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства  на 111,2 % ( на 2791,8 тис. грн.).

Коефіцієнт зносу основних засобів розраховується відповідно до табл.1.5 (строка 2) :

2012 Кзоз = 620 : 2228= 0,28

2013 Кзоз= 856,7 : 4213,2 = 0,2

2014 Кзоз= 1106,1 : 5703,4 = 0,19

Частка вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, тобто коефіцієнт зносу знаходиться в нормативному діапазоні (менше 0,5). За аналізований період спостерігається позитивна тенденція до зменшення коефіцієнту зносу основних фондів на 32,1 % (0,09). Зміни даного показника відбуваються через збільшення балансової вартості основних фондів.

Коефіцієнт придатності розраховується відповідно до табл.1.5 (строка 5) :

2012 Кфп = 1608 : 2228 = 0,72

2013 Кфп = 3356,5 : 4213,2 = 0,8

2014 Кфп= 4597,3 : 5703,4 = 0,81

Якщо  розглядати  зміну  частини  основних  фондів  придатну  для експлуатації в процесі господарської діяльності (коефіцієнт придатності), то можна зробити наступні висновки: за період 2012-2014 роки спостерігається позитивна тенденція до збільшення коефіцієнта придатності на 0,09 (12,5 %).

Коефіцієнт оновлення розраховується відповідно до табл.1.5 (строка 3) :

2012 Кфо = (2228 – 1641,2) : 2228 = 0,26

2013 Кфо = (4213,2 – 2228) : 4213,2 = 0,47

2014 Кфо = (5703,4 – 4213,2) : 5703,4 = 0,26

Розглянемо ситуацію введення частини основних фондів за визначений період у загальну вартість основних фондів підприємства. З цією метою проаналізуємо коефіцієнт оновлення основних фондів за період 2012-2014 роки: величина коефіцієнту має позитивну тенденцію до збільшення за період 2012-2013 роки, проте за період 2013-2014 має негативну тенденцію до зменшення.

Коефіцієнт реальної вартості майна розраховується відповідно до табл.1.5 (строка 6) :

2012 Крвм = 1608 : 2509,2 = 0,64

2013 Крвм = 3356,5 : 3672 = 0,91

2014 Крвм = 4597,3 : 5301 = 0,87

Аналізуючи зміну величини коефіцієнта реальної вартості майна за період 2012-2014 років можна підсумувати, що загалом спостерігається позитивна тенденція до збільшення величини даного коефіцієнта за період на 36 % (0,23). Значення коефіцієнта реальної вартості майна підприємства протягом всього періоду задовольняють нормативне значення (коефіцієнт реальної вартості майна більше 0,3).

Здійснивши аналіз майнового стану підприємства, слід констатувати наступне:  коефіцієнт  зносу  в  2014  році  склав  19  %,  що  є нормальним показником, а також спостерігається тенденція до його зменшення на перспективку, що повинно позитивно відобразитися на діяльності підприємства.  

Щодо ситуації з оновленням основних фондів підприємства за період 2013-2014 років, то тут простежується негативна тенденція до зменшення коефіцієнту оновлення на 28,5 %, що головним чином відбувається через брак коштів на модернізацію виробничого обладнання. З даного розрахунку можна зробити висновок, що підприємство не проводило заходів щодо відновлення основних фондів, а навпаки спостерігається зниження первісної вартості у порівнянні с попереднім періодом.

Результати розрахованих показників майнового стану підприємства свідчать про наявність як позитивних, так і негативних тенденцій, що відбуваються в динаміці активів підприємства, а саме: зменшення ступеню зносу основних засобів, зменшення частини оновлених основних фондів, збільшення частини реальної вартості основних засобів у вартості майна підприємства.

  1.  Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін переходу яких в грошову форму відповідає терміну погашення зобов’язань. Аналіз ліквідності балансу підприємства ФГ «Троянда-Агро» за період 2012-2014 рр. представлений у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз ліквідності  балансу підприємства

ФГ «Троянда-Агро» за період 2012-20014 рр., тис. грн.

Стаття активу

2012 р.

2013 р.

2014 р.

Статті пасиву

2012 р.

2013 р.

2014 р.

Найбільш ліквідні активи

305,9

9,9

314,4

Найбільш термінові пасиви

539,5

2166,8

3505,8

Активи, що швидко реалізуються

462,7

9

12,1

Короткострокові пасиви

-

-

-

Активи, що повільно реалізуються

62,5

296,6

377,2

Довгострокові пасиви

-

-

-

Активи, що важко реалізуються

1678,1

3356,5

4597,3

Постійні пасиви

1969,7

1505,2

1795,2

Співвідношення найбільш ліквідних активів та найбільш термінових пасивів дає змогу з’ясувати поточну ліквідність (А1 < П1), яка свідчить про неплатоспроможність   підприємства   на   найближчий   проміжок    часу.

Слід також зазначити, що співвідношення активів, що швидко реалізуються, та короткострокових пасивів (А2 > П2), а також, активів, що повільно реалізуються, та довгострокових активів (А3 > П3) свідчать про можливість підприємства здійснювати розрахунки за всіма видами зобов’язань . Крім того, співвідношення активів, що важко реалізуються, з постійними пасивами (А4 > П4) свідчить, що підприємство дотримується умов фінансової стійкості (наявності вільних оборотних коштів).

Ліквідність підприємства – це його здатність швидко продавати активи та одержувати кошти для погашення поточних зобов’язань. Від того, як швидко і ефективно підприємство здійснює ці процеси, залежить ефективність   діяльності   підприємства   в   цілому.   Для   характеристики  ліквідності ФГ «Троянда-Агро» було розраховано показники наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Аналіз ліквідності та платоспроможності  підприємства

ФГ «Троянда-Агро» за період 2012-2014 рр.

Показник

Рік

Відхилення

2012

2013

2014

+/-

%

Коефіцієнт покриття

1,54

0,15

0,2

-1,34

-87

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,65

0,06

0,09

-0,56

-88,2

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,57

0,01

0,09

-0,48

-84,2

Чистий оборотний капітал, тис. грн.

291,6

-1851,3

-2802,1

-3093,7

-1061

Частка власних оборотних засобів у покритті запасів

0,75

-9,62

-7,43

-8,18

-1091

Коефіцієнт покриття розраховується відповідно до табл.1.6 (строка 1) :

2012 Кфп = 831,1 : 539,5 = 1,54

2013 Кфп = 315,5 : 2166,8 = 0,15

2014 Кфп = 703,7 : 3505,8 = 0,2

Аналізуючи зміну коефіцієнта покриття в динаміці  (зміну спроможності підприємства погашати свої боргові зобов’язання за рахунок отриманих від операційної діяльності чистого грошового потоку та прибутку) можна зробити наступні висновки: за період  2012 року величина даного коефіцієнта відповідає нормативному значенню.         У період 2013-2014 років наявна негативна тенденція до зниження коефіцієнта покриття. Загальна зміна показника за аналізований період склала –     87 % (-1,34).

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується відповідно до табл.1.6 (строка 2) :

2012 Кфшл = (831,1 – 62,5 – 420) : 539,5 = 0,65

2013 Кфшл = (315,5 – 192,5) : 2166,8 = 0,06

2014 Кфшл = (703,7 – 377,2) : 3505,8 = 0,09

Аналізуючи зміну значень коефіцієнту швидкої ліквідності зазначимо, що тільки у 2012 році він відповідає нормативному, але станом на 2014 рік значення даного коефіцієнта склало 0,09, тобто в порівнянні з 2012 роком зменшилося на 88,2  (-0,56). Дана зміна відбулася за рахунок збільшення величини поточних зобов’язань підприємства за аналізований період.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується відповідно до табл.1.6 (строка 3) :

2012 Кфал = 305,9 : 539,5 = 0,57

2013 Кфал = 9,9 : 2166,8 = 0,01

2014 Кфал = 314,4 : 3505,8 = 0,09

Що стосується коефіцієнта абсолютної ліквідності (платоспроможності), то можна констатувати наступне: за аналізований період значення даного коефіцієнта не відповідали нормативним (були значно меншими) і протягом наведених років спостерігається їх зменшення ( крім показнику в 2012 році). В 2014 році по відношенню до 2012 року зменшення склало 0,48 (-84,2 %). Це означає, що підприємство відчуває значні труднощі у поточних розрахунках, які в свою чергу тягнуть за собою штрафні санкції.

Чистий оборотний капітал розраховується відповідно до табл.1.6    (строка 4) :

2012 ЧОК = 831,1 – 539,5 = 291,6 тис. грн.

2013 ЧОК= 315,5 – 2166,8 = -1851,3 тис. грн.

2014 ЧОК= 703,7 – 3505,8 = -2802,1 тис. грн.

Аналізуючи показник чистого оборотного капіталу, можна зробити наступні висновки: у 2012 році значення даного показника задовольняло нормативне. У 2013-2014 роках показник чистого оборотного капіталу  був від’ємним    (не    відповідав    нормативному    значенню)         і    становив -1851,3 і -2802,1  тис. грн. відовідно. Дана ситуація є результатом збільшення поточних  зобов’язань  підприємства  по  відношенню  до  суми  оборотних активів.

Частка власних оборотних засобів у покритті запасів розраховується відповідно до табл.1.6    (строка 4) :

2012 Чвоз = (831,1 + 70,1  – 539,5) : (62,5 + 420) = 0,75

2013 Чвоз = (315,5 – 2166,8) : 192,5 = -9,62

2014 Чвоз = (703,7 – 3505,8) : 377,2 = -7,43

Розглядаючи зміну величини показника частки власних оборотних засобів у покритті запасів за період 2012-2014 роки, можна підсумувати наступне: повна невідповідність протягом періоду за 2012-2014 роки. В 2014 році показник приймає від’ємне значення (-7,43). За аналізований період зменшення даного показника склало 1091 % (-8,18). Наявна ситуація пояснюється значним збільшенням суми поточних зобов’язань у 2014 році.

Дані таблиці 2.4 показують, що ситуація з ліквідністю та платоспроможністю підприємства була цілком задовільною станом на 2012-2013 роки (майже всі показники в межах норми), але у 2014 році спостерігається значне погіршення ситуації.

