9040

Категории диалектики. Определение категории.

Доклад

Логика и философия

Категории диалектики: Определение категории. Каждая область знания, которая исследует специфические, присущие только ей объекты окружающего мира, имеет свою систему понятий. Понятия, имеющие фундаментальный характер для развития и функциониров...

Русский

2013-02-21

18.09 KB

3 чел.

Категории диалектики:

  1.  Определение категории.

Каждая область знания, которая исследует специфические, присущие только ей объекты окружающего мира, имеет свою систему понятий. Понятия, имеющие фундаментальный характер для развития и функционирования наук, называют категориями от греч. «свидетельство».

Философские категории представляют собой универсальные формы мыслительной деятельности людей. Они отражают связи и отношения, которые имеют место во всех сферах бытия. Они помогают в осмыслении информации и и постижении характеристик объектов.

Для диалектики характерны парные категории, или, по-другому, полярные. Они, находясь в единстве, могут переходить друг в друга, в свою противоположность. Через эти категории формулируются законы диалектики.

Категории:

  1.  Единичное и общее. Под категорией единичного подразумевается существование отдельных, относительно обособленных, отграниченных друг от друга в пространстве и времени вещей и событий, обладающих неповторимой качественной и количественной определенностью. В единичном фиксируются индивидуальные признаки, которые отделяют данный предмет от всех других. При этом предмет не обязательно должен быть один – мы можем говорить об образовании, состоящем из нескольких или многих объектов, если это образование имеет определенную самостоятельность.

Общим же называются общие свойства и отношения, совокупность общих свойств и черт объекта. Существование общего предопределяется тем, что ничто не может существовать совершенно обособленно, вне связи с чем-либо другим.

Единичное и общее связаны друг с другом, поскольку в каждом предмете есть черты, объединяющие его с другими, и черты, отличающие его от других. Единичное богаче общего, поскольку раскрывает не только черты общие, но и множество специфических. Общее же глубже, чем единичное, поскольку раскрывает черты наиболее фундаментальные и существенные.

  1.  Сущность и явление. Явление и сущность в диалектике являются категориями, существующими в сознании. Совокупность этих категорий демонстрирует переход от явного, видимого, простого, к сложному, глубинному и фундаментальному. Явление выражает собой какую-либо видимую сторону, внешнюю грань сущности, которую мы можем наблюдать. Сущность лежит за пределами, доступными наблюдению и характеризует внутренние связи, которые определяют природу объекта.

Сущность при этом не существует вне явления и не может никак проявиться, кроме как через него. Сущность обнаруживает себя  явлении. Явление же неотделимо от сущности, хотя и может его искажать.

  1.  Часть и целое. Объект при его рассмотрении всегда предстает одновременно и как совокупность частей, и как целостность. Это связано с тем, что любой объект является системой. Отсюда проистекают категории части и целого. Эти категории имеют смысл лишь в отношении друг к другу, так как, например, часть вне целого не представляет собой части, являясь уже самостоятельным, целостным образованием.

Следует учитывать, что целое качественно отличается от просто совокупности частей, так как предполагает, помимо всего, еще и взаимодействие между частями. Части подчиняются внутренним закономерностям целого.

  1.  Содержание и форма. Понятие содержание используется для обозначения совокупности различных элементов, их внутренних и внешних взаимодействий, образующих конкретную качественную определенность вещи. В сложных объектах содержание может быть очень глубоким и многоплановым и не обязательно включает лишь материальные составляющие (например, содержание книги). Форма является способом существования и проявления содержания, его развития и упорядочивания. Если содержание отвечает на вопрос, что заключено в объекте, то форма отвечает на вопрос как оно в нем заключено.
  2.  Причина и следствие. Причина – одна из форм универсальной связи и взаимодействия явлений, всеобщая их обусловленность. Причинность, которая носит всеобщий характер, означает активное действие, направленное на качественное изменение объекта. Причинность имеет место во всех случаях как развития, так и деградации, распада системных образований.

Фундаментальной чертой причинности является ее генетический характер. В категории следствия фиксируются результаты причинения, то, что возникает при взаимодействии объектов, которые выступают в качестве причины. Причинные связи имеют основания для реализации только при наличии определенных условий – комплексов явлений, сопутствующих причине и обеспечивающих ее реализацию в целое..

  1.  Необходимость и случайность. Необходимость – то, что имеет основание, причину в самом себе, что вытекает из самой сущности вещей, внутренней взаимосвязи явлений и неизбежно должно произойти именно так, а не иначе. Необходимость – проявление объективных законов окружающего мира.

Случайность противоположна необходимости. Это то, что не имеет причины в себе, в сущности самой вещи, оно имеет причину в чем-то другом; случайность вытекает не изз внутренних связей явлений, а из внешних, и в силу этого может произойти или так, или иначе. Случайное возникает не на пустом месте, а как результат взаимодействия ряда причин.