На основі проведеного аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства можна зробити наступні висновки: загальна ситуація була цілком задовільною станом на 2012 рік (показники в межах норми), але у 2013-2014 роках спостерігається значне погіршення ситуації, а саме: значно зменшилася спроможність підприємства погашати свої боргові зобов’язання за рахунок отриманих від операційної діяльності чистого грошового потоку та прибутку за рахунок збільшення суми короткострокових кредитів банків; підприємство не здатне виконувати короткострокові зобов’язання за рахунок вільних грошових коштів і  короткострокових фінансових  вкладень; підприємство відчуває значні труднощі у поточних розрахунках, які в свою чергу тягнуть за собою штрафні санкції; збільшилася сума поточних зобов’язань підприємства по відношенню до суми оборотних активів; запаси покриваються головним чином за рахунок  позикових коштів, а не власних оборотних засобів.

  1.  Аналіз фінансової стійкості підприємства

Аналіз фінансової стійкості на підприємстві є досить важливим етапом при аналізі всього фінансового стану. В довгостроковому плані фінансова стійкість характеризується відношенням власних і запозичених коштів. Для виявлення тенденцій фінансової стійкості нами було розраховано групу показників (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Аналіз фінансової стійкості підприємства ФГ «Троянда-Агро»

за період 2012-2014 роки

Показник

Рік

Відхилення

2012

2013

2014

+/-

%

Коефіцієнт автономії

0,78

0,41

0,51

-0,27

-34,6

Коефіцієнт фінансування

0,27

1,44

1,95

1,68

622

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,15

-1,23

-1,56

-1,71

-1140

Коефіцієнт фінансової стійкості

3,65

0,69

0,51

-3,14

-86

Коефіцієнт забезпечення власним оборотним капіталом

0,35

-5,86

-3,98

-4,33

-1237

Коефіцієнт фінансової залежності

0,21

0,59

0,66

0,45

214,3

Коефіцієнт автономії розраховується відповідно до табл.1.9 (строка 1) :

2012 Кфа= 1969,7 : 2509,2 = 0,78

2013 Кфа= 1505,2 : 3672 = 0,41

2014 Кфа = 1795,2 : 5301 = 0,51

Аналізуючи коефіцієнт автономії за період 2012-2014 роки можна зробити наступні висновки: 2012 і 2014 роки характеризувалися нормативним значенням показника 0,78 і 0,51 відповідно,а у 2013 році не відповідала нормативу і становила 0,41. У 2014 році відношенню до рівня 2012 року величина  коефіцієнта  зменшилася  на   34,6  %, хоча все ж відповідає нормативному значенню (>0,5).

Коефіцієнт фінансування розраховується відповідно до табл.1.9       (строка 2) :

2012 Кфф = 539,5 : 1969,7 = 0,27

2013 Кфф = 2166,8 : 1505,2 = 1,44

2014 Кфф = 3505,8 : 1795,2 = 1,95

Коефіцієнт фінансування протягом аналізованого періоду має негативну тенденцію до збільшення, що не відповідає нормативному значенню показника. У 2014 році по відношенню до 2012 року значення коефіцієнта фінансування збільшилося на 1,68 (на 622%). Дані зміни відбулися за рахунок зменшення власного капіталу підприємства і збільшення, головним чином, суми поточних зобов’язань. Отже, можна зробити висновок, що в більшій мірі діяльність підприємства фінансується за рахунок позикових коштів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується відповідно до табл.1.9 (строка 5) :

2012 Кмвк = (831,1 – 539,5) : 1969,7 = 0,15

2013 Кмвк = (315,5 – 2166,8) : 1505,2 = -1,23

2014 Кмвк = (703,7 – 3505,8) : 1795,2 = -1,56

Коефіцієнт маневреності власного капіталу підприємства має негативну тенденцію до зменшення, тобто зменшувалася частка власного капіталу, яка використовувалася на потреби фінансування поточної діяльності (вкладення в оборотні активи при одночасному збільшенню частки позикового капіталу). Протягом аналізованого періоду відбулися наступні зміни: значення коефіцієнту маневреності власного капіталу зменшилося на 1,71 (на 1140 %) і склало у 2014 році -1,56 при значенні 0,15 у 2012 році. Головним чином такі зміни відбулися за рахунок збільшення поточних зобов’язань підприємства і за рахунок зменшення власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової стійкості розраховується відповідно до табл.1.9 (строка 3) :

2012 Кфс = 1969,7 : 539,5 = 3,65

2013 Кфс= 1505,2 : 2166,8 = 0,69

2014 Кфс= 1795,2 : 3505,8 = 0,51

Аналізуючи коефіцієнт фінансової стійкості підприємства можна сказати, що знову ж таки  ми бачимо негативну тенденцію до  зменшення показника і тим самим відхилення від нормативного значення у 2013-2014 роках. Починаючи з 2012 року коефіцієнт фінансової стійкості постійно зменшується: у 2013 році по відношенню до 2012 року на 2,96 і становив 0,69; у 2014 році по відношенню до 2013 року – на 0,18 і склав 0,51. Загалом за період 2012-2014 років коефіцієнт фінансової стійкості зменшився на 86 % (  на 3,14 ). Отже, можна підсумувати, що значним чином зріс ступінь можливого ризику банкрутства підприємства у зв’язку з використанням позикового капіталу.

Коефіцієнт забезпечення власним оборотним капіталом розраховується відповідно до табл.1.9 (строка 5) :

2012 Кзвок = (831,1 – 539,5) : 831,1 = 0,35

2013 Кзвок = (315,5 – 2166,8) : 315,5 = -5,86

2014 Кзвок = (703,7 – 3505,8) : 703,7 = -3,98

Значення коефіцієнта забезпечення власним оборотним капіталом за період 2012-2014 роки зменшилося на 4,33 ( на  1237  %  )  і  склало  у 2014 році -3,98 при нормативному значенні 0,1. Таким чином, можна сказати наступне: структура капіталу є незадовільною, а підприємство – неплатоспроможним.

Коефіцієнт фінансової залежності розраховується відповідно до табл.1.9 (строка 6) :

2012 Кфз = 539,5 : 2509,2 = 0,21

2013 Кфз = 2166,8 : 3672 = 0,59

2014 Кфз = 3505,8 : 5301 = 0,66

Аналізуючи зміну коефіцієнта фінансової залежності, спостерігаємо наступне: в 2013-2014 роках значення даного показника не відповідаєють нормативу. В 2014 році значення коефіцієнта фінансової залежності збільшилося на 0,45 (на 214,3%) по відношенню до 2012 року і на 0,07  по відношенню до 2013 року і склало 0,66, що в свою чергу перевищує нормативне значення показника на 0,16. Тобто, це означає, що підприємство на 66 % фінансується за рахунок позикового капіталу і відповідно є фінансово залежним.

Таким чином, в більшій мірі діяльність підприємства фінансується за рахунок позикових коштів. Отримані дані свідчать про  незадовільний  фінансовий  стан  підприємства,  його  неспроможність проводити незалежну фінансову політику і тенденцію до зменшення рівня цієї незалежності.

  1.  Аналіз ділової активності та рентабельності підприємства

 Поточна діяльність підприємства може бути проаналізована за допомогою групи показників ділової активності підприємства, які найбільш точно і ґрунтовно відображають дійсний стан речей на підприємстві. Результати розрахунку показників представлено в      таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Аналіз  ділової  активності  підприємства

ФГ «Троянда-Агро» за період 2012-2014 роки

Показник

Рік

Відхилення

2012

2013

2014

+/-

%

Коефіцієнт оборотності активів

1,17

0,94

1,17

0

0

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

129,27

5,85

10,63

-118,64

-91,8

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

26,43

37,45

84,26

57,83

218,8

Строк погашення дебіторської заборгованості, днів

13,6

9,6

4,3

-9,3

-68,3

Строк погашення кредиторської заборгованості, днів

2,8

61,5

33,8

31

1107

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів

4,25

7,7

17,63

13,38

314,8

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)

1,31

0,9

1,06

-0,25

-19,1

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

1,39

1,68

3,2

1,81

130,2

Коефіцієнт оборотності активів розраховується відповідно до табл.1.10 (строка 1) :

2012 Коа = 2540,1 : ((1829,5 + 2509,2) : 2) = 1,17

2013 Коа= 2917,5 : ((2509,2 + 3672) : 2) = 0,94

2014 Коа= 5275,1 : ((3672 + 5301) : 2) = 1,17

Аналізуючи коефіцієнт оборотності активів слід сказати про неефективне  використання  підприємством  усіх  наявних  ресурсів,  про  що свідчить зменшення величини даного показника починаючи з 2012 року (1,17) на  0,23  у  2013  році  (0,94). Проте у 2014 році порівняно з 2013 роком відбулося збільшення даного показника на 0,23 і знову сягнуло позначки у 1,17. Загальне   показника  за  аналізований період                    не змінилося.  

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується відповідно до табл.1.10 (строка 2) :

2012 Кокз = 2540,1 : ((6,2 + 10,9 + 0,3 + 1,1 + 1,6 + 5,3 +3,5 + 10,4) : 2) = 129,27

2013 Кокз = 2917,5 : ((10,9 + 952,1 + 1,1 + 0,1 + 5,3 + 5,8 + 10,4 + 11,9) : 2) = 5,85

2014 Кокз = 5275,1 : ((952,1 + 0,1 + 3,0 + 5,8 + 6,2 + 11,9 + 13,0) : 2) = 10,63

Величина коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості протягом аналізованого періоду має негативну тенденцію до зменшення швидкості обертання кредиторської заборгованості підприємства. За період 2012-2014 роки коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості зменшився на 118,64 (-91,8 %) і склав у 2012 році 10,63. Така зміна відбулася за рахунок зменшення суми чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, тобто підприємство не має коштів якнайшвидше погашати кредиторську заборгованість.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується відповідно до табл.1.10 (строка 3) :

2012 Кодз = 2540,1 : ((149,5 + 42,7) : 2) = 26,43

2013 Кодз= 2917,5 : ((42,7 + 9,0 +  104,1) : 2) = 37,45

2014 Кодз= 5275,1 : ((9,0 + 12,1 + 104,1) : 2) = 84,26

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості протягом аналізованого періоду має тенденцію до збільшення. За період 2012-2014 років величина коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості збільшилася на 218,8 %, тобто показник склав 84,26 рази за період.

Строк погашення дебіторської заборгованості розраховується відповідно до табл.1.10 (строка 4) :

2012 Спдз = 360 : 26,43 = 13,6 днів

2013 Спдз= 360 : 37,45 = 9,6 днів

2014 Спдз= 360 : 84,26 = 4,3 днів

Якщо коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості збільшився за аналізований період, то строк погашення дебіторської заборгованості відповідно зменшився. За період 2012-2014 роки строк погашення дебіторської заборгованості зменшився на 9,3 дні (-68,3 %).   

Строк погашення кредиторської заборгованності розраховується відповідно до табл.1.10 (строка 5) :

2012 Спкз = 360 : 129,27 = 2,8 днів

2013 Спкз= 360 : 5,85 = 61,5 днів

2014 Спкз= 360 : 10,63 = 33,8 днів

У 2012 році строк погашення кредиторської заборгованості становив 2,8 дні, а в 2014 році – 33,8 дні, тобто зріс за період на 31 день (на 110,7 %).

Коефіцієнт  оборотності матеріальних запасів розраховується відповідно до табл.1.10 (строка 8) :

2012 Комз = 1821,8 : ((89,8 + 62,5 + 284,2 + 420) : 2) = 4,25

2013 Комз = 2600,9 : ((482,5 + 192,5) : 2) = 7,7

2014 Комз = 4670,2 : ((192,5 + 377,2) : 2) = 17,63

Проаналізувавши коефіцієнт оборотності матеріальних запасів підприємства, можна зробити наступні висновки: величина даного показника за аналізований період збільшилася на 13,38 (на 314,8 %) і склала у 2014 році 17,63 рази за період.  

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується відповідно до табл.1.10 (строка 6) :

2012 Кооз = 2540,1 : ((1641,2 + 2228) : 2) = 1,31

2013 Кооз= 2917,5 : ((2228 + 4213,2) : 2) = 0,9

2014 Кооз= 5275,1 : ((4213,2 + 5703,4) : 2) = 1,06

Основні засоби на ФГ «Троянда-Агро» використовуються недостатньо ефективно, про що свідчить негативна тенденція до зменшення величини коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі). Значення величини даного коефіцієнта у 2012 році становило 1,39, а в 2014 році становило 1,06. За аналізований період величина коефіцієнта зменшилася на 0,25 (на 19,1 %). Дане становище обумовлене в більшій мірі зменшенням суми виручки від реалізації продукції в 2014 році по відношенню до рівня 2012 року.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується відповідно до табл.1.10 (строка 7) :

2012 Ковк = 2540,1 : ((1676,1 + 1969,7) : 2) = 1,39

2013 Ковк= 2917,5 : ((1969,7 + 1505,2) : 2) = 1,68

2014 Ковк= 5275,1 : ((1505,2 + 1795,2) : 2) = 3,2

Коефіцієнт оборотності власного капіталу за аналізований період збільшився на 1,81 (на 130,2 %). Дана зміна відбулася не за рахунок збільшення рівня продажу продукції підприємства .

В цілому ділова активність підприємства протягом аналізованого періоду характеризувалася як позитивними, так і негативними тенденціями зміни окремих груп наведених вище показників.

На основі результатів, отриманих після аналізу ділової активності підприємства ФГ «Троянда-Агро», можна зробити наступні висновки: має місце неефективне використання підприємством усіх наявних ресурсів; коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованності протягом аналізованого періоду має тенденцію до зменшення, що зумовлено спадом ділової активності підприємства та зростання величини кредиторської заборгованності, підприємство прагне максимізувати коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, оскільки чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів вкладено у цю статтю оборотних активів, яка має найбільш низьку ліквідність. Особливо актуальнее зараз для ФГ «Троянда-Агро»  підвищення оборотності матеріальних запасів, коли підприємство має високий рівень кредиторської заборгованності і виникають вимоги з боку кредиторів.

Узагальнюючи і підводячи підсумки аналізу фінансового стану підприємства найоптимальнішим і доцільним є розрахунок показників рентабельності, які визначають прибутковість діяльності підприємства, продукції, активів і власного капіталу. Показники рентабельності є важливими для характеристики складових формування прибутку та доходів підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики й ціноутворення. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення між наявними та використаними ресурсами. Результати розрахунків показників рентабельності представлено в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Аналіз рентабельності  підприємства   ФГ «Троянда-Агро»

за період 2012-2014 роки

Показник

Рік

Відхилення

2012

2013

2014

+/-

%

Коефіцієнт рентабельності активів

0,32

0,02

0,07

-0,25

-78,1

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу

0,38

0,03

0,2

-0,18

-47,4

Коефіцієнт рентабельності діяльності

0,27

0,02

0,06

-0,21

-77,7

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується відповідно до табл.1.11 (строка 1) :

2012 Кра = 685,7 : ((1829,5 + 2509,2) : 2) = 0,32

2013 Кра= 49,8 : ((2509,2 + 3672) : 2) = 0,02

2014Кра = 327,2 : ((3672 + 5301) : 2) = 0,07

Аналізуючи коефіцієнт рентабельності активів, бачимо тенденцію до зменшення величини даного показника за період 2012-2014 років, але все ж зберігається позитивнее значення. Зменшення величини даного показника  склало  78,1  % ( -0,25),  що  свідчить  про загрозу збитковості  та погіршення результатів діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу відповідно до табл.1.11 (строка 2) :

2012 Крвк = 685,7 : ((1676,1 + 1969,7) : 2) = 0,38

2013 Крвк= 49,8 : ((1969,7 + 1505,2) : 2) = 0,03

2014 Крвк= 327,2 : ((1505,2 + 1795,2) : 2) = 0,2

В 2012 році значення коефіцієнта рентабельності власного капіталу становило 0,38, що є позитивним явищем; у 2014 році по відношенню до 2012 року зменшився на 47,4 % і склав 0,2, що зумовлене зменшенням суми власного капіталу.

Коефіцінт рентабельності діяльності відповідно до табл.1.11 (строка 3) :

2012 Крд = 685,7 : 2540,1  = 0,27

2013 Крд= 49,8 : 2917,5  = 0,02

2014 Крд= 327,2 : 5275,1 = 0,07

Аналізуючи зміну коефіцієнта рентабельності діяльності підприємства за період 2012-2014 років, можна зробити наступні висновки: загальна зміна значення  коефіцієнта    за  період  склала  0,21    і  становило  у  2014  році 0,06, тоді як у 2012 році – 0,27. Дана негативна тенденція пов’язана зі зменшенням суми чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та зменшенням розміру чистого прибутку.

За всіма показниками рентабельності за період 2012-2014 роки спостерігається прибутковіть діяльності підприємства, хоча і з негативними тенденціями.

Таким чином, отримані дані свідчать про невисоку спроможність ФГ «Троянда-Агро» розширювати виробництво і покривати боргові зобов’язання.

Отже, на основі аналізованих даних можна зробити висновок про невисоку ефективність функціонування підприємства ФГ «Троянда-Агро». Але дане підприємство є єдиним фермерським господарством, що знаходиться на даній території, його доцільність для громадян та сільського господарства важко недооцінити . Тому потрібно знайти шляхи задля покращення його фінансового стану з метою збереження ефективного функціонування та існування фермерського господарства ФГ «Троянда-Агро».


РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ
 ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Проблемні аспекти діяльності сільськогосподарського підприємства

В період розвитку ринкових відносин на території України в агропромисловому комплексі країни створюється значна кількість сільськогосподарських підприємств, які різняться між собою за організаційно-правовими формами господарювання. Серед практиків та науковців виникають ряд дискусій, яка з цих форм є найбільш оптимальною та ефективною, тобто такою сільськогосподарською одиницею, яка б поєднувала три головних компонента сталого розвитку території країни, а саме економічний, екологічний та соціальний ефект. На мою думку, з врахуванням міжнародного досвіду розвинутих країн світу та сучасних тенденцій в агропромисловому комплексі України такою одиницею являється фермерське господарство.

За роки реформ у вітчизняному аграрному секторі економіки накопичено практичний досвід становлення фермерства , що дає змогу оцінити роль і місце його в сучасній моделі аграрної економіки, виявити основні тенденції в його становленні та проблеми, які необхідно вирішити для подальшого розвитку.

Фермерство – нове соціально-економічне явище, нова форма господарювання в аграрному секторі України, яка зародилася в процесі проведення земельної реформи. В законі України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.

Фермерські господарстваодні з найбільш перспективних і ефективних форм господарювання, з високою агрокультурою, належним рівнем організації виробництва, бережливим відношенням до землі та оптимальною впорядкованістю території, що займаються комерційними поставками сільськогосподарської продукції на ринок. Особливістю такої впорядкованості є те, що у фермерських господарствах поєднуються в одну цілісну модель використання землі, її захист від ерозійних процесів і антропогенних явищ, розміщення житла, присадибної ділянки, господарського комплексу з необхідними будівлями та інженерними комунікаціями( складами, гаражами, майстернями, зерносушилками тощо) , збалансованою структурою угідь та посівів с/г культур .

Діяльність вище зазначеного суб’єкта господарювання має суттєвий соціальний та екологічний ефект, оскільки фермерство має на меті стале збільшення вартості земельних ресурсів, які будуть нарощувати довгострокову і стабільну ефективність та благополуччя місцевих жителів. Робота у дрібному фермерському господарстві, особливо сімейному, дає можливість нагромаджувати досвід діяльності у сільському господарстві і передавати його із покоління в покоління, що підвищує професійні навички людей, що зайняті у сільському господарстві.

Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України передбачає формування ефективного соціального сектору економіки держави, здатного задовольнити потреби внутрішнього ринку та забезпечити провідні позиції на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продовольства на основі закріплення його багатоукладності. Щодо фермерського господарства «Троянда-Агро», то його основною метою є оброблення земель на віреній їм території, догляд за земельними ділянками місцевого населення та організацій, збір урожаю та подальший його продаж вітчизняним підприємствам агропромислового сектору економіки України.