  1.  Возможность и действительность. Возможность – это явление не существующее, но имеющее определенные предпосылки для своего зарождения. Действительность –это осуществленная, реализованная возможность. Мир представляет собой огромное количество возможностей развития. Эти возможности – будущее в настоящем, потенциальное бытие. Не всякая возможность становится действительностью. Вариант развития, не имеющий объективных оснований для превращения в действительность, является невозможностью. Возможности могут быть обусловлены необходимостью, а могут и случайностью.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25148. Лінійні і циклічні моделі історії 27.5 KB
  Лінійні і циклічні моделі історії Будьяке дослідження історії передбачає вирішення проблем природи історичного процесу його структури рушійних сил напрямку розвитку. Спроби осмислення послідовності наступності конкретних історичних періодів дозволили створити деякі узагальнені структуровані цілісні образи історії. Лінійні моделі – це образ історії як незворотньої послідовності подій; геометричним аналогом цієї моделі спрямованості історії є пряма. Найчастіше зустрічається прогресивна лінійна модель історії згідно з якою поступ прогрес...
25149. Аналітична філософія 23 KB
  У широкому – сукупність напрямків що характеризуються підвищеною увагою до мови а саме застосуванням методів логічного та лінгвістичного аналізу мови для вирішення філософських проблем. Головні завдання: дослідження мови з метою виявлення структури думки досягнення прозорого співвідношення мови та реальності чітке розмежування значимих та пустих висловлювань осмислених та беззмістовних фраз тощо. Рассел зосередився на аналітичних можливостіх символічної логіки і дослідженню основ математикию Мур же займався аналізом філософських понять...
25150. Поняття проблеми в сучасній методології науки 29.5 KB
  Поняття проблеми в сучасній методології науки Чуйко В. Саме ситуація проблеми є умовою та джерелом самого пізнання оскільки саме пізнання провокується незнанням. Гносеологічне значення поняття проблеми в науці полягає в тому що через неї розгортається висхідне фундаментальне протиріччя процесу пізнання: протиставлення наявного вже досягнутого рівня пізнання і нового.
25151. Поняття трансцедентальної філософії у Канта 28.5 KB
  Виокремлює три здатності людської душі яким відповідають три його критики – здатність пізнання критика чистого розуму здатність бажання критика практичного розуму здатність до почуття задоволення і незадоволення критика здатності до судження. В пізнанні не наше уявлення узгоджується з предметом а предмет узгоджується з нашим уявленням тобто людина сама конструює предмет свого пізнання. Трансцедентальне –всяке пізнання яке займається не стільки предметами скільки видами нашего пізнання предметів оскільки це пізнання є можливим...
25152. Проблема інтерсуб’єктивності в сучасній філософії 27 KB
  Проблема інтерсуб’єктивності в сучасній філософії Інтерсуб’єктивність – умова взаємодії та передачі знання; значимість пізнавального досвіду однієї людини для іншої. Інтерсуб’єктивність як спільний досвід.
25153. Структуралістська парадигма в сучасному пізнанні 29 KB
  уявлення про позасвідомий характер структури Струкутра – інваріантно – статичне ціле утворене взаємозв’язком його елементів таким чином що кожний залежить від інших і може з’явитися лише завдяки відношенням з іншими елементами. Для структури характерним є кінцева кількість складових і правил їх комбінування які піддатні систематизації і інвентаризації. Дихотомія структури і твору: структура мова знаходиться в конфлікті з твором мовленням який є продуктом індивідуального акту волі і розуму. Примат структури над елементами людина – лише...
25154. Вірогідне та достовірне знання 28.5 KB
  В науковому пізнанні поняття достовірне знання виконує дві основні функції: оціночну та методологічну. Оціночна функція поняття достовірність як показано в роботі Об’єктивне знання К.Поппера полягає у визначенні відношення одного знання до іншого.
25155. Концепця негативної діалектики 30.5 KB
  Концепця негативної діалектики Негативна діалектика термін Теодора Адорно – назва методології що функціонувала як критика до тенденцій схильного до універсалізації раціонального розуму Просвітництва зокрема того який знаходить свій вияв у процесі діалектичного розв’язання. Термін вперше з’являється в друці в 1966 році в книзі Адорно €œНегативна діалектика€. Адорно: розв’язання діалектичного протиставлення Ф. Адорно критично називає таке опосередкування €œмисленням ідентичності€.
25156. Російська релігійна філософія. Принципи всеєдності 31.5 KB
  Тому осягаючи істину в своїй теоретичній діяльності пізнаючий суб’єкт має брати суще не тільки в його даній дійсності але і в його цілісності універсальності тобто прагнути до пізнання всього у всьому€ в розвиваючій ся в полярних визначеннях€ єдності. Безумовна єдність€ як досконалий синтез істини добра і краси0 осягається за Соловйовим лише засобами цілісного знання€. За своєю структурою цілісне знання є органічною єдністю синтезом таких 3х необхідних компонентів як теологія філософія і досвідна наука. Тільки такий...