На сучасному етапі розвитку це вимагає пріоритетного формування різних категорій господарств, власники яких проживають у сільській місцевості, поєднують право на землю із працею на ній, а також власні економічні інтереси з соціальною відповідальністю перед громадою, підприємствами та державою.

Сталий розвиток фермерських господарств слід розглядати як процес відтворення їх виробництва, ресурсів, капіталу та економічних відносин, що у тривалому періоді здатний забезпечити конкурентоздатність їх продукції, активну операційну, інвестиційну та інші види діяльності, а також досягнення умов ефективності функціонування господарства. Виходячи з вищезазначеного можна виділити основну мету забезпечення сталого розвитку фермерського господарства у перспективі -  максимально можливе вирішення невідкладних стратегічних завдань господарства з мінімальними витратами залучених для цього ресурсів та отримання максимального результату, в даному випадку, прибутку.

Ведення фермерського господарства дуже клопітка справа, якою фермери займається 30 – 35 років свого життя, тому залежно від конкретних випадків, їм доцільно розробляти коротко-, середньо- і довгострокові стратегії. Найбільш поширеною є розробка стратегій фермерських господарств на 5 – 10 років.

Ще одним видом сільськогосподарських підприємств є агрохолдинги. Їх прибутковість у меншій мірі залежить від якості землі у майбутньому, а більше від швидкого обороту капіталовкладень, тобто неважливо, що буде із землею завтра, якщо сьогодні можна використати над інтенсивну технологію і через мінімальний час окупити капіталовкладення.

Основними та визначальними перевагами ферм над іншими формами сільськогосподарських підприємств є:

  •  висока мотивація та відповідальність фермерів;
  •  орієнтація на збереження та покращення якості земельних ресурсів;
  •  структура управління підприємством;
  •  простота організаційної структури, яка сприяє підвищенню ефективності виробництва та досягненню певних соціальних цілей;
  •  відсутність плинності кадрів та інших кадрових проблем;
  •  вищі прибутки і рівень рентабельності, ніж в інших сільськогосподарських підприємствах;
  •  максимізація якості продукції;
  •   швидкість і гнучкість реагування на потреби ринку.

У фермерському господарстві «Троянда-Агро», що розташоване на Вінниччині, є ряд проблемних аспектів, що гальмують їх процвітання та  подальший розвиток.

Основними  проблемами є:

  •  виділення недостатніх розмірів земельних наділів з боку органів влади  для ведення ефективного господарювання;  
  •  відсутність проектів землеустрою, щодо еколого-економічного обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь;  
  •  слабка державна фінансово-кредитна підтримка фермерських господарств в Україні, зокрема, на Вінниччині;
  •  суб'єктивізм та подекуди негативне ставлення до фермерів представників виконавчої влади в даній  місцевості;
  •  недостатньо сформована психологія селян до приватного господарювання;  
  •  нерегульованість ринку збуту продукції аграрного сектора;
  •  відсутність необхідної величини власного капіталу для ведення  фермерського господарства;  
  •  велика залежність фермерського господарства від залученого капіталу;
  •  значна заборгованість перед банками;
  •  слабка матеріально-технічна база фермерських господарств;
  •  брак коштів для поновлення основних фондів, необхідної техніки для механізації виробничого процесу і т. п.;
  •  високі ціни на закупівлі насіння, мінеральних добрив, засобів догляду за рослинами;
  •  дисбаланс у паритеті цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, продукцію рослинництва і тваринництва;
  •   несвоєчасні розрахунки заготівельних організацій;
  •  недосконалість механізму довгострокового кредитування та оподаткування фермерських господарств;
  •   велика кількість різних документів, яку необхідно оформити дрібному фермеру для отримання державної допомоги;
  •   брак розфасовки насіння, гербіцидів та інших матеріалів дрібними партіями ;  
  •  недорозвинута інфраструктура;
  •    не в достатній мірі розвинені орендні відносини;
  •    низьке та неефективне інформаційно-консультаційне забезпечення фермерів;
  •  незадовільний стан меліоративних систем, внаслідок чого значні території не перебувають в сільськогосподарському обігу, а засмічені бур’янами та чагарниками;
  •  висока залежність урожаю та прибутку від погодних умов, які часто є несприятливими.

Все це є негативними апектами діяльності фермерських господарств, зокрема й ФГ «Троянда-Агро», які потребують якнайшвидшого вирішення задля підвищення ефективності функціонування господарств, підвищення економіки країни в цілому, матеріальному достатку сільського населення, адже переважна більшість селян тільки й виживаються на продукції рослинництва й тваринництва. Якщо дані проблеми не вирішити в найближчі терміни, українське сільське господарство може ще більше занепасти, що відобразиться на рівні життя усього населення України та й економіки в цілому.

3.2. Фінансово-економічні заходи по стабілізації фінансового

стану підприємства

Сучасний економічний стан створив чимало проблем у аграрному секторі, що потребують негайного вирішення. Вони пов’язані з відсутністю сучасної системи матеріально-технічного постачання, сервісного обслуговування, ослабленої фінансової допомоги фермерам з боку держави.

Для підвищення ефективності функціонування фермерського господарства «Троянда-Агро» потребують першочергового вирішення такі питання:

- надання державної фінансової підтримки у придбанні техніки, мінеральних добрив, насіння, проектуванні і будівництві споруд, складів, гаражів, зерносушилок,   мереж електро- та водопостачання тощо;

- своєчасних розрахунків з фермерами за продану державі, заводам та приватним підприємцям продукцію сільськогосподарського виробництва;

- збільшення розмірів землеволодінь за рахунок оренди земельних ділянок, паїв у місцевого населення;

-  удосконалення та спрощення системи оподаткування фермерських господарств;

- збільшення якості інформаційного забезпечення сільськогосподарських  підприємств.

З масовою організацією фермерських господарств аграрна економіка стане антимонопольною та конкурентоздатною. Фермерські господарства, зокрема й ФГ «Троянда-Агро», спроможні збільшити виробництво і поповнити торгівлю продуктами харчування і тим самим зробити вагомий внесок у вирішення національної продовольчої проблеми. Зрозуміло, високотоварні господарства будуть сформовані за сприятливих умов за певний час, але саме в наш час закладаються економічні, законодавчі, нормативні, організаційні підвалини агробізнесу.

Сучасний розвиток нашої економіки можна охарактеризувати як період потрясінь. Зміни, пов’язані з ризиками, збитками та умовами прогресуючої світової кризи стали нормою сьогодення. Якщо фермерське господарство «Троянда-Агро» не буде прямувати до змін, які охоплюють весь сучасний світ, воно може зазнавати краху й навіть збанкрутувати. У період світової кризи будуть виживати тільки лідери змін – ті, які швидко адаптуються до її тенденцій, використовуючи всі можливі перспективи виходу з неї. Тому основним завданням повинна стати розробка нових механізмів управління фінансовим станом підприємства. Ефективна діяльність підприємства залежить від багатьох чинників, проте одним з найважливіших є фінансовий стан. Але сьогодні не має чіткого визначення сутності поняття “фінансовий стан підприємства”. Тому необхідним є уточнення сутності поняття ”фінансовий стан підприємства” та пошук шляхів його покращення.

У ринковій економіці незалежні самостійні виробники товарів і послуг не зможуть успішно діяти на ринку, не забезпечивши економічну стійкість своїх підприємств. Протягом останнього п’ятиріччя на більшості підприємств України відбувалися позитивні кількісні зміни, досягнуті переважно завдяки екстенсивним чинникам розвитку. Однак, тепер ці чинники вже вичерпали свої можливості впливу і не забезпечують прибутковості підприємствам. Сучасний ринок постійно змінюється. Швидкість змін така велика, що саме пристосування до них стає істотною перевагою підприємств у конкурентній боротьбі. У цих умовах підприємства, які прагнуть зміцнити свої конкурентні позиції, повинні орієнтуватися на нові підходи, принципи і методи організації і ведення бізнес процесів, заснованих на удосконаленні саме внутрішнього механізму управління підприємств. Саме тому першочерговою проблемою на сьогоднішньому етапі розвитку як фермерського господарства            «Троянда-Агро», та й усіх українських підприємств, що виробляють товари чи надають послуги, є пошук альтернативних шляхів покращання їх фінансового стану. 

Першочерговим етапом у покращенні фінансового стану українських підприємств є пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу, яке б забезпечило мінімальний фінансовий ризик за максимальної рентабельності власного капіталу. Оптимізація ліквідності підприємства реалізується за допомогою механізму фінансової стабілізації – системи заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобов’язань, а з іншого, на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов’язання. Фінансові зобов’язання підприємство може зменшити за рахунок: зменшення суми постійних витрат(зокрема витрат на утримання управлінського персоналу); зменшення рівня умовно-змінних витрат; продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями; відтермінування виплат дивідендів та відсотків. Збільшити суму грошових активів можна за рахунок: рефінансування дебіторської заборгованості(шляхом факторингу , врахування та дисконтування векселів, форфейтингу, примусового стягнення); прискорення оборотності дебіторської заборгованості(шляхом скорочення термінів надання комерційного кредиту); оптимізація запасів товарно-матеріальних цінностей(шляхом встановлення нормативів товарних запасів методом техніко-економічних розрахунків); скорочення розмірів страхових, гарантійних та сезонних запасів на період перебування підприємства у фінансовій кризі.

В умовах конкурентного середовища актуальності набуває політика збуту продукції, що виробляє підприємство. Підприємству необхідно активізувати політику в галузі маркетингу з метою просування своєї продукції, яка фактично за рахунок високої якості та ціни, нижчої від середньогалузевої є конкурентоспроможною. Важливими для вирішення є питання упакування, фірмова торгівля, підтримка іміджу серед місцевого населення, стимулювання збуту різними шляхами.

Доцільно також звернути увагу на те, що для покращення свого фінансового становища виробники товарів та послуг повинні реалізовувати всю продукцію, що застоюється на складах. Для розширення ринків збуту підприємство може створити пункти роздрібної торгівлі. Це призведе до збільшення прибутку та збільшення оборотності капіталу. Впровадження цього проекту звичайно ж не вирішує існуючих фінансових проблем, але дозволить скоротити термін реалізації товару та прискорити розрахунки з кредиторами.

Конкурентоспроможність на ринку збуту можна досягти шляхом зниження собівартості продукції, за рахунок впровадження нової техніки, технологій, раціональнішого використання як матеріальних, так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних витрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства. Варто також звернути увагу на зростання ввізного мита в Україні. Тому фермерському господарству «Троянда-Агро» доцільніше буде закуповувати сировину і матеріали в межах нашої країни, аніж ту, що ввезли з-за кордону.

Наступним напрямком покращання фінансового стану підприємства може стати виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів, а також отримання ліцензій на виробництво “ходових” товарів, що дасть змогу стабілізувати і покращити фінансовий стан підприємства. Одним з нових, популярних та високорентабельних видів продукції, що розпочала вирощувати ФГ «Троянда-Агро» є рапс, з якого виробляють рапсову олію, біопаливо та інші види продуктів.

Інформація про фінансовий стан підприємства надзвичайно важлива як для керівництва підприємства, так і для інвесторів. Тому заслуговує на увагу проблема щодо інформаційного забезпечення підприємства. Достовірність даних про фінансовий стан підприємства є важливою умовою для прийняття правильних управлінських рішень . Фермерському господарству        «Троянда-Агро» потрібно підвищувати свій рівень інвестиційної привабливості заради залучення нових, додаткових фінансових засобів заради збільшення об’ємів власних землеволодінь та збільшення прибутку.

Економічну стійкість підприємства необхідно розуміти як сукупність її взаємопов’язаних складових, які за будь-яких умов забезпечують здатність до ведення діяльності підприємств, запас ресурсів (ресурсного потенціалу) та збалансований процес функціонування. Збалансованість досягається шляхом забезпечення оптимальних кількісних співвідношень між елементами загальної системи, які дозволяють їй гармонійно розвиватися [3].

Система заходів для підтримки економічної стійкості фермерського господарства «Троянда-Агро» повинна передбачати:

- постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього станів підприємства;

- розробку заходів із зниження зовнішньої вразливості господарства;

- розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій, здійсненні попередніх заходів для їхнього забезпечення;

- впровадження планів практичних заходів при виникненні кризової ситуації, прийняття ризикових і нестандартних рішень у випадку відхилення розвитку ситуації;

- координацію дій всіх учасників та працівників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

Саме за таких умов можна забезпечити систему моніторингу кожної із складових економічної стійкості підприємств, яка змогла б надати можливість пристосувати її відповідно до перспектив розвитку.

Всі вищезгадані шляхи покращення дозволили зробити певні висновки щодо основних напрямків покращання фінансового стану підприємства та формування його фінансової стратегії. Фінансовий стан підприємства – це реальна і потенційна фінансова спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування певної діяльності, саморозвитку та погашення зобов’язань перед підприємствами й державою.

Заходи, спрямовані на покращання фінансового стану підприємства, містять в собі: вивчення попиту на продукцію, що випускається, з метою розширення ринку; аналіз складових собівартості продукції і визначення шляхів її зниження; переорієнтацію на випуск іншої продукції; вивчення руху дебіторської заборгованості з метою її зменшення; вивчення можливості одержання довгострокових кредитів; контроль за фінансовим станом підприємства і дотриманням виробленої фінансової стратегії.

За умов стану економіки України значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Продовжуючи попередні думки,  своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності набуває надзвичайно великого значення, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств [18].

Всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити  реальний  фінансовий стан підприємства можна тільки на підставі використання належного комплексу показників з урахуванням впливу на них факторів фінансового характеру, а також багатьох інших, які взагалі не піддаються вартісній оцінці. До таких належать: можливі політичні або загальноекономічні зміни, перебудова організаційної структури підприємства, зміна форм власності, перепідготовка персоналу. Тому підприємствам необхідно систематично, детально  і  в  динаміці  аналізувати   фінансовий  стан  підприємства,  і  в залежності     від   того   який    показник  змінився,  приймати     відповідні рішення. Тому, є доцільним розглянути напрямки покращення фінансового стану фермерського господарства «Троянда-Агро».

Одною з головних проблем на данному фермерському підприємстві є відсутність фінансових інвестицій, тому фінансування проводиться за рахунок власних коштів та залучених банкіських кредитів.

Загальний концептуальний підхід до оздоровлення фінансів підприємств реального сектору економіки повинен ґрунтуватися на декількох найважливіших принципах.

По-перше, держава, бажаючи оздоровити реальний сектор, повинна не згортати свою і так незначну інвестиційну діяльність, а розширювати її. Неприпустимо і далі проводити політику скорочення державних закупівель і тим самим – політику обмеження і придушення сукупного попиту, а разом з тим і масштабів ділового обороту підприємств.

По-друге, необхідна ефективна політика мобілізації внутрішніх інвестиційних ресурсів підприємств і підвищення відповідальності за їхнє цільове використання.

По-третє, необхідно враховувати, що існуючі процентні ставки по кредитах не гарантують доступність кредиту для багатьох фермерських господарств, оскільки рівень процентних ставок перевищує  закономірно-доступний  у 3-4 рази. Крім того, високий ризик неповернення кредитних вкладень не усувається, оскільки корінь підвищеної ненадійності підприємств таїться в їх збитковості і низькому рівні рентабельності.

Таким чином, головними умовами макроекономічного фінансового оздоровлення підприємств є:

  •  зниження ставки банківського відсотка по кредитам при одночасному зростанні довгострокових кредитних ресурсів і підвищенні рентабельності підприємств реального сектора економіки;
  •  подолання переливу (витоку) капіталу зі сфери матеріального виробництва в спекулятивний сектор економіки;
  •  усунення розриву між банківським відсотком і нормою прибутку, одержуваного в реальному секторі економіки;
  •  створення  фінансових,  юридичних  і  обліково-контрольних  умов для  нарахування,  збереження  і  використання  по  цільовому  економічному призначенню фондів амортизаційних відрахувань [14].

Отже, умовою життєздатності фермерського господарства    «Троянда-Агро» та основою його розвитку є його стійкий фінансовий стан. Це комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних факторів, які треба враховувати при прийнятті фінансового вибору. Стабільність фінансів на підприємстві може бути забезпечена за умови постійної реалізації та одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень . Фермерське господарство «Троянда-Агро» кожного року закінчувало з прибутком, проте його було недостатньо для фінансування наступних періодів функціонування підприємства, тому з кожним роком збільшувався об`єм  залучених коштів, відповідно збільшувався об’єм поточних зобов’язань.

Аналіз показав, що розробка стратегії управління підприємством суттєво залежить від внутрішніх та зовнішніх факторів, які нерідко різнонаправлено впливають на результати функціонування підприємства. Моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись керувати фінансовим станом, важливо попередити і вміло оцінити вплив цих факторів.

В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне і гнучке управління внутрішніми факторами його діяльності. Стратегічний менеджмент, на мій погляд, повинен бути спрямований на:

  1.  якість управління оптимальним складом і структурою поточних активів;
  2.  правильний вибір стратегії і тактики управління структурою власних фінансових ресурсів. Важливо проаналізувати їх використання в двох напрямах: по-перше, для фінансування поточної діяльності, по-друге, для інвестування в капітальні затрати;
  3.  вимоги щодо управління коштами, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Тут стратегія повинна бути направлена на усунення фінансового ризику нездатності підприємства своєчасно і  в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами .

Не менш важливий вплив на фінансовий стан підприємства мають і зовнішні фактори, тому пропонуємо розробити на підприємстві стратегію і тактику управління ними, яка включає в себе різні аспекти:

  •   економічні умови господарювання;
  •   пануючі в суспільстві техніку і технології;
  •   платоспроможний попит споживачів;
  •   економічну і фінансово-кредитну законодавчу базу; конкурентну боротьбу;
  •   податкову політику;
  •  ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи і зовнішньоекономічних зв'язків.

Відповідно до попередніх результатів функціонування підприємства, а також враховуючи фінансові можливості підприємства, об’єктивно оцінюючи  характер  зовнішніх  і  внутрішніх  факторів,  бухгалтерський  відділ ФГ «Троянда-Агро» повинен розробити стратегію, яка відповідаючи фінансово-економічним можливостям, що склалися на ринку товарів та фінансовому ринку, визначає основні цілі по підвищенню рівня загалом фінансового стану.

Фермерське господарство «Троянда-Агро» у 2012-2014 роки працювало прибутково, але це не означає, що потрібно залишати все як є, а вимагає подальших активних дій від керівництва підприємства. Досягнення прибутковості відбувається шляхом збільшення обсягів продажу та зниженням витрат. В свою чергу збільшення обсягу продажу це:

  1.  стимулювання попиту на продукцію підприємства (інформування потенційних покупців продукції (цільова реклама), гнучка система знижок);
  2.  випуск нових конкурентноспроможних видів продукції (технічний прогрес вимагає постійного оновлення асортименту продукції, що збільшує обсяги продажу, але одночасно вимагає додаткових витрат на закупівлю устаткування, ноу-хау; фінансування подібних витрат можливе або  за рахунок довгострокових кредитів (що в нинішніх умовах здійснити надзвичайно    важко),    або    за    рахунок    скорочення    (в    першу    чергу надлишкових)  виробничих потужностей, що зумовлює додаткові надходження та скорочення постійних витрат (утримання, ремонт));
  3.  зменшення витрат виробництва передбачає:
  •  пошук постачальників, що пропонують вигідніші умови;
  •  зменшення постійних та змінних витрат за рахунок економії (відсутність належного контролю призводить до нераціонального та марнотратного використання наявних ресурсів);
  •  зменшення постійних витрат шляхом скорочення надлишкових виробничих потужностей (виходячи з конкретної ситуації підприємство може відмовитись від певної частини техніки та устаткування, продати його без шкоди усьому виробничому процесові).

З іншого боку, зароблені та залучені кошти потребують раціонального управління інакше всі зусилля підприємства по досягненню прибутковості будуть марними. Отже, необхідне проведення постійної роботи у таких напрямках:

  1.  визначення оптимального (мінімально необхідного) об’єму сировини та матеріалів (виходячи з потреб виробництва, необхідно визначити оптимальний об’єм закупівлі сировини та матеріалів, адже надмірна їх кількість це не тільки додаткові витрати на доставку, зберігання, але й вилучення з обороту оборотних коштів);
  2.  забезпечення безперебійності та ритмічності роботи підприємства (збої в роботі «зв’язують» оборотні кошти в незавершеному виробництві та призводять до погіршення фінансових показників);
  3.  управління дебіторською заборгованістю (використання усіх можливих заходів у роботі з дебіторами, починаючи від відмови від укладання угод з дебіторами з високим ризиком і закінчуючи судовими позовами, обов’язково матиме позитивні наслідки);
  4.  відмова від капітальних вкладень, що перевищують фінансові можливості  підприємства  (саме  капітальні  вкладення,  що  перевищують фінансові можливості підприємства на фоні збиткової діяльності є однією з основних причин, що призвели до зниження показників ліквідності) .

Варто наголосити, що внаслідок обмеженості  інформації дані рекомендації мають орієнтовний характер. Більш детальний аналіз по кожному напрямку повинен дати остаточну відповідь та стати основою для розробки конкретного плану дій.

Як і в інших фермерських підприємств, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

  1.  реалізація продукції з негайною оплатою;
  2.  отримання дебіторської заборгованості;
  3.  продаж резервних грошових активів;
  4.  продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів);
  5.  отримання банківських кредитів;
  6.  залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх – можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому  що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання [20].

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

  1.  визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі агропромислового комплексу, показниками конкурентів і даними минулих років;
  2.  періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів; якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;
  3.  при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;
  4.  обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Ще одним напрямом з покращення фінансового стану є його прогнозування, оскільки, щоб грамотно керувати виробництвом, активно впливати на формування показників господарської і фінансової діяльності, необхідно постійно використовувати дані про його стан, а також зміни, які в ньому проходять.

Для перспективного фінансового планування необхідна розробка трьох основних документів:

  1.  прогноз звіту про прибутки і збитки;
  2.  прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);
  3.  прогноз балансу активів та пасивів підприємства .


3.3. Організаційно економічне обґрунтування

запропонованих заходів

З огляду на наявний фінансовий стан ФГ «Троянда-Агро», на планові періоди можу запропонувати наступні напрямки покращення фінансового стану підприємства:

  1.  При розробці прогнозного руху грошових коштів спрямувати його

в основному на підвищення рівня фінансової стійкості і підвищення рівня рентабельності, для чого необхідно збільшити частку довгострокових кредитів у пасиві балансу при одночасному зменшенні поточних зобов’язань, що дасть можливість більш широкої фінансової маневреності протягом аналізованого періоду.

  1.  Капітальні інвестиції спрямувати на покращення стану основних виробничих засобів, тобто поновлення існуючого парку устаткування, але не збільшуючи його, що дасть реальну можливість зменшити собівартість одиниці продукції; така умова є підґрунтям для збільшення обсягів реалізації і створення конкурентноспроможної продукції .
    1.  Отримати додаткові кошти від реалізації техніки, устаткування та  обладнання, яке знаходиться у пасивному стані, тобто не використовується у основному виробничому процесі, хоч і призначене для цього, що дасть можливість зробити баланс менш важким.
    2.  Провести глибоку ревізію діяльності, інвентаризацію статей балансу, детально вивчити склад матеріальних цінностей, особливості готової продукції, дебіторської заборгованості  та  розробити  заходи  для  її стягнення .
    3.  Виявити і ліквідувати втрати і збитки на підприємстві, їх причини і перебудувати технологічний процес виробництва таким чином, щоб звести їх до мінімуму.
    4.  Розглянути впровадження нових технологій, та варіантів більш економічного розміщення виробничих потужностей.
    5.  Скорочення витрат – дієвий інструмент, яким підприємство може скористатися для стабілізації фінансового становища. Очевидно, що для того, щоб підвищити рентабельність продажів і надалі збільшити приплив коштів, необхідно знизити витрати. У рамках цього використовується нормування всіх статей витрат і твердий контроль виконання встановлених нормативів. Такий підхід принесе відчутні результати, дозволяючи утримати витрати фермерського господарства на заданому рівні .
    6.  Горизонтальна та вертикальна інтеграція. Горизонтальна інтеграція  передбачає  пошук  можливостей  здійснення  закупівель  разом  із іншим покупцем. Збільшення обсягів закупівлі дозволить отримати знижки. Вертикальна інтеграція передбачає більш  тісну роботу з ключовими постачальниками сировини й матеріалів, а також проведення моніторингу цін на сировину,  виходу на ринок нових потенційних постачальників як альтернативу більш дорогим матеріалам.
    7.  Аналіз можливостей передачі на аутсорсинг дорогих процесів. Слід виділити, що вигідно робити самостійно і що дешевше закуповувати в інших виробників.
    8.  Перегляд організаційної структури на предмет виключення зайвих рівнів управління.
    9.  Оптимізація та удосконалення системи оподаткування.
    10.  Жорсткість кадрової політики .
    11.  Впровадити систему інформації, яка б могла своєчасно, достовірно, повно і систематично надавати керівним органам підприємства необхідну інформацію про зовнішні та внутрішні умови, інформацію про реальний економічний стан на підприємстві;
    12.  Визначити конкретні вимоги до системи управління підприємством, умови забезпечення об'єктивної оцінки недоліків у керівництві, практичної діяльності та кваліфікації керівного персоналу; вдосконалити методи управління підприємством на основі правильного добору керівників, підвищення рівня їх загальної і спеціальної освіти, а також шляхом застосування колективних форм керівництва підприємством.

Тобто, загалом можна сказати, що фермерське господарство «Троянда-Агро» у своїй діяльності на перспективу повинно орієнтуватися на таку політику по покращенню фінансового стану і підвищення рівня фінансової стійкості, при якій основна діяльність буде прибутковою при одночасній максимальній віддачі всіх елементів, тобто підвищення рівня рентабельності продукції за рахунок зниження собівартості і збільшення обсягів її реалізації.

Неминуче  мають відбуватися якісні зміни в управлінні підприємством  шляхом  активної, зорієнтованої  на  майбутнє стратегії, побудованої  на  зв'язку   між намаганням  забезпечити  прибутковість і додержати стабільності фінансових процесів.

На мою думку, успішне функціонування фермерського господарства «Троянда-Агро» залежить від усунення вище зазначених проблем та збільшення рівня фінансової допомоги сільськогосподарським господарствам з боку держави, адже саме вони є основними виробниками  сільськогосподарської продукції усіх категорій, саме вони годують увесь український народ .

Суть цих змін полягає в тому, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва повинні використовуватися відповідно до розроблених і затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, які забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи по охороні земель.


На період до 1 січня 2015 року вимога закону про наявність проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни і впорядкування угідь, розповсюджується тільки на тих власників та землекористувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більше, ніж 100 га, а після 01.01.2015 – на всіх власників і землекористувачів, які ведуть товарне виробництво .

Технологічна послідовність розробки проектів землеустрою включає в себе наступні етапи: землевпорядні вишукування; проектування нових та реконструкція діючих виробничих будівель та споруд; організація території землекористувань; обґрунтування проекту землеустрою; встановлення зон обмежень (обтяжень), щодо використання земель; перенесення проекту організації території в натуру; авторський нагляд за освоєнням проекту організації території .

Землевпорядні вишукування містять в собі наступні види робіт: підготовчі; землевпорядні, геодезичні, ґрунтові вишукування; вивчення планово-картографічних матеріалів; розробка картограми еколого-економічної придатності земель для вирощування с/г культур; виготовлення технічного звіту.

Проектування нових та реконструкція діючих виробничих будівель та споруд повинно здійснюватись в галузі сільськогосподарського виробництва та в галузі переробки сільськогосподарської продукції.

Організація території землекористувань передбачає впорядкування території ріллі, багаторічних насаджень та кормових угідь, розміщення шляхової мережі, полезахисних лісонасаджень та протиерозійних гідротехнічних споруд (ГТС).

Окрім того, встановлюються зони особливого режиму використання земель, охоронні зони, санітарно-захисні зони, зони санітарної охорони, водоохоронні зони та прибережні смуги.


Обґрунтування проекту землеустрою включає територіальне розміщення типів і видів сівозмін, проектування полів і робочих ділянок сівозмін, складання схеми чергування с/г культур, агро-економічне обґрунтування проектних рішень, екологічну оцінку проекту, економічну ефективність проекту, погодження та затвердження проектних рішень, після того проект  підлягає державній землевпорядній експертизі. Окремо складається план переходу до прийнятих сівозмін.

Після погодження і затвердження проекту проектні елементи переносяться в натуру та закріплюються межовими знаками встановленого зразка, далі складається технічний звіт про перенесення проектних елементів в натуру і лише після цього виготовляється проектний план.

Авторський нагляд за освоєнням проекту організації території передбачає перевірку в натурі (на місцевості) якісного стану здійснення проекту організації території та надання допомоги у освоєнні втрачених межових знаків проектних елементів, дотримання схем чергування культур у сівозмінах.

Як свідчить аналіз діяльності, наукові і теоретичні розробки для розвитку ФГ необхідна кооперація. Оскільки сьогодні більшість фермерських господарств України перебувають у скрутному фінансовому положенні. Вихід із скрутного становища в ринкових умовах багато фермерів бачить саме в створенні фермерських кооперативів, які являють собою добровільне об’єднання фермерів, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності. Основне призначення фермерського кооперативу – надання послуг його членам .

Неменш важливими заходами у напрямку розвитку є агропромислова інтеграція, цінове регулювання, квотування з боку держави, створення фондів підтримки і стабілізації доходів, створення системи дотацій та інвестиційна підтримка.

Досягнення таких завдань, як зниження собівартості продукції, поліп- шення її якості відповідає інтересам підприємства і суспільства. Але для цьо- го товаровиробнику необхідна певна прибутковість, рівень рентабельності господарської діяльності, оскільки вищенаведені напрями пов’язані із її від- творенням на інтенсивно-інноваційних засадах. Звідси випливає висновок про те, що головна мета підприємця – максимізація прибутку – не тільки його суб’єктивне прагнення. Вона має й об’єктивні засади. Хто з них цього не ро- бить, відстане в економічному аспекті та може збанкрутувати .

Підсумовуючи, слід сказати, що фермерські господарства мають ряд переваг над іншими формами сільськогосподарських підприємств в Україні, тому мають всі передумови для розвитку, а їх розвиток залежить від стабільності, як політичного так і економічного характеру. Уряд повинен створювати сприятливі умови для їх діяльності, а сам фермер зобов’язаний дотримуватись принципу - отримання прибутку при збережені і нарощуванні родючості грунтів, високої продуктивності земельних ресурсів, охорони земель від антропогенних та природних явищ.

 Наявність у фермерського господарства «Троянда-Агро» стратегій є свідченням того, що вони у довгостроковому періоді здатні забезпечити свій сталий розвиток. Приймаючи будь-яке стратегічне рішення фермерське господарство  оцінює і раціонально використовує свої ресурси, зокрема: власні, позичкові та залучені.


ВИСНОВОК

Дослідження сукупності теоретичних, методичних та практичних засад аналізу фінансового стану підприємства дозволило сформулювати висновки, які висвітлюють вирішення основних завдань курсової роботи відповідно до поставленої мети.

На основі узагальнення та аналізу праць вітчизняних та зарубіжних фахівців з питань аналізу та оцінки фінансового стану зроблено висновок, що фінансовий стан – це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика діяльності підприємства в певному періоді, що відображає ступінь забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, раціональності їх розміщення, забезпеченості власними оборотними коштами для своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями та здійснення ефективної господарської діяльності в майбутньому.

Основними інформаційними джерелами для оцінювання фінансового стану підприємства є показники фінансової, статистичної звітності підприємства і дані поточного бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та порівнянну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Таким чином, на основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі (прогнозування майбутнього фінансового стану).

Варто зазначити, що стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового   стану  можна   об'єктивно   здійснити   не   через   один,  навіть


найважливіший,  показник,  а  тільки  за  допомогою  комплексу,  системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

Фермерське господарство «Троянда-Агро» займається вирощуванням зернових  культур ( вид економічної діяльності  01.11 згідно з КВЕД). Всього ФГ «Троянда-Агро»  має можливості по вирощуванню 8 найменувань зернових культур, переважна більшість яких використовується як товари народного споживання.  

Площа ріллі, що обробляється господарством, складає близько 650 гектарів. Господарство має сучасні складські приміщення, потужні газові зерносушарки, гаражі для техніки, майстерні для ремонту та обслуговування техніки. Машинно-тракторний парк укомплектований повним набором сучасної сільськогосподарської техніки вітчизняного та зарубіжного виробництва, вантажним та легковим автотранспортом.

Необхідно відзначити, що в цілому фінансово-господарські показники фермерського господарства «Троянда-Агро» за аналізований період свідчать про задовільне функціонування та прибуткову діяльність підприємства, хоча і  спостерігається зростання фінансової  залежності  від позикових коштів  для подальшої діяльності підприємства.

Результати розрахованих показників майнового стану підприємства свідчать про наявність як позитивних, так і негативних тенденцій, що відбуваються в динаміці активів підприємства, а саме: зменшення ступеню зносу основних засобів, зменшення частини оновлених основних фондів, збільшення частини реальної вартості основних засобів у вартості майна підприємства.

Щодо ліквідності та платоспроможності господарства, то можна зробити наступні висновки: загальна ситуація була цілком задовільною станом на 2012 рік (показники в межах норми), але у 2013-2014 роках спостерігається значне погіршення ситуації, а саме: значно зменшилася спроможність підприємства погашати свої боргові зобов’язання за рахунок отриманих від операційної діяльності чистого грошового потоку та прибутку за рахунок збільшення суми короткострокових кредитів банків; підприємство не здатне виконувати короткострокові зобов’язання за рахунок вільних грошових коштів і  короткострокових фінансових  вкладень; підприємство відчуває значні труднощі у поточних розрахунках, які в свою чергу тягнуть за собою штрафні санкції; збільшилася сума поточних зобов’язань підприємства по відношенню до суми оборотних активів; запаси покриваються головним чином за рахунок  позикових коштів, а не власних оборотних засобів.

На основі аналізу показників фінансової стійкості підприємства можна зробити наступні висновки: підприємство фінансується за рахунок власних коштів на 34 %. В цьому випадку кредитори підприємства почувають себе неспокійно, бо знають, що весь позиковий капітал не може бути компенсований власністю підприємства. В більшій мірі діяльність підприємства фінансується за рахунок позикових коштів. Зменшилася частка власного капіталу яка використовувалася на потреби фінансування поточної діяльності. Значним чином зріс ступінь можливого ризику банкрутства підприємства у зв’язку з використанням позикового капіталу. Структура власного капіталу є незадовільною, а підприємство, виходячи з цього – неплатоспроможним. Підприємство на 66 % фінансується за рахунок позикового капіталу і відповідно є фінансово залежним. Таким чином, отримані дані свідчать про незадовільний фінансовий стан  підприємства, його неспроможність проводити незалежну фінансову політику і тенденцію до зменшення рівня цієї незалежності.

На основі результатів, отриманих після аналізу ділової активності підприємства ФГ «Троянда-Агро», можна зробити наступні висновки: має місце неефективне використання підприємством усіх наявних ресурсів; коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованності протягом аналізованого періоду має тенденцію до зменшення, що зумовлено спадом ділової активності підприємства та зростання величини кредиторської заборгованності, підприємство прагне максимізувати коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, оскільки чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів вкладено у цю статтю оборотних активів, яка має найбільш низьку ліквідність. Особливо актуальнее зараз для ФГ «Троянда-Агро»  підвищення оборотності матеріальних запасів, коли підприємство має високий рівень кредиторської заборгованності і виникають вимоги з боку кредиторів.

За всіма показниками рентабельності за період 2012-2014 роки спостерігається прибутковіть діяльності підприємства, хоча і з негативними тенденціями. Також отримані дані свідчать про неспроможність         ФГ «Троянда-Агро» розширювати виробництво і покривати боргові зобов’язання.

Таким чином, отримані дані свідчать про невисоку спроможність ФГ «Троянда-Агро» розширювати виробництво і покривати боргові зобов’язання.

Отже, на основі аналізованих даних можна зробити висновок про невисоку ефективність функціонування підприємства ФГ «Троянда-Агро». Але дане підприємство є єдиним фермерським господарством, що знаходиться на даній території, його доцільність для громадян та сільського господарства важко недооцінити . Тому потрібно знайти шляхи задля покращення його фінансового стану з метою збереження ефективного функціонування та існування фермерського господарства ФГ «Троянда-Агро».

Заходами з покращення фінансового стану пiдприємства повиннi бути наступнi дiї:

а) будь-якi заходи, якi приводять до пiдвищення ефективностi роботи пiдприємства (пiдвищення рентабельностi виробництва, впровадження маркетингових заходiв для пiдвищення обсягiв реалiзацiї, виходу на новi ринки, оптимiзацiя кадрової полiтики);


б)  фiнансування  капiтальних  iнвестицiй  виключно  з  власних  та довгострокових залучених джерел;

в) вивiльнення коштiв, заморожених в формi запасiв;

г) скорочення частки постiйних активiв (будiвель, обладнання тощо), якi не задiянi в процесi виробництва. Вивiльнення фiнансових ресурсiв внаслiдок реалiзацiї частки основних засобiв приведе до одночасного зростання поточної лiквiдностi;

д) переведення частини поточних зобов'язань (короткострокових кредитiв банкiв) в роздiл довгострокових зобов'язань шляхом отримання довгострокового кредиту для перекредитування;

е) проведення ранжирування дебiторської та кредиторської заборгованостi згiдно рiвня лiквiдностi (за строками погашення), що дозволить бiльш детально прогнозувати лiквiднiсть пiдприємства.

Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль в цьому процесі в Україні відіграє об'єктивний аналіз фінансового стану підприємств.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Базилевич В.Д. Державні фінанси / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик. -  К. : Атіка, 2012. – 368 с. 
  2.  Білик, М. Д. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємства [Текст] / М. Д. Білик // Економіст. – 2010. – № 11. – C. 40-43.
  3.  Василенко, Л. П. Фінанси підприємства у схемах і таблицях [Текст] : навчально-наочний   посібник   /   Л.    П.    Василенко,    Л.    В.    Гут, О. П. Оксеєнко. –  К.: Дакор, 2011. – 344 с. – ISBN 966-8379-11-Х.
  4.  Верланов, О. Ю. Оцінка фінансового стану підприємств: питання методології та методики: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.01.08 [Електронний ресурс] / О. Ю. Верланов : – Режим доступу : http://www. nbuv. gov. ua/ ard/2008/08voypmm.zip. – 15.04.2011. – Назва з екрана.
  5.  Вікнянська,  В.  А.  Фінансовий  стан  підприємства,  його  оцінка  та напрями  покращення  [Електронний  ресурс]  /  В.  А.  Вікнянська  :  – Режим доступу : http://intkonf.org/polonka-yus-zamorskiy-po-dovga-trach ab-otsinka-finansovogo-stanu-na-pidpriemstvi-ta-napryamki-yogo-pokrasch ennya/. – 15.04.2011.
  6.  Вітлінський В.В. Моделювання економіки / В.В. Вітлінський - К. : КНЕУ, 2009. – 408 с.
  7.  Гаврилова, А. Н. Финансы организаций (предприятий)  [Текст]  : учебное пособие / А. Н. Гаврилова, А. А. Попов.  –  М.:  КНОРУС, 2008. – 608 с. –   ISBN 978-5-390-00058-8.
  8.  Головко, І. В. Економічний аналіз фінансового стану підприємства: автореф.  дис.  канд.  екон.  наук:  08.00.09  [Електронний  ресурс]  / І. В. Головко : – Режим доступу : http://www. nbuv. gov. ua/ard/2009/09givfsp.zip. – 10.04.2011.
  9.  Гриньова, В. М. Фінанси підприємств [Текст] : навчальний посібник / В. М. Гриньова, В. О.  Коляда. – К.: Знання-Прес,  2011. – 423 с. – ISBN 966-311-040-6. 
  10.  Дєєва,  Н.  М.  Фінансовий  аналіз  [Текст]  :  навчальний  посібник  /

Н. М. Дєєва, О. І. Дедіков. – К.: ЦУЛ, 2012.  – 328 с. – ISBN 966-364

-381-1.

  1.  Дутченко, О. О. Проблеми використання методик оцінки фінансового стану підприємств [Текст] / О. О. Дутченко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. – Т. 17. – C. 260-264.
  2.  Захарченко, В. О. Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства [Текст] / В. О. Захарченко, С. І. Счасна // Фінанси України. – 2009. – № 1. – C. 137-145.
  3.  Костирко, О. Г. Використання методу коефіцієнтів для оцінки фінансового стану підприємства [Текст] / О. Г. Костирко // Економіка АПК. – 2009. – № 7. – С. 54-56.
  4.  Котляр, М. Л. Методи та прийоми аналізу фінансового стану підприємства [Текст] / М. Л. Котляр // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – № 5. – C. 57-61.
  5.  Кудь, Л. І. Проблеми аналізу фінансового стану підприємства [Текст] / Л. І. Кудь // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 6. – C. 275-280.
  6.  Лаврентьєва, К. П. Напрями фінансового оздоровлення підприємств реального сектору економіки в сучасних кризових умовах [Електронний  ресурс]  /  К.  П.  Лаврентьєва  :  –  Режим  доступу  : http://intkonf.org/lavrenteva-k-napryami-finansovogo-ozdorovlennya-pidpri emstv-realnogo-sektoru-ekonomiki-v-suchasnih-krizovih-umovah/.  
  7.  Лагун, М. І. Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємств при визначенні його потенціалу [Текст] / М. І. Лагун // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – № 9. – C. 64-69.
  8.  Лагун, М. І. Методичні аспекти аналізу фінансового стану підприємств у контексті прийняття управлінських рішень [Текст] / М. І. Лагун // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 7. – C. 16-20.
  9.  Лагун, М. І. Теоретична характеристика основних методичних аспектів проведення аналізу фінансового стану [Текст] / М. І. Лагун // Формування ринкових відносин в Україні. – 2012. – № 3. – C. 33-37.
  10.  Марцин, В. С. Надійність, платоспроможність та фінансова стійкість

– основні складові оцінки фінансового стану підприємства [Текст]  / В. С. Марцин // Економіка. Фінанси. Право. – 2008. – № 7. – С. 26-29.

  1.  Матвійчук, А. В. Діагностика фінансового стану підприємства із застосуванням інструментарію нечіткої логіки [Текст] / А. В. Матвійчук, О. А. Сметанюк // Фінанси України. – 2009. – № 12. – C. 115-128.
  2.  Мних, Є. В. Економічний аналіз [Текст] : підручник / Є. В. Мних. – К. : Центр НЛ, 2012. – 412 с. – ISBN 966-8253-36-1.
  3.  Москаленко, В. П. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства як    основа    для    діагностики     його     банкрутства     [Текст]     / В. П. Москаленко // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 6. – C. 180-192.
  4.  Ніпіаліді, О. Ю. Аналіз фінансового стану підприємства та шляхи його поліпшення в умовах ринкових відносин: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.12 [Електронний ресурс] / О. Ю. Ніпіаліді : – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2012/06noypto.zip.
  5.  Обущак,  Т.  А.  Сутність  фінансового  стану підприємства  [Текст]  / Т. А. Обущак //  Актуальні  проблеми  економіки.  –  2009.  –  №  9  – С. 11-15.
  6.  Островська, О. А. Аналіз та оцінка фінансового стану підприємств та шляхи його покращення: автореф. дис. канд. екон. наук : 08.04.13 [Електронний ресурс] / О. А. Островська
  7.  Павловська, О. В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств [Текст] / О. В. Павловська // Фінанси України. – 2009. –

№ 11. – C. 54-62.

  1.  Партин, Г. О. Фінанси підприємств [Текст] : навчальний посібник / Г. О. Партин, А. Г. Загородній. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 379 с. – ISBN 966-345-169-1.
  2.  Поддэрьогін,  А.  М.  Фінанси  підприємств  [Електронний  ресурс]  : підручник / А. М. Поддєрьогін. – 6-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2009. – Режим доступу : http://enbv.narod.ru/text/Econom/fp/str/21.html. 
  3.  Попович, П. Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання [Текст] : підручник / П. Я. Попович. – Тернопіль: Економічна думка, 2011. – 416 с. – ISBN 966-654-132-7.
  4.  Птащенко, Л. О. Управління корпоративними фінансами [Текст] : навчальний посібник : для студентів вищих навчальних закладів / Л.О. Птащенко. – К. : ЦУЛ, 2008. – 296 с. – ISBN 978-966-364-565-0.
  5.  Славюк, Р. А. Фінанси підприємств [Текст] : навчальний посібник / Р. А. Славюк. – 3-є вид., доп. і перероб. – К.: ЦУЛ, 2009. – 460 с. – ISBN  966-7938-51-4.
  6.  . Терещенко, О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання [Текст] : навчальний посібник / О. О. Терещенко. – Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. – К. : КНЕУ, 2011. – 554 с. – ISBN 966-574-441-0.
  7.  Фещенко, О. Інформаційне та методичне забезпечення аналізу фінансового стану державних підприємств [Текст] / О. Фещенко // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – 2009. – № 2. – С. 49-63.
  8.  Філіна, Г. І. Фінансова діяльність суб`єктів господарювання [Текст] : навчальний посібник / Г. І. Філіна. – К. : ЦУЛ, 2008. – 320 с. – ISBN 978-966-364-428-8.
  9.  Чумаченко, М. Г. Аналіз фінансового стану підприємства [Електронний ресурс] / М. Г. Чумаченко : – Режим доступу: http://www.vlasnasprava.info/ua/business_az/how_to_grow/finance/financia l_management.html.
  10.  Шеремет О.О. Фінансовий аналіз:Навч.посіб.-К.:Кондор, 2009.-196 с
  11.  Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент.-К.:Знання,2012.- 439 с.
  12.  Шиян Д.В.,Строченко Н.І. Фінансовий аналіз.- К.:А.С.К.,2012.-230 с.
  13.  Шкарлет, С. М. Аналіз фінансового стану промислових підприємств [Текст] : навчальний посібник / С. М. Шкарлет, Г. В. Кравчук. – К. : Дорадо- Друк, 2010. – 280 с. – ISBN 978-966-2077-08-7.
  14.  Шморгун, Н. П. Фінансовий аналіз [Текст] : навчальний посібник / Н. П. Шморгун, І. В. Головко. – К.: ЦНЛ, 2006. – 528 с. – ISBN 966-364

-333.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52999. Рухливі ігри на уроках фізкультури та в режимі навчального дня 110 KB
  Світ ігор дуже різноманітний: рухливі сюжетні народні рольові спортивні імітаційні командні групові ігриестафети ігриконкурси ігризабави ігризмагання тощо. Найкращими ліками для дітей від рухового голоду є рухливі ігри. Ігри на уроках фізкультури та в режимі навчального дня використовуються для гармонійного поєднання розумових фізичних та емоційних навантажень загального комфортного стану.
53000. Застосування методу колового тренування на уроках фізичної культури 495.5 KB
  Анотація Методична розробка комплексів колового тренування на уроках фізичної культури у 511 класах яка містить основні вимоги та набір фізичних вправ для комплексів колового тренування. Одним із сучасних методів організації і навчання учнів на уроці є метод колового тренування який запроваджується в школах нашої країни з 1966 – 1967 років. Колове тренування виникло як організаційнометодичний метод виконання фізичних вправ що спрямовані на комплексний розвиток рухових якостей учнів.
53001. Использование инновационных технологий на уроках физкультуры 409 KB
  Данное упражнение развивает: скоростно-силовые качества мышцы и связки ног укрепляет мышечно-связочный аппарат голеностопного сустава. Упражнение воспитывает: а организованность; б синхронность; в групповую совместимость командные качества. На уроках физической культуры практикуем как подготовительное разминочное прыжковое упражнение легкая атлетика гимнастика спортивные игры. Упражнение развивает: а ловкость.
53003. ФИЗКУЛЬТУРА В МИРЕ НАТУРАЛЬНЫХ ЧИСЕЛ 286.5 KB
  Играть можно как внутри класса разбивая его на команды так и между классами. В игре участвуют две команды. Выполнив правильно задание команды набирают баллы которые фиксируются на магнитной доске табло. После завершения игры подводятся итоги и команды награждаются.
53004. Фізкультхвилинки і рухливі ігри на уроках та в позаурочній діяльності молодших школярів 41 KB
  Я називаю предмет який є в нашому класі а ви показуєте на нього рукою коли я скажу розплющити очі ви побачите чи правильно показали Гра Гойдалки Стати прямо ноги нарізно руки в поясі. Гра Косар Встати зза парт випростатися ноги нарізно руки перед собою. Виконувати у середньому темпі 56 разів Гра Потягти канат Стати прямо руки нарізно підняти руки вгору вдихнути повітря робити такі рухи ніби тримаєшся за канат і тягнеш його трохи згинаючи коліна видихати повітря до рахунку 78. А як спить...
53006. Фізкультурні паузи як психофізіологічні аспекти уроку іноземної мови 29 KB
  Комплексність уроку іноземної мови, а також характер функцій видів мовленнєвої діяльності - бути метою або засобом навчання - створюють сприятливі умови для врахування зазначених вище даних у межах кожної навчальної задачі, що планується.
53007. ФИЗКУЛЬТМИНУТКИ НА УРОКАХ 113 KB
  Упражнения способствующие развитию мышц пальцев руки предплечья. Действия на счет 1 Действия на счет 2 Действия на счет 3 Действия на счет 4 Основная стойка руки вниз Руки к плечам Руки вверх Руки к плечам И. Руки в стороны Руки вверх Руки в стороны И. Руки в стороны Руки к плечам Руки в стороны И